РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГРУШИЦЬКИЙ АНДРІЙ ІГОРОВИЧ

УДК 343.8

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ
ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Коваленко Валентин Васильович доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, член-кореспондент НАПрНУ

Київ – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………… 4
ВСТУП………………………………………………………………….. 5
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕНННЯ ВОЛІ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ…………………………………………………………...

14
1.1. Право засуджених до позбавлення волі на правову допомогу в системі конституційних прав людини та громадянина…………….. 14
1.2. Основні підходи до визначення поняття «право засуджених на правову допомогу»……………………………………………………...
30
1.3. Зміст та ознаки права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу………………………………………………………. 47
Висновки по розділу 1…………………………………………………. 65
РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕНННЯ ВОЛІ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ В ПЕРІОД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ………………………….

67
2.1. Гарантії реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу……………………………………………………….

67
2.2. Види та форми правової допомоги для засуджених до позбавлення волі……………………………………………………….
90
2.3. Суб’єкти надання правової допомоги для осіб, засуджених до позбавлення волі………………………………………………………...
116
Висновки по розділу 2…………………………………………………. 135
РОЗДІЛ 3
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ЩОДО ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ У НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО І ПРАКТИКУ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

138
3.1. Міжнародні норми та стандарти про механізми реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу……..
3.2. Втілення міжнародних стандартів стосовно реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу в національне законодавство та практику його застосування……….
138

154
Висновки по розділу 3…………………………………………………. 167
ВИСНОВКИ…………………………………………………………… 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………… 179
ДОДАТКИ 210

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
ВТК – Виправно-трудовий кодекс України
ДДУПВП – Державний департамент України з питань виконання покарань
ДПтСУ – Державна пенітенціарна служба України
ЄТП – Європейські тюремні правила
КАС – Кодекс адміністративного судочинства України
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс України
КК – Кримінальний кодекс України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України
КСУ – Конституційний Суд України
КУпАП – Кодекс України
про адміністративні правопорушення
МСП – Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими Організації Об’єднаних Націй
ПВР УВП – Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань,
УВП - установа виконання покарань
ЦК – Цивільний кодекс України
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності Україна стала на шлях демократичних реформ, у тому числі й у сфері виконання покарань.
Конституція України визнає і гарантує права та свободи людини і громадянина, проголошує, що саме вони визначають сутність і зміст діяльності державних органів, а одним із конституційних прав громадян є право кожного на правову допомогу (ст. 59). Особливо важливою ця норма є для засуджених до покарання у виді позбавлення волі, яке пов’язане з істотним обмеженням їх прав. Разом з тим Конституція України наділяє засудженого всіма основними правами, що належать іншим громадянам. Однак, як свідчить практика, воно реально не гарантується для засуджених, які відбувають це покарання, навіть незважаючи на положення про пряму дію конституційних норм (ч. 3 ст. 8 Конституції України). Так, згідно офіційних даних, тільки у 2002 р. зокрема до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, надійшло 1757 звернень, пов’язаних з порушенням прав увязнених під варту та засуджених, у тому числі – права на правову допомогу, а у 2003 р. – 2063, що на 17,4% більше, ніж у 2002 р. Суттєво не змінилась ця ситуація і у 2004-2012 р.р.
Такий стан справ, як встановлено у ході дослідження, обумовлений недосконалістю чинного кримінально-виконавчого законодавства, недоліками у практичній діяльності, а також відсутністю в Україні ґрунтовних теоретичних досліджень щодо визначення поняття, сутності і змісту права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу.
Як показав аналіз наукової літератури, окремі аспекти забезпечення особі права на правову допомогу у різних сферах державної діяльності досліджувалися в роботах О. М. Бандурки, Т. В. Варфоломеєвої, В.В. Коваленка, А. Т. Комзюка, В. В. Копєйчикова, О. Ф. Скакун, П. М. Рабіновича, Ю. М. Тодики та ін.
У науці кримінального процесу цій проблематиці присвячені роботи В. Д. Адаменка, С. А. Альперта, М. І. Бажанова, О. В. Бауліна, Ю. М. Грошевого, Н. А. Дрьоміної, В. М. Трофименка, Ю. В. Хоматова, О. Г. Шило, М.Є. Шумила, М. О. Чельцова-Бебутова, Ю. П. Яновича та ін.
Крім цього, результати вивчення проблем реалізації прав і свобод особами, що засуджені до різних видів покарань, зокрема й окремих аспектів права на правову допомогу, викладені у наукових публікаціях В.А. Бадири, І.Г. Богатирьова, В.В. Василевича, Т.А. Денисової, О.М. Джужи, А.П. Геля, О.Г. Колба, Р.В. Кузнецова, О.В. Лисодєда, А.В. Льовочкіна, Л.П. Оніки, М.В. Романова, А.Х.Степанюка, В.М. Трубникова, В.П. Філонова, А.І. Фролова, М.П. Черненка, Д.В. Ягунова, І.С. Яковець, ін.
Поряд із цим фундаментальні дослідження проблем, пов’язаних із забезпеченням права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу в процесі відбування покарання, на сьогодні в Україні досі не проводились. З цього приводу існують лише розрізнені статті, переважно правозахисників, зокрема, О.В. Беци, О.П. Букалова, Є.Ю. Захарова, А.П. Мукшименко, ін. Водночас прогалиною більшості досліджень, як видається, є те, що їх автори обмежуються формальним визначенням прав засуджених взагалі, не виділяючи право останніх саме на правову допомогу окремо та не приділяючи належної уваги практиці його реалізації.
З огляду цього, вибрана тема дослідження є актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Закону України від 02.06.2011 р. «Про безоплатну правову допомогу»; Стратегії національної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 12.02.2007 р. № 105/2007), Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні (схвалена Указом Президента України від 09.06.2006 р. № 509/2006); Концепції реформування ДКВС України (схвалена Указом Президента України від 25.04.2008 р. № 401/2008); Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2011 р. № 1911), Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС на період 2010–2014 рр. (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт НАВС на 2010–2012 рр.
Тему дисертації зареєстровано Координаційним бюро НАПрН України (№ 963, 2011 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета даної роботи полягає у розробці теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо забезпечення реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу в процесі відбування цього покаранння.
