СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА КАТЕГОРІЯ ПАРТИТИВНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

Баранник Олена Юріївна

УДК: 811.161.2'367

СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА КАТЕГОРІЯ ПАРТИТИВНОСТІ
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Попова Ірина Степанівна,
кандидат філологічних наук,
професор

Дніпропетровськ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП.

5

РОЗДІЛ1.ПАРТИТИВНАКОНСТРУКЦІЯЯКСПОСІБРЕАЛІЗАЦІЇ КАТЕГОРІЙНОГОЗНАЧЕННЯЧАСТИННОСТІ...

10

1.1.Питання про партитивність у лінгвістичній літературі...

10

1.2.Структура і граматична семантика партитивної конструкції в українській мові......

17

1.3.Категорія партитивності і суміжні явища категорійного рівня .....

19

Висновки до розділу......

25

РОЗДІЛ2.ПАРТИТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ ВИМІРНОГО СТАНДАРТУ...

26

2.1.Загальні особливості партитивних конструкцій вимірного стандарту..

26

2.2.Партитивні конструкції з назвами одиниць виміру за міжнародною метричною системою.....

28

2.2.1.Одиниці довжини.

28

2.2.2.Одиниці ваги (маси).....

29

2.2.3.Одиниці об'єму, місткості

29

2.2.4. Одиниці площі......

30

2.3.Партитивні конструкції з назвами одиниць виміру за дометричною системою мір.......

33

2.4.Партитивні конструкції з назвами одиниць виміру за народною метрологією.....

36

2.4.1.Партитивні конструкції з назвами одиниць виміру довжини......

36

2.4.2.Партитивні конструкції з назвами одиниць виміру об'єму, місткості та обсягу.....

37

2.4.3.Партитивні конструкції з назвами візуально окреслених, відокремлених від цілого частин..

41

2.4.4.Партитивні конструкції з назвами оконтуреної частинної сукупності однорідних предметів.

44

2.4.5.Партитивні конструкції з назвами одиниць виміру земельної площі....

45

2.4.6.Народнометрологічні партитивні конструкції вимірного стандарту як засіб художньо-образного увиразнення мови...

46

Висновки до розділу..........

50

РОЗДІЛ3.ПАРТИТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ ЧЛЕНОВАНОГО ЦІЛОГО...

53

3.1.Партитивні конструкції з парціальним визначником, вираженим дробовим числівником...

53

3.2.Партитивні конструкції з парціальним визначником, вираженим іменниковим еквівалентом дробового числівника..

57

3.3.Партитивні конструкції з відсотковим парціальним визначником....

62

Висновки до розділу .....

64

РОЗДІЛ4.ПАРТИТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ З ВИДІЛЬНИМ ЗНАЧЕННЯМ

66

4.1.Загальна характеристика ПК з видільним значенням..

66

4.2.Структурні моделі видільних партитивних конструкцій

67

4.3.Видільні партитивні конструкції в контурі складного речення.

93

Висновки до розділу......

98

РОЗДІЛ5.СИНТАКСИЧНАПАРТИТИВНІСТЬЯКСИСТЕМНЕ ЯВИЩЕКАТЕГОРІЙНОГОРІВНЯ......

99

Висновки до розділу..

105

РОЗДІЛ6.ПАРТИТИВНІКОНСТРУКЦІЇІФУНКЦІОНАЛЬНІСТИЛІ УКРАЇНСЬКОЇЛІТЕРАТУРНОЇМОВИ......

107

6.1.Партитивні конструкції в наукових, інструктивно-технологічних та інформаційних текстах....

107

6.2.Партитивні конструкції в мові нормативно-правових актів...

115

6.3.Партитивні конструкції в мові української художньої літератури........

123

6.3.1.Загальні особливості використання партитивних конструкцій у творах художньої літератури....

123

6.3.2.Конструкції з партитивними відношеннями у творах Г.Ф.Квітки-Основ'яненка...

127

6.3.3.Партитивні конструкції у творах М.Коцюбинського...

135

6.3.4.Партитивні конструкції в мові трилогії Олеся Гончара Прапороносці”..

143

Висновки до розділу......

147

ЗАГАЛЬНІВИСНОВКИ......

148

СПИСОКЛІТЕРАТУРИ......

155

СПИСОКДЖЕРЕЛФАКТИЧНОГОМАТЕРІАЛУ.

166

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ......

