Психологічні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів

Краткое описание

Академія педагогічних наук України
Інститут педагогіки і психології професійної освіти

На правах рукопису
УДК 159.954:371.134

Ігнатович Олена Михайлівна

Психологічні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Рибалка Валентин Васильович
доктор психологічних наук, професор

Київ 2004

Зміст

Вступ

4-12

Розділ І. Теоретико-методологічний аналіз принципу творчої
самодіяльності особистості у психологічній науці.

13

1.1. Принцип творчої самодіяльності, як філософська основа педагогіки і психології, у працях С.Л. Рубінштейна.

13-26

1.2. Конкретизація принципу творчої самодіяльності у вітчизняних психолого-педагогічних дослідженнях проблем творчості, діяльності та розвитку особистості.

27-43

1.3. Шляхи втілення принципу творчої самодіяльності особистості у загальноосвітній та професійній підготовці учнівської молоді за гуманітарним профілем.

44-57

Висновок до розділу І.

58-59

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження особливостей
творчої самодіяльності особистості у професійній
підготовці майбутніх психологів

60

2.1.Концептуальні та методичні підходи до вивчення творчої самодіяльності студентів-психологів.

60-80

2.2.Форми, техніки, прийоми та критерії творчої самодіяльності особистості майбутніх психологів.

81-102

2.3.Результати констатуючого експерименту з виявлення здібностей особистості майбутніх психологів до творчої самодіяльності.

103-119

Висновок до розділу ІІ.

120-123

Розділ ІІІ. Експериментальна перевірка ефективності моделі
формування здатності особистості студентів
психологів до творчої професійної самодіяльності.

124

3.1. Концептуальна модель формування творчої самодіяльності особистості в системі підготовки студентів до професійної психологічної діяльності.

124-148

3.2. Організація системи творчої самодіяльності як засобу розвитку професійних здібностей особистості студентів-психологів.

149-157

3.3. Результати формуючого експерименту з розвитку здібностей особистості студентів-психологів до творчої професійної самодіяльності.

158-174

Висновок до розділу ІІІ.

