ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

УДК 159. 923.3 (048)
К 60

Колесніченко Ліна Аліковна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
доктор психологічних наук, професор
Семиченко
Валентина Анатоліївна

Київ 2004

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 Теоретико-психологічні проблеми дослідження
саморегуляції менеджерів 11
1.1 Проблема особистісного і професійного розвитку в
сучасній психології 11
1.2 Психологічний зміст та функції саморегуляції особистості 35
1.3 Психологічний аналіз професійної діяльності менеджера. Особистісна
саморегуляція як чинник успішної професійної діяльності менеджера 51
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 81
РОЗДІЛ 2 Емпіричне дослідження особливостей особистісної
саморегуляції менеджерів 85
2.1 Побудова моделі особистісної саморегуляції та методика
дослідження психологічних особливостей особистісної
саморегуляції у професійній діяльності менеджера 85
2.2 Результати емпіричного дослідження зв’язку успішності
професійної діяльності та рівнів особистісної саморегуляції 102
2.3 Особливості особистісної саморегуляції майбутніх менеджерів 128
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 146
РОЗДІЛ 3 Підвищення рівня особистісної саморегуляції
менеджерів у процесі професійної підготовки 151
3.1 Програма розвитку особистісної саморегуляції менеджерів 151
3.2 Результати впровадження експериментальної програми підвищення
рівня особистісної саморегуляції у процесі професійної підготовки та діяльності менеджерів 176
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 185
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 206

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Успішність переходу до ринкової економіки значною мірою залежить від ефективності функціонування великої кількості багатоступеневих організацій, фірм та підприємств із численним внутрішнім розгалуженням та поділом на відділи, департаменти. Продуктивна діяльність останніх, у свою чергу, залежить безпосередньо від тих, хто управляє ними, тобто менеджерів. Професійний менеджер оперативно справляється з усіма функціями, що виникають в управлінській діяльності. Тому сучасне суспільство потребує професійних менеджерів.
Особистість менеджера має винятково велике значення для управлінської діяльності, адже саме його індивідуально-психологічні властивості визначатимуть, як будуть вирішені ті задачі, що поставатимуть перед ним, чи виявить він себе відповідальним, ініціативним, самостійним працівником, чи зможе вийти із складних та незвичних ситуацій, чи всіх зусиль докладатиме для успіху, чи зуміє зацікавити та організувати інших для спільної роботи на благо загалу.
Серед цих якостей особливою важливою є здатність до саморегуляції необхідної риси плідної діяльності менеджера, яка забезпечує гармонійність функціонування різних властивостей особистості. Тільки за умови ефективної організації менеджером власної поведінки та діяльності можна досягти значних результатів в управлінні виробництвом та іншими людьми.
Для осмислення окреслених питань велике значення мають наукові праці, у яких розкриті психологічні аспекти змісту управління (А.Л.Журавльов, Л.М.Карамушка, А.Файоль, М.Х.Мескон, Ф Хедоурі, М.Альберт та інші), місце та роль керівника в управлінському процесі (В.М.Шепель, В.І.Маслов, В.С.Пікельна, С.Г.Молл, В.П.Казмиренко, С.Г.Москвичов та інші), зміст методів та форм підготовки кадрів у різних соціальних сферах (В.А.Семиченко, Н.Л.Коломінський, С.Д.Максименко, І.В.Сингаївська, В.М.Шепель, В.Зігерт, Л.Ланг та ін.), сутність, види, функції та етапи саморегуляції (О.О.Конопкін, К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, О.В.Винославська, Н.М.Пейсахов та інші).
У вітчизняній психології теоретичний та експериментальний аналіз саморегуляції передбачає вивчення цього явища на психофізіологічному, психічному та особистісному рівнях, але зазвичай більша увага приділяється першим двом, особистісний рівень досліджується недостатньо. Цій проблемі присвячена незначна кількість робіт, серед яких можна назвати праці К.О.Абульханової-Славської та М.Й Боришевського. Тому вважаємо за необхідне звернутися до аналізу саме особистісної саморегуляції, а з огляду на наші наукові інтереси до особистісної саморегуляції менеджерів.
На сьогодні ще нечітко визначені та недостатньо проаналізовані її компоненти (змістовий та процесуальний), не досліджено зв’язок між ними; не уточнено роль змістового компоненту (потреби, мотиви, цілі, спрямованість), самооцінки в успішній саморегуляції менеджерів; не визначений вплив особистісної саморегуляції на успішність діяльності менеджерів. Залишається не розкритою проблема підвищення рівня особистісної саморегуляції в процесі підвищення кваліфікації та професійної підготовки менеджерів. І, відповідно, не представлена цілісна програма розвитку особистісної саморегуляції менеджерів, яка має сприяти підвищенню рівня особистісної саморегуляції та зростанню успішності діяльності менеджерів.
У зв’язку з цим дослідження особистісної саморегуляції менеджерів, її складових, шляхів удосконалення становить науковий інтерес та відкриває перспективи для покращення успішності професійної діяльності менеджерів через забезпечення підвищення рівня особистісної саморегуляції в процесі професійної підготовки.
Актуальність проблеми і недостатність її розробленості зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Психологічні особливості саморегуляції у професійній діяльності менеджерів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної теми Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України: Соціально-психологічні чинники мотивації професійного удосконалення особистості керівних кадрів освіти” (№ 0199/004314/).
Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України 25 червня 2003 р., протокол № 6 та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 28 жовтня 2003 р., протокол № 8.
Об'єкт дослідження: особистісні детермінанти успішної діяльності менеджера.
Предмет дослідження: особистісна саморегуляція менеджерів як чинник ефективної професійної діяльності та її формування у процесі професійного становлення.
Мета дослідження: побудувати модель особистісної саморегуляції у професійній діяльності менеджерів та розробити й експериментально перевірити методику підвищення рівня особистісної саморегуляції менеджерів у процесі професійного становлення.
Гіпотеза дослідження
Успішність діяльності менеджера зросте (покращиться), якщо в процесі професійного становлення забезпечити можливості підвищення рівня особистісної саморегуляції, особливості розвитку якої зумовлюють міру включення особистості у професійну діяльність, її самостійність, ініціативність, відповідальність, цілеспрямованість, прагнення до досягнення успіху.
Для досягнення мети і перевірки гіпотези були поставлені такі дослідницькі завдання:
1. Визначити та описати компоненти особистісної саморегуляції.
2. Проаналізувати психологічні особливості професійної діяльності менеджерів та з’ясувати роль особистісної саморегуляції в їхній успішній діяльності.
3. Дослідити зв’язок рівня особистісної саморегуляції з успішністю професійної діяльності менеджерів.
4. З’ясувати тенденції розвитку особистісної саморегуляції майбутніх менеджерів.
5. Розробити й експериментально перевірити програму підвищення рівня особистісної саморегуляції у процесі професійного становлення менеджерів.
Теоретико-методологічними засадами дослідження є роботи, які ґрунтуються на: психологічних теоріях розвитку особистості та концептуальних ідеях щодо особливостей її становлення (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов); теоретичних положеннях про активність особистості, яка розкривається в ініціативному, самостійному та перетворюючому ставленні суб'єкта до дійсності, інших людей та до самого себе (С.Л.Рубінштейн, К.О.Абульханова-Славська); психологічних підходах до гуманізації професійної підготовки (Г.О.Балл, А.Маслоу, Д.О.Леонтьєв, В.В.Рибалка, В.М.Шепель,); ідеях цілісності, єдності особистісного та професійного розвитку людини Є.А.Клімов, Б.Г.Ананьєв, О.Г.Молл, К.К.Платонов, Н.В.Кузьміна, В.А.Семиченко, Е.Ю.Пряжнікова, В.Д.Шадріков, В.О.Якунін та інші); положенні про саморегуляцію як суб'єктивну умову реалізації особистістю діяльності (К.О.Абульханова-Славська, О.О.Конопкін, М.Й.Боришевський, Л.Д.Столяренко).
Методи дослідження:
а) теоретичні аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних та дослідних даних (виявлення стану досліджуваної проблеми, підходів до аналізу саморегуляції, визначення основних понять дослідження);
б) емпіричні спостереження (визначення особливостей саморегуляції менеджерів та майбутніх менеджерів), психологічне діагностування за методиками Локус контролю” Дж. Роттера, Мотивація досягнення успіху” та Мотивація уникнення невдач” Т.Елерса, Циклічний тест часу” Т.Коттла, Зіставлення близьких, середніх та дальніх цілей”, Типи спрямованості особистості” В.Смекала та М.Кучери, Стиль саморегуляції поведінки” В.І.Моросанової та Є.М.Коноз, Самооцінка особистості”, констатуючий і формуючий експерименти (дослідження параметрів змістового та процесуального компонентів особистісної саморегуляції, видів та рівня самооцінки, створення і впровадження програми розвитку особистісної саморегуляції), статистичні методи обробки експериментальних даних (розрахунки середніх величин, дисперсійний аналіз, кореляційний аналіз, методи порівняння первісних статистик), методика перекладу вихідних параметрів у якісно однорідні кількісні значення. Для статистичного опрацювання була використана комп’ютерна програма версія 10.0 SPSS.
Експериментальна база. Дослідження проводилось на факультеті економіки та управління Київського національного економічного університету (КНЕУ); у Головному навчальному центрі ВАТ Укртелеком”; на підприємстві АСП-ексклюзив”. На різних етапах експерименту в ньому брали участь студенти, успішні менеджери та неуспішні менеджери. Всього в дослідно-експериментальній роботі було задіяно 160 студентів із 6 академічних студентських груп та 100 менеджерів.
Основні етапи дослідження. Дослідження проводилося у 2000 2004 роках у три етапи.
На першому етапі (2000 2001 рр.) вивчалась наукова й методична література, результати наукових досліджень щодо ролі особистісної саморегуляції в управлінській діяльності, визначення компонентів особистісної саморегуляції. Визначалися й обґрунтовувалися основні поняття, критерії та показники вимірювань відповідних явищ. На цій основі було сформульовано робочу гіпотезу, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розроблено методичну базу вивчення компонентів особистісної саморегуляції, їх зв’язку з самооцінкою менеджера.
На другому етапі (2001 2002 рр.) проводились дослідження особливостей особистісної саморегуляції та самооцінки чинних менеджерів і майбутніх менеджерів, з’ясовувався зв’язок змістового та процесуального компонентів із самооцінкою, що втілилося у констатуючому експерименті.
На третьому етапі (2002 2004 рр.) обґрунтовувалася, експериментально перевірялася і впроваджувалася в практику програма розвитку особистісної саморегуляції майбутніх менеджерів, підбивалися підсумки формуючого експерименту та оформлення дослідження.
