Розвиток виконавсько-педагогічних засад Фелікса Блуменфельда та Генріха Нейгауза в діяльності львівських піаністів (1950-1990 рр.)

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ім. М. В. ЛИСЕНКА

На правах рукопису

Мілодан Тетяна Едуардівна

УДК 78.421

Розвиток виконавсько-педагогічних засад
Фелікса Блуменфельда та Генріха Нейгауза
в діяльності львівських піаністів
(1950-1990 рр.)

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Кашкадамова Наталія Борисівна,
кандидат мистецтвознавства, доцент

Львів 2009

ЗМІСТ

ВСТУП......4
РОЗДІЛ 1. Виконавські школи ф.М.БЛуМЕНФЕЛЬДА і Г.Ґ.НЕЙГАУЗА в СТИЛЬОВОМУ КОНТЕКСТІ ПІАНІЗМУ хіх-ХХ столітЬ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФОРТЕПІАННОЇ ФАХОВОЇ ОСВІТИ.
огляд Літератури.......11
1.1. Відображення романтичного стилю у фортепіанній педагогіці................ 11
1.2. Основні напрями розвитку фортепіанного мистецтва у ХХ сторіччі
та актуальні проблеми фортепіанної освіти в Україні на початку ХХІ століття..17
1.3. Виконавсько-педагогічні засади Фелікса Блуменфельда та
Генріха Нейгауза24
1.4. Основні тенденції розвитку Львівської фортепіанної школи ....36
РОЗДІЛ 2. виконавсько-ПЕДАГОГІЧНЕ МИСТЕЦТВО
Олександра Ейдельмана..... 46
2.1. Джерела формування виконавського стилю та педагогіки
О.Л.Ейдельмана ......46
2.2. Виховання виконавського мислення та розвиток творчого
потенціалу піаніста як основа школи О.Л.Ейдельмана. 50
2.2.1. Головні методичні принципи............. 52
2.2.2. Робота над твором....... 55
2.2.3. Виконавське мислення комплексними образами
та розвиток піаністичних навичок. .57
2.2.4. Плекання творчої інтерпретації та індивідуальний підхід
до учня як її підстава.....62
2.2.5. Синтез раціонального і емоційного у формуванні
виконавської майстерності.....71
2.3. Технічний розвиток учня ....... 73
2.3.1. Організація піаністичного апарату .. 75
2.3.2. Аплікатурні принципи... 84
2.3.3. Робота над технічними складностями.. 86
2.4. Міжособистісне спілкування ..... 89
2.4.1. Міжособистісне спілкування у теорії
музично-інструментальної педагогіки................89
2.4.2. Міжособистісне спілкування в класі О.Л.Ейдельмана............. 102
2.4.2.1. Психологічна обстановка під час занять... 102
2.4.2.2. Невербальні засоби спілкування.....106
2.4.2.3. Вербальні засоби спілкування ...110
Розділ 3. Розвиток принципів Олександра Ейдельмана
в діяльності ЙОГО учнів....118
Розділ 4. ВИКОНАВСько-педагогічні засади
Марії Крушельницької....... 142
4.1. Виконавський стиль.. ....... 142
4.2. Педагогічні засади ....... 147
4.3. Розвиток принципів Марії Крушельницької в діяльності її учнів....156
Висновки.. 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....176
ДОДАТОК А......191

