РОЗВИТОК СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ФРАНЧУК Ігор Анатолійович

УДК 351:620.9 (477)

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук
з державного управління

Науковий консультант:
БОДРОВ Володимир Григорович,
доктор економічних наук,
професор

КИЇВ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ...........

4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕНЕРГЕТИКИ ЯК ПРИРОДНОЇ МОНОПОЛІЇ ....

14

1.1. Особливості державного регулювання енергетики як природної монополії .......

14

1.2. Обґрунтування необхідності впровадження механізмів державного регулювання природної монополії в енергетиці ...

25

1.3. Інструменти, форми та методи державного регулювання природної монополії в енергетиці ...

39

Висновки до розділу 1 ......

67

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕНЕРГЕТИКИ ...

70

2.1. Методологічні засади державного регулювання енергетики, як економічної системи .

70

2.2. Особливості розвитку енергетичної політики України в ринкових умовах ....

87

2.3. Форми існування монополії в енергетиці та чинники її впливу на життя суспільства .....

118

Висновки до розділу 2 ......

157

РОЗДІЛ 3
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕНЕРГЕТИКИ ...

161

3.1. Світові тенденції розвитку ринків енергопостачання і систем їх державного регулювання .....

161

3.2. Динаміка змін параметрів енергетичного ринку в Україні ...

196

3.3. Становлення системи державного регулювання енергетики в Україні .......

216

Висновки до розділу 3 ......

233

РОЗДІЛ4
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ ...

236

4.1. Засади формування системи державного регулювання ринку енергопостачання в Україні .....

236

4.2. Розвиток системи державного регулювання ринку енергопостачання ......

247

4.3. Обґрунтування структури ринків енергопостачання, диференційованих за видами діяльності і напрямами розвитку їх державного регулювання .....

266

4.4. Моделі функціонування конкурентного ринку енергопостачання ...

279

Висновки до розділу 4 ......

309

РОЗДІЛ 5
ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕНЕРГЕТИКИ ...

313

5.1. Державне регулювання формування ефективних власників в енергетиці ......

313

5.2. Напрями ефективного розвитку системи державного регулювання енергетики України ......

323

5.3. Етапи і послідовність заходів щодо реалізації ефективної системи державного регулювання енергетики .....

337

Висновки до розділу 5 ......

350

ВИСНОВКИ ......

353

ДОДАТКИ .

361

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....

