САВЧУК СЕРГІЙ СТАНІСЛАВОВИЧ. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

САВЧУК СЕРГІЙ СТАНІСЛАВОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
САВЧУК СЕРГІЙ СТАНІСЛАВОВИЧ
УДК 341.24
ДИСЕРТАЦІЯ
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
12.00.11 – міжнародне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і
текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________
Науковий керівник – Григоров Олександр Миколайович, кандидат юридичних наук,
доцент
Київ – 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ......................................................................... 12
ВСТУП............................................................................................................................... 14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ МІЖНАРОДНОПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................................. 25
1.1. Поняття та структура міжнародно-правових стандартів банківської
діяльності .......................................................................................................................... 25
1.2. Становлення та історичний розвиток міжнародно-правових стандартів
банківської діяльності.................................................................................................... 43
1.3. Сучасні правові механізми контролю у сфері банківської діяльності.......... 76
1.4. Висновки до розділу 1.............................................................................................. 89
РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................................. 98
2.1. Універсальні міжнародно-правові стандарти банківської діяльності.......... 98
2.2. Регіональні та локальні міжнародно-правові стандарти банківської
діяльності ........................................................................................................................ 126
2.3. Пруденційне регулювання банківської діяльності в Європейському
Союзі................................................................................................................................. 153
2.4. Висновки до розділу 2............................................................................................ 164
РОЗДІЛ 3. ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ В
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ............................................................................. 170
3.1. Необхідність імплементації міжнародно-правових стандартів в банківське
право України ................................................................................................................ 170
3.2. Стан імплементації в банківське право України Основних принципів
ефективного банківського нагляду Базельського комітету з банківського
нагляду............................................................................................................................. 184
11
3.3. Проблемні питання імплементації міжнародно-правових стандартів в
банківське право України ........................................................................................... 195
3.4. Висновки до розділу 3............................................................................................ 210
ВИСНОВКИ.................................................................................................................... 219
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................................. 228
ДОДАТОК 1. Список публікацій здобувача ............................................................ 256
ДОДАТОК 2. Відомості про апробацію результатів дисертації........................... 259
12
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
Базельський комітет Базельський комітет з банківського нагляду
Венеціанська комісія Європейська комісія за демократію через право
ВР України Верховна Рада України
ГАТС Генеральна угода про торгівлю послугами
від 15.04.1994
Держфінмоніторинг Державна служба фінансового моніторингу України
ЄС Європейський Союз
ЄЕС Європейське Економічне Співтовариство
ЄЦБ Європейський центральний банк
КМ України Кабінет Міністрів України
Марракеська угода Угода про заснування Світової організації торгівлі
від 15.04.1994
МАСД Міжнародна асоціація страховиків депозитів
МВФ Міжнародний валютний фонд
ММУО міжнародна міжурядова організація
МНУО міжнародна неурядова організація
Нацкомфінпослуг Національна комісія, що здійснює державне
регулювання ринків фінансових послуг
ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку
ООН Організація Об’єднаних Націй
ПРОСТІР Національна платіжна система
«Український платіжний ПРОСТІР»
Рекомендації FATF Міжнародні стандарти з протидії відмиванню коштів,
отриманих злочинним шляхом, фінансуванню
тероризму та поширенню зброї масового знищення,
затверджені FATF в 2012 році
РЄ Рада Європи
РФС Рада з фінансової стабільності
13
СБ Світовий банк
СОТ Світова організація торгівлі
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
Угода про асоціацію Угода про асоціацію між Україною та Європейським
Союзом, Європейським співтовариством з атомної
енергії і їхніми державами-членами
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФГВФО Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
acquis ЄС acquis communautaire Європейського Союзу
ISO Міжнародна організація зі стандартизації
FATF Група з розробки фінансових заходів боротьби з
відмиванням коштів (Financial Action Task Force)
FSAP Програма Міжнародного валютного фонду «Оцінка
фінансового сектору» (Financial Sector Assessment
Program)
G10 Група десяти (Велика десятка) – неформальне
об’єднання, до складу якого входять 11 державучасниць Генеральної угоди про запозичення 1962 р.:
Бельгія, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди,
Німеччина, Сполучені Штати Америки, Франція,
Швейцарія, Швеція, Японія
ROSC Програма Міжнародного валютного фонду «Звітність з
дотримання стандартів та кодексів поведінки»
(Reports on the Observance of Standards and Codes)
SWIFT Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових
телекомунікацій
14
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Специфіка розвитку банківського
сектора економіки України зумовлює підвищений інтерес до міжнародного досвіду
правового регулювання банківської діяльності. З проголошенням незалежності в 1991
році Україна стала на власний шлях нормативно-правового регулювання діяльності
банків. Водночас, відсутність власного досвіду регламентації банківської діяльності
в умовах ринкової економіки призвела до необхідності розробки правових норм
практично «з нуля». Відтак, застосування міжнародно-правових стандартів
банківської діяльності не можна назвати актуальним лише на сучасному етапі: це
питання було актуальним в минулому, залишається таким на сьогодні і навряд чи
втратить свою актуальність в майбутньому.