171

ВСТУП

Спостереження над текстовими зразками різних функціональних різновидів української мови, попередній аналіз фактичного матеріалу дозволив зробити висновок про існування в мові масиву системно організованих синтаксичних одиниць з послідовно простежуваною типологізованою граматичною семантикою і чітко окресленою, відтворюваною синтаксичною структурою. Це двокомпонентні іменні словосполучні конструкції з функцією словесної матеріалізації відношень частини і цілого. Перший з компонентів таких конструкцій вказує на частину, а другий на те ціле, від якого береться частина: кілограм борошна, склянка соку, метр тканини, одна друга доби, третина дистанції, 50 відсотків площі, троє з присутніх, дехто з працівників та под. Такі конструкції активно функціонують в усіх стильових різновидах і ситуативних формах літературної мови, характеризуються чітко визначеною граматичною семантикою і послідовно витримуваною, регулярно відтворюваною структурою. Ці конструкції називаємо в роботі партитивними (від лат. pars, partis частина).
Незважаючи на високу продуктивність у мовленні, чітку функціональну і структурну означеність, такі конструкції не були об'єктом уваги дослідників, хоч за всіма своїми ознаками можуть бути підведені під поняття категорійного рівня.
Актуальність теми. Дослідження мови на категорійному рівні становить один з визначальних аспектів сучасної мовознавчої науки. Дослідження синтаксичних категорійних узагальнень є особливо актуальним: граматична семантика і структура синтаксичних одиниць відіграють винятково важливу роль у формуванні комунікативного потенціалу речення. Одним із суттєвих компонентів структури і семантики речення є функціонально типологізовані словосполучення, названі вище партитивними. Партитивні конструкції (ПК) становлять засіб матеріалізації в межах синтагми універсальної і глобальної закономірності філософського плану діалектичної єдності частини і цілого. Все це зумовлює актуальність дослідження явища партитивності, здійсненого в дисертації. Актуальність праці суттєво і принципово доповнюється тим, що партитивність як семантико-синтаксична категорія виділена і досліджена в цій дисертації вперше.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає науковій темі кафедри української мови Дніпропетровського національного університету Природа і структура лексичних і граматичних одиниць української мови”. Тема дисертації затверджена вченою радою Дніпропетровського національного університету.
Предмет дослідження функціональні і структурні параметри семантико-синтаксичної категорії партитивності в українській мові.
Об'єктом дослідження є конструкції з відношеннями частини і цілого в сучасній українській літературній мові.
Джерелом фактичного матеріалу для дослідження послужили:
а) текстові зразки наукового, науково-навчального, ділового, нормативно-правового, інформаційного (насамперед засобів масової інформації) та інструктивного стилів сучасної української літературної мови;
б) художньолітературні тексти творів українських письменників ХІХХХ століття: Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, Марка Вовчка, М.Старицького, П.Мирного, М.Коцюбинського, І.Франка, Лесі Українки, О.Кобилянської, Б.Грінченка, Чайки Дніпрової, О.Полторацького, Б.Лепкого, М.Яцківа, Т.Бордуляка, М.Черемшини, Л.Мартовича, В.Стефаника, О.Донченка, Григора Тютюнника, Григорія Тютюнника, М.Стельмаха, О.Довженка, О.Гончара, П.Загребельного, В.Сологуба та ін.;
в) тексти фольклорних творів оповідного жанру.
Робоча картотека нараховує понад 4 тисячі фіксацій уживань партитивних конструкцій у текстах різної галузевої, стильової і жанрової належності.
Як науково-довідкові джерела використано лексикографічні та фразеографічні праці: Словник української мови, в 11-ти томах (19701980), Словарь української мови / За ред. Б.Д.Грінченка, в 4-х томах (19581959), Народна деревообробка в Україні: Словник народної термінології Є.Шевченка (1997), Словник іншомовних слів (2000), Фразеологічний словник української мови, у 2-х книгах (1999), Українські народні прислів'я та приказки (1955) та ін. (Повний список джерел фактичного матеріалу та використаних науково-довідкових праць і вихідні дані про них у кінці роботи).
Мета дослідження: на основі комплексного аналізу репрезентативної кількості мовних фактів обґрунтувати існування в мові семантико-синтаксичної категорії партитивності, визначити функціональні і структурні параметри цієї категорії.
У зв'язку з поставленою метою передбачено розв'язати такі конкретні завдання:
1. Схарактеризувати функціональні і структурні параметри ПК як семантико-синтаксичного явища в українській мові.
