Романишина Наталя Василівна. Теорія і методика вивчення художньої малої прози в курсах фахових дисциплін у педагогічних університетах

Краткое описание

Романишина Наталя Василівна. Теорія і методика вивчення художньої малої прози в курсах фахових дисциплін у педагогічних університетах.- Дисертація д-ра пед. наук: 13.00.02, Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. - Київ, 2015.- 357 с.

Міністерство освіти і науки України
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

Романишина Наталя Василівна

УДК 821.161.2.-3.09:378.147

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ МАЛОЇ ПРОЗИ
В КУРСАХ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН
У ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

13.00.02 – теорія і методика навчання (українська література)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Погребенник Володимир Федорович,
доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри української літератури
Національного педагогічного університету
імені М.П. Драгоманова

Київ – 2015
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………....5

РОЗДІЛ 1
Методологічні засади вивчення малих епічних жанрів студентами філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів
1.1. Філософські основи осмислення української новелістики та жанру оповідання…………………………………………………………………………...21
1.2. Психолого-педагогічні аспекти вивчення української художньої
малої прози……………………………………………………………………….. 34
1.3. Специфіка національної новелістики з погляду класичних та сучасних генологічних концепцій………………………………………………………….... 60
1.4. Аналіз невеликих прозових оповідей (на засадах поетики жанрової системи малої прози)………………………………………………………………………….78
Висновки до першого розділу…………………………………………………94

РОЗДІЛ 2
Формування генологічної компетентності майбутніх учителів української літератури у вищій педагогічній школі
2.1. Генологічна компетентність студента-філолога як «специфічна
здібність» (Дж. Равен) жанрової кваліфікації художнього твору та методичні орієнтири її формування…………………………………………………………100
2.2. Вивчення художніх творів малої форми жанровим шляхом аналізу……………………………………………………………………………...147
2.3. Поглиблене осмислення наративних текстів у генологічному аспекті......................................................................................................................157
2.4. Особливості організації аналітичної роботи над текстом малої прозової форми……………………………………………………………………………... 171
2.5. Аналіз творів з ознаками жанрового й міжмистецького синкретизму та циклу як особливого жанрового утворення, метажанру……………………….178
Висновки до другого розділу………………………………………………..191

РОЗДІЛ 3
Методика виокремлення та вивчення жанрово-видових форм художньої малої прози
3.1. Оповідання, новела: осмислення у традиційних та нових схемах генологічної вертикалі……………………………………………………………195
3.2. Методичні аспекти інтерпретації художніх текстів у формах фрагментарної прози………………………………… ……………………………………………210
3.3. Особливості вивчення нарису та його жанрових видозмін ….....................219
3.4. Вивчення модифікацій фольклорної прози……………………………... 225
Висновки до третього розділу………………………………………………239

РОЗДІЛ 4
Інноваційні технології вивчення української художньої малої прози
4.1. Методика проведення занять із вивчення вітчизняної новелістики на засадах діалогічної взаємодії……………………………………………………..243
4.2. Застосування комп’ютерних засобів у процесі осмислення малого епосу майбутніми учителями української літератури ………………………………...276
4.3. Організація мистецької діяльності студентів (написання новели) на базі технології розвитку творчої особистості...………………………………..…….287
Висновки до четвертого розділу……………………………………………296

РОЗДІЛ 5
Реалізація методичної системи вивчення української художньої малої прози студентами філологічних факультетів вищих навчальних закладів
5.1. Мета, завдання, хід педагогічного експерименту………………………... 300
5.2. Аналіз результатів експериментально-дослідного навчання......................317
Висновки до п'ятого розділу………………………………………………..348

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………352
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...359
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...431

