РЕАЛІЗАЦІЯ СУБ’ЄКТИВНО-МОДАЛЬНИХ ЗНАЧЕНЬ У СТРУКТУРІ БЕЗОСОБОВО-ІНФІНІТИВНИХ РЕЧЕНЬ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

ШКІЦЬКА ІРИНА ЮРІЇВНА

УДК 811.161.2’367.332

РЕАЛІЗАЦІЯ СУБ’ЄКТИВНО-МОДАЛЬНИХ ЗНАЧЕНЬ
У СТРУКТУРІ БЕЗОСОБОВО-ІНФІНІТИВНИХ РЕЧЕНЬ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Ломакович Світлана Володимирівна,
доктор філологічних наук, професор

Харків 2004

ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЕЗОСОБОВО-ІНФІНІ-ТИВНИХ РЕЧЕНЬ.....................................................................................................11
1.1. Безособово-інфінітивні конструкції в синтаксичних дослідженнях.............11
1.2. Поняттєво-термінологічний апарат дослідження............................................28
Висновки до розділу 1...............................................................................................37
РОЗДІЛ 2. Формально-cинтаксична організація безособово-інфінітивних речень як конструкцій Із суб’єктивно-модаль-ним компонентом змісту...........................................................................39
2.1. Безособово-інфінітивні речення як регулярні модальні реалізації безособових конструкцій..........................................................................................40
2.2. Інфінітив у структурній схемі безособово-інфінітивних речень...................44
2.3. Безособове дієслово як основа предикативного мінімуму безособово-інфінітивних конструкцій.........................................................................................47
2.4. Граматична основа прислівникових та прономінальних безособово-інфінітивних речень..................................................................................................54
2.4.1. Дієслівна зв’язка як виразник предикативності ..........................................54
2.4.2. Слова категорії стану як компонент предикативного мінімуму прислівни-кових безособово-інфінітивних речень...................................................................58
2.4.3. Прономінальний компонент предикативного мінімуму безособово-інфінітивних конструкцій.........................................................................................65
Висновки до розділу 2...............................................................................................70
РОЗДІЛ 3. Зумовленість семантичних різновидів безособово-інфінітивних речень характером Суб’єктивно-Модального компонента змісту.........................................................................................71
3.1. Модальне значення як елемент семантики структурної схеми безособово-інфінітивних речень..................................................................................................74
3.2. Семантичні різновиди безособово-інфінітивних конструкцій......................75
3.2.1. Безособово-інфінітивні речення зі значенням можливості/неможливості здійснення дії.............................................................................................................77
3.2.2. Безособово-інфінітивні конструкції зі значенням необхідності/непотріб-ності здійснення дії...................................................................................................88
3.2.3. Безособово-інфінітивні речення зі значенням бажаності/небажаності здійснення дії ..........................................................................................................102
3.3. Комунікативні функції семантичних різновидів безособово-інфінітивних речень........................................................................................................................108
Висновки до розділу 3.............................................................................................113
РОЗДІЛ 4. аСИМЕТРІЯ ФОРМИ ТА ЗМІСТУ БЕЗОСОБОВо-інфінітив-них речень...........................................................................................................115
4.1. Заперечні модальні значення в структурі стверджувальних безособово-інфінітивних речень................................................................................................115
4.2. Комунікативно зумовлені непрямі значення безособово-інфінітивних конст-рукцій........................................................................................................................119
4.2.1. Модель безособово-інфінітивного речення в науковому тексті...............120
4.2.2. Спонукальна модальність у структурі безособово-інфінітивних конструкцій..............................................................................................................123
4.2.2.1. Речення з модальними лексемами на позначення бажаності здійснення дії...............................................................................................................................126
4.2.2.2. Конструкції з модальними лексемами на позначення необхідності/непо-трібності здійснення дії...........................................................................................127
4.2.2.3. Речення із суб’єктивно-модальним компонентом на позначення можливості/неможливості здійснення дії.............................................................133
4.2.2.4. Питально-спонукальні безособово-інфінітивні конструкції..................136
4.2.3. Розвиток оцінних значень у структурі безособово-інфінітивних речень....140
4.3. Питально-риторичні безособово-інфінітивні конструкції...........................145
4.4. Фразеологізовані прономінальні безособово-інфінітивні речення.............153
Висновки до розділу 4.............................................................................................157
ВИСНОВКИ.............................................................................................................160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................164

ВСТУП
Історія вивчення безособових речень як у вітчизняному (Н.М. Арват, Г.М. Чирва, Г.П. Арполенко, В.П. Забєліна, О.В. Болюх та інші), так і в зару-біжному (Є.М. Галкіна-Федорук, Є.І. Воїнова, Г.О. Золотова, Т.В. Шмельова, В.В. Бабайцева, Т.Я. Шабаліна) мовознавстві має давню традицію й вагомі здо-бутки, проте до сьогодні в науці залишається нерозв’язаною низка питань щодо меж цього класу та його місця в системі простого речення, зокрема критеріїв визначення односкладності/двоскладності деяких конструкцій і визнання їх безособовими. Це насамперед стосується безособових речень, структурно необ-хідною частиною яких є інфінітив, що стоїть у постпозиції стосовно неінфіні-тивного компонента. З одного боку, серед них є реченнєві одиниці на зразок Почало вечоріти, [і ми точно вже знали, що не дійдемо пішки до озера Онтаріо] (Н. Тисовська), які вирізняються фазовою характеристикою події, про яку йдеться в реченні. З іншого боку, їм протистоять модальні реалізації безособо-вих речень структури на зразок І мені раптом захотілося розсміятися, [ска-зати людям, що ми чудово розіграли цю інтермедію] (В. Шевчук); [Тут у нас є дика звірина.] Без рушниці не варто пускатися в мандри (Ю. Винничук); [Камерга вид на себе взявши, тут всіх учила, толковавши, що] сором Турна видавать (І. Котляревський); Принцесо, час покинути химери! (Леся Україн-ка); [Піймали на злодійстві], так було дома й дати прочуханку (Г. Квітка-Основ’яненко); [Тут вірять в дворянську кров, у відьму, в пристріт, а] науці нема чого робить (В. Винниченко); [...який не є, а все не сирота, і] є кому млинців насмажити (І. Жиленко). Спільну семантичну рису таких речень становить модальна співвіднесеність між суб’єктом та його потенційною дією. Це дає підстави розглядати їх як структурно-семантичну єдність, незважаючи на різне морфологічне оформлення суб’єктивно-модального приінфінітивного компонента (дієслово, слово категорії стану, займенник/прислівник займенни-кового походження тощо) та варіативність значень модальних лексем.