2. Окреслити коло понять, пов'язаних з явищем партитивності, та дати обґрунтування використовуваної в дисертації термінології.
3. Виявити основні типологічні форми мовленнєвої реалізації значення партитивності в українській мові.
4. Описати найуживаніші моделі і варіанти ПК в межах виявлених типологічних форм.
5. Встановити і схарактеризувати форми прояву функціональної і структурної системності в явищі партитивності як певній мовній універсалії.
6. Визначити категорійний статус явища синтаксичної партитивності в українській мові.
7. Схарактеризувати продуктивність ПК в аспекті функціональних стилів української мови.
Методологія дослідження базується на фундаментальній філософській концепції частини і цілого як універсальній формі реального прояву існування матеріального й духовного світу. Відповідно до цього були обрані методи дослідження. Основні методи, застосовувані в дисертації,синхронно-описовий і трансформаційний. Частково при аналізі мовних реалізацій на синтагматичному рівні використовується метод зіставлення.
Наукова новизна роботи: семантико-синтаксична категорія партитивності виділена й описана в дисертації вперше. Одержані результати доповнюють синтаксичну теорію новими фактами і поняттями категорійного рівня, визначають нові аспекти взаємодії структури і функціональної семантики синтаксичних одиниць.
Теоретичне значення праці полягає в тому, що в ній на основі комплексного аналізу великого фактичного матеріалу вперше виділено і системно схарактеризовано нову семантико-граматичну категорію, визначено функціональні і структурні характеристики цієї категорії, показано основні аспекти, які є визначальними у формуванні її внутрішньої системності. Введено в науковий обіг ряд нових понять, що стосуються семантики синтаксичних одиниць, з відповідним термінологічним забезпеченням.
Практичне значення дослідження: одержані результати можуть бути використані в подальших розробках проблем синтаксичної семантики, при вивченні семантико-граматичних категорійних явищ української мови та інших мов. Вони знайдуть застосування у вузівській практиці в лекціях, спецкурсах та на спецсемінарах з синтаксису сучасної української мови. Результати дослідження можуть бути використані при створенні підручників і посібників.
Апробація результатів дослідження. Матеріали та основні положення дисертації було викладено в доповідях на Всеукраїнській науковій конференції Поетика художнього тексту” (Дніпропетровськ, 2002); Міжнародній науковій конференції Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції Право і лінгвістика” (СімферопольЯлта, 2003); Всеукраїнській науковій конференції Квітка-Основ'яненко та українська культура ХІХ ХХІ століть” (Харків, 2003).
Результати дослідження заслухані на засіданні міжвузівського наукового семінару при Південному регіональному центрі Відділення філології та мистецтвознавства АН вищої школи України (2004). Дисертація обговорена на засіданні кафедри української мови Дніпропетровського національного університету (2004).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в шести публікаціях, з яких п'ять у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, шести розділів, висновків, списків літератури та джерел фактичного матеріалу. Повний обсяг дисертаційного дослідження 171 сторінка, з яких 154 основного тексту.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведений аналіз дає підстави зробити такі узагальнення і висновки.
1.Партитивність це об'єктивований мовними засобами один з універсальних проявів існування матеріального і духовного світу, відображення в мові, як матеріалізованій свідомості, діалектичної єдності частини і цілого, окремого і загального.
Відношення частини і цілого як факт глобального характеру має свою форму словесного вираження. У мові існує масив системно організованих конструкцій відповідного призначення, названих у дисертації партитивними.
Партитивна конструкція являє собою словосполучення, що має постійну, послідовно відтворювану структурну схему і чітко окреслену граматичну семантику. Конструкцію утворюють дві функціонально марковані іменні словоформи, зв'язані об'єктними синтаксичними відношеннями. Одна з них вказує на ситуативно актуалізовану кількість частинних одиниць (названа в роботі парціальним визначником), а друга на ціле, від якого береться актуалізована частина (визначник цілого). Назва частини (парціальний визначник) становить граматичну домінанту словосполучення, назва цілого є формально підпорядкованою частиною синтагми і завжди має форму родового відмінка.
