РАННІЙ ПЕРІОД КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ФЕНОМЕН ЕВОЛЮЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Краткое описание

Львівська національна музична академія ім. М.В.Лисенка

На правах рукопису

Туровська Наталья Антонівна

УДК 78.27; Т-88

РАННІЙ ПЕРІОД КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ
ЯК ФЕНОМЕН ЕВОЛЮЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

спеціальність 17.00.03 музичне мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
кандидат мистецтвознавства, доцент
Савицька Наталія Владиславівна

Львів 2009

ЗМІСТ
ВСТУП4
РОЗДІЛ 1 Ранній віковий період як соціокультурний та психокреативний феномен: міждисциплінарний дискурс..18
1.1. Хронологічна структура раннього вікового періоду.....18
1.2. Історико-культурна символізація дитинства і юності......23
1.3. Психологічні концепції раннього віку........30
1.4. Психоемоційний зміст початкового етапу формування творчої особистості....................36
1.5. Дитячо-юнацький вік і креативність......41
1.5.1. Геній, талант, вундеркінд досвід співвіднесення понять....41
1.5.2. Специфіка творчого процесу у ранньому віці52
РОЗДІЛ 2 Біографічні та дидактичні виміри початкового етапу становлення неординарної творчої особистості...57
2.1. Передумови раннього композиторського дебюту.57
2.2. Стратегічні моделі виховання композитора на етапі оволодіння професією..73
2.2.1. Моцартівська модель76
2.2.2. Бетховенська модель.91
РОЗДІЛ 3 Ранній період композиторської творчості: хронологічні та жанрові-стильові аспекти.104
3.1. Ранній період в еволюційному процесі.104
3.2. Жанрові пріоритети.110
3.3. Стильові виміри...120
3.4. Аналітичні нариси у дискурсі раннього стилю123
3.4.1. Ф.Мендельсон.123
3.4.2. Ф.Шопен..129
3.4.3. О.Скрябін.....135
3.4.4. С.Прокоф’єв143
3.4.5. Д.Шостакович.....150
3.4.6. В.Барвінський.161
ВИСНОВКИ...169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...177
ДОДАТКИ...199

ВСТУП

На початку ХХI століття субкультура дитинства як початковий етап духовного, психологічного та професійного становлення видатних європейських митців знаходиться у фокусі дослідницьких інтересів представників різних галузей гуманітарних знань. Новітні методологічні концепції є результатом руйнації кордонів між науками про людину на користь міждисциплінарних дискурсів. В річищі проблеми пізнання наріжних аспектів раннього періоду композиторської творчості як феномену еволюційного процесу вельми важливим аспектом є вплив психоемоційного та ментального змісту відповідної вікової фази на специфіку формування творчої особистості. У даному контексті вік трактується як біологічна та соціальна категорія, системно-динамічний процес безперервного плину життя.
Актуальність та важливість глибокого осягнення комплексного змісту вікових категорій в проекції на еволюцію композиторського потенціалу має глибокий теоретичний та практичний сенс. Передусім це торкається дитинства як розгорнутого у часі початкового періоду життя, коли відбувається процес інтенсивного психофізичного та соціального дозрівання, формується і закладається фундамент особистості. Ранній віковий етап пора активного пізнання світу, непереборного потягу до творчості, коли природні здібності та вплив оточуючого середовища виступають головним підгрунтям народження унікальних художніх явищ. Саме вони дають можливість передбачити масштаб творчого обдарування, увиразнити знакові риси індивідуального стилю, окреслити комплекс соціокультурних факторів, що визначають людську та професійну долю митця. Попри очевидну перспективність даного кола проблем, у простір наукових інтересів сучасного музикознавства рідко потрапляє ранній період формування індивідуального світобачення та творчої еволюції композитора.
Про факти дитинства і юності видатних музикантів мова ведеться здебільшого у жанровому форматі біографічної серії „Життя видатних людей”, а досягнення раннього періоду творчості традиційно кваліфікуються, як несміливі учнівські кроки, свідчення „лабораторного” етапу оволодіння азами професійної майстерності. Авторами докладно відтворюється хроніка обставин навчального процесу на тлі родинного кола та побутового середовища. У більшості праць монографічного формату лише констатується наявність певних професійних досягнень без ґрунтовних узагальнень щодо значущості і місткості раннього періоду творчості, що передбачає яскраві прояви індивідуальної художньої свідомості у межах зрілого і пізнього еволюційних етапів.
Достатня кількість талановитих творів, написаних до 18-20-річного віку (нижня хронологічна межа, яку в мистецтвознавстві прийнято вважати початком раннього періоду еволюційного сходження), дає право в окремих випадках говорити про певний субперіод у межах початкового етапу оволодіння професією. В загальному контексті становлення індивідуального стилю композитора цей субперіод постає як абсолютно самодостатній, а отже, таким, що заслуговує на окреме наукове дослідження. Систематизація спостережень, пов’язаних з першими мистецькими досвідами музикантів-вундеркіндів (тобто тих, які почали писати музику у віці 6-11 років), уможливлюється методологією комплексного дослідження об’єктивно-суб’єктивних факторів, стимулюючих феноменально ранні, свідомі прояви хисту до творчої діяльності.
Вибір оптимальної стратегії вивчення раннього періоду композиторської еволюції на матеріалі розгляду біографічних та епістолярно-мемуарних матеріалів, що належать відомим персоналіям минулого і сучасності, неможливо здійснити без опори на певний, властивий творчому шляху кожного митця періодизаційний ритм. Звідси виникає низка дискусійних питань щодо продуктивності професійної діяльності у межах кожного хронологічного етапу, критеріїв їх розмежування, значення у цілісній еволюційній перспективі. Порівняно з раннім і пізнім періодами творчості, лише зрілий інтерпретується музикознавцями як абсолютно самодостатній та довершений в силу максимальної ймовірності компонування у його межах найбільшої кількості художньо досконалих творів. Проте, спірну інтерпретацію отримує початковий етап видатних мистецьких кар’єр. Його розгляд, зазвичай, містить чимало контроверсійних аспектів, які у тракті панорамного розгляду життєвого і творчого шляху композитора вимагають більш детального вивчення. Серед них проблеми дитячої психології, феномени вундеркінда, обдарованості, таланту, геніальності, стратегія реалізації неординарної творчої особистості.