Зазначена мета зумовила необхідність вирішення наступних задач:
– з’ясувати зміст права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу в системі конституційних прав людини і громадянина;
- вивчити основні підходи, що склались в науці та на практиці щодо визначення поняття «право засуджених на правову допомогу»;
- визначити зміст та основні ознаки права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу;
- дати правову характеристику гарантіям реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу;
- визначити види та форми правової допомоги для засуджених до позбавлення волі;
- встановити суб’єкти правової допомоги для осіб, засуджених до позбавлення волі, та здійснити аналіз їх діяльності;
- з’ясувати зміст міжнародних норм та стандартів щодо механізмів реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу;
- визначити стан втілення міжнародних підходів стосовно реалізації засудженими права на правову допомогу в національне законодавство і практику його застосування та розробити науково обґрунтовані заходи у цьому напрямку.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу.
Предметом дослідження є реалізація права на правову допомогу засудженими до позбавлення волі.
Методи дослідження обрані з урахуванням його теми, мети й завдань. Для реалізації завдань комплексного підходу щодо вирішення проблем, пов’язаних з реалізацією права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу, у роботі були використані наступні методи пізнання соціально-правових явищ і процесів: діалектичний метод дав можливість розглянути питання правової допомоги для засуджених через їх взаємозв’язок, взаємодію та взаємообумовленість з правовим статусом осіб, позбавлених волі, та конституційними правами людини і громадянина в Україні (підрозділ 1.1 дисертації); формально-логічний метод дозволив зясувати зміст таких понять, як «правова допомога», «юридична допомога», «юридичні гарантії», «система прав, свобод і обов’язків особи», т.ін., а також обумовив зміст авторських визначень цих правових категорій (підрозділ 1.2, 1.3, 2.1 роботи); за допомогою порівняльно-правового методу був здійснений аналіз норм вітчизняного та міжнародного кримінально-виконавчого законодавства з питань, що складають предмет даного дослідження (підрозділ 3.1, 3.2 дисертації); системно-структурний метод та метод аналізу дозволили дослідити основні підходи, що склались в теорії та на практиці щодо визначення поняття «право засуджених на правову допомогу», видів та форм такої допомоги (підрозділ 1.1, 1.2, 2.2 роботи); використання соціологічних та статистичних методів дало можливість вивчити правозастосовчу практику та підходи як засуджених до позбавлення волі, так і персоналу виправних колоній відносно існуючих механізмів і проблем реалізації права осіб, які відбувають покарання у зазначених УВП, на правову допомогу.
Емпіричну базу дослідження становлять дані державної статистики, матеріали Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, ДПтС України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також результати використання конкретно-соціологічних досліджень специфіки об’єкта та предмета цієї дисертації, анкетування та опитування 2000 респондентів (1000 засуджених, які відбували покарання в УВП, та 1000 осіб з числа персоналу виправних колоній) (додатки Е, Д).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень питань, пов’язаних з реалізацією засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу. У роботі висунуто та обґрунтовано низку нових у концептуальному плані й важливих для юридичної практики положень, а саме:
вперше:
- виділено юридичні гарантії та проаналізований правовий механізм забезпечення реалізації права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу;
- визначено основні форми та види правової допомоги для засуджених до позбавлення волі за її метою, а саме ті, що пов’язані: 1) з реалізацією даного права особами, які відбувають ще покарання; 2) із захистом зазначеного права засуджених; 3) із встановленям даного права засуджених;
- встановлені основні ознаки, що складають зміст права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу: а) наявність щонайменше двох суб’єктів цієї діяльності – надання та отримання такої допомоги; б) професійність та цілеспрямованість діяльності зазначених суб’єктів; в) адресність правового сприяння, що здійснюється в інтересах іншої особи; г) наявність специфічного об’єкта – проблемної правової ситуації; ґ) поєднання приватних та публічних засад цієї діяльності; д) включення до її змісту дій з використанням засобів правового характеру, що здійснюються суб’єктом надання такої допомоги;
удосконалено:
- теоретичні та практичні засади віднесення до кола суб’єктів надання правової допомоги для засуджених представників правозахисних та інших громадських організацій; членів спостережних комісій; окремих громадян, що мають знання у правовій сфері; юристів різних категорій та напрямків діяльності, близьких родичів засуджених;
- правовий механізм реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу шляхом внесення змін і доповнень у КВК та Закон України «Про безоплатну правову допомогу» (додатки А.1, А.1.1, А.1.2);
- правові засади надання правової допомоги для засуджених до позбавлення волі в обов’язковому порядку (зокрема, стосовно неповнолітніх; осіб, які через свої психічні або фізичні вади не можуть самостійно здійснити захист своїх прав; інших особливо «вразливих» категорій засуджених);
дістали подальшого розвитку:
- міжнародно-правові підходи щодо реалізації засудженими права на правову допомогу, а саме: запропоновано ст. 18 Закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» доповнити пунктом 3 наступного змісту: «Посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів несуть персональну відповідальність за забезпечення реалізації прав та законних інтересів засуджених і осіб, взятих під варту»;
- положення про включення до змісту права засудженого до позбавлення волі на правову допомогу трьох основних правомочностей, а саме можливостей: 1) зазначеної особи користуватися правовою допомогою у будь-який час, у будь-якій формі за власним розсудом; 2) вимагати від персоналу органів і установ виконання покарань, інших уповноважених суб’єктів забезпечення надання такої допомоги; 3) звернутися за захистом свого суб’єктивного права й вимагати його відновлення чи усунення перешкод в його реалізації;
- існуючі в доктрині кримінально-виконавчого права України поняття «правова допомога для засуджених», шляхом виведення авторського поняття, а саме – це здійснюване правовими засобами адресне, цілеспрямоване та професійне сприяння для осіб, які цього потребують, в реалізації їх прав, свобод і законних інтересів, з метою подолання складної правової ситуації та максимального задоволення індивідуальних інтересів засудженого;
- висновки вчених і практиків про те, що право засуджених на правову допомогу є конституційним і невід’ємним правом людини і громадянина, яке не підлягає обмеженню в процесі відбування покарання, зокрема й у виді позбавлення волі.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих у дисертації науково-обгрунтованих положень, висновків, пропозицій і рекомендацій полягає в тому, що вони становлять як науково-практичний, так і практичний інтерес:
- у правотворчій сфері – як одне із джерел удосконалення концептуальних положень кримінально-виконавчої політики України, а також для підготовки нормативно-правових актів з питань правової допомоги для засуджених до позбавлення волі (лист Комітету Верховної Ради України від 23.12.2011 р. № 04-19/14-2692, від 10.02.2012 р. № 04-19/12-245, від 15.05.2012 р. № 04-19/14-1067) (додатки А.1, А.2, А.3, А.4);
- у правоохоронній діяльності – як науково-обгрунтовані заходи щодо вдосконалення практики реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу (акти впровадження у діяльність Луцького міськрайонного суду Волинської області (додаток В.1), Головного управління юстиції у Волинській області (додаток В.2), управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області) (додаток В.3);
– у навчальному процесі – як матеріали для підготовки відповідних навчально-методичних і наукових видань та для проведення різноманітних занять по курсу «Кримінально-виконавче право України» (акт впровадження у навчальний процес навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ від 12.12.2011 р. № 46/6-1271 (додаток В.6), юридичної клініки «Ad Astra» Волинського національного університету імені Лесі Українки (додаток В.4) та Інституту кримінально-виконавчої служби ДПтС України від 04.04.2012 р. № 126-33) (додаток В.5).
