РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ КРЕАТИВНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ-ЛІНГВІСТІВ ЗАСОБАМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ

Краткое описание

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ОСТАФІЙЧУК ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 159.9.072: 371.134

РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ КРЕАТИВНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ-ЛІНГВІСТІВ ЗАСОБАМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ
19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Бажанюк Валентина Станіславівна,
кандидат психологічних наук, доцент

Київ - 2007

ЗМІСТ
ВСТУП..3
РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНА КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ................................10
1.1. Теоретичний аналіз поняття креативності
у психолого-педагогічній науковій літературі.................................................10
1.2. Психологічний аналіз педагогічної креативності.21
1.3. Проблеми вивчення та розвитку педагогічної креативності
викладачів-лінгвістів...........................................................................33
Висновки до І розділу.46

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ ПЕДАГОГІЧНОЇ
КРЕАТИВНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ-ЛІНГВІСТІВ..............................................50
2.1. Методики психологічної діагностики педагогічної креативності викладачів-лінгвістів...........................................................................................50
2.2. Психологічний аналіз отриманих емпіричних даних........................73
Висновки до ІІ розділу...103

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ
КРЕАТИВНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ-ЛІНГВІСТІВ ЗАСОБАМИ
ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ.....................................................................107
3.1. Психолого-педагогічні засади програми розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів засобами психологічного тренінгу..107
3.2. Психологічний аналіз даних формувального експерименту..............146
Висновки до ІІІ розділу.....166

ВИСНОВКИ...170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.176
ДОДАТКИ..200

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасна епоха характеризується глобальною перебудовою суспільства. В освіті — це перехід до нових, оптимальних психолого-педагогічних систем — креативних технологій навчання. Адже життя потребує педагогів нового типу: компетентних, думаючих, ініціативних, самокритичних, креативних.
Сьогодні перед вчителем постає завдання переорієнтувати навчальний процес на формування у його суб’єктів здатності самостійно здобувати знання з різних джерел інформації та застосовувати їх у практичному житті, що потребує прояву креативності у педагогічній діяльності.
Проблема креативності досліджувалася багатьма зарубіжними та вітчизнянимим вченими, зокрема, такими як: Д.Богоявленська, Н.Вишнякова, Дж.Гілфорд, В.Клименко, А.Лук, С.Мєднік, Л.Міщиха, В.Моляко, М.Ніколаєнко, Я.Пономарьов, В.Рибалка, В.Роменець, С.Рубінштейн, К.Тейлор, Е.Торренс, М.Уоллах, Д.Халперн, М.Ярошевський та ін. Серед праць із психології творчості можна знайти розробки різноманітних її аспектів. Це, зокрема, спроби пояснити сутність творчості та творчого процесу (В.Моляко, М.Ніколаєнко, Я.Пономарьов, В.Роменець та ін.), визначити специфіку творчості в тій чи іншій галузі знань (Т.Кудрявцев, М.Ярошевський та ін.), пошук шляхів оптимізації та активізації творчого мислення (Г.Альтшуллер, Г.Буш, В.Моляко, І.Семенов та ін).
На творчий характер педагогічної праці звертали увагу В.Бажанюк, В.Загв’язінський, І.Зязюн, В.Кан-Калік, Н.Кичук, Г.Костюк, А.Кочетов, І.Кукуленко-Лук’янець, Н.Кузьміна, М.Львова, В.Моляко, Н.Нікандров, М.Поташник, В.Рибалка, С.Сисоєва, Р.Шакуров та ін., які досліджували широкий спектр проблем щодо змісту педагогічної креативності, умов її розвитку.
За умов світових і європейських інтеграційних процесів володіння іноземними мовами набуває особливого суспільного значення. Успішне розв’язання складних завдань навчання іноземній мові вирішальною мірою залежить від професійної майстерності, ерудиції та креативності викладачів-лінгвістів, які можливо розвивати, зокрема, засобами психологічного тренінгу.