Банківські кризи, які охопили Україну в 2008-2009 рр. та 2014-2015 рр., виявили
ряд серйозних недоліків у вітчизняному банківському регулюванні і нагляді та
актуалізували потребу досліджень провідного світового досвіду регламентації
банківської діяльності, квінтесенцією якого є міжнародно-правові стандарти
банківської діяльності. Від здатності України перейняти кращий міжнародний досвід
з цього питання залежить якість нормативно-правового регулювання банківської
діяльності, успішність розвитку економіки та ступінь інтеграції України в світову
фінансову систему. Крім того, обов’язок України забезпечити впровадження
міжнародно-правових стандартів регулювання та нагляду у сфері банківських послуг
передбачено Угодою про асоціацію між Україною та Європейським союзом, а отже є
невід’ємною складовою комплексу заходів з європейської інтеграції нашої держави.
Дослідження міжнародно-правових стандартів банківської діяльності є
актуальним і з загальнотеоретичної точки зору, оскільки значна частина стандартів
вироблена в рамках міжнародних утворень, що не мають статусу класичної
міжнародної організації, і є нормами «м’якого права». Діяльність відповідних
міжнародних утворень є яскравим прикладом використання державами більш
гнучких інституційних механізмів співробітництва та зумовлює необхідність
наукового дослідження міжнародно-правових аспектів їх статусу та функціонування.
15
Вагомою є й потреба в дослідженні регіональних та локальних стандартів
банківської діяльності. Зважаючи на те, що кожна модель міжнародного регулювання
банківської діяльності в рамках кожної конкретної міжнародної організації або
міжнародного утворення, що не має статусу міжнародної організації, відзначається
своєю унікальністю, потреба комплексного дослідження досвіду іноземних держав зі
співробітництва з питань регулювання банківської діяльності на регіональному та
локальному рівнях обумовлюється низкою причин. По-перше, з огляду на
необхідність розуміння специфіки інституційної основи співробітництва в рамках
відповідних регіональних фінансових центрів. По-друге, регіональні та локальні
стандарти засновуються на універсальних стандартах банківської діяльності, проте
значно розширені за рахунок регулювання інших питань, які становлять особливий
інтерес для їх учасників, що, в свою чергу, зумовлює необхідність дослідження сфер
гармонізації банківських правовідносин в рамках відповідних регіональних та
локальних стандартів. По-третє, розуміння досвіду іноземних держав з урегулювання
банківської діяльності буде сприяти виробленню Україною оптимального підходу до
удосконалення вітчизняного банківського регулювання та нагляду, міжнародної
економічної політики нашої держави та дозволить максимізувати реалізацію
національних інтересів у процесі побудови відносин з відповідними регіональними та
локальними міжнародними організаціями та утвореннями.
Загальнотеоретичну основу дослідження склали наукові праці фахівців з теорії
міжнародного права і права міжнародних організацій, таких як: Т. О. Анцупова,
Б. В. Бабін, М. О. Баймуратов, Нільс Блоккер (Niels Blokker), В. Г. Буткевич,
О. В. Буткевич, Б. В. Ганюшкін, І. М. Глєбов, О. В. Задорожній, В. В. Ковалевський,
В. П. Кошеваров, В. М. Кудрявцев, І. І. Лукашук, А. С. Мацько, В. В. Мицик,
А. П. Мовчан, В. І. Муравйов, Т. М. Нешатаєва, Нгуєн Куок Дінь (Nguyen Quoc Dinh),
М. Поточний, А. М. Талалаєв, Л. Д. Тимченко, Г. І. Тункін, М. О. Ушаков,
А. Л. Федорова, Джеральд Фіцморіс (Gerald Fitzmaurice), В. М. Шаповал,
Ю. С. Шемшученко, Г. Шермерс (Henry Schermers), О. О. Шибаєва, Малкольм Шоу
(Malcolm Shaw), Є. Т. Усенко, О. М. Шпакович та ін.
16
При написанні дисертації також були використані роботи фахівців у сфері
міжнародного банківського права, банківського права ЄС, права міжнародних
фінансових організацій та порівняльного банківського права, таких як: Джордж
Вокер (George Walker), Джеффрі Вуд (Geoffrey Wood), Маттіас Гердеген (Matthias
Herdegen), Крістос Гортсос (Christos Gortsos), Данкен Елфорд (Duncan E. Alford), Етан
Капштайн (Ethan B. Kapstein), Форрест Кейпі (Forrest Capie), Стівен Кларке (Stephen
Clarke), Б. М. Криволапов, О. С. Лінніков, О. А. Мірошниченко, Джозеф Нортон
(Joseph J. Norton), М. В. Сенаторов, О. В. Сенаторова, М. В. Старинський та ін.
Разом із науковими працями юристів-міжнародників у дисертації знайшли
відображення також публікації фахівців з банківської справи та міжнародних
фінансів, таких як: Стеффен Андерсен (Steffen Andersen), О. І. Береславська,
Д. І. Бойко, Майкл Бордо (Michael Bordo), Алессандро Жіованніні (Alessandro
Giovannini), О. О. Коковіхіна, О. В. Колесников, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова,
Н. Р. Швець та ін.
