Радіонов Сергій Миколайович. Морфологічні особливості мигдалеподібного тіла головного мозку після хронічної інтоксикації барбітуратами в різні вікові періоди (експериментально-морфологіч- не дослідження)

Краткое описание

Радіонов Сергій Миколайович. Морфологічні особливості мигдалеподібного тіла головного мозку після хронічної інтоксикації барбітуратами в різні вікові періоди (експериментально-морфологіч- не дослідження) : Дис... канд. наук: 14.03.09 2006

Радіонов С.М.Морфологічні особливості мигдалеподібного тіла головного мозку після хронічної інтоксикації барбітуратами в різні вікові періоди (експериментально-морфологічне дослідження).- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14 03 09 - гістологія, цитологія, ембріологія. - Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2006.
В результаті експериментального дослідження проведеного на 216 безпородних білих щурах-самцях статевонезрілого і репродуктивного віку з поділом їх на серії в залежності від препарату, що вводився, і його дози, після комплексного морфологічного, морфометричного і математичного аналізу було встановлено, що тривале введення барбітуратів призводить до поліморфних неспецифічних змін нейронів в усіх ядрах МТ головного мозку, що виявлялися або зворотними (в основному на 7 і 15 добу експерименту) або незворотними аж до явищ нейронофагії і загибелі частини клітин (в основному на 30 і 60 добу експерименту). З боку клітин макроглії ядер МТ головного мозку спостерігалися виражені проліферативні процеси. Ступінь виразності морфологічних змін знаходилася в прямої залежності від дози фенобарбітона. При хронічній інтоксикації бензоналом морфологічні зміни в досліджуваних ядрах, аналогічні тим що мають місце при дії фенобарбітона, але по інтенсивності менш виражені. Встановлено, що спільне використання в експерименті фенобарбітона і силібора зменшує негативний вплив першого і призводить до деякої нормалізації морфологічних показників ядер МТ головного мозку пацюків.

Результатом представленої дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети є теоретичне узагальнення та нове розв’язання актуальної наукової задачі щодо вивчення морфологічних особливостей ядер основних відділів мигдалеподібного тіла головного мозку пацюків різних вікових груп при тривалому впливі на їхній організм барбітуратів. Під час дослідження були виявлені як загальні закономірності морфо-функціональних змін, так і особливості морфогенезу досліджуваної структури, специфічні для дії окремо кожного з визначених умовами експерименту факторів. Отримані в результаті проведеного дослідження дані можуть бути використані в клініці для більш глибокого вивчення патогенезу та методів лікування захворювань, пов'язаних із порушеннями діяльності структур лімбічної системи при тривалому застосуванні барбітуратів.

Побудова ядер мигдалеподібного тіла головного мозку пацюків контрольних груп у різні вікові періоди має свої морфологічні особливості, обумовлені характерною цитоархітектонікою, що залежить від форми та розмірів нейронів, щільності нейронів і макроглії, показників ядерно-цитоплазматичного співвідношення, гліального та перинейронального індексів.
Хронічний вплив барбітуратів на пацюків статевонезрілого віку та репродуктивного періоду протягом 7, 15, 30 і 60 діб призводив до неспецифічних поліморфних перетворень структур нервової тканини досліджуваних ядер, що виражалися або зворотними змінами нейронів і їхніх ядер у короткий термін експерименту (7 та 15 доба), або, при тривалості експерименту до 30 і 60 діб незворотними, аж до явищ нейронофагії та загибелі частини клітин (p < 0,05).
Хронічний вплив барбітуратів на експериментальних тварин викликав також виражене збільшення кількості з боку клітин макроглії ядер основних відділів мигдалеподібного тіла головного мозку. Це виявлялося в збільшенні щільності клітин загальної глії на 1 мм2речовини мозку за рахунок збільшення кількості сателітних гліоцитів, що відбивалося в достовірному збільшенні перинейронального, гліального індексів та інтергліального коефіцієнта (p < 0,05).
Фенобарбітон у великій дозі (70 мг/кг ) викликав більш різко виражені морфологічні зміни нейронів і макроглії ядер основних відділів мигдалеподібного тіла головного мозку в порівнянні з малою дозою (30 мг/кг) в обох вікових групах і в усі терміни експерименту. Характер та ступінь виразності змін залежали від віку тварин та тривалості впливу препаратів.
Морфологічні зміни досліджуваних ядер при хронічній інтоксикації бензоналом у дозі 35 мг/кг аналогічні таким же змінам при впливі фенобарбітону в дозі 30 мг/кг, але за інтенсивністю менш виражені.
В експерименті з одночасним використанням фенобарбітону в дозі 30 мг/кг і силібору в дозі 80 мг/кг результати гістологічного, морфометричного та математичного досліджень ядер основних відділів мигдалеподібного тіла головного мозку пацюків обох вікових груп свідчать про здатність силібору зменшувати несприятливий вплив на морфофункціональний стан досліджуваних структур, застосування барбітуратів і сприяти частковій нормалізації морфологічних характеристик.
Дія хронічної інтоксикації барбітуратами залежить від віку тварин. Найбільш виражені морфологічні зміни мали місце в експериментальних групах статевонезрілих пацюків, менш виражені у статевозрілих, можливо, за рахунок добре розвинених компенсаторно-адаптативних механізмів у тварин репродуктивного періоду.