Семантико-синтаксичні і структурні аспекти цілісних словосполучень сучасної української мови

Краткое описание

Донецький національний університет

На правах рукопису

Балко Марина Володимирівна

УДК 81’367.04

Семантико-синтаксичні і структурні аспекти цілісних словосполучень сучасної української мови

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Загнітко Анатолій Панасович,
доктор філологічних наук, професор

Донецьк 2004

ЗМІСТ

Вступ

С. 6 8

РОЗДІЛ 1.Цілісні словосполучення як синтаксична одиниця: основні підходи до кваліфікації синтаксично зв’язаних словосполучень сучасної української мови

С. 9 51

1.1.Проблема цілісності в лінгвістиці кін. XIX поч. XX ст.

С. 9 15

1.2.Синтаксично зв’язані словосполучення на сучасному етапі вивчення

С. 15 49

1.2.1.Цілісні словосполучення як окрема підкатегорія у межах синтаксичної категорії словосполучення

С. 15 19

1.2.2.Проблема типології синтаксично зв’язаних словосполучень

С. 20 28

1.2.3.Цілісні словосполучення як аналітичні синтаксичні одиниці

С. 28 36

1.2.3.1.Релятивність як обов’язкова ознака аналітичних словосполучень

С.31 34

1.2.3.2.Цілісні словосполучення як вияв функціонального аналітизму

С. 34 36

1.2.4.Дослідження цілісних словосполучень у зв’язку з іншими лінгвістичними теоріями

С. 37 41

1.2.4.1.Синтаксично зв’язані словосполучення у світлі теорії граматичної ідіоматичності

С. 37 39

1.2.4.2.Співвідношення теорії цілісних словосполучень з теорією членів речення

С. 39 41

1.2.5.Питання визначення характеру смислових відношень між компонентами цілісних словосполучень

С. 41 48

1.2.6.Вивчення окремих типів цілісних словосполучень

С. 48 49

Висновки до розділу 1

С. 49 51

РОЗДІЛ 2.Структура цілісних словосполучень

С. 52 113

2.1.Метод моделювання як оптимальний метод опису структури цілісних словосполучень

С.52 55

2.2.Конституентні моделі як найпридатніший тип лінгвістичних моделей для опису структури цілісних словосполучень

С. 55 112

2.2.1.Формально-структурні конституентні моделі цілісних словосполучень

С. 56 112

2.2.1.1. Формально-структурна модель N+N

С. 57 61

2.2.1.2. Формально-структурна модель S+ S

С. 62 71

2.2.1.3. Формально-структурна модель
N+ praep + N

С. 71 74

2.2.1.4. Формально-структурна модель
N+ praep + N

С. 74 80

2.2.1.5. Формально-структурнамодель S+Adj

С. 80 84

2.2.1.6. Формально-структурнамодель S+Adj

С. 84 88

2.2.1.7. Формально-структурна модель
praep (S+ Adj)

С. 88 91

2.2.1.8. Формально-структурна модель S+Adj

С. 92 96

2.2.1.9. Формально-структурна модель
Pronom + N

С. 96 98

2.2.1.10. Формально-структурна модель
praep + S+ praep + S

С. 98 101

2.2.1.11. Формально-структурна модель
N+ N

С. 101 103

2.2.1.12. Формально-структурна модель V f + Inf

С. 103 106

2.2.1.13. Формально-структурна модель Adj praed + Inf

С. 106 107

2.3.1.14. Формально-структурна модель Adv praed + Inf

С. 107 109

2.3.1.15. Формально-структурна модель V f + S

С. 109 112

Висновки до розділу 2

С. 112 113

РОЗДІЛ3. Співвідношення цілісних словосполучень з синтаксично вільними та фразеологічно зв’язаними сполуками

С. 114 179

3.1. Причини необхідності проведення порівняльного аналізу цілісних словосполучень з синтаксично вільними та фразеологічно зв’язаними конструкціями

