РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕЦЕНАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

На правах рукопису

МАТЯЖ Світлана Володимирівна

УДК 351.85 (477)

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕЦЕНАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
доктор історичних наук, професор
Багмет Михайло Олександрович

Миколаїв – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕЦЕНАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Теоретико-методологічні основи дослідження державного регулювання меценатської діяльності
1.2. Сутність та значення державного регулювання меценатства
1.3. Світовий досвід державного регулювання меценатської діяльності
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕЦЕНАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
2.1. Аналіз становлення системи державної політики щодо меценатства як соціально-культурного явища
2.2. Нормативно-правове регулювання меценатської діяльності в Україні
2.3. Оцінка державного регулювання меценатської діяльності на регіональному рівні
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ МЕЦЕНАТСТВА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
3.1. Шляхи розвитку системи державного регулювання у сфері меценатства
3.2. Вдосконалення взаємодії держави, суспільства, бізнесу й соціально-культурної сфери
3.3. Напрями посилення стимулювання меценатства з боку держави в Україні
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 3

11

11
25
39
66

70

70
97

118
130

134
134

157

174
183
188
194

ВСТУП

Актуальність теми. У зв’язку з формуванням сучасної моделі розвитку суспільства та реформуванням соціально-економічної сфери в Україні постала об’єктивна необхідність розробки ефективної державної політики щодо меценатської діяльності, яка є необхідною умовою розвитку освіти, науки, мистецтва та культури. Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, процеси відродження та становлення меценатської діяльності та її регулювання з боку органів державної влади почали відбуватися на початку 90-х років ХХ століття. Але в теоретичному плані ці процеси не отримали достатнього дослідження, обґрунтування і висвітлення в наукових публікаціях.
Меценатська діяльність, яка викликана соціально-культурними потребами епохи, є альтернативним джерелом фінансування розвитку суспільства, оскільки державної підтримки в багатьох випадках недостатньо для збереження та розвитку національного культурного надбання. Зазначені обставини обумовлюють особливу актуальність для науки державного управління дослідження регуляторного впливу держави на забезпечення ефективного функціонування меценатства.
Проблеми регулювання меценатства з боку органів державної влади фактично не розглядались радянською наукою, є й сьогодні мало вивченими, що обумовлює новизну та проблематичність обраного напряму дослідження. Крім того, потребує наукового уточнення поняття “меценатська діяльність”, адже цей термін несе таке специфічне сутнісне навантаження, як недержавна підтримка соціально-культурної сфери в умовах трансформаційного періоду, переходу до ринкової економіки.
На актуальність проблеми державного регулювання меценатської діяльності вказують численні теоретичні дослідження та узагальнення як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Серед зарубіжних науковців слід відмітити праці І. Жданової, М. Копчинської, Г. Сілласте, А. Скоча, Е. Лес; вітчизняних – М. Багмета, В. Бакуменка, Г. Груби, Ю. Гузенка, О. Доніка, Л. Думи, О. Ковтун, Т. Курінної, Т. Ніколаєвої, Л. Пісьмаченко, Д. Плеханова, О. Семашко, Ф. Ступака, І. Суровцевої, А. Халецької, Л. Хобти.
Проте, відзначаючи значний внесок вчених у розвиток наукової теорії та методології державного регулювання меценатської діяльності, системних комплексних досліджень щодо участі органів державної влади у відродженні, розвитку меценатства та удосконалення механізмів регулювання меценатської діяльності недостатньо, що обумовило вибір теми та структурно-логічну побудову дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося автором в межах комплексних науково-дослідних тем Чорноморського державного університету імені Петра Могили, а саме: “Організація державного управління в умовах становлення та розвитку політичної системи України: політико-правові, історичні та регіональні аспекти” (державний реєстраційний номер 0109U000451), у рамках якої визначено теоретико-методологічні засади розвитку співпраці соціально відповідальногo бізнесу з органами державної влади, та “Державне регулювання меценатської діяльності в Україні: теорія та практика” (номер державної реєстрації 0109U003326), у рамках якої запропоновано механізм посилення стимулювання меценатства з боку держави.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та практичних пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання меценатської діяльності в Україні.
Досягнення поставленої мети обумовило постановку таких завдань:
- розглянути теоретико-методологічні засади державного регулювання меценатської діяльності;
- визначити сутність поняття “державне регулювання меценатської діяльності”;
- проаналізувати світовий досвід у сфері державного регулювання меценатства та можливості його використання в Україні;
- виявити тенденції становлення системи державної політики щодо меценатства як соціально-культурного явища;
- визначити недоліки нормативно-правових засад державного регулювання меценатської діяльності в Україні;
- проаналізувати систему державного регулювання меценатської діяльності на регіональному рівні;
- запропонувати методичні підходи до розвитку системи державного регулювання у сфері меценатства;
- сформувати теоретичні положення державного регулювання розвитку меценатської діяльності та обґрунтувати напрями співпраці соціально відповідального бізнесу з органами державної влади;
- запропонувати механізми посилення стимулювання меценатства з боку держави в Україні.
Об’єктом дослідження є розвиток меценатської діяльності.
Предметом дослідження є розвиток державного регулювання меценатської діяльності в Україні.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у дисертаційній роботі застосовувалися загальнонаукові та специфічні методи, що забезпечують єдність гносеологічного та соціально-філософського аналізу державного регулювання меценатства.
