РОЗУМІННЯ ВИХОВАТЕЛЕМ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ДІТЕЙ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО ПІДХОДУ ДО НИХ

Краткое описание

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

ГРАБОВЕЦЬ НАТАЛІЯ СТЕПАНІВНА

УДК 372.015.3

РОЗУМІННЯ ВИХОВАТЕЛЕМ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ
ДІТЕЙ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО ПІДХОДУ ДО НИХ

Спеціальність 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Бажанюк Валентина Станіславівна
канд. псих. наук, доцент

Луцьк-2004

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В КОНТЕКСТІ ОСОБИСТІСНОГО ПІДХОДУ................................

11

1.1. Особистісний підхід до навчання та виховання дошкільників як психолого-педагогічна проблема ..........................................................

11

1.2. Закономірності розвитку емоційної сфери як складова особистісного становлення дошкільника..............................................

25

1.3. Психологічні дослідження індивідуальних особливостей та психічних станів дітей ................................

37

1.4. Психолого-педагогічні умови розвитку соціально-перцептивних здібностей педагога ............................................................................

57

Висновки до першого розділу ...............................................................

64

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ДІТЕЙ І ГОТОВНОСТІ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ЇХ РОЗУМІННЯ..........................................................

67

2.1. Організаційно-методичні засади дослідження.....................................

67

2.2. Психодіагностика психічних станів старших дошкільників...............

79

2.3. Емпіричне дослідження індивідуально-психологічних характеристик вихователів.....................................................................

88

2.4. Дослідження готовності педагогів до розуміння психічних станів дитини.......................................................................................................

106

Висновки до другого розділу.................................................................

114

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ У ВИХОВАТЕЛЯ ЗДАТНОСТІ ДО РОЗУМІННЯ ПСИХІЧНОГО СТАНУ ДИТИНИ...........................................................................................

117

3.1. Обґрунтування завдань та методики формуючого експерименту

117

3.2. Особливості проведення тренінгу соціально-перцептивної компетентності........................................................................................

125

3.3. Результати формуючого експерименту та їх аналіз..............................

154

Висновки до третього розділу................................................................

171

ВИСНОВКИ.....................................................................................................

173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................

177

ДОДАТКИ........................................................................................................

