РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ (ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

На правах рукопису

УШКАРЕНКО Юлія Вікторівна

УДК: 334.734:631.115.8

РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ
(ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА)

Спеціальність 08.00.04 економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
Зіновчук Віталій Володимирович,
доктор економічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Херсон 2010

З м і с т

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

Розділ І.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ
ЯК ОБ’ЄКТ ТЕОРЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ . . . . . . . . . . . . .

18

1.1.

Роль і місце сільськогосподарської кооперації у ринковій економічній системі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

18

1.2.

Економічна природа та соціальна місія сільськогосподарської кооперації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

30

1.3.

Кооператив як найвища організаційна форма сільськогосподарської кооперації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

46

1.4.

Кооперативне підприємництво і кооперативне підприємство:
економіко-правовий аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

61

1.5.

Конкурентоспроможність кооперації: інституціональний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

80

Висновки до Розділу І . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

94

Розділ ІІ.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КООПЕРАТИВНОГО СЕКТОРА АПК . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

96

2.1.

Парадигма кооперації в контексті радикальних економічних трансформацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

96

2.2.

Методологічні проблеми формування понятійного апарату кооперації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

107

2.3.

Синергія кооперативної взаємодії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

121

2.4.

Інституціональні імперативи кооперативного розвитку . . . . .

138

2.5.

Обґрунтування і забезпечення системності у формуванні кооперативного сектора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

153

Висновки до Розділу ІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

162

Розділ ІІІ.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ВИРОБНИЧІ КООПЕРАТИВИ У СВІТЛІ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ПЛЮРАЛІЗМУ . . . . . . . . . .

165

3.1.

Сутність і місце виробничих кооперативів . . . . . . . . . . . . . . . .

165

3.2.

Організаційні особливості формування сільськогосподарських виробничих кооперативів . . . . . . . . . .

181

3.3.

Економічний механізм функціонування сільськогосподарського виробничого кооперативу . . . . . . . . .

197

3.4.

Оптимізація використання прибутку сільськогосподарськими виробничими кооперативами . . . . .

219

3.5.

Перспективи ринкової адаптації виробничих кооперативів . .

233

Висновки до Розділу ІІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

246

Розділ IV.

РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ В УМОВАХ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

249

4.1.

Проблеми становлення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

249

4.2.

Використання кооперативної ідеї в процесі формування інфраструктури аграрного ринку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

269

4.3.

Інтерпретація неприбуткового статусу обслуговуючих кооперативів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

288

4.4.

Організація маркетингової діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

307

4.5.

Особливості побудови організаційної структури і системи управління в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

323

Висновки до Розділу ІV . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

339

Розділ V.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАР-СЬКИХ КООПЕРАТИВІВ В УКРАЇНІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

343

5.1.

Стратегічні цілі і моделювання розвитку кооперації в АПК . .

343

5.2.

Принципи та напрями державного регулювання розвитку сільськогосподарської кооперації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

361

5.3.

Взаємодія сільськогосподарських та інших типів кооперативних організацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

377

5.4.

Прогнозування беззбитковості сільськогосподарського кооперативу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

393

5.5.

Управління функціонуванням сільськогосподарського кооперативу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

