ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.І.І.МЕЧНИКОВА

Дерябіна Галина Валеріївна

УДК 159.923.38+923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

(спеціальність 19.00.01 загальна психологія, історія психології)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Н.Л.Каменська

Одеса 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПОТЕНЦІАЛУ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

10

1.1. Управлінська діяльність як об’єкт психологічного дослідження

10

1.2. Стан розробки поняття «потенціал» у психології

21

1.3. Характеристика управлінського потенціалу та його оцінка

26

1.4. Структура потенціалу управлінця

33

1.5. Продуктивність професійної діяльності як критерій розвитку управлінського потенціалу

48

Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ

64

2.1. Опис вибірки та обґрунтування методики дослідження

64

2.2. Аналіз взаємозв’язку управлінського потенціалу та вмінь управлінців

71

2.2. Труднощі в діяльності управлінців

77

2.3. Індивідуально-особистісні риси управлінців

81

Висновки до Розділу 2

97

РОЗДІЛ 3

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ

99

3.1. Тренінг як засіб розвитку управлінського потенціалу особистості

99

3.2. Аналіз психотехнік, що застосовувалися в тренінговій роботі

103

3.3. Опис вибірки та процедури розвитку
управлінського потенціалу

111

3.4. Результати застосування тренінгу для розвитку управлінського потенціалу

128

3.5. Рекомендації по добору досліджуваних у тренінгові підгрупи

146

Висновки до Розділу 3

151

ВИСНОВКИ

154

ЛІТЕРАТУРА

160

ДОДАТКИ

172

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасне українське суспільство перебуває у стані стрімких змін, які супроводжуються економічною, політичною і соціальною нестабільністю. Конкретний зміст вказаних змін значною мірою визначає статус та імідж управлінського персоналу в суспільстві, вносить істотні корективи до змісту і функцій професійної діяльності. Проте значна кількість управлінських кадрів не готова до ефективного розв’язання завдань, що вимагають від нього нестандартного мислення, пошуку нових способів розв’язання управлінських проблем, а також належного рівня самостійності та відповідальності.
Одним з найважливіших завдань психологічної науки є вивчення та забезпечення оптимального співвідношення між вимогами до особистості управлінця та його можливостями, які забезпечують високу ефективність професійної діяльності.
У психологічній літературі накопичений певний досвід теоретичного осмислення вказаної проблеми, а також розробки технології дослідження управлінської діяльності (О.С.Анісімов, В.І.Барко, О.О.Бодальов, А.А.Деркач, А.С.Гусєв, В.Г.Зазикін, Н.В.Кузьміна, А.К.Маркова, І.М.Семенов, Ю.В.Синягін, Є.А.Яблокова та ін.). Різні аспекти проблематики управління активно розробляються у працях вітчизняної психології: у контексті організаційної та управлінської психології, соціальної психології, соціології управління, управлінської акмеології (О.С.Анісімов, А.Л.Журавльов, Л.М.Карамушка, О.І.Кітов, Є.О.Клімов, Н.Л.Коломінський, Р.Л.Кричевський, Є.С.Кузьмін, Є.Г.Молл, Л.Е.Орбан-Лембрик, Б.Д.Паригін, В.Ф.Рубахін, А.Л.Свенцицький, А.В.Філіппов, Р.Х.Шакуров та ін.).
Здійснений аналіз відповідних досліджень показав, що й подосі дискусійним залишається поняття потенціалу загалом, управлінського зокрема. Останнє використовується, зокрема, як синонім поняття «ресурси» або «можливості». У сучасному менеджменті поширеним є поняття «трудовий потенціал працівника» або загальна характеристика певної соціальної спільноти (А.А.Лобанов, А.А.Мерцалов, Ж-М.Галль, М.Хучек та ін.), як «людський ресурс» або кадровий потенціал органів влади (Н.М.Байков), «індивідуальний трудовий потенціал працівника» (Ю.Г.Одегов, П.В.Журавльов), а також такі, як «поведінковий потенціал» (Дж.Роттер), «потенціал активації» (Д.Е.Бернлайн), «потенціал реакції» (К.Л.Халл) тощо.
Недостатня теоретична и прикладна проробка окресленої проблеми управлінського потенціалу зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологічні особливості розвитку управлінського потенціалу особистості».
Зв’язок з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою теми кафедри загальної та соціальної психології Одеського національного університету імені І.Мечникова: Роль психологічної освіти у становленні та розвитку української ідеї в свідомості національних меншин України” (номер держреєстрації № 0197U017689).
Об’єкт дослідження управлінський потенціал особистості.
Предмет дослідження психологічні особливості управлінського потенціалу особистості та засоби його розвитку.
Мета дослідження: з’ясувати зміст, функції та психологічні особливості прояву управлінського потенціалу і на цій основі розробити засоби його актуалізації.
Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто такі гіпотези:
- до структури управлінського потенціалу належать мисленнєві, організаційні, комунікативні та особистісні уміння управлінців;
