ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ РЯТІВНИКІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГРИБЕНЮК Геннадій Сергійович

УДК 159.9:37.0153

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ РЯТІВНИКІВ”

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
психологічних наук

Науковий консультант
член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор, БОРИШЕВСЬКИЙ Мирослав Йосипович

Київ - 2007

ЗМІСТ
Вступ........................................................................................................ 4
Частина 1. теоретико-методологічні засади дослідження проблеми становлення саморегуляції особистості 14
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ обгрунтування схем аналізу проблеми 14
1.1. Аналіз «суб’єктного» виміру саморегуляції: концептуальні орієнтири 14
1.2. Суб'єктний підхід до вивчення саморегуляції........................... 22
1.3. Модель суб’єктної структури саморегуляції.............................. 25
1.4. Діяльнісні концептуальні орієнтири та стан розробки методичного, операційного аспекту схеми аналізу................................................ 28
1.5. Мотиваційно-смислові функції у структурі саморегуляції...... 38
Висновки............................................................................................... 47
РОЗДІЛ 2. Теоретичне ОБҐРУНТУВАННЯ параметрів емпіричних моделей становлення саморегуляції майбутніх рятівників 49
2.1. Діяльнісний вимір та його параметри: готовність до саморегуляції, самосуб’єктна дія як опредметнене самосуб’єктне регулювання мотивації 49
2.2. Конкретно-суб’єктний вимір: моделювання особистості фахівця 59
2.3. Вчинковий вимір моделювання у професійній діяльності рятівників 70
2.4. Самосуб’єктне регулювання мотивації у межах індивідуального вчинку 98
2.5. Самосуб’єктне регулювання та розвиток мотивації професійної діяльності в екстремальних умовах колективно-групової організації............. 111
Висновки............................................................................................. 122
Частина ІІ. Емпіричні результати дослідження процесу становлення саморегуляції у майбутніх рятівників 126
РОЗДІЛ 3. Діяльнісні чинники у професійному становленні рятівників......................................................................................... 126
3.1. Саморегуляція та прогноз успішності діяльності в екстремальних умовах 126
3.2. Саморегуляція за різних умов діяльності................................. 130
3.3. Спроможність рятівника забезпечити необхідний рівень готовності до самосуб’єктної дії.............................................................................. 138
3.4. Психологічна класифікація спеціальностей оперативно-рятувальної служби цивільного захисту............................................................................ 143
Висновки............................................................................................. 150
РОЗДІЛ 4. Чинники колективно-групової організації у професійному становленні рятівників........................ 151
4.1. Самореалізація особистості у контактному середовищі як чинник професійного становлення............................................................... 151
4.2. Особливості динаміки становлення саморегуляції курсантів у первинному колективі.............................................................................................. 158
4.3. Інтраіндивідні механізми саморегуляції курсантів................. 168
4.4. Розвиток мотивів особистісної саморегуляції курсантів...... 176
Висновки............................................................................................. 185
РОЗДІЛ 5. ПОКАЗНИКИ сформованості цілісної динамічної мотиваційно-смислової СИСТЕМИ у професійному становленні рятівників......................................................................................... 192
5.1. Сформованість мотиваційно-смислової складової як критерій готовності до самосуб’єктної дії.............................................................................. 194
5.2. Психологічний зміст самосуб'єктної регуляції:...................... 201
· результати констатувального етапу;........................................ 201
· наслідки формувального етапу................................................. 206
5.3. Інтерпретація результатів емпіричного дослідження мотиваційно-смислової сфери у прикладному сенсі................................................................ 241
5.4. Екстраполяція результатів емпіричного дослідження у психолого-педагогічний контекст............................................................................................... 251
Висновки............................................................................................. 274
Розділ 6. духовні цінності у професійному становленні рятівників......................................................................................... 276
6.1. Духовність як детермінанта діяльності в екстремальних умовах. 276
6.1.1 Моральні цінності - регулятори активності особистості в екстремальних умовах діяльності.............................................................................. 294
6.2. Діагностика рівня духовності майбутніх рятівників на констатувальному етапі дослідження......................................................................................... 301
6.2.1. Аналіз результатів констатувального етапу дослідження. 314
6.3. Соціально-психологічні умови становлення й розвитку духовності особистості майбутніх рятівників.................................................... 326
Висновки............................................................................................. 339
ВИСНОВКИ........................................................................................... 342
список використаних джерел............................................ 347

Вступ
Актуальність дослідження. У сучасних умовах сприяння забезпеченню загальнонаціональних та загальнодержавних інтересів будь-якої держави, як і всієї світової співдружності загалом, а також забезпечення прав і свобод кожної окремої людини, її здоров’я, життя, нерозривно пов'язане із захистом від негативних впливів надзвичайних ситуацій природного, техногенного та іншого характеру. На сьогоднішній день в Україні цей захист визнається одним із пріоритетних напрямів державної політики.
Активне включення людини у процес самозахисту, захисту навколишнього середовища від надзвичайних загроз ставить до неї строгі вимоги як суб’єкта само себеперетворень”. Враховуючи це, не надто складно зрозуміти, якою гострою є необхідність у психологічних дослідженнях проблеми активізації внутрішніх резервів людини.