ВСТУП

Актуальність теми. Характерною прикметою композиторської творчості кінця ХХ ст. стало відродження романтичних інтонацій, образів і художніх прийомів. Вони відчутно потіснили авангардну естетику середини сторіччя і породили нову емоційність в музиці. Ці тенденції не могли не знайти свого віддзеркалення і в фортепіанному виконавстві та педагогіці, хоч проявилися у виконавській сфері дещо відмінно від композиторської. В ситуації, що створилася на зламі ХХ ХХІ століть пришвидшення темпів життя, завантаженість інформацією, для подолання таких негативних наслідків у виконавстві, як механічність, чи раціональна висушеність гри, необхідною стала допомога досвіду піаністів-педагогів романтичного спрямування. Це зумовило потребу у вивченні і комплексному узагальненні їхніх виконавсько-педагогічних засад та введення цих здобутків до музичної теорії і практики.
Педагоги-романтики Фелікс Блуменфельд (1863-1931) та Генріх Нейгауз (1888-1964) виховали багатьох видатних піаністів ХХ ст. і відомі у всьому світі. Діяльність цих музикантів мала значний вплив на українське фортепіанне мистецтво. У Києві (де Ф.Блуменфельд працював у 1918-22 рр., а Г.Нейгауз у 1918-23 рр.), і пізніше, в Москві, у них вчилося багато піаністів з України. Фактично, у кожному музичному навчальному закладі сучасної України є представники їхніх виконавсько-педагогічних шкіл. Накопичено чималий досвід, вже перевірений практикою. Тому важливо сприймати мистецтво цих видатних музикантів не ретроспективно, як закостеніле явище, а як живий організм. Тоді в основі дослідження лежатиме вивчення не окремих методик, а істотних виконавсько-педагогічних принципів, загальних закономірностей виховання художнього мислення, розвитку музичних здібностей та техніки. Методичні засади митця мають сприйматися не як збірка правил, а як предмет творчості.
Хоча Ф.М.Блуменфельду та Г.Ґ.Нейгаузу присвячено чимало досліджень, однак у музикознавстві ще не розроблене питання про розвиток їхніх засад у другій половині ХХ ст. в діяльності учнів та музичних "онуків". Також не простежений "родовід" митців у регіональних фортепіанних школах України, зокрема у Львові, де тривалий час працював яскравий представник даної традиції Олександр Ейдельман, а нині продовжують викладати учениця Г.Ґ.Нейгауза Марія Крушельницька та вихованці цих піаністів. Таким чином, актуальність теми дисертації обумовлена також відсутністю ґрунтовних і концептуальних наукових досліджень діяльності видатних львівських піаністів другої половини ХХ ст., зокрема тих, у чиїх виконавсько-педагогічних засадах відбилися традиції Ф.М.Блуменфельда і Г.Ґ.Нейгауза (більшість праць у галузі дослідження історії Львівської фортепіанної школи присвячені періодам другої половини ХІХ ст. та першої половини ХХ ст.).
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає плану наукових робіт Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка і є частиною комплексної теми № 6 "Музично-виконавське мистецтво: теорія, історія, практика" перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка на 2007-2012 рр.
Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Львівської державної музичної академії ім.М.В.Лисенка (протокол засідання № 5, від 30 березня 2003 року).
Мета дослідження висвітливши виконавсько-педагогічні принципи Фелікса Блуменфельда і Генріха Нейгауза як представників романтичної фортепіанної педагогіки, розкрити їхню спадкоємність і розвиток у діяльності львівських піаністів другої половини ХХ ст. Олександра Ейдельмана, Марії Крушельницької, їхніх учнів та виявити перспективність для сучасної фортепіанної культури.
Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються такі основні завдання:
1. визначити місце та значення виконавських шкіл Фелікса Блуменфельда і Генріха Нейгауза у стильовому контексті фортепіанної культури ХХ століття та охарактеризувати їх;
2. обґрунтувати поняття "романтичної фортепіанної педагогіки";
3. дати комплексну характеристику виконавсько-педагогічного мистецтва Олександра Ейдельмана;
4. охарактеризувати невербальні аспекти міжособистісного педагогічного спілкування в класі фортепіано;
5. розкрити основні шляхи розвитку традицій О.Л.Ейдельмана у педагогічній роботі його учнів;
6. висвітлити виконавсько-педагогічні принципи Марії Крушельницької;
7. простежити розвиток виконавсько-педагогічних засад М.Т.Крушельницької у роботі її вихованців;
8. оцінити перспективність розвитку засад романтичної фортепіанної педагогіки для сучасної фортепіанної культури.
Джерельну базу дослідження склали опубліковані та неопубліковані матеріали педагогічно-виконавської діяльності Олександра Ейдельмана, Марії Крушельницької та їхніх учнів, зокрема, інтерв’ю, конспекти лекцій, спогади.
Аналіз здійснювався на основі методології, використаної у працях з теорії і методики фортепіанного виконавства та педагогіки О.Алексєєва, А.Бородіна, Н.Гуральник, Н.Кашкадамової, О.Катрич, Г.Когана, Є.Лібермана, А.Малинковської, К.Мартинсена, Я.Мільштейна, В.Москаленка, Г.Нейгауза, С.Хентової та інших.
Об’єктом дослідження є українське фортепіанне виконавство і педагогіка.
Предмет дослідження виконавсько-педагогічні засади провідних львівських піаністів (1950-1990 рр.).
Методами дослідження, застосованими в дисертації, є метод історичної реконструкції для відтворення цілісної картини становлення і розвитку виконавсько-педагогічного мистецтва О.Л.Ейдельмана та М.Т.Крушельницької; метод порівняльного аналізу для співставлення виконавсько-педагогічних засад персоналій дисертації; методи спостереження та опитування (бесіда, інтерв’ю) для вивчення емпіричного педагогічного досвіду; методи індукції, дедукції, конкретизації та синтезу для логічного узагальнення даних, отриманих емпіричним шляхом, і вивчення виконавсько-педагогічних засад як єдиної системи; метод теоретичного аналізу, поєднаний з принципом історичної та логічної інтерпретації фактів для опрацювання праць з педагогіки, психології, виконавського мистецтва.
Наукова новизна. У дисертації вперше різнобічно висвітлено спадкоємність традицій виконавських шкіл Фелікса Блуменфельда і Генріха Нейгауза у львівській піаністиці; зроблено концепційне узагальнення найважливіших засад фортепіанної педагогіки цих музикантів.
