ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ З ОЗНАКАМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Краткое описание

Академія педагогічних наук України
Донецький інститут післядипломної освіти
Інженерно-педагогічних працівніків

На правах рукопису

ОВЧАР ОЛЕГ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 159.922.6:355.11

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ
З ОЗНАКАМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Максименко Юрій Борисович,
доктор психологічних наук, професор

ДОНЕЦЬК 2003

ЗМІСТ

ВСТУП. ...............................................................................................................

3 - 8

РОЗДІЛ 1 Сучасні тенденції та проблеми вивчення осіб з ознаками девіацій. ..................................................................................

9 - 52

1.1. Основні підходи та напрямки щодо вивчення девіацій в психологічній літературі. ........................................................................

9 - 21

1.2. Проблема виявлення девіацій при підготовці молодих воїнів до бойових дій (історичний аспект) ......................................................................

21 - 30

1.3. Структурно-функціональна модель особистості молодого воїна та джерела можливих відхилень від норми. ..

30 - 52

РОЗДІЛ 2 Методологічні засади та методи дослідження. ..

53 97

2.1 Методологічні засади обґрунтування напрямку дослідження військовослужбовців з ознаками девіантної поведінки. ................................

53 - 67

2.2. Зміст і методики експериментально-психологічного дослідження. ......

67 - 86

2.3. Психокорекційні заходи з військовослужбовцями, у яких виявилися ознаки девіантної поведінки. ............................................................................

87 - 97

РОЗДІЛ 3 Експериментальне дослідження психологічних особливостей військовослужбовців строкової служби з ознаками девіацій.

98 176

3.1. Психологічний аналіз зв’язків між проявами девіацій та психологічними особливостями військовослужбовців. ..

98 145

3.2. Експериментальна перевірка системи профілактичних і корекційних заходів щодо девіантної поведінки воїнів. ......................................................

145 176

ВИСНОВКИ. .

177 178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. .........................................................

179 - 193

ДОДАТКИ. ........................................................................................................