Модальним реалізаціям безособових речень притаманна синкретичність: будучи безособовими, вони містять у своїй граматичній основі обов’язковий ін-фінітив. Відповідно на їх позначення в лінгвістичній літературі побутує термін "безособово-інфінітивні" [87, 119; 71, 207], який використано в дослідженні як робочий.
Актуальність теми визначається потребою в усебічному вивченні безособово-інфінітивних речень як модальних реалізацій базових безособових конструкцій і в уточненні їх місця в системі простого речення. Підходи до визначення статусу безособово-інфінітивних речень позначені різнотлумачен-нями. У переважній більшості українських граматик та підручників безособові конструкції з постпозитивним інфінітивом розглядаються то як безособові [95; 85; 94; 139; 71], то як інфінітивні [8; 134]. Немає й монографічних досліджень, які об’єднували б усі різновиди безособово-інфінітивних речень.
Безособові конструкції з інфінітивом були об’єктом дослідження в ру-систиці (Є.І. Воїнова, Т.В. Шмельова, Т.Я. Шабаліна). Однак і в цій галузі не-має системного дослідження, яке охоплювало би всі різновиди безособово-інфі-нітивних речень. Так, дисертаційна робота Є.І. Воїнової [48] присвячена кон-струкціям, неінфінітивний компонент яких виражений словами на -о. Т.В. Шме-льова в дисертаційному дослідженні [166] розглядає дієслівні та прислівникові безособово-інфінітивні структури поруч із двоскладними (з препозитивним ін-фінітивом) і не вдається до аналізу прономінальних безособово-інфінітивних речень. Об’єктом дисертації Т.Я. Шабаліної [157] є прономінальні безособово-інфінітивні конструкції.
У синтаксичних дослідженнях розглядаються лише особливості структури безособово-інфінітивних речень, зокрема компоненти, що скла-дають предикативний мінімум. Змістова, суб’єктивно-модальна, специфіка цих реченнєвих одиниць залишається поза увагою. Тим самим безособово-інфіні-тивні речення не усвідомлюються структурно-семантичною єдністю. До цього призвели:
1) подвійна природа інфінітива, що спричинила виникнення дискусій про односкладність/двоскладність аналізованих речень і віднесення їх різновидів до різних типів синтаксичних конструкцій;
2) різна морфологічна природа неінфінітивного компонента окремих підтипів безособово-інфінітивних конструкцій (дієслово, слово категорії стану, займен-ник);
3) відмінності в поглядах мовознавців на тип зв’язку між інфінітивом та дієсловом, інфінітивом і прономінальним компонентом, інфінітивом і словом категорії стану;
4) розуміння мінімальної реченнєвої конструкції як структури, зверненої до формальної організації речення, тобто як предикативної (не номінативної) одиниці;
5) ігнорування дериваційних співвідношень у системі простого речення.
Сучасний етап розвитку синтаксичної науки позначений домінуванням комплексного й диференційованого аналізу речення з урахуванням своєрідної природи кожного з рівнів його організації передусім формального і семантич-ного. Це дозволяє наблизитись до адекватного опису безособово-інфінітивних речень, що містять у своїй структурі суб’єктивно-модальний компонент. Поняття регулярної реалізації в сучасному синтаксисі узгоджується з поняттям структурної схеми речення. Структурною схемою є мінімум компонентів, необхідних для створення речення. Регулярна реалізація вносить у схему додатковий смисл і постає як її видозміна в результаті неістотних формальних перетворень (які не стосуються головних членів) або конситуативно зумовле-них змін правил лексичного наповнення компонентів [24, 461; 159, 69; 44, 170; 71, 299].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди: "Закономірності розвитку і функціонування української мови", що передбачає вивчення питань синтаксису української мови, зокрема структурно-семантичних особливостей реченнєвих одиниць, у тому числі безособово-інфінітивних речень конструкцій, у структурі яких реалізуються суб’єктивно-модальні значення.
Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз безособово-інфінітивних речень сучасної української мови з погляду реалізації в їх структурі суб’єктивно-модальних значень, що визначає своєрідність цього класу як структурно-семантичної єдності.
Відповідно до мети ставляться завдання:
1. Дослідити особливості формальної організації безособово-інфінітивних речень як модальних реалізацій безособових конструкцій сучасної української мови.
2. З’ясувати роль суб’єктивно-модального компонента у формуванні схемної семантики безособово-інфінітивних речень.
3. Простежити змістову еквівалентність суб’єктивно-модальних компо-нентів різної морфологічної природи (дієслів, слів категорії стану, займенників та прислівників займенникового походження) у структурі безособово-інфінітивних речень.
4. З’ясувати роль модальних реалізаторів у формуванні семантичних різновидів безособово-інфінітивних речень, описати ці різновиди.
5. Простежити взаємодію різних типів суб’єктивно-модального значення в системі безособово-інфінітивних речень.
6. Виявити функції семантичних різновидів безособово-інфінітивних конструкцій у мовленні.
7. Описати асиметричні безособово-інфінітивні речення, з’ясувати чинники формування значень, не типових для їх структури.