У психолого-педагогічній науці уже запропоновано підходи щодо удосконалення процесу навчання учнівської та студентської молоді іноземним мовам (І.Архіпова, Н.Вінніченко, І.Зимняя, Г.Китайгородська, С.Куриш, С.Микитюк, Р.Мільруд, Є.Пассов, В.Плахотник, Т.Чечет та ін.), здійснено пошук психологічних засобів розвитку креативності у студентів-філологів (Т.Гусєва), розроблена модель особистісно-креативного підходу у навчанні студентів іноземній мові (І.Кукуленко-Лук’янець). Разом з тим, проблеми діагностики педагогічної креативності викладачів-лінгвістів та її розвитку засобами психологічного тренінгу потребують подальшого дослідження.
У зв’язку з цим і було зроблено вибір теми дисертаційного дослідження "Розвиток педагогічної креативності викладачів-лінгвістів засобами психологічного тренінгу".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 років (наказ МВС України від 17.05.2004 р. № 755) і плану науково-дослідної роботи Академії управління МВС України. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до теми НДР лабораторії психології творчості Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України Особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах”, номер державної реєстрації — 0100U000072. Тема дисертаційного дослідження Розвиток педагогічної креативності викладачів-лінгвістів засобами психологічного тренінгу” затверджена Вченою радою Київського юридичного інституту КНУВС (протокол №15 від 28.11.2005р.), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (рішення від 22.05.2007р., протокол №5).
Об'єкт дослідження педагогічна креативність викладачів-лінгвістів.
Предмет дослідження психологічні особливості розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів засобами психологічного тренінгу.
Мета дослідження теоретично дослідити й експериментально довести ефективність використання засобів психологічного тренінгу педагогічної креативності викладачів-лінгвістів.
В основу дослідження були покладені такі гіпотези:
1. Педагогічна креативність викладачів-лінгвістів проявляється у здатності здійснювати пошук, реалізацію та удосконалення засобів викладання іноземної мови та ретельне розроблення нових оригінальних і варіативних педагогічних ідей лінгвістичного змісту, що забезпечує ефективну педагогічну комунікацію.
2. Розроблення та використання психологічного тренінгу як засобу розвитку педагогічної креативності може позитивно вплинути на підвищення рівня креативності викладачів-лінгвістів.
Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі завдання:
1. Здійснити теоретико-психологічний аналіз проблеми педагогічної креативності викладачів-лінгвістів та визначити основні засади методологічного підходу до її дослідження.
2. Розробити та теоретично обґрунтувати методику емпіричного дослідження; провести психологічну діагностику рівнів вираженості педагогічної креативності викладачів-лінгвістів. Виявити особливості розвинутості педагогічної креативності залежно від властивостей особистості педагога та стильових відмінностей педагогічної діяльності.
3. Обґрунтувати психолого-педагогічні умови й засоби розвитку креативності викладачів іноземної мови. Визначити та перевірити ефективність психологічного тренінгу як засобу розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів.
Методологічною й теоретичною основою дослідження є теорія розвитку вищих психічних функцій (Л.Виготський), вчення про закономірності розвитку особистості (Г.Костюк, С.Максименко) та принципи системного і особистісного підходів до вивчення процесу формування особистості (Г.Балл, В.Рибалка), системно-стратегіальна концепція творчості та обдарованості (В.Моляко), теорія навчальних проблемних ситуацій (А.Фурман), концептуальна модель структури інтелекту Дж.Гілфорда, положення Е.Торренса з проблем дослідження креативності, психологічна технологія розвитку латерального мислення Едварда де Боно, теорія розвивального навчання Д.Ельконіна-В.Давидова, положення про психологічні закономірності навчання та учіння, а також активну роль особистості у засвоєнні знань.
Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення наукових літературних джерел, спостереження, анкетування, тестування, опитування, аналіз продуктів діяльності (наукові та методичні праці педагогів), констатувальний та формувальний експеримент, метод експертних оцінок; контент-аналіз, інтерпретаційні методи, методи статистичної обробки експериментальних даних.
Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося протягом 2004-2007 років у три етапи. На першому етапі здійснювався аналіз літературних джерел з проблеми дослідження; визначалася загальна стратегія роботи. На другому етапі виявлявся рівень прояву педагогічної креативності у досліджуваних та здійснювався аналіз діагностичних даних. Третій етап був присвячений розвиткові структурних компонентів педагогічної креативності, а також проводилося узагальнення отриманих даних. У дослідженні взяли участь 104 викладачі іноземних мов гімназій, ліцеїв та університетів міст Києва і Луцька, а також керівники і провідні фахівці цих навчальних закладів, які були задіяні у ролі експертів.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтуванням вихідних положень, використанням методів, що відповідають предмету, меті та завданням дослідження, системним аналізом емпіричних даних, поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів експериментальної роботи.
