РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У СПІЛКУВАННІ З ВИХОВАТЕЛЕМ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

Ткачук Таїсія Анатоліївна

УДК 159. 938. 343. 32: 373. 2

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ
ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У СПІЛКУВАННІ З ВИХОВАТЕЛЕМ

19. 00. 07 — педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник —
Приходько Юлія Олексіївна
доктор психологічних наук,
професор

Київ 2003

ЗМІСТ
Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення проблем пізнавальної активності та спілкування

1.1 Проблема пізнавальної активності в психолого-педагогічній літературі..11
1.2 Особливості розвитку пізнавальної активності у дітей дошкільного віку.21
1.3 Стиль спілкування вихователів з дітьми як чинник розвитку пізнавальної активності дітей-дошкільників .. 32
Висновки з першого розділу ..... 55

Розділ 2. Експериментальне вивчення пізнавальної активності дітей-дошкільників в залежності від стилю спілкування вихователів з ними

2.1 Методика та експерименальне вивчення особливостей розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку. 59
2.2 Результати експериментального вивчення психологічних особливостей спілкування вихователів з дітьми-дошкільниками .....79
2.3 Залежність розвитку пізнавальної активності дошкільників від стилю спілкування вихователів з ними ....99
Висновки з другого розділу ..120

Розділ 3. Психолого-педагогічні умови формування пізнавальної активності дітей - дошкільників у спілкуванні з вихователями

3.1 Корекція стилю спілкування вихователів з дітьми як чинник активізації їх пізнавальної активності 126
3.2 Результати формування пізнавальної активності дошкільників .154