194 - 202

ВСТУП

Україна та її Збройні Сили вступили у третє тисячоліття після тривалої історії тимчасових сплесків становлення, боротьби за виживання та створення незалежної держави. Виступаючи на Зборах офіцерів Збройних Сил України, Президент України Л.Д.Кучма відмітив, що тепер за всіх сьогоднішніх складнощів армія залишається об’єктом високої довіри народу. Вона завжди була символом благородства, дисципліни, порядності, одним із носіїв людської ї національної гідності”(Л.Д.Кучма [95]). Це висловлювання є досить адекватною оцінкою суспільно-політичних складових, які мають різновекторне спрямування, а тому не завжди сприяють процесам розвитку суспільства, подолання кризових явищ. Трагічні події на львівському літовищі тільки підтвердили цю істину.
Розбудова незалежної Української держави, зокрема її Збройних Сил проходить у надзвичайно важких умовах системної кризи. Військкомати, що займаються відбором молоді призовного віку, зіштовхуються з проблемою масового соматичного та морального нездоров’я призовної молоді.
Але навіть відібрані новобранці вже через декілька днів після прибуття в підрозділ відчувають наростаючий дискомфорт: обмеженість особистої волі щодо пересування, вибору предметів та темпу занять, різновиду дозвілля; необхідність негайного виконання чужих вимог, категоричних наказів. Багатьом з них спадає на думку, що напруженому калейдоскопу заходів розпорядку дня не буде меж аж до кінця служби, а після декількох різких зауважень з боку командирів та насмішок однополчан - їм і зовсім недалеко до розчарування.
Разом з тим, обмеженість ресурсів, що сьогодні виділяються державою на забезпечення потреб армії, не сприяє нормалізації соціально-психологічної атмосфери серед кадрового складу військовиків, відбору кращих з них для роботи з людьми. При цьому, якщо серед них є люди з ознаками відхиленої поведінки, випадки непорозуміння та конфліктів між військовослужбовцями частішають. Це нерідко призводить до грубих порушень військової дисципліни, злочинів, а то і надзвичайних подій. Повстає проблема не тільки підтримання відповідної боєготовності, прийнятного морального клімату в підрозділах, але навіть збереження життя воїнів, профілактики пияцтва, наркоманії, токсикоманії, запобігання самогубств. Проблема усугубляється тим, що значна частина командирів має досить поверхові знання психологічних особливостей своїх підлеглих, зокрема, тих з них, що мають девіантну поведінку. Все це не дозволяє ефективно проводити заходи щодо попередження негативних явищ, а отже значно ускладнює повсякденну навчальну та бойову підготовку військ.
Отже, знання психологічних особливостей молодих осіб, що скоюють девіантні вчинки, дозволяли б аналізувати передумови таких випадків та розробляти дієві заходи щодо своєчасного виявлення у молодих військовослужбовців ознак девіацій і застосовувати відповідні профілактичні та корекційні заходи. Особливо важливо це в ситуаціях, які передують включенню молодої людини в режим несення служби зі зброєю, виконання завдань бойового чергування. Тому вважаємо, що проведення відповідної системи діагностичних заходів, їх аналіз та підготовка корекційних рекомендацій представляється актуальним і заслуговує на наукове дослідження.
Проблема виявлення психологічних особливостей у дітей та молоді, які виходять за межі норми, в різній мірі висвітлювалася багатьма авторами. Досить згадати Г.І.Ващенка, Д.Б.Ельконіна, Г.С.Костюка, О.Ф.Лазурського, А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушинського, та ін. Вивчення особливостей молодих воїнів, проявів цих властивостей в різних ситуаціях служби та бойової діяльності було предметом праці таких відомих військових психологів Збройних сил СРСР, як М.І.Д’яченко, Л.Ф.Желєзняк, Г.П.Лисенко, М.О.Столяренко, М.Ф.Феденко та ін. Проблема девіантних відхилень у особистості ставилася в колишньому СРСР такими вченими, як Л.І.Айхенвальд, Ю.М.Антонян, Б.С.Братусь, П.Б.Ганнушкін, С.А.Енукалов, Б.В.Зейгарик, А.Є.Личко, зарубіжними психіатрами K.Leonhard, А.Bandura, P.Lorenz та ін.
За останні роки з’явилися публікації Н.М.Апетика, Я.І.Гілінського, В.Д.Менделевича, О.О.Попелюшка, військових дослідників Г.А.Гайдукевича, А.О.Скоромного, та інших, які в тій чи іншій мірі закоркують поставлену проблему.
Проте нам не вдалося натрапити на роботи, які б безпосередньо досліджували психологічні особливості військовослужбовців з ознаками девіантної поведінки.
Актуальність цієї проблеми визначається її теоретичною і практичною значущістю, оскільки виявлення у військовослужбовців ознак девіацій дає можливість вчасно втручатись в процес адаптації особистості військовослужбовця до умов служби, зокрема, контролювати цей процес і вносити в нього необхідно корективи.
Значення даної проблеми зростає в зв’язку з гострою необхідністю поглибленого вивчення особистості, як центрального феномена психології, що визначається сьогодні як один з найбільш важливих напрямків психологічної науки. У військовій сфері особливу актуальність роботі придає, на наш погляд, те, що її положення можуть використовуватись при розробці принципів відбору військовослужбовців в період переходу Збройних сил України до комплектування за контрактним принципом.
Отож, актуальність проблеми, її соціальна значущість та явна недостатність розробки визначили вибір теми дослідження Психологічні особливості військовослужбовців строкової служби з ознаками девіантної поведінки.”
Зв’язок роботи з науковими програмами - дисертаційне дослідження виконане в межах планової наукової діяльності Головного управління кадрової політики Міністерства оборони України Розробка методології кадрової політики в період переходу Збройних Сил України на професійну основу” (шифр Перспектива”). Тема затверджена 30 березня 1999 р. Вченою Радою Донецького інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників АПН України, протокол № 7 та узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі психології та педагогіки в Україні (протокол № 1 від 29 січня 2002р.).
Об’єкт дослідження - процес особистісного становлення молодої людини в умовах проходження військової служби.
Предмет дослідження - психологічні особливості військовослужбовців строкової служби з ознаками девіантної поведінки.
Мета дослідження обґрунтувати та експериментально перевірити можливість проявів девіантних відхилень у військовослужбовців строкової служби в залежності від їх психологічних особливостей та строку проходження служби.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що девіація, як суб’єктивна модель поведінки окремих військовослужбовців, є результатом взаємодії різного роду психофізіологічних, психологічних, соціальних та соціокультурних факторів, які впливають на особистість та проявляються у вигляді певної дефіцитарності функціонування її потреб.
Для досягнення мети і перевірки гіпотези були поставлені такі завдання:
1. Обґрунтувати підхід до вивчення девіацій, розкрити зміст і структурні компоненти потребнісно-мотиваційної структури особистості;
2. Визначити комплекс методів дослідження проявів девіацій;
3. Виявити типи проявів девіацій у військовослужбовців на різних етапах строкової служби та розглянути зв’язок між специфікою проявів девіацій у поведінці солдат та їх психологічними особливостями;
4. Емпірично перевірити дієвість прийомів корекції девіацій.
Теоретично-методологічну основу дослідження складають: теорія взаємодії соціальних і біологічних факторів розвитку особистості (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко та інші), системний аналіз розвитку особистості у діяльності (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов), динамічний підхід у дослідженнях психічних станів та рис особистості (Л.І.Анциферова, К.К.Платонов).
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувався комплекс методів, вибір та поєднання яких залежали від змісту проблеми, яка вивчалась, а саме: аналіз і узагальнення літературних джерел; вивчення документів; анкетування; проведення індивідуальних бесід; спостереження; психодіагностичні методики (опитувальник Шмішека, експрес методика Є.П.Ільїна, тест Айзенка, опитувальник Супос-8, методика М.Люшера), психолого-педагогічний експеримент, методи математичної статистики.
Наукова новизна дослідження - обґрунтовано побудову моделі динамічної функціональної структури особистості молодого воїна на базі єдиного системоутворюючого критерію потреб.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що здійснено системний аналіз девіантної поведінки військовослужбовців, розроблено систему виявлення проявів девіацій у військовослужбовців, їх первинного діагностування та методи корекції цих відхилень на різних стадіях служби.
Практичне значення дослідження визначається не тільки його психодіагностичним аспектом, але і безпосереднім застосуванням запропонованих методів і прийомів роботи з особовим складом військовослужбовців.
Етапи дослідження:
1. Попередній (1988-1996) Вивчення соціально-психологічних особливостей військовослужбовців строкової служби, специфіки їх адаптацій до умов служби в військах в під час безпосередньої співпраці з ними в межах однієї військової частини - на посадах заступника командира підрозділу з виховної роботи, офіцера-психолога, заступника командира військової частини. Набуття практичного досвіду, його теоретичне осмислення.
2. Підготовчий (1996-1998) Розробка теоретичної концепції вивчення проблеми, аналіз теми, цільове вивчення необхідної документації.
3. Основний (1999-2001) Організація дослідження проблеми на базі експериментальних та контрольних підрозділів. Застосування методик корекції.
4. Заключний (2001-2002) Аналіз отриманих результатів дослідження, осмислення даних, формування висновків, розробка та апробація рекомендацій. Літературне оформлення результатів роботи у вигляді дисертаційної роботи.
Особистий внесок автора полягає в теоретико-методологічній розробці й експериментальній перевірці даних про психологічні особливості військовослужбовців з ознаками девіантної поведінки, виявлення найбільш актуальних аспектів дослідження на перспективу.
Запропоновано та обґрунтовано залежність проявів девіантної поведінки від ненормативності у розвитку окремих елементів у структурі особистості військовослужбовця.
Надійність та вірогідність результатів дослідження підтверджується методологічним обґрунтуванням основних теоретичних положень, системою взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних меті та завданням роботи, а також достатньою репрезентативністю вибірки випробуваних з використанням методів статистичних процедур обробки даних, отриманих на протязі чотирьох років дослідження.
Апробація результатів дослідження, а також їх впровадження в практику, здійснювались шляхом застосування відповідної системи з вивчення психологічних особливостей воїнів. За період 1999-2001 року в військових частинах, де відбувалось дослідження, не було зафіксовано випадків надзвичайних подій та злочинів, а загальна кількість порушень військової дисципліни та громадського порядку скоротились майже у три рази. Отримані змістовні позитивні характеристики на воїнів, що пройшли запропоновану систему діагностування та відповідної корекції відхилень. Результати дослідження обговорювалася на засіданні Військової ради 43-ї ракетної армії, на міжвузівській науково-практичній конференції в Одеському інституті Сухопутних військ 15 травня 2002 року, секції психології в Одеському будинку вчених 9 січня 2003 року.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох глав, висновків, списку використаних джерел, який містить 231 найменувань, з них 19 іноземною мовою, 4 додатків. Дисертацію викладено на 202 сторінках комп’ютерного тексту, з них 178 сторінок основного, який містить 8 таблиць, 4 малюнки.

