ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ КУРСАНТІВ У ВИЩОМУ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТІТЯЄВ Володимир Миколайович

УДК 37.015.3:355.233

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ КУРСАНТІВ
У ВИЩОМУ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

19.00.07 Педагогічна та вікова психологія”

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
ЯГУПОВ Василь Васильович,
доктор педагогічних наук, професор

Київ 2006

З М І С Т

ВСТУП .......................................................................................................

5

Розділ 1. Особистісно орієнтоване навчання як предмет психологічного аналізу ......................................

17

1.1. Витоки особистісно орієнтованого навчання, його становлення і розвиток в сучасних умовах............................................................................

17

1.2. Психологічний аналіз особистісно орієнтованого навчання ..........

36

1.3. Сучасний стан навчання курсантів і психологічні передумови впровадження особистісно орієнтованого навчання у вищому військово-морському навчальному закладі ..............................................................

50

Висновки до розділу 1 ...............................................................................

71

Розділ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВПЛИВУ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩОМУ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОМУНАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ НА ОСОБИСТІСТЬ КУРСАНТА ....................................................................................................

74

2.1. Психологічний портрет особистості морського офіцера ................

75

2.2. Показники оцінювання та методика дослідження впливу наявного навчального процесу на особистість курсанта ........................................

80

2.3. Аналіз результатів експериментального дослідження динаміки розвитку та прояву особистісних якостей курсантів під впливом традиційного навчального процесу ........................................................................

93

Висновки до розділу 2 ...............................................................................

120

Розділ 3. Шляхи та результати впровадження особистісно орієнтованого навчання курсантів у ВИЩОМУ військово-морському НАВЧАЛЬНОМУ ЗА-КЛАДІ..............................................................................................................

124

3.1. Концептуальна модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою та методи її впровадження у вищому військово-морському навчальному закладі....................................................

124

3.2. Результати впровадження особистісно орієнтованого навчання у процес військово-професійної підготовки курсантів...................................

150

3.3. Обґрунтування методичних рекомендацій щодо впровадження особистісно орієнтованого навчання у вищих військових навчальних закладах.............................................................................................................

180

Висновки до розділу 3 ...............................................................................

185

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ........................................................................

188

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................

193

ДОДАТКИ .................................................................................................

