Рибалко Людмила Сергіївна. Акмеологічні засади професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя

Краткое описание

Рибалко Людмила Сергіївна. Акмеологічні засади професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя : Дис... д-ра наук: 13.00.04 2008

Рибалко Л.С. Акмеологічні засади професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. Харків, 2008.
Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя.
Науково обґрунтовано акмеологічні засади як ідеї досягнення акме, розвитку і саморозвитку в професії вчителя, формування професійного акме, забезпечення готовності до самореалізації в педагогічній діяльності.
Доведено, що якість готовності до професійно-педагогічної самореалізації забезпечується розробкою й упровадженням моделі науково-методичної системи, зокрема реалізації її складників: структурно-функціональних, які відбивають акмеологічну спрямованість і дії самості; змістових, що передбачають формування мотиваційно-ціннісного, змістово-процесуального, рефлексивно-коригувального компонентів готовності в різних видах діяльності.
Визначено необхідність проведення моніторингу якості підготовки. Уточнено критеріальну базу моніторингу та її складники.
Уперше розроблено й експериментально перевірено варіативну технологію забезпечення готовності, яка передбачала проведення моніторингу за напрямами та упроваджувалася як певні способи стимулювання досягнення успіху (Е1), саморозкриття внутрішнього потенціалу засобами акмеологічного тренінгу (Е2), формування індивідуального стилю (Е3). Результатами експериментальної роботи доведено ефективність запропонованої технології.