391

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення нової системи ринкових відносин у сфері енергетики в Україні почалося в 1996р. Реформа в енергетичній галузі в умовах конкуренції між виробниками здійснювалася з метою досягнення мінімально можливої ціни на енергію для споживачів, що була б при цьому оптимальною і для її виробників. Для досягнення поставленої мети були впроваджені нові ринкові підходи до системи ціноутворення, форм розрахунків, системи збирання і розподілу коштів, системи організації і регулювання відносин між суб’єктами оптового ринку. З метою регулювання суб’єктів природних монополій на оптовому ринку і контролю над діяльністю суб’єктів на суміжних ринках був створений державний регуляторний орган Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ).
Досвід функціонування впровадженої моделі ринку свідчить, що основи ринкового механізму господарювання на сьогодні досить відпрацьовані і в цілому функціонують задовільно. Нормативно-правові основи діючої системи формування оптового ринку в умовах об’єднаної енергетичної системи України і його інфраструктура забезпечують виконання підприємствами своїх зобов’язань у повному обсязі.
Доволі активно розробляються проблеми підвищення ефективності системи державного регулювання ринку енергопостачання у працях таких науковців, як О.Амоша [1], В.Богданович [11], В.Бушуєв [16], А.Воїнов [27], М.Гнідий [38], В.Жовтянський [62], В.Коновалюк [93], Ю.Лега [55], В.Микитенко [121], О.Новосельцев [257], В.Пілюшенко [143], А.Праховник [155], Г.Ситник [233], О.Суходоля [234], С.Фареник [262], А.Чемерис [45], О.Чилікін [1], А.Шевцов [52], А.Шидловський [84] та ін. Дослідженню і розвитку теорії та практики державного управління, формування й реалізації державної політики, механізмів державного управління у різних сферах економічного і суспільного розвитку відводилось чільне місце в працях відомих українських та зарубіжних учених, зокрема Г.Атаманчука [2], А.Богданова [10], П.Брауна [15], Р.Гріффіна [41; 42], А.Зінов’єва [79], Б.Литвака [110], М.Мескона [119], Л.Пала [138], Г.Райта [212], Ю.Тихонравова [254], Г.Щедровицького [306]. Значним внеском у розвиток науки державного управління, у тому числі державного регулювання економіки, інституційних зрушень, є роботи сучасних українських учених В.Бакуменка [5], В.Бодрова [13], М.Гамана [34], А.Дєгтяря [46], О.Ігнатенка [49], М.Корецького [98], А.Мерзляк [115], В.Мунтіяна [125], Н.Нижник [129], О.Оболенського [292], Г.Почепцова [153], І.Розпутенка[223], В.Ребкала [213], С.Сьоміна [251], В.Тертички [252], В.Шамрая [26], В.Юрчишина [307]. Аналізу окремих прикладних проблем державного управління та формалізації складних управлінських систем присвячені дослідження В.Бочарнікова, А.Качинського [85], Р.Кіні [86], Т.Сааті [227].
На становлення науково-теоретичних основ дослідження проблем життєдіяльності та розвитку суспільства, зростання впливу енергоспоживання людства на довкілля, взаємодію людини та природи значно вплинули роботи видатних учених: В.Вернадського [22], Л.Гумильова [43], М.Мойсеєва [123], С.Подолинського [146], І.Пригожина [163], М.Руденка [225], І.Юхновського [56; 261]. Однак, за винятком небагатьох праць, у науковому плані результати завершених системних досліджень, орієнтованих на вирішення проблем радикального вдосконалення державної політики розвитку енергетики в Україні, практично відсутні. Не розкритими залишаються питання: забезпечення повної поточної оплати за відпущену споживачам енергію і відповідної стовідсоткової оплати товарної продукції виробників, створення цілісної нормативно-правової бази діяльності на ринку енергопостачання та формування ефективних власників в енергетичному комплексі.
Крім того, необхідно впровадити ефективні механізми саморегулювання організаційних відносин на ринку енергопостачання, розширити конкурентне середовище, удосконалити систему тарифів і ціноутворення, розробити механізми страхування фінансових ризиків, врегулювати процедури здійснення експорту, імпорту і транзиту електроенергії, створити умови для розвитку ринку палива для електростанцій, а також розв’язати інші важливі проблеми.
Необхідність теоретичного та практичного вирішення зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційне дослідження виконане відповідно до плану Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” за темами НДР Методологічні та інституційні засади державного регулювання економіки” (номер державної реєстрації ОК 0103U006821) протягом 2005-2006рр. та Інвес­тиційна складова соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0107U005893) протягом 2007-2008 рр. Роль автора як співвиконавця полягала у визначенні теоретичних та методологічних засад і розробці напрямів розвитку системи державного регулювання енергетики в Україні.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка й обґрунтування теоретичних і методологічних засад, практичних рекомендацій щодо вдосконалення та розвитку системи державного регулювання енергетики.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
дослідити теоретичні засади діяльності держави щодо регулювання енергетики виходячи з її особливостей;
обґрунтувати необхідність упровадження механізмів державного регулювання природної монополії в енергетиці;
удосконалити класифікацію інструментів регулювання енергетики як природної монополії;
доповнити теорію факторів виробництва таким чинником, як економічна спроможність держави;
уточнити особливості розвитку енергетичної політики України в ринкових умовах;
використати позитивний досвід зарубіжних країн щодо впровадження конкурентних відносин на ринку електроенергії і формування відповідної системи державного регулювання енергетичного комплексу;
виявити чинники, що характеризують розвиток нестабільної ситуації в енергетиці;
оцінити сучасний стан державного регулювання енергетичного комплексу в Україні;
розвинути засади організації державного регулювання ринку енергопостачання із застосуванням системного підходу;