Наукова новизна дослідження полягає в уточненні та поглибленні змісту поняття „педагогічна креативність” на засадах особистісно-процесуального підходу, науковому обґрунтуванні психолого-педагогічних умов розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів. На основі одержаних результатів вдалося визначити структурну модель педагогічної креативності. Розроблено критерії визначення типів креативних педагогів, встановлено взаємозв’язки між компонентами педагогічної креативності. Науково обгрунтовано, розроблено й експериментально перевірено ефективність тренінгових засобів для її розвитку.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані результати відкривають можливість застосування розробленої програми розвитку педагогічної креативності викладачів іноземної мови у процесі підвищення кваліфікації, післядипломної освіти, у проведенні факультативів педагогічної творчості та в організації підготовки майбутніх викладачів-лінгвістів в університетах на факультетах іноземних мов.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом" (м.Хмельницький, 2004р.); Міжнародній науково-методичній конференції "Інноваційні технології у вищій юридичній освіті" (м.Київ, 2005р.); ІІВсеукраїнській науково-практичній конференції "Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології" (м.Київ, 2005р.); науково-практичному семінарі "Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навчальному процесі, взаємодії з іншими службами" (м.Львів, 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє” (м.Київ, 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні підходи до інтеграції та соціалізації дітей з особливими потребами" (м.Луцьк, 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку" (м.Донецьк, 2006 р.); ІІМіжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання супроводу дітей з особливими потребами: медичні, психологічні, педагогічні аспекти" (м.Луцьк, 2006р.); Науково-практичній конференції "Нові технології навчання: психологічні аспекти" (м.Київ, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти" (м.Київ, 2007р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку" (м.Донецьк, 2007р.).
Результати дослідження впроваджено у практику Київського міського педагогічного університету ім.Б.Д.Грінченка (акт про впровадження від 1.06.2007р.), Луцької гімназії №18 (довідка №396 від 15.06.2007р.), Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №01-269/27 від 30.07.2007р.) та Академії управління МВС України (довідка №56/7-1059 від 29.10.2007р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у 17 наукових публікаціях (з них 16 одноосібних), у тому числі: 7 наукових статей (одноосібних) опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, одна у збірнику наукових праць, 9 у збірниках доповідей конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків, що містять описи використаних методик та результати математико-статистичного аналізу даних. Основний текст дисертації викладений на 175 сторінках, містить 16 ілюстрацій та 19 таблиць. Список використаних джерел включає 277 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз сучасної психологічної літератури дозволив констатувати, що дослідження проблеми педагогічної креативності слід проводити в контексті особистісно-процесуального підходу, в основу якого покладені положення: про сутність педагогічної креативності, вивчення найбільш важливих сторін креативної діяльності педагога та змістовні характеристики розвитку педагогічної креативності засобами тренінгу, а також визначено його принципи: 1)концептуального уявлення про особистість педагога, як цілісного структурного суб’єкта педагогічної діяльності; 2)комплексного вивчення особливостей прояву педагогічної креативності; 3)інтегративного використання психологічних засобів розвитку педагогічної креативності; 4)стимулювання креативного процесу засобами психологічного тренінгу.
Узагальнення різних наукових трактувань поняття „педагогічна креативність” дало змогу визначити його як інтегративну властивість особистості педагога, що означає здатність до творчості, спроможність генерувати оригінальні ідеї, бачити проблемні ситуації та швидко й ефективно їх вирішувати, гнучко застосовувати теоретичні знання, професійні вміння і навички, знаходити нові, нестандартні застосування форм і методів у педагогічній діяльності. Педагогічна креативність викладачів-лінгвістів розглядається як активний процес, спрямований на пошук, реалізацію і удосконалення форм навчально-виховної діяльності та на ретельне розроблення нових оригінальних педагогічних ідей лінгвістичного змісту. Педагогічна креативність як творчий потенціал особистості викладача іноземної мови, визначається розвиненим базовим лінгвістичним інтелектом, для якого характерні мовна плинність, мовна продуктивність, мовослухова чутливість, мовне орієнтування, мовомоторна сприйнятливість, мовна варіативність, мовне кодування і мовне прогнозування, мовна рефлексія. Педагогічна креативність викладачів іноземних мов характеризується здатністю створювати навчальне розвивально-креативне мовне середовище.
