ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОСОБИСТІСНОГО ЗРОСТАННЯ ПІДЛІТКІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

БУЛАХ Ірина Сергіївна

УДК 159.923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОСОБИСТІСНОГО
ЗРОСТАННЯ ПІДЛІТКІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант:
доктор психологічних наук,
професор, дійсний член АПН України
БЕХ ІВАН ДМИТРОВИЧ

Київ 2004

ЗМІСТ

Вступ .... ....................................................................................................... 4
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи розвитку особистості...... 17
1.1. Основні психологічні теорії розвитку особистості............ 18
1.2. Гуманістична та феноменологічна стратегії особистісного зростання людини................................................................................. 51
1.3. Психологічні моделі морально-духовного зростання підростаючої особистості........................................................................... 70
1.4. Проблема визначення провідних компонентів та критеріїв розвитку особистості......................................................................... 106
Розділ 2.. Психологічні основи особистісного розвитку в підлітковому віці 126
2.1. Специфіка особистісного зростання підлітка................... 127
2.2. Самосвідомість провідне психологічне утворення підліткового віку............................................................................................ 142
2.2.1. Становлення різних аспектів «Я» у структурі самосвідомості підлітка..................................................................... 157
2.2.2. Соціальна природа норми і розвиток нормативного «Я» особистості підлітка................................................. 169
2.3. Моральні витоки особистісного зростання у підлітковому віці 187
Розділ 3.. Генетико-моделююча парадигма становлення моральної самосвідомості особистості підліткового віку..................... 212
3.1. Психологічний аналіз генезису моральної самосвідомості підлітка............................................................................................ 212
3.2. Психологічні механізми розвитку моральної самосвідомості підлітка............................................................................................ 251
3.3. Вихідні принципи дослідження моральної самосвідомості особистості підліткового віку................................................................ 261
3.3.1. Принцип об’єктивації нормативного «Я» підлітка 268
3.3.2. Принцип трансформації морального мотиву в моральну якість (самоцінність) підлітка............................................. 276

3.3.3. Принцип відносної синергійності та співвідносності реального, ідеального і нормативного «Я» у структурі «Я-концепції» підлітка..................................................................... 288
Розділ 4. Концептуально-методичні засади вивчення моральної самосвідомості особистості підлітка..................................... 300
4.1. Основні положення особистісно зорієнтованого виховання підлітка............................................................................................ 300
4.2. Методичний арсенал дослідження особистісного зростання підлітка............................................................................................ 314
Розділ 5.. Актуальні потенціали і показники особистісного зростання підлітка................................................................................................... 332
5.1. Соціальний та особистісний простір зростання сучасного підлітка............................................................................................ 334
5.2. Вивчення показників становлення моральної самосвідомості особистості підлітка........................................................... 356
5.2.1. Психологічні засоби об’єктивації нормативного «Я» підлітка.................................................................................. 393
5.2.2. Особливості прояву самоцінностей особистості підлітка 412
5.3. Внутріфункціональні взаємозв’язки (синергійність і співвідносність) змістовних компонентів моральної самосвідомості особистості у підлітковому віці................................................................ 431
Висновки ................................................................................................. 457
Список використаних джерел .............................................................. 472
Додатки. ................................................................................................... 510

ВСТУП

Актуальність дослідження. Процес демократизації сучасного суспільства значною мірою залежить від того, наскільки людина здатна брати на себе відповідальність за здійснювані нею вчинки у тому життєвому просторі, який твориться її особистими взаємодіями (діяльністю, взаєминами, спілкуванням). Забезпечення виховання свідомої, відповідальної особистості є метою, зафіксованою в основних документах уряду України про освіту Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)», «Законі про освіту».
У сучасної молоді, з одного боку, значно зросли потреби в самоствердженні, самовизначенні,самореалізації з іншого - спостерігається явище поступової примітивізації свідомості та самосвідомості. Внаслідок цього - часті прояви духовної спустошеності, егоїзму, інфантилізму та втрата підростаючим поколінням почуття відповідальності, які призводять до деформації нормативно-ціннісної сфери зростаючої особистості, особливо у підлітковому віці, викликають занепокоєння батьків, педагогів та потребують пильної уваги науковців. Відомо, що процес переходу від дитинства до дорослості відбувається гостро й часто досить драматично, і в ньому найвиразніше переплітаються суперечливі тенденції особистісного розвитку.
У сучасних соціальних умовах у поведінці підлітків співіснують як негативні тенденції (невизнання суспільних обов’язків, девіантність, відсутність ідеалів, втрата романтизму та зниження значущості загальнолюдських чеснот), так і позитивні (соціальна невимушеність, впевненість у собі, розкутість, прагнення до успіху, творчості та вираження власної індивідуальності). Незважаючи на певні протиріччя, головним досягненням підлітка є набуття якісно нового рівня особистісного зростання, коли завдяки засвоєнню нової соціальної позиції реально структурується його свідоме ставлення до себе як до дорослої людини.
Проблема особистісного зростання, починаючи з середини минулого століття, була об'єктом уваги багатьох психологічних напрямів (психодинамічного, диспозиціонального, соціально-когнітивного та ін.). Все ж у розумінні феномену «особистісне зростання» смислові акценти вчених не співпадали, однак спільною у більшості наукових підходів визнається ціннісна самореалізація природних потенціалів людини.
На нашу думку, найвиразніше цей феномен репрезентований в межах гуманістичного та феноменологічного підходів. У змістовний контекст поняття «особистісне зростання» представники цього підходу покладали наступне: активний процес функціонування людини, яка здійснює вільні вибори між діалектично пов’язаними «цінностями зростання» і «цінностями здорового регресу» (Г.Оллпорт); змінювання як «рух вперед і вгору» в міру того, як людина піднімається в ієрархії потреб, постійне змінювання як вільний рух «самоактуалізації потенціалів людини» (А.Маслоу); конструктивна організмічна потреба розвиватися й удосконалюватися, змінювання способів сприйняття власного внутрішнього «Я» (К.Роджерс); процес здійснення життя вільною, соціально інтегрованою особистістю, що має духовну основу (Р.Мей); самореалізація як пробудження і самоздійснення прихованих можливостей людини, самоактуалізація через переживання свого «Я» як синтезуючого духовного центру (Р.Ассаджолі). Отже, джерелом особистісного зростання визнавалися природні потенціали людини, що первісно містили у собі тенденції самореалізації чи самоактуалізації, завдяки яким особистість зростає зсередини, і зумовлюється становленням власної «Я-концепції».
На противагу гуманістичній психології, у традиційній - вітчизняні та російські вчені досліджували генезис підростаючої особистості залежно від соціальних джерел впливу. Розвиток особистості визнавався основним способом її існування (Л.І.Анциферова). З одного боку, він визначався як процес входження, індивідуалізації та інтеграції особистості в нових умовах соціального середовища (А.В.Петровський), з іншого як процес становлення особистісних якостей індивіда засобами соціалізації та виховання (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, В.В.Давидов, Б.С.Братусь, А.В.Брушлінський, Я.Л.Коломінський, Г.С.Костюк, В.А.Роменець, О.В.Скрипченко, В.І.Слободчиков, О.Т.Соколова, В.В.Столін та ін.). Виходячи з цього, суттєвий зміст концепцій особистісного розвитку в період підлітковості пов’язувався з формуванням соціальної позиції (Д.Й.Фельдштейн), становленням творчих здібностей у процесі проективної діяльності (К.Н.Поліванова), розвитком різних образів «Я» у структурі «Я-концепції» (І.С.Кон, Ф.Патаки, Н.П.Рязанова), формуванням ціннісно-смислової сфери свідомості (Б.С.Братусь), становленням морально-духовних складових самосвідомості (Т.О.Флоренська).