С. 114 117

3.2. Особливості реалізації валентних властивостей мовної одиниці

С. 117 122

3.3. Специфіка реалізації системно-семантичних зв’язків

С. 122 143

3.3.1. Синтаксична синоніміка на рівні синтаксичних (вільних та зв’язаних) словосполучень

С. 122 130

3.3.2. Варіативність на рівні синтаксичних (вільних та зв’язаних) словосполучень

С. 130 135

3.3.3. Явище антонімії на рівні синтаксичних (вільних та зв’язаних) словосполучень

С. 135 138

3.3.4. Явище омонімії на рівні синтаксичних (вільних та зв’язаних) словосполучень

С. 138 140

3.3.5. Особливості реалізації системно-семантичних зв’язків на рівні фразеологічно зв’язаних словосполучень

С. 140 143

3.4. Особливості вираження морфологічних категорій

С. 143 168

3.4.1. Особливості вираження морфологічних категорій у синтаксично вільних словосполученнях

С. 143 144

3.4.2. Особливості вираження граматичних категорій у цілісних словосполученнях

С. 144 172

3.4.2.1. Цілісні словосполучення, які характеризуються іменними граматичними категоріями

С. 145 169

3.4.2.1.1. Особливості вираження категорії роду у цілісних словосполученнях, що відзначаються іменними граматичними категоріями

С. 145 152

3.4.2.1.2. Особливості вираження категорії числа у цілісних словосполученнях, що мають іменні граматичні категорії

С. 152 162

3.4.2.1.3. Особливості вираження категорії відмінка у цілісних словосполученнях, що мають іменні граматичні категорії

С. 162 168

3.4.2.2. Цілісні словосполучення, яким притаманні дієслівні граматичні категорії

С. 168 172

3.4.3. Особливості вираження морфологічних категорій у фразеологічно зв’язаних словосполученнях