175-178

Загальні висновки

179-182

Список використаних джерел

183-199

Додаток

200-208

вступ

Актуальність дослідження. У сучасній науковій психології проблема творчості виступає як одна з провідних, про що свідчить наявність численних теоретико-експериментальних підходів до вивчення різних її аспектів. Це стало підгрунтям для виникнення теоретичних положень щодо розвитку особистості в умовах творчої діяльності та самодіяльності. Проте, вперше, ще на початку минулого століття, про таку можливість у вітчизняній психології проголосив С.Л.Рубінштейн у своєму принципі творчої самодіяльності та похідному від нього принципі єдності свідомості та діяльності.
Ще у 1922 році, працюючи в Одесі над проблемами удосконалення системи освіти, С.Л.Рубінштейн розкриває загальне розуміння діяльності, зокрема пізнавальної, у її співвідношенні з суб’єктом і сформулював принципове положення про те, що: суб'єкт у своїх діяннях, в актах своєї творчої самодіяльності не тільки виявляється і проявляється; він в них створюється і визначається".
Відповідно до цього, за думкою С.Л.Рубінштейна, педагогічна наука повинна розробляти теоретичні та практичні рекомендації з проблеми розвитку самостійності, творчого підходу та ініціативи суб’єкта навчальної діяльності, оскільки об’єктивне знання не повинно бути пасивним щодо безпосередньої даності, бо воно конструюється, створюється, формується в ході творчої самодіяльності. Він наголошує у цьому зв’язку: Є тільки один шлях для створення великої особистості: велика робота над великим творінням. Особистість тим значніша, чим більше її сфера дії, той світ, в якому вона живе, і чим більше завершений цей останній, тим більше завершеною є вона сама. Одним і тим же актом творчої самодіяльності створюючи і його і себе, особистість створюється і визначається, якщо включається в ціле, що охоплює її " [153, с.34].
Подальші експериментальні дослідження вітчизняних психологів сприяли поступовій конкретизації цих положень С.Л.Рубінштейна, більш глибокому розумінню особистості як суб’єкта творчої діяльності. Л.І.Божович, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, розглядаючи актуальні проблеми психології особистості, показали, що істотні зрушення в розробці поняття особистості пов’язані з комплексним філософським, соціологічним, психологічним вивченням становлення і розвитку творчих основ трудової діяльності людини в сфері матеріального і духовного виробництва.
Так, з погляду В.В.Давидова, основним критерієм особистості є сама наявність творчих можливостей. До такого ж висновку прийшов український психолог О.М.Ткаченко, котрий вважав особистістю людину, яка має творчий потенціал. Тобто розвиток особистості значною мірою ототожнюється з розвитком саме творчої особистості.
Ці дослідження є вагомим внеском у психологічну науку, але вони не вирішують питання про психологічну сутність і механізми творчої самодіяльності як чинника розвитку самої особистості. Зокрема, поза увагою залишилося вивчення психологічних особливостей творчої самодіяльності особистості в умовах професійної підготовки. Зовсім немає досліджень, в яких би вивчалася творча самодіяльність особистості з точки зору її функціональних і структурних компонентів, розглядалися її психологічні механізми і особливості як необхідні умови професійної підготовки особистості майбутніх психологів. Адже, психологи мають справу саме з великим творінням”, яким є особистість, тому в їх професійній роботі творча самодіяльність повинна мати визначну роль.
Отже, проблема психолого-педагогічного обгрунтування принципу творчої самодіяльності особистості у професійній підготовці майбутніх психологів слід визнати актуальною, у зв’язку з чим нами запропоновано наступну тему дисертаційного дослідження: Психологічні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження пов’язане з проблемною темою НДР відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України на 2002-2004 рр.: Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти”, РК № 0102U000399.
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 28 листопада 2002 р., протокол №10 й узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 24 грудня 2002 р., протокол №10.
Об’єкт дослідження: процес професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю Психологія”.
Предмет дослідження: психологічні, структурні і функціональні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів.
Мета дослідження: підвищення рівня професійної підготовки студентів за спеціальністю Психологія” на основі виявлення і впровадження даних щодо психологічних особливостей творчої самодіяльності особистості у педагогічний процес вищого навчального закладу.
Концептуальна ідея дослідження: теоретичне й експериментальне вивчення структурно-функціональних особливостей творчої самодіяльності особистості як найбільш продуктивної і розвивальної складової цілісної професійної психологічної діяльності дозволяє відкрити нові можливості для покращання професійної підготовки і праці майбутнього психолога.
Гіпотеза: підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх психологів значною мірою детермінується такими умовами, як:
а) організація педагогічного процесу на засадах науково обгрунтованого та експериментально перевіреного на практиці принципу творчої самодіяльності особистості;
б) формування у студентів-психологів у процесі фахової підготовки здібностей до принципово нового виду діяльності творчої самодіяльності особистості, яка відповідає специфіці їх наступної професійної діяльності в якості фасилітатора розвитку особистості клієнта і саморозвитку у самих студентів особистісних якостей професіонала, тобто консультанта, психотерапевта тощо.
Відповідно до мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання:
1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз висунутого С.Л.Рубінштейном принципу творчої самодіяльності суб’єкта, визначити шляхи його оновлення і конкретизації в умовах сучасної психологічної науки та використання в особистісно орієнтованій професійній підготовці майбутніх психологів.
2. Дослідити психологічний механізм творчої самодіяльності особистості студентів-психологів при розв’язанні типових завдань їх професійної підготовки.
3. Розробити і експериментально перевірити форми, методи і прийоми творчої самодіяльності особистості в умовах професійної підготовки майбутніх психологів.
4. Розробити концептуальну модель формування здатності студентів до творчої самодіяльності в процесі підготовки до професійної психологічної діяльності.
5. Розробити методичні рекомендації з підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх психологів на основі організації системи творчої самодіяльності особистості.
Методологічна основа дослідження: основні положення філософського принципу творчої самодіяльності суб’єкта, що висунутий у психологічній науці С.Л.Рубінштейном; діалектична теорія щодо взаємозумовленості явищ об’єктивної і суб’єктивної дійсності; концептуальні положення особистісно центрованої професійної підготовки учнівської молоді та студентів, концепція розвивальної навчальної діяльності, що представлена в працях І.Д.Беха, О.К.Дусавицького, Г.С.Костюка, В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна, О.М.Леонтьєва, С.Д. Максименка та ін.
Теоретична основа дослідження: концептуальні ідеї теорії розвитку творчої особистості у продуктивній діяльності та самодіяльності, що розроблені О.Г.Асмоловим, Г.О.Баллом, В.О.Моляко, В.В.Рибалкою, В.А. Роменцем та ін.; теоретичні положення щодо процесу творчості і продуктивного мислення, що висвітлені у дослідженнях Д.Б.Богоявленської, А.В.Брушлінського, Дж.Гілфорда, В.М.Дружиніна, О.І.Кульчицької, О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьова, В.Н.Пушкіна, Р.О.Семенової, М.Л. Смульсон, Е.П.Торренса, М.О.Холодної, М.Г.Ярошевського та ін.; педагогічні та психологічні ідеї щодо професійного розвитку особистості, в тому числі і майбутнього психолога, здобуті у працях Г.О.Балла, Т.В.Говорун, С.У.Гончаренка, Л.В.Долинської, І.А.Зязюна, Д.Ф.Крюкової, В.Ф.Моргуна, Н.Г.Ничкало, В.Г.Панка, В.І.Панченка, П.С.Перепелиці, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалки, С.О.Сисоєвої, О.В.Скрипченка, Н.В.Чепелєвої та ін.
Методи дослідження: теоретичні - методи теоретичного аналізу, узагальнення, синтезу, систематизації наукових даних, за допомогою яких проведено теоретико-методологічний аналіз філософського принципу творчої самодіяльності суб’єкта, визначено основні положення психологічного принципу творчої самодіяльності особистості; емпіричні - методи аналізу продуктів діяльності, спостереження, опитування, тестування, констатуючий експеримент, що були використані з метою вивчення психологічного механізму, критеріїв, форм, прийомів і технік творчої самодіяльності особистості майбутніх психологів; розвивальні - формуючий психолого-педагогічний експеримент, за допомогою якого перевірялася ефективність моделі формування здатності особистості студентів-психологів до творчої самодіяльності; обробки та інтерпретації - методи статистичної обробки даних, що були використані з метою кількісної і якісної інтерпретації та узагальнення результатів експерименту.
Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи протягом 1999 -2004 рр.
Перший етап дослідження проводився у 1999 -2000 рр. і був присвячений теоретичному пошуку даних щодо означеної проблеми. Другий етап дослідження проводився у 2000 -2002 рр. - обгрунтуванню принципу творчої самодіяльності особистості в сучасних умовах, розробці методики дослідження та виявленню у майбутніх психологів у ході констатуючого експерименту психологічних особливостей творчої самодіяльності. Третій етап дослідження тривав з 2002 по 2004 рр., протягом яких проводився формуючий експеримент з метою формування у студентів здатності до творчої самодіяльності, здійснювалася обробка, узагальнення і впровадження результатів дослідження, розроблялися практичні рекомендації щодо підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх психологів.

