РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА-ПРАКТИКА ЗАСОБАМИ КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНОГО ВПЛИВУ

Краткое описание

ЧЕРКАСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТіменіБОГДАНАХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

Білуха Тамара Іванівна
УДК 159.923.2: 159.964

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА-ПРАКТИКА ЗАСОБАМИ КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНОГО ВПЛИВУ

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Яценко Тамара Семенівна
доктор психологічних наук, професор, академік АПН України

Черкаси 2006

ЗМІСТ

ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1
ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНЕ СТАНОВЛЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ.. 13
1.1. Теорії професійного розвитку особистості 13
1.2. Фахова підготовка практичного психолога як складова його професійного становлення. 23
1.3. Узагальнена характеристика професійно-особистісних якостей майбутнього психолога-практика. 32
1.4. Теоретико-методологічні засади розвитку особистості 36
1.4.1. Філософськопсихологічний підхід до проблеми виховання. 36
1.4.2. Феномен педагогічного впливу у вітчизняних педагогічно-психологічних дослідженнях. 41
1.4.3. Активне соціально-психологічне навчання та освітні технології 48
Висновки до першого розділу. 59
РОЗДІЛ 2
ДИСФУНКЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ЇХ ДОЛАННЯ ЗАСОБАМИ КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНОГО ВПЛИВУ.. 61
2.1. Психосоціальний розвиток особистості та виховання. 61
2.2. Дисфункції особистості та регресивні тенденції психіки. 73
2.3. Нівелювання регресивних тенденцій психіки в процесі психокорекції майбутнього психолога-практика. 77
2.4. Глибинно-психологічне пізнання у межах психодинамічної теорії 82
2.5. Діагностика та психокорекція регресивних виявів за допомогою психоаналізу комплексу тематичних малюнків. 85
Висновки до другого розділу. 91
РОЗДІЛ 3
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНИМИ ЗАСОБАМИ.. 94
3.1. Взаємозв’язок психокорекції та виховання. 94
3.2. Виховні аспекти психоаналізу та глибинно-психологічної корекції 99
3.3. Корекційно-виховні засоби, що сприяють розвитку особистості майбутнього практичного психолога. 106
3.3.1. Організація та проведення виховних заходів на психологічному факультеті. 106
3.3.2. Психокорекційні аспекти виховних засобів у підготовці практичного психолога на психологічному факультеті ВНЗ. 109
3.3.3. Студентське самоврядування як чинник професійно-особистісного становлення майбутнього практичного психолога. 132
3.4. Результативність корекційно-виховного процесу в аспекті особистісних змін майбутнього психолога. 136
Висновки до третього розділу. 151
ВИСНОВКИ.. 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 156
ДОДАТКИ.. 196
Додаток А. Стенограма психоаналізу комплексу тематичних малюнків студентки О. 197
Додаток Б. Комплекс тематичних психомалюнків студентки О. 217
Додаток В. Стенограма фрагменту психокорекційного заняття з учасницями конкурсу Міс психологічного факультету”. 252
Додаток Д. Фото іграшок. 274
Додаток Е. Програми традиційних виховних заходів на психологічному факультеті Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. 283
Додаток Ж. Фоторепортаж виховних заходів психологічного факультету Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. 326
Додаток З. Анкети. 352

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку України, демократизація суспільства ставлять перед вітчизняними психологією та педагогікою нові завдання, одним із яких є якісна підготовка висококваліфікованих психологів-практиків. Згідно з Указом Президента України „Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні”, Законом України „Про вищу освіту”, Державною національною програмою „Освіта” („Україна ХХІ століття”), стратегічним завданням реформування освіти є гуманістичне її спрямування, що реалізується, зокрема, через впровадження у навчально-виховний процес сучасних психолого-педагогічних технологій. Як відомо, до головних вимог Болонського процесу, рівноправним учасником якого нещодавно стала й Україна, належить якість підготовки фахівців як умова інтеграції у світовий освітній простір. Особливої ваги при цьому набуває практична психологія, яка уможливлює професійне становлення на засадах особистісного розвитку в процесі навчання та виховання [115].
Система підготовки спеціалістів у галузі практичної психології потребує вдосконалення. Професійна підготовка майбутніх практичних психологів не може обмежуватися лише оволодінням спеціальними знаннями, уміннями, навичками. У процесі виконання професійних функцій фахівець реалізує себе як особистість. Низький рівень особистісної підготовки психологів-практиків до виконання професійних обов’язків не дозволяє значній частині випускників психологічних факультетів реалізувати свій творчий потенціал, ускладнює процес досягнення високого рівня професійної майстерності.
