СЕМАНТИКА І ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ ЕТИКЕТНИХ ОДИНИЦЬ В ЕПІСТОЛЯРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ХІХ ст.

Краткое описание

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 616.831-07:313

Вєтрова Ельвіра Сабірівна

СЕМАНТИКА І ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ ЕТИКЕТНИХ ОДИНИЦЬ В ЕПІСТОЛЯРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ХІХ ст.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник Познанська Віра Дмитрівна,
кандидат філологічних наук,
доцент

Донецьк 2004

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................... С.4
Розділ 1. ЕПІСТОЛЯРНИЙ СТИЛЬ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ
МОВЛЕННЄВОГО ЕТИКЕТУ............................................. С.13
1.1.Лінгвопрагматичні особливості епістолярного
тексту ............................................................................... С.13
1.2.Жанрово-стильові особливості українського
епістолярного стилю........................................................ С.20
1.3.Умови вибору етикетних одиниць у листах
письменників.................................................................... С.28

Розділ 2. ЕТИКЕТНІ ОДИНИЦІ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЗВЕРТАННЯ
В ЕПІСТОЛЯРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬ-
МЕННИКІВ ХІХ ст. ............................................................. С.40
2.1.Роль і функції звертань у листах письменників............ С.40 2.2.Звертання-власні назви................................................... С.46
2.3.Звертання - апелятивні найменування осіб ................. С.61
2.3.1.Назви спорідненості і свояцтва............................ С.61
2.3.2.Назви осіб за фахом, родом діяльності, посадою........ С.72
2.3.3.Етикетні звертання................................................ С.73
2.3.4.Назви осіб за їх стосунками з іншими особами... С.82
2.3.5.Кваліфікативні найменування осіб....................... С.88
2.4. Непрямі найменування осіб........................................... С.98
2.5. Ти/Ви форми звертань................................................ С.103

Розділ 3. ЕТИКЕТНІ ОДИНИЦІ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПОДЯКИ,
ВИБАЧЕННЯ, ПРОХАННЯ В ЕПІСТОЛЯРНІЙ СПАД-
ЩИНІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ХІХ ст............ С.111
3.1.Засоби вираження подяки............................................. С.113
3.2.Засоби вираження вибачення....................................... С.124
3.3.Засоби вираження прохання........................................ С.130
3.3.1. Спеціалізовані засоби вираження прохання........ С.131
3.3.2. Неспеціалізовані засоби вираження прохання.... С.149

Розділ 4. ЕТИКЕТНІ ОДИНИЦІ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПРОЩАННЯ
В ЕПІСТОЛЯРНІЙ СПАДЩИНІ УКРАЇНСЬКИХ
ПИСЬМЕННИКІВ ХІХ ст. ................................................... С.159
4.1.Прощання з часовим значенням................................... С.160
4.2. Вислови побажального характеру............................... С.163
4.3. Прощання із вторинною семантичною функцією....... С.168
4.4.Прощання зі значенням поцілунок”, уклін”,
стискання руки”, обійми”.......................................... С.171
4.5.Вислови, що супроводжують прощання..................... С.177
4.6.Автографи письменників.............................................. С.179
Висновки................................................................................................. С.183
Список літератури................................................................................. С.187
Список використаних джерел та їх умовних скорочень...................... С.207
Додатки................................................................................................... С.209
Додаток А. Індекс етикетних одиниць на позначення звертання......... С.209
Додаток Б. Індекс етикетних одиниць на позначення прощання........ С.235
Додаток В. Індекс етикетних одиниць на позначення прохання......... С.251
Додаток Г. Індекс етикетних одиниць на позначення вибачення......... С.261
Додаток Ґ. Індекс етикетних одиниць на позначення подяки.............. С.265

ВСТУП
В останні десятиліття з розвитком у сучасному мовознавстві комунікативної лінгвістики та прагматики спостерігається зростання наукового інтересу до проблем мовного спілкування, яке складається з таких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, ситуація спілкування та код (засоби) повідомлення. Важливим чинником у спілкуванні є дотримання мовленнєвого етикету прийнятої певним суспільством системи стійких виразів спілкування для встановлення мовленнєвого контакту співбесідників, підтримки спілкування відповідно до їхніх соціальних ролей чи рольових позицій” [110, с.14]. У кожному мовному суспільстві виробилися певні стереотипи мовленнєвої поведінки: звертання на ти чи Ви, звертання по імені чи інакше, специфічні форми спілкування між старшими й молодшими, а також форми привітання, прощання, знайомства, вибачення, вираження вдячності, поздоровлення, побажання, прохання, запрошення, поради, згоди, відмови, схвалення, співчуття тощо.
Мовленнєвий етикет характеризується яскравою національною специфікою, пов’язаною з неповторною мовленнєвою поведінкою, звичаями, ритуалами, невербальною комунікацією представників певного етносу. Глибинне і вдумливе вивчення мовленнєвого етикету має важливе теоретичне і практичне значення. Відродження національної культури, розширення міжкультурних контактів, установлення дипломатичних стосунків загострюють увагу до питань мовленнєвого етикету, роблять необхідним урахування його особливостей. Системне дослідження етикетних форм дає можливість встановити нерозривні зв’язки між мовою і психологією людини, визначити специфічні риси мовленнєвої поведінки представників тієї чи іншої нації, адже національний мовленнєвий етикет це психологічне середовище народу, його культурний клімат, який формує рівень свідомості й ставлення до ближніх.