Лише в останнє десятиріччя увага дослідників сконцентрувалася навколо проблеми особистісного зростання людини. У віковій та педагогічній психології інтенсифікується вивчення мотиваційно-ціннісної сфери особистості підліткового віку (М.Й.Боришевський, І.В.Дубровіна, А.О.Реан, Л.А.Регуш); докладно обґрунтовуються соціально-психологічні умови самоствердження і самовизначення підлітка (В.А.Аверін, Т.П.Гаврилова, В.С.Мухіна, А.М.Прихожан, М.Р.Бітянова, Г.А.Цукерман); аналізується процес «співпрожиття» через набуття загального досвіду культурної продуктивності психолога і підлітка (О.Г.Лідерс); активізуються психологічні засоби відкриття підлітком внутрішнього «Я» (Г.І.Ісуріна, С.Н.Макшанов, Б.М.Мастєров та ін.).
Зарубіжні психологи також спрямовують свої дослідження на вивчення різних аспектів особистісного зростання підлітків, зокрема розглядається роль статевої ідентифікації (К.Гілліган, М.Кле), робиться акцент на побудові та переоцінці системи цінностей (Ф.Дольто, Г.Крайг, А.Макферлайн, Л.Хоффман), обґрунтовуються процеси інтерналізації та лібералізації ціннісно-нормативних уявлень молоді (Х.Ремшмідт, Р.Хевігхерст), моделюються конфліктні ситуації і моральні рішення в них (Р. і Д. Байярди, Дж.Снайдер), відтворюється суб'єктивний досвід підлітків про унікальність їх власних переживань (Д.Елкінд), характеризуються санкціоновані та несанкціоновані прагнення до просторової автономії (Ф.Райс) тощо.
У сучасних варіантах психологічних словників особистісне зростання визначається як «активний процес становлення, в якому людина бере на себе відповідальність за свій майбутній життєвий шлях» (Т.М.Титаренко); як «розгортання особливої діяльності переживання особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх стимулів, коли вона, здійснивши вчинок, сприймає себе новою, такою, що виходить за межі попередньої даності» (О.Г.Лідерс).
Сьогодні з позицій особистісно орієнтованого підходу до виховання підкреслюється значущість розв’язання проблеми особистісного зростання людини. В ракурсі інноваційних ідей цього підходу накреслено нові шляхи зростання, що пов’язані із забезпеченням становлення морально-духовної самосвідомості та особистісних цінностей вихованця (І.Д.Бех).
Здійснений нами аналіз цілого масиву психологічних досліджень (О.Ф.Бондаренко, М.Й.Боришевський, В.К.Демиденко, В.П.Зінченко, З.С.Карпенко, М.Ю.Кондратьєв, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.А.Побірченко, Ю.О.Приходько, М.В.Савчин, В.А.Семиченко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, М.І.Томчук, О.Я.Чебикін, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та ін.) дозволив виявити соціально-психологічні особливості розвитку підростаючої особистості, роль зовнішніх і внутрішніх детермінант в її становленні, навчанні та вихованні, механізми суб’єктивної регуляції поведінки, основні напрямки удосконалення морально-духовного виховання молоді та її творчий потенціал. Водночас привертає увагу той факт, що проблема особистісного розвитку і виховання у період дорослішання розв'язується багатьма дослідниками з позиції усунення у підлітків особистісних деформацій та асоціальних проявів поведінки: дезадаптивності (Н.Ю.Максимова, Є.В.Новікова, С.І.Подмазін), деструктивності (А.М.Прихожан, О.Т.Соколова, Т.І.Юферєва), егоцентризму (Є.В.Гейко, Н.В.Жутікова), агресивності (А.О.Реан, Л.М.Семенюк), акцентуйованості (В.С.Битенський, І.М.Бушай, А.Є.Личко), девіантності (Н.В.Дмитрієва, Н.С.Курек), адиктивності (Ц.П.Короленко, С.А.Кулаков). Більшість же методів виховання підлітка презентується як засоби профілактики і корекції його особистісних якостей та асоціальних форм поведінки. При цьому майже нівельоване безумовне ціннісне ставлення до особистості підлітка як суб’єкта активності, що може вільно і відповідально творити свій життєвий простір, власну філософію буття.
На нашу думку, відповідь на питання «що саме лежить в основі особистісного зростання людини в період підлітковості» вимагає використання наступного гуманістичного положення: лише вивчаючи природу здорової особистості, яка здатна до актуалізації власних потенційних можливостей і володіє позитивною системою мотивації, емоцій, цінностей, спрямованості, самоусвідомлення, можна віднайти засади повноцінного зростання. Проблема особистісного зростання підлітка з означеної позиції зарубіжними та вітчизняними психологами ґрунтовно не досліджувалася.
Отже, соціальна значущість проблеми особистісного зростання у підлітковому віці, її недостатня розробленість й зумовили вибір теми нашого дослідження «Психологічні основи особистісного зростання підлітків».
Зв’язок теми з науковими планами та програмами. Тема входить до плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, затверджена на засіданні Вченої ради університету (протокол № 7 від 26 лютого 1998 року) та рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 29 травня 2001 року).
Об’єкт дослідження особистісний розвиток у підлітковому віці.
Предмет дослідження психологічні механізми та закономірності особистісного зростання підлітків.
Мета дослідження - теоретичне обгрунтування та експериментальне виявлення особливостей генезису моральної самосвідомості підлітка як вихідної засади його особистісного зростання.
Головні гіпотези дослідження.
1. Особистісне зростання як активне становлення людини, в процесі якого вона бере на себе відповідальність за здійснювані нею вчинки, може бути презентовано у період підлітковості на основі таких особистісних новоутворень підлітка:
- ціннісного самоусвідомлення власного «Я», що актуалізує нові рівні відкриття у самому собі моральних якостей;
- нормативно-ціннісного ставлення до власного «Я», що актуалізує нові рівні відкриття у себе моральних почуттів;
- осмисленого і вольового переживання власних вільних дій, що актуалізують відповідальність за себе і за інших у просоціальних вчинках.
2. Базовою засадою особистісного зростання підлітка виступає моральна самосвідомість. Джерелом її розвитку є нормативне «Я». Зміст моральної самосвідомості визначають структурні компоненти, яким властива певна специфічність:
- у когнітивній складовій превалює моральна саморефлексія, в емоційній нормативно-ціннісне самоставлення, у поведінковій моральна саморегуляція;
- смислове навантаження створює зіткнення різних моральних мотивів (потреб, ціннісних орієнтацій, установок) та їх вибір;
- психологічними формами її існування стають прояви сорому, вини, совісті, честі, гідності та відповідальності як інтегративної особистісної якості підлітка.