Проблему розвитку особистісного потенціалу фахівця досліджували такі українські педагоги й психологи, як Г.О.Балл, Ж.П.Вірна, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, З.С.Карпенко, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, В.В.Рибалка, В.А.Семіченко, С.О.Сисоєва, Т.С.Яценко та ін.
Специфіка практичної психології потребує, як відомо, відповідного змісту, форм та методів підготовки психологів-практиків. Аналіз науково-психологічної літератури засвідчує, що проблема фахової підготовки психологів-практиків зводиться не лише до набуття ними професійно значущих якостей, а й потребує застосування адекватних та ефективних шляхів їх формування.
Недостатньо дослідженою в контексті професійної підготовки майбутніх психологів-практиків залишається проблема інтеграції фахової підготовки й виховної роботи. Інтеграція проявляється в тому, щоб виховний захід не лише відповідав високим критеріям психологічної організації, а й ніс у собі психокорекційний ефект, що цілісно обумовлює його корекційно-виховний вплив. Тому дисертаційне дослідження було спрямоване на виявлення взаємозв’язків виховного та психокорекційного процесів, що потребувало окреслення виховних аспектів психоаналізу та врахування здобутків глибинної психології. Вирішення означеної проблеми сприяє удосконаленню професійної підготовки майбутніх психологів-практиків з урахуванням необхідності розуміння ними глибинно-психологічних механізмів психіки.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження обумовлена проблемою підвищення рівня фахової підготовки психологів-практиків у вищих навчальних закладах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264) та плану НДР Академії педагогічних наук України з напряму Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”, Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”. Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 1 від 28 серпня 2003 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 29 березня 2005 року).
Об’єктом дослідження виступає процес професійної підготовки майбутніх психологів-практиків на психологічних факультетах ВНЗ.
Предметом дослідження є розвиток особистості майбутнього психолога-практика в процесі фахової підготовки за умов інтеграції корекційних та виховних впливів.
Мета роботи полягає у виявленні особливостей розвитку особистості майбутнього психолога в процесі використання засобів корекційно-виховного впливу.
Концептуальні ідеї дослідження. Дослідження ґрунтується на ідеї взаємодії та синтезу теоретичних і практичних знань у процесі професійної підготовки майбутніх психологів-практиків засобами групової психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання (АСПН) та інтегрованої з ним виховної творчості викладачів. В основу концепції дослідження покладено: психодинамічну теорію; положення про функційні особливості несвідомого в його єдності зі свідомою сферою; цілісне розуміння психіки суб’єкта в її суперечливо-динамічних характеристиках.
Провідна ідея дослідження полягає в тому, що інтенсифікація розвитку особистості психолога-практика як передумова його професійного становлення може бути здійснена шляхом використання в системі фахової підготовки комплексу корекційно-виховних засобів.
В основу дослідження покладено припущення, що впровадження в професійну підготовку психологів-практиків на психологічних факультетах ВНЗ комплексу психодинамічно зорієнтованих корекційно-виховних засобів сприяє розвитку особистості майбутнього фахівця як передумови ефективності його професійної діяльності.
Останнє може конкретизуватися у наступних положеннях:
а)ефективність використання комплексу виховних засобів пов’язана із професійним рівнем забезпечення психокорекційних курсів глибинно-психологічного спрямування, яким є АСПН;
б)ефективність використання засобів корекційно-виховного впливу визначається мірою актуалізації творчого потенціалу студентів, чому сприяють учбові курси АСПН.
Реалізація поставленої мети та доведення гіпотез дослідження передбачають вирішення таких завдань:
1.Обґрунтувати теоретичні та методичні засади реалізації корекційно-виховних засобів, які сприяють розвитку особистості майбутніх психологів-практиків.
2.З’ясувати спільні й відмінні характеристики процесів виховання та психокорекції.
3.Розкрити виховні резерви психоаналізу та глибинної психокорекції (за методом АСПН).
4.Дослідити психокорекційні аспекти виховних засобів у підготовці майбутніх психологів-практиків.
5.Визначити ефективність корекційно-виховного впливу на розвиток особистості майбутніх психологів-практиків.
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять: принципи детермінізму та системності (П.К.Анохін, А.В.Брушлінський, А.В.Фурман та ін.); положення про запровадження неперервної освіти в Україні (В.П.Андрющенко, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва та ін.); методологія системного підходу до розуміння особистості (І.Ф.Бурлачук, С.Д.Максименко, В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семіченко та ін.); твердження про особистість як активний суб¢єкт діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн, М.В.Савчин, В.О.Татенко); інструментарій особистісно-орієнтованого підходу в галузі практичної психології (Г.О.Балл, О.Ф.Бондаренко, М.Й.Боришевський, Ж.П.Вірна, І.А.Зязюн, Н.В.Чепелєва та ін.); наукові праці, присвячені основам ефективної психологічної та педагогічної підготовки психологів-практиків (Н.І.Пов’якель, В.П.Потапова, Т.С.Яценко та ін.); системно-цілісний підхід до розуміння особистості (З.С.Карпенко, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Т.М.Титаренко, А.В.Фурман, Т.С.Яценко та ін.); положення про зв’язок свідомої та несвідомої сфер психіки (Н.Ф.Каліна, З.Фрейд, К.Ґ.Юнг, Т.С.Яценко та ін.); науковий підхід до розуміння структури

Список литературы

ВИСНОВКИ

1.Аналіз наукових джерел з проблеми психокорекції та виховного впливу на особистість засвідчує грунтовне висвітлення цих феноменів вітчизняними й зарубіжними дослідниками. Разом з тим, є підстави констатувати, що поза увагою науковців залишається проблема поєднання виховання й психокорекції в аспекті розвитку особистості майбутніх психологів-практиків, що сприяло б більш повній їх самореалізації в процесі підготовки до фахової діяльності. Крім того, виявлено різнобічність підходів науковців щодо виокремлення професійно-важливих рис особистості майбутніх фахівців у галузі практичної психології, як і те, що спільним для досліджень є недостатність уваги щодо інтеграційних процесів виховання та психокорекції, котра активно розвивається в останні роки. Залишається також недостатньо висвітленим питання взаємозв’язків між цими феноменами, що й визначило актуальність теми дисертаційного дослідження.
2.В результаті аналізу наукової літератури виокремлено істотні характеристики виховання та психокорекції, які сприяють особистісному зростанню майбутнього фахівця психолога-практика. І виховання, і психокорекція є специфічним впливом на психіку суб’єкта, спрямованим на адаптацію до соціуму з метою самостановлення й самореалізації особи. Специфіка психокорекції полягає в тому, що вона більшою мірою стосується усталених характеристик психіки суб’єкта і є доцільною в роботі з контингентом дорослих, стимулює довиховання” й перевиховання”. Виховання передбачає пластичність психіки, яка властива дитячому періоду розвитку особистості. Якщо психокорекція здійснює опосередкований вплив на суб’єкта і пов’язана з його когнітивним потенціалом, то виховання це внесення прямих поправок у процес становлення особистості.
3.Концептуальна інтеграція ідей психоаналітичної педагогіки і теорії виховання підводить до розгляду виховання як процесу спонукання суб’єкта до подолання принципу задоволення й заміщення його принципом реальності. Психоаналіз наголошує на необхідності вивчення педагогами й батьками глибинних механізмів формування психіки дітей, розкриття внутрішнього світу дитини з її емоційними особливостями, а також на необхідності проходження педагогами й батьками психоаналізу як важливої передумови ефективності виховного впливу.
4.Психокорекційний метод АСПН, розроблений академіком АПН України Т.С.Яценко у межах психодинамічного підходу, має як спільні ознаки з освітніми технологіями, так і відмінні, а саме: врахування індивідуальної неповторності психіки суб’єкта в єдності свідомих і несвідомих її аспектів; здатність глибинної психокорекції надавати індивідуалізовану допомогу учасникам навчання; робота з плинним” матеріалом в ситуації тут і зараз” та ін. Натомість освітнім технологіям властиве акцентування уваги на забезпеченні стандартизованого підходу до формування й розвитку особистості, відсутність постановки проблеми самореалізації та глибинно-психологічного пізнання внутрішніх бар’єрів.
5.Проведене дослідження доводить, що професійно-особистісне становлення майбутнього психолога-практика ускладнюють регресивні тенденції психіки, які піддаються глибинно-психологічній корекції засобами АСПН. Розвиток рефлексії в процесі глибинно-психологічного пізнання викликає прогресивні особистісні зміни суб’єкта як передумови його фахового становлення. Виховні аспекти АСПН забезпечуються принципами групової роботи (щирість, відкритість, активність, спонтанність, тут і зараз”, конфіденційність, безоцінність, відсутність критики, взаємодія на рівні людиналюдина” та ін.) та груповою динамікою в напрямку до інтеграції групи. За таких умов створюється специфічна атмосфера психологічної захищеності, яка сприяє не лише глибинно-психологічному пізнанню, а й корекції характерологічних рис учасників, зміні уявлень про інших людей у розумінні доброзичливого ставлення до них.
6.Взаємозв’язок психокорекції та виховання, який забезпечувався відповідними корекційно-виховними засобами, зорієнтований на гармонізацію розвитку особистості і слугує її творчій самореалізації, оптимізації спілкування. Зокрема, виховні заходи Тиждень першокурсника”, Міс психологічного факультету”, Новорічний бал-маскарад”, Від сесії до сесії” та ін. зінтегровані з психокорекцією в аспекті реалізації принципів відкритості, спонтанності, щирості, завдяки чому створюється підґрунтя для максимального розкриття творчого потенціалу, формується гуманістична спрямованість особистості, самостійність, доброзичливість, ораторські вміння. Використання корекційно-виховних засобів на психологічному факультеті є необхідною передумовою фахової підготовки психологів-практиків і відповідає вимозі відкорегованості майбутнього психолога-практика за критеріями відкритості новому досвіду, нівелювання мортідно-регресивних тенденцій, глибинного осягнення власної особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука,1981. С. 19 44.
2. Абдульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
3. Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 206 с.
4. Аврамченко С. М. Пізнання внутрішньої суперечливості психіки суб’єкта методом психомалюнку: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2004. 20 с.
5. Аврамченко С. М., Білуха Т. І., Лисенко О. М., Теслюк П. В. Академік АПН України Яценко Тамара Семенівна: науково-творчий шлях 1972 2002. Черкаси; Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького, 2002. 103 с.
6. Адлер А. Индивидуальная психология, её гипотезы и результаты // Практика и теория индивидуальной психологии. М., 1995. С. 19 38.
7. Адлер А. Индивидуальная психология и психоанализ // Наука жить. К., 1997. С. 251 271.
8. Адлер А. Лекции по аналитической психологии. М.: Рефл-бук, 1996. 278 с.
9. Адлер А. Наука жить. К.: Port-Royal, 1997. 288 с.
10. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / Пер.с нем. М.: Фонд За экономическую грамотность”, 1995. 296 с.
11. АйвиА.Е., АйвиМ.Б., Саймэк-ДаунинигЛ. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство. М.: Психологический колледж, 1999. 487 с.
12. Айві А. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта: Навчальний посібник. К.: Сфера, 1998. 342 с.
13. Акимова М. К. Психофизиологический подход к анализу интеллекта // Психофизиологические вопросы становления профессионала. М., 1976. Вып. 2. С. 69 85.
14. Аминов Н. А., Молоканов М. В. Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов // Вопросы психологии. 1992. № 1. С. 74 83.
15. Ананьев Б. Г. К постановке развития детского самосознания. М.: Известия АПН РСФСР, 1948. Вып. 18. С. 102 124.
16. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. 282 с.
17. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
18. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды: В 2 т. М.: Наука, 1977. 380 с.
19. Анисимов О. С. Развивающие игры и игротехника. Новгород, 1979. 177 с.
20. Анциферова Л. И., Завалишина Д. Н., Рыбалко Е. Ф. Категория развития в психологи // Категории материалистической диалектики в психологи. М.: Наука, 1988. С. 22 55.
21. Анциферова Л. И. К психологии личности как развивающейся системе // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С. 3 19.
22. Анцыферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуации и психологическая защита. // Психологический журнал. 1994. №1. С. 3 18.
23. Артемьева Т. И. Взаимосвязь потенциального и актуального в развитии личности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 67 86.
24. Асеев В. Г. Единство содержательной и динамической сторон личности в воспитательном процессе // Психология формирования и развития личности М., 1981. С. 198 222.
25. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976. 158 с.
26. Асмолов А. Г. Психология индивидуальности: Методологические основы развития личности в историко-эволюционном процессе. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. 96 с.
27. Балакін В. Г. Організація навчально-виховного процесу в центрі професійної перепідготовки // Дис. ... канд. пед. наук: 13.00. 04 Кривий Ріг, 1996. 396 с.
28. Балей С. Зібрання праць: У 5 т. і 2 кн. Львів-Одеса: ІФЛІС ЛФС Cogito”, 2002. Т.1. 487 с.
29. Балинт М. Базисный дефект: терапевтические аспекты регрессии / Пер. с англ. М.: Когито-Центр, 2002. 256 с.