Питанням розвитку міжнародної регламентації банківської діяльності в рамках
Базельського комітету з банківського нагляду та його правового статусу присвячені
праці таких іноземних вчених, як: Клаудіо Боріо (Claudio Borio), Чарльз Гудхерт
(Charles Goodhart), П’є Клемент (Piet Clement), Маціар Пейхані (Maziar Peihani),
Джіанні Тоніоло (Gianni Toniolo) та ін.
Попри актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки в міжнародноправовій доктрині є незадовільним, комплексних досліджень ані вітчизняною, ані
іноземною наукою досі не проведено. Ретельне дослідження дозволяє сформувати
цілісне бачення міжнародно-правових стандартів банківської діяльності і їх місце в
сучасному міжнародному праві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано в межах комплексної наукової програми Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Розбудова міжнародних, правових, політичних
та економічних основ державності України» № 97128 (у рамках теми наукового
дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних
17
процесах» №011БФ048-01 – відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри
міжнародного права Інституту).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексного
аналізу теоретико-історичних, нормативних та інституційних аспектів міжнародноправових стандартів банківської діяльності, визначення структури міжнародноправових стандартів банківської діяльності, особливостей сучасної міжнародної
регламентації банківської діяльності на універсальному, регіональному та
локальному рівнях, вивчення проблемних питань імплементації міжнародноправових стандартів банківської діяльності в Україні та вироблення пропозицій щодо
забезпечення повної імплементації в банківське право України Основних принципів
ефективного банківського нагляду Базельського комітету з банківського нагляду.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові стандарти банківської діяльності
та міжнародні відносини, що виникають у зв’язку з виробленням, затвердженням та
реалізацією міжнародно-правових стандартів банківської діяльності.
Предметом дослідження є теоретико-історичні, нормативні та інституційні
аспекти міжнародно-правових стандартів банківської діяльності, міжнародні
договори, міжнародно-правові звичаї, односторонні акти держав, акти міжнародних
організацій та утворень без статусу міжнародної організації, норми «м’якого права»,
акти внутрішнього законодавства в динаміці їх створення і реалізації, рішення
міжнародних і національних судових установ, дипломатичні документи, заяви і
виступи державних діячів, наукові праці у сфері міжнародного, конституційного,
цивільного, фінансового та інших галузей права.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
‒ визначити юридичний зміст поняття міжнародно-правовий стандарт
банківської діяльності і правові наслідки його застосування в процесі міжнародноправового регулювання відносин у банківській сфері як в процесі об’єктивного
зобов’язування суб’єктів міжнародного права до відповідних дій згідно з вимогами
стандартів;
‒ визначити основні міжнародно-правові поняття щодо регулювання
банківської діяльності, граничні з категорією міжнародно-правових стандартів
18
банківської діяльності, їх співвідношення та функції в процесі міжнародно-правового
регулювання банківської діяльності;
‒ визначити структуру міжнародно-правових стандартів банківської
діяльності;
‒ визначити основні етапи становлення та розвитку міжнародного
співробітництва у банківській сфері;
‒ дослідити сучасні правові механізми контролю у сфері банківської діяльності
та здійснити їх класифікацію;
‒ дослідити роль і місце сучасних міжнародних організацій та утворень без
статусу міжнародної організації в процесі формування змісту і реалізації міжнародноправових стандартів банківської діяльності на універсальному рівні;
‒ вивчити специфіку міжнародно-правового регулювання банківської
діяльності на регіональному та локальному рівнях;
‒ виявити особливості пруденційного регулювання банківської діяльності в
Європейському Союзі;
‒ визначити проблемні питання імплементації міжнародно-правових
стандартів банківської діяльності в банківське право України;
‒ надати пропозиції щодо забезпечення повної імплементації в банківське
право України Основних принципів ефективного банківського нагляду Базельського
комітету з банківського нагляду.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система
філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів і
підходів, принципів пізнання нормотворення і застосування міжнародного права, які
застосовуються в сучасній науці міжнародного публічного права.
Так, діалектичний метод дозволив розкрити характер залежності
нормативного регулювання банківської діяльності від особливостей розвитку
міжнародного права на різних етапах. Також він дав можливість вивчити об’єктивні
правові явища у їхній системній взаємопов’язаності та взаємозумовленості. Закон
єдності й боротьби протилежностей уможливив виявлення суперечливих тенденцій
міжнародного співробітництва у банківській сфері та формування міжнародно-
19
правових стандартів банківської діяльності, що вплинули на реалізацію державами та
іншими суб’єктами міжнародного права договірних і звичаєвих норм міжнародного
права. Закон заперечення заперечення дав змогу встановити форми взаємовпливу
різних етапів розвитку міжнародного співробітництва у банківській сфері.
Формально-логічний метод використано для визначення основних понять,
юридичних категорій у сфері міжнародного регулювання банківської діяльності,
визначення нормативного змісту міжнародно-правових стандартів банківської
діяльності.
Метод тлумачення норм дав можливість з’ясувати сутність і провести аналіз
юридичного змісту положень універсальних, регіональних та локальних
міжнародних документів з питань регулювання банківської діяльності.
