РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОМИСЛОВО-ІННОВАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ

Краткое описание

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛЮБІМОВ Віталій Іванович

УДК 353:330.322

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОМИСЛОВО-ІННОВАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Бутко Микола Петрович,
доктор економічних наук,
професор

Чернігів – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 5
Розділ 1. Теоретико-концептуальні підходи розвитку державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів 16
1.1. Інституціональні чинники впливу на формування державної політики промислового розвитку регіонів 16
1.2. Регіональні промислово-інноваційні комплекси як полюси зростання в державній політиці України 40
1.3. Моделі стратегічного управління формуванням регіональних промислово-інноваційних комплексів 61
1.4. Концепція кластеризації стратегічного потенціалу галузево-територіальних утворень та їх регенерації 80
Висновки до розділу 1 95
Розділ 2. Методологічні засади розвитку державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів 99
2.1. Методологічні основи проектування інноваційної моделі розвитку промислових регіонів та конструювання їх оптимальної структури 99
2.2. Принципи забезпечення ефективного державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів в контексті розвитку регіонів України 127
2.3. Особливості державного регулювання інноваційного регіонального розвитку 151
2.4. Пріоритети державного регулювання у формуванні базових передумов економічного зростання регіональних промислово-інноваційних комплексів 167
Висновки до розділу 2 186
Розділ 3. Аналіз стану державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів в умовах ресурсних обмежень 190
3.1. Оцінка стану інноваційного процесу в регіонах та державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів 190
3.2. Передумови формування ефективного державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів 209
3.3. Аналіз реалізації державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів в контексті особливостей інноваційного розвитку промислових регіонів 226
Висновки до розділу 3 242
Розділ 4. Моделювання процесу реалізації державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів в Україні 244
4.1. Вибір моделей промислового зростання для формування ефективної регіональної політики держави 244
4.2. Формування механізмів інституціональних та інноваційних трансформацій в промисловій політиці держави на рівні регіону 268
4.3. Сучасні моделі інвестування при досягненні цільових орієнтирів в державному регулюванні регіональних промислово-інноваційних комплексів 292
Висновки до розділу 4 310
Розділ 5. Напрями формування ефективної державної політики в умовах сталого розвитку промислових регіонів України 315
5.1. Диверсифікація інноваційного розвитку промислових регіонів в контексті перспективної інвестиційної політики України 315
5.2. Пріоритетні напрямки стратегії інноваційно-інвестиційної політики держави в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки 331
5.3. Організаційно-методичне супроводження реалізації цільових орієнтирів держави в межах інноваційної моделі розвитку регіональних промислово-інноваційних комплексів 351
Висновки до розділу 5 382
ВИСНОВКИ 386
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 393
ДОДАТКИ 429

Список умовних скорочень
ВРП – валовий регіональний продукт
ІПІК – інтегрований промислово-інноваційний комплекс
ДІІП – державна інноваційно-інвестиційна політика
ККСПРТГУ – концепція кластеризації стратегічного потенціалу територіально-галузевих утворень та їх регенерації
МПЗ – модель промислового зростання
МСФОРП – механізми структурно-функціональної оптимізації регіональної політики
МІПРПК – механізм інноваційних перетворень в промисловому комплексі
МІТРПК – механізм інституціональних трансформацій регіональному промисловому комплексі
МОЕЦК – мережа організаційно-економічних центрів координації
НЕІ – національні економічні інтереси
НДДКР – науково-дослідницькі та дослідницько-конструкторські роботи
РЕІ – регіональний економічний інтерес
РПК – регіональний промисловий комплекс

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена недостатньою теоретичною розробленістю питань формування та реалізації інноваційно-інвестиційної політики держави щодо розвитку регіональних промислово-інноваційних комплексів. Особливої гостроти набули два аспекти: з одного боку, випереджаюче скорочення інвестицій і затребування інноваційних технологій, з іншого - посилення диференціації економічного потенціалу регіональних економічних систем країни. Вони проявляються в наростанні негативних соціально-економічних наслідків для економіки в цілому. В зв'язку з цим об'єктивно необхідною є науково обґрунтована переорієнтація інноваційно-інвестиційного процесу на завдання економічного зростання регіональних промислово-інноваційних комплексів України.
Широке розповсюдження набув суто адміністративний підхід до управління регіонами, який часто не враховує вимоги об'єктивних економічних законів і комплексного характеру розвитку регіональних промислових комплексів. При цьому, як показує міжнародний досвід, ефективна державна політика розвитку промислового регіону не може бути реалізована без врахування багатоаспектності даного процесу, вибору особливих методів регулювання на різних територіальних рівнях. У результаті відбулося не просте зниження обсягів продукції, що випускається, та інвестицій на ці цілі, а спотворення територіальної структури промислового виробництва. В процесі трансформаційного спаду в Україні відбувалося скорочення виробництва внаслідок не тільки його низької конкурентоспроможності та неефективності, але й як результат негативної адаптації різних галузей до несприятливих економічних умов. Найбільш стійкими в промисловості, наприклад, виявилися ті підгалузі, які випускають порівняно просту та однорідну продукцію, еластичну до попиту, без іноземної конкуренції і, навпаки, що мала зовнішні ринки збуту. Тому замість підвищення ефективності, технологічної оснащеності і конкурентоспроможності вітчизняної ринкової економіки в Україні спостерігається певна деградація промислової структури регіонів.
За цих умов потрібен пошук нових форм і методів державної підтримки всього інвестиційного процесу з адекватними змінами регіональної промислової та інноваційно-інвестиційної політики. Наукову базу дослідження процесів формування інноваційно-інвестиційної політики держави у регіональних економічних системах становлять численні праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених у кількох напрямах. Так, у роботах Дж. Гелбрейта, Дж. Даннінга, Е. Домара, Дж. Кейнса, А. Лаффера, М. Портера, Д. Робінсона, У. Ростоу, П. Самуельсона, Е. Хансена, Р. Харрода, С. Хаймера та ін. закладено новітні форми і методи ведення конкурентної боротьби, обґрунтовано закономірності інноваційної моделі розвитку регіонів в умовах ринкової організації промислового виробництва.
Питання регуляторної політики в сфері регіонального інвестиційно-інноваційного розвитку промислових комплексів досліджувалися українськими науковцями, серед них: О. І. Амоша, Л. В. Антонова, М. П. Бутко, В. М. Геєць, О. І. Дацій, О. М. Іваницька, Л. П. Полякова, М. І. Фащевський, Л. Г. Чернюк, О. В. Царенко, а також зарубіжні вчені: Джеймс Д. Гвортні, Річард Л. Страуп, М. Лендєл, Дж. Ханесен, Д. Юлл, Е. Блеклі, П. Фок, Р. Грін, Г. Хаммер.