У лінгвістичній літературі в розробці проблеми мовленнєвого етикету вчені вже досягли певних успіхів. Так, у працях багатьох дослідників (В.Г.Костомарова, Н.І.Формановської, А.О.Акішиної, Ф.Папа, В.Є.Гольдіна, В.М.Литовченко, С.К.Богдан та ін.) вже існує чітке визначення поняття мовленнєвий етикет”, наявна соціальна диференціація етикетних формул та опис особливостей їх використання у складному процесі комунікації, окреслюється в синхронічному аспекті список одиниць мовленнєвого етикету, значна увага приділяється дослідженню становлення та історичного розвитку засобів вираження ввічливості. Останнім часом з поширенням міжмовних і міжкультурних контактів активно розробляється проблема мовленнєвого етикету представників різних лінгвокультурних спільнот. Дослідження мовленнєвого етикету різних народів є важливим не лише у зв’язку з необхідністю вивчення тієї чи іншої мови як іноземної, але й в плані розширення й поглиблення знань про загальнолінгвістичну природу цього явища як недостатньо вивченого в лінгвістиці. Розуміючи важливість мовленнєвого етикету для комунікації, вчені багатьох країн звернулися до його всебічного дослідження. Вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили російські дослідники. Глибоке й різноаспектне вивчення засобів вираження ввічливості в російській мові здійснено в докторській дисертації Н.І.Формановської Функціональні й категоріальні сутності стійких формул спілкування”[257], а також її посібниках [243, 250, 254, 256], статтях [242, 244-249, 251-253, 255]. У названих роботах дослідниця визначає лінгвістичну й соціальну сутність мовленнєвого етикету, досліджує особливості побудови й реалізації російських етикетних формул, аналізує різні обставини, в яких доречні одні етикетні вислови й неможливі інші. Структура, семантичні й комунікативно-прагматичні особливості російських формул мовленнєвого етикету на матеріалі художньої літератури розглядаються в кандидатській дисертації В.П.Трофименко [237]. Окремі проблеми засобів вираження ввічливості вивчаються в дисертаційних дослідженнях Г.Тітца [236], Л.П.Рижової [198], О.В.Голубкової [66]. Серед інших наукових праць, присвячених розгляду цього питання, слід відзначити роботи В.Є.Гольдіна [67-69], О.К.Байбурина [18, 19], А.Л.Топоркова [19], Л.П.Крисіна [112-115], В.Г.Костомарова [109], В.І.Гвазави [61, 62], Є.С.Отіна [169], Е.Б.Жижова [90] та ін.
Цікаві факти й спостереження мають дослідження, виконані на матеріалі інших мов: англійської (О.С.Скалянчук, Л.П.Ступін, К.С.Ігнатьєв, О.Р.Білодід), іспанської (Н.М.Фірсова, О.С.Чеснокова), сербської (Л.Попович), німецької (Н.І.Адамушко), польської (Е.Новак), японської (С.В.Невєров, В.М.Алпатов), болгарської (М.Іванова), угорської (Ж.Лендел) та ін.
В українському мовознавстві проблемі мовленнєвого етикету також приділялась значна увага. Вперше на діалектичну зумовленість мовленнєвої поведінки загальною культурою народу, його освіченістю, етнопсихологічними рисами, традиціями, високою мораллю звернув увагу ще Я.Головацький у статті Слова вітання, благословенства і обичайності у русинов”[65]. Саме праця Я.Головацького започаткувала етнографічні дослідження культури в мовленні українців. У ній уміщено цінні міркування про визначальні етнопсихологічні особливості етикетних висловів українського народу (доброта, сердечність, простота, щирість, ніжність), про генетичний зв’язок ритуалізованих формул із дохристиянськими уявленнями й віруваннями наших предків, їх язичеською обрядністю. Пізніше мовленнєва поведінка українців різних етнографічних територій неодноразово привертала увагу дослідників. Велике значення для подальших досліджень у цьому плані мають численні етнографічні праці, зокрема В.Шухевича Гуцульщина” [281], М.Сумцова Культурные переживания” [227], І.Свинціцького Бойківський говір с.Бітля” [200]. Спеціальною лінгвістичною розвідкою, присвяченою дослідженню мовленнєвого етикету Західної України, є стаття В.Сімовича Наша товариська мова”[205], в якій уміщено етимологічні й семантико-стилістичні характеристики різних етикетних звертань (пане, пані, панно, добродію, пане-добродію, товаришу, пане-товаришу) та інших етикетних висловів, а також поради щодо їх використання.
В останні десятиліття в українському мовознавстві було кілька спроб лінгвістичного дослідження окремих питань мовленнєвого етикету. Вивченню цієї проблеми присвятили свої праці М.П.Білоус, С.К.Богдан, К.В.Ленець, В.М.Литовченко, О.М.Мацько, О.М.Миронюк, Н.П.Плющ, М.Г.Стельмахович, Є.Д.Чак та ін.Функціонування формул українського мовленнєвого етикету в плані синхронії, особливості граматичної структури засобів вираження ввічливості дослідила В.М.Литовченко [132-134]. Вивченню формування й розвитку етикетних одиниць у діахронічному аспекті присвячена кандидатська дисертація О.М.Миронюк [153]. Особливості мовленнєвого етикету українців, його структура, різні етикетні вирази розглядаються в монографії С.К.Богдан Мовний етикет українців: традиції і сучасність” [31], а також її статтях [29,30, 32-37]. У роботах М.П.Білоус [27, 28], Н.П.Плющ [175] детально аналізується мовленнєва та соціальна природа засобів вираження ввічливості, визначаються найчастіше вживані етикетні одиниці, вивчається їхня специфіка та стилістичні відмінності, умови використання в різних ситуаціях спілкування. Окремим питанням українського мовленнєвого етикету присвятили свої роботи В.Кононенко [104], К.В.Ленець [125-127], М.Г.Стельмахович [222-224], Я.М.Стельмахович [225], Г.Татаревич [232], Є.Д.Чак [260-271] та ін.
У наш час спостерігається значне зростання інтересу дослідників до питань мовленнєвого етикету, що пояснюється новим осмисленням самого феномену спілкування як найважливішого структуротвірного фактора існування людини й суспільства. Виняткова роль комунікативного процесу у функціонуванні всіх систем культури зробили його об’єктом вивчення спеціалістів не лише з теорії комунікації, лінгвістики й семіотики, але й психологів, соціологів, етнографів. У сучасній лінгвістиці все частіше робляться спроби нового осмислення проблеми засобів вираження ввічливості. Але незважаючи на посилений інтерес дослідників до мовленнєвого етикету, ця проблема в українському мовознавстві ще не знайшла остаточного розв’язання. Так, у науковій літературі ще недостатньо описані тематичні групи мовленнєвого етикету, фактори, що впливають на вибір етикетних форм, мало уваги приділяється дослідженню семантико-функціональних особливостей етикетних одиниць. На сьогодні актуальною залишається проблема функціонування засобів вираження ввічливості в різних стилях і жанрах мовлення. У лінгвістичній літературі існує багато праць, присвячених розгляду етикетних одиниць у розмовному мовленні, різних жанрах художньої літератури і фольклору. Реалізації ж етикетних конструкцій у листуванні, що репрезентує епістолярний стиль, ще не приділено належної уваги. У мовознавстві відсутні монографічні праці, в яких би всебічно й різноаспектно розв’язувалась проблема функціонування виразів мовленнєвого етикету в епістолярних текстах. Існують лише окремі роботи, в яких порушуються деякі питання мовленнєвого етикету в листах. У російському мовознавстві в цьому плані на особливу увагу заслуговують праці С.С.Волкова[55], Є.С.Отіна [169], Е.Б.Жижова [90], О.А.Чащиної[272], в яких описуються особливості реалізації етикетних одиниць в епістолярних текстах минулих століть. Розгляду українських засобів вираження ввічливості на матеріалі дипломатичного листування присвячена кандидатська дисертація О.М.Мацько Мовні формули у дипломатичних текстах сучасної української мови”[146]. Лексичні засоби вираження деяких етикетних одиниць та їх стилістичні особливості в посланнях видатних діячів української культури (Т.Шевченка, О.Кобилянської, Лесі Українки, І.Франка, Л.Костенко, К.Білокур, В.Стуса) досліджуються в статтях М.П.Білоус, С.К.Богдан, К.В.Ленець.
