Райтер Роман Іванович. Базова технічна підготовка гімнастів на перекладині

Краткое описание

Райтер Роман Іванович. Базова технічна підготовка гімнастів на перекладині : Дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01 / Львівська комерційна академія. — Л., 2002. — 233арк. — Бібліогр.: арк. 202-228

Райтер Р.І.Базова технічна підготовка гімнастів на перекладині.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт.- Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2002 рік.
Дисертаційну роботу присвячено проблемі технічної підготовки юних гімнастів.
Узагальнено та проаналізовано досвід теорії і практики юнацького спорту з питань підвищення ефективності процесу навчання техніці сучасних складних махових вправ на поперечині. У роботі шляхом біомеханічного і системно-структурного аналізу кіноматеріалів махових вправ на поперечині досліджені їх розповсюджені форми і визначені раціональні варіанти. Розкрито основні механізми згинально-розгинальних рухів у плечових і кульшових суглобах і виявлені їхні оптимальні варіанти. Визначені універсально-видові та індивідуально-видові локальні компоненти махових вправ, які складають обємний матеріал базової технічної підготовки гімнастів на поперечині. Розроблено і обгрунтовано методику навчання маховим вправам, сконструйовано тренажерні пристрої, підібрано комплекс спеціально підготовчих і підвідних вправ для правильного формування рухових навичок і прискорення процесу оволодіння базовими вправами.

1. Літературним оглядом установлено, що підвищення ефективності процесу навчання техніці сучасних складних махових вправ не може відбуватися без точного уявлення про раціональні варіанти техніки всіх структурних груп махових вправ і їх складових компонентів. Суттєві розбіжності в показниках просторових і часових характеристик окремих фаз, а також амплітуди згинально-розгинальних рухів у плечових і кульшових суглобах, призвела до появи в практиці гімнастики різноманітних біомеханічно необрунтованих форм виконання махових вправ.
2 Установлено, що різноманітність способів виконання махових вправ створена, в основному, внаслідок різного характеру дій гімнастів у підготовчій і основній стадіях.
Основним технічним елементом підготовчої стадії є спад. Встановлено що найраціональнішим і найперспективнішим є спад із збереженням прямої лінії між руками й тулубом і згинаннями в кульшових суглобах до 160 . Його призначення обумовлено підготовкою рухового апарату до більш потужних, акцентованих наступних рухів.
Дослідженням кінематичних і динамічних характеристик а також аналізу м'язової координації махових вправ різного рівня складності встановлено, що найраціональнішим способом виконання основної стадії є хльостоподібно-кидковий” мах. Його перевага перед іншою технікою полягає наступному:
- при виконанні вправи кидковим” махом м'язові зусилля прикладаються короткочасно, в основному в період замаху й кидка” (величина й тривалість яких змінюється з кваліфікацією гімнаста), що вказує на економічність і раціональність мязової координації;
при кидковому” русі згинально-розгинальні дії у кульшових суглобах гарантують високу швидкість переміщення гімнаста, сприяють збільшенню додаткової механічної енергії через зменшення моменту інерції, і завдяки механізму перерозподілу швидкостей. Тому при виконанні махових вправ із точки зору енергетики організму, вони є найперспективнішими.
3. Більшість складних вправ, які виконуються великим махом, складають зістрибування сальто в різних модифікаціях. Раціональними і рівноцінними є два види відходжень на сальто - раннє притягування і нормальне відштовхування.
При виконанні сальто раннім притягуванням, керуючими в рівній мірі є дії у плечових і кульшових суглобах. При відходженні нормальним відштовхуванням керуючими рухами є: на початку робочої стадії дії у кульшових суглобах, надалі у плечових.
4. Найскладнішу групу вправ, які виконуються великим махом, складають вправи з протиобертанням. Раціональним і перспективним є виконання цих вправ активним "кидковим" махом двома видами відходжень - пізнім притягуванням і пізнім відштовхуванням. Загалом при переміщенні гімнаста керуючими є згинально-розгинальні рухи в кульшових суглобах і лише у фазі відходу функцію керуючих виконують дії у плечових суглобах
5. Дослідження техніки виконання махових вправ дало можливість виділити локальні компоненти, які мають високу структурну подібність з цілісними вправами. Встановлено, що із загальної кількості локальних компонентів техніки, найважливіше значення у технічній підготовці гімнастів на поперечині мають видові компоненти.
Результати структурно-фазового аналізу показали, що останні доцільно розділити на дві групи:
- універсально-видові, характерні для цілої групи махових вправ;
- індивідуально-видові, властиві лише окремим (як правило складним) маховим вправам.
На прикладі вправ на поперечині показано, що універсально-видові компоненти техніки мають однакову технічну основу і відрізняються лише просторово-часовими характеристиками руху.
6. Програма навчання маховим вправам має будуватись за такою схемою:
- створення висхідної бази (оволодіння елементами динамічної осанки й універсально-видовими локальними компонентами базових вправ);
- оволодіння профілюючими базовими вправами (великими обертами назад і вперед, зістрибуванням сальто назад прямим тілом, поворотами в зоні стійки на руках, подвійним сальто назад у групуванні, великими обертами назад і вперед на одній руці) і на їхній основі більш складними вправами.
6. Встановлено, що якісне виконання складних махових вправ вимагає від гімнаста високих швидкісно-силових якостей (середні зусилля, які розвиває гімнаст вагою 60-65кг при виконанні "кидкового" маху, досягають 250-300 кг). Відпрацювання головних керуючих і коректуючих рухів у суглобах за принципом сполученої дії фізичної й технічної підготовки - найефективніший підхід до оволодіння маховими вправами, особливо на етапі попередньої й спеціалізованої базової підготовки.
7. Педагогічний експеримент показав:
- Високу ефективність методики базової технічної підготовки гімнастів на поперечині з використанням розроблених тренажерів, які збільшують обсяг тренувальних завдань на 40-60% без збільшення тривалості занять і сприяють попередженню травматизму й зниженню емоційної напруженості. Ефективність їх застосування при вивченні великих обертів назад і вперед підтверджується даними дослідження:
- середньогрупова оцінка оволодіння великим обертом на кінець експерименту в експериментальній групі на 0,45 бала вища, ніж у контрольній (Р<0,05)
- термін навчання великим обертам до самостійного їх виконання у гімнастів експериментальної групи на 19,4 % коротший ніж у контрольній (Р<0,05);
- Доцільність навчання маховим вправам, на етапі початкової базової підготовки, шляхом послідовного оволодіння універсально-видовими локально-руховими компонентами базових цілісних вправ виражається в скороченні термінів навчання у експериментальній групі порівняно з контрольною:
- при виконанні зіскока сальто прямим тілом на 29%;
- поворота махом вперед на 180 градусів в хват знизу ("Келеровський поворот") на 32%;
- поворота плечем вперед на 57%.
- Виявлено доцільність виховання спеціальних фізичних якостей за принципом сполученої дії фізичної і технічної підготовки, що підтверджується даними дослідження:
-у експериментальній групі приріст відносної сили м’язів рук становив 16%, Р < 0,05 (згиначі плеча) і 13%, Р < 0,05 (розгиначі плеча). Приріст в контрольній групі менш значний - 6%, Р < 0,05 і 6,8%, Р < 0,05 відповідно;
- приріст відносної сили згиначів і розгиначів тулуба становив: у експериментальній групі 8%, Р < 0,05 - згиначів тулуба і 12%, Р < 0,05 - розгиначів тулуба і відповідно 4% Р < 0,05 і 7,9%, Р < 0,05 у контрольній групі.