Експериментальна база: Донецький інститут управління (ДІУ), Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов (ГДПІІМ), Відкритий міжнародний університет розвитку людини Україна”, м. Київ (ВМУРоЛ).
Дослідженням було охоплено 532 студента, у формуючому експерименті взяли участь 402 студенти, із яких 306 увійшли в експериментальні групи, а 96 у контрольні.
Наукова новизна дослідження: вперше методологічно обґрунтовані положення психологічного принципу творчої самодіяльності особистості як необхідної передумови здійснення професійної підготовки майбутніх психологів; удосконалено теоретичні ідеї про взаємозумовленість явищ об’єктивної і суб’єктивної дійсності у психологічному механізмі творчої самодіяльності особистості, який виявляється у паралельному та взаємопов’язаному перебігу процесів об’єктного та суб’єктного творення, що передбачає взаємодію процесів опредмечування та розпредмечування дійсності, інтеріоризації й екстеріоризації досвіду творчої самодіяльної особистості; дістали подальшого розвитку концептуальні положення особистісно центрованої професійної підготовки студентів щодо застосування спеціально організованої системи творчої самодіяльності в умовах професійної підготовки майбутніх психологів з метою підвищення її ефективності та розвитку професійних здібностей до розв’язання типових проблемних ситуацій психологічної діяльності.
Теоретичне значення роботи полягає: в уточненні теоретичних положень філософського принципу творчої самодіяльності суб’єкта С.Л.Рубінштейна в більш широкому історичному контексті, починаючи з моменту його виникнення на початку минулого століття до наступних розробок класичної і сучасної вітчизняної психології, що дало змогу сформулювати психологічний принцип творчої самодіяльності особистості; у визначенні психологічної структури та механізму дії творчої самодіяльності особистості, їх ролі у покращанні професійної підготовки студентів до психологічної діяльності в якості фасилітаторів розвитку особистості клієнтів та саморозвитку власної особистості.
Практичне значення роботи полягає: у розробці моделі формування здатності особистості майбутніх психологів до творчої самодіяльності; у визначенні відповідних форм і методів організації ефективної професійної підготовки студентів до творчої професійної діяльності, що враховують феномен паралельності процесів об’єктного й суб’єктного особистісного творення; у розробці методичних рекомендацій щодо розвитку у студентів здібностей до продуктивної, самостійної професійної діяльності.
Результати дослідження із проблем творчої самодіяльності можуть бути використані для вивчення специфічних особливостей творчої самодіяльності студентів-психологів, розробки навчальних програм із практично-орієнтованих курсів. Методичні рекомендації розроблено для використання викладачами кафедр психології, педагогіки щодо укладання авторських програм спеціалізованих тренінгових занять для студентів-психологів.
Результати дослідження впроваджено у практику роботи Макіївського економіко-гуманітарного інституту (довідка №01/54 від 6.10.2003 р.), Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (довідка №063 від 20.12.2003 р.), Відкритого міжнародного університету розвитку людини Україна” (довідка №1 від 25.03.2003 р.).
Особистий внесок автора полягає: у теоретико-експериментальному, психолого-педагогічному обгрунтуванні положень психологічного принципу творчої самодіяльності особистості як складових особистісно центрованої професійної підготовки майбутніх психологів; у розробці моделі формування здатності особистості до творчої самодіяльності; у визначенні критеріїв, доцільних форм, прийомів і технік творчої самодіяльності як засобу розвитку особистісних якостей майбутніх психологів у професійній підготовці.
У працях, написаних у співавторстві, автору належить аналіз структури особистісного потенціалу майбутніх психологів і виклад результатів його вивчення.
Вірогідність результатів забезпечена: теоретико-методологічним обгрунтуванням концептуальних положень психологічного принципу творчої самодіяльності особистості; використанням комплексу сучасних дослідницьких методів, що відібрані за критеріями об’єктивності, валідності, а також їх відповідності меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки досліджуваних; застосуванням адекватних статистичних методів обробки та якісної інтерпретації результатів дослідження.
На захист виносяться такі положення:
1. Теоретичне обгрунтування принципу творчої самодіяльності особистості забезпечує таку організацію педагогічного процесу, що детермінує підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх психологів.
2. Творчу самодіяльність особистості майбутніх психологів необхідно розуміти як складову загальної навчальної і професійної діяльності, що складається із ієрархічної сукупності актів, дій, операцій, котрі спрямовані на розв’язання завдань пізнання, розвитку, корекції, самореалізації як особистості клієнта, так і власної особистості, і перебувають у потенційній та актуалізованій формах; у потенційній формі вони існують у вигляді внутрішньо згорнутих властивостей особистості, трансформованих, загальмованих, згорнутих попередніх актів творчої самодіяльності, що готові до переходу в актуалізовану форму - розгортання у наступних актах творчої самодіяльності і одночасного оновлення у наступних змінених умовах професійної діяльності особистості; для творчої самодіяльності властива паралельність процесів об’єктного і суб’єктного творення, опредмечування та розпредмечування особистісної дійсності, інтеріоризація та екстеріоризація досвіду творчої самодіяльності студентів.
3. Психологічний механізм творчої самодіяльності особистості виявляється у високому рівні розвиненості мотиву самоактуалізації студентів, локалізації суб’єктивного контролю в інтернальній зоні, адекватній самооцінці (усвідомленні себе як суб’єкта творчої самодіяльності), у високому рівні інтелекту та креативності - що виступають водночас і як внутрішньоособистісні умови творчої самодіяльності, і як такі, що розвиваються паралельно з розвитком об’єкта і предмета професійної діяльності, яким є особистість клієнта і власна особистість майбутнього психолога.
4. Формування у студентів-психологів здатності до творчої самодіяльності має відповідати особистісній специфіці та виявленим закономірностям їх наступної професійної діяльності, що зумовлює покращання їх професійної підготовки.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювалися на міжнародних науково-методичних і науково-практичних конференціях: Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті” (Київ, Національний технічний університет "КПІ" - 1999), Корпоративна культура і підготовка спеціалістів гуманітарного профілю” (Донецьк, Донецький інститут управління - 2000); Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень та перспективи” (Київ, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України - 2003); науково-практичних семінарах та засіданнях кафедри психології і педагогіки Донецького інституту управління (Донецьк 2001, 2002), кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини Україна” (Київ 2002, 2003); на засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Київ 2002, 2003).
Публікації. Основні результати дисертації висвітлені у 10 опублікованих працях, з них 8 праць написано без співавторів, у тому числі: 3 статті у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 4 у збірниках наукових праць; 3 у збірниках матеріалів конференцій.
Структура та обсяг дисертації.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (226 найменувань, з них 29 іноземною мовою), 1 додатку на 9 сторінках. Робота містить 9 рисунків на 9 сторінках. Загальний обсяг дисертації 208 сторінок, основна її частина займає 182 сторінки.