В історії мистецтва існує деяка аксіома переважна більшість видатних композиторів були вундеркіндами, виявляючи свій унікальний дар у дитячому або юнацькому віці. Неможливо не погодитися і не визнати правомірності цього твердження, адже яскраво виражений продуктивний комплекс, притаманний вундеркіндам, характеризує обдарування усіх відомих, визначних музикантів. І все ж, слід внести певні уточнення. У даному дослідження робиться наголос не на виконавському, а саме на композиторському таланті, який є вищим проявом музичного обдарування, зокрема, у юному віці. Композиторство максимальна ступінь вияву музичного таланту. Цей фах, як вид мистецької діяльності, є вельми раціональним, структурованим та виваженим до найменших деталей. Немає і не може бути прецедентів творення музики без опори на жорстку, добре усвідомлювану структуру. Спочатку майбутньому музиканту прищеплюється ряд правил-законів за принципом сходження від простого до складного. Дитинство оптимальний віковий простір для цього процесу. Крім того, величезного значення набуває соціокультурне і родинне середовище, в якому зростає та формується майбутній митець.
Підтвердженням цих тез є деякі факти і ситуації особистісного і професійного становлення ряду композиторів XVIII-XX століть. Пропонована дисертаційна робота є першим досвідом системного дослідження раннього періоду композиторської творчості в аспекті взаємозалежності інтра- та екстрамузичних факторів. Аналіз певного кола дитячих та юнацьких творів у просторі індивідуальних стильових систем з врахуванням тогочасних загальнокультурних тенденцій забезпечує нові обрії дослідження обраної наукової царини.
Актуальність теми дисертації полягає у зверненні до корпусу маловідомих ранніх опусів видатних композиторів, що зумовлено необхідністю:
- всебічного вивчення раннього етапу професійного самоздійснення;
- увиразнення джерел впливу на свідомість композиторів у межах початкових періодів оволодіння законами фаху;
- екстраполяції наукових досягнень антропології, культурології, вікової та креативної психології на проблематику раннього еволюційного періоду;
- співвіднесення та порівняння перших проявів композиторського таланту із зрілими і пізніми досягненнями;
- корегування усталеної в музикознавсті періодизаційної тріади „ранній-зрілий-пізній” у випадках дитячого композиторського дебюту та зумовленого ним стрімкого формування індивідуального способу мислення і стилю;
- поглибленої, комплексної характеристики ранніх періодів композиторської творчості.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано згідно з темою № 9 „Нові аспекти дослідження західноєвропейської музичної культури” перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності кафедри історії музики ЛНМА ім. М.В.Лисенка на 2007-2012 рр. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої Ради 27 лютого 2005року (протокол № 3).
Об’єктом дослідження є процес становлення композиторської особистості в системі психовікових, біографічних та стильових проекцій.
Предметом обрано ранній період композиторської творчості як феномен еволюційного процесу.
У дисертації докладно розглядається специфіка особистісного формування та становлення, ідейно-образний зміст, жанрові пріоритети та стилістика ранніх творів європейських та українських композиторів XVIII першої половини XX століть. Культура цих історичних епох була сфокусована навколо мистецької особистості як вершини прояву творчого потенціалу людини. Серед постатей, які знаходяться в полі дослідницької уваги В.А.Моцарт, Л.Бетховен, Ф.Шуберт, Ф.Мендельсон, Ф.Шопен, Р.Шуман, Е.Гріг, Р.Вагнер, Дж.Верді, Ж.Бізе, К.Сен-Санс, Р.Штраус, О.Скрябін, С.Прокоф’єв, Д.Шостакович, В.Барвінський, М.Колесса, М.Скорик та інші. Наявність великої кількості біографічних джерел, пов’язаних з їх життєтворчістю, дозволяє побудувати розгорнуту систему узагальнень.
Метою дослідження є створення моделі комплексного дослідження еволюційного процесу з акцентом на ранньому хронологічному сегменті кристалізації індивідуального композиторського мислення.
Основні завдання дисертації:
1. відстежити етичний та креативний зміст дитинства і юності в історичній та соціокультурній динаміці;
2. визначити роль дитячо-юнацької вікової фази онтогенезу в проекції на творчу діяльність;
3. розглянути сутність і функції процесу соціалізації у межах раннього вікового етапу професійного становлення;
4. з’ясувати та окреслити ряд об’єктивно-суб’єктивних факторів, що інспірують ранній композиторський дебют;
5. запропонувати розгорнутий аналіз різних стратегічних моделей виховання неординарної мистецької особистості;
6. систематизувати іманентні риси початкового періоду оволодіння фахом;
7. включити дитячо-юнацький етап композиторської еволюції в зону активного музикознавчого розгляду;
8. обґрунтувати необхідність цілісного бачення сегментів формування, розквіту і завершення еволюційного поступу композиторського таланту як невід’ємних складових єдиного процесу.
Матеріал дослідження складають біографії та найбільш показові твори дефких західноєвропейських та українських композиторів XVIII першої половини XX століття написані у межах раннього еволюційного періоду.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження став системний підхід, зумовлений специфікою задекларованої теми. У дисертаційній роботі використано наступні методи дослідження:
- функційний, що з’ясовує причинно-наслідкові зв’язки між явищами, дистанційованими на шкалі історичного часу, зокрема при аналізі процесу особистісного та професійного формування західноєвропейських та українських композиторів ХVIII першої половини ХХ століття в межах початкового еволюційного етапу;
- когнітивний, що вивчає системні прояви творчої свідомості на основі базових категорій людського інтелекту: мислення, пізнання, уяви. Даний метод дозволив запровадити новий методологічний підхід до вивчення проблеми становлення композиторської особистості шляхом залучення міжпредметного понятійного апарату;
- компаративний, сутність якого полягає в констатації та поясненні подібності і відмінності результатів культурно-мистецького розвитку у певному хронотопі; використовується в процесі окреслення стратегічних моделей соціалізації неординарної мистецької особистості на прикладі моцартівського та бетховенського типів.
- формально-структурний, спрямований на вивчення синтаксичних та стилістичних особливостей музичного тексту ранніх творів.