3. Психологічними механізмами, які забезпечують становлення особистісних утворень та актуалізують позитивні взаємодії підлітка, є моральна саморефлексія та моральна саморегуляція.
4. Потенціал генетико-моделюючого методу дозволяє розкрити сутність таких принципів дослідження моральної самосвідомості підлітка як:
- об’єктивація нормативного Я (винесення назовні внутрішніх механізмів його становлення), що визначає розкриття психологічних засобів особистісного зростання. Цими засобами для підлітка можуть бути соціальні ролі, вербалізації та моральні вчинки;
- трансформація морального мотиву в моральну якість (самоцінність). Такою якістю виступає інтегративне утворення, що містить у собі генералізовані моральні мотиви та узагальнені смисли (соціальні та моральні норми) подібних ситуацій і подій з життєвого простору особистості підлітка;
- відносна синергійність та співвідносність реального, ідеального та нормативного «Я» у структурі «Я-концепції» підлітка, що презентують закономірні співвідношення і узгодження цих компонентів. Існування у структурі самосвідомості взаємозв’язків типу синергійності (як упорядкованих дій компонентів) та співвідносності (супідрядної залежності одного компонента від іншого) визначає завдяки їх силі і стійкості ступінь значущості у цій структурі «Я - утворень» та «суперечливість - несуперечливість» «Я-концепції» підлітка взагалі.
5. Методологічні та методичні засади дослідження моральної самосвідомості та конструювання генетичної моделі особистісного зростання підлітків базуються на гуманістичних положеннях особистісно зорієнтованого виховання, основним змістом яких повинно бути емпатійне розуміння, визнання і прийняття вихователем особистості вихованця (підлітка). При цьому психологічною одиницею виховного процесу є безумовне ціннісне ставлення до іншої людини.
6. У процесі особистісного зростання сучасних підлітків між ними існує суттєвий розрив в опануванні морального досвіду. Лише у тих підлітків, які здатні усвідомлено оперувати рефлексивними очікуваннями інших, проявляти ціннісне ставлення до інших і до себе, оволодівати моральною саморегуляцією, актуалізуються позитивні потенціали їх моральної самосвідомості, що об'єктивуються у соціальному та особистісному просторі у моральних цінностях (совісті, гідності, відповідальності та ін.) і вчинках.
Обрана мета та висунуті припущення обумовили такі завдання дослідження:
- визначити теоретико-методологічні підходи до проблеми розвитку і зростання особистості;
- здійснити інтерпретацію психологічних закономірностей становлення особистості підлітка та виявити специфіку, джерела і природу моральної самосвідомості як вихідної засади його особистісного зростання;
- провести теоретико-методологічне обгрунтування особливостей генезису моральної самосвідомості, її змісту, смислу, структури та форм існування у підлітковому віці;
- розкрити сутність механізмів та основних принципів дослідження особистісного зростання підлітка;
- визначити критерії та рівні особистісного зростання підлітків;
- експериментально перевірити ефективність застосування вихідних положень особистісно зорієнтованого виховання на різних вікових групах сучасних підлітків та виявити актуальні потенціали і показники їх особистісного зростання.
Основними методологічними і теоретичними засадами дослідження стали: концепції суб'єкта психічної активності (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлінський, Г.С.Костюк, Я.Л.Коломінський, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семіченко та ін.); поняття про людину як об’єкт власної психічної активності (З.С.Карпенко, П.В.Лушин, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко); поняття про особистість як суб’єкт вільної, відповідальної дії, що випливає з основоположень філософської антропології, гуманістичної психології та сучасного феноменалізму, основні принципи особистісно орієнтованого підходу (А.Маслоу, Р.Мей, К.Роджерс, Р.Ассаджолі тощо); генетико-моделюючий підхід як система принципів дослідження особистісного розвитку і морального зростання людини (Л.С.Виготський, І.Д.Бех, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, С.Д.Максименко); концепції міжособистісних ставлень (В.В.Власенко, Н.І.Непомняща, Н.А.Побірченко, Ю.О.Приходько); концепції становлення особистості як автора вільних вчинків (М.М.Бахтін, В.П.Зінченко, В.І.Слободчиков, В.А.Роменець, Г.А.Цукерман); вчення про морально-духовну сутність особистості (В.О.Сухомлинський, О.Г.Дробниць­кий, В.В.Рибалка, Л.І.Рувинський, М.В.Савчин, Т.О.Флоренська та ін.); положення про психологічні механізми становлення свідомості та моральної самосвідомості зростаючої особистості (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Б.С.Братусь, О.І.Кульчицька, І.І.Чеснокова, С.Г.Якобсон); вихідні положення особистісно зорієнтованого виховання (І.Д.Бех).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано такі теоретичні методи: аналіз наукових джерел з проблеми розвитку і зростання особистості, порівняння, узагальнення та систематизація наукових даних; загальні емпіричні методи: генетико-моделюючий метод, спостереження, моделювання проблемних і виховуючих ситуацій, анкетування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, експертна і групова оцінка, метод рангування ряду, біографічний метод, проективні методики, експеримент (констатуючий, моделюючий). Обробка кількісних даних проводилася за допомогою методів варіаційної статистики: кореляційного і факторного аналізу, контент-аналізу та методу семантичного диференціалу. Застосовувалися структурний і генетичний методи інтерпретації.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі загальноосвітніх шкіл № 202, № 218 м. Києва, № 3 і № 24 м. Суми, № 22, № 26 м. Луцька, № 1 м. Переяслав-Хмельницького та Переяслав-Хмельницької гімназії. В процесі пілотажного дослідження було здійснено перевірку надійності та валідності модифікованого методичного арсеналу діагностики особистісного зростання підлітків та їх моральної самосвідомості. Всього цим дослідженням було охоплено 560 підлітків різного віку. В емпіричному експериментальному дослідженні взяли участь 573 підлітки, з них 12-13 років 163 особи, 13-14 років 229 осіб і 14-15 років 181 особа. Генеральна сукупність досліджуваних - 1133 підлітки.
Дослідження здійснювалося впродовж 1993-2003 років.
Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає у наступному:
вперше створено психологічну модель процесу особистісного зростання підлітка, виявлено психологічні закономірності та специфічні особливості цього процесу в період підлітковості; визначено сутність поняття «особистісне зростання підлітка», встановлено логічний взаємозв’язок процесів «особистісне зростання» та «моральне зростання» у підлітковий період; виявлено специфіку, джерела, природу моральної самосвідомості як засади особистісного зростання особистості підлітка; здійснено наукову інтерпретацію відповідно до генетико-моделюючої парадигми змістовної наповненості вихідних методологічних положень (принципу об’єктивації нормативного «Я», принципу трансформації морального мотиву в моральну якість, принципу відносної синергійності та співвідносності реального, ідеального та нормативного «Я» у структурі «Я-концепції» підлітка) дослідження особистісного зростання у підлітковому віці; установлено критерії (вільний вчинок, прийняття і реалізація довільного рішення) та визначено рівні (високий, середній, низький) особистісного зростання підлітків;
вдосконалено методологічне обґрунтування генезису моральної самосвідомості та контекст її змісту, смислу, структури і форм існування у підлітковому віці;
набуло подальшого розвитку виявлення сутності та особливостей функціонування психологічних механізмів (моральної саморефлексії, моральної саморегуляції) як засобів структурування нормативно-ціннісної самосвідомості особистості підлітка; обґрунтування основоположень особистісно зорієнтованого виховання сучасних підлітків.