Список литературы

Загальні висновки

На основі проведеного теоретичного та експериментального дослідження було зроблено такі висновки:
Дослідження творчої самодіяльності суб’єкта в сучасній психології не вирішують питання про психологічну природу і сутність творчої самодіяльності особистості, поза увагою залишилося вивчення психологічних особливостей творчої самодіяльності особистості в умовах професійної підготовки. Зовсім немає досліджень, в яких би вивчалася творча самодіяльність особистості з точки зору її функціональних і структурних компонентів, розглядалися її психологічні механізми і особливості як необхідні умови професійної підготовки особистості майбутніх психологів. Адже, психологи мають справу саме з великим творенням”, яким є особистість, тому в їх професійній роботі творча самодіяльність повинна мати визначну роль. Це визначає актуальність і доцільність дослідження.
1. Теоретико-методологічний аналіз проблеми дозволяє визначити актуальність для наукової психології положень філософського принципу творчої самодіяльності суб’єкта, висунутого на початку минулого століття С.Л.Рубінштейном та конкретизованого пізніше іншими представниками вітчизняної психології у дослідженнях проблем діяльності, творчості і розвитку особистості. У сучасних умовах цей принцип доцільно трансформувати у психологічний принцип творчої самодіяльності особистості, який розкриває закономірності об’єктного і суб’єктного творення в особистісно центрованій навчальній і професійній діяльності майбутніх психологів.
Творчу самодіяльність особистості майбутніх психологів необхідно розуміти як складову загальної навчальної і професійної діяльності, що складається із ієрархічної сукупності актів, дій, операцій, котрі спрямовані на розв’язання завдань пізнання, розвитку, корекції, самореалізації як особистості клієнта, так і власної особистості, і перебувають у потенційній та актуалізованій формах; у потенційній формі вони існують у вигляді внутрішньо згорнутих властивостей особистості, трансформованих, загальмованих, згорнутих попередніх актів творчої самодіяльності, що готові до переходу в актуалізовану форму - розгортання у наступних актах творчої самодіяльності і одночасного оновлення у наступних змінених умовах професійної діяльності особистості; для творчої самодіяльності властива паралельність процесів об’єктного і суб’єктного творення, опредмечування та розпредмечування особистісної дійсності, інтеріоризація та екстеріоризація досвіду творчої самодіяльності студентів.
При цьому для творчої самодіяльності властива паралельність процесів об’єктного і суб’єктного творення. Особливістю особистісно центрованої творчої самодіяльності майбутніх психологів є концептуальна і онтологічна збіжність її об’єкта та предмета (власної особистості у різних її аспектах) з об’єктом і предметом навчальної і професійної психологічної діяльності (особистістю клієнта, як предметом пізнання, розвитку, удосконалення, корекції, психотерапії та ін.). Це надає їй можливість робити найбільший внесок у самотворення особистості порівняно з іншими складовими професійної діяльності.
2. Психологічний механізм творчої самодіяльності особистості виявляється у взаємодії таких внутрішньоособистісних функцій, як мотив самоактуалізації, локалізація суб’єктивного контролю в інтернальній зоні, адекватна самооцінка (усвідомлення себе як суб’єкта творчої самодіяльності), інтелект та креативність. Психологічними критеріями наявності здатності студентів до творчої самодіяльності виступають високі рівні розвитку та ступінь сполучення внутрішньої потреби студентів у творчій самодіяльності (самоактуалізації), опредмечування і розпредмечування досвіду творчої самодіяльності (інтелектуальних функцій, креативності, суб’єктивного контролю, самооцінки й фізичної кондиції).
3. У констатуючому дослідженні визначено такі форми творчої самодіяльності майбутніх психологів, як самостійна робота під керівництвом викладача - самостійний компонент лекційних, семінарських, практичних занять з психології, роботи з літературою, реферування, підготовки до контрольних і курсових робіт, виконання звітів індивідуальних завдань; самостійна індивідуальна творча робота студентів - моніторинг змісту та умов розвитку особистості; соціально-психологічне обстеження якостей особистості; психологічна профілактика й корекція; консультативна робота; просвітницька робота. Розкрито імітаційні та неімітаційні прийоми здійснення творчої самодіяльності особистості студентів.
Техніками творчої самодіяльності є спостереження і самоспостереження -як засоби набуття досвіду творчої самодіяльності, інтеріоризація (опредмечування) та екстеріоризація (розпредмечування) - як засоби реалізації досвіду творчої самодіяльності, рефлексія і саморефлексія - як засоби оцінки результатів творчої самодіяльності особистості.
Встановлено факт опосередкованого зв'язку самоактуалізації, окремих аспектів самосвідомості, інтелектуально-творчого потенціалу, а також фізичної кондиції у 23,68% студентів, що свідчить про недостатній ступінь розвинутості здатності студентів до творчої самодіяльності особистості.
4. Формування здатності особистості студентів до творчої самодіяльності у особистісно центрованій професійній підготовці майбутніх психологів уявляє собою трирівневий процес, що складається з таких компонентів: усвідомлення студентами-психологами мети і завдань професійної підготовки, вибору методів і прийомів професійної самопідготовки; діагностика готовності студентів-психологів до творчої самодіяльності, творча самодіяльність, діагностичний контроль і самоконтроль здатності студентів психологів до творчої самодіяльності у професійній підготовці; визначення і уточнення викладачами змісту професійної підготовки студентів-психологів, організація системи творчої самодіяльності студентів-психологів.
5. Про ефективність обраної моделі формування здатності особистості до творчої самодіяльності свідчить збільшення внаслідок формуючого експерименту на 26,67% - 33,34% рівня прояву показників здібностей студентів-психологів до самоактуалізації, самооцінки, самоконтролю, інтелектуальних і креативних здібностей, котрі є складовими здатності до творчої самодіяльності особистості, у піддослідних основних груп порівняно початковими даними. Характер співвідношення зазначених здібностей визначає відповідний тип здатності студентів-психологів до творчої самодіяльності: самодіяльно-творчий (11,40%), репродуктивно-творчий (31,03%), комунікативно-творчий (23,02%), прагматично-творчий (34,55%).
6. Методичні рекомендації з підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх психологів спрямовані на відповідну організацію системи творчої самодіяльності, що сприяє розвитку особистості. Це дозволяє впровадити нові форми особистісно центрованої підготовки, що базується на усвідомленні студентами принципу творчої самодіяльності особистості, формуванні у них цілісного, системного уявлення про особистість з певною структурою її психічних якостей і властивостей, що існують у вигляді згорнутих актів творчої самодіяльності, розуміння ними закономірностей творчої самодіяльності майбутніх психологів.
Специфіка творчої самодіяльності психолога полягає в тому, що її об’єкт і предмет особистість людини і власна особистість у різних її аспектах, за своїм змістом значною мірою збігаються, що визначає досягнення особливого ефекту в його професійному розвитку об’єктного і суб’єктного особистісного творення.
Результати дослідження із проблем творчої самодіяльності можуть бути використані для вивчення специфічних особливостей творчої самодіяльності студентів-психологів, розробки навчальних програм із практично-орієнтованих курсів. Методичні рекомендації розроблено для використання вищими навчальними закладами у професійній підготовці майбутніх психологів, викладачами кафедр психології, педагогіки щодо укладання авторських програм спеціалізованих навчальних курсів і тренінгових занять для студентів-психологів.
Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів творчої самодіяльності особистості. Перспективними вбачаються впровадження принципу творчої самодіяльності особистості у професійну підготовку фахівців суміжних професій і дослідження можливостей використання системи творчої самодіяльності як засобу виявлення і розвитку тих функцій і процесів психіки, що актуалізують креативний потенціал особистості.

