ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ УСКЛАДНЕНОГО СПІЛКУВАННЯ В УЧНІВ ШКІЛ – ІНТЕРНАТІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

УЛУНОВА ГАННА ЄВГЕНІВНА

УДК 159.922:37.018.32

ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ УСКЛАДНЕНОГО СПІЛКУВАННЯ
В УЧНІВ ШКІЛ ІНТЕРНАТІВ

19.00.07. педагогічна та вікова психологія
дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
ДОЛИНСЬКА
ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА
кандидат психологічних наук,
професор

КИЇВ - 2006
ЗМІСТ
ВСТУП....4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ УСКЛАДНЕНОГО СПІЛКУВАННЯ
1.1. Проблема ускладненого спілкування у вітчизняній та зарубіжній психології...11
1.1.1. Дефіцитне спілкування як різновид ускладненого спілкування19
1.1.2. Дефектне спілкування як різновид ускладненого спілкування22
1.1.3. Деструктивне спілкування як різновид ускладненого спілкування31
1.2. Аналіз психолого-педагогічних досліджень проявів ускладненого спілкування у вихованців інтернатних закладів .36
1.2.1. Дефіцитне спілкування у вихованців інтернатних закладів ........39
1.2.2. Дефектне спілкування у вихованців інтернатних закладів ....48
1.2.3. Деструктивне спілкування у вихованців інтернатних закладів..57
1.3. Проблема корекції ускладненого спілкування63
Висновки до першого розділу69

РОЗДІЛ 2
ЧИННИКИ УСКЛАДНЕНОГО СПІЛКУВАННЯ В УЧНІВ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ
2.1. Методичне забезпечення дослідження чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів..72
2.2. Порівняльний аналіз результатів дослідження чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів та учнів масових шкіл83
2.2.1. Самотність як чинник дефіцитного спілкування в учнів шкіл-інтернатів..83
2.2.2. Тривожність як чинник дефектного спілкування в учнів шкіл-інтернатів..89
2.2.3. Особливості емпатії як чиннику дефектного спілкування в учнів шкіл-інтернатів99
2.2.4. Трансактні вибори як чинники дефектного спілкування в учнів шкіл-інтернатів...107
2.2.5. Конфліктність як чинник деструктивного спілкування в учнів шкіл-інтернатів...120
2.2.6. Егоїзм як чинник деструктивного спілкування в учнів шкіл-інтернатів.132
2.3. Специфічний комплекс чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів...141
Висновки до другого розділу145

РОЗДІЛ 3
ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ СПЕЦИФІЧНОГО КОМПЛЕКСУ ЧИННИКІВ УСКЛАДНЕНОГО СПІЛКУВАННЯ В УЧНІВ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ
3.1. Теоретичне обґрунтування корекції чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів148
3.2. Організація та змістовні аспекти роботи з корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів163
3.3. Аналіз результатів корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів....178
Висновки до третього розділу.188
ВИСНОВКИ192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...195
ДОДАТКИ220

ВСТУП
Актуальність дослідження. Входження української освіти в європейський освітній простір є важливою складовою загального процесу європейської інтеграції України. Досягнення даної стратегічної мети можливо за умови модернізації усіх ланок освітнього процесу України, що сприятиме як загальному розвитку освіти, так і розв’язанню проблем, що існують в окремих освітніх галузях. Одним з гострих питань, що потребує глибокого системного аналізу та компетентного втручання є проблема розвитку дітей в закладах інтернатного типу.
Психологічні проблеми дітей, що виховуються в інтернатних закладах, достатньо детально досліджені І.В. Артемчук, Л.П. Виговською, В.А. Вінс, С.В. Вороновою, Л.М. Галігузовою, Я.О. Гошовським, І.В. Дубровиною, О.Б. Кізь, М.І. Лісіною, В.С. Мухіною, Л.П. Осьмак, Г.М. Прихожан, О.О. Смирновою та ін., які стверджують, що поза родиною у дитини формуються специфічні риси. Серед характеристик, притаманних вихованцям інтернатних закладів, фігурують: відчуженість, тривожність, сором’язливість, певна особистісна акцентуйованість, агресивність тощо. Дані характеристики є чинниками феномену ускладненого спілкування.
Феномен ускладненого спілкування активно вивчається у психології останні 30 років. У роботах Т.О. Аржакаєвої, О.О. Бодальова, О.В. Залюбовської, Г.А. Ковальова, В.М. Куніциної, В.О. Лабунської, О.О. Леонтьєва, О.А. Лещинської, Ю.O. Менджерицької, В.А. Семиченко, О.В. Цуканової та ін. визначені загальна структура, чинники, критерії ускладненого спілкування. У дослідженнях Т.В. Василишиної, Н.Р. Вітюк, Д.У. Джонсона, Л.В. Долинської, В.І. Натарова, Л.А. Петровської, Н.В. Семілет та ін. теоретично обгрунтовані та експериментально перевірені шляхи усунення різноманітних ускладнень спілкування.