С. 172 177

Висновки до розділу 3

С. 177 179

Висновки

С. 180 183

Список використаної літератури

С. 184 199

Список використаних джерел

С. 200 201

ВСТУП
Актуальність дослідження. Останніми роками значно підвищився інтерес вчених до проблем теорії синтаксичної зв’язаності загалом та до вивчення цілісних словосполучень як складової частини цієї теорії зокрема [Дьячкова 2003; Загнітко 1994, 1996; Іваницька 2002; Кайгородова 1999; Печников 2003; Рагаўцоў 2001 та ін.]. Синтаксично зв’язані словосполучення становили предмет дослідження й вчених середини XX ст. [Ващук 1970; Горпинич 1988; Каншин 1955; Козачук 1982; Москальская 1972; Перетрухин 1958; Шмелёв 1960, 1969 та ін.]. Розвідки вчених присвячено дослідженню синтаксично зв’язаних словосполученнєвих структур у певних аспектах (типологія, функціонування, диференційні ознаки), проте аналізовані синтаксичні одиниці української мови досі є недостатньо вивченими в сучасному мовознавстві. В українській лінгвістиці немає синтезуючої праці, в якій би вивчалися цілісні словосполучення в різних аспектах. Неопрацьованими залишаються багато питань теорії цілісних словосполучень (природа компонентного складу, характер аналітичності, специфіка семантико-синтаксичних відношень між елементами сполук, структурні особливості синтаксично зв’язаних конструкцій, співвідношення цілісних словосполучень з іншими мовними одиницями тощо).
Актуальність дослідження зумовлена не тільки відсутністю в українському мовознавстві праці, в якій би всебічно досліджувались синтаксично зв’язані словосполучення, а й тим, що вивчення цілісних сполук у різних аспектах допоможе глибше зрозуміти природу аналітичних синтаксичних одиниць та чіткіше проводити формально-граматичний розбір речення.
Мета дослідження полягає у системному описі цілісних словосполучень сучасної української мови як аналітичних синтаксичних одиниць у різних аспектах.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
1) проаналізувати основні підходи до вивчення зв’язаних синтаксичних структур у лінгвістиці кін. XIX поч. XXI ст.;
2) визначити основні диференційні ознаки цілісних словосполученнєвих конструкцій як складових окремої підкатегорії у межах синтаксичної категорії словосполучення;
3) охарактеризувати цілісні словосполучення як аналітичні у функціональному плані синтаксичні одиниці;
4) визначити семантичні типи синтаксично зв’язаних сполук;
5) розкрити специфіку реалізації семантико-синтаксичних відношень між компонентами цілісних словосполучень;
6) охарактеризувати метод моделювання як оптимальний метод опису структурних особливостей синтаксично зв’язаних сполучень;
7) створити формально-структурні конституентні моделі цілісних словосполучень та проаналізувати їх (конституентний склад, особливості трансформованості та ускладнення моделей);
8) провести порівняльний аналіз цілісних словосполучень з синтаксично вільними та фразеологічно зв’язаними сполуками щодо а) особливостей реалізації валентних властивостей; б) специфіки вияву системно-семантичних зв’язків; в) особливостей вираження морфологічних категорій у аналізованих типах мовних одиниць.
Об’єкт дослідження становить явище синтаксичної зв’язаності на рівні словосполученнєвих конструкцій. Предметом дослідження є цілісні словосполучення сучасної української мови.
Методика дослідження має комплексний характер, який полягає у використанні різних методів та прийомів, що зумовлено метою і конкретними завданнями. Аналіз цілісних словосполучень проведено із застосуванням методів: описового (у синхронному зрізі), індуктивного, методу моделювання, валентно-дистрибутивного, трансформаційного та порівняльного аналізу, що є на сьогодні важливим для лінгвістичної теорії.
Матеріалом для дослідження стали зібрані шляхом суцільної вибірки реченнєві одиниці, що містять у своєму складі цілісні словосполучення, засвідчені в художніх творах українських письменників XIX XX ст. різних жанрів та стилів, а також у публіцистиці останніх років. Загальний обсяг проаналізованого матеріалу складає 5000 прикладів.
Наукова новизна роботи полягає у виборі об’єкта та предмета дослідження синтаксично зв’язаних конструкцій сучасної української мови. Пропоноване дослідження є першою спробою в українському мовознавстві системного вивчення цілісних словосполучень з використанням фактичного матеріалу, який ще не був предметом лінгвістичних досліджень.
Теоретичне значення дослідження зумовлюється його актуальністю та науковою новизною та полягає у систематизації цілісних словосполучень сучасної української мови за різними ознаками, що сприяє чіткому окресленню меж аналізованих синтаксичних одиниць та відмежуванню їх від подібних мовних явищ. Отже, положення дисертації є важливими для дослідження загальних проблем українського синтаксису.