Список використаних джерел
1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. - 230 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. — М.: Мысль, 1991. 299с.
3. Айві Ален. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта. Пер. з англ. О.Абесонової. - Навчальний посібник. - К.: Сфера, 1998. - 342 с.
4. Алфимов В.Н., Артемов Н.Е., Тимошко Г.В. Творческая личность старшеклассника: Модель и развитие.- Киев-Донецк, 1993.- 84 с.
5. Альтшуллер Г.С. Найти идею: Введение в теорию решения изобретательских задач. Новосибирск: Наука, 1986. 209с.
6. Альтшуллер Г.С., Верткин И.М. Как стать гением: Жизненная стратегия творческой личности. Минск: Беларусь, 1994. 497 с.
7. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л: Изд-во ЛГУ, 1969.-339 с.
8. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. М.: Педагогика, 1980. 232 с.
9. Антонов А.В. Психология изобретательского творчества. - К.: Вища школа, 1978. 176 с.
10. Асмолов А. Г. Психология личности: Учебник. - М.Изд-во МГУ, 1990. 367с.
11. Астахова В.І. Особливості виховної роботи в приватних вузах України. Нові форми виховної роботи у вищих закладах освіти України: пошуки, проблеми, завдання // Програма та матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.— Євпаторія, 1997.— С.2539.
12. Балл. Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - Киев-Донецк: Ровесник, 1993. - 32с.
13. Балл Г.А. Некоторые методологические принципы гуманистически ориентированной допрофессиональной и профессиональной подготовки // Place Navkowe Eyzsej szkoly Pedagogicznej w Crestochowie SERIA: Wychowanie Techniezne, 1998. - 11. z.
14. Балл Г. Аналіз сутності особистісної свободи у контексті гуманізації освіти й виховання // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти: Зб. наук. праць. Львів, 1999. Вип.4.- с.29-37.
15. Балл Г.А. Г.С. Костюк и методологические уроки. // Психологический журнал. -№ 3, 2000. С.112-116.
16. Балл Г.О. Сутність і становлення особистісної надійності у контексті проблем неперервної професійної освіти. Неперервна професійна освіта: теорія, практика, зб. наук. пр./ За ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало. ч.1. К., 2001. С. 254-258.
17. Библер В.С. Самостоянье человека. Кемерово: АЛЕФ” Гуманитарный центр, 1993. 96с.
18. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2 кн. кн.1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. К.: Либідь, 2002. 280 с.
19. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2 кн. кн.2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. К.: Либідь, 2002. 344 с.
20. Бех І.Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології. // Педагогіка та психологія. К., 1999. -№3. С.5-15.
21. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості / Педагогіка і психологія № 4 (14) 1997. Науково-теоретичний та інформаційний журнал Академії педагогічних наук України. - С.124-129.
22. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К.: ІЗМН МО України, 1998. 204с.
23. Бех І.Д. Образ Я” як мета формування і розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1998. № 2.
24. Битянова Н.Р. Психология личностного роста. Практическое пособие по проведению тренинга личностного роста психологов, педагогов, социальных работников. М.: МПА, 1995. 64 с.
25. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества.- Р-на-Дону,1983. 268с.
26. Бодалёв А.А. Акме эффект личностного осуществления в процессе социализации и индивидуализации взрослого человека // Мир психологии, 1998, № 1. - С.59-65.
27. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М.: Просвещение, 1968. 464 с.
28. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1978. - № 4. - С. 23-35.
29. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика: (Учеб. пособие для студентов ст. курсов психол. фак. и отд-ний ун-тов). - К.: Укртехпрес, 1997. - 216 с.
30. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина / Педагогіка і психологія, №1 (14), 1997. Науково-теоретичний та інформаційний журнал АПН України.- С. 144-150.
31. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике.— Киев: Наукова думка, 1989.- С.153-154.
32. Буш Г.Я. Основы эвристики для изобретателей: Учебно-методическое пособие. Ч.1. Рига, 1977. 96 с.
33. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. М.: Просвещение, 1991. 93с.
34. Выготский Л.С. Динамика умственного развития школьника в связи с обучением // Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. с.391-410.
35. Выготский Л. С. История развития высших психических функций / Собр. соч. В 6 т., т.3. М.: Педагогика,1983.-368с.
36. Выготский Л.С. Развитие личности и мировоззрения ребенка. Психология личности. Тексты. - М.: 1982 - С.161 - 165.
37. Гегель Г.В. Феноменология духа // Собр. соч.: В 14 т. - М.: Соцэкгиз, 1959. - Т.4. - 440 с.
38. Гегель Г.В. Философия духа // Собр. соч.: В 14 т. - М.: Госполитиздат, 1956. - Т.3. - 371 с.
39. Генисаретский О.И., Носов Н.А., Юдин Б.Г. Концепция человеческого потенциала: исходные соображения // Человек, 1996, №4. - С. 5-20.
40. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности.- Киев: Наукова думка, 1984.- 208с.