Об’єктом дисертаційної роботи стали безособово-інфінітивні речення, що є модальними реалізаціями безособових конструкцій сучасної української мови.
Предмет дослідження становлять формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні та комунікативно-прагматичні ознаки безособово-інфінітивних речень як чинники вираження суб’єктивно-модальних значень у структурі цих конструкцій.

Матеріалом дисертації послужила картотека, що налічує понад 5000 безособово-інфінітивних речень української мови, укладена шляхом суцільної вибірки з художніх творів письменників ХІХ-ХХІ століть, наукової мовознавчої літератури та усного мовлення.
Методологічну основу дослідження становить дихотомічне розуміння мови як суспільного явища, усвідомлення діалектичного взаємозв’язку загального й окремого, взаємодія суб’єктивного та об’єктивного в мові, дуалізм мовного знака.
Методи дослідження зумовлені його метою і завданнями. При аналізі ма-теріалу застосовано описовий метод дослідження мовного матеріалу з викорис-танням компонентного аналізу, а також методи зіставлення, перефразування та моделювання.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі здійснено систем-ний різнорівневий аналіз безособово-інфінітивних речень як регулярних модаль-них реалізацій безособових конструкцій сучасної української мови, виявлено семантичні різновиди, зумовлені характером суб’єктивно-модальних значень, що реалізуються в їх структурі, систематизовано прямі та непрямі засоби вира-ження цих значень.
Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні статусу безосо-бово-інфінітивних речень як регулярних модальних реалізацій безособових ре-ченнєвих одиниць сучасної української мови й виявленні способів реалізації суб’єктивно-модальних значень у їх структурі. Зроблений у дослідженні висно-вок про структурно-семантичну єдність аналізованих конструкцій доповнює вчення про типи простого речення сучасної української мови. Спостереження над взаємодією формально-семантичних та комунікативних ознак безособово-інфінітивних речень сприяють глибшому пізнанню категорійних особливостей української мови, зокрема категорії суб’єктивної модальності та мовних засобів її вираження.

Практичне значення роботи визначається передусім тим, що результати дослідження можуть бути використані в синтаксичних описах безособового речення, а також при читанні лекцій у вищій школі, написанні підручників та посібників, методичних розробок із синтаксису української мови, а також бути предметом обговорення на заняттях спецсемінарів та спецкурсів.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації були представлені в доповідях на Всеукраїнській науковій конференції "Розвиток української філології на Буковині у загальноєвропейських культурно-наукових зв’язках ХІХ-ХХ ст." (м. Чернівці, 2000 р.), на VІІ Міжнародній конференції "Семантика мови і тексту" (м. Ялта, 2002 р.), на Всеукраїнській науковій конференції "Г.Ф. Квітка-Основ’яненко та українська культура ХІХ-ХХІ сто-літь", присвяченій 225-й річниці від дня народження видатного діяча національ-ної культури Г.Ф. Квітки-Основ’яненка (м. Харків, 2003 р.). Основні положення дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях кафедри української мови та кафедри українознавства Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
Публікації. З теми дисертації опубліковано шість статей у провідних наукових фахових виданнях.
Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 177 сторінок, основного тексту 163 сторінки. У списку використаних джерел налічується 174 найменування.
Перший розділ "Теоретичні засади дослідження безособово-інфінітивних речень" містить огляд літератури з питання, аналіз стану його вивчення в українській синтаксичній науці. У розділі викладено теоретичні засади дослідження, визначено його поняттєво-термінологічний апарат.
У другому розділі "Формально-cинтаксична організація безособово-інфі-нітивних речень як конструкцій із суб’єктивно-модальним компонентом змісту" розглядаються особливості формальної організації безособово-інфінітивних ре-чень, з’ясовується тип синтаксичного зв’язку в структурі їх предикативного мінімуму, описуються комплетивні відношення між суб’єктивно-модальним компонентом та інфінітивом, показується роль дієслова (дієслова-зв’язки) в безособовій позиції у вираженні модально-часових значень, вивчається залеж-ність повноти/неповноти парадигми безособово-інфінітивних речень від лекси-ко-семантичного наповнення суб’єктивно-модального компонента; виявляють-ся морфологічні типи цього компонента в структурі прислівникових та про-номінальних безособово-інфінітивних конструкцій.
У третьому розділі "Зумовленість семантичних різновидів безособово-інфінітивних речень характером суб’єктивно-модального компонента змісту" описується семантика структурної схеми безособово-інфінітивних конструкцій, простежується змістова еквівалентність модальних компонентів різної морфо-логічної природи в їх структурі; описуються семантичні різновиди безособово-інфінітивних речень, аналізується взаємодія суб’єктивно-модальних значень у їх структурі; виявляються функції семантичних різновидів безособово-інфінітивних речень у мовленні.
У четвертому розділі "Асиметрія форми та змісту безособово-інфінітив-них речень" розглядаються безособово-інфінітивні конструкції, що виражають значення, які не відповідають їх формальній будові; описуються чинники формування непрямих значень у структурі цих речень.

У висновках представлено основні результати дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Здійснений у роботі структурно-семантичний аналіз безособово-інфінітивних речень сучасної української мови дозволив зробити такі висновки:
1. У структурі безособово-інфінітивних речень реалізуються суб’єктивно-модальні значення: можливості/неможливості, необхідності/непотрібності, бажаності/небажаності, засобом вираження яких є неінфінітивний компонент різної морфологічної природи, що дозволяє кваліфікувати ці конструкції як регулярні модальні реалізації безособових речень сучасної української мови.
2. Систему модальних реалізацій односкладних безособових речень утворюють дієслівні, прислівникові та прономінальні безособово-інфінітивні конструкції. Провідним критерієм визначення їх односкладності є порядок слів, зокрема постпозиція інфінітива щодо неінфінітивного компонента.
3. На докомунікативному рівні безособово-інфінітивні речення відрізняються від інших безособових конструкцій сучасної української літературної мови специфічною формальною та змістовою організацією.