Метод системного аналізу дозволив виявити внутрішні зв’язки міжнародних
норм, принципів і інститутів; структурні зв’язки в практиці діяльності міжнародних
організацій та утворень, що не мають статусу міжнародної організації, щодо
формування та реалізації міжнародно-правових стандартів банківської діяльності;
здійснити систематизацію міжнародно-правових стандартів банківської діяльності та
правових механізмів контролю у сфері банківської діяльності; дослідити проблемні
питання імплементації міжнародно-правових стандартів банківської діяльності в
банківське право України.
Порівняльно-правовий метод використовувався для оцінки відмінностей у
підходах до міжнародного регулювання банківської діяльності на універсальному,
регіональному та локальному рівнях; вивчення стану імплементації в банківське
право України Основних принципів ефективного банківського нагляду Базельського
комітету з банківського нагляду.
Історико-правовий метод використано при дослідженні еволюції
міжнародного співробітництва у банківській сфері, виявленні основних притаманних
різним періодам рис, стереотипів і закономірностей.
Методи прогнозування і моделювання застосовано для оцінки тенденцій
розвитку міжнародного співробітництва у банківській сфері та розробки пропозицій
20
щодо імплементації Основних принципів ефективного банківського нагляду
Базельського комітету з банківського нагляду в банківське право України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є
першою у вітчизняній доктрині міжнародного права комплексною науковою працею,
в якій здійснено науково-теоретичне дослідження міжнародно-правових стандартів
банківської діяльності, вироблених на універсальному, регіональному та локальному
рівнях.
У дисертації сформульовано концептуальні положення та висновки, що мають
наукову новизну, є особистим внеском автора в дослідження наукової проблеми і
полягають у тому, що вперше:
1. Визначено нормативну структуру міжнародної регламентації банківської
діяльності, що здійснюється шляхом використання правових норм, норм «м’якого»
права та неправових технічних норм. За кожним з вказаних напрямів розкрито
основні риси, закономірності, а також перелік міжнародних організацій та інших
міжнародних утворень, що не мають статусу класичної міжнародної організації, в
рамках яких здійснюється розробка та впровадження відповідних норм;
2. Визначено структуру сучасних міжнародно-правових стандартів банківської
діяльності за критеріями сфери дії та предмету регулювання;
3. Встановлено причини та час виникнення міжнародного міжвідомчого
співробітництва між центральними банками держав світу, першого міжнародноправового стандарту банківської діяльності; доведено, що цілеспрямована
міжнародно-правова регламентація банківської діяльності виникає лише у другій
половині ХХ ст.;
4. Розроблено класифікацію правових механізмів контролю у сфері банківської
діяльності, в яких знаходить своє відображення зміст сучасних міжнародно-правових
стандартів банківської діяльності;
5. Запропоновано класифікацію документів, вироблених в діяльності
Базельського комітету з банківського нагляду, за предметом регулювання;
6. Здійснено дослідження міжнародно-правового статусу міжнародних
організацій та інших утворень, в рамках яких здійснюється співробітництво з питань
21
регулювання банківської діяльності на універсальному, регіональному та локальному
рівнях. Зроблено висновки щодо наявності або відсутності у відповідних утворень
статусу класичної міжнародної організації за міжнародним правом. Визначено
основні напрямки їх діяльності та основні міжнародно-правові стандарти банківської
діяльності, вироблені в їх рамках;
7. Зроблено висновки про те, що більшість регіональних та локальних моделей
міжнародного регулювання банківської діяльності були створені з метою визначення
порядку та надання взаємної допомоги з імплементації стандартів Базельського
комітету з банківського нагляду з урахуванням місцевої специфіки, а також розвитку
національних банківських систем, обміну досвідом та проведення навчально-освітніх
заходів, спрямованих на підвищення рівня знань працівників національних органів
банківського регулювання та нагляду;
8. Зроблено висновки про те, що Рада з ісламських фінансових послуг
позиціонується як аналог Базельського комітету для учасників ринку ісламської
банківської діяльності та ісламських фінансових послуг, що ґрунтується на
особливому підході, узгодженому з релігійними принципами ісламу;
9. Визначено причини необхідності імплементації міжнародно-правових
стандартів банківської діяльності в банківське право України; запропоновано їх
класифікацію на юридичні та економічні причини;
10. Визначено основні проблемні питання, що зумовили неповну
імплементацію міжнародно-правових стандартів банківської діяльності в Україні;
11. Надано пропозиції щодо практичних дій, необхідних для повної
імплементації в банківське право України Основних принципів ефективного
банківського нагляду Базельського комітету з банківського нагляду.
Удосконалено:
12. Положення щодо причин створення Базельського комітету з банківського
нагляду; охарактеризовано основні етапи становлення та розвитку міжнародного
співробітництва в рамках Базельського комітету;
13. Співвідношення визначень термінів «банк» та «кредитна установа»,
переліку банківських послуг та видів діяльності кредитної установи за
22
законодавством України, правом Європейського союзу та національними
законодавствами держав-членів Європейського Союзу;
14. Аналіз практики вирішення спорів в рамках Світової організації торгівлі
щодо торгівлі фінансовими, в тому числі банківськими, послугами. Визначено, що
практика вирішення спорів в рамках Світової організації торгівлі стосувалася
обмежень на ринку переказу коштів, обмежень з транскордонного постачання
фінансової інформації та діяльності іноземних постачальників фінансової інформації,
а також обмежень щодо застосування режиму найбільшого сприяння та зобов’язань
щодо доступу на ринок фінансових послуг.