На підставі здійсненого аналізу концептуальних положень про педагогічну креативність викладачів-лінгвістів виділено її структурні компоненти, які відображають найбільш важливі сторони її прояву: мотиваційно-емоційний (готовність долати перешкоди, реалізувати свої можливості; прагнення до досягнення успіху; позитивні емоції); когнітивно-креативний (інтелектуальні здібності; аналітична здатність, лінгвістичні знання); проектувально-конструювальний (проектування перспектив у педагогічній діяльності, операцій і засобів, конструювання занять, підбір та викладання навчального матеріалу); організаційно-комунікативний (організація викладення навчального матеріалу; гнучка поведінка; організація діяльності учнів та студентів; комунікативні здібності).
2. В основу побудови експериментальних програм діагностики і розвитку педагогічної креативності покладено особистісно-процесуальний підхід. Підбір діагностичного інструментарію здійснювався відповідно до основних завдань кожного з етапів дослідження і на підставі показників їх надійності та достовірності. Крім апробованих методів були використані авторські методики, в основу яких закладалася ідея здійснення респондентами "міні-акту" педагогічної творчості у викладанні іноземної мови. Психодіагностичні процедури були спрямовані на отримання кількісних і якісних характеристик таких компонентів педагогічної креативності викладачів-лінгвістів: мотиваційно-емоційного (орієнтовна анкета (ОА) В.Смєкала і М.Кучера, авторська модифікація методики В.Бажанюк "Мотивація до креативної педагогічної діяльності викладачів-лінгвістів", аналіз креативних педагогічних досягнень педагогів); когнітивно-креативного (вербальні тести Дж.Гілфорда, самозвіти викладачів-лінгвістів (незакінчені речення)); проектувально-конструювального (авторські методики "Тести педагогічної креативності" та "Педагогічна креативність у викладанні і домінуючий стиль педагогічної діяльності"); організаційно-комунікативного (шкала «Ефективність педагогічного стилю» М.О.Амінова і Н.І.Шеліхової, анкетне опитування викладачів-лінгвістів).
3. Констатувальний експеримент дав змогу встановити наявність високих кореляційних зв’язків між педагогічною та вербальною креативністю, мотивацією до креативної педагогічної діяльності та результатами педагогічних досягнень.
За допомогою кореляційного аналізу виявлено найбільш тісні зв’язки між показниками педагогічної та вербальної креативності (r=0,628, р≤0,01); педагогічної креативності та мотивацією до прояву креативності у викладанні (r=0,697, р≤0,01), між сумарним показником педагогічної креативності та креативними педагогічними досягненнями (r=0,749, р≤0,01), а також між плеядами креативності у викладанні і домінуючим педагогічним стилем, який орієнтований на розвиток (r=0,475, р≤0,01).
Найбільша кількість кореляційних зв’язків відмічається між креативністю у викладанні та показниками педагогічної креативності (плинність, оригінальність і гнучкість) (9 зв’язків), а також вербальною креативністю (6 зв’язків). В констатувальному експерименті виявлено прямі кореляційні зв’язки між сумарним показником педагогічної креативності та всіма компонентами мотивації до креативної педагогічної діяльності (особистісним, пізнавальним та діяльнісним).
На основі кореляційних зв’язків виявлена ієрархія параметрів креативності педагогів-лінгвістів, де перше місце посідає плинність, друге гнучкість, третє оригінальність. Така послідовність свідчить про те, що найбільшою мірою викладачі-лінгвісти демонструють здатність продукувати велику кількість ідей, меншою мірою проявляти гнучкість і найменшою знаходити незвичайні, нестандартні рішення.
Наявність високих кореляційних зв’язків між педагогічною креативністю та стилем педагогічної діяльності свідчить про те, що високі педагогічні досягнення зумовлені ефективним стилем педагогічної діяльності та особистісною спрямованістю викладачів іноземної мови на реалізацію актуальних завдань. Виявлені зв’язки відображаються у своєрідному поєднанні структурних компонентів педагогічної креативності.