Для протидії сучасним природним і техногенним викликам, втрати від яких з кожним роком зростають на 15 - 30% і наближаються до критичної позначки, в Україні створюється висококваліфікована, технічно оснащена, мобільна державна система цивільного захисту. У зв’язку з цим вельми доцільним є виокремлення з меж військової, авіаційної, космічної психології діяльності в екстремальних умовах специфіки діяльності за подібних умов рятівника та дослідження його потенційних особистісних можливостей.
Політичні, правові, виробничі, екологічні, соціальні, організаційні реалії вимагають зміни психологічного статусу фахівця-рятувальника, постать якого останнім часом стала надзвичайно значущою для суспільства. Поза аналізом психологічних проблем його професійної діяльності в екстремальних умовах без побудови цілісних загальних та специфічних теоретико-методологічних засад психології саморегуляції у цій діяльності не може бути суттєво поліпшена якість підготовки професіонала.
Міра наукової розробленості проблеми. Аналіз наукової літератури показав, що у дослідженнях проблеми професійної діяльності в екстремальних умовах та саморегуляції в ній увага акцентована на функціональних проявах людини, а особливості її поведінки як суб’єкта відповідальності та саморегуляції враховуються зовсім недостатньо.
Малодослідженим залишається аспект самосвідомості у проблемі долання екстремальності, що особливо актуально у зв’язку з аналізом психологічних механізмів самосуб’єктної регуляції особистості в екстремальній ситуації, а також зумовлюється специфікою впливів особистого смислу людини на розгортання професійної діяльності. Як відомо, упродовж багатьох років питання екстремальності вивчались переважно в межах суто об’єктивних мтеодів психології. Тим часом, дослідження особливостей самоусвідомлення людиною процесу професіоналізації, процесу становлення, констеляції психологічних властивостей особистості, що сприяють оптимізації її підготовки до діяльності в екстремальних умовах, видаються вельми важливими для пошуку успішних заходів профілактики фахової неспроможності, боротьби з безпорадністю й недопущення на цій основі масових втрат серед фахівців оперативно-рятувальних служб (ОРС) та населення.
У наукових працях є поодинокі описи саморегуляції фахівців ОРС та їх діяльності. Щодо комплексної психологічної теорії саморегуляції, то тут досягнення значно скромніші. Причин тому є декілька. Перша це розходження у розумінні змісту та обсягу феноменів саморегуляції у психології, друга відсутність, загальновизнаного підходу до професійної діяльності, класифікації та переліку її видів.
Недостатня теоретична розробленість і висока актуальність психологічних проблем самоактивності особистості в екстремальних умовах діяльності зумовили вибір теми нашого дослідження: Психологічні основи становлення саморегуляції у навчально-професійній діяльності майбутніх рятівників”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у рамках комплексної науково-дослідної теми лабораторії психології особистості ім. П.Р.Чамати Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, "Психологічні закономірності становлення й розвитку духовності особистості (державний реєстраційний номер 0106U000470). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол № 2 від 26 лютого 2004 року) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 28 квітня 2004 р.)
Об'єкт дослідження особистісна саморегуляція рятівника в екстремальних умовах професійної діяльності.
Предмет дослідження особистісні, соціально-психологічні та психолого-педагогічні умови становлення і розвитку у майбутніх рятівників саморегуляції як детермінанти ефективної професійної діяльності в екстремальних умовах.
Мета дослідження з’ясувати особливості, рушійні сили і психологічні механізми саморегуляції особистості в екстремальних умовах професійної діяльності; розробити та обґрунтувати педагогічні технології, що забезпечують належну підготовку рятівників до успішної діяльності за таких умов.
Гіпотези дослідження:
1. Виходячи з інтерпретації психологічної сутності діяльності особистості в екстремальних умовах у літературних джерелах, а також з власних теоретичних міркувань про основні характеристики досліджуваного феномену, маємо підстави вважати, що така діяльність ставить людину перед необхідністю оптимальної, а часто й максимальної мобілізації власних потенційних можливостей до самосуб’єктної регуляції, вияву високого рівня самоактивності з метою подолання перешкод та забезпечення успіху.
2. Провідними утвореннями в структурі особистості, що забезпечують належний рівень її самоактивності та успішність діяльності за екстремальних умов є наступні:
· актуальна соціально-психологічна потреба у самореалізації, основним засобом якої є провідна діяльність;
· поєднаність суб’єктивного смислу діяльності в екстремальних умовах з усвідомленням її соціальної значущості, що забезпечує необхідний рівень мотивації;
· сформованість морально-релевантних цінностей, що найвиразніше виявляється у почутті власної відповідальності за наслідки діяльності;
· здатність до саморегуляції поведінки та діяльності на базі самосуб’єктної дії;
· сформованість умінь та навичок, адекватних специфіці діяльності в екстремальних умовах;
3. Процес становлення зазначених утворень в особистісній структурі суб’єкта діяльності оптимізується за умови педагогічного сприяння йому та зорієнтованості на нього змісту, основних напрямів та вимог до організації педагогічного процесу з підготовки майбутніх рятівників до діяльності в екстремальних умовах.
Відповідно до предмету, мети та гіпотез ми визначили наступні завдання дослідження:
1. Розробити теоретико-методологічні основи психології особистісної саморегуляції рятівників у професійній діяльності.