Теоретична база необхідна для комплексного дослідження раннього періоду композиторської творчості, виявляє тісні міждисциплінарні зв’язки різних галузей знань і представлена працями з філософії (Е.Агацці [3], Ф.Арієc [11], Л.Карасєв [81], Д.Федосєєв [204], К.Юнг [233,234]), антропології, соціології та культурології (П.Горностай [61], М.Епштейн [227], Е.Еріксон [229,230], І.Кон [99, 101], Б.Ломов [121], М.Мід [135], І.Носко [149], М.Осоріна [152], Є.Суботський [187], М.Таллібуліна [189], Д.Фельдштейн [205], Є.Юкіна [228] та інші), вікової та креативної психології (Б.Анан’єв [8], А.Валлон [202], Д.Ельконін [226], В.Дружинін [70], Д.Кірнарська [84-86], І.Кон [97, 98, 100], Ж.Піаже [150], М.Старчеус [185] та ін.), музикознавства (Г.Аберт [1], А.Альшванг [6], М.Арановський [10], Л.Гаккель [50], Г.Галь [52], В.Дельсон [66, 67], Л.Кияновська [90-92], О.Козаренко [94], А.Колосович [95], Е.Краузе [105], Л.Мазель [125], Я.Мільштейн [137], М.Михайлов [138], С.Павлишин [154, 155], В.Рубцова [168], Н.Савицька [171-174], А.Соловцов [181, 182], А.Сохор [184], М.Томашевскі [199], Ю.Хохлов [209], А.Хохловкіна [210], З.Штундер [221], Я.Якубяк [236] та багатьох інших).
Концептотворчою для теоретичної частини роботи стала теорія впливу середовища на ранній розквіт мистецького таланту та подальше професійне самовизначення, яка розроблена у працях А.Аронова [12], Л.Виготського [46, 47], Е.Еріксона [229, 230], А.Леонт’єва [118], Т.Мейснера [132], Г.Мелхорн [133], Л.Рудкевич [169].
В процесі побудови концепції даної дисертації ми опиралися на результати наукових спостережень авторитетних вчених вікових психологів та педагогів: Л.Божович [32, 33], В.Зеньковського [77], О.Хухлаєвої [211], дослідників природи і специфіки феномену геніальності: Ф.Гальтона [53], Н.Гончаренка [60], Е.Кречмера [108], В.Ефроімсона [231]; фахівців в галузі ранньої інтелектуальної та творчої обдарованості: А.Богоявленської [30, 31], А.Валлона [202], Е.Ландау [111], Н.Лейтеса [116, 117], А.Лосєвої [122], А. Матюшкіна [130], В.Моляко [139], Ж.Піаже [150], В.Чудновського [215]; спеціалістів у ділянці психології творчості та музичних здібностей: Б.Алякрінського [7], А.Геліна [64], В.Дружиніна [70], Д.Кірнарської [84-86], А.Лука [123], Я.Пономарьова [158], В.Роменця [166], Л.Рудкевич [169], Б.Тєплова [192, 193] та інших. Врахування їх наукового досвіду дозволяє екстраполювати деякі найбільш цікаві висновки у дослідницьку царину, присвячену феноменології композиторського дебюту та специфікації ранніх творчих періодів як феномену цілісного еволюційного процесу.
Проблемам формування композиторської особистості та способу його мислення присвячені праці А.Клімовицького „Творчий процес Бетховена” [93], О.Левашової „Ференц Ліст. Молоді роки” [113], А.Дубовіка „Про роль ранніх фантазій на оперні теми у становленні композиторського стилю Ліста” [72], К.Розеншильда „Молодий Дебюссі та його сучасники” [164], Н.Туманіної „Чайковський. Шлях до майстерності” [200], С.Прокоф’єва „Дитинство” [160], А.Богданової „Твори Д.Шостаковича консерваторських років (1919-1925)” [29], В. Богданова-Березовського „Отроцтво и юність Д.Шостаковича” [28], С.Хєнтової „Молоді роки Шостаковича” [208], А.Ніколаєвої „Фортепіанний стиль ранніх творів Скрябіна” [145], О.Чорного „Молодий Скрябін” [214], В.Брянцевої „Дитинство та юність С.Рахманінова” [36], І.Вершиніної „Ранні балети І.Стравінського”[41], А.Васіл’євої „Ранній І.Стравінський та М.Мусоргський” [40], А.Колосович „Перші симфонії Л.Ревуцького та Б.Лятошинського як феномен індивідуального композиторського стилю” [95], Х.Курта „Про юність композитора” [109] та інші.
Зупинимося докладніше лише на деяких з них. Найбільш цінними джерелами в контексті будь-яких досліджень творчості того чи іншого композитора є, звісно, епістолярна література. Спогади, листи, автобіографічні матеріали дають змогу дізнатися про обставини, що вплинули на структуру особистості композитора від „першої особи”. Безцінною знахідкою для нащадків є автобіографія С.Прокоф’єва. І все ж , слід відзначити деяку неточність тих чи інших фактів, що пояснюється особливостями людської пам’яті та її здатністю зберігати певну інформацію протягом тривалого часу, а також суб’єктивністю спогадів самого автора. Белетристичною манерою викладу матеріалу відрізняються монографії В.Брянцевої і О.Чорного, які написані в жанрі оповідання, заснованого на реальних фактах з життя митця, спогадах сучасників, листах, статтях та архівних матеріалах. Вони викликають неабиякий читацький інтерес, однак, мають мінімальний науковий ценз.
Надзвичайно цінною у сенсі змалювання особистісного та творчого портрету Д.Шостаковича є стаття В.Богдана-Березовського „Отроцтво і юність Д.Шостаковича”, де автор детально зупиняється на стилі виховання, родинній атмосфері, рисах особистості майбутнього композитора, наводить цікаві біографічні факти, які торкаються проблеми початкового етапу його професійного становлення. Крім того, біограф наголошує, що „при першому знайомстві з ранніми творами слухачі та критики-спеіалісти шукають подібності з тими чи іншими стилістичними явищами російської музичної культури. І це найлегший спосіб класифікувати явище, встановити його місце у загальному музично-історичному процесі” [28, с.31]. При цьому чітко окреслюються „паростки свого, особистісного того, з чого складається власний стиль, манера, мислення і відчуття художника” [28, с.31].