розробити методичні підходи до функціонування систем державного регулювання ринку енергопостачання;
удосконалити класифікацію тенденцій розвитку системи державного регулювання ринку енергопостачання;
удосконалити модель державного регулювання конкурентного ринку енергопостачання;
визначити ключові завдання та умови розвитку енергетичної політики України;
запропонувати нову організацію системи договірних відносин між суб’єктами оптового ринку електроенергії;
визначити етапи структурних перетворень енергетичного комплексу з метою становлення конкурентного ринку енергопостачання в Україні.
Об’єкт дослідження процес державного регулювання розвитку енергетики України.
Предмет дослідження механізми, засоби та інструменти державного регулювання розвитку енергетики України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції щодо вдосконалення та розвитку системи державного регулювання енергетики суттєво доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління економікою України, форми стимулювання державою ринкових процесів, спрямованих на підтримку розвитку вітчизняної енергетики.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу роботи становлять загальнонаукові і спеціальні методи досліджень, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи для дослідження еволюції розроблення проблеми регулювання у сфері енергетики; абстрактно-логічний для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний для аналізу сучасного стану та тенденцій державного регулювання енергетики в Україні; методи аналізу і синтезу для розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку державного регулювання енергетики; розрахунково-конструктивний з метою вдосконалення механізмів регулювання енергетики як природної монополії; експериментальний для розробки методичних підходів щодо функціонування систем державного регулювання ринку енергопостачання; порівняльного аналізу для зіставлення ефективних механізмів державного регулювання енергетики в контексті вітчизняного й світового досвіду.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуальної наукової проблеми в галузі державного управління, що полягає в розробці й обґрунтуванні теоретичних і науково-методичних засад, а також у виробленні напрямів розвитку державного регулювання енергетики в Україні. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у тому що:
вперше:
запропоновано організацію системи договірних відносин між суб’єктами оптового ринку електроенергії, яка базується на свободі укладення угод між контрагентами, наявності різних варіантів контрактації, що покращують функціонування системи купівлі-продажу, визначенні цін у системі біржової торгівлі на підставі ініціатив самих суб’єктів, але з гарантією отримання електроенергії за середньозваженим, регульованим НКРЕ тарифом;
розроблено механізм державного регулювання енергетики як природної монополії через структурно-логічну схему, що містить точки зіткнення інтересів та взаємодії регульованої системи і регулятора з визначенням кола завдань, які перебувають у спільному віданні держави і суб’єкта природної монополії;
обґрунтовано теоретичні засади організації державного регулювання ринку енергопостачання із застосуванням системного підходу через ієрархію цілей: головних (забезпечення стійкого розвитку ринку енергопостачання в Україні), другого порядку (забезпечення підвищення керованості руху системи в напрямі досягнення її головної мети), нижнього рівня (досягнення елементарних цілей, що полягають у зміні одного з параметрів об’єкта регулювання);
удосконалено:
класифікацію інструментів регулювання енергетики як природної монополії шляхом застосування таких методів: цінового регулювання, яке здійснюється за допомогою визначення (встановлення) цін (тарифів) або їх граничного рівня; визначення споживачів, що підлягають обов’язковому обслуговуванню, і (або) встановлення мінімального рівня їх забезпечення;
підходи до реформування енергетики як природної монополії виходячи із сучасної економічної теорії шляхом вжиття таких заходів: визначення сфери (сектору, сегмента) природної монополії і особливостей галузі енергетики, виділення природно-монопольного сектору багатопродуктового ринку енергопостачання; встановлення для виділеного природно-монопольного сектору заходів із регулювання і дерегулювання, спрямованих на забезпечення його ефективної роботи, максимізації суспільної корисності;
методичні підходи щодо функціонування систем державного регулювання ринку енергопостачання, що складаються із закінченого набору узагальнюючих вхідних (від встановлення регулюючими органами тарифів на електричну і теплову енергію до визначення нормативно-правовими документами умов поставки енергії) і вихідних параметрів (від визначення структури і динаміки фактичних цін до з’ясування економічного стану енергокомпаній і підприємств інфраструктури ринку);
класифікацію тенденцій розвитку системи державного регулювання ринку енергопостачання, що визначаються: розвитком великих систем енергетики; зміною структури попиту на електричну і теплову енергію; розвитком системи державної влади і державної політики;
модель державного регулювання конкурентного ринку енергопостачання, яка складається з таких елементів: технологічного, інформаційного, фінансового, державної підтримки;
порядок здійснення структурних перетворень енергетичного комплексу з метою сприяння становленню конкурентного ринку енергопостачання: формування законодавчої бази лібералізації й організації фінансового оздоровлення енергетики; удосконалення системи державного регулювання ринку енергопостачання та формування інфраструктури ринку; становлення конкурентного ринку виробництва енергії та формування генеруючих компаній; удосконалення конкурентних відносин на ринку електропостачання; розвиток нафтогазової промисловості; інтеграція об’єднаної енергетичної системи України в транс’європейську енергетичну систему;

