ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТІСНОЇ САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Краткое описание

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису

КОРЧАКОВА Наталія Вікторівна

УДК 159.923.2:316.62

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТІСНОЇ
САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
кандидат психологічних наук, професор
ПАВЕЛКІВ Роман Володимирович

Р і в н е 2004

ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Самопрезентація як психологічна проблема

1.1.Етапи становлення проблеми самопрезентації та її психологічна сутність....................................................................................................11
1.2.Диспозиційні та ситуативні детермінанти самопрезентаційної поведінкової стратегії.............................................................................25
1.3.Класифікація та загальна характеристика стилів особистісних самовиявів у публічних ситуаціях.........................................................36
1.4. Дослідження вікових особливостей самопрезентації в дитячому віці....................................................................................................42
1.5.Обумовленість презентаційних самовиявів дитини процесами соціального пізнання................................................................................59
Висновки до першого розділу......................................................................65

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У СФЕРІ САМОПРЕЗЕНТАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ

2.1.Завдання та методика дослідження особистісної самопрезентації в молодшому шкільному віці......................................................................67
2.2.Усвідомлення дітьми самопрезентаційних намірів іншої людини.......................................................................................................81
2.3.Уявлення молодших школярів про поведінковий репертуар суб’єктів самопрезентації........................................................................91
2.4.Репрезентація у свідомості дитини стильових характеристик самопрезентаційної поведінки...............................................................108

2.5.Зв’язок самопрезентаційних когніцій з конструктами вербального та соціального інтелекту....................................................121
2.6.Усвідомлення дітьми моніторингово-емоційних аспектів публічної ситуації та особистісних самопрезентаційних намірів........................129
2.7.Декларування молодшими школярами особистісно бажаного стилю самопрезентації..............................................................................143
2.8.Поведінкові вияви самопрезентаційної мотивації у молодшому шкільному віці...........................................................................................149
Висновки до другого розділу........................................................................166

РОЗДІЛ 3. КОРЕКЦІЯ ВІДХИЛЕНЬ У СФЕРІ САМОПРЕЗЕН­ ТАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

3.1.Організація роботи з корекції помилкових самопрезентаційних уявлень молодших школярів....................................................................171
3.2.Підвищення соціально-психологічної компетентності дітей у сфері стильових характеристик самопрезентаційної поведінки.......... 174
3.3.Корекція деструктивних форм особистісного самовияву в молодшому шкільному віці..................................................................... 192
Висновки до третього розділу...................................................................201
ВИСНОВКИ................................................................................................202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................208
ДОДАТКИ...................................................................................................225

ВСТУП
Актуальність дослідження. Вивчення вікових аспектів формування соціальної поведінки належить до провідних напрямів психологічної науки. Аналіз даних питань сприяє реалізації стратегій особистісноорієнтованого виховання. Концепція початкової школи” передбачає врахування психологічних закономірностей соціального розвитку молодшого школяра, формування у нього інтра-та інтерпсихічних утворень, що зумовлюють не лише адаптивну поведінку дитини у соціальному середовищі, але й забезпечують умови реалізації особистісних стратегій. Важливу роль у цьому процесі відіграє соціально-психологічна компетентність дитини у сфері самопрезентаційної поведінки.
Як особлива форма особистісного самовияву самопрезентація має значний діагностичний потенціал. Завдяки її вивченню і спрямуванню можна отримати важливу інформацію про рівень сформованості особистісних диспозицій дитини, засвоєння нею соціальних норм, сформованість прагнень діяти у відповідності з ними. Важливість урахування цих аспектів особистісного розвитку неодноразово підкреслювалася у психологічних роботах (І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, З.С.Карпенко, М.Н.Корнєв, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, Л.Е.Орбан-Лембрик , Р.В. Павелків , М.В.Савчин , В.В.Столін , Т.М.Титаренко та ін.).
Аналіз наукової літератури показує, що на сьогодні проблема самопрезентації належить до перспективних напрямів психологічного вивчення соціальної поведінки людини. Як самостійна сфера наукового аналізу вона інтенсивно розробляється в зарубіжній науці з 80-х років ХХ ст. (A.Baumgardner , E.Jones та T.Pittman , M.Leary , B.Schlenker ). Розгортання досліджень у цій сфері зумовило не лише докорінну зміну характеру наукових поглядів щодо соціально-психологічних механізмів поведінки людини, але й викликало реінтерпретаційну тенденцію стосовно робіт, виконаних у попередні роки (R.Baumeister).
Психологічні дослідження переважно стосуються зрілих форм самопрезентаційного феномену, тоді як особливості вікових аспектів цього явища лише констатуються як значущі. Науковий аналіз генетичних аспектів самопрезентаційної поведінки започатковано в останньому десятиріччі ХХ ст. (P.Aloise-Young , R.Banerjee та L.Henderson , M.Bennett та C.Yeeles ). Особлива увага вчених зосереджується на вивченні ранніх форм усвідомленого функціонування самопрезентаційної стратегії, оскільки це створює можливість для спрямування процесу у соціально бажане русло та запобігання виникненню відхилень у сфері особистісної самоподачі.