215

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. Становлення незалежної демократичної України характеризується докорінними змінами як у світогляді людей, так і в структурі соціуму, які безпосередньо відображаються на ставленні держави та суспільства до такого соціально-психологічного феномену, як особистість. Це, зокрема, проявляється у перенесенні акценту в навчальному процесі з передачі знань, навичок і вмінь професійної діяльності на формування творчої особистості професіонала, здатного самостійно здобувати і переробляти необхідну інформацію, творче ставитися до своєї діяльності, ефективно розвивати як фахові навички і вміння, так і особистісні якості. Для цього слід створити необхідні умови, головна з яких забезпечення рівності учасників НВП, дотримання суб’єкт-суб’єктних взаємин між ними. Дане завдання може бути успішно розв’язаним лише за умови якісного оновлення всієї системи освіти в Україні. Основні передумови та завдання її реформування викладені в Національній доктрині розвитку освіти: ...стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства і держави. Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, утвердження пріоритетів сталого розвитку, інші властиві сучасній цивілізації риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник і основний важіль сучасного прогресу, потребу в радикальній модернізації галузі, ставлять перед державою, суспільством завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти і науки, першочерговість розв’язання їх нагальних проблем” [135]. Виходячи зі становища, яке склалося в цій галузі, цілей і задач освітньої реформи, визначаються й основні шляхи реформування освіти і принципи їхньої реалізації, серед яких, зокрема, принцип гуманізації освіти, ...що полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, у найповнішому розкритті її здібностей і задоволенні різноманітних освітніх потреб, забезпеченні пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи” [59, с. 9].
Збройні сили України є елементом політичної системи держави, тому проблеми, що пов’язані з реформуванням системи освіти стосуються їх безпосередньо. Для узгодженого й послідовного їх розв’язання нині в державі створюються необхідні нормативні основи: крім вже наведеної вище Національної доктрини розвитку освіти ними є Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття)” [59], Воєнна доктрина України [46], Закони України Про освіту” [73], Про вищу освіту” [71] та Про Збройні Сили України” [72], Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки [60], Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року [200], Концепція виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України [92], Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України [93], Постанова Кабінету Міністрів України № 1410 від 15 грудня 1997 року Про створення єдиної системи військової освіти” [161].
Між тим, рівень підготовленості до військово-професійної діяльності пересічного випускника військово-морського ВНЗ суттєво не відповідає сучасним вимогам. Причинами цього значною мірою є недоліки в організації навчального процесу, який характеризується певними протиріччями. Вони такі:
1) між соціальними явищами, які характеризуються динамізмом, багатогранністю, суперечливістю, демократизацією, гуманізмом, активністю та сутністю навчального процесу у ВВНЗ, для якого характерні консерватизм, неквапливість, спрощений односторонній підхід до явищ життя;
2) між вимогами до соціальних якостей флотського офіцера та процесом їх формування у ВВНЗ. Сьогодні майбутній офіцер має бути готовим до активної та самостійної діяльності, а навчальний процес спрямований де-факто на формування пасивної, безініціативної особистості;
3) між організацією навчального процесу і вимогами флотської практики. У ВВНЗ навчальний матеріал рознесений за часом і викладається окремо за темами, розділами, навчальними дисциплінами. На практиці, ЗНУ при вирішенні службових завдань потребуються у комплексі, що викликає певні складнощі у курсантів і молодих офіцерів. До того ж навчальний процес сьогодні значною мірою спрямований на переказування отриманої інформації і в меншому ступені на її прикладний аспект;
4) між цілями навчання та спрямованістю навчального процесу. В наш час кількість інформації зростає лавиноподібно і так само швидко застаріває велика кількість знань, які вже були засвоєні курсантом. Все це призводить до того, що вища військова школа змушена ставити за мету підготовки майбутніх офіцерів формування і розвиток наукового стилю пізнавальної діяльності курсантів, бажання та вміння самостійно навчатися при тому, що навчальний процес продовжує бути переважною мірою спрямованим на передачу і засвоєння інформації.
Успішно подолати ці протиріччя, не вносячи змін до існуючої системи військової освіти, неможливо. У цьому зв’язку виникає завдання розроблення та впровадження в життя нової прогресивної психолого-педагогічної концепції реформування ВВНЗ, провідними принципами якої мають бути гуманізація, гуманітаризація і демократизація військової освіти та надання їй особистісного спрямування. На сьогоднішній день однією з найбільш перспективних у цьому плані є концепція особистісно орієнтованого навчання. Вона дозволить значною мірою уникнути тих недоліків, що властиві традиційним педагогічним системам, шляхом перенесення мети навчання з оволодіння знаннями, навичками й уміннями на формування творчої особистості майбутнього військового фахівця на основі цілеспрямованої реалізації комплексу її задатків, здібностей та інших індивідуально-психічних властивостей. Це дасть можливість найповнішим чином використовувати природні й отримані в процесі соціалізації якості особистості з максимальною користю для суспільства і для неї самої.
Теоретико-методологічні основи наукового підходу до вивчення психологічних чинників особистісно орієнтованого та діяльнісного навчання молоді студентського віку викладено в працях вітчизняних та зарубіжних психологів і педагогів. Істотний інтерес у цьому плані для даного дослідження становлять праці С.Д.Максименка, О.В.Скрипченка, В.О.Якуніна щодо психологічних аспектів навчання; М.Й.Боришевського, Г.С.Костюка, О.В.Киричука, В.Ф.Моргуна, О.Я.Савченко, М.В.Савчина, Н.В.Чепелєвої щодо розвитку особистості у навчальному процесі; О.В.Бондаревської, В.В.Рибалки, О.М.Пєхоти, В.А.Семиченко, І.С.Якиманської щодо особистісного підходу у навчанні; І.Д.Беха, І.А.Зязюна, О.В.Киричука, О.В.Сухомлинської щодо гармонійного формування рис особистості учня у навчально-виховному процесі; О.І.Кульчицької, В.О.Моляко, М.М.Нечаєва, В.В.Рибалки, В.А.Роменця, С.О.Сисоєвої, В.О.Сластьоніна щодо розвитку творчої особистості; М.І.Нещадима щодо концептуальних основ ефективного функціонування військової освіти.
