Редькіна Людмила Іванівна. Етнопедагогічні традиціїї виховання підростаючого покоління у караїмів Криму

Краткое описание

Редькіна Людмила Іванівна. Етнопедагогічні традиціїї виховання підростаючого покоління у караїмів Криму. : Дис... д-ра наук: 13.00.01 2003

Редькіна Л.І.Етнопедагогічні традиції виховання підростаючого покоління у караїмів Криму. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2003.
У дисертації досліджується етнопедагогіка караїмів Криму, її сутність, зміст та принципи. Теоретично обгрунтовується значущість ідей і цінностей караїмської етнопедагогіки. Проблема аналізується в історичній ретроспективі.
Розглядаються народнопедагогічні традиції виховання підростаючого покоління у караїмів Криму, осліджуються істочники виникнення караїмської народної педагогіки, до яких відносяться фольклор, релігійно-дидактична, морально-дидактична література, традиції, звичаї, в яких відображено ідеал виховання, мета, задачі, ідеї і виховні цінності карїмського народу.
В роботі формулюються основні положення виховання в караїмськой етнопедагогиці с точки зору загальнолюдських цінностей та національних особливостей народу.
Досліджується зміст народнопедагогічних традицій підготовки підрастаючого покоління караїмів Криму до життя, аналізується їх тотожність та відмінність з народнопедагогічними традиціями виховання кримських татар, євреїв та українців, які мешкають в Криму.
Сформульовані основні тенденції становлення і розвитку караїмської школи на основі народних традицій виховання і навчання дітей та її утвердження в Криму.
Аналізується просвітницька та педагогічна діяльність караїмської інтелігенції в XIX на початку XX століття, її роль у відродженні духовної спадщини народа.