Наукова новизна дослідження. Вперше розроблено та обґрунтовано модель особистісної саморегуляції менеджерів, що поєднує змістовий і процесуальний компоненти та самооцінку як необхідну ланку особистісної саморегуляції. Показано можливість використання цієї моделі для побудови програми розвитку особистісної саморегуляції чинних та майбутніх менеджерів. Доведено провідну роль змістового компоненту в особистісній саморегуляції. Набули подальшого обґрунтування особистісні детермінанти успішної професійної діяльності менеджерів. У процесі дослідження розроблено програму підвищення рівня особистісної саморегуляції менеджера, впровадження якої істотно вдосконалює його професійну підготовку.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні концептуальних засад підвищення рівня особистісної саморегуляції в процесі професійного становлення менеджерів, в уточненні змісту поняття саморегуляція”, у розкритті змістового та процесуального компонентів особистісної саморегуляції, у визначенні ролі самооцінки в структурі особистісної саморегуляції.
Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування розробленої програми розвитку особистісної саморегуляції в процесі професійної підготовки менеджерів для їх удосконалення як майбутніх фахівців, використанні цієї програми для підвищення кваліфікації чинних менеджерів.
Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечені чіткістю визначення методологічних засад, позитивним характером формуючого експерименту, адекватністю використаних методів та окресленої мети і завдань дослідження, ґрунтовністю кількісного та якісного аналізу одержаних даних, репрезентативністю статистичних вибірок, позитивними результатами впровадження методичних рекомендацій в практику.
Особистий внесок автора до колективних навчальних та методичних посібників. У роботі Основи психології те педагогіки”, написаній у співавторстві з Л.Л.Борисенко, нами розроблено програму вивчення дисципліни, навчальні матеріали до тем 1-6, базу знань, завдання для самостійної роботи студентів з теоретичним матеріалом та до практичних завдань. У навчально-методичному посібнику Психологія діяльності та навчальний менеджмент”, написаному колективом авторів за загальною редакцією В.А.Козакова, розроблено матеріали до тем 3 та 4. Ці матеріали включають формулювання навчальних цілей, визначення бази знань, виокремлення вмінь, що формуються в процесі засвоєння тем, коментар до теми, розробку та підбір завдань для самостійної роботи студентів з теоретичним матеріалом та з практичних завдань, до практичних занять, опис методів та форм контролю. У методичних вказівках та практичних завданнях, написаних у співавторстві з Л.В.Музичко, О.С.Бойчук та А.В.Тімаковою, були підготовлені практичні заняття та додатки до практичних занять за № 6 (завдання 2), 7, 11.
Апробація та впровадження роботи. Основні теоретичні і практичні положення роботи, результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та психології Київського національного економічного університету, на Всеукраїнських наукових практичних конференціях: Система організації самостійної роботи студентів: досвід, проблеми” (м. Київ, лютий 2000 р.), Сучасні технології навчання та оцінювання знань студентів” (м. Київ, лютий 2002 р.), Навчальні інновації та їх вплив на якість університетської освіти” (м. Київ, січень 2003 р.), Методичні та практичні аспекти застосування та розвитку системи контролю знань в університеті” (м. Київ, 26 січня 3 лютого 2004 р.)
Впровадження результатів дослідження здійснювалося в процесі професійної підготовки майбутніх менеджерів у Київському національному економічному університеті та у Національному технічному університеті України Київський політехнічний інститут”. Висновки та рекомендації щодо підвищення рівня особистісної саморегуляції впроваджено до навчального процесу в Головному навчальному центрі ВАТ Укртелеком”, у процес консультування, підбору кадрів, навчання персоналу ТОВ Наукове Управління Ресурсами”, планового підвищення кваліфікації менеджерів підприємства АСП-ексклюзив”.
Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 14 публікаціях, у тому числі: 4 статті, надруковані у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 1 брошура з методичними рекомендаціями для студентів, 2 посібники для самостійної роботи студентів.
Структура дисертації зумовлена завданнями та логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (180 назв) на 15 сторінках, додатків (6) на 14 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 189 сторінках.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ висновки

1. У процесі теоретичного аналізу доведено, що успішний перехід до ринкової економіки значною мірою залежить від ефективності управлінської діяльності та розв’язання управлінських задач. Ефективність управлінської діяльності тепер найчастіше пов’язують із особистістю менеджера. Численними дослідженнями підтверджено, що успішна саморегуляція особистості є впливовим фактором успішності професійної діяльності. Але проблема формування здатності до особистісної саморегуляції чинних і майбутніх менеджерів досліджується недостатньо.
2. У роботах більшості вчених аналізуються психофізіологічний та психічний рівні саморегуляції і пропонуються програми їх розвитку, водночас особистісній саморегуляції приділяється недостатня увага. Практично немає конкретних експериментальних досліджень впливу особистісної саморегуляції щодо певних професій. Проблема саморегуляції менеджерів розроблена недостатньо. Тому постала потреба у конкретно-експериментальних дослідженнях процесу саморегуляції менеджерів з позиції особистісного підходу.
3. У психологічній літературі зустрічаються різні дефініції саморегуляції. Однак, у більшості джерел це поняття чітко не визначено, а використовується як синонім до понять самоуправління”, самоорганізація”, самоменеджмент” тощо. Тому виникла потреба ліквідувати цю прогалину. У процесі дослідження було обґрунтовано поняття особистісної саморегуляції як складного системного утворення, яке включає змістову та процесуальну сторони та самооцінку особистості і повинно розглядатись як переважно усвідомлене, цілеспрямоване планування, побудова та перетворення суб’єктом власних дій та вчинків стратегії життєдіяльності загалом відповідно до особистісно значущих цілей, мотивів, актуальних потреб, спрямованості.