У вітчизняній психології питання самопрезентаційної поведінки особистості, вікові особливості явища не виступали предметом спеціального аналізу. Водночас, окремі аспекти даної проблематики вивчались у контексті інших досліджень: проблеми соціального пізнання та соціальної компетентності особистості (Г.М.Андрєєва , О.О.Бодальов , А.О.Деркач , Л.Е.Орбан Лембрик , М.В.Савчин), становлення самосвідомості (М.Й.Боришевський , Л.А.Девіс, В.С.Мухіна, В.В.Столін, О.В.Хухлаєва ) та Я-концепції в дитячому віці (Л.М.Співак, Т.М.Титаренко, П.Р. Чамата, І.І.Чеснокова та ін.), особистісного та морального розвитку школярів (І.Д.Бех, Л.І.Божович , І.С.Булах, Р.В.Павелків ) функціонування дитячих спільнот та формування дитячої дружби (О.В.Киричук , Я.Л.Коломінський , І.С.Кон). Разом з тим, наявність дисонансу між станом розробки проблеми за рубежем та мірою уваги до неї вітчизняних науковців посилює актуальність даної проблеми, що зумовило вибір теми дисертації Особливості особистісної самопрезентації в молодшому шкільному віці”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана із розробленням колективної наукової теми кафедри психології Рівненського державного гуманітарного університету Розвиток свідомості та самосвідомості в дитячому віці (моральний аспект)” (протокол №5 від 26.12.2000), затверджена Вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 7 від 31.03.2000) та узгоджена у бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 25.02.2003).
Об’єкт дослідження - самопрезентаційний феномен як форма особистісного самовияву.
Предмет дослідження - психологічні особливості розвитку особистісної самопрезентації в молодшому шкільному віці.
Мета дослідження - проаналізувати особливості соціально-психологічної компетентності дітей молодшого шкільного віку у сфері особистісної самопрезентаційної стратегії.
Основні гіпотези дослідження :
- молодший шкільний вік є періодом первинного усвідомленого функціонування самопрезентаційного феномена як форми особистісного самовияву;
- перехід самопрезентації від інтуїтивних до усвідомлених форм, що відбувається в період молодшого шкільного дитинства, є важливим показником особистісного та соціального розвитку дитини;
- особливістю функціонування самопрезентаційного феномена в молодшому шкільному віці є сформованість цілісної структури даної поведінкової стратегії, що включає як складну систему репрезентацій у сфері презентаційних виявів іншої людини та власних самопрезентаційних намірів, так і засвоєння поведінкових форм особистісних самовиявів;
- недостатній рівень соціально-психологічної компетентності молодших школярів у сфері самопрезентації є детермінантою виникнення неефективних та деструктивних форм особистісного самовияву, що вимагають психологічної корекції.
Відповідно до мети та гіпотез дослідження були поставлені такі основні завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми особистісної самопрезентації, її вікових аспектів.
2. Проаналізувати когнітивно-мотиваційні основи функціонування самопрезентаційної стратегії у молодшому шкільному віці.
3. Простежити вплив самопрезентаційної мотивації на характер поведінкових особистісних самовиявів дітей.
4. Розробити програму корекції відхилень у сфері особистісної самопрезентації в молодшому шкільному віці.
Теоретико - методологічною основою дослідження стали положення експериментально-генетичного підходу про детермінацію та закономірності особистісного розвитку (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко); вітчизняні концептуальні положення про суб’єктність як сутність особистості (К.О.Абульханова-Славська, З.С.Карпенко, С.Л.Рубінштейн); фундаментальні положення про взаємозв'язок соціального пізнання та соціальної поведінки (Г.М.Андрєєва, І.Д.Бех, О.О.Бодальов, А.О.Деркач, В.М.Мясищев, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.Крік, К.Додж) положення про сутність, психологічні механізми та закономірності формування особистості, її самосвідомості та саморегуляції в дитячому віці (Р.Бернс, М.Й.Боришевський, Л.І.Божович, А.І.Ліпкіна, В.С.Мухіна, Р.В.Павелків, В.В.Столін, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова та ін.); теоретичні основи розуміння самопрезентації як результату взаємодії внутрішнього та зовнішнього, ситуативного та особистісного, суб’єктного та рольового компонентів (О.А.Петрова, Ю.М.Жуков, Р.Аркін, І.Гофман, М.Лірі, Б.Шленкер).