Аналізуючи творчий процес Бетховена, А.Клімовицький досліджує ранні твори композитора, зокрема, ескізи Adagio та Скерцо Квартету № 6. Розгляд ранніх взірців музики композитора спрямовано на вияв майбутніх стилістичних рис, що притаманні творчій манері зрілого Бетховена. Автор підкреслює, що „при детальному вивченні вони виявляють ті зерна, які давали свої плодоносні сходи протягом усього життя композитора” [93,с. 44].
А.Колосович у дослідженні „Перші симфонії Л.Ревуцького та Б.Лятошинського як феномен індивідуального композиторського стилю” [95] побіжно зупиняється на специфіці раннього періоду творчості українських композиторів, висвітлює питання образно-змістовної сфери, національної складової їх творчого методу, характеризує музичне мислення, особливості драматургії і форми перших симфонічних творів Ревуцького і Лятошинського. Автор доходить висновку, що „ці твори у континуумі творчості композиторів у цілому „випромінюють” одну з відмінних ознак раннього композиторського стилю інформативну перенасиченість, яка у творі Л.Ревуцького виявляється, зокрема, через інтонаційно-тематичний рівень, а у Б.Лятошинського поширюється на „темпоральну” організацію сонатно-симфонічного циклу як у межах першої частини, так і усього циклу загалом” [95, с. 104].
А.Васіл’єва вважає „еклектизм, наслідування та копіювання” [40, с. 214] характерними рисами раннього стилю І.Стравінського і М.Мусоргського, проте підкреслює, що саме через взаємодію цих принципів стиль даних композиторів знаходить згодом свою оригінальну структуру.
Монографії О.Левашової, К.Розеншильда, Н.Туманіної, С.Хентової крок за кроком висвітлюють шлях осягнення висот майстерності відомими композиторами. Особливо важливими в контексті даного дослідження є обставини їх дитинства, система стильових паралелей з творчістю тих митців, які здійснили серйозний вплив у перших творчих спробах, а також висвітлення культурно-мистецького тла.
Зважаючи на достатньо широке коло досліджень, присвячених ранній творчості композиторів, а також беручи до уваги той факт, що жодна біографія не оминає дитячо-юнацького етапу, у жодній з них не знаходимо системного розгляду раннього періоду композиторської творчості, що враховував би психовікові та іманентно стильові передумови у взаємодії з соціокультурними. Спроба подібного універсального підходу здійснюється у даній дисертації.
В ділянці методології і методики дослідження раннього еволюційного періоду, критеріїв періодизації, психологічних та екзистенційних проекцій життєтворчості видатних музикантів ХIХ початку ХХ століття особливий інтерес являють собою наукові дискурси Г.Ганзбурга [54-56] та Н.Савицької [171-174].
Дослідницький доробок Г.Ганзбурга охоплює чималу кількість статей, які тою чи іншою мірою є дотичними до основного предмету даного дослідження. Зокрема, науковець розмірковує на тему семантичного наповнення „раннього” і „пізнього” стильових періодів, технікою періодизації загалом, еволюції жанрових уподобань тощо. В контексті дослідження пізнього етапу творчості Р.Шумана Г.Ганзбург обґрунтовує гіпотезу типологізації композиторських персоналій згідно динаміки реалізації їх потенціалу і наголошує на необхідності глибинного вивчення кожного етапу художнього самоздійснення. Дану позицію вважаємо правомірною, що частково враховано у методологічному підґрунті пропонованого дослідження.
Неоціненним внеском у принципово нову музикознавчу царину „Творчість і вік” є монографія Н.Савицької „Хронос композиторської життєтворчості” [174]. Дослідниця всебічно обґрунтовує необхідність врахування вікового модусу творчої свідомості як одного з визначальних чинників психологічної структури мистецької особистості. Авторка свідомо ставить акцент на завершальному хронологічному паттерні творчого циклу як підсумковому, натомість у фокус нашої уваги потрапляє його початковий етап як ініціальний у межах цілісного розгортання еволюційного процесу.
Окремий блок склала музикознавча література, яка виступає методологічним фундаментом аналітичних нарисів, присвячених особливостям формування раннього композиторського стилю та його перших проявів на прикладі творчих постатей Ф.Мендельсона, Ф.Шопена, О.Скрябіна, С.Прокоф’єва, Д.Шостаковича, В.Барвінського. З метою всебічного дослідження раннього композиторського стилю нами було опрацьовано велику кількість монографій, присвячених постатям ряду зарубіжних та українських композиторів - Н.Паганіні [195], Р.Шумана [75], Ф.Шуберта [49, 59, 209, 242], К.Вебера [83], К.Сен-Санса [106], Ф.Ліста [72, 137], Й.Брамса [212], Г.Берліоза [210], Дж.Верді [182], Б.Сметани [128], Р.Вагнера [38, 114], Р.Штрауса [105], П.Чайковського [200], М.Колесси [89, 155], М.Скорика [88, 94, 155, 237] та багатьох інших. Деякі методологічні позиції їх авторів були враховані, але більшість з вищезгаданих джерел носить надто загальний, описовий характер.
На перетині психології творчості і музикознавства відстежуються та систематизуються особливості становлення широкої плеяди композиторських персоналій, окреслюється місце раннього періоду в цілісній перспективі еволюційного процесу, з’ясовуються джерела і обставини, що інспірували народження високохудожніх задумів.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що:
1. пропонована дисертація є першою спробою системного дослідження раннього періоду композиторської творчості в аспекті взаємозалежності стильових та позастильових факторів;
2. послідовно відстежуються і типологізуються найбільш показові риси індивідуальної мистецької свідомості у межах дитячого та юнацького віку;
3. пропонується новий методологічний підхід до вивчення проблеми становлення композиторської особистості.
Конкретизуємо деякі складові понятійного апарату, яким ми будемо послуговуватись у даному дослідженні. Насамперед під поняттям еволюція (з лат. evolutio - розгортання) матимемо на увазі ланцюг поступових якісних змін або послідовну зміну станів у розвитку; еволюційний процес - це взаємодія сегментів системи, що протікає в часі, коли один хронологічний етап змінюється наступним. Еволюційний процес не може бути зворотнім, а його періоди точно відтвореними. Під періодом (з грец. periodos колообіг, певне коло часу) маємо на увазі проміжок часу, тобто частину деякого односпрямованого, завершеного процесу. Відтак, пропонуємо наступне визначення раннього періоду творчості: це початковий етап еволюційного процесу, в межах якого відбувається особистісне і професійне становлення композитора, формуються іманентні стилістичні риси індивідуальної манери висловлювання, що визначатимуть майбутні творчі інтенції.