Висновки з третього розділу ..... ...165

Висновки 167

Список використаних джерел .. 174

Додатки ..191

ВСТУП
У системі неперервної освіти дошкільному навчальному закладу належить важлива роль у підготовці дітей до подальшого якісного засвоєння знань, умінь та навичок на етапі шкільного навчання. Дошкільний навчальний заклад має створити умови для повноцінного інтелектуального та духовного розвитку своїх вихованців. Вирішення цих важливих завдань великою мірою залежить від особистості вихователя як ключової фігури дошкільної ланки системи освіти, зокрема від його стилю спілкування з дітьми. Його поведінка, ставлення до своїх вихованців, їх успіхів і невдач, вміння підтримувати інтерес, активність й заохотити кожного з них в процесі спілкування справляють величезний вплив на їх особистісний розвиток загалом та пізнавальну сферу зокрема. Результативність такого спілкування великою мірою визначається умінням вихователя застосовувати особистісно-орієнтовану модель при здійсненні завдань навчання і виховання.
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що вплив стилю спілкування дорослого з дитиною на її особистісний розвиток, зокрема емоційну сферу, був предметом вивчення О.Бодальова [1], Є.Суботського [2], [3]. Окремі аспекти цієї проблеми знайшли своє відображення у дисертаційних дослідженнях А.Андреєва [4], О.Смирнової [5], З.Целенко [6]. В роботах Т.Семенової [7] розкрито вплив стилю спілкування на ставлення дитини до дорослого в ігрових та навчальних ситуаціях. Проте найбільш багатогранно проблема спілкування та його вплив на психічний розвиток дитини дошкільного віку розкрита у працях відомої дослідниці М.Лісіної [8], [9], [10] та учнів її наукової школи (Х.Бедельбаєвої [11], Д.Годовікової [12], [13] [14], [15], М.Мещерякової [16], [17], А.Сорокіної [17] та ін.). Досліджувалась ця проблема і вітчизняними вченими-психологами (В.Котирло [18], Ладивір [18], С.Кулачківська [19], [20], Ю.Приходько [20], [21]та ін.)
При всій багатогранності вивчення проблеми спілкування, аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що в них майже не знайшов свого відображення такий важливий її аспект як вплив спілкування з дорослим на розвиток пізнавальної активності дитини дошкільного віку. В них недостатньо розкриті причини поступового зниження її пізнавальної активності, відсутні психологічно обгрунтовані шляхи подолання її інтелектуальної пасивності тощо. Адже, за твердженнями окремих дослідників (Н.Бібік [22], Н.Коленцева [23]), якщо з дошкільниками не проводиться спеціально організована робота у напрямку розвитку інтересу, то вже на початку навчання у школі ця природна властивість поступово починає у них згасати. Залишаються недостатньо вивченими також механізми спілкування, які сприяють розвитку пізнавальної активності дітей-дошкільників, яка, безперечно, великою мірою зумовлює успішність засвоєння ними знань, що є завжди нагальною проблемою педагогічної практики.
Незважаючи на те, що поняття пізнавальна активність” широко вживається як у науковій літературі, так і у педагогічній практиці, проте, психологічні дослідження цього феномену, як теоретичні, так і експериментальні, майже відсутні, а існуючі наукові праці з даної проблеми — переважно педагогічного спрямування. Нині не існує єдиного погляду на змістовне наповнення та визначення пізнавальної активності, недостатньо розроблений методичний апарат її експериментального психологічного дослідження. Вирішення цих наукових проблем є дуже важливим для розв’язання цілої низки питань педагогічної практики, і насамперед тих, що пов’язані з успішністю засвоєння знань на всіх етапах дошкільного та шкільного дитинства.
Значущість та недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів проблеми розвитку пізнавальної активності дитини дошкільного віку та його залежності від стилю спілкування вихователя з нею і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Розвиток пізнавальної активності дітей дошкільного віку у спілкуванні з вихователем”.
Тема дисертації є складовою частиною комплексної теми науково-дослідної роботи кафедри психології і педагогіки інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Тема затверджена вченою радою даного університету 21 грудня 1999 року (протокол № 5), та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України 27 листопада 2001 року (протокол №9).
Об’єкт дослідження пізнавальна активність дитини дошкільного віку.
Предмет дослідження психологічні особливості розвитку пізнавальної активності дітей-дошкільників у спілкуванні з вихователем.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному вивченні психологічних особливостей розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку в залежності від стилю спілкування вихователя з ними.
В основу дослідження було покладено припущення про те, що розвиток пізнавальної активності у дітей дошкільного віку відбувається більш інтенсивно за умови демократичного стилю педагогічного спілкування та особистісно-орієнтованої моделі їх навчання і виховання, що стимулює у них пошукові дії і впевненість у досягненні успіху при розв’язанні пізнавальних завдань.
Для досягнення мети дослідження і перевірки висунутої гіпотези були поставлені та послідовно розв’язані такі завдання:
· Здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми пізнавальної активності особистості та особливостей її розвитку в дошкільному віці.
· Визначити критерії та показники розвитку пізнавальної активності дітей молодшого та старшого дошкільного віку.
· Дослідити вікові особливості прояву пізнавальної активності дітей-дошкільників.
· Експериментально перевірити вплив стилю спілкування вихователів з дітьми дошкільного віку на прояви їх пізнавальної активності.
· Розробити та апробувати систему роботи з формування пізнавальної активності у дітей-дошкільників в процесі спілкування з вихователем.
Теоретико - методологічною основою дослідження є Закон України "Про освіту", Про дошкільну освіту”, фундаментальні положення вітчизняної психології щодо розвитку активності особистості в діяльності (Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн), розвитку пізнавальної активності особистості (О.Матюшкін, Т.Шамова, Г.Щукіна, Г.Костюк, Г.Люблінська), про особливості розвитку пізнавальної активності в дошкільному віці (Д.Годовікова, В.Котирло, С.Кулачківська, С.Ладивір, Л.Проколієнко, О.Смирнова, Т.Землянухіна та ін.), дослідження ролі спілкування у психічному розвитку особистості (Б.Ломов, О.Бодальов, Б.Ананьєв, В.М’ясищев, М.Обозов, Б.Паригін, Я.Коломінський, В.Киричук), дослідження впливу спілкування з дорослим на психічний розвиток дитини дошкільного віку (М.Лісіна, В.Котирло, О.Запорожець, Ю.Приходько. А.Рузська, Р.Спітц та ін.), положення гуманістичної психології про особистісне зростання (А.Маслоу, К.Роджерс, Г.Лендрет).