1. Вивчення філософської, психологічної, педагогічної, акмеологічної літератури (вітчизняної та зарубіжної) дало змогу з’ясувати стан розробленості проблеми самореалізації особистості. На основі здійсненого аналізу доведено, що становлення теорії самореалізації відбувалося у процесі переходу від безособового узагальненого уявлення про світ та місце людини в ньому до вивчення природи людини, її взаємозв’язку з навколишнім світом. У працях філософів різних часів простежується зв'язок самореалізації з сенсом життя, сходженням до ідеалу акме. Аналіз першоджерел виявив поступовий перехід учених-філософів у вивченні природи людини від абстрагованого до конкретного. Цим конкретним є процеси самості самопізнання, самоактуалізація, самореалізація, саморозвиток. Виявлений філософами зв'язок між самореалізацією та активністю людини вплинув на конкретизацію думок щодо людського «Я», яке характеризує свідомість та наділене істинною волею, є першим актом свободи. Головним постулатом філософів-екзистенціалістів є здатність людини самостійно вивчати і розвивати власну сутність. Звернення філософів до екзистенцій свободи, совісті, відповідальності уможливлює глибоке розуміння сутності самореалізації особистості.
Доведено, що філософськими засадами самореалізації особистості є положення теорії наукового пізнання про активну роль особистості в пізнанні й перетворенні дійсності, ідеї гуманізму, екзистенціалізму, філософської антропології про самоцінність людської особистості, визнання її найвищою цінністю і первинною творчою реальністю, про самореалізацію особистості як головну потребу людини і основну рушійну силу зростання до акме. Дослідження проблеми самореалізації вимагає звернення до акмеологічного, аксіологічного, антропологічного, синергетичного, системного, суб’єктно-діяльнісного, ресурсного підходів, оскільки вони, з одного боку, враховують ставлення особистості до середовища, міжособистісні зв’язки, а з іншого, ці підходи відстоюють ідеї потенційної здатності людини до самореалізації, досягнення акме. Останнім часом виявляється тенденція синтезу підходів у вивченні природи людини, процесів самості.
Методологія професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя спирається на сучасну педагогічну концепцію, котра має гуманістичний «людиноцентрований» характер і визначає головною метою вищої освіти розкриття і реалізацію потенційних сутнісних сил в опануванні основ професійної діяльності, а також на концепцію суб’єктно-особистісної зумовленості цілей вищої освіти, особистісно-професійних цінностей особистості, єдності розвитку її свідомості, діяльності і самосвідомості.
Доведено, що важливою особливістю сучасного етапу підвищення інтересу до проблеми самореалізації особистості у психології, педагогіці, акмеології є пошук та опис механізмів самоздійснення, досягнення пікових вершин особистісно-професійного розвитку, саморозвитку в професії вчителя.
Науково обґрунтовано акмеологічні засади самореалізації особистості, що включають основні положення й ідеї акмеології, педагогічної акмеології, теорії розвитку особистості, професіоналізму, гуманістичної психології й педагогіки. З’ясовано, що розробка акмеологічних засад професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя вимагає: а) вивчення загальних положень акмеології щодо самореалізації особистості; б) узагальнення матеріалу з акмеології та педагогічної акмеології і виділення основних ідей досягнення акме, розвитку особистості, форму-
вання професійного акме, забезпечення готовності до професійно-педагогічної самореалізації, реалізація яких суттєво впливає на отримання позитивних результатів дослідження; в) виявлення конкретних акмеологічних положень щодо розкриття сутності професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя.
Підтверджено зв'язок самореалізації з розвитком особистості. У процесі самореалізації уможливлюється перехід від одного якісного стану особистості в інший, від потенційного до актуального, що і є суттєвою основою процесу розвитку, саморозвитку людини. Механізмами розвитку особистості є інтеграційні процеси, до яких належать інтеріоризація та екстеріоризація.
2. У дослідженні доведено, що самореалізація передбачає певну структуру. Складниками цієї структури є цілемотиваційна спрямованість, зміст якої становлять мета, завдання, потреби, мотиви самореалізації, установка на самоздійснення; дії самості: самопізнання (рефлексія, самосприйняття, самоідентифікація, самовизначення, самообмеження); самоактуалізація (саморозкриття, розгортання сутнісних сил людини, самопрогнозування); процес самореалізації на основі самоактуалізації (самопроектування як перший акт дії, реалізація самоорганізація, самоуправління або самоменеджмент); самовдосконалення (самомоніторинг, самокорекція, саморегуляція, самоконтроль, самооцінка); саморозвиток, самовираження, самопрезентація, самоствердження. Це дозволило розкрити такі питання, як визнання самореалізації найвищою цінністю людини, оскільки її особистісна значущість зумовлена розумінням людиною власного сенсу життя, потребами смислотворчості і самоздійснення; визначення самореалізації функці-ональним компонентом особистості та її зв’язку з іншими якостями активністю, відповідальністю, волею, ініціативою, інтуїцією, самостійністю, оскільки природне інтегрування самореалізації з іншими властивостями особистості збагачує внутрішній потенціал новими зв’язками, новою якістю і підвищує життєздатність та конкурентоспроможність людини. Схарактеризована структура дозволяє виявляти й усувати бар’єри, перешкоди, долати труднощі, оскільки вони, по-перше, заважають повній самореалізації особистості, а по-друге, звертають увагу людини на розкриття власних ресурсних можливостей, тобто здійснювати допомогу для самодопомоги та індивідуалізувати науково-методичне забезпечення процесу підготовки майбутніх фахівців, оскільки не кожна потенційно спроможна молода людина вміє розкривати й реалізовувати власний потенціал.
З позиції акмеологічного підходу обґрунтовано сутність професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя як цілеспрямованої, спеціально організованої діяльності (самодіяльності), механізмами котрої є розпредметнення педагогічного досвіду, трансформація (перероблення та набуття власного досвіду), опредметнення сутнісних сил у процесі професійно-педагогічної підготовки, спрямованої не лише на розкриття і реалізацію сутнісних сил, але й на досягнення вищого ступеня розвитку акме.