Методології здійснення державного управління як суспільного явища та складного процесу, в тому числі щодо розвитку регіональних та субрегіональних соціально-економічних систем різних рівнів, присвятили свої фундаментальні праці В. Б. Авер’янов, Г. В. Атаманчук, В. М. Бабаєв, В. Д. Бакуменко, В. Б. Дзюндзюк, В. Ю. Керецман, В. М. Князєв, М. Х. Корецький, Н. Р. Нижник, В. В. Тертичка, А. М. Федорищева.
Незважаючи на значну кількість проведених досліджень, вирішення проблеми формування ефективної державної інноваційно-інвестиційної політики у промислових регіонах України перебуває лише на початковому етапі. Інноваційна, інвестиційна, підприємницька діяльність, державне регулювання, відповідний інструментарій їх використання трансформуються і розвиваються разом з економікою країн під впливом науково-технічного прогресу, інформаційних технологій, глобалізації та інтернаціоналізації національних ринків. Такий процес перманентний і вимагає постійного наукового аналізу, розробки відповідних теоретичних пояснень виникаючих явищ, пошуку оригінальних рішень, що містять сучасні досягнення інформаційного забезпечення бізнесу і нові можливості задоволення потреб виробництва в інноваціях. Ці проблеми потребують визначення напрямів виходу із кризового стану, пріоритетів та етапів реалізації стратегій інноваційного прориву у державній політиці, а також формування адекватних механізмів структурно-функціональної оптимізації регіональної політики через створення життєздатних інтегрованих промислово-інноваційних комплексів.
Недостатній ступінь розроблення теоретико-методологічних підходів щодо формування ефективної державної інноваційно-інвестиційної політики в контексті соціально-економічного зростання промислових регіонів країни свідчить про об’єктивну необхідність подальшого дослідження зазначеної наукової проблеми. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційної роботи та її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Чернігівського державного технологічного університету “Організація регіональної системи інформаційного забезпечення”, яка входила до складу науково-дослідної роботи Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193). Роль автора як співвиконавця полягає в розробці довгострокової Стратегії інноваційного розвитку у промислових регіонах, вдосконаленні інституціональних чинників реалізації державної інноваційно-промислової політики регіону.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування, розроблення методологічних підходів та практичних рекомендацій щодо державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів в Україні.
Для досягнення мети дослідження було вирішено такі завдання:
- розробити теоретико-методологічні засади державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів як окремого напряму державної регіональної політики;
- розробити базові положення теорії формування політики держави в регіональних економічних системах на основі оригінальної концепції кластеризації стратегічного промислового потенціалу територіально - галузевих утворень та їх регенерації;
- удосконалити теоретико-методичні підходи до формування механізмів державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів країни та їх реалізації;
- визначити принципи ефективної державної політики в контексті розвитку промислових регіонів, а також пріоритети її реалізації;
- проаналізувати сучасний стан державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів, особливості його функціонування та специфічні ознаки, що зумовлюють інтенсифікацію процесів інноваційного зростання у регіонах;
- сформувати систему стратегічного управління розвитком регіональних промислово-інноваційних комплексів з розробленням п’ятикутної моделі реалізації впливу механізмів структурно-функціональної оптимізації на розширення виробничих можливостей галузево-територіальних утворень;
- розробити методичні підходи до вибору засобів реалізації механізму державної політики промислового зростання у регіонах;
- удосконалити методичні підходи до оцінки розвитку державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів та реалізації їх загальноконкурентної інноваційно-інвестиційної стратегії;
- обґрунтувати науково-методичні підходи до мобілізації резервів промислового зростання;
- запропонувати систему заходів і концептуальні засади державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів на перспективу.
Об’єкт дослідження – формування та реалізація державної регіональної політики.
Предмет дослідження – розвиток державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми формування державної інноваційно-інвестиційної політики у промислових регіонах і наступності її вирішення; абстрактно-логічний – для узагальнення сутності інноваційно-інвестиційної політики держави й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану інноваційної діяльності промислових регіонів; методи аналізу і синтезу – для розроблення системи реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики у промислових регіонах України; розрахунково-конструктивний –для обґрунтування необхідності розроблення і впровадження моделі промислового зростання та удосконалення механізму реалізації інвестиційно-інноваційних проектів державного регулювання промисловості в Україні; експериментальний – для обґрунтування концептуальних положень реалізації стратегії інноваційно-інвестиційної політики регіонів; аналітичного моделювання – для розроблення методики оцінювання пріоритетів інноваційного зростання промислових регіонів; синергетичний метод – для визначення ефективності діяльності у процесі розміщення інтегрованих промислово-інноваційних систем, корпоративних структур та їх концентрації в межах окремих промислових регіонів; системного підходу – для розгляду інноваційно-інвестиційної діяльності як цілісної системи взаємодіючих елементів економічної системи.
Інформаційною базою дослідження є матеріали Державного комітету статистики України, законодавчі й нормативні документи, офіційні результати обстежень галузей і виробництв, звіти підприємств і державних органів влади.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у розробленні теоретичних засад, методичних підходів, практичних пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів, що доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління, форми стимулювання державою галузі та спрямовані на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.
