РОЗВИТОК Державної політики стимулювання інноваційної діяльності в україні

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису
Білюк Андрій Вадимович

УДК 336.33:649.45

РОЗВИТОК Державної політики стимулювання інноваційної діяльності в україні

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Ільяшенко Вікторія Анатоліївна,
доктор наук з державного управління,
доцент

Запоріжжя 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПОДАТКОВОГО СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

8

1.1.Сутність інновацій та інноваційної діяльності як об’єктів державного регулювання

8

1.2.Прямі та непрямі методи державної політики стимулювання інновацій

26

1.3.Національна інноваційна система як об'єкт податкового регулювання

36

Висновки до розділу 1

55

РОЗДІЛ2.ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ

59

2.1.Стан та розвиток науково-технологічної сфери в Україні

59

2.2.Стимулювання інноваційного процесу через механізм податкових пільг

80

2.3.Рівень податкового навантаження на інвестиції в НДПКР

Висновки до розділу 2

102

РОЗДІЛ3.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПОДАТКОВОГО СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙ В УКРАЇНІ

107

3.1.Застосування інноваційного податкового кредиту та інноваційних податкових знижок

107

3.2.Розробка заходів податкового стимулювання інновацій

115

3.3.Напрями та перспективи інноваційно-технологічного розвитку промисловості України