4. Формальна організація безособово-інфінітивних речень як модальних реалізацій безособових конструкцій описується за допомогою поняття структурної схеми. У цьому аспекті поширені схеми Vfs3/n(mod)Inf, Cops3/nAdvpraed(mod)/Advpraed/N2prInf, Cops3/nPronmodInf відповідають дієслівним, прислівниковим та прономінальним безособово-інфінітивним реченням і водночас осмислюються як дериваційні стосовно мінімальної схеми безособових конструкцій Vfs3/n. Для цих схем характерне вільне лексичне наповнення позиції інфінітива та обмеження лексико-семантичного наповнення суб’єктивно-модального компонента.
5. Дієслівні, прислівникові та прономінальні безособово-інфінітивні структури виявляють спільні риси формальної організації: наявність інфінітива, безособової форми як виразника предикативності (дієслово або зв’язка в позиції Vfs3/n), здатність усіх різновидів речень утворювати неповні реалізації структурних схем, неповноту парадигми, зумовлену значенням суб’єктивно-модального компонента.
6. У результаті утворення модальних реалізацій безособових речень формуються специфічні семантико-синтаксичні відношення між інфінітивом та модальною лексемою, що визнаються комплетивними: інфінітив із формального боку є залежним компонентом, а із семантичного головним.
7. Семантику структурної схеми безособово-інфінітивних конструкцій становить суб’єктивно-модальна інтерпретація події, про яку йдеться в реченні. Основним засобом вираження суб’єктивно-модального значення в аналізованих структурах виступають безособові дієслова, слова категорії стану, займенники та займенникові прислівники, що усвідомлюються як еквіваленти модальних дієслів та слів категорії стану з модальним значенням.
8. Аналіз довів, що речення, у яких значення можливості/неможливості, необхідності/непотрібності, бажаності/небажаності здійснення дії корелює зі значенням відповідних модальних лексем, утворюють центр модальних реалізацій безособових конструкцій. Водночас у структурі безособово-інфінітивних речень простежується тенденція до формування складної модальної перспективи: значення можливості/неможливості, необхідності/не-потрібності, бажаності/небажаності здійснення дії набувають дієслівні лексеми та слова категорії стану з якісно-оцінним значенням, що займають приінфінітивну синтаксичну позицію модального реалізатора. При цьому релевантною для формування модальної перспективи в структурі безособово-інфінітивних речень стає також семантика інфінітивного компонента. Тим самим опосередковане суб’єктивно-модальне значення дієслів та слів категорії стану постає як синтаксично та контекстуально зумовлене.
9. У семантичних різновидах безособово-інфінітивних речень спостерігається явище контамінації суб’єктивно-модальних значеннєвих відтінків, зокрема: можливості бажаності, необхідності бажаності, можливості необхідності, небажаності неможливості, небажаності непотрібності. Безособово-інфінітивні конструкції як комунікативні одиниці можуть уживатись із метою справити враження на слухача та створити ефект увічливості.
10. Безособово-інфінітивні речення позначені властивістю виражати значення, що не відповідають семантиці їх структурної схеми. У зв’язку із цим виділяються асиметричні безособово-інфінітивні конструкції, у яких нейтралізується семантика суб’єктивно-модальної інтерпретації події та виражається некатегорична презентація інформації, спонукання, оцінка. Такі непрямі значення зумовлені комунікативним завданням мовця, зокрема прагненням знизити категоричність висловлення. При цьому основним чинником вираження нетипових для безособово-інфінітивних речень значень виступає своєрідна кореляція значення модальних лексем та умов конкретизації мовленнєвої ситуації, що експлікується в реченнєвій структурі або осмислюється з контексту чи конситуації.
11. Асиметричними постають безособово-інфінітивні конструкції, у яких простежується невідповідність їх стверджувальної форми та заперечних модальних значень, що виражаються в реченнєвій структурі. Нетиповий для таких речень зміст маркується акцентованим вимовлянням препозитивного модального компонента.
12. Різновид безособово-інфінітивних речень становлять питально-риторичні конструкції, що виражають значення непотрібності, неможливості та небажаності здійснення дії. Невідповідність питальної форми та стверджуваль-ної семантики дає підстави для осмислення їх як асиметричних структур.
13. У системі модальних реалізацій безособових конструкцій простежується тенденція до фразеологізації, що позначається на виокремленні асиметричних прономінальних безособово-інфінітивних речень, які поступово втрачають здатність функціонувати як самостійні й уживаються в ролі вставних конструкцій.

Здійснений у дослідженні різнорівневий комплексний аналіз безособово-інфінітивних речень як конструкцій із суб’єктивно-модальним компонентом змісту дозволяє осмислювати їх структурно-семантичною єдністю. Центр сис-теми безособово-інфінітивних речень утворюють структури, у яких позицію суб’єктивно-модального реалізатора заповнюють лексеми різної морфологічної природи, що безпосередньо виражають значення можливості/неможливості, необхідності/непотрібності, бажаності/небажаності. Своєрідний "окіл" утворю-ють реченнєві одиниці, приінфінітивну позицію суб’єктивно-модального реалі-затора в яких заповнюють певні дієслівні лексеми та слова категорії стану з якісно-оцінним значенням, і тим самим формується складна модальна перспек-тива. Периферію утворюють конструкції асиметричної будови, де семантика модальних лексем корелює з характером мовленнєвої ситуації і простежується непряме вираження спонукального та оцінного значення, що відповідає комуні-кативному наміру послабити категоричність висловлення.