198

ВСТУП

Актуальність дослідження. Збереження і всіляке покращення психічного здоров’я молодого покоління, створення широких можливостей для його особистісного розвитку повинно бути одним з пріоритетних завдань демократичного суспільства, яке сповідує гуманістичні цінності. Діти це майбутнє суспільства і держави.
Початок XXI століття характеризується прискореним і суперечливим розвитком соціуму, що ставить нові вимоги до функціонування психіки, душевно-духовної організації людини. Екологічні проблеми, економічна та політична нестабільність, соціальна незахищеність створюють загрозу нового, тепер уже "духовного Чорнобилю" (Д.С.Ліхачов). Соціальна напруженість зумовлює напругу психічну, що виявляє себе у загострених емоційних реакціях, агресивності по відношенню до світу і ставленню до себе, спричинює формування негативних психічних станів, які, у свою чергу, можуть викликати деформацію особистості, її характеру, смисложиттєвих орієнтацій тощо.
Саме така ситуація сьогодні спостерігається в Україні, від чого особливо страждають наймолодші її громадяни дошкільнята. За даними досліджень, постійно зростає кількість дітей з психічними розладами, порушеннями в регуляції емоційних станів, що спричинено негативними екологічними, техногенними та соціально-психологічними умовами їх життя (Т.І.Безсонова, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, О.І.Кульчицька, В.С.Мухіна).
Означені тривожні тенденції і проблеми вимагають особливої уваги при реформуванні освіти, що вже знаходить своє вирішення у запровадженні особистісного підходу до навчання та виховання. Цей підхід сповідує гуманістичну зорієнтованість освітнього процесу на особистість дитини, її права на вільний розвиток, повагу до її унікальності та гідності, передбачає створення у навчально-виховному закладі атмосфери соціальної захищеності, емпатійності та творчої співдружності, широких можливостей для розкриття внутрішніх потенцій кожної дитини (Ш.О.Амонашвілі, Г.О.Балл, І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, О.Л.Кононко, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Т.М.Титаренко та ін.).
Водночас практична реалізація особистісного підходу суттєво ускладнюється відносно дошкільників через недостатню вивченість специфічних особливостей розвитку психіки у цьому віковому періоді. Зокрема, мова йде про психічні стани, які можуть суттєво визначати траєкторію психічного й особистісного розвитку людського індивіда (С.В.Вєлієва, Н.Д.Левітов, О.О.Прохоров,). Проте, як у теоретичному, так і суто прикладному аспектах, саме психічні стани дітей дошкільного віку є найменш дослідженими феноменами, інформацію про які можна частково отримати в наукових працях, присвячених проблемам розвитку емоційної сфери у дітей різного віку (І.Д.Бех, І.А.Васильєв О.В.Запорожець, Т.С.Кириленко, О.Л.Кононко, О.І.Кульчицька, Я.З.Неверович, О.П.Саннікова та ін.).
Підвищеної уваги психологічної науки і практики вимагають проблеми, що виникають унаслідок неадекватного оцінювання, неправильного розуміння вихователями індивідуальних особливостей психічного розвитку дошкільнят (В.К.Котирло, С.Є.Кулачківська, В.У.Кузьменко, С.О.Ладивір, Т.О.Пироженко, С.П.Тищенко та ін.), зокрема, динаміки їх психічних станів. У зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність розробки спеціальних психолого-педагогічних технологій, спрямованих на формування у вихователів відповідних професійних соціально-перцептивних здібностей.
Таким чином, проблеми, які накопичились і продовжують турбувати психолого-педагогічну науку і практику, роблять вельми актуальною розробку системи діагностики психічних станів дітей дошкільного віку, а також пошук шляхів покращення професійної компетентності вихователів дитячих садків у питаннях розрізнення і врахування індивідуально-типологічних особливостей прояву психічних станів їхніх вихованців. Саме ці факти і міркування зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Розуміння вихователем психічних станів дітей як чинник особистісного підходу до них".
Зв’язок роботи з науковими програмами планами, темами. Обраний напрям дослідження тісно пов'язаний з науковими розробками, що проводяться на кафедрі педагогічної та вікової психології Волинського державного університету імені Лесі Українки за темою: "Вікові особливості становлення особистості".
Тема затверджена на засіданні Вченої ради Волинського державного університету імені Лесі Українки (протокол № 4 від 30. 11. 2000 р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 27. 01. 2004 р.).
Об’єктом дослідження є соціально-перцептивні уміння і навички як складова професійної компетентності вихователя дошкільного закладу.
Предмет дослідження психолого-педагогічні особливості розуміння вихователями психічних станів дітей дошкільного віку.