Отримали подальший розвиток:
15. Визначення поняття «міжнародно-правові стандарти», на основі чого
автором запропоновано визначення поняття «міжнародно-правові стандарти
банківської діяльності» у вузькому та широкому розумінні;
16. Положення щодо наявності у Банку міжнародних розрахунків статусу
міжнародної організації;
17. Дослідження основних джерел права ЄС, які визначають структуру та
механізм функціонування Європейського банківського союзу.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що
сформульовані в дисертації теоретичні положення, результати і висновки можуть
бути використані:
‒ у науково-дослідній роботі – як основа для подальших наукових досліджень
міжнародно-правових стандартів банківської діяльності, у тому числі вивчення
проблемних питань імплементації окремих стандартів, зокрема присвячених капіталу
та ліквідності банків, ефективному нагляду за діяльністю банків та банківських груп,
управлінню ризиками банків;
‒ у науково-освітній діяльності – під час розробки і викладання курсів та
спецкурсів з міжнародного банківського права у вищих навчальних закладах,
підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників;
‒ у практичній сфері – у діяльності органів державної влади та управління
(зокрема Національного банку України та Міністерства фінансів України),
23
юридичних осіб публічного права (в тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб) при формуванні правової позиції України у відносинах з Базельським комітетом
з банківського нагляду, Європейським Союзом, Міжнародним валютним фондом,
Світовим банком, Світовою організацією торгівлі, іншими міжнародними
організаціями та утвореннями в контексті імплементації міжнародно-правових
стандартів банківської діяльності в банківське право України та забезпечення їх
реалізації в державній політиці, а також для вдосконалення договірно-правових та
інституційних механізмів регламентації банківської діяльності.
Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано здобувачем особисто, всі
результати роботи, сформульовані висновки, положення і рекомендації обґрунтовано
на основі особистого доробку автора. Для аргументації окремих положень роботи
використовувались праці інших вчених, на які зроблено відповідні посилання.
Апробація матеріалів дисертації. Основні теоретичні та практичні
положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, обговорювались на
засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Положення дисертаційного
дослідження автор використовував в навчальному процесі, зокрема при викладанні
практичних занять з міжнародного права, а також при розробці проекту лекцій з
міжнародного банківського права в рамках курсу з міжнародного економічного права
в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені
Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на таких
науково-практичних конференціях та міжнародних конгресах: Міжнародна науковопрактична конференція «Сучасні наукові дослідження та розробки: теоретична
цінність та практичні результати» (14-19 березня 2016 р., м. Братислава, Словаччина),
Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених
«Шевченківська весна» (6-8 квітня 2016 р., м. Київ), Міжнародна науково-практична
конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми
міжнародних відносин» (27 жовтня 2016 р., м. Київ), Міжнародна науково-практична
конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна»
24
(30 березня 2017 р., м. Київ), Міжнародний конгрес з європейського права
(21-22 квітня 2017 р., м. Київ), Третя міжнародна мультидисциплінарна конференція
«Чорноморські наукові студії» (19 травня 2016 р., м. Одеса).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено у 17
наукових публікаціях, у тому числі в 11 наукових статтях, з яких 10 статей
опубліковано у наукових фахових періодичних виданнях України з юридичних наук,
1 – в іноземному науковому періодичному виданні, а також у 6 опублікованих тезах
доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структурно дисертація складається із вступу,
трьох розділів, що об’єднують дев’ять підрозділів та висновки до кожного розділу,
висновків, списку використаних джерел та двох додатків (список публікацій
здобувача та відомості про апробацію результатів дисертації). Загальний обсяг
дисертації становить 259 сторінок, з яких основна частина роботи – 214 сторінок.
Список використаних джерел становить 28 сторінок та налічує 300 найменувань

Список литературы

ВИСНОВКИ
Отримані в процесі дослідження важливі теоретичні і практичні результати
конкретизуються у таких положеннях:
1. Міжнародна регламентація банківської діяльності здійснюється шляхом
використання:
‒ правових норм, що відносяться до міжнародного публічного права та
міжнародного приватного права;
‒ норм «м’якого» права: актів міжнародних організацій, що не мають
юридично обов’язкового характеру, актів міжнародних неурядових організацій та
інших міжнародних утворень, що не мають статусу класичної міжнародної
організації за міжнародним правом, тлумачень та практики застосування таких актів,
спільних заяв міжнародних діячів тощо;
‒ неправових технічних норм, спрямованих на забезпечення технічної
стандартизації з метою сприяння міжнародній торгівлі та науково-технічному
співробітництву.
2. Поняття «міжнародно-правові стандарти банківської діяльності» може
використовуватися у вузькому та широкому розумінні.
У вузькому розумінні автор пропонує визначати міжнародно-правові стандарти
банківської діяльності як норми міжнародного права, які регулюють міжнародні
відносини у банківській сфері та закріплюють зобов’язання держав досягнути
визначеного мінімального рівня міжнародно-правового та/або
внутрішньодержавного правового регулювання відносин у банківській сфері.