Уперше:
- сформульовано положення теорії формування політики держави в регіональних економічних системах, що базуються на авторській концепції кластеризації стратегічного потенціалу територіально-галузевих утворень та їх регенерації, яка передбачає в якості об’єкта локалізації зусиль і генерування інноваційних зрушень регіональні промислово-інноваційні комплекси;
- запропоновано принципи усунення деструктивного впливу на інституціональне середовище формування державної політики у промислових регіонах, а саме: мінімізації ризиків, емпіричної критики, стратегічної послідовності, безперервного вдосконалення, інституціонального будівництва, прецизійності в підтримці й контролі, диференційованості, диверсифікованості, взаємодоповнення;
- розроблено механізми реалізації стратегії інноваційного прориву у державній політиці, що спрямовані на регіональні й галузеві «полюси зростання» та забезпечення органічності функціонування у просторі інтегрованих промислово-інноваційних комплексів через активізацію державних засобів впливу та системоутворювальних регуляторів;
удосконалено:
- класифікацію стратегій формування державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів за окремими напрямами: інтенсифікація бізнес-процесів; підвищення активізації інноваційної діяльності; генерування конкурентного потенціалу, яка, на відміну від іншої, базується на результатах моделювання наслідків реалізації таких субстратегій, як локалізації зусиль, кластеризації (інтеграційна на галузевому і міжрегіональному рівні), алокаційна (перерозподілу потенціалу), регенерації (відновлення макроекономічних параметрів інноваційного розвитку);
- систему стратегічного управління розвитком регіональних промислово-інноваційних комплексів з розробленням моделі реалізації впливу механізмів структурно-функціональної оптимізації на розширення виробничих можливостей галузево-територіальних утворень, що базується на інституціональних факторах та складових соціально орієнтованої економіки для коригування пріоритетів інноваційного зростання відповідно до регіонального економічного інтересу;
- методичні підходи до вибору засобів реалізації механізму державної політики промислового зростання у регіонах, що, на відміну від існуючих, враховують інституціональні та інноваційні регулятори трансформацій стратегічного потенціалу в межах регіонального промислово-інноваційного комплексу, розширення специфічних функцій державного управління інноваційною діяльністю та розвиток провідних елементів інноваційної інфраструктури регіонального ринку;
- наукові підходи до реалізації загальноконкурентної інноваційно-інвестиційної стратегії управління інноваціями через створення єдиного комп’ютерізованого безпаперового циклу CAI/CAD/CAM, який сполучає процес інвестування (CAI), процес проектування інновації (CAD), реалізацію інновації (САМ), що дозволяє усунути багатократні інтерфейсні затримки у зв’язку з розділенням функцій інновацій та інвестицій, підлеглості їх різним керівникам;
дістали подальшого розвитку:
- методологічні підходи до формування концепції національних інноваційних систем, що, на відміну від усталених, полягають у використанні: інструменту ендогенної генерації інновацій у економічному зростанні регіональних промислово-інноваційних комплексів; інституціонального механізму державної інноваційно-інвестиційної політики у промислових регіонах з визначенням засобів поширення й підтримки малого бізнесу, інноваційних інфраструктурних інститутів ринку та відповідних інструментів стимулювання;
- зміст дефініції «державне регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів» як механізму реалізації стратегії інноваційного соціально-економічного, технологічного розвитку регіонів та системоутворювального елемента регіонального ринку у взаємозв’язку з чинниками його формування, конкретними кроками, відповідними функціями, критеріями та результатами адаптації в умовах ресурсних обмежень;
- методичні підходи до провадження трансформаційних процесів щодо забезпечення оптимальної структури інтегрованого регіонального промислово-інноваційного комплексу в умовах інноваційної моделі розвитку держави, що включає технологічну, галузеву, відтворювальну, інституціональну, зовнішньо орієнтовану та комунікаційну структури для репрезентації кінцевого результату і досягнення цільових орієнтирів у державній інноваційно-інвестиційній політиці;
- етапи добору елементного складу загальноконкурентної стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку промислових регіонів в умовах міжрегіональної взаємодії, що включають інтенсифікацію процесів модернізації і оновлення виробничого потенціалу, прискорення техніко-технологічного переозброєння, підтримку діяльності трансферту технологій, оптимізацію та реінжиніринг інноваційних процесів;
- наукові підходи до обґрунтування механізму інноваційного зростання регіональних промислово-інноваційних комплексів як комплексної процедури державного управління, що включає наявність науково-технічного, освітнього, промислового потенціалу, створення інноваційно-інвестиційної інфраструктури, пріоритети сталого розвитку промислових регіонів.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розроблення концептуальних засад та механізмів формування державної інноваційно-інвестиційної політики у промислових регіонах України. Результати досліджень використані: Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти у процесі вдосконалення інноваційно-інвестиційної політики в галузі промисловості (довідка від 23 січня 2011 року № 09-98-321); Комітетом Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва щодо інноваційного розвитку та розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу регіональних промислових комплексів (довідка від 29 липня 2011 року № 08-31/8-5); Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики в процесі розробки заходів щодо активізації державної інноваційно-інвестиційної політики у промислових регіонах (довідка від 12 березня 2011 року № 06-6/9-1953); Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у процесі реалізації Державних програм розвитку регіональних промислових комплексів України, розроблення прогнозних і програмних документів інноваційної моделі розвитку промислових регіонів на період до 2014 року та складання проекту державного бюджету (довідка від 24 жовтня 2011 року № 5-1/67).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Чернігівського державного технологічного університету у процесі викладання таких дисциплін: „Теорія державного управління”, „Державне регулювання економіки”, „Менеджмент у державному та муніципальному управлінні” (довідка від 27 червня 2011 року № 9/439).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: “Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2006, 2007), “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (м. Київ, 2006), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007), “Стратегии развития Украины в глобальной среде” (г. Симферополь, 2007), “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного реформування” (м. Київ, 2007), “Актуальні проблеми економіки 2007” (м. Київ, 2007), “Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м. Київ, 2007), “Європейські орієнтири муніципального управління” (м. Київ, 2008), “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008), “Державне управління та місцеве самоврядування ” (м. Харків, 2008), “Проблеми економіки й управління у промислових регіонах” (м. Запоріжжя, 2008), “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), „Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (м. Київ, 2008 р.), “Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), “Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття ” (м. Дніпропетровськ, 2009), “ Державне управління та місцеве самоврядування ” (м. Харків, 2010), “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (м. Київ, 2010), “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків , 2010).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 45 наукових працях, загальним обсягом 35,1 обл.-вид. арк., з них одноосібна монографія, 22 наукові праці опубліковано в наукових фахових виданнях з державного управління, 6 – у інших виданнях, 16 – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 435 сторінок. Робота містить 20 таблиць на 16 с., 46 рисунків на 31 с. Список використаних джерел із 360 найменувань викладено на 36 с., 7 додатків – на 7 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі запропоновано нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми щодо державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів. Подано нові науково обґрунтовані розробки за результатами ретроспективного аналізу реалізації державної політики розвитку і регулювання інноваційної діяльності промислових регіонів, концепції та стратегії розвитку регіональних промислово-інноваційних комплексів, механізмів її реалізації, що має важливе значення для економічної безпеки країни. Основні результати дисертаційної роботи дали змогу дисертанту дійти низки наступних теоретичних і науково-практичних висновків.
1. Розроблено теоретико-методологічні засади державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів як окремого напряму державної регіональної політики. Визначено, що витоками розвитку теорії формування інноваційно-інвестиційної політики держави у регіональних економічних системах виступають методологічні підходи, сформовані в межах інноваційної теорії представниками шкіл класичної та неокласичної політекономії, які опрацювали моделі економічного розвитку, науково-технологічних інновацій, інноваційного зростання регіонів. Завдяки домінуючим у сучасній теорії державного управління концепціям полюсів і центрів зростання, визначено що регіональний промислово-інноваційний комплекс як полюс зростання формує функціональний і трансакційний простір протікання інноваційних процесів для отримання позитивного мультиплікативного ефекту. У процесі дослідження запропоновано визначення «державне регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів» тлумачити як механізм реалізації стратегії інноваційного соціально-економічного, технологічного розвитку регіонів та системоутворюючого елементу регіонального ринку у взаємозв’язку з чинниками його формування, конкретними кроками, відповідними функціями, критеріями та результатами адаптації в умовах ресурсних обмежень.