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що виносяться на захист, є результатом самостійної роботи автора. Наукові ідеї та розробки, які належать співавторам опублікованих праць, у дисертаційному дослідженні не використовувались. У статтях: «Міжнародні норми та стандарти щодо механізмів реалізації засудженими права на правову допомогу»// Митна справа. – 2012. – № 1. – С. 81-87 (у співавторстві з О.Г. Колбом); «Про деякі елементи механізму реалізації засудженими основних прав та обов’язків» // Митна справа. – 2012. – № 2 (80). – Ч. 2 (Кн. 1). – С. 251-257 (у співавторстві з О.Г. Колбом), а також в матеріалах науково-практичних конференцій, особистий внесок автора складає 80%.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені на наукових, науково-практичних та науково-теоретичних конференціях і семінарах, у тому числі: 1) всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукова свідомість» (м. Миколаїв, 17.04.2011 р.); 2) міжвузівському круглому столі «Правові проблеми діяльності суб’єктів господарювання в сучасних умовах» (м. Київ, 27.04.2011 р.); 3) міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Проблеми реалізації та захисту прав людини в умовах законодавчого реформування» (м. Тернопіль, 28.04.2011 р.); 4) всеукраїнській науково-практичній конференції «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 28-29.04.2011 р.); 5) всеукраїнській науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України» (м. Київ, 4.05.2011 р.); 6) міжнародній науково-практичній конференції «Причорноморська фундація права» (м. Одеса, 13-14.08.2011 р.); 7) науково-практичному семінарі «Захист прав людини та створення превентивних механізмів проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів поводження та покарання в Україні» (м. Запоріжжя, 8-9.09.2011 р.); 8) всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Оптимізація цивільного та цивільно-процесуального законодавства України» ( м. Київ, 22.09.2011 р.); 9) ІІІ всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 06.10.2011 р.); 10) всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Пріоритетні напрями розвитку законодавства України» (м Київ, 24.11.2011 р.); 11) міжнародній науково-практичній конференції «Майбутнє правової системи України очима науковців» (м. Одеса, 23.12.2011 р.); 12) міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Харків, 02-03.02.2012 р.); 13) науково-практичній конференції «Профілактика та протидія адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів серед неповнолітніх» (м. Київ, 09.04.2012 р.); 14) всеукраїнській науково–практичній конференції «Державотворення та правотворення в період реформ: питання теорії та практики» (м. Київ, 19-20.04.2012 р.); 15) міжвузівській науково-теоретичній конференції «Актуальні проблеми кримінологічної політики в Україні» (м. Київ, 25.04.2012 р.); 16) міжнародній науково-практичній конференція «Право як ефективний суспільний регулятор» (м.Львів, 6-7.04.2012 р); 17) міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах» (м. Київ, 25.05.2012 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації опубліковано в 17 наукових працях, із них: 5 – у фахових виданнях та 12 – у матеріалах і тезах науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі – реалізації права на правову допомогу засудженими до позбавлення волі. При цьому найбільш значимими із отриманих результатів є наступні:
1. У ході визначення місця права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу в системі конституційних прав людини та громадянина встановлено, що здійснення закріпленого в Конституції України положення про визнання найвищою соціальною цінністю прав та свобод людини і громадянина є неможливим без створення ефективної системи загальних та спеціально-юридичних гарантій, що їх забезпечують. Зокрема, у контексті змісту права на правову допомогу відносно засуджених до позбавлення волі визначальне значення мають положення чинної Конституції України про те, що засуджені користуються всіма правами людини та громадянина (ст. 63), а також закріплення за кожним права на правову допомогу, в тому числі у певних випадках – й на безоплатну (ст. 59).
Таким чином, слід визнати, що право на правову допомогу для засуджених є одним із основних конституційних прав людини та громадянина і з огляду на це має найвищу юридичну силу та потребує підвищеного правового, організаційного, фінансового та іншого захисту.
2. Узагальнення основних підходів до визначення поняття «право засуджених на правову допомогу» показало, що в теорії кримінально-виконавчого права та інших галузях наукових знань в Україні не існує єдиного розуміння визначення поняття «правова допомога». Не закріплене воно й на законодавчому рівні. У той самий час, визначення змісту цього поняття ускладнюється ще й тим, що поряд із ним нормативні акти у сфері виконання покарань оперують такою категорією, як «юридична допомога». Разом з тим, варто визнати, що категорії «правова допомога» й «юридична допомога» не є синонімами. Зокрема, правова допомога представляє собою поняття, що включає у себе всі форми соціально-активної поведінки та всю сукупність засобів і методів, спрямованих на забезпечення й захист суб’єктивних прав особи, а юридична допомога – це особливий вид процесуальної діяльності, регламентованої діючим законодавством України, що здійснюється юридичними засобами. Таким чином, ці поняття співвідносяться між собою, відповідно, як форма та зміст.
3. У результаті розгляду права засуджених до позбавлення волі на правову допомогу визначені його зміст та ознаки. Зокрема, встановлено, що правова допомога для засуджених до позбавлення волі характеризується наступними ознаками: а) це має бути щонайменше два суб′єкти – надання та отримання такої допомоги; б) це професійна діяльність; в) об’єктом цієї допомоги є проблемна життєва ситуація, що має правовий характер; г) це сприяння, що здійснюється в інтересах іншої особи; ґ) це адресне правове сприяння; д) це цілеспрямована діяльність; ж) зміст даної допомоги для засуджених утворюють дії з використанням засобів правового характеру, що здійснюються суб’єктами надання такої допомоги; з) у цій допомозі поєднуються приватні та публічні засади. У свою чергу, зміст правової допомоги для засуджених до позбавлення волі полягає у тому, що це є здійснюване правовими засобами адресне, цілеспрямоване та професійне сприяння особам, які цього потребують, в реалізації прав, свобод і законних інтересів з метою подолання складної правової ситуації та максимального задоволення індивідуальних інтересів засудженого.