Мета дослідження розробити наукові засади і психолого-педагогічну технологію формування у вихователів професійної здатності до розуміння індивідуально-типологічних особливостей динаміки психічних станів у дітей дошкільного віку.
Гіпотезою дослідження було припущення про те, що адекватність розуміння вихователями психічних станів дошкільників залежить від їхніх особистісно-психологічних рис, здатності до рефлексії та адекватного розуміння власних психічних станів, від рівня професійних знань про особливості психічного розвитку дітей дошкільного віку, від розвитку їхніх соціально-перцептивних здібностей, а також ставлення до вихованців і відношення до своєї професійної діяльності.
Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання таких завдань:
1. З’ясувати теоретико-методологічні засади розуміння природи і логіки формування психічних станів дошкільників з позицій особистісного підходу.
2. Розробити програму і провести експериментально-діагностичне дослідження особливостей розвитку і прояву психічних станів дітей старшого дошкільного віку в типових умовах дошкільного закладу.
3. Емпірично виявити специфіку та основні чинники розвитку соціально-перцептивних умінь та навичок вихователів, які здатні істотно впливати на розуміння ними психічних станів дітей.
4. Створити і здійснити експериментальну апробацію психолого-педагогічної програми тренінгу соціально-перцептивної компетентності вихователів з метою розвитку у них здатності до розуміння психічних станів дітей.
5. Дослідити можливості реалізації особистісного підходу до вирішення проблеми розвитку психічних станів дітей дошкільного віку шляхом формування у вихователів професійної здатності до розуміння психічних станів дітей.
Теоретико-методологічними засадами дослідження слугували: теоретичні положення про психологічні основи впровадження особистісного підходу в освіті (Ш.О.Амонашвілі, Г.О.Балл, І.Д.Бех, Л.І.Божович, О.В.Запорожець, О.Л.Кононко, В.К.Котирло, В.С.Мухіна, Т.О.Пироженко, В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн), теоретико-емпіричні узагальнення в дослідженні емоційної сфери особи (Д.Б.Ельконін, К.Ізард, Є.П.Ільїн, О.Л.Кононко, В.К.Котирло, Н.Н.Ланге, Д.Ліндлслі, М.І.Лісіна, Я.З.Неверович, П.В.Симонов, І.А.Сікорський, П.Фрес), генетичний підхід у психологічних дослідженнях (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Ж.Піаже), концепція соціальної ситуації розвитку за Л.С.Виготським. Головні теоретичні принципи та концептуальні підходи до вивчення психічних станів базувались на працях Н.Д.Левітова, О.О.Прохорова; ідеї гуманістичної психології (Г.О.Балл, І.А.Зязюн, А.Маслоу, К.Роджерс М.В.Савчин та інші); теоретичні положення психології пізнання та розуміння людьми один одного (З.С.Карпенко, С.В.Кондратьєва, Г.С.Костюк, М.В.Савчин та інші).
Методи дослідження. Теоретичні: аналіз, систематизація наукових підходів та емпіричних результатів, що містяться у літературних джерелах, порівняльно-типологічний метод та метод інтерпретації змісту ознак психічних станів дітей; емпіричні спостереження, бесіди, анкетування, тестування, констатуючий та формуючий експерименти; статистичні: математична обробка експериментальних даних. Для дослідження особливостей психічних станів старших дошкільників використовувались адаптовані методики: вибір кольорів за методикою А.М.Лутошкіна, яка умовно названа "Кольоропанорама", методика В.Амена, М.Доркі, Р.Теммла "Вибери потрібне обличчя" та анкетування вихователів. Вивчення соціально-перцептивних умінь та навичок педагогів проводилося за методиками, спрямованими на діагностику широкого спектру індивідуально-психологічних характеристик досліджуваних: емпатії (модифікований опитувальник А.Меграбяна та П.Епштейна), психологічної проникливості (тест "Психологічна проникливість" М.І.Сологуба), емоційного самопочуття (методика дослідження типів загальної емоційної спрямованості), соціального інтелекту (методика "Соціальний інтелект" Дж.Гілфорда, М.Саллівена).
Наукова новизна і теоретична значущість роботи полягає в обґрунтуванні нових можливостей реалізації особистісного підходу до розв’язання проблем виховання і психічного розвитку підростаючої особистості шляхом розробки відповідних теоретико-методологічних підходів, діагностичних методик оцінки психічних станів дітей і здатності педагогів до їх сприйняття, розуміння і диференційованої оцінки, а також тренінгової програми формування у вихователів професійно значущих соціально-перцептивних умінь та навичок до розрізнення індивідуально-типових проявів психічних станів у їхніх вихованців.