126

Висновки до розділу 3

151

ВИСНОВКИ

154

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

162

ВСТУП

Актуальність теми. Побудова інноваційного суспільства можлива лише в умовах активної державної підтримки, створення довгострокових мотивацій науково-технічної творчості, стимулювання розвитку фундаментальної та корпоративної (заводської) науки. Позитивні результати у цьому напрямі мають навіть країни, які в недалекому минулому пережили глибоку структурну кризу і були аутсайдерами за рівнем розроблення та впровадження прогресивних технологій. Інноваційна сфера неспроможна відновлюватися за рахунок лише механізмів саморегулювання. Потрібне впровадження державних програм, спрямованих на поліпшення інвестиційно-інноваційного клімату та підвищення ефективності інноваційної діяльності. Держава має підтримувати лише інновації у виробничих системах вищих технологічних укладів та ті, які поліпшують ресурсну базу економіки (сприяють екологізації виробництва, ведуть до зростання людського капіталу, забезпечують упровадження проектів з енергозбереження тощо). Науково-технічний прогрес є одним із головних чинників економічного зростання, тому завдання стимулювання інноваційної діяльності господарюючих суб’єктів стає в системі державного управління першочерговим. Сучасний технологічний стан вітчизняної економіки висуває на перший план необхідність її розвитку на основі інновацій, особливо у виробничій сфері.
Питанням державної підтримки інновацій приділяється багато уваги в будь-якій економічно розвинутій країні. Доведено, що на інноваційну активність економічних суб'єктів впливає багато чинників, серед яких важливе місце займає система оподаткування як складова фінансового механізму держави. Сьогодні внаслідок зростання масштабів зовнішньоекономічної діяльності в Україні назріла необхідність розробки політики податкового стимулювання, спрямованої на досягнення випереджального розвитку наукоємних галузей економіки та тих, що споживають наукоємну продукцію.
Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених, її різні аспекти досліджували такі українські науковці, як: О.Амоша, Д.Богиня, О.Біла, Ю.Бажал, В. Геєць, М. Герасимчук, В.Голіков, О.Дацій, В.Дорофієнко, А.Дєгтяр, С.Захарін, О.Іваницька, М.Крупка, Б.Кваснюк, А.Мерзляк, М.Чумаченко, В.Юрчишин та ін. Серед зарубіжних учених ці проблеми вивчали Й. Шумпетер, Е. Янг, К.Опенлендер, Е. Менсфілд, Д. Мартін, Д.Сахал, Т. Кун, Л.Амділен, П.Уайт, Р.Уотермен, Е.Денісон та інші.
Проте у працях цих та інших авторів питання активізації інновацій за допомогою податкових методів розглядаються побіжно, що зумовило фрагментарність висвітлення деяких питань, пов’язаних з використанням податкового механізму в стимулюванні інноваційної діяльності. У вітчизняній і зарубіжній літературі до цього часу не було праць, присвячених системному вивченню теоретичних і прикладних проблем податкового стимулювання інноваційного розвитку. Саме необхідність проведення комплексного дослідження питання податкового впливу на активізацію інноваційної активності підприємств та організацій робить таку роботу актуальною, а також визначає її структуру, мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах виконання теми Класичного приватного університету «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає у розробці основних положень впровадження методики визначення інноваційного податкового кредиту й інноваційної податкової знижки для активізації інноваційної активності підприємницької діяльності.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка рекомендацій щодо вдосконалення застосування податкового механізму у сфері державного регулювання розвитку інноваційних процесів в Україні.
Для досягнення мети дисертаційної роботи були поставлені такі завдання:
дослідити сутність інновацій та інноваційної діяльності як об’єктів державного регулювання;
визначити методи державної політики стимулювання інновацій;
проаналізувати тенденції розвитку науково-технологічної сфери в Україні;
розробити положення щодо запровадження заходів стимулювання інноваційного процесу через механізм податкових пільг;
окреслити напрями та перспективи інноваційно-технологічного розвитку промисловості України.
Об’єкт дослідження інноваційна діяльність суб’єктів господарювання.
Предмет дослідження державна політика податкового стимулювання інновацій.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що цілеспрямована державна політика податкового стимулювання в інноваційній сфері сприятиме зростанню масштабів інноваційної діяльності суб’єктів підприємництва і підвищенню рівня її ефективності в Україні.
Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження в галузі програмно-цільового управління, законодавчі та нормативно-правові акти, що встановлюють правові й організаційні основи розвитку суспільних відносин у сфері інноваційної діяльності в Україні.
Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові і спеціальні методи і прийоми досліджень. У роботі використано: історичний та логічний методи для дослідження теоретичних засад інноваційної діяльності суб’єктів господарювання; абстрактно-логічний для теоретичного узагальнення й формулювання висновків; економіко-статистичний та аналітичний для аналізу сучасного стану інноваційної системи держави; методи аналізу й синтезу для розробки ефективного механізму реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності, для виявлення тенденцій і формулювання напрямів удосконалення державного регулювання інноваційної діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
запропоновано концепцію функціонування національної інноваційної системи та її державного регулювання з точки зору суб’єктно-об’єктного підходу та динаміки економічного розвитку; закладено принципи існування цієї системи та досягнення нею бажаних параметрів техніко-технологічної ефективності;
описано механізм дії інноваційного податкового кредиту та запропоновано зміни та доповнення до чинного законодавства з метою диференціації ставок податку на прибуток;