4. У ході визначення змісту гарантій реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу встановлено, що зазначені гарантії мають: 1) матеріальний зміст, тобто те, у чому вони в загальному вигляді знаходять свій прояв у реальній повсякденній дійсності; 2) функціональне призначення, тобто у визначенні та встановленні тих завдань, які покликані виконувати гарантії.
Відповідно до цього було сформульовано авторське визначення юридичних гарантій забезпечення правового статусу засудженого, а саме – це система закріплених у нормах кримінально-виконавчого законодавства умов, засобів, прийомів та способів, завдяки яким забезпечується реалізація прав, свобод та законних інтересів засуджених до позбавлення волі, а у випадку їх порушення чи необґрунтованого обмеження – діяльність наділених відповідними повноваженнями суб’єктів по їх захисту та охороні.
5. У результаті досліджень проблем щодо визначення видів і форм правової допомоги для засуджених до позбавлення волі встановлено, що правова допомога може надаватися у трьох випадках: а) при відсутності порушення чи обмеження права – для полегшення процесу його реалізації; б) при існуванні порушення чи обмеження права – для його захисту; в) при існуванні спору щодо наявності права без ознак його порушення чи обмеження для вирішення зазначеного спору.
Крім цього, здійснено класифікацію зазначеної допомоги на наступні основні види: а) за метою надання: 1) допомога в реалізації права – здійснюється у формі консультування та правового виховання; 2) допомога у захисті права – це фактично представництво у різних інстанціях; 3) допомога у встановленні права – облаштована у форму написання звернень, складання довідок з цих питань; б) за критерієм оплатності: оплатна та безкоштовна; в) за ступенем волевиявлення суб’єкта отримання такої допомоги: добровільна та обов’язкова.
6. Вивчення питання щодо суб’єктів надання правової допомоги для осіб, засуджених до позбавлення волі, дозволило зробити висновок про те, що незважаючи на законодавче обмеження, у наданні правової допомоги для засуджених доцільною є участь не лише адвокатів та фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання такої допомоги особисто або за дорученням юридичної особи. До цієї діяльності слід залучати також й представників правозахисних та інших громадських організацій; членів спостережних комісій; окремих громадян, що мають відповідні правові знання; ін.
7. Результати вивчення та аналізу міжнародних норм і стандартів відносно механізмів реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу свідчать про те, що основними міжнародними вимогами, яким має відповідати національний механізм надання для засуджених зазначеної допомоги є: а) широке розуміння надання такої допомоги як сприяння у захисті усіх прав; б) існування як оплатної, так і безоплатної форми надання цієї допомоги; в) покладання на адміністрацію УВП обов’язку інформування засуджених про їх права й механізми його реалізації, та сприяння у встановленні контактів з відповідними суб’єктами надання даної допомоги; г) включення до числа можливих суб’єктів надання цієї допомоги близьких родичів засуджених; ґ) необмеженість відвідувань засудженого суб’єктами надання цієї допомоги; виключення цензури; д) надання для засудженого можливості зберігання документів, які стосуються реалізації ним своїх прав або безперешкодного ознайомлення з ними.
8. Узагальнення стану втілення міжнародних стандартів стосовно реалізації засудженими до позбавлення волі права на правову допомогу в національне законодавство та практику його застосування показало, що кримінально-виконавче законодавство України, на відміну від норм міжнародного права, не передбачає обов’язкового забезпечення захисником особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, законом встановлюється лише можливість надання для засудженого можливості повідомити про це адвоката або фахівця у галузі права (ч. 15 ст. 134 КВК). Проте, з огляду на відсутність чіткої процедури такого повідомлення та ускладненість порядку оскарження рішень адміністрації УВП про притягнення засуджених до такої відповідальності, положення про забезпечення захисником особи, що притягується до неї, не може бути впроваджене у практику. Виходячи з цього, доведено, що право на правову допомогу при застосуванні дисциплінарних стягнень до засуджених, позбавлених волі, має носити абсолютний характер, а тому мають бути усунуті існуючі на сьогодні перешкоди щодо його реалізації.
9. З метою підвищення рівня правової допомоги для засуджених до позбавлення волі в роботі обґрунтовано запропоновано здійснення наступних заходів, а саме – пропонується:
9.1. Внести зміни у КВК України, а саме:
9.1.1. Частину 2 ст. 8 Кодексу доповнити реченням такого змісту: «У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно» та викласти зазначену частину статті КВК в наступній редакції: «Засудженому гарантується право на правову допомогу. Право засуджених на правову допомогу не може бути обмежене. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках, передбачених цим Кодексом та законами України, засуджені можуть отримувати правову допомогу від правозахисних та громадських організацій; спостережних комісій; юристів, окремих громадян, що мають знання у правовій сфері, законних представників, а також близьких родичів, допущених до участі у розгляді кримінальної справи у якості захисників. Адміністрація установ виконання покарань зобов’язана вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації засудженими права на правову допомогу».
9.1.2. Статтю 91 Кодексу доповнити ч. 4 такого змісту: «Для усіх новоприбулих засуджених видається у письмовому виді інформація про правила поведінки в установі, права та обов’язки засуджених. Такі особи повідомляються про можливість використання правової допомоги та надається перелік суб’єктів, до яких вона може звернутися».
9.1.3. Аналогічні зміни необхідно внести й в ч. 1 ст. 107 Кодексу та викласти відповідний пункт цієї частини статті в редакції, що запропонована в ч. 2 ст. 8 КВК. Необхідність та обґрунтованість зазначених видозмін КВК викладені в ст. 59 Конституції та Законі України від 02.06.2011 р. «Про безоплатну правову допомогу».
9.1.4. Доповнити Кодекс ст. 1071 наступного змісту: «Стаття 1071. Реалізація права на правову допомогу. Право на правову допомогу – це здійснюване правовими засобами адресне, цілеспрямоване та професійне сприяння особам, які цього потребують, в реалізації прав, свобод і законних інтересів з метою подолання складної правової ситуації та максимального задоволення індивідуальних інтересів засудженого».
9.1.5. Доповнити Кодекс «Ст. 1072. Порядок запрошення суб’єкта надання правової допомоги на вимогу засудженого» такого змісту: «Суб’єкт надання правової допомоги запрошується засудженими, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою засудженого. Адміністрація установи виконання покарань зобов’язана надати засудженому допомогу у встановленні зв’язку з суб’єктом надання правової допомоги або з особами, які можуть цьому сприяти».
9.1.6. Статтю 111 Кодексу доповнити ч. 5 такого змісту: «Засудженим дозволяється зберігати правову кореспонденцію, а також відповіді на надіслані ними звернення. Засуджені мають право ознайомлюватись з документами, що долучені до їх особових справ, та отримувати їх копії. Адміністрація УВП зобов’язана надати засудженому можливість ознайомитись з особовою справою в період робочого часу».