Безпосередньо особливостям спілкування вихованців інтернатних закладів присвячені дослідження М.П. Аралової, І.О. Залисіної, Т.М. Землянухиної, М.І. Лісіної, С.Ю. Мещерякової, В.С. Мухіної, Г.М. Прихожан, А.Г. Рузської, О.О. Смирнової, А.І. Сорокиної, К.І. Стрюк, Л.М. Царегородцевої та ін. Даними дослідниками виявлені суттєві відмінності спілкування вихованців інтернатних закладів від спілкування дітей, що виховуються в родинах; проаналізована взаємодетермінованість особистісного розвитку дитини-сироти та певних форм і різновидів спілкування, поширених в закладах закритого типу; запропоновані шляхи оптимізації процесу спілкування вихованців інтернатних закладів тощо. Але дослідження означених авторів не вичерпують проблему ускладненого спілкування вихованців інтернатних закладів внаслідок: 1) вивчення переважно комунікативно-комунікабельних ускладнень спілкування вихованців інтернатних закладів; 2) відсутності системного дослідження чинників ускладненого спілкування у вихованців інтернатних закладів в онтогенезі; 3) спрямованості корекційно-розвивальної роботи на окремі вияви ускладненого спілкування вихованців інтернатних закладів, без врахування базового чиннику його виникнення.
Таким чином, незважаючи на ретельне вивчення як проблеми ускладненого спілкування, так і специфіки спілкування вихованців інтернатних закладів, у вітчизняній та зарубіжній психології бракує системних досліджень, які б у якості свого предмету всебічно проаналізували ускладнене спілкування в учнів шкіл-інтернатів. Поза увагою науковців залишилася і проблема розробки психокорекційних процедур, спрямованих на подолання ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.
Отже, соціальна та психологічна значущість визначеної проблеми, її недостатнє вивчення зумовили актуальність і вибір теми нашого дисертаційного дослідження: Психологічна корекція ускладненого спілкування учнів шкіл-інтернатів”.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри психології Інституту історії та філософії педагогічної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 7 від 30.01.2003 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 3 від 30.03.2004 року).
Об`єкт дослідження. Ускладнене спілкування в учнів шкіл-інтернатів.
Предмет дослідження. Психологічна корекція ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.
Мета дослідження. Визначення специфіки та чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів, розробка та апробація програми корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.
В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що:
1) у порівнянні зі спілкуванням учнів масових шкіл спілкування учнів шкіл-інтернатів характеризується більш значними ускладненнями;
2) базовим чинником специфічного комплексу чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів є самотність, зумовлена кількісним та якісним дефіцитом контактів як з дорослими, так і з однолітками;
3) усунення ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів можливо шляхом їх включення у процес інтенсивного, особистісно-значущого спілкування, організованого у межах різновікової групи, об’єднаної спільною соціально значущою діяльністю.
У відповідності з поставленою метою та висунутими гіпотезами були визначені наступні завдання дослідження:
1) визначити теоретичні підходи до проблеми ускладненого спілкування;
2) виявити особливості та чинники ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів з дорослими та однолітками;
3) теоретично обґрунтувати шляхи корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів;
4) розробити та апробувати психокорекційну програму, спрямовану на усунення ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.
Методологічною та теоретичною основою дослідження виступили: Закон про Освіту; Державна програма Освіта” (Україна ХХІ століття); Конвенція ООН про права дитини; системний підхід до вивчення психічного розвитку і формування особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов); концепція взаємодетермінованості особистості та спілкування (Б.Г. Ананьєв, В.М. Бехтерев, Л.С. Виготський, О.Г. Злобіна, С.Л. Рубінштейн, Г.О. Хомич); загальні положення теорії ускладненого спілкування (Т.О. Аржакаєва, О.О. Бодальов, Г.А. Ковальов, В.М. Куніцина, В.О. Лабунська, О.В. Цуканова); науково-психологічні уявлення про закономірності розвитку дитини в інтернатному закладі (Л.П. Виговська, І.В. Дубровина, М.І. Лісіна, Г.М. Прихожан, О.О. Смирнова, Н.М. Толстих, Г. Фрейд); теорія депривації (Дж. Боулбі, Й. Лангмейєр, З. Матейчек, Г. Рочлін, Г. Фрейд, Е. Фурман); положення особистісно-орієнтованого підходу до психолого-педагогічного впливу (І.Д. Бех, А.В. Брушлинський, Г.О. Китайгородська, С.І. Подмазін, В.О. Татенко).