405

Висновки до Розділу V . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

421

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

424

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

431

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

493

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Забезпечення економічного зростання і соціального розвитку нашої країни багато в чому залежить від стану та умов функціонування аграрного сектора її економіки, в якому за останні десятиліття відбулися докорінні зрушення, пов’язані з ринковою трансформацією національної економіки. Ключовим завданням проведеної аграрної реформи було повернення у приватну власність землі та інших засобів виробництва тим, хто з ними працює, і створення на цій основі нових форм організації агропромислового виробництва, адекватних умовам ринкової економічної системи з метою реалізації величезного вітчизняного аграрного потенціалу. Характерними рисами цього процесу стало визнання плюралізму усіх організаційно-правових типів підприємств, свободи вибору форм та методів господарювання, лібералізація та демократизація виробничих відносин.
Такі глибинні перетворення організаційної структури агропромислової галузі, або по-іншому її структурна трансформація, з одного боку, порушили характерні для колишньої, планово-централізованої економіки закономірності функціонування та виробничі зв’язки, зробили непотрібними, раніше здавалося б, непохитні підвалини системи колективного господарювання, а з іншого спричинили виникнення величезної маси незалежних товаровиробників-власників, різних за масштабом свого виробництва, правовим статусом, фінансово-економічною спроможністю. При усіх політичних та економічних негараздах перехідного (від командної до ринкової економіки) періоду відкидає будь-який сумнів думка про зростаючу об’єктивну необхідність взаємодії та взаємодопомоги сільськогосподарських товаровиробників у захисті своїх економічних та соціальних інтересів шляхом створення повністю контрольованих ними структур агробізнесу, які отримали у світі назву сільськогосподарської кооперації.
Досвід країн з ринковою економічною системою і наш вітчизняний досвід, набутий до насильницької колективізації, довели, що сільськогосподарська кооперація не тільки ефективний засіб економічної підтримки товаровиробників, але й важливий інструмент соціального розвитку села, сприяння його самоврядуванню, становлення демократичного середовища для еволюції сільського соціуму. Проте стан та динаміка формування кооперативного сектора за часи новітньої історії України викликає занепокоєння, що стало визначальною домінантою вибору теми даної дисертаційної роботи.
Ступінь вивчення проблеми. Проблеми розвитку сільськогосподарської кооперації досліджуються вченими протягом тривалого часу. Вони перебували у фокусі наукових інтересів таких відомих вчених, як О.Анциферов, І. Ємельянов, П.Кропоткін, Р.Оуен, С.Подолинський, М.Туган-Барановський, Ф.Райффайзен, Ш.Фур’є, О.Чаянов та ін. Розробку основних принципів і узагальнення досвіду сільськогосподарської кооперації в минулому зроблено відомими українськими дослідниками і практиками кооперації, інтерес до наукової спадщини яких зберігається дотепер. Серед них найвідомішими постатями були С.Бородаєвський, І.Витанович, М.Левитський, Б.Мартос, Є.Храпливий та ін. У наш час, після проголошення курсу на побудову в нашій країні ринкової економічної системи та демократичного суспільства, науковий інтерес до теорії і практики кооперації помітно зріс. Питанням розвитку сільськогосподарської кооперації в аграрному секторі національної економіки присвятили свої дослідження вітчизняні економісти-аграрники, серед яких найсуттєвіший внесок зробили В.Гончаренко, Ф.Горбонос, Ю.Губені, В.Зіновчук, П.Канінський, О.Крисальний, М.Малік, В.Месель-Веселяк, О.Могильний, Л.Молдаван, О.Онищенко, А.Пантелеймоненко, П.Саблук, І.Червен, Г.Черевко, В. Юрчишин та ін. Дослідження окремих аспектів кооперативних правовідносин у сільському господарстві здійснено вітчизняними науковцями-правознавцями В.Семчиком, Н.Титовою, В.Федоровичем, Ю.Шемшученком та ін.
Сучасні дослідники, спираючись на фундаментальні принципи кооперації і розвиваючи їх відносно теперішніх умов, обґрунтували концептуальні підходи і напрями відродження кооперації. Не зважаючи на значну кількість наукових публікацій з питань розвитку сільськогосподарської кооперації, гострими залишаються проблеми, особливо на пореформеному етапі, пов’язані з обґрунтуванням ефективних моделей кооперативних утворень, розробкою механізму державної підтримки кооперації, її роллю у становленні інфраструктури аграрного ринку та соціальною місією у забезпеченні сільського розвитку. Це зумовило необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими темами. У дисертаційній роботі представлено результати досліджень, здійснених особисто автором відповідно до теми науково-дослідної роботи економічного факультету Херсонського державного аграрного університету Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197). Зокрема, дисертантом розроблено та обґрунтовано методологічний підхід і теоретичні засади формування та функціонування сільськогосподарських кооперативів у пореформений період, на емпіричному матеріалі ідентифіковано чинники, що стримують поширення кооперативів в аграрному секторі та реалізації їх потенціалу, зокрема в Південному регіоні, визначено пріоритети і напрями розвитку кооперативного руху на селі.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розробці та обґрунтуванні теоретичних, методологічних та організаційних засад розвитку сільськогосподарської кооперації як одного з основних напрямів відродження аграрного сектора національної економіки. Для досягнення поставленої мети у дисертаційній роботі вирішувались задачі, які відображають логічну послідовність і концепцію дослідження, а саме:
· розробити та обґрунтувати методологічні засади стратегії розвитку кооперації як напряму структурних перетворень аграрного сектора національної економіки;
· визначити і теоретично обґрунтувати економічну роль і соціальну місію сільськогосподарської кооперації на пореформеному етапі розвитку агропромислового виробництва;
· за допомогою синергетичного підходу здійснити методологічне обґрунтування системного розвитку аграрного сектора та розробити його багатопараметричну економіко-математичну модель;
· удосконалити ідентифікацію та гносеологічну інтерпретацію фундаментальних принципів кооперації для попередження поширення псевдокооперативів;
· розробити і запропонувати методику визначення напрямів функціональної діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу з використанням сучасних методів прогнозування та комп’ютерних технологій;
· поглибити теоретичне підґрунтя принципу неприбутковості обслуговуючих кооперативів;
· обґрунтувати пріоритети здійснення кооперативами їх соціальної місії з акцентуванням їх важливої ролі у демократизації сільського життя, розвитку аграрного підприємництва, вирішенні екологічних проблем;
· ідентифікувати і розкрити чинники, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських виробничих кооперативів, унеможливлюють їх швидку адаптацію до ринкових умов;
· розробити пропозиції щодо забезпечення системного і поступального розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, використання кооперативної ідеї у формуванні та функціонуванні інфраструктури аграрного ринку;
· обґрунтувати пропозиції щодо розвитку напрямів і форм державної підтримки розвитку сільськогосподарської кооперації;
· висвітлити й обґрунтувати взаємодію різних видів сільської кооперації в інтересах економічного піднесення і соціального відродження села, демократичних інститутів сучасного цивілізованого суспільства.
Об’єктом дослідження є процеси формування та забезпечення ефективного функціонування підприємств кооперативного сектора агропромислового комплексу України у пореформений період.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів функціонування і розвитку сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів в Україні та в Південному регіоні зокрема (Миколаївська, Одеська, Херсонська області та Автономна республіка Крим).
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обрано системний підхід до вивчення процесів та явищ, за допомогою якого виявлені проблеми розглядаються з позицій цілісності і нерозривності об’єкта та середовища його існування, цілей і методів управління, засобів його моніторингу. Системний підхід в контексті даного дослідження являє собою методологію, що дає можливість на певному рівні абстрагування ідентифікувати проблемні аспекти кооперативної діяльності в агропромисловому виробництві. На цій основі запропоновано прикладні, належним чином апробовані, можливості вирішення наукової проблеми забезпечення ефективної діяльності сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів, розвинуто стратегічне бачення формування кооперативного сектора в АПК.
Метод наукової абстракції, разом з методом аналізу і синтезу, в ході дослідження дозволив узагальнити та обґрунтувати суть кооперації та кооперативу, вивчити та систематизувати чинники, що впливають на діяльність сільськогосподарських кооперативів, обґрунтувати поняття неприбутковості” діяльності обслуговуючих кооперативів. У даному дослідженні кооперація вивчалася в єдності її історичного розвитку, для чого застосовувався історико-економічний метод. При аналізі кількісних та якісних показників ефективності господарювання виробничих та обслуговуючих кооперативів застосовано економіко-статистичний метод. На основі використання елементів економіко-математичних методів автором розроблено модель сільськогосподарського виробничого кооперативу з виробництва зерна, а використання множинного кореляційно-регресивного аналізу дозволило встановити щільність зв’язків між елементами, визначити фактори впливу, розробити багатопараметричні моделі.
Монографічний метод використовувався при детальному вивченні та узагальненні досвіду роботи окремих кооперативних господарств, особливостей розвитку кооперації в конкретному регіоні; функціонування сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів за кордоном, а отриманні результати стали основою для розробки рекомендацій щодо використання цього досвіду в Україні. Балансовий метод застосовано при проведенні розрахунків, пов’язаних із забезпеченням пропорційності розвитку сільськогосподарської кооперації на всіх етапах аналізу господарської діяльності кооперативів та при обґрунтуванні перспектив її розвитку.
При дослідженні розвитку кооперації було широко застосовано метод соціометричного обстеження, зокрема анкетування, яке проводилось за допомогою спеціально підготовлених опитувальних листів. Матеріали, зібрані за допомогою розроблених автором анкет, дозволили вивчити ступінь зацікавленості виробників у розвитку сільськогосподарської кооперації в регіоні.
Інформаційною базою проведення даного дослідження були законодавчо-нормативні акти України, статистичні матеріали Держкомстату України та Міністерства аграрної політики України, матеріали Головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій окремих областей, наукові статті, монографічні дослідження, тези доповідей на науково-практичних конференціях, матеріали соціологічних обстежень підприємств, дані річних звітів сільськогосподарських кооперативів, інформація із всесвітньої комп’ютерної мережі Інтернет”, матеріали власних досліджень.
Наукова новизна результатів. Науковим внеском автора є обґрунтування та впровадження результатів досліджень щодо формування та розвитку кооперативного сектора аграрної економіки України. Елементами наукового внеску є такі результати проведених досліджень:
вперше:
· розроблено та обґрунтовано методологічні засади вирішення наукової проблеми формування та імплементації стратегії розвитку сільськогосподарської кооперації з пріоритетною орієнтацією на першочергове задоволення економічних та соціальних інтересів вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, зупинення стагнації і подолання деструктивних явищ в агропромисловому виробництві та забезпечення реалізації аграрного потенціалу країни у процесі її інтеграції до світового економічного простору;
· визначено і теоретично обґрунтовано економічну роль та соціальну місію сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів на пореформеному етапі розвитку вітчизняного агропромислового виробництва, в умовах зростаючої конкуренції з боку агрохолдингових структур, концентрації капіталу та неконтрольованої експансії непродуктивного посередництва у сфері агробізнесу;
· використано синергетичний підхід для методологічного обґрунтування системного розвитку кооперативного сектора з виокремленням структуроутворюючих чинників формування багаторівневої горизонтально та вертикально інтегрованої дисипативної кооперативної системи, а також окресленням інституціональних і функціональних взаємозв’язків її складових та елементів за допомогою багатопараметричної економіко-математичної моделі;
удосконалено:
· ідентифікацію та гносеологічну інтерпретацію фундаментальних принципів кооперації, що, на відміну від відомих підходів, акцентує увагу на попередженні виникнення і поширення псевдокооперативних утворень, здатних дискредитувати кооперативну ідею, відвернути увагу від неї потенційних учасників кооперації, призвести до неналежної оцінки її унікального призначення в процесі формування ринкової економічної системи і забезпечення сільського розвитку;
· методику визначення напрямів функціональної діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу, яку розроблено на основі евристичних процедур з використанням комп’ютерних технологій, зокрема методів експертного оцінювання специфічної діяльності сільськогосподарських кооперативів на підставі електронних таблиць (офісний генератор Excel), а також автоматизованої системи управління прибутковістю виробничих кооперативів на основі машинної імітації розрахункових процедур;
· теоретичне підґрунтя принципу неприбутковості обслуговуючих кооперативів, що визнає адекватність даного принципу економічній природі обслуговуючої кооперації, але, на відміну від існуючих підходів, більш лояльно трактує питання щодо абсолютизації неприбутковості, залишаючи за кооперативом право остаточного вибору і застосування моделі своєї фінансової діяльності;
дістало подальший розвиток:
· обґрунтування пріоритетів здійснення кооперативами їх соціальної місії, яка, крім традиційно очікуваних позитивних наслідків економічного зростання, таких як створення робочих місць у сільській місцевості, підвищення рівня добробуту її мешканців, підтримання та розвиток соціальної інфраструктури, підвищення загальноосвітнього та фахового рівня селян, акцентує свою увагу на навчанні через кооперацію основам демократії, подоланні соціальної індиферентності, піднесенні ролі сільських громад, розвитку місцевого самоврядування й аграрного підприємництва, активному протистоянню деградації сільських територій та зубожіння їх населення;
· визначення зростаючої необхідності використання кооперації сільськогосподарських товаровиробників у вирішенні проблем посилення екологічного навантаження на аграрний сектор та сільські території, що, зокрема, може бути зупинено шляхом організації на кооперативних засадах виробництва і маркетингу екологічно безпечної продукції, раціонального використання обмежених і не відновлюваних природних ресурсів за допомогою застосування маловідходних та безвідходних новітніх технологій у виробничих кооперативах, підвищення екологічної свідомості сільського населення щодо збереження природного навколишнього середовища;
· ідентифікація і розкриття чинників, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських виробничих кооперативів, зокрема тих, що уповільнюють диверсифікацію своєї діяльності, перешкоджають розвитку відносин власності в частині забезпечення вільного руху земельних та майнових паїв громадян, не використовують мотиваційних інструментів підвищення трудової та ділової активності членів кооперативу, піддаються утриманським настроям щодо можливості фінансової допомоги з боку державного та місцевих бюджетів, не застосовують маркетингових стратегій розвитку і, як наслідок, унеможливлюють швидку адаптацію своїх підприємств до умов ринкової економічної системи;
· пропозиції щодо забезпечення системного і поступального розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, зокрема обґрунтування адекватних їх функціональному призначенню і економічній природі організаційних структур та систем управління, посилення їх ринкової позиції завдяки застосуванню новітніх маркетингових технологій, диверсифікації діяльності шляхом поглиблення вертикальних інтеграційних процесів, використання кооперативної ідеї у формуванні та функціонуванні інфраструктури аграрного ринку;
· теоретичне обґрунтування і пропозиції щодо практичного втілення механізму державної підтримки розвитку сільськогосподарської кооперації, що передбачає удосконалення правового поля формування кооперативного руху в аграрному секторі, використання інструментарію державної аграрної політики у процесі встановлення відповідальності органів виконавчої влади за сприяння розвитку кооперації та її використання в процесі подолання депресивного стану аграрного сектора і забезпечення сільського розвитку, цілеспрямовану та адресну фінансову допомогу кооперативам з відповідним моніторингом її ефективності спільно з представницькими організаціями кооперативів, сприяння і підтримку кооперативної освіти та наукових досліджень у сфері кооперації;
· висвітлення і обґрунтування подальшої ко-еволюції та комлементарності різних видів сільської кооперації (передусім сільськогосподарської, споживчої, кредитної) в інтересах економічного піднесення і соціального відродження села, формування нової генерації аграрного соціуму, збереження сімейно-трудового укладу та інших духовних цінностей сільського життя, розвитку місцевого самоврядування й інших демократичних інститутів сучасного цивілізованого суспільства.
Практичне значення одержани

