РОЗВИТОК САМОСВІДОМОСТІ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ У СПІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН України

На правах рукопису

УДК 159.923.2 053.4 (048)

КУЛІШ Ніна Михайлівна

РОЗВИТОК САМОСВІДОМОСТІ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ У СПІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Тищенко Світлана Павлівна,
кандидат психологічних наук

Київ 2003 рік

Зміст

Вступ .

5

Розділ 1. РОЗВИТОК САМОСВІДОМОСТІ НА РАННІХ ЕТАПАХ ОНТОГЕНЕЗУ ТА ПРОБЛЕМА ОБДАРОВАНОСТІ ...

14

1.1. Особливості розвитку самосвідомості в дошкільному віці

14

1.1.1. Спілкування і спільна діяльність, як умови розвитку самосвідомості дітей

32

1.2. Поняття обдарованості, її соціальні та психологічні
аспекти

41

1.3. Постановка проблеми дослідження

57

Розділ 2. Вплив особливостей розвитку самосвідомості обдарованих дітей на характер їх комунікативної позиції у спільній з однолітками діяльності ..

65

2.1. Принципи побудови констатувального експерименту

65

2.2. Методи виявлення обдарованості дітей та їх комунікативної позиції у групі однолітків партнерів по спільній діяльності

77

2.3. Характер усвідомлення обдарованими дітьми комунікативної позиції у спільній з однолітками діяльності

86

2.4. Динаміка домагань обдарованих дошкільників, які займають різну особистісну комунікативну позицію у спільній діяльності

95

2.5. Очікування обдарованих дітей щодо оцінки їх ровесниками партнерами по спільній діяльності (за умови варіювання змісту спільної діяльності та модифікації складу її учасників) .

106

2.6. Очікування і рівень домагань дошкільників з різним типом комунікативної позиції у спільній діяльності

115

Розділ 3. Психолого-педагогічні умови розвитку самосвідомості обдарованих дітей В різних видах спільної діяльності ..

128

3.1. Принципи побудови формувального експерименту

128

3.2. Оптимізація оцінно-рефлексивних відносин обдарованих дітей у різних видах спільної діяльності ..

134

3.3. Удосконалення взаємовідносин обдарованих дітей з ровесниками партнерами по спільній діяльності як показник розвитку регулятивної функції їхньої самосвідомості (після формувальних впливів)

156

ВИСНОВКИ ..

163

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

166

ДОДАТКИ .

184

ВСТУП

Розвиток самосвідомості обдарованої дитини є одним із вирішальних чинників гармонійного становлення її як особистості. На основі підвищення рівня усвідомлення обдарованими дітьми власних здібностей і можливостей зазвичай створюються сприятливі умови для їхньої самоактуалізації. Водночас, як свідчить педагогічна практика, висока оцінка обдарованими дітьми самих себе, сформована під впливом оточуючих і разом з тим недооцінювання ними інших, породжує певні труднощі в системі соціальних стосунків. Ці труднощі стають на заваді якнайповнішій реалізації обдарованими дітьми їхнього власного творчого потенціалу, провокують зверхнє, не толерантне ставлення до однолітків партнерів по спільній діяльності. Завищений рівень домагань у багатьох видах діяльності та невиправдані очікування щодо ровесників зумовлюють появу комунікативних труднощів.
У зв¢язку з необхідністю створення в Україні на сучасному етапі найсприятливіших умов щодо розвитку обдарованих дітей проблема особливостей їхньої самосвідомості та її регулювання набирає особливої значущості.
В останні десятиріччя питанню обдарованості у вітчизняній та зарубіжній психології приділялося багато уваги, про що свідчать дослідження Ф.Баррона, Є.О.Голубєвої, Г.С.Костюка, В.А.Крутецького, В.С.Мерлін, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьова, Дж. Рензуллі, В.А.Роменця, С.Л.Рубінштейна, А.Танненбаума, Б.М.Теплова та ін.). У вітчизняній психології обдарованість традиційно визначалась як високий рівень розвитку здібностей, проблема ж обдарованості окремо не досліджувалася. Перше місце займали праці з вивчення і формування здібностей особистості (А.Гальперін, Х.М.Василькевич, А.П.Леонтьєв, Н.С.Лейтес, Н.І.Литвинова, Л.Г.Чорна та ін. Ідея дослідження природи обдарованості на основі аналізу творчого розвитку людини знайшла своє відображення в концепціях творчої обдарованості таких авторів, як О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, Б.Д.Шадріков, Ф. Баррон, Дж. Гілфорд, А.Торренс, К.Тейлор та ін.
Розвиткові обдарованості на різних вікових етапах у психологічній літературі присвячено значну кількість досліджень (А.В.Брушлінський, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Т.В.Кудрявцев, О.І.Кульчицька, І.Я.Лернер, Р.О. Пономарьова, В.Штерн та ін.).
Першочерговим завданням педагога, за Г.С.Костюком, виступає розвиток здібностей дітей у дошкільному та молодшому шкільному віці. Саме в цей період відбувається інтенсивне становлення особистості, розкриваються властиві дітям задатки, нахили, здібності. "Здібності" у психологічній спадщині Г.С.Костюка є невід¢ємною складовою проблеми розвитку і формування зростаючої особистості.
Як свідчить аналіз наукових джерел, самосвідомості обдарованих дітей дошкільного віку приділялося недостатньо уваги. Тим часом, ряд авторів (М.Й.Боришевський, І.Т.Дімітров, В.В.Зіньківський, О.Л.Кононко, О.І.Кульчицька, Л.Г.Подоляк, А.І.Сільвестру, С.П.Тищенко, П.Р.Чамата) показали, що самосвідомість є тим важливим структурним компонентом зростаючої особистості, завдяки якому дитина здатна оцінювати себе, усвідомлювати власні можливості та визначати міру й характер особистої активності, спрямованої на досягнення успіху в процесі предметно-практичної діяльності та спілкування.
У психологічній літературі показано, що в дітей старшого дошкільного віку виникають якісні зміни у сфері самосвідомості: інтенсивно розвиваються рефлексивні процеси в системі "Я" (Л.П.Почерєвіна, Л.І.Уманець, В.Г.Щур, С.Г.Якобсон та ін.). Ці процеси актуалізуються під впливом переживання дітьми свого ставлення до інших людей і ставлення інших до себе.

Наші попередні данні показали, що процес усвідомлення обдарованою дитиною себе як суб¢єкта діяльності і спілкування перебуває під значним впливом її ідеального "самообразу". Свідомість дитини ніби вбирає в себе все те, що підтверджує її високу самооцінку, допомагає підростаючій особистості ствердитися в тому, що вона краща за інших і здатна виконати все, тому заслуговує на особливу увагу навколишніх людей. У випадку суттєвого розходження між бажанням обдарованої дитини бути подібною до ідеального самообразу, з одного боку, та її реальними здобутками і поведінкою з другого, виникає ілюзорна самосвідомість, так званий феномен, який провокує негативні способи самоствердження дитини в колі ровесників, формує в неї тривожні очікування негативної оцінки себе самої з боку навколишніх людей та призводить до закріплення афективних форм її поведінки.
Серед питань з проблеми становлення і розвитку спілкування дошкільників з ровесниками слід виділити саме ті, які розкривають становлення образу Я” (М.І. Лісіна, А.І. Сільвестру, О.О. Смирнова), зокрема образу себе обдарованої дитини як суб¢єкта комунікації, а також сприймання образу ровесників партнерів по спілкуванню. Зазначений аспект почасти реалізовано в експериментальних дослідженнях (А.В.Доровського, С.П.Тищенко, Ж.В.Чайникової, П.Р.Чамати, О.К.Ягловської тощо).
Спільна предметно-практична діяльність з ровесниками має особливе значення для розвитку дітей. З проблеми спільної діяльності у становленні особистості дитини дошкільника виконана незначна кількість робіт (В.В. Абраменкова, Є.В. Суботський, Ю.О. Приходько). В них було показано, що цей вид діяльності виступає умовою, за якої здійснюється актуалізація процесів самосвідомості, їх регуляція та корекція.
У зв¢язку з цим вивчення впливу на обдарованих дітей тих психологічних факторів, що сприяють їх особистісному розвитку, адекватному усвідомленню власних здібностей, поліпшують стосунки з однолітками в процесі спільної діяльності, становить важливий науковий інтерес і відкриває перспективи для оптимізації шляхів та засобів керування процесом самоусвідомлення обдарованої дитини.
Актуальність нашого дослідження обумовлено значущістю і недостатньою розробленістю означеної проблеми.
Тема дисертаційного дослідження є складовою теми лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України "Психологічний розвиток дошкільника в умовах інноваційних систем виховання”.
Номер держреєстрації 0198U000518.
Об¢єкт дослідження прояви самосвідомості в процесі взаємодії обдарованих дітей з однолітками в спільній діяльності.
Предметом вивчення виступає динаміка структурних компонентів самосвідомості очікувань і рівня домагань обдарованих дітей з різним типом комунікативної позиції у спільній діяльності.
Мета дослідження полягає в розкритті умов та механізмів розвитку структурних компонентів самосвідомості (очікувань і рівня домагань) обдарованих дітей з різним типом комунікативної позиції у спільній діяльності.
Гіпотеза дослідження розвиток самосвідомості обдарованих дітей здійснюється за умови включення їх у різні за характером види спільної діяльності зі змінним складом її учасників, що сприяє підвищенню відповідності очікувань дитини тій оцінці, яку вона сподівається одержати від партнерів по спільній діяльності, та формуванню на цій основі більш реалістичного рівня домагань; при цьому оцінні впливи з боку однолітків у процесі спільної діяльності виступають психологічним механізмом перебудови власної комунікативної позиції дитини відповідно до прогресивних зрушень у її самосвідомості.

Завдання дослідження.
1) Виявити особливості очікувань обдарованих дітей щодо оцінки їх з боку однолітків партнерів по спільній діяльності.
2) Висвітлити динаміку рівня домагань обдарованих дітей у процесі спільної з однолітками діяльності.
3) Схарактеризувати видозміни комунікативної позиції обдарованих дітей за умови виконання ними різних форм та видів спільної з однолітками діяльності.
4) Визначити чинники підвищення ступеня реалістичності емоційно-ціннісного ставлення до себе обдарованих дітей.
Теоретико-методологічними засадами дослідження є науково-психологічні положення про співвідношення і взаємодію між внутрішніми і зовнішніми чинниками становлення особистості й зокрема, її самосвідомості (Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.В. Столін, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова); уявлення про розвиток здібностей у діяльності (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Б.М.Теплов та ін.); про сутність психології творчості і творчої діяльності (Н.С.Лейтес, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, Л.О.Пономарьов, С.Л.Рубінштейн та ін.); про закономірності розвитку самосвідомості в онтогенезі (М.Й.Боришевський, О.І.Кульчицька, М.І.Лісіна, Л.Г.Подоляк, Т.М. Титаренко, С.П.Тищенко, П.Р.Чамата, О.О.Ящишин та ін.).
Методи дослідження. Для розв¢язання поставлених завдань та перевірки гіпотези застосовувалися теоретичний аналіз, а також емпіричні методи, а саме: в експериментальній частині дослідження використовувався метод природного експерименту, в ході якого застосовувався метод включеного спостереження, бесіди, методи організації різних форм спільної діяльності, проективні (розроблені автором) та статистичні методи.

Організація дослідження. Було обстежено 500 дітей старшого дошкільного віку. Із них 50 були виділені нами як обдаровані, вони вирізнялися із середовища ровесників високим розумовим розвитком, який є результатом і природних задатків, і сприятливих умов виховання. Ці 50 обдарованих дітей взяли участь у констатувальному експерименті. Під час формувального експерименту було задіяно 20 обдарованих дітей, які мали значні труднощі у взаєминах з ровесниками. Дослідження проводилося у три етапи в період 1998-2001 рр. в дошкільних закладах №№ 1, 2, 9, 22, 32, 37, 71 м. Полтави.
Надійність отриманих результатів дисертаційної роботи забезпечується методологічною та теоретичною обгрунтованістю його вихідних положень; застосуванням методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження; якісним та кількісним аналізом здобутого експериментального матеріалу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше висвітлено динаміку розвитку структурних компонентів самосвідомості обдарованих дітей очікувань і рівня їхніх домагань у процесі виконання спільної з однолітками діяльності.
Виявлено, що необхідною умовою гармонізації розвитку самосвідомості обдарованих дітей виступає включення їх у різні види спільної з однолітками діяльності, яка варіюється за змістом та складом учасників. Експериментально доведено, що під впливом зазначених факторів між дітьми учасниками спільної діяльності розвиваються суб¢єктно-рефлексивні відносини, які сприяють актуалізації регулятивних функцій їх самосвідомості. Розроблено та апробовано формувальні прийоми, спрямовані на оптимізацію оцінно-рефлексивних відносин обдарованих дітей з однолітками в спільній діяльності.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження зумовлено тим, що його результати розширюють наукові знання про закономірності розвитку самосвідомості обдарованих дітей у процесі переживання ними оцінного ставлення до себе з боку однолітків; схарактеризовано суб¢єктні механізми розвитку самосвідомості обдарованих дітей на основі підвищення реалістичності їх емоційно-ціннісного ставлення до себе в контексті спільної з однолітками діяльності.
Практичне значення. Врахування встановлених у дослідженні особливостей розвитку структурних компонентів самосвідомості обдарованих дітей у спільній діяльності дозволяє запобігти негативним тенденціям закріплення в самосвідомості нереалістичних очікувань та неадекватного здобуткам обдарованої дитини (у певних видах діяльності) рівня домагань, а також негативних комунікативних позицій: суперництва, що переходить у конфлікт, та відсторонення.
На основі гуманізації взаємин між обдарованими дітьми та ровесниками партнерами по спільній діяльності розкрито умови оптимізації шляхів та засобів керування процесом самоусвідомлення обдарованої дитини. Матеріали дослідження використовуються при викладанні навчального курсу Теорія і практика роботи з обдарованими дітьми” для студентів психолого-педагогічного факультету Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, в інститутах післядипломної підготовки вихователів дошкільних закладів.
На захист виносяться такі положення:
1. Необхідною умовою гармонізації розвитку самосвідомості обдарованих дітей виступає включення їх у різні види спільної з однолітками діяльності, яка варіюється за змістом, формою та складом її учасників.
Змінюючи зміст та форму спільної діяльності, а також склад її учасників, ми одержуємо можливість дослідити реальний вплив цих каузальних перемінних на функціональні прояви самосвідомості обдарованих дітей, вивчити її особливості та фактори розвитку.
2. Під впливом зазначених факторів між дітьми учасниками спільної діяльності розвиваються оцінно-рефлексивні відносини, що сприяє актуалізації регулятивних функцій їх самооцінки, а також функції смислоутворення в системі "Я".
3. Динаміка комунікативних позицій обдарованих дітей у спільній діяльності (від суперництва, що переходить у конфлікт, відсторонення до шефської з елементами партнерства) відображає прогресивні зрушення у сфері їх самосвідомості, які свідчать про набуття дитиною рефлексивних знань про себе (тобто знань про те, як її розуміють та оцінюють партнери по спільній діяльності), що в свою чергу сприяє розвиткові регулятивних функцій образу "Я" та самооцінки обдарованої особистості.
4. Важливим фактором оптимізації оцінно-рефлексивних відносин обдарованих дошкільників виступає організація педагогом спільної діяльності, завдяки чому розвивається вміння обдарованих дітей правильно відображати оцінку себе з боку однолітків.
Апробація роботи. Основні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на спільному засіданні лабораторії психології дошкільника та лабораторії науково-психологічної інформації Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України, на кафедрі психології Полтавського педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, на міжнародній науково-практичній конференції (Полтава, 2000), на ІІІ з¢їзді Товариства психологів України (Київ, 2000).
Зміст і результати роботи відображено в 7 публікаціях.
Впровадження наукових розробок. Одержані результати дисертаційного дослідження застосовуються в процесі роботи вихователів дошкільних закладів з обдарованими дітьми старшого дошкільного віку. Теоретичні та практичні висновки використовуються в лекціях при читанні курсу "Психологія" у Полтавському педагогічному університеті ім.В.Г.Короленка на психолого-педагогічному факультеті.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додаткового матеріалу (додатки). Робота виконана на 163 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 3 таблицями, 6 рисунками.

Бібліографія включає 201 роботу українських та зарубіжних авторів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Концептуальний аналіз генезу самосвідомості особистості показав, що старший дошкільний вік є сензитивним періодом у її розвитку. Особливо значні зрушення у цьому віці відбуваються в емоційній сфері самосвідомості дітей зазначеного віку на основі актуалізації їхньої потреби у спілкуванні та порівнянні себе з однолітками.
1. Проведене експериментальне дослідження показало, що важливою умовою розвитку самосвідомості обдарованих дітей є включення їх у різні види СД зі змінним складом її учасників. При цьому переживання обдарованими дітьми оцінних впливів з боку однолітків виступають механізмом усвідомлення ними характеру власної комунікативної позиції щодо ровесників партнерів по СД.
2. Відповідно до емоційно-ціннісного ставлення обдарованих дітей щодо самих себе вони займають певну комунікативну позицію ПШ, ПС, ПВ. В обдарованих дошкільників з ПС та ПВ образ "Я" є менш адекватним, ніж в обдарованих дітей з ПШ. Останні переважно правильно оцінюють самих себе і ровесників та виявляють толерантне ставлення до партнерів по СД. Характер спілкування обдарованих дітей із ПС та ПВ з ровесниками у процесі СД зумовлений недостатнім розвитком структур їхньої самосвідомості: нереалістичним рівнем домагань (формується внаслідок перенесення успіхів обдарованих дітей в одних видах діяльності на всі інші), невиправдано високими очікуваннями оцінки самих себе з боку однолітків та недооцінкою здібностей і можливостей інших дітей партнерів по спілкуванню. Зазначені дисгармонії у сфері самосвідомості обдарованих дітей з ПС та ПВ породжують їхні комунікативні труднощі і стають на заваді формування ряду соціально цінних особистісних якостей толерантності, готовності до співробітництва і взаємодії з іншими на основі визнання їхніх достоїнств, здатності до емпатії.
3. Рівень самосвідомості обдарованих дітей з ПС та ПВ як суб¢єктів спільної предметно-практичної діяльності є недостатньо високим. Це виявилось у феномені переносу високих домагань в одному виді діяльності, в якому вони дійсно досягають значних успіхів, на інші. Цей феномен відбивав тенденцію до включення в свій образ "Я" не тільки реальних успіхів у певному виді діяльності, але й прогнозування власних успіхів також у тих видах діяльності, де ці діти себе не випробували.
4. Високий ступінь відповідності прогнозованої оцінки самих себе з боку ровесників обдарованими дітьми, що займали ПШ, пов¢язаний із розвитком у них рефлексії. Цю якість самооцінки як форму прояву самосвідомості з достатньою мірою вірогідності було сформовано на основі нагромадженого обдарованими дошкільниками позитивного досвіду виконання разом з однолітками різних видів предметно-практичної діяльності та переживання ними їхнього оцінного ставлення до партнерів по різних ФОСД. Діти з ПС та ПВ зазнавали особливих труднощів у рефлексуванні. Значно завищена їхня самооцінка, сформована під впливом близьких дорослих і закріплена негативним досвідом спілкування з партнерами по СД, гальмує розвиток рефлексивності їх самооцінки, у зв¢язку з чим необхідно апелювати до батьків та сприяти зміні стилю їх спілкування з дітьми.
5.Формувальні впливи на обдарованих дошкільників включали різні засоби оптимізації їх оцінно-рефлексивних відносин у СД з однолітками, завдяки яким очікувана дітьми та їх реальна оцінка ставали дієвими спонуками цієї діяльності. Вплив прогностичної самооцінки та реальної оцінки, включених безпосередньо у СД, виявлявся в підвищенні рівня усвідомлення обдарованими дітьми з ПС та ПВ своїх досягнень у різних видах діяльності та динаміці комунікативної позиції від суперництва, що переходить у конфлікт, та відсторонення до шефської з елементами партнерства.
6.Завдяки багаторазовому включенню обдарованих дітей у різні види предметно-практичної діяльності та зміні складу її учасників значно розширилася самосвідомість цих дітей, які через порівняння себе з однолітками почали більш адекватно оцінювати власні здібності та можливості. Збагатилися знання обдарованих дітей про самих себе як виконавців певних видів діяльності, в яких особливо високими були їхні успіхи.
7. Засобами оптимізації оцінно-рефлексивних відносин обдарованих дітей у СД з однолітками виступають: по-перше, збагачення позитивного досвіду порівняння обдарованими дітьми під керівництвом педагога своїх досягнень у різних видах СД з досягненнями партнерів; по-друге, порівняння себе з ровесниками в ролі "вихователя"; по-третє, зміна стилю спілкування з обдарованими дітьми близьких дорослих, ознакою чого стало більш адекватне оцінювання здібностей власних дітей.
Виявлені нами особливості самосвідомості обдарованих дошкільників та умови її розвитку дають підстави стверджувати про необхідність втілення різних засобів оптимізації оцінно-рефлексивних відносин обдарованих дітей у спільній з однолітками діяльності в практику дошкільних закладів з метою покращення їх роботи по самоактуалізації обдарованих дітей старшого дошкільного віку.
Проведене дослідження не вичерпує усіх проблем, пов¢язаних із темою нашої дисертаційної роботи. Серед перспектив подальших досліджень на увагу заслуговує питання щодо вивчення особливостей образу "Я" обдарованих дошкільників. Психолого-педагогічне коригування розвитку самосвідомості обдарованих дітей також потребує більш детальних відомостей про характер оцінного ставлення до обдарованої дитини з боку близьких дорослих.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменкова В.В. Совместная деятельность дошкольников как условие гуманного отношения к сверстнику // Вопросы психологии.1980.№5.С.60-70.
2. Авдеева И.Д. Развитие личности на ранних этапах детства //Проблемы возрастной психологии: Тез.докл. К VII съезду общества психологов СССР. М., 1989. С. 3-41.
3. Авдеева Н.Н. Развитие образа самого себя у младенца: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. М., 1982. 22 с.
4. Ананьев Б.Г. К постановке проблемы развития детского самосознания // Избр. психол. тр. Т.2. М., 1980. 287 с.
5. Анкундинова Н.Е. Об особенностях оценки и самооценки учащихся 1 4 классов в учебной деятельности //Вопросы психологии. 1968. №3. С. 131-138.
6. Анкундинова Н.Е. О развитии самосознания //Дошкольное воспитание. 1958. №2. С. 9-16.
7. Анцыфирова Л.И. Личность в динамике: некоторые итоги исследования //Психологический журнал. 1992. №5 С.12-25.
8. Архипова Е.А. Влияние воспитателя и сверстников на самооценку дертей старшего дошкольного возраста (в изо. деят.): Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Минск, 1983. 202 с.
9. Белова Е. Одаренные дети //Дошкольное воспитание. 1994. №4 С.69-75.
10. Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986 442 с.
11. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 311 с.
12. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности. Л.: ЛГУ, 1970. 135 с.
13. Боришевський М.Й., Киричук О.І. До проблеми самосвідомості особистості як детермінанти її саморозвитку //Матер. Четвертих Костюківських читань «Українська психологія: сучасний потенціал». Т.1. К., 1996. С. 105-111.
14. Боришевский М.И. Психологические особенности самосознания подростка. К.: Вища школа, 1980. 167 с.
15. Боришевский М.И. Теоретические вопросы самосознания личности //Психологические особенности самосознания подростка. К.: Вища школа, 1980. С. 5-13.
16. Боришевский М.И. Психологические условия формирования самоконтроля в поведении у младших школьников: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1965. 221 с.
17. Боришевский М.И. Психологические вопросы самосознания личности // Психологические вопросы самосознания подростка. К.: Вища школа, 1980. С. 5-38.
18. Будали С.А. Способ исследования количественных характеристик личности в группе // Вопросы психологии. 1971. №3. С.138-143.
19. Буева Л.Н. Социальная среда и сознание личности. М.: МГУ, 1968. 286 с.
20. Булатова О.В. Самооцінка дітей старшого дошкільного віку та роль її у стимулюванні самовиховання //Дошкільна педагогіка і психологія. Республ. наук.метод. Зб. Вип. 7. К.: Рад. школа, 1973. С. 83-90.
21. Валлон А. Психическое развитие ребенка /Пер. с фр. М., 1967. 194 с.
22. Вегнер А.А., Мухина В.С. Психология. М., 1988. 336 с.
23. Волощук І.С. Морально-естетичний аспект виявлення інтелектуально обдарованих дітей та розвитку в них творчих задатків //Педагогіка і психологія. 1994. № 3. С.21-27.
24. Воспитание детей дошкольного возраста /Под ред. Л.Н.Проколиенко. К.: Рад. школа, 1990.386 с.
25. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М.: АПН РСФСР, 1960. 498 с.
26. Выготский Л.С. Развитие личности и мировоззрения ребенка: Психология личности /Под ред Ю.Б. Гиппернштер, А.А. Пузырея. М., 1982 368 с.
27. Гильбух Ю.З. Внимание: Одаренные дети. М.: Знание, 1991. 79 с.
28. Гильбух Ю.З. Умственно одаренный ребенок: Психология, диагностика, педагогика. К., 1992. 83 с.
29. Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. М., 1976. 500 с.
30. Годовикова Д.Б. Влияние общения со взрослыми на общение со сверстниками //Исследования по проблеме возрастной и педагогической психологии. М., 1980. 168 с.
31. Годовикова Д.Б. Осознание детьми 5 7 лет качеств сверстников и их общение //Теор. и прикл. пробл. психологии познания друг друга. Краснодар, 1978. 191 с.
32. Гурова Л.Л. Когнитивноличностные характеристики творческого мышления в структуре общей одаренности // Вопросы психологии.1991.№6.С.14-20.
33. Давыдов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопр. психол. 1992. №1. С.22-33.
34. Диагностика и развитие творческих способностей детей дошкольного возраста //Обдарована дитина. 1998. №3. С. 16-19.
35. Димитров И.Т. Содержание и функции образа самого себя у дошкольников: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. М., 1979. 19 с.
36. Димитров И.Т. Целостная деятельность и образ самого себя // Новые исследования в психологии. 1979. №2. С.21.