Методи дослідження. Завдання дослідження були реалізовані шляхом застосування комплексу теоретичних, емпіричних, статистичних методів та конкретних методик, серед яких:
— теоретичний аналіз психолого-педагогічної наукової літератури, систематизація та узагальнення отриманої інформації;
— спостереження, що сприяло вивченню проявів пізнавальної активності дітьми на заняттях та в повсякденному житті;
— вивчення продуктів діяльності дітей з метою з’ясування у них рівня розвитку пізнавальної активності;
— бесіда з дітьми, яка допомагала визначити рівень їх розвитку пізнавальної активності;
— констатуючий психолого-педагогічний експеримент, який дозволяв визначити рівень розвитку пізнавальної активності дітей молодшого та старшого дошкільного віку;
— узагальнення незалежних характеристик з метою визначення стилю спілкування вихователів з дітьми;
— спостереження за процесом спілкування вихователів з дітьми на заняттях та в повсякденному житті з метою з’ясування стилю їх спілкування з дошкільниками;
— тестування вихователів з метою діагностики стилю їх спілкування з дітьми;
— формуючий психолого-педагогічний експеримент, який сприяв підвищенню рівня розвитку пізнавальної активності старших дошкільників, а також корекцію комунікативних вмінь та навичок вихователів;
— статистичні методи обробки результатів дослідження.
База дослідження. Дослідження проводилось на базі дошкільних навчальних закладів №№ 8, 11, 15 м.Коростеня Житомирської області. Усього у дослідженні взяли участь 446 дітей-дошкільників (211 4-го року життя і 235 6-го року життя) та 20 вихователів названих дошкільних закладів. У формуючому експерименті брали участь 80 дітей старшого дошкільного віку.
Наукова новизна та теоретичне значення. В роботі уточнено зміст поняття пізнавальна активність” в межах дошкільного віку. Визначено критерії та показники діагностування рівнів розвитку пізнавальної активності у молодших і старших дошкільників. Створено комплексну діагностичну процедуру дослідження особливостей прояву пізнавальної активності у дітей даного віку. В дослідженні вперше з’ясована залежність рівня розвитку пізнавальної активності дитини дошкільного віку від стилю спілкування вихователя з нею. Завдяки проведеному експериментальному дослідженню проблему розвитку пізнавальної активності дітей-дошкільників збагачено знаннями про психолого-педагогічні умови її формування у дошкільників та шляхи корекції комунікативних вмінь вихователів, які визначають стиль їх спілкування з дітьми.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в апробації психолого-педагогічних умов, спрямованих на розвиток пізнавальної активності дітей дошкільного віку, а також в розробці програми корекції комунікативних вмінь вихователя з метою реалізації особистісно-орієнтованої моделі педагогічного спілкування. Розроблена та апробована в процесі дослідження система ігротерапії може використовуватися для підвищення рівня розвитку пізнавальної активності дітей-дошкільників та корекції комунікативних вмінь вихователів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані у психодіагностичній та психокорекційній діяльності практичних психологів дошкільних навчальних закладів, в курсі лекцій з педагогічної та вікової психології.
Надійність та вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обгрунтованістю його вихідних положень, системним підходом до вивчення феномену пізнавальної активності дітей дошкільного віку, використанням методик досліджень, адекватних його меті та завданням, якісним та кількісним аналізом отриманих експериментальних даних, репрезентативністю вибірки досліджуваних.
Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, у розробці методики експериментального дослідження пізнавальної активності дітей-дошкільників та визначенні критеріїв і рівнів розвитку пізнавальної активності на різних етепах дошкільного дитинства та у різних видах діяльності, у виявленні залежності розвитку пізнавальної активності від стилю педагогічного спілкування, у створенні моделі формування пізнавальної активності дітей-дошкільників у спілкуванні з вихователем.
Апробація і впровадження. Зміст основних положень та результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри психології та педагогіки інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, на засіданнях кафедри психолого-педагогічних дисциплін Житомирського інституту МАУП, кафедри практичної психології Житомирського педагогічного університету імені І.Я.Франка, на наукових звітних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів НПУ імені М.П.Драгоманова (2001, 2002, 2003 рр.), на засіданнях методичних об’єднань працівників дошкільних навчальних закладів (м.Коростеня і Коростенського району 2001, 2002, 2003 рр.), на курсах підвищення кваліфікації дошкільних педагогічних працівників Житомирського інституту післядипломної педагогічної освіти, а також на наукових конференціях Гуманістичні аспекти особистісно-орієнтованого навчання у процесі викладання гуманітарних дисциплін” (Житомир, 2002), Проблеми наступності освіти на розвитку особистості в контексті взаємодії освітніх закладів”(Житомир, 2003), Емоційні стани дітей 6-7 річного віку та їх врахування у навчально-виховному процесі” (Житомир, 2003). Впровадження результатів дослідження здійснювалося його автором у навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів № 8 (довідка № 5 від 14. 01. 2003), № 11 (довідка № 467 від 16. 11. 2002), № 15 (довідка № 260 від 27. 12. 2002), №22 (довідка № 21. 04. 2003) м.Коростеня Житомирської області.
Публікації. Основні теоретичні положення та результати експериментального дослідження і висновки знайшли свої відображення у 5 авторських публікаціях у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 3-х розділів, висновків до кожного з них, загального висновку, списку використаних наукових джерел (200 найменувань, 2 додатки). Загальний обсяг дисертації складає 211 сторінок (основна частина - 173 сторінки). В тексті дисертації вміщено 8 таблиць.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку у процесі їх спілкування з вихователем, що виявляється у розкритті сутності і особливості вияву цього психологічного феномену на даному етапі онтогенезу, дослідженні чинників впливу на його розвиток. Виявлено рівні розвитку пізнавальної активності у дітей молодшого і старшого дошкільного віку та вплив стилів спілкування вихователів з ними на цей процес.
1. Аналіз літератури з проблеми пізнавальної активності свідчить про те, що дане поняття не має чіткого визначення у психології і педагогіці. Багато трактовок пізнавальної активності призводить до виникнення різних підходів до дослідження проблеми. Визначення пізнавальної активності різними дослідниками дозволяє стверджувати, що вона по-різному розглядається вченими: як компонент пізнавальної діяльності, як риса особистості, як готовність особистості до пізнання зовнішнього і внутрішнього світу. Найчастіше ці аспекти розглядаються у поєднанні. Ми у своєму дослідженні розглядаємо пізнавальну активність як самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої дійсності (як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв’язання пізнавальних завдань, що постають перед нею у конкретних життєвих ситуаціях.
2. Критеріями розвитку пізнавальної активності є: ініціативність, самостійність, тривалість активності в часі (кількість відволікань, їх спрямованість), допитливість і зацікавленість. Показниками пізнавальної активності виступили: зосередження уваги на певному предметі чи явищі; емоційне ставлення до них (здивування, стурбованість, тобто різноманістність емоційних проявів, які викликав цей предмет чи явище у дитини), їх інтенсивність; дії, спрямовані на краще з'ясування будови предмета, розуміння його функціонального призначення (тут особливо важили якість і розмаїття обстежувальних дій, розмірковувальні паузи); ставлення дитини до результатів своєї діяльності; наскільки вона ініціативна у відповідях на запитання; чи прагне отримати нові знання; відповідає із власної ініціативи чи лише на вимогу вихователя.
4. Проведене дослідження дозволило визначити та охарктеризувати рівні пізнавальної активності дошкільників. На основі виділених критеріїв з урахуванням ступеня виразності їх показників були виокремлені три рівні розвитку пізнавальної активності дітей: високий, середній, низький, що мали певні особливості у молодших і старших дошкільників.
5. Для дітей 4-го року життя, які були віднесені до високого рівня розвитку пізнавальної активності характерним було те, що прояви допитливості у них залежали насамперед від привабливості ситуації, яскравості іграшки або предмету, звернень до них вихователя або однолітків. Вони наполегливо шукали засобів досягнення мети й подолання труднощів, легко відгукувалися на пропозицію пошукати інший варіант завдання, і готові були відразу виправити помилки. Увесь процес діяльності цих дітей супроводжувався яскравою вираженістю пізнавальних емоцій — зацікавленості, захоплення.
Молодші дошкільники середнього рівня розвитку пізнавальної активності характеризувалися нестійкими пізнавальними емоціями, незначною творчою ініціативою і фантазією. Їх допитливість здебільшого стосувалася можливості різноманітного використання предметів і подій в іграх. Пошук вірної відповіді або засобу розв’язання завдання вони здебільшого здійснювали за допомогою і при підтримці вихователя. Їх запитання, головним чином, були пов’язані із задоволенням комунікативної потреби і новизною ситуації.
Дітей 4-го року життя низького рівня розвитку пізнавальної активності характеризували небагаточисельні прояви допитливості, часті відволікання на побічні подразники, неможливість обійтися без серйозної допомоги дорослого при розв’язанні завдань. Ці діти часто нудьгували при необхідності здійснювати активну розумову діяльність. Їх неможливо було змусити міркувати, фантазувати тощо. Проте зміни у звичній обстановці в групі викликали їх подив, вони помічали нові іграшки у груповій кімнаті та в своїх товаришів, коли ті приносили їх з дому.
Висока активність старших дошкільників проявлялася незалежно від виду заняття, наявності або відсутності звернень до них ровесників і вихователів, і не час від часу, а постійно. Ці дошкільники невгамовні зі своїм інтересом до будь-яких змін у навколишньому середовищі, до нових знань. Їм була притаманна яскраво виражена потреба у поповненні вражень. Їх активність у великою мірою спрямовувалася метою — досягти бажаного результату.
Старші дошкільники середнього рівня розвитку пізнавальної активності виявляли зацікавленість та активність лише у певних ситуаціях, здебільшого зумовлених змістом своєї діяльності, її емоційною привабливістю. Їм притаманні пізнавальні мотиви діяльності і спілкування, пізнавальні емоції, проте вони є нестійкими. Далі простої цікавості у розв’язанні проблемно-пошукових завдань вони не йшли і не робили спробу з’ясувати для себе ситуацію. Ці діти майже ніколи самі ні в чому не проявляли активності, й, навіть знаючи правильну відповідь, не намагалися висловити її із власної ініціативи.
Дітям низького рівня розвитку пізнавальної активності 6-го року життя притаманні небагаточисельні прояви допитливості, нечисленність ініціативних пошукових дій, наслідування дій сусіда при розв’язанні завдань. Вказівки і пояснення вихователя вони часто не запам’ятовували. На заняттях ці діти були переважно пасивними і лише в окремих випадках у них спалахували” прояви активного ставлення до інформації вихователя.
6. Якісні відмінності у проявах пізнавальної активності молодших і старших дошкільників виявляються у тому, що допитливість дітей 4-го року життя стосується переважно світу предметів, їх функціональних зв’язків і природних явищ: погодних (хмари, роса, дощ тощо) і сезонних (зміна пір року). Об’єктом їх допитливості часто буває праця дорослих. Старших дошкільників крім змін сезонних явищ цікавлять ще й причини, з яких це відбувається. Коло природних явищ, яке привертає їх увагу значно ширше порівняно з дітьми 4-го року життя. Змістом пізнавальної активності дітей 6-го року життя крім сезонних і природних явищ часто виступають теплові (теплопередача) і світлові явища (тінь, поширення світла від джерела, властивість світла відбиватися від поверхні), а також агрегатні стани і їх переходи з одного в інший (твердий, рідкий, газоподібний). Допитливість старших дошкільників стосується подій, які відбуваються у соціальній сфері (стосунки між дітьми, дорослими, родичами), звичаї українського народу, моральні категорії (добро, справедливість тощо), інтерес до подій, які відбуваються у країні, просторові і часові зв’язки. Діти 6-го року більше ставлять запитань типу Чому?”, які на відміну від запитань 4-х річних дітей Що це таке?”, Де він живе?” відрізняються значно більшим пізнавальним навантаженням і стосуються складніших ознак і властивостей предметів. Кількість запитань старших дошкільників помітно більша порівняно з кількістю запитань, які ставлять молодші дошкільники.
7. Проведене дослідження дозволило охарактеризувати зміст спілкування вихователів авторитарного та демократичного стилю спілкування.
Вихователі авторитарного стилю спілкування більшість вимог висувають у жорсткій імперативній формі наказу та розпорядження, часто бувають непослідовними у своїх вимогах до дітей, не завжди можуть терпляче вислухати їх, дати пораду, заспокоїти. Для їхньої поведінки притаманні акцентування на недоліках дітей, часті зауваження і покарання. Хоча, слід зазначити, що увесь процес роботи вихователів АСС з дітьми супроводжувався гарною дисципліною дітей, вони були небайдужими до їх успіхів і невдач, відповідально ставилися до своїх обов’язків. Матеріал вони пояснювали цікаво і доступно, прагнули, щоб кожна дитина володіла необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.
Вихователі демократичного стилю спілкування не виявляли негативних установок у ставленні до дітей, не забували оцінювати їх успіхи, не насміхалися над невдачами. У спілкуванні вихователів ДСС з дошкільниками переважав лагідний, привітний тон, вони були гнучкими у використанні оцінок, вчинків дітей, дуже рідко використовували погрози, обурення і очікувану негативну оцінку. Проте надмірне підкреслювання ними здібностей і вмінь дітей іноді призводило до того, що у декого з дошкільників спостерігалася підвищена самооцінка і втрата скромності. Демократичний стиль спілкування в умовах особистісно-орієнтованої його моделі забезпечувався тим, що педагог приймав дитину такою якою вона є, з тим досвідом, який у неї є, включав у зміст свого спілкування і ставав його співучасником. Діючи з такої позиції педагог мав можливість спрямувати кожного дошкільника на пізнання оточуючого світу, сприяти розвитку пізнавальної активності.
8. Аналіз взаємозв’язку між способом впливу вихователів і рівнем пізнавальної активності дітей переконливо показав, що саме демократичний стиль спілкування педагога з дитиною обумовлює найбільш оптимальний шлях розвитку пізнавальної активності. У групах дітей 4-го року життя, за умови застосування вихователями ДСС особистісно-орієнтованої моделі навчання і виховання, дошкільників з високим рівнем розвитку пізнавальної активності було значно більше (31,2%), ніж у групах, де спілкування відбувалося у жорсткій імперативній формі (19,4%). І навпаки, кількість дітей з низьким рівнем розвитку пізнавальної активності у групах молодших дошкільників, де працювали вихователі АСС склала 48,4%, що значно більше, ніж у групах, де працювали вихователі ДСС (27,4%). Таку саму тенденцію можна було спостерігати і у старших дошкільників. У групах, де спілкування з дітьми відбувалося в умовах навчально-дисциплінарної моделі навчання і виховання, дітей з високим рівнем розвитку пізнавальної активності було значно менше (24,3%), ніж у групах, де застосовувалася вихователями ДСС особистісно-орієнтована його модель (39,6%). Отримані дані свідчать, що у групах молодших і старших дошкільників значно вищий коефіцієнт кореляції між ДСС і високим рівнем розвитку пізнавальної активності, який становить у групах дітей 4-го року 0,72, у групах дітей 6-го року життя 0,74. Зазначені результати корелюють на значимому рівні p£0,05. На відміну від цього, коефіцієнт кореляції між авторитарним стилем спілкування і високим рівнем розвитку пізнавальної активності у групах молодших дошкільників становить 0,12, у групах старших дошкільників 0,11. Ці коефіцієнти виявилися незначимими на рівні p£0,05. Низький рівень розвитку допитливості у молодших і старших дошкільників обумовлювало те, що вихователі АСС не переймалися емоційним забарвленням своїх звернень. Для їх поведінки були притаманні замкненість, категоричність, стриманість почуттів у ставленні до дітей. Створена ними комунікативна атмосфера не сприяла розвитку пізнавальної активності дошкільників, оскільки часті акцентування на недоліках дітей, зауваження і покарання не давали педагогам змоги пізнати їх, побачити світ їх очима, розібратися в їх прагненнях і інтересах. Вихователі ДСС, які у своїй роботі дотримувалися особистісно-орієнтованої моделі взаємодії з дітьми, виходили з інтересів дошкільника і подальших перспектив його розвитку, забезпечували тим самим повний розвиток здібностей кожної дитини і стимулювали розвиток її пізнавальної активності.
9. У процесі організації роботи з дітьми вирішальне значення відіграє тактовна і коректна форма спілкування з ними: уникнення несхвальних оцінок творчих ідей дітей та критики їх невдалих спроб при розв’язанні пізнавальних завдань, постійний пошук педагогом слів для підтримки вихованців, поважання ідей дітей, вияв симпатій до перших незграбних спроб, підтримання схильності дитини до творчості і вияв їй співчуття у випадку невдач.
10. Результати проведеного дослідження дозволяють говорити, що розроблена методика формування пізнавальної активності старших дошкільників сприяла підвищенню пізнавальної активності у 38,7% дітей (12,5% підвищили рівень розвитку пізнавальної активності із середнього до вищого, 26,2% — з низького до середнього), У результаті корекції комунікативних вмінь вихователів змінилося ставлення до дітей у 30% педагогів. Найбільш ефективними засобами роботи з вихователями виявилися навчання конкретних прийомів стимулювання пізнавальної активності у процесі роботи дітей з дидактичним матеріалом, а також ігротерапія. Все це свідчить про ефективність обраних методів роботи.