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад і запропоновано авторське вирішення практичної проблеми розвитку сільськогосподарської кооперації в аграрному секторі економіки України. Отримані результати дослідження дозволили обґрунтувати висновки та висунути пропозиції, що відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети:
1. Методологічні засади наукового обґрунтування стратегії розвитку сільськогосподарської кооперації передбачають структурну трансформацію існуючих і створення нових, більш ефективних кооперативних систем для реалізації потенціалу кооперації, активізації її ролі в соціально-економічному розвитку країни, подоланні деструктивних явищ в агропромисловому виробництві, збалансованому сільському розвитку, інтеграції аграрного сектора країни до світового економічного простору. Враховуючи масштабність і складність стратегічних цілей сільськогосподарської кооперації, її розвиток здійснюватиметься в три етапи: на першому необхідно сформувати первинні кооперативи, на другому забезпечити масове створення територіальних та галузевих об’єднань кооперативів, на третьому завершити формування кооперативної системи загальнонаціонального масштабу.
2. Теоретично доведено, що сільськогосподарську кооперацію слід розглядати як соціально-економічне явище, оскільки її сутність базується на здійсненні спільної економічної діяльності та забезпеченні соціального розвитку сільських територій. На пореформеному етапі сільськогосподарська кооперація знаходить своє поширення у двох формах: виробничій та обслуговуючій. Попри певні відмінності в економічній природі, економічних механізмах господарювання та інструментах задоволення економічних інтересів своїх членів, виробничі і обслуговуючі кооперативи виконують важливу місію захисту інтересів вітчизняних товаровиробників у протистоянні зростаючій експансії посередницького бізнесу, конкурентного тиску з боку зростаючої концентрації капіталу, інших деструктивних щодо відтворення аграрної сфери чинників.
3. Визначено, що ключовим мотиваційним чинником розвитку сільськогосподарської кооперації є досягнення синергетичного ефекту кооперативної взаємодії, тобто результату, який можливо отримати лише за допомогою групових дій. В результаті пошуку доказів наявності синергетичних зв’язків за допомогою математичного моделювання встановлено, що комплексне застосування інструментарію математичного аналізу сприяє ідентифікації наявності таких зв’язків в залежності від умов функціонування кооперативі, а головне, надає можливості визначення їх параметрів у кількісних виразах. Кооперативи слід розглядати як ієрархічні, складні і, з точки зору кібернетичного управління, відносно великі системи. Отже, синергія кооперативної взаємодії основа забезпечення системності у формуванні кооперативного руху.
4. Підтверджено, що загальними для всіх типів кооперативів є організаційні принципи, які відображають сутність кооперативних організацій як засобу захисту соціально-економічних інтересів їх членів. Зокрема для умов пореформеного етапу уточнено, що кооператив це демократичне, незалежне і самоврядне підприємство, що організовується на принципах відкритості та добровільності членства, колективно-дольовій власності, особистій участі членів у господарській діяльності, забезпеченні обслуговування своїх членів за собівартістю, розподілі доходів між членами відповідно до їх індивідуальної участі в господарській діяльності. Гносеологічне значення кооперативних принципів полягає в тому, що вони попереджують виникнення і поширення псевдокооперативних утворень, що дискредитують ідею кооперації і перешкоджають реалізації її потенціалу.
5. В результаті аналізу, здійсненого на матеріалах кооперативних підприємств Південного регіону, виявлено, що за останні роки кількість сільськогосподарських виробничих кооперативів постійно скорочується, а їх економічна роль поступово зменшується. Встановлено, що причини, які заважають розвитку виробничих кооперативів, закладені у самій природі цих організацій. Основною з них є подвійний статус членів виробничого кооперативу: вони одночасно діють у двох взаємовиключних якостях: з одного боку, це власники капіталу; з іншого, наймані працівники. Дане протиріччя доповнюється протилежністю інтересів членів, які більше не працюють в кооперативі, але мають там майнові паї, та тих, хто продовжує працювати. Ці чинники унеможливлюють швидку адаптацію виробничих кооперативів до ринкових умов. Вирішення проблеми ринкової адаптації сільськогосподарських виробничих кооперативів вимагає також реалізації різноманітних заходів, до яких належать здійснення системних організаційно-структурних перетворень, розвиток інфраструктури аграрного ринку, вдосконалення міжгалузевих зв’язків, розвиток міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції, розвиток зовнішньоекономічної діяльності виробничих кооперативів.
6. Удосконалення управління економічною діяльністю сільськогосподарського виробничого кооперативу передбачає визначення основних стратегічних орієнтацій, найголовнішою з яких вважається отримання прибутку як цільова функція виробничого підприємства. Прибуток є джерелом підвищення матеріального статку членів кооперативу (фонд споживання), а також забезпечення розширеного відтворення виробництва. За допомогою економіко-математичного моделювання встановлено, що для нарощування виробничих потужностей та структурно-технологічного оновлення виробництва в перші три роки після створення кооперативу необхідно реінвестувати 71% суми отриманого чистого прибутку, у наступний трирічний період 62,8 %, а далі 17 % щорічно. Проте в реальності ці параметри носять лише рекомендаційний характер, оскільки можуть зазнати впливу багатофакторних змін у господарській діяльності.