41. Гордієнко В.І. Проблема прогнозування професійного успіху в професіях, що полягають у наданні допомоги іншим людям// Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія. Матеріали методичного семінару АПН України.- Київ, 1998. С.168-176.
42. Горина Т.Г. Духовное воспитание и самовоспитание целостного человека // Педагогіка і психологія, 1999, №2. - С.99101.
43. Григоренко Е.Л., Стернберг Р. Стили мышления в школе. Часть1 // Вестник Московского Университета. Серия 14. Психология,1996, №3.- С.34-42.
44. Григоренко Е.Л., Стернберг Р. Стили мышления в школе. Часть 2 // Вестник Московского Университета. Серия 14. Психология,1996, №4.- С.33-42.
45. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. - М.: Педагогика, 1986. -240с.
46. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения.- М.: Интор, 1996.- 544с.
47. Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей. - М., 1996. 168с.
48. Дружинин В.Н., Хазратова Н.В. Экспериментальное исследование формирующего влияния среды на креативность // Психологический журнал. т. 15, № 4. - С. 83-93.
49. Дружинин В.Н. Интеллект и продуктивность деятельности: модель «интеллектуального диапазона» // Психологический журнал, 1998, №2. - С.61-70.
50. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - СПб.: Питер, 1999. - 368с.
51. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: Дом педагогики, 1996. 208с.
52. Егорова М.С. Сопоставление дивергентных и конвергентных особенностей когнитивной сферы детей // Вопросы психологии, 2000, №1. С. 36 45.
53. Жариков Е.С., Золотов А.Б. Как приблизить час открытий: Введение в психологию научного труда.- Кишинев, 1990. 336 с.
54. Ждан А.Н. История психологии: от античности к современности: Учебник для студентов психологических факультетов университетов. Изд. третье. М.: Педагогическое общество России, 1999. 512с.
55. Завалишина Д.Н. Психологическая структура способностей // Развитие и диагностика способностей. - М.: Наука,1991. 145с.
56. Занюк С.С. Мотиваційний тренінг. Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1998. 64с.
57. Занюк С.С. Психология мотивации. К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2001. 352с.
58. Зараковский Г.М., Степанова Г.Б. Психологический потенциал индивида и популяции // Человек, 1998, №3. - С. 50-59.
59. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.- 128с.
60. Зеличенко А.И. Психология духовности. - М.: Изд-во Тpанспеpсонального Института, 1996. - 400 с.
61. Зинченко В.П., Смирнов С.Д. Методологические вопросы психологии. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 128с.
62. Зязюн І.А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти// Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи/ За ред. І.А.Зязюна.-Київ:Віпол, 2000. - С.11-57.
63. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Науково-методичний посібник. К.: МАУП, 2000. 312с.
64. Зязюн I.А. Педагогiчна майстеpнiсть як мистецька дiя: Книжка у журналі: Посiбник для вчителiв // Рiдна школа, 1995, №7-8. - С.31-50.
65. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. К.: Україно-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. 302 с.
66. Ильясов И.И. Система эвристических приемов решения задач. М., 1992. 140 с.
67. Исследование мотивов и результатов образовательной деятельности студентов частного вуза гуманитарного профиля. Отчет о научно-исследовательской работе кафедры психологии и педагогики Донецкого института управления за 2000-2001 г.г. Донецк: ДИУ, 2001 23 с.
68. Исследование мотивов и результатов образовательной деятельности студентов частного вуза гуманитарного профиля. Отчет о научно-исследовательской работе кафедры психологии и педагогики Донецкого института управления за 2001-2002 г.г. Донецк: ДИУ, 2002 26 с.
69. Киpичук А.В., Федоpишина И.Л. К взаимопониманию чеpез взаимодействие . Методические pекомендации.- К.: Знание, 1991.- 24 c.
70. Киричук О.В., Рибалка В.В., Перепелиця П.С., Смульсон М.В., Карамушка Л.М., Проскура О.В. Концепція державної допомоги творчо обдарованій молоді України в умовах екологічної кризи (проект) / Талановита особистість: сім’я, школа, держава. Матеріали доповідей та виступів на Міжнародній науково-практичній конференції 11-15 травня 1994р. у Києві. К.: КМ України, УЦТДЮ, АПН України, 1994. С.64-81.
71. Ковалев А.Г., Радзиховский Л.А. Обобщение и проблемы интериоризации //Вопросы психологии, 1985, №1. - С. 110-120.
72. Кон И. С. В поисках себя.- М.: Политиздат, 1984. - 335с.
73. Кон И.С. Психология pанней юности: Книга для учителя. - М.: Пpосвещение, 1989. - 255 с.
74. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии. // Методологические и теоретические проблемы психологии / Под ред. Е.В. Шороховой. М., 1969. С.118-152
75. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості К.: Рад. шк., 1989. 608 с.
76. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. - М: Педагогика, 1998. - 304с.
77. Корпоративная культура ы подготовка специалистов гуманитарного профиля: Материалы юбилейной научно-методической конференции. 12-15 октября 2000г. Донецк, ДИУ; ЮГО-ВОСТОК, 2001. 296с.