Практичне значення дисертаційного дослідження. В системі роботи дошкільних закладів і відповідних психологічних служб з метою запровадження особистісного підходу й оптимізації процесу управління психічним розвитком дітей можуть набути практичного застосування: методика діагностики психічних станів дітей старшого дошкільного віку, методика діагностики соціально-перцептивних здатностей педагогів, зокрема, їх професійної компетентності у розрізненні індивідуально-типологічних особливостей прояву психічних станів вихованців. Крім того, у психологів і педагогів дошкільних закладів можуть викликати практичний інтерес результати діагностичного дослідження психічних станів дітей і особливостей їх розуміння вихователями. Результати дослідження сприятимуть оптимізації процесу підготовки працівників дошкільних закладів.
Достовірність та надійність отриманих результатів дослідження забезпечувались шляхом теоретико-методологічного обґрунтування його вихідних положень, застосуванням взаємодоповнюючих методів, адекватних його меті та завданням, експериментальним підтвердженням і апробацією теоретичних припущень, репрезентативністю вибірки досліджуваних, поєднанням кількісного та якісного аналізів в інтерпретації отриманих емпіричних даних, використанням сучасного апарату їх математичної обробки .
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні ідеї та результати дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д.Максименка "Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології" (Київ, 2001), на Міжнародній науково-практичній конференції "Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога" (Київ, 2002), міжрегіональній конференції "Система ціннісних орієнтацій сучасної молоді" (Острог, 2001), міжрегіональному науковому семінарі "Конструктивна психологія і професіоналізація особистості" (Луцьк, 2002), щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу ВДУ імені Лесі Українки (2001-2004).
Публікації. Основний зміст і результати роботи висвітлено у 10 одноосібних публікаціях, з яких 5 опубліковано у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 8 додатків, списку використаних джерел з 283 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 176 сторінках. Робота містить 16 таблиць, 11 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми розуміння вихователем психічних станів дітей, яке полягає в уточненні сутності та змісту психічних станів дітей старшого дошкільного віку; опису характеристики відмінностей та закономірностей їх прояву, залежно від розвитку соціально-перцептивних здатностей вихователів, розробці та впровадженні цілеспрямованої системи корекційних заходів спрямованих на підвищення рівня психологічної готовності до розуміння педагогом психічних станів дітей як умови ефективної реалізації ним особистісного підходу у навчально-виховному процесі. Узагальнення результатів теоретичної та емпіричної частин дисертаційного дослідження дозволили зробити наступні висновки.
1. У дисертації розроблені теоретичні підходи і проведене емпіричне дослідження психолого-педагогічних умов, за яких може відбуватися суттєве покращення рівня сприйняття і розуміння педагогами-вихователями психічних станів дітей старшого дошкільного віку. Обґрунтовується важливість отриманих в дослідженні результатів для реалізації особистісного підходу в практиці діяльності дошкільних закладів.
2. Аналіз сутності і змістових принципів особистісного підходу приводить до висновку, що його успішна реалізація в системі дошкільної освіти передбачає необхідність поглибленого і всебічного вивчення внутрішнього світу дитини дошкільного віку, новоутворень її психічного розвитку, вікових, статевих, індивідуально-типологічних особливостей формування і прояву її психічних властивостей, процесів і станів.
3. Встановлено, що в сучасній психології не існує єдиного, загальновизнаного підходу до розуміння сутності поняття "психічний стан". Особливі труднощі виникають при визначенні і дослідженні психічних станів дітей дошкільного віку. Оскільки найбільш визнаним і таким, що досить цілісно і наочно репрезентує психічні стани людини, є її настрій, саме цей феномен використовувався як основний в експериментальному дослідженні.
4. З’ясовано, що перехід до старшого дошкільного віку супроводжується таким новоутворенням, як здатність дитини до рефлексії своїх психічних станів. Спираючись на цей факт була розроблений авторський варіант психодіагностичної методики дослідження психічних станів дошкільників, застосування якої дозволило виявити причинну залежність виникнення психічних станів дитини від її індивідуально-психологічних властивостей спрямованості, здібностей, психічних процесів, характеру, темпераменту тощо. Встановлено, що психічні стани дошкільників можна класифікувати як "своєрідні", "мінливі", "динамічні", "повторювальні", "закріплені" або "стійкі".
5. Організація і проведення емпіричного дослідження, констатуючого і формуючого експериментів ґрунтувалося на теоретико-методологічних положеннях вітчизняної психології про вивчення психічних особливостей в процесі організації її діяльності і природної взаємодії з оточенням, в якій одночасно проявляється і формується ставлення до дійсності, до іншої людини, до самої себе. В дисертації отримали розробку: методика психологічної діагностики психічних станів дітей старшого дошкільного віку; методика діагностичного дослідження особистісно-психологічних рис вихователів, зокрема, рівня розвитку соціально-перцептивних здібностей і здатності до розуміння психічних станів їхніх вихованців; тренінгові програма соціально-перцептивної компетентності вихователя дошкільного закладу.
6. У результаті проведення емпіричного дослідження встановлено переважання у дітей старшого дошкільного віку позитивних, негативних та нейтральних психічних станів. При цьому, у 52% обстежених дітей старшого дошкільного віку найбільш чітко спостерігається переважання позитивних психічних станів. У 35% дітей переважають негативні, а у 10% нейтральні психічні стани. Також виокремлюється група дітей, психічний стан яких характеризується тривожністю і пасивністю.
7. Емпірично встановлена характерна для педагогів невідповідність в оцінці негативних та позитивних психічних станів дітей (їх переоцінка чи недооцінка). Порівняльний аналіз даних, що характеризують особливості розвитку соціально-перцептивних здібностей вихователів, дає підстави поділяти їх на три групи відповідно рівням розвитку досліджуваних феноменів на: високий, середній та низький. Крім того, вдалося виявити проблемну групу педагогів (17%), які потребують психокорекційної допомоги. Прояви позитивних психічних станів оцінюються педагогами більш адекватно і є для них більш зрозумілими. Відмічається також схильність до переоцінки та недооцінки емоційного благополуччя вихованців.
8. Як засвідчили дані формуючого експерименту, пов'язаного з апробацією та впровадженням запропонованої системи у вихователів експериментальної групи значно підвищилися індивідуально-типологічні характеристики соціально-перцептивної здатності на рівні статистично достовірної різниці (Р<0,01) за показниками: емпатія, психологічна проникливість, соціальний інтелект.
9. Емпірично встановлено, що адекватність розуміння вихователями психічних станів дошкільників залежить, насамперед, від їхніх особистісно-психологічних рис (насамперед, рівня розвитку соціального інтелекту, емпатії та психологічної проникливості), здатності до рефлексії і адекватного розуміння власних психічних станів, від рівня професійних знань про особливості психічного розвитку, зокрема, психічні стани дітей дошкільного віку, від ставлення до вихованців і відношення до своєї професійної діяльності.
10. Ефективність проведення авторського тренінгу соціально‑перцептивної компетентності забезпечувалось цілеспрямованим застосуванням спеціально розробленої системи тренінгових завдань і організованих психологічних впливів на особистісну сферу його учасників вихователів дитсадків, що сприяло усвідомленню ними емоційних проявів дитини, а також індивідуальних проблем, що виникають при їх оцінюванні, корекції і розвитку необхідних перцептивних умінь і навичок, перенесенню у внутрішній план і закріпленню "еталонів" і способів розрізнення і розуміння психічних станів дітей.
11. Результати формуючого експерименту, порівняльний аналіз ефективності і якості роботи експериментальної та контрольної груп, а також контрольних діагностичних даних, отриманих до і після тренінгових занять, свідчать про реальну можливість покращення показників соціально-перцептивної активності вихователів, що, в свою чергу, позитивно відбивається на їхній професійній здатності до розрізнення, диференціації і, власне, розуміння індивідуально-типологічних особливостей психічних станів дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андреева Г.М. К построению теоретической схемы исследования социальной перцепции // Вопросы психологии. 1977. - №2. С. 3-14.
2. Антонова Е.В. Основы тренинговых технологий: Учебное пособие. Обнинск: ИАТЭ, 2000. 60 с.
3. Альбуханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1991.‑299с.
4. Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 336 с.
5. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. К.: Освита, 1991. 159 с.
6. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. -2-е изд. СПб: "Питер", 2001. - 263 с.
7. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. - Т. 1. М.: Педагогика, 1980. 230 с.
8. Ананьев Б.Г. Комплексное изучение человека и психологическая диагностика // Вопросы психологии. - 1968. - № 6. - С. 21 33.
9. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. 336 с.
10. Ананьев Б.Г. К постановке проблемы развития детского самосознания / Избр. психол. труды: В 2 т. - М.: Педагогика, 1980. - Т. 2. С. 103-127.
11. Анохин П.К. Эмоции // Большая медицинская энциклопедия: В 36 Т. - Т. 35. - М., 1964. - С. 339-357.
12. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М., 1984.- 104 с.
13. Аутичный ребенок: Пути помощи / О.С. Никольская, Баянская Е.Р., М.М. Либлинг. 2-е изд. М.: Теревинф, 2000. 333 с.
14. Анцыферова Л.И. К теории личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С. 3-19.

15. Базовий компонент дошкільної освіти. К., 1998. 48 с.
16. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта. Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: "Ліста-М", 2003. -128 с.
17. Балл Г.О. Втілення принципів гуманістичної психології в професійну підготовку.- В кн. Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Науково-методичний посібник / За ред. В.В.Рибалка. К.:,- Тернопіль, 2002. - С. 152-167.
18. Балл Г.О. Про психологічні засади формування готовності до професійної праці / Психолого-педагогічні проблеми професійної освіти // Під ред. І.Зязюна К., 1994. 384 с.
19. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979. 424 с.
20. Бодалев А.А. Диалог как форма психологического развития // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологического консультирования: Сборник научных трудов / НИИ ОПП АПН СССР. М., 1987. С. 17-27.
21. Бодалев А.А. Психологическое общение. М.: Изд-во "Институт практической психологии", Воронеж: Н.П.О, "Модек", 1996.- 256 с.
22. Большаков В.Ю Психотренинг: Социодинамика. Упражнения. Игры. СПб.: "Социально-психологический центр", 1996. 380 с.
23. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). Киев: КГПИИЯ, 1991. 187 с.
24. Басов М.Л. Избранные психологические произведения. М.: Педагогика, 1975. 432 с.
25. Безсонова Т.І. Соціально-психологічні особливості соціально занедбаних дітей та середовища їх життєдіяльності // Психологія: Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. Вип. 23. - С.114-122.
26. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
27. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. К.: ІЗМН, - 1998. - 203 с.
28. Бех І.Д. Інваріанти особистісно орієнтованого підходу до виховання дитини // Початкова школа. 2001. - № 2. С. 3-8.
29. Бех І.Д. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процесу // Початкова школа. 1998. - № 1. С. 2-6.
30. Бех І.Д. Від волі до особистості. К.: Україна-Віта, 1995. 202 с.
31. Бехтерев В.М. Избранные работы по социальной психологии. М., 1994. С. 346.
32. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. М.: Изд-во Московского ун-та, 1988. 188 с.
33. Борисова А.А. Проницательность как проблема психологии общения // Вопросы психологии - 1990. - № 4. - С. 117-122.
34. Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанти самоактивності особистості у вихованні і самовихованні // Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навч.-метод. посібник / За ред. М.Й.Боришевського. К.: ІЗМН, 1998. С. 8-29; С. 150-174.
35. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: понятійний апарат. К.: ІП АПН України, 1993. 24 с.
36. Божович Л.И. Избранные психологические труды: Проблемы формирования личности / Под ред. Д.И. Фельдштейна. М.: Междунар. пед. академия, 1995. 209 с.
37. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
38. Брудный А.А. Понимание как философско-психологическая проблема // Вопросы философии. 1975. - №10. С. 109-117.
39. Валлон А. Психическое развитие ребенка. - М.: Просвещение, 1967.‑ 196 с.
40. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 200 с.
41. Василішина Т.В. Емпатійні здібності вчителів // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №4. - С. 37-38.
42. Введение в практическую эргономику: Учебное пособие / Под ред В.П.Зинченко, Е.Б. Моргунова. М.: МИРЭА, 1990. 80 с.
43. Венгер Л.Л. Психика и реальность: единая теория психических процессов / Общ. ред. А.В. Либина. М.: Смысл, 1998. 685 с.
44. Вербова К.В. Формирование личности в общественно-педагогической деятельности // Общение и формирование личности. Гродно, 1984.‑С. 11-23.