2. Розкрити динаміку і типи мотивації до діяльності в екстремальних умовах та проаналізувати їх взаємозв’язок з усвідомленням значення цієї діяльності в самореалізації.
3. Простежити становлення здатності особистості до саморегуляції та з’ясувати роль цієї здатності у розвитку самосуб’єктної дії як умови ефективної діяльності рятівників.
4. Дослідити, за яких умов особистий смисл діяльності в екстремальних ситуаціях екстраполюється у контекст її соціальної значущості.
5. З’ясувати взаємозалежність між змістом морально-релевантних ціннісних орієнтацій як основи духовності особистості та умови становлення у неї здатності до саморегуляції в екстремальних умовах діяльності.
6. Вивчити психолого-педагогічні умови ефективної підготовки рятівників у освітніх закладах МНС України до професійної діяльності в екстремальних умовах.
Теоретико-методологічними засадами дослідження виступили загальнопсихологічні положення про єдність психіки і діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьев, С.Л.Рубінштейн та ін); системний підхід до дослідження особистості (К.А.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьев, М.Й.Боришевський, Г.В.Ложкін, Б.Ф.Ломов та ін.); принципи детермінації та суб'єктної активності у їх взаємозв'язку (Б.Г.Ананьев, Г.О.Балл, А.В.Брушлинський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн); теорії та концепції становлення і розвитку особистості та психологічні умови педагогічного сприяння йому (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, Т.М.Титаренко, М.І.Томчук, П.Р.Чамата, Н.В.Чепелєва, Д.І.Фельдштейн та ін.); теорії функціональних емоцій (К.Ізард, Я.Рейковський); принципи гуманістичного підходу до виховання (Я.А.Коменський, Й.Песталоцці, І.О.Синиця, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, А.Маслоу, К.Роджерс та ін.).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовано комплекс психологічних методів та психодіагностичних методик: спостереження, констатувальний та формувальний експеримент, біографічний метод, метод професіографії, анкетування, інтерв'ю, метод експертних оцінок, методи тестування тощо.
Обробка отриманих результатів здійснювалась із застосуванням математико-статистичних методів, у тому числі кореляційного, кластерного і факторного аналізу (ліцензована програма «SPSS v12,0»).
Надійність та вірогідність результатів дослідження і сформульованих висновків забезпечено: методологічною обґрунтованістю теоретичних
положень дослідження; використанням комплексу методів, що адекватні об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження, а також віковим особливостям контингенту досліджуваних; репрезентативністю вибірки; коректним застосуванням параметричних і непараметричних методів математико-статистичної обробки та оцінки експериментальних даних. Про надійність отриманих даних свідчать також стійкість і повторюваність результатів.
Наукова новизна дослідження полягає: в обґрунтуванні теоретико-методологічних основ психології саморегуляції рятівника в екстремальних умовах професійної діяльності; у конкретизації поняття «самосуб’єктна дія»; у підтвердженні взаємозалежності між змістом морально-релевантних ціннісних орієнтацій рятівників та їх психологічною і фаховою готовністю до діяльності в екстремальних умовах; у розкритті соціально-психологічної сутності процесу становлення здатності особистості до саморегуляції та ролі останньої в розвитку самосуб’єктної дії як умови ефективної професійної діяльності в екстремальних ситуаціях; в науковому аналізі процесу становлення здатності до саморегуляції діяльності в екстремальних умовах у в і к о в о м у контексті (курсанти 1-5 років навчання).
Вперше з’ясовано психолого-педагогічні умови ефективної підготовки рятівників до професійної діяльності в екстремальних умовах в освітніх закладах МНС України.
Теоретичне значення дослідження полягає у наступному: поглибленні психологічних знань про процеси саморегуляції особистості; з'ясуванні ролі індивідуально-особистісних та соціально-психологічних чинників її підготовки до діяльності в екстремальних умовах; визначенні й обґрунтуванні принципових підходів, способів і методів психолого-педагогічних впливів на особистість з метою формування у неї здатності до самосуб’єктної дії як базового механі

Список литературы

ВИСНОВКИ
Підбиваючи загальні підсумки проведеного дослідження, можна сформулювати такі основні висновки, які засвідчать розв’язання поставлених завдань:
1. Саморегуляція є невід’ємною складовою професіогенезу особистості. Процес становлення й розвитку саморегуляції охоплює всі етапи професійного життя людини і вирішальним чином зумовлює результативність виконання професійних функцій. Формування здатності до саморегуляції є одним з найважливіших завдань підготовки сучасного фахівця-рятівника, оскільки забезпечує можливість виховання особистості, здатної самостійно приймати рішення, формувати й довизначати завдання у відповідності до вимог складних, мінливих ситуацій й завдяки цьому досягати поставлених цілей. Чинна у нашій державі система підготовки фахівців реалізується, як правило, у контексті традиційної предметно-інформаційної парадигми, а тому, зрозуміло, не може відповідати сучасним вимогам професійної підготовки. Основний недолік чинної системи полягає в тому, що в ній недостатньо реалізується суб’єктний підхід до виховання особистості як самодостатнього професіонала.