78. Кремень В.Г. Пріоритети розвитку освіти України на початку ХХІ століття / Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: Методологія, теорія, досвід, проблеми / Збірник наукових праць. У 2-х част. Ч.1. // Редколегія: І.А. Зязюн, Н.Г. Ничкало, С.У. Гончаренко та ін. Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2002. С.3-10.
79. Крешнер С., де Карвало Р. Проблема метода в гуманистической психологии // Психологический журнал,1993, т.14, № 2. - С. 113-126.
80. Кроник А.А. Lefiline и другие новые методы психологии жизненного пути.- М, 1993. - 230с.
81. Кроник А.А., Хорошилова Е.А. Значимое общение в событийных группах как источник характерообразования // Общение и развитие психики: Сб. научн. трудов.М.: Изд-во АПН СССР, 1986. - С. 46-60.
82. Кузьмина Н.Ф. Формирование педагогических способностей. Л.:Изд-во Ленинградского университета, 1961.- 98с.
83. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя: Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности.- Л.: Изд-ство ЛГУ, 1967. - 183с.
84. Кульчицька О.І. Проблеми обдарованості в сучасній психології. Неперервна професійна освіта: теорія, практика, зб. наук. пр./ За ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало. ч.1. К., 2001. С. 263-268.
85. Лазурский А.Ф. Классификация личностей.- Петербург: Гос. издат, 1921.- 401с.
86. Лазурский А.Ф. Программа исследования личности.- СПб., 1911.- 31с.
87. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. М.: Знание, 1984 80 с.
88. Лейтес Н.С. Изучать одаренных детей // Психологический журнал, 1992, т.13, № 1. С. 147-164.
89. Левченко Е.М. Психологические аспекты самореализации и творчества студентов в контексте теории самоактуализации // Викладання психолого-педагогічних дисциплін в технічному університеті: Методологія, досвід, перспективи. Матеріали першої міжнародної науково-методичної конференції. Київ: Мін-во освіти України, нац-техн. ун-т України, 1999.- С.104-106.
90. Левченко О.М. Психологічна структура креативності // Проблеми освіти, вип 19. Київ, 1999.- С. 311-320.
91. Левченко Е.М. Психологические предпосылки и особенности формирования творческого поведения студентов в условиях корпоративной системы управления образовательной деятельностью. Корпоративная культура и подготовка специалистов гуманитарного профиля: Материалы юбилейной научно-методической конференции. 12-15 октября 2000г. Донецк, ДИУ ЮГО-ВОСТОК, 2001. С.177-183.
92. Левченко О.М. Формування творчої самостійності студентів. Актуальні проблеми психології К.: Інститут психології. ім. Г.С. Костюка АНП України, 2001, ч.2. С. 85-88.
93. Левченко О.М. Візуальне мислення студентів як фактор розвитку креативності. Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. С.Д. Максименка. К., 2001,т.3. ч.7. С. 136-143.
94. Левченко О.М. Принцип творчої самодіяльності особистості в історії психології // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи: Збірник наук. праць / За ред. І.А.Зязюна та Н.Г.Ничкало. Київ, 2003. С.620-628.
95. Левченко О.М. Принцип творчої самодіяльності як особистісно центрована технологія професійної підготовки майбутніх психологів // Педагогічний процес: теорія і практика. Збірник наук. праць Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України / За ред. С.Сисоєвої. К.: Видавництво П/П ЕКМО”, випуск 2, 2003. С.255-266.
96. Левченко О.М. Шляхи втілення принципу творчої самодіяльності особистості у загальноосвітню та професійну підготовку учнівської молоді. Професійне становлення особистості: Проблеми і перспективи: Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції. Хмельницький: ТУП, 2003. С.287-296.
97. Леонтьев Д.А. Развитие идеи самоактуализации личности студента в работах А. Маслоу // Вопросы психологии, 1987, №3. - С.150-158.
98. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. — М., 1983.- 532с.
99. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность.- Изд. 2-е.- М.: Политиздат, 1977.- 304с.
100. Литвинова Н.И., Рибалка В.В. Развитие творческой активности работников современного производства // Метод. Пособие для слушателей ф-та психологии научно-техн. Творчества КНУТП. К.: 1988. 14 с.
101. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 448 с.
102. Лук А.Н. Психология творчества. - М.: Наука, 1978. - 128с.
103. Максименко С.Д. Принципи і критерії психологічної організації навчання як засобу формування і розвитку суб'єкта учіння // Психологічні проблеми навчання, виховання, активаності та розвитку особистості. К.: Інститут психології АПН України, 1995. С.79-87.
104. Максименко С.Д. Общая психология. М.: Рефл-бук Ваклер, 1999. 537с.
105. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование / пер. с англ, предисловие Г.А. Балла. Киев; Донецк, 1994. 52 с.
106. Маслоу А. Психология бытия. - М.: Рефл - бук. - К.: Ваклер, 1997. - 304 с.
107. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности // Вопросы психологии. 1989. -№6. С.22-23.
108. Матюшкин А.М., Сиск Д.А. Одаренные и талантливые дети // Вопросы психологии. 1988. -№ 4. С.88-97.
109. Мерлин В.С. Структура личности: характер, способности, самосознание: Учебное пособие по спецкурсу Основы психологии личности”.- Пермь: ПГПИ, 1990. 110с.
110. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека // Вопросы психологии. №4, 1997. С. 28-39.