Практичне значення дисертації передбачає застосування її теоретичних матеріалів у роботі педагогів з обдарованими дітьми, глибшому розумінні їх унікальної психоособистісної структури у навчально-виховному процесі, скерованому на раннє професійне становлення та осягнення індивідуального способу мислення. Крім того, існує нагальна необхідність використання результатів дослідження у якості додаткового інформативного джерела з курсу „Музична психологія” та „Історія музи

Список литературы

ВИСНОВКИ
Матеріал, узагальнений у даному дослідженні, дозволяє визначити ранній вік як хронологічний інтервал від новонародженості до поступового осягнення соціальної, психологічної і фахової зрілості. Це період, впродовж якого особистість стає повноцінним членом суспільства. В роботі доводиться, що світ дитинства є одним з найважливіших компонентів будь-якої національної традиції, являючи собою не лише інваріантну стадію вікового розвитку кожного індивідууму, але й суб’єкт саморозвитку та самовиразу, простір етичних цінностей, установок, типів діяльності, моделей поведінки, способів мислення та узагальнення дійсності. Відтак, окреслюється можливість розгляду субкультури дитинства як невичерпного спектру варіантів духовного і професійного становлення видатних мистецьких персоналій.
Рівень їх духовності, професіоналізму, соціальної інтегрованості зумовлюється подієвою насиченістю та творчою продуктивністю дитячо-юнацького етапу, перебіг якого є залежним від психологічної структури, генетичної спадковості, міри участі батьків, рівня матеріальної забезпеченості родини, оточуючого середовища, талановитих педагогів, випадкових обставин тощо.
Феномени обдарованості, таланту, генія роглядалися в дисертації, як ознаки та компоненти гіперболізованої креативності. Навколо цього унікального явища фокусуються інтереси різних наукових дисциплін. Визначальними є проблеми вияву (діагностування), виховання та реалізації творчого потенціалу вельми обдарованих дітей (вундеркіндів).
Фундаментальні праці етнографів, антропологів, соціологів, психологів, культурологів засвідчують, що сутність феномену дитинства варіюється залежно від історико-культурних традицій суспільства. Серед факторів, що впливають на формування особистісної структури у межах ранньої вікової фази, увиразнюються цілеспрямовані і випадкові. До перших слід віднести соціальне середовище, сім’ю, систему освіти, до других матеріальні та духовні умови життя, культуру даного суспільства, раптове вторгнення неочікуваних обставин особистого життя тощо.
Максимально реалізовані творчі здібності послідовно протиставляються здібностям потенційним, що успадковуються генетично. У дисертації обстоюється думка, що геніальна обдарованість стає очевидною вже через декілька років після народження, однак, міра її реалізації залежить лише від культурного оточення, інтенсивності процесу соціалізації тощо.
За віковим критерієм обдарованість в дослідженні диференціюється на ранню, нормативну і пізню. Визначальним показником тут виступає темп психологічного та інтелектуального розвитку. Гіперстрімкий темп призводить до народження вундеркінда дитини, наділеної комплексом універсальних, дивергентних, надзвичайних здібностей, що, випереджуючи норму, проявляються у певному роді професійної діяльності. Якісна своєрідність та характер розвитку подібної феноменальної обдарованості завжди результат складної взаємодії спадковості (тобто вроджених здібностей), соціокультурного та побутового середовища, відображених у творчій свідомості дитини. Крім того, не можна ігнорувати роль психоемоційних чинників та інших позамистецьких факторів впливу. Серед них творчий потенціал культури, що інтерпретується у даному контексті як соціально-психологічна спільнота людей. Будучи загадковим, неосяжним явищем, геніальні діти постійно відкривають нові творчі обрії, доводячи очевидність такої невідємної риси геніальності, як універсалізм. Саме завдяки їх блискучим досягненням можна встановити алгоритм становлення екстраординарних особистостей, і ширше закони розвитку культури, цивілізації, світобудови.
Біографічні матеріали, проаналізовані та систематизовані в дисертації, дозволяють стверджувати, що виховання обдарованої особистості процес вельми складний, його стратегія повинна бути ідеально вибудованою, строго індивідуалізованою, припадати на оптимальний віковий період. Дитячий та юнацький вік період становлення здібностей, бурхливих інтегративних процесів у психіці і свідомості. Їх інтенсивність визначає динаміку розвитку вродженого обдарування.
У дослідженні було виявлено ряд характерних принципів реалізації композиторського таланту на дебютній стадії, перші паростки становлення індивідуального стилю на прикладах перших, здебільшого дитячих опусів. На цій основі пропонуються теоретичні засади двох протилежних стратегічних моделей виховання неординарної мистецької особистості моцартівської та бетховенської. Сутність кожної з них розкривалася в ході детального розгляду об’єктивно-субєктивних чинників становлення творчих позицій відомих композиторів: Ф.Мендельсона, Ф.Шуберта, К.М.Вебера, Г.Берліоза, Р.Вагнера, Дж.Верді, Ф.Шопена, Ж.Бізе, Е.Гріга, Ф.Ліста, К.Сен-Санса, Р.Шумана, Й.Брамса, Б.Сметани, Г.Малера, П.Чайковського, О.Скрябіна, С.Прокоф’єва, Д.Шостаковича, В.Барвінського, М.Колесси, М.Скорика та інших.
У зв’язку з моцартівською моделлю значна увага приділялася постаті Леопольда Моцарта, який першим у світі створив прецедент вундеркіндства і випрацював авторську навчально-виховну систему, спрямовану на плекання таланту унікально обдарованої дитини. У протилежній бетховенській моделі підкреслювалися такі особистісні риси майбутніх композиторів, як твердість характеру, волелюбність, сила волі, бунтарство, цілеспрямованість, віра в своє майбутнє, байдужість стосовно думки оточуючих.