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Аналіз філософських засад вивчення студентами педагогічних університетів української новелістики в контексті сучасної інтерпретації виявив домінувальні тенденції навчання літератури – оновлення змісту літературної освіти як чинника і ціннісної основи формування професійної компетентності вчителя української літератури, компетентнісну спрямованість і особистісну орієнтованість освітнього процесу, переосмислення ролі й функцій учителя, діалогізацію та текстоцентризм навчальної діяльності; застосування продуктивних технологій навчання.
Розроблена методична система вивчення студентами педагогічних університетів української новелістики ґрунтується на здобутках філософії, психології, педагогіки, методики навчання літератури, літературознавства і є цілісним утворенням, в основі якого – провідна ідея дослідження, що вивчення художньої малої прози в курсах фахових дисциплін педагогічних університетів ґрунтується на здобутках традиційної та інноваційної методик; об’єднувальній взаємодії між навчальними дисциплінами (методика навчання української літератури, теорія літератури, вступ до літературознавства, фольклор, зарубіжна література, компаративістика, педагогіка тощо) як компонентами єдиного літературознавчого і методичного контенту.
2. Обґрунтовано, що в основу формування професійної компетентності майбутнього вчителя-словесника покладено набуття генологічної компетентності – складного утворення, що поєднує такі компоненти: змістовий (обізнаність з історичними реаліями української новелістики, поетикою художньої малої прози, її жанрів, тлумаченням термінів, особливостями вивчення епічних творів тощо); технологічний (уміння проаналізувати твір короткої прози в жанровому аспекті, укласти відповідний план-конспект уроку, розробити схему поетапних дій учителя – організатора процесу вивчення малої прози тощо); особистісний (начитаність, ерудиція, широкий світогляд, розвинене мовлення, працьовитість студента; здатність творчо інтерпретувати текст, підготувати науково-дослідницьку роботу, написати власний твір у конкретному жанрі малої прози, критичну статтю).
3. Окреслено методичні орієнтири формування генологічної компетентності майбутніх учителів української літератури. Доведено, що продуктивними формами опрацювання новелістики у вищій школі є традиційні аудиторні (лекції, семінари, спецсемінари, спецкурси, практичні, лабораторні заняття, колоквіуми) та позааудиторні (студентські наукові олімпіади, конференції; самостійна робота, консультації, інструктаж, групові та індивідуальні заняття, навчальні екскурсії, засідання студентського наукового гуртка), а також підготовка й захист курсової, бакалаврської, дипломної робіт.
У дослідженні визначено ефективні методи вивчення української художньої малої прози студентами педагогічних університетів. До них належать методи готових знань (інформаційно-повідомлювальний, пояснювальний, репродуктивний) з огляду на те, що у вищій школі домінувальною формою організації навчального процесу залишається лекція. Ознайомлення студентів із літературознавчим матеріалом, актуальним для шкільної практики, потребувало продуктивних, пошукових і проблемних методів навчання. Оптимальними також визначено методи читання, художньої інтерпретації, критики. Усвідомлення креативного, дослідницького характеру майбутньої професійно-методичної діяльності вчителів-словесників зумовило збільшення питомої ваги дослідницького, творчого, практичних методів та методу самостійної роботи.
Доведено, що належну продуктивність вивчення української художньої малої прози, виховання і розвитку студентів забезпечує використання діалогічних пошукових прийомів, як-от: проблемні запитання, дослідницькі завдання, бібліографічний пошук, осмислення наукових праць, самостійне ілюстрування думки науковця, робота з текстом за орієнтовною схемою аналізу, системою запропонованих викладачем завдань, індивідуальне засвоєння знань крізь призму власного світогляду, естетичного смаку, семіотичний пошук – тлумачення образів як знаків, «означників» прихованого смислу, а також прийомів самостійної роботи: самостійного читання (домашнього, у бібліотеці, у мережі інтернет), виконання супровідних усних та письмових завдань, аналізу художнього твору, коментування із залученням фонових знань, моделювання, структурування матеріалу, засвоєння змісту наукового тексту, інформаційного пошуку, написання творчих робіт.
З'ясовано, що методично доцільними засобами навчання є художнє слово, розповідь викладача, унаочнення міжмистецьких зв’язків, документальні матеріали, художні книги, наукові видання, схеми, таблиці, алгоритми, картки із диференційованими завданнями, аудовізуальні, педагогічні програмні, мультимедійні засоби.
4. Визначено особливості вивчення жанрово-видових форм художньої малої прози у вищому навчальному закладі. Доповнено традиційні схеми аналізу творів на основі епічної поетики; виокремлено компоненти художньої структури тексту, які потребують докладного аналізу з урахуванням законів внутрішньої організації підсистеми «новелістика» та її рівнів (короткий обсяг, заснований на стислості викладу, компактність композиції, сконцентрованість «дрібного» матеріалу; концептуальність мікрорівневих чинників; моноцентричність; «готові» характери, що швидко приводять будь-яку ситуацію до розв’язки; епіцентр думки і настрою; мотив, лейтмотив; ліризм, використання виразних художніх деталей, які часто набувають значення знаку, образу, символу тощо).