Зазначене найбільшою мірою стосується професійної підготовки особистості до діяльності, яка здійснюється в екстремальних умовах і передбачає сформованість у людини системи специфічних особистісно-професійних якостей, властивостей, здатностей, знань, умінь та навичок. Особлива роль належить при цьому новоутворенням, котрі заломлюються крізь призму самосвідомості. Лише через самосвідомість, завдяки їй можливе опредметнення, об’єктивація однієї із найактуальніших соціально-психологічних потреб людини як особистості потреби у самовизначенні, самореалізації та самоствердженні.
2. Рушійною силою становлення саморегуляції в екстремальних умовах діяльності є смислотворення, спрямоване на формування й актуалізацію готовності мотиваційно-смислової сфери суб’єкта, до того, щоб особистісний смисл (засіб самоствердження) екстраполювався у контекст соціальної значущості, внаслідок чого уможливлюється оптимальна редукція суперечності між егоїстичними цілями людини та суспільною цінністю її діяльності. Така залежність, в свою чергу, актуалізує потребу у самосуб’єктній дії як інструменті, за допомогою якого вдається значною мірою здолати внутрішні завади на шляху до успішного досягнення мети діяльності.
3. На особливу увагу заслуговують отримані у дослідженні дані стосовно розвитку мотивації процесу саморегулювання. Це стосується, зокрема, визнання множинності мотивів саморегуляції як факту, доведеного результатами наших теоретико-емпіричних пошуків. Таке визнання зумовлює необхідність спрямованого розвитку множинності мотивів саморегуляції: внаслідок цього мотив стає власне особистісним утворенням, а не плинним, випадковим стимулом, що підтримується переважно зовнішніми спонуками. Завдяки цьому мотиваційно-смислові утворення не просто беруть участь у спонуканні, спрямовуванні, оцінюванні, регулюванні, плануванні саморегулятивних дій, операцій рятівника. Вони (мотиваційно-смислові утворення) фактично роблять відображений (віртуальний) світ діяльності в екстремальних умовах „живим” (реальним), задаючи психічному образу конкретно-індивідні, суб’єктно-пристрастні параметри. Зазначене вельми виразно виявляється у процесах розвитку та саморозвитку мотивації малої професійної групи, де особлива, контролююча роль належить прийнятим у групі нормативним еталонам.
4. Як засвідчив аналіз результатів професіографічного дослідження, екстремальні умови діяльності диктують специфічні вимоги до змісту та форм проявів спроможності суб’єкта до саморегуляції таких характеристик особистості, як готовність прийти на допомогу, розвинуте почуття відповідальності, ініціатива, винахідливість, доброзичливість, статус у колективі, сміливість та рішучість. Отримані результати професіографічного вивчення підтвердили думку про те, що успішність діяльності в екстремальних умовах визначається: загальною спроможністю індивіда до саморегуляції моральної та мисленнєвої активності, станом здоров’я, мотивацією до діяльності.
5. Завдяки професіографуванню діяльності рятівників вдалося дослідити праксеологічний план саморегуляції у межах якого розв’язано загальні та окремі прикладні завдання: розроблено зміст необхідного методичного забезпечення професіографічного опитування, з’ясовано вимоги, які ставлять умови діяльності рятівників до самосуб’єктної дії за такими параметрами як обсяг, інтенсивність, тривалість саморегуляційних дій, відповідність міри напруженості саморегуляційних впливів специфіці розгортання останніх у звичних і екстремальних умовах. Моделювання предметно-практичного плану діяльності працівників-практиків, визначення її успішності за результатами входження у посади випускників пожежно-технічних навчальних закладів дозволило привести до оптимального рівня готовність до самосуб’єктної дії у сферах моральної та мисленнєвої діяльності. За характеристиками мотивації вдалося проаналізувати параметри становлення саморегуляції та розробити класифікацію професій працівників оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за психологічним критерієм.
6. Результати вивчення онтологічного плану становлення саморегуляції упродовж п’ятирічної підготовки майбутніх рятівників поглибили наукові знання про специфіку та особливості саморегуляції фахівця у площині аксіології, вияву готовності її складових до забезпечення самосуб’єктної дії через дослідження функціонування цілісної реальної мотиваційної сфери.
7. Як підтвердило дослідження, важливу роль у становленні фахівців-рятівників відіграє їх духовність. Процес розвитку духовних цінностей є необхідною умовою визначення провідних характеристик та напрямів життєвого шляху особистості рятівника загалом та у сфері його професійної діяльності, зокрема, як іманентного, внутрішнього утворення в структурі особистості. Духовне начало є тією внутрішньою інстанцією, завдяки якій особистість збагачується характеристиками самодостатнього суб’єкта активності, здатного до творчого, концептуального переосмислення та трансформації як зовнішніх умов діяльності, так і власних потенційних можливостей.
Духовні цінності, репрезентуючись у свідомості та самосвідомості суб’єкта діяльності, наповнюють гуманістичним сенсом мотиваційну сферу його особистості і сприяють професійній ідентифікації та самореалізації.