4. Встановлено, що у науковій психології при вивченні проблеми саморегуляції її змістовий та процесуальний компоненти досліджуються переважно відокремлено, причому більша увага приділяється процесуальним аспектам саморегуляції. Отже, виникає необхідність більш повного, інтегративного дослідження змістової та процесуальної сторін саморегуляції та їх зв’язків.
5. У нашому дослідженні запропоновано модель особистісної саморегуляції менеджерів, де вперше поєднані змістовий, процесуальний компоненти та самооцінка особистості, обґрунтований їх взаємозв’язок, виявлена провідна роль змістового компоненту в особистісній саморегуляції. Змістова сторона саморегуляції визначає джерела, спонуки та напрямок активності особистості менеджера і містить актуальні потреби, мотиви, цілі, спрямованість особистості. Процесуальна сторона визначає якісно різні, але однакові за рівнем досягнень варіанти регуляції поведінки та діяльності менеджерів (стильові особливості саморегуляції та її регуляторні ланки: планування, моделювання, програмування, оцінювання результатів тощо). Самооцінка визначає емоційні та мотиваційні стани, впливає на вибір власних цілей, зумовлює характер оцінки та відношення особистості до досягнутих нею результатів. Самооцінка включає результати самопізнання та емоційно-ціннісне ставлення до своєї особистості. Особистісна саморегуляція може вдосконалюватися завдяки впливу на кожний компонент.
6. Відповідно до побудованої моделі розроблено методику дослідження психологічних особливостей саморегуляції у професійній діяльності менеджера, що включає комплекс психодіагностичних засобів та методи математичної статистики. Для узагальнення отриманих даних використаний системно-структурний аналіз складних об’єктів. Для статистичного опрацювання застосовано пакет комп’ютерної програми SPSS for Windows”, версія 10.0.
7. На основі здійсненого експериментального дослідження виявлено істотні відмінності у рівнях саморегуляції успішних менеджерів у порівнянні їх з неуспішними та майбутніми менеджерами. В успішних менеджерів доведено переважання високого рівня саморегуляції, що характеризується високою потребою в активності, контролем за власним життям та діяльністю, помірно високим рівнем мотивів досягнення, середнім рівнем уникнення невдач, високою диференційованістю та узгодженістю цілей особистості, пріоритетом у плануванні близької цільової перспективи, домінуванням спрямованості на справу та самооцінкою адекватною і адекватною з тенденцією до завищення.
У неуспішних менеджерів переважає здебільшого низький та середній рівні саморегуляції майже за всіма показниками.
У студентів майбутніх менеджерів переважає низький рівень особистісної саморегуляції, який характеризується низькою потребою у власній активності, значною залежністю від зовнішніх обставин, середнім або занадто високим рівнем мотивів досягнення, високим рівнем мотивів уникнення невдач, низькою диференційованістю, низькою узгодженістю цілей особистості, малою представленістю близької цільової перспективи, домінуванням спрямованості на себе та неадекватною самооцінкою. Отже, особливого значення набуває розвиток особистісної саморегуляції в процесі професійної підготовки майбутніх менеджерів.
8. Доведено, що під час традиційного професійного навчання у студентів майбутніх менеджерів не відбувається суттєвих змін у рівнях особистісної саморегуляції. Це свідчить про те, що саморегуляція студентів потребує цілеспрямованого розвитку.
9. З метою підвищення рівня особистісної саморегуляції неуспішних та майбутніх фахівців-менеджерів було запропоновано відповідну програму, що містить комплекс засобів впливу на особистість для розвитку показників змістового компоненту особистісної саморегуляції та регулювання їхньої самооцінки в бік адекватності. Зміст програми спрямований на усвідомлення респондентом власних особливостей, пов’язаних із потребнісно-мотиваційною сферою, та формування позитивного ставлення до себе, до власної особистості, розвиток адекватного оцінювання своїх можливостей і потенціалу, формування впевненості в собі, закріплення змін в поведінці в конкретних ситуаціях взаємодії та ін.
10. Порівняння показників змістового компоненту особистісної саморегуляції і показників самооцінки менеджерів і студентів контрольних та експериментальних груп після запровадження експериментальної програми показало ефективність використаних засобів розвитку особистісної саморегуляції. Рівень зрушень у показниках особистісної саморегуляції неуспішних та майбутніх менеджерів не однаковий, ефективніші зрушення виявлено в групах студентів. Це дало підстави для висновку: найдоцільніше розвивати особистісну саморегуляцію ще у процесі професійної підготовки майбутніх менеджерів.
У подальших дослідженнях даної проблеми пропонується докладніше дослідити динаміку змін у деяких показниках змістового компоненту особистісної саморегуляції, зокрема, видах спрямованості та потребі в активності. Також, можливо, детальніше вивчити аспекти особистісної саморегуляції на різних етапах ділової кар’єри менеджерів, у різних галузях їхньої професійної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 304 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Жизненные перспективы личности // Психология личности и образ жизни. М.: Наука, 1987. 216 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности // Психолог.журнал, Том 6, №5, 1985. С. 3 18.
4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. 338 с.
5. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
6. Андреев В.И. Саморазвитие менеджера. М.: Нар. Образование, 1995. С. 117-121
7. Аминов Н.А. Психофизиологические и психологические предпосылки педагогических способностей // Вопросы психологии, № 5, 1988. С. 71-78
8. Балл Г.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и содержание // Психол. журнал. 1997. №5. С. 7-19
9. Бандура А. Теория социального научения: Пер. с англ. СПб.: Евразия, 2000. 320 с.
10. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Х.: Фортуна-пресс, 1994. 464 с.
11. Барановская Т.А. Формирование самоконтроля как механизма регуляции учебной деятельности // Психология студента как субъекта учебной деятельности / Ред. Кол.: И.А.Зимняя (отв. Ред.) и др. М, 1989. С. 119-127 (Сб. научн. тр. / Моск. ин-т иностр. языков им. Мориса Тореза; вып. 327.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / А.А.Ярхо, Л.Г.Ионин (пер. с англ.); М.С.Мацковский (общ. ред). СПб.: Университетская книга, М.: АСТ, 1998. 398 с. (Классики зарубежной психологии).
13. Блейк Р., Моутон Д. Научные методы управления. К.: Наукова думка, 1990. 250 с.
14. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологическое исследование формирования личности профессионала. М.: Наука, 1991. С. 3-26
15. Бодрова К.И. О профессиональном становлении специалиста в педагогическом вузе и совершенствование профессиональных знаний педагогических кадров. Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. Ч.1. 213 с.
16. Бондарчук О.І. Гендерні характеристики особистості та аналіз основних підходів до їх вивчення // Синдром професійного вигорання” та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти: Навч. посіб. Для студ. Вищ. Навч. закл. Та слухачів ін-тів післядиплом. Освіти / За наук. ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової. К.: Міленіум, 2004. С.66-80, С. 92-101
17. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. Москва, Воронеж, 1995. 352 с.
18. Борисова Е.М. О роли профессиональной деятельности в формировании личности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 158-163
19. Большой энциклопедический словарь / Гл.ред. А.М.Прохоров. М.: Научное изд-во Большая Российская энциклопедия”; С-Петербург: Норитт”, 1997. С.849
20. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки: поняттєвий аппарат. К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 1993. 69 с.
21. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников. Дис. ... доктора психол. в форме науч.докл: 19.00.07 / КГПИ им. М.П.Драгоманова. К., 1992 . 77с.
22. Брэддик У. Менеджмент в организации. М., 1997. 480 с.
23. Варбан М.Ю. Рефлексия профессионального становления в студенческие годы: Дисканд. психол. наук: 19.00.01 / Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины. К., 1998. 171 с.
24. Винославська О.В. Самоменеджмент у структурі психологічної культури викладача технічного університету // Вісник НТУУ КПІ”: Філософія. Психологія. Педагогіка, 2002. №2 (5). С. 83-94
25. Вопросы активности и саморегуляции личности / Под ред. А.И.Крупнова. Свердловск, 1976. 132 с.
26. Вторая Всероссийская конференция по проблемам ментальности // Психол. Журн. 1 1997. Т. 18. №1. С. 175-178.
27. Вудкок К., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. М.: Дело, 1991. 319 с.
28. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М.: Изд-во МГУ, 1976. 150 с.
29. Генов Ф. Психология управления: Основные проблемы: Пер. с болг. М.: Прогресс, 1982. 422 с.
30. Головаха Е.И. Жизненные перспективы и профессиональное самоопределение молодежи. К.: Наукова думка, 1988. 143 с.
31. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка”, 1984. 207 с.
32. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 2-е изд. Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. 560 с.
33. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и свойства нервной системы.М.: Наука, 1970. 271 с.
34. Дафт Р.Л. Менеджмент: Пер. с англ. СПб: Питер, 2000. 832 с.
35. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. М.: РАУ, 1993. 32 с.
36. Джексон П. Импровизация в тренинге. СПб.: Питер, 2002. 256 с.: ил. (Серия Эффективный тренинг”).
37. Дизель П., МакКинси У., Реман Д. Поведение человека в организациях. М., 1993. 300 с.
38. Дубровина И.В. Руководство практического психолога. М.: Academia, 1995. С. 61-73
39. Журавлев А.Л., Рубахин В.Ф., Шорин В.Г. Индивидуальный стиль руководства производственным коллективом. М.: Ин-т упр. нар. хоз-вом, 1976. 160 с.
40. Журавлев.Г.Е. Социально-психологическая структура производственного колектива // Психол. журнал. 1988. Т.9. №6. С. 53-54.
41. Зазыкин В.Г., Чернышев А.П. Менеджер: психологические секреты профессии. М., 1992. 168 с.
42. Зайверт Л. Ваше время в ваших руках.: Пер.с нем. М.: Экономика, 1991. 232 с.
43. Захарова А.В. Развитие контроля и оценки в процессе формирования учебной деятельности // Формирование учебной деятельности школьников. М.: Педагогика, 1982. С. 107-153
44. Економічна енциклопедія. Том.3. К.: Видавничий центр Академія”; Тернопіль: Академія народ. господарства, 2002. 731 с.
45. Эриксон Э. Детство и общество: Пер. с англ. СПб.: Питер Пресс, 1996. 529 с.
46. Кабаченко Т.С. Психология управления. Ч.1.: Управленческая деятельность: Уч.пособие. М., 1996. 146 с.