2. Розроблено базові положення теорії формування політики держави в регіональних економічних системах на основі оригінальної концепції кластеризації стратегічного промислового потенціалу територіально - галузевих утворень та їх регенерації. Запропоновано та систематизовано базові положення теорії формування державної політики у промислових регіонах, що передбачають виокремлення в якості центру «локалізації зусиль», «ініціювання процесів інноваційного регіонального розвитку» та цілеорієнтації для забезпечення ендогенно спрямованого розвитку регіонів саме економічну діяльність регіональних промислово-інноваційних комплексів як полюсів зростання і мультиплікаторів потенціалу регіональних економічних систем. Це зумовило доведення доцільності впровадження просторової форми міжсекторної взаємодії влади, бізнесу та громадськості в складі інтегрованої макроструктури – інтегрованого промислово-інноваційного комплексу. Використання конститутивно-ключових принципів системного, програмно-цільового та синергетичного підходів щодо впровадження процесів інтеграції дало змогу сформулювати зміст концепції кластеризації стратегічного потенціалу територіально-галузевих утворень та їх регенерації.
3. Удосконалено теоретико-методичні підходи до формування механізмів державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів країни та їх реалізації. З метою удосконалення теоретико-методичних підходів до формування політики держави на рівні регіону запропоновано концептуальну модель інституціонально-економічного розвитку регіональної економіки, що включає державне регулювання, підтримку промислових регіонів, інноваційний інституціонально-методичний інструментарій формування конкурентного, соціального середовища через розгортання поліфункціональних макроекономічних програм щодо стимулювання інноваційної діяльності регіонів; досягнення «концентрованості» державної інноваційно-інвестиційної політики у результаті реалізації пріоритетних програм, методів, засобів і заходів; формування інноваційних кластерів. Це дозволило обґрунтувати механізм розвитку території інноваційного зростання як комплексної процедури державного управління у вигляді структурно-функціональної системи, що включає наявність стратегічного потенціалу, створення інноваційно-інвестиційної інфраструктури, виявлення пріоритетів сталого розвитку регіональних промислово-інноваційних комплексів.
4. Визначено принципи ефективної державної політики в контексті розвитку промислових регіонів, а також пріоритети її реалізації. На основі системного підходу та положень економічної синергетики побудовано дерево цілей формування державної політики у промислових регіонах і сформульовано нові принципи реалізації такої політики: принцип мінімізації ризиків, емпіричної критики, стратегічної послідовності, безперервного вдосконалення, інституціонального будівництва, прецизійності в підтримці й контролі, диференційованості, диверсифікованості, взаємодоповнення.
Удосконалено класифікацію стратегій формування державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів, що передбачає доповнення наступними напрямами їх реалізації: локалізації зусиль, кластеризації (інтеграційна на галузевому і міжрегіональному рівні), алокації (перерозподілу потенціалу), регенерації (відновлення макроекономічних параметрів інноваційного розвитку). За результатами опрацювання домінант стратегії формування державної політики розроблено структурно-логічну схему формування механізму реалізації стратегії інноваційного прориву на макрорівні, що забезпечує органічність функціонування у просторі інтегрованих промислово-інноваційних комплексів через активізацію державних засобів впливу та системоутворюючих регуляторів.
5. Проаналізовано сучасний стан державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів, особливості його функціонування та специфічні ознаки, що зумовлюють інтенсифікацію процесів інноваційного зростання у регіонах. Встановлено, що накопичені проблеми у сфері державного регулювання інноваційної діяльності промислових регіонів та відсутність системного підходу до реформування і модернізації регіональних промислових комплексів спричиняє невиправдано повільний розвиток інноваційного процесу та зумовлює глибокі диспропорції між якісними і кількісними показниками промислової продукції на внутрішньому регіональному ринку країни. Визначено як важливу умову мобілізації внутрішніх джерел інвестування проектування інноваційної моделі регіонального розвитку та формування в економіці промислових регіонів України великих інтегрованих корпоративних структур, які здатні досягти світового рівня конкурентоспроможності.
6. Сформовано систему стратегічного управління розвитком регіональних промислово-інноваційних комплексів. Сформульовано об’єктивні передумови для розробки базової моделі національної інноваційної системи, що структурована у вигляді розподілу функцій державного та приватного секторів у процесах розвитку регіональних промислово-інноваційних комплексів. Наведена модель відтворює низку процедур з перманентно зростаючими вимогами до формування ефективної інноваційно-інвестиційної політики регіонів, що дозволяє визначити: рівні власних досліджень у «секторі виробництва нового фундаментального знання»; технології управління розвитком інноваційної інфраструктури у будь-якому промисловому регіоні на засадах добору пріоритетних стратегій; основні цільові орієнтири зі створення інституціональних умов для інноваційної діяльності у регіональних промислових комплексах.
За результатами опрацювання домінант інноваційно-інвестиційних стратегій промислових регіонів держави побудовано модель реалізації впливу механізмів структурно-функціональної оптимізації на розширення виробничих можливостей регіональних промислово-інноваційних комплексів. На підставі проведених досліджень встановлено, що найбільш пріоритетними інноваційними стратегічними напрямами промислових регіонів є реінжиніринг бізнес-процесів, що забезпечує зростання малого бізнесу, стимулювання інноваційної діяльності та формування і розвиток ринкової інноваційної інфраструктури.
7. Розроблено методичні підходи до вибору засобів реалізації механізму державної політики промислового зростання у регіонах. Виходячи з необхідності активізації інноваційних процесів у регіональних промислово-інноваційних комплексах, удосконалено методичні підходи до інституціональних трансформацій інноваційної інфраструктури та інвестиційного забезпечення цих процесів, що пов’язані зі створення технопарків та венчурного бізнесу, з розширенням масштабів їх застосування у інноваційному розвитку промислових регіонів. За поєднанням принципів технологічної взаємозалежності інноваційних виробництв, економічної ефективності, раціоналізації промислового комплексу встановлено послідовність реалізації процедури перетворень, що включає сукупність адекватних способів і принципових положень, які визначають основні регулятори та механізми виконання робіт на окремих етапах трансформації промислового комплексу регіонів.
8. Удосконалено методичні підходи до оцінки розвитку державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів та реалізації їх загальноконкурентної інноваційно-інвестиційної стратегії. Розроблено алгоритм оцінки розвитку державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів, який передбачає низку процедур з пріоритетом цільового розподілу зусиль у напрямі зростання добробуту населення й темпів інноваційного соціально-економічного і технологічного розвитку промислових регiонiв. Він представлений у вигляді замкненого циклу (із зворотним зв'язком по кінцевому результату) загальноконкурентних стратегій при реалізації інноваційно-інвестиційної державної політики промислового розвитку регіонів.