Дані емпіричного дослідження компонентів педагогічної креативності, в якому взяли участь 104 викладачі-лінгвісти, дали підстави констатувати, що для більшості опитуваних є характерним середній рівень прояву педагогічної креативності, майже п’ята частина виявляє низький рівень і найменшу групу складають педагоги з високим рівнем.
Разом з тим було констатовано, що рівень педагогічної креативності в цілому не можна вважати задовільним, оскільки лише 13,5% педагогів мають високий рівень мотивації до креативної педагогічної діяльності, у 17,3% спостерігається високий рівень педагогічної креативності, у 17,4% високий рівень вербальної креативності, 20,1% демонструють значні креативні досягнення, а 30,% неефективно використовують свій індивідуальний стиль педагогічної діяльності. Такі результати констатувального експерименту підтвердили необхідність впровадження спеціального тренінгу педагогічної креативності викладачів-лінгвістів.
4. Організація такого тренінгу вимагала забезпечення оптимальних психолого-педагогічних умов та засобів щодо здійснення цілеспрямованого впливу на формування позитивної динаміки показників основних структурних компонентів педагогічної креативності викладачів-лінгвістів. Особливістю такої технології було цільове наповнення розвиваючих педагогічних вправ творчим лінгвістичним змістом та використання конкретних методів, форм і прийомів: проектування, біографічної рефлексії; асоціативного мислення, екстраполяції, метафоризації; роботи в команді, психогімнастичних вправ; тестування, групових дискусій, методу рефлексії; активного слухання, бесіди, рефреймінгу, інтерактивних методів; брейн-стормінг; брейнрайтінг; сторітеллінг; міні-лекцій; ділових ігор, створення міні-проектів, виконання творчих завдань тощо.
З метою об’єктивного визначення ефективності запропонованої тренінгової програми було проведено діагностику педагогічної креативності в експериментальній групі після формувального експерименту і в контрольній групі за звичайних умов.
При порівнянні статистичних даних описової статистики, отриманих до і після формувального експерименту, відмічено збільшення середніх значень показників педагогічної креативності експериментальної групи.
Аналіз результатів діагностичного дослідження викладачів-лінгвістів після формувального експерименту показав, що респонденти з експериментальної групи виявили здатність пропонувати більшу кількість шляхів та більш оригінальні ідеї розв’язання запропонованих їм педагогічних завдань, представили більш ретельно розроблені проекти. У досліджуваних з'явилися певні позитивні інтелектуальні зміни у вигляді знань про способи вирішення педагогічних проблемних ситуацій. Успішність реалізації пізнавальної мотивації вплинула на формування таких характеристик пізнавальної діяльності, як плинність і гнучкість мислення. Пізнавальний інтерес допоміг долати внутрішні стереотипи, бути готовим до інтелектуального ризику.
Застосування t-критерія Стьюдента показало, що на статистично значущому рівні існують відмінності у показниках педагогічної креативності експериментальної та контрольної груп, що якраз і доводить ефективність засобів запропонованого психологічного тренінгу.
На основі результатів формувального експерименту вдалося констатувати наступне: підвищити рівень педагогічної креативності можна засобами тренінгу, які спрямовані на створення творчо-розвивального мотиваційного середовища, формування відкритості до досвіду, навчання креативним способам мислення і вирішення проблемних ситуацій у педагогічній діяльності, розвиток вмінь використовувати можливості інформаційно збагаченого мікросередовища, стимулювання до креативної педагогічної діяльності.
Дані дослідження дали змогу відстежити індивідуальні відмінності у прояві креативності викладачів-лінгвістів та описати такі типи висококреативних педагогів: а)креативно-інтелектуальний (домінування високорозвинутого лінгвістичного інтелекту, надзвичайна здатність продукувати креативні ідеї, ситуативний прояв педагогічної креативності); б)креативно-моделюючий тип (особливо розвинуті конструктивні та комунікативнім здібності та висока мотивація до успіху); в)перфектний тип (високі інтелектуальні лінгвістичні здібності поєднані з орієнтованим на розвиток стилем викладання та з презентацією високих креативних досягнень у лінгвістиці та педагогіці).