Проблема дослідження вимагала застосування комплексного підходу, структурно-функціонального аналізу, історико-типологічного та абстрактно-логічного методів. Для визначення та уточнення конкретних понять використовувався метод операціоналізації, в результаті якого більш загальні поняття розчленовувалися на складові елементи (індикатори), які в сукупності описували їх зміст. Порівняльний метод дозволив зіставити діяльність в Україні та за кордоном з метою виявлення спільних і відмінних рис за різними критеріями: цілями, засобами діяльності, організаційною структурою, характером взаємовідносин та результатами діяльності.
За допомогою порівняльно-історичного методу досліджувалися різні історичні етапи розвитку меценатства. Маючи широкі пізнавальні можливості, даний метод дозволив виявити, з одного боку, явища закономірні, повторювані, з іншого – відмінні, а також зробити широкі історичні узагальнення і паралелі.
Викладення матеріалу в чіткій послідовності та логічній завершеності стало можливим завдяки застосуванню хронологічно-проблемного принципу і логічно-аналітичного методу. Системний метод дозволив комплексно дослідити державне регулювання меценатства як систему з узгодженим функціонуванням усіх елементів і складових, для якої важливі і формальні інститути, що відповідають за розробку і реалізацію державних заходів, і взаємозв’язок між потребами, законами, послугами та результатами.
Інформаційною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів, у яких висвітлені фундаментальні положення теорії державного управління та меценатської діяльності, матеріали Інтернет-ресурсів, періодичні видання міжнародних організацій, неурядових інституцій, нормативно-правові акти, зокрема, Закон України “Про благодійність та благодійні організації”, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Розпорядження Президента України “Про сприяння благодійній діяльності в Україні” тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Особистий внесок автора полягає в розробці теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій, які спрямовані на розв’язання наукового завдання в галузі державного управління щодо вдосконалення державного регулювання меценатської діяльності в Україні.
Найважливішими результатами, що характеризують наукову новизну та розкривають зміст дисертаційної роботи, є:
вперше:
– сформульовано теоретичні положення державного регулювання розвитку меценатської діяльності за наступними моделями взаємодії: бізнес-модель, соціокультурна й посередницька моделі, де ініціаторами розвитку партнерських відносин комерційного сектора й соціокультурної сфери держави визначені представники бізнесу (підприємці, банки, фірми), конкретні установи культури, некомерційні організації;
удосконалено:
– механізм державного регулювання меценатства, що орієнтований на посилення непрямої державної фінансової підтримки соціально-культурної сфери шляхом стимулювання таких новітніх тенденцій розвитку благодійності, як венчурна філантропія, ендавмент, фандрейзинг;
– методичні підходи до розвитку державного регулювання меценатської діяльності на основі гарантування добровільності діяльності меценатів і створення сприятливої правової бази для розвитку меценатства; забезпечення співпраці органів державної влади і органів місцевого самоврядування з меценатами; визначення пріоритетних напрямів і розробки спеціальних програм розвитку меценатства; забезпечення моральної та економічної підтримки державою меценатської діяльності;
 систему взаємодії державних структур і соціально відповідального бізнесу, яка базується на таких положеннях, як: правове регулювання розвитку меценатської діяльності; добровільна діяльність меценатів; моральна та економічна підтримка державою меценатської діяльності;
набули подальшого розвитку:
 понятійно-категоріальний апарат системи державного управління, що передбачає тлумачення “державного регулювання меценатської діяльності” як цілеспрямованого впливу держави на суспільні відносини в цій галузі та відповідну організаційну діяльність державних органів щодо ефективного функціонування меценатської діяльності в Україні;
 напрями використання позитивного світового досвіду щодо розвитку меценатства на основі формування моделі партнерства учасників трисекторної інфраструктури, законодавчого регулювання та створення координуючих центрів, які заохочують меценатську діяльність бізнесу;
 концептуальні положення розвитку ефективної системи державного регулювання меценатства на основі створення незалежного державного органу з підтримки та розвитку програм меценатської діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в сукупності вони створюють теоретичну і методологічну основу для практичного формування ефективних механізмів державного регулювання меценатства в Україні.
Пропозиції щодо забезпечення умов для розвитку культури та відродження національно-культурних традицій міста використані Управлінням з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради (довідка про впровадження №01 від 25.05.2011 р.).
Результати дослідження щодо ефективної реалізації політики соціально відповідального бізнесу і співпраці з органами державної влади використані акціонерним товариством “Правда” (довідка про впровадження №01 від 07.06.2011 р.).
Пропозиції щодо вдосконалення механізмів реалізації міжнародних культурно-освітніх заходів у країнах Східної Європи використані Польсько-Американською Комісією Фулбрайта (довідка про впровадження №12–01 від 01.07.2011 р.).
Теоретичні положення, сформульовані рекомендації та пропозиції були використані в навчальному процесі Чорноморського державного університету імені Петра Могили при розробці програм та викладанні нормативних і спеціальних курсів, таких як: “Державне управління”, “Соціальна політика”, “Правове забезпечення державного управління” (довідка про впровадження №27–1 від 06.06.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки, що виносяться на захист, одержані автором самостійно та ґрунтуються на базі особистих досліджень державного регулювання меценатської діяльності.
Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації пройшли апробацію на наукових, науково-методичних і науково-практичних конференціях, конгресах, зокрема: “Ольвійський форум: стратегії України в геополітичному просторі” (м. Ялта, 2008 р., 2010 р., 2011 р.); “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2009 р.); “Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (м. Київ, 2009 р.); “Теорія та практика державної служби” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); “Українська наука: реалії та перспективи” (м. Тернопіль, 2011 р.); “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (м. Львів, 2011 р.).
