Рудік Ірина Валеріївна. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка та серцева недостатність у хворих на гіпертонічну хворобу, їх лікування метопрололом, еналаприлом і спіронолактоном

Краткое описание

Рудік Ірина Валеріївна. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка та серцева недостатність у хворих на гіпертонічну хворобу, їх лікування метопрололом, еналаприлом і спіронолактоном: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Запорізький держ. медичний ун-т. - Запоріжжя, 2004

Рудік І.В. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка та серцева недостатність у хворих на гіпертонічну хворобу, їх лікування метопрололом, еналаприлом і спіронолактоном. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя, 2004.
Дисертація присвячена вивченню діастолічної функції ЛШ та перебігу СН із збереженою систолічною функцією міокарда у хворих на ГХ з метою підвищення ефективності лікування. Докладно досліджений стан внутрішньосерцевої гемодинаміки та діастолічної функції ЛШ у хворих на ГХ та СН із збереженою систолічною функцією міокарда ЛШ. Отримані дані свідчать про існуючу залежність між тяжкістю декомпенсації, геометричним ремоделюванням і діастолічною дисфункцією ЛШ, а саме: зміна типів геометричного ремоделювання (від концентричної гіпертрофії до ексцентричної гіпертрофії) і діастолічної дисфункції ЛШ (від гіпертрофічного через псевдонормальний до рестриктивного) супроводжується зростанням ФК СН. Проведений аналіз рівня Ал в плазмі крові встановив, що вміст цього гормону у хворих на ГХ і ДСН вірогідно збільшується із зростанням ФК, корелює з ММЛШ і параметрами спектра трансмітрального діастолічного потоку. Результати порівняльної оцінки ефективності комплексу еналаприл+метопролол та еналаприл + метопролол + спіронолактон демонструють перевагу останнього в лікуванні хворих на ГХ з безсимптомною діастолічною дисфункцією міокарда ЛШ за ІІ типом та хворих на ГХ і СН зі збереженою систолічною функцією ЛШ.

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі вивчення діастолічної функції лівого шлуночка і перебігу серцевої недостатності із збереженою систолічною функцією міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу, що дозволило оптимізувати лікувальну тактику.
У хворих на гіпертонічну хворобу без серцевої недостатності діастолічна дисфункція лівого шлуночка представлена «гіпертрофічним» (81,0 %) і «псевдонормальним» типом (19,0 %). Ступінь тяжкості діастолічної дисфункції лівого шлуночка залежить від геометричного ремоделювання лівого шлуночка: при «гіпертрофічному» профілі наповнення переважало концентричне ремоделювання (46,0 %) і концентрична гіпертрофія (36,0 %), а при «псевдонормальному» у всіх (100 %) випадках мала місце концентрична гіпертрофія.
У хворих на гіпертонічну хворобу, ускладнену серцевою недостатністю, визначається діастолічна дисфункція лівого шлуночка за «гіпертрофічним» типом у 29,0 %, «псевдонормальним» - 43,0 % і «рестриктивним» - 28,0 %. Тяжкість декомпенсації залежить від типу геометричного ремоделювання і діастоличної дисфункції лівого шлуночка: відбувається збільшення функціонального класу серцевої недостатності при зміні типів геометричного ремоделювання (концентрична гіпертрофія ексцентрична гіпертрофія) і діастолічної дисфункції лівого шлуночка (гіпертрофічний псевдонормальний рестриктивний).
У хворих на гіпертонічну хворобу, ускладнену серцевою недостатністю, наявні більш виражені порушення діастолічного наповнення лівого шлуночка, ніж у хворих на гіпертонічну хворобу при відсутності маніфестної серцевої недостатності, що проявляється подовженням інтервалів IVRT, IVRT/RR, Тас, Тас/RR, зростанням ТЗЛК при «гіпертрофічному» типі діастолічної дисфункції лівого шлуночка; зменшенням А, АІ, збільшенням Е/А, ЕІ/АІ, скороченням IVRT, IVRT/RR, Тdeс, Тdeс/RR і зростанням ТЗЛК при «псевдонормальному» типі.
Комбінації еналаприл + метопролол і еналаприл + метопролол + спіроно- лактон у хворих на гіпертонічну хворобу без серцевої недостатності однаково ефективно знижують артеріальний тиск, ТЗЛК, внутрішньоміокардіальне напруження, викликають регресію гіпертрофії лівого шлуночка при тривалому, не менше 6 місяців, прийомі. Додаткове введення спіронолактону у схему гіпотензивної терапії супроводжувалося поліпшенням профілю діастолічного наповнення лівого шлуночка за рахунок зменшення жорсткості міокарда при «псевдонормальному» типі діастолічної дисфункції лівого шлуночка у вигляді збільшення піка А на 5,8 %, АІ-на 5,9 %, зменшення Е/А на 4,8 %, подовження Тdec на 4,7 %, Тdec/RR - на 5,2 %, зниження ТЗЛК на 2,7 %.
Застосування впродовж 6 місяців схеми еналаприл + метопролол + спіронолактон у хворих на гіпертонічну хворобу, ускладнену серцевою недостатністю, сприяє більш істотному зниженню САТ на 5,0 %, ТЗЛК на 4,9 %, ІММЛШ на 6,6 %, зменшенню ЛП на 6,0 %, кінцево-систолічного індексу на 15,9 %, збільшенню ФВ на 10,9 %, а також поліпшенню діастолічної функції лівого шлуночка у вигляді скорочення Тdec на 5,1 %, Тdec/RR на 4,4 %, зростання Е/А на 8,7 % при «гіпертрофічному» типі діастолічної дисфункції лівого шлуночка; подовження Тdec на 4,4 % і на 9,0 %, Тdec/RR на 3,9 % і на 10,3 %, зниження Е/А на 12,2 % і на 10,6 %, при «псевдонормальному» та «рестриктивному» типі діастолічної дисфункції лівого шлуночка відповідно, ніж використання схеми еналаприл+метопролол.
У хворих на гіпертонічну хворобу і серцеву недостатність вміст альдостерону в плазмі крові перевищує його концентрацію у пацієнтів без серцевої недостатності і вірогідно зростає із збільшенням функціонального класу, а також корелює з ТЗЛК (r = + 0,57, р < 0,05), кінцево-діастолічним розміром (r = + 0,54, р < 0,05), кінцево-систолічним розміром (r = + 0,76, р < 0,05), ІММЛШ (r = + 0,50, р < 0,05), Е/А (r = + 0,87, р < 0,05), IVRT (r = - 0,57, р < 0,05), Tdeс ( r = - 0,69, р < 0,05).