У цілому такий погляд дозволяє подолати ті підходи до класифікації бе-зособово-інфінітивних речень, внаслідок яких подібні за структурою та семан-тикою конструкції класифікуються як принципово різні класи. Здійснене до-слідження можливостей реалізації суб’єктивно-модальних значень у структурі безособово-інфінітивних речень сприяє глибшому проникненню в сутність цих конструкцій, що дозволяє окреслити їх межі як окремого типу і протиставити іншим реченнєвим одиницям у системі простого речення сучасної української мови. Водночас робота позначена перспективою в плані виявлення тенденції до розширення кола засобів вираження суб’єктивно-модального значення в синтаксичній системі сучасної української мови, поєднання різних типів модального значення в синтаксичній структурі речення, а також системних зв’язків і відношень між модальними та оцінними значеннями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адамец П. К вопросу о модификациях (модальных трансформациях) со значением необходимости и возможности // Ceskoslovenska rusistika. ХІІІ. 1968. № 2. С. 88-94.
2. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языкознания. 1971. № 1. С. 54-64.
3. Арват Н.М. Про асиметрію простого речення // Мовознавство. 1978. № 2. С. 37-43.
4. Арват Н.М. Про лексичне наповнення структурної схеми простого речення // Мовознавство. 1973. № 4. С. 42-49.
5. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. К.: Вища школа, 1984. 158 с.
6. Арделян М.В. Складнопідрядні просторово-ототожнювальні речення в су-часній українській мові: Автореф. дис. канд. фiлол. наук. Харкiв, 2002. 19 с.
7. Арполенко Г.П. Структурні типи інфінітивних речень // Українська мова і література в школі. 1977. № 3. С. 43-51.
8. Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1982. 131 с.
9. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике // Известия АН СССР. Сер. лит. и яз. Т. 32. 1973. Вып. 1. С. 84-89.
10. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
11. Арутюнова Н.Д. Синтаксис // Общее языкознание. Внутренняя структура языка. М.: Наука, 1972. С. 259-339.
12. Арутюнова Н.Д. Сокровенная связка (К проблеме предикативного отноше-ния) // Известия АН СССР. Сер. лит. и яз. 1980. Т. 39. № 4. С. 347-358.
13. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 340 с.
14. Бабайцева В.В. Односоставные предложения в современном русском язы-ке. М.: Просвещение, 1968. 160 с.
15. Бабайцева В.В. Переход кратких прилагательных в состав безлично-предикативных слов // Ученые записки Кабардинского гос. пединститута. 1955. Вып. 7. С. 125-152.
16. Бабайцева В.В. Переходные конструкции в синтаксисе. Воронеж: Центр.-Черноземное книжное изд-во, 1967. С. 325-362.
17. Бабайцева В.В. Предложение как многоаспектная единица языка и речи // Русский язык в школе. 1984. № 3. С. 78-82.
18. Бабайцева В.В. Семантика простого предложения // Предложение как многоаспектная единица языка: Рус. яз. М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1983.
С. 7-24.
19. Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Синтаксис. Пунктуация: Учеб. пособие для студентов по спец. № 2101 "Русский язык и литература". М.: Просвещение, 1981. 272 с.
20. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1955. 416 с.
21. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанiвський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
22. Белошапкова В.А. Минимальные структурные схемы русского предложе-ния // Русский язык за рубежом. 1978. № 5. С. 55-59.
23. Белошапкова В.А. Расширенные структурные схемы простого предложе-ния // Русский язык за рубежом. 1979. № 5. С. 38-44.
24. Белошапкова В.А. и др. Современный русский язык: Учеб. для филол. спец. ун-тов / В.А. Белошапкова, Е.А. Брызгунова. Е.А. Земская и др. / Под. ред. В.А. Белошапковой. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высш. шк., 1989. 800 с.
25. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис: Учеб. пособ. для филол. спец. ун-тов. М.: Высш. шк., 1977. 248 с.
26. Беляева Е.И. Прагматика модальности // Функциональные, типологические и лингводидактические аспекты исследования модальности (тез. докладов кон-ференции). Иркутск, 1990. С. 10-11.
27. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
28. Берка К. К функции глагола "быть" с точки зрения современной формальной логики // Логико-грамматические очерки. М.: Высш. шк., 1961. С. 160-180.
29. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. 208 с.
30. Бойко А.А. О роли вида в некоторых инфинитивных сочетаниях, содержа-щих отрицание // Уч. записки Ленинградского гос. ун-та, 1952. № 156. Се-рия филологических наук. Вып. 15. С. 140-143.
31. Болюх О.В. Семантико-синтаксична структура безособового речення: Авто-реф. дис... канд. філол. наук. К., 1992. 16 с.
32. Бондаренко В.Н. Виды модальных значений и их выражение в языке // Филологические науки. 1979. № 2. С. 54-61.
33. Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. К.: Наук. думка, 1990. 318 с.
34. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка. Изд. 5-е. Т. 1. Киев: Рад. школа, 1952. 478 с.
35. Валькова А.И. О происходжении предикативных наречий в русском языке // Вопросы русского языка и методики его преподавания. Курск: Изд-во Курс-кого государственного педагогического института, 1960. С. 38-44.
36. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых единиц // Проблемы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С. 233-244.
37. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Языки русской культуры, 1996. 406 с.
38. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і головний редактор В.Т. Бусел. К., Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. 1440 с.
39. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство // Новое в зарубежной лингвисти-ке. Вып. 16. М.: Прогресс, 1985. С. 238-250.
40. Виноградов В.В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. 559 с.
41. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Виногра-дов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С. 162-192.
42. Виноградов В.В. Русский язык: (Грамматическое учение о слове): Учеб. пособ. для вузов по спец. "Рус. яз. и лит.". М.-Л., 1947. 784 с.
43. Виноградов В.В. "Синтаксис русского языка" академика А.А. Шахматова // Вопросы синтаксиса современного русского языка / Под. ред В.В. Виноградова. М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства Про-свещения РСФСР, 1950. С. 75-126.
44. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник для студентів філологічних факультетів. К.: Либідь, 1993. 368 с.
45. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 224 с.
46. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтак-сична структура речення. К.: Либідь, 1983. 219 с.