Визначено таку систему заходів, як створення комп’ютеризованого безпаперового циклу, який сполучає процес інвестування, процес проектування інновації, реалізацію інновації. Запропоновано єдиний прискорений цикл в інноваційно-інвестиційній стратегії, що дозволяє усунути багатократні інтерфейсні затримки, які існують через розділення функцій інновацій та інвестицій, підлеглості їх різним керівникам.
9. Обґрунтовано науково-методичні підходи до мобілізації резервів створення ефективної системи забезпечення інноваційної діяльності, яка передбачала б фінансування інноваційних проектів за рахунок різних джерел. Виявлено необхідність взаємозв’язку між перспективною інвестиційною політикою та положеннями перспективної промислової політики регіонів.
Запропоновано склад механізмів реалізації інноваційно-інвестиційних трансформацій у формування державної політики розвитку регіональних промислово-інноваційних комплексів. Він включає сукупність заходів, засобів і регуляторів організаційно-економічного впливу та ресурсно-функціонального забезпечення щодо: розвитку малого інноваційного підприємництва у промислових регіональних економічних системах; прискорення кластеризації в період формування інноваційної системи регіону для забезпечення результативності функціонування промислових виробництв; реформування науково-дослідної і освітньої сфери промислового регіону; упровадження міжнародних систем менеджменту якості в науково-дослідному і промисловому комплексах регіонів; вдосконалення грошово-кредитного сектора промислових регіонів у області науково-дослідної і інноваційної діяльності; інтенсифікації процесів становлення механізму державно-приватного партнерства; формування спеціальних техніко-впроваджувальних зон у регіонах; сприяння розвитку передової інноваційно-інвестиційної інфраструктури промислових регіонів, у т.ч. підтримка діяльності венчурних підприємств та використання корпоративного венчурінга, і трансферту технологій.
10. Запропоновано систему заходів державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів в умовах нестійкого економічного середовища, а саме: створення аналітично-експертних центрів координації інноваційно-інвестиційної політики у промислових регіонах; формування єдиних центрів трансферу технологій, а також регіональних інноваційно-інвестиційних центрів розвитку, регіональних венчурних фондів, промислових фондів інноваційно-інвестиційного регіонального розвитку та регіональних біо-наноцентрів. Утворення таких структур має забезпечити функціонування економічного, правового, інституціонального та інформаційного механізму реалізації державної інноваційно-інвестиційної політики у промислових регіонах України.
Розроблено концептуальні засади державного регулювання регіональних промислово-інноваційних комплексів до 2020 року. Передбачено основні заходи при реалізації такої концепції: розвиток інноваційної діяльності в промисловому секторі; технічне переозброєння й модернізація виробництва, реалізація інвестиційних проектів, розвиток міжрегіональної і міжгалузевої кооперації; розвиток ринку трудових ресурсів і гнучких форм залучення молодих фахівців і робітників; розвиток малих і середніх венчурних промислових підприємств; підвищення енергоефективності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаманова З.О. Инновационные стратегии экономического развития в условиях глобализации: [монографія] / З.О.Адаманова. – Симферополь: КУПГИ, 2005. – 504 с.
2. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення / [О. І. Амоша, В. П. Антонюк, А. І. Землянкін та ін.]. – Донецьк, 2007. – 328 с.
3. Александрова В.П. Державне науково-технічне програмування в системі управління розвитком науки і техніки / В.П. Александрова // Проблеми науки. – 2006. –№ 8. – С. 2-7.
4. Алимов О. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення / [О.Алимов, А.Даниленко, В. Трегобчук]. – К. : НАН України, Об’єднаний ін-т ек-ки, 2005. – 540 с.
5. Амитан В. Н. Город: проблемы демократических и рыночных трансформаций / В. Н. Амитан, Е. И. Зорина, А .А. Лукьянченко . – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1994. – 215 с.
6. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О. Амоша // Економіст. – 2005. – № 6. – C. 28-32.
7. Андрианов В. Эволюция основных концепций регулирования экономики (от теории меркантилизма до теории функциональных экономических систем) / В. Андрианов // Общество и экономика. – 2005. – №4. – С. 3-47.
8. Андрощук Г.А. Стимулирование інноваційной деятельности в Украине: финансово-кредитный механізм / Г.А.Андрощук // Проблеми науки. – 2005. – №3. – С. 22-27.
9. Аніловська Г.Я. Державний фактор трансформаційних перетворень в економіках перехідного типу: монографія / Г.Я.Аніловська. – Л.: ЛКА, 2002. – 324 с.
10. Антоненко Л.А. Энергоемкость ВВП Украины в контексте теории длинных волн / Л. А. Антоненко, О. В. Овсиенко // Вестник Международного славянского университета. – 2000. – № 5. – С. 3-5. – (Серия: Экономика. Социология. – Т. ІІІ).
11. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: [монографія] / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С.Савчук – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
12. Аткинсон Э. Лекции по экономической теории государственного сектора / Э. Аткинсон, Дж. Стиглиц ; пер. с англ. Л. И. Западинской. – М. : Аспект Пресс, 1995. – 832 с.
13. Бажал Ю.М. Економіка інноваційних процесів / Ю.М. Бажал // Вісник Інституту економічного прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 3-17.
14. Базилевич В.Д. Інституційна архітектоніка: філософія і методологія багатоаспектного дослідження / В.Д.Базилевич, А.О.Маслов // Інституційна архітектоніка та механізми економічного розвитку. – Х.: ХНУ, 2005. – С. 32-42.
15. Бакуменко В.Д Суспільство знань та інновацій: шлях до майбутнього України / В.Д. Бакуменко. – К.: Арістей, 2005. – 104 с.
16. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент / Балабанов И.Т. – СПб.: Питер, 2001. – 304 с.
17. Балацкий Е. Инструменты амортизационной политики в системе регулирования промышленных инноваций / Е.Балацкий, О.Забелин // Общество и экономика. – 2005. – № 5. – С. 13-35.
18. Балашова А. Постекономічна суспільна формація – об’єктивні закономірності розвитку / А. Балашова // Економіст. – 2006. – № 10. – С. 66-68.
19. Баранецький І.О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні / І.О. Баранецький // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – № 4. – С. 46-52.
20. Баумол У. Предпринимательство, инновации и рост: симбиоз Давида и Голіафа / У.Баумол // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 2. – С. 6-12.
21. Безчасний Л. Формування інноваційної моделі економічно зростання в Україні / Л.Безчасний // Актуальні проблеми економіки. – № 7. – С.7-15.
22. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д.Белл. – М.: «Academia», 1999. – 246 с.
23. Бистряков І.К. Економічний простір: аспекти методологічного визначення / І.К. Бистряков, Л.Г. Чернюк. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – 56 с.
24. Білозубенко В.С. Інноваційна конкуренція: новий етап і вплив на економічний розвиток / В.С. Білозубенко // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. Сер.: економічні науки. – 2006. – № 4. – С. 4-8.