9.1.7. Частину 11 ст. 134 Кодексу доповнити реченням наступного змісту: «Це правило не поширюється на побачення засудженого з суб’єктом надання правової допомоги».
9.2. Внести зміни і доповнення у Закон України «Про безоплатну правову допомогу», а саме:
9.2.1. Пункт 4 ч. 1 ст. 1 Закону доповнити у кінці речення словосполученням «…а також надання у передбачених законом випадках безоплатної правової допомоги для засуджених до позбавлення волі», що логічно витікає із змісту ст. 8 та ст. 107 КВК.
9.2.2. Статтю 3 Закону доповнити словосполученням «…а також іншими нормативно-правовими актами, включаючи міжнародні договори, згоду на які дала Верховна Рада України», та викласти її в наступній редакції: «Право на безоплатну правову допомогу – це гарантована Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, включаючи міжнародні договори, згоду на які дала Верховна Рала України, можливість громадянина України…» – і далі по тексту Закону.
Така видозміна обумовлена тим, що у ряді нормативно-правових актів визначені окремі елементи правового механізму реалізації права особи на правову допомогу (зокрема, в Законі України «Про звернення громадян»; «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»; ін.), а тому слід їх систематизувати у виді даного доповнення.
Відповідні складові елементи зазначеного механізму можна знайти й в рішеннях Конституційного Суду України з цих питань.
9.2.3. Статтю 4 Закону доповнити у кінці речення словосполученням «…а також виходячи із правового статусу особи» та викласти її в наступній редакції: «При реалізації права на безоплатну правову допомогу не допускається застосування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, а також виходячи із правового статусу особи».
Зазначена видозміна обумовлена вимогами Конституції України, (ст.ст. 21, 23, 63, ін.) а також Законом України «Про державну службу»; «Про місцеве самоврядування»; «Про статус народного депутата України», ін.).
9.2.4. Статтю 5 Закону доповнити принципами, що визначені у Законі України «Про адвокатуру», а саме – конфіденційності, гласності, добровільності, т.ін., які є визначальними у діяльності цього суб’єкта надання безоплатної правової допомоги для засуджених, позбавлених волі.
9.2.5. Статтю 9 Закону «Суб’єкти надання безоплатної первинної правової допомоги» доповнити словосполученням «...юридичні клініки, що функціонують при навчальних установах Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України», враховуючи, що зазначені суб’єкти надання даної допомоги діють офіційно на території України з 1991 р. та мають позитивний юридичний досвід з цих питань.
9.2.6. Частину 1 ст. 10 Закону з абзаца доповнити реченням такого змісту: «Порядок звернень ув’язнених під варту та засуджених з цих питань регулюється Законом України «Про попереднє ув’язнення», «Про звернення громадян», чинним КПК та КВК України».
Така видозміна обумовлена змістом правообмежень, що витікають із правового статусу ув’язнених під варту. Зокрема, в ст. 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення» зазначено, що ув’язнені під варту відправляють та отримують свою кореспонденцію з дозволу органу, за яким рахуються зазначені особи (слідчих, суддів, ін.). Такі ж особливості визначені й в чинному КПК. У свою чергу, у ст. 113 КВК визначений порядок листування засуджених до позбавлення волі, який є дещо відмінним від порядку направлення звернень іншими суб’єктами безоплатної правової допомоги.
9.2.7. Частину 5 ст. 12 Закону «Надання безоплатної первинної правової допомоги спеціалізованими установами, іншими суб’єктами» доповнити у кінці речення словосполученням «...включаючи осіб, які тримаються у місцях попереднього ув’язнення, та засуджених» та викласти її в наступній редакції: «Органи місцевого самоврядування можуть укладати з юридичними особами приватного права, які відповідно до свого статусу мають право надавати правову допомогу, договори про надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, включаючи осіб, які тримаються у місцях попереднього ув’язнення, і засуджених».
Зазначена видозміна обумовлена рядом обставин, а саме: - по-перше, у кожному обласному та районному центрі знаходяться ізолятори тимчасового тримання ОВС та СІЗО ДКВС України, які відповідно до Закону України «Про міліцію» та «Про Державну кримінально-виконавчу службу» мають забезпечити утримання цих категорій осіб у взаємодії з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, зокрема й з питань розгляду їх звернень, звернень їх близьких родичів та інших осіб; - по-друге, згідно вимог як цього Закону, так і Закону України «Про звернення громадян» ув’язнені під варту та засуджені не позбавлені права листування з посадовими особами органів місцевого самоврядування, у тому числі й тими, на території яких дислокуються СІЗО та УВП; - по-третє, ряд нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України спрямовані на упорядкування діяльності органів місцевої державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, зокрема й з питань, що стосуються забезпечення конституційних прав громадян, що варто враховувати при проведенні діяльності, пов’язаної з наданням безоплатної правової допомоги (зокрема, це постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.1999 р. № 821 «Про порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави»; постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.2006 р. № 1090 «Про затвердження Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту; розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р. «Про схвалення Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року»; ін.).
9.2.8. Частину 1 ст. 14 Закону «Суб’єкти права на безоплатну правову допомогу» доповнити п. 13 наступного змісту: «...засуджені, що вчинили злочини у місцях позбавлення волі» - та викласти зазначену частину статті у такій редакції: «Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб: 1)- 12)-із змісту Закону згідно затвердженого тексту; 13) засуджені, що вчинили злочини у місцях позбавлення волі».
Як свідчить практика, щорічно засуджені до позбавлення волі вчиняють під час відбування покарання нові злочини (до 400 випадків). При цьому з моменту затримання і тримання особи під вартою та до вступу вироку у законну силу засуджений тримається, як ув’язнений, під вартою у дисциплінарному ізоляторі УВП на загальних підставах. Крім цього, відповідно до вимог ст. 90 КВК такі засуджені у порядку, встановленому законом, можуть бути залишеними у СІЗО або переведені туди з УВП, а тому ці обставини варто врахувати при визначенні видів суб’єктів права на безоплатну правову допомогу.
9.3. Внести зміни та доповнення у Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», а саме:
9.3.1. Пункт 2 ч. 1 ст. 18 Закону викласти у такій редакції: «Забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, створювати всі необхідні умови для реалізації законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства України та міжнародних договорів, згоду на які дала Верховна Рада України, щодо виконання і відбування покарань».
9.3.2. Доповнити ст. 18 Закону підпунктом 3 наступного змісту: «Посадові та службові особи органів і УВП, СІЗО несуть персональну відповідальність за забезпечення реалізації прав та законних інтересів засуджених і осіб, узятих під варту».