У дітей, на яких формуючий експеримент справив позитивний вплив, з’явилися допитливість, цікавість, прагнення досліджувати явища усіма доступними їм способами, в основі якого лежало самовдосконалення особистості вихователя, безумовно позитивне ставлення до індивідуальності дитини, визнання унікальності кожної з них, спілкування з дошкільником як з рівним партнером здійснило позитивний вплив на розвиток пізнавальної активності дітей. У них з’явилось бажання продемонструвати перед товаришами і дорослими свої знання і вміння. Діти прагнули викликати інтерес ровесників і дорослих, заслужити у них схвалення. У дошкільників підвищувалася впевненість у своїх силах, загострилася потреба у повазі до себе, з’являлися сміливість і наполегливість у відстоюванні своїх інтересів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку. Теоретичний аналіз проблеми і здійснене нами дослідження дозволяє стверджувати, що особливий інтерес для педагогічної та вікової психології складають такі аспекти пізнавальної активності як розвиток її у залежності від форми організації занять, комунікативних здібностей дитини, її індивідуальних особливостей, психологічного клімату у дитячому колективі. Ці питання будуть предметом наших подальших досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бодалев А.А. О воздействии стиля общения педагога с учащимися на их эмоциональный опыт //Проблемы общения и воспитания. - Тарту: Изд-во ТГУ, 1974, ч.1. - С. 186.
2. Субботский Е.В. Генезис личностного поведения у дошкольников и стиль общения //Вопросы психологии. - 1981. - №2. - С. 68-78.
3. Субботский Е.В. Стиль общения как способ формирования личности ребенка //Психолого-педагогические проблемы общения. - М.: НИИ общей педагогики АПН СССР, 1979. С. 76-95.
4. Андреев А.А. Влияние стиля педагогического общения на познавательную активность учащихся на уроке: Автореф.дис... канд. псих. наук: 19.00.07 /ЛГУ. Л., 1984. 21 с.
5. Смирнова Е.О. Влияние формы общения со взрослым на эффективность обучения дошкольников //Вопросы психологии. - 1980. - №5. - С.105-112
6. Целенко З.С. Общение старших дошкольников в условиях совместной деятельности: Автореф.дис канд. псих. наук: 19.00.07 /ЛГУ. - Л., 1986. 22с.
7. Семенова Т.С. Влияние стиля общения на отношение ребенка ко взрослому в игровых и учебных ситуациях: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Моск. гос. пед. ин-т. - М., 1985. 20 с.
8. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения у детей. М.: Педагогика, 1986. - 144 с.
9. Развитие общения у дошкольников /Под ред. А.В. Запорожца, М.И. Лисиной. - М.: Педагогика, 1974. - 288 с.
10. Общение и речь: развитие речи у детей в общении со взрослыми /Под ред. М.И.Лисиной. - М.: Педагогика, 1985. 207 с.
11. Бедельбаева Х.Т., Смирнова Е.О. Общение с взрослыми — основной источник психического развития ребенка (о формировании внеситуативных форм общения) //Дошкольное воспитание. - 1980. - №2. - С. 32 - 35.
12. Годовикова Д.В. Соотношение активности детей в общении со взрослыми и в исследовании новых предметов. //Общение и его влияние на развитие психики дошкольника /Под ред. М.И.Лисиной. М.: Просвещение, 1974. - С.162 180.
13. Годовикова Д.Б. Влияние отношения детей ко взрослому на развитие их познавательной активности //Некоторые актуальные психолого-педагогические проблемы воспитания и воспитывающего обучения. - М.: Педагогика, - 1976. - С. 222 226.
14. Годовикова Д.Б. Общение и познавательная активность у дошкольников //Вопросы психологии. - 1984. - №1. С. 34-40.
15. Годовикова Д.Б. Форма общения со взрослыми и познавательная активность дошкольника //Проблемы возрастной психологии: Тезисы докладов VII съезду общества психологов СССР. - М.: Изд-во ин-та психологии АПН СССР. - 1989. С. 54 57.
16. Мещерякова С.Ю. Особенности комплекса оживления” у младенцев при воздействии предметов и общении со взрослыми //Вопросы психологии. - 1975. - №5. - С. 81- 99.
17. Мещерякова С.Ю., Лисина М.И., Сорокина А.И. Эмоциональное развитие младенцев в общении //VI Всесоюз.съезд психологов. М.: Ин-т психологии АПН СССР. - 1983. - С. 77-79.
18. Кондратенко Т.Д., Котырло В.К., Ладывир С.А. Обучение старших дошкольников. — К.: Радянська школа, 1986. — 152 с.
19. С.Кулачковская. Оптимизация воздействий воспитателя на эмоциональное поведение ребенка //Пути внедрения результатов социально-психологических исследований в практику коммунистического воспитания. Минск: Вышейшая школа, 1979. - С. 122-123.
20. Кулачковская С.Е. Особенности коммуникативной активности дошкольников в зависимости от опыта общения со взрослыми //Психолого-педагогические механизмы формирования качеств социально активной личности у детей дошкольного и младшего школьного возраста: Межвузовский сборник научных трудов. М.: Просвещение, 1986. - С. 61- 65.
21. Приходько Ю.О., Кулачківська С.Є. Вплив педагогічної майстерності вихователя на формування особистості дитини. Методичні рекомендації. — Київ: Міністерство освіти УРСР. Республіканський учбово-методичний кабінет дошкільного вмховання. 1989. 24 с.
22. Бибик Н.М. Формирование познавательных интересов учащихся подготовительных классов: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Киевск. гос. пед. ин-т. - К., 1984. - 24с.
23. Коленцева Н.Г. Активизация процесса формирования готовности дошкольников к обучению ( на материале естественного цикла): Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Киевск. ин-т педагогики и психологии АПН СССР. - К., 1989. 21 с.
24.Философский энциклопедический словарь. — М.: Сов. Энциклопедия, 1983. — 839 с.
25. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. /Педагогика. М.: 1989. Т. 2. 435 с.
26. Третяков В.В. Погляди Платона на проблемне виховання //Рідна школа. - 1993. - № 9. - С. 74 75.
27. Маковельский А.О. История логики. - М.: Наука, - 1987. - С. 490 - 493.
28. Дистервег А. Избранные пед. сочинения. - М.: Учпедгиз, 1956. - С. 197.
29. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. Прага. 1924. 123 с.
30. Саулина О.П. Воспитание познавательной активности младших школьников в ходе изучения нового материала: Автореферат дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Моск. гос. пед. ин-т. - М., 1970. - 21с.
31. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников: Книга для учителя и классных руководителей. - М.: Просвещение, 1976. 303 с.
32. Скаткин М.Н. Активизация познавательной деятельности учащихся. - М.: Учпедгиз, 1965. 48 с.