Організація та методи дослідження. Робота проводилася на базі навчально-виховних комплексів дитячий садок-школа I ступеня № 1 та № 37, загальноосвітніх шкіл I III ступенів № 10 та № 22 м. Рівного. Загальний обсяг вибірки - 249 дітей чотирьох вікових підгруп (7-10 років). Дослідження організовувалося у формі експериментально-генетичної стратегії з використанням принципів порівняльно-онтогенетичних зрізів. У роботі використовувався комплекс емпіричних методів, частина з яких є авторськими розробками. Діагностика усвідомлення дітьми різних аспектів самопрезентаційного феномена та змін, що відбуваються у цій сфері під дією корекційних впливів здійснювалася за допомогою методу гіпотетичних ситуацій, методичного прийому біполярних тверджень, бесід з дітьми, психолого-педагогічного експерименту. Для зіставлення усвідомлення мотиваційних джерел самопрезентаційної поведінки з рівнем розвитку інтелектуальних структур використовувалася Інтелектуальна шкала Векслера для дітей (адаптований варіант відділу психодіагностики НДІ психології України під керівництвом Гільбуха Ю.З., ) та гіпотетичні сюжети на перевірку сформованості атрибутивних умінь. Комплекс діагностичного інструментарію для вивчення впливу самопрезентаційної мотивації на диспозиційні особистісні характеристики (самооцінку, міру домагань) та обумовленість самовиявів рівнем соціальної тривожності включав методику самооцінки Дембо Рубінштейн (у обробці Щур В.Г.), Шкалу шкільної тривожності Філіпса, дослідні ситуації, побудовані за загальними принципами самопрезентаційних експериментів. Аналіз відповідності презентаційних показів самоідентичності передбачав організацію експериментів у поєднанні з обстеженням за допомогою адаптованого модифікованого варіанту дитячого особистісного опитувальника Р.Кеттела, шкального самооцінювання, методу експертних оцінок. Для обробки результатів використовувалися: контент-аналіз та методи математичної статистики (критерій лінійної кореляції Пірсона (rp), критерій кутового перетворення Фішера (*), бісеріальний критерій (rбіс), критерій знаків (G), дисперсійний аналіз)
Наукова новизна дослідження полягає у розкритті сутності одного з нових перспективних напрямів психологічної науки теорії самопрезентації, поясненні її витоків, етапів становлення, основних надбань у цій галузі. Вперше самопрезентаційний підхід використано для аналізу соціального розвитку дитини, проаналізовані можливості молодших школярів у сфері самопрезентації, простежено динаміку розвитку когнітивно-мотиваційних та поведінкових структур даної стратегії, встановлено особливості взаємозв’язку між усвідомленням самопрезентаційної мотивації та рівнем розвитку інтелекту дитини, проаналізовано специфіку поведінкових змін, що виникають під впливом дії самопрезентаційної мотивації, з’ясовано міру відповідності презентаційних самовиявів дітей структурам Я-концепції; виявлено негативні тенденції функціонування самопрезентації, що можуть трансформуватися у деструктивні форми особистісних самовиявів у наступному віковому періоді; виділено шляхи підвищення соціально-психологічної компетентності молодших школярів у сфері самопрезентації, апробовано методику корекції помилкових стереотипів у сфері малоефективних форм самопрезентації та сприйняття відмови від ризикових форм поведінки як самопрезентаційного провалу.
Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні наукових знань стосовно соціального розвитку дитини в молодшому шкільному віці, застосуванні самопрезентаційного підходу до вивчення процесів особистісного становлення в даний віковий період, виокремленні проблеми вікових особливостей само­презентації як напряму психологічного аналізу; встановленні факту усвідомленого функціонування самопрезентаційного феномену в молодшому шкільному віці, сенситивності даного періоду для розвитку самопрезентаційної стратегії, розкритті когнітивно-мотиваційних основ даної форми особистісного самовияву та особливостей її поведінкових проявів, розширенні системи знань у сфері розвитку соціального інтелекту, виокремленні деструктивних тенденцій у функціонуванні самопрезентаційної стратегії.
Практичне значення полягає у тому, що запропонований комплекс діагностичних методик, розроблена програма розвитку соціально-психологічної компетентності у сфері особистісної самопрезентації, програма корекції ризикових форм особистісного самовияву, отримані результати і сформульовані висновки можуть застосовуватися у розвивально-корекційній роботі з молодшими школярами. Встановлені закономірності функціонування самопрезентаційного феномена дозволяють розширити сферу психологічних знань, що повідомляються студентам у процесі підготовки за спеціальністю практичний психолог” та вчитель початкових класів”.
Апробація результатів дисертації: основні ідеї та результати дослідження були представлені і отримали позитивну оцінку на 11 наукових конференціях, з них: на 2 міжнародних: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001), Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячолітті” (Рівне, 2003); на 6 Всеукраїнських наукових та науково-практичних: Психологічні проблеми на шляху від зовнішньої до внутрішньої свободи” (Львів, 2002), Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2003), VI Костюківських читаннях Психологія у ХХ1 ст.: перспективи розвитку” (Київ, 2003); Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (Запоріжжя,2003), Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді” (Луганськ, 2003), Соціально-психологічні детермінанти формування гендерних стереотипів” (Рівне, 2003); на 3 регіональних: Львівського національного університету Актуальні проблеми психології молоді” (Львів, 2002), звітних науково-практичних конференціях Рівненського державного гуманітарного університету (Рівне, 2002 - 2003).
Результати дослідження впроваджені у практику роботи психологів та вчителів початкових класів ЗОШ I-III ступенів № 10 м.Рівного (довідка № 94 від 19.06.03), навчально-виховних комплексів дитячий садок-школа I ступеня №1 м.Рівного (довідка № 290 від 22.09.03), та № 37 м. Рівного (довідка № 61 від 19.06.03), у навчальний процес Рівненського державного гуманітарного універ­ситету (довідка №783 від 7.10.03) та Рівненського обласного центру практичної психології і соціальної роботи Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ( довідка № 360 від 26.09.03).