9.4. Внести змін і доповнення у Положення про ДПтСУ, а саме:
9.4.1. Пункт 3 Положення доповнити підпунктом 8 наступного змісту: «Створювати всі необхідні умови для реалізації прав та законних інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства України щодо виконання і відбування покарань».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапов, Е.П. Социальная помощь в контексте культуры: [Текст] : автореф. дис. … д-ра филос.наук: 24.00.01 / Е. П. Агапов ; Рост. гос. ун-т. – Ростов н/Д, 2001. – 47 с.;
2. Акимова, О.А. Правовое и организационное обеспечение юридической помощи осужденным в исправительных учреждениях : [Текст] : Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / О. А. Акимова ; НИИ ФСИН. – М., 2006. – 210 с.
3. Алексеев, С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения [Текст] / С. С. Алексеев. – М.: Норма, 2001. – 752 с.
4. Алексеев, С. С. Общая теория права [Текст]: в 2-х т. / С. С. Алексеев. – Т.2. – М. : Юрид. лит., 1982. – 360 с.
5. Ансель, М. Новая социальная защита (гуманистическое движение в уголовной политике) [Текст] / М. Ансель ; пер. с франц. Н.С. Лапшиной ; под ред. проф. А.А. Пионтковского. – М.: «Прогресс», 1970. – 312 с.
6. Ансофф, И. Стратегическое управление [Текст] / И. Ансофф. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
7. Антонович, М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини [Текст] / М. Антонович. – К.: КМ Academia, 2000 – 262 с.
8. Армстронг, М. Основы менеджмента: как стать лучшим руководителем [Текст] / М. Армстронг ; пер. с англ. Серой О. Ю. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 510с.
9. Афонин, А.С. Основы мотивации труда: Организационно-экономические аспекты [Текст] : Учебн. пособ. / А. С. Афонин. – К.: МЗУУП, 1994. – 304 с.;
10. Бабий, Н. А. Уголовное право Республики Беларусь: Общ. ч. [Текст] : Консп. лекций / Н. А. Бабий. – Минск: Тесей, 2000. – 288 с.
11. Баглай, М. В., Габричидзе, Б. Я. Конституционное право Российской Федерации [Текст] : Учебн. для ВУЗов / М. В. Баглай, Б.Я. Габричидзе. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – КОДЕКС, 1996. – 499 с.
12. Бадира, В. А. Виправлення жінок, засуджених до позбавлення волі, як мета покарання [Текст] : Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / В. А. Бадира ; Львів. Націон. ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2006. – 244 с.
13. Барщевский, М.Ю. Бизнес-адвокатура в США и Германии [Текст] : Учеб. Пособие / М. Ю. Барщевский. – М.: Белые альвы, 1995. – 64 с.
14. Басецкий, И. И., Василевская, В. Л. Защитник в уголовном процессе [Текст] / И. И. Басецкий, В. Л. Василевская. – Минск: Академия МВД Республики Беларусь, 2001. – 300 с.
15. Батиргареєва, В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми : монографія [Текст] / В.С. Батиргареєва. – Х. : Право, 2009. – 575 с.
16. Бачило, И.Л. Функции органов управления: правовые проблемы оформления и реализации [Текст] / И. Л. Бачило. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
17. Безоплатна правова допомога: проблеми ефективного провадження [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.niss.gov.ua/Monitor/Juni/11.htm. – Заголовок з екрана.
18. Берлин, Е. Законодательное регулирование качества правовых услуг [Текст] / Е. Берлин // Право и экономика. – 2002. – № 5. – С. 24-27.
19. Біла книга «Розвиток Державної кримінально-виконавчої служби України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=50088&cat_id=45347#zmist. – Заголовок з екрана.
20. Бірюкова, А.М., Гончаренко, С.В. Щодо проекту Закону України «Про правову допомогу», розробленого Міністерством юстиції України. Зауваження і пропозиції [Текст] / А. М. Бірюкова, С. В. Гончаренко // Адвокат. – 2004. – № 1. – С. 21.
21. Бондарчук, О. Г. Роль суб’єктів господарювання у забезпеченні працею засуджених у державній кримінально-виконавчій системі України [Текст] / О. Г. Бондарчук // Держава і право: Зб. наук. праць: юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 46. – 2010. – С. 348-350.
22. Боер В. М. Правовая информированность и формирование правовой культуры личности (вопросы теории) [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / В. М. Боер ; Санкт-Петербург. юрид. ин-т. – СПб., 1993. – 22 с.
23. Бойков, А. Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам [Текст] / А. Д. Бойков. – М.: Юридическая литература, 1978. – 173 с.
24. Большой толковый словарь русского языка [Текст] / Сост. и гл. ред. С. А. Кузнецов. – СПб.: Норинт, 1998. – 1536 с.
25. Бородовська, Н. О. Забезпечення кримінально-процесуального статусу особи, засудженої судами України до позбавлення волі [Текст] : Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Н. О. Бородовська; Прикарпатський Національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2006. – 230 с.
26. Братель, С.Г. Громадський контроль за діяльністю міліції [Текст] : автореф. дис. ... канд.. юрид. наук : 12.00.07 / С. Г. Братель ; Київський національний університет внутрішніх справ України. – К., 2007. – 22 с.
27. БСЭ [Текст] : в 30-ти т. / Ред. А.М. Прохоров. – 3-е изд., – М.: Сов. энцикл., 1973. – Т.11. – 607 с.
28. Букалов, О.П., Гель, А.П. Доцільність подальшого існування ст. 391 КК України [Текст] / О. П. Букалов, А. П. Гель // Проблеми забезпечення прав засуджених у кримінально-виконавчій системі України. / В.А. Бадира, О.П. Букалов, А.П. Гель, М.В. Романов, І.С. Яковець; За загальною редакцією Є.Ю. Захарова. Харківська правозахисна група. – Харків: Права людини, 2009. – 368 с.
29. Бущенко, А.П. Проти катувань. Аналіз відповідності українського законодавства та практики стандартам й рекомендаціям Європейського Комітету запобігання катуванням та жорстокому поводженню [Текст] / А. П. Бущенко. – Харків: Права людини, 2005. – 240 с.
30. Варфоломеева, Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве [Текст] / Т. В. Варфоломеева. – К.: Ин-т адвокатуры при Киевском ун-те им. Тараса Шевченко, 1998. – 204 с.
31. Варфоломеева, Т. В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника [Текст] / Т. В. Варфоломеева. – К.: «Вища школа», 1987. – 152 с.