8. За даними формувального експерименту, досягнення позитивних зрушень у сфері духовності рятівників передбачає створення та неухильне дотримання низки умов, таких як: орієнтація на суб’єкт-суб’єктну взаємодію; підтримання та реалізація ініціативи вихованців щодо форм та способів оволодіння сутністю духовних ціннісних орієнтацій як основи розгортання здатності до саморегуляції в екстремальних ситуаціях; забезпечення тісного взаємозв’язку між теорією та практикою, завдяки чому курсанти спроможні не лише усвідомити значущість духовних ціннісних орієнтацій у структурі особистості, але й збагнути, переконатися у їх інструментально-функціональній ролі в успішному перебігу професійної діяльності; широке застосування діалогічних способів оволодіння духовними ціннісними орієнтаціями, передусім, у складі малої професійної групи, що сприяє активізації мислительних процесів, включенню емоційно-вольової сфери, забезпечує виникнення та утримання на достатньо високому рівні інтересу досліджуваних до проблеми духовних цінностей особистості.
Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються: поглибленого вивчення психолого-педагогічних умов та чинників, що забезпечують ефективне формування саморегуляції особистості у професійному становленні фахівців різних спеціальностей; з виокремленням професійної специфіки функціонування механізмів саморегуляції та її адекватної поняттєвої інтерпретації, зокрема, у моделі самосуб’єктних дій у тестових завданнях. Дослідження саморегуляції у згаданих аспектах допоможе розробити програми, методичні посібники, рекомендації для викладачів вищих навчальних закладів різних типів, так само, як закладів післядипломної освіти.

список використаних джерел
1. Абдульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: «Наука»,1980. С.43-44.
2. Абдульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М., 1991. с.253.
3. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. Казань, 1987. 156 с.
4. Абдульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М., 1980. 334 с.
5. Адаптация персонала к измененной системе труда / Колл. монография; Под общ. ред. Л.Г. Лаптева. М.: ИТАР-ТАСС, 1997. 268 с.
6. Айдаралиев А.А., Максимов А.А. Адаптация человека в экстремальных условиях. М., 1991. 145 с.
7. Айзенк Ганс, Вильсон Гленн. Как измерить личность / Пер. с англ. М.: «Когито-Центр», 2000. 67 с.
8. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. М: Медицина, 1993. 399 с.
9. Александровский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И., Щукин Б.П. Психогении в экстремальных условиях. М.: Медицина, 1991. 285 с.
10. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. СПб.: Питер, 2001. 272 с.
11. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. C.232 280.
12. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. C.232.
13. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. 288 с.
14. Андреева Г. М. Социальная психология. М., 1980. 267 с.
15. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. М., 1999. 301 с.
16. Анцыферова Л. И. Материалистические идеи в зарубежной психологии. М., 1974. 241 с.
17. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // сихология формирования и развития личности. М., 1981.- С. 39.
18. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал, 1994. № 1, С. 3 17.
19. Анцыферова Л.И. Методологические принципы и проблемы психологии // Психологический журнал, 1982. № 1. С. 3 17.
20. Анцыферова Л.И., Величковскй Б.М. Предисловие к монографии Х. Хекхаузена „Мотивация и деятельность”. Т. 1, 2. М., 1986. С. 5 9.
21. Анцыферова Л.И. Личность с позиций динамического подхода // Психология личности в социалистическом обществе. Личность и ее жизненный путь. М.: Наука, 1990. С. 7 17.
22. Апчел В.Я., Цыган В.Н. Стрессоустойчивость человека. СПб.: ВМА, 1999. 235 с.
23. Арзамаскин Ю.Н. Технология управления процессом морально-психологического обеспечения // Ракурс, 1998. № 3. С.12-25.
24. Арзамаскин Ю.Н., Бублик Л.А. Морально-психологическое обеспечение боевых действий объединенной группировки федеральных войск в Чечне: проблемы, уроки и выводы (декабрь 1994г. январь 1996г.). М.: ВУ, 1996. 285 с.
25. Арзамаскин Ю.Н., Бублик Л.А.. Караяни А.Г., Черкасов А.В. Морально-психологическое обеспечение деятельности Вооруженных Сил Российской Федерации. 4.1. 2. М.: ВУ, 1997. 355 с.
26. Арзамаскин Ю.Н., Караяни А.Г., Ососков В.П. Морально-психологическое обеспечение подготовки и ведения боевых действий. М.: ВА РВСН, 1999. 361 с.
27. Архангельский Л.М. Моральное сознание и нравственные отношения. В кн.: Структура морали и личность. М.: 1977. С. 35 67 с.
28. Анохін П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. М.: Медицина, 1968. С. 38 47.
29. Асеев В.Г. Мотивационная регуляция нравственного поведения личности // Социально-психологические и нравственные аспекты изучения личности. М., 1988. С. 38 40.
30. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. М.: Мысль, 1976. 158 с.
31. Асеев В.Г. Особенности строения человеческой мотивации: Дис... канд. филос. наук: 09.00.08. М., 1971. 179 с.
32. Асеев В.Г. Структура мотивации поведения // Мотивационная регуляция деятельности и поведения личности. М.: МГУ, 1988. С.134 - 147.
33. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд-во МГУ, 1984. 238 с.
34. Асмолов А.Г. По ту сторону сознания: методологические проблемы неклассической психологии. Л.: Смысл, 2002. 480 с.
35. Асмолов А.Г., Петровский В.А. О динамическом подходе к психологическому анализу деятельности // Вопр. Психологии. 1978. № 1.