Методи дослідження. Для досягнення мети, розв’язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки висунутих гіпотез нами була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу загальнонаукових методів теоретичного та емпіричного дослідження. Основними теоретичними методами були наступні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, за допомогою яких проведені аналіз та систематизація літературних джерел, узагальнені теоретичні та практичні дані з проблеми дослідження, визначений стан її розробленості; методи теоретичного моделювання та системного аналізу при визначенні мети, гіпотез та завдань дослідження. На етапі емпіричного дослідження використовувалися наступні методи: порівняльний метод; спостереження; психодіагностичний метод, представлений стандартизованими й проективними методиками; анкетування; індивідуальні і групові бесіди; психолого-педагогічний експеримент, що включав констатувальну, формувальну та контрольну частини.
Отримані у ході дослідження дані оброблялися методами математичної статистики з наступною якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням.
Організація дослідження. Дослідження проводилося впродовж 1999 2005 років у три етапи.
На першому етапі (1999 2002 рр.) проводився аналіз стану розробки проблеми ускладненого спілкування у вітчизняній та зарубіжній психології; уточнювалися мета, завдання і гіпотеза дослідження; відбувалися відбір та пілотажна апробація психодіагностичного інструментарію для проведення експерименту.
На другому етапі (2002 2004 рр.) здійснювалося експериментальне вивчення ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів за допомогою комплексу методик; розроблялася й апробовувалася в експериментальній групі авторська програма корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів; аналізувалися результати її впровадження порівняно з контрольною групою на основі методів математичної статистики.
На третьому етапі (2004 2005 рр.) узагальнювалися результати експериментальної роботи, перевірялася їх відповідність меті, гіпотезі та завданням дослідження; проводилося оформлення отриманих результатів у вигляді написання тексту кандидатської дисертації.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Сумської загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також Сумської загальноосвітньої школи № 18. Дослідженням було охоплено 617 учнів з різних вікових груп: 217 молодших школярів, 200 підлітків, 200 старшокласників.
Наукова новизна й теоретичне значення дослідження визначається тим, що:
- вперше здійснено системне вивчення психологічних особливостей та чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів; розроблено та апробовано опитувальник з вивчення комунікабельних ускладнень спілкування в учнів шкіл-інтернатів та опитувальник з вивчення егоїзму в учнів шкіл-інтернатів; визначено базовий чинник специфічного комплексу чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів; обгрунтовано програму корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів;
- поглиблено уявлення про особливості ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів; удосконалено психодіагностичний інструментарій з вивчення ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів та структуру психологічної акції як методу психокорекції;
- набули подальшого розвитку знання з проблеми ускладненого спілкування, уявлення про залежність між специфікою розвитку дитини у певному соціальному середовищі та формуванням у неї специфічних особистісних утворень, шляхи та методи корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблена, апробована та впроваджена система психолого-педагогічних засобів з виявлення та корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів, а також методичні рекомендації щодо оптимізації сфери спілкування учнів шкіл-інтернатів можуть бути використані психологами, соціальними педагогами, вчителями, вихователями інтернатних закладів. Отримані теоретичні та експериментальні дані доповнюють окремі розділи таких навчальних курсів, як Вікова та педагогічна психологія”, Психокорекція”, Соціальна психологія”, Психологія спілкування в різновікових об’єднаннях” тощо, і можуть бути використані викладачами ВНЗ.
Особистий внесок здобувача полягає у виявленні психологічних особливостей та чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів, обґрунтуванні та розробці програми корекції та методичних рекомендацій щодо усунення ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.
В публікаціях у співавторстві використано результати теоретичного та експериментального дослідження автора дисертацій.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися послідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань емпіричного дослідження; використанням валідних і надійних взаємодоповнюючих методів, адекватних меті і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки досліджуваних; поєднанням якісного та кількісного аналізу отриманих результатів; застосуванням методів математичної статистики; результативністю формуючого експерименту.
Апробація та впровадження результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися й отримали схвалення на Всеукраїнській науково-практичній конференції Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (Запоріжжя 2003 р.); 11-й Міжнародній науково-практичній конференції Технології ХХІ ст.” (Алушта 2004 р.); 12-й Міжнародній науково-практичній конференції Технології ХХІ ст.” (Алушта 2005 р.); звітних наукових конференціях Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (2001-2005 рр.); засіданнях кафедри психології та наукових конференціях Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2003 2005 рр.).