Відповідно до особливостей поєднання структурних компонентів педагогічної креативності описані такі моделі креативних викладачів-лінгвістів: „педагог-енциклопедист”, „педагог-методист”, „педагог-експериментатор”, „педагог-мотиватор”, „педагог-науковець”. Зазначені моделі дадуть змогу врахувати індивідуальний підхід при комплектуванні тренінгових груп та впровадженні тренінгових програм.
Результати дослідження можуть бути використані у процесі підвищення кваліфікації викладачів іноземних мов, в навчальному процесі інститутів післядипломної освіти, у проведенні факультативів педагогічної творчості та при організації підготовки майбутніх викладачів-лінгвістів.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку педагогічної креативності. Подальші наукові пошуки можуть спрямовуватися на вивчення креативності викладачів-лінгвістів у контексті розвитку педагогічних здібностей чи на виявлення відмінностей у процесі їх професійної самореалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверина И.С., Щебланова Е.И. Вербальный тест творческого мышления "Необычное использование": Пособие для шк. психологов. М: Собор, 1996. 60 с.
2. Азаров Ю.П. Педагогическое искусство и его проблемы // Советская педагогика. 1969. № 11. С. 134.
3. Алейников А.Г. О креативной педагогике // Весн. высш. шк. 1989. № 12. С. 2934.
4. Алфімова Н.А. Психологічні умови формування та засвоєння мови як знакової системи: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Університет внутрішніх справ. Харків, 2001. 18 с.
5. Аминов Н.А. Диагностика педагогических способностей. М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. 80 с.
6. Аминов Н.А. Модели управления образованием и стили преподавания // Вопросы психологии. 1994. №2. С. 8899.
7. Аминов Н.А. Природные предпосылки педагогических стилей у преподавателей начальной школы // Вопросы психологии. 1997. №2. С.1419.
8. Аминов Н.А. Психофизиологические и психологические предпосылки педагогических способностей // Вопросы психологии. 1988. №5. С.7177.
9. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Минск: Университетское, 1990. 560 с.
10. Андерсон Джон Р. Когнитивная психология. 5е изд. СПб.: Питер, 2002. 492 с.
11. Андреев В.И. Проверь себя: Десять тестов оценки интеллигентности, конкурентоспособности и творческого потенциала личности. М.: Народное образование, 1994. 64 с.
12. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания торческой личности. Казань, 1988. 178 с.
13. Антонова Е.В. Основы тренинговых технологий: Учеб. пособие для студ. спец. 020400 "Психология" / Обнинский ин-т атомной энергетики. Факультет заочного обучения. Обнинск: ИАТЭ, 2000. 60 с.
14. Ариян М.А. Пути совершенствования профессиональной компетенции учителя иностранного языка // Иностранные языки в школе. 2003. №1. С.8690.
15. Архіпова І.Ю. Диференціація навчання англійської мови в вищих навчальних закладах // Педагогіка і психологія професійної освіти. 2006. №1. С. 2633.
16. Бабанский Ю.К. Интесификация процесса обучения. М.: Знание, 1987. 80с.
17. Бабич Н.Д. Лінгво-психологічні основи навчання і вивчення мови / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. Чернівці: Рута, 2000. 176 с.
18. Бажанюк В.С. Педагогічна креативність: перспективи, розвиток // Науковий часопис НПУ ім.М.П.Драгоманова. Психол. науки. Серія 12. Вип.1(25). К., 2004. С. 290295.
19. Бажанюк В.С. Психологічні основи підготовки майбутніх учителівсловесників до роботи з літературно обдарованими дітьми: Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології АПН України. К., 1995. 25 с.
20. Бажанюк В.С., Остафійчук Т.В. Принципи побудови тренінгу креативності для майбутніх професіоналів // Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку: Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Донецьк, 2425 травня 2007 року. Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2007. С. 150154.
21. Баженова Л.В. Мотивация профессионального самосовершенствования учителя // Практична психологія та соціальна робота. 2002. №1. С. 3638.
22. Байц Роберт. Поради викладачам-початківцям.: Практ. посіб. К., 2005. 448 с.
23. Балл Г.А. Теория учебных задач: психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
24. Балл Г.О., Бастун М.В., Гордієнко В.І., Красильникова Г. В., Красильников С. Р. Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч. посібник / Академія педагогічних наук України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти / П.С. Перепелиця (ред.), В.В. Рибалка (ред.). Хмельницький: Універ, 2001. 330с.