Практична цінність дослідження полягає у тому, що з вікової і педагогічної психології розроблено навчально-тематичні плани, програми, навчальні лекційні курси для майбутніх вчителів за темою: «Психологія особистості підлітка», а також спецкурси для практичних психологів закладів освіти, майбутніх вчителів за темою: «Особистісне зростання та соціальна психологічна адаптація сучасних підлітків» і «Психологічні основи особистісного зростання сучасних підлітків», які впроваджено у вищих педагогічних навчальних закладах освіти різних регіонів нашої країни. Модифіковано, апробовано і впроваджено у практику роботи шкільних психологів і педагогів з підлітками систему особистісної психодіагностики, яка спрямована на визначення рівнів сформованості моральної самосвідомості, її структурних компонентів, моральних якостей та особистісного зростання підлітків у цілому. Експериментально перевірені програми особистісно зорієнтованого виховання підлітків, що забезпечують психологічні умови для здійснення морального вибору, становлення моральної самосвідомості, об’єктивації нормативного «Я» та прояву моральних якостей і почуттів. Підготовлені та апробовані програми консультування і психокорекційної роботи з підлітками, що потребують особливої психологічної підтримки та вдосконалення розвитку моральної самосвідомості. Ці програми можуть бути використані практичними психологами, класними керівниками та вчителями-предметниками шкіл, гімназій, ліцеїв. Виявлені специфічні особливості особистісного зростання підлітків представлені у змісті розділу «Психологія особистості підлітка» навчального посібника з вікової і педагогічної психології для студентів вищих і середніх навчальних закладів, вчителів, вихователів, практичних психологів, соціальних працівників.
Особистий внесок автора полягає в побудові цілісної моделі особистісного зростання підлітка, визначенні поняття «особистісне зростання підлітка», обґрунтуванні генезису моральної самосвідомості як засади зростання особистості підлітка, уточненні змістовно-смислового, структурного, функціонального контексту та форм існування цього особистісного утворення у підлітковому віці, розкритті принципів дослідження особистісного зростання підлітка та конструюванні основоположень особистісно зорієнтованого виховання, сутнісна характеристика яких пов’язана з актуалізацією особистісних позицій розуміння, визнання і прийняття Іншого. У наукових спільних публікаціях відображено основні ідеї та результати, отримані автором дослідження.
Надійність і вірогідність результатів теоретичного дослідження забезпечувалися використанням засобів діалектичної логіки; емпіричного використанням валідних і надійних взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дисертаційної роботи, репрезентативністю вибірки досліджуваних; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів; достовірною результативністю генетико-моделюючого експерименту та застосуванням методів математичної статистики.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження доповідались і отримали схвалення на 14 Міжнародних (Київ 1993, 1996, 1998, 2000, 2001, 2002, 2003; Одеса 1992, 1995, 2000; Чернівці 1993; Тернопіль 1999; Мінськ 1999; Гомель 2001 р.р.), 12 республіканських (Київ 1994, 1998, 2000, 2002; Дрогобич 1992, 1998; Умань 1993; Луцьк 1994; Мелітополь 1997; Переяслав-Хмельницький 1992, 1999 р.р. та ін.) і 5 регіональних (Київ 1996, 2000, 2001; Переяслав-Хмельницький 1993; Вінниця 1997 р.р.) наукових конференціях, симпозіумах, конгресах та семінарах, на засіданнях кафедри психології та звітних конференціях НПУ імені М.П.Драгоманова. Результати дослідження апробовано також у навчальному курсі «Психологія особистості підлітка», спецкурсі «Розвиток моральної самосвідомості особистості підлітка», організаційно-методичній роботі з аспірантами при проведенні ними психологічних досліджень, при підготовці дипломних робіт студентів.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Волинського державного університету імені Лесі Українки (довідка № 4 / 1701 від 27.05.2003р.), Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренко (довідка № 857 від 29.05. 2003 р.), Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 07 10 / 854 від 11.06. 2003 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 2084 від 07.05. 2003 р. та довідка № 2085 від 07.05. 2003р.), Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (довідка № 08 01 193 від 07.05. 2003 р.)
Публікації. Результати дослідження висвітлені у 70 публікаціях автора, в т.ч. одній монографії, 2-х навчальних посібниках, 3-х навчально-методичних посібниках, 2-х практикумах, 2-х методичних рекомендаціях, 34 статтях та матеріалах конференцій. У наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, опубліковано 26 статей, з яких 23 одноосібні. Загальний обсяг особистого внеску становить 68 друкованих аркушів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 517 назв, з них 26 іноземними мовами, 9 додатків на 72 сторінках. Основний зміст дисертації, викладений на 440 сторінках комп’ютерного набору, містить 11 таблиць, 10 рисунків і 3 формули на 15 сторінках. Загальний обсяг дисертації 466 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного нами теоретичного аналізу різноманітних підходів у розв’язанні проблеми особистісного зростання підлітка та на основі наукової інтерпретації даних емпіричного психологічного дослідження можна сформулювати такі висновки:
Вирішення проблеми розвитку особистості у традиційній та сучасній психології відображає три основні тенденції. З позицій першої тенденції генезис особистості зумовлюється переважно соціальною ситуацією розвитку. В процесі онтогенезу особистість оволодіває суспільним досвідом, привласнює його, робить своїм здобутком. Розвиток особистості передбачає аналіз соціальних умов, факторів і джерел її зародження, розгляд особливостей її функціонування в динаміці діяльності.
З позицій другої тенденції актуалізується активність особистості і підкреслюється роль її свідомості. В генезисі особистості рівноцінне значення мають зовнішня, соціальна і внутрішня, психологічна детермінація. Це означає, що особистість в процесі соціалізації набуває все більшої самостійності, відносної автономності, досягає певного рівня особистісного розвитку, який породжує самодетермінацію, самоуправління, що в цілому і визначає її індивідуальний та соціальний розвиток.
З позицій третьої тенденції розвиток людини як суб’єкта власної психічної активності розглядається в єдності з власною психікою. Впродовж останніх років в генезисі розвитку особистості вирішується питання ступенів внутрішньої свободи, якою особистість володіє в процесі організації власного способу життя. Суб’єктивна свобода виступає як регулятивний початок, центр її життя. Особистість первісно є відповідальною за власне становлення, спираючись в генезисі на саму себе як цінність вищого порядку порівняно з психікою, що є цінністю-засобом. Розвиток особистості в такому випадку визначається на основі уявлень про саморух, спонтанність, самосходження індивіда до глибин свого єства.
Подальший психологічний аналіз гуманістичного та феноменологічного напрямків у психології показав, що взаємозв’язок понять «розвиток особистості» та «особистісне зростання» тісний, але смислові акценти в них різні.