Публікації: зміст роботи відображений у 13 публікаціях автора, з яких 8 статей опубліковано у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації: робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, що налічує 208 найменувань, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 207 сторінках. Робота містить 30 таблиць, 5 рисунків, 4 додатки.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Виконане дослідження дає підставу стверджувати, що проблема особистісної самопрезентації заслуговує на особливу увагу психологів з точки зору теоретичного та експериментального з’ясування. ЇЇ розробка дозволяє не лише розкрити особливості поведінки людини у публічних ситуаціях, але й отримати інформацію про особистісний світ суб’єкта самопрезентації, систему його соціальних когніцій та присвоєних форм особистісної поведінки. Цей аспект свідчить про значний діагностичний потенціал самопрезентаційної стратегії, можливість її використання для вивчення соціального розвитку особистості, що має особливе значення на початкових етапах формування самосвідомості. З іншого боку, самопрезентаційні вияви є значущими самі по собі, з огляду на їх дієву природу. Самопрезентація дає можливість поглянути на людину як активного суб’єкта суспільних стосунків, висвітлюючи інтерпсихічні аспекти особистісного функціонування.
В дослідженні виконано теоретичний аналіз проблеми самопрезентації, висвітлено її теоретичні витоки, історичні аспекти становлення, сучасний стан розробки та напрямки наукових досліджень у даній сфері. Вказується, що проблема самопрезентації має коротку історію становлення. Від ідей соціальної зумовленості поведінки людини , що прозвучали у психологічних роботах різного теоретичного спрямування у кінці Х1Х початку ХХ століття, до виокремлення проблеми у 50-60 роках ХХ століття у самостійну лінію аналізу (спочатку на соціологічному , а потім і психологічному рівнях). І врешті решт до швидкого розгортання експериментальних досліджень у цій сфері в останній четверті минулого століття.
В роботі висвітлюється, що самопрезентація як самостійна наукова проблема була поставлена у зарубіжній психології [98,106,107,162,184-192], і на сьогодні англо-американська наука займає провідні позиції у її розробці. Можна констатувати, що лише в останні роки відбулась активізація наукових пошуків у даній сфері на теренах країн близького зарубіжжя[24,29,30,32,33,45,64,65,69-70,75, 91,92, 94].
Розробка проблеми самопрезентації включає два взаємозв’язані напрямки: формування концептуальних основ вивчення особистісних самопоказів людини у публічних ситуаціях та розгортання експериментальних досліджень даного феномена. На даний час можна говорити про розробку декількох самостійних теорій самопрезентації [98,162,187], кожна з яких вносить вагомий вклад у розробку інтерпсихічного аналізу особистісного розвитку людини, що дістав назву самопрезентаційний підхід. Формування теоретичних основ наукової проблеми сприяє не лише розширенню і поглибленню експериментальних досліджень у даній сфері, але й реінтерпретації результатів раніше виконаних наукових спостережень стосовно широкої гами соціально-психологічних явищ.
На сьогодні, проблема самопрезентації є досить розгалуженим напрямом, який включає багато самостійних ліній аналізу: вивчення впливу презентаційного
феномена на особистісні структури психіки, його дії у сфері міжособистісних зв’язків, особливості соціокультурних та гендерних відмінностей у даній сфері, віртуальні аспекти особистісної самоподачі, аналіз вікових аспектів самопрезентаційної стратегії.
В роботі виокремлена нова лінія психологічного аналізу презентаційних показів людини у публічних ситуаціях аналіз вікових аспектів даного явища. Вказується, що його розробка іде від зрілих, дорослих форм особистісних самопоказів Дослідження у сфері самопрезентаційних можливостей дітей розпочалися в останньому десятиріччі минулого століття (ХХ ст.). Ця проблема на даний час вирішується у руслі двох концептуальних теорій: теорії самопрезентації та моделі соціального пізнання. Виокремлення даного напрямку наукового дослідження було підготовлене науковими пошуками у сфері самопрезентаційної теорії та виконання наукових спостережень за соціальною поведінкою дитини, зокрема, вивчення особливостей дитячого самомоніторингу, функціонування дитячих груп, а також пошуки у сфері формування Я-концепції. Дослідження вікових аспектів самопрезентаційної поведінки у дитячому віці переважно стосуються дітей молодшого шкільного віку та молодших підлітків, але існують і психологічні спостереження, присвячені більш ранньому віковому періоду.
В роботі з’ясовано, що на сьогодні стан розробки проблеми самопрезентаційної поведінки дітей можна позначати як початковий та доконцептуальний. Ми не зустріли робіт, які б різнобічно аналізували дану стратегію соціальної поведінки дитини. Дослідження у цій сфері характеризуються розрізненістю та невеликим обсягом інформаційного матеріалу. Самопрезентаційні когніції досліджуються лише стосовно уявлень дитини про самопрезентаційну поведінку іншої людини, залишаючи поза увагою власні самопрезентаційні наміри дитини. З іншого боку, аналіз окремих поведінкових аспектів прояву самопрезентаційної поведінки не пов’язується з аналізом системи внутрішніх презентаційних інстанцій.
Реалізація наших ідей у сфері аналізу самопрезентації дітей включала два важливі моменти, що якісно вирізняють роботу серед аналогічних досліджень: аналіз презентаційного феномена здійснювався відповідно до принципу системності (здійснювався різнобічний аналіз самопрезентаційної стратегії відповідно до операціоналізації даного поняття) та генетичного принципу, що реалізовувався шляхом виконання зрізових обстежень у всіх вікових групах молодшого шкільного віку.
Дотримуючись логіки двокомпонентної моделі самопрезентації М.Лірі [162], що передбачає виділення у структурі феномена мотиваційних основ та процесу формування презентаційного образу, та розширивши перший елемент до рівня когнітивно-мотиваційних основ стратегії, у дослідженні були простежені обидва елементи структури: система когніцій та безпосередні поведінкові тактики і стратегії, що вибирає дитина для реалізації презентаційної мети.
Узагальнення результатів дослідження дає підстави говорити про такі особливості особистісної самопрезентації в молодшому шкільному віці:
- самопрезентаційний феномен з даного вікового періоду розпочинає своє функціонування як цілісна структура, що включає систему когніцій у сфері самопрезентаційних тенденцій іншої людини та власних презентаційних намірів, що у подальшому реалізуються на поведінковому рівні. Домінування у когнітивно-мотиваційній сфері явища протягом молодшого шкільного віку зберігається за системою декодування презентаційних самовиявів іншої людини;
- всі структурні компоненти самопрезентаційної стратегії протягом вікового періоду інтенсивно змінюються: підвищується рівень усвідомлення презентаційних намірів іншої людини, зростає релевантність та селективність вибору шляхів реалізації самопрезентаційних цілей, посилюється здатність до виокремлення власних спонук, уточнюються стильові характеристики поведінкових самовиявів, переглядається оцінне ставлення до них у відповідності з уявленнями про їх соціальну цінність;
- розвиток когнітивно-мотиваційних структур самопрезентаційного феномену за більшістю виокремлених ліній характеризується позитивною віковою динамікою, плавністю процесу та відносною самостійністю кожного напряму;
- протягом періоду поступово послаблюється міра зв’язку між здатністю дітей декодувати презентаційні наміри інших людей та рівнем розвитку їх когнітивних систем, що свідчить про відносну самостійність розвитку структур соціального інтелекту;
- починаючи із середини молодшого шкільного віку, діти здатні не лише виокремлювати ситуації презентаційного плану, але й видозмінювати власну поведінку, тобто самопрезентація стає однією з форм особистісного самовияву. Самопрезентаційна мотивація здатна здійснювати корегуючі впливи на вияв центральних особистісних тенденцій, таких як самооцінка та міра домагань. Вибір стратегії самоподачі значною мірою зумовлений рівнем тривожності дитини;
- рівень ідентичності самопрезентації залежить від характеру соціальної ситуації та значущості мети. Молодші школярі схильні подавати себе у самоідентичний спосіб, їх самопрезентація більш зорієнтована на особистісний самовияв, ніж на керування враженням”;
- вищевказані тенденції свідчать про досить високий рівень соціально-психологічної компетентності дітей у сфері презентаційного феномену та відповідно про сенситивність молодшого шкільного віку для розвитку цієї поведінкової стратегії.
У функціонуванні самопрезентаційного феномену протягом даного вікового періоду яскраво простежуються і певні несприятливі тенденції:
- по-перше, молодші школярі недооцінюють роль асертивного стилю самоподачі, віддаючи натомість перевагу захисному стилю самовияву як найбільш соціально визнаному і відповідно, особистісно-бажаному. На поведінковому рівні це виявляється у прагненні уникати самопрезентаційних провалів шляхом зниження рівня домагань та зміни декларованої самооцінки;
- по-друге, діти схильні позитивно оцінювати ризикові форми поведінки та сприймати відмову від них як самопрезентаційний провал .
Впровадження та апробація розвивально-корекційної програми, спрямованої на перегляд молодшими школярами помилкових стереотипів у сфері самопрезентаційної поведінки, дає підставу стверджувати що:
- самопрезентаційні уявлення дітей перебувають на стадії формування, тому негаразди, що виникають у цій сфері, легко піддаються корекції;
- система корегуючих впливів допомагає дітям переглянути особистісну систему уявлень у сфері пасивно-захисного та асертивного стилів самопрезентації. Зрозумівши непродуктивність першої форми самовияву, діти схиляються до виокремлення асертивного стилю самопрезентації не лише як більш дієвого та соціально визнаного, але й як більш особистісно-бажаного;
- аналіз інтенсивності змін у сфері неадекватних самопрезентаційних уявлень відносно стилю особистісної самоподачі показує, що більш інтенсивні зміни під впливом корекції простежуються у старшій віковій підгрупі (9 років), що дає підставу стверджувати про вищу готовність дітей цього віку до перегляду презентаційних установок та їх більшу чутливість до корегуючих впливів;
- зіставлення інтенсивності змін в оцінюванні самопрезентаційного стилю і його особистісного вибору показує, що позитивна трансформація більш інтенсивно відбувається у сфері позначення особистісної бажаності стилю. Цю тенденцію можна розцінювати як позитивну, оскільки характер вибору стратегії дозволяє прогнозувати позитивні зміни у реальній поведінці дітей.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми формування та розвитку особистісної самопрезентації як у молодшому шкільному віці, так і в інших вікових періодах. Зокрема, подальшого вивчення чекають питання, що стосуються аналізу інтуїтивних форм самопрезентації та самомоніторингу в дошкільному віці, вивчення емоційного компоненту самопрезентаційної стратегії; вивчення впливу стилю самоподачі на ефективність навчальної та комунікативної діяльності, особливостей функціонування самопрезентації в підлітковому віці, дослідження віртуальної самопрезентації, простеження гендерних аспектів проблеми у різні вікові періоди, вивчення ментальних основ даного конструкту, дослідження мотиваційних джерел особистісних самовиявів, аналіз закономірностей конструювання презентаційного образу дітьми, аналіз деструктивної дії самопрезентаційної мотивації та шляхи її корекції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абельс Х. Интеракция, идентификация, презентация (введение в интерпретационную социологию) СПб.:Алетейя, 1999.-265 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Психология и сознание личности. -М.:Мос.психолог. ин-тут,1999.-216 с.
3. Адаптированный модифицированный вариант детского личностного вопросника Р.Кеттелла (CPQ) /А.А.Чуркин.-.Л, 1985.- 33 с.
4. Акмеология и социальная психология на рубеже ХХI века:[Сб.ст.] /Под ред. А.А. Деркача.-М.:Изд.РАГС,2001.-277с.
5. Андреева Г.М. Социальная психология.- М.:Аспект Пресс,2001.-373с.
6. Аникина И.А. Проблема пассивной ориентации в поведении детей младшего школьного возраста: Диссканд. психол. наук: 19.00.13-Воронеж,2001.-18с.
7. Аристова О.Н., Бабанин Л.П., Войскунский А.Е. Коммуникация в компьютерных сетях: психологические детерминанты и последствия //Вестн. МГУ .-Серия 14 .Психология .-1996.-№ 2.-С.14-20.
8. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкер Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2002. - 560с
9. Батаршев А.В. Тестирование: Основной инструментарий практического психолога: Учеб. пособие. - М.: Дело, 1999.-240 с.
10. Белинская Е.П. Социальная психология личности. -М.: Аспект пресс, 2000.-474с.
11. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры.- СПб.: Спец. л-ра , 1992.-399с.
12. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2-х кн.-Кн.2:Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади. - К.: Либідь, 2003.-344с. .
13. Бех И. Д. Психологические основы нравственного развития личности: Дисс...д-ра психол. наук: 19.00.07 / НИИ психологии Украины. — К., 1992. — 320с.
14. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание .- М.: Прогресс, 1986.- 420с.
15. Бодалёв А.А. Личность и общение.-М.: «Педагогика»,1983.-271с.
16. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте .- М.:Просвещение,1968.-464с.
17. Боришевский М. И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Дисс...д-ра психол.наук: 19.00.07 / КГПИ им. М.П.Драгоманова. — К., 1992. — 77с.
18. Бороздина Г.В. Психология делового общения: Учебное пособ.-2-е.- М.: ИНФРА, 2001.-295с.
19. Булах І.С. Соціальний та особистісний простір зростання сучасного підлітка //Психологія у ХХI столітті: перспективи розвитку: матеріали VI Костюківських читань.-Т.1.-К.: Міленіум,2003.-С.162-167.
20. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. /Л.С.Выготский. - Т.4. Детская психология. - М.:Педагогика,1984.-432с.
21. Волчек Г.А. Фазовая динамика ведучих психических функций в первой половине младшего школьного возраста //Возрастная и пед. психология. Эмпирические исследования: Сб. науч. тр. молодых ученых. - Минск,1998.-Вып.1.- С.37- 40.
22. Говорун Т. Соціалізація статі як фактор розвитку Я концепції: Автореф. дис¼д-ра. психол. наук: 19.00.07 /Національний педагог. університет ім. М.П.Драгоманова. К., 2002. 48с.
23. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни .- М:Канон-пресс,2000.-302с.
24. Гуманитарные исследования в Интернете / Под ред. А.Е. Войскунского.-М.:Можайск-Терра.- 2001.-432с.
25. Джемс У. Психология / Под ред. Л.А. Петровской.- М.: Педагогика, 1991.- 368с.
26. Девис Л.А. Психокоррекция самосознания как условие становления позитивных взаимоотношений детей младшего школьного возраста, воспитывающихся в детском доме: Дисс... канд. психол. наук: 19.00.07 / Московский педагогический гос. ун-т. им. В.И.Ленина. — М., 1992. — 150с
27. Долинська Л.В. Проблеми психічного розвитку дитини // Вікова та педагогічна психологія.-К.:Просвіта,2001.-С.40-76.
28. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. - М.: ЧеРо, Изд. МГУ, 2000.-344с.
29. Дьяченко И.С. Демонстрируемые и скрываемые качества в системе личности: на примере студентов вуза: Дисс.канд. психол. наук:19.00.07.-М.,1995.- 250с.
30. Жуков Ю.М. Эффективность делового общения. -М.:Знание,1988.-64с.
31. Зак А.З. Развитие умственных способностей младших школьников.- М.: Просвещение,1994.-318с.
32. Знаменская Н.В. Представление и понимание индивидуальных качеств личности в процессе самооценивания: Автореф. дисс канд. психол. наук 19.00.01.- Казань, 1996 16с.
33. Зимачева Е.М. Способы вербальной презентации образа Я” и самоотношения субъекта: Автореф. дисс канд. психол наук 19.00.01 /МГУ им. Ломоносова. - М.,1997.-16с.
34. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПб: Питер, 2000.-512с.
35. Измерение интеллекта детей: пособие для практического психолога /Под ред. Ю.З.Гильбуха.-К.: РАПО «Укрвузполитграф», 1992.-133с.
36. Карпенко З.С. Психологічні основи аксіогенезу особистості: Дис...д-ра психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 1999. — 443с.
37. Карпенко З.С. Психологические особенности самоопределения младших школьников: Автореф. дисс... кандид. психол наук /Гос.пед.університет им.А.М.Горького.-К.,1989.-24с.
38. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції.-К.:Рад.школа,1985.-136с.
39. Кон И.С. Дружба: Этико-психологический очерк.-М.:Политиздат, 1989.-348с
40. Корнєв М.Н. Коваленко А.Б. Соціальна психологія.-К.,1995.-303с.
41. Коропецька О.М. Психолого-педагогічні умови ефективного між­ особистісного спілкування вчителя і підлітка: Автореф. дис...канд. психол. наук:19.00.07-К.,1997.-16с.
42. Корчакова Н.В.Корекція відхилень у сфері самопрезентаційної поведінки молодших школярів // Проблеми загальної та педагогічної психології : Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України,2003. Т. V. - Ч. 5. - С. 185-192.
43. Корчакова Н.В. Сутність явища самопрезентації та його діагностичний потенціал // Проблеми загальної та пед. психології : Зб. наук. праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України К., 2000.- Т. - II. - Ч.6.- С.29-37.
44. Костюк Г.С. Избранные психологические труды / Г.С.Костюк, под ред.
Л.Н. Проколиенко. - М.:Педагогика, 1988.-301с.
45. Кравченко А.С. Мотивация демонстративного поведения: Автореф. дисс канд. психол.наук:19.00.01 / МГУ им. Ломоносова .- М.,2001.-24с.
46. Крайг Г. Психология развития.-Спб.: Питер, 2000.-922с.
47. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения.-2-е изд .- М.: Смысл; Академическимй проект, 1999.-279с.
48. Куницина В.Н., Казаринова Н.В.,Погольша В.М. Межличностное общение. -СПб.: Питер,2001.-544с.
49. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу.- М.: Высшая школа, 1996.- 623с.
50. Липкина А.И. Самооценка школьника. - М.:Знание,1976.- 64с.
51. Лэнг Р. Расколотое «Я»: Антипсихиатрия-М.:Академия.-1995.-350с.
52. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии).-М.: Рефл-бук, К.:Ваклер, 2000.-320 с.
53. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб.: Евразия.,1998.-479с.
54. Майерс Д. Социальная психология.- СПб.: Питер Ком, 1998.- 684 с.
55. Москалець В.П. Психологічні основи виховання духовності в українській національній школі: Автореф. дис... д-ра психол. наук:19.00.07 / Національний пед. ун-тет ім. М.П.Драгоманова.-К.,1996.-49с.
56. Мухина В.С. Феноменология развития и бытия личности. -М.: Московск. психолого-соц. инст., Воронеж: НПО”МОДЭК”, 1999.-640 с.
57. Мясищев В. Н. Психология отношений : Избр. психол. тр. / Академия педагогических и социальных наук; Московский психолого- социальный ин-т / А.А. Бодалев (ред.). — М. : Институт практ. психологии, 1995. — 356с.
58. Налчаджян А.А. Социально-писхологическая адаптация. Ереван: Изд. АН Арм.ССР,1988.-262с.
59. Никитин Е. П., Харламенкова Н. Е. Феномен человеческого самоутверждения. — СПб. : Алетейя, 2000. — 224с.
60. Онисюк Олена Антонівна. Психологічні особливості особистісного розвитку молодшого школяра: Автореф. дис... канд. психол. наук:19.00.07 /Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2001. — 20с.
61. Орбан Лембрик Л.Е. Соціальна психологія.-К.: Академвидав,2003.-446с.
62. Павелкив Р.В. Психологические особенности осознания младшими школьниками своего поведения: Автореф. дисс...канд. псих н. 19.00.07. /НИИ психологи.- К.,1990.-17с.
63. Павелків Р.В. Психологічні особливості процесу формування моральної свідомості та самосвідомості у молодшому шкільному віці // Проблеми загальної та пед психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка.-Т.4, Ч.V1.-К.,2002.- С.187-192.
64. Петрова Е.А. Визуальная психосемантика общения: Дисс...д-ра психол. наук.-М.,2000.-400с.
65. Петровская Л.А. Компетентность в общении.-М.:МГУ,1989.-216с.
66. Пиаже Ж. Избранные психологические труды./Пер англ. и франц.-М.:МПА, 1995.-680с.
67. Реан А.А, Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология: Учеб. Пособие для студ. и аспир.психолог. фак.-СПб : Питер,1999.-416с.
68. Репина Н.В. Младший школьник в системе межличностных отношений дома и школьного класса: Автореф. дисс.канд.. псих наук:19.00.07 /НИИ общей и пед. психологии-М.,1990.-23с.
69. Романова И.А. Основные направления исследования самопонимания в зарубежной психологии.// Психолог. журнал.-2001.- Т.22. -№ 1.-С.102-112
70. Романова А.В. Влияние визуальной самоподачи образа «Я» на конфликтность: Дисс канд. психол. наук/ Мос.гос.пед.университет им. М.А. Шолохова.-М.,2002.-163с.
71. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии.-М.:Педагогика,1976.-416 с.
72. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с анг. -М.: Издательская группа Прогресс”, Универс”, 1994.-480 с.
73. Савчин М.В. Психологічні основи розвитку відповідальної поведінки особистості: Дис... д-ра психол. наук: 19.00.07 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. — К., 1997. — 410с.