Список литературы

висновки:
1. Девіантна поведінка молодого військовослужбовця це окремі вчинки чи їх система, які є результатом взаємодії різного роду психофізіологічних, психологічних та соціокультурних факторів, що проявляються у вигляді певної дефіцитарності функціонування потреб на різних рівнях особистості.
2. Обґрунтована модель динамічної функціональної структури особистості воїна, яка побудована на базі єдиного системоутворюючого критерію потреб, виявилась ефективною при визначені джерел можливих відхилень від норми у розвитку особистісних характеристик.
3. виявлено, що джерелами відхиленої поведінки у військовослужбовця виступають неадекватні рівні розвитку його потреб, їх розбалансованість чи деформація, порушення функціонування окремих елементів підструктур в динамічних функціональній структурі особистості.
4. дослідження психологічних особливостей військовослужбовців з ознаками девіацій дозволило узагальнити типи девіацій у виді: соціально-пасивних, адитивних та асоціальних.
Особливістю військовослужбовців соціально-пасивного типу є невідповідність розвитку їх структурних компонентів біопсихіки (зокрема, наявність слабкого типу нервової системи) вимогам, що ставляться до солдата Збройних Сил, особливо в перший період його служби, що спонукає до девіантної поведінки, як до пошуку виходу із несприятливого становища. Здійснення девіантного вчинку залежить від гостроти переживання фруструючої ситуації, яке можна запобігти компетентним втручанням.
У адитивних девіантів в умовах служби проявляється незадоволеність таких їх характерологічних потреб як необхідність переживання ситуацій збудження, екзальтацій від отримання знаків одобрення з боку оточуючих або вживанні ейфорізуючих засобів. Прояви девіантної поведінки у цих осіб залежать від ситуацій і носять спорадичний характер.
Головна особливість асоціальних зацикленість на досягненні цілей гедонічного та утилітарного характеру будь-що, у тему числі, не виключаючи порушення закону. Їх девіантність має стійку тенденцію до систематизації та розширення за рахунок залучення в орбіту свого впливу соціально-незрілих елементів із свого оточення, найчастіше представників, які віднесені до адитивної групи.
5. Відповідно до існуючих вимог показала свою ефективність система завчасного оперативного діагностування девіантних відхилень у військовослужбовців строкової служби, яка включала набір відповідних методів та методик.
6. У результаті використання системного підходу видно, що девіантність солдатів строкової служби має ту особливість, що вона в переважній більшості випадків підлягає корекції. При проходженні військової служби, як ніде в іншому місці, в умовах півторарічного, по суті природного експерименту, як це було в нашому випадку, є можливість створити систему всеохоплюючих заходів профілактики та корекції девіацій.
Розроблена і апробована в цьому експерименті система психодіагностичних, профілактичних та корекційних заходів доказала таку можливість на практиці. За період проходження експерименту у військових частинах, де він здійснювався, не було зафіксовано жодного випадку надзвичайних подій чи скоєння злочину, а загальна кількість порушень військової дисципліни та громадського порядку скоротилась у тричі.
Однак межі експерименту виявилися недостатнім для того, щоб належним чином скоректувати поведінку асоціальних девіантів.
В цьому ми бачимо горизонт нових проблем, що вимагають свого вирішення на перспективу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакумова А.Г., Тройнина Е.М. К вопросу о саморазрушающем поведении подростков //Саморазрушающее поведение у подростков. -Л.: Наука, 1991.-С.17-29.
2. Аверин В.А. Психология личности. Учебное пособие. -С-Пб.: Издательство В.А.Михайлова, 1999. 89с.
3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии //Перевод с немецкого -М.: Фонд, 1995. 291с.
4. Актуальні проблеми психогігієни та психопрофілактики у військових частинах та підрозділах. Методичний посібник для командирів, офіцерів виховної роботи та лікарів. Одеса: УВР Од.ВО, 1998. 94с.
5. Алексеевский К.А., Едемский П.И. Фактор боеготовности ракетчиков. -М.: Воениздат, 1978. 176с.