25. Барко В.І. Сучасні психологопедагогічні технології підготовки фахівців з управління у сфері правопорядку // Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології: Матеріали Всеукраїнської наук.практ. конф. м. Київ, 22 листопада 2003 р. / За наук. ред. Л.І.Мороз. К.: КІВС, 2003. С. 183191.
26. Барышева Т.А. Креативность. Диагностика и развитие / РГПУ им.А.И.Герцена. СПб., 2002. С. 3335.
27. Бевз А.А. Психологічні умови подолання труднощів у педагогічній діяльності викладачем вищого військового навчального закладу: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.09 / Національна академія держ. прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. Хмельницький, 2005. 20 с.
28. Бердичевский А.Л. Оптимизация системы обучения иностранному языку. М.: Изд-во Высшая школа, 1989. 101 с.
29. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн.. К.: Либідь, 2003. Бібліогр.: с. 273276. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретикотехнологічні засади. 280 с.
30. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. К.: Либідь, 2003. Бібліогр.: с. 338340. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науковопрактичні засади. 344 с.
31. Білобровко Т.І. Практичний розум як передумова педагогічної творчості: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Київський національний ун-т ім.Т.Шевченка. К., 1996. 24 с.
32. Битянова Н.Р. Психология личностного роста. Практ. пособие по проведению тренинга личностного роста психологов, педагогов, социальных работников. М.: Междунар. пед. академия, 1995. С. 2264.
33. Блохина Л.Н., Аминов Н.А. Метод ранней диагностики социальнопсихологической дезадаптации у учителей // Непрерывное образование: психологические, физиологические и социологические аспекты. М.: Издво СГУ, 2005. 127 с.
34. Богданова М.К. Педагогічні засади формування особистісного зорієнтованого спілкування майбутніх учителів: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Південноукраїнський держ. педагогічний унт ім. К.Д.Ушинського. О., 2000. 20 с.
35. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как психологический аспект изучения творчества // Исследование проблем психологии творчества / Под ред. Я.А.Пономарева. М.: Наука, 1983. С. 182195.
36. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей: Учеб. пос. для студ. вузов. М.: Академия, 2002. 318 с.
37. Бойправ М.Д., Пісоцький В.П., Щотка О.П. Індивідуальнопсихологічні властивості особистості: Психолог. практикум / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя. Ніжин: Видавництво НДПУ ім.М.Гоголя, 2004. 122 с.
38. Болтівець С.І. Формування психогігієнічної позиції педагога // Практична психологія та соціальна робота. 2004. №7. С. 4548.
39. Большаков В.Ю. Психотренинг: Социодинамика, упражнения, игры. СПб.: Социально-психологический центр, 1996. 380 с.
40. Большой психологический словарь / Б.Г. Мещеряков (ред.), В.П.Зинченко (ред.). СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. 666 с.
41. Бондар С.І. Психологічні особливості читання тексту іноземною мовою студентами з різним когнітивним стилем: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 2003. 20 с.
42. Бондаренко Н. Умови формування мотиву опанування іноземної мови підлітками // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. КиївЗапоріжжя. Вип. 21. С. 176180.
43. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций / Межрегиональная академия управления персоналом. 2.изд., перераб. и доп. К.: МАУП, 2001. 168 с.
44. Борисенко О.Д., Майборода Р.Є. Аналітикостатистичні методи й моделі психології та педагогіки: Вибрані лекції / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К.: ВЦ "Київський ун-т", 2000. 117 с.
45. Бочелюк В.Й. Психологічна готовність вчителя до особистісноорієнтованого навчання: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний унт ім. М.П.Драгоманова. К., 1998. 17 с.
46. Брушлинский А.В. Мышление как процесс и проблема деятельности // Вопр. психологии, 1982. №2. С. 2840.
47. Булах І.С., Долинська Л.В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів: Навч.метод.посібник / Національний педагогічний унт ім. М.П.Драгоманова. К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2002. 116 с.
48. Буш Г.Я. Диалогика и творчество. Рига, 1985. 319 с.