- існують відмінності в діяльності управлінців залежно від продуктивності діяльності: для високопродуктивних управлінців характерні домінування колегіальних способів управління і колективістських мотивів діяльності, висока загальна активність та задоволеність процесом діяльності; управлінців малопродуктивного типу відрізняє висока міра ускладненості управлінської діяльності, неколегіальність у роботі, висока міра психоемоційного напруження, обмеженість кола ділового спілкування, відсутність навичок ефективної взаємодії, мотивація неуспіху в діяльності;
- корекцію особистісних якостей управлінців можна здійснювати за допомогою тренінгу розвитку управлінського потенціалу особистості, який передбачає використання технік психодрами, арттерапії та нейролінг­віс­тичного програмування і стимулює розвиток творчих, організаційних, комунікативних і особистісних умінь управлінців.
- результативність тренінгу може підвищитися за умови комплектування групи з урахуванням ефективності впливу різних психотехнік на кожного з учасників, а також від психологічних особливостей особистості учасників тренінгу, їх статі, досвіду та стажу керівної роботи.
Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розв’язання таких завдань:
1. Проаналізувати сучасний стан розробки проблеми управлінського потенціалу, визначити панівні підходи його дослідження.
2. Встановити актуальний рівень розвитку управлінського потенціалу особистості.
3. Виокремити відмітні риси управлінців залежно від продуктивності діяльності, статевої належності та з’ясувати головні труднощі в їхній роботі.
4. Розробити програму розвитку управлінського потенціалу особистості та перевірити її ефективність.
5. Розробити практичні рекомендації впровадження отриманих результатів у систему психологічної служби відповідних установ.
Методологічну основу дослідження склали: головні положення системного підходу до управлінської діяльності (Н.В.Кузьміна, Е.Г.Юдін, С.Янг, Б.Ф.Ломов та ін.), про детермінацію та закономірності розвитку психіки (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн), концептуальні засади наявних підходів до аналізу і розвитку управлінської діяльності (В.Н.Марков, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, Л.Е.Орбан-Лембрик, Л.А.Петровська, Т.С.Яценко).
Методи дослідження - опитування, тестування, спостереження, а також психологічного впливу, зокрема, в формі тренінгу управлінців. Статистичний аналіз здійснювався за допомогою пакету статистичних програм SPSS 10.0.
Організація і експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося протягом 2004-2005 років. Констатуючий етап дослідження передбачав вивчення управлінців середньої та низової ланки на базі мережі магазинів «Фоззі» (всього 123 особи). У формуючій частині дослідження брали участь управлінці різних сфер та різних рівнів, оскільки ми намагалися запропонувати тренінг розвитку управлінського потенціалу, яким би могли скористатися у різних сферах діяльності та у різних вікових групах (113 осіб). Загалом у дослідженні взяло участь 236 досліджуваних.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому:
- визначено критерії оцінки управлінського потенціалу;
- поглиблено уявлення про особистісні властивості управлінців, зокрема, ділове спілкування, адекватна оцінка дійсності і самооцінка, гнучкість і урівноваженість, недомінантність поведінки, особиста сконцентрованість на справі, відповідальність і дисциплінованість; енергійність, оптимістичність, обов’язковістю, мотивація досягнення, схильність до новацій при високому самоконтролі, передбачення соціальних наслідків діяльності, висока емоційна напруженість;
- дістало подальшого розвитку вивчення структури управлінського потенціалу, до якої належать мисленнєві, організаторські, комунікативні здібності та особистісні якості;
- вперше з’ясовано основні труднощі, з якими стикаються управлінці, що стосуються різних компонентів управлінської діяльності;
- вперше встановлено вплив особливостей членів групи (стать, досвід та стаж роботи, індивідуально-психологічні особливості) на ефективність розвитку управлінських умінь за допомогою тренінгових процедур різної психотерапевтичної спрямованості.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому розроблено методику фіксації динаміки вияву управлінських якостей керівника в умовах розвивального тренінгу, а також рекомендації з використання різних психотехнік з метою розвитку управлінського потенціалу особистості залежно від психологічних особливостей особистості Одержані результати можуть бути використані у процесі організації добору та підготовки управлінського персоналу, а також при читанні курсів «Психологія управління» для студентів за спеціальністю «менеджер», в тому разі і в системі перепідготовки управлінських кадрів.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася використанням надійних та валідних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням новітніх програм обробки.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися та були схвалені на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції розвитку сучасної психологічної науки: історія та сучасність» (Київ, 2006), «Психологія діяльності в особливих умовах» (Харків, 2006), Міжнародних науково-практичних конференціях „Проблеми духовності в психології розвитку особистості” (Ніжин, 2008), „Психолого-педагогічні чинники становлення особистості в політехнічному середовищі” (Мукачеве, 2008), а також на засіданні кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та кафедри загальної та соціальної психології Одеського національного університету ім. І.Мечникова.
Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження використовуються при читанні факультативного курсу з психології управління для аспірантів та студентів, що навчаються за профілем «менеджер» Одеської національної академії харчових технологій (№ 372/02 від 12.10.2007 р.); у ході реалізації особистісно орієнтованого тренінгу в рамках підвищення кваліфікації управлінського персоналу мережі магазинів «Фоззі» (ЗАО «Фоззи-Юг» №1452/10/1 від 15.10.2007 р.).
Зміст та результати дисертаційної роботи висвітлено у 5 публікаціях автора, з яких 4 опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 168 найменувань, у тому числі 7 іноземною мовою, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 160 сторінках. Робота містить 16 таблиць.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі теоретичного аналізу літератури та результатів, одержаних у ході проведення емпіричного дослідження з вивчення особливостей прояву творчого потенціалу управлінського персоналу, та застосування тренінгу для розвитку творчого потенціалу, можна зробити наступні висновки:
1. 1. Здійснений теоретичний аналіз основних підходів до проблеми управлінського потенціалу показав строкатість уявлень про зміст поняття «потенціал», а також відсутність методів його діагностики. Управлінський потенціал це ресурс управлінських можливостей людини, здатність конкретної людини до здійснення управлінських дій, управлінської діяльності в цілому. Потенціал управлінця визначається наявністю комплексу відповідних особистісних властивостей, що забезпечують управління ситуацією; при цьому він не зводиться тільки до якості професійної підготовки, до суми знань, вмінь та навичок. Для оцінки управлінського потенціалу доцільно використовувати показники продуктивності управлінської діяльності, зокрема, високопродуктивний та малопродуктивний тип.
2. При характеристиці індивідуально-психологічних рис управлінців слід зазначити, що їм властиве ділове спілкування. Вони здатні до адекватної оцінки дійсності і самооцінки, мають готовність до виходу за межі повсякденного здорового глузду. Гнучкість і урівноваженість, недомінантність поведінки поєднується з особистою сконцентрованістю на справі, відповідальністю і дисциплінованістю. Енергійність, оптимістичність поєднується з обов’язковістю, моральністю вчинків. У них виражена мотивація досягнення, схильність до новацій та експерименту при високому самоконтролі, передбаченні соціальних наслідків діяльності, але при високій емоційній напруженості і психологічній ціні управлінської праці.
3. Міра оволодіння вміннями є ознакою здібностей, які, у свою чергу, є складовою потенціалу особистості. При вивченні системи вмінь управлінців виявлено, що характерною рисою високопродуктивних управлінців є високі показники продуктивності, домінування колегіальних способів управління і колективістських мотивів діяльності, висока загальна активність, висока задоволеність процесом діяльності і несамодостатнє ставлення до її результатів. Групу управлінців малопродуктивного типу відрізняє висока міра і різноманітні ситуації ускладненості управлінської діяльності, не колегіальність у роботі, висока міра психоемоційного напруження, обмеженість кола ділового спілкування, звуження кола інтересів, відсутність мотивації до самовдосконалення, відсутність навичок ефективної взаємодії, виражена мотивація неуспіху в діяльності.
4. Результати дослідження свідчать про те, що в діяльності управлінців існують певні типові труднощі. Вони стосуються, зокрема, перцептивного компоненту (труднощі оцінки психологічного стану, незначущість важливості і обов’язковості диференційованої оцінки наявного психологічного стану спеціаліста); рефлексивного компоненту (звичка судити за результатами праці незалежно від психологічної ціни результату); інтелектуально-інформаційного компоненту (трудність в орієнтації в нестандартних ситуаціях при високій значущості цього виду діяльності; трудність застосування наукових даних і особливо психологічної літератури; егоперцептивного компоненту (трудність адекватної самооцінки, яка характеризується стереотипним виправданням типу «при визначення програм керуюсь власними міркуваннями», «достатньо власного досвіду», «досить компетентний, але зовнішні обставини головна перепона» тощо); проектувального компоненту (труднощі в ціле покладанні); прийняття рішення про способи діяльності (трудність визначення алгоритму розв’язання проблеми і прогнозування наслідків тих чи інших способів діяльності); прийняття рішень про розподіл функцій і повноважень (стереотипне ставлення до підлеглих як до виконавців керівних приписів, трудність в делегуванні права на відповідальну поведінку спеціалістам); потенціально-інструментального компоненту (трудність різноваріантної поведінки через не ємкий інструментальний потенціал діяльності, в основі якого всього 1-2- варіанти управлінського впливу); компоненту стилю (тяга до усталеного одноваріантного способу управління); комунікативного компоненту (труднощі урегулювання взаємостосунків у колективі, незначущість важливості налаштованості спеціалістів на розв’язання конкретних завдань, важко публічно і вільно викладати свою точку зору).
5. Для корекції особистісних якостей управлінців нами розроблено тренінг розвитку управлінського потенціалу особистості, який передбачає використання технік психодрами, арттерапії та нейролінгвістичного програмування і стимулює розвиток творчих, організаційних, комунікативних і особистісних умінь управлінців. У керівників середньої ланки найбільшого розвитку набуло вміння контролювати і оцінювати досягнення підлеглих і вміння управляти своїми емоціями і поведінкою, у керівників низової ланки і лідерів студентських груп вміння бути лідером. Найменші зрушення у керівників середньої ланки відбулися у впевненості в собі і вмінні працювати в команді, у керівників низового рівня у вмінні управляти своїми емоціями і поведінкою, а у лідерів студентських груп у вмінні конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації.
6. На динаміку розвитку управлінського потенціалу впливає досвід і стаж керівної роботи, а також статеві відмінності. Керівники, що мають більший практичний досвід, глибше розуміють значущість умінь та навичок, які підлягають розвитку, і здатні здобувати більше користі з пропонованих ігор. У жінок порівняно з чоловіками значення показників рівня зміни управлінських якостей нижчі. При цьому вміння бути лідером одержало максимальні зміни і в чоловіків, і у жінок.
7. Психотехніки мають різний вплив на розвиток управлінського потенціалу особистості: найбільші зміни рівня розвитку управлінського потенціалу особистості показали учасники, які віддали перевагу раціональній техніці НЛП. Це стосується креативності, комунікативних і особистісних якостей. Показники лідерства, вміння контролювати ті оцінювати найбільшою мірою зросли у групі арттерапії, а вміння працювати в команді у групі психодрами. Ефективність психотерапевтичної техніки залежить від психологічних особливостей особистості учасників тренінгу. Техніка психодрами ефективніша для керівників, які відрізняються самодостатністю, активною спрямованістю на партнера по взаємодії, передбачливістю і дипломатичністю, а також для інтровертів та екстерналів. Техніка арттерапії ефективніша для керівників, не впевнених у собі, що відрізняються підвищеною емоційністю та імпульсивністю, а також високим рівнем тривожності та фрустрованості. Техніка НЛП найбільш ефективна для впевнених у собі керівників, що відрізняються домінантністю, незворушністю, високим рівнем відповідальності і самоконтролю.
8. Тренінг з розвитку управлінського потенціалу особистості дозволяє не тільки активізувати процес підвищення підготовленості керівників до професійної діяльності, але й провести психотерапевтичні впливи. Можливість ефективнішого перебігу внутрішньоособистісних змін виникає завдяки розподілу учасників тренінгу на підгрупи, найбільш сприйнятливі до певної психотехніки, яка відповідає їхнім особистісним особливостям.
Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у вивченні чинників високої продуктивності діяльності управлінців, зумовлених умовами соціальної взаємодії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М., 1980. 335 с.
2. Анкудинов Ю.А. Хозяйственный руководитель: стиль и методы работы. М., 1988. 157 с.
3. Американские буржуазные теории управления. М., 1978. 366 с.
4. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания. М., 1996. С. 327-328, с. 375, с. 326.
5. Ананьєв Б.Г. Человек как предмет познания. Л., 1968. 339 с.
6. Анцыферова Л.И. Личность в динамике: некоторые итоги исследования // Психологический журнал. 1992. - № 5. С. 12-25.
7. Аристотель. Собрание сочинений. Т. 1. Метафизика. Книга 8. М., 1975. С. 223-233.
8. Артемьева Т.И. Взаимосвязь потенциального и актуального в развитии личности // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С. 3-25.
9. Асеев В.Г. Мотивационные особенности личностного потенциала госслужащих // Научные доклады 99. М., 1999. С. 155-164
10.Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М., 1976. 160 с.
11. Аухадеева Л.А. Формирование коммуникативных умений у учащихся ССУЗ средствами ролевой игры. Автореф.дис. канд.психол.наук. Казань, 1994. 19 с.
12. Афанасенко В.С. Особистісні фактори ефективності управлінської діяльності військового керівника: Автореф. дис... канд. психол. наук Особистісні фактори ефективності управлінської діяльності військового керівника: Автореф. дис... канд. психол. наук. — Х., 2000. — 19с.
13. Афонін Е.А., Очеретяний В.В. Управління соціальною поведінкою військовослужбовців (соціо- психологічний та аксіологічний аспекти) Управління соціальною поведінкою військовослужбовців (соціо- психологічний та аксіологічний аспекти). — Херсон, 1995. — 20с.
14. Баранова С.В. Соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності колективних суб'єктів управління: Автореф. дис... канд. психол. наук. — Луганськ, 2004. — 19с.
15. Барко В.І. Теоретико-психологічні засади управління персоналом органів внутрішніх справ: Автореф. дис... д-ра психол. наук. — К., 2004. — 44с.
16.Барко В.І., Ірхін Ю.Б., Підюков П.П.. Психологія управління командою міліцейського підрозділу: Навч. посіб. — К., 2006. — 228с.
17. Бодалев А.А., Рудкевич Л.А. Как становятся великими или выдающимися? М., 1997. 106 с.
18.Богданов Е.Н., Зазыкин В.Г. Введение в акмеологию. Калуга, 2001. 124 с.
19. Богомолова Н.Н. Ситуационно-ролевая игра как активный метод социально-психологической подготовки // Теоретические и методологические проблемы социальной психологи / Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой. М., 1977. с. 183-204.
20. Борисова Е.М., Логинова Г.П., Мдивани М.О. Діагностика управленческих способностей // Вопросы психологи. 1997. - №2. С. 49-54.
21. Бочелюк В.Й. Психологічні особливості управління інноваційними процесами в школі. — Д., 2003. — 343 с.
22. Бочелюк В.Й. Психологічні засади готовності учасників освітньої діяльності до управління інноваційними процесами в школі: Автореф. дис... д-ра психол. наук— К., 2004. — 36с.
23. Варій М.Й. Управління морально-психологічними станами особового складу військового підрозділу: Автореф. дис... канд. психол. Наук. — К., 1995. — 23с.
24. Ващенко І.В. Методи дослідження авторитарної спрямованості особистості // Социальные технологии: актуальные проблемы теории и практики. Междунар.межвуз.сб.научн.работ. Вып. 24. Запорожье, 2004. С. 24-26.
25.Ващенко І.В. Типологія конфліктів // Наука і освіта. Одеса, 2004. - № 4. С. 18-23.
26. Вилюнас В.К. Теория деятельности и проблемы мотивации // А.Н.Леонтьев и современная психология. М., 1983. С. 191-200.
27. Возняк Л.С. Психологічні особливості професійної підготовки майбутніх спеціалістів до управлінської діяльності: Дис... канд. психол. наук. — Івано-Франківськ, 2000. — 195 с.
28. Выготский Л.С. Собр.соч. в 6-ти тт.. Т. 2. М., 1982. 504 с.
29. Вязникова Л.Ф. Рефлексия и переживания как единый психологический механизм изменения профессионального сознания руководителей системы образования в процессе их профессиональной переподготовки // Мир психологи. 2002. - № 4. С. 209-215.
30. Гладышевский А.И. Формирование производственного потенциала: анализ и прогнозирование. М., 1992. 119 с.
31. Грейсон Дж., О’делл О. Американский менеджмент на пороге ХХІ века. М., 1991. 319 с.
32. Деркач А.А. Социально-психологические исследования состояния готовности воспитателя к деятельности // Актуальные проблемы социальной психологи. Кострома, 1986. Ч.3. С. 99-100
33. Джидарьян И.А. Эстетическая потребность. М., 1976. 174 с.
34. Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління: Навч. посібник— К., 2000. — 280с.
35. Добров Г.М. Потенциал науки. К., 1969. 152 с.
36. Дороніна М.С, Григоренко А.М. Психологія управління: Навч. посібник. — Х. : ХДЕУ, 2002. — 96 с.
37. Дырин С.П. Базовая подготовка будущих специалистов по управлению персоналом: Автореф. дис. канд. пед. наук. - Казань, 1996. 19 с.
38. Емельянов Ю.Н.Активное соціально-психологическое обучение. Л., 1983. 239 с.
39. Епифанцев С.Н. Психологические особенности руководителей с чертами паранойяльной акцентуации. М., 1996. с.
40. Жозефіна А. Рефлексивне самовизначення особистості як фактор готовності до управлінської діяльності: Автореф. дис... канд. психол. наук — К., 2000. — 16с.
41. Журавлев В.И. Проблемы методологии педагогической науки. М., 1988. 199 с.
42. Журавлев А.Л. Стиль руководства для управления социально-психологическим климатом производственного коллектива // Социально-психологический климат коллектива: теория и методы изучения. М., 1979. С. 134-146
43. Журавлев А.Л., Рубанин В.Ф., Шорин В.Г. Индивидуальный стиль руководства производственным коллективом. М., 1976. 119 с.
44. Забелова Л.Б. Саморегуляция психических состояний государственных служащих: Автореф. Дис. канд..психол.наук. М., 1997.
45. Зайцева Н.А. Изучение личности современного менеджера в процессе профессионального отбора: Автореф.дис. канд. психол. наук. М., 1995. 23 с.
46. Запорожець А.В. Избранные психологические труды: В 2-х т. / Под ред.. В.В.Давыдова, В.П.Зинченко. М., 1986.
47. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг: учебное пособие. Л, 1989. 55 с.
48. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб, 2000. с.