У дослідженні запропоновано й обґрунтовано поняття "романтична фортепіанна педагогіка" для характеристики явищ фортепіанної культури ХІХ та ХХ століть.
Вперше в українському музикознавстві дано комплексну характеристику виконавсько-методичних засад Олександра Ейдельмана і Марії Крушельницької як прогресивних явищ фортепіанної педагогіки другої половини ХХ ст. та особливих гілок українського піанізму, що представлені широким спектром імен їхніх учнів виконавців і педагогів.
Вперше досліджено невербальний аспект міжособистісного педагогічного спілкування в класі фортепіано та розкрито його специфічність й ефективність для цієї мистецької сфери.
Практичне значення дослідження. Теоретичні висновки і результати дослідження можуть бути використані у лекційних курсах з методики викладання гри на фортепіано, музично-педагогічної психології, історії та теорії фортепіанного мистецтва.
Аналітичні спостереження та узагальнюючі положення знайдуть застосування у викладацькій роботі в класах спеціального фортепіано вищих музичних навчальних закладів, музичних училищ, дитячих музичних шкіл, у піаністичній концертно-виконавській практиці.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри теорії музики та кафедр спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка. Основні ідеї та положення дисертації доповідалися на наукових конференціях:
1. Всеукраїнська наукова конференція "Актуальні проблеми викладання музичних дисциплін у вищій школі". Кременець, КОГПІ ім.Т.Г.Шевченка, 6-7 травня 2004 р. / Про родовід української педагогіки;
2. Всеукраїнська наукова конференція "Еволюційні процеси в музичному мистецтві: від минулого до майбутнього". Донецьк: ДДМА ім.С.С.Прокоф'єва, 25-26 квітня 2005 р. / Про особливості педагогіки професора Марії Крушельницької;
3. VIII Всеукраїнська науково-практична конференція "Молоді музикознавці України". К.: КДВМУ ім.Р.М.Глієра, 27-31 березня 2006 р. / Особливості педагогіки професора Олександра Ейдельмана та її роль в історичному розвитку львівської фортепіанної школи;
4. ІХ Всеукраїнська науково-практична конференція "Молоді музикознавці України". К.: КДВМУ ім.Р.М.Глієра, 26-30 березня 2007 р. / Деякі психологічні аспекти музично-педагогічного спілкування (на прикладі методики Олександра Ейдельмана);
5. Наукова конференція Молодіжної секції музикознавчої комісії Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка у Львові. Львів: ЛНМА ім.М.В.Лисенка, червень 2008 р. / Актуальні проблеми естетики і практики музично-інструментальної освіти на зламі ХХ-ХХІ століть.
Публікації. За темою дослідження здійснено 12 публікацій, з них 5 одноосібних статей у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України:
1. Мілодан Т. Про родовід української педагогіки / Мілодан Т. // Науковий вісник Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського: Актуальні проблеми викладання музичних дисциплін в музичній школі. К., 2004. Вип. 35. С.190-200.
2. Мілодан Т. Про особливості фортепіанної педагогіки професора Марії Крих / Мілодан Т. // Наукові збірки ЛДМА ім. М.В.Лисенка: Музикознавчі студії. Львів, 2005. Вип. 10. С. 96-103.
3. Мілодан Т. Особливості педагогіки Олександра Ейдельмана та її роль в історичному розвитку львівської фортепіанної школи / Тетяна Мілодан // Київське музикознавство. К., 2007. Вип. 22. С.56-65.
4. Мілодан Т. Міжособове спілкування у педагогічний роботі Олександра Ейдельмана / Тетяна Мілодан // Київське музикознавство. К., 2008. Вип.27. С. 56-68.
5. Мілодан Т. Актуальні проблеми естетики і практики музично-інструментальної освіти на зламі ХХ-ХХІ століть / Тетяна Мілодан // Науковий вісник Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського: Естетика і практика мистецької освіти. К., 2008. Вип. 74. С. 142-152.
6. Мілодан Т. Про особливості фортепіанної педагогіки професора Марії Крушельницької / Мілодан Т. // Сучасні проблеми художньої освіти в Україні: Еволюційні процеси у музичному мистецтві: від минулого до майбутнього. К.: Музична Україна, 2006. Вип. 1. С. 224-234.
7. Мілодан Т. Павло Юрженко про фортепіанну педагогіку професора Олександра Лазаровича Ейдельмана / Тетяна Мілодан // Олександр Ейдельман. Данина шани вчителеві. Львів: БаК, 2006. С. 44-51.
8. Мілодан Т. Педагогічні принципи професора Марії Крих / Тетяна Мілодан // Марія Крих. Портрет піаністки. Львів: Сполом, 2004. С.53-60.
9. Мілодан Т. Марія Крушельницька про фортепіанну педагогіку / МілоданТ. // Марія Крушельницька. Спогади. Статті. Матеріали. Львів: Сполом, 2004. С.35-43.
Опубліковані тези доповідей:
10. Мілодан Т. Спадкоємність і продовження фортепіанно-педагогічних традицій Ф.Блуменфельда та Г.Нейгауза у діяльності українських педагогів-піаністів (на прикладі львівської фортепіанної школи) / Мілодан Т.Е. // Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта-2005": "Музика та життя". Дніпропетровськ, 2005. Том 29. С.14-15.
11. Мілодан Т. Особливості педагогіки професора Олександра Ейдельмана та її роль в історичному розвитку львівської фортепіанної школи / Мілодан Т. // Тези VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції "Молоді музикознавці України" ( 27-31 березня, 2006 р.). К., 2006. С.52-54.
12. Мілодан Т. Деякі психологічні аспекти музично-педагогічного спілкування (на прикладі методики Олександра Ейдельмана / Мілодан Т. // Тези ІХ Міжнародної науково-практичної конференції "Молоді музикознавці України" (26-30 березня, 2007 р.). К., 2007. С.74-75.
Зроблено співупорядкування та співредакцію з Н.Б.Кашкадамовою збірки статей: Олександр Ейдельман. Данина шани вчителеві / [ред.-упор. Н.Кашкадамова та Т.Мілодан]. Львів: БаК, 2006. 224с.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 4-х розділів, висновків, списку використаних джерел, 1 додатку. Загальний обсяг дисертації 192 сторінки: з них обсяг основного тексту 175 сторінок. Список використаних джерел містить 157 найменувань (з них іноземними мовами 1): бібліографічних джерел 143; нотографічних джерел 6; дискографічних джерел 8.