Недостатньо вивченими досі лишаються самі епістолярні тексти української мови, які в сучасній науці розглядалися переважно в історико-культурному контексті, тоді як у лінгвістичному аспекті вони досліджувались мало. У мовознавстві ще недостатньо робіт, що описують структурні й лінгвопрагматичні характеристики епістолярного тексту, без урахування яких дослідження засобів вираження ввічливості в листах не може вважатися повним. Маловивченою залишається система жанрів і піджанрів епістолярного стилю. Серед небагатьох праць, присвячених розгляду лінгвопрагматичних параметрів листів, на особливу увагу заслуговує монографія Л.Попович Епістолярний дискурс української та сербської мов” [181], яка є ґрунтовним теоретичним дослідженням епістолярного дискурсу як специфічного типу комунікації. Стилістична характеристика лексичних, морфологічних і синтаксичних особливостей мови листів українських письменників і культурних діячів наводиться в хрестоматії Стиль і час” [226]. Своєрідним синтезом поглядів учених на проблему епістолярного стилю в різні епохи є праця Л.П.Вашків Епістолярна літературна критика: становлення, функції в літературному процесі” [48], в якій розглядаються основні етапи формування й розвитку епістолярного стилю, його жанри і функції в літературному житті.
Проблеми виявлення особливостей епістолярного стилю, визначення його місця в системі функціональних стилів та встановлення характерних елементів синтактико-стилістичної й семантичної структур листів на матеріалі української, російської мов досліджуються в кандидатських дисертаціях С.В.Антоненко [10], С.А.Ганжи [59]. Окремі аспекти епістолярних текстів вивчали А.І.Сумкіна (синтаксичний), І.А.Іванчук (лексичний), Л.М.Кецба, О.М.Ножкіна, О.М.Сєдова (стилістичний).
Недостатнє вивчення проблеми функціонування засобів вираження ввічливості на матеріалі українського епістолярного стилю, відсутність монографічних праць, присвячених дослідженню функціонально-семантичних особливостей етикетних формул у листах українських письменників зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження. Актуальність обраної теми пов’язана і з тим, що з розвитком суспільства й набуттям українською мовою статусу державної, виходом України на міжнародну арену необхідно інтенсивно поглиблювати вивчення мовленнєвого етикету, що є своєрідним культурним обличчям кожної нації.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження є одним із напрямків опрацювання наукової теми кафедри української мови Донецького національного університету Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціолінгвістичні й емотивні аспекти” (Г 00/12).
Об’єктом дисертаційного дослідження є формули мовленнєвого етикету, що функціонують у приватному листуванні українських письменників ХІХ ст. Дослідження етикетних одиниць саме на матеріалі епістолярного стилю зумовлено кількома факторами:
1) епістолярний текст є найменш вивченим у сучасній науці;
2) епістолярна спадщина того чи іншого письменника є продуктом певної епохи, отже, проаналізовані нами листи репрезентують виразну картину становлення й розвитку українського мовленнєвого етикету протягом певного історичного періоду (ХІХ ст.);
3) епістолярному стилю, на відміну від інших стилів, властива змістова свобода, політематичність, завдяки чому він експлікує більш широкий спектр етикетних одиниць;
4) епістолярний текст ідеальний фон для дослідження безперервності розвитку етикетних норм, принаймні для етикетних формул досліджуваного періоду, крім того, він дає змогу простежити зміни в мовленнєвому етикеті того чи іншого письменника.
Предмет дослідження. У дисертаційній роботі описується певний сегмент українського мовленнєвого етикету - етикетні формули звертання, прохання, подяки, вибачення, прощання. Таке обмеження зумовлено не лише надзвичайним багатством матеріалу, описати і проаналізувати який неможливо в межах одного дослідження, відсутністю широких систематичних описів цих етикетних одиниць на матеріалі української мови, але й тим, що звертання, прощання й прохання фіксують найбільш стійкі й кодифіковані етапи комунікативного акту початок діалогу, його продовження й завершення.
Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз функціонально-семантичних особливостей засобів вираження ввічливості в епістолярній спадщині українських письменників ХІХ ст. Ця мета визначила завдання дисертаційної роботи:
1) з’ясувати особливості епістолярного стилю і принципи функціонування в ньому засобів вираження ввічливості;
2) подати тематичну класифікацію етикетних форм;
3) описати фактори, що впливають на вибір етикетних конструкцій;
4) дослідити лексичний склад і семантичну структуру етикетних формул;
5) проаналізувати граматичні засоби вираження ввічливості та їх стилістичне навантаження;
7) визначити специфіку етикетних одиниць у листах письменників.
Матеріалом дослідження формул мовленнєвого етикету послугувала епістолярна спадщина українських письменників ХІХ ст. Матеріал зібрано методом суцільної вибірки з епістолярних текстів ХІХ ст. Усього проаналізовано понад 10 тис. уживань одиниць мовленнєвого етикету.
Методи дослідження. Аналіз етикетних одиниць здійснювався описовим і статистичним методами.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснюється спроба системного дослідження етикетних одиниць на позначення звертання, прохання, прощання, вибачення, подяки на матеріалі українського епістолярного стилю.
Теоретичне значення роботи полягає в подальшій розробці актуальних питань теорії і практики мовленнєвого етикету. Результати дослідження можуть сприяти глибшому опрацюванню проблеми взаємодії мови й мовлення, мови й суспільства, мови і психології людини.
Практична цінність роботи визначається можливістю використання її основних положень і висновків у різних розділах курсу сучасної української літературної мови, в курсі теорії і практики комунікації. Зібраний і систематизований матеріал може увійти до Словника українського мовленнєвого етикету”, потреба в якому давно назріла. У навчальній практиці матеріал дисертації може бути використаний у спецкурсах і спецсемінарах зі стилістики й культури мовлення, лінгвокультурології, в курсах української мови для іноземців.