Проблемами професійного навчання та становлення особистості фахівця займаються В.А.Козаков, Н.Г.Ничкало, П.С.Перепелиця, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, В.В.Синявський, Ю.Л.Трофімов, Т.С.Яценко; психологічні умови вдосконалення професійної підготовки майбутніх офіцерів у ВВНЗ досліджували С.М.Левченко, Т.І.Олійник, Є.Г.Староконь.
Значний інтерес для обґрунтування предмету нашого дослідження становлять роботи зарубіжних вчених щодо дослідження проблем розвитку особистості та її самоактуалізації, розроблення інноваційних дидактичних систем. Такими є, перш за все, Е.Берн, З.Фрейд, А.Адлер, Е.Еріксон, В.Райх, Е.Фромм, К.Г.Юнг, К.Горні у галузі глибинних утворень психіки; Е.Торндайк, Дж.Вотсон, Б.Скіннер, Н.Краудер поведінкового напряму у навчанні; Р.Бернс, А.Маслоу, Р.Мей, Г.Олпорт, Ф.Перлз, К.Роджерс, В.Франкл вершинних психічних утворень, становлення гуманістичної психології та педагогіки; Дж.Дьюї, А.Комбс, Є.Коллі, П.Петерсен, П.Фрейре, С.Френе, П.Штайнер створення педагогічних систем гуманістичного спрямування.
Проблеми, що стосуються навчання військовослужбовців, також розробляли такі російські військові науковці, як Б.Ц.Бадмаєв, О.В.Барабанщиков, В.П.Давидов, Е.М.Коротков, С.С.Муцинов, В.В.Офіцеров, С.І.С’єдін, Ю.Ф.Худо-леєв.
Велику увагу проблемі впровадження особистісно орієнтованого навчання у сферу підготовки військових фахівців приділяє у своїх працях В.В.Ягупов.
Ефективність професійної підготовки офіцерів ВМС ЗСУ визначальним чином залежить від організації навчального процесу у ВВНЗ, розвитку теорії та методики військового навчання, наповнення їх гуманістичним і військово-професійним змістом. У цьому зв’язку постає проблема визначення відповідних психологічних чинників, використання яких при організації та проведенні навчального процесу у військово-морському навчальному закладі дасть змогу успішно розв’язати зазначені вище завдання шляхом підвищення мотивації курсантів до навчальної діяльності, забезпечення їх суб’єктності, встановлення суб’єкт-суб’єктних відносин у ВНП. Отже, завдання щодо виявлення та обґрунтування психологічних засад особистісно орієнтованого навчання, використання їх при впровадженні даної концепції до навчального процесу у військово-морському ВНЗ набуває наразі особливого значення.
Проте на сьогоднішній день відсутні фундаментальні й прикладні наукові дослідження у галузі психологічних засад впровадження концепції особистісно орієнтованого навчання до навчального процесу у військово-морському ВНЗ.
Таким чином, особлива актуальність зазначених проблем, гостра потреба у підвищенні якості професійної підготовленості офіцерів ВМС ЗСУ, необхідність переходу від авторитарної до особистісно орієнтованої моделі навчання курсантів і особливе значення, якого набуває, у зв’язку з цим, її психологічне підґрунтя зумовили вибір теми дослідження Психологічні засади особистісно орієнтованого навчання курсантів у вищому військово-морському навчальному закладі”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень СВМІ ім. П.С.Нахімова за шифром Гуманізація” (РК № 0105U007851). Воно пов’язане з тематичним планом наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України на 2002-2004 рр. за темою Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти” (РК №0102U000399).
Тему дисертації затверджено вченою радою СВМІ ім. П.С.Нахімова (протокол № 16/168 від 28.05.2004 р.) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 28.02.2006 р.).
Об’єкт дослідження навчальний процес у вищому військово-морському навчальному закладі.
Предмет дослідження психологічні засади підготовки майбутніх флотських офіцерів до військово-професійної діяльності на основі застосування провідних ідей особистісно орієнтованого навчання.
Мета дослідження обґрунтувати психологічні засади розробки та впровадження провідних принципів, положень і методів особистісно орієнтованого навчання у підготовку майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил України до військово-професійної діяльності та експериментально перевірити їх ефективність.
Концептуальна ідея дослідження: особистісно орієнтоване навчання курсантів у військово-морському ВНЗ має бути цілеспрямованим і системним процесом творчої суб’єкт-суб’єктної взаємодії курсантів з науково-педагогічними працівниками, спрямованим на суб’єктний розвиток курсантів як творчих особистостей та офіцерів фахівців Військово-Морських Сил України, на їх особистісне і професійне самовизначення, на опанування військово-професійною та особистісною компетентністю, на формування бойової майстерності, на сприяння реалізації їх духовного, інтелектуального та особистісного потенціалів.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що якість формування творчої та професійно підготовленої особистості морського офіцера у військово-морському ВНЗ можна суттєво покращити за рахунок актуалізації суб’єктності курсантів у навчальній діяльності, створення сприятливого морально-психологічного клімату у курсантських підрозділах, забезпечення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між курсантами та між науково-педагогічними працівниками і курсантами шляхом впровадження у військово-професійну підготовку майбутніх морських офіцерів провідних принципів, положень і методів особистісно орієнтованого навчання.
Відповідно до мети дослідження та висунутої гіпотези були поставлені такі завдання:
1. Здійснити аналіз наукової літератури з проблеми дослідження та визначити психологічні передумови реорганізації навчального процесу у військово-морському ВНЗ на особистісно орієнтованих засадах.
2. Розробити психологічний портрет особистості морського офіцера та обґрунтувати його компоненти.
3. Визначити психодіагностичні показники особистісного розвитку курсантів та особливості цього розвитку під час їх навчання у військово-морському ВНЗ за традиційно організованого навчального процесу.
4. Розробити та обґрунтувати концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою, визначити систему методів її творчого впровадження у підготовку майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил України.
5. Експериментально перевірити ефективність концептуальної моделі особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою.
6. Обґрунтувати методичні рекомендації щодо впровадження особистісно орієнтованого навчання у вищому військовому навчальному закладі.