47. Воинова Е.И. Предикативные слова на -о при инфинитиве // Некоторые вопросы сочетаний слов и словообразование современного русского языка. Л.: Наука, 1965. С. 19-29.
48. Воинова Е.И. Предикативные слова на -о, сочетающие с инфинитивом, в со-временном русском литературном языке: Дис... канд. филол. наук. Л., 1965. 210 с.
49. Востоков А.Х. Русская грамматика. СПб. : Изд. ХІІ, 1874. 216 с.
50. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: Синтаксис. М.: Высш. шк., 1986. 220 с.
51. Галкина-Федорук Е.М. Безличные предложения в современном русском языке. М.: Изд-во МГУ, 1958. 332 с.
52. Галкина-Федорук Е.М. К вопросу о синтаксической функции инфинитива // Русский язык в школе. 1949. № 5. С. 10-15.
53. Галкина-Федорук Е.М. К вопросу об инфинитивных конструкциях с препо-зитивным и постпозитивным употреблением безлично-предикативного члена // Доклады и сообщения филологического факультета МГУ. Вып. 6. 1948.
С. 33-37.
54. Галкина-Федорук Е.М. О категории состояния в русском языке // Русский язык в школе. 1957. № 4. С. 6-17.
55. Гвоздев А.Н. Современный русский литературный язык. Синтаксис: Учеб. пособ. для пед. ин-тов. Изд. 3-е. М.: Просвещение, 1968. Ч. ІІ. 344 с.
56. Георгиева В.Л. О природе и истории отрицательных конструкций типа "не-чего делать", "некуда идти" (в соотнесении с утвердительными) // Исследования по русскому языку. Ленинград: Изд-во Ленинградского гос. пединститута
им. А.И. Герцена, 1971. С. 212-228.
57. Гильченок Т.Е. О грамматических отношениях между подлежащим и сказу-емым в современном русском языке // Науч. доклады высшей школы: Фило-логические науки. 1964. № 2. С. 60-67.
58. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. М.: Прогресс, 1985. С. 276-302.
59. Грамматика русского языка: В 2 т. М.: Изд-во АН СССР, 1954. Т. 2.
Ч. 2. 444 с.
60. Грамматика современного русского литературного языка / Под редакцией Н.Ю. Шведовой. М.: Наука, 1970. 767 с.
61. Гужва Ф.К. Трудные вопросы синтаксиса и пунктуации: Справочник для учителя. К.: Рад. школа, 1981. 255 с.
62. Гулыга Е.В. О взаимодействии смысла и синтаксической семантики // Науч. доклады высшей школы: Филологические науки. 1976. № 1. С. 67-75.
63. Дешериева Т.И. О соотношении модальности и предикативности // Вопросы языкознания. 1987. № 1. С. 34-45.
64. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова: Навч. посібник для пед. ін-тів по спец. № 2121 "Педагогіка і методика початкового навчання". 3-є вид., переробл. і доп. К.: Вища школа, 1987. 350 с.
65. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. К.: Наукова думка, 1973. 288 с.
66. Дюрович Л. Предикативные слова на -о с инфинитивом и придаточным предложением в современном русском языке // Ceskoslovenska rusistika. 1956. № 4. С. 550-565.
67. Ермакова О.А. О некоторых синтаксических функциях инфинитива // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. т. 22. Вып. 5. 1963. С. 416-418.
68. Жирикова О.А. Трудные случаи грамматического разбора // Русский язык в школе. 1955. № 6. С. 36-40.
69. Загнiтко А.П. Дієслівні категорії у синтагматиці і парадигматиці. К.: НМК ВО, 1990. 132 с.
70. Загнітко А.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис простого ускладненого і складного речення. Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту, 1994. 204 с.
71. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Моногра-фія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
72. Загнітко А.П. Український синтаксис: науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс: У 2-х ч. Ч. 2. К.: ІЗМН, 1996. 240 с.
73. Заоборна М.С. Просте речення. Складні випадки аналізу: Навчальний посіб-ник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Тернопіль: Під-ручники і посібники, 2002. 126 с.
74. Заоборна М.С. Складнопідрядні порівняльні речення в сучасній українській мові: Дис. канд. філолог. наук: 10.02.01 / Терноп. держ. пед. ін-т Тернопіль, 1996. 167 с.
75. Золотова Г.А. К типологии простого предложения // Вопросы языкознания. 1978. № 3. С. 49-62.
76. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
77. Золотова Г.А. О принципах классификации простого предложения // Актуальные проблемы русского синтаксиса. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. С. 14-36.
78. Золотова Г.А. О регулярных реализациях моделей предложения // Вопросы языкознания. 1969. № 1. С. 67-79.
79. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
80. Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грам-матика русского языка. М.: Российская Академия наук, Институт русского языка им. В.В. Виноградова, Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова, Филологический факультет, 1998. 528 с.
81. Изменения в системе простого и осложненного предложения в русском литературном языке ХIХ века. М.: Наука, 1964. 499 с.
82. Исаченко А.В. О синтаксической природе местоимений // Проблемы современной филологии (сб. статей к семидесятилетию акад. В.В. Виногра-дова). М., 1965. С. 162-166.
83. Истрина Е.С. Вопросы учения о предложении по материалам архива
А.А. Шахматова // Труды комиссии по истории АН СССР. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1947. С. 319-336.
84. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення: Складні випадки аналізу / Ред. В.В. Вороніна. К.: Вища шк. Голов. вид-во, 1989. 63 с.
85. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. К.: Вид-во Київського університету, 1965. 504 с.
86. Кадомцева Л.О. Українська мова. Синтаксис простого речення: Навч. посібник для філол. ф-тів ун-тів. К.: Вища школа. Голов. вид-во, 1985. 127 с.
87. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української лiтературної мови: Навч. посібник для студ. філол. ф-тів ун-тів і пед. ін-тів України. К.: Либідь, 1995. 312 с.