набули подальшого розвитку:
теоретичні засади діяльності держави з регулювання енергетики, що передбачають не боротьбу з природною монополією, а усунення неефективної конкуренції на ринках транспортування енергії, і означатимуть виведення окремих сфер господарювання з-під впливу суто ринкових, конкурентних механізмів саморегулювання;
теорія факторів виробництва шляхом доповнення її чинником економічної спроможності держави, суть якого полягає в підтримці державою підприємницьких ініціатив у сфері енергетики;
дослідження психологічних особливостей формування енергетичної політики України, які, на відміну від світової практики, враховують: стереотип украй нераціональної споживацької” економічної поведінки, що склався і призводить до неадекватної оцінки вартості уречевлених факторів виробництва і власної праці;
підходи до впровадження конкурентних відносин на ринку електроенергії і формування відповідної системи державного регулювання енергокомплексу на підставі використання позитивного досвіду зарубіжних країн через рекомендації щодо розробки нового законодавства, створення вертикалі спеціалізованих структур державного регулювання, мобільність і гнучкість в ухваленні рішень, моніторинг енергетичного ринку, надання недискримінаційних прав покупцю у виборі товару і послуг, наявність гнучкої системи регулювання ринку робочої сили й системи соціальних гарантій;
чинники, що характеризують дестабілізацію ситуації в енергетиці: у фінансовій сфері; в управлінні власністю й інвестиційним процесом; у галузі державного регулювання енергетичного ринку; у забезпеченні надійності енергопостачання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні та методологічні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в управлінську практику, а також у науковому обґрунтованні напрямів розвитку системи державного регулювання в досліджуваній сфері.
Результати наукових досліджень відображені в нормативно-правових актах, що діють у сфері енергетики, у науково-практичних розробках органів державної влади в аналітичній та науковій роботі, зокрема використані: під час підготовки проектів законів України Про Національну комісію регулювання енергетики України”, Про державне регулювання в енергетиці України” (довідка №04-25/24-437 від 23.10.2008 р.); при розробці Правил взаємовідносин між Державним підприємством Національна енергетична компанія Укренерго” та суб’єктами (об’єктами) електроенергетики в умовах паралельної роботи в складі Об’єднаної енергетичної системи України” (довідка №01-1160 від 18.11.2008р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України у процесі викладання таких дисциплін: Теорія державного управління”, Державна служба”, Державне регулювання економіки”, Правове забезпечення державного регулювання” (довідка №81/9 від 17.09.2008 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях та конгресах, серед яких: Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007), Стратегии развития Украины в глобальной среде” (Сімферополь, 2007), Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України” (Запоріжжя, 2007), Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (Харків, 2007), Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного реформування” (Київ, 2007), Актуальні проблеми економіки 2007” (Київ, 2007), Інноваційні стратегії економіки регіонів” (Київ, 2007), Європейські орієнтири муніципального управління” (Київ, 2008), Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (Дніпропетровськ, 2008), Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008), Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (Київ, 2008), Проблеми економіки й управління у промислових регіонах” (Запоріжжя, 2008).
Публікації. Основні наукові результати, висновки та рекомендації дисертаційної роботи викладені в 40 наукових працях, з яких одна монографія, 26 статтей, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 424 сторінки, з них 360 сторінок загального тексту. Робота містить 5 таблиць та 13 рисунків. Список використаних джерел складається з 318 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми вдосконалення системи державного регулювання енергетики України шляхом розроблення теоретичних підходів до визначення меж діяльності держави щодо регулювання енергетики виходячи з її особливостей; здійснено визначення механізмів державного регулювання природної монополії в енергетиці, удосконалення інструментів регулювання енергетики, розробку пріоритетних напрямів державного регулювання енергетики України. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Енергетика має ряд специфічних особливостей: безперервний цикл виробництва і реалізації продукції; існування в Україні об’єднаної енергетичної системи; наявність системного ефекту, який з’являється при об’єднанні різних частин в єдине ціле, і це ціле має властивості, які відсутні в окремо взятих частинах; енергетика є природною монополією. Державна політика щодо регулювання такої сфери діяльності, як енергетика, має визначатися особливостями структури виробництва і розподілу енергії, а саме у природно-монопольній діяльності з транспортування і у сфері діяльності принципово можливої конкуренції виробництві енергії.
2. У процесі дослідження визначено, що перехід до ринкової економіки зумовив необхідність виділення структур та методів регулювання природних монополій. Тому механізм державного регулювання енергетики як природної монополії є системою, що має певний алгоритм вирішення проблеми балансу інтересів суспільства і забезпечення ефективності функціонування енергетики. Для опису механізму регулювання природних монополій виведено формулу механізму регулювання: суб’єкт (ініціатор) мета форма (як спосіб організації і реалізації) метод (знаряддя) засіб (ресурс) об’єкт. Це дає змогу визначити значущість механізмів, в основу яких покладений принцип найрезультативнішого способу задоволення економічних інтересів суб’єктів, пов’язаних з природною монополією.