Апробація роботи. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародній науково-теоретичній конференції Актуальні історико-культурологічні та філологічні проблеми слов’янознавства: процеси інтеграції та дезінтеграції у слов’янському світі” (Тернопіль, 1997), Міжнародній конференції Функціональна граматика” (Донецьк, 1999); Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій роковинам В.Стуса (Донецьк, 1998); науково-практичних конференціях Донецького національного університету (Донецьк, 2000-2003). Окремі розділи та вся дисертація обговорювались на засіданні кафедри української мови Донецького національного університету.
Основні положення дисертаційного дослідження викладено в шести публікаціях, чотири з яких наукові статті, надруковані у фахових виданнях.
Структура дисертації.
Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (282 позиції), списку джерел ілюстративного матеріалу та їх умовних скорочень (14 позицій). У додатках уміщено індекс аналізованої лексики на позначення звертання, прохання, прощання, вибачення, подяки. Обсяг тексту дисертації 186 сторінок, загальний обсяг роботи - 268 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Мовленнєвий етикет як складова частина культури не існує поза часом і простором. Це обов’язково конкретний етикет певного суспільства або народу, соціальної групи на певних етапах їхнього історичного розвитку. Український мовленнєвий етикет це система характерних саме для українського народу ритуалізованих правил мовленнєвої поведінки, що реалізуються в системі стійких формул і виразів. Український мовленнєвий етикет відображає характер українця, його ментальність, склад розуму, самобутній спосіб мислення.
Дослідження етикетних одиниць на матеріалі епістолярного стилю дає можливість встановити особливості епістолярного тексту як комунікативної одиниці, виділити елементи його структури, визначити вплив умов епістолярного діалогу на характер і розміщення етикетного матеріалу. Етикетні одиниці в структурі листів виконують роль своєрідних термінальних сигналів, за допомогою яких встановлюється й підтримується контакт з адресатом, створюється певна тональність спілкування, виражається ставлення автора до одержувача відповіді. Етикетні конструкції в епістолярному стилі відзначаються особливою специфічністю, оскільки перебувають у прямій залежності від його структури та особливостей.
Епістолярна спадщина Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка, О.Кобилян-ської, П.Мирного, В.Стефаника, І.Нечуя-Левицького, Ю.Федьковича, П.Грабов-ського, П.Куліша та інших українських письменників ХІХ ст. зберегла й донесла до наших сучасників багату й розгалужену систему етикетних форм, які є окрасою української мови й визначають сутність духовності українського народу.
Листування письменників відзначається жанровим розмаїттям. Так, виділяються родинно-побутові, інтимно-дружні, ділові, офіційно-ділові послання. Кожен тип листа передбачає використання своїх етикетних формул, які різняться структурою, ступенем стандартизованості фраз. Особливий інтерес становить інтимно-дружнє та родинно-побутове листування, яке відзначається різноманітністю етикетних форм, образністю, емоційністю.
Етикетні одиниці, вживані в листах, являють собою стереотипні, стійко повторювальні мовленнєві побудови, пов’язані з високочастотними ситуаціями ввічливого контакту адресата й адресанта на певному етапі розвитку суспільства. У листах письменників такими високочастотними ситуаціями є звернення до співбесідника, прощання, подяка, вибачення, прохання, які репрезентують різні етапи епістолярного діалогу: початок, продовження, завершення. Кожна з цих ситуативно-тематичних груп являє собою синонімічний ряд етикетних одиниць, що різняться відтінками значень, структурою, стилістичним забарвленням. Так, виділяються етикетні одиниці нейтральні, офіційні, інтимно-ласкаві, дружні, поширені й непоширені, вжиті в прямому й переносному значенні. Вибір тієї чи іншої етикетної форми з ряду можливих зумовлений різними факторами: соціальними характеристиками комунікантів (соціальний статус, вік, стать, освіта, місце проживання), тональністю спілкування, характером суб’єктно-адресатних відношень.
Аналіз етикетних одиниць, уживаних у листах письменників, свідчить про те, що в ХІХ ст. основні засоби вираження ввічливості в системі українського мовленнєвого етикету були сформовані й усталені. Так, характерною особливістю звертань у посланнях авторів є те, що вони виступають, здебільшого, у формі кличного відмінка. Називний відмінок використовується рідко (переважно в одиницях, виражених іменами, іменами по батькові адресатів). У ситуації звернення до співрозмовника письменники віддають перевагу загальновживаним етикетним звертанням (товаришу, добродію, пане), які стали невід’ємним компонентом мовленнєвого етикету українського народу. При зверненні до малознайомих та старших за віком співрозмовників активно використовуються імена по батькові адресатів. Проаналізований матеріал показує, що до більшості адресатів письменники звертались із пошанним Ви, однак у листах до родичів (зокрема, батьків), вони, як правило, використовували займенник ти, що пояснюється, очевидно, родинними традиціями. Серед висловів подяки домінують лексеми дякую, спасибі, вдячний, які залежно від умов спілкування можуть супроводжуватися різноманітними поширювачами. Ситуацію вибачення обслуговують етикетні формули вибачте, вибачайте, пробачте, прошу вибачення (пробачення), які широко вживаються і в сучасному етикеті українців. Лексеми перепрошую, даруйте письменники використовують рідко. У ситуації прощання переважають вислови будьте здорові, бувайте здорові. Етикетний вислів до побачення, характерний для сучасного мовленнєвого етикету, функціонує обмежено.
Етикетні одиниці в листах порівняно обмежені лексично. Однак у кожній конкретній ситуації спілкування вони індивідуалізуються різноманітними супровідними засобами (вигуками, частками, вставними словами, інверсіями, словотвірними засобами), що вносить певні емоційно-експресивні відтінки в значення відповідних етикетних одиниць.
Проаналізований матеріал дає підстави стверджувати, що етикетні одиниці, вживані в листах письменників, мають риси, характерні для української культурної традиції. На мовному рівні це виявляється в тому, що: 1) стрижневим компонентом багатьох висловів мовленнєвого етикету є лексеми з коренями добр-, ласк-, здоров-: будьте ласкаві, доброго здоров’я, бувайте здорові та ін.; 2) активно використовуються демінутивні суфікси: голубонько, матінко, сестричко, соколику та ін.; 3) існує багато висловів, семантика яких формується навколо понять добро”, щастя”, Бог”, правда”, радість” та ін.: Будьте здорові і щасливі, нехай Вам Бог помагає на все добре, нехай Вам добро сниться та ін.; 4) більшість етикетних формул зберігає своє первинне значення, їм притаманна лише часткова десемантизація.
Значна частина етикетних формул орієнтована на народне мовлення українців, традиції українського фольклору. Вирішальна роль живомовного компонента в становленні мовленнєвого етикету письменників яскраво простежується в його лексиці (використання народнопоетичних звертань, постійних епітетів, висловів з виразним експресивно-оцінним значенням, функціонування розвиненої системи творення демінутивних лексичних одиниць, явища синонімії, полісемії, вживання діалектної лексики), морфологічній системі (функціонування займенників ти/Ви, присвійних займенників, що вказують на особистісний характер спілкування, використання повних, нестягнених форм прикметників, активне вживання вигуків, часток, прислівників з просторово-часовою семантикою), в особливостях синтаксичної будови (використання еліптичних конструкцій, інверсійного порядку слів тощо).
Засоби вираження ввічливості в листах письменників мають і специфічні риси. Епістолярна спадщина авторів послань відображає поповнення українського мовленнєвого етикету завдяки творенню оригінальних оказіоналізмів, розширення значення етикетних виразів, активному вживанню застарілої й діалектної лексики, етикетних одиниць іншомовного походження з певною комунікативною метою. На багатьох етикетних формах позначились індивідуальні риси тієї чи іншої особистості (характер, особливості світосприймання, настрій в момент створення послання, фізичний стан тощо). Отже, глибинне знання етикету рідного народу та індивідуальна манера ведення епістолярного діалогу стали визначальними факторами у формуванні мовленнєвого етикету письменників.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Абрамова А.Т. К вопросу об обращении в современном русском языке// Славянский сборник 2: Вып. Филология. Воронеж, 1958. С.109-125.
2.Акишина А.А. К кому и как обращаться: О русском речевом этикете // Рус. яз. и лит. в средн. учебн. заведениях УССР. 1991. - №10. С.73-74.
3.Акишина А.А. Приветствуем друг друга, улыбаясь: О русском речевом эти-кете // Рус. яз. и лит. в средн. учебн. заведениях УССР. 1990. - №10. - С.74-76.
4.Акишина А.А. Ты” и Вы”: О русском речевом этикете // Рус. яз. и лит. в средн. учебн. заведениях УССР. 1991. - № 12. С.54-56.
5.Акишина А.А. Шлейфы прощания. О русском речевом этикете // Від-родження. 1994. - № 5. С.69 70.
6.Акишина А.А., Формановская Н.И. Русский речевой этикет. М.: Рус. яз., 1983. 181 с.
7.Акишина А.А., Формановская Н.И. Русский речевой этикет. Выражение приветствия в русском языке // Рус. яз. за рубежом. - 1969. № 2. С.3-12.
8.Акишина А.А., Формановская Н.И. Этикет русского письма. М.: Рус. яз., 1983. 192 с.
9.Алпатов В.М. Категории вежливости в современном японском языке. М.: Наука, 1973. 109 с.
10.Антоненко С.В. Синтактико-стилістична структура епістолярного тексту (на матеріалі листів О.С.Пушкіна): Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1995. 21 с.
11.Антонова Л.Г. Опыты жанра: историческая и современная практика решения // Рус. яз. в шк. 2000. - № 3. - С.21 27.
12.Аркушин Г. Варіанти імен, жартівливі прізвиська, псевдоніми та крип-тоніми Лесі Українки // Дивослово. 1995. - № 1. С.15 16.
13.Арнольд И.В. Современные лингвистические теории взаимодействия системы и среды // Вопросы языкознания. 1991. - № 3. С.121- 125.
14.Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 370 с.
15.Арутюнова Н.Д. Жанры общения // Человеческий фактор в языке. Ком-муникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1992. 281 с.
16.Бабайцева В.В. Односоставные предложения в современном русском языке. М.: Просвещение, 1968. С.158.
17.Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. Львів: Світ, 1990. 80 с.
18.Байбурин А.К. Об этнографическом изучении этикета // Этикет у народов Передней Азии. М.: Наука, 1988. 263 с.
19.Байбурин А.К., Топорков А.Л. У истоков этикета. Л.: Наука, 1990. 165 с.
20. Балакай А.Г. Мир дому Вашему!” Формулы русского речевого этикета с компонентом мир” // Рус. речь. 1999. - № 1. С.40 45.
21.Баранов А.Н., Крейдлин Г.Е. Иллокутивное вынуждение в структуре диалога // Вопросы языкознания. 1992. - № 2. С.84 99.
22.Бацевич Ф.С. Категорії комунікативної лінгвістики: спроба визначення // Мовознавство. 2003. - № 6. С.25 32.
23.Белодед О.Р.Структурно-семантические и коммуникативно-прагматические особенности высказываний благодарности (на материале современного английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1990. 25 с.
24.Белунова Н.И. Дружеское письмо в функционально-стилистическом аспекте // Рус. яз. в шк. 2000. - № 1. С.75 78.
25.Белунова Н.И. Искусство эпистолярия и художественное произведение // Рус. яз. в шк. 1995. - № 5. С.79 81.
26.Белунова Н.И. Комфорт речевого общения” (Дружеское письмо) // Рус. яз. в шк. 1996. - № 5. С.45 58.
27.Білоус М.П. Український мовленнєвий етикет // Мова і духовність нації: Тези доп. регіон. наук.-практ. конф. Львів, 1989. С.164-199.
28.Білоус М.П. Чарівні слова //Урок української. 2002. - №10. С.36 38.
29.Богдан С.К. Листи її, наче сплески світла” (Мовний етикет в епістолярії Катерини Білокур) // Дивослово. 1999. № 4. С.9 14.
30.Богдан С.К. Магічне свічадо” епістолярію Василя Стуса //Дивослово. 2004. - № 1. С.19 21.
31.Богдан С.К. Мовний етикет українців: Традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998. 475 с.
32.Богдан С.К. Мовний етикет як елемент мовної картини світу волинян // Дивослово. 2002. - № 3. С.17 21, 2001. - № 10. С.11 14.
33.Богдан С.К. Озовись до мене хоч інколи” (Мовноповедінковий ста-тус Шевченкових адресатів) // Дивослово. 2000. - № 5. С.15 20.
34.Богдан С.К. Особливості мовного етикету українців // Пед. пошук.- 1997. - № 2. С.41 43.
35.Богдан С.К. Присяга в мовному етикеті українців // Дивослово. 1997. - № 12. С.16 19.
36.Богдан С.К. Сталі форми церковного спілкування // Урок української. 2002. - № 2. С. 32 35.
37.Богдан С.К. Чи вміємо вибачатися? // Урок української. 2002. - № 1. С.22 24.
38.Богданов В.В. Классификация речевых актов // Личностные аспекты языкового общения: Межвуз. сб. науч. трудов. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1989. С.25 37.
39.Богданов В.В. Перформативное предложение и его парадигмы // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса: Сб. науч. трудов. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1985. С.18 28.
40.Бойцун І.Є. Епістолярій Г.Квітки-Основ’яненка в контексті літературного процесу ХІХ ст. // Документалістика на порозі ХХІ століття: Проблеми теорії та історії. Матер. Всеукр. наук. конф. 18-19 вересня 2003 р.- Луганськ: Знання, 2003. С.182 188.
41.Бортняк А. Особливості звертання // Урок української. 2003. - № 3. С. 31.
42.Бугай Н.І. Український етикет: Посібник для дітей та дорослих. К.: Бібл.-ка українця, 2000. 263 с.
43.Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. М.: Высш. шк., 1967. 376 с.
44.Булах А.Н. О стилистическом своеобразии эпистолярных текстов, пред-ставляющих научную, деловую и частную переписку // Языковые средства дифференциации функциональных стилей современного русского языка: Сб. науч. трудов. Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1982. С.78 86.
45.Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 150 с.
46.Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. С.277.
47.Васильева А.Н. Основы культуры речи. - М.: Рус. яз., 1990. 248 с.
48.Вашків Л.П. Епістолярна літературна критика: становлення, функції в літературному процесі. Тернопіль: Поліграфіст, 1998. 134 с.
49.Вєтрова Е.С. Граматичні особливості етикетних одиниць на позначення звертання в епістолярній спадщині Т.Г.Шевченка // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 8. Донецьк: ДонНУ, 2001. С.184 182.
50.Вєтрова Е.С. Серденько моє єдине, дівчинко моя маленька, Вірунечко кохана!” (Етикетні формули звертання в листах М.Коцюбинського до дружини) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 9. Донецьк: ДонНУ, 2002. С.108 113.
51.Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высш. шк., 1972. 780 с.
52.Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. К.: Вид-во Пульсари”, 2004. С.385.
53.Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
54.Возна Р.Ф.Товаришу чи громадянине? // Культура слова. К.: Наук. думка. Вип. 20. 1981. С.98 110.
55.Волков С.С. Лексика русских челобитных ХУІІ века: Формуляр, традицион-ные этикетные и стилевые средства. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1974. 164 с.
56.Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 227 с.
57.Гаджиева К.Э. Лингвистический аспект речевого этикета носителей русского и азербайджанского языков: Автореф. дис. ..канд. филол. наук. Баку, 1988. 21 с.
58.Галкина-Федорук Е.М., Горшкова К.В., Шанский Н.М. Современный русский язык: Синтаксис. М.: Учпедгиз, 1958. 450с.
59.Ганжа С.А. Фразеологічні одиниці в епістолярних текстах українських письменників-класиків ХІХ початку ХХ століття: Автореф. дис. ..канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1995. 18 с.
60.Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360 с.
61.Гвазава В.И. Русский речевой этикет: Социально-лингвистический аспект // Потенциал русского языка: аспекты и методы исследования. Краснодар: Кубан. гос. ун-т, 1999. С.212 237.
62.Гвазава В.И. Русский речевой этикет: Социо-культурный аспект: Автореф. дис. ..канд. филол. наук. Краснодар, 2000. 23 с.
63.Гвоздев А.Н. Современный русский литературный язык: Синтаксис. М.: Учпедгиз, 1958. Ч. 2. С.160.
64.Глинкина Л.А. Речевой этикет: Ты” и Вы” // Рус. речь. 1984. - № 2. С.62 67.
65.Головацький Я.Слова вітання, благословенства, чемності і обичайності у русинів // Вінок русинам на обжинки. Відень, 1847. Ч.2. С.255-261.
66.Голубкова Е.В. Номинативное варьирование как средство речевого єтикета (на материале современного английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1982. 21с.
67.Гольдин В.Е. Обращение: теоретические проблемы. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. 130 с.
68.Гольдин В.Е. Речь и этикет. М.: Просвещение, 1983. 109 с.
69.Гольдин В.Е. Этикет и речь. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1978. 111 с.
70.Горелов И.Н. Речь и этикет: Книга учит искусству общения // Рус. речь. 1984. - № 5. С.16 - 22.
71.Городецкий Б.Ю. От лингвистики языка к лингвистике общения // Язык и социальное познание. М.: Наука, 1990. С.39 56.
72.Грицак І. Летіла зозуля та й стала кувати” (Символи птахів в українських народних баладах) // Культура слова. К.: Наук. думка, 1992. Вип. 52. С.30 33.
73.Давидова Л.П., Явір В.В. Займенник Ви у ввічливо-пошанному значенні при звертанні до однієї особи // Укр. мова і літ. в шк. 1978. - № 3. С.59 66.
74.Данилюк Н.А. Дівчина як намальована // Культура слова. К.: Наук. думка, 1984. Вип. 26. С.32 37.
75.Дегтярьова К.В. Ґендерні аспекти номінації адресата // Мова і культура (Науковий щорічний журнал). К.: Видавничий дім Д.Бураго, 2003. Вип. 4. Т.5. Ч. 1. С.128 - 133.
76.Дементьев В.В. Изучение речевых жанров: Обзор работ в современной лингвистике // Вопросы языкознания. 1997. - № 1. С.109 120.
77.Дементьев В.В. Фатические речевые жанры // Вопросы языкознания. 1999. - № 1. С.37 57.
78.Дудик П.С. Звертання-речення в сучасній українській мові // Укр. мова і літ. в шк. 1971. - № 5. С.37-43.
79.Дудик П.С.Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. К.: Наук. думка, 1973. С.350.
80.Епістолярний стиль в історії нової української літературної мови // Жанри і стилі в історії українськї літературної мови. К.:Наук. думка, 1989. С.115-135.
81.Етимологічний словник української мови /За ред. О.С.Мельничука. К.: Наук. думка, 1983-1988. Т.1-3.
82.Этнические стереотипы мужского и женского поведения. СПб: Наука, 1991. 360 с.
83.Єрмоленко С.Я.Категорія стилю в лінгвостилістиці // Нариси з україн-ської словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. С.270 278.
84.Єрмоленко С.Я. Один каже: дівчино”, другий каже: рибчино”// Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. С. 104 108.
85.Єрмоленко С.Я. Слово в народній пісні // Культура слова. К.: Наук. думка, 1976. Вип.10. С.56-69.