25. Бойко О. Проблеми інноваційного розвитку в промисловості України / О. Бойко // Економіст. – 2004. – № 5. – С. 82-84.
26. Буга Н. Модель інноваційного розвитку проблемних регіонів / Н. Буга, І. Тарасов // Економіст. – 2007. – № 7. – С. 48-50.
27. Будкин В. Зоны высоких технологий: мировой опыт и реализации Украины / В. Будкин // Экономика Украины. – 2005. – № 10. – С. 68-75.
28. Буркинський Б.В. Інноваційна стратегія у соціально-економічному розвитку регіону / Б.В.Буркинський. – О.: ІПРЕЕД НАН України, 2007. – 140 с.
29. Варналій З. Регіональна інноваційно-інвестиційна політика України: проблеми та стратегічні пріоритети / З. Варналій // Економіст. – 2007 – № 9. – С. 36-39.
30. Волосюк М. Підвищення ефективності регіонального управління інноваційним розвитком / М. Волосюк // Економіст. – 2006. – № 8. – С. 58-61.
31. Волошин Д.О. Інституційні чинники інноваційного розвитку / Д.О. Волошин // Науково-технічна інформація. – 2004. – № 4. – С.13-16.
32. Воробйов Є. М. Економічна теорія в питаннях та відповідях / Є. М. Воробйов. –Харків : ТОВ "Р.И.Ф.", 2002. – 640 с.
33. Ґава Ю.В. Інтелектуальний капітал – шлях до економічного зростання України / Ю.В.Гава // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №4. – С. 129-134.
34. Галан Н.І. Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському Союзі // Фінанси України. – 2005. – № 5. – С. 147-154.
35. Галиця І. Венчурна діяльність в Україні та за кордоном: проблеми розвитку // Справочник экономиста. – 2005. – № 9. – С. 30-31.
36. Гальчинский А. Становление инвестиционной модели экономического роста Украины / А.Гальчинский, С. Левочкин // Экономика Украины. – 2004. – № 6. – С. 4-11.
37. Гаман М.В., Дацій О.І., Корецький М.Х., Дацій Н.В., Драган І.О., Драган І.В. Стратегічне управління інноваційною діяльністю як основа економічного безпеки національної економіки: [монографія]. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2008. – 281 с.
38. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко. – Харків : Константа, 2006. – 272 с.
39. Геєць В.М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку: монографія / В.М. Геєць, А.А.Гриценко та ін. – К. : Фенікс, 2003. – 1008 с.
40. Геєць В.М. Трансформація. Моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи) / В.М. Геєць. – К.: Логос, 1999. – 500 с.
41. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития / С.Ю. Глазьев– М.: ВлаДар, 1993. – 310 с.
42. Глушко О.О. Оцінка результативності науково-технічної діяльності промислових підприємств України в умовах їх технологічного розвитку / О.О Глушко // Проблеми науки. – 2007. – №7. – С. 15-22.
43. Голляк Ю.Б. Інноваційні перетворення української економіки в контексті міжнародної конкуренції / Ю.Б.Голляк // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 7. – С. 43-55.
44. Голощапова О. Ринок інноваційних технологій в Україні: вивчення світового досвіду з метою його застосування у вітчизняних умовах / О. Голощапова // Економіст. – 2007. – № 2. – С. 32-35.
45. Гришина Л. Інноваційний напрямок розвитку як шлях подолання проблемності регіону / Л. Гришина, Н. Буга // Економіст. – 2006. – № 8. – С. 54-57.
46. Грудзинский А. О. Европейский трансфер технологий: кооперация без "утечки мозгов" / А. О. Грудзинский, Е. С. Балабанова, О. А. Пекушкина // Социологические исследования. – 2004. – № 11. – С. 123-131.
47. Гуменюк Д. О. Участь держави у формуванні інноваційно-інвестиційного потенціалу / Д. О. Гуменюк // Фінанси України. – 2005. – № 10. – С. 6-10.
48. Гуржій А. Перспективи розвитку системи технологічних парків в Україні / А. Гуржій, В. Гусєв, М. Гончаренко // Вісник Національної академії державного управління. – 2003. – № 4. – С. 56-59.
49. Гэлбрейт Дж. К. Экономические теории и цели общества / Перевод с английского. – М.: «Прогресс», 1979. – 406 с.
50. Дагаев А. Оценка эффективности НИОКР в экономике знаний / А.Дагаев // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 5. – С. 120-126.
51. Данилишин Б.М., Корецький М.Х., Дацій О.І. Інвестиційна політика в Україні: [монографія]. – Донецьк: Юго-Восток, Лтд, 2006. – 292 с.
52. Данилишин Б.М., Корецький М.Х., Дацій О.І. Регулювання розвитку інноваційного потенціалу в економіці: [монографія]. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – 220 с.
53. Данилишин Б.М., Хвесик М.А., Корецький М.Х., Дацій О.І. Оцінка техніко-економічного стану об’єктів інфраструктури та виробничих фондів України: [монографія]. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2008. – 375 с.
54. Данько М.С. Інституційні аспекти управління розвитком економіки України / М.С. Данько // Проблеми науки. – 2005. – № 6. – С. 9-16.
55. Денисенко М. П., Гречан А.П. Денаціональної інноваційної системи та тенденції розвитку на інноваційних засадах галузевої структури промисловості України // Проблеми науки. – 2006. – № 7. – С. 9-15.
56. Денисюк В. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка / В. Денисюк // Економіст. – 2006. – № 8. – С. 45-49.
57. Денисенко М. П. Теоретичні засади інноваційного розвитку економіки України / М. П. Денисенко, А. П. Гречан // Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки. – К. : Об’єд. ін-т економіки НАН України. – 2004. – С. 105-109.
58. Денисенко М. П. Теоретичні основи структурно-інноваційної моделі економічного зростання / М. П. Денисенко, А. П. Гречан // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2005. – Вип. 1. – С. 8-23.
59. Долішній М., Бойко Є., Іщук С. Організаційно-економічні напрямки активізації інноваційної діяльності в Україні: регіональні аспекти // Регіональна економіка. – 2004. – № 1. – С. 48-54.
60. Драчук Ю. З. Эффективность инноваций и безопасность производства / Ю. З. Драчук. – Донецк, 2006. – 272 с.
61. Друкер П. Посткапиталистическое общество. Новая постиндустриальная волна на Западе / Друкер П. – М.: Academia, 1999. – 412 c.
62. Економіка знань та її перспективи для України: наукова доповідь / Геєць В.М, Александрова В.П., Бажал Ю.М. – К.: НАН України, Ін-т економ. прогнозування, 2005. – 168 с.