Результати дослідження впроваджено в роботу психологічної служби Сумської загальноосвітньої школи-інтернату для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (довідка № 640 від 17.05.2005 р.); в навчально-виховний процес Сумської загальноосвітньої школи № 18 (довідка № 415 від 19.04.2005 р.); в навчально-методичну роботу Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій Сумської облдержадміністрації (довідка № 30 від 18.03.2005 р.); в навчально-методичну роботу кафедри психології Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідка № 507 від 17.03.2005 р.).
Публікації. Матеріали дослідження відображено в 14 публікаціях, серед яких: 8 статей, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 статті - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 2 навчально-методичних посібники.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (323 найменування, із них 56 іноземними мовами), 5 додатків на 20 сторінках.

Робота містить 17 таблиць та 27 рисунків на 16 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 239 сторінок, основна її частина займає 184 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні представлене теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення проблеми ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів, яке полягає у виявленні специфіки та чинників ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів, розробці програми корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.
1. Ускладнене спілкування це усі види та форми спілкування, що характеризуються як суб`єктивними переживаннями співрозмовників з приводу невідповідності актуального процесу спілкування очікуванням від нього, так і об`єктивними труднощами, що виявляються в напруженості, перериванні процесу спілкування, або відмові від його продовження.
2. Чинниками ускладненого спілкування є наступні: 1) особистісні утворення, які змінюють характеристики спілкування, зумовлюють його ускладненість; 2) відсутність знань, вмінь та навичок встановлювати та підтримувати контакти з іншими людьми.
3. Розподіл ускладненого спілкування на дефіцитне, дефектне та деструктивне спілкування відбувається за наступними критеріями: 1) характеристикою чинників, що призводять до ускладнень у спілкуванні; 2) ступенем проблематичності протікання процесу для суб`єкта спілкування; 3) психологічними наслідками від процесу ускладненого спілкування.
Дефіцитне спілкування - це різновид ускладненого спілкування, що характеризується незадоволеністю потреби у контактах з іншими людьми та відсутністю прагнень знайти компенсуючі засоби внаслідок глибоких особистісних порушень, таких як самотність та відчуженість.
Дефектне спілкування це різновид ускладненого спілкування, що характеризується скороченістю контактів та спрощеністю змістовного аспекту спілкування, ненавмисним перекручуванням справжніх мотивів співрозмовника, заниженістю успішності спілкування та задоволеності спілкуванням з боку партнера. Дефектне спілкування є результатом перешкод, що створюються людиною з певними властивостями (сором’язливість, тривожність, ригідність тощо), або людиною з недостатнім рівнем вмінь та навичок ефективного спілкування.
Деструктивне спілкування це різновид ускладненого спілкування, що визначається як суб`єктивними труднощами учасників спілкування, так і зовнішньою об`єктивованістю даних труднощів у процесі комунікації: напруженістю процесу спілкування, негативними результатами, відмовою від подальших контактів із співрозмовником. Деструктивне спілкування зумовлюється особистісними утвореннями суб`єкта спілкування, такими як конфліктність, агресивність, егоїзм тощо.
4. Для учнів з інтернатних закладів є характерними усі різновиди ускладненого спілкування: дефіцитне, дефектне та деструктивне. Показником дефіцитного спілкування в учнів шкіл-інтернатів є високий рівень самотності. Показниками дефектного спілкування в учнів шкіл-інтернатів є високий рівень особистісної тривожності, високий рівень ситуативної тривожності при спілкуванні з дорослими, низький рівень емоційного, когнітивного та поведінкового аспектів емпатії, стереотипність у трансактних виборах як при спілкуванні з дорослими, так і при спілкуванні з однолітками. Показниками деструктивного спілкування в учнів шкіл-інтернатів є неконструктивні реакції у конфліктних ситуаціях як з дорослими, так і з однолітками, та високий рівень егоїзму при спілкуванні з людьми, що не належать до групи вихованців інтернатного закладу.
5. Чинники ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів утворюють специфічний комплекс, базовим чинником якого є самотність. Дефіцитне спілкування, чинником якого є самотність, є визначальним по відношенню до дефектного спілкування, чинниками якого є тривожність, низькоемпатичність, комунікабельні ускладнення, та деструктивного спілкування, чинниками якого є конфліктність та егоїзм.
6. Подолання комунікативної депривованості вихованців інтернатних закладів є провідним чинником корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів. Різновікові групи, включені у психологічну акцію як форму соціально значущої діяльності, є засобом подолання комунікативної депривованості вихованців у межах школи-інтернату. Означені групи дозволяють реалізувати принципи особистісно-орієнтованого підходу та оптимізувати досвід спілкування учнів шкіл-інтернатів.