Результати дослідження обговорювалися на круглих столах і семінарах різних рівнів під час навчання в 2009/2010 навчальному році на факультеті права і публічної адміністрації в Університеті Марії Склодовської-Кюрі (м. Люблін, Республіка Польща) та на студіях Східної Європи у Варшавському університеті (м. Варшава, Республіка Польща), зокрема: “VІІІ Українські дні” (м. Торунь, Республіка Польща, 2010 р.); “Європа XXІ століття. Нові держави-члени ЄС. Баланс досвіду і найважливіші виклики” (м. Слубіце, Республіка Польща, 2010 р.); “Європа XXІ століття. Інтеграція в добу кризи” (м. Слубіце, Республіка Польща, 2011 р.).
Автором дослідження пройдено стажування в Департаменті меценатства Міністерства культури і народної спадщини Республіки Польща (травень-червень 2010 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у 25 наукових працях, загальним обсягом 8,4 обл.-вид. арк., з них 11 статей опубліковано в наукових фахових виданнях з державного управління.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять по три підрозділи, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з них основний текст – 193 сторінки. Дисертація містить 2 таблиці, 1 рисунок. Список використаних джерел включає 239 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нові підходи до реалізації наукового завдання щодо вдосконалення державного регулювання меценатської діяльності в Україні у контексті соціально-економічних трансформацій, глобалізаційних процесів.
Виходячи з актуальності та гостроти вирішення провідних проблем меценатської діяльності, у роботі викладено розробки їх теоретичної бази, закладено концептуальні основи державного регулювання меценатства, визначено його поняття та методологічні підходи. Державне регулювання меценатської діяльності розглядається як один із механізмів державного управління, що дозволяє розробляти пропозиції з удосконалення як окремих його елементів, так і самої системи в цілому.
Отримані у процесі дослідження результати та їх узагальнення дають змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Аналіз сучасної літератури досліджуваної проблеми свідчить про посилення інтересу українських дослідників як до окремих напрямків меценатської діяльності, так і до благодійності в цілому. Окремі законодавчі документи щодо меценатської діяльності в Україні не дають цілісного уявлення про загальний стан розвитку проблеми. Встановлено, що недостатньо вивчена діяльність сучасних науковців у досліджуваній сфері, нечітко визначені рамки таких явищ, як благодійництво, спонсорство, меценатство, та їх вплив на соціально-культурне життя. Обґрунтована необхідність здійснення комплексного аналізу та розгляду питань щодо діяльності меценатів та її регулювання з боку органів державної влади в Україні.
2. Констатовано, що меценатство є формою благодійності, раціональною добровільною діяльністю, яка направлена на розвиток, підтримку і заступництво мистецтва, культури, науки та їх представників. Діяльність меценатів ґрунтується на ідеях милосердя, гуманізму та альтруїзму. Теоретичний аналіз сутності державного регулювання меценатства показав, що, на відміну від спонсорства, меценатство забезпечує безкорисливу допомогу і заступництво, що направлені на досягнення вищих інтелектуальних, культурних, етичних цінностей суспільного значення. Державне регулювання меценатства характеризується впорядкуванням відносин між державою та добродійниками шляхом застосування економічних важелів, розвитком морального чинника благодійності та норм правової і соціальної відповідальності, а також стимулюванням правового функціонування діяльності меценатів.
3. Доведено, що для держави з розвиненою ринковою економікою характерна наявність трисекторної соціальної інфраструктури, яка включає державний сектор, комерційні і некомерційні організації. Ґрунтуючись на основі трисекторної інфраструктури, доцільно було розвивати на її принципах меценатську діяльність в Україні. На основі аналізу світового досвіду встановлено, що в розвинених державах меценатська діяльність підтримується всіма можливими в державі засобами і методами, а саме: шляхом законодавчого регулювання (норми конституцій і громадянських кодексів); шляхом створення координуючих центрів, які заохочують меценатську діяльність бізнесу, зокрема, забезпечують необхідною інформацією; шляхом надання пільг (наприклад, не встановлюється податок на прибуток організацій, які діють в інтересах суспільства, а також експериментальних і дослідницьких корпорацій).
4. З’ясовано, що витоки і поширення меценатства нерозривно пов’язані з етногенезом і культурогенезом в Україні. На основі проведених досліджень в розвитку меценатської діяльності виділено декілька етапів. І етап – ІХ–XVІ століття, коли відбулося утвердження християнства на Русі (988 р.), яке вважало допомогу бідним найважливішою рисою справжнього християнина. ІІ етап – XVIІ–XVIIІ століття, коли розпочалась широка діяльність братств. Братчики відкривали шпиталі, друкарні, а особливого успіху досягли вони у розвитку мережі шкіл, організації в них навчання і забезпечення учнів підручниками. Крім того, формуються і функціонують дві форми соціальної допомоги: створення притулків та богаділень і надання допомоги бідним. ІІІ етап – друга половина ХІХ – початок ХХ століття. Меценатство і благодійництво розквітли на теренах імперії. З’явився клас промислових підприємців, які сприяли розвитку української культури. ІV етап – радянський період: за часів Радянського Союзу меценатство та благодійність не заохочувались на державному рівні й засуджувались. V етап – сучасний період. Після розпаду СРСР меценатська діяльність почала відроджуватися, оскільки різкий розподіл суспільства вимагає підтримки соціальної сфери з боку бізнесу. Крім того, новий власник починає думати не тільки про зростання особистого багатства, але й про “культуру багатства”, тобто про вкладення засобів в економічний і культурний розвиток усього суспільства.
5. Доведено, що для ефективного розвитку державного регулювання меценатської діяльності необхідні норми законодавства, які б сприяли та заохочували діяльність меценатів та відповідали українським умовам і потребам у суспільстві. Встановлено, що недоліком механізму державного регулювання меценатства є розпорошеність та невизначеність функцій державної влади щодо розвитку меценатської діяльності. В роботі пропонується створення незалежного державного органу, головним завданням якого буде всебічна допомога і підтримка меценатам з метою розвитку даної діяльності. Зазначений орган повинен керувати низкою програм, кожна з яких має конкретну мету, завдання, цільову групу.