Практичне значення роботи визначається можливістю застосування результатів дослідження у шкільній та вузівській практиці викладання синтаксису української мови, на семінарських та практичних заняттях з фразеології, а також при здійсненні керівництва під час написання учнями та студентами наукових розвідок.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів:
1. Цілісні словосполучення як синтаксична одиниця: основні підходи до кваліфікації синтаксично зв’язаних словосполучень сучасної української мови;
2. Структура цілісних словосполучень;
3. Співвідношення цілісних словосполучень з синтаксично вільними та фразеологічно зв’язаними сполуками;
висновків, списку використаної літератури, списку використаних джерел.
Зазначена послідовність розміщення структурних елементів дисертації є логічною, такою, що максимально сприяє ефективності розкриття теми дисертаційного дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Цілісні словосполучення сучасної української мови становлять окрему підкатегорію у межах синтаксичної категорії словосполучення.
2. Специфіка синтаксично зв’язаних словосполучень полягає у їх функціональній природі. Являючи собою функціональні аналітичні структури, цілісні словосполучення утворюють на реченнєвому рівні неподільні семантико-синтаксичні комплекси, характеризуючись при цьому збереженням лексичного значення компонентів та розподілом функціонально-значеннєвої ваги між елементами сполуки
3. Цілісні словосполучення становлять синтаксичні конструкції, в основі побудови яких лежать стійкі структурні схеми, що відтворюються в готовому вигляді; ці утворення є стійкими лише у плані своєї граматичної організації й вільно наповнюються лексичним матеріалом. Загальне значення всієї синтаксично зв’язаної конструкції не складається безпосередньо з суми значень її складників, а закріплюється за всією структурною схемою (загальне кількісне значення, значення сумісності, вибірковості) та ін. Ґрунтуючись на загальній семантиці цілісних словосполучень, створюється їх типологія. Ступінь членованості таких конструкцій, як і їх лексико-семантична замкненість, може бути різним, проте спільною для них залишається заданість певної схеми побудови та її незворотність.
4. Завдяки специфічній природі цілісних словосполучень (аналітичному характеру, наявності особливого типу зв’язаності та семантико-синтаксичних відношень тощо) такі синтаксичні одиниці можуть досліджуватися у світлі різних лінгвістичних теорій (теорії синтаксичної зв’язаності, аналітизму, граматичної ідіоматичності, валентності, членів речення та ін.).
5. Специфіка цілісних словосполучень як синтаксичних одиниць впливає на семантико-синтаксичні відношення між компонентами таких побудов. Наявність у структурі синтаксично зв’язаних сполук синсемантичних лексем, перерозподіл значеннєвої ваги між елементами конструкції та функція одного члена речення спричиняють виникнення комплетивних семантико-синтаксичних відношень між складниками цілісних сполучень як базових. Комплетивні смислові відношення можуть або самостійно характеризувати семантику всієї конструкції, або взаємодіяти з іншими типами семантико-синтаксичних відношень, утворюючи, отже, різноманітні синкретичні конструкції.
6. Становлячи споріднені явища з синтаксично вільними словосполученнями, цілісні конструкції відзначаються специфікою компонентного складу. Слова та словоформи у цілісному словосполученні набувають статусу конституентів елементарних конструктів, що мають функціональне навантаження. Повноцінним конституентом у синтаксично зв’язаних словосполученнях може бути й прийменник або співвідносні прийменники, якщо їх наділено функціональною вагою.
7. Цілісні словосполучення, як і інші одиниці синтаксичного рівня мови, можуть моделюватися у структурному аспекті, проте характер модельованості цілісних сполук має свою специфіку. Неможливість у деяких випадках визначити головне та залежне слова у межах цілісного словосполучення, а також поставити питання від одного слова до іншого зумовлює необхідність опису структурних особливостей аналізованих одиниць на найвищому ступені абстракції (шляхом створення формально-структурних конституентних моделей).
8. Формально-структурні конституентні моделі базуються на ідентифікації формальних репрезентацій конституентів (формальних класів слів). Склад конституентів виводиться, ґрунтуючись на комбінаторних та валентних властивостях формально виражених елементів. Ефективність використання формально-структурних моделей для опису внутрішніх структурних властивостей цілісних словосполучень незаперечна, оскільки конституентні моделі цього типу сприяють елементному аналізу синтаксично зв’язаних сполук у плані встановлення їх конституентного складу.
9. Всі формально-структурні моделі цілісних словосполучень сучасної української мови є досить гнучкими (більшою чи меншою мірою), про що свідчить можливість трансформації аналізованих синтаксичних побудов у синонімічні конструкції та ускладнення конституентів моделей (одного або кількох). Характер та ступінь трансформації й ускладнення в різних моделях неоднорідні, проте сама можливість подібних змін у межах цілісних словосполучень засвідчує, що останні є органічною частиною граматичної системи української мови.