86.Єрмоленко С.Я.Стилістичне значення порядку слів // Укр. мова і літер. в шк.- 1972. - № 8. С.29 38.
87.Єрмоленко С.Я. Твоя поетеса була Українкою!” (Читаючи листи Лесі Українки) // Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. С.155 161.
88.Єрмоленко С.Я. Що таке ментальність // Літ. Україна. 1993. 21 січня.
89.Жалагина Т.А. Роль вербальных и невербальных компонентов в форми-ровании фокуса внимания // Личностные аспекты языкового общения: Межвуз. сб. науч. трудов. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1989. С.87 91.
90.Жижов Э.Б. Милостивый государь! Примите уверение” Эпистолярный этикет военнослужащих в русской армии // Рус. речь. 1993. - №3. С.64 68.
91.Журавльова Н.М. А ти меніяк брат мій рідний” (назви спорід-неності як ввічливі гоноративи в епістолярному стилі ХІХ початку ХХ ст.) // Слобожанщина: літературний вимір: Зб. наук. праць. Вип. 2. Луганськ: Знання, 2004. С.84 98.
92.Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. С.265 269.
93.Задорожний В. Не завжди будь ласка”// Дивослово. 2003.- № 4. С.22 23.
94.Ільченко О.М. Засоби етикетизації англо-американського наукового дискур-су (лінгвостатистичний аналіз) // Вісник Київського лінгвістичного універ-ситету. Серія Філологія. Т.6. - № 1. К.: Видав. центр КНЛУ. С.92 102.
95.Каніщенко А..П. Мацулевич В.П. Виховання культури поведінки // Поч. школа. 1987. - № 1. С.21 33.
96.Карасик В.И. Признак этикета в значении слова // Научн. докл. высш. шк.: Филологические науки. 1991. - № 1. С.54 64.
97.Киселева Л.А. Вопросы теории речевого воздействия. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1978. 159 с.
98.Коваль А.П. Ділове спілкування. К.: Либідь, 1993. С.7 16, 47-52.
99.Коваль А.П.Слова, що відчиняють двері і серця // Коваль А.П. Слово про слово. К.: Рад. шк., 1986. С.43 50.
100.Кожина М.Н. Стилистика русского языка. М.: Просвещение, 1983. 223 с.
101.Колесов В.В. Культура речи культура поведения.Л.:Лениздат, 1988. С.215 252.
102.Колтунова М.В. Господа граждане товарищи господа: (О традиции русского речевого этикета) // Рус. речь. 1998. - № 2. С.54 55.
103.Кондзеля Е.С. Велеть, советовать, просить Средства побудительности в русском и украинском языках // Рус. яз. и лит. в средн. учебн. заведениях УССР. 1991. - № 12. С.56 58.
104.Кононенко В. Регіональний аспект загальнонародного // Урок української. 2002. - № 9. С.27 29.
105.Копыленко М.М. Об этикете обращения // Страноведение и преподава-ние русского языка иностранцам. М.: Москов. гос. ун-т, 1972. С.91 97.
106.Корнійко І.В. Звертання один із засобів вираження прагматичної категорії ввічливості як мовленнєвої стратегії мовця // Матеріали Всеукр. наук. конф.: Семантика, синтаксис, прагматика мовленнєвої діяльності. 25-27 січня 1999 р. Львів: Літопис, 1999. С.304 307.
107.Корніяка О. Мистецтво ґречності. К.: Либідь, 1995. 95 с.
108.Корновенко Л.В. Звертання у прагмалінгвістичному аспекті (на мате-ріалі сучасної російської мови): Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 2001. 21 с.
109.Костомаров В.Г. Русский речевой этикет: Обращения, формулы приветствия, прощания, благодарности // Рус. яз. за рубежом. 1967. - № 1. С.56 62.
110.Кочерган М.П. Стан і перспективи сучасного мовознавства // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. Т.6. - № 1. К.: Видав. центр КНЛУ. С. 5-18.
111.Крылова О.А. Приветствие и этикет// Рус. речь.2001. - № 4. С.16-22.
112.Крысин Л.П. О речевом этикете - научно и популярно // Рус. яз. в шк. 1984. - № 3. С. 105 110.
113.Крысин Л.П. Речевое общение и социальные роли говорящих // Социально-лингвистические исследования. М.: Наука, 1976. С.42 45.
114.Крысин Л.П. Социальный компонент в семантике языковых единиц // Рус. яз. в шк. 1983. - № 3. С.78 86.
115.Крысин Л.П. Язык в современном обществе. М.: Просвещение, 1977. 192 с.
116.Кругляницо Т.Ф. Этика и этикет. М.: Просвещение, 1995. 158 с.
117.Куварова О.К. Експлікація комунікативного фону письмового тексту (на матеріалі російського дипломатичного листування початку ХІХ сто-ліття): Автореф. дис. канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1996. 19 с.
118.Кудрявцева М.И. Модальные слова простите”, извините” в речевом этикете // Рус.яз. в шк.. 1991. - № 3. С.76 71.
119.Кузнєцова Т. Особливості домашніх” формул прохання і подяки // Наукові записки. Випуск ХХ. Серія: Філологічні науки (мовознав-ство). Кіровоград: РВЦ КДІУ ім. Винниченка, 1999. С.248 253.
120.Кузьменко В. До питання про пані” і панове” // Освіта. 1993. 6 серпня. С.15.
121.Кузьменко В., Козак М.Письменницький епістолярій в українському літера-турному процесі 20-50-х рр. ХХ ст. // Слово і час. 1999. - № 2. С. 57 60.
122.Курило Л.М. Листування Олеся Гончара з державними діячами // Докумен-талістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії. Матеріали Всеукр. наук. конф. 18-19 вересня 2003 р. Луганськ: Знання, 2003. С.232 239.
123.Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1961. Ч.1. С.153.
124.Левонтина И.Б. Милый, дорогой, любимый// Рус. речь. 1997. - № 4. - С.55 62.
125.Ленець К.В. Епістолярний стиль // Стиль і час: Хрестоматія. К.:Наук. думка, 1983. С.160 198.
126.Ленець К.В. Друже мій єдиний!” (Початкова формула звертання в листах Т.Шевченка) // Культура слова. К.: Наук. думка, 1989. Вип. 37. С.38 43.
127.Ленець К.В. Поговоримо про листування // Культура слова. К.: Наук. думка, 1979. Вип.14. С.79 85.
128.Лендел Ж.Обращения, приветствия и прощания в речевом этикете современных венгров // Национально-культурная специфика речевого поведения. М.: Наука, 1977. С.193 218.
129.Леонтьев А.П. Обращение как компонент высказывания // Вопросы грамматики русского языка. Функциональный анализ единиц морфолого-синтаксического уровня: Сб. науч. трудов. Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1981. С. 81 94.
130.Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энцикло-педия, 1990. 685 с.
131.Листи до Т.Г.Шевченка 1840-1861. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 332с.
132.Литовченко В.М.Еліптичні конструкції мовного етикету // Українське мовознавство. К., 1987. Вип.14. С.17-23.
133.Литовченко В.М. Синтаксично нечленовані структури мовного етикету // Українське мовознавство.- К., 1984. Вип.12. С.83 87.
134.Литовченко В.М.Структуры речевого этикета в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1989. 21 с.
135.Лопатинская Л.В. Семантико-синтаксические аспекты обращения с модальной оценочностью: Автореф. дис. канд. филол. наук. Краснодар, 1997. 22 с.
136.Лущай В.В. Слова спасибі” - спасибо” у позиційному складі речення // Функціонально-когнітивні вияви граматичних структур: Зб. наук. праць. К.: ІЗМН., 1998. С.33 39.
137.Ляхова Ж.Т. За рядками листів Т.Шевченка. К.: Дніпро, 1984. 134 с.
138.Ляхова Ж.Т. Письма Т.Шевченко и развитие украинского эпистолярия в первой половине ХІХ века: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1975. 19 с.
139.Ляхова Ж.Т.Я хоч через папір почую рідне слово” (Епістолярій Тараса Шевченка) // Культура слова. К.: Наук. думка, 1994. Вип. 45. С.49 53.
140.Макаров М.Л. Этикетные и регламентные свойства обращений // Прагматические и синтаксические аспекты синтаксиса. Сб. науч. трудов. Калинин: Изд-во Калинин. гос. ун-та, 1985. 178 с.
141.Мановицька А.Я. Зв’язок присудка із звертанням // Укр. мова і літер. в шк. 1970. - № 7. С. 20 23.
142.Масюкевич О.М. Звертання в мові художніх творів Т.Г.Шевченка // Укр. мова і літер. в шк. - № 4. С.17 23.
143.Матвеева Т.В. Функциональные стили в аспекте текстовых категорий. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1990. 172 с.
144.Мацько Л.І., Сидоренко О.М. Мовотворчість Лесі Українки // Дивослово. 2002. - № 3. С.6 12.
145.Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. К.: Вища шк., 2003. С.295-302.
146.Мацько О.М. Мовні формули у дипломатичних текстах сучасної української мови: функціонально-семантичний аналіз: Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 2001. 21 с.
147.Мацько О.М. Формули ввічливості в дипломатичному листуванні // Дивослово. 2000. - № 2. С.14 17.
148.Меснянкина Н. Социально обусловленные компоненты речевой ситуации // Школа. 1997. - № 3. С.41 43.
149.Миллер Т.А. Античные теории эпистолярного стиля // Античная эпи-столография. М.: Наука, 1967. С.5 25.
150.Минюшева И.Ф. Речевой этикет на радио // Рус. яз. в шк. 1991. - № 6. С.67 72.
151.Миронюк О.М. Доброго вам здоров’я!” // Укр. мова і літ. в шк. 1987. - № 6. С.65 67.
152.Миронюк О.М. Історія граматичних засобів вираження ввічливості в українській мові // Мовознавство. 1993. - № 2. С.55 63.
153.Миронюк О.М. Історія українського мовного етикету (засоби вираження ввічливості): Автореф. дис. ...канд. філол. наук. К., 1993. 22с.
154.Миронюк О.М. Культура мови в Японії // Культура слова. К.: Наук. думка, 1987. Вип.27. С.57 62.
155.Миронюк О.М. Про найуживаніші форми мовного етикету // Культура слова. К.: Наук. думка, 1987. Вип.33. С.79 82.
156.Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. К.: Наук. думка, 1977. 240 с.
157.Неверов С.В. Особенности речевой и неречевой коммуникации японцев // Национально-культурная специфика речевого поведения. М.: Наука, 1977. С. 320 338.
158.Неровня Н.М. Як ми звертаємося // Культура слова. К.: Наук. думка, 1982. Вип. 23. С.102-103.
159.Нестеренко І.Я. Актуалізована номінація осіб (апелятиви)//Мовознавство. 1996. - № 6. С. 61 65.
160.Нестеренко І.Я. Звертаймося чемно і шанобливо// Культура слова. К.: Наук. думка, 1997. Вип. 50. С.104 106.
161.Николаева Т.М. К вопросу о назывании и самоназывании в русском речевом общении // Страноведение и преподавание русского языка ино-странцам. М.: Изд во Москов. ун-та, 1972. С.134 150.
162.Овсянико-Куликовский Д.Н. Синтаксис русского языка. Спб, 1912. С.177.
163.Озерова Н.Г.Лексические средства номинации адресата речи в русском и украинском языках // Взаимодействие русского и украинского языков на территории Украины и актуальные проблемы их исследования и препо-давания. Материалы І Ганичевских чтений. Полтава, 1993. С.33-35.
164.Оликова М.А. Обращение в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1973. 15 с.
165. Основина Г.А. Обращение и омонимичные ему конструкции // Рус. яз. в шк. 1998. - № 2. С.74 79.
166. Останин А.И. Косвенное обращение в русском языке // Рус. яз. в шк. 1998. - № 2. С.80 82.
167. Останин А.И. О видах соотносительности обращения и сопровождаемого им высказывания в разговорной речи // Рус. яз. в шк. 1996. - № 3. С.82 85.
168.Останин А.И. Целевая соотносительность обращения и высказывания (на материале русской разговорной речи) // Науч. докл. высш. шк.: Фило-логические науки. 1998. - № 1. С. 65 70.
169.Отин Е.С. Зачины и концовки писем в ХУІІ ХУІІІ вв.// Рус. речь. 1981. - № 3. С. 102 107.
170.Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью. М.: Наука, 1985. 272 с.
171.Панько Т.І. Мовленнєвий етикет // Мова і нація в естетичній концепції І.Франка. Львів: Світ, 1992. С.178 188.
172.Пап Ф. Этикет и язык // Рус. яз. в нац. шк. 1964. - № 1. С.74 77.
173.Передрієнко В.А. Мова староукраїнських епістолярних пам’яток ХУІІ ст.// Жанри і стилі в історії української літературної мови. К.: Наук. думка, 1989. С.93 123.