удосконалено:
методику застосування інноваційного податкового кредиту й інноваційної податкової знижки для активізації інноваційної активності підприємницької діяльності;
набуло подальшого розвитку:
визначення принципів побудови державної податкової політики стимулювання інноваційної діяльності, зокрема: податкове стимулювання; забезпечення стабільних темпів зростання державних доходів не за рахунок посилення податкового навантаження, а на базі зростання ефективності економіки; створення сприятливих умов для розвитку приватної ініціативи й інвестування в товаропродукуючу сферу, для впровадження нових технологій, техніки і виконання прикладних науково-дослідних робіт; стимулювання накопичення і переливання капіталу в ефективні та пріоритетні галузі реального сектора економіки; створення умов збільшення інноваційних витрат підприємств для подальшого зростання податкової бази і надходжень до бюджету;
систематизація елементів національної інноваційної системи як об'єкта застосування державної політики податкового стимулювання інновацій з виділенням таких груп: підприємницький сектор; урядовий сектор; сектор НДПКР; підприємства з трансферу технологій та інші посередники; венчурні компанії та інституції; недержавні громадські організації; іноземні партнери.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані Запорізькою обласною адміністрацією при розробці регіональної політики у сфері стимулювання інновацій на 20072008 рр. (довідка від 23.03.2008р. №124). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Теорія державного управління», «Державне регулювання економіки», а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка від 20.01.2009р. №57).
Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто й викладено в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Найбільш вагомі результати, отримані в ході проведення дисертаційного дослідження, доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, конгресах: «Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України» (м.Запоріжжя, 2007р.), «Nowoczesnych naukowych osiągnięć 2008» (Przemyśl, 2008р.), «Формирование инновационной системы экономики и образования в условиях глобализации», (м.Воронеж, 2008 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м.Харків, 2008 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 10 публікаціях, із них 6 у наукових фахових виданнях загальним обсягом 5,1 обл.-вид. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 175 сторінок, із них 5 рисунків займають 6 сторінок, 14 таблиць, список використаних джерел (152 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державної політики стимулювання інноваційної діяльності шляхом визначення напрямів її покращення та теоретичних підходів до цього питання. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення:
1.Інновації тісно пов'язані з науково-технічним прогресом, будучи його результатом і одночасно основою. При цьому під інноваціями розуміємо процес реалізації нововведення в будь-якій сфері суспільних відносин, що приводить до задоволення існуючої ринкової або суспільної потреби і дає позитивний економічний ефект. Інноваційна сфера в Україні на сьогодні стикається зі значними труднощами не лише у сфері ефективності діяльності, але й у сфері відтворювальних процесів оновлення устаткування та персоналу. Проте рівень і ефективність досліджень, розробок, що проводяться в Україні, не такі вже й низькі. У країні є значні фундаментальні і технологічні наробки, унікальна науково-виробнича база і висококваліфіковані кадри. Водночас слабкою залишається орієнтація цього інноваційного потенціалу на реалізацію наукових досягнень у виробництві й інших прикладних сферах діяльності.
2.Встановлено, що потребує вдосконалення фінансовий механізм інноваційної діяльності. Через постійний дефіцит грошових коштів на підприємствах бракує ресурсів для інноваційної діяльності. Основні труднощі в реалізації інноваційного потенціалу пов'язані з нестачею власних коштів, обмеженістю бюджетного і позабюджетного фінансування, позичених і залучених коштів. У зв’язку із цим доцільним є створення сприятливих умов для фінансування інноваційної сфери приватним капіталом.
3.Методи державного регулювання сфери інновацій і технологій, що реалізуються сьогодні в промислово розвинутих країнах, можна об'єднати в три основні групи. До першої з них належать методи і механізми, що забезпечують пряму участь держави у виробництві знань і технологій. Друга група методів державного регулювання сфери науки і технологій об'єднує широкий спектр безвідплатних субсидій і грантів на проведення фундаментальних досліджень, що надаються вченим, які працюють у державних і в недержавних структурах. До третьої належать методи, спрямовані на формування сприятливих умов для приватних інвестицій у сферу науки і технологій, стимулювання досліджень і розробок у приватному секторі, його інноваційної активності. Важливим елементом більшості методів цієї групи є податкові пільги. Разом з тим до них належать і субсидії, що надаються державою приватному бізнесу, що вкладає кошти в дослідження і розробки. Незважаючи на національні особливості формування моделей державного регулювання сфери науки і технологій, що склалися в промислово розвинутих країнах, невід'ємним і ключовим елементом всіх цих моделей є непрямі методи підтримки, які так чи інакше стимулюють дослідження і розробки в приватному секторі, викликають збільшення його витрат на науку.
4.Сьогодні загальною тенденцією в державному регулюванні сфери науки і технологій, і особливо прикладних досліджень, є переорієнтація з прямих методів на непрямі, які найбільш ефективні за умови стабільності та довготривалості схем і механізмів, що використовуються. Переваги непрямого державного регулювання перед прямим можна звести до таких основних позицій. По-перше, непрямі методи державної підтримки забезпечують автономність приватного сектора і його економічну відповідальність за вибір напрямів досліджень та їх реалізацію. По-друге, вони не створюють штучно підтримуваного державою ринку знань і нововведень, який не завжди ефективний. Реалізація непрямих методів вимагає меншої бюрократичної роботи на всіх рівнях влади.
5.Податкова політика, орієнтована на стимулювання інновацій, повинна гармонійно „вбудовуватися” в національну інноваційну систему. Остання має бути орієнтована, зокрема, на створення необхідних умов для зростання податкового потенціалу країни, її регіонів. У свою чергу, рівень реалізації податкового потенціалу залежить від оптимального рівня і розподілу податкового навантаження. Виділено такі напрями вдосконалення механізму нарахування і стягування податку на прибуток: диференціація ставок податку залежно від рівня інноваційної активності, досягнутого платником податків; відновлення пільг по податку на прибуток на постійній основі для забезпечення дієвого регуляторного впливу держави на економіку через податкову політику. Пільги мають бути спрямовані на стимулювання початкових етапів відтворювального процесу від капітальних вкладень у фундаментальні дослідження до інвестицій у розширення виробництва; пільги мають бути нейтральні відносно сфер застосування капіталу, видів економічної діяльності, категорій платників податків; податкова політика держави на сьогодні має однаковою мірою стимулювати інвестиційну й інноваційну активність господарюючих суб'єктів.
6.На основі аналізу досвіду розвинених країн можна зробити висновки, що технічно податкове стимулювання нововведень має безпосередньо знайти своє відображення в особливих податкових пільгах, які по суті були б повним або частковим звільненням від оподаткування інвесторів і інноваторів. У цих пільгах має відображатися стимулююча сутність податків щодо інноваційного розвитку економіки, інвестиційна й інноваційна спрямованість податкової політики держави.
7.Загалом всі податкові пільги, спрямовані на посилення інноваційної активності, повинні в обов'язковому порядку мати такі спільні риси. Система основних податкових пільг має бути «прив'язана» до єдиного, існуючого у всіх розвинених країнах платежу до державного бюджету податку на прибуток підприємств. Система податкових пільг повинна диференціюватися за галузями, видами обладнання (на користь науково-дослідного), напрямами діяльності (на користь інвестування НДПКР), територіально (на користь важкодоступних і економічно менш розвинутих районів або на користь спеціальних науково-промислових зон, дослідних центрів, інноваційних інкубаторів, наукових парків, технополісів). Система податкових пільг має складатися з таких елементів, де кожна пільга мала б чіткий цільовий і адресний характер (наприклад, після введення в експлуатацію нового обладнання, після проведеного приросту витрат на НДПКР), а право на отримання податкової пільги наставало б відповідно до діючого законодавства автоматично, його не треба було б доводити й обґрунтовувати у вищих інстанціях. Повинен проводитися обов'язково офіційний статистичний облік та аналіз ефективності податкових пільг.
8.У роботі запропоновано застосування інноваційного податкового кредиту на підставі проведення платником податків технічних або технологічних інновацій у власному виробництві. Інноваційний податковий кредит має бути обов'язково оформлений відповідним договором, який має бути пов'язаний з реалізацією відповідного інноваційного проекту, програми. При цьому інноваційний податковий кредит має бути наданий за одним або декількома податками, особливо щодо податку на прибуток, ПДВ, місцевих податків. В основу податкового стимулювання інновацій і інвестицій, пов'язаних з нововведеннями, має бути покладена концепція «податки регулятор економіки НТП», у якій податки розглядають як засоби регулювання економіки нововведень у сфері НТП і забезпечення стабільного економічного зростання інноваційного типу.
9.Перерозподільний характер податкової політики держави, відповідно до пропозицій, полягатиме в тому, що за рахунок посилення податкового навантаження на споживання забезпечених людей і підприємницької діяльності, не пов'язаної з інвестиціями у виробничі нововведення, акумульовані кошти спрямовуватимуться на користь забезпечення фінансовими ресурсами інноваційних процесів для підвищення конкурентоспроможності й ефективності господарської діяльності і відповідних товарів.
10.Раціональна податкова політика в Україні має базуватися на системі таких основоположних принципів: податкове стимулювання випереджального збільшення інновацій порівняно з інвестиціями; забезпечення стабільних темпів зростання державних доходів не за рахунок посилення податкового тягаря, а шляхом підвищення ефективності економіки; створення сприятливих умов для розвитку приватної ініціативи й інвестування в товаропродукуючу сферу, для впровадження нових технологій, техніки і виконання прикладних науково-дослідних робіт; стимулювання реального експорту товарів і капіталів; захист вітчизняних товаровиробників і національного ринку від несприятливих зовнішніх умов; стимулювання нагромадження і переливання капіталу в ефективні й пріоритетні галузі реального сектора економіки; єдність податкової стратегії і тактики, державної та регіональної податкової політики в єдиному податковому просторі країни; інтеграція у світовий економічний і податковий простір.
11.Обґрунтовано напрями регуляторної політики й соціальну роль держави в сучасному суспільстві, що опосередковує функції державних органів щодо регулювання інновацій. До найважливіших з них належать: акумулювання коштів на наукові дослідження та інновації; координація інноваційної діяльності; стимулювання інновацій; створення правової бази для інноваційних процесів; кадрове забезпечення інновацій; формування науково-інноваційної інфраструктури; інституціональне забезпечення інноваційних процесів; регулювання соціальної та екологічної спрямованості інновацій; підвищення суспільного статусу інноваційної діяльності; регіональне регулювання інноваційних процесів; регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів.

12. До напрямів подальших наукових розвідок належать визначення ролі та функцій банків та інших фінансових інституцій у процесі державного стимулювання розвитку інвестицій; окреслення нових напрямів діяльності венчурних фондів і компаній; розробка підходів до підвищення привабливості наукової діяльності, стимулювання розвитку кадрового потенціалу країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АлександроваВ. Економічні проблеми державного прогнозування науково-технічного розвитку / В.Александрова, Ю.Бажал // Економіка України. 1999. №10. С.29-37.
2. АлександроваВ.П. Економічні аспекти державного програмування інновацій / В.П.Александрова // Вісник Інституту економічного прогнозування. 2002(1). С.18-39.
3. АлымовН.А. Экономические отношения в сфере научно-технической деятельности / Н.А.Алымов. Киев, 1992.
4. АнсоффИ. Стратегическое управление / И.Ансофф. М.: Экономика, 1989.
5. БабинцевВ.С. Формирование стратегии и выбор приоритетов научно-технического развития США / В.С.Бабинцев. М., 1998.
6. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: навчальний посібник / Ю.М.Бажал. К.: Заповіт, 1996. 240с.
7. БезчаснийЛ. Тенденції на світовому ринку капіталів та їх вплив на інвестиційну діяльність України / Л.Безчасний, С.Онишко // Економіка України. 2001. №3. С.4.
8. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д.Белл. М.: Academia, 1999, с. 288.
9. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств / М.Д.Білик. К.: Т-во Знання”: КОО, 1999. 312с.
10. Білорус О.Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О.Г.Білорус, Д.Г.Лук’яненко. К., 1998. 392с.
11. Білюк А.В. Ефективність державної політики щодо фінансування інноваційних проектів в Україні / А.В.Білюк // Materialy IV Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji Nowoczesnych naukowych osiągnięć 2008”. Przemyśl.: Nauka i studia, 2008. Т.7. Ekonomiczne nauki. Państwowy zarząd. S.61-63.
12. Білюк А.В. Інноваційна діяльність як стимулювання розвитку країни / А.В.Білюк // Тези VIIІ Міжнар. наук. конгресу, 2728 березня 2008р. Х.: Вид-во ХарРІНАДУ Магістр”, 2008. С.189.
13. БілюкА.В. Науково-технічний потенціал розширення інноваційної діяльності в Україні / А.В.Білюк // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. №1. С.20-24.
14. Білюк А.В. Податкове регулювання інновацій в Україні / А.В.Білюк // Економіка та держава. 2008. №6. С.85-87.
15. БілюкА.В. Пріоритети державного податкового стимулювання інноваційної діяльності в Україні / А.В.Білюк // Економіка та держава. 2009. №1. С.80-83.
16. БілюкА.В. Регулювання інноваційної діяльності в економіці / А.В.Білюк // Наука і вища освіта: тези доповідей учасників 16-ї міжнародної наукової конференції молодих науковців, м.Запоріжжя: у 4т. / Класичний приватний університет. Запоріжжя: КПУ, 2008. Т.2. С.202-203.
17. БілюкА.В. Роль налоговой политики государства с позиций эволюционной экономики / А.В.Білюк // Формирование инновационной системы экономики и образования в условиях глобализации: материалы международной научно-практической конференции 11апреля 2008г. Воронеж, 2008. Ч.2. С.5-6.
18. БілюкА.В. Роль податків у формуванні доходів окремих секторів економіки / А.В.Білюк // Економіка та держава. 2008. №5. С.45-46.
19. Білюк А.В. Теоретичні підходи інвестиційного механізму у державному податковому регулюванні інноваційного розвитку економіки / А.В.Білюк // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. №4. С.36-41.
20. БілюкА.В. Шляхи вдосконалення державного стимулювання та фінансової підтримки інновацій / А.В.Білюк // Донецький державний університет управління Державне управління”: зб. наук. пр. Донецьк, 2007. Вип.93. Т.8. С.43-51.
21. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент / И.А.Бланк. К.: Ника-Центр: Эльга, 2001. 448с.
22. БланкИ.А. Управление формированием капитала / И.А.Бланк. К.: Ника-Центр: Эльга, 2000. 512с.
23. Бойко И.В. Национальная инновационная политика: из мирового опыта / И.В.Бойко // Инновации. 2002. №4(51). С.28-31.
24. БойкоИ.В. Регион: первичный уровень формирования национальной инновационной системы. ОРЕС.RU. 19.03.2003.
25. БубенкоП.Т. Перспективи інноваційного розвитку регіонів // Інновації: проблеми науки і практики / П.Т.Бубенко. Х.: ІНЖЕК, 2006. С.147.
26. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку: монографія / П.Т.Бубенко. Х.: НТУ ХПГ”, 2002. 316с.
27. БузькоИ.Р. Экономический риск и управление инновационной деятельностью / И.Р.Бузько. Киев, 1996.
28. БуткоМ. Інвестиційна політика: загальнодержавний і регіональний вибір / М.Бутко, М.Мурашко // Схід. 1999. №1-2.
29. БуткоМ.П. Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідний період / М.П.Бутко. К.: Знання України, 2005. С.186.
30. ВарналійЗ.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С.Варналій. К.: Т-во Знання”: КОО, 2001. 277с.
31. ВасильевН.М. Лизинг как механизм развития инвестиций и предпринимательства / Н.М.Васильев, С.Н.Катырин, Л.Н.Лепе. М.: Дека, 1999. 280с.
32. Веблен Т. Теория праздного класса / Т.Веблен. М.: Прогресс, 1984. 367с.
33. ВишиванаБ.М. Оцінка експортно-імпортної діяльності в Україні / Б.М.Вишивана // Фінанси України. 2008. №1. С.55-64.
34. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК (теоретичні і практичні аспекти) / відп. ред. акад. УААН В.М.Трегобчук. К.: Інститут економіки НАН України, 2003. С.27.
35. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику / В.В.Вітлінський. К.: Деміург, 1996. 212с.
36. ВітлінськийВ.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / В.В.Вітлінський, П.І.Верченко. К.: КНЕУ, 2000. 292 с.
37. Гальчинський А. Стабілізація гривні: проблеми та перспективи / А.Гальчинський // Дзеркало тижня. 2002. №7(392). 11 травня. С.7.
38. Гальчинський А. Інноваційна стратегія українських реформ / А.Гальчинський, В.Геєць, А.Кінах, В.П.Семиноженко. К.: Знання України, 2002.
39. ГеєцьВ. Інновативно-інноваційний шлях розвитку модернізаційний проект розвитку української економіки і суспільства початку ХХ століття / В.Геєць // Банківська справа. 2003. №4(52). С.4-32.
40. ГеєцьВ. Чи має місце стабільне економічне зростання в Україні? / В.Геєць // Сприяння сталому економічному зростанню в Україні / за ред. Штефана фон Крамона-Табаделя, І.Акімової. К.: Альфа-Принт, 2001. 347с.
41. ГеєцьВ.М. Інновативно-інноваційний шлях розвитку модерні-заційний проект розвитку української економіки і суспільства початку ХХІ століття / В.М.Геєць // Банківська справа. 2003. №4(52). С.3-32.
42. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання / В.М.Геєць. К.: Ін-т економ. прогнозув., 2000. 344с.
43. ГелбрейтДж. Экономические теории и цели общества: пер. с англ. / Дж.Гелбрейт. М.: Прогресс, 1979.
44. Герасимчук М. Тенденції розвитку промисловості України на сучасному етапі / М.Герасимчук // Економіка України. 2002. №3. С.24.
45. ГлазьєвС.Ю. Экономическая теория технического развития / С.Ю.Глазьев. М.: Наука, 1990. С.230.
46. Государственное регулирование сельского хазяйства: концепции, механизмы, эффективность. М.: ВИАПИ имени А.А.Никонова: Энциклопедия российских деревень, 2005. С. 186.
47. ГриневБ.В. Инновационные перспективы Украины / Б.В.Гринев, В.А.Гусев, В.В.Редько. Х.: Інститут монокристаллов, 2003. С.64.
48. ГубенкоП.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку / П.Т.Губенко. Х.: НТУ ХПІ”, 2002. С.2627.
49. Губський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах / Б.Губський // Економіка України. 1999. №4. С.411.
50. Гусев В.А. К вопросу о перспективах инновационного развития / В.А.Гусев // Зеркало недели. 1998. №44.
51. Данилишин Б. Интеллектуальные ресурсы в экономическом росте: пути улучшения их использования / Б.Данилишин, В.Куценко // Экономика Украины. 2006. № 1. С.7172.
52. Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України / М.Данько // Економіст. 2005 №10. С.2632.
53. Данько М. Проблеми прогнозування інноваційно-технічного розвитку економіки / М.Данько // Економіка України. 2000. №5. С.3241.
54. ДанькоМ. Проблеми прогнозування інноваційно-технічного розвитку України / М.Данько // Економіка України. 2000. №5. С. 35.
55. ДаційО.І. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві України / О.І.Дацій. К.: ННЦ ІАЕ, 2004. С.11.
56. Диксон П. Бизнес-тренды: Стратегическое моделирование будущего / П.Диксон. М.: Эксмо, 2005. 480с.
57. ДоланЭ.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Э.Дж.Долан, К.Д.Кэмпбелл, Р.Д.Кэмпбелл. М.: Профико, 1991.
58. ДолланЭ.Дж. Рынок: макроэкономическая модель: пер. с англ. / Э.Дж.Доллан, Д.Линдсей. СПб.: Автокомп, 1992. 268с.
59. ДоронинаМ.С. Организация деятельности инвестиционных фондов и компаний / М.С.Доронина. Харьков, 1996.
60. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / за ред. д.е.н. Ю.М.Бажала. К.: Ін-т економ. прогнозув., 2002. 320с.
61. Иванова Н.И. Национальные инновационные системы / Н.И.Иванова. М.: Наука, 2002. 244с.
62. Інноваційна складова економічного розвитку: монографія / НАН України, Ін-т економіки; відп. ред. Л.К.Безчасний. К., 2000. 261с.
63. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, А.К.Кінах, В.П.Семиноженко. К.: Знання України, 2002. 336с.
64. КабановА.И. Механизм управления инновационными процессами на современном этапе / А.И.Кабанов. Д., 1999. С.26-27.
65. КаліцькийБ.А. Висхідні позиції України на шляху формування інноваційної орієнтованої економіки / Б.А.Каліцький // Економіка і прогнозування. 2004. №3. С.3138.
66. КаракайЮ. Роль государства в стимулировании инновационной деятельности / Ю.Каракай // Экономика Украины. 2007. №3. С.14-21.
67. КириленкоІ.Г. Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі / І.Г.Кириленко // Економіка АПК. 2003. №1. С.3-11.
68. КисільМ.І. Інвестиційні складові доктрини аграрної політики України / М.І.Кисіль // Економіка АПК. 2003. №7. С.8287.
69. КомаринськийЯ. Фінансово-інвестиційний аналіз: навчальний посібник / Я.Комаринський, І.Яремчук. К.: Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана, Агентство Книга пам’яті України”, 1996. 298с.
70. КондратовМ. Проблеми регіональної промислової політики. Інноваційний розвиток України / М.Кондратов // Економіст. 2005. №4. С.3740.
71. Коробейников О.П. Формирование стратегии инновационного развития промышленных предприятий / О.П.Коробейников, А.А.Трифилова // Наука и промышленность России. 2002. №10. С.22-32.
72. Крисанов Д. Инновационный фактор развития пищевой промышленности Украины / Д.Крисанов. 2007. №4. С.7182.
73. Кристальний О.В. Організаційно-економічні особливості інноваційної діяльності / О.В.Кристальний // Економіка АПК. 2005. №8. С.1013.
74. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І.Крупка. Львів: Видавничий центр Львівський національного університету імені Івана Франка, 2001. 608с.
75. КузьминО.Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: підручник / О.Є.Кузьмин, Н.І.Горбань. Львів: КомпактЛВ, 2005.
76. ЛаскавийА.О. Теорія і практика формування основ ринкової економіки / А.О.Ласкавий. К., 1994. 115с.