Список литературы

Висновки

1. У даній дисертації вперше в українському музикознавстві розглянуто проблему розвитку фортепіанно-педагогічних засад Фелікса Блуменфельда та Генріха Нейгауза в діяльності українських музикантів львівських педагогів-піаністів другої половини ХХ століття. До її розробки було застосовано комплексний підхід, що поєднує історичний, виконавсько-педагогічний, психологічний та фортепіанно-методичний аспекти. Для вирішення поставленої проблеми виділено персоналії учнів Ф.М.Блуменфельда і Г.Ґ.Нейгауза, діяльність яких розгорталася у Львові, Олександра Ейдельмана і Марію Крушельницьку та їхніх вихованців, що працюють у Львові: М.Ю.Крих, О.Ф.Качеву, Л.Ю.Крих, Т.М.Старух, К.М.Колессу, П.Т.Юрженка, Х.А.Гумецьку, Н.Б.Кашкадамову, Т.М.Слюсар, Н.В.Пастеляк та Й.Ерміня. Дослідження здійснювалося на основі опублікованих та неопублікованих джерельних матеріалів, які було вперше введено до наукового обігу: оригінальних висловлювань вищеназваних піаністів про бачення виховних завдань педагога та специфіку викладання фортепіано; записів їхніх занять; спогадів учнів О.Л.Ейдельмана, М.Т.Крушельницької, М.Ю.Крих про педагогічно-методичні принципи їхніх вчителів.
2. Для характеристики мистецьких позицій Ф.М.Блуменфельда і Г.Ґ.Нейгауза введено поняття "романтичної фортепіанної педагогіки". Романтична фортепіанна педагогіка це система виховання піаніста, в якій естетичні принципи романтизму є світоглядним стрижнем, а прищеплення учневі емоційного сприйняття мистецтва, розвиток індивідуального творчого потенціалу та вміння мислити художніми образами головними педагогічними завданнями, що зумовлює централізацію навчального процесу навколо домінантної засади первинності музично-слухових уявлень, акцентоване значення сфер почуття й інтуїції, а також використання комплексу методів, закорінених у психологічно-суґестивній царині. Розкриття теми дисертації виявило актуальність романтичного стилю у процесі фортепіанного навчання для науково-методичної галузі початку ХХІ століття.
3. Виконавсько-педагогічні засади Фелікса Блуменфельда та Генріха Нейгауза стали одним з важливих джерел розвитку української фортепіанної культури. У Львівській фортепіанній школі другої половини ХХ століття їхній вплив привів до істотного оновлення методики викладання.
У принципах Ф.М.Блуменфельда і Г.Ґ.Нейгауза та львівських піаністів Олександра Ейдельмана і Марії Крушельницької наявні спільні засади, що відносяться до романтичної фортепіанної педагогіки:
· Емоційно-образне сприймання музики як основа її розуміння.
· Виховання творчої, ініціативної особистості музиканта-артиста, концертанта.
· Індивідуальний підхід до навчання учня, розкриття його мистецького обличчя, відсутність методичної стереотипності та схематизму.
· Підкреслена увага до виконавського інтонування як основи інтерпретації та вияву індивідуального виконавського обличчя музиканта.
· Образна яскравість, характерність і темпераментність виконавського втілення музичного твору, цілеспрямоване виховання артистичних якостей в учнів.
· "Вокалізація" звучання, його наспівність як ідеал трактування фортепіано.
· Виконавське мислення комплексними емоційно-звуково-руховими образами.
· Використання всіх частин граючого апарату піаніста у взаємодії.
· Централізація навчального процесу навколо видатної особистості вчителя.
· Артистична, емоційно-піднесена атмосфера занять з учнями; важлива роль суґестивного впливу, часте використання в роботі невербальних засобів спілкування.
4. Дослідження виконавсько-педагогічних засад Олександра Ейдельмана (1902-1995) довело приналежність музиканта до визначних представників романтичної фортепіанної педагогіки у другій половині ХХ століття. Своєю діяльністю Олександр Ейдельман зробив вагомий внесок у розвиток світового фортепіанного мистецтва. Його київські, львівські та нью-йоркські учні успішно працюють в цілому світі в Україні, Росії, Німеччині, Франції, США, Канаді, Польщі, Італії, Швеції, Ізраїлі, перетворюючи і розвиваючи педагогічні традиції свого вчителя. У східнослов'янському фортепіанному виконавстві і педагогіці ХХ ст. значно довше, ніж на Заході, зберігаються традиції романтизму, і тому приїзд Олександра Ейдельмана до США був особливо оцінений як поява одного з останніх представників великої романтичної традиції.
Музична світоглядна платформа О.Л.Ейдельмана принципово збігається з позиціями його викладачів Ф.М.Блуменфельда та Г.Ґ.Нейгауза. Водночас, зберігаючи оптимальні якості романтичної фортепіанної педагогіки, О.Л.Ейдельман розвинув і доповнив знання, здобуті ним від вчителів. Він осмислив їх з позицій сучасності і виробив власну ефективну цілісну педагогічну систему. Здатність йти в ногу з часом і відкритість до актуальних новацій виявилася одною з її основних рис і, одночасно, запорукою її життєздатності.
Педагогіка О.Л.Ейдельмана, як цілісна система виховання музиканта, в своїх ключових положеннях орієнтована:
· на активний різнобічний розвиток виконавського мислення учня та його музичних здібностей в нерозривному поєднанні з плеканням його піаністичної майстерності;
· на розвиток творчого потенціалу учня при індивідуальному підході до кожного вихованця;
· на розуміння музики як емоційного мистецтва і завжди індивідуального трактування виконавцем музичного твору;
· на превалювання невербального рівня у міжособистісному спілкуванні та створення оптимальної психологічної обстановки в класі;
· на цілісну систему раціональних технічних прийомів, у яких відобразилися оптимальні досягнення сучасного піанізму опорне звуковидобування з використанням ваги руки, використання всіх частин руки як єдиної системи, гнучкості і мобільності апарату, економності, точності і доцільності кожного жесту, тактильної чутливості, чіпкості і активності кінчиків пальців.