2.Партитивні конструкції принципово відрізняються від конструкцій квантитативних (кількісних). Ці типи словосполучень мають різну функціональну семантику. Якщо квантитативні конструкції виражають кількість предметів як певну ситуативну цілісність, то за допомогою конструкцій партитивних відтворюються відношення між предметом у його повному обсязі і обсягом частинної актуалізації цього предмета (зустріти п'ятьох бійців і зустріти п'ятьох бійців загону). Між компонентами обох конструкцій встановлюються різні типи синтаксичного зв'язку, а самі конструкції мають неоднакову за обсягом логіко-поняттєву основу (одне поняття і два поняття).
3.Інваріант партитивної конструкції, втілюваний у структурній схемі 'назва ситуативно актуалізованої частини цілого і назва самого цілого (чи певного, предметного в граматичному розумінні загалу, який мислиться як ціле)' матеріалізується в контекстних масивах української мови у трьох основних функціональних і, відповідно, структурних класах, які в дисертації визначено як партитивні конструкції вимірного стандарту, партитивні конструкції членованого цілого і партитивні конструкції видільного характеру.
4.Партитивні конструкції вимірного стандарту становлять системний масив функціонально маркованих словосполучень, домінантним компонентом (парціальним визначником) яких є назва одиниці виміру або за міжнародною метричною системою (кілометр газопроводу, тонна металу, гектар сінокосу, літр гасу), або за дометричною системою мір (аршин полотна, фунт хліба, кварта наливки, десятина поля), або за народною метрологією (діжа тіста, склянка кави, ложка меду, мішок пшениці, окраєць хліба, моток пряжі). Визначником цілого є назви тіл певних категорій рідких, сипких, газоподібних та тіл, що підлягають лінійному або ваговому вимірюванню.
Конструкції вимірного стандарту являють собою один з дуже численних функціональних класів у загальному масиві партитивних конструкцій української мови. Цей клас сформувався і продовжує формуватись на базі двох блоків лексичних одиниць назв одиниць міжнародної метричної системи і назв одиниць народної метрології. У характері словесного наповнення структурної схеми ПК вимірного стандарту відбиваються явища, зумовлені матеріальним, соціальним, а відповідно мовним контекстом певної історичної доби, відображаються факти еволюції цих явищ.
5.У партитивних конструкціях членованого цілого актуалізована частина предметного загалу репрезентується певною кількістю одномірних частин, на які, відповідно до комунікативної ситуації, може поділятися ціле. За способом вираження базового складника (парціального визначника) ПК членованого цілого поділяються на три різновиди: конструкції з парціальним визначником дробовим числівником ( 1/2 (одна друга) доби, 0,5 (нуль цілих і п'ять десятих) площі), конструкції з іменниковим еквівалентом дробового числівника (половина (третина, чверть) населення), конструкції з відсотковим парціальним визначником (2% (два відсотки) зарплати).
Особливістю ПК членованого цілого в українській мові є варіативність їх лінійної організації. Одне й те ж значення може передаватися різними формами дробового та відсоткового партитивів, а в загальному результаті синонімічними словосполученнями (1/2 гектара, одна друга частина гектара, 0,5 гектара, нуль цілих і п'ять десятих частин гектара, половина гектара, 50% гектара, п'ятдесят відсотків гектара).
6.Конструкції з видільним значенням один з найпродуктивніших класів партитивних синтагм у сучасній українській мові. Ці конструкції, як і інші партитивні структури, становлять бісубстантивне підрядне словосполучення з прийменником з (рідше з-поміж, з-проміж, серед) в інтерпозиції. Прийменник з, видільне значення якого є одним із основних у функціональному спектрі цього слова, є прямим актуалізатором ідеї партитивності. Позиція парціального визначника заміщується в таких ПК числівниками, займенниками, прикметниками (з різним ступенем субстантивації), іменниками. Назва цілого є іменною частиною мови і, як звичайно, має форму родового відмінка.
Партитивні конструкції видільного класу мають кілька структурних моделей. У дисертації виділено і проаналізовано 7 основних, найбільш продуктивних: модель 1: числівник один у парціальній частині та іменна конструкція з прийменником з у позиції репрезентанта цілого (один із попередників); модель 2: числівник два і далі у парціальній частині та іменна словоформа з прийменником з у позиції назви цілого (двоє із студентів); модель 3: числівниковий компонент в обох частинах (п'ять з десяти конкурсантів); модель 4: іменники більшість, меншість у ролі парціального компонента та іменник або його еквівалент з прийменником з у позиції назви цілого (більшість із водіїв); модель 5: прислівник з кількісним значенням багато (мало) та іменник, займенник з видільним прийменником з (багато з них); модель 6: прикметник у позиції парціального визначника та іменна конструкція з видільним прийменником з (окремі з офіцерів); модель 7: займенник у парціальній частині та ім'я з прийменником з у позиції назви цілого (хто з бажаючих?).