77. Леонов М.Д. Інвестиційні фонди на фінансовому ринку України / М.Д.Леонов. К., 1996.
78. Леонтьев М. Беспредельный ресурс / М.Леонтьев // Компания. 2001. №21. С.14.
79. ЛопкоО. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання / О.Лопко. К., 1999. 253с.
80. ЛукіновІ. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України / І.Лукінов // Економіка України. 2001. №6. С.4.
81. Лукінов І.І. Продовольча безпека та її гострота у світовому вимірі / І.І.Лукінов // Економіка АПК. 2001. №4. С.33-36.
82. ЛяшенкоВ.И. Использование лизинга в развитии предпринимательства и инвестиционной сферы за рубежом / В.И.Ляшенко, В.В.Бережной. Донецк: ИЭП НАНУ, 1997. 84с.
83. МайбуровВ. Опыт образовательной реформы в КНР / В.Майбуров // Мировая экономика и международные отношения. 2006. №6. С.9498.
84. Макконелл К.Р. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: в 2т.: пер. с англ. 11-го изд. / К.Р.Макконелл, С.Л.Брю. М.: Республика, 1992. Т.1. 399с.
85. МарксК. Сочинения / К.Маркс, Ф.Енгельс. М.: Политиздат, 1976. Т.46, ч.1. 476с.
86. МочернийС. Моделі трансформаційних процесів економіки / С.Мочерний // Економіка України. 2000. №2. С.11-17.
87. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: статистичний збірник. К., 2005. С.126.
88. Національні заощадження та економічне зростання / Інститут економічного прогнозування; за ред. д.е.н. Б.Є.Кваснюка. К.: МП Леся”, 2000. 304с.
89. НиколаевА.И. Инновационное развитие и культура / А.И.Николаев // Наука и наукознание. 2001. №2. С.54-65.
90. НортД. Институциональные изменения: рамки анализа / Д.Норт // Вопросы экономики. 1997. №3. С.6-17.
91. О. Амоша Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О.Амоша // Економіст. 2005. № 6. С.28-32.
92. Оболенский В. Технологическое соперничество на мировом рынке / В.Оболенский // Мировая экономика и международные отношения. 2003. №7. С.3-12.
93. ОйкенВ. Основные принципы экономической политики / В.Ойкен; пер. с нем. Л.А.Козлова и Ю.И.Куколева; общ. ред. Л.И.Цедиоина, К.Херманн-Пиллата. М.: Прогресс: Универс. 2005. 494с.
94. ПашутаМ. Мале підприємство та інновації як фактори зростання економіки // Економіст. 2004. №1. С.50-55; БойкоО. Проблеми інноваційного розвитку в промисловості України / О.Бойко // Економіст. 2004. №5. С.8284.
95. ПересадаА.А. Інвестиційний процес в Україні / А.А.Пересада. К.: Лібра, 1998. 392с.
96. ПетровВ.М. Інноваційні пріоритети технічної політики в АПК / В.М.Петров // Економіка АПК. 2005. №7. С.15.
97. Пономаренко В.С. Стратегія розвитку підприємництва в умовах кризи: монографія / В.С.Пономаренко, О.М.Тридід, М.О.Кизим. Х.: ІНЖЕК, 2003.
98. Портер М.Э. Конкуренция: пер. с англ. / Э.Майкл Портер . М.: Вильямс, 2000.
99. Послання Президента України до Верховної Ради України. К., 2003. С.31-32.
100. Послання Президента України до Верховної Ради України Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році”. К. С.35-36.
101. Послання Президента України до Верховної Ради України Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році” // Економіст. 2003. №5. С.44-45.
102. ПриковС.І. Моделі і сценарії структурно-інноваційної перебудови економіки України / С.І.Приков // Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки: збірник наукових праць ОІЕ НАН України. К., 2004. С.7.
103. Роль прямых иностранных инвестиций в развитии внешней торговли стран Центральной и Восточной Европы // БИКИ. 2000. 2 грудня.
104. Рубан В. Інноваційна модель стратегічного розвитку України: Методологія і досвід / В.Рубан, О.Чубукова, В.Некрасов // Економіка України. 2003. №6(499). С.14-19.
105. Рынок. Бизнес. Коммерция. Экономика: толковый терминологический словарь. 4-е изд. М.: Маркетинг, 1998. 403с.