Композитори, що відносяться до моцартівської моделі розглядалися з огляду на сутність феномену вундеркінда з акцентом на їх ранньому креативному старті. З-поміж інших митців період їх індивідуального особистісного та професійного становлення вирізняє гармонійне та сприятливе поєднання об’єктивно-суб’єктивних факторів, що відображають вдалу комбінацію спадкових ознак та середовища, в якому формувався композиторський талант. Розпочавши з кульмінації, динаміка їх творчості визначається неухильним сходженням до висот професії, вони не збавляють обертів протягом усього творчого шляху. Ранній еволюційний період, який у кожному конкретному випадку містить зерна майбутнього індивідуального почерку, виявляє внутрішні градації, стильові алюзії з наступними етапами творчого самоздійснення.
Розмірковуючи над періодизацією життєтворчого шляху того чи іншого композитора за принципом співвіднесення з моцартівською чи бетховенською моделлю, зверталася увага не лише на віковий поріг творчого дебюту, особливості навчання і виховання майбутніх митців, але й на ранню творчість, її значення в процесі стильової еволюції композиторського мислення в цілому.
Серед композиторів, ранній період творчості яких детально розглядався в дисертації, Ф.Мендельсон, Ф.Шопен, О.Скрябін, С.Прокоф’єв, Д.Шостакович, В.Барвінський. Зараховуючи їх до моцартівської моделі композиторів-вундеркіндів ми намагалися накреслити основні позиції запропонованого методологічного підходу щодо розгляду початкових етапів, підкреслюючи, що лише поглиблене вивчення доробку кожного періоду може дати цілісну картину формування генія.
Попри усі відмінності обидві моделі об’єднуються принципами прискорення та поглиблення освітнього процесу, ефективного по відношенню до дітей, що виявляють екстраординарні здібності у межах тої чи іншої ділянки фахової практики. Крім того, їх споріднює стремління до інтелектуальної незалежності, схильність давати високу оцінку власним здібностям та досягненням.
Спільність ряду біографічних фактів підтверджує гіпотезу неоціненного значення органічного поєднання природного потенціалу та сприятливих для раннього інтенсивного розквіту творчого обдарування умов виховання, середовища, життєвих обставин. Поглиблене дослідження раннього періоду становлення геніїв сприяє більш цілісному баченню процесу творчої еволюції в аспекті співвідношення стильових та позастильових факторів. Відтак, обгрунтовується можливість вибору різних критеріїв періодизації еволюційного процесу біографічновікового, жанрового, стильового. Докладний розгляд кожного з них дозволяє стверджувати: маючи справу з життєздійсненням геніальної особистості, варто обережно застосовувати усталені трифазні періодизаційні схеми. Достатня кількість талановитих, яскраво індивідуальних творів, написаних до 18 років (віку, який прийнято вважати початком раннього періоду), дає право говорити про певний субперіод в межах початкового етапу оволодіння фахом. Цей субперіод постає як абсолютно самодостатній і важливий для подальшого становлення стилю композитора.
Якщо у західноєвропейських та російських композиторів, постаті яких розглядались у другому та третьому розділах даного дослідження, чітко увиразнюється хронологічний субперіод, що становить окрему еволюційну фазу творчої спадщини композитора, то у випадку з українськими митцями виникають особливі комплікації з технікою періодизації. Адже в основу виокреслення ранніх періодів творчої еволюції більшості представників західноєвропейських національних традицій покладено інтервал в середньому від 10-11до 17-18-річний років - тобто до моменту інтенсифікації психологічного та соціального становлення особистості. В українських композиторів, за поодинокими винятками, перші серйозні звершення припадають на 20-22-річний вік. З одного боку, ці твори хронологічно не вкладаються у межі предмету нашого дослідження, так само, як і їх автори не претендують на наявність субперіоду у межах початкового етапу еволюційного шляху, з другого боку, художня вартісність і вияв професійної майстерності у творах 20-річних композиторів змушує саме в них шукати генезу індивідуального стилю, композиційних прийомів та специфічних засобів виразності, які згодом будуть притаманними зрілому стилю.
Окрема, пильна увага приділялася ранньому періоду творчості, як найважливішому інспіратору процесу еволюції індивідуального способу мислення композитора. В дисертації пропонується загальна характеристика цього етапу, здійснюється спроба систематизації перших жанрових зацікавлень, аналізується ряд найбільш яскравих юнацьких творів. Попри те, що в них ще багато випадкового, швидкоплинного, важко переоцінити їх значення в процесі цілісного художнього розвитку композиторської особистості.
Зупиняючись на шляхах досягнення зрілості індивідуального композиторського мислення, підкреслюється, що процес формування національної самототожності відбувається синхронно з вдосконаленням професійних навичок. Вирішальними стають перші музичні враження, починаючи з народної пісні, і завершуючи високими взірцями національної та світової музичної класики.
У межах дитячо-юнацького етапу інтенсивно розвивається особистість, визначається основна сфера професійної діяльності, швидко опановується композиторський фах. У більшості випадків спостерігається висока творча продуктивність, переконливість художнього втілення власних ідей та прагнень, що яскраво проявляються вже в юнацьких творах. Деяка наївність, еклектичність і несамостійність перших дитячих досвідів тим не менше дає можливість відчути масштаб обдарування автора, який інтуїтивно шукає неповторних, оригінальних засобів самовияву. Опуси, розглянуті у завершальному розділі дослідження, не є рівноцінними, однак кожен з них вартісний по-своєму, кожен виявляє неординарність художнього мислення автора.
Поглиблене вивчення ранніх творів видатних композиторів є вкрай необхідним, адже навіть в їх окремих елементах вже просвічують типові для майбутнього стилю риси. Загальновідомо, що саме в дитячі та юнацькі роки формуються ті риси характеру, які визначають в майбутньому світогляд і принципи художнього мислення. Так, композиторський стиль Мендельсона характеризується класичністю, поміркованістю, врівноваженістю. Процес його становлення відбувався планомірно, поступово і не відрізнявся стрибкоподібністю переходів від одного еволюційного етапу до іншого. Цілком інша ситуація спостерігається у Прокоф'єва. Дисципліноване, учнівське ставлення до оволодіння азами професії раптово змінюється сміливим, активним пошуком абсолютно нових засобів виразності, новим сприйняттям класики. Проте, спільною рисою стилю вищезгаданих композиторів є зрілість мислення, стрункість, логічність, що позначається, насамперед, на композиційному рівні. Наріжні принципи раннього стилю, зазвичай, є такими, що поєднують ремінісценції з різних традицій, беруть приклад і копіюють еталони, вирізняються рисами деякої мозаїчності, несуть в собі дивовижну за своєю далекоглядністю функцію передбачення майбутнього.