ПК видільного класу завдяки прийменнику з з наступним родовим імені мають властивість вільно відкривати правобічні синтаксичні позиції, створювати перспективу висловлення. У загальному результаті їм, порівняно з іншими двома класами ПК, характерна більш виражена текстотвірна функція. Ці ПК не відзначаються помітною зорієнтованістю на якусь конкретну сферу мовної практики і однаково часто функціонують у всіх стилях літературної мови.
7.Аналіз фактичного матеріалу дає підстави стверджувати наявність в українській (і не тільки українській) мові семантико-синтаксичної категорії партитивності, основним актуалізатором якої є партитивна конструкція. Категорійні якості синтаксичної партитивності ґрунтуються як на факті природного входженні її в контекст філософських і логічних узагальнень, так і на притаманних їй чітко окреслених характеристиках функціонального і структурно-мовного планів.
8.Найсуттєвішою і водночас масштабно синтезованою ознакою категорійності мовного явища є його внутрішня і зовнішня системність. Системність синтаксичної партитивності як функціонально-семантичної категорії проявляється не в якійсь певній сфері (або сферах) мовної комунікації, а охоплює всі аспекти комунікативних проявів мови.
Категорія синтаксичної партитивності та її системність мотивовані і забезпечені перш за все їх філософським і логічним підґрунтям. Ця категорія відображає матеріалізовану мовними засобами опозицію значень частини і цілого як загальної і глобальної філософської універсалії, граматично об'єктивує спільні для всіх людей закономірності логічного мислення.
Системність категорії партитивності простежується на власне структурному та функціональному рівнях і проявляється в таких основних формах: 1.ПК як мовна форма матеріалізації значення частинності має стабільну універсальну для всіх випадків структурну схему і характеризується здатністю відтворюватись. 2.В усіх випадках ПК становить двосубстантивну синтагму з чітким і послідовним розмежуванням функцій кожної з двох частин. 3.ПК характеризуються спрямованою функціонально-семантичною окресленістю набору лексичних засобів, що заміщують позиції структурної схеми. 4.ПК всіх функціональних класів мають однакову логічну основу виражають два поняття (на відміну від квантитативних конструкцій, в основі яких лежить одне поняття). 5.Структурними і власне граматичними характеристиками ПК органічно вписуються” в систему словосполучень української мови (підрядні словосполучення з об'єктними синтаксичними відношеннями партитивного змісту). 6.Партитивні синтаксичні конструкції всіх типів вирізняються високим рівнем граматично прогнозованої залежності компонентів як у складі конструкції, так і поза нею (ліво- і правобічні поширювачі). 7.Свідченням системності є паралельне існування повних та еліптичних ПК, активне функціонування конструкцій зі скороченою структурною схемою, зумовлене дією загального закону компресії мовлення. 8.Значення частинності можуть передаватись за допомогою ПК, що перебувають між собою в синонімічних відношеннях. 9.Серед системних ознак категорії партитивності однією з суттєвих є синтаксична функція ПК в реченні. Оскільки партитивна конструкція складається з двох граматично тісно зв'язаних іменних словоформ, вона становить своєрідно граматично організоване аналітичне ім'я. З цим пов'язаний і той факт, що в реченні ПК заміщає позиції, які звичайно займають імена: підмета, іменної частини складеного присудка, прикладки, додатка, неморфологізованої обставини.
На універсальний і системний характер категорії партитивності вказує наявність конструкцій з такою ж у цілому структурою і синтаксичною семантикою в російській, білоруській, польській, чеській та інших слов'янських мовах, у мовах германських, романських, фіно-угорських та інших.
9.Партитивні конструкції як форма мовної матеріалізації відношень частини і цілого широко використовуються в усіх функціональних стилях української мови науковому, науково-навчальному, інформаційному, інструктивному, художньолітературному, стилі правових актів. У межах кожного із стилів (або в різних авторів) можуть мати місце певні особливості, зокрема щодо частоти використання тих чи інших моделей, набору лексичних засобів заповнення структурної схеми ПК, способів взаємодії ПК з текстовим оточенням і под.
У наукових та навчально-наукових текстах особливою продуктивністю відзначаються ПК видільного класу. ПК вимірного стандарту використовуються насамперед у текстових ситуаціях, де йдеться про лінійні, вагові, об'ємні, просторові виміри предметів. Практично не використовується в наукових текстах ПК вимірного стандарту з назвами некодифікованих одиниць виміру. В усіх галузевих різновидах українських наукових текстів продуктивно використовується ПК видільного класу з атрибутивним поширювачем у формі найвищого ступеня при назві цілого (одна з наймогутніших геохімічних сил, одне з найнебезпечніших захворювань).
У текстах інструктивно-технологічного призначення продуктивними є насамперед ПК членованого цілого та вимірного стандарту. Особливо чітко простежується це в повсякденно-побутовому різновиді інструктивно-технологічного мовлення.
В інформаційних текстах української мови переважають конструкції видільного класу та членованого цілого.
Набір партитивних словосполучень у мові правових документів формують в основному конструкції двох функціональних класів членованого цілого та видільні. ПК вимірного стандарту тут практично відсутні.
Художньолітературний текст становить таке мовне середовище, в якому можуть знаходити притулок” фрагментні зразки різних функціональних різновидів мовлення. Разом з цими фрагментами переносяться і власне мовні засоби, у тому числі й конструкції з відношеннями частини й цілого. Це зумовлює той факт, що в літературному творі можуть бути ПК різних функціональних і структурних типів, нерідко з художньо мотивованими смисловими та образними прирощеннями.
У художньолітературному стилі найбільш продуктивно використовуються ПК видільного класу найуніверсальніший спосіб частинної репрезентації предмета. Друге місце належить тут партитивним словосполученням вимірного стандарту, зокрема конструкціям, парціальний визначник яких виражено назвами із сфери народної метрології. Менш поширені в художньому тексті ПК членованого цілого. Конструкції з дробовим чи відсотковим парціальним визначником знаходять собі місце переважно у творах, де описується життя людей інженерно-технічних професій, в епізодах, присвячених їхній діяльності.
За текстами художніх творів, написаних у різні історичні епохи, можна, крім іншого, простежити еволюційні зміни в системі мовних (насамперед лексичних) засобів матеріалізації значення синтаксичної партитивності (пор. ПК у мові творів Г.Квітки-Основ'яненка і, наприклад, О.Гончара).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Адмони В.Г. Типология предложения // Исследования по общей теории грамматики. М.: Наука, 1968. С. 232 291.
2. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. Изд. 2-ое. М.: Проспект, 1997. 568 с.
3. Алефіренко Н.Ф. Фраземообразующее взаимодействие языковых уровней (на материале украинского и русского языков): Автореф. дис. д-ра филол. наук. К., 1989. 39 с.
4. Алисова Т.Б. Опыт семантико-грамматической классификации простых предложений // Вопросы языкознания. 1970. №2. С.91 98.
5. Андерш Й.Ф. До питання про семантичну структуру речення // Мовознавство. 1984. №5. С. 38 42.
6. Андерш И.Ф. Структурно-семантическая типология простого предложения: Автореф. дис. д-ра филол. наук. К., 1987. 33 с.
7. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в русском языке. К.: Вища школа, 1984. 159 с.
8. Арешенков Ю.А. Грамматическая структура комментаторской речи (на материале информационных передач украинского телевидения и радио): Автореф. дис. кандидата филол. наук. Днепропетровск, 1981. 24 с.
9. Арешенков Ю.А. Особливості вираження персональності в текстах інформаційного стилю //Дослідження з лексикології і граматики української мови. Збірник наукових праць. Випуск 3. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського університету, 2003. С.3 8.
10. Арешенков Ю.А. Функціональна граматика як теоретична основа навчальних курсів української мови // Складні питання вузівського курсу української мови. Науковий збірник. Кривий Ріг: КрДПУ, 2002. С.4 6.
11. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. Минск: Литература, 1998. 1392 с.
12. Арполенко Т.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наукова думка, 1982.
13. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
14. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Изд-во Советская энциклопедия”, 1966. 608 с.
15. Бабайцева В.В. Максимов Л.Ю. Современный русский язык: Синтаксис. Пунктуация. М.: Просвещение, 1981.
16. Баранник Д.Х. Поняттєва категорія порядковості // Мовознавство. 1992. №5. С. 17 19.
17. Баранник Д.Х. Числівник // Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. акад. І.К.Білодіда. К.: Наукова думка, 1969. С.237 264.