Особистісне зростання принаймні досить тісно корелює з розвитком у напрямку самореалізації та самоактуалізації особистості. Однак глибинна, внутрішня сутність цих понять різна.
Передумовою особистісного зростання є первісно існуюча, спадково детермінована внутрішня природа і «серцевина» особистості самість. Остання володіє характеристиками, що властиві як всьому роду, так і конкретній людині, і саме вона здійснює пошук шляхів зростання.
Узагальнення досвіду психологічних досліджень з проблеми особистісного зростання дозволило наповнити сутність цього поняття наступним: це «активний процес становлення, в якому людина бере на себе відповідальність за свій майбутній життєвий шлях» (Т.М.Титаренко), або «це розгортання особливої діяльності переживання особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх стимулів, коли вона, здійснивши вчинок, приймає себе новою, такою, що виходить за межі попередньої даності» (О.Г.Лідерс).
Аналіз здобутків розвитку і зростання підростаючої особистості виявив, що більшість вчених висувають положення про тісне співвідношення особистісного і морального зростання дитини. Останнє поняття так само інтерпретується як процес набуття відповідального ставлення до свого життя. Найчастіше особистісною передумовою морального зростання виступає процес становлення самосвідомості (Я-концепції), зокрема її епіцентру образу Я. При цьому природа моральних уявлень зростаючої особистості інтерпретується по-різному: як звичка виконувати «належне», як набуття власної системи цінностей, як мотиваційна цінність, як емоційно-ціннісні переживання тощо.
Синтезуючи розглянуті психологічні моделі особистісного (морального) зростання, ми констатували, що одні вчені, будуючи таку модель, концентрують увагу на стадіях морального розвитку, інші здійснюють пошук природи моральних уявлень, ще інші аналізують детермінанти морального становлення особистості. Однак не презентується при цьому цілісна психологічна модель особистісного зростання дитини.
В сучасних умовах з позицій особистісно орієнтованого підходу до виховання підкреслюється значущість розв’язання проблеми особистісного зростання дитини. В ракурсі інноваційних ідей цього підходу накреслено нові шляхи вирішення цієї проблеми. Особистісне зростання, відповідно до такого підходу, розуміється як процес поєднання в свідомості людини загальноприйнятої системи духовних цінностей з системою особистісних цінностей. З метою реалізації в процесі виховання останнього положення актуалізується питання про визначення морально-духовного складу самосвідомості зростаючої особистості. Акцент робиться на становленні внутрішньої сутності самосвідомості, її ядра, з яким особистість залишається протягом всього життя, образі Я (І.Д.Бех).
Складність і багатогранність обраного для дослідження феномену вимагали спочатку вивчити обставини життя та особистісні властивості сучасних підлітків. Для цього було здійснено пілотажне дослідження, результати якого допомогли перевірити не тільки валідність особистісної психодіагностики, але й надійність наших попередніх припущень. Оскільки в ході теоретичного аналізу було установлено тісне співвідношення смислового поля конструктів «особистісне зростання» і «моральне зростання», то це дало підстави прийняти в якості психологічної основи особистісного зростання підлітка процес становлення його моральної самосвідомості.
На основі ретельного вивчення теоретичного і дослідницького матеріалу виявлено, що зростання особистості сучасного підлітка характеризує цілий ряд типових та специфічних властивостей. Специфічними особливостями особистості підлітка визначено: появу нової мотивації глобального інтересу до власної особистості, особистісної рефлексії як здатності до самоаналізу власних якостей, емоційно-ціннісного самоставлення як осмислення цілого світу нових власних емоцій та почуттів; виникнення особистісної саморегуляції як здатність довільно приймати і реалізовувати рішення; рольове самовизначення як представника референтної групи через прийняття певної рольової і моральної позиції; прагнення відійти від об’єктивної моралі і створити суб’єктивну (автономну) мораль, інтерес до моральних якостей власної особистості; вимогливість до однолітків і до себе у дотримуванні слова, обіцянок та виконанні обов’язків; усвідомлення власної наступності як здатності схоплювати реальне (взаємини, поведінку) та потенційне (ідеальне, належне).
Визначені специфічні властивості як самовартісні смислові утворення виступають цінностями особистості підлітка. Вони переструктуровують форми свідомості (мислення, уяву, волевиявлення, почуття) та самосвідомості (самосприйняття, самопізнання, самооцінне ставлення, саморегуляцію), надаючи тим самим останній домінантного статусу серед вимірів особистісного зростання. Самосвідомість стає центральним структурним компонентом особистості в період дорослішання. Іманентна перебудова структурних компонентів самосвідомості актуалізує зворотні процеси, що зумовлюють якісно новий прояв таких її форм, як самоспостереження, самореалізація, самовираження, самоствердження. Останні у взаємодіях (діяльності, взаєминах, спілкуванні) наповнюються суб’єктивним моральним змістом.
Генезис моральної самосвідомості у цей період визначають найбільш значущі в особистісному зростанні компоненти цього утворення: реальне Я, ідеальне Я та нормативне Я. Наявність останнього доведена нами на основі виявленої у досліджуваних підлітків здатності з позицій нормативно-ціннісного аргументувати, мотивувати й пояснювати напружені чи неузгоджені аспекти спілкування, критичні ситуації взаємин, проблематичність дій та поведінки в цілому. Змістовно-смислову наповненість поняття «нормативне Я» становлять уявлення підлітків про те, якими їм належить бути в тому чи іншому оточенні, а також те, чого від них очікують різні категорії оточуючих чи спільнот. Отже, у структурі моральної свідомості на передній план виступає й утверджується нова модальність самоустановка, що заповнена нормативно-ціннісним людським досвідом.
Установлено, що генезис нормативного Я зростаючої особистості пов’язаний із засвоєнням соціальної норми. В основі останньої, як показують результати теоретичного аналізу, лежить акт безпосереднього ставлення до іншого. В такому випадку її розуміння ми пов’язуємо з моментом ціннісного ставлення до іншої людини. У кожній соціальній ситуації, в якій особистість взаємодіє, соціальна норма «прагне» закріпити, упорядкувати, оформити, узаконити момент взаєморозуміння і ціннісного ставлення до іншого. Як виявилося, у свідомості підлітка соціальні норми існують у формі правил, цінностей, зразків, вимог, приписів, усталеної міри, традицій, моди, заборон та дозволів. Крім того, у період дорослішання особистість набуває здатності самостійно створювати і висувати нормативні вимоги, екстраполюючи їх у міжособистісні взаємини з дорослими і однолітками. Нормативному «Я» у структурі самосвідомості підлітка належать функції «коректора», регулятора, провідника, установки на «належне», рефлексивних очікувань інших, узагальнених уявлень ціннісного, антиципації «повинного».
Отже, специфіка особистісного зростання в період дорослішання полягає у тому, що процеси самоусвідомлення, самоствердження, самовираження й самореалізації набувають нового якісного змісту. Особливо суттєвим стає розширення смислових меж такого складного особистісного утворення, як моральна свідомість. Остання слугує рефлексивною субдомінантою для розвитку морально-духовної самосвідомості підлітка. Результати наших теоретичних і емпіричних здобутків показали, що витоки моральнісного осмислюються у ціннісному вимірі як безумовне ціннісне ставлення до іншого й виступають невід’ємним конструюючим елементом всіх форм моралі: взаємин, діяльності, свідомості та моральної самосвідомості зокрема.
