Савенкова Владислава Геннадіївна Правове регулювання банківських відносин в Україні та країнах-членах Європейського Союзу

Краткое описание

Савенкова Владислава Геннадіївна, викладач кафе­дри правознавства ПВНЗ «Фінансово-правовий коледж»: «Правове регулювання банківських відносин в Україні та країнах-членах Європейського Союзу» (12.00.07 - адміні­стративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Спецрада Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
САВЕНКОВА ВЛАДИСЛАВА ГЕННАДІЇВНА
Прим. № _____
УДК 347.734 (477+4-672 ЄС)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ
ТА КРАЇНАХ–ЧЛЕНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Воронова Лідія Костянтинівна
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Пришва Надія Юріївна
Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ...............................................................4
ВСТУП.....................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ
БАНКІВСЬКИХ ВІДНОСИН ...........................................................................14
1.1 Публічні банківські відносини: поняття та вплив на банківську
діяльність................................................................................................................14
1.2 Нормативно-правове забезпечення регулювання банківських
відносин в Україні та Європейському Союзі.....................................................36
1.3 Правові принципи регулювання банківської діяльності в
Європейському Союзі та Україні .......................................................................63
Висновки до розділу 1 ..........................................................................................84
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВИЙ СТАТУС ЦЕНТРАЛЬНИХ
БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ .............................................................................87
2.1 Загальна характеристика суб’єктів банківських правовідносин................87
2.2 Фінансово-правовий статус Національного банку України .......................99
2.3 Правовий статус Європейського центрального банку ..............................121
2.4 Правовий статус центральних банків країн Європейського Союзу
(на прикладі Республіки Польщі та Федеративної Республіки
Німеччини)...........................................................................................................136
Висновки до розділу 2 ........................................................................................147
РОЗДІЛ 3 АДАПТАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ...............150
3.1 Основні заходи адаптації банківського законодавства України
відповідно до вимог Європейського Союзу .....................................................150
3.2 Основні шляхи вдосконалення банківського законодавства України
у процесі його адаптації з правом Європейського Союзу ..............................167
3
Висновки до розділу 3 ........................................................................................187
ВИСНОВКИ .......................................................................................................190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................195
ДОДАТКИ...........................................................................................................225