32. Варфоломеєва, Т.В., Гончаренко, С.В. Науково-практичний коментар до Закону України „Про адвокатуру”. Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність [Текст]: Зб. нормат. актів; Коментар / Т. В. Варфоломеєва, С. В. Гончаренко ; Академія адвокатури України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
33. Варфоломеєва, Т. В. Організаційні, процесуальні та криміналістичні проблеми захисту адвокатом прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного [Текст] : автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Т. В. Варфоломеева ; Київський університет імені Тараса Шевченка. – К., 1994. – 39 с.
34. Ведомости Верховного Совета СССР [Текст]. – № 49, 1979. – Ст. 846.
35. Великий енциклопедичний юридичний словник [Текст] / ред. Ю. С. Шемшученко. – К.: Юрид. думка, 2007. – 992 с.
36. Вільчик, Т.Б. Організація роботи адвокатури в Україні [Текст] : Навч. посіб. / Т. Б. Вільчик // За ред. к.ю.н., доц. Сібільової Н.В. – Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. – 304 с.
37. Витрук, Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе [Текст] / Н. В. Вирук. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
38. Виханский, О.С. Стратегическое управление [Текст] : Учебн. ; 2-е изд., перераб. и доп. / О. С. Виханский. – М.: Гардарика, 1998. – 296 с.
39. Виханский, О.С., Наумов, А.И. Менеджмент [Текст] : Учебн. ; 2-е изд. / О. С. Виханский, А. И. Наумов. – М.: Экономист, 2003. – 528 с.
40. Виїзне засідання Київської обласної МКМР з правової освіти населення у м. Біла Церква «Організація та надання юридичної допомоги особам, які відбувають покарання чи звільнилися з місць позбавлення волі на території Київської області», рекомендація № 2 від 23 березня 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kyivobljust.gov.ua/index.php?part=1639&PHPSESSID=8d41c566677cf18d3d77009e1018bb06. – Заголовок з екрана.
41. Власенко, Н. С. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків [Електронний ресурс] / Н. С. Власенко, Л. Д. Виноградова, І. В. Калачева. – К. : ІДП НАН України, 2000. – Режим доступу : http://www.westukr.iatp.org.ua/gender. – Заголовок з екрана.
42. Воеводин, Л.Д. Юридический статус личности в России [Текст] : Учебн. пособ. / Л. Д. Воеводин. – М.: Изд-во МГУ, Издат. группа ИНФРА-М –НОРМА, 1997. – 294 с.
43. Воєводин, Л. Д. Теоретические вопросы правового положения личности в советском общенародном государстве [Текст] / Л. Д. Воеводин // Сов. гос-во и право. – 1963. - № 2. – С. 12-16.
44. Волков, А., Гаврушко, А. Безплатна юридическая помощь [Текст] / А. Волков, А. Гаврушко // Юридическая практика. – 2003. – № 32 (294). – 12 авг. – С. 7.
45. Воспитательная работа с осужденными [Текст] : сборник документов в помощь начальнику отряда и воспитателю / Сост. И.С.Москалюк, Д. В. Малышев, Б.Л. Шабельский. – К.: РИО МВД УССР, 1981. – 426с.
46. Воробьев, А.В., Поляков, А.В., Тихонравов, Ю.В. Теория адвокатуры [Текст] / А. В. Воробьев, А. В. Поляков, Ю.В. Тихонравов. – М.: Издательство «Грантъ», 2002. – 496 с.
47. Галаган, И. С. Право обвиняемого на защиту в советском уголовном процессе: [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / И.С. Галаган ; Киевский государственный университет им. Т. Г. Шевченко. – К., 1993. – 14 с.
48. Гаращук, В.М. Контроль та нагляд в державному управлінні: порівняльна характеристика [Текст] / В. М. Гаращук // Виконавча влада і адміністративне право /За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Видавничий дім ІнЮре. – 2002. – С. 453-460.
49. Гаращук, В.М. Теоретико-правові проблеми контролю і нагляду у державному управлінні : [Текст] : автореф. дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07 / В. М. Гаращук ; Націон.юрид.академія України ім. Я.Мудрого. – Х.: 2003. – 36 с.
50. Глущенко, В.В. Менеджмент. Системные основы [Текст] : научное издание; 2-е изд.,доп.и испр. / В. В. Глущенко. – Железнодорожный Моск. обл.: Крылья, 1998. – 223 с.
51. Голдер (Golder) против Соединенного Королевства. Судебное решение от 21 февраля 1975 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2461468/2461468.htm. – Заголовок з екрана.
52. Гончаров, В.В. В поисках совершенства управления [Текст] : Руководство для высшего управленческого персонала : в 3 т. – Т. 2 / В.В. Гончаров. – М.: Изд-во МНИИПУ, 2002. – 783 с.
53. Горова, О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі): [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / О. Б. Горова ; Націон. Академ. внутр. справ України. – К.: 2000. – 20 с.
54. Гражданское участие: ответственность, сообщество, власть [Текст] : Неконцептуальный сборник / Отв. ред. Р.Г.Апресян. – М.: Аслан, 1997. – 110 с.
55. «Гранітоїди» чи цеглинки громадянського суспільства? // Харків соціальний [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://209.85.135.132/search?q=cache:iVS194qrxrQJ:social.kharkov.ua/page.php%3Fid%3D85+%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D1%97%D0%B4%D0%B8&cd=4&hl=uk&ct=clnk&gl=ua. – Заголовок з екрана.
56. Гринёва, В.Н., Пигарёв, В.П. Теоретические и методические основы мотивации труда персонала [Текст] / В. Н. Гринёва, В.П. Пигарёв // Управління розвитком: Збірник наукових статей. – Х.: ХДЕУ, 2003. – С.16–22.
57. Гуренко, М.М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці [Текст] : монограф. / М. М. Губенко. – К.: Логос, 2000. – 167 с.
58. Гусаров, С.Д., Тихомиров, О.Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти) [Текст] : наук.-метод. та навч. посібник / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров ; ред. В.В. Копейчиков. – К. : ВIРА-Р, 1999. – 506 с.
59. Дементьєв, С.И. Лишение свободы как мера уголовного наказания [Текст] / С. И. Дементьев. – Краснодар: Кубанский ун-т, 1977. – 64 с.
60. Демченко, М. І. Шляхи удосконалення моделі сучасної пенітенціарної установи [Текст] / М. І. Демченко // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ / Редкол.: В. М. Синьов (голов. ред.) та ін. – К.: КІВС, «МП Леся», 2003. – № 8. – С. 40–42.
61. Десять пріоритетів у роботі із засудженими жінками [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article;jsessionid=8A6BCE4E02761A662677B72D00DA4129?art_id=58558&cat_id=45347&search_param=%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85&searchPublishing=1. – Заголовок з екрана.