Хоча виконавсько-естетичні установки самого О.Л.Ейдельмана і "вписувалися" у рамки пануючого романтичного академізму, проте у його педагогіці превалювало принципове відкидання будь-яких інтерпретаційних стереотипів, обов’язковим був вияв "виконавського обличчя" учня, сприяння його індивідуальному баченню змісту музичного твору. Відсутність спрямування на виконавські стильові чи національні шаблони і стандарти дозволила О.Л.Ейдельману зіграти важливу роль у музичному і піаністичному становленні не лише українських, а і американських учнів різних національностей, причому часто вже сформованих та концертуючих піаністів.
5. У діяльності дев'яти учнів О.Л.Ейдельмана провідних львівських педагогів виявлено спільні риси, пов’язані із збереженням у роботі основних принципів методики вчителя, а, водночас, й індивідуальні шляхи їхнього розвитку та переосмислення. Серед найголовніших засад формування сприйняття музичного мистецтва крізь призму емоційного відчуття; єдність у вихованні ментальної, слухової та рухової складових піанізму учня; увага до звуково-інтонаційних особливостей музичного твору і прийомів гри як до звукорухового комплексу; важлива роль суґестивних чинників у методиці викладання.
Саме виконавсько-педагогічна школа професора на сьогоднішній день збережена у Львові найбільш цілісно і кількісно. За роки педагогічної праці лише у Львові Олександр Ейдельман виховав близько ста музикантів, які з часом не тільки роз’їхалися працювати у багатьох музичних закладах України, а і створили основне ядро кафедр спеціального фортепіано Львівської консерваторії. Вплив його педагогіки поширився на всю Західну Україну. Цьому сприяли лекції та відкриті уроки, які він давав у Чернівецькому, Ужгородському, Рівненському, Тернопільському та інших музичних училищах. Виконавсько-педагогічна школа О.Л.Ейдельмана це творчий мистецький напрям, що базується на єдності фундаментальних музично-світоглядних засад, а також на принциповій багатовекторності методичних прийомів, в основі яких лежить знання психологічних законів. Життєздатність і перспективність школи Олександра Ейдельмана доводить успішна концертна і педагогічна діяльність його учнів та музичних "онуків".
6. М.Т.Крушельницька пасіонарна особистість в українській фортепіанній культурі. Активна патріотична діяльність піаністки, пропагування нею музики українських композиторів викликає широкий резонанс у виконавській, педагогічній і науково-дослідницькій галузях. Створивши як виконавиця оригінальну та самобутню традицію інтерпретування української музики, М.Т.Крушельницька привнесла глибинні зв’язки з українською національною культурою і в свою педагогічну роботу, зберігши найоптимальніші засади Г.Ґ.Нейгауза та романтичні принципи фортепіанного викладання.
Педагогіка М.Т.Крушельницької спрямована:
· на творення власної традиції інтерпретування музичного твору учнем;
· на виховання його виконавської самостійності, прищеплення вміння творчо мислити та розвиток ініціативності;
· на цілісно-образне сприймання музики, на взаємозв’язок звуково-інтонаційного змісту музики та технічних прийомів звуковидобування.
Українська "лінія" М.Т.Крушельницької знаходить своє продовження в педагогічній роботі її учнів, у виконавській діяльності Й.Ф.Ерміня та наукових дослідженнях Н.В.Пастеляк.
У принципових моментах роботи Й.Ф.Ерміня та Н.В.Пастеляк простежується спадкоємність засад педагогіки М.Т.Крушельницької і збереження основоположних принципів викладача: скерування навчального процесу на виховання інтерпретаційного мислення; формування в учні широкого, різнобічного мистецького світогляду; сприймання музики як цілісного емоційно-звукового образу; увага до інтонування та звукової колористики як носіїв змісту музики та їхній взаємозв’язок з технічними прийомами.
7. Істотним і досі малодослідженим розділом фортепіанно-виконавської педагогіки залишаються форми і засоби міжособистісного спілкування. Проведене дослідження дозволило наголосити на важливості для романтичної педагогіки суґестивного аспекту спілкування і охарактеризувати його засоби, зокрема у діяльності О.Л.Ейдельмана. Міжособистісне спілкування вчителя і учня розглянуте як багатоскладове явище та якісна площина педагогічної діяльності, що складається з мовного (вербального) та суттєвого (невербального) рівнів. У фортепіанно-виконавській педагогіці особливе, нерідко вирішальне значення, має невербальний рівень міжособистісного спілкування.
8. Романтичні засади у фортепіанній виконавсько-педагогічній практиці в Україні продовжують утримувати сильні позиції, що пояснюється, передусім, ментальними особливостями української нації, схильної в силу своєї емоційності та кордоцентризму до сприймання романтичних ідей. Широким полем для подальших досліджень залишається діяльність визначних представників української піаністики, зокрема педагогів романтичного спрямування, їхні досягнення потребують вивчення, узагальнення та введення до теорії фортепіанної методики. В основі принципових факторів життєздатності романтичної педагогіки її опора на психологічне начало, превалювання методичних прийомів, механізм дії яких закорінений у сфері емоційного сприйняття та суґестивно-інтуїтивній царині. Актуальним і перспективним напрямком для музично-інструментальної методики ХХІ ст. виступає розвиток одного з найважливіших аспектів романтичної педагогіки невербальних форм міжособистісного педагогічного спілкування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бібліографія