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано
розв’язання наукового завдання щодо удосконалення правового регулювання
банківських відносин в Україні в умовах євроінтеграції. У результаті
проведеного дослідження сформульовано низку висновків і рекомендацій,
спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Запропоновано авторські визначення окремих понять, а саме:
адаптація банківського законодавства – процес створення єдиних
стандартів, направлених на досягнення узгодженості законів, положень,
стандартів та практики з тією метою, щоб одні й ті ж правила
застосовувалися до фізичних та юридичних осіб, які діють в країні
відповідно до взятих Україною зобов’язань за Угодою про асоціацію;
банківська система – це історично сформована та законодавчо закріплена
сукупність банків (НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків у
державі, що функціонують у межах єдиної фінансової системи); банківська
діяльність – це сукупність банківських послуг, що систематично надаються
банками, відповідно до передбаченого законом переліку, з метою отримання
прибутку; регулювання банківських відносин – процес впорядкування
державою відносин, які виникають у сфері управління банківською
системою, це процес врегулювання нормами публічного та приватного права
суспільних відносини, що виникають, змінюються та припиняються у
процесі діяльності банківських установ. Суть правового регулювання
банківських відносин полягає у нормативно-організаційному впливі на
суб’єктів цих відносин з метою їхнього упорядкування та розвитку
відповідно до суспільних інтересів.
2. Вагома група правових актів, що справляють значний вплив на
регулювання банківських відносин, – програмні документи, затверджені
Кабінетом Міністрів України, НБУ, Національною комісією з цінних паперів
191
та фондового ринку України (Комплексна програма розвитку фінансового
сектору України до 2020 р., Стратегія розвитку банківської системи України
2016–2020 рр., Засади стратегічного реформування державного банківського
сектору до 2025 р. та ін).
Комплексний аналіз цих актів дав можливість виявити суперечності та
недоліки окремих програмних документів: невідповідність ряду норм,
задекларованих у Комплексній програмі розвитку фінансового сектору
України до 2020 року, що реалізує НБУ, реальним викликам фінансового
сектору; декларація головної цілі Програми розвитку фінансового сектору
України д 2020 року суперечить визначенню її цілі – зменшенню кількості
банків (зменшення кількості банківських установ суперечить принципам
ринкової економіки), бракує аналітичних висновків щодо причин девальвації,
інфляції і банківської кризи (що, своєю чергою, не дозволяє сформувати
системного бачення шляхів їх подолання та тягне за собою помилкові дії з
боку НБУ, що суперечать стандартам та директивам ЄС і поглиблюють кризу
фінансового сектору), висока частка державних банків (значний розмір
державного банківського капіталу) в активах банківської системи може
вказувати на її низьку конкурентноспроможність тощо.
3. Розглянуто загальні та спеціальні принципи регулювання
банківською сферою в ЄС (відповідно до директив), а також принципи
публічної банківської діяльності в Україні. Останні згруповано наступним
чином: принципи (засади) організації та здійснення банківської діяльності;
принципи (засади) банківського контролю (нагляду). До першої групи
віднесені принципи: законності, верховенства права і прямої дії Конституції
України; верховенства прав та законних інтересів учасників банківської
діяльності; правового регулювання банківської діяльності, самостійності та
незалежності НБУ; незалежності та фінансової стабільності банків та інших
фінансово-кредитних установ; поєднання приватних та публічних інтересів у
процесі державного регулювання банківської діяльності; надання
банківських послуг і здійснення банківських операцій винятково на підставі
192
ліцензій; дозвільного характеру банківської діяльності; прозорості діяльності
банків й інших фінансово-кредитних установ; дотримання банківської
таємниці; діяльності банків у межах реально залучених ресурсів. До другої
групи віднесено принципи об’єктивності; незалежності банківського нагляду
та контролю; компетентність; плановість; ефективність; відповідальність та
інші.
4. З’ясовано передумови виникнення та функціонування ЄЦБ,
окреслено та проаналізовано основні елементи його правового статусу.
Визначено, що чітке закріплення основної мети ЄЦБ слугує запорукою
ефективної організації його діяльності. Обґрунтовано, що в контексті
евроінтеграційної спрямованості України, закріплення основної мети
діяльності для НБУ, – забезпечення стабільності грошово-кредитної політики
– послугує максимально ефективному механізму його діяльності.
5. Порівняльне дослідження правового статусу центробанків Польщі
та Німеччини дозволило виявити схожі та відмінні риси у порівнянні з
фінансово-правовим регулюванням діяльності НБУ. Визначено, що до
основних аспектів правового статусу та засад створення й діяльності
національних центральних банків відносять питання щодо їх організаційноправової форми; засад публічно-правової чи приватно-правової організації,
характеристики центрального банку як юридичної особи; основні підходи
щодо визначення його ролі, основної мети, завдань, принципів, місця серед
органів державної влади країни, його підпорядкування, кола повноважень,
функцій, механізмів, які допомагають розв’язати завдання у сфері їхньої
діяльності, структури, порядків формування органів управління,
особливостей ухвалення рішень, принципи та механізми формування та
затвердження кошторису, а також незалежності центрального банку тощо.
6. Аналіз наукових досліджень у сфері адаптації банківського
законодавства України до права ЄС дає підстави стверджувати про:
існування певних прогалин у національному банківському законодавстві, у
порівнянні із правом ЄС; відсутність чіткого механізму адаптації положень
193
acquis; проблеми з перекладом норм і стандартів здійснення банківської
діяльності ЄС, двозначне їх трактування, несистемність у визначенні понять і
термінів (наприклад, щодо «банківської таємниці», «банківської
інформації»); повільне впровадження вітчизняними банківськими
установами рекомендацій «Базель ІІ» та «Базель ІІІ»; недосконалу методику
стрес-тестування банків в Україні (на основі статистичних даних НБУ
розглянуто банківські установи, які пройшли стрес-тести, але потребують
відновлення капіталізації відповідно до поточних потреб, що забезпечить
стабільність банківського сектору України тощо).
7. Доведено, що в чинному законодавстві України відсутній чітко
визначений механізм звернення банків й інших фінансово-кредитних установ
до відповідних органів з приводу втручання в їхню діяльність чи порушення
їх незалежності державними органами. Можливе застосування загальних
положень щодо подання та розгляду скарг на дії чи бездіяльність посадових
осіб органів публічної влади. Проте банківська діяльність має таку
особливість, як ризики оперування коштами вкладників внаслідок:
недобросовісності учасників банківських й супутніх із ними відносин,
інфляції, кризових явищ тощо. Запропоновано на законодавчому рівні
передбачити залучення таких органів, як Незалежна асоціація банків України
та Асоціація українських банків в якості посередника (медіатора) при
вирішенні спорів з приводу втручання державних органів в діяльність банків.
8. Аргументовано, що головними теоретичними інструментами
дослідження оптимізації банківського регулювання є «корисність
регулювання» і «витрати регулювання». Державне регулювання банківської
діяльності можна назвати раціональним, якщо корисність від нього
перевищує пов'язані з ним витрати, або оптимальним, якщо різниця
корисності регулювання і витрат, пов'язаних з регулюванням банківської
діяльності, найбільша.
9. Проведено комплексний аналіз понять «гармонізація» та
«адаптація», що закріплені в низці рамкових угод між Україною та ЄС, і є
194
базовими термінами для окреслення процесу увідповіднення законодавства
країни, що має на меті вступ до ЄС. Доведено, що відмінність визначень
зазначених понять призводить до неправильного їх застосування та хибних
тлумачень. Сформульовано висновок про те, що відповідно до Угоди про
асоціацію між Україною та ЄС, основною метою визначена «політична
асоціація» та «економічна інтеграція», що має бути досягнута шляхом
поступової адаптації законодавства України до acquis ЄС. Обґрунтовано, що
процес узгодження національних норм з європейськими стандартами
здійснення банківської діяльності найкраще характеризується терміном
«адаптація».