Методологічною парадигмою побудови концептуальної моделі особистісного зростання підлітка став генетико-моделюючий метод, який реалізовано у психології навчання плеядою відомих вчених (П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, С.Д.Максименко). Сьогодні у психології виховання цей метод впроваджується І.Д.Бехом. Його сутнісна характеристика у цій галузі знань пов’язана з вивченням генезису самосвідомості на різних етапах онтогенезу.
Генетико-моделюючий метод презентує особливий підхід до вивчення психологічного утворення, що пов’язано з розумінням його природи, сутності та закономірностей розвитку. Він актуалізує розгляд психологічного утворення як динамічної системи, що розвивається і зростає. Генетичним витоком динамічної системи виступає одиниця клітинка як вихідне відношення. У зв’язку з цим конструювання експериментальної моделі особистісного зростання підлітка пов’язано з необхідністю вивчення генезису та закономірностей цього процесу.
У нашому психологічному дослідженні особистість визначено як автора вільних, відповідальних вчинків. Це розуміння доводиться нами у контексті осмислення поняття «особистісне зростання».
Особистісне зростання підлітка являє собою процес самоусвідомлення та ціннісного ставлення до власного Я, що актуалізує нові рівні відкриття у самому собі моральних якостей і моральних почуттів та піднімає особистість до осмисленого переживання власних дій як вільних, відповідальних вчинків.
Обґрунтовано, що процес особистісного зростання підлітка нерозривно пов’язаний зі становленням особливої форми свідомості моральної самосвідомості. Показники особистісного зростання підлітка визначили нові якісні зміни, переструктурування змісту, смислу і форм моральної самосвідомості. При цьому «генетичний зріз» цього особистісного утворення як момент процесу зростання здійснено у межах підліткового віку. Установлено, якщо у змісті моральної самосвідомості домінуючим є нормативне «Я», то її структура набуває специфічних характеристик: у когнітивній складовій превалює моральна саморефлексія, в емоційній нормативно-ціннісне самоставлення, у поведінковій моральна саморегуляція.
Процес самоусвідомлення підлітка як сходження на рефлексивний рівень осягнення власної сутності пов’язаний зі смисловим контекстом у його моральній самосвідомості. Саме моральні мотиви як смислові самовартісні утворення дають змогу підлітку здійснювати моральні вибори у діапазоні добра чи зла. Відповідно до реалізації цих виборів визначають результати його дій та вчинків (доброчесних чи недоброчесних).
Особлива роль в особистісному зростанні підлітка належить генезису різних форм його моральної самосвідомості. Такі її форми як почуття сорому, вини, совісті, честі, гідності та відповідальність, з одного боку, є глибинними, суб’єктивними утвореннями підлітка, з іншого боку ці форми виступають засобами об’єктивації нормативного «Я» підлітка, через які відбиваються в його взаємодіях ціннісні ставлення до оточуючого світу і «світу» в самому собі.
Положення особистісно орієнтованого підходу виступили методологічною засадою побудови принципів психологічного дослідження особистісного зростання підлітка взагалі та його моральної самосвідомості зокрема.
Принцип об’єктивації нормативного «Я» відтворює процес винесення назовні внутрішніх механізмів становлення цього морального утворення (соціальних ролей, вербалізацій, вільних вчинків).
Принцип трансформації морального мотиву в моральну якість визначає психологічні закономірності перетворення моральних мотивів, які неодноразово проявляються у подібних життєвих ситуаціях, у моральні якості.
Принцип відносної синергійності та співвідносності реального, ідеального та нормативного «Я» у структурі самосвідомості презентує закономірні переходи співвідношення та узгодження цих змістовних компонентів моральної самосвідомості особистості підлітка. Визначення якості (висоти і міцності) взаємозв’язків у внутріфункціональній структурі самосвідомості націлює на визначення методичних орієнтирів щодо удосконалення процесу особистісного зростання у період дорослішання.
Психологічними механізмами процесу становлення особистості підлітка та генезису її моральної самосвідомості виступають моральна саморефлексія і моральна саморегуляція. Ці механізми являють собою глибинні психологічні утворення, котрі можна уявити як закріплені у структурі особистості способи її перетворень.
Методологія дослідження, а саме процес організації і впровадження генетико-моделюючого методу, базувалася на філософії особистісно зорієнтованого виховання.
Методичні завдання і характеристики вивчення особистісного зростання підлітків, особливо їх моральної самосвідомості, закладені у створеній нами виховній програмі, змістом якої стали такі гуманістичні положення, як розуміння, визнання і прийняття особистості підлітка.
Філософія особистісно зорієнтованого виховання забезпечила право підлітка на вільний вибір, можливість ціннісного ставлення до життя, вироблення моральної позиції та її дійове втілення у міжособистісних взаємодіях.
Основним методом проведення психологічного дослідження став генетико-моделюючий експеримент. На першому етапі цього експерименту визначено особливості особистісного зростання сучасних підлітків у контексті соціального та особистісного простору їх життєдіяльності. На другому етапі особливості, закономірності та механізми становлення моральної самосвідомості, зокрема рівні розвитку її структурних складових (моральної саморефлексії, нормативно-ціннісного самоставлення, моральної саморегуляції) та епіцентру цього особистісного утворення нормативного «Я» і провідних моральних якостей особистості підлітка. На третьому етапі презентовано взаємозв’язки (синергійність та співвідносність) між нормативним «Я» та реальним (ідеальним) «Я».
В процесі узагальнення наших експериментальних даних визначено показники особистісного зростання. Основним критерієм особистісного зростання є вільний, відповідальний вчинок. Рівні особистісного зростання систематизовано та унормовано як відповідно із зовнішніми проявами (моральні знання: поняття, судження, переконання; моральна регуляція поведінки: дії, вчинки), так і внутрішніми (переживання моральних почуттів: сорому, вини, совісті та відповідальності).
Найсуттєвішими якісними показниками морально-духовного зростання підлітків виступають взаємодії (взаємини, діяльність, спілкування), які несуть позитивний результат для інших, і які невід’ємно пов’язані зі здатністю особистості цього віку здійснювати вільні вчинки та виявляти ціннісне ставлення до оточуючих і до самої себе.
У співвідношенні «Підліток в суспільстві» особистість об’єднує, узагальнює, персоніфікує себе з образами вимог і приписів оточуючого середовища. У співвідношенні «Підліток і суспільство» особистість намагається стати самототожною, незалежною, автономною від імперативів суспільства, прагне до самоствердження, самовизначення і самореалізації. Перше співвідношення умовно визначається як соціальний простір особистісного зростання підлітка друге як особистісний простір його зростання.