У дисертації стверджується, що серед українських митців, що виявили своє унікальне обдарування у зовсім юному віці та досягли значних успіхів у композиції, слід сказати, що їх не надто багато. Це аж ніяк не означає, що українські композитори є менш обдарованими і не дали світові вундеркіндів у сфері музичного мистецтва. Через складні історико-політичні та економічні умови, в яких Україна знаходилась тривалий час, її культурний розвиток мав суперечливий та інколи дещо замкнений характер. Така ситуація, поряд з іншими факторами, вплинула на формування деяких ментальних констант, а також на суспільне відношення до професії музиканта, як до малопрестижної і неперспективної (з огляду на нестабільність матеріального забезпечення).
Зрозуміло, що таке упереджене ставлення до професії музиканта спостерігається і в інших європейських країнах, але з ряду причин творчо обдаровані люди, які пов'язували себе з іншими професійними галузями, тим не менше визначалися із своїм справжнім покликанням. Економічно розвинені країни потребували духовного збагачення і усіляко підтримували музичну культуру. В даному випадку ми опускаємо аспект шаленої конкуренції і критеріїв відбору публікою кумирів. Головне, що в Україні навіть геніальним митцям в усі часи були важко себе зреалізувати, а тим більше у юному віці.
Наука не в стані визначити причини ранньої зрілості душі, феноменально стрімкого духовного росту, які притаманні вундеркіндам. Це диво природи, про яке можна робити висновки лише на гіпотетичному рівні. Підводячи підсумки даного дослідження, слід підкреслити, що розвивати творчі здібності дитини слід якомога раніше. За умов наявності яскравого творчого обдарування, серйозного ставлення батьків та педагогів до процесу навчання, талант має усі шанси перетворитися у непересічне мистецьке явище, що в змозі незмірно збагатити національно-культурні обрії сучасної України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аберт Г.В.Вольфганг Амадей Моцарт / Г.В.Аберт; пер. с нем. К.Сакви М.: Музыка, 1987. Ч. 1. Кн. 1. 544 с.
2. Абрамова Г.С.Возрастная психология: учеб. пособие / Г.С.Абрамова. М. : Академ. проект; Екатеринбург : Деловая книга, 2000. 624 с.
3. Агацци Э. Человек как предмет философии / Э.Агацци // Вопросы философии. 1989. № 12. С. 12-14.
4. Адорно Т.В. Поздний стиль Бетховена / Т.В.Адорно // Избранное: социология музыки. М.: СПБ, 1999. С. 210-214.
5. Альтшуллер Г. Как стать гением: жизненная стратегия творческой личности / Г.Альтшулер, И.Верткин. Минск: Беларусь, 1994. 479с.
6. Альшванг А.А. Людвиг ван Бетховен: очерк жизни и творчества / А.Альшванг. [Изд. 5-е]. М.: Музыка, 1977. 477 с.
7. Алякринский Б.С. О таланте и способностях / Б.С.Алякринский. М., 1970. 173 с.
8. Ананьев Б.Г. О системе возрастной психологии / Б.Г.Ананьев // Вопросы психологии. 1971. № 5. С. 33-62.
9. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г.Ананьев. Л.: ЛГУ, 1968. 243 с.
10. Арановский М.Г. Структура музыкального жанра и современная ситуация в музыке / М.Арановский // Музыкальный современник: сб. статей. М.: Сов. композитор, 1987. Вып. 6. С. 5-44.
11. Ариес Ф. Возрасты жизни / Ф.Ариес // Философия и методология истории. М., 1977. С. 200-211.
12. Аронов А.А. „Ранний старт” в творчестве и порождаемые им вопросы / А.А.Аронов // Ярославский педагогический вестник. 2003. № 4 (37). С. 5-10.
13. Арцишевський Р. Віталогія як філософське вчення про життя людини / Р.Арцишевський // Науковий вісник ВДУ: Філософські науки. 1999. № 11. С. 24-29.
14. Аршавский И. Основы возрастной периодизации. Возрастная физиология / И.Аршавский. Л.: Наука, 1975. 364 с.
15. Асафьев Б.Н. Слух Глинки / Б.Асафьев // Избранные труды. Л.: Музыка, 1978. Т. 1. 324 с.
16. Афоризмы / К.Мелихан. Режим доступа:
http: //www.letter.com.ua/aphorism/gen4.php
17. Барвінський В.О. Статті та матеріали: збірник / В.О.Барвінський; упор. В.Грабовський. Дрогобич: Відродження, 2000. 148 с.
18. Барнаков Н.О. О Воспитании таланта и других качеств человека в раннем и дошкольном детстве (по материалам дискуссии академика Н.П.Дубинина с другими учеными) / Н.ОБарнаков. Улан-Удэ: БГСХА, 2004. 112 с.
19. Безумные грани таланта: энциклопедия патографий / [авт.-сост. А.Шувалов]. М.: 000, Изд-во АСТ, 2004. 212 с.
20. Бергсон А. Творческая эволюция / А.Бергсон // Собр. сочинений: в 5 т. М., 1909. Т. 1. 318 с.
21. Берлиоз Г. Мемуары / Гектор Берлиоз. М.: Гос. муз. издат., 1961. 915 с.
22. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры / Э.Берн. М.: Прогресс, 1988. 398 с.
23. Бесчасная А.А. Проблема возрастной периодизации в социологии детства / А.А.Бесчасная // Известия Российского государственного педагогического университета имени А.И.Герцена. 2007. N 8(41): Общественные и гуманитарные науки (философия, языкознание, литературоведение, культурология, экономика, право, история, социология, педагогика, психология). С. 151-157. Режим доступа:
http://www.lib.herzen.spb.ru/text/beschasnaya_8_41_151_157.pdf
24. Бетховен Л. Письма: 1812-1816 / Л. ван Бетховен [ред. Н. Фишмана]. М.: Сов. композитор, 1977. 304 с.
25. Благонадёжина Л. Отношение детей к искусству и его возрастное развитие / Л.Благонадежина // Вопросы психологии. 1968. № 4. С. 96-104.