88. Карцевский С.О. Об ассиметрическом дуализме лингвистического знака // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ-ХХ вв. в очерках и извлечениях. Часть 2. М.: Просвещение, 1965. С. 85-90.
89. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. М.: Наука, 1986. 207 с.
90. Ковтунова И.И. Современный русский язык: Порядок слов и актуальное членение предложения: Учебное пособие для студентов пединститутов по специальности "Русский язык и литература". М.: Просвещение, 1976. 239 с.
91. Кожина М.Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими. Пермь, 1972. 395 с.
92. Кокорина С.И. О реализации структурной схемы предложения // Вопросы языкознания. 1975. № 3. С. 73-83.
93. Колшанский Г.В. К вопросу о содержании языковой категории модальнос-ти // Вопросы языкознания. 1961. № 1. С. 94-98.
94. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис: Підручник для ф-тів мови і літератури пед. ін-тів. Вид. 2-е, перебл. і доп. К.: Рад. школа, 1965. Ч. ІІ. 283 с.
95. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис / За редакцією Л.А. Булаховського. Дозволено управлінням в справах в.ш. при Раді Міністрів УРСР як посібник для філол. ф-тів ун-тів та ф-тів мови і літ-ри пед. ін-тів УРСР. К.: Рад. школа, 1951. Ч. 2. 407 с.
96. Лекант П.А. Система глагольных односоставных предложений в русском языке // Ученые записки МОПИ. 1969. Т. 257. Вып. 16. С. 128-129.
97. Личук М.І. Ступені фразеологізації речень: Автореф. дис... канд. фiлол. наук: 10.02.01. Київ, 2001. 16 с.
98. Ломакович С.В. Займенниково-співвідносні речення в сучасній українській мові: Дисертація д-ра філол. наук: 10.02.01 / Терноп. держ. пед. ін-т. Тернопіль, 1993. 382 с.
99. Ломтев Т.П. Об одной конструкции отрицания в современном русском языке // Доклады и сообщения филологического факультета МГУ. 1948. Вып. 5. С. 41-45.
100. Ломтев Т.П. Очерки по историческому синтаксису русского языка: Учеб. пособие для гос. ун-тов. М.: Изд-во Московского ун-та, 1956. 596 с.
101. Ломтев Т.П. Предложение и его грамматические категории. М., 1972. 197 с.
102. Малихіна С.В. Функціональний аспект "чужої мови" в науковому тексті: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01. Харків: ТОВ "Знання ЛТД", 2000. 16 с.
103. Маркелова Т.А. Взаимодействие оценочных и модальных значений в рус-ском языке // Науч. доклады высшей школы: Филологические науки. 1996. № 1. С. 80-89.
104. Матвєєв С.Б. Семантична специфіка українського безособового речення з модальним предикатом // Мовознавство. 1997. № 4-5. С. 27-32.
105. Матвіяс І.Г. Синтаксис займенників в українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 131 с.
106. Медведєва Л.М. Про співвдношення категорії предикативності і стану // Мовознавство. 1983. № 3. С. 50-54.
107. Мельников В.П. О двусоставном характере предложений, имеющих при препозитивном инфинитиве слова с модальным значением // Вопросы истории и теории русского языка. Вып. 3. Тула, 1970. С. 222-235.
108. Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення. К.: Наукова думка, 1966. 322 с.
109. Метлина Н.А. Независимый и зависимый инфинитив и его синтаксическая роль в предложении современного русского литературного языка: Автореф. дис.канд. филол. наук. М., 1953. 16 с.
110. Моисеев А.И. Синтаксические наблюдения над употреблением инфинити-ва в русском языке // Ученые записки Ленинградского университета. 1955. № 180. Сер. филол. наук. Вып. 21. С. 24-72.
111. Моисеев А.И. Синтаксические особенности инфинитива в современном русском языке // Русский язык в школе. 1957. № 6. С. 15-19.
112. Моисеев А.И. Употребление зависимого инфинитива в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1952. 20 с.
113. Москальская О.И. Проблемы системного описания синтаксиса (на материале немецкого языка). М.: Высшая школа, 1981. 176 с.
114. Мясоєдова С.В. Категорія спонукання і її вираження в непрямих висловленнях сучасної української мови: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 Харкiв, 2001. 177 с.
115. Небыкова С.И. Модальность предложений с зависимым инфинитивом (значения возможности и необходимости). М., 1981. 88 с.
116. Немец Г.П. Актуальные проблемы модальности в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1991. 188 с.
117. Немец Г.П. Семантико-синтаксические средства выражения модальности в русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1989. 143 с.
118. Озерова Н.Г. Средства выражения отрицания в русском и украинском языках. К.: Наукова думка, 1978. 118 с.
119. Остин Дж. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. М.: Прогресс, 1986. С. 22-130.
120. Павліна Л.Д. Актуальне членування і граматична природа речень з предикативом та інфінітивом // Мовознавство. 1978. № 2. С. 44-48.
121. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. М.: Учпедгиз, 1956. 7-е изд. 512 с.
122. Пономарiв О.Д. Сучасна українська мова. Синтаксис: Підручник для вузів. К.: Либідь, 1991. 310 с.
123. Попов А.С. Безличные предложения, включающие местоимения с части-цей "не" и их преобразование // Ученые записки Орловского пед. института. Орел. 1962. т. 21. Вып. 6. С. 67-70.
124. Попов А.С. Проблема принадлежности инфинитива к подлежащему или безлично-зависимому компоненту в некоторых типах предложений современ-ного русского языка // Вопросы синтаксиса и стилистики русского языка. Ульяновск, 1976. Вып. 2. С. 24-38.
125. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. М.: Учпедгиз, 1958. Т. 1-2. 536 с.