33. Воспитание умственной активности у детей дошкольного возраста: Межвузовский сб. научн. тр. М.: МП РСФСР, МГПИ им.Ленина, 1983. 179 c.
34. Капустина Р.И. Познавательная активность детей на заняттях по рисованию //Дошкольное воспитание. - 1986. - №10. - С. 24-27.
35. Формирование познавательной активности у старших дошкольников: Межвуз. сб. науч. тр. - Ульяновск: УГПИ, 1985. 118 с.
36. Харламов Ф.И. Как активизировать учение школьников: Дидактические очерки. 2-е изд. Минск: Народная асвета, 1975. 207 с.
37. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1983. 96 с.
38. Якиманская И.С. Развивающее обучение. - М.: Педагогика, 1979. 144 с.
39. Щукина Г. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. М.: Просвещение, 1979. 160 с.
40. Шамова Т.И. Активизация учения школьников. - М.: Педагогика, 1982. - 209с.
41. Богоявленская Д.Б. Інтелектуальная активность как проблема творчества. - Ростов: Изд-во Ростовского университета, 1983. - С. 9.
42. Бабанский Ю.Д. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. - М.: Просвещение, 1985. - 208 с.
43. Бабунова Т.М. Дидактические игры как средство воспитания умственной активности детей 4-го года жизни: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Моск. гос. пед. ин-т. М., 1979. 16 с.
44. Эльконин Д.Б. Психология игры. - М.: Просвещение, 1978. - 304 с.
45. Менчинская И.А. Проблемы учения и умственного развития школьника. - М.: Педагогика, 1989. 218 с.
46. Захаревич Л.Ф. Особенности возникновения и развития познавательных интересов к сезонным изменениям в жизни растений у детей среднего и старшего дошкольного возраста: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Моск. ин-т педагогики. - М., 1970. - 21с.
47. Даллакян А.М. Роль игровой деятельности в развитии познавательного интереса у детей 4-го года жизни: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Ереванский пед. ин-т. Ереван, 1988. - 21 с.
48. Вопросы психологии способностей /Под ред. В.А. Крутецкого. - М.: Просвещение, 1973. 216 с.
49. Венгер Л.А. О формировании познавательной способности в процессе обучения дошкольников //Дошкольное воспитание. - 1979. - №5. - С. 36-38.
50. Венгер Л.А. Развитие понимания причинности у детей дошкольного возраста //Вопросы психологии. - 1968. - №2. - С. 87-99.
51. Поддьяков Н.Н. Мышление дошкольника. - М.: Педагогика, 1977. - 272 с.
52. Проскура О.В. Як підготувати дитину до школи. К.: Знання, 1969. 48 с.
53. .,Котырло В.К., Дуткевич Т.В. Роль совместной деятельности в формировании познавательной активности дошкольников //Вопросы психологии. - 1991. - №2. - С. 50-60.
54. Усова А.В. Формирование у школьников научных понятий в процессе обучения. - М.: Педагогика, 1986. 192 с.
55. Непомнящая Н.И. Опыт системного исследования психики ребенка. - М.: Учпедгиз, 1975. 232 с.
56. Непомнящая Н.И. Роль дошкольного возраста в психическом развитии ребенка //Дошкольное воспитание. 1979. - №7. - С. 42-45.
57. Вяткина Л.А. Индивидуальные особенности дошкольников в ролевых играх //Личность в системе общественных отношений: Тезисы научных сообщений - М.: Изд-во Моск. пед. ин-та, 1983. - С. 205-206.
58. Амонашвили Ш.А.. Развитие познавательной активности учащихся в начальной школе //Вопросы психологии. - 1984. - №5. - С. 37-41.
59. , Акрамова Н.С. Система диференцированных домашних заданий по математике как средство активизации познавательной деятельности младших школьников: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Алмат. гос. ин-т. - Алматы, 1996. - 21с.
60. Антонюк М.С. Розвиток пізнавальної активності учнів 5-7 класів загальноосвітньої школи в процесі розв’язування тех. задач: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Ін-т педагогіки АПН України.- К., 1993. 16 с.
61. Чехлова З.Ф. Формирование познавательной активности младшего подростка в учебно-познавательной деятельности: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Вильнюский госуд.ин-т им. Капсукаса. - Вильнюс, 1985. — 18с.
62. Хаткова Л.В. Педагогічні умови активізації пізнавальної діяльності іноземних учнів (на матеріалі підготовчого факультету): Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Кіровогр. держ. пед. ін-т ім..В.Виниченка. - Кіровоград, 1977. - 19с.
63. Прядеин А.П., Крупнов А.Н. К понятию активности //Вопросы психологии активности и саморегуляции личности: Сб. научн. трудов №41 Свердловск. пед.ин-та. Свердловск, 1976. - Вып. 2. - С. 44-54.
64. Лазарева Т.М. Формування пізнавальної активності школярів у процесі екскурсій: Автореф.дис... канд. пед наук: 13.00.01 /Харьков. держ. пед. ун-т ім..Г.Сковороди. - Харьків, 1996. - 23с.
65. Зубкова Т.И. Формирование познавательной активности слабоуспевающих учащихся начальных классов: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Уральськ. госуд. пед. ин-т. - Екатеринбург, 1993. - 21с.
66. Литвиненко Н.С. Развитие познавательной активности учащихся в условиях проблемно-поисковой деятельности: Автореф.дис канд. пед. наук: 13. 00. 01 /Казанский гос. пед. ун-т. - Казань, 1972. - 24 с.
67. Михневич Т.П. Формирование познавательной активности в условиях дифференцированного обучения: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Минск. госуд. пед. ин-т. - Минск, 1989. 19 с.
68. Калашникова Л.Н. Формирование познавательной активности школьников в процессе их общения во внеурочной деятельности: Автореф.дис. канд. пед. наук: 13.00.01 /Казан. гос. пед. ин-т. - Казань, 1987. - 17с.
69. Кобель Г.П. Моделювання як засіб активізації пізнавальної діяльності на уроках фізики: Автореф. дис... канд. пед наук: 13.00.01 /Київськ. нац. пед. ун-т. - К., 1995. 24 с.
70. Чауре А.К. Единство познавательной активности и общих способностей младшего подростка в учебно-познавательной деятельности: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Латв.госуд. ун-т. - Рига, 1998. 18 с.
71. Галкин Л.И. Исследование путей активизации творческой деятельности школьников на уроках технического труда (в 7-8 класах): Автореф.дис канд. пед. наук. 13.00.01 /АПН СССР НИИ труд. обучения и проф. ориентации. - М., 1977. 26 с.
72. Коберник Г.І. Стимулювання навчально-пізнавальної активності молодших школярів в умовах диференційованого навчання: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Київськ. нац. пед. ун-т. - К., 1995. 23 с.
73. Барсуков И.Г. Развитие учащихся вечерних школ в процессе изучения гуманитарных дисциплин: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Челябинск. госуд. пед. ин-т. - Челябинск, 1978. 18 с.