47. Кагальняк А.И., Мельник Л.П. Темперамент учителя и успешность педагогической деятельности // Вопросы психологии, № 2, 1986. С. 79-85
48. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. К.: МЗУУП, 1994. 384 с.
49. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. К.: Ніка-Центр, 2000. 332 с.
50. Карпов А.В. Психология менеджмента: Уч.пособие для студ.вузов. М.: Гардарики, 1999. 584 с.
51. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1969. 277 с.
52. Климов Е.А. Психология профессионала: избранные психологические труды. М.: Ин-т практ. психологии; Воронеж: НПО МОДЭК”, 1996. 400с
53. Ковач Д. Проблемы психической регуляции поведения: Методология, теория, эксперимент // Психолог. журн., 1980, Т.1, № 3. С. 47-57
54. Козаков В.А. Вища освіта в Україні та у світі: Проблема цілей і їх реалізації / Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України. К.: Видавничий дім КМ Academia”, 1997. С. 60-82
55. Колесніченко Л.А., Борисенко Л.Л. Основи психології та педагогіки: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисп. К.: КНЕУ, 2002. 157 с.
56. Колесніченко Л.А. Особливості становлення суб’єкта професійної діяльності в умовах вищого навчального закладу // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка / Ред. Кол. Т.Біленко (головний редактор), В.Мельник, Н.Скотна. Дрогобич: Вимір, 2000. Випуск шостий. С.88-99
57. Колесніченко Л.А. Основні підходи до проблеми професійного становлення у вітчизняній психології // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського ун-ту, 2001. Вип.6. Ч.2. С.148-154
58. Колесніченко Л.А. Особливості змістовної сторони саморегуляції у професійній діяльності менеджерів // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко (головний редактор), Н.Скотна, М.Боришевський та ін. Дрогобич: Вимір, 2004. Випуск тринадцятий.Психологія. С. 41-53
59. Колесніченко Л.А. Психологічні особливості саморегуляції майбутніх менеджерів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. К.: 2004, Т. VI, випуск 4. С. 139-144
60. Коломинский Н.Л. Повышение психологической компетентности педагогических кадров // Повышение квалификации педаг. кадров. К.: Освіта, 1992. С.62-80
61. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посібник. К.: МАУП, 176 с.
62. Колпаков В. О начале становления теории и практики самоменеджмента // Персонал 2001, № 8 С. 49-54.
63. Колпаков В. Самоменеджмент человека: роль и место стратегии и тактики в самоуправлении человека // Персонал 2002, № 10 С. 56 61
64. Кон И.С. Психология старшеклассника М.: Просвещение, 1980. 191 с.
65. Кондаков И.М., Сухарев А.В. Методологические основания зарубежных теорий профессионального развития // Вопр. психол. 1989. №5. С.158-164
66. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М.: Наука, 1980. 256с.
67. Кочеткова А.И. Психологические основы современного управления персоналом: Уч.пособие. М.: Зерцало, 1999. 373 с.
68. Красовский Ю.Д. Управление поведением в фирме. М., 1997. 140 с.
69. Крегер О., Тьюсон Дж.М. Типы людей и бизнес: Пер. с англ. М.: Персей. Вече. Аст, 1995. 560 с.
70. Кричевский Р.Л. Если вы руководитель. Элементы психологии менеджмента в повседневной работе. 2 изд., доп. и перераб. М.: Дело, 1996. 384 с.
71. Кудряшова Л.Д. Каким быть руководителю: Психология управленческой деятельности. Л.: Ленинздат, 1986. 158 с.
72. Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования. Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. 172 с.
73. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1967. 173 с.
74. Кулюткин Ю.Н., Сухобская Г.С. Индивидуальные различия в мыслительной деятельности взрослых учащихся. М.: Педагогика, 1971. 112 с.
75. Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ упрвленческих функций: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 493 с.
76. Куценко Г.В. Когнітивний стильособистості в структурі саморегуляції соціальної поведінки: Дис. ...канд психолог. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 1998. 192 с.
77. Ладанов И.Д. Психология управления рыночными структурами. Преобразующее лидерство. М.: Перспектива, 1997. 288 с. (Настольная книга бизнесмена).
78. Ломов Б.Ф., Журавлев.А.Л. Психология и управление. М.: Знание, 1978. 164 с. (Сер. Наука и управление”; Вып. 7).
79. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологиии. М.: Изд. «Наука», 1984. 445с.
80. Лукашевич Н.П. Теория и практика самоменеджмента: Учеб.пособие. 2-е изд., испр. К.: МАУП, 2002. 360 с.
81. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури: Навч. посібник для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 226 с.
82. Маленко А.Т. Организационно-педагогические проблемы отбора кандидатов на профессию мастера производственного обучения: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01 / Науч. исслед. ин-т общей педагогіки АПН СРСР. М., 1973. 22 с.
83. Малышев К.Б. Психология управления: научно-методическое пособие. М.: ПЕР СЭ, 2000. 144 с.
84. Мангутов Н.С., Уманський Л.И. Организатор и организаторская деятельность. Л., 1975. 86 с.
85. Маркова А.К. Психология труда учителя: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1993. 193 с.
86. Маслов В.И. Теория и методика организации непрерывного повышения квалификации руководителей школы. К.: Центр. инст. усоверш. учителей, 1990. 258 с.
87. Маслов В., Шакурова В. Принципи менеджменту в установах освіти // Освіта і управління, 1997. Т.1 №1. С 77-84.
88. Маслов В., Олійник В. Наукові засади оптимального керівництва навчальними закладами // Наукові записки Кіров. ДПУ ім. Винниченка, 2000. Ч.1. С.59-61
89. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Пер. с англ. / Под общ. Ред. Г.А Балла, А.В.Киричука, Д.А.Леонтьева. М.: Смысл, 1999. 425с.
90. Маслоу А. Психология бытия: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1997. 368 с.
91. Машков В.Н. Психология управления: Учеб.пособие . - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. 203 с.
92. Мельник Л.П. Психологія управління: Курс лекцій. К.: МАУП, 1999. 176 с.
93. Менеджмент организации /Под ред. З.П.Румянцевой. М., 1992. 260 с.
94. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986. 254 с.
95. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер.с англ. М.: Дело, 1992. 702 с.
96. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. М.: Педагогика, 1991. 152 с.
97. Молл Е.Г. Управление карьерой менеджера. СПб.: Питер, М. и др., 2003. 351 с. (Серия Теория и практика менеджмента”).
98. Моляко В.А. Психология конструкторской деятельности. М.: Машиностроение, 1983. 134 с.
99. Моросанова В.И. Индивидуальный стиль саморегуляции: Феномен, структура и функции в произвольной активности человека / Российская академия образования, Психологический ин-т. М.: Наука, 1998. 192 с.: табл.
100.Моросанова В.И.,Коноз Е.М. Стилевая саморегуляция поведения человека // Вопросы психологии. 2000. №2. С. 118-127.
101. Москвичев С.Г. О личности руководителя и мотивации его деятельности: Учебн. пособие. К.: Респ. ин-т подг. Менеджеров, 1991. 96с.
102. Мясищев В.Н. Основные проблемы и современное состояние психологии отношений человека // Психологическая наука в СССР. М: Изд-во АПН РСФСР,1960, Ч.2. С. 110-125.
103. Мясищев В.Н. Социальная психология и психология отношений // Проблемы общей психологии. М.: Наука, 1965. 98 с.
104. Небылицин В.Д. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1990. 408 с.
105. Олдер Гарри. Менеджер и чудеса мышления: Как владеть полной мощью собственного разума ради успехов в личной жизни и бизнесе: Пер. с англ. Мн.: Попурри, 1999. 224 с.
106. Пейсахов Н.М. Произвольные и непроизвольные компоненты психической саморегуляции // Теоретические и прикладные исследования психической саморегуляции: Тезисы докладов научной конференции. Казань: Изд-во Казанск. Ун-та, 1975. С.67-78
107. Пикельная В.С. Теоретические основы управления: Школоведческий аспект. М.: Высшая школа, 1990. 175 с.
108. Пікельна В. Одвічні мрії про дитину вільну”. Ще раз до проблеми гуманізації // Рідна школа. 2000. № 9 С. 16-18
109. Платонов К.К. Структура и развитие личности. М.: Наука, 1986. 254 с.
110. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. М.: Высшая школа, 1984. 174 с.
111. Поведение руководителя: Практ.пособие /Авт.-сост. Л.С.Вечер Мн.: Новое знание, 2000. 208 с.
112. Пономарев Я.А. Психология творчества. М.: Наука, 1976. 305 с.
113. Практическая психология для менеджеров / М.К.Тутушкина. М.: Информационно-издательский дом Филинь”, 1997. 368 с.
114. Прыгин Г.С. Проявление автономности” и зависимости” в осознанной регуляции деятельности: Афтореф. дис. ...канд.психол. наук: 19.00.01 / Науч. иссл. ин-т общей и педагогической психологии АПН Украины. М., 1983. 23 с.
115. Профконсультационная работа со старшеклассниками / Под ред. Б.А.Федоришина. К.: Радянська школа, 1980. 160 с.
116. Пряжникова Е.Ю. Профессиональное самоопределение преподавателей педагогических вузов // Вопр. психол. 1994. № 6. С. 64-69.
117. Психологическое обеспечение профессиональной деятельности // Под ред. Г.С. Никифоров. СПб.: Изд-во СПб ун-та, 1991. 296 с.
118. Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова. 3-тє вид., стереотип. К.: Либідь, 2001. 560 с.
119. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / В.А Козаков, М.В.Артюшина, О.М.Котикова та ін.; За заг. ред. В.А.Козакова. К.: КНЕУ, 2003. 829 с.
120. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч.-метод. посібник / Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков (наук. ред.) та ін. К., 1996. 792 с.
121. Психология менеджмента: Учебник для студ. асп. / Ред. Г.С.Никифоров. СПб.: С-Петербургский ун-т, 1997. 572 с.
122. Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч. посібник / За ред. П.С.Перепелиці, В.В.Рибалки. Хмельницький: ТУП, 2001. 330 с.
123. Психология. Словарь / Под общей ред. А.В.Петровского и М.Г.Ярошевского. 2-е изд., испр. и доп. М.: Политиздат, 1990. 494с.
124. Рабочая книга социолога. М.: Наука”, 1977. 511 с.
125. Реан А.А. Профессионализм в управлении и основные условия его достижения // Основы общей и прикладной акмеологии: Учеб. пособие М.: Рос. Академия гос. службы при Президенте РФ, 1994. 324 с.
126. Рейковський Я. Экспериментальная психология эмоций. М.: Наука, 1979. 194 с.
127. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології (досвід особистісно центрованої систематизації категоріально-поняттєвого апарату): Навч.-метод. посібник. К.: Ніка-Центр, 2003. 204 с.
128. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч.-метод. посіб. К.: ІЗМН, 1996, 236 с.
129. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. (общ. ред. и предисл. Е.И.Исениной). М.: Изд. группа Прогресс”: Универс”, 1994. 480 с.
130. Роджерс К. Свобода вчитися до вісімдесяти років (фрагменти із книги) // Психологічні аспекти гуманізації освіти: Книга для вчителя / За ред. Г.О.Бала. К. Рістрвне, 1996. С.107-120
131. Рубахин В.Ф., Филиппов А.В. Психологические аспекты управления. М.: Знание, 1973. 64с.
132. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. Т.I. М.: Педагогика, 1989. 488 с.
133. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. Т.II. М.: Педагогика, 1989. 328 с.
134. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. М.: Педагогика, 1976. 415 с.
135. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. Пер. с англ./ Общ. ред. и вступ. ст. Л.П.Петровской. 2-е изд. М.: Прогресс, 1993. 368с. с ил.
136. Русалов В.М. Дифференциальная психофизиология: основные достижения и перспективы изучения индивидуальности человека. // Психол. журн. М., 1980. Т. 1, № 2. С. 61-76.
137. Самоукина Н.В. Проблемы активности личности в профессиональном самоопределении // Проблемы индустриальной психологии. Ярославль: Яр. ГУ., 1989. С. 141-151
138. Свенцицицкий А.Л. Социальная психология управления. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. С. 120-128
139. Семиченко В.А. Концепция целосности и ее реализация впрофессиональной подготовке будущих учителей (психолого-педагогический аспект): Афтореф. дис. ...д-ра психол.наук: 19.00.07 / КГПИ им. М.П.Драгоманова. К., 1992. 46 с.
140. Семиченко В.А. Психология личности. К.: Издатель Ешке О.М., 2001. 427 с.
141. Семиченко В.А. Психология социальных отношений. К.: Магістр-S, 1999. 166 с.
142. Семиченко В.А. Пути повышения эффективности изучения психологии. К.: Магістр-S, 1997. 124 с.
143. Семиченко В.А. Психология деятельности. К.: Издатель Эшке А.Н., 2002. 248 с.
144. Семенов А.К., Маслова Е.Л. Психология и этика менеджмента и бизнеса: Учеб.пособие. М.: Маркетинг, 1999. 198 с.
145. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. СПб.: ООО Речь”, 2001. 350 с.
146. Сингаївські І.В. Розвиток психологічної компетентності керівника вищого навчального закладу // Розбудова менеджменту освіти в Україні / Матеріали II щорічної національної конференції. Львів-Київ, 2000 р. С. 97-100.
147. Ситников А.П. Акмеологический тренинг: теория, методика, психотехнологии. М.: Технологическая школа бизнеса, 1996. 428 с.
148. Сколько Вам лет? (Линии жизни глазами психолога) // Под ред. А.А.Кроника, М.: Школа-Пресс”, 1993. 112 с.
149. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. Ч.1 / С.Максименко, Л.Карамушка (ред.). К.: Нора-прінт, 2001. 268 с. (Актуальні проблеми психології / Академія пед-х наук України. Інститут психології ім. Г.С.Костюка: 2001, Т. 1, Ч. 1)
150. Станкин М.И. Психология управления: Практ.пособие. М.: Бизнес-шк. «Интел-Синтез», 1999. 297 с.
151. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Ростов н/Д. Изд-во Феникс”, 1996. 736 с.
152. Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла. М.: Автор, 1993. 160 с.
153. Урбанович О.А. Психология управления: Учебное пособие. Мн.: Харвест, 2001. 640 с. С. 36
154. Фромм Э. Иметь или быть?: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1990. 336 с.
155. Фромм Э. Душа человека : Пер. с англ. М.: Республика, 1992. 430 с.
156. Хекхаузен Х. Мотивация идеятельность: в 2т. Пер. с нем./ Под ред. Б.М.Величковского. М.:Педагогика, 1986. 392 с., ил.
157. Хроленко А.Т. Самоменеджмент : для тех кому от 16 до 20 М.: Экономика, 1996. С.7-8
158. Хьел Л., Зинглер Д. Теории личности: Пер. с англ. СПб.: Питер Пресс, 2002. 608 с.
159. Цукерман Г.А., Мастеров Б.М. Психология саморазвития. М.: Интерпракс, 1995. 288 с.
160. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. М.: Наука, 1977. 144 с.
161. Шадриков В.Д. Проблема системогенеза в прфесиональной деятельности. М.: Наука, 1983. 185 с.
162. Шапкин С.А. Экспериментальное изучение волевых процессов. М.: Смысл; ИП РАН, 1997. 140 с.
163. Швальбе Б., Швальбе Х. Личность, карьера, успех: Психология бизнеса / Пер. с нем. В.Кузавлев и др. 4 изд., просмотр. и доп. М.: Издат. Группа»Прогресс-Интер», 1993. 240 c. /Школа делового человека/.
164. Шепель В.М. Настольная книга бизнесмена и менеджера (Управленческая гуманитарология). М.:Финансы и статистика, 1992. 240с.
165. Шпрангер Э. Основные идеальные типы индивидуальности // Психология личности. Тексты: Пер. с нем. М.: Изд-во МГУ, 1982. С. 55-59.