62. Дімлєвіч, Г. Криза громадянського суспільства в Україні, або Хто винен і що робити [Текст] / Дімлєвіч Г. // День: щоденна всеукраїнська газета. – №72. – 18 квітн. 2008. – С.5.
63. Добровольская, А.И. Гарантии прав граждан в советском уголовном судопроизводстве [Текст] / А. И. Добровольская // Сов. государство и право. – 1980. – № 2. – С. 128–135.
64. Дуюнов, В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике [Текст] / В. К. Дуюнов. – Курск: РОСИ, 2000. – 504 с.
65. Европейские пенитенциарные правила [Текст] // Защита прав человека в местах лишения свободы: Сб. норм. актов и офиц. документов. – М.: Юриспруденция, 2003. – 480 с.
66. Европейская конвенция о защите прав и основных свобод. Комментарий к статьям 5 и 6 [Текст] : пособие. – М.: Ин-т гос-ва и права Рос. Академ. наук., 1997. – 160 с.
67. Європейський Суд з прав людини. Рішення. Справа Ейрі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SO0540.html. – Заголовок з екрана.
68. Егоршин, А.П. Управление персоналом [Текст] : 2-е изд. / А.П. Егоршин. – Н. Новгород: НИМБ, 1999. – 624 с.
69. Економіка і організація інноваційної діяльності [Текст] : Підручн. / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 960 с.
70. Елимисов, Г. Б. Юридическая защита прав и законных интересов личности в уголовном процессе [Текст] / Г. Б. Елимисов. – Алма-Ата: Казахстан, 1979. – 55 с.
71. Ефименко, В.И. Юридическая помощь гражданам и организациям: понятие и место в системе правоохраны [Текст] / В. И. Ефименко // Актуальные проблемы законодательства и правоприменительной практики: Сб. статей. – М., 1988. – Деп. в ИНИОН АН СССР № 37457. – С. 43-45.
72. Жалинский, А.Е. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность [Текст] : Учебн. пособ. / А. Е. Жалинский. – М.: БЕК, 1997. – 330 с.
73. Зайцев, И.М. Цели и принципы адвокатской деятельности [Текст] / И. М. Зайцев // Адвокатская деятельность: Материалы российско-американского семинара; ноябрь 1996 года. – Саратов / Под ред. проф. И.М. Зайцева. – Саратов: СГАГ, 1997. – С. 17–18.
74. Зайчук, О. В., Оніщенко, Н. М. Теорія держави і права : академічний курс [Текст] : Підручн. / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 405 с.
75. Закон Грузии «О заключении под стражу» [Текст] // У збірн.: Уголовно-исполнительные кодексы / Сост. А. Букалов. – Донецк: Донецкий Мемориал, 2004. – 420с.
76. Закон Эстонии об исполнении наказаний, связанных с изоляцией от общества [Текст] // У збірн.: Уголовно-исполнительные кодексы / Сост. А. Букалов. – Донецк: Донецкий Мемориал, 2004. – 420с.
77. Запит щодо проведення громадської експертизи Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.komitet.ua/exp/2. – Заголовок з екрану.
78. Захаров, Є. Про деякі проблеми правозахисного руху в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.khpg.org/index.php?id=1040032769. – Заголовок з екрану.
79. Захист прав і свобод людини – запорука нашої державності, демократичності, гуманізму [Текст] // Закон і обов’язок. – 2002. – №10-11. – С. 2-3.
80. Защита прав человека в местах лишения свободы [Текст] : сборник нормативных актов и официальных документов / Под. ред. О.О. Миронова. –М.: Юриспруденция, 2003. – 480 с.
81. Збірник нормативно-правових актів з питань забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи [Текст] / За заг. ред. В.А.Льовочкіна – К.: МП Леся, 2002. – Т. 2 – 568 с.
82. Звід принципів захисту всіх осіб, затриманих чи ув’язнених у будь-якій формі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.khpg.org/index.php?id=1143730929. – Заголовок з екрану.
83. Звіт про виконання плану заходів щодо реалізації основних напрямів діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань за І квартал 2010 року та інформація про вжиті заходи щодо поліпшення оперативно-службової та фінансово-господарської діяльності органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=67200&cat_id=66359. – Заголовок з екрану.
84. Зубарев, С.М. Теория и практика контроля за деятельностью персонала пенитенциарной системы [Текст] : монографія / С. М. Зубарев. – М.: Юрайт-Издат, 2006. – 331с.
85. Зубков, А. И. Теоретические вопросы правового регулирования труда осужденных в советских исправительно-трудовых учреждениях [Текст] / А. И. Зубков. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1974. – 98 с.
86. Зубков, А. И. Трудовое перевоспитание заключенных в советских исправительно-трудовых учреждениях и его правовое регулирование [Текст] / А. И. Зубков. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1970. – 114 с.
87. Инструкция об оплате юридической помощи, оказываемой адвокатами гражданам, предприятиям, учреждениям и организациям от 04.08.1977г. [Текст] / Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР, 1978. – № 6. – С. 16.
88. Інформаційний бюлетень за матеріалами курсу підвищення кваліфікації резерву кадрів на посади начальників органів та установ виконання покарань кримінально-виконавчої системи України [Текст] / Уклад. Ю.Г. Головач В.А. Костенко, О.В.Дзюман, А.М. Григоренко та ін. – Біла Церква: КОІПОПК, 2004. – 224с.
89. Кабінет Міністрів України; Розпорядження, Концепція вiд 26.11.2008 № 1511-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1511-2008-%F0&c=1#Current. – Заголовок з екрану.
90. Качалов, В.И., Качалова, О.В. Юридическая помощь в Российской Федерации [Текст]: Схемы и комментарии / В. И. Качалов, О. В. Качалова. – М.: ИКФ «ЭКСМОС», 2002. – 205 с.
91. Кендюхов, О. Мотивація творчої інтелектуальної праці: дослідження основних підходів [Текст] / О. Кендюхов // Економіка України. – №3. – 2005. – С. 49-56.
92. Кожевников, А. В. Участие адвоката-представителя при производстве дознания [Текст] / А. В. Кожевников // Гарантии прав лиц, участвующих в уголовном судопроизводстве: сб. науч. тр./ Отв. ред. П.М. Давыдов. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1975. – С. 106 – 110.
93. Койл, Э. Подход к управлению тюрьмой с позиций прав человека: пособие для тюремного персонала [Текст] / Э. Койл. – Лондон: Изд-во МЦТИ, 2002. – 156 с.
94. Кокорев, Л. Д., Побегайло, Г. Д. Адвокат – представитель