37. Доровской А.И. К проблемам одаренности детей // Третий симпозиум «Квалиметрия человека и образования: Методология и практика». Ч. 3. М., 1994. С. 42-44.
38. Доровской А.И. Сто советов по развитию одаренности детей. Родителям, воспитателям, учителям. М.: Российское пед. агентство, 1997. 310 с.
39. Дубровский Д.И. Психологические явления и мозг. М.: Наука, 1971. 366 с.
40. Захарова А.В., Андрущенко Т.Ю. Исследование самооценки младшего школьника в учебной деятельности // Вопросы психологии. 1980. №4. С.90-99.
41. Захарова А.В., Андрущенко Т.Ю. Особенности формирования оценки и самооценки личности в младшем школьном возрасте // Новые исследования в психологии. 1981. №1. С.43-48.
42. Зейгарник Б.В. Теория личности в зарубежной психологии: Учебное пособие. М.: МГУ, 1982. 128 с.
43. Клименко В. Талант і його розвиток // Світло 1997. №1. С. 51-56.
44. Клапаред Э. Как определять умственные способности школьников /Под ред. Л.Г. Ольшанского. Л.: Сеятель, 1927. 258 с.
45. Клименко И.Ф. Психологические особенности отношения к себе и другим как носителям нравственных ценностей на разных этапах онтогенеза личности: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. М., 1986. 19 с.
46. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива. Минск: Народна освета, 1984. 238 с.
47. Коломинский Я.Л. Рефлекторноперцептивное отражение межличностных отношений в группах и коллективах //Тез. науч. сообщ. советских психологов к ХХIIМеждунар. психол. конгрессу. Ч. 2. М., 1981. С. 400-402.
48. Кон И.С. В поисках себя. Личность и её самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
49. Кон И.С. Какими они себя видят. М.: Знание, 1975. 93 с.
50. Кон И.С. Открытие «Я». М.: Политиздат, 1978. 367 с.
51. Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. С. 132-141.
52. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. К.: Освіта, 1998. 255с.
53. Копилова А.П. Динамика личностных оценок в условиях вхождения в новый коллектив: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. М., 1975. 25 с.
54. Костюк Г.С. Вікова психологія. К.: Рад. школа, 1976. 271 с.
55. Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток у дітей. К.: Знання, 1963. 80 с.
56. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад. школа., 1989. 608 с.
57. Красноголов В.О. Визначення поняття обдарованість” у зарубіжній психолого-педагогічній літературі // Обдарована дитина. 1998. №5 6. С. 13-19.
58. Крутецкий В.А. Самосознание // Педагогическая энциклопедия. Т.3. М.: Сов. Энциклопедия, 1966. 768 с.
59. Кузнецова Е. Совместный поиск истины // Директор школы. 1996. №1. С. 44-49.
60. Кулачківська С.Є. Психологічні передумови розвитку здібностей дошкільників у специфічно дитячих видах діяльності // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації пед. взаємодії. К., 1993. С. 81-82.
61. Куліш Н.М. Обдарованість і способи її виявлення у дітей старшого дошкільного віку // Наукові записки: Розвиток ідей Г.С.Костюка в сучасних психологічних дослідженнях.К.,2000.Вип.20(2).С.1422.
62. Куліш Н.М. Особливості проявів оцінного ставлення до себе обдарованих дітей у спільній діяльності // Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія. Матер. ІІІ з¢їзду тва психол. України.К.,2000.С.100-101.
63. Куліш Н.М. Особливості рефлексування обдарованими дітьми ставлення до себе однолітків // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб.наук.пр.Інституту психології ім Г.С.Костюка АПН України / За ред. академ. С.Д. Максименка.К.: Любіть Україну, 2000.Т.2.Ч.4.С.184-192.
64. Куліш Н.М. Очікування як регулятивний фактор взаємодії обдарованих дітей з ровесниками // Психологія: Зб. наук. пр. НПУ ім.М.П.Драгоманова. Вип. 13. К. , 2001. С. 214-219.
65. Куліш Н.М. Прояви домагань обдарованих дошкільників у спільній діяльності // Психологія: Зб. наук. пр. НПУ ім. М.П.Драгоманова. Вип.2(9).Ч.2. К., 2000. С.37-46.
66. Куліш Н.М. Психологічні умови формування в обдарованих дошкільників уміння правильно оцінювати себе та однолітків партнерів по спільній діяльності //Психологія: Зб. наук. пр. НПУ ім. М.П.Драгоманова. Вип.12. К., 2001. С. 143-148.
67. Куліш Н.М. Розвиток самосвідомості обдарованих дітей у процесі комунікативної взаємодії з однолітками партнерами по спільній діяльності // Матеріали міжнар. наук.-практич. конф. Полтава, 2000. С.119-122.
68. Кульчицька О.І. Знаходимо обдарованих серед дошкільнят // Обдарована дитина. 1999. №3. С. 8-14.
69. Леві В.Л. Нестандартна дитина // Перекл. з рос. К.: Рад. школа,1991. 256 с.
70. Левин К., Дембо Т., Фестингер Л., Сирс Р. Уровень притязаний //Психология личности /Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. М.: МГУ, 1982. С. 86-92.
71. Лейтес Н.С. Об умственной одаренности. М., 1960. 214 с.
72. Лейтес Н.С. Раннее проявление одаренности // Вопросы психологии.1988.№4.С.98-107.
73. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. М.: Знание, 1984. 80 с.
74. Лейтес Н.С. Способности, труд, талант. М.: Знание, 1961. 32с.
75. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. М.: Педагогика, 1971. 279 с.
76. Леонтьев А.Н. Психология образа // Вестник Моск. унта. Психология. 1979. Сер. 19. №2. С. 3-13.
77. Лисина М.И. Общение, личность и психика ребенка /Под ред. А.Г.Рузской. М.: Институт практической психологии, 1997. 384 с.
78. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.: Педагогика, 1986. 144 с.
79. Лисина М.И., Сильвестру А.И Психология самопознания у дошкольников. Кишинев, 1983. 111 с.
80. Лосева А.А. Работа психолога с родителями одаренных детей дошкольного возраста // Обдарована дитина. 1998. №5-7. С.55-64.
81. Липкина А.И. Самосознание школьника. М.: Знание, 1976. 64с.
82. Маралов В.Г. К проблеме генезиса социальной активности личности: Психолого-педагогические механизмы формирования качеств социальной личности у детей дошкольного и младшего школьного возраста. М., 1986. С. 3-6.
83. Маталина Т.А. Исследование оценки и самооценки в связи с типами совместной деятельности: Дис. канд. психол. наук: 19.00.01. Л., 1983. 136 с.
84. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности // Вопросы психологии.1989.№6.С.29-33.
85. Матюшкин А.М., Сиск Д.А. Одаренные и талантливые дети // Вопросы психологии.1988.№4.С.88-98.
86. Матюшкин А.М. Раннее выявление талантов и их развитие // Вопросы психологии.1984.№3.С.166-167.
87. Мейме Р. Различные аспекты «Я» // Психология личности /Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер , А.А. Пузырея. М.: МГУ, 1982. С. 132-141.
88. Мелхорн Г., Мелхорн Х.Г. Гениями не рождаются. М., 1989. 160 с.
89. Михайлов Ф.Т. Загадка человеческого «Я» . М., 1976. 287 с.
90. Михайловська Л. Обдарована особистість: різні погляди на формування та розвиток // Вересень. 1996. №1. С. 48-49.
91. Міжнародний семінар Обдаровані діти: виявлення, діагностика і розвиток // Матер. міжнар. семінар Міжнарод. Макаренківської асоціації.: Мво освіти України: Полт. пед. інт. Полт. відділення Малої академії наук України. Полтава, 1995. 172 с.
92. Моляко В.А., Кульчицкая Е.И., Литвинова Н.И., Черная Л.Г. Интеллектуальная одаренность и её выявление у детей старшего дошкольного возраста. К.: Знание, 1993. 60 с.
93. Моляко В.А., Кульчицкая Е.И., Литвинова Н.И., Черная Л.Г. Одаренность и её выявление у детей дошкольного возраста . К.: Знання, 1993. 104 с.
94. Моляко В.А. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности // Вопросы психологии.1994.№5.С.85-95.
95. Моляко В.А. и др. Психология детской одаренности. К., 1995. 83 с.
96. Морева Г.И. Самооценка как фактор регуляции морального поведеия дошкольников: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. М., 1985. 165 с.
97. Музика О.Л. Цінності обдарованої особистості //Обдарована дитина. 1998 №4. С. 6-10.
98. Мухина В.С. Структура самосознания развивающейся личности // Тез. докл. к VIIСъезду психологов СССР «Проблемы возрастной психологии». М., 1989. С. 119-120.
99. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе . М. : Просвещение, 1986. 144 с.
100. Найденова Л.А. Роль рефлексивного потенциала группы в активизации творческих способностей учащихся: Дис. канд. психол. наук: 19.00.01. К., 1993. 192 с.
101. Непомнящая Н.И. Становление личности ребенка 6 7 лет. Л.: Педагогика, 1992. 160 с.
102. Обдаровані діти: навчання і розвиток. // Обдарована дитина. 1998 . №3. С. 6-10.
103. Общение и оптимизация совместной деятельности /Под ред. Г.М.Андреевой, Я. Яноушека. М.: МГУ, 1987. 301 с.
104. Овчинникова Т.Н. Особенности осознания себя детьми 6летнего возраста // Вопросы психологии.1986.№4.С.43-49.
105. Одаренные дети: как их понимать и развивать. Родительские страници // Частная школа. 1995. №6. С. 159-163.
106. Одаренные дети: психологопедагогические исследования и практика /Ж. Брюно, Р. Малви, Л. Назаренко и др. // Психологический журнал. 1995. Т.16. №4. С. 73-78.
107. Одаренный ребенок имеет право стать талантливым // Управление школой . 1997. № 43. С. 5-6.
108. Одаренные дети /Предисл. В.М.Слуцкого /Пер. с англ. М.: Прогресс, 1991. 380 с.
109. Одаренные дети //Учительская газета. 1998. № 2126. С. 6-7.
110. Отношения между сверстниками в группе детского сада: Опыт социальнопсихологического исследования /Под ред. Т.А. Репиной. М.: Педагогика, 1987. 200 с.
111. Пантилеев С.Р. Строение самоотношения как эмоциональнооценочной системы: Дис. канд. психол. наук: 19.00.01. М.: МГУ, 1989. 202 с.
112. Пахомова О.Н., Непомнящая Н.И. К вопросу о генезисе «образа Я» в дошкольном возрасте // Психологопедагогические вопросы совершенствования воспитания и обучения в детском саду. М., 1984. 95 с.
113. Педагогическая энциклопедия /Под ред. И. Канрова, Ф. Петрова и др. М.: Сов. Энцикл., 1966. Т. 3. С. 186-188.
114. Пиаже Жан. Экспериментальная психология. М., 1973. 428 с.
115. Піїтро Дж. Як батьки і вчителі зможуть допомогти природному обдаруванню: поради Дж. Піїтро з книги «Розуміння Творців» // Обдарована дитина. 1998. №1. С. 39-42.
116. Платонов К.К. Проблемы сознания // Матер. симпозиума. М., 1966. 256 с.
117. Плохой хороший // Семья и школа. 1995. № 5. С. 18-19.
118. Психология коллективной деятельности. К., 1977. 22 с.
119. Психология /Под ред. Г.С. Костюка. К., 1955. 526 с.
120. Психологічний словник /За ред. В.І. Войтка. К.: Вища школа, 1982. 215 с.
121. Приходько Ю.А. Взаимоотношения детей в условиях совместной деятельности //Психологія республ. наук.метод. зб. К., 1981. Вип. 20. С. 119-126.
122. Приходько Ю.А. Формирование положительного отношеие детей друг к другу в процессе совместной деятельности: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. К, 1980. 143 с.
123. Протасеня В.Ф. Происхождение сознания и его особенности. Минск, 1959. 310 с.
124. Развитие общения у дошкольников /Под ред. А.В. Запорожца, М.И. Лисиной. М.: Педагогика, 1974. 288 с.
125. Рамуль К.А. Введение в методы экспериментальной психологии. Тарту: ТГУ, 1965. 329 с.
126. Рейковський Я. Экспериментальная психология эмоций. М.: Прогресс, 1979. 392 с.
127. Репина Т.А., Горяйнова А.Ф. Особенности ценностных ориентаций и оценочных отношений у детей дошкольного возраста // Тез. докл. «Теоретические и прикладные проблемы познания людьми друг друга». Краснодар, 1975. С. 216-219.
128. Репина Т.А. Социальнопсихологическая характеристика группы детского сада. М.: Педагогика, 1988. 230 с.
129. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: в 2х т. М.: Педагогика. Т.1. 486 с.
130. Рубинштейн С.Л. Самосознание личности и её жизненный путь: Психология личности /Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. М.: МГУ, 1982. С. 127-131.
131. Савонько Е.Л. Возрастные особенности соотношения ориентации на самооценку и на оценку другими людьми: Изучение мотивации поведения детей и подростков. М.: Педагогика, 1972. 348 с.
132. Сеченов И.М. Избранные философские и психологические произведения. Госполитиздат, 1947. 504 с.
133. Сильвестру А.И. Основные факторы развития образа самого себя у дошкольников //Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии. М., 1980. С. 119-139.
134. Сильвестру А.И. Роль индивидуального опыта и опыта общения в формировании у дошкольников представления о своих возможностях: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. М., 1978. 17с.
135. Словарьсправочник по психологической диагностике / БурлачукЛ.Ф., Морозов С.М., К., 1989. С. 134-135.
136. Соціальна психологія: Навчально-методичний посібник /За ред. Л.Е. Орбан, В.Д. Хруща. Івано-Франківськ: Прикарпатський університет, 1994. 101 с.
137. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. М.: Политиздат, 1972. 303 с.
138. Стеркина Р.Б. Роль деятельности в формировании самооценки детей дошкольного возраста: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. М., 1977. 24 с.
139. Столин В.В. Познание себя и отношение к себе в структуре самосознания: Дис. канд. психол. наук: 19.00.01. М., 1985. 530 с.
140. Столин В.В. Самосознание личности. М.: МГУ, 1983. 284 с.
141. Субботский Е.В. Генезис выполнения программ и отношения дошкольников к партнеру: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. М., 1974. 22 с.
142. Субботский Е.В. Психология отношений партнерства у дошкольников. М.: МГУ, 1976. 144 с.
143. Сурьянинова Т.И. Социально-психологические аспекты совместной деятельности детей дошкольного возраста и младшего школьного: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Курск, 1990. 152 с.
144. Теплов Б.М. Избранные труды: в 2х томах. Т.1. М.: Педагогика, 1985. 328 с.
145. Теплов Б.М. Способности и одаренность: в 2х томах. Т.2. М.: Педагогика, 1985. С. 15-42.
146. Тищенко С.П. Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред. Л.Н. Проколиенко, В. К. Котырло. К.: Рад. школа, 1987. 174.с.
147. Тищенко С.П. Емоційноціннісне ставлення до себе як структурний компонент образу Я // Психологія: Респ. наук.метод. зб. Вип. 22. К.: Рад. школа, 1983. С. 3-19.
148. Тищенко С.П. К характеристике регулятивной функции самосознания у старших дошкольников //Тез. докл. VIIсъезду ова психологов СССР «Проблемы возрастной психологии. М., 1989. С. 69-70.
149. Тищенко С.П., Уманець Л.І. Оптимізація оцінних відносин дітей у грі як фактор розвитку їх самосвідомості // Психологія. К.: Рад. школа, 1986. Вип. 27. С. 85-92.
150. Тищенко С.П., Чайникова Ж.В. Структурно-функціональні характеристики образу «Я» дітей як орієнтувальна основа педагогічної взаємодії // Тез. доп. на Міжн. наук.-практ. конф. «Талановита особистість: сім’я, школа, держава». К., 1994. Т.2. С. 105-107.
151. Тищенко С.П. Психологічні чинники процесу керівництва розвитком творчих здібностей дошкільників (у контексті сімейного виховання) // Матер. допов. на Міжн. наук.-практ. конф. Обдарована особистість: пошук, розвиток допомога”. К., 1998. С. 242-247.
152. Уманець Л.І. Від самооцінки у грі до пізнання себе // Дошкільне виховання. 1983. №4. С. 20-23.
153. Уманец Л.И.Динамика притязаний ребенка под влиянием оценки груп