Теоретичну основу дослідження становлять:
- досягнення психології, педагогіки, висновки сучасних міждисциплінарних досліджень;
- положення психологічної та педагогічної наук про системно-структурний підхід до аналізу психологічних і педагогічних явищ (О.М.Аверьянов [6], П.К.Анохін [13], Т.А.Ільїна [81; 82], Ф.Ф.Корольов [94; 95] та ін.);
- ідея про розвиток як основний спосіб існування людини у процесі різних форм взаємодії, зокрема у навчальній діяльності (Б.Г.Ананьєв [9; 10], Б.Бітінас [29], М.Й.Боришевський [39; 40], Г.В.Ващенко [42; 43], Л.С.Виготський [47], О.К.Дусавицький [67], О.В.Киричук [87; 88], Г.С.Костюк [96-98], С.Д.Максименко [70; 136], В.Ф.Моргун [132; 133], О.М.Отич [148], Е.О.Помиткін [160], С.Л.Рубінштейн [174; 175], М.В.Савчин [178-180], Н.Ф.Тализіна [204-206], Н.В.Чепелєва [145], Ю.М.Швалб [233] та ін.);
- концепції особистості як активного суб’єкта діяльності, поведінки, спілкування та розвитку (І.Д.Бех [27; 28], В.І.Бондар [34; 35], О.В.Киричук [87; 88]; О.І.Кульчицька [106], О.М.Леонтьєв [110-112], В.М.Мадзігон [120], В.Г.Панок [149], О.Я.Савченко [177], В.О.Татенко [207; 208], О.П. Хохліна [231], Г.І.Щукіна [235; 236] та ін.);
- ідеї гуманістичної філософії освіти (В.П.Андрущенко [11; 12], І.Д.Бех [27; 28], І.А.Зязюн [76-79], Н.І.Литвинова [115], В.С.Лутай [118], Н.Г.Ничкало [140-142] та ін.);
- психологічні та методичні основи професійної підготовки військовослужбовців (О.В.Барабанщиков [22-24; 45], В.П.Давидов [23], П.П.Криворучко [104], М.І.Нещадим [138; 139], Я.В.Подоляк [158], С.І.С’єдін [203], В.В.Стасюк [199], В.В.Ягупов [239-244] та ін.);
- сучасні концепції навчання;
- ідеї та положення, які викладені у державних нормативних документах з проблем освіти, зокрема військової.
Методологічну основу дослідження становлять:
положення про теорію наукового пізнання, історичний підхід до аналізу психологічних явищ, системний підхід як різнобічний і поліваріантний спосіб аналізу досліджуваних проблем (В.Г.Афанасьєв [16; 17], І.В.Блауберг [31; 32], Т.А.Ільїна [81; 82], І.П.Маноха [122], Е.Г.Юдін [32] та ін.);
- особистісно орієнтований та особистісно-діяльнісний підходи до навчання і професійної підготовки фахівців (О.А.Абдуліна [1; 2], К.О.Абульханова-Славська [3; 4], Ш.О.Амонашвілі [7; 8], В.П.Андрущенко [11; 12], О.Г.Асмолов [14; 15], Г.О.Балл [18-21], І.Д.Бех [27; 28], О.В.Бондаревська [36-38], В.В.Давидов [57; 58], М.І.Дяченко [68], Є.В.Єгорова [69], І.А.Зязюн [76-79], Л.О.Кандибович [68], В.А.Козаков [89; 90], О.В.Киричук [87; 88], В.Г.Кремень [101-103], Б.Ф.Ломов [116], С.Д.Максименко [70; 136], М.М.Нечаєв [137], Н.Г.Ничкало [140-142], В.Г.Панок [149], П.С.Перепелиця [152; 153], Н.А.Побірченко [156; 157], В.В.Рибалка [168-171], О.Є.Самойлов [181], Г.К.Селевко [182; 183], В.А.Семиченко [184; 185], В.В.Сєріков [186], В.В.Синявський [187], О.В.Скрипченко [193; 194], В.О.Сластьонін [195; 196], Ю.Л.Трофімов [167], Л.О.Хомич [230], В.В.Ягупов [239-244], І.С.Якіманська [245-247], В.О.Якунін [248; 249], Т.С.Яценко [252; 253] та ін.);
- психологічні особливості формування творчої особистості (О.М.Ігнатович [83], О.І.Кульчицька [106], В.О.Моляко [130; 131], М.М.Нечаєв [138], В.А.Роменець [173] та ін.).
Джерелознавчу базу нашого дослідження становлять монографії, наукові статті в періодичних виданнях, журналах із психології, педагогіки, професійної освіти, докторські та кандидатські дисертації, автореферати дисертацій тощо.
Методи дослідження.
Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс загальнонаукових і власне психологічних методів теоретичного та емпіричного дослідження.
Теоретичні: аналіз теоретичних джерел з проблем педагогічної і загальної психології, теорії та методики військового навчання, професійної підготовки у ВНЗ; абстрагування та ідеалізація; класифікація й систематизація теоретичних та експериментальних даних; теоретичне моделювання навчального процесу у військово-морському ВНЗ на особистісно орієнтованих засадах; конкретизація теоретичного знання; індукція й дедукція; порівняльний аналіз; оцінювання та прогнозування сучасного стану навчання курсантів у військово-морському ВНЗ.
Емпіричні: спостереження, бесіди, тестування, анкетування, експертна оцінка, узагальнення досвіду організації навчального процесу у ВВНЗ, незалежних характеристик і результатів навчальної діяльності, метод самооцінки, констатувальний і формувальний експеримент.
У дослідженні було використано також методи комп’ютерного статистичного опрацювання отриманих даних, розроблення навчальних програм і тематичних планів на основі концепції особистісно орієнтованого навчання. Використано досвід дисертанта як заступника командира роти з виховної роботи, слухача Київського військового гуманітарного інституту, офіцера відділу виховної роботи, викладача кафедри українознавства і всесвітньої культури СВМІ.
Дослідження проводилося в три етапи протягом 1999-2006 років.
На першому етапі (1999-2001) проаналізовано теоретичні підходи до визначеної проблеми.
На другому етапі (2001-2003 рр.) проведено констатувальний експеримент щодо визначення психологічних засад і обґрунтування концептуальної моделі особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою.
На третьому етапі (2003-2006 рр.) проведено формувальний експеримент з метою перевірки ефективності функціонування особистісно орієнтованого навчання курсантів у військово-морському ВНЗ, здійснено узагальнення його результатів, формулювання висновків та обґрунтування практичних рекомендацій.
Експериментальна база: Севастопольський військово-морський ордена Червоної Зірки інститут імені П.С.Нахімова. Дослідженням було охоплено 366 курсантів, у формувальному експерименті взяли участь 124 курсанти, з яких 67 увійшли в експериментальну групу, а 57 у контрольну.
Наукова новизна дослідження: вперше було визначено психологічні умови розробки і впровадження провідних принципів, положень і методів особистісно орієнтованого навчання у підготовку майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил України; розроблено концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою; обґрунтовано систему методів, спрямованих на реалізацію концептуальних положень особистісно орієнтованого навчання у військово-морському ВНЗ.
Удосконалено показники оцінювання змін провідних суб’єктних якостей особистості курсанта в результаті творчого застосування особистісно орієнтованих методів.
Дістали подальшого розвитку методичні аспекти психологічного забезпечення особистісно орієнтованої військово-професійної підготовки майбутніх фахівців для Військово-Морських Сил України.