3. Аналіз класифікацій інструментів регулювання природної монополії дає підстави зробити висновок про наявність різних підходів до їх класифікації. На нашу думку, інструменти регулювання природної монополії слід розглядати в таких класифікаційних розрізах: за способом приведення інструменту в дію (адміністративні і економічні); за способом впливу інструменту на об’єкт регулювання (прямі і непрямі); за сферою дії (загальноекономічні і специфічні). При цьому тільки комплексне використання всіх інструментів може гарантувати отримання найефективніших результатів.
4. Сучасними економістами висувається теза про те, що дохід від реалізації товару розпадається на чотири чинники, які створюють цей дохід: земля, капітал, праця і підприємницька здатність. Перші два об’єднують в матеріальні, а другі два в людські ресурси. Відповідно кожен чинник виробництва приносить дохід своєму власнику, це, відповідно: рента, відсоток, заробітна плата і підприємницький прибуток. Однак на практиці певним чином спростовується догматизація цілісності теорії чинників виробництва. Виходячи з цього в традиційну схему пропонується включити п’ятий чинник виробництва економічну спроможність держави. Економічна спроможність держави, за аналогією з підприємницькою здатністю, приносить аналог підприємницького прибутку державний прибуток.
5. Визначено, що принциповою умовою при виборі системи і моделі енергетичної політики в Україні стає врахування взаємовідносин людей, що ухвалюють управлінські рішення, як на мікро-, так і на макрорівні. Оскільки саме знаннями, уміннями і поведінкою людина опосередковує ухвалення будь-якого роду рішень в економіці, можна зробити попередній висновок: в Україні для регулювання економіки органами влади застосовуються жорсткі методи, що не вимагають від суб’єктів, які ухвалюють рішення, детального знання законів економіки. Цим пояснюється повсякденна, якісно особлива економічна нераціональна споживацька поведінка більшості населення і керівників. Виходячи з цього держава має узяти на себе ті регулюючі інструменти, які залежать від умов взаємодії економічних суб’єктів, їх готовності правильно сприймати управляючі імпульси на керований об’єкт.
6. Розглянуто результати впровадження конкурентних відносин на ринку електроенергії і формування відповідної системи державного регулювання енергокомплексу низки зарубіжних країн. Для України позитивний досвід зумовлює необхідність дотримання низки умов на період реформування: розробка нового законодавства, що відповідає правилам проведення ринкових реформ; формування вертикалі спеціалізованих структур державного регулювання як на державному, так і на регіональному рівні; мобільність і гнучкість в ухваленні рішень для забезпечення оперативного коригування правил роботи ринку; моніторинг енергетичного ринку. Позитивними результатами впровадження ринкових відносин є надання недискримінаційних прав покупцю у виборі товару і послуг, пропонованих на ринку енергопостачання, наявність гнучкої системи регулювання ринку робочої сили і системи соціальних гарантій.
7. Серед чинників, що характеризують розвиток нестабільної ситуації в енергетиці, визначено такі. У фінансовій сфері вони стосуються погіршення показників фінансової стійкості більшості компаній галузі; недостатності обігових коштів; відсутності маркетингової політики та ігнорування інтересів споживачів. У сфері управління власністю та інвестиційній сфері це відсутність чіткої цілеспрямованості та стратегічного характеру прийнятих рішень; економічної й адміністративної відповідальності за результати інвестиційних рішень; скорочення науково-технічного потенціалу галузі. У сфері державного регулювання на енергетичному ринку відзначено відсутність належного правового регулювання відносин у галузі оперативно-диспетчерського управління; недосконалість законодавчої бази та її суперечливість. У сфері надійності енергопостачання до згаданих чинників віднесено незадовільний стан основних фондів галузі.
8. Визначено, що енергетична стратегія України на період до 2030р. заклала концептуальні засади енергетичної безпеки держави, визначила головні цілі та завдання енергетичної політики, основні напрями та показники розвитку енергетики. Однак сучасний стан енергетичного комплексу характеризується високим рівнем зношеності основних фондів, недостатнім обсягом інвестицій у розвиток галузей, недосконалістю нормативно-правового забезпечення функціонування та розвитку енергетики. І тому постає питання розробки ефективної державної політики в галузі енергетики в цілому і, зокрема, стосовно енергопостачання.
9. Основними елементами системи державного регулювання ринку енергопостачання є управлінські структури державного, регіонального та місцевого рівнів. Системний підхід до організації державного регулювання ринку енергопостачання пропонується забезпечувати через ієрархію цілей.
Головною метою функціонування і розвитку системи державного регулювання ринку енергопостачання вважаємо забезпечення стійкого розвитку ринку енергопостачання в Україні. Цілями другого порядку визначено забезпечення підвищення керованості руху системи у напрямі досягнення її головної мети. На нижньому рівні ієрархії перебувають так звані елементарні цілі, що полягають у зміні параметрів ринку енергопостачання.
10. Запропоновано методичні підходи щодо функціонування систем державного регулювання ринку енергопостачання, які передбачають повний набір узагальнюючих вхідних (встановлені тарифи на електричну і теплову енергію; визначені умови поставки енергії; умови доступу виробників і споживачів до інфраструктури ринку; структура генеруючих компаній; умови оподаткування) і вихідних параметрів (структура і динаміка фактичних цін електричної і теплової енергії; споживання енергії в натуральних показниках; дебіторська і кредиторська заборгованість на ринку; приріст резервних генеруючих потужностей і резерв пропускної спроможності мереж; обсяг перехресного субсидування однієї категорії покупців енергії іншою; економічний стан енергокомпаній і підприємств інфраструктури ринку), що формується на основі аналізу їх динаміки за останнє десятиліття і функціонування систем державного регулювання ринку як в Україні, так і в розвинених країнах світу.