63. Економіка України: Стратегія і політика довгострокового розвитку / [В. А. Александрова, М. І. Артьомова, Ю. М. Бажал, О. І. Борангвський] ; ред. В. М. Геєць. – К. : Фенікс, 2003. – 1008 с.
64. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864 с.
65. Емельянов С. Стратегия развития науки и технологии в США в XXI веке / С. Емельянов // Проблемы теории и практики управления. – 2002. – №1. – С. 19-24.
66. Епифанова Н. Ю. Зарубежный опыт государственного регулирования инновационной деятельности / Н.Ю. Епифанова // Научные труды Донецкого национального технического университета. Сер. экономическая. – Донецк, 2004. – Вып. 87. – С. 60-74.
67. Єресько І. Г. Оцінка інноваційного потенціалу України / І. Г. Єресько // Економіка та держава. – 2006. – № 4. – С 34-38.
68. Єщенко П.С. Нова модель держави / Єщенко П.С., Кваснюк Б.Є., Бірюков О.А. – Слов’янськ: Печатный двор, 2002. – 142 с.
69. Жаліло Я.А. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Жаліло Я.А., Базилюк Я.Б., Белінська Я.В. – К.: НІСД, 2005. – 388 с.
70. Жукович І. А. Інноваційна діяльність в українській економіці. Сучасний стан та проблеми / І. А. Жукович, Ю. О. Рижкова // Статистика України. – 2008. – № 1. – С. 24-28.
71. Закон України „Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 року № 40-IV із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
72. Закон України „Про наукову та науково-технічну діяльність” від 01.12.1998 року із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
73. Закон України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992 року № 2132-12 із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
74. Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16 січня 2003 року № 433-IV із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
75. Закон України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року № 2623-ІІІ із змінами [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
76. Закон України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” від 16 липня 1999 року № 991-XIV із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua. /cgi-bin/laws.
77. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» // Відомості Верховної Ради (ВВР): [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // zakon.rada. gov.ua.
78. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991 . – № 29. – С. 129–158.
79. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991 . – № 47. – С. 146– 175.
80. Закон України «Про державне регулювання діяльності в сфері трансферту технологій» // Відомості Верховної Ради (ВВР): [Електронний ресурс]. – 2008. – № 2984-IV.– Режим доступу : http: // zakon.rada. gov.ua.
81. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» // Відомості Верховної Ради (ВВР): [Електронний ресурс]. – 2008. – № 3659-XII. – Режим доступу : http: // zakon.rada. gov.ua.
82. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про промислово–фінансові групи в Україні» // Відомості Верховної Ради (ВВР): [Електронний ресурс]. – 2005. – № № 483/96-ВР. – Режим доступу : http: // zakon.rada. gov.ua.
83. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» // Відомості Верховної Ради (ВВР): [Електронний ресурс]. – 2005. – № 2850- IV. – Режим доступу : http: // zakon.rada. gov.ua.
84. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» // Відомості Верховної Ради (ВВР): [Електронний ресурс]. – 2009. – № 489- V. – Режим доступу : http: // zakon.rada. gov.ua.
85. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» // Відомості Верховної Ради (ВВР): [Електронний ресурс]. – 2007. – № 2063- IІІ. – Режим доступу : http: // zakon.rada. gov.ua.
86. Занько В. Глобализация и инновационный процесс: их взаимовлияние // Экономика Украины. – 2006. – №2. – С. 84-89.
87. Захарін С.В. Роль і значення корпоративного сектору економіки України за переходу на інвестиційно-інноваційну модель розвитку // Проблеми науки. – 2006. – №7. – С. 27-32.
88. Зубенко О. А. Генезис системи інноваційного розвитку / О.А. Зубенко // Економіка промисловості : Наук.-практ. журн. / Ін-т економіки промисловості НАН України. – Донецьк, 2007. – № 2 (37). – С. 135-140.
89. Иванов В.В. Национальная инновационная система как институциональная основа экономики постиндустриального общества / В.В. Иванов // Инновации. – 2004. – №5. – С. 3-10.
90. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 278 с.
91. Інноваційна модель економіки: правові та методологічні засади проведення експертизи інноваційних проектів / [С.В. Онишко, С.О. Єгоров, Ю.М. Черненко, С.І. Федчук, Г.М. Білецька]. – К.: МП “Леся”, 2006. – 196 с.
92. Інноваційна стратегія українських реформ / [А. С. Гальчинський, В. М. Геєць, А. К. Кінах., В. П. Семиноженко]. – К. : Знання України, 2002. – 336 с.
93. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / [Л.І. Федулова, В.П. Александрова, Ю.М. Бажал, М.С. Данько, І.С. Кузнєцова]. – К.: Основа, 2005. – 550 с.
94. Інформаційна політика України: європейський контекст / Губерський Л.В., Каменський Є.Є., Макаренко Є.А. та ін. – К.: Либідь, 2007. – 358 с.
95. Кавуненко Л.Ф., Гончарова Т.В. Финансовые аспекты украинской науки: анализ на основе некоторых стандартных классификаций ЕС // Проблеми науки. – 2006. – №1. – С. 2-8.
96. Капіталізація економіки України: наукова доповідь / [В.М. Геєць, А.А. Гриценко, О.І. Барановський, В.В. Близнюк, Б.Є. Кваснюк]; В.М. Геєць (ред.), А.А. Гриценко (ред.). – К.: ІЕП НАН України, 2007. – 220 с.
97. Касич А.О. Вплив бюджетно-податкової політики на інноваційно-інвестиційну активність підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №11. – С. 144-151.
98. Кастельс М. Інформаційне суспільство та держава добробуту. Фінська модель / Кастельс М., Хіманен П.; пер. з англ. – К.: Ваклер, 2006. – 230 с.
99. Кирилов В. Интернационализация процесса накопления знаний / В. Киоилов // Международная экономика. – 2005. – №10. – С. 48-56.
100. Кінах А.П. Український прорив / А.П. Кінах– К.: Три крапки, 2005. – 320 с.
101. Классики кейнсианства: В 2-х т. Т. II. Экономические циклы и национальный доход. Ч. III-IV / Э.Хансен. Сост.: А.Г. Худокормов. – М. : ОАО «Издательство «Экономика», 1997. – 431 с.
102. Клинов В. Волновая природа научно-технического прогресса и большие циклы конъюнктуры мирового хозяйства / В. Клинов // Общество и экономика. – 2002. – № 6. – С. 5-13.
103. Клімчук Б.П. Моделювання інноваційного розвитку регіону та його можливості / Б. П. Клімчук // Економіка промисловості : Наук.-практ. журн. – Ін-т економіки промисловості НАН України. – Донецьк, 2007. – № 2 (37). – С. 128-135.
104. Ковалишин П. Венчурне інвестування. Повернення до реалізму в США і в Європі / П. Ковалишин // Економіст. – 2005. – №1. – С. 54-56.