26. Блок А. Собрание сочинений / А.Блок // Собрание сочинений. М.; Л., 1962. Т. 5. С. 369-370.
27. Богданов В. Психология жизненного пути / В.Богданов. СПб.: Академкнига, 1994. 218 с.
28. Богданов-Березовский В. Отрочество и юность Д.Шостаковича / В.Богданов-Березовский // Советская музыка. 1996. № 9. С. 26-37.
29. Богданова А. Сочинения Д.Шостаковича консерваторских лет (1919-1925) / А.Богданова; [ред. А.Кандинского] // Из истории русской и советской музыки. М.: Музыка, 1971. С. 64-93.
30. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей / Д.Б.Богоявленская. М. : Академия, 2002. 320 с.
31. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству / Д.Б.Богоявленская. М.: Знание, 1981. 96 с. (Новое в жизни, науке, технике. Серия „Педагогика и психология” № 8).
32. Божович Е.Д. Психологические особенности развития личности подростка / Е.Д.Божович. М.: Знание, 1979. 40 с.
33. Божович Л. Личность и её формирование в детском воздасте / Л.Божович. М., 1968. 187 с.
34. Бочаров В.В. Антропология возраста: учеб. пособие / В.В.Бочаров. СПб.: Изд-во Санкт‑Петербургского университета, 2001. 196 с.
35. Бромлей Ю.В. Этнографические аспекты изучения человека / Ю.В.Бромлей // Человек в системе наук. М., 1989. С. 190-202.
36. Брянцева В.Н. Детство и юность С.Рахманинова / В.Брянцева. М.: Сов. композитор, 1972. 134 с.
37. Бэлза И.Ф. Александр Николаевич Скрябин / И.Бэлза. М.: Музыка, 1982. 174 с.
38. Вагнер Р. Письма. Дневники. Обращение к друзям / Р.Вагнер. М. : Якоръ, 1911. Т. 4. 553 с.
39. Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури: статті та матеріали / ред.-упор. О.Смоляк]. Тернопіль : Астон, 2003. 192 с.
40. Васильева А. Ранний И.Стравинский и М.Мусоргский / А.Васильева // Київське музикознавство: зб. статей. К., 2007. Вип. 22. С. 214-218.
41. Вершинина И.Я. Ранние балеты Стравинского / И.Я.Вершинина. М.: Наука, 1967. 224 с.
42. Вікова та педагогічна психологія: навч. посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Волинська, З.В.Огороднійчук та ін. [2-ге вид]. К. : Каравела, 2007. 400 с.
43. Вильсон А. Биография как история / А.Вильсон. М. : Знание, 1970. 56 с.
44. Возрастная психология: личность от молодости до старости / [Гамезо М., Герасимова В., Горелова Г., Орлова Л.] М. : Изд. дом Ноосфера”, 1999. 270 с.
45. Ворбс Г.Х. Феликс Мендельсон-Бартольди: жизнь и деятельность в свете собственных высказываний и сообщений современников / Г.Х.Ворбс. М.: Музыка, 1966. 317 с.
46. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском воздасте / Л.С.Выготский. М., 1967. 236 с.
47. Выготский Л.С. Детская психология / Л.С.Выготский; ред. Д.Б.Эльконина // Собрание сочинений: в 6 т. М.: Педагогика, 1984. Т. 4. 423 с.
48. Выготский Л.С. Игра и её роль в психологии развития / Л.Выготский // Вопросы психологии. 1966. № 6. С. 74-78.
49. Вульфиус П.П. Франц Шуберт: очерки жизни и творчества / П.П.Вульфиус. М.: Музыка, 1983. 446 с.
50. Гаккель Л.Е. Фортепианная музыка XX века: очерки / Л.Гаккель. Л. ; М.: Сов. композитор, 1976. С. 256-281.
51. Галь Г. Брамс. Вагнер. Верди. Три мастера три мира / Г.Галь; вст. ст. И.Бэлзы, коммент. И.С.Рожновской; ред. О.А.Сахарова. М.: Радуга, 1986. 479 с.
52. Галь Г. Особенности стиля молодого Бетховена / Г.Галь; ред. Б.С.Пшибышевского; пер. с нем. А.Алявдиной [и др.] // Проблемы бетховенского стиля. М. : Гос. муз. издат., 1932. С. 61-126.
53. Гальтон Ф. Наследственность таланта: законы и последствия / Ф.Гальтон. М.: Мысль, 1996. 270 с.
54. Ганзбург Г.И. Пробелы и заблуждения в познании музыки Р.Шумана [Електронний ресурс] / Г.Ганзбург Режим доступа: http://www.proza.ru/2005/03/02-10
55. Ганзбург Г.И. Тем, кто не знает Шуберта [Электронний ресурс] / Г.Ганзбург Режим доступа: http://www.proza.ru/2004/03/12-03
56. Ганзбург Г. Три подхода в музыкальному наследию [Електронний ресурс] / Г.Ганзбург Режим доступа: http://www.proza.ru/2007/01/19-04
57. Ганина С.А. Развитие личности младшего школьника в системе дополнительного образования детей: автореф. дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.08 / С. А. Ганина; Моск. гос. ун-т технологий и упр. М., 2007. 39 с.
58. Голубева Э.А. Способности. Личность. Индивидуальность /Э.А.Голубева. Дубна : Феникс+, 2005. 512 с.
59. Гольдшмидт Г. Франц Шуберт: жизненный путь /Г.Гольдшмидт. М., 1968. 405 с.
60. Гончаренко Н.В. Гений в искусстве и науке / Н.В.Гончаренко. М.: Искусство, 1991. 432 с.
61. Горностай П.П. Культурная среда и развитие талантов // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова: зб. наук. праць. К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. № 9 (33). С. 3-7. (Психологічні науки. №12) Режим доступу:
http://users.iptelecom.net.ua/~p_gorn/publicat.html
62. Григ Э. Избранные статьи и письма / Э.Григ; ред. О.Е.Левашевой; пер. Ю.Яхниной; сост., коммент., вступ. ст. О.Е.Левашевой; Институт истории искусств Министерства культуры. М. : Музыка, 1966. 448 с.
63. Гуно Ш. Воспоминания артиста / Ш.Гуно; [пер. с фр. М.П.Волконського]; вст. ст. и прим. Б.В.Левика. М.: Музгиз,