7. Розроблена та апробована програма корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів є ефективною в усуненні наступних чинників ускладненого спілкування: високого рівня самотності, високого рівня ситуативної тривожності при спілкуванні з дорослими та однолітками, низького рівня когнітивного аспекту емпатії, домінуючого рівня позиції Дитини” та епізодичного рівня позиції Дорослого” при спілкуванні з дорослими, домінуючого рівня позиції Батька” та епізодичного рівня позиції Дорослого” при спілкуванні з однолітками, середнього рівня егоїзму при спілкуванні з іншими вихованцями інтернатного закладу, домінування реакцій за типом фіксації на перешкоді при спілкуванні з однолітками.
Проведене дисертаційне дослідження є закінченою науково-дослідною роботою, однак воно не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи її вивчення пов’язані з диференційованим дослідженням ускладненого спілкування у різних категорій учнів школи-інтернату: дітей, які мають контакт з близькими, та дітей, спілкування яких обмежено виключно групою мешканців інтернату; вихованців чоловічої та вихованців жіночої статі; вихованців, що з народження мешкають в закладі закритого типу, та вихованців, що поступають в інтернатний заклад більш дорослими; біологічних та соціальних сиріт тощо. Необхідна також подальша розробка адекватних методів психодіагностики ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. Екатеринбург: Деловая книга, Москва: Aкадемия, 1995. 224 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991.- 299 с.
3. Авдеева Н.Н. Привязанность ребёнка к матери и образ себя в раннем детстве // Вопросы психологии. 1997. - № 4. С. 3-12.
4. Авдеева Н.Н., Хаймовская Н.А. Зависимость типа привязанности ребёнка к взрослому от особенностей их взаимодействия (в семье и Доме ребёнка) // Психологический журнал. 1999. - №1. С. 39-48.
5. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
6. Анохин Е.В. Психолого-педагогические особенности деятельности детских разновозрастных объединений. Сумы: СГПИ, 1998. 43 с.
7. Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина, 1975. 447 с.
8. Антонова О.Г., Домашевська О.П. Соціальна ситуація розвитку і особливості дітей, позбавлених батьківської опіки // Психологія: Респ. науково-метод. збірник. Вип. 36. К.: НДІ психології УРСР. С. 50-54.
9. Аралова М.П. Психологические особенности общения со взрослыми и сверстниками выпускников школы-интерната: Автореферат дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / АПН СССР НИИ общей и педагогической психологии. М., 1991. 22 с.
10. Аржакаева Т.А. Психологические трудности общения начинающих учителей: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / АПН СССР НИИ общей и педагогической психологии. М., 1995. 222 с.
11. Аронсон Э. Общественное животное. Введение в социальную психологию / Под ред. В.С. Магуна. М.: Аспект-Пресс, 2000. 517 с.
12. Артемчук І.В. Комунікативно депривовані діти: реалії та перспективи дослідження // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 17. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. С. 186 191.
13. Артюшкина Л.М., Поляничко А.О. Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема (соціально-правовий аспект): Монографія. Суми: СумДПУ, 2002. 268 с.
14. Астапов М.В. Тревожные рассторойства у детей. Классификация тревожных расстройств // Прикладная психология. 2002. - № 2. С. 32 43.
15. Баз Л.Л., Баженова О.В. Влияние супружеской коммуникации на развитие общения у ребёнка первых двух лет жизни // Психологический журнал. 1996. - №1. С. 97-109.
16. Байбурин А.К., Топорков А.Л. У истоков этикета: Этнографические очерки. Л.: Наука, 1990. 166 с.
17. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков: ООО Фортуна пресс, 1998. 464 с.
18. Башина В.М., Проселкова М.Е. Особенности сопереживания у детей, воспитывающихся в интернатах // Современные психосоциальные проблемы детей группы риска”. М: Букмак, 2001. С. 114 120.
19. Баширова К.Н. Конфликты: опыт системного анализа. - Алматы: Мектеп, 1995. 365 с.
20. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. СПб: Лениздат, 1992. 400 с.
21. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
22. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
23. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. - Пг., 1921. 432 с.
24. Бовть О.Б. Агрессивные реакции и пути их коррекции у младших школьников: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Университет внутренних дел МВД Украины имени Я. Мудрого. Х., 2000. 265 с.
25. Бодалёв А.А. Личность и общение: Избранные труды. М.: Педагогика, 1983. 271 с.
26. Бодалёв А.А., Ковалёв Г.А. Психологические трудности общения и их преодоление // Педагогика. 1992. - № 5-6. С. 65 70.
27. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. Харків: Фоліо, 1996. 237 с.
28. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 303 с.
29. Булах І.С., Долинська Л.В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів: Навчально-методичний посібник. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. 114 с.
30. Буянов М. И. Основы психотерапии детей и подростков. К.: Вища школа, 1990. 191 с.
31. Буянов М.И. Ребёнок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра: Кн. для учителей и родителей. М.: Просвещение, 1988. 207 с.
32. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Питер, 1997. 336 с.
33. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. К., 2000. 235 ар.
34. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники. М.: Ось 89, 1999. 176с.
35. Ващенко И.В. и др. Общая конфликтология: Учебн. пособие. Х.: Оригінал, 2001. 384 с.
36. Виговська Л.П. Емпатійні стосунки дітей у різних умовах соціалізації // Педагогіка і психологія. 1996. - № 1. С. 8290.
37. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська та ін. К.: Просвіта, 2201. 416 с.
38. Вінс В.А. Психологічні особливості переживання вікової кризи підлітками школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. Сковороди. Переяслав-Хмельницький, 2003. 206 ар.
39. Вітюк Н.Р. Психологічні особливості формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Прикарпатський університет імені В. Стефаника. І.-Фр., 2002. 250 ар.
40. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Академія, 2001. 576 с.
41. Воронова С.В. Психологічні особливості мотивації досягнення випускника школи-інтернату: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. К., 2003. 263 ар.
42. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т. 2. С. 6-361.
43. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Педагогика, 1984. Т. 4. 432 c.
44. Гаврилова Т.П. Экспериментальное изучение эмпатии у детей младшего и среднего школьного возраста // Вопросы психологии. - 1974. - № 5. С. 107114.
45. Галигузова Л.Н. Формирование потребности в общении со сверстниками у детей раннего возраста // Вопр. психологии. - 1985. - № 5. - С. 46-53.
46. Галигузова Л.Н., Мещерякова С.Ю., Царегородцева Л.М. Психологические аспекты воспитания детей в домах ребёнка и детских домах // Вопросы психологии. 1990. - № 6. С. 1725.
47. Гербеев Ю.В. Воспитательная работа в учреждениях интернатного типа: Учеб.-метод. пособие для студентов пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1984. 143с.
48. Гипнотерапия / Под ред. М. Хипа, У Драйдена. СПб.: Питер, 2001. 352с.
49. Глозман Ж.М. Общение и здоровье личности. М.: Академия, 2002. 203 с.
50. Гоголь О.В. Формування педагогічного мовлення майбутніх вчителів активними методами навчання: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. К., 1997. 183 ар.
51. Годфруа Ж. Что такое психология. В 2 т. М.: Мир, 1992. - Т. 2. 376 с.
52. Гончаренко С.У. Українській педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
53. Гошовський Я.О. Становлення образу Я” в підлітків школи-інтернату в умовах депривації батьківського впливу: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / АПН України Ін-т психології. К., 1995. 177 ар.
54. Грибанова Г.В. Нарушения формирования привязанности у детей-сирот в раннем возрасте // Дефектология. 1994. - № 3. С. 10-16.
55. Гутман Б.В. Изучение и коррекция личности детей младшего школьного возраста. - Донецк, 1993. 65 с.
56. Данилин К.Е. Анализ рефлексивных структур при исследовании малых групп // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии / Под ред Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой. М.: Изд-во МГУ, 1977. С. 109-126.
57. Дети-сироты: консультирование и диагностика развития / Под ред. Е.А. Стебелевой. М.: Полиграфсервис, 1998. 336 с.
58. Джонсон Д.У. Тренинг общения и развития: Пер. с англ. М.: Издат. группа Прогресс, 2001. 247 с.
59. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
60. Долгинова О.Б. Изучение одиночества как психологического феномена // Прикладная психология. 2000. - № 4. - С. 2836.
61. Долинська Л.В. Особистісно-професійне зростання майбутнього вчителя методом керованого інтеріндивідного навчання: Збірник наукових праць Наукові записки” НПУ імені М.П. Драгоманова. Ювілейний випуск. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. С. 93 98.
62. Долинська Л.В. Стилі педагогічного спілкування та можливості його формування в процесі підготовки майбутнього вчителя // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Випуск 1 (4). К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1999. С. 64 - 69.
63. Долинська Л.В., Улунова Г.Є. Проблема дослідження комунікабельних ускладнень спілкування у молодших школярів шкіл-інтернатів // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія. Збірник наукових праць. Вип. 3 (27). - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. С. 91-101.
64. Долинська Л.В., Улунова Г.Є. Проблема порівняльного дослідження егоїзму у вихованців інтернатного закладу та учнів масової школи // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 22 - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. С. 59-69.