18. Баранник О.Ю. Видільні партитивні конструкції в контурі складного речення // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Збірник наукових праць. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського університету, 2003. Вип. 3. С.19 24.
19. Баранник О.Ю. Конструкції з партитивними відношеннями у творах Г.Ф.Квітки-Основ'яненка// Лінгвістичні дослідження. Збірник наукових праць. Випуск 11. Частина 2. Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди. Харків: Видавець Прокопенко Г.Є., 2003. С.75 83.
20. Баранник О.Ю. Лінійні партитивні конструкції з видільним значенням в українській мові // Учёные записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Том 15 (54). № 3. Серия Филология”. Сімферополь, 2002. С.74 82.
21. Баранник О.Ю. Партитивні конструкції в нормативно-правових текстах // Право і лінгвістика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: У 2-х ч. Сімферополь: ДОЛЯ, 2003. Ч.2. С.69 76.
22. Баранник О.Ю. Питання про партитивність в лінгвістичній літературі // Наука і освіта. Збірник наукових праць АН ВШ України. К.: ВПЦ ЕКСПРЕС”, 2003. С.57 63.
23. Баранник О.Ю. Структура і семантика конструкцій з партитивними відношеннями і функціональні стилі української мови // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Т.Шевченка. Луганськ: Вид-во ЛДПУ Альма Матер”. №3(59). 2003. С.70 77.
24. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
25. Белошапкова В.А. Синтаксис // Современный русский язык / Под. ред. В.А.Белошапковой. М.: Высш. шк., 1981. С. 363401.
26. Білик Л.С. Дієслівні словосполучення у східностепових говірках Донеччини: Автореф. дис. канд.філол. наук. Дніпропетровськ, 2003. 20 с.
27. Богданов В.В. О перспективах изучения семантики предложения // Синтаксическая семантика и прагматика. Калинин: КДУ, 1982. С.2238.
28. Богданов В.В. Структурная схема и семантика предложения // Исследования по семантике: Семантические аспекты синтаксиса. Уфа: Изд-во Башк. ун-та, 1985. С.18 26.
29. Бондарко А.В. Основы функциональной грамматики: Языковая интерпретация идеи времени. СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1999. 260 с.
30. Будько М.В. Семантико-синтаксическая структура простого осложнённого предложения: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1992. 20 с.
31. Булыгина Т.В., Крылов С.А. Падеж // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Изд-во Советская энциклопедия”, 1990. С. 335 357.
32. Васильев Л.М. Современная семантика. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
33. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
34. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 220 с.
35. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
36. Вихованець І.Р. Займенник // Українська мова: Енциклопедія. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. С. 173 174.
37. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 224 с.
38. Вихованець І.Р. Родовий відмінок // Українська мова: Енциклопедія. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. С. 518 519.
39. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наукова думка, 1987. 232 с.
40. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
41. Гайсина Р.М. Категория отношения в языке: аспекты рассмотрения // Исследования по семантике: Семантика языка и речи. Уфа: Изд-во Башк. ун-та, 1991. С.7 14.
42. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 361 с.
43. Гегель Г.-В.-Ф. Наука логики. В 3-х т. Т.2: Учение о сущности. М.: Мысль, 1971. С. 150 170.
44. Глобина Л.В. Лексико-семантическое поле партитивной лексики в современном русском языке: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.01 / Воронежский гос. ун-т. Воронеж, 1995. 205 с.
45. Гончаренко В.В. О логике познания объекта как целого (Материалы к лекции). К.: Вища школа, 1975. 25 с.
46. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наукова думка, 1991. 192 с.
47. Грищенко А.П. Внутрішня синтаксична організація простого речення // Синтаксис словосполучення і простого речення (Синтаксичні категорії і зв'язки). К.: Наукова думка, 1975. С. 14 20.
48. Гуйванюк Н.В. Кореферентність синтаксичних одиниць // Мовознавство. 2001. №3. С.88 96.
49. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
50. Длугач Т.Б. Проблемы целого и части // Вопросы философии. 1965. №7. С.173 175.
51. Дмитрук В.І. Квантитативні слова в сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. Володимира Винниченка. Кіровоград, 1998. 199 с.
52. Єсперсен О. Философия грамматики. Перевод с английского В.В.Пасека и С.П.Сафроновой. М.: Изд-во иностранной литературы, 1958. 404 с.