7. Теоретично доведено та емпірично підтверджено, що одним з основних чинників погіршення фінансово-економічного стану аграрного сектора є нераціональна система економічних стосунків між господарюючими суб’єктами, яка виникла внаслідок відсутності їх належної взаємодії, в т. ч. через недостатній розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Проте окремі приклади переконливо доводять, що обслуговуючі кооперативи успішно забезпечують досягнення взаємної економічної вигоди членів кооперативів на основі їх безпосередньої участі в ухваленні управлінських рішень, в процесі ціноутворення щодо виробленої ними продукції та отримані послуги, а також у формуванні, розподілі та використанні отриманих доходів. Однак потенціал обслуговуючої кооперації ще не реалізується належним чином. Особливо це стосується використання кооперативної ідеї у розбудові інфраструктури аграрного ринку.
8. Характерною ознакою сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу як підприємницької структури особливого типу є його неприбутковий статус. Він не стосується ефективності роботи кооперативу, а лише особливого порядку розподілу його фінансового результату. Неприбутковий характер обслуговуючих кооперативів реалізується через обслуговування його клієнтів-власників за собівартістю. Якщо кооператив краще спрацював і отримав додатковий дохід, який у звичайних підприємствах став би прибутком, то ці кошти кооператив розподіляє між своїми членами пропорційно участі в господарській діяльності кооперативу як кооперативні виплати. Проте за кооперативом залишається право остаточного вибору і застосування моделі своєї фінансової діяльності, тобто він може працювати і як прибуткова структура.
9. Для забезпечення подальшого системного і поступального розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів обґрунтовано і запропоновано систему організаційно-економічних заходів, зокрема: а)удосконалення законодавчої бази за двома напрямами зміцнення правового статусу й удосконалення державного регулювання господарської діяльності потенційних кооператорів (фермерських господарств, особистих селянських господарств, інших форм господарювання), а також поліпшення правової бази формування й функціонування самих кооперативів на основі прийняття окремого законодавчого акту про сільськогосподарську обслуговуючу кооперацію; б)посилення державної фінансової підтримки обслуговуючих кооперативів на конкурсній основі; в) інформаційне й консультаційне забезпечення обслуговуючих кооперативів, створення спеціалізованих баз даних, підготовка професійних кадрів для кооперативів, активізація відповідних наукових досліджень.
10. З розвитком кооперації слід очікувати посилення її соціальної місії. Насамперед це стосується зростання добробуту селян завдяки підвищенню їх економічної активності, створенню робочих місць та забезпеченню справедливої винагороди за витрачену працю. Демократичні принципи управління кооперативними підприємствами сприятимуть зміцненню місцевого самоврядування, посиленню ролі сільської громади у вирішенні гострих соціальних проблем, виявленню їх неформальних лідерів. Соціальний розвиток тісно пов’язаний із посиленням екологічної спрямованості діяльності кооперативів головним чином у трьох напрямах: збереженні довкілля, раціональному використанні природних ресурсів та виробництві й маркетингу екологічно безпечної продукції.
11. Обґрунтовано, що відродження і розвиток сільськогосподарської кооперації неможливі без всебічної державної підтримки розвитку кооперативних підприємств і формування кооперативного руху. За сучасних умов пріоритетними напрямами такої підтримки мають стати такі: формування матеріально-технічної бази і виробничої інфраструктури кооперативних підприємств; надання дотацій і компенсацій при закупівлі кооперативами для своїх членів відповідних засобів виробництва; виділення інвестиційних кредитів на основі адресного розподілу ресурсів за умови обов’язкового обґрунтування їх потреби та моніторингу ефективності використання; сприяння створенню багатоступеневої системи сільськогосподарської кооперації сукупності кооперативів різних видів і рівнів, з одного боку, як господарської структури, а іншого, спілки усіх сільських кооператорів, здатну взаємодіяти із закордонними і міжнародними кооперативними організаціями; підтримка кооперативної науки і освіти.
12. Доведено необхідність і обґрунтовано перспективи подальшої ко-еволюції і компліментарності різних видів кооперації (насамперед, сільськогосподарської, кредитної, споживчої). Це визначається єдиною економічною природою та організаційними принципами діяльності цих структур. В перспективі слід очікувати створення кооперативних союзів (асоціацій) на регіональному та національному рівнях за галузевими, територіальними та функціональними ознаками, формування системи представницьких організацій сільських кооператорів, створення громадських організацій сприяння та захисту кооперативного руху. Це дасть можливість очікувати значного піднесення ролі кооперації у формуванні ринкової економічної системи і демократичного суспільства.