Теоретичне значення роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні основних психологічних умов розробки та впровадження принципів, положень і методів особистісно орієнтованого навчання у військово-професійну підготовку майбутніх морських офіцерів; у розробці концептуальної моделі особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою; у конкретизації показників оцінювання змін провідних суб’єктних якостей особистості курсанта в результаті творчого застосування особистісно орієнтованих методик його підготовки у ВВНЗ.
Практичне значення дослідження полягає у розробці комплексної методики психодіагностики показників особистісного розвитку курсантів військово-морського ВНЗ; розробці системи методів особистісно орієнтованого впливу на особистість курсанта під час його навчання у ВВНЗ; в обґрунтуванні методичних рекомендацій щодо використання результатів дослідження у процесі підготовки майбутніх морських офіцерів.
Результати дослідження впроваджено у практику роботи Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П.С.Нахімова (довідка №1966 від 21.06.2006р.), Науково-методичного центру військової освіти Міністерства оборони України (довідка № 150/НМЦ/254 від 20.06.2006 р.).
Особистий внесок автора полягає у теоретичному аналізі досліджуваної проблеми; створенні психологічного портрету морського офіцера; розробці концептуальної моделі особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою; науковому обґрунтуванні системи методів особистісно орієнтованого впливу на курсантів військово-морського ВНЗ.
Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечена теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, послідовною реалізацією системного, особистісного та діяльнісного підходів; використанням комплексу методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті й завданням; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів; практичною реалізацією основних розробок і рекомендацій у навчальному процесі Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П.С.Нахімова.
На захист виносяться положення про:
1. Психологічний портрет особистості морського офіцера.
2. Концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою.
3. Систему методів особистісно орієнтованого впливу на курсантів військово-морського ВНЗ.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних і науково-методичних конференціях: Система військової освіти як школа виховання української військової інтелігенції” (29 травня 2001 р., м. Київ), Психолого-педагогічні та економічні проблеми гуманізації навчального процесу в закладах освіти” (16-18 травня 2002 р., м. Рівне), Єдність навчання та виховання майбутнього фахівця в організації педагогічного процесу” (15-16 травня 2002 р., м.Одеса), Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” (24-25 листопада 2005 р., м. Київ), Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (12 травня 2006 р., м. Хмельницький).
Публікації. Основні результати дослідження відображені у 13 одноосібних публікаціях [209-221], із них: 5 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України; 1 стаття у збірнику наукових праць; 3 навчально-методичних посібники; 2 тези і 2 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (268 найменувань, з них 15 іноземною мовою), 6 додатків на 85 сторінках, містить 32 таблиці на 33 сторінках, 3 рисунки на 3 сторінках.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На основі здійсненого дослідження зроблено такі загальні висновки:
1. Теоретичний аналіз наукових джерел показав недостатній рівень розробленості питання щодо психологічних обґрунтування шляхів та напрямів впровадження основних положень концепції особистісно орієнтованого навчання у процес підготовки морського офіцера. Встановлено, що рівень підготовленості випускників військово-морського ВНЗ недостатньо відповідає вимогам їх військово-професійної діяльності. Причинами цього, значною мірою, є недоліки в організації навчального процесу. Одним з найефективніших засобів розв’язання цих проблем є впровадження у військово-навчальний процес ВВНЗ концепції особистісно орієнтованого навчання. Визначено психологічні передумови реорганізації військово-навчального процесу в СВМІ на особистісно орієнтованих засадах (концептуальні, соціальні, професійні та особистісні).
2. На основі психологічного аналізу професійної діяльності офіцера ВМС ЗСУ та провідних рис характеру видатних флотоводців було розроблено психологічний портрет особистості морського офіцера, який складається з п’яти компонентів (комунікативного, мотиваційного, характерологічного, рефлексивного та інтелектуального), кожен з яких включає відповідні особистісні якості.
3. Визначено та систематизовано за п’ятьма компонентами такі показники оцінювання змін у особистості курсантів протягом їх навчання у ВВНЗ:
за комунікативним компонентом: комунікабельність, толерантність і тактовність;
за мотиваційним компонентом: мотивація навчальної та професійної діяльності, прагнення до успіху та пізнання і військово-професійна спрямованість інтересів курсантів;
за характерологічним компонентом: порядність, почуття військового обов’язку, дисциплінованість, сміливість, справедливість і повага до співслужбовців;
за рефлексивним компонентом: вимогливість до себе, самостійність, самоусвідомлення та самоповага;
за інтелектуальним компонентом: творче ставлення до військової діяльності, критичність та інтелектуальні гнучкість.
Обрано методи психологічного діагностування ступеня розвитку визначених показників. Перший метод був реалізований за допомогою авторської анкети для курсантів, спрямованої на виявлення частоти прояву взаємної підтримки і взаємодопомоги у підрозділі, рівня довіри у стосунках з одногрупниками, з’ясування морально-психологічного клімату в курсантському підрозділі, визначення домінуючих мотивів навчання та подальшої служби на офіцерських посадах, провідних інтересів під час навчання та переважаючої мотивації навчальної діяльності. Другий являв собою батарею тестів. Результати констатувального експерименту показують, що навчальний процес у військово-морському ВНЗ на сьогоднішній день недостатньо сприяє розвитку особистості курсанта, його самоактуалізації, становленню як громадянина та професіонала, а у ряді випадків і заважає цьому. Відбувається суттєве зменшення значимості інтринсивних і зростання значимості екстринсивних мотивів навчання. Аналіз даних за комунікативним компонентом виявив незначущі зміни за шкалами гнучкості у спілкуванні (з 7,25 бала на 1-му курсі до 7,33 бала на 5-му) та контактності (8,13 і 7,86 бала відповідно). Рейтинг терпимості опустився з 9 на 15 позицію, а чуйності з 15 на 17. Дослідження мотиваційного компоненту свідчить про зменшення значимості для курсантів внутрішніх і зростання зовнішніх мотивів. Так, мотив отримання знань у випускників зменшується порівняно з першокурсниками з 7,38 до 5,64 балів (t = 2,72); оволодіння військовим фахом з 6,17 до 4,26 (t = 5,46), натомість зростає мотив отримання диплому з 7,34 до 8,16 балів (t = 2,77). Аналогічно змінюється і мотивація майбутньої військово-професійної діяльності: з 15,43 до 4,82 балів (t = 3,66). Інтерес до самоосвіти та саморозвитку домінує лише у 45,1% випускників при тому, що серед першокурсників він є актуальним для 60,9% (t = 8,21). Потреба у досягненні майже не змінюється: з 12,58 до 12,98 бала (t = 1,12). На 1,86 бала (t = 3,27) зменшується у курсантів п’ятого курсу мотивація успіху при незначному зростанні мотивації уникнення невдач. Діагностування виявило відсутність якісних змін у співвідношенні життєвої та службової спрямованості особистості курсантів (переважає перший тип) при кількісному зростанні життєвої (з 12,84 до 17,39 балів). Потреба у пізнанні зменшується на 0,49 бала (t = 0,9). Діагностика характерологічного компоненту показала зниження значення цінностей самоактуалізованої особистості з 8,03 до 6,49 бала (t = 2,77) та погіршення погляду на природу людини з 7,0 до 5,86 бала (t = 3,2). Рейтинг виконавчості та чесності знижується на 3 та 5 позицій відповідно, а відповідальності залишається без змін. Лише значення сміливості у відстоюванні власної думки зазнає позитивних змін: переміщується з 14 на 10 позицію. Дані за рефлексивним компонентом дозволяють виявити зменшення значення самоконтролю з 5 на 7 позицію. Зміни за шкалами орієнтації у часі (t = 1,47), автономності (t = 1,91), саморозуміння (t = 0,81) та аутосимпатії (t = 2,11) незначущі. Результати дослідження інтелектуального компоненту показують зменшення на 1 позицію рейтингу творчості та незначне зростання креативності (t = 0,17). Натомість збільшується з 5,83 до 6,94 балів (t = 4,95) показник спонтанності та на 10 позицій зростає рейтинг раціоналізму. Зміни є статистично значущими, якщо при Р = 95, tкр = 2,23. Допоміжні дані, які відображають соціально-психологічні показники впливу навчального процесу на особистість курсанта, показують суттєве зниження частоти прояву взаємної підтримки і взаємодопомоги між курсантами (ч2 = 9,05 при Р = 95, ч2кр = 5,99) і відсутність значущих змін за рештою показників.
4. Розроблено та обґрунтовано концептуальну модель особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою. Вона включає п’ять компонентів, кожен з яких складається з певного напряму впровадження особистісно орієнтованого навчання у навчальний процес ВВНЗ, особистісних якостей, які розвиваються на даному напрямі та психологічних методів особистісно-розвивального впливу на курсанта. Основними напрямами є: гуманізація навчальної взаємодії між педагогом і курсантом; гуманітаризація змістовного компонента навчального процесу; вдосконалення методичного компонента навчального процесу; створення у курсантському підрозділі системи курсант-курсант”; актуалізація суб’єктності курсанта та її розвиток у процесі навчання. Теоретично визначено методи творчого впровадження особистісно орієнтованого навчання з військово-морською специфікою у підготовку майбутніх морських офіцерів. Ними є: укладання договору між педагогом і курсантами щодо правил їхнього співробітництва протягом періоду навчання та тренінгові вправи (перший компонент); розробка більш ефективного способу подачі навчального матеріалу на заняттях і створення об’єктивної, психологічно обґрунтованої методики визначення та оцінювання рівнів засвоєння навчального матеріалу курсантами (другий компонент); впровадження у навчальний процес активних методів навчання (третій компонент); застосування тренінгових вправ (четвертий і п’ятий компоненти).
5. Експериментально перевірено ефективність функціонування особистісно орієнтованого навчання у військово-морському ВНЗ. З’ясовано, що реалізація розробленої концептуальної моделі зумовила позитивні зміни за всіма компонентами психологічного портрету морського офіцера. Зросли показники комунікабельності, толерантності та тактовності. Суттєво збільшилась значущість для курсантів потреби у пізнанні, внутрішніх мотивів навчання та професійної діяльності при одночасному зменшенні зовнішніх. Провідною мотивацією стала самоосвіта і саморозвиток. Мотивація успіху почала домінувати над мотивацією уникнення невдач. Співвідношення життєвої та службової спрямованості курсантів змінилося на користь другої. Відбулося зростання значимості цінностей самоактуалізованої особистості, виконавчості та чесності, покращився погляд на природу людини. Позитивно змінились показники автономності, саморозуміння, аутосимпатії, творчості, креативності та спонтанності. Зріс рівень довіри в стосунках між одногрупниками, частота прояву елементів взаємодопомоги та взаємної підтримки в колективі, збільшилась кількість тих, хто вважає, що морально-психологічний клімат сприяє процесу навчання.
Наведені дані переконливо доводять той факт, що впровадження концептуальної моделі особистісно орієнтованого навчання із військово-морською специфікою у навчально-виховний процес ВВНЗ сприяє розвитку особистості майбутнього офіцера Військово-Морських Сил України.
6. Обґрунтовано методичні рекомендації щодо впровадження особистісно орієнтованого навчання у навчальний процес ВВНЗ за такими шляхами: створення у ВВНЗ цілісної системи особистісно орієнтованих впливів на курсантів; психологічне супроводження особистісно орієнтованого навчального процесу протягом всього періоду військово-професійної підготовки курсантів; збільшення обсягу психолого-педагогічної підготовки курсантів і підвищення відповідної компетентності командирів і науково-педагогічних працівників ВВНЗ, надання їй особистісного спрямування; інформаційно-методичне забезпечення особистісно орієнтованого навчального процесу у ВВНЗ; розробка та включення до всіх навчальних дисциплін комплексів тренінгових вправ, спрямованих на активацію психологічних механізмів розвивального впливу на особистість курсанта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдулина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования. М.: Просвещение, 1990. 159 с.
2. Абдулина О.А. Проблема педагогических умений в теории и практике высшего педагогического образования // Советская педагогика. 1976. №1. С.76-84.
3. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334 с.
4. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 300с.
5. Авдеев В.В. Управление персоналом: технология формирования команды. М.: Финансы и статистика, 2002. 543 с.
6. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: методологические проблемы. М.: Политиздат, 1985. 263 c.
7. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Мн.: Университетское, 1990. 560 с.
8. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогического сотрудничества: Кн. для учителя. К.: Освіта, 1991. 111 с.
9. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. М.: Педагогика, 1980. Т.1. 232 с.
10. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: ЛГПИ, 1968. 143 с.
11. Андрущенко В.П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть (Спроба прогностичного аналізу) // Вища освіта України. - 2001. - № 1. - С. 11-17.
12. Андрущенко В.П. Проблеми та перспективи розвитку вищої освіти в Україні на зламі століть // Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти: Збірка матеріалів до Всеукр. науково-практ. конф. (11-12 травня 2000 року). - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - С. 13-20.
13. Анохин П.К. Избранные труды: Философские аспекты теории функциональной системы. М.: Наука, 1978. 400 с.
14. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд-во МГУ, 1984. 104 c.
15. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
16. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (Опыт системного исследования). Изд. 2-е, доп. М.: Политиздат, 1973. 392 с.
17. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном познании // Вопросы философии. 1973. № 6. С. 55-61.
18. Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. 1994. № 2. С. 3-11.
19. Балл Г.О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню: орієнтири психологічного аналізу // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник / За ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. Ченстохова-Київ, 2000. С. 217-232.
20. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти // Освіта і управління. 1997. № 2. С. 21-36.
21. Балл Г.О. Суспільна активність і психолого-педагогічні орієнтири // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / За заг. ред. І.А.Зязюна К., 2000. С. 134-157.
22. Барабанщиков А.В. Педагогические основы обучения советских воинов. М.: Воениздат, 1962. 152 с.
23. Барабанщиков А.В., Давыдов В.П., Феденко Н.Ф. Основы военной психологии и педагогики: Учебное пособие для студентов пединститутов / Под ред. А.В.Барабанщикова. М.: Просвещение, 1988. 271 с.
24. Барабанщиков А.В., Муцынов С.С. Педагогическая культура офицера. М.: Воениздат, 1985. 158 с.
25. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Вы сказали «Здравствуйте». Что дальше? Психология человеческой судьбы. Екатеринбург: ЛИТУР, 2000. 576 с.
26. Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитание / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
27. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. К.: Либідь, 2003. 280 с.
28. Бех І.Д. Особистісно-орієнтований підхід у вихованні // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник / За ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. Ченстохова-Київ, 2000. С. 331-350.
29. Битинас Б.П. Многомерный анализ в педагогике и педагогической психологии. Вильнюс, 1971. 347 с.
30. Благодаренко Л.Ю. Особистісно-орієнтоване навчання фізики в педагогічних класах: Автореф. дис. ...канд. пед. наук: 13.00.02. К., 2003. 20 с.
31. Блауберг И.В. Проблемы методологии системного исследования. М.: Мысль, 1970. 455 с.
32. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
33. Богданова М.К. Педагогические условия формирования личностно ориентированного общения у будущих учителей: Автореф. дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. Одесса, 2000. 20 с.
34. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. К.: Вересень, 1996. 129 с.
35. Бондар В.І. Теорія, методика, технологія і педагогічна техніка: сутність, зв’язки, взаємозбагачення // Наукові записки: Зб. наук. ст. НПУ ім. М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. К.: НПУ, 2000. Ч.1. С. 3-9.
36. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно-ориентированого обучения // Педагогика. 1997. № 4. С. 11-17.
37. Бондаревская Е.В. Концепции личностно-ориентированного образования и целостная педагогическая теория // Школа духовности. 1999. № 5. С.41-66.
38. Бондаревская Е.В., Бермус Г.А. Теория и практика личностно-ориентированного образования // Педагогика. 1996. № 5. С. 55-68.
39. Боришевський М.И. Развитие личности учащихся в процессе общения. К.: Вища школа, 1985. 79 с.
40. Боришевський М.Й. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: навч.-метод. посіб. К.: Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 1999. 190 с.
41. Бочелюк В.Й. Психологічна готовність вчителя до особистісно-орієнтованого навчання: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1998. 17 с.
42. Ващенко Г. Виховний ідеал. Полтава: Полтав. вісник, 1994. 191 с.
43. Ващенко Г. Загальні методи навчання. К.: Укр. вид. спілка, 1997. 410 с.
44. Вільш І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як важливих рис гуманізації навчання та виховання // Педагогіка і психологія. 1998. №2. С. 61-68.
45. Военная педагогика и психология / Под ред. А.В. Барабанщикова. М.: Воениздат, 1986. 240 с.
46. Воєнна доктрина України // Народна армія. 2004. 21 червня.
47. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В.Давыдова. М.: Педагогика, 1991. 480 с.
48. Габай Т.В. Педагогическая психология: Учебное пособие. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. 160 с.
49. Галузяк В.М. Мотиваційно-ціннісні детермінанти індивідуального стилю педагогічного спілкування: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1998. 16 с.
50. Гальперин П.Я. К теории программированного обучения. М.: Знание, 1967. 44 с.
51. Гоголь О.В. Формування педагогічного мовлення майбутніх вчителів активними методами навчання: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1997. 24 с.
52. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і її гуманітарізація // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / За заг. ред. Зязюна І.А. К.: ВІПОЛ, 2000. С.81-107.
53. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
54. Гришкова Р.О. Педагогічні умови реалізації особистісно орієнтованого навчання іноземної мови студентів нефілологічних спеціальностей вищих закладів освіти: Автореф. дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. К., 2003. 20 с.