49.Имерадзе И.В. Проблема полимотивации поведения // Вопр.психол. 1984. - № 6. С. 87-94.
50. Кабаченко Т.С. Психология управления: Уч.пособие. М., 2000. -
51. Каган М.С. Человеческая деятельность: опыт системного исследования. М., 1974. Кантуй М.Г. Быстрые статистические вычисления. Упрощенные методы оценивания и проверки: Справочник. М., 1979. 69 с.
52.Каменська Н.Л. Використання патохарактерологічного діагностичного опитувальника Личко А.Є. та методики Х.Смишека в психодіагностичній практиці: Учбово-методичний посібник ОНУ ім І.І. Мечникова Одеса., 2004.

Каменська Н.Л. Використання факторного особистісного опитувальника Р.Кеттела в психодіагностичній практиці: Учбово-методична розробка з курсу Психодіагностика” ОНУ ім І.І. Мечникова Одеса., 2005.

54.Карамушка Л.М. Психологічні основи управління закладами середньої освіти: Автореф. дис... д-ра психол. наук. — К., 2000. — 35 с.
55. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навчальна програма для підготовки менеджерів та практичних психологів. — 2-е вид., доп. — К., 2004. — 52с.
56. Карпов А.В. Толерантность до неопределенности как профессионально важное качество // Психология сегодня. 1996. Т. 2. в.2. С. 163-164.
57. Китов А.И. Личность и перестройка (заметки психолога). М., 1990 189 с.
58. Климов Е.А.Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. Казань, 1969. 280 с.
59. Ковалев А.Г. Колектив и социально-психологические проблемы руководства. М., 1976. -
60. Ковалев А.Г., Петровская Л.А. Проблемы групового тренинга в зарубежной психологии // Вопросы психологи. 1988. - № 2. С. 140-146.
61. Коваленко А.Б., Корнєв М.Н. Соціальна психологія. К.: Геопринт, 2006. 400 с.
62.Козловський В.О. Морально-психологічний потенціал державних службовців (організаційно-управлінський аспект): Автореф. дис... канд. наук з держ. упр. — К., 2005. — 20с.
63. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально- психологічний аспект): Автореф. дис... д-ра психол. наук. — К., 2001. — 37 с.
64. Копытин А.И. Основы арт-терапии. СПб., 1999. 179 с.
65.Корнилова Т.В. Введение в психологический експеримент: Ученик. М., 1997. 255 с.
66. Кощинець О.Ю. Соціально-психологічні особливості управлінської діяльності керівника закладу освіти: Автореф. дис... канд. психол. Наук. — К., 2001. — 18 с.
67.Кричевський Р.Л. Если Вы руководитель. М., 1996. 381 с.
68. Кричевський Р.Л., Маржине А.В. Психологические факторы эффективности руководства первичным коллективом. Кишинев, 1991. 127 с.
69. Кудряшова Л.Д. Каким быть руководителю: психология управленческой деятельности. Л., 1986. 158 с.
70. Кузьмина Н.В. Профессионализм деятельности и мастера производственного обучения. М., 1989. 120 с.
71. Кузьмина Н.В. Профессионализм деятельности и мастера производственного обучения. М., 1990. 150 с.
72. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности. Л., 1970. 114 с.
73. Крылова Н.Б. Эстетический потенциал культуры. М., 1990. 146 с.