6. Алемаскин В.А., Морозова Т.А. Особенности воспитательной работы с педагогически запущенными учащимися в средних профессионально-технических училищах. Методические рекомендации. М.: Профиздат, 1986. 182с.
7. Амосов Н.М. Моделирование сложных систем. К.: Наукова думка, 1968. 88с.
8. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональной системы. М.: Наука, 1978. 400с.
9. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. М.: Мысль, 1987. 208с.
10. Антонян Ю.М., Самовичев Е.Г. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве и вопросы предупреждения преступности. М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. 402с.
11. Анциферова Л.И. Психологические проблемы развития личности //Психологический журнал. 1980. №2. С.52-60.
12. Антонова О.Г., Домашевська О.П. Соціальна ситуація розвитку і особливості дітей, позбавлених батьківської опіки //Психологія К.: Радянська школа, 1991 Вип. 36 С.50-54.
13. Аптер М. Теория реверсивности //Вопросы психологии, 1987. -N1. -С.89-99.
14. Аристотель Сочинения в 4-х томах -М.: Мысль, 1976. -Т.2 -478 с.
15. Афанасьев В., Гилинский Я. Девиантное поведение и социальный контроль в условиях кризиса общества. -С-Пб.: Лениздат, 1995. 106 с.
16. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология. Вопросы определения нормы и отклонений. -Донецк: Сталкер, 1998. 432с.
17. Барабанщиков А.В., Глоточкин А.Д., Феденко Н.Ф., Шеляг В.В. Проблемы психологии воинского коллектива. М.: Воениздат, 1973. 380 с.
18. Баранов В.В., Похлебкіна І.О. Дослідження біографії девіантного підлітка як один з прийомів вивчення причин його десоціалізації //Практична психологія та соціальна робота. 2001. -N9. С.43-44.
19. Белкин А.С. Отклонение в поведении школьников. Свердловск: Изд. Уральского университета, 1973. 176с.
20. Белоус В.В. психологические симптомокомплексы и инварианты темперамента. Автореф. дис. доктора псих. наук. М.: 1982. 45с.
21. Бех І.Д. Від волі до особистості. -К.: Україна-Віта, 1995. 480с.
22. Бех І.Д. Довільна поведінка особистості //Вища школа, 1991. -N5. С.13-25.
23. Бех І.Д. Довільна поведінка школярів як мета виховання //Рідна школа, 1993. -N9. -С.17-28.
24. Бехтерев В.М. Объективно-психологический метод в применении к изучению преступности //Избранные работы по социальной психологии. РАН, Институт психологии. -М.: Наука, 1998. 399с.
25. Блонский П.П. Избранные психологические произведения. М.: Просвещение, 1964. 548с.
26. Боев И.В. Пограничная аномальная личность. -Ставрополь, 1999. 362с.
27. Божович А.И. Избранные психологические труды: Проблемы формирования личности. -М.: Международная педагогическая академия, 1995. 212с.
28. Большой толковый психологический словарь /Ребер Артур (Реgиіn). Том 1,2. Пер. с англ. М.: Вече, АСТ, 2000. Т.1 592с; Т.2 560с.
29. Большой толковый социологический словарь.Том 1,2. Пер. с англ. М.: Вече, АСТ, 1999. Т.1 544с; Т.2 528с.
30. Братусь Б.С. Аномалии личности. -М.: Мысль, 1988. 304с.
31. Братусь Б.С. Типологическая модель. Психологические типы личности в русской и советской культурах //Хрестоматия по психологии и типологии характеров. Самара: Изд. Дом «Бахрах», 1997. С. 77-93.
32. Братусь Б.С. К проблеме нравственного сознания в структуре уходящего века //Вопросы психологии. 1993. -N1.-С. 6-13.
33. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь справочник по психодиагностике. 2-е изд, -С-Пб.: Питер, 2001. 528с.
34. Бурно М.Е. Безвольная личность: выход из тупика. -М.: Знание, 1989. 63с.
35. Василюк Ф.Е. Структура образа //Вопросы психологии, 1993. -№5 С. 5-19.
36. Военная психология и педагогика. Под ред. Кулакова В.Ф. -М.: Совершенство, 1998. 397 с.
37. Военная психология. Под ред. М.И.Дьяченко, М.Ф.Феденко -М.: Воениздат, 1967. -260 с.
38. Волкогонов Д.А. Феномен героизма. М.: Политиздат, 1985. 306 с.
39. Волкогонов Д.А. Этюды о времени. -М.: Новости, 1998.- 318 с.
40. Воронков Б.В. Острые аффективные реакции и нарушения поведения //Особенности психических отклонений у подростков. -С-Пб.: Питер, 1993. 193с.