30. Балл Г. До визначення засад раціогуманістичного підходу в методології психологічної науки // Психологія і суспільство. 2000. №2. С. 74 90.
31. Балл Г. А. Психология в рациогуманистической перспективе: Избранные работы. К.: Основа, 2006. 408 с.
32. Балл Г. О., Бургин М. С. Анализ психологических воздействий и его педагогическое значение // Вопросы психологии. 1994. № 4. С. 56 66.
33. Бассин Ф. В. О силе Я” и психологической защите // Вопросы философии. 1969. № 2. С.118 125.
34. Бассин Ф. В., Бурлакова М. К., Волков В. Н. Проблема психологической защиты // Психологический журнал. 1988. № 3. С. 30 41.
35. Бачериков Н. Е., Воронцов М. П., Добромиль Э. И. Психогигиена умственного труда учащейся молодежи. К.: Здоровье, 1988. 168 с.
36. Белей М. Д. Деякі психологічні аспекти формування життєвих смислів особистості // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай, 2005. Вип. 10. Ч. 2. С. 219 228.
37. Бердяев Н. Самопознание. М.: Мысль, 1991. 320 с.
38. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. М.: Прогресс, 1988. 400 с.
39. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
40. Бессознательное. Природа. Функции. Методы исследования: В 4 т. Тбилиси: Мецниереба, 1978 1985. Т.1 4
41. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. К.: Либідь, 2003. Кн. 2. 342 с.
42. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
43. Біла О. Г. Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків): Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2002. 19 с.
44. Блага К., Шебек М. Я твой ученик, ты мой учитель: Кн. для учителя / Пер. с чеш. М.: Просвещение, 1991. 143 с.
45. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. М.: КСП, 1996. 247 с.
46. Бодалёв А. А. Личность и общение. М., 1983. 356 с.
47. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
48. Божович Л. И. Проблемы развития мотивационной сферы ребёнка // Изучение мотивации поведения детей и подростков. М., 1972. С. 7 44.
49. Большая энциклопедия психологических тестов. М.: Эксмо, 2005. 416 с.
50. Большой толковый психологический словарь./ Пер. с англ. М.: ООО Изд-во АСТ”; Изд-во Вече”, 2003. Т. 2: /П Я/ 560 с.
51. Бом Д. Квантовая теорія. М.: Наука, 1965. 727 с.
52. Бондаренко А. Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика // Моск. психотерапевт. журнал. 1993. №1. С.63 77.
53. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика: Учеб. пособие. К.: Укртех прес, 1997. 216 с.
54. Бондаренко Л. И., Таглин С. А., Баженов А. В. Психоанализ и культурология: Учебно-методологическое. пособие. Харьков: ХГУ, 1991. 220 с.
55. Борисова Е. М. Индивидуальное своеобразие становления профессионала // Психофизиологические вопросы становления профессионала. М., 1976. Вып. 2. С. 6 18.
56. Боришевський М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. №3. С. 26 33.
57. Боришевський М. Й. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навч.-методичний посібник. К., 1999. 90 с.
58. Брагина В. Д. Представление о профессии и самооценка профессионально важных качеств у учащейся молодёжи // Вопросы психологии. 1976. № 2. С. 146 150.
59. Браун Д. Психология Фрейда и постфрейдисты. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1998. 420 с.
60. Бурлачук Л. Ф. Введение в практическую психологию. К.: Ника-Центр, 1997. 126 с.
61. Бурлачук Л. Ф., Грабская И. А., Кочарян А. С. Основы психотерапии. К.: Ника-Центр; М.: Алетейя, 1999. 320 с.
62. Василец Т. В. Подвижность как свойство нервных процессов. Генетический аспект проблемы // Проблемы генетической психофизиологии человека. М., 1978. С. 111 112.
63. Василюк Ф. Е. От психологической практики к психологической теории // Московский психотерапевтический журнал. 1992. №1.
64. Василюк Ф. Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. М.: МГУ, 1984. 200 с.
65. Васянович Г. П. Збірка наукових праць. Львів, 2006. 448 с.
66. Вердербер Р., Вердербер К. Психология общения. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. 320 с.
67. Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001 416 с.
68. Винникотт Д. Игра и Реальность. М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2002. 288 с.
69. Винникотт Д. В. Использование объекта / Антология современного психоанализа. М., 2000. Т. 1. С. 447 454.
70. Винникотт Д. В. Маленькие дети и их матери. М.: Класс, 1998. 80 с.