36. Балл Г.О. Співвідношення значень і смислів у пізнавальній діяльності та проблема єдності раціонального та почуттєвого // Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах: Наук.-метод. зб. / (Ред-кол.: І.А.Зязюн / гол. ред.); І.Ф. Прокопенко (заст. гол. ред.), Н.Г. Ничкало та ін. Харків, 1996. С. 31 32.
37. Балл Г.О. Види наукової діяльності і предмет практичної психології // Практична психологія: теорія, методи, технологія. К.: Ніка-центр, 1997. С.28 32.
38. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков, 1998. 417 с.
39. Барабаншиков А.В.. Феденко Н.Ф. История советской военной психологии. М.: ВПА, 1983. 251 с.
40. Блум У. Психологическая защита. М., 2000. 189 с.
41. Бобнева М.И. Социально-психологические аспекты исследований состояний напряженности и надежности работы человека в экстремальных и аварийных ситуациях // Психическая напряженность в трудовой деятельности: Сб. научных трудов. М.: ИП АН СССР, 1989. С. 41 57.
42. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радіо и телевидения. М., 1999. 112 с.
43. Бодалев А. А. Личность и общение. М., 1983. 169 с.
44. Бодалёв А.А. О феномене «акме» и некоторых закономерностях его формирования и развития // Мир психологии, 1995. № 3. С. 113-119.
45. Бодров В.А. Информационный стресс. М., 2000. 185 с.
46. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологическое исследование формирование личности профессионала. М.: Наука, 1991. С. 3 26.
47. Бодров В.А. Психологический стресс: развитие учения и современное состояние проблемы. М., 1995. 251 с.
48. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. С. 460 464.
49. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребёнка // Изучение мотивации поведения детей и подростков. М.: Просвещение, 1972. С. 44 48.
50. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избр.психологич. труды. М.: Ин-т практической психологии, Воронеж: НПО «МОД ЭК», 1995. 210 с.
51. Большакова А. М. Фрустраційна толерантність як складова психологічної готовності пожежних до професійної діяльності в екстремальних умовах: Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.07. Харківський військовий університет. Х., 2000. 20 с.
52. Боришевский М. И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф: дис... докт. психол. наук: 19.00.07. М., 1990. 77 с.
53. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф: дис... докт. психол. наук: 19.00.07. М., 1990. С. 35.
54. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф: дис... докт. психол. наук: 19.00.07. М., 1990. С. 36.
55. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф: дис... докт. психол. наук: 19.00.07. М., 1990. С. 6.
56. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф: дис... докт. психол. наук: 19.00.07. М., 1990. С. 23.
57. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф: дис... докт. психол. наук: 19.00.07. М., 1990. 78 с.
58. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф: дис... докт. психол. наук: 19.00.07. М., 1990. С. 35.
59. оришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф: дис... докт. психол. наук: 19.00.07. М., 1990. С. 23.
60. Боришевський М. И. Виховання самоспйної поведінки у дітей. К., 1969. 46с.
61. Боришевський М. И. Духовность у державотворенні // Розбудова держави. 1996. № 2.
60. Боришевський М. И. Моральні переконання та їх формування у дітей. К., 1979. 48 с.
63. Боришевський М.Й. (ред.) Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості. У 2-х томах. К.: «Дніпро», 2001. 294 с.
64. Боришевський М.Й. (ред.) Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості. У 2-х томах. К.: «Дніпро», 2001. С.67 89.
65. Боришевський М.Й. Громадянська спрямованість та її розвиток у дітей. К., 2002. 91 с.
66. Боришевський М.Й. До питання про моральну діяльність у контексті особистісного становлення // Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань (25 вересня 1996 р.)- В 3 т. К.: Вид-во ДОК-К, 1996. Т.І. С. 96 105.
67. Боришевський М.Й. Духовні цінності встановлені особистості - громадянина // Педагогіка і психологія, 1997. №1 (14). С. 144 150.
68. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: поняттєвий аппарат. К., 1993. 85 с.
69. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості. К.: Беркут, 2000. 251 с.
70. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості. Педагогіка і психологія. № 3. Вид-во АПН України. К., 1996. 142 с.
71. Боришевський М.Й., Васютинський В.О. Проблеми соціально-психологічної адаптації військовослужбовців до умов проходження строкової служби в українській армії // Розбудова держави, 1997. № 4 (57). С. 1519.
72. Боришевський М.Й., Киричук О.І. До питання про моральну діяльність у контексті особистісного становлення // Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань (25 вересня 1996 р.). В 3 т. К.: Вид-во ДОК-Т, 1996. Т.І. С. 105 112.
73. Братусъ Б. С. К изучению смысловой сферы личности // Вестник МГУ, 1981. №2. С. 46 56.
74. Братусь Б. С. Нравственное сознание личности (психологическое исследование). М., 1985. 64 с.
75. Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности // Вестник Моск. ун-та. Сер.14. Психология, 1981. № 2.
76. Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности // Вестник Моск. ун-та. Сер.14. Психология, 1981. № 2.
77. Брушлинский А. В. Мышление как процесс и проблема деятельности // Вопр. психологии, 1982. № 2. С. 28 40.
78. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психол. журнал, 1991. Т. 12. № 6.
79. Брушлинский А.В. Субъект и развивающее обучение / Психология субъекта // Отв. ред. В.В. Знаков. М.: Ин-т психологии РАН, СПб.: Алатейа, 2003. С. 160 182.