Ладанов И.Д. Психология управления рыночными структурами. Преобразующее лидерство. М., 1997. 288 с.
Левин К. Теория поля в социальный науках. СПб, 2000. 365 с.
Леонгрард К. Акцентуированные личности. К., 1981. 392 с.
Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., 1977. 303 с.
Лобанов А.А. Человеческие ресурсы. М., 1993. 134 с.
Ломов Б.Ф. Системность в психологию Избранные психологические труды. М., 1996. 384 с.
Мангутов И.С., Уманський Л.И. Организатор и организаторская деятельность. Л., 1975. 312 с.
Марков В.Н. Личностно-профессинальный потенциал кадров управления: психолого-акмеологическая оценка и оптимизация. Дис. д-ра психол. наук. М., 2004 с. 453 с.
Марков М. Теория социального управления. М., 1978. 240 с.
Маскон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. С англ. М., 1992. 701 с.
Маслоу А. Психология бытия. М., 1997. 304 с.
Математический энциклопедический словарь. М., 1971. С. 478-479.
Мельник Л.П. Психологія управління: Курс лекцій. — К., 1999. — 172с.
Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М., 1986. 256 с.

88. Моляко В.О. Творчий потенціал як психологічна проблема. // Обдаровна дитина. - №6. - 2005. - С.2-10.
89.Моррисей Дж. Целевое управление организацией. М., 1975. 252 с.
90. Москаленко В.В. Соціальна психологія. К.: Либідь, 2005. 624 с.
91.Москвичов С.Г. Мотивація, діяльність і управління (як взаємопов'язані категорії): Автореф. дис... д-ра психол. наук. — К., 2004. — 36 с.
92. Муздыбаев К. Психология ответственности. Л., 1983. 240 с.
93. Мурадян В.А. Продуктивность управленческой деятельности руководителей в системе государственной службы: Дис. канд.психол.наук. М., 2002. 176 с.
94. Немов Р.С., Синятин Ю.В. Мотивація достижения, урівень притязаний и эффективность групповой деятельности // Психол.журнал. 1987. Т. 8. - № 1. С. 46-54.
95. Ньюсмтром Дж.В., Дэвис К. Организационное поведение. СПб, 2000. С. 26.
96. Одегов Ю.Г., Журавлев П.В. Управление персоналом. М., 1997. С. 33.
97. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Навч. посіб. для студ. вузов. — Івано-Франківськ: Плай, 2001. — 695 с.
98. Организация и психология работы с кадрами управления. СПб, Ч. 1, 2. М., 1992.
99. Павлов И.П. Избранные произведения. М., 1956. С. 27.
100. Панчук Т.В. Мотивація вдосконалення управлінської діяльності директора школи: Автореф. дис... канд. психол. наук. — К., 2002. — 20с.
101. Парыгин Б. Д. Социальная психология: Проблемы методологии, истории и теории. СПб., 1999. 592 с.
102. Паригин Б.Д. Социальная психология как наука. Л., 1967. 265 с.
103. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. М., 1988. С. 53-57.
104. Пірен М.І. Деонтологія конфліктів та управління: Навч.-практ. посіб.— К., 2001. — 378с.
105. Пірен М.І. Конфлікти в системі політико-управлінської діяльності: Навч. посіб.— К., 2003. — 240с.
106. Планкетт Л., Хейл Г. Выработка и принятие управленческих решений. М., 1984. С. 11-43.
107. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. М., 1981.
108. Попов Г.Х. Эффективное управление. М., 1985. 335 с.
109. Потєряхін О. Л. Психологія управлінського спілкування: Навч. посібник. — К., 2001. — 98с.
110. Почепцов Э. Имидж: от фараонов до президентов. К., 1997.
111. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М., 1990. 494 с.
112. Ребер А. Большой толковый психологический словарь. М., 2000. С. 92.
113. Рубахин В.Ф., Филиппов А.В. Психологические аспекты управления. М., 1973. 63 с.
114. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1989. Т. 1. 486 с; т.2. 322 с.
115. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. М., 1976.- с.
116. Рудестам К. Групповая психотерапія. Психокоррекционные группы: теорія и практика. М., 1993. 368 с.
117. Рюттингер Р. Культура предпринимательства. М., 1992. 240 с.
118. Толочек В.А. Стилевые характеристики и взаимодействия руководителей в управленческой структуре // Вестник МГУ. 1995. - № 3. С 11-19.