У дисертації надані результати дослідження етнокультури караїмського народу, у тому числі і педагогічної.
Аналіз традиційно-побутової культури караїмського народу показує, що:
- Етнокультура караїмського народу є складовою частиною загальнолюдської культури. У ній відображені основні етапи історичного розвитку народу, його духовна і матеріальна культура.
- Етнокультура караїмського народу передається і зберігається в родині через норми внутрісімейного спілкування.
- Етнокультура караїмів Криму, як конкретно-історичне явище, система цінностей і знань, впливала деякою мірою на формування позитивних міжетнічних відносин на півострові, сприяла збереженню караїмів як самостійного етносу.
- На етнокультуру караїмського народу вплинули етнокультура іудеїв, мусульман і слов'ян, з якими караїми жили в Криму починаючи з XI століття. Цей вплив знайшов своє відображення в елементах вірувань і народного етикету, змісті окремих святкових традицій і обрядів, окремих фрагментах ведення церковної служби.
- Реалізація задач етнокультурних цінностей караїмів Криму в змісті національної освіти має визначене значення у формуванні в молоді громадськості незалежно від її етнічної приналежності, стає базою формування нової системи виховання національних меншостей.
Результати дослідження дають підставу визначити й обґрунтувати сутність і своєрідність етнопедагогіки караїмів Криму, а саме:
- Етнопедагогіка караїмів Криму своїми коренями іде в часи хана Булана і відбиває життя, побут, звичаї, вірування, духовні і національні потреби етносу; досліджує педагогічний досвід караїмів за період їхнього існування як етносу, виявляє можливості використання цього досвіду у відродженні народу, його національного «Я».
- Караїмська етнопедагогіка склалася в процесі формування караїмського етносу на культурній спадщині іудаїзму, мусульманства і язичества Хазарського каганату.
- Найважливішими джерелами етнопедагогіки караїмів Криму є усна народна творчість, основні догмати віри, духовна і морально-дидактична література, матеріали археологічних і етнографічних експедицій, традиційний побут і етикет народу, праці відомих діячів науки і культури караїмського народу.
- Етнопедагогіка караїмського народу характеризується властивими тільки їй особливостями:
- підготовка людини до життя здійснюється на основі Старого Завіту, Сур Корана, моральних положень основоположника караїмізму як віри Бен Анана, язичеських і релігійних догматів Хазарського каганату;
- етнопедагогіка караїмів розвивалася в тісному взаємозв'язку з придбаннями виховної практики інших народів, що населяли Крим (слов'янських, мусульман, іудеїв і ін.);
- етнопедагогіка караїмів Криму забезпечує збереження караїмів як етносу і караімізму як релігії, що сповідають не тільки караїми Криму, але і кубанські козаки, литовці, поляки, абіссінці;
- етнопедагогіка караїмів Криму сприяє збереженню історичної пам'яті, рідної мови, національно-релігійних і культурно-виховних традицій;
- етнопедагогіка караїмів являє собою цілісну виховну систему, що має свою власну термінологію, відображає світогляд караїмського народу, його погляди на формування особистості і підготовку її до майбутнього життя;
- етнопедагогіка караїмів визначає мету підготовки людини до життя - виховання у вірі, навчання ремеслу, допомога в створенні родини як першу потребу народу;
- етнопедагогіка караїмів Криму визначає принципи виховання дітей у родині: визнання людини як створення і прообразу Всевишнього, тобто визнання його безумовної цінності, достоїнства, волі, поваги і співчуття до людини на основі рівності всіх перед Богом, розуміння недосконалої природи людини, і як наслідок, терпиме, милосердне ставлення до його слабостей, помилок і недоліків, духовно-моральної досконалості, любові як квінтесенції саморозвитку.
У процесі наукового пошуку виявлений зміст виховання підростаючого покоління в етнопедагогіці караїмів Криму, що містить у собі:
- формування морально-релігійного вигляду;
- виховання людини як частки природи створеної Всевишнім; розвиток божественного початку в кожній людині;
- виховання поваги до праці і потреби включення в трудову діяльність, виховання професійної поінформованості;
- тілесний розвиток і виховання як складову частину фізичного виховання;
- оволодіння рідною мовою, письмом і загальною культурою.
Зміст етнопедагогічних традицій караїмів Криму відображено в усній народній творчості (легендах, переказах, казках, прислів'ях і приказках, чині, загадках і марновірствах), які дійшли до наших днів завдяки рукописним домашнім збірникам меджумам.
Отримані в процесі дослідження результати дають підстави стверджувати, що караїмський народ у процесі свого становлення здобував досвід духовно-етнічного поводження через засвоєння народних виховних традицій.
Завдяки традиціям народної педагогіки з покоління в покоління зберігається національна самобутність караїмського народу, культивується любов і шанування батька, дідусів і бабусь, матері, рідної землі, національних святинь, приналежність родині, роду, народу і вірі.
Дослідження сімейних традицій виховання підтверджує думка про те, що етнопедагогічні традиції виховання караїмів концентрують духовно-моральний потенціал народу, є найбільш ефективним способом підготовки підростаючого покоління до життя, сприяють наступності поколінь і передачі досвіду виховання і навчання молоді, щирих представників свого народу.
Проведений історико-педагогічний аналіз дав можливість з'ясувати зміст, структуру і функції етнопедагогічних традицій виховання караїмів Криму, що у різні періоди історії трансформувалися і здобували відповідні форми. Результати цього аналізу дозволили більш глибоко усвідомити соціальну природу етнопедагогіки караїмів Криму.
Етнопедагогічні традиції виховання і навчання караїмів стали першоосновою становлення і розвитку національних шкіл у Криму. Вона забезпечила розвиток педагогічної думки в XIX початку XX століття.
І. Гаспринський, А. Кримський, І.Казас, С. Шапшал, С. Пампулов, С.Луцький, К.Егиз і ін. використовували у своїй просвітницькій і педагогічній діяльності геній караїмського народу”.
Системний аналіз суспільно-історичних і культурологічних факторів, що детермінували розвиток освіти в Криму, дав можливість вперше на альтернативній основі визначити особливості динаміки цього суперечливого пошуку на регіональному рівні.
1. Характерною рисою історії освіти Криму є створення вперше в Україні умов для розвитку національних освітньо-виховних установ не слов'янських народів.
2. Уперше на основі широкого використання архівних і маловідомих літературних джерел показано вплив національної інтелігенції малих етносів на становлення національної духовно-освітньої культури в Криму, що здійснювалося рівнопланово в умовах полікультурності регіону.
3. Персоналізоване вивчення благодійної і подвижницької діяльності відомих караїмів Криму дало можливість розкрити їхню роль у розвитку і використанні етнопедагогічних традицій виховання і навчання в національних школах.
Проведене дослідження переконує, що етнопедагогіка, народна виховна практика караїмського народу може внести свій внесок у збагачення педагогічної науки, побудову національних шкіл у Криму, відновлення гармонії між представниками різних етносів, що проживають на одній території, поверненні сімейної і шкільної педагогіки її істинно народної духовно-моральної основи.
Використання народнопедагогічних традицій виховання і навчання в навчально-виховному процесі школи і вузу сприяє подоланню бездуховності, національного нігілізму, втраті історичної пам'яті, допоможе етносам Криму усвідомити свою роль як спадкоємців і носіїв народних цінностей і традицій, національної культури.
Проведене дослідження не претендує на остаточне вирішення проблеми. Перспективним на наш погляд, представляється вивчення ролі караїмського духовенства у просвітницькій і педагогічній діяльності; розробка принципово нових підходів до освіти національних меншостей у Криму.