80. Бублик Л.А., Черных И.И. Морально-психологическое обеспечение деятельности частей и подразделений ВС РФ: Учебное пособие. М.: ГА ВС, 1994 143 с.
81. Булавцев В.Д. Войсковая психологическая реабилитация летного состава: Дис. канд. психол. наук. М., 1994. 156 с.
82. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. М., 1998. 235 с.
83. Варваров В.І. Об оценке психологической устойчивости // Воен. вестник, 1982. № 1.
84. Вареник В.В. Інженерно-психологічне забезпечення професійного відбору до Державної пожежної охорони: Дис... канд. психол. наук: 19.00.03. К.: Київський університет імені Т.Шевченка, 2002. 138 с.
85. Варення Г.А. Основы поведения работников почтовой связи в экстремальных ситуациях. Практичное пособие К: Задруга, 1999. с. 225.
86. ВасилюкФ.Е. Психология переживаний. М.: МГУ, 1984. 196 с.
87. Ведущие функции личностной саморегуляции поведения // Психологическая наука: проблемы и перспективы. Тезисы Всесоюзной конференции, посвященной 90-летию со дня рождения действительного члена АПН СССР Г.С.Костюка. Часть 1. Личность и ее становление. Киев, 1990, С. 28 29.
88. Вениаминов В.Н., Миронов С.В., Попов И.Р. Применение технических средств при проверке психологических качеств кандидатов // Информац. сборник по обмену передовым опытом организации профотбора в ВВУЗах связи. М., 1989. № 1. С. 69 73.
89. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М., 1999. С. 275 285.
90. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М., 1976. с.196.
91. Влияние нравственной мотивации на развитие и формирование потребностей личности // Мотивацация регуляции деятельности и поведения личности. М., 1988. С. 24 65.
92. Военная психология и педагогика /Под ред. П.А. Корчемного, Л.Г. Лаптева, В.Г. Михайловского. М., 1998. с.243.
93. Военная психология. Под ред. Дьяченко М.И. и Феденко Н.Ф. М.: Воениздат, 1967. с.286.
94. Военная психология. М.: Воениздат, 1972. с.321.
95. Военная психология: исследования, теория, практика. М.: ВУ, 1998. ч. I, II. с. 485.
96. Возрастная и педагогическая психология / Под. ред. А.В.Петровского. М., 1973. С.166.
97. Возрастная и педагогическая психология / Под. ред. А.В.Петровского. М., 1973. С.177.
98. Волковицкий Г.А. Мотивация военно-профессионального самосовершенствования. М., 1994. 164 с.
99. Вопросы психологии активности и саморегуляции личности. Свердловск, 1976. 132 с.
100. Выготский Л.С. Психика, сознание, бессознательное // Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6-ти т. М.: Педагогика, 1982. Т. 1. С. 132 148.
101. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций: Из неопубликованных трудов. М., 1960. С. 197 198.
102. Выготский Л.С. Собрание сочинений. В 6 т. - М.: Просвещение, 1982. Т.2. С. 46 50.
103. Выготский Л.С. Сознание как проблема психологии поведения // Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6-ти т. М.: Педагогика, 1982. Т. 1. С. 7898.
104. Галімов Ю.А. Психологічне прогнозування надійності діяльності офіцерів оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордоної служби України. Дис... канд. психол. наук: 19.00.09. Хмельницький, 2004. 147 с.
105. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М., 1976 С. 7 32.
106. Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий // Психол. наука в СССР. М., 1959. С. 24 53.
107. Гиссен Л.Д. Время стрессов. Обоснование и практические результаты психопрофилактической работы в спортивных командах. М.: Физкультура и спорт, 1990. 192 с.
108. Гончаров А.И., Помогайбин В.Н. Морально-психологическое обеспечение в Вооруженных силах: содержание, принципы и методы организации. Казань, 1997. с. 232.
109. Гончаров С.Ф. и др. Профессиональная и медицинская реабилитация спасателей. М.: Паритет граф, 1999. 201с.
110. Гостюшин А.В. Энциклопедия экстремальных ситуаций 3 изд., доп. М.: Зеркало, 1996. 320 с.
111. Грибенюк Г.С. Використання апарату математичної статистики для виявлення мотиваційно-смислових особливостей Збірник наукових праць Київського військового гуманітарного інституту, 1999. Випуск 3. Кн. 3 С. 84 88.
112. Грибенюк Г.С. Організація та методика вивчення професійної мотивації фахівця. Збірник наукових праць Київського військового гуманітарного інституту, 1999. Випуск 3. Кн. 3 С. 102-106.
113. Грибенюк Г.С. Мотивационно-смысловое обеспечение подготовки специалистов пожарной безопасности в ВУЗе // Пятая международная научно-практическая конференция Проблемы подготовки кадров для пожарной охраны” Москва, 1998. с.31 38.
114. Грибенюк Г.С. Обгрунтування методик дослідження мотиваційної сфери фахівця // Збірник наукових праць Київського військового гуманітарного інституту. Випуск 1 (6) МОУ: КВГІ, 1998. с. 21 26.
115. Грибенюк Г.С. Інтраіндивідні особливості механізмів саморегуляції курсантів. // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2004. Т. VI. Випуск 8. С. 90 97.