1. Авазашвили М.Д. Специфика педагогической подготовки в структуре музыкальной культуры / М.Д.Авазашвили Тбилиси : Ганатлеба, 1987. 336с.
2. Аджемов К.Х. Генрих Густавович Нейгауз / К.Аджемов // Аджемов К. Незабываемое. Воспоминания. Очерки и статьи / К.Аджемов. М. : Музыка, 1972. С. 133-150.
3. Алексеев А.Д. Из истории фортепианной педагогики: руководства по игре на клавишно-струнных инструментах (от эпохи Возрождения до середины ХІХ века) : хрестоматия / А.Д.Алексеев. К. : Музична Україна, 1974. 166с.
4. Алексеев А.Д. История фортепианного искусства : учебник : в 3-х т. / А.Д.Алексеев. М. : Музыка. Изд. 2-е, доп. Т. 1-2. 1988. 412 с.; Т.3. 1982 . 284 с.
5. Алексеев А.Д. Методика обучения игре на фортепиано / А.Д.Алексеев. Изд. 2-е, доп. М.: Музыка, 1971. 280 с.
6. Антонюк В. Синергетика у вокальній педагогіці та виконавстві / В.Антонюк // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського : Музичне виконавство. К., 1999. Вип. 3. С. 64-75.
7. Асафьев Б.В. К 100-летию со дня рождения Ф.М.Блуменфельда: памятка / Б.Асафьев // Пианисты рассказывают / [сост., общ. ред. и вступ. ст. М.Соколова]. М.: Советский композитор, 1988. Вып. 3. С. 104-107.
8. Асафьев Б.В. Шопен в воспроизведении русских композиторов / Б.В.Асафьев // Асафьев Б. Избранные труды / Б.В.Асафьев. М.: Изд. Акад. наук СССР, 1955. Т.4. С.310-319.
9. Баренбойм Л.А. Вопросы фортепианной педагогики и исполнительства / Л.Баренбойм. Л.: Музыка, 1969. 288с.
10.Баренбойм Л.А. За полвека. Очерки. Статьи. Материалы / Л.Баренбойм. Л.: Советский композитор, 1989. 368с.
11.Баренбойм Л.А. Л.Николаев основоположник ленинградской пианистической школы / Л.Баренбойм // Л.В.Николаев. Статьи и воспоминания современников. Письма / [сост. Л.Баренбойм и Н.Фишман]. Л.: Советский композитор, 1979. С. 12-60.
12.Баренбойм Л.А. На уроках Ф.М.Блуменфельда / Л.Баренбойм // Вопросы фортепианного исполнительства / [сост. и общ. ред. М.Соколова]. М.: Музыка, 1965. Вып. 1. С.202-225.
13.Баренбойм Л.А. Об основных тенденциях музыкальной педагогики ХХ века / Л.Баренбойм // Советская музыка. — 1971. — № 8. — С. 96-111.
14.Баренбойм Л.А. Путь к музицированию. Исследование / Л.Баренбойм. 2-е изд., доп. Л. : Советский композитор, 1979. 352 с.
15.Баренбойм Л.А. Ф.М.Блуменфельд. Биографический очерк и характеристика фортепьянно-педагогических принципов / Л.Баренбойм // Вопросы музыкально-исполнительского искусства / [под ред. Л.Гинзбурга и А.Соколова]. М.: Музгиз, 1958. 2-й сб. статей С. 68-126.
16.Бесіда з Х.А.Гумецькою. Записи уроків. Рукопис. 20 с. Зберігається в архіві автора.
17.Бесіда з Й.Ф.Ермінем. Записи уроків. Рукопис. 28 с. Зберігається в архіві автора.
18.Бесіда з Н.Б.Кашкадамовою. Записи уроків. Рукопис. 25 с. Зберігається в архіві автора.
19.Бесіда з К.М.Колессою. Записи уроків. Рукопис. 20 с. Зберігається в архіві автора.
20.Бесіда з Л.Ю.Крих. Записи уроків. Рукопис. 28 с. Зберігається в архіві автора.
21.Бесіда з М.Ю.Крих. Записи уроків. Рукопис. 28 с. Зберігається в архіві автора.
22.Бесіда з Н.В.Пастеляк. Записи уроків. Рукопис. 28 с. Зберігається в архіві автора.
23.Бесіда з Т.М.Слюсар. Записи уроків. Рукопис. 23 с. Зберігається в архіві автора.
24.Бесіда з Т.М.Старух. Записи уроків. Рукопис. 28 с. Зберігається в архіві автора.
25.Бесіда з П.Т.Юрженком. Записи уроків. Рукопис. 28 с. Зберігається в архіві автора.
26.Бэлза И.Ф. Генрих Великий / Игорь Бэлза // Бэлза И. О музыкантах ХХ века: избранные очерки / Игорь Бэлза. М.: Советский композитор, 1979. С.133-150.