41. Ворошилов С., Гилинский Я. Военная девиантология. Материалы научного военно-социологического исследования проблем девиантного поведения военнослужащих. -Кишинёв: Академия наук республики Молдова, 1994. 154 с.
42. Вострокнутов Н.В., Василевский В.Г. Патологическое агрессивное поведение детей и подростков. Комплексная оценка на этапах возрастного психологического развития //Российский психиатрический журнал. 2000. N2, -С.12-19.
43. Выготский Л.С. Диагностика развития и педологическая клиника трудного детства //Собрание сочинений. -М.: АПН СССР. 1983, -т.5. -320 с.
44. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк. -С-Пб.: Союз, 1997. 96с.
45. Ганнушкин П.Б. О так называемом нормальном характере //Хрестоматия по психологии и типологии характеров. Самара, Изд «Бахрах», 1997. -С. 495-560.
46. Гилинский Я. Социология девиантного поведения и социального контроля //Социология в России. М., 1996. -С. 485-514.
47. Глоточкин А.В., Пирожков В.Ф. Психология состояния человека, лишённого свободы. -М.: Воениздат, 1968. 168 с.
48. Глушкова Т.О. Профілактика суїцидів у військових частинах //Практична психологія та соціальна робота. 2000. -N2. С. 27-28.
49. Голынкина Е.А. Динамика социально-психологических характеристик больных неврозами в процессе групповой психотерапии. Автореферат дис. канд. псих. наук -С-Пб, 1991. 18 с.
50. Горчаков П.А. Люди. Ракеты. Боеготовность. М.: Воениздат, 1985. 212 с.
51. Горячев С.М., Константинов Е.П., Исаева Т.М. Язык подсознания. -Красноярск: Бонус, 1998. 572 с.
52. Гриневич В., Гриневич Л., Якимович Б. та ін. Історія Українського війська (1917-1995). Львів: Світ, 1996. -Т.1 766 с, -Т.2 840 с.
53. Грінченко Б.С. Словар української мови. В 4-х томах. К.: Либідь, 1997. Т. С.20-119.
54. Гумилев Л.Н.. Этногенез и биосфера Земли. -Минск: Харвест, 1997. 63 с.
55. Джери Д, Джери Дж. Большой толковый социологический словарь. В 2-х томах. Перевод с англ. М.: Вече, 1999. Т.1. С.200; 296; 412-413.
56. Додонов Б.И. В мире эмоций. К.: Политиздат, 1978. 139 с.
57. Додонов Б.И. Эмоции как ценность. М.: Политиздат, 1975. 272 с.
58. Додонов Б.И. Эмоциональная направленность личности. Симферополь: изд. СГПИ, 1978. 167 с.
59. Додонов Б.И. Потребность в эмоциональном насыщении” как сторона направленности человека //Вопросы психологии. 1970. -№1. С. 11-20.
60. Додонов Б.И. Типы общей эмоциональной направленности людей и тенденции структурирования их эмоциональной сферы //Вопросы психологии. 1972. -№1. С. 22-31.
61. Дормашев Ю.Б., Романов В.Я. Психология внимания. -М.: Тривола, 1995. 357 с.
62. Драгомиров М.И. Избранные труды. -М.: Воениздат, 1956. -451 с.
63. Духневич В.Н. Профілактика суїцидів у військових частинах //Практична психологія та соціальна робота. 1999. -N1. С. 19-27.
64. Дозорцева Е.Г. Аномальное развитие личности у подростков с противоправным поведением: методология психического исследования и практика //Российский психиатрический журнал. 2000. N 2. -С. 19-31.
65. Душков Б.А. Психология типов личности -М.: Академия, 1999. -504 с.
66. Дьяченко М.И. Индивидуальный подход в воспитании воинов. М.: Воениздат, 1962. 216 с.
67. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд. -С-Пб.: Союз, 1998. 496 с.
68. Емельянов В.П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. Саратов: изд. СГУ, 1980. 163 с.
69. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии. -М.: Норма, 1996. 611 с.
70. Завадский Д.А. Обзор работ по психологии свидетельских показаний. -М.: Право, 1994. -N2. С. 41-51.
71. Зейгарик Б.В. Патопсихология 2-е изд. -М.: Изд. МГУ, 1986. 252 с.
72. Иванников В.А. Психологический механизм волевой регуляции. М.: Наука, 1991. 228 с.
73. Игошев К.Е. Опыт социально-психологического анализа личности несовершеннолетних правонарушителей. М.: НИИ МВД СССР, 1968 182 с.
74. Изард К. Эмоции человека. Пер. с английского. М.: МГУ, 1980. 440 с.
75. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. -С-Пб.: Питер, 2000. -512 с.
76. Ильин Е.П. Психология воли. -С-Пб.: Питер, 2000. 288 с.
77. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. -С-Пб.: Питер, 2001. 152 с.
78. Історія Українського війська. В 3-х книгах. Львів: Світ, 1992. Т.1. -288 с.