105. Ковальчук В.М. Структурна перебудова національної економіки в контексті інноваційного розвитку: монографія / В.М. Ковальчук. – К.: Б.в. НАНУ, 2005. – 240 с.
106. Кокурин Д. И. Инновационная деятельность / Д. И. Кокурин. – М. : Экзамен, 2001. – 576 с.
107. Колдаева Н. Территории высокой концентрации научно-технического потенциала и инновационного развития (европейский опыт) / Н. Колдаева // Инновации. – 2001. – № 4. – С. 121-127.
108. Колесник В.В. Информационное общество: социально-экономические аспекты экономического развития / В.В. Колесник // Вісник Донецького національного університету, Сер.: економіка і право, Вип. 1. – 2005. – С. 204-209.
109. Коломійчук В. С. Стратегічні засади соціально-економічного розвитку регіону / В. С. Коломійчук, Л. Г. Шевчук, А. Л. Шульц . – Тернопіль, 2002. – 72 с.
110. Кондратьев Н. Д. Избранные сочинения / Н. Д. Кондратьев. – М. : Экономика, 1993. – 183 с.
111. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / [Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська та ін.; за ред. Я. А. Жаліла ]. – К. : НІСД, 2005. – 388 с.
112. Конкурентоспроможність національної економіки / [А.В. Бабак, С.Ф. Биконя, О.Ю. Болховітінова, Л.Ю. Волощенко, Т.В.Голікова]; Б.Є.Кваснюк (ред.). – К.: Фенікс, 2005. – 495 с.
113. Конституція України від 28.06.96. № 254к/96-ВР // Закони України: [у 21 т.]. Т. 10. – К.: Інститут законодавства, 1996. – С. 5-41.
114. Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соціально-економічних систем: [монографія] / [М.А. Йохна, В.В. Стадник, П.Г. Іжевський, О.В. Замазій, В.Л. Карпенко]. – Хмельницький: ХНУ, 2007. – 313 с.
115. Концепція соціально-економічного розвитку Запорізької області до 2015р. // Економічний вісник.  2007. 51 с.
116. Концепція державної промислової політики України / М. Г. Чумаченько, О. І. Амоша, М. І. Іванов та ін. – Донецьк: ІЕН НАН України, 2000. – 424 с.
117. Коломойцев В. Е. Структурна трасформація промислового комплексу України: [монографія] / В. Е. Коломойцев. – К.: Українська енциклопедія, 1997. – 304 с.
118. Комплексна цільова програма розвитку інфраструктури внутрішнього ринку на період до 2012р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dkrp.gov.ua.
119. Кондрашов О. М. Промислова політика в Україні : теорія, методологія, практика управління: [монографія] / О. М. Кондрашов. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. – 367 с.
120. Кончин В. Категория проявленного сравнительного преимущества и оценка перспектив Украины на еврорынке // Журнал европейской экономики. – 2009. – Том 2 (№1). – 2003. – С. 147-161.
121. Косіцина І. О. Інвестиції як необхідна умова розвитку реального сектора економіки / І. О. Косіцина // Теорії мікро- макроекономіки : зб. наук. пр. – Донецьк, 2008. – Вип. 20. – С. 227-231.
122. Космидайло І.В. Інноваційна активність підприємств: зарубіжна практика // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 9. – С. 174-180.
123. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Коуз Р. – М.: Дело, 1993. – 386 с.
124. Кривоус В.Б. Зони високих технологій в системі інноваційного розвитку ЄС та України / В. Б. Кривоус // Економіка промисловості. Наук.-практ. журн. Ін-т економіки промисловості НАН України. – Донецьк, 2006. – № 2 (33). – С. 149 – 158.
125. Крючкова І.В. Структурні чинники розвитку економіки України: монографія / Крючкова І.В. – К.: Наукова думка, 2004. – 317 с.
126. Кузык Б.Н. Россия – 2050: стратегия инновационного прорыва / Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. – М.: Экономика, 2005. – 619 с.
127. Кузьменко О. Державне регулювання інноваційних процесів у розвинених країнах / О. Кузьменко // Схід. – 2006. – № 3. – С. 5-9.
128. Лазутін Г.І. Форми, методи та інструменти реалізації інноваційно-інвестиційної політики / Г.І. Лазутін // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №6. – С. 50-57.
129. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання / Лапко О. – К.: НАН України, Ін-т економ. прогнозування, 1999. – 253 с.
130. Левін П.Б. Державне регулювання ефективності функціонування інноваційної інфраструктури в Україні / Левін П.Б. – Дон.: НАН України, Ін-т економ. прогнозування, 2005. – 19 с.
131. Липов В.В. Мотивація інституціональних змін у трансформаційній економіці: [монографія] / В.В. Липов. – Х.: НФУ, 2004. – 183 с.
132. Лукінов І. І. Економічні трансформації наприкінці ХХ сторіччя / І. І. Лукінов. – К. : НАН України, Ін-т економіки, 1997. – 455 с.
133. Любімов В.І. Інноваційно-інвестиційна політика держави в контексті розвитку промислових регіонів: механізми формування та реалізації: [монографія] / В.І. Любімов. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2010. – 406 с.
134. Любімов В.І. Концептуальна модель організаційно-економічного механізму регулювання розвитку промисловості / В.І. Любімов // Економіка та держава. – 2007. – № 1. – С. 61-64.
135. Любімов В.І. Організація стратегічного планування корпоративного розвитку акціонерного товариства / В.І. Любімов // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 15. – С. 27-30.
136. Любімов В.І. Бюджетна політика регулювання економіки і її вплив на рівень іноземного інвестування / В.І. Любімов // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 6. – С.4-7.
137. Любімов В.І. Соціально-економічна сутність інвестицій в процесі їхньої реалізації / В.І. Любімов // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 12. – С.8-11.
138. Любімов В.І. Інвестиційне середовище та його роль в залученні прямих іноземних інвестицій / В.І. Любімов // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №13. – С.4-6.
139. Любімов В.І. Оцінювання інвестиційного середовища в умовах ризику / В.І. Любімов // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 14. – С. 2-5.
140. Любімов В.І. Шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України / В.І. Любімов // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 15. – С. 2-5.
141. Любімов В.І. Принципи організації державного управління інвестиційними процесами / В.І. Любімов // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №16. – С. 2-5.
142. Любімов В.І. Законодавча база як основа активізації інвестування в інновації / В.І. Любімов // Національне господарство України: теорія та практика управління: зб. наук. праць – К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2008. – С.221-226.
143. Любімов В.І. Позитивні важелі регулювання інвестиційної активності та орієнтири для побудови дієвої інвестиційної політики України [Електронний ресурс] / В.І. Любімов // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – №2. – Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua
144. Любімов В.І. Напрями державного впливу на інноваційно-інвестиційну складову економічного розвитку / В.І. Любімов // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 2/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2010. –