49. Бэндлер Ричард, Гриндер Джон. Рефрейминг: ориентация личности с помощью речевых стратегий / И.М. Ребейко (пер.с англ.). Воронеж: НПО "Модэк", 1995. 256 с.
50. Бьюзен Т., Бьюзен Б. Супермышление. Минск, 2003. 304 с.
51. Бьюзен Тони. Могущество творческого интеллекта. Минск, 2004. 159 с.
52. Вадзюк С.Н., Шуган Т.Б. Розумова працездатність: методика дослідження, зміни та корекція / В.Г. Шевчук (ред.). Т.: Богдан, 2000. 170 с.
53. Василевська О. Розвивати активне самостійне мислення // Іноземні мови у навчальних закладах. 2006, №2. С. 3436.
54. Вачков И.В. Психология тренинговой работы. М.: Эксмо, 2007. 405с.
55. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. М.: Ось89, 2003. 223 с.
56. Велитченко Л.К. Психология педагогического взаимодействия: проблемы концептуализации / Южный научный центр АПН Украины. О.: ЮНЦ АПН Украины, 2003. 222 с.
57. Виговська О.І. Експериментально-теоретичне обґрунтування концепції творчого потенціалу вчителя // Наукові записки: Зб. наук. ст. К.: НПУ, 1998. Вип. 4. С. 7074.
58. Вишнякова Н.Ф. Креативная психопедагогика. Монография. Ч.1. Минск, 1996. 240 с.
59. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001. 416 с.
60. Вірна Ж.П., Іванашко О.Є. Актуальнопотенційні закономірності прояву стилів мотиваційносмислової регуляції професійної реалізації педагогів // Практична психологія та соціальна робота. 2004. №8. С.7478.
61. Власова Е.И. Исследование феномена социальной одаренной личности в контексте психологического знания // Актуальні проблеми психології: Том 6. Психологія обдарованості / За ред. Р.О. СеменовоїПономарьової. К., 2002. Вип. 1. С. 121136.
62. Волощук І.С. Науковопедагогічні основи формування творчої особистості. К.: Педагогічна думка, 1998. 160 с.
63. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологические очерки: Кн. для учителя. 3е узд. М.: Просвещение, 1991. 93 с.
64. Выготский Л. С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 1996. 414 с.
65. Гегейко Е.И, Васецкая Л.И. Учебная дискуссия способ творческого развития навыков неподготовленной речи // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. /Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. КиївЗапоріжжя. Вип. 21. С. 180184.
66. Гейвин Хелен. Когнитивная психология. СПб., 2003. 268 с.
67. Гиппиус С.В. Тренинг развития креативности. Гимнастика чувств. СПб.: Речь, 2001. 346 с.
68. Годфруа Ж. Что такое психология. М.: Мир, 1992. Т. 1. 491 с.
69. Гуменюк О.Є. Психологія інноваційної освіти: теоретикометодологічний аспект: Монографія. Тернопіль: Економічна думка, 2007. 385 с.
70. Гуральський А. Тренінг творчості. Львів: Кальварія, 1993. 38 с.
71. Гусєва Т.П. Психологічні засоби розвитку креативності майбутніх учителів філологічного профілю: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. К., 2006. 22 с.
72. Де Боно Э. Латеральное мышление СПб.: Питер Паблишинг, 1997. 320 с. (Серия "Мастера психологии").
73. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. К.: Академвидав, 2004. 352 с.
74. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. Москва: Издательство "Наука", 1999. 335 с.
75. Дружинин В.Н. Когнитивные способности: структура, диагностика, развитие. М.: ПЕР СЭ; СПб.: ИМАТОН, 2001. С. 2548.
76. Дружинин В.Н. Диагностика общих познавательных способностей / Психология одарености: проблемы, структура, показатели. Сб. статей. К., 1996. С. 57.
77. Евланова Л.И. Анализ способности педагога определять и формулировать цель своей деятельности // Методист. 2005. №3. С.3637.
78. Єрмола А.М. Креативність в освітньому моніторингу // Практична психологія та соціальна робота. 2003. №8. С. 7174.
79. Ермолаева-Томина Л.Б. Дифференциальная психология творчества // Психология творчества: общая, дифференциальная, прикладная / Под ред. Я.А.Пономарева. М.: Наука, 1990. С. 131148.
80. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. М.: Педагогика, 1987. 160 с.
81.&n