Це дає змогу перенести міркування про ступінь ефективності регулювання як роздрібних сегментів ринку енергопостачання в площину формальних, кількісно виражених оцінок.
11. Проведений аналіз показує доцільність наступної класифікації тенденцій розвитку системи державного регулювання ринку енергопостачання, що визначаються розвитком великих систем енергетики, зміною структури попиту на електричну і теплову енергію, розвитком системи державної влади і державної політики. Для аналізу тенденцій першого класу виділено істотні тенденції розвитку енергетичної галузі: децентралізації великих систем енергетики; автономізації видів діяльності в енергетиці. Стосовно двох класів тенденцій, що визначаються змінами структури попиту на енергію, виділено дві істотні: децентралізації споживання електроенергії на споживацькому ринку енергопостачання; утворення пулів споживачів” на ОРЕ. На нашу думку, пули споживачів” могли б стати основою для поступового освоєння технології конкурентних торгів електроенергії, з одного боку, і основою для майбутнього зростання енергоспоживання промисловістю країни з другого. Визначальною тенденцією розвитку державної влади в країні є посилення центральної державної влади та подальша лібералізація економіки. Існує необхідність формування тенденції соціального регулювання ринку енергопостачання, або соціалізації регулювання ринку.
Виявлені істотні тенденції розвитку державного регулювання ринку енергопостачання необхідно враховувати при вирішенні завдання синтезу системи, покликаної забезпечити ефективне регулювання ринку в період його інтенсивної трансформації від монопольного до конкурентного.
12. У процесі дослідження удосконалено модель державного регулювання конкурентного ринку енергопостачання. Вона складається з технологічного елемента конкурентного ринку енергопостачання, який передбачає, що генеруючі компанії видають електроенергію як у мережі НЕК Укренерго”, так і в регіональні або комунальні мережі середньої напруги. Передбачається, що експлуатацію відповідних мереж здійснюють спеціалізовані організації мережеві компанії: державна і регіональні.
Модель передбачає створення ВАТ Адміністративна Торгова Система” (АТС) з метою здійснення діяльності щодо організації торгівлі на оптовому ринку електричної енергії і потужності, незалежного системного оператора (НСО), який має забезпечити можливість контролю за діями відповідно до інтересів усіх учасників ринку.
13. Визначено ключові завдання енергетичної політики, які належить вирішити в найближчі 10-15 років: модернізація діючих і будівництво нових генеруючих потужностей; збереження єдиної енергосистеми України; зміна структури паливного балансу енергетичного комплексу; демонополізація потенційно конкурентних сфер виробничого циклу; створення правових, технологічних основ та елементів інфраструктури конкурентного ринку енергопостачання в Україні.
Для успішного вирішення завдань принципово важливим є забезпечення таких умов: наявність прийнятої державою на користь суспільства концепції реформування енергетичного комплексу, закріпленої у відповідній державній програмі; підвищення якості менеджменту в галузі і розробка нових мотиваційних механізмів, що забезпечують максимальне узгодження довгострокових інтересів держави, власників акцій підприємств енергетичного комплексу, найманих менеджерів і працівників; формування ефективних власників в енергетичному комплексі.
14. Запропоновано організацію нової системи договірних відносин між суб’єктами оптового ринку електроенергії, що відрізняється від існуючої системи можливістю безперешкодного укладання договорів між контрагентами і наявністю варіантів контрактації, що полегшують систему купівлі-продажу. Визначення цін у новій моделі відбувається в системі біржової торгівлі за ініціативою суб’єктів, але водночас це гарантує отримання електроенергії за середньозваженим регульованим тарифом.
Схема фінансових взаємовідносин між учасниками оптового ринку передбачає, що ціноутворення і система платежів за електричну енергію, передбачені в новій моделі ОРЕ, є прозорими для оцінок і ухвалення рішення.
Перетворення мають відбуватися у кілька етапів. Перший передбачає такі заходи, як: реалізація політики з надання електроенергії залежно від платоспроможного попиту; вдосконалення тарифної політики і механізмів державного регулювання; централізоване формування фондів капітального будівництва за рахунок інвестиційної складової в тарифах на електричну енергію. Другий етап інституційні перетворення, результатом яких є нова система управління енергетичною галуззю, що базується на принципах економічної ефективності в масштабах національного господарства.
Запропонована модель нового оптового ринку приведе до встановлення нової системи відносин у сфері виробництва і реалізації електроенергії на рівні великих виробників і споживачів електроенергії.
15. Структурні перетворення енергетичного комплексу з метою становлення конкурентного ринку енергопостачання передбачається здійснювати в шість етапів: формування законодавчої бази лібералізації і організації фінансового оздоровлення енергетики; вдосконалення системи державного регулювання ринку енергопостачання та формування інфраструктури ринку; становлення конкурентного ринку виробництва енергії та створення генеруючих компаній; удосконалення конкурентних відносин на ринку електропостачання; розвиток нафтогазової промисловості; інтеграція об’єднаної енергетичної системи України в транс’європейську енергетичну систему.