6. Виявлено, що меценатська діяльність як на державному, так і на регіональному рівнях потребує популяризації серед громадськості за допомогою інформаційних заходів. На основі проведеного аналізу встановлено, що в Миколаївській області у сфері меценатства з боку регіональних органів влади робляться значні кроки, а саме: розроблено напрями створення умов для розвитку меценатства, забезпечується всебічний доступ до культурних надбань; запроваджена номінація “Меценат року”, якою номінованими можуть бути особи, що постійно підтримують соціально-культурну сферу області. Встановлено, що сучасна державна політика підтримки меценатської діяльності не є системною і формується розрізненими зусиллями окремих органів. Доведено, що основними принципами державної політики щодо меценатства повинні бути такі: створення правових гарантій для вільного функціонування та розвитку меценатства і захист передбачених законодавством України прав та інтересів суб’єктів благодійництва і меценатства.
7. Встановлено, що роль держави у сфері розвитку меценатської діяльності визначається розробленням методичних підходів, які передбачають створення сприятливих правових, організаційних, фінансових і податкових умов для її здійснення. Крім того, акцентовано, що держава покликана забезпечити достатні гарантії цільового використання благодійних засобів та інтегрувати меценатську підтримку в систему здійснення державних і муніципальних програм, а також у спеціальні програми безпосередньої підтримки некомерційних структур.
8. Сформульовано теоретичні положення державного регулювання розвитку меценатської діяльності за наступними моделями взаємодії: бізнес-модель, соціокультурна й посередницька моделі, де ініціаторами розвитку партнерських відносин комерційного сектора й соціокультурної сфери визначені представники бізнесу (підприємці, банки, фірми); конкретні установи культури; некомерційні організації. Дані моделі є найбільш ефективними і перспективними, мають різні форми, що дозволяє рекомендувати їх для застосування на практиці. В роботі виділено три рівні соціальної відповідальності бізнесу: перший стосується взаємовідносин із державою і виявляється у повному та своєчасному виконанні податкових зобов’язань; другий – виконання соціальних зобов’язань перед власним персоналом; третій – взаємодія із суспільством, у тому числі благодійність та меценатство. Головною умовою формування в Україні системи соціальної відповідальності бізнесу є, по-перше, політична стабільність, по-друге, незмінність законодавства і, по-третє, розробка прозорого податкового кодексу.
9. Обґрунтовано, що елементом у розвитку меценатської діяльності є її правове закріплення, яке передбачає встановлення відповідних видів мотивації та стимулів, що повинні бути закладені в Законі “Про меценатство”. В даному законодавчому акті необхідно визначити форми державної підтримки благодійників та меценатів: держава в особі її органів влади повинна гарантувати і забезпечувати захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері меценатства. Запропоновано посилити непряму державну фінансову підтримку шляхом стимулювання таких новітніх тенденцій розвитку благодійності, як венчурна філантропія, ендавмент, фандрейзинг.
Запропоновано комплекс заходів щодо розвитку державного регулювання меценатської діяльності, орієнтованих на гарантування добровільності діяльності меценатів і створення сприятливої правової бази для розвитку меценатства, забезпечення співпраці органів державної влади і органів місцевого самоврядування з меценатами, визначення пріоритетних напрямів у розробці спеціальних програм розвитку меценатства в Україні; забезпечення моральної та економічної підтримки державою меценатської діяльності.
Необхідно сказати, що дослідження державного регулювання меценатської діяльності в Україні мають перспективу подальших розвідок і продовження. Перед сучасними науковцями, як і перед дисертантом, стоїть безліч ще недосліджуваних питань, які потребують нових підходів вирішення. Серед них можна виокремити такі: нові підходи та управлінські технології органів державної влади у сфері благодійництва, розвиток меценатства та спонсорства в сучасних економічних умовах, вирішення соціально-культурних проблем за допомогою спонсорських форм фінансування на місцевому рівні, роль органів державної влади у розвитку соціального партнерства тощо.
Автор дисертаційного дослідження вважає, що матеріали роботи можна використовувати як в теоретичній, так і в практичній діяльності науковців, державних службовців, політичних діячів, представників громадських організацій, оскільки вони позитивно вплинуть на формування ефективної державної політики у сфері меценатської діяльності в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України. Академічний курс. — Том 1. Загальна частина / голова ред. колегії В. Б. Авер’янов / В. Б. Авер’янов. — К. : Видавництво “Юридична думка”, 2004. — 584 с.
2. Антология социальной работы : в 5 т. — Т. 1. История социальной помощи в России / сост. М. В. Фирсов / М. В. Фирсов. — М. : Сварогъ – НВФ СПТ, 1994. — 288 с.
3. Антонович И. В. Благотворительность в российском обществе: история и современность / И. В. Антонович. — Барнаул : Изд-во Алм. ун-та, 2005. —135 с.
4. Багацький В. Меценатство в Україні (ІХ–ХVІІІ ст.) / В. Багацький, І. Голод // Українська культура. — 1993. — №11—12. — С. 3—5.
5. Багмет М. О. Організація діяльності соціальних служб / М. О. Багмет, В. А. Шанц. — Миколаїв : Вид-во ЧДУ імені Петра Могили, 2009. — 224 с.
6. Балицкий Р. Н. Меценатство и благотворительность в Центральном Черноземье в конце ХІХ – начале ХХ вв. : диссертация к.и.н. / Р. Н. Балицкий. — Курск : Просовт-М, 2006. — 206 с.
7. Бакальчук В. Механізми державного стимулювання благодійної діяльності у сфері культури / В. Бакальчук [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/Monitor/june2009/5.htm.
8. Бакуменко В. Д. Методологічний підхід до оцінки розвитку соціальних систем / В. Д. Бакуменко // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України : в 2-х ч. — Вид. УАДУ. — 1990. — Вип. 2. — Ч. 1. — С. 89—95.
9. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень : проблеми теорії, методології, практики / В. Д. Бакуменко. — К. : Вид. УАДУ, 2000. — 320 с.