45. Выготский Л.С. О психологических системах: Собр. соч. в 6 Т. М.: Педагогика, 1982. - Т. 1. - С. 109 131.
46. Выготский Л.С. Учение об эмоциях: Собр. соч. в 6 т. - М.: Педагогика, 1984. - Т. 4. - С. 90-318, 220-242.
47. Выготский Л.С. Кризис семи лет: Собр. соч. в 6 Т. - М.: Педагогика, 1984. - Т. 4. - С. 379.
48. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. СПб.: СОЮЗ, 1997.‑224 с.
49. Выготский Л.С. История развития высших психических функций. Собр. соч. в 6 Т. Т.3. - М., 1983. - 368 с.
50. Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций / Психология эмоций. Тексты. М.: Изд-во МГУ, 1984. С. 3-28.
51. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 286 с.
52. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М.: Изд-во МГУ, 1976. - 142 с.
53. Владимирова И.М. Овчинников Б.В. Индивидуально-типологический подход в психокоррекционной работе // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. М., 1995. - №3. С. 21-28.
54. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. К.: - Вид. центр "Акедемія", 2002. 576 с.
55. Вундт В. Основы физологической психологии. Чувства и аффекты. - СПб., 1880. Вып. 55 (Т. 3. Г-Л, XVI).- С. 216.
56. Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий / Психологическая наука в СССР. - Т.1. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. С. 441-469.
57. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М., МГУ, 1976. 149 с.
58. Ганзен В.А. Системный подход в психологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1983. - 50 с.
59. Ганзен В.А. Юрченко В.Н. Систематика психических состояний человека // Вестник Ленингр. ун-та. Серия № 6. Философия. Социология. Право. 1991. Вып. 1. С. 47-55.
60. Гельгорн Э., Луфборроу Дж. Эмоции и эмоциональные расстройства.- М.: Мир, 1966. 676 с.
61. Грот Н. Психология чувствований в ее истории и главных основах. СПБ., 1879-1880. С. 418-497.
62. Давыдов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопросы психологии. 1992. - № 1. С. 22-23.
63. Данилова Е.А. Особенности поведения школьников 3 и 4 классов в состоянии фрустрации // Нов. исслед. в психол. и возр. физиол.. - 1989. - №2. - С. 4-43.
64. Джемс У. Психология. - М.: Педагогика, 1991. - 368с.
65. Діти із затримкою психічного розвитку та їх навчання: Навч. посібник для педагогів і шкільних психологів / Т.Д.Ілляшенко, Н.А.Бастун, Т.В.Сак. К.: ІЗМН, 1997. 128 с.
66. Добрович А. Б. Общение: наука и искусство. М.: "Яуза", 1996. - 254 с.
67. Додонов Б.И. В мире эмоций. Киев.: Политиздат, 1987. 142 с.
68. Додонов Б.И. Эмоции как ценность. М.: Политиздат, 1978. 270 с.
69. Додонов Б.И. Эмоциональная направленность и корреспондирующие свойства личности // Вопросы психологии. 1974. - № 6.- С. 50-58.
70. Доблаев Л.П. Проблема понимания в советской психологии. Саратов, 1967. 66 с.
71. Эльконин Д.П. Психическое развитие в детских возрастах. Воронеж: ‑1995. 416 с.
72. Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция / В.В. Лебединский, О.С. Никольская, Е.Р. Баянская, М.М. Либлинг. М.: МГУ, 1990. ‑196 с.
73. Эмоциональное развитие дошкольников: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. зав / А.Д.Кошелева, В.И.Перегуда, О.А.Шаграева / Под ред. О.А.Шаграевой, С.А.Козловой. М.: Издательский центр "Академия", 2003. 176 с.
74. Життєві кризи особистості: У 2-х ч. / За ред. Л.В.Сохань, І.Г.Єрмакова. К.: ІЗМН, 1998. Ч.I. 356 с.
75. Закон України "Про дошкільну освіту". - Розділ IV. - С.22.
76. Запорожец А.В. Значение ранних периодов детства для формирования детской личности // Принцип развития в психологи.- М., 1978. ‑С.243‑267.
77. Запорожец А.В. Восприятие и действие. М., 1967. 322 с.