27.Благой Д.Д. Значение образных ассоциаций в работе педагога-пианиста/ Д.Д.Благой // Методические записки по вопросам музыкального образования : сб. статей / [ред.- сост. Н.Фишман]. М.: Музыка, 1966. — С. 201-218.
28.Блажкевич Г.Й. Правда і міфи про львівських піаністів основоположників фортепіанної школи / Галина Блажкевич, Тереса Старух. — Львів: Сполом, 2002. — 226 с.
29.Бочкарев Л.Л. Проблема восприятия эмоциональной экспрессии музыканта-исполнителя / Л.Л.Бочкарев // Вопросы музыкального исполнительства и педагогики : сб. науч. статей / [редкол.: Е.Носырев, Д.Терентьев, С.Тышко]. — К.: КГК им. Чайковского, 1983. — С. 1-13.
30. Бочкарева О.В. Интонационная природа музыкально-педагогического процесса [Електронний ресурс] / О.В.Бочкарева // Ярославский педагогический вестник. 2004. № 3 (40). — Режим доступу до журн. : http://www.yspu.yar.ru/vestnik
31. Брилинська-Блажкевич Г.Й. Тереса Старух. Портрет львівської піаністки у сучасному форматі / Брилинська-Блажкевич Г.Й. — Жовква: Місіонер, 2009. — 118 с.
32.Бурська О.П. Методичні основи розвитку музично-виконавського мислення студентів у процесі фортепіанної підготовки: автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.02 / Бурська Олена Петрівна. К., 2005. 20 с.
33. Вартанов С. Аппликатура, движение и позиция в фортепианной игре / С.Вартанов // Вопросы музыкального исполнительства и педагогики : труды ГМПИ им.Гнесиных / [ред.-сост. А.В.Малинковская]. М., 1976. Вып. 23. С. 23-67.
34.Венгер В. Как развить феноменальную память и скорость чтения, или Фактор Эйнштейна / Вин Венгер, Ричард По / [пер. с англ. И.В.Гродель]. Минск: Попурри, 2007. 352 с.
35.Выдающиеся пианисты-педагоги о фортепианном искусстве / [вступ. ст., сост., общ. ред. С.М.Хентовой]. М.; Л. : Музыка, 1966. 316 с.
36.Гат Й. Техника фортепьянной игры / Йожеф Гат. М. : Музгиз; Будапешт: Корвина, 1957. 232с.
37.Генрих Нейгауз. Воспоминания. Письма. Материалы / [сост. Е.Р.Рихтер]. М.: Имидж, 1992. 416 с.
38.Герасимович Д.М. Методика навчання гри на фортепіано: посібник / Д.Герасимович. К.: Держ. вид-во образотворч. мист. і муз. літ-ри УРСР, 1962. 60 с.
39.Гофман Й. Вопросы и ответы о фортепианной игре / Йосиф Гофман. М.: Советский композитор, 1961. 224 с.
40. Григорьев В.Ю. О некоторых психологических аспектах работы педагога-музыканта / В.Ю.Григорьев // Вопросы музыкальной педагогики / [сост. С.П.Понятовский]. М.: Музыка, 1987. Вып. 8. С. 44-54.
41.Гуральник Н.П. Українська фортепіанна школа ХХ століття в контексті музичної педагогіки : історико-методологічні та теоретико-технологічні аспекти: монографія / Н.П.Гуральник. К.: НПУ, 2007. 460 с.
42.Дельсон В.Ю. Генрих Нейгауз / В.Дельсон. М.: Музыка, 1966. 184с.
43.Добрович А.Б. Общение: наука и искусство / А.Б.Добрович. 2-е изд. М.: Знание, 1980. 160 с.
44.Житомирский Д.В. Генрих Нейгауз / Д.Житомирский // ЖитомирскийД. Избранные статьи / Д.Житомирский ; [вступ. ст. Ю.В.Келдыша]. М.: Советский композитор, 1981. С. 369-378.
45.Завгородня Г. Творчі аспекти сучасної музичної освіти / Г. Завгородня // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського : Музична освіта в Україні: теорія і практика / [упор. О.В.Комісаров]. К., 2003. Вип. 29. С. 33-44.
46.Ільницька М.В. Пианист века / Маргарита Ільницька // На хвилях музики в минулу далечінь круїз / Маргарита Ільницька. К.: КИТ, 2006. С. 11-17.
47. Кан-Калик В.А. Педагогическое общение как предмет теоретического исследования / В.А.Кан-Калик, Г.А.Ковалев // Вопросы психологии. 1985. №4. С. 9-16.