10. Баринова У. Бродские: предприниматели и меценаты / У. Баринова // Капитал. — 1996. — №6. — С. 24—25.
11. Башун О. В. Фандрейзинг або мистецтво збирання коштів : науково-методичні рекомендації бібліотекам / О. В. Башун. — Донецьк : Донецька ОУНБ, 1998. — 101 с.
12. Бертман Д. Современное меценатство : надежды и реальность / Д. Бертман // Знамя. — 1999. — №7. — С. 167—179.
13. Белокурова Е. В. Государство и благотворительные организации: трансформация моделей взаимодействия (на примере Германии и России) : автореферат на соискание ученой степени к. полит. н. / Е. В. Белокуров. — М. : ИМЭМО РАН, 2000. — 18 с.
14. Білоцерківська Г. Василь Федорович Симиренко — меценат української культури / Г. Білоцерківська // Бібл. вісн. — 2007. — №3. — С. 35—38.
15. Благотворители и меценаты прошлого и настоящего : словарь-справочник от А до Я / авт.-сост. М. Л. Макаевская. — М. : Дело и Сервис, 2003. — 254 с.
16. Богацький В. Меценатство в Україні ХІ–ХVІІ ст. / В. Богацький // Українська культура. — 1993. — №11—12. — С. 2—3.
17. Большая Советская Энциклопедия : в 30-ти томах / гл. ред. А. М. Прохоров. — Изд. 3-е. — Т. 12. — М. : “С. Эн.”, 1974. — 629 с.
18. Большая Советская Энциклопедия : в 30-ти томах / гл. ред. А. М. Прохоров. — Изд. 3-е — Т. 16. — М. : “С. Эн.”, 1974. — 616 с.
19. Векслер А. Ф. Зачем бизнесу спонсорство и благотворительность / А. Ф. Векслер, Г. Л. Тульчинський. — Нижний Новгород : PR-эксперт, 2002. —310 с.
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2001. — 1440 с.
21. Венгловский А. Дары свыше / А. Венгловский // Бизнес. — 2005. — №43. — С. 86—90.
22. Вербицкий А. Роль благотворительности в деятельности банков / А. Вербицкий. — М. : Банковское дело, 1994. — 63 с.
23. Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України : Біограф. довід. Ч. 1 / ред. В. О. Горбик. — К. : Ін-т історії України НАН України, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури України, Центр пам’яткознавства НАН України, 2005. — 351 с.
24. Власенко В. Ліга об’єднала добротворців / В. Власенко // Урядовий кур’єр. — 1998. — 23 червня.
25. Власов П. В. Благотворительность и милосердие в России / П. В. Власов. — М. : Центрполиграф, 2001. — 446 с.
26. Воронова Е. А. Благотворительность в социальной политике России // Проблемы благотворительности в современном мире : материалы 13-го Международного конгресса, 22–24 ноября 2005 г. / под ред. Е. А. Вороновой. — СПб., 2005. — С. 11—21.
27. Гавлин М. Л. Меценатство в России: Науч.-аналит. обзор / М. Л. Гавлин ; отв. ред. В. М. Шевырин ; РАН ; Институт научной информации по общественным наукам. — М. : ИНИОН РАН, 1994. — 250 с.
28. Галицький лицар. Нариси / упорядник М. Ф. Слабошпицький. — Київ : Ярославів Вал, 2003. — 126 с.
29. Гедройц А. Алая роза – символ молчания / А. Гедройц // Деловая жизнь. — 1999. — №3. — С. 8—10.
30. Годунский Ю. Откуда пошла благотворительность на Руси / Ю. Годунский // Наука и жизнь. — 2006. — №10. — С. 32—37.
31. Груба Г. І. Ефективність дії сучасних механізмів державного регулювання регіонального розвитку / Г. І. Груба // Державне управління: удосконалення та розвиток : електронне наукове фахове видання Академії муніципального управління. — Київ : Академія муніципального управління, 2011. — №5. — Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/index.php? operation=1&iid=281
32. Груба Г. І. Інституціональні шляхи вирішення проблеми соціальних боргів / Г. І. Груба // Інвестиції: практика та досвід. — 2001. — №13. — С. 71—72.
33. Груба Г. І. Форми і функції державної власності / Г. І. Груба // Інвестиції: практика та досвід. — 2001. — №14. — С. 80—82.
34. Гузенко Ю. І. Становлення і діяльність громадських благодійних об’єднань на Півдні України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на матеріалах Херсонської губернії) : монографія / Ю. І. Гузенко. — Миколаїв : Іліон, 2006. — 232 с
35. Гузенко Ю. І. Діяльність благодійних товариств Миколаєва наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Ю. І. Гузенко // Наукові праці : збірник. —Миколаїв : МФ НаУКМА, 2000. — Т. 5 : Історичні науки. — С. 42—47.
36. Давидова І. М. Театр міста корабелів / І. М. Давидова. — Миколаїв : Іліон, 1994. — 200 с.
37. Даль В. И. Толковый словарь русского языка. Современная версия / В. И. Даль. — М. : ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — 736 с.
38. Дегтярьов А. Рука, що дає, не зубожіє! / А. Дегтярьов // Дзеркало тижня. — 2004. — №23. — С. 3.
39. Делик Т. СП “Нибулон”: чужих проблем не бывает / Т. Делик // События и комментарии. — 2006. — №7. — С. 2.
40. Державне управління та державна служба : словник-довідник / уклад. О. Ю. Оболенський. — К. : КНЕУ, 2005. — 480 с.
41. Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє / за ред. В. Халецького, О. Семашко, Л. Думи. — К. : Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт”, 1998. — 44 с.
42. Донік О. М. Благодійність в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) / О. М. Донік // Український історичний журнал. — 2005. — №4. — С. 160—174.
43. Донік О. М. Доброчинна та культурно-освітня діяльність родини Терещенків в Україні (друга половина XIX – початок XX ст.) : автореф. дис. ... канд. іст. наук: : 07.00.01 “Історія України”/ Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2001. — 18 с.
44. Донік О. М. Терещенки-меценати та їх внесок у культурну спадщину України / О. М. Донік // Пробл. історії України ХІХ – початку ХХ ст. —2001. — Вип. 2. — С. 149—179.
45. Дорофеева В. А. Просветительная деятельность и меценатство на современном этапе социально-экономического развития России / В. А. Дорофеева. — СПб. : Культ-информ-пресс, 2004. — 96 с.
46. Жадько В. О. Благословенне святим Миколаєм / В. О. Жадько. — К. : Департамент, 2000. — 564 с.
47. Жданова И. С. Меценатство как социальный феномен и проблемы его развития в современной России : автореферат диссертации на соискание научной степени к.и.н. / И. С. Жданова. — М. : Союз, 1997. — 28 с.
48. Завода В. Ще один крок до праці й життя за європейськими нормами / В. Завода // Рідне Прибужжя. — 2005. — 21 березня. — С. 1.
49. Заборин Д. Как построить удобное государство / Д. Заборин // Киевский телеграф. — №1. — 2007. — С. 9.
50. Зарубіжний досвід взаємодії держави з підприємницькими структурами та громадськими інституціями у сфері підтримки та розвитку культури [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/ December2009/17.htm.