53. Єрмоленко С.Я. Динаміка літературної норми // Українська мова. Колективна монографія / За ред. С.Я.Єрмоленко. Ополе, 1999. С.221 228.
54. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності. К.: Наукова думка, 1998. 431 с.
55. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наукова думка, 1982. 210 с.
56. Журинская М.А. Посессивность // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия”, 1990. С.388 389.
57. Загнітко А.П. Рівнева структура речення і граматичні категорії // ІІІ Міжнародний конгрес україністів: Мовознавство: Матеріали. Харків: Око, 1996. С.189 192.
58. Загнітко А.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. К.: НМК ВО, 1990. 64 с.
59. Загнітко А.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис словосполучення і простого речення. Донецьк: Вид-во ДонДУ, 1993. 177 с.
60. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія: Монографія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 437 с.
61. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк: ДонДУ, 2001. 663 с.
62. Загнітко А.П. Український синтаксис: науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс: У 2-х ч. Ч.1. К.: ІЗМН, 1996. 202 с.
63. Заоборна Марія. Просте речення: Складні випадки аналізу. Навчальний посібник. Тернопіль: Підручники і посібники”, 2002. 126 с.
64. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1973. 352 с.
65. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 352 с.
66. Золотова Г.А. Синтаксический словарь: Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса. М.: Наука, 1988. 440 с.
67. Зубков С.Д. Григорій Квітка-Основ'яненко // Зібрання творів у семи томах. Том перший (Передмова). К.: Наукова думка, 1978. С. 5 26.
68. Зуєв Ю.Й., Музиченко В.Ф. Категорії частина”, ціле” та процедура розчленування // Філософські проблеми сучасного природознавства. Міжвідомчий науковий збірник. Випуск 21. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1970. С. 119 123.
69. Іваницька Н.Л. Вплив сполучуваності повнозначних слів на утворення компонентів синтаксичної структури речення // Мовознавство. 2001. №3. С.97 103.
70. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища школа, 1986. 168 с.
71. Ільїн В.С. Морфологія // Курс сучасної української літературної мови / За ред. акад. Л.А.Булаховського. Т.І. К.: Радянська школа, 1951. С. 288 480.
72. Категории Одно и множество”. К.: Наукова думка, 1992. 234 с.
73. Кокорина С.И. К вопросу о грамматической семантике структурной схемі простого предложения // Спорные вопросы синтаксиса. М.: Наука, 1974. С.5576.
74. Колодяжний А.С. Прийменник. Харків: Вид-во Харківського ун-ту, 1960. 163 с.
75. Кринська Н.В. Семантико-синтаксична категорія наслідку в складному реченні у книжних стилях сучасної української мови: Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 2001. 16 с.
76. Курс сучасної української літературної мови / За ред. акад. Л.А.Булаховського. Т.І. К.: Радянська школа, 1951. 520 с.
77. Курс сучасної української літературної мови / За ред. акад. Л.А.Булаховського. Т.ІІ. К.: Радянська школа, 1951. 408 с.
78. Лашина О.З Проблема объективной природы философской категории части и целого и реальность биологического вида: Автореф. дисс. канд. филос. наук. Воронеж, 1972. 18 с.
79. Лекант П.А. Синтаксис простого предложения в современном русском языке. М.: Высш. шк., 1974. 158 с.
80. Лещенко М.К. Виртуальный и актуальный аспекты предложения. Минск: Вышейш. шк., 1988. 1988. 131 с.
81. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. М.: Советская энциклопедия, 1990. 686 с.
82. Літературознавчий словник-довідник. К.: Видавничий центр Академія”, 1997.
83. Ломтев Т.П. Предложение и его грамматические категории. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. 177 с.
84. Маркарова Т.С. Конструкции с предикатами, выражающими отношения частьцелое” в современном русском язіке: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.01 / Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. М., 1996. 163 с.
85. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. Перевод с французского Н.Д.Андреева. М.: Изд-во иностранной литературы, 1960. 436 с.
86. Масицька Т.Є. Граматична структура дієслівної валентності. Луцьк: Вид-во Волинського ун-ту, 1998. 204 с.
87. Матвіяс І.Г. Займенник // Сучасна українська літературна мова / За заг. ред. акад. І.К.Білодіда. Морфологія. К.: Наукова думка, 1969. С.265 295.
88. Мельничук О.С. Словосполучення // Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. редакцією акад. І.К.Білодіда. К.: Наукова думка, 1972. С.51 117.
89. Меншиков І.І., Попова І.С. Речення як предикативна, комунікативна і функціональн