65. Долинська Л.В., Улунова Г.Є. Ускладнене спілкування в учнів шкіл-інтернатів: Навчально-методичний посібник. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. 119 с.
66. Егидес А.П. Психологическая коррекция конфликтного общения // Психологический журнал. 1984.- Т. 5. - № 5. С. 52-62.
67. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб.: Питер, 2000. 368 с.
68. Євтушенко І.В., Мелоям А.Е., Бабенко К.А. Страх та агресія як деструктивні прояви психіки // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 21. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. С.68-79.
69. Єгорова О.Б. Тривожність підлітка як наслідок взаємовідносин з матір`ю // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 2 (9), Час. ІІ. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. С. 134 - 139.
70. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении: Практическое пособие. М: Изд-во МГУ, 1990. 104 с.
71. Загальна психологія: Навч. посібник / О. Скрипченко, Л. Долинська та ін. К.: А.П.Н., 1999. 463с.
72. Заїкіна Т.В., Огороднійчук З.В. Особливості прояву альтруїзму у підлітковому віці // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 25. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. С. 177 - 183.
73. Залевский Г.В. Фиксированные формы поведения. Иркутск: Восточно-Сибирское книжное изд-во, 1976. 192 с.
74. Залысина И.А., Смирнова Е.О. Некоторые особенности психического развития дошкольников, воспитывающихся вне семьи // Вопросы психологии. 1985. - № 4. С. 31-37.
75. Залюбовская Е.В. Преодоление коммуникативных барьеров в условиях совместной деятельности: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05 / Московский государственный университет имени М.В. Ломоносова. М., 1984. 22 с.
76. Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. М.: Педагогика, 1986. 112 с.
77. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков: Анамнез, этиология, патогенез. Л.: Медицина, 1988. 248 с.
78. Землянухина Т.М. Особенности общения и любознательности у воспитанников закрытых детских учреждений в раннем возрасте // Возрастные особенности психического развития детей: Сб. научн. Трудов АПН СССР НИИ общей и педагогической психологии / Под ред. И.В. Дубровиной, М.И. Лисиной. - М.: Изд-во АПН СССР, 1982. С. 36-59.
79. Зимбардо Ф. Застенчивость. М.: Педагогика, 1991. 208 с.
80. Зимняя И.А. Педагогическая психология. М.: Логос, 2000. 384 с.
81. Зиновьева Н.О., Михайлова Н.Ф. Психология и психотерапия насилия. Ребёнок в кризисной ситуации. - СПб.: Речь, 2003. 248 с.
82. Злобина Е.Г. Общение как фактор развития личности. К.: Наукова думка, 1981. 143 с.
83. Знаков В.В. Макеавеллизм, манипулятивное поведение в межличностном общении // Вопросы психологии. 2002. - № 6. С. 45 54.
84. Знаков В.В. Понимание как проблема психологии и человеческого бытия: Методологические и теоретические проблемы психологии // Психологический журнал. 2000. - №2. С. 7-16.
85. Изард К.Е. Эмоции человека: [Пер. с англ.] / Под ред. Л.Я. Гозмана, М.С. Егоровой. - М.: Изд-во МГУ, 1980. 440 с.
86. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб: Питер, 2000. 512 с.
87. Ісаєнко М.М. Формування комунікативних умінь у курсантів вищих закладів освіти МВС: Дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського. О., 2002. 213 ар.
88. Каган В.Е. Аутизм у детей. Л.: Медицина, 1981. 206 с.
89. Капралов С.И. Профессиональные конфликты. Воронеж: НПО МОДЭК, 1994. 224 с.
90. Китайгородская Г.А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. М.: Высш. школа, 1986. 103 с.
91. Кізь О.Б. Очікувані життєві перспективи вихованців інтернатних закладів // Психологія. Збірник наук. праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 3 (6). К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1999. С. 191 199.
92. Кізь О.Б. Формування психологічної готовності вихованців інтернатних закладів до створення сім`ї: Автореферат дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. К., 2003. 20 с.
93. Кле М. Психология подростка / Пер. с фр. М.: Педагогика, 1991. 176 с.
94. Кобзарь Б.С. Основы формирования гуманных взаимоотношений учащихся школ-интернатов для детей сирот и детей, оставшихся без опеки родителей, во внеурочной деятельности. - К.: Стилос, 1999. 250 с.
95. Ковалёв Г.А. Активное социальное обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения: Диссерт. канд. психол. наук: 19.00.05 / АПН СССР НИИ общей и педагогической психологии. М., 1980. 145 с.
96. Коган І.М. Емпатія і особливості її розвитку у дітей молодшого шкільного віку: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології імені Г.С. Костюка АПН України. К., 2005. 20 с.
97. Колеченко А. Ученическое посредничество в школьных конфликтах. СПб: Городской ун-т педагогического мастерства, 1999. 16 с.
98. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий / Под ред. Е.С. Кузьмина, В.Е. Семёнова. Л.: Лениздат, 1987. 144 с.
99. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
100. Конвенція ООН про права дитини / Інформаційний збірник документів МОУ. 1995 - № 9. - С. 3-28.
101. Корекційна робота психолога (Психолог. Бібліотека. Вип.3) / Упоряд. О. Главник. К.: Шкільний світ, 2002. 112 с.
102. Костина Л.М. Адаптация первоклассников к школе путём снижения уровня их тревожности // Вопросы психологии. 2004. - № 1. С. 137- 143.
103. Коць М.О. Комунікативна підготовка майбутнього вчителя інтеракційними методиками: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. К., 1997. 219 ар.
104. Кочарян А.С. Преодоление эмоционально трудных ситуаций общения в зависимости от сложности социальной перцепции: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05 / Ленинградский государственній университет имени А.А. Жданова. Л., 1986. 21 с.
105. Кочубей Б.И., Новикова Е.В. Эмоциональная устойчивость школьника. М.: Знание, 1998. 80 с.
106. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А.Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
107. Кристофер Э., Смит Л. Тренинг лидерства. СПб.: Питер, 2001. 320 с.
108. Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: Вы, мы, он, ты, я: Психология значимых отношений. М.: Мысль, 1989. 204 с.
109. Кротенко В.И. Психологические особенности эмпатии подростков: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. К., 2001. 197 л.
110. Кузікова С.Б. Основи вікової корекції: Навчально-методичний посібник. Суми: СумДПУ, 2001. 320 с.
111. Кузікова С.Б. Психологічна програма корекції та розвитку особистості у підлітковому віці: Навчально-методичний посібник. Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПІ, 1998. 80 с.
112. Кузьмина М. Аутизм // Школьный психолог. 2001. № 1. С. 8-10.
113. Куницына В.Н. Нарушения, барьеры, трудности межличностного неформального общения // Актуальные проблемы психологической теории и практики / Под ред. А.А.Крылова. СПб.: СпГу, 1995. С. 82 85.
114. Куницына В.Н. Трудности межличностного общения: Автореф. дис. докт. психол. наук: 19.00.05 / Санкт-Петербургский университет. - СПб., 1991. 38 с.
115. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. СПб.: Питер, 2002. 554 с.
116. Курек Н.С. Эмоциональное общение матери и дочери как фактор формирования аддитивного поведения в подростковом возрасте // Вопросы психологии. 1997. - № 2. С. 48-60.
117. Лабиринты одиночества: Пер. с англ. / Под общ. ред. Н.Е. Покровского. М.: Прогресс, 1989. 623 с.
118. Лабунская В.А. Интерпретация невербального поведения в межличностном общении: Автореф. дис. докт. психол. наук: 19.00.05 / Московский государственный университет имени М.В. Ломоносова. М., 1989. 43 с.
119. Лабунская В.А. Невербальное поведение (социально-перцептивный подход). Ростов н/Д.: Изд-во Ростовского ун-та, 1986. 135 с.
120. Лабунская В.А. Эмоциональные и познавательные характеристики общения / Северо-Кавказский науч. Цент высшей школы; Отв. Ред В.А. Лабунская. Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та, 1990. 176с.
121. Лангмейер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте. Прага: Авиценум, 1984. 334 с.
122. Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1981. 392 с.
123. Леонтьев А.А. Психология общения. М.: Смысл, 1997. 365 с.
124. Леонтьев А.Н. Избр. психол. труды: 2 т. М.: Педагогика, 1983. Т. 1. 392 с.; Т. 2. 320с.
125. Лещинская Е.А. Диагностика и коррекция коммуникативных трудностей у младших подростков: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / НИИ психологии Украины. К., 1992. 117 с.
126. Лисина М.И. Влияние отношений с близкими взрослыми на развитие ребёнка раннего возраста // Вопросы психологии. 1961. - № 3. С. 117 124.
127. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.: Педагогика, 1986. 144с.
128. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. 2-е изд., доп. и перераб. - Л.: Медицина, 1983. 255 с.
129. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984. 444 с.
130. Лютова Е.К., Монина Г.Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. СПб.: ООО Речь, 2001. 190 с.
131. Майерс Д. Социальная психология / Пер. с англ.- СПб.: Питер, 1999. 688 с.
132. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8-ми т. / Сост.: М.Д. Виноградова, А.А. Фролов. - М.: Педагоги