За результатами якісної інтерпретації загальних тенденцій ставлення сучасних підлітків до соціального довкілля, життя, планів на майбутнє, проблем сьогоднішнього дня було виявлено наступне: особистісна спрямованість підлітків у соціальному просторі пов’язана з їх здатністю спрогнозувати особистісні орієнтації самоствердження і самовизначення (74%). Ці орієнтації в основному мають позитивну спрямованість (66%) пізнавальну, моральну, праксичну, патріотичну, оптимістичну. При цьому четверта частина підлітків (26%) не змогла визначитись. Пріоритетними в самоствердженні та самореалізації особистості підлітка стали такі соціальні позиції, як «бути авторитетним у близькому оточенні, серед друзів», «виявляти позитивне ставлення до людей і бути відповідальним» та «мати приватні міжособистісні взаємини з іншими». Зазначені дані вказують, що статистично значуща частина підлітків (70%) не виокремлює себе від загального соціального простору, об’єднуючи, узгоджуючи і персоніфікуючи себе з образами соціальних вимог і приписів оточуючої дійсності.
В особистісному просторі моральна спрямованість сучасних підлітків визначається становленням їх індивідуальної моральної свідомості. Джерелом такого становлення є природне прагнення до самоактуалізації. Констатовано, що це прагнення пов'язане з можливістю надати значущості окремим моральним звершенням власного теперішнього, вмінням у розмаїтті соціальних впливів віднайти і трансформувати до особистісного простору «домінанти» цінності, а також інші мотиваційні установки: інтереси, захоплення, ролі, переконання та ін. Специфічним при цьому виступив моральний вибір як нормативно-ціннісне ставлення підлітка до проблематичних ситуацій в особистісному просторі.
Здатність приймати довільні рішення і здійснювати особистісні (моральні) вибори виступила найсуттєвішим показником морального зростання підлітків. Особистісні вибори способів дій та характер вчинків підлітків констатовано на основі реалізованих ними довільних рішень у процесі розв’язання моральних колізій, проблемних ситуацій, значущих для них подій. Як виявилося, сучасні підлітки володіють здатністю до особистісного вибору з тенденцією до збільшення позитивних показників ціннісного ставлення до самоаналізу, рефлексивних оцінок з боку оточуючих, самоприйняття власних позитивних і негативних якостей.
У психологічній моделі особистісного зростання підлітка її центральний конструкт моральна самосвідомість виступила як простір самоусвідомлення.
На рівні когнітивної складової виявлено здатність підлітків відрефлексовувати моральні знання, які більш адекватно відображають сутність моральних понять (об’єктивна моральна рефлексія) та ті знання, які менш адекватно відображають їх сутність (суб’єктивна моральна рефлексія).
Адекватний рівень моральної рефлексії припадає лише на 1/8 частину відповідей підлітків. Однак це є свідченням того, що особистість у період підлітковості, опановуючи самостійно більшість моральних взаємодій, здатна сходити на нові щаблі самодосягнення, а саме: інтерналізувати складні моральні знання.
В генезисі моральної саморефлексії констатовано, що наприкінці старшого підліткового віку в особистості з’являються такі нові якісні уявлення про саму себе, які рідко властиві підліткам середнього і майже зовсім не притаманні підліткам молодшого віку. В період підлітковості моральна саморефлексія починає набирати нових обертів, тому в особистості з’являється реалістичне бачення самої себе, а саме: в просторі самоусвідомлення актуалізуються чіткі уявлення не тільки про ціннісне, але й про антиціннісне в собі.
Психологічний аналіз розвитку когнітивного компонента моральної самосвідомості показав, що психологічним механізмом її становлення виступає моральна саморефлексія. Активного характеру розвитку вона набуває, починаючи з середнього і особливо у старшому підлітковому віці. Рефлексуючи власний досвід, особистість підлітка здійснює відкриття морально-духовних потенціалів свого «Я»: ціннісне ставлення до інших, права і обов’язки, цінності та переконання, особливості прояву власної поведінки.
Якісний аналіз емоційно-ціннісної складової, зокрема нормативно-ціннісного самоставлення, показав, що високий рівень розвитку притаманний таким самопочуттям, як самоінтерес (73,1%), самоприйняття (65,2%) та аутосимпатія (63,4%). Ці позитивні почуття самоставлення підлітка супроводжують такі осмислені переживання, як впевненість у собі, особистісна гідність, самоповага і самодостатність. Наявність таких почуттів сприяє в процесі особистісного зростання реалізації власних здібностей, прояву уміння бачити свої позитивні і негативні досягнення та усвідомлювати їх вплив на взаємодію з іншими людьми, активізації прагнення досягати успіху чи гідно приймати невдачі. Однак позитивні самопочуття з окресленим масштабом взаємозв’язків (відповідно до простеження їх генезису) майже не простежуються у молодшому, з’являються у середньому і виразно помітні у старшому підлітковому віці.
На основі вивчення результатів самоставлення підлітків до реального «Я» та нормативного «Я» констатовано, що досліджувані у зв’язку з першим презентують реалістичні форми розвитку власних якостей, а стасовно з другого ідеальні форми розвитку якостей, які належить мати згідно з антиципацією очікувань оточуючих. Як визначено, високий рівень самооцінки реального образу «Я» притаманний приблизно половині (від 45% до 57%) досліджуваних у діапазоні від молодшого до старшого підліткового віку. Тоді як показники самооцінки нормативного образу «Я» виявилися значно вищими (від 73% до 83%) у тому ж віковому діапазоні. Це свідчить про те, що сучасні підлітки прагнуть досягти таких потенціалів у розвитку якостей та сторін власної особистості, які очікують від них значущі інші.
Особливості співвідношення високої самооцінки (реального «Я») і високого рівня домагань (нормативного «Я») є цілком сприятливими, оскільки визначають адекватний рівень цілепокладання цих підлітків. Вони розуміють очікування батьків, вчителів, друзів, здатні чітко усвідомлювати якими їм належить бути в школі, вдома, серед знайомих і друзів, як поводитися у громадських місцях, які необхідно приймати рішення у проблемних ситуаціях. Однак розбіжності між зазначеними образами «Я» (приблизно у 25%) свідчать, що серед підлітків є такі, що декларують свої можливості, зокрема, за шкалами «Вміння», «Зовнішність», «Авторитет серед однолітків» та «Впевненість у собі».
Дослідження поведінкової складової на основі особливостей прояву моральної саморегуляції показало, що активна «Я-позиція» участі в подіях (проблемних ситуаціях і колізіях) притаманна половині (50%) досліджуваних. Їм властиве намагання будувати взаємини з оточуючими на позиціях рівності. У складних життєвих обставинах вони прагнуть самостійно приймати довільні рішення, здійснювати особистісний вибір, самоконтролювати власні дії і вчинки. Найчастіше дії і вчинки підлітків з активною «Я-позицією» пов’язані з почуттям відповідальності. У випадку порушення соціальних норм вони не ухиляються і не вигороджують себе, визнають свою провину і при цьому не втрачають самоповаги і почуття власної гідності. Пасивне ставлення до вирішення моральних ситуацій виявлено у третьої частини досліджуваних (34%) та одна десята частина не змогла презентувати особистісну позицію щодо неузгоджених взаємин у власному життєвому просторі.