74. Брежнєва О.Г. Формування пізнавальної активності дошкільників у процесі навчання елементам математики: Автореф канд. пед наук: 13.00.01 /Ін-т педагогіки АПН України. - К., 1997. 17 с.
75. Ахматов Ф.А. Формирование познавательной активности будущего учителя общетехнических дисциплин и труда. Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Моск. гос. пед. ин-т. - М., 1985. - 16с.
76. Головань М.С. Розвиток пізнавальної активності учнів у процесі навчання алгебри і початків аналізу на основі НІТ: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Київськ. нац. пед. ун-т. - К., 1997. 24 с.
77. Иоголевич А.В. Дидактические уровни познавательной активности старших школьников //Новые исследования в пед. науках. - М.: Учпедгиз, 1976. - №2 (28). - С. 7- 11.
78. Осипова М.П. Развитие познавательной активности младших школьников в процессе их деятельности в октябрятской группе: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Минск.гос.пед.ин-т. - Минск, 1977. 26 с.
79. Скоморохов Н.Я. Влияние коллектива на жизненные планы старшекласников и их познавательную активность //Формирование познавательной активности. - Ростов на Дону: Изд-во Ростовского пед. ин-та, 1971. - С. 15 - 28.
80. Лозовая В.И. Калашникова Л.Н. Формирование познавательной активности школьников в процессе организации их общения: Учебное пособие. Харьков: Основа, 1990. - 84с.
81. Редковец И.А. Обусловленность уровней познавательной активности школьников характером их учебной деятельности //Воспитание у учащихся познавательной активности. — Волгоград: Изд-во Волгоградского пед. ин-та, 1971. - С. 24-34.
82. Генинг Т.Б. Активизация учебно-познавательной деятельности слабоуспевающих школьников в процессе проблемного обучения: Автореф.дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01 /Моск. гос. пед. ин-т. - М., 1979. 16 с.
83. Ігнатенко М.В. Методологічні та методичні основи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів старших класів при вивченні математики: Автореф.дис... док. пед. наук: 13.00.01 /Київськ. нац. пед. ун-т. - К., 1997. - 46 с.
84. Василевская С.Д. Развитие творческой активности внекласной и внешкольной натуралистической работы: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Моск. гос. пед. ин-т. - М., 1973. 23 с.
85. Глякова М.Д. Учебные экскурсии как средство развития активности подростков: Автореф. дис. ...канд.пед.наук: 13.00.01 /Минск. пед. ин-т. - Минск, 1981. 20 с.
86. Лебедєв П.М. Поняття пізнавальної активності учнів і шляхи її вимірювання //Рад.школа. - 1970. - № 9. С. 6-11.
87. Мамаджанов М. Психологические особенности связи познавательной активности с самооценкой в младшем школьном возрасте: Автореф.дис канд. псих. наук: 19.00.07 /Моск. гос. пед. ин-т. М., 1981. 22 с.
88. Половникова Н.А. Исследование процесса формирования познавательной активности школьников в обучении. Казань: Татаркнигиздат, 1976. - 198 с.
89. Харламов И.Ф. Педагогика: Учебник для студентов пед. спец. вузов. - 5-е изд. Минск: Народная асвета, 1998. 560 с.
90. Сирота Г.В. Воспитание познавательной активности учащихся учебными творческими заданими: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Минск. пед. ин-т. - Минск, 1987. 17 с.
91. Усандро А.А. Динамические модели как средство активизации познавательной деятельности учащихся: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Минск. госуд. пед. ин-т. - Минск, 1992. 18 с.
92. Аристова Л.П. Активность учения школьников. - М.: Просвещение, 1968. - 137 с.
93. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. — М.: Знание, 1981. — 96 с.
94. Цыбовский В.Л. Активизация познавательной деятельности старшекласников в процессе взаимосвязи проблемного и частично - поискового методов обучения: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Белорус. гос. пед. ун-т. - Минск, 1995. 22 с.
95. Бароненко А.С. Педагогические условия развития познавательной активности учащихся выпускных классов средней школы в учебном процессе: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Челябинск. госуд. пед. ин-т. Челябинск, 1993. 25 с.
96. Ипполитова М.И. Формирование познавательной активности учащихся в процессе проблемного изложения материала учителем /При изучении предметов гуманитарного цикла: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Науч.исследов. ин-т педагогики УССР. - К., 1977. 23 с.
97. Матюшкин А.М. Развитие творческой активности школьников. - М.: Педагогика, 1991. - 160с.
98. Махмутов М.И. Развитие познавательной активности и самостоятельности учащихся. - М.: Из-во Учпедгиз, 1963. 80 с.
99. Оконь В. Введение в общую дидактику. - М.: Высшая школа, 1990. 382 с.
100. Коломинский Я. Л. Психология детского коллектива. Минск: Нар. асвета, 1984. 229 с.
101. Липкина А.И. Самооценка школьника и его память //Вопросы психологии. - 1981. - №3. с. 79-88.
102. Иванова Л.Ф. Методические условия повышения познавательной активности учащихся при изучении вопросов экономики в курсе обществоведения: Автореф.дис канд. пед. наук: 13.00.01 /Научно-исследовательский ин-т содержания и методов обучения. - М., 1987. 17 с.
103. Виноградова Н.Ф. Умственное воспитание детей в процессе ознакомления с природой. - М.: Просвещение, 1978. - 103 с.
104. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. /Педагогика. М., 1982. Т. 3: Проблемы развития психики. - 416 с.
105. Земцова Т.В. Умственное воспитание старших дошкольников в процессе ознакомления с явлениями неживой природы (на материале тепловых явлений): Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Моск. гос. пед. ин-т. - М., 1982. 22 с.
106. Корзакова Е.И. Развитие умственной активности с помощью строительных игр //Дошкольное воспитание. - 1981. - №12. - С. 21-27
107. Ушецкене Л.Ф. Формирование ситемы знаний у детей дошкольного возраста о сезонных изменениях в природе: Автореф.дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Вильнюский пед. ин-т. - Вильнюс, 1987. 15 с.
108. Вопросы умственного воспитания детей дошкольного возраста /Отв. редактор В.А.Пермякова. Иркутск: МП РСФСР, ИГПИ, 1972. 70 с.
109. Дошкільна педагогічна психологія /За ред. Д.Ф.Ніколєнка. К.: Київський держ. пед. ін-т., 1970. 142 с.
110. Запорожец А.В. Интеллектуальная подготовка детей к школе (содержание, формы, методы) //Дошкольное воспитание. - 1977. - №8. - С. 30-34.