У широкому розумінні автор пропонує включати до міжнародно-правових
стандартів банківської діяльності і норми міжнародного «м’якого права». Таким
чином, у широкому розумінні міжнародно-правові стандарти банківської діяльності
– це сукупність норм міжнародного права та норм міжнародного «м’якого» права, які
регулюють міжнародні відносини у банківській сфері та закріплюють зобов’язання
та/або прагнення держав досягнути визначеного мінімального рівня міжнародно-
220
правового та/або внутрішньодержавного правового регулювання відносин у
банківській сфері.
3. За сферою дії сучасні міжнародно-правові стандарти банківської діяльності
вироблені в рамках більш ніж 30 міжнародних організацій та міжнародних утворень,
що не мають статусу класичної міжнародної організації, на універсальному,
регіональному та локальному рівнях.
4. На універсальному рівні міжнародно-правові стандарти банківської
діяльності вироблені в рамках більш ніж 10 міжнародних організацій та утворень без
статусу міжнародної організації, зокрема в рамках Базельського комітету з
банківського нагляду, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Світової
організації торгівлі, Ради з фінансової стабільності, Комітету з глобальної фінансової
системи, Комітету з платежів та інфраструктури ринку, Міжнародної асоціації
страховиків депозитів, Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням
коштів, Організації економічного співробітництва та розвитку.
5. На регіональному та локальному рівнях міжнародно-правові стандарти
банківської діяльності вироблені в рамках більш ніж 20 міжнародних організацій та
утворень без статусу міжнародної організації, зокрема:
‒ в Азії – в рамках Асоціації держав Південно-Східної Азії, Азіатського банку
розвитку, Ради голів центральних банків держав Східної Азії та Тихоокеанського
регіону, Форуму голів центральних банків держав Південно-Східної Азії, Нової
Зеландії та Австралії, Організації центральних банків держав Південно-Східної Азії,
Асоціації органів нагляду за діяльністю ринків фінансових послуг тихоокеанських
держав, Регіональної групи з банківського нагляду держав Закавказзя, Центральної
Азії та Російської Федерації;
‒ в Африці – в рамках Асоціації центральних банків Африки, Центрального
банку держав Західної Африки, Банку держав Центральної Африки, Співтовариства
розвитку Півдня Африки, Співтовариства Східної Африки, Комітету органів
банківського нагляду Західної та Центральної Африки;
‒ в Америці – в рамках Асоціації органів нагляду за діяльністю банків Америки
та Карибської групи органів банківського нагляду;
221
‒ в Європі – в рамках Європейського Союзу та Групи органів банківського
нагляду Центральної та Східної Європи;
‒ між арабськими державами – в рамках Ради з ісламських фінансових послуг,
Ради голів центральних банків та органів монетарної політики арабських держав,
Ради співробітництва арабських держав Перської затоки;
‒ між офшорними державами – в рамках Групи органів нагляду міжнародних
фінансових центрів;
‒ між франкомовними державами – в рамках Групи органів банківського
нагляду франкомовних держав.
6. За предметом регулювання міжнародно-правові стандарти банківської
діяльності можна поділити на стандарти доступу на ринок банківських послуг,
стандарти пруденційного нагляду за діяльністю банків, стандарти монетарної
політики та фінансової стабільності, стандарти розрахунків та нагляду (оверсайту)
платіжних систем, стандарти побудови ефективної системи гарантування вкладів,
стандарти запобігання та протидії використанню банківської системи для легалізації
доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та
розповсюдженню зброї масового знищення.
7. Перші ініціативи щодо започаткування міжнародного співробітництва
центральних банків держав світу виникають наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Необхідність активізації їх співробітництва була викликана, в першу чергу, тим, що в
часи дії золотомонетного стандарту (запровадженого на підставі міжнародного
договору, укладеного на Паризькій конференції 1867 р.) золоті запаси
концентрувалися в скарбницях найрозвинутіших держав, а зменшення кількості
золота на внутрішньому ринку держав світу могло призвести до криз ліквідності,
дефіциту платіжного балансу та зростання безробіття.
Теоретичним підґрунтям перших міжнародних рухів за започаткування
співробітництва центральних банків держав світу стала висунута у 1907 р. ідея
італійського державного діяча Луїджі Луццаті про необхідність досягнення
«міжнародного монетарного миру» шляхом припинення «монетарної війни» між
державами та забезпечення міжнародного співробітництва з постачання золота
222
неліквідним центральним банкам, а також пропозиція Секретаря Державного
казначейства США Джорджа Кортелью про скликання європейської конференції
центральних банків, яка знайшла своє відображення у першій міжнародній
конференції центральних банків – Брюсельській конференції 1912 р.
8. Першим міжнародно-правовим стандартом банківської діяльності (згідно з
визначенням поняття «міжнародно-правові стандарти банківської діяльності» у
широкому розумінні, запропонованому у дослідженні) стали «Загальні принципи
діяльності центральних банків» 1921 р. (також відомі під назвою «Маніфест
центральних банків»), розроблені Головою Банку Англії Монтегю Норманом спільно
з Президентом Федерального резервного банку м. Нью-Йорк Бенджаміном Стронгом.
