Рябцев Олег Вадимович. Перебіг та виходи гострого інфаркту міокарда з зубцем Q у хворих похилого віку та їхні зміни в сучасних умовах лікування

Краткое описание

Рябцев Олег Вадимович. Перебіг та виходи гострого інфаркту міокарда з зубцем Q у хворих похилого віку та їхні зміни в сучасних умовах лікування : дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2006.

Рябцев О.В. Перебіг та виходи гострого інфаркту міокарда з зубцем Q у хворих похилого віку та їхні зміни в сучасних умовах лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Київ, 2006.
В роботі представлена розробка рекомендацій щодо оптимізації лікування хворих похилого та старечого віку на ГІМ з зубцем Q шляхом попередження та корекції найбільш розповсюджених у цієї категорії хворих ускладнень. Раннє, з першої доби захворювання, використання інгібітора АПФ пролонгованої дії спіраприлу в повній терапевтичній дозі 6 мг/добу в пацієнтів похилого і старечого віку без супутньої ниркової чи печінкової недостатності є безпечним, і так само добре переноситься, як терапія „малою” дозою (3 мг/добу). Суттєва позитивна динаміка показників систолічної функції ЛШ до 28-ої доби лікування з включенням спіраприлу (зменшення КСІ на 24,1% і збільшення ФВ на 27,0%) відмічається лише за умови використання повної терапевтичної дози препарату у хворих з передньою локалізацією ГІМ і відсутня при використанні „малої” дози, а також у хворих з задньою локалізацією ГІМ, незалежно від дози спіраприлу. Лікування хворих на ГІМ з зубцем Q похилого віку з включенням спіраприлу в повній терапевтичній дозі (6 мг/добу), порівняно з „малою” (3 мг/добу), має більш значний нормалізуючий вплив на показники системного запалення ІЛ-1в, ІЛ-6, ТНФ-б та ІЛ-10, і стан ендотеліальної функції за даними оцінки ЕТ-1 та ЕЗВД.

В дисертаційній роботі представлене нове рішення актуальної наукової задачі розробки рекомендацій щодо оптимізації лікування хворих похилого та старечого віку на ГІМ з зубцем Q шляхом попередження та корекції найбільш розповсюджених у цієї категорії хворих ускладнень і використання інгібітора АПФ пролонгованої дії спіраприлу з 1-ої доби захворювання.

Особливістю клінічного перебігу ГІМ з зубцем Q у хворих у віці 60-74 роки, порівняно з пацієнтами середнього віку, у сучасних умовах є більша частота розвитку істинного кардіогенного шоку (в 1,7 рази), АВ блокади ІІ ступеня (у 2,8 рази) і рецидиву ГІМ (у 2,3 рази), що асоціюється з вищою госпітальною летальністю (у 2,3 рази).
У хворих на ГІМ з зубцем Q старечого віку, порівняно з хворими похилого віку, частіше зустрічаються АВ блокади ІІ ступеня (у 1,5 рази). Порівняно з хворими середнього віку у цій віковій групі пацієнтів є більшими частота ГЛШН ІІ класу (на 28,5%) і розриву міокарда ЛШ (у 2,3 рази). Госпітальна летальність у таких хворих у сучасних умовах досягає 32,6%, що у 3,5 рази вище, ніж у пацієнтів середнього віку і у 1,5 рази - ніж у хворих похилого віку.
Збільшення використання методів лікування ГІМ з зубцем Q з доведеною ефективністю (зокрема, аспірину, гепарину і низькомолекулярних гепаринів, бета-адреноблокаторів, інгібіторів АПФ, тромболітичної терапії) сприяло зниженню госпітальної летальності в цілому на 27,9%. Зменшення рівня летальності у пацієнтів похилого і старечого віку було менш значним, ніж у хворих середнього віку (відповідно, її зниження на 24,2% та 22,0% порівняно з 46,9%).
У пацієнтів з ГІМ з зубцем Q похилого та старечого віку в 1-шу добу захворювання відмічається значне підвищення сироваткових рівнів прозапальних цитокінів ІЛ-1в, ІЛ-6 та ТНФ-б і зменшення вмісту протизапального цитокіну ІЛ-10. Ступінь змін цих показників системного імунного запалення корелює з вираженістю систолічної дисфункції ЛШ, ГЛШН та найближчим прогнозом.
У хворих на ГІМ з зубцем Q похилого та старечого віку в 1-шу добу захворювання відмічається порушення функції ендотелію за даними сироваткового вмісту ЕТ-1 та ЕЗВД, при цьому існує прямий зв'язок середньої сили між цими показниками.
Раннє, з першої доби ГІМ з зубцем Q, використання інгібітора АПФ пролонгованої дії спіраприлу в повній терапевтичній дозі 6 мг/добу в пацієнтів похилого і старечого віку без супутньої ниркової чи печінкової недостатності є безпечним, і так само добре переноситься, як терапія „малою” дозою (3 мг/добу).
Суттєва позитивна динаміка показників систолічної функції ЛШ до 28-ої доби лікування з включенням спіраприлу (зменшення КСІ на 24,1% і збільшення ФВ на 27,0%) відмічається лише за умови використання повної терапевтичної дози цього препарату у хворих з передньою локалізацією ГІМ і відсутня при використанні „малої” дози, а також у хворих з задньою локалізацією ГІМ, незалежно від дози спіраприлу.
Лікування хворих на ГІМ з зубцем Q похилого віку з включенням спіраприлу в повній терапевтичній дозі (6 мг/добу), порівняно з „малою” (3 мг/добу), має більш значний нормалізуючий вплив на показники системного запалення ІЛ-1в, ІЛ-6, ТНФ-б та ІЛ-10 і стан ендотеліальної функції за даними оцінки ЕТ-1 та ЕЗВД