126. Почепцов Г.Г. Прагматический аспект изучения предложения (к построению теории прагматического синтаксиса) // Иностранные языки в школе. 1975. № 6. С. 15-18.
127. Почепцов О.Г. Основы прагматического описания предложения. К.: Вища школа, 1986. 115 с.
128. Распопов И.П. К вопросу о модальности предложения // Ученые записки Благовещенского пед. ин-та. 1957. Т. 8. С. 186-189.
129. Русская грамматика. М.: Наука, 1980. Т. 2: Синтаксис. 709 с.
130. Седельников Е.А. Инфинитивные предложения в древнерусском языке (по материалам ХІ-ХІV вв.) // Научные доклады высшей школы: Филологические науки. 1968. № 3. С. 66-77.
131. Синтаксис словосполучення і простого речення: (Синтакс. категорії і зв’язки) / За ред. М.А. Жовтобрюха. К.: Наукова думка, 1975. 222 с.
132. Слинько І.І. Парадигматика простого речення української мови (одно-складне речення) // Мовознавство. 1980. № 3. С. 22-29.
133. Слинько І.І. Чи є односкладні речення? // Мовознавство. 1985. № 4.
С. 48-53.
134. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання: Навч. посібн. для студ. філолог. ф-тів ун-тів. К.: Вища школа, 1994. 670 с.
135. Смирницкий А.И. Синтаксис английского языка. М.: Изд-во литературы на иностр. языках, 1957. 286 с.
136. Стеблин-Каменский М.И. О предикативности // Вестник Ленинградского ун-та. Серия истории, языка и литературы. 1956. Вып. 4. № 20.
С. 129-137.
137. Сучасна українська мова: Підручник для студентів гуманітарних спеціаль-ностей вищих закладів освіти / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; За редакцією О.Д. Пономарева. К.: Либідь, 1997. 400 с.
138. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. редакцією
І.К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1969. 583 с.
139. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. редакцією
І.К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1972. 515 с.
140. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. М.: Прогресс, 1998. 656 с.
141. Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность / Под ред. А.В.Бондарко и др. Л.: Наука, 1990. 263 с.
142. Тимофеев К.А. Инфинитивные предложения в современном русском языке: Дис д-ра филол. наук. М., 1951.
143. Тимофеев К.А. О месте инфинитивных предложений среди односостав-ных предложений (К вопросу о личных и безличных конструкциях) // Русский язык в школе. 1963. № 5. С. 108-109.
144. Тимофеев К.А. Об основных типах инфинитивных предложений в совре-менном русском литературном языке // Вопросы синтаксиса современного русского языка. М.: УЧПЕДГИЗ, 1950. С. 257-301.
145. Ткач О.В. Складнопідрядні речення з корелятами якісно-кількісної семантики в сучасній українській мові: Автореф. дис канд. фiлол. наук. Харків, 2000. 18 с.
146. Ткачук В.М. Категорія суб’єктивної модальності. Монографія / Наук. ред., передмова док. філол. наук, проф. А.П. Загнітка Тернопіль: Підручники й посібники, 2003. 240 с.
147. Тулапина Э.М. Грамматическая и смысловая структура русских инфини-тивных предложений: Автореф. дис... канд. филол. наук. М., 1973. 19 с.
148. Украинская грамматика / АН УССР. Ин-т языкознания им. А.А. Потебни. К.: Наукова думка, 1986. 360 с.
149. Ушакова Л.И. Употребление видов глагола в некоторых инфинитивных конструкциях // Русский язык в национальной школе. 1983. № 2. С. 19-22.
150. Чабаненко В.А. Структурно-стилістичні особливості інфінітивних речень // Синтаксис словосполучення і простого речення. К.: Наукова думка, 1975. С. 201-212.
151. Чалдини Р. Психология влияния. СПб.: Питер, 2002. 288 с.
152. Чернов В.И. Заметки об отрицании и синтаксических свойствах безлично-инфинитивных предложений // Ceskoslovenska rusistika. 1966. ХІ. № 2.
С. 93-97.
153. Чирва Г.М. Безособові речення (на допомогу студентові заочнику) // Українська мова і література в школі. 1974. № 3. С. 22-34.
154. Чирва Г.М. Синтаксическая структура безличных предложений украин-ского языка: На материале литературы 50-70 гг. ХХ в.: Автореф. дис... канд. филол. наук. К., 1977. 20 с.
155. Хегай В.М., Шмелева Т.В. Предикативность и пропозитивность в простом и сложном предложении // Синтаксис сложного предложения. Межвузовский тематический сборник. Калинин: Изд-во Калининского гос. ун-та, 1978.
С. 114-127.
156. Христіанінова Р.О. Просте речення в шкільному курсі української мови: Посібник для вчителя. К.: Рад. школа, 1991. 160 с.
157. Шабалина Т.Я. Структура и семантика безлично-инфинитивных предложе-ний в современном русском языке: Автореф. дис канд. филолог. наук. М., 1991. 16 с.
158. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка / Ред. Е.С. Истриной. Изд. 2-е. Л.: Гос. учебно-пед. изд-во, 1941. 620 с.
159. Шведова Н.Ю. О понятии "регулярная реализация структурной схемы простого предложения" // Мысли о современном русском языке: Сб. статей под редакцией акад. В.В. Виноградова / Сост. А. Кожин. М.: Просвещение, 1969. С. 67-80.
160. Шведова Н.Ю. О соотношении грамматической и семантической структу-ры предложения // Славянское языкознание: VII Меджунар. съезд славистов. М.: Наука, 1973. С. 458-483.
161. Шведова Н.Ю. Парадигматика простого предложения в современном русском языке // Русский язык: Грамматические исследования. М.: Наука, 1967. С. 3-77.
162. Шведова Н.Ю. Спорные вопросы описания структурных схем простого предложения и его парадигм // Вопросы языкознания. 1973. № 4. С. 25-36.
163. Шмелев Д.Н. Синтаксическая членимость высказыва