71. Винникотт Д. В. Переходные объекты и переходные явления: исследование первого не-я” // Антология современного психоанализа / Под редакцией А.В.Россохина. М., 2000. Т. 1. С. 186 200.
72. Винникотт Д. В. Способность к одиночеству // Антология современного психоанализа / Под редакцией А.В.Россохина Т. 1 М.: Институт психологии РАН, 2000. С. 254 260.
73. Вірна Ж. П. Інтернальність та індивідуальний стиль саморегуляції в професійному становленні психолога // Педагогіка і психологія професійної освіти. 2003. №1. С. 192 202.
74. Вірна Ж. П. Формування професійного ставлення до клієнта в процесі підготовки практичних психологів: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. К., 1996. 24 с.
75. Возрастная и педагогическая психология / Под. ред. А. В. Петровского. М.: Просвещение, 1979. 320 с.
76. Волков Ю. Г., Поликарпов В. С. Человек: Энциклопедический словарь. М.: Гардарики, 2000. 520 с.
77. Волошина В. В., Долинська Л. В., Ставицька С. О., Темрук О. В. Загальна психологія: Практикум: Навч.посібник. К.: Каравела, 2006. 280 с.
78. Воспитание детей и психоанализ: Сборник. М.: Рефл-Бук, Ваклер, 2000. 304 с.
79. Вульф М. Психологія дитячих примх. Одеса, 1929.
80. Вульф М. Фантазія та реальність у психіці дитини. Одеса, 1926.
81. Выготский Л. С. Педагогическая психология. М.: Наука, 1991. 139 с.
82. Галузевий стандарт вищої освіти. Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра за спеціальністю 6.010100 Практична психологія” напряму підготовки 0101 Педагогічна освіта”. К.: Міністерство освіти і науки України, 2004. 325 с.
83. Гартманн Х., Крис Э., Лёвенштейн Р. М. Заметки по теории агрессии // Антология современного психоанализа / Под ред. А. В. Россохина. М.: Институт психологии РАН, 2000. Т. 1. С. 107 130.
84. Геллерштейн С. Г. Психотехника // История советской психологии труда. Тексты. М., 1983. С. 127 133.
85. Глэддинг С. Психологическое консультирование. 4-е изд. СПб.: Питер, 2002. 736 с.
86. Глива Є. Вступ до психотерапії: Навчальний посібник. Острог; Київ: Острозька академія, Кондор, 2004. 530 с.
87. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. М.: Мир, 1996.
88. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
89. Горностай П. П., Васьковская С. В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. К.: Наук. думка, 1995. 128 с.
90. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. М., 1989. 319 с.
91. Грин Г. Психоанализ в школе. М., 1921. 157 с.
92. Гринсон Р. Р. Практика и техника психоанализа. Новочеркасск: Агенство САГУНА, 1994. 340 с.
93. Гроф С. Области человеческого бессознательного. М.: Изд-во Трансперсонального института, 1994. 278 с.
94. Груповий психоаналіз: навч. посібник / За ред. О. Фільца, Р. Гаубля, Ф. Лямотт Львів: ВНТЛ Класика, 2004. 192 с.
95. Гуменюк О. Є. Психологія впливу: Монографія. Тернопіль: Економічна думка, 2003. 304 с.
96. Гуревич К. М. Овладение профессиональным мастерством как проблема дифференциальной психофизиологии // Психофизиологические вопросы становления профессионала. М., 1974. С. 11 27.
97. Гуревич К. М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Наука, 1970. 211 с.
98. Давыдов В. В. О перспективах теории деятельности // Вестник Московского университета: Серия 14, Психология. 1993. № 2. С. 25 31.
99. Данилова Т. М. Формування гуманістичної спрямованості особистості майбутнього практичного психолога. Автореф. дис. ... канд. психол. наук. К., 2004. 20 с.
100. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
101. Довідник з педагогіки і психології: навчальний посібник для викладачів, аспірантів та студентів педагогічних навчальних закладів / О.В.Скрипченко, Т.М.Лисянська, Л.О.Скрипченко К.: Видавництво Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, 2002. 216 с.
102. Долинська Ю. Г. Особливості усвідомлення майбутніми психологами значення самоактуалізації особистості як умови ефективності своєї діяльності: Зб. наук. праць Психологія”. К.: НПУ, 1998. Вип. 2. С. 113 120.
103. Долинська Ю. Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога-практика // Персонал. 2000. № 5. Додаток. № 10. С. 64 66.
104. Досвід Київського національного торговельно-економічного університету щодо організації виховної роботи зі студентами // Інформаційний вісник. Вища освіта. 2004. № 16.
105. Дымерский В. Я. Некоторые проблемы формирования личности профессионала. М.: Наука, 1980. 123 с.
106. Європейська практика студентського самоврядування в університетах України: Методичні матеріали / За ред. проф. Буяльської Т. Б. К., 2005.
107. Євтушенко І. В. Роль архетипної символіки у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей (на основі дослідження міфів, казок та психомалюнків): Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2004. 20с.
108. Елизаров А. Н. Концепции и методы психологической помощи: А. Адлер, К. Хорни, К. Юнг, Р. Ассаджоли: Уч. пособие. М.: Ось-89, 2004. 160 с.
109. Емельянов Ю. Н., Кузьмин Г. С. Теоретические и методологические основы социально-психологического тренинга. Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. 211 с.
110. Жук А. И. Активные методы обучения в системе повышения квалификации педагогов: Учеб.-метод. пособие / А. И. Жук, Н. Н. Кошель. Мн.: Аверсэв, 2004. 336 с.
111. Заброцький М. М., Павелків Р. В. Педагогічна психологія (Теоретичні концепції та практикум): Навч. посібник. Рівне, 2003. 297 с.
112. Загальна психологія: Підручник. / За ред. С. Д. Максименка. Вінниця: Нова Книга, 2004. 704 с.
113. Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. К.: Либідь, 2005. 464 с.
114.Зажирко М. П. Глибиннопсихологічні передумови активізації процесу спілкування (акмеологічний підхід): Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інстут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. К., 1998. 17 с.
115. Закон України Про вищу освіту” К.: Офіційний вісник України, 2002, №8.
116. Зарубежный психоанализ: Питер, 2001. 512 с.
117. Зеер Э. Ф., Сыманюк Э. Э. Кризисы профессионального становления личности // Психологический журнал. 1997. Т.18. №6. С.35 44.
118. Зейгарник Б. В., Братусь Б. С. Очерки по психологии аномального развития личности. М.: МГУ, 1980. 157 с.
119. Зейгарник Б. В. Патопсихологический метод в изучении личности // Психологический журнал. 1982. № 1. С. 43 51.
120. Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии. М.: МГУ, 1982. 128 с.
121. Зеленский В. В. Аналитическая психология: Словарь (с английскими и немецкими эквивалентами). СПб: Б.С.К., 1996. 324 с.
122. Зигмунд Фрейд, психоанализ и русская мысль / Сост. В. М. Лейбин. М.: Республика, 1994. 384 с.
123. Зинченко В. П., Моргунов Е. Б. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. М.: Тривола, 1994. 304 с.
124. Зинченко В. П. Психологическая педагогика. Самара, 1998. Ч.1: Живое знание. 216 с.
125. Зинченко В. П. Становление психолога // Вопросы психологии. 1995. №5. С.81 86.
126. Зощенко М. М. Повесть о разуме. М.: Педагогика, 1990 184 c.
127. Зубалій Н. П. Формування у майбутніх психологів позитивної мотивації до професійної діяльності // Персонал. 2000. № 5. С.51 53.
128. Зязюн І. А. Безсвідомість. Підсвідомість. Творчість // Мистецтво та освіта. 2001. № 3. С.3 10.
129. Зязюн І. А. Сучасні технології професійної підготовки особистості в умовах неперервної освіти // Персонал. 2000. № 5. С.7 14.
130. Зязюн І. А., Сагач Г. М. Краса педагогічної дії: навчальний посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. 302 с.
131. Зязюн І. А. Технологізація освіти в контексті удосконаленняпрофесійного розвитку особистості // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України: У 2 ч. Харків: ОВС, 2002. Ч.2. С. 28 44.
132. Іваненко Б. Б. Особистісна психокорекція майбутнього практичного психолога засобами активного соціально-психологічного навчання: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2005. 20 с.
133. Іваненко Б. Б. Соціально-перцептивні передумови викривлень та їх взаємозв’язок з регресивними проявами суб’єкта // Педагогічний процес: теорія і практика / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. К., 2004. Вип. 2. С. 351 358.
134. Иванова Е. М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. М.: Изд-во МГУ, 1987. 207 с.
135. Ігнатович О. М. Психологічні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів. Автореф. дис. ... канд. психол. наук. К., 2004. 20 с.
136. Ильичев Л. Ф., Давидова Г. А. Материалистическая диалектика и проблема развития // Вопросы философии. 1985. № 3. С. 12 21.