Розроблено алгоритми вивчення творів художньої малої прози: оповідання, новели, художнього нарису, гумористичних, фантастичних, історичних, літературно-фольклорних композицій з урахуванням їхніх стійких жанрових ознак (важливі прикмети новели: розповідь про незвичайну подію, однолінійний, одновершинний, напружений, концентричний сюжет, психологізм, «голосний» наратор, влучність і смислова наповненість деталей, прихована в художньому образі новелістична ідея тощо); творів синкретичних, змішаних жанрів, межевих «полімерних», «багатокомпонентних» утворень, класифікованих літературознавцями як наджанрові утворення, зокрема епічний цикл; творів з індивідуальними, суб’єктивними підзаголовками.
Обґрунтовано, що вивчення твору з позицій генологічної теорії тексту формує в майбутніх учителів української літератури вміння визначати жанр з урахуванням своєрідності індивідуальної творчості, методологічно грамотно організовувати власну аналітичну діяльність (послідовно рухатися від твору, що розглядається як система, до визначення його в системі літературного ряду – мала проза); поглиблює знання студентів про жанроутворювальні та системоутворювальні принципи.
5. Схарактеризовано інноваційні педагогічні технології вивчення літературного матеріалу (українська художня мала проза). Доведено ефективність інтерактивних стратегій, інноваційних технологій (технології розвивального навчання, текстотворення, поглибленого опрацювання тексту тощо, навчання на засадах діалогічної взаємодії, концентрованого навчання, продуктивної технології, модульного, дистанційного навчання, інформаційних технологій, технології розвитку творчої особистості Г. Альтшуллера) у процесі опрацювання студентами української художньої малої прози.
Підтверджено методичну доцільність використання інтерактивних методів і прийомів (кейс-метод, портфоліо, брейнстормінг, методи проектів і прес, стратегія джигсоу, метод виявлення реакції читача, незакінчені речення, мікрофон, прийом «апперцепції – інтеракції», «я так думаю», «я – тобі, ти – мені», рефлексивний ринг, відтягнута загадка, анкета-газета, спіймай помилку, щоденник подвійних нотаток, редакційний кошик, ланцюжок асоціацій, карусель, словограй, конструювання, блок-опора, алгоритм, лабіринт дій, лабораторні студії, експертиза, іспит тощо) у межах інноваційних технологій.
6. З'ясовано розвивальний дидактичний потенціал електронних засобів навчання в процесі вивчення малого епосу майбутніми вчителями української літератури, передусім забезпечення доступу до важкодоступних масивів інформації; поєднання різних видів діяльності: текстової (з книжковими, аудіовізуальними, художніми, музичними текстами), комунікативної (діалог із екраном комп’ютера, реальним опонентом, одногрупником чи педагогом у режимі он-лайн); автоматизований контроль знань.
Апробовано сучасну освітню методику WEB-квестів із елементами таких технологій, як інформаційна, групова, навчання як дослідження.
Створено технічне забезпечення процесу вивчення української новелістики, що містить: навчальну програму, відео- та аудіозаписи лекцій, мультимедійні лекційні матеріали, плани практичних і семінарських занять, методичні рекомендації щодо їх виконання, термінологічний жанрологічний словник, електронний навчально-методичний посібник, завдання для індивідуальної та самостійної роботи, електронну бібліотеку, бібліографічний покажчик рекомендованих джерел, пакет тестових завдань із автоматизованою перевіркою результатів, питання для самопідготовки й самоконтролю.
7. Розроблено методичну систему вивчення художньої малої прози студентами філологічних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів, що ґрунтується на врахуванні канонічних та сучасних жанрових теорій, поетики генологічного утворення «мала проза»; здобутках традиційної та інноваційної методик на засадах об’єднувальної взаємодії між навчальними дисциплінами (методика навчання української літератури, теорія літератури, вступ до літературознавства, фольклор, зарубіжна література, компаративістика, педагогіка тощо) як компонентами єдиного літературознавчого і методичного контенту. Пропонована методична система містить цільовий, змістовий, організаційно-процесуальний, операційно-діяльнісний, оцінно-результативний складники.
Виокремлено такі етапи формування генологічної компетентності студентів педагогічних університетів: діагностично-мотиваційний, теоретичний, тренувально-діяльнісний, творчий, рефлективно-коригувальний, реалізація яких забезпечує вдосконалення форм, методів, прийоми, засобів вивчення студентами новелістики та жанру оповідання.
Визначено критерії розвитку умінь студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів професійно аналізувати твори новелістичної прозаїчної групиз урахуванням таких показників: дієво-практичного (відтворення здобутих знань, зокрема у процесі аналізу, синтезу, інтерпретації); рефлексивного (ілюстрування процесів радості спілкування з текстом, впливу читання на свідомість, уявлення, самопізнання особистості); творчого (засвоєння студентами-філологами процедур творчої діяльності).
Експериментально-дослідна робота підтвердила ефективність розробленої методичної системи, оскільки рівень генологічної компетентності студентів експериментальних груп виявлено вищим, порівняно з відповідним рівнем студентів контрольних груп.
Викладені в дисертації положення не вичерпують усіх аспектів студійованої проблеми, а спонукають до наукового обговорення й обміну практичним досвідом. Перспективу подальших наукових пошуків убачаємо в дослідженні методики дистанційного вивчення української художньої малої прози; реалізації міждисциплінарних зв’язків; розробленні змісту самостійної роботи та забезпечення її відповідною системою навчально-методичних засобів; проектуванні методичних моделей вивчення міжродових жанрів; методичному осмисленні національної новелістики в контексті оновлення літературознавчої теорії та практики.