Результати дослідження передбачають усунення неефективної конкуренції на ринках транспортування енергії, упровадження конкурентних відносин на ринку електроенергії і формування відповідної системи державного регулювання енергетики на підставі використання позитивного досвіду зарубіжних країн. Вони суттєво удосконалюють нормативно-правову базу та механізми державного регулювання енергетики України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амоша А.И. Развитие угольной промышленности в контексте энергетической стратегии Украины / А.И.Амоша, Ю.П.Ященко, А.И.Чиликин. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. 238 с.
2. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления / Г.В.Атаманчук. М.: ОАО НПО ”Экономика”, 2009. 584 с.
3. АфанасьевН.В. Управление развитием промышленных предприятий: [монографія] / Н.В.Афанасьев, С.Д.Глазьев, А.И.Городецкий. - Х.: ИНЖЭК, 2003. - 184с.
4. БакаєвЛ.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями / Л.О.Бакаєв. К.: КНЕУ, 2005. 151с.
5. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: [монографія] / В.Д. Бакуменко. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
6. Башмаков И.А. Финансовый и экономический анализ проектов по повышению эффективности использования энергии / И.А.Башмаков. М.: ЦЭНЭФ, 1993. 100 с.
7. Бевз С.М. Енергозбереження фінансові механізми та можливості міжнародної співпраці / С.М. Бевз // Енергоефективність 2004: міжнар. конф., Одеса, 13-16 жовт. 2004 р. / зб. наук. пр. О.: Ветаком, 2004. С. 20-24.
8. Бевз С.М. Світовий досвід реалізації політики енергозбереження / С.М.Бевз // Зб. наук. пр. ІЕД НАНУ: Спец. вип. К.: ІЕД, 2004. С. 13-21.
9. Борисенко А.В. Оцінення ефективності реконструкції електростанцій в умовах конкурентного ринку / А.В. Борисенко // Энергетика и электрификация. 2003. № 2. С. 2-6.
10. Богданов А.А. Тектология. Всеобщая организационная наука / А.А.Богданов. М.: Экономика, 1989. 330 с.
11. Богданович В.Ю. Визначення цільових орієнтирів державної політики державного регулювання електроенергетики як природної монополії / В.Ю. Богданович, О.М. Суходоля // Актуальні проблеми державного управлiння: Зб. наук. пр. Д.: ДРIДУ НАДУ, 2005. Вип. 1(19). С. 141-152.
12. Богданович В.Ю. Модель формування структури паливно-енергетичного балансу / В.Ю. Богданович, О.М. Суходоля // Актуальні проблеми державного управлiння: Зб. наук. пр. Д.: ДРIДУ НАДУ, 2004. Вип. 4(18). С. 114-123.
13. Бодров В.Г. Державне реулювання інвестиційного процесу в умовах кризи світових фінансових ринків: ризики і можливості для України / В.Г. Бодров // Вісник НАДУ К.: Вид-во НАДУ, 2008. №. 4. С. 61-67.
14. Бочарников В.П. Fuzzy Technology: основы моделирования и решения экспертно-аналитических задач / В.П.Бочарников, С.В. Свєшников. К.: Эльга, Ника-Центр, 2003. 296с.
15. Браун П. Посібник з аналізу державної політики / П.Браун; [пер. з англ.] К.: Основи, 2000. 243с.
16. Бушуев В.В. Научные основы и мониторинг энергоэффективности / В.В. Бушуев // Энергетическая политика. 2003. №4. С. 3-8.
17. Бушуев В.В. Энергоэффективность и экономика России / В.В.Бушуев, А.А. Троицкий // Энергия: экономика, техника, екология. 2004. №5. С. 11-19.
18. Вавилов А. Экспортний потенциал Украины в энергетике / А.Вавилов // Энергетическая политика Украины. 2003. №3. С. 4-8.
19. Варнавский Б.П. Федеральная целевая програма Энергосбережение Росии” в действии / Б.П. Варнавский // Энергоменеджер. 2000. №17. С. 7-12.
20. Васильєв В. Глобализирующаяся экономика: развитие по второму началу термодинамики? / В. Васильєв // Экономические стратегии. 2004. №1. С. 12-17.
21. Вентцель Е.С. Исследование операций. Задачи, принципы, методология / Е.С.Вентцель. М.: Наука, 1998. 208 с.
22. Вернадський В.И. Биосфера и ноосфера / В.И. Вернадський. М.: Наука, 1989. 261с.
23. Вернадський В.И. Научная мисль как планетарное явление / В.И.Вернадський. М.: Наука, 1991. 270 с.
24. Видрін Д. У Коломойського я навчився ще більшому, ніж у Григоришина / Д.Видрін // Українська правда. 2005. № 7. С. 5. Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2005/10/7/34250.htm.
25. Вишневський В. Ухилення від сплати податків: моделювання вибору та дій економічного суб’єкта / В. Вишневський, А.Вєткін // Економіка України. 2004. № 1. С. 9-16.
26. Використання інформаційного ресурсу для прийняття управлінського рішення: [монографія] / В.Я Мацюк, В.М. Безчастний, В.О.Шамрай, О.В. Атременко. Донецьк: Донецький юридичний інститут: ЛДУВС, 2006. 208 с.
27. Воїнов А.П. Підвищення ефективності праці енергетиків один із засобів економії енергоресурсів / А.П. Воїнов / за заг. ред. проф. А.В.Праховника. К. : Альянс за збереження енергії, 2001. С. 555-558.
28. Волкова В.Н. Теория систем и методы анализа в управлении святи / В.Н.Волкова, В.А.Воронков, А.А.Денисов. М. : Радио и связь, 1993. 248 с.
29. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: [монографія] / В.Є. Воротін. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392 с.
30. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові / Б. Гаврилишин. К. : Основи, 1993. 238 с.
31. Гальперин В.М. НАК намерен составить конкуренцию ведущим производителям нефтепродуктов / В.М. Гальперин, С.М.Игнатьев, В.И.Моргунов // Зеркало недели. 2003. № 7. С. 9.
32. Гальчинский А. Украина в 2010 году: высокотехнологическая страна или сырьевой придаток Запада / А. Гальчинский, В.Геец, В.Семиноженко // Зеркало недели. 1997. № 23. С. 23.
33. Гальчинський А. Єдиний економічний простір чисто російський політичний проект / А. Гальчинський // День. 2003. № 98. С. 12-16.