74. Сарджвеладзе Н.И. Структура и динамика межличностных и внутриличностных отношений: Дисс д-ра психол наук. 19.00.01- Тбилиси, 1987.-446с.
75. Соколова-Бауш Е.А. Самопрезентация как фактор формирования впечатления о коммуникаторе и реципиенте.Дисс..канд психол. наук 19.00.05/ МГУ им.М.В.Ломоносова.-М.,1999.-116с.
76. Співак Л.М. Формування "Я- концепції" молодших школярів з труднощами у навчанні: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07/Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 1999. — 204с.
77. Столин В.В. Самосознание личности.-М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1983.-284 с.
78. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии.-Спб.: ООО « Речь», 2002.-350 с.
79. Тедески Дж., Неслер М Основы социальной власти и социального влияния // Иностранная психология.-Т. 2.-1994, №2(4).-С.20-31.
80. Титаренко Т.М. Жизненный мир личности: структурно-генетический подход: Дисс д-ра психол. наук 19.00.01/Институт психологии им.Г.С.Костюка.-К.,1994.-305с.
81. Фельдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педагогической психологии (Избр. труды).-М.: МПА,1995.-368с.
82. Харре Р. Социальное бытие: теория для социальной психологии.- М.: Смысл,1996.-315с.
83. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность.- Т. 1-2.- М.: Педагогика,1986.-460с.
84. Холодная М.А. Психология интеллекта: Парадоксы исследования.-2-е изд., перераб. и доп.- СПб.:Питер, 2002 .-272с.
85. Хорни К. Собрание сочинений в 3т.:[Пер.с англ..].-М.:Смысл,1997.
86. Хухлаева О.В. Динамика структуры самосознания младшего школьника: Автореф. дисс канд. психол. наук: 19.00.07./ Мос. гос. Університет им. В.И.Ленина.-М.,1990 .-15с.
87. Хьелл Л. Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение).- СПб.: Питер Ком,1998.-608с.
88. Чамата П.Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей.-К.: Знання,1965.-48с.
89. Чеснокова И.И. Проблемы самосознания в психологии.- М.: Наука,1977.-144с.
90. Чеснокова О.Б. Развитие представлений детей о социальной причинности //Вопросы психологии. - 2000,№3.-С. 34-48.
91. Шевченко И.С. Вариативность самопрезентации личности в Интернет-общении: Автореф. дисс канд. психол. наук 19.00.01.-Казань,2002.-23с.
92. Шильштейн Е.С. Особенности презентации Я в подростковом возрасте //Вопр.психологии .-2000, №2.-С.69-78.
93. Юнг К.Г. Сознание и бессознательное.- СПб: Университетская Книга,1997.-544с..
94. Янчук В.А. Формирование и управление впечатлением о личности другого человека // Адукацыя і выхаванне.-1998,№ 4.-С.45-56.
95. Aloise-Young P. The development of self-presentation: self-promotion in 6- to 10-year-old children // Social cognition.- 1993.-Vol. 11, № 2.-P. 201-222.
96. Aloise-Young P. Peer influence on smoking initiation during early adolescence: a comparison of group members and group outsiders //Journal of Applied psychology.-1994.- Vol.79, № 2.-P.281-287.
97. Arkin R. ApplemanA., Burger J. Social anxiety, self-presentation, and the self-serving bias in causal attribution //Journal of Personality and Social Psychology/- 1980.- Vol 38,№1.- P.23-35.
98. Arkin. R Self-presentation strategies and sequelae //Self-representation. The 3-nd Attribution Personality Theory Conference/ Zelen S.(ed),.-N.Y.,1988.-P.6-29.
99. Arkin. R Self-presentational styles //Impression management theory and social psychological research /Tedeschi (Ed).-San Diego, CA: Academic Press,1981.-P. 311-335.
100. Banerjee, R., & Henderson, L. Social-cognitive characteristics in childhood social anxiety. Social-cognitive factors in childhood social anxiety: A preliminary investigation // Social Development.-2001.-Vol. 10.-P. 558-572.
101. Banerjee R., Lintern V. Boys will be boys: the effect of social evaluation concerns on gender-typing //Social Development.- 2000.-Vol.9, № 3.- P.398-408.
102. Banerjee R., Yuill N. Children’s explanations for self-presentational behavior //European Journal of Social Psychology.- 1999.-Vol.29, № 2.-P.105-111.
103. Banerjee R., Yuill N. Children’s understanding of self-presentational display rules: association with mental-state understanding //British Journal of Developmental Psychology.-1999.-Vol.17, № 2.-P. 111-124.
104. Baumeister R. A self-presentational view of social phenomena // Psychological Bulletin .-1982.-Vol.91, №1.-P. 3-26.
105. Baumeister R., Cairns K., Repression and self-presentation: when audience interfere with self-deceptive strategies // Journal of Personality and Social Psychology.-1992.- Vol. 62, №5.- P. 851-862.
106. Baumeister R, Hamilton J., Tice D., Public versus private expectancy of success: confidence booster or performance pressure //Journal of Personality and Social Psychology.-1985.- Vol. 48, № 6.- P. 1447-1457.
107. Baumeister R Heatherton T., Tice D. When ego threats lead to self-regulation failure: negative consequences of high self-esteem.// Journal of Personality and Social Psychology.-1993.- Vol. 64,№1.-P. 141-156.