78. Запорожец А.В. Роль Л.С.Выготского в разработке проблемы эмоций // Научное творчество Л.С.Выготского и современная психология. М., 1981. С. 59-73.
79. Запорожец А.В. Психическое развитие ребенка // Избр. психол. труды : В 2-х Т. / Под ред. В.В.Давыдова, В.П.Зинченко. - М.: Педагогика, 1986. ‑Т.1. 318 с.
80. Запорожец А.В., Неверович Я.З. К вопросу о генезисе, функции и структуре эмоциональных процессов у ребенка // Вопросы психологии. 1974. - № 6. С. 35-50.
81. Захарова Л.Н. Психологические основы подготовки к профессиональной деятельности: Автореф. дис. д-ра психол. наук. - Новосибирск, 1995. ‑ С. 25.
82. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. М.: Изд-во Московского университета, 1982. 128 с.
83. Зеньковский В.В. Психология детства: Учебное пособие для вузов. М.: Academia, 1996. 346 с.
84. Зинченко В.П. Смирнов С.Д. Методологические вопросы психологии. М.: МГУ, 1983. - 164с.
85. Знаков В.В. Понимание как проблема психологии мышления // Вопросы психологии мышления. 1987. - №1. С. 18-26.
86. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність як мистецька дія // Рідна школа, 1995. - № 7-8. С. 31-50.
87. Иващенко Ф.И. Труд и развитие личности школьника: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1987. 94 с.
88. Изард К.Е. Эмоции человека. М.: МГУ, 1980. 439 с.
89. Изард К. Психология эмоций: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2000. 464 с.
90. Ильин Е.П. Эмоции и чувства СПб.: Питер, 2002. 752 с.
91. Ильин Е. П. Психофизиология физического воспитания (деятельность и состояния). М.: Просвещение, 1980. 199 с.
92. Кайріс О.Д. Особливості емпатійної педагогічної дії // Проблеми загальної і педагогічної психології: Зб. наукових праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Київ, 2000.- Т. 2, вип. 1.‑С. 69-72.
93. Кан-Калик Тренинг профессинально-педагогического общения (Методические рекомендации). М.: Центр по проблемам общения, 1990. - 32 с.
94. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики К.: РУТА, 2001. 160 с.
95. Келасьев В.Н. Интегративная концепция человека. СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1992. 208 с.
96. Кеннон В. Физиология эмоций. Л.: Прибой, 1927. 173 с.
97. Кэррол Ли Тоубер Джен Дети "Индиго" / Пер с англ. К.: "София", 2003. 288 с.
98. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. К психологическим основам научной организации труда, учения, спорта. Казань.: Изд-во Казанского ун-та, 1969. 278 с.
99. Клюева Н.В. Технологии работы психолога с учителем. М.: ТЦ "Сфера", 2000. -192 с.
100. Кириленко Т.С. Виховання почуттів. К.: 1989. 83 с.
101. Кириленко Т.С. Субъектность эмоциональных переживаний как механизм самоизменения личности // Г.И.Челпанов и современность: проблемы развития современной психологической науки. Сб. научн. трудов, М-К., 2000. С. 84-91.
102. Ковалёв А.Г. Психологии личности. 3-е изд.. М.: Просвещение, 1970. 392 с.
103. Ковалев Г.А., Коряк Н.М, Петровская Л.А. Проблемы активного социального обучения // Вопросы психологии 1982. ‑№ 5. ‑С.166‑167.
104. Ковальчук Г.А., Петровская Л.А. Проблема группового тренинга в зарубежной психологии // Вопросы психологии 1982. - №2. ‑С.140‑146.
105. Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
106. Кононко О.Л. Особистісний підхід: суть та шляхи втілення в державній базовій програмі // Дошкільне виховання. 2001. - № 9. С. 10-14.
107. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навчальний посібник для вищ. навч. закладів. К.: Освіта, 1998. 255 с.
108. Кононко О.Л. Розвинена особистість як гарант життєвої компетентності // Початкова школа. 2001. - № 3. С. 10-15.
109.