13. Характерною особливістю концептуального бачення та важливою умовою успішної реалізації теоретичних припущень щодо переваг кооперативів на практиці у майбутньому слід вважати вибір оптимальної моделі управління кооперативною діяльністю у відповідності з умовами зовнішнього і внутрішнього середовища кооперативного підприємства, здатної гнучко реагувати на їх зміни. Науково-прикладне значення такої економіко-математичної моделі полягає у забезпеченні автоматизації процедур розрахунку показників дохідності кооперативів у багатоваріантному режимі. Модель управління ефективною діяльністю сільськогосподарського кооперативу дозволяє приймати управлінські рішення на альтернативній основі завдяки застосуванню багатопараметричних моделей зв’язку основних показників економічної діяльності кооперативів.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. XXVII конгресс МКА: Повестка дня и доклады. М., 1980. 324 с.
2. Абова Т.Е. Отвечаем на вопросы по кооперативному законодательству / Абова Т.Е. М.: Знание, 1991. 64 с. (Новое в жизни, науке, технике. Сер. Право в нашей жизни №10 ).
3. Абова Т.Е. Производственные кооперативы в России. Правовые проблемы теории и практики / Абова Т.Е. // Государство и право. 1998. № 8. С. 71-81.
4. Авраамова Е. Адаптация промышленных предприятий к рыночным условиям / Авраамова Е., Гурков И. // Вопросы экономики. 1997. №11. С. 145-149.
5. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / [за ред. В.І.Семчика]. М.: Наук. думка, 1998. 240 с.
6. Аграрне право / [за ред. В.П.Жушмана]. Харків: Нац. юрид. акад. України, 1997. 230 с.
7. Аграрный вопрос: о земле и земельных порядках. М., 1917.
8. Агрокомплекс Голландии / Министерство сельского хозяйства Российской Федерации. Главное управление науки и технологического прогресса. ВНИИТЄИАГРПРОМ. Москва, 1992. С. 12-15.
9. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку / [за ред. П.Т. Саблука]. Інформаційно-аналітичний збірник К.: ІАЕ УААН, 2003. Вип.6. 764 с.
10. Аллен Р. Математическая экономика / Аллен Р.; [пер. с англ.]. М.: Иностранная литер., 1963.
11. Ананьєв О.М. Оцінка вибору обсягу залучених коштів кооперативного підприємства / Ананьєв О.М. // Фінанси України. 2004. №4. С. 42-47.
12. Ананьєв О.М., Оцінка інвестиційних проектів у споживчій кооперації / Ананьєв О.М., Мізюк Б.М. // Фінанси України. 1999. №10. С. 130-137.
13. Андреев А.Е. Организация учета при внутрихозяйственной кооперации / Андреев А.Е., Алборов Р.А. // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 1990. №12. С. 24 26.
14. Андреева Н.М. США: специализация сельского хозяйства / Андреева Н.М. М., 1994. 36 с.
15. Андреюк Н.В. Потребительская кооперация Украины: проблемы и перспективы развития / Андреюк Н.В. // Экономика Украины. 1997. № 11. С. 87-90.
16. Андреюк Н.В. Роль споживчої кооперації в задоволенні потреб села / Андреюк Н.В., Осецький В.Л. // Економіка АПК. 1998. № 7. С.87-89.
17. Андрющенко А.М. Нормативно-правові умови розвитку кооперації в Україні / Андрющенко А.М. // Економіка АПК. 2003. № 4. С. 46-48.
18. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / Ансофф И.; [пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского]. СПб: Питер”, 1999. 416 с.
19. Анциферов А.Н. Очерки по кооперации: лекции и статьи 1908-1918 / Анциферов А.Н.. Полтава, 1918. 273 с.
20. Архівний збірник до 80-річчя державного архіву Полтавської області: матеріали наукової конференції. Полтава: Видав-во Полтава”, 1998. 379 с.
21. Бабенко С. Розкуте суспільство сприяє кооперації / Бабенко С. // Економіст. 2005. № 1. С. 22-24.
22. Бабенко С.Г. Кооперативний рух України в ХХІ столітті: парадигма розвитку / Бабенко С.Г. // Персонал. 2001. № 7. С. 82-84.
23. Бабенко С.Г. Споживча кооперація: реформування відносин власності / Бабенко С.Г. // Урядовий кур`єр. 2001. 6 груд. ( № 227 ). С.7.
24. Бабенко С.Г. Стратегія розвитку кооперативного сектора економіки України / Бабенко С.Г. // Економіка і прогнозування. 2003. №4. С. 38-51.
25. Бабенко С.Г. Трансформація кооперативних систем у перехідній економіці: монографія / Бабенко С.Г. Київ: Наукова думка”, 2003. 332 с.
26. Бажал Ю.М. Кількісний аналіз наукового апарата джерельної бази публікацій / Бажал Ю.М. // Бюлетень ВАК України. 2003.- № 4. С.19-28.
27. Бакай С.С. Розвиток кооперації невід`ємна складова формування аграрного ринкового середовища / Бакай С.С. // Економіка України. 2002. № 1. С. 94-95.
28. Бакай С.С. Соціальна складова кооперативного руху / Бакай С.С. // Вісник Полтавського ДСГІ. 2001. № 5-6. С. 18-23.
29. Бакай С.С. Основи теорії і практики сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / Бакай С.С., Пантелеймоненко А.О. // Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2002. № 4. С. 65-71.
30. Бакай С.С., Пантелеймоненко А.О. Основи теорії і практики сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / Бакай С.С., Пантелеймоненко А.О. // Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2002. № 2-3. С. 106-110.
31. Балабанов М. Общие учения о кооперации. М.-Л.: Госиздат, 1928. 368 с.
32. Балян А.В. Досвід фермерської кооперації та перспективи її розвитку в Україні // Економіка АПК 1996. № 9. С. 20-24.