Основною метою прийняття «Маніфесту центральних банків» стало посилення
незалежності центральних банків від політичного впливу в післявоєнній Європі: під
час війни центральні банки перетворились у фактичних виконавців волі урядів з
метою забезпечення фінансування військових витрат, що мало катастрофічні
наслідки для економічної та фінансової ситуації в державах.
«Маніфест» передбачав 14 принципів, які умовно можна згрупувати у наступні
категорії: незалежність від уряду, чітке розмежування функцій центрального банку та
комерційних банків, ефективне здійснення банківського нагляду та співробітництво
між центральними банками (що включає конфіденційний обмін інформацією,
забезпечення проведення іноземних банківських операцій, взаємне надання послуг).
9. Після завершення Другої світової війни почали створюватися умови для
активного розвитку міжнародно-правових стандартів банківської діяльності.
Зокрема, початок діяльності Міжнародного валютного фонду став відправною
точкою створення глобального механізму консультацій держав стосовно їх
економічної і фінансової політики та вироблення міжнародно-правових стандартів
прозорості монетарної політики центральних банків, а також складання та поширення
статистичної звітності, зокрема щодо основних показників діяльності банківського
сектора економіки.
Паралельно в післявоєнній Європі починають розвиватися регіональні
інтеграційні процеси. Після укладення Римського договору про заснування
223
Європейського Економічного Співтовариства 1957 р. почало розвиватися регіональне
співробітництво європейських держав з питань регулювання банківської діяльності,
що знайшло відображення у Першій та Другій банківських директивах, які
запровадили принцип «єдиної банківської ліцензії» або «банківського паспорту» –
визнання дозволу на здійснення діяльності кредитної установи, виданого
компетентними органами однієї держави-члена, на території інших держав-членів.
Розвиток регіонального співробітництва європейських держав з питань
регулювання банківської діяльності спонукав світові фінансові центри, які не були
учасниками Європейського Економічного Співтовариства, передусім США,
Швейцарію та Японію, до винесення на порядок денний питання про створення
майданчика для вироблення міжнародно-правових стандартів з банківської діяльності
на універсальному рівні – Базельського комітету з банківського нагляду.
10. Створення Базельського комітету було спричинено рядом економічних,
юридичних та інституційних причин.
Економічною передумовою створення Базельського комітету виступила
фінансова криза, спричинена колапсом Бреттон-Вудської системи фіксованих
валютних курсів у 1973 р., що призвела до значного обсягу збитків від курсових
коливань у багатьох банках світу та банкрутств ряду банків, зокрема
західнонімецького банку «Банкхауз Херштатт» [Bankhaus Herstatt] в червні 1974 р. та
провідного банку США «Національний банк Франкліна» [Franklin National Bank] у
вересні 1974 р.
До юридичних причин можна віднести те, що, незважаючи на все зростаючу
глобалізацію послуг з фінансового посередництва та підвищення взаємозалежності
на міжнародному фінансовому ринку, регулювання та контроль за діяльністю банків
продовжували здійснюватися на внутрішньодержавному рівні, виходячи з
національної специфіки правової системи та розподілу влади в рамках конкретної
держави.
З інституційної точки зору, існуючі на той час формати співпраці між
державами (в рамках Міжнародного валютного фонду, Постійного комітету з питань
європейської валюти [Euro-currency Standing Committee] держав «великої десятки»,
224
Європейського економічного співтовариства та ін.) стосувалися переважно
співробітництва з важливих питань фінансово-валютного ринку на
макроекономічному рівні (наприклад, стосовно тенденцій розвитку світової
економіки, стану валютного ринку і перспектив його розвитку, питань монетарної
політики) та не передбачали взаємодію з питань регулювання та нагляду за діяльністю
банків, що включає в основному питання мікроекономічного рівня.
11. Зміст сучасних міжнародно-правових стандартів банківської діяльності
знаходить своє відображення у правових механізмах контролю у сфері банківської
діяльності. На сучасному етапі розвитку міжнародно-правових стандартів банківської
діяльності правові механізми контролю у сфері банківської діяльності можна
поділити на дві категорії: механізми зовнішнього контролю, які застосовують
компетентні органи банківського нагляду по відношенню до банків, та механізми
внутрішнього контролю, які банки застосовують самостійно по відношенню до
внутрішніх процесів в рамках системи внутрішньобанківського контролю.
До основних правових механізмів зовнішнього контролю у сфері банківської
діяльності, віднесених до компетенції органів банківського нагляду, уявляється
можливим віднести встановлення обов’язкових економічних нормативів діяльності
банків, визначення особливого порядку погодження набуття або збільшення істотної
участі в банках, визначення особливого порядку погодження керівників банків,
контроль за операціями з пов’язаними особами банків, призначення куратора банку,
застосування заходів впливу.
До основних правових механізмів внутрішнього контролю у сфері банківської
діяльності, які банки застосовують самостійно по відношенню до внутрішніх
процесів в рамках системи внутрішньобанківського контролю, уявляється можливим
віднести ризик-менеджмент, комплаєнс-контроль та внутрішній аудит банку.
12. Провідна роль у виробленні міжнародно-правових стандартів банківської
діяльності на універсальному рівні належить Базельському комітету з банківського
нагляду. За понад 43 роки свого існування Базельським комітетом затверджено більш
ніж 57 стандартів, 66 методичних рекомендацій, підготовлено більш ніж 26 оглядів
найкращої практики з різноманітних питань банківського регулювання та нагляду.
225
Стандарти Базельського комітету за предметом регулювання уявляється
можливим поділити на 4 основні групи: стандарти капіталу банків, стандарти
ефективного нагляду за діяльністю банків та банківських груп, стандарти управління
ризиками банків, стандарти ліквідності банків.
Методичні рекомендації Базельського комітету за предметом регулювання
стосуються 7 основних сфер: управління ризиками банків, ефективний нагляд за
діяльністю банків та банківських груп, формування та розкриття інформації про
капітал банків, корпоративне управління та комплаєнс в банках, вимоги до надання
окремих банківських послуг, управління ліквідністю банків, вимоги до внутрішнього
та зовнішнього аудиту банків.
Огляди найкращої практики вироблені Базельським комітетом за 5 основними
напрямками: управління ризиками банків, ефективний нагляд за діяльністю банків та
міждержавне співробітництво в сфері нагляду за діяльністю банків, формування
капіталу банків, оцінка та управління ліквідністю банків, принципи оплати праці та
оцінки персоналу в банках.
13. Практика вирішення спорів в рамках Світової організації торгівлі з торгівлі
фінансовими послугами стосувалася обмежень на ринку переказу коштів, обмежень
з транскордонного постачання фінансової інформації та діяльності іноземних
постачальників фінансової інформації, а також обмежень щодо застосування режиму
найбільшого сприяння та зобов’язань щодо доступу на ринок фінансових послуг.
Державам-учасницям Світової організації торгівлі в якості винятка з положень
ГАТС надано право застосовувати заходи пруденційного регулювання, в тому числі
для захисту прав клієнтів, вкладників, інвесторів або з метою забезпечення цілісності
та стабільності фінансової системи. На основі аналізу практики вирішення спорів в
рамках СОТ встановлено, що заходи пруденційного регулювання можуть
застосовуватися як виняток з будь-яких положень ГАТС, зокрема як виняток з
режиму найбільшого сприяння (ст. ІІ ГАТС), із зобов’язань щодо доступу на ринок
(ст. XVI ГАТС) та національного режиму (ст. XVII ГАТС).
14. Переважна більшість регіональних та локальних моделей міжнародного
регулювання банківської діяльності була створена з метою визначення порядку та
226
надання взаємної допомоги з імплементації стандартів Базельського комітету з
банківського нагляду з урахуванням місцевої специфіки, а також розвитку
національних банківських систем, обміну досвідом та проведення навчально-освітніх
заходів, спрямованих на підвищення рівня знань працівників органів банківського
регулювання та нагляду.
15. Розвиток регіональних європейських стандартів банківської діяльності був
обумовлений цілеспрямованою політикою в рамках Європейського Економічного
Співтовариства та Європейського Союзу з метою формування єдиного внутрішнього
ринку, в тому числі впровадження свободи надання банківських послуг, свободи руху
капіталу та свободи заснування суб’єктів господарювання.
З 2012 року формування Економічного та валютного союзу в рамках ЄС
перейшло у завершальну стадію у зв’язку з прийняттям рішення про створення
Європейського банківського союзу, що передбачає впровадження централізованого
механізму застосування норм банківського права ЄС на рівні інституцій ЄС та
складається з трьох основних елементів (опор): Єдиний механізм нагляду, Єдиний
механізм санації, Європейська система гарантування вкладів.
16. Для забезпечення повної імплементації Основних принципів ефективного
банківського нагляду Базельського комітету з банківського нагляду необхідно внести
зміни до законодавства України, спрямовані на надання Національному банку
України повноважень із встановлення пруденційних вимог залежно від профілю
ризиків та системної важливості банків, проведення інспекційних перевірок
учасників банківських груп, материнської компанії банку та пов’язаних з нею осіб,
здійснення колективної оцінки придатності членів правління та спостережної ради
банку, застосування до банків превентивних заходів, удосконалення контролю за
власниками істотної участі в банку, інвестиційною діяльністю банку, покращення
співробітництва з іншими державними органами, забезпечення переходу до ризикорієнтованого банківського нагляду та запровадження нових підходів до банківського
нагляду, удосконалення системи корпоративного управління та управління ризиками
в банках, посилення вимог до капіталу банків, а також вимог до розкриття банками
інформації.
227
17. Проблема неповної відповідності змісту окремих міжнародно-правових
стандартів банківської діяльності специфіці правової системи України найбільш
виразно виявляється у комплексі питань, які випливають з можливості прийняття
органом банківського нагляду рішень на основі професійного судження.
Використання професійного судження, що включає суб’єктивний аспект, без
зазначення в законодавстві чіткого переліку підстав і наглядових рішень, які їм
кореспондують, може розглядатися як таке, що суперечить основам публічного
правопорядку в Україні, зокрема статті 19 Конституції України, та містить високий
ризик судового оскарження рішень, винесених на основі професійного судження, що
підтверджується існуючою судовою практикою.