79. Карояни А.Г. Психология в США в годы второй мировой войны //Психолгический журнал 2002. № 2. С.110-117.
80. Калин В.К. Волевая регуляция деятельности. Автореф. диссерт. докт. псих. наук Тбилиси: ТГУ, 1989. 32 с.
81. Кассинов Г.В. Рационально эмоционально поведенческая психотерапия как метод лечения эмоциональных расстройств //Психотерапия от теории к практике. -С-Пб.: Питер-пресс, 1995. С.88-98.
82. Клименко В.В. Свідомі та сенсорні дії у психічному відтворенні //Практична психологія і соціальна робота 2001. -№5, С. 31-35.
83. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама. М.: Харвест 1993. 223 с.
84. Китов А.И. Психологические основы предупреждения нарушений воинской дисциплины. Кандидат. дис. -М.: ВПА, 1967. 263с.
85. Клейберг Ю.А. Социальная среда, жизненные притязания и девиантное поведение подростков //Человек и общество: тенденции социальных изменений. С-Пб., 1997. Вып. 1. -С. 291-295.
86. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учебное пособие для вузов. М.: Т.Ц. Сфера, 2001, -160 с.
87. Клейберг Ю.А. Отклоняющееся поведение современного городского подростка //Психолого-педагогическая и социальная поддержка детей и молодёжи группы риска”: состояние, проблемы, перспективы. Материалы конференции. -Тверь: ЧуДо, 1998. С.6-13.
88. Клиническая психология /Под ред. М.Перре, У.Баумана. 2-е междунар. изд. -С-Пб.: Питер, 2002. 312с.
89. Ковалёв В.И. Психология боевой активности оператора. -М.: Воениздат, 1974. 141 с.
90. Ковалевська Ю.М. Визначення та корекція раніх форм девіантної поведінки. Автореферат дис. кандидата психол. наук. Харків: Університет внутрішних справ, 1998. 20 с.
91. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
92. Кон И.С. Психология старшеклассника. М.: Просвещение, 1982. 255 с.
93. Коробейников М.П. Поведение воина в опасной ситуации. Психологические исследования. -М.: ВПА, 1965. 216 с.
94. Коробейников М.П. Сержанту о психологии. М.: Воениздат, 1966. 362 с.
95. Королёв В.В. Психические отклонения у подростков правонарушителей. М.: Медицина, 1992. 208 с.
96. Крайг Г. Психология развития. -С-Пб.: Питер, 2000. 992 с.
97. Кресси Д.Р. Развитие теории. Теория дифференцированной связи. Социология преступности. М.: Право, 1966. 476 с.
98. Крип’якевич І. Всесвітня історія. У 3-х книгах. Книга 1. -К: Либідь, 1995. 462 с.
99. Курбатова Т.Н. Структурный анализ агрессии. -С-Пб.: Питер, 1995. 82 с.
100. Курпатов В.И. Профилактика, лечение и реабилитация психогенно обусловленных расстройств у плавсостава Военно-Морского флота. Автореферат дис. доктора мед. наук. -С-Пб., 1994. 32 с.
101. Кучма Л.Д. Виступ на Всеармійських Зборах офіцерів //Народна Армія 20 липня 1999 р.
102. Ланцова Л.А., Шурупова М.Я. Социальная теория девиантного поведения //Соціально политический журнал, 1993. -N4. -С. 32-41.
103. Леонгард К. Акцентуированные личности. Пер. с нем. К.: Вища школа, 1989. 375 с.
104. Личко А.Е. Основные типы нарушения поведения у подростков. Патологические нарушения поведения у подростков. Л.: Медицина, 1973. 225 с.
105. Личко А.Е. Особенности саморазрушающего поведения при различных типах акцентуации характера у подростков //Саморазрушающее поведение у подростков. Л.: Медицина, 1991. 119 с.
106. Личко А.Е. Подростковая психиатрия. 2-е изд. Л.: Медицина, 1985. 416 с.
107. Магун В.С. Понятие потребности и его теоретико-психологический контекст //Вопросы психологии 1985. -№2. С. 118-126.
108. Макаренко А.С. Собрание сочинений. М.: Изд. АПН РСФСР, 1958. Т.7, -С. 299-300.
109. Максименко С.Д., Соловіенко В.О. Загальна психологія. К.: МАУП, 2000. 256 с.
110. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К.: НДІП, 1990. 89 с.
111. Максименко Ю.Б. Цветовая символика в экспериментально психологических исследованиях. Донецк: ДИППО, 1997. 55 с.
112. Максимова Н.Ю., Милютинова Е.Л. Курс лекций по детской психиатрии. Учебное пособие. Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. 576 с.
113. Марищук В.Л. и др. Методика психодиагностики в спорте. Учебное пособие. М.: Просвещение, 1989. 191 с.
114. Марцинковская Т.Д. История детской психологии. М.: Владос, 1998. 273с.