В генезисі розвитку моральної саморегуляції поведінки виявилося, що у молодших підлітків домінує тенденція виходу на ідеалізований образ власного «Я», їх позиції тісно корелюють з рефлексивними очікуваннями оточуючих. У старших підлітків така тенденція спадає і з’являється значно реалістичніший образ власного «Я», який за формами поведінки починає співвідноситися з діями і вчинками персонажів (як більш реалістичних образів) проблемних ситуацій. Особистісні вибори і регуляцію моральної поведінки молодші підлітки пов’язують з особливостями характеру, темпераменту, настроєм, життєвими обставинами, почуттями. У старших конкретизуються особистісні якості, серед яких перше місце відводиться вихованості, друге моральним почуттям, третє витримці, четверте відповідальності.
В просторі моральної самосвідомості підлітка основним смисловим утворенням виступає нормативне «Я». Генезис структурних компонентів моральної самосвідомості, зокрема роль нормативно-ціннісного утворення в особистісному зростанні, виявлено за допомогою реконструйованих профілів (на основі особистісних якостей) основних складових «Я-концепції» підлітка. Профілі об’єктивують трансформацію співвідношення нормативного «Я» з іншими (реальним, ідеальним) «Я». За цими співвідношеннями виявилося наступне: для 12-річних підлітків характерним є зближення нормативних вимог з реальними досягненнями у поведінці; у 13-річних реальні досягнення вже не відповідають нормативним вимогам оточуючих, але останні узгоджуються з ідеальними зразками самих підлітків; у 14-річних нормативно-ціннісні очікування інших стають вищими як за ідеали самих підлітків, так і за їх реальні досягнення у поведінці, і, зрештою, у 15-річних нормативні, ідеальні і реальні уявлення про себе синхронізуються і зближуються між собою у структурі самосвідомості. Це є показником того, що особистість підлітка вже значно реалістичніше починає ставитися до самої себе, осмислюючи власні особистісні позиції і ті соціальні ролі, які їй належить виконувати в тому чи іншому соціальному оточенні.
Найсуттєвішим моральним мотивом вчинків виступає інтегративна якість відповідальність. Специфіка становлення цього особистісного утворення полягає у тому, що у підлітків молодшого віку якісно змістовнішою виявляється дисциплінарна відповідальність, середнього віку відповідальність за себе і старшого відповідальність за інших.
Найвищі якісні і кількісні показники дисциплінарної відповідальності простежуються у молодших підлітків на помірному рівні її розвитку (71,6%) порівняно з підлітками середнього (62,8%) та старшого віку (49,3%). В особливо значущих для себе ситуаціях, зокрема у підлітковій спільноті, підлітки з помірним рівнем розвитку дисциплінарної відповідальності виявляють сумління та почуття обов’язку. Виконання суспільних справ, які оцінюються ними як малозначущі, здійснюється лише завдяки зовнішньому контролю. Особистісні інтереси спрямовані на внутрішньогрупові взаємостосунки з однолітками. Позиція співтворчості, співробітництва демонструється у тих справах чи подіях, що мають особистісний сенс. У міжособистісних взаєминах молодших підлітків може проявлятись як самостійність, обов’язковість, чесність, так і протилежні їм особистісні риси.
За особливостями генезису відповідальності за себе простежується, що у підлітків середнього віку її якісні потенціали зростають на помірному рівні розвитку (81,1%) на відміну від досліджуваних молодшого (65,5%) і старшого (75,4%) віку. В особливо значущих для себе ситуаціях ці підлітки підвищують вимоги до себе, прагнуть дотримуватися слова, а висунуті пропозиції чи звернені до них прохання однолітків прагнуть доводити до кінця. Постійно дбають про свою честь з-поміж рівних собі. Позитивне ставлення до значущих інших базується у них на довірі, рівності позицій, співпереживанні. У ситуаціях, які, за уявленнями досліджуваних 13-14 років, не є значущими, демонструють амбівалентні почуття, здійснюють алогічні висновки, приймають суперечливі рішення.
Відповідальність за інших на помірному рівні розвитку найхарактерніша для підлітків старшого віку (93,1%) порівняно з досліджуваними молодшого (67,7%) та середнього підліткового віку (62,5%). Змістовна наповненість відповідальності за інших у цих підлітків пов'язана з неоднозначними якісними проявами у поведінці. Ціннісне ставлення до інших (турботливість, взаємодопомогу, небайдужість та ін.) вони виявляють лише у колі значущих інших (дорослих і однолітків). Моральний статус, особистісна гідність, взаємопідтримка, сумлінність це ті властивості моральних взаємодій, які більшою мірою простежуються у міжособистісних стосунках з однолітками і референтними дорослими. Через ставлення до однолітків констатовано як прояви співпереживання, чесності, відданості, альтруїзму, так і відсутність цих якостей.
Відповідальність як найсуттєвіше інтегративне утворення моральної самосвідомості підлітка перебуває в інтенсивному внутрішньому переструктуруванні, оскільки особистість цього віку апріорі апробує і перевіряє на надійність у власному життєвому просторі імперативи відповідального і безвідповідального.

Підсумком проведеного нами психологічного дослідження стало визначення специфіки особистісного зростання підлітків, виявлення закономірностей, механізмів і показників цього процесу, простеження генезису моральної самосвідомості як засади зростання особистості сучасного підлітка. Психологічна модель особистісного зростання підлітка та поставлені нами завдання було реалізовано всім ходом психологічного дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменко В.И. Закономерности развития характера у подростков и условия его формирования: Дис. ... докт. психол. наук: 19.00.07. К., 1986. 476 с.
2. Абрамова Г.С. Нравственный аспект мотивации учебной деятельности подростков // Вопр. психол. 1985. № 6. С. 23-28.
3. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. М.: Наука, 1973. 287 с.
4. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 19-44.
5. Абульханова-Славская К.А., Брушлинский В.А. Философско-психоло­гическая концепция С.Л.Рубинштейна. М.: Наука, 1989. 248 с.
6. Абульханова К.А., Воловикова М.И., Елисеев В.А. Проблемы исследования индивидуального сознания // Психол. журнал. 1991. №4. С.27-40.
7. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
8. Аверин В.А. Психология детей и подростков. СПб: Питер, 1998. 379 с.
9. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / Пер. с нем. М.: Фонд «За экономическую грамотность», 1995. 296 с.
10. Адлер А. Понять природу человека. СПб: «Академ. проект», 1997. 265 с.
11. Адорно Т.В. Проблемы философии морали / Пер. с нем. М.: Республика, 2000. 239 с.
12. Айзенк А. Структура личности / Пер. с англ. СПб: Ювента, М.: «КСП+», 1999. 464 с.
13. Алексєєва М.І., Дригус М.Т. Дослідження мотиваційної сфери особистості підлітка. К. , 1994. 126 с.
14. Амонашвили Ш.А. Нравственное воспитание // Психологические основы педагогики сотрудничества. К., 1991. С. 85-89.
15. Ананьев Б.Г. Психологическая структура человека как субъекта // Человек и общество. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. Вып. 2. 249 с.
16. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
17. Ананьев Б.Г. К постановке проблемы развития детского самосознания // Избр. психол. тр. В 2 т.: Т. ІІ. М.: Педагогика, 1980. С. 103-127.
18.&nbs