48.Кандинский-Рыбников А.А. Эпоха романтического пианизма и современное искусство / Кандинский-Рыбников А. // Музыкальное исполнительство и педагогика: история и современность : сб. статей / [сост. Т.Гайдамович]. М.: Музыка, 1991. С. 189-212.
49.Катрич О.Т. Вагомий чинник сучасного музичного мистецтва / Ольга Катрич // Музичне мистецтво і освіта в Україні : матеріали музикознавчих конференцій / [гол. ред. О.В.Сокол]. Одесса: ОДК, 2002. С. 82-83.
50.Катрич О.Т. Стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти) / Ольга Катрич. Київ; Дрогобич : Відродження, 2000. 100 с.
51. Кашкадамова Н.Б. Виконавський стиль піаністки Галі Левицької у контексті музичного життя Львова другої чверті ХХ ст. / Н.Кашкадамова, О.Дітчук // Вісник Львівського університету : серія мистецтвознавство. Львів, 2002. Вип. 2. С. 85-108.
52.Кашкадамова Н.Б. Історія фортепіанного мистецтва. ХІХ сторіччя : підручник / Наталя Кашкадамова. Тернопіль: АСТОН, 2006. 608 с.
53.Кашкадамова Н.Б. Львівська фортеп'янна школа: традиції та розвиток / Н.Кашкадамова, Л.Садова // Наукові збірки ЛДМА ім.М.В.Лисенка : Musica Humana. Львів, 2003. Вип.8, ч. 1. С.169-187.
54.Кашкадамова Н.Б. Фортеп'янне мистецтво у Львові. Статті. Рецензії. Матеріали / Наталя Кашкадамова. Тернопіль : АСТОН, 2001. 400 с.
55.Коган Г.М. Избранные статьи / Г. Коган. М.: Советский композитор, 1972. Вып. 2. 268 с.
56.Коган Г.М. Избранные статьи / Г.Коган. М.: Советский композитор, 1985. Вып. 3. 184 с.
57.Коган Г.М. О работе музыканта-педагога. Основные принципы / Г.Коган // Вопросы музыкальной педагогики : сб. статей / [ред.-сост. В.А.Натансон]. М.: Музыка, 1979. Вып. 1. С.71-84.
58.Коган Г.М. О фортепьянной фактуре: к вопросу о пианистичности изложения / Г.Коган. М.: Советский композитор, 1961. 196 с.
59.Коган Г.М. У врат мастерства. Работа пианиста / Г.Коган. М.: Музыка, 1969. 344 с.
60.Коган Г.М. Ферруччо Бузони / Г.Коган. М.: Музыка, 1964. 192 с.
61.Корженевський А.Й. До питання про специфіку мислення музиканта-виконавця / А.Корженевський // Питання фортепіанної педагогіки та виконавства / [ред. та упор. А.Й.Корженевського]. К.: Музична Україна, 1981. С. 29-40.
62.Корто А. О фортепианном искусстве. Статьи, материалы, документы / [сост., пер., ред. текста, вступ. ст. и комент. К.Х.Аджемова] / Альфред Корто. М.: Музыка, 1965. 364 с.
63.Кочерова Л.В. Творчий портрет сучасного львівського піаніста Йожефа Ерміня : магістерська робота / Кочерова Л.В. Львів, 2009. 124с.
64.Кременштейн Б.Л. О педагогике Г.Г.Нейгауза / Б.Кременштейн // Вопросы фортепианной педагогики / [под общ. ред. В.Натансона]. М.: Музыка, 1971. Вып. 3. с. 264 296.
65.Кременштейн Б.Л. Педагогика Г.Г.Нейгауза / Б. Кременштейн. М.: Музыка, 1984. 88 с.
66.Криштальський О.Р. Спогади про видатних львівських піаністів / Олег Криштальський // Олег Криштальський. Спогади, статті, матеріали. Львів, 2000. С. 8-18. (Наукові збірки ВДМІ ім.М.В.Лисенка ; вип. 3).
67.Куржева Т.І. Польські піаністи у Львові та їх внесок у розвиток фортепіанного виконавства та педагогіки (80-ті рр. ХІХ ст. 40-і рр. ХХ ст.) : дис. канд. мист. : 17.00.01 / Куржева Тетяна Іванівна. — Львів, 2006. — 177 с.
68.Курковський Г.В. Педагоги-піаністи Київської консерваторії (1913-1933)/ Г.Курковський // Українське музикознавство : наук. міжвідом. щорічник. — К.: Музична Україна, 1967. — С.264-280.
69.Ліфарєва Н.В. Психологія особистості / Н.В.Ліфарєва. К. : 2003. 240с.
70.Мазепа Л.З. Шлях до музичної академії у Львові : у 2-х т. / Лєшек Мазепа, Тереса Мазепа. Львів : Сполом, 2003. Т. 1. 288 с.; Т. 2. 200 с.
71.Максимов О