Толочек В.А. Стили профессиональной деятельности: организация компонентов и взаимодействий субъектов // Вест ник МГУ. 1996. - № 3. с. 51-60
Третьяченко В.В. Колективні суб’єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка. К., 1997. 585 с.
Третьяченко В.В. Соціально- психологічні механізми формування й розвитку колективних суб'єктів управління: Дис... д-ра психол. наук. — К., 1997. — 625 с.
Сафін О.Д. Психологія управлінської діяльності командира: Навч. посібник — Хмельницький, 1997. — 147 с.
Сащенко Н.П. Психологические основы продуктивних отношений в управленческой деятельности: Дис. канд..психол.наук. М., 1993. 184 с.
Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. Л., 1986. 176 с.
Селезнев А.М. Научный потенциал современного общества. М., 1989. 142 с.
Ситников А.П. Социально-психологический тренинг как средство повышения психологической готовности руководящих кадров к профессиональной деятельности: Дис. канд.психол.наук. М., 1992. 226 с.
Ситников А.П. Теоретические и прикладне основы акмеологического тренинга програмно-целевой направленности: Автореф. дис. д-ра психол. наук. М., 1995. 56 с.
Словарь иностранных слов. М., 1979. С. 442.
Словарь-справочник по психологи. Под ред. Н.И.Конюхова. М., 1996
Спивак В.А. Корпоративная культура. СПб, 2001. С. 15
Столяренко Л.Д. Основы психологии. Ростов-на-Дону, 1996. С. 91-92.
Суходольский Г.В. Математическая психология. СПб., 1997. 324 с.
Суходольский Г.В. Основы психологической теории деятельности. Л., 1989. 168 с.
Тоффлер Э. На пороге будущего // «Американская модель»: с будущим в конфликте. М., 1984. С. 34-45.
Узнадзе Д.Н. Психологические исследования. М., 1966. 451 с.
Український Я.І. Особливості системи ціннісних орієнтацій студентів в умовах професійної зайнятості // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип.. 6. 2006. С. 59-67.
Український Я.І. Спілкування як інтеракція. Соціально-психологічний клімат групи // Психологія: Підручник / За ред.Ю.Л.Трофімова та ін. К., 2005. С. 476-486.
Управление персоналом: Учебник. / Под общей редакцией А.И.Турчинова. М., 2002. С. 60
Файоль А. Общее и промышленное управление. М., 1992. 112 с.
Фрейд З. «Я» и «Оно». Труды разных лет в 2-х т. Тбилиси, 1991. с.
Фромм Э.. Душа человека. М., 1992. С. 48
Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: Т. 1. 408 с.; т. 2. 392 с. М., 1986
Хараш А.У. Руководитель, его личность и деятельность (Штрихи к психологическому портрету). М., 1981.
Храмцов В.И. Развитие управленческих спосібностей государственніх служащих: Дис. канд..психол.н. М., 2000. 172 с.
Цандер Э. Практика управления . Общ.ред. Р.М.Грнинева. Обнинск, 1992. 240 с.
Чернышев И.Б., Двинин А.П. Человек и персонал в управлении. СПб., 1997. 568 с.
Человеческий потенциал: опыт комплексного подхода. М., 1999. с. 77
Чугунова Э.С., Багдюжан Д.М. Профессиональные установки руководителей трудовых коллективов // Теория, установки и актуальные проблемы психологи. Тбилиси, 1990. С. 261
Шадриков В.Г. Проблемы системогенеза профессиональной деятельности. М., 1982. 185 с.
Шакуров Р.Х. Психология руководства педагогическим коллективом. М., 1995. 184 с.
Шакуров Р.Х. Психология эмоций новый подход // Мир психологи. 2002. - № 4. С. 30-44.
Шакуров Р.Х. Социально-психологические проблемы руководства педагогическим коллективом. М., 1982.
Шакуров Р.Х. Теоретические проблемы исследования сплоченности педагогического коллектива // Социально-психологические проблемы педагогического коллектива. М., 1982. С. 3-53.
Шепель В.М. Управленческая психология. М., 1984. 248 с.
Шкурко Я.І. Вплив комунікативних особливостей жінки- керівника закладу освіти на ефективність її управлінської діяльності: Автореф. дис... канд. психол. наук. — К., 2000. 19 с.
Щербина В.В. Средства социологической диагностики в системе управления. М., 1993. 116 с.
Щербина А.В. Оптимизация деятельности руководителей в экстремальных управленческих ситуациях. М., 1997. 12 с.
Эльконин Д.Б. Психология игры. М., 1978. 304 с.
Эффективность труда руководителей /Пономарев Л.Н., Чичканов В.П., Ковалева Г.А., Мазырин В.П. М., 1988. 316 с.
Якунин В.А. Обучение как процесс управления: Психологические аспекты. Л., 1988. 160 с.
Янг С. Система управления организацией. М., 1972. С. 23-46.
Barrent-Lennard G.T. Process, effect and structure in intensive groups: A theoretical-descriptive analysis. // C.L.Cooper. Theories of group process. London, 1975.
Coher A.M., Smith R.D. The critical incident in growth groups: Theory and technigue. La Jolla, Calif., 1976.
Gleiner L.E., Metzer R.O. Consulting to management/ Englewood Clifts. N.Y., 1983. P.7.
Moreno J.L. The creative theory of personality: Spontaneity creativity, and human potentialities // I.A.