51. Звіт дослідження організаційної самодостатності (практики фандрейзингу) організацій громадянського суспільства “Стан розвитку організаційного потенціалу громадянського суспільства в регіонах України” (Центр філантропії, Київ, 2008 рік) [Електронний ресурс]. —Режим доступу : http://www.philanthropy.org.ua/filestorage/File/Report-res-ukr.doc.
52. Зиновьева С. Н. Государственная власть и благотворительность / С. Н. Зиновьева // Общество и власть: материалы Всероссийской научной конференции / науч. ред. А. В. Гоголевский. — СПб. : ВНК, 2004. — С. 3—7.
53. Иванова-Гладильщикова Н. Отдавшему — вернется сторицею // Известия. — 2000. — 11 октября. — С. 38—40.
54. Інтерв’ю для газети “Літературна Україна” (загальний огляд меценатства і благодійництва в Україні) // в кн.: Слабошпицький М. Ф. Українські меценати: Нариси з історії української культури : навч. видання / М. Ф. Слабошпицький. — К. : Видавництво М. П. Коць, 2001. — С. 10—17.
55. Карлова В. В. Державна політика у сфері культури: сутність та особливості реалізації в сучасних умовах : автореф. дис. …канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 “Теорія та історія державного управління” / В. В. Карлова. — К. : Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України, 2003. — 20 с.
56. Карнишин В. Ю. История российского предпринимательства и меценатства: учеб. пособие / В. Ю. Карнишин. — Пенза : Из-во Пенз. гос. техн. ун-та, 1997. —108 с.
57. Карпінська В. На тобі небоже / В. Карпінська, М. Кальницький // Контракти. — 2006. — №3. — С. 42—45.
58. Карпова-Черемис Л. Феномен українського меценатства / Л. Карпова-Черемис // Народна армія. — 2002. — 2 березня.
59. Кирей В. Чи об’єднає нас благодійництво? / В. Кирей // Урядовий кур’єр. — 2005. — №31. — С. 7.
60. Кількість благодійних організацій постійно зростає [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://helsinki.org.ua/index.php?id=1073729589.
61. Клименко Л. Народження класичного. Витоки Чорноморського державного університету імені Петра Могили / Л. Клименко, М. Багмет // Рідне Прибужжя. — 2009. — 15 січня. — С. 1.
62. Ковалинский В. В. Меценаты Киева / В. В. Ковалинский. — К. : Кий, 1998. — 523 с.
63. Ковалинський В. В. Лицар ордена людинолюбців / В. В. Ковалинський // Вітчизна. —1998. — № 3—4.
64. Ковалинський В. За меценатство – титул дворянина / В. Ковалинський // Галицькі контракти. — 2000. — 25 — 31 декабря.
65. Коваль О. М. Світовий досвід підтримки архівної справи меценатами [Електронний ресурс]. — Режим доступу : //www.archives.gov.ua/Archives/ IASD/Mecen-ogl.pdf
66. Ковтун О. А. Державна політика у сфері благодійності в Україні / О. А. Ковтун // Державне управління: удосконалення та розвиток : Електронне наукове фахове видання Академії муніципального управління. — Київ : Академія муніципального управління, 2011. — №9. — Режим доступу : http://www.dy. nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=316
67. Ковтун О. А. Правові особливості державного регулювання меценатства в Україні / О. А. Ковтун // Наукові праці : науково-методичний журнал. — Т. 165. Вип. 153 : Державне управління. — Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. — С. 106—109.
68. Коломієць Т. В. Харківське товариство поширення в народі грамотності (1869–1920) : дис. канд. іст. наук : 07.00.01 “Історія України” / Т. В. Коломієць. — Харків, 1995. — 218 с.
69. Колосова Н. А. Благодійна діяльність у культурі України в контексті вітчизняних і європейських традицій (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) : автореф. дис… канд. іст. наук : 07.00.01 “Історія України” / Н. А. Колосова; Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. — К., 2006. — 19 с.
70. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К. : Преса України, 1997. — 80 с.
71. Кормич Л. І. Історія України / Л. І. Кормич, В. В. Багацький. — К. : Алерта, 2006. — 412 с.
72. Корнієнко В. М. Благодійність в освітянській галузі Харківської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ століть) : автореф. дис... канд. іст. наук : 07.00.01 “Історія України” / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Х., 2005. — 19 с.
73. Корниенко В. Н. Меценатство в сфере образования: к истории вопроса / В. Н. Корниенко // Вч. зап. Харк. гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.”. — 2000. — Т. 6 — С. 96—102.
74. Косинська Ю. Україну порятують багаті люди / Ю. Косинська // Молодь України. — 1999. — №20. — С. 3.
75. Кочнова О. А. Благодійність як соціокультурний феномен (культурологічний аналіз) : автореф. дис... канд. культурології : 26.00.01 “Теорія і історія культури” / Тавр. нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. — Сімф., 2009. — 20 с.
76. Ксенз Л. Дело для души / Л. Ксенз // Компаньон. — 1999. — №44. — С. 57—59.
77. Ксенз Л. Не ради наживы / Л. Ксенз // Компаньон. — 1999. — №44. — С. 53—56.
78. Кубицкий С. И. Благотворительность: теория, история, современность : монография / С. И. Кубицкий. — Челябинск : Фотохудожник, 2005. — 160 с.
79. Кудряченко А. І. Історичні традиції благодійництва греків в Україні / А. І. Кудряченко // Трибуна. — 2004. — №9/10. — С. 36—37.
80. Курінна Т. М. Культурно-освітня та меценатська діяльність княгині О. В. Лопухіної-Демидової на початку ХХ ст. // Пробл. історії України XIX – початку XX ст. / Т. М. Курінна. — 2005. — Вип. 10. — С. 221—227.
81. Курінна Т. Підходи до розроблення термінологічного апарату державного регулювання меценатства в Росії: досвід для України / Т. Курінна [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-3/R_1/08ktmrdu.pdf.
82. Курінна Т. М. Розвиток благодійності на Середньому Подніпров’ї (кінець XVIII – початок ХХ ст.) : автореф. дис. канд. іст. наук : 07.00.01“Історія України”/ Т. М. Курінна ; Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького /. — Черкаси, 2004. — 18 с.
83. Лавриненко Л. Я. Меценатство и благотворительность: история развития / Л. Я. Лавриненко // Школа. — 2001. — №2. — С. 63—68.
84. Лавриненко Л. Я. Меценатство и спонсорство в современных условиях / Л. Я. Лавриненко // Школа. — 2001. — №6. — С. 96—101.
85. Лазечко П. Меценати української культури / П. Лазечко, Л. Лазечко // Дзвін. — 2003. — №2. — С. 116—129.
86. Лопухина Е. М. Самые знаменитые меценаты России / Е. М. Лопухина. —М. : Вече, 2003. — 378 с.
87. Людина на всі часи // Урядовий кур’єр. — 2001. — 22 грудня.
88. Малей В. Кому бы дать денег? / В. Малей // Галицкие контракты. — 2001. — №42. — С. 28—29.
89. Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика / В. Я. Малиновський. — К. : Атака, 2003. — 159 с.
90. Матицка Т. С. Социально-экономические основы развития благотворительной деятельности в России : дис. канд. экон. наук / Т. С. Матицка. — М. : Прософт, 2006. — 171 с.
91. Матяж С. В. Правові основи меценатської діяльності в Україні / С. В. Матяж // Актуальні проблеми державного управління : збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. — Вип. 3 (35). — С. 337—342.
92. Матяж С. В. Формування державної політики щодо меценатської діяльності в Україні / С. В. Матяж // Ефективність державного управління: збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / за заг. ред. проф. В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. — Вип. 16/17. — С. 343—349.
93. Мельник С. Становлення соціально орієнтованого бізнесу в Україні як складова державної соціальної політики / С. Мельник // Україна: аспекти праці. — №5. — 2008. — С. 32—36.
94. Мельник С. В. Шляхи стимулювання соціальної відповідальності вітчизняного бізнесу / С. В. Мельник, Т. А. Тресвятська [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.lir.cci.lg.ua; lir.ukrpost.net.
95. Меценат, який не відмовився бути українцем: Петро Яцик у спогадах сучасників. Статті, відгуки та інтерв’ю видатного благодійника й громадського діяча / ред.-упоряд. М. Слабошпицький, М. Сорока. — К. : Ярославів Вал, 2002. — 280 с.
96. Меценаты Николаева / под ред. В. Н. Жадько. — К. : Академпресс, 2000. — 362 с.
97. Мешалкин П. Н. Меценатство и благотворительность сибирских купцов-предпринимателей: вторая половина XIX – начало XX в. / П. Н. Мешалкин. — Красноярск : Кн. изд-во, 1995. — 157 с.
98. Мигович І. І. Соціальна робота (вступ до спеціальності) / І. І. Мигович. —Ужгород : Освіта, 1997. — 190 с.
99. Мигович І. Історичні корені й традиції благодійництва / І. Мигович // Соціальний захист. — 1996. — №4. — С. 78—87.
100. Милосердие: учебное пособие / под ред. М. П. Мчедлова. — М. : РОССПЭН, 1998. — 214 с.
101. Мирян А. М. Благодійництво – не тільки доброта, але й милосердя. Питання культури півдня України / А. М. Мирян. — Миколаїв : Атол, 2002. — 208 с.
102. Нарадько А. В. Благодійність у розвитку освіти в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століть) : автореф. дис. канд. іст. наук : 07.00.01 “Історія України” / А. В. Нарадько ; Запоріз. держ. ун-т. — Запоріжжя, 2002. — 20 с.
103. Настина Е. Наказуемая благотворительность / Е. Настина // Компаньон. — 2001. — №1—2. — С. 21—22.
104. Наумова Т. В. Соединение традиций и новаций в развитии науки в постсоветской России / Т. В. Наумова // Социально-гуманитарные знания. — 2010. — №3. — С. 17—29.
105. Новиков В. И. В поисках щедрой руки / В. И. Новиков // Общественные науки и современность. — 2000. — №6. — С. 163—175.
106. Ніколаєва Т. М. Благодійність та меценатство у становленні вищої школи в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / Т. М. Ніколаєва // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : збірник статей. Вип. 27. — К. : Інститут історії України НАН України, 2004. — С. 342—362.
107. Ніколаєва Т. М. Внесок підприємців в освітньо-культурний розвиток України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) : автореф. дис. канд. іст. наук : 07.00.01 “Історія України” / Т. М. Ніколаєва ; Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. —Черкаси, 2005. — 20 с.
108. Откройте сердце для добра // Южная правда. — 2005. — 13 октября. —С. 5.
109. Папкова О. В. Отечественная благотворительность как объект государственного регулирования: традиции и современные тенденции : автореф. дис. канд. социологических наук / О. В. Папкова. — М. : ООО “Соцветие красок”, 2003. — 26 с.
110. Півоваров О. В. Вплив меценатства та благодійництва на розвиток середньої освіти на Лівобережжі та Слобожанщині у першій третині XIX століття / О. В. Півоваров // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2001.— №27. — С. 24—29.
111. Пасічник М. С. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політичні перспективи: навч. посіб. / М. С. Пасічник. — К. : Знання, 2005. — 735 с.
112. Пісьмаченко Л. М. Державне управління зовнішньоторговельною діяльністю в Україні: регулювання та контроль : монографія / Л. М. Пісьмаченко. — Донецьк : Юго-Восток, Лтд., 2008. — 366 с.
113. Пісьмаченко Л. М. Контроль та аудит іноземних інвестицій: необхідність і технологія здійснення / Л. М. Пісьмаченко // Держава та регіони. — 2009. — №6. — С. 151—152.
114. Плеханов Д. О. Роль держави в перехідній економіці / Д. О. Плеханов // Економіка та держава. — 2007. — №7. — С. 71—72.
115. Плеханов Д.О. Реалізація державних соціальних гарантій задоволення життєвих потреб сільського населення / Д. О. Плеханов [Електронний ресурс] // Теорія та практика державного управління : збір. наук. праць. —Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. — №1(24). — Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2009-1/doc/3/12.pdf
116. Подвижники й меценати: Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні ХVII–ХІХ ст. : Історико-біографічні нариси / НАН України ; Інститут історії України / В. Смолій (голов. ред.). — К. : Інститут історії України НАН України, 2001. — 341с.
117. Предпринимательство в Сибири : учеб. пособие для студ. 1 курса дневной формы обуч. / Сибирский гос. технологический ун-т. —Красноярск : СибГТУ, 2001. — 92 с.
118. Призвание – помогать людям // Вечерний Николаев. — 2007. — 24 февраля. — С. 3.
119. Про благодійність та благодійні організації : Закон України вiд 16.09.97 року // Голос України. — 1997. — 15 жовтня.
120. Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян щодо оподаткування благодійної допомоги” : Закон України від 07.12.2000 // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №4. — С. 17.
121. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не для політиків” : Постанова Кабінету Міністрів Україні від 16.01.2008 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0001120-08
122. Про гуманітарну допомогу : Закон України від 22.10.1999 року // Відомості Верховної Ради. — 1999. — №51. — С. 451.
123. Про гуманітарну допомогу, що надходить в Україну : Указ Президента України від 4 липня 1998 р // Урядовий кур’єр. — 1999. — 28 серпня.
124. Про затвердження плану заходів щодо реалізації у 2008 році Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=784-2008-%F0.
125. Про заходи щодо виконання у 2005 році програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” : Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2005 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=324-2005-%EF.
126. Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005–2007 роки : Закон України від 03.03.2005 року // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — №16. — С. 264.
127. Про меценатство : Проект Закону України від 22.09.2004 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.culturalstudies. in.ua/zv_2009-11-d6.php.
128. Про об’єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №34. — С. 504.
129. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28.12.1994 року // Голос України. — 1997. — 19 червня.
130. Про прибутковий податок з громадян : Декрет Кабінету Міністрів України від 22.05.2003 року // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №37. — С. 308.
131. Про сприяння благодійній діяльності в Україні : Розпорядження Президента України вiд 12.02.2000 // Праця і зарплата. — 2000. — 8 лютого.
132. Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1035-2007-%F0
133. Пугаченко А. Г. По програмам співробітництва / А. Г. Пугаченко // Скиф. — 2006. — 24 травня. — С. 11.
134. Радченко Б. Чисті гроші на велику справу / Б. Радченко // Україна : барви життя. — 2005. — №2—3. — С. 69—70.
135. Результати загальнонаціонального опитування “Благодійна Україна: практика та ставлення населення України до благодійництва” [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.philanthropy.org.ua/ filestorage/File/Survey.pdf
136. Результати опитування “Благодійність в Україні в умовах кризи” [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ufb.org.ua/events/ 1082.html.
137. Ричков П. А. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких / П. А. Ричков, В. Д. Луц. — К. : Техніка, 2002. — 168 с.
138. Самойленко Л. Виховання добротворенням / Л. Самойленко // Освіта. —1999. — №52. — С. 5.
139. Саух П. Ю. Князь Василь-Костянтин Острозький / П. Ю. Саух. — Рівне : Волин. обереги, 2002. — 244 с.
140. Свердлова А. Л. Меценатство в России как социальное явление / А. Л. Свердлова // СОЦИС. — 1999. — №7. — С. 134—137.
141. Свердлова А. Л. Меценатство как социальное явление: Российские традиции и современность : диссертация кандидата социологических наук / А. Л. Свердлова. — М : РГБЕ, 2000. — 216 с.
142. Серегин В. Во имя гуманизма и милосердия / В. Серегин // Бизнесинформ. — 1998. — №3. — С. 25—28.
143. Силласте Г. Г. Благотворительность как социальное явление // Помоги ближнему! Благотворительность вчера и сегодня / под ред. В. В. Меньшикова / Г. Г. Силласте. — М. : ИПО “Полигран”, 1994. — С. 8—17.
144. Синявский В. Стандарт “НИБУЛОНА”: Вписана еще одна страница добрых дел знаменитого николаевского предприятия : компьютеризированная библиотека школы №57 / В. Синявский // Николаевские новости. — 2007. — 14 февраля. — С. 3.
145. Скакун О. Ф. Теорія держави і права / О. Ф. Скакун. — Харків : Консум, 2001. — 656 с.
146. Скоч А. В. Меценатство и благотворительность в сфере отечественного образования: правовые основы / А. В. Скоч. — М. : ПЕРСЭ, 2003. — 32 с.
147. Скоч А. В. Современное меценатство и благотворительная деятельность в сфере российского образования / А. В. Скоч. — М. : ПЕРСЭ, 2003. — 95 с.
148. Слабошпицький М. Історія українського меценатства: розповідь друга / М. Слабошпицький // Говорить і показує Україна. — 2005. — 22 вересня. — С. 11.
149. Слабошпицький М. Історія українського меценатства: розповідь перша / М. Слабошпицький // Говорить і показує Україна. — 2005. — 15 вересня. — С. 10.
150. Слабошпицький М. Ф. Українські меценати. Нариси з історії української культури / М. Ф. Слабшпицький. — К. : Вид-во “Ярославів Вал”, 2001. —235 с.
151. Слободской С. А. Роль меценатства и спонсорства на современном этапе развития российской государственности : автореферат к.э.н / С. А. Слободской. — М. : ГУП СПб., 1998. — 35 с.
152. Сметанников И. С. Символы и награды Международного благотворительного фонда “Меценаты столетия”. Выпуск 2 / И. С. Сметанников. — М. : РГБ, 2005. — 120 с.
153. Смоляк І. Благодійництво вдома і за рубежем / І. Смоляк // Політика і час. — 1996. — №9. — С. 54—57.
154. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е узд. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — 1600 с.
155. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні (матеріали експертних досліджень) / Д. Л. Коник, М. В. Олійник, Ю. О. Привалов. — К. : Батискаф, 2002. — 71 с.
156. Социально ответственный бизнес: глобальные тенденции и опыт стран СНГ / под ред. М. И. Либоракиной. — М. : Фонд “Институт экономики города”, 2001. — 72 с.
157. Социологическая энциклопедия : в 2 т. — Т. 1 / руководитель научного проекта Г. Ю. Семигин ; главный редактор В. Н. Іванов. — М. : Мысль, 2003. — 694 с.
158. СП “НИБУЛОН” – благотворитель года! // Южная правда. — 2007. — 13 декабря. — С. 1.
159. Стасова А. Под знаком “Нибулона” / А. Стасова // Регион. — 2005. — №5. — С. 33—34.
160. Стогний А. Б. Меценатство возрождается? / А. Б. Стогний, Г. Д. Ковальчук // Библиотека. — 2003. — №11. — С. 65—70.
161. Стремецька В. О. Історія соціальної роботи: Методичні рекомендації до курсу / В. О. Стремецька. — М. : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2004. — Вип. 16. — 76 с.
162. Ступак Ф. Добродійно-меценатська діяльність Богдана Хмельницького / Ф. Ступак // Пам’ять століть. — 2004. — №1(46). — С. 135—142.
163. Ступак Ф. Доброчинність епохи Козаччини // Київ. старовина. — 2003. — №4. — С. 17—23.
164. Ступак Ф. Я. Доброчинна діяльність гетьмана І. Мазепи / Ф. Я. Ступак // Укр. іст. журн. — 2005. — №1. — С. 138—148.
165. Суровцева І. Ю. Історія міст і сіл України в контексті розвитку меценатства наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : зб. ст / І. Ю. Суровцева. — 2001. — Вип. 17. — С. 39—48.
166. Суровцева І. Ю. Меценатство в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ ст. : Автореф. дис. канд. іст. наук : 07.00.01 “Історія України” / Донец. нац. ун-т / І. Ю. Суровцева. — Донецьк, 2006. — 19 с.
167. Тазьмин Ю. Н. Меценатство и благотворительность в России. К вопросу о мотивациях / Ю. Н. Тазьмин // СОЦИС. — 2002. — №2. — С. 92—97.
168. Талан М. Благдійність – міст, що поєднує всі прошарки суспільства / М. Талан // Соціальний захист. — 2007. — №10. — С. 30—31.
169. Тертичка В. В. Державна політика: Аналіз та здійснення в Україні / В. В. Тертичка. — К. : Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2002. —750 с.
170. Тимошенко А. Г. Державна, господарська і громадська діяльність Г. П.