33. Барановська Т.І. Управління кадровим потенціалом сільськогосподарських підприємств / Барановська Т.І. // Науковий вісник НАУ. 1999 . № 7-8. С.50-52.
34. Барр Р. Политическая экономия: в 2 т. / Барр Р. М.: Международные отношения, 1994. 630 с.
35. Баскаков А.Я. Методология научного исследования / Баскаков А.Я., Туленков Н.В. К.: МАУП, 2002. 213 с.
36. Башнянин Г.І. Ефективність капіталізації і лібералізації економічних систем в умовах ринкової транзиції: методологічні проблеми метрологічного аналізу / Башнянин Г.І., Турянський Ю.І. Львів: Видавництво Львівської комерційної академії”, 2008. 480 с.
37. Бек Свен Оке. Кооперативные ценности в меняющемся мире / Бек Свен Оке. Токио, 1992. 278 с. (Доклад Конгрессу МКА).
38. Беляева З.С. Внутрихозяйственные отношения в сельскохозяйственных потребительских кооперативах / Беляева З.С., Павлова Э.И., Устюкова В.В. // Государство и право. 2003. № 6. С. 38.
39. Беме К. Развитие сельскохозяйственных производственных кооперативов в Восточной Германии / Беме К., Шпаар Д. // Еконоіка АПК. 1997. № 4-5. С. 73-78.
40. Береговий В.М. Формування виробничих кооперативів / Береговий В.М. // Економіка АПК. 2000. № 11. С. 31-34.
41. Береговий В.М. Основні методологічні положення формування внутрішньокооперативних відносин / Береговий В.М. // Економіка АПК. 2001. №3. С. 25-27.
42. Бернар И. Толковый экономический и финансовый словарь: в 2 т. / Бернар И., Колли Ж.-К. М., 1994. Т.1. С. 784.
43. Біла Н. Діяльність Євгена Олесницького з організації українського кооперативного руху в Галичині / Біла Н., Дмитроца О. // Вісник Львівського держ. аграрного ун-ту. Економіка АПК. 2000. №7. С.178-184.
44. Біла О.Г. Удосконалення фінансового механізму функціонування кооперативних структур / Біла О.Г. // Фінанси України. 2003. № 8.- С.55-61.
45. Біла О.Г. Фінансова стабілізація у споживчій кооперації / Біла О.Г. // Фінанси України. 1999. № 10. С. 89-94.
46. Білоус В.С. Синергетика та самоорганізація в економічній діяльності: навч. посіб. / Білоус В.С. К.: КНЕУ, 2007. 376 с.
47. Блок Р. Зернові кооперативи / Блок Р., Могильний О.; [ред. рада: В. Зіновчук та ін.]. К., 2000. 47 с. (Тасіс).
48. Блок Р. Управління сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом: Що Вам необхідно знати про кооперативи сьогодні / Р.Блок, А.Пантелеймоненко; К., 1999. 31 с. (Тасіс).
49. Блок Р. Як створити сільськогосподарський обслуговуючий кооператив: Що Вам необхідно знати про кооперативи сьогодні / Р. Блок; [ред. рада: В. Зіновчук та ін.]. К., 2000. 34 с. (Тасіс).
50. Богданкевич С.А. Кредиты кооперативам и арендаторам / Богданкевич С.А. Мн.: Ураджай, 1991. 120 с.
51. Богданов А.А. Всеобщая организационная наука (Тектология): в 2-х т. / Богданов А.А. М., 1989 . Т.1. 304 с.
52. Большая советская энциклопедия / [гл. ред. Б.А.Введенский]. М.: Изд-во БСЕ 2-е изд., 1952 Т. 13. 669 с.
53. Большой экономический словарь / [под ред. А.Н.Азрилияна]. M., 1995. 674 с.
54. Бондаренко Л. Сельскохозяйственные кооперативы в России: японская модель / Бондаренко Л. // Международный сельскохозяйственный журнал. 2004. № 2. С. 62-63.
55. Борисова В.А. Розвиток кооперативного руху в аграрній сфері / Борисова В.А. // Вісник Полтавського ДСГІ. 2001. № 5-6. С. 106-109.
56. Бородаєвський С.В. Історія кооперації / Бородаєвський С.В. Прага: Український громадський видавничий фонд, 1925. 344 с.
57. Борщевський П.П. Сучасний погляд на кооперацію / Борщевський П.П. // Економіка АПК. 1997. № 3. С. 96.
58. Браславец М.Е. Кибернетика / Браславец М.Е., Гуревич Т.Ф.. К.: Вища школа, 1977. 325 с.
59. Буздалов И. Кооперация и рынок / Буздалов И. // Экономика сельского хозяйства. 1996. №7. С. 3.
60. Буздалов И. Проблемы развития сельскохозяйственной кооперации в переходных условиях / Буздалов И., Шмелев Г. // Вопросы экономики. 1995. № 1. С. 76-85.
61. Буздалов И.М. Возрождение кооперации / Буздалов И.М. М.: Экономика, 1990. 197 с.
62. Буздалов И.Н. Сельскохозяйственная кооперация: теория, мировой опыт, проблемы возрождения в России / [Буздалов И.Н., Мартынов В.Д., Овчинцева Л.А., и др.]; отв. ред. И.Н.Буздалов М.: Наука, 1997. 254 с. (Российская академия сельскохозяйственных наук, Аграрный ин-т, Москва).
63. Булатов И.Г. Кооперация и ее роль в подготовке сплошной коллективизации / Булатов И.Г. М.: Соцэкгиз, 1960. 200 с.
64. Бурачек І.В. З досвіду сільскогосподарської кооперації в Німеччені / Бурачек І.В. // Вісник Полтавського ДСГІ. 2001. № 5-6. С.111-113.
65. Бурачек І. В. Класифікація та розвиток форм виробничої кооперації в сільському господарстві / Бурачек І.В. // Економіка АПК. 2003. № 4. С. 55-60.
66. Бурдейний І.М. Кооперування та агропромислова інтеграція фермерського господарства / Бурдейний І.М., Збарський В.К. // Бухгалтерія в сільскому господарстві. 2000. № 5. С. 44-46.
67. Бушлов А.О. Чим живеш, кооператив? / Бушлов А.О., Ростов Є.Ф. К.: Т-во Знання” УРСР, 1989. № 14 32 с. (Сер. 3 Економіка: наука управління, практика”).
68. Быстров Г.Е. Вопросы теории аграрного права и методика его преподавания в юридических вузах России / Быстров Г.Е. // Государство и право. 1998. № 11. С. 58-71.
69. Быстров Г.Е. Правовое положение сельскохозяйственных кооперативов: проблемы и перспективы развития кооперативного законодательства // Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України XXI століття: Зб. наук. пр. учасників конференції К.: Укоопосвіта, 2001. С. 263-272.