137. Каджанська Ю. Соціально-політичні уявлення дітей-школярів першого комцентру трудових шкіл м. Одеса // Педологія. 1928. №2.
138. Кадикова Т. А. Особливості динаміки ціннісних орієнтацій студентів-психологів. Автореф. дис. ... канд. психол. наук. Одеса, 2002. 17 с.
139. Калина Н. Ф. Основы психотерапии. М.: Рефлбук; К.: Ваклер, 1997. 272 с.
140. Карпенко З. С. Аксеопсихологія особистості. ─ К.: Міжнародна фінансова агенція, 1998. 216 с.
141. Карпенко З. С. Герменевтика психологічної практики. К.: РУТА, 2001. 160 с.
142. Карпенко З. С. Психотерапевтичний практикум. Івано-Франківськ: Гостинець, 2004. Вип. 1. Класичний психоаналіз. 60 с.
143. Карпенко З. С. Феноменологія вчинку: До питання про реалізацію суб’єктного підходу в українській психологічній науці ХІХ ХХ ст.: Зб. статей і доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. Коломия: Вік, 1997. С. 39 43.
144. Кембриджское руководство по аналитической психологии. М.: Добросвет. 2000. 477 с.
145. Кернберг О. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях. М.: Класс, 1998. 368 с.
146. Киричук О. В. Концепція організації навчально-виховного процесу у школі розвитку // Рідна школа. 1994. № 6. С. 3 6.
147. Кісарчук З. Г. Актуальні питання професійної підготовки психологів-консультантів та психотерапевтів // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. Матеріали Міжнародної наук. конференції. К., 2002. Т.4. С. 184 188.
148. Клименко В. Механізм творчості: руйнування і відродження функцій // Психологія і суспільство. 2001. № 2. С. 134 154.
149. Климов Е. А. Введение в психологию труда. М.: Изд-во МГУ, 1988. 197 с.
150. Климов Е. А. Гипотеза метелок” и развитие профессии психолога // Вестник МГУ, Серия 14: Психология. 1992. № 3. С. 3 12.
151. Климов Е. А. Некоторые психологические принципы подготовки молодёжи к выбору профессии // Вопросы психологии. 1985. № 4. С. 5 8.
152. Климов Е. А. Общая типология ситуаций (казусов) и структуры мыслительных задач, возникающих в практике работы профконсультанта // Научные труды ВПШ профтехобразования. Л., 1976. Вып. 32. С. 5 25.
153. Климов Е. А. Психология профессионала: избранные психологические труды. М.: Ин-т практической психологии: Воронеж: НПО МОДЭК”, 1996. 400 с.
154. Климов Е. А. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации. М., 1983. 96 с.
155. Климов Е. А. Человек как субъект труда и проблемы психологии // Вопросы психологии, 1984. № 4 С. 5 14.
156. Ключевые понятия психоанализа / Под ред. В. Мертенса СПб.: Б&К, 2001. 383 с.
157. Кляйн М., Айзекс С., Райвери Дж., Хайманн П. Развитие в психоанализе. М.: Академический Проект, 2001. 512 с.
158. Кляйн М. Зависть и благодарность. СПб.: Б. С. К., 1997. 96 с.
159. Кляйн М. Некоторые теоретические выводы, касающиеся эмоциональной жизни ребёнка // Психоанализ в развитии: Сб. переводов. Екатеринбург, 1998. С. 59 107.
160. Кляйн М. Развитие в психоанализе. М., 2001. 512 с.
161. Ковалев А. Г. Психология личности. М.: Просвещение, 1970. 391 с.
162. Кованов А. О. Я профессиональное и Я в профессии // Мир психологии. 2002. №2. С.135 143.
163. Коломинский Н. П. Проблеми оптимізації соціально-педагогічного клімату у педагогічному колективі // Освіта і управління. 1999. № 2. С. 75 86.
164. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. Минск: Изд-во Беларусского ун-та, 1976. 347 с.
165. Кондаков И. М., Сухарев А. В. Методологические основания зарубежных теорий профессионального развития // Вопросы психологии. 1989. №5. С. 151 164.
166. Кондратьева Л. Л., Укке Ю. В., Колесова А. К. Профессиональное самоопределение личности про формирование специалиста с высшим образованием. М., 1977. 51 с.
167. Кон И. С. В поисках себя: Личность и её самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
168. Кон И. С. Открытие Я”. М.: Политиздат, 1978. 367 с.
169. Кон