3. У дослідженні визначено поняття «готовність майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації» якособистісне інтегроване новоутворення, котре зумовлює самозміни особистості. Доведено, що професіоналізм і педагогічну майстерність майбутнього вчителя забезпечує систематичне набуття педагогічного досвіду і закріплення його на суб’єктивному рівні особистості (довготривала готовність), здійснення педагогічної діяльності на творчому рівні максимально повна актуалізація і реалізація сутнісних сил, наприклад, у процесі педагогічної практики (підвищена готовність), досягнення успіху в педагогічній діяльності задоволення отриманими результатами і бажання вдосконалювати та розвивати власний педагогічний потенціал (продуктивна готовність).
Розроблено модель науково-методичної системи забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на акмеологічних засадах, яка стала новим науковим результатом. Згідно з розробленою моделлю готовність майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації забезпечується:реалізацієюположень акмеологічного підходу щодо сутності самореалізації особистості, зокрема професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя;спрямуванняммети і завдань професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя на формування готовності та досягнення акме,виявленнямірозвиткомзв’язку між структурою, функціями самореалізації і її змістом у фаховій підготовці майбутнього вчителя;залученняммайбутніх учителів до різних видів діяльності: виховної, навчально-пізнавальної, дослідницької, самоосвітньої;здійсненняммоніторингу за напрямами (мотиваційно-стимулювальний, діагностико-інформаційний, актуалізаційно-прогнозувальний, проектувально-реалізувальний, коригувально-удосконалювальний, розвивально-творчий);упровадженнямтехнології, яка спрямовує студентів на досягнення акме, розвиток особистості, формування акме в професії вчителя; постійнимвідстеженнямдинаміки показників і рівнів професійно-педагогічної самореалізації за виявленими критеріями сформованості;отриманнямпродуктивного результату готовності.
У дослідженні вперше розроблено і використано професіограму з елементами акмеограми майбутнього вчителя.
4. Обґрунтовано сутність моніторингу якості підготовки майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації. Виявлено суттєві ознаки, уточнено функції, віднесено його до акмеологічного виду моніторингу. Установлено, що моніторинг якості підготовки є динамічною системою збирання, обробки, збереження і використання інформації про розвиток самості, самозмін майбутнім учителем самостійно або за допомогою викладача. Розроблено напрями проведення моніторингу якості підготовки.
Визначено, що продуктивність моніторингу якості підготовки залежить певною мірою від правильно визначеної критеріальної бази (критеріїв, показників, рівнів сформованості готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації). У розробку критеріальної бази покладено ідею відстеження самозмін майбутнього вчителя за допомогою моніторингового інструментарію.
5. Розроблено та експериментально перевірено технологію забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації з позиції акмеологічного підходу, яка передбачала проведення моніторингу якості підготовки за напрямами й упроваджувалася в експериментальних групах як певні способи стимулювання досягнення успіху у процесі професійно-педагогічної самореалізації (Е1); саморозкриття внутрішнього потенціалу засобами акмеологічного тренінгу (Е2); формування індивідуального стилю професійно-педагогічної самореалізації (Е3). У контрольних групах підготовка студентів здійснювалася традиційно.
Доведено, що технологія забезпечення готовності майбутнього вчителя до професійно-педагогічної самореалізації на акмеологічних засадах сприяла таким позитивним змінам:
а) у студентів експериментальних груп розширився діапазон спрямованості мотиваційно-ціннісної сфери за рахунок виявлення і стійкого збереження пізнавального інтересу до розкриття і реалізації власного потенціалу в процесі засвоєння основ педагогічної діяльності, мотивації на досягнення акме в професії вчителя, ціннісних орієнтацій на розвиток самості, досягнення акме, на сформованість якої позитивно вплинули стимулювання досягнення успіху, саморозкриття засобами акмеологічного тренінгу, створення власного стилю професійно-педагогічної самореалізації;
б) підвищилася якість засвоєння науково-теоретичних і практичних знань про сутність професійно-педагогічної самореалізації, педагогічної діяльності, акме; збільшилася кількість студентів, які виявляють творчий рівень засвоєних знань; спостерігалося значне збільшення кількості студентів, у яких сформовано середній рівень умінь професійно-педагогічної самореалізації, що свідчить про тенденцію самовдосконалення і саморозвитку;
в) збільшилася кількість студентів експериментальних груп, у яких сформувалися вміння здійснювати рефлексію, коригувати, адекватно оцінювати власні можливості, розвивати власний потенціал, а також зберігалася стійка акмеологічна позиція, що свідчить про позитивний вплив проведеного самомоніторингу.
Слід відзначити, що перший спосіб (стимулювання досягнення успіху у процесі професійно-педагогічної самореалізації) виявився ефективним лише в тих випадках, коли треба сформувати емоційний фон у групі, підвищити самооцінку; другий спосіб (саморозкриття внутрішнього потенціалу засобами акмеологічного тренінгу) коли студенти систематично відвідували заняття; третій спосіб (формування індивідуального стилю професійно-педагогічної самореалізації) коли у студентів сформована самооцінка, здатність до саморозвитку, самостійність. Якість засвоєння знань краще формується першим і третім способами, вміння другим і третім, акмеологічна позиція третім.

Підготовлено навчальні посібники, науково-методичні матеріали з питань професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя на акмеологічних засадах для студентів, магістрів, викладачів.

У процесі експерименту виявлено тенденції професійно-педагогічної самореалізації особистості майбутніх учителів: підвищення інтересу до професії вчителя через усвідомлення сутності «Я»; розвиток процесів самості, досягнення акме; зросла кількість студентів, які стали займатися дослідницькою і самоосвітньою діяльністю; перенесення засобів (прийомів, методів, форм, технологій) забезпечення готовності до самореалізації в різних видах діяльності в педагогічну практику зі школярами.
Результати дисертаційного дослідження дають підставу вважати, що мету досягнено, завдання реалізовано, положення робочої гіпотези отримали під-твердження.
Проведене дослідження дозволило визначити перспективні напрями подальшої розробки проблеми самореалізації особистості в педагогіці, акмеології: формування акмеологічної позиції майбутнього вчителя; розробка педагогічних умов професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя; дослідження особливостей самореалізації майбутнього вчителя під час проходження педагогічної практики.