55. Гузенко О.А. Формування мотивації навчання молодших школярів в умовах особистісно орієнтованої освіти: Автореф. дис. ...канд. пед. наук: 13.00.09. Луцьк, 2002. 21 с.
56. Гурин В.М. Проблемное обучение как путь активизации познавательной деятельности курсантов военных училищ при изучении общественных наук: Автореф. дисc. канд. пед. наук. М., 1980. 20 с.
57. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
58. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: Интор, 1996. 544с.
59. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ ст.”). К.: Райдуга, 1994. 64 с.
60. Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки // Народна армія. 2005. 8 грудня.
61. Деркач А.А. Акмеология: личностное и профессиональное развитие человека. Акмеологические основы управленческой деятельности. В 2 кн. М.: РАГС, 2000. Кн. 2. 625 с.
62. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. М.: Педагогика, 1956. 374 с.
63. Дмитрієва С.М. Психологічні особливості педагогічної співтворчості викладача і студентів: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1996. 24 с.
64. Додонов Б.И. Гармоническое развитие и типологическое своеобразие личности // Психология формирования и развития личности. М.: Педагогіка, 1981. 56 с.
65. Долінська Ю.Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога у процесі професійної підготовки: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2000. 19 с.
66. Драгомиров М.И. Избранные труды. Вопросы воспитания и обучения войск. М.: Воениздат, 1956. 687 с.
67. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: Дом педагогики, 1996. 208 с.
68. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Мн.: Изд-во БГУ, 1976. 176 с.
69. Єгорова Є.В. Психологічні особливості професійного самовизначення старшокласників з різним типом усвідомлення проблеми вибору професії //Психологія: Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. К.: НПУ. 2001. Вип. 14. С. 316-321.
70. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів / С.Д.Максименко, В.О.Зайчук, В.В.Клименко, В.О.Соловієнко / За заг. ред. акад. С.Д.Максименка. К.: Форум, 2000. 543 с.
71. Закон України Про вищу освіту” // Офіційний вісник України. 2002. № 8. С. 3-43.
72. Закон України Про Збройні Сили України” // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 9.
73. Закон України Про освіту” // Голос України. 1996. № 77.
74. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 304 с.
75. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд. второе, доп., испр. и перераб. М.: Логос, 2000. 384 с.
76. Зязюн І.А. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу // Рідна школа. 2000. № 8. С. 8-13.
77. Зязюн І.А. Концептуальні засади теорії освіти в Україні // Педагогіка і психологія професійної освіти 2000 № 1. С. 11-24.
78. Зязюн І.А. Сучасна освіта в контексті гуманістичної філософії // Діалог культур: Україна у новому контексті: філософія освіти. Львів: Світ, 1999. С. 5-12.
79. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч. посібник / Інститут педагогіки і психології проф. освіти АПН України. К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. 302 с.
80. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб: Питер, 2002. 512 с.
81. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций: Учеб. пособие. М.: Просвещение, 1984. 495 с.
82. Ильина Т.А. Педагогическая технология // Буржуазная педагогика на современном этапе / Под ред. З.А.Мальковой, Б.Л.Вульфсона. М., 1984. С. 48-59.
83. Ігнатович О.М. Психологічні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2004. 20 с.
84. Каган М.С. Мир общения. М.: Политиздат, 1988. 253 с.
85. Каган М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). М.: Политиздат, 1977. 325 с.
86. Каптерев П.Ф. Избранные педагогические сочинения / Под ред. А.М. Арсеньева. М.: Педагогика, 1982. 231 с.
87. Киричук О.В. Концепція організації навчально-виховного процесу в школі розвитку // Рідна школа. 1994. № 6. С. 15-18.
88. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. К.: Радянська школа, 1983. 137 с.
89. Козаков В.А. Вища освіта в Україні та у світі, проблема цілей і їх реалізації // Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України. К.: KM Academia, 1997. 290 с.
90. Козаков В.А. Соціально-психологічні аспекти активної навчальної діяльності у професійній освіті // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-метод. журнал. 2002. Вип. 1(5). С. 7-21.
91. Козлов Н.И. Формула личности. Спб: Питер, 2000. 368 с.
92. Концепція виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від4 вересня 1998 // Збірник Указів Президента України. К.: Політвидав, 1998. Вип. 3. С. 203-206.
93. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України // Народна армія. 2004. 4 лютого.
94. Королев Ф.Ф. Вопросы советской дидактики. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1950. Ч. 1. - 298 с.
95. Королев Ф.Ф. Системный подход и возможности его применения в педагогических исследованиях // Советская педагогика. - 1970. - № 9. - С. 103-115.
96. Костюк Г.С. Избранные психологические труды / Под ред. Л.И.Проколиенко. М.: Педагогика, 1988. 301 с.
97. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М.Проколієнко. К.: Радянська школа, 1969. 608 с.
98. Костюк Г.С. Навчання і розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1968. 46 с.
99. Коупленд Н. Психология и солдат / Пер. с англ. А.Т.Сапронова и В.М.Катеринича. 2-е изд. М.: Воениздат, 1991. 96 с.
100. Красновський В.М. Вплив гуманістично орієнтованого навчання на психічні стани школярів: Автореф. дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2000. 17 с.
101. Кремень В.Г. Особистісно-розвивальне навчання як науковий пріоритет // Рідна школа. - 1998, № 11 С. 53-57.
102. Кремень В.Г. Сучасна освіта в контексті реформування // Учитель. 1999. № 11-12. С. 18-21.
103. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ століття // Педагогіка і психологія. 2003. - № 1. С. 6-16.
104. Криворучко П.П. Психологічні особливості професійної діяльності корабельних спеціалістів // Зб. наук. пр. КВГІ. К.: КВГІ, 1997. Вип. 5. С. 17-24.
105. Крыжко В.В., Павлютенков Е.М. Психология в практике менеджера образования. СПб.: КАРО, 2001. 304 с.
106. Кульчицька О.І. Обдарованість: природа і сутність // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. пр. / За ред. Л.Л. Товажнянського та О.Г. Романовського. Харків: НТУ ХПІ”, 2002. Вип. 3. С.253 258.
107. Кутлыпина Т.И. Личностно-ориентированное образование как педаг