116. Грибенюк Г.С. Перспективи розроблення психологічних проблем професійної діяльності особистості в екстремальних умовах. // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2004. Т. VI. Випуск 7. С. 83 91.
117. Грибенюк Г.С. Самореалізація особистості як соціально-психологічна проблема // Наука і освіта: Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. Одеса, 2004. № 67 Спецвипуск Особистість: досвід минулого погляд у майбутнє”. С. 67 70.
118. Грибенюк Г.С. Особливості динаміки саморегуляції курсантів у первинному колективі. // Педагогіка і психологія. Формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України; Запорізького обласного ін-ту післядипломної педагогічної освіти. Київ-Запоріжжя, 2004. Випуск 33. С. 160 166.
119. Грибенюк Г.С. Самоактивність як мотивований та осмислений процес // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. Київського державного лінгвістичного університету. К., 2004. Випуск 28. С. 17579.
120. Грибенюк Г.С. Розвиток мотивації до професійної діяльності в екстремальних умовах у контексті самосуб’єктної дії особистості // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Зб. наук. пр. Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля МОН України. - Луганськ, 2005. № 1(9). С. 11 19.
121. Грибенюк Г.С. Саморегуляція та розвиток мотивації професійної діяльності в екстремальних умовах у контексті колективно-групової організації. // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2004. Т. VI. Випуск 6. С. 78 86.
122. Грибенюк Г.С. Саморегуляція поведінки особистості у професійній діяльності // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2004. Т. VI. Випуск 2. С. 80 89.
123. Грибенюк Г.С. Саморегуляція як складова діяльності особистості в екстремальних умовах // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2004. Т. VI. Випуск 4. С. 73 80.
124. Грибенюк Г.С. Смислова сфера саморегуляції суб’єкта // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наук. пр. НПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 2005. № 5 (29). С. 110 116.
125. Грибенюк Г.С. Психологічна класифікація спеціальностей оперативно-рятувальної служби цивільного захисту // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наук. пр. НПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 2004. № 2 (26). С.301 308.
126. Грибенюк Г.С. Розвиток спроможності спеціаліста до саморегуляції // Педагогіка та психологія. Вісник АПН України Науково-теоретичний та інформаційний журнал АПН України. К.: Педагогічна преса”, 2005. № 3 (48). С.89 97.
127. Грибенюк Г.С. Саморегуляція суб’єкта та прогноз діяльності в екстремальних умовах // Психологічні перспективи: науковий журнал Волинського державного університету ім. Лесі Українки, Інституту соціальної та політичної психології. К., 2004. Випуск 6. С.35 42.
128. Грибенюк Г.С. Моральні цінності як регулятори поведінки особистості в екстремальних умовах діяльності. // Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні. Зб. матеріалів Другої міжнародної науково-практичної конференції. Дрогобич: Коло”, 2005. С.46 54.
129. Грибенюк Г.С. Принципи й технології дослідження взаємозалежностей між духовністю особистості та її діяльністю в екстремальних умовах. // Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні. Зб. матеріалів Другої міжнародної науково-практичної конференції. Дрогобич: Коло”, 2005. С.417 425.
130. Грибенюк Г.С. Чинники розвитку спроможності до саморегуляції майбутніх рятівників” // Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти: Зб. матеріалів методологічного семінару АПН від 16.12.2004 р. К., 2005. С.474 479.
131. Грибенюк Г.С. Духовність як складова діяльності особистості в екстремальних умовах: принципи і технології дослідження // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2006. Т. VIII. Випуск 3. С. 83 90.
132. Грибенюк Г.С. Розвиток саморегуляції майбутнього рятівника як суб’єкта дій у антитерористичних операціях // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Житомир, 2004. Випуск 18. С. 25 29.
133. Гримак Л.П. Общение с собой. М., 1991. с. 318.
134. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. М., 1987. с. 301.
135. Гуревич К.М. Психологическая диагностика и законы психологической науки // Псих. жур., 1991. № 2. С. 84 93.
136. Давидовим В.В. Учебная деятельность:состояние и проблемы исследования // Вопросы психологии, 1991. № 6 С. 5 14.
137. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М., 1986. с. 241.
138. Дашкевич О.В. Эмоциональная регуляция деятельности в экстремальных условиях: Дис... докт. психол. наук: 19.00.14. М., 1985. 197с.
139. Деркач А.А., Секач М.Ф., Михайлов Г.С. Акмеологические основы саморегуляции психической устойчивости руководителя. М.: МПА, 1999. 211 с.
140. Дернер Дитрих. Логика неудачи. М., 1997. 143 с.
141. Деятельность: теория, методология, проблемы. М., 1990. 268 с.
142. Джидарьян И.А. Влияние нравственной мотивации на развитие и формирование потребностей личности // Мотивационная регуляция деятельности и поведения личности. М.: Наука, 1988. С.35 74.
143. Добрович А. Глаза в глаза. М., 1982. С. 169 174.
144. Добровольская М.К. Морально-психологическое обеспечение деятельности войск (сил) // Военная мысль, 1995. № 2.
145. Доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні в 2004 р. «Стан техногенної та природної безпеки в Україні в 2004 році». Київ, 2004 296 с.
146. Дробницкий О.Г. Понятие морали. М.: Наука, 1974. 387 с.