115. Маслоу А. Мотивация и личность. -С-Пб.: Питер Пресс, 1999. 479 с.
116. Матвеев В.Ф. Учебное пособие по психиатрии. М.: Медицина, 1975. 435с.
117. Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения. Учебное пособие. М.: МЕД Пресса, 2001. 432 с.
118. Методы эффективной психокорекции. Хрестоматия. Составитель К.В.Сильчёнок. Минск: Харвест, 1999. 816 с.
119. Методика вивчення індивідуально-психологічних якостей військовослужбовця. За ред. Можаровського В.М. Одеса: УВВР, 2001. 96 с.
120. Моргун В.Ф. Психоаналіз і багатомірність особистості //Психологія на грані тисячоліть. К.: Тези наукової конференції, 1999. -С.510-518.
121. Моргун В.Ф. Концепція багатомірного розвитку особистості та її застосування //Філософська думка 1992. -№2. С.27-40.
122. Моргун В.Ф. Деліквентний підліток. -Полтава: вид. ПГІ, 1995. 171 с.
123. Мерлин В.С. Психология индивидуальности. Избранные психолгические труды.-Воронеж: МОДЭК, 1996. 448 с.
124. Мерлин В.С. Очерки интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986. 137 с.
125. Мясищев В.Н. Психология отношений. -Москва-Воронеж, 1996. 382 с.
126. Мясоед П.А. Проблема ненормативного психологического развития //Вопросы психологии. 1994. -№6. С.49-54.
127. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. Навчальний посібник. К.: Вища школа, 2000, -479 с.
128. Найссер У. Познание и реальность. М.: Прогресс, 1981. 230 с.
129. Наказ Міністра Оборони Україна № 40 від 06.02.01р. Про введення в дію інструкції про порядок надання доповідей про злочини, події, порушення військової дисципліни та громадського порядку у Збройних силах України” 12 с.
130. Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. -М.: Наука, 1976. 335 с.
131. Николаев Ю.М. Психоневрологические предикторы девиантного поведения девочек-подростков с резидуально-органическим поражением головного мозга //Российский психиатрический журнал 2001. -N 4. С. 42-44.
132. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. -М.: Творческий центр Сфера”, 2001. 512 с.
133. Основи психології. /За ред. О.В. Киричука, В.А.Роменця. 2-ге видання. К.: Либідь, 1997. С. 208-210.
134. Основы профессионального психофизиологического отбора военных специалистов. М.: Воениздат, 1981. 468 с.
135. Панок В., Титаренко Т., Цепельова Н. Основи практичної психології. К.: Либідь, 1999. 533 с.
136. Перлс.Ф. Опыты психологии самосознания. М.: Владос, 1993. 448 с.
137. Платон. Сочинения в 3-х томах. -М.: Мысль, 1968. Т.1, -С. 138-139.
138. Платонов К.К., Голубев Г.Г. Психология. М.: Высшая школа, 1977. 247 с.
139. Платонов К.К. Проблемы способностей. М.: Наука, 1972. 312 с.
140. Платонов К.К. Динамическая функциональная структура личности Краткий словарь системы психологических понятий. М.: Высшая школа, 1984. 174 с.
141. Платонов К.К. Структура и развитие личности. М.: Наука, 1986. 255 с.
142. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. М.: Ось-89, 2001. 704 с.
143. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. -Самара: Бахрах, 1998. 513 с.
144. Психологическая типология. Хрестоматия. М.: Норма АСТ, 2000. 656 с.
145. Психологический словарь, Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. 2-е изд. М.: Педагогика, 1996. 440 с.
146. Психология характера. Хрестоматия. /Под ред. Б.Ф. Райгородского Самара: Бахрах, 1997. 655 с.
147. Психология / Учебник под ред. А.А. Крылова. -С-Пб.: Проэкт, 1998. 575с.
148. Психология /Підручник .За ред. Ю.Л.Трофімова, В.В.Рибалки та ін. К.: Либідь, 1999. 558 с.
149. Психология. Словарь, Под общей ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. 2-е изд.. М.: Политпздат, 1990. 496 с.
150. Психология: Биографический, библиографический словарь. Под ред. Н.Шахи, Э.Чепман. Перевод с англ. -С-Пб.: Эвразия, 1999. 822 с.
151. Психологічний мінімум вивчення особи військовослужбовця. Львів: УВР ПрикВО, 1995. 127 с.
152. Психологія. Підручник для педагогічних вузів /За ред. Г.С.Костюка. К.: Радянська школа, 1961. С.98-137; 307-373.
153. Психотерапевтическая энциклопедия. Под ред. Б.Д. Корвасарского Серия «Мастера психологии» -С-Пб.: Питер Ком, 1998. 743 с.
154. Райнвальд Н.И. Психология личности. М.: Наука, 1987. 200 с.
155.