70. Валентинов В.Л. Розвиток сільськогосподарської кооперації в системі аграрних перетворень / Валентинов В.Л. // Економіка АПК. 2000. № 5. С. 25-30
71. Валентинов В.Л. Методологічні аспекти дослідження розвитку сільськогосподарської кооперації / Валентинов В.Л. // Економіка АПК. 2000. № 9. С. 30-36.
72. Ванек Я. Общая теория общества эффективного участия: в 2 кн. / На пути к экономической демократии. Международный опыт / [Ванек Я.]; под ред. А.В.Бугалина. М.: Экономическая демократия, 1994. Кн.1. С.65-85.
73. Ванек Я. План и рынок: потребность в экономической демократии / Ванек Я. // Альтернативы. 1997. № 3. С. 78-96.
74. Вартанянц В. К теории кооперации / Вартанянц В. М.: Типография О.Л. Сомовой. 1912. С. 2-11.
75. Васькин В.Ф. Сравнительная оценка эффективности разных форм хозяйствования / Васькин В.Ф. // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 1997. № 12. С. 50-53.
76. Васюта И. Западноукраинская кооперация: опыт хозяйственной деятельности (1883-1939)г.г.) / Васюта И. // Экономика Украины. 1994. - № 3. С. 76-82.
77. Вахитов К.И. История потребительской кооперации Росии: учеб. пособие / Вахитов К.И. М.: Политиздат, 1998. 310 с.
78. Вахитов К.И. Потребительская кооперация СССР: учеб. для кооперат. Техникумов / Вахитов К.И. М.: Экономика, 1991. 176 с.
79. Вахитов К.И. Теория и практика кооперации: учебник / К.И.Вахитов. М.: Издательско-торговая корпорация Дашков и К”, 2009 480 с.
80. Ветошкин Г.К. Кооперация в растеневодстве Саратовской области / Ветошкин Г.К. // Достижения науки и техники. 1996. С. 2-6.
81. Взірцевий статус сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу і як ним користуватися / [Л. Молдаван]; ред. рада: В. Зіновчук та ін. К., 2000. 50 с. (Тасіс).
82. Витанович І. Історія українського кооперативного руху / Витанович І. Нью-Йорк, 1964. 624 с.
83. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище / Вінник О.М. К.: Товариство Знання” , КОО, 1998. 309 с.
84. Вітлінський В.В. Моделювання економіки / Вітлінський В.В. К.: КНЕУ, 2003. 406 с.
85. Власенко Е. Кредитная кооперация. Что писал по этому поводу известный ученый-аграрник Александр Чаянов / Власенко Е. // Аграрный журнал. 2001. № 8. С. 12-14.
86. Внутрішні економічні взаємовідносини в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі: Що Вам необхідно знати про кооперативи сьогодні / [Р. Блок, В. Гончаренко, А. Пантелеймоненко]; Ред. рада: В. Зіновчук та ін. К., 2000. 32 с. (Тасіс).
87. Вознюк В. До питання про визначення поняття кооператив” / Вознюк В. // Наук. вісн. ВДУ. Сер.: Юрид. науки. 1998. № 11. С. 68-71.
88. Волик А.М. Економічний механізм діяльності кооперативних формувань у зарубіжних країнах / Волик А.М.// Економіка АПК. 1998. №1. С. 90-95.
89. Волик А.М. Можливості використання досвіду кооперації зарубіжних країн в Україні / Волик А.М.// Економіка АПК. 1999. № 6. С. 91-95.
90. Волик А.М. Напрями розвитку сільськогосподарської кооперації в країнах ЄС / Волик А.М. // Економіка АПК. 1997. № 1. С. 89-92.
91. Волик А.М. Організаційний механізм створення кооперативних формувань у зарубіжних країнах / Волик А.М. // Економіка АПК. 1997. № 12. С. 67-71.
92. Волик А.М. Розвиток виробничої та обслуговуючої сільськогосподарської кооперації в Україні / Волик А.М. // Економіка АПК. 2000. № 4. С. 38-39.
93. Вороновська О.В. Організаційно-економічні, соціальні та правові передумови й практика розвитку кооперативів в аграрній сфері / Вороновська О.В., Катюха Д. // Вісник Полтавського ДСГІ. 2001. № 5-6. С. 32-34.
94. Воррінг Л. За досвідом до Швеції / Воррінг Л. // Агроаспект. 2002. №8. С. 15-16.
95. Гавриш В.П. Роль кооперации в развитии социальной инфроструктуры села / Гавриш В.П., Гавриш Г.И., Драганова Т.П. // Экономика и организация сельского хозяйства. 1990. Вып. 87. С. 84-89.
96. Гайдуцький П.І. Аграрний сектор: від реформи до стратегії розвитку (питання власності та господарювання) / Гайдуцький П.І. // Економіка АПК. 2003. № 2. С. 29-32.
97. Галушко В.П. Державне регулювання та підтримка сільськогосподарського виробництва в розвинутих країнах / Галушко В.П., Хоменко В.Ф. // Економіка АПК. 1998. № 11. С. 3-7.
98. Гамецкий А.Ф. Математическое моделирование макроэкономических процессов / Гамецкий А.Ф., Соломян Д.И. Кишинэу: Еврика, 1997.
99. Ганін В.І. Методологія соціально-економічного дослідження. / Ганін В.І., Ганіна Н.В., Гурова К.Д. К.: Центр учбової літератури, 2008. 224 с.
100. Гафурова О. Право власності членів сільськогосподарських виробничих кооперативів на землю / Гафурова О. // Право України. 2003. № 1. С. 68-72.
101. ГДР: типовое кооперационное соглашение // АПК: экономика, управление. 1989. Вып.5. С. 111-114.
102. Гелей С.Д. Теорія та історія кооперації / Гелей С.Д., Пастушенко Р.Я. К.: Знання, 2006. 513 с.
103. Германенко А.Н. Организационно-экономические предпосылки развития кооперации при производстве молока в Луганской области / Германенко А.Н., Наумов Ю.Ф. // Вісник Полтавського ДСГІ. 2001. № 5-6. С. 82-84.
104. Герчикова И.Н. Менеджмент / Герчикова И.Н. [3-е изд., перераб. и доп.]. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. 501 с.
105. Гибнер Н.П. Система кооперации / Гибнер Н.П. М.: Типография Будо А.Л., 1911. С. 73-83
106. Глушецкий А.А. Кооперативы: роль в современной экономике / Глушецкий А.А. М.: Профиздат, 1991. 160 с.