34. Гаман М.В. Державне регулювання інноваційного розвитку України: [монографія] / М.В. Гаман. К.: Вид-во НАДУ, 2005. 388 с.
35. Гаманюк Л.Ю. Закону України Про енергозбереження” 10 років / Л.Ю. Гаманюк // Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит. 2004 №1. С. 6-9.
36. Гвишиани Д.М. Организация и управление / Д.М.Гвишиани. [3-е изд.]. М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1998. 332 с.
37. Гелетуха Г.Г., Долинский А.А. Развитие биоэнергетики в Украине: современное состояние и перспективы / Г.Г.Гелетуха, А.А.Долинский // Энергия из биомасы: междунар. конф., (г. Киев, 23-26 сент. 2002 г.) К.: НТЦ Биомасса”, 2002. С. 20-22.
38. Гнідий М.В. Вихідні положення Енергетичної стратегії України до 2030 р у сфері енерговикористання, формування енергобалансів та імпортно-експортної політики / М.В. Гнідий // Основні положення Енергетичної стратегії України та науково-технічне забезпечення її реалізації: міжнар. наук.-техн. конф. К.: Енергетика та електрифікація, 2003. С.57-61.
39. Голанский М.М. Новые тенденции в мировой экономике / М.М.Голанский. Режим доступу: // http://www.mnepu.ru/library/rvm2000
40. Голубець М.А. Фундаментальні проблеми екології в контексті сталого розвитку / М.А. Голубець // Экотехнологии и ресурсосбережение. 1997. № 1. С. 45-48.
41. Гриффин Р. Международный бизнес / Р.Гриффин, М. Пастей. М.: 2006. 1088 с.
42. Грифін Р. Основи менеджменту в енергетиці / Р.Грифін, В.Яцура // Новини енергетики. К., 2001. 624 с.
43. Гумилев Л.Н. Конец и вновь в начало: лекции по народоведению / Л.Н.Гумилев. М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. 415 с.
44. Гуревич Н.А. Экологическая эффективность енергетики / Н.А.Гуревич // Новини енергетики. К., 1999. № 10. С. 31-39.
45. Державне регулювання використання паливно-енергетичних, матеріальних та виробничих ресурсів: [монографія] / А.О.Чемерис, І.В.Алексєєв, О.С.Осницький. К.: УАДУ, 2001. С. 142.
46. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення / А.О.Дєгтяр. Х.: Вид-во ХарPI НАДУ Магістр”, 2004. 224 с.
47. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади / [Н.Р.Нижник., С.Д.Дубенко, В.І.Мельниченко та ін.]; за заг. ред. проф. Н.Р.Нижник. К.: УАДУ, 2002. 164 с.
48. Державне управління в Україні: теорія та практика: [монографія] / за заг. ред. проф. В.Б. Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
49. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України / [В.М.Вакуленко, О.С.Ігнатенко, О.Ю.Лебединська та ін.] К.: Вид-во УАДУ, 2002. 312 с.
50. Динамізм розвитку виробничого потенціалу /НАН України, Ін-т економіки / Редкол.: О.М.Алимов та ін. К., 2003. 203 с.
51. Долинский А.А., Базеев Е.Т. Киотский протокол, климат и энергосбережение / А.А. Долинский, Е.Т. Базеев // ІЕД НАНУ: зб. наук. пр. спец. вип. К.: ІЕД, 2004. С. 10-13.
52. Енергетична безпека України: Стратегія та механізми забезпечення / [А.І.Шевцов, М.Г.Земляний, А.З.Дорошевич та ін.]; за ред. А.І.Шевцова. Д.: Пороги, 2002. 264 с.
53. Енергетична безпека України: чинники впливу, тенденції розвитку / За заг. ред. М.П.Ковалка, А.К.Шидловського, В.П.Кухаря. К.: УЕЗ, 1998. 160 с.
54. Енергетична стратегії України на період до 2030 року та дальшу перспективу (проект). Інститут загальної енергетики НАН України. Звіт по договору № 134-2002 з Мінпаливенерго України // http://mpe.energy.gov.ua/minenergo/control/uk/archive
55. Енергетичний менеджмент / [О.І.Соловей, В.П.Розен, Ю.Г.Лега та ін.] Черкаси: ЧДТУ, 2005. 299 с.
56. Електроенергетика України: стратегія ефективності: матер. конф., 8 черв. 2001 р. / Ред.: І.Р.Юхновський; Міжвід. аналіт.- консульт. рада з питань розв. продукт. сил і виробн. відносин. — К., 2001. — 88 с.
57. Енергетичні потоки та ресурси / За заг. ред. акад. А.К.Шидловського. К.: УЕЗ, 2003. 472 c.
58. Ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів у регіонах України / [Є.І.Галиновський, Б.З.Піріашвілі, І.Ю.Плюта, Б.П.Чиркін / За ред. Б.М. Данилишина К.: РВПС України НАН України, 2006. 55с.
59. Енергоринок та тарифна політика України в сфері електроенергетики / [А.І.Замулко, Є.М.Іншеков, В.Ф.Находов та ін.] // Управління енерговикористанням / За заг. ред. проф. А.В.Праховника. К.: Альянс за збереження енергії, 2001. С. 242-361.
60. Ефективність державного управління / [Ю.Бажал, О.Кілієвич, О.Мертєнс та ін.]; за заг.ред. І.Розпутенка. К.: Вид-во К.І.С.”, 2002. 420с.
61. Єрьоменко А. Газове буття та енергетичні перспективи України / А.Єрьоменко // Дзеркало тижня. 2005. № 29. C. 45-46.
62. Жовтянський В.А. Енергозбереження умова сталого розвитку економіки / В.А. Жовтянський // Міжнародна конференція Енергетична безпека Європи. Погляд у ХХІ століття”. Праці. м.Київ. 3-6 трав. 2000 р. К.: УЕЗ, 2000. С. 149-153.
63. Жовтянський В.А. Результативність і проблемні питання енергозбереження в Україні: муніципальний розріз / В.А. Жовтянський / за заг. ред. проф. А.В.Праховника. К.: Альянс за збереження енергії, 2001. С. 35-47.
64. Жовтянський В.А., Шульга Ю.І. Енергетичні обстеження реальна допомога підприємствам та організаціям щодо поліпшення енергоефективності / В.А.Жовтянський, Ю.І.Шульга // Енергетична безпека Європи. Погляд у ХХІ століття: міжнар. конф. К.: УЕЗ, 2001. С. 168-172.
65. Забезпечення енергетичної безпеки / РНБОУ, Нац. Ін-т проблем міжнародної безпеки. К.: НІПМБ, 2003. 264 с.
66. Заде Л. Понятие лигвистической переменной и его применение к решению приближенных решений / Л. Заде. М.: Мир, 1996. 312 с.
67. Зайфрид Д. Энергия: веские агрументы / Д. Зайфрид: [пер. с нем.] К.: ИА Эхо-Восток”, 1994. 154 с.
68. Закон України ”Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”