10. Цілісні словосполучення, становлячи одиниці синтаксичного рівня, формально споріднені з синтаксично вільними словосполученнями, проте водночас виявляють ознаки, що зближують їх з фразеологічними сполученнями. Отже, проведення порівняльного аналізу цілісних, синтаксично вільних та фразеологічно зв’язаних словосполучень сприяє чіткому виокремленню цілісних одиниць з-поміж подібних мовних явищ, а також глибшому розумінню природи зв’язаності таких конструкцій.
11. Зв’язаність цілісних словосполучень відрізняється від зв’язаності фразеологічних сполук. Перші являють собою одиниці синтаксичного рівня, зв’язаність таких побудов простежується лише на рівні моделей, що вільно наповнюються лексичним матеріалом. Цілісні словосполучення характеризуються денотативністю значення. Фразеологічні сполучення репрезентують лексичний рівень мови, а отже, зв’язаність таких одиниць має семантичний характер і відзначається конотативністю значення.
12. Функціональна природа цілісних словосполучень зумовлює специфіку реалізації ними валентних властивостей, а саме, своєрідну дворівневу валентну структуру досліджуваних синтаксичних одиниць. Дворівнева валентна структура синтаксично зв’язаних словосполучень полягає у тому, що на внутрішньому рівні (в межах самої цілісної конструкції) реалізуються валентні властивості компонентів конструкції, а на зовнішньому щаблі (у реченнєвій структурі) все зв’язане словосполучення як неподільна сполука реалізує валентні властивості, виступаючи носієм валентності, валентним партнером, або валентно незумовленим членом речення.
13. Цілісні словосполучення репрезентують широкий спектр системно-семантичних зв’язків (синонімічні, варіативні, антонімічні, омонімічні). З усіх видів системно-семантичних зв’язків на рівні цілісних словосполучень найширше представлені явища синтаксичної синонімії та варіативності. Синтаксично зв’язані конструкції відзначаються широкими можливостями трансформування у синонімічні синтаксичні одиниці інших порядків, що свідчить про гнучкість та природність цих мовних одиниць. Явища синтаксичної антонімії та омонімії на щаблі синтаксично зв’язаних сполук репрезентовано невеликою кількістю одиниць. Це зумовлюється тим, що сама підкатегорія цілісних словосполучень є кількісно невеликою, порівняно з синтаксично вільними конструкціями.
14. Функціональний характер зв’язаності цілісних словосполучень зумовлює специфіку вираження в них морфологічних категорій, впливаючи на особливості усічення тих чи інших парадигм. Цілісним словосполученням, як і синтаксично вільним, притаманні ті чи інші граматичні значення, проте особливості вираження останніх мають значну специфіку, порівняно з синтаксично вільними сполуками. Багато типів синтаксично зв’язаних словосполучень відзначаються усіченою парадигмою (однією або декількома) і характеризуються нечленованістю на реченнєвому рівні лише у деяких граматичних формах; набуваючи іншої форми, цілісні словосполучення втрачають ознаку зв’язаності, переходячи до розряду синтаксично вільних сполучень.
15. Цілісні словосполучення являють собою поширене та регулярне явище сучасного українського синтаксису, яке є широко представленим у різних функціональних стилях української мови (художньому, публіцистичному, офіційно-діловому, розмовному).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Агапова 1974: Агапова Л.В. Усвоение фразеологических оборотов в сопоставлении со свободными словосочетаниями // Русский язык в школе. 1974. № 3. С. 46 50.
2. Агишев 1969: Агишев Х.Г. О специфике русских словосочетаний, выражающих контрастные значения // Филологические науки. 1969. № 2. С. 46 57.
3. Адмони 1965: Адмони В.Г. Дополнительные функции аналитических форм // Аналитические конструкции в языках различных типов. М.-Л.: Наука, 1965. С. 222 232.
4. Алефіренко 1987: Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища шк., 1987. 135 с.
5. Алиева 1992: Алиева А.В. кызы Системный анализ синтаксически неделимых словосочетаний в современном русском языке: Диссд-ра филол. наук. Баку: Азербайджанский пед. ин-т русск. языка и л-ры им. М.Ф.Ахундова, 1992. 350 с.
6. Ахманова 1950: Ахманова О.С. К вопросу о словосочетании в современном английском языке // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1950. № 6. С. 476 491.
7. Бабайцева 1979: Бабайцева В.В. Русский язык. Синтаксис и пунктуация. М.: Просвещение, 1979. 269 с.
8. Баклушин 1989: Баклушин А.В. Аналитичность и флективность в системе и тексте (на материале современного немецкого языка). Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1989. 184 с.
9. Балли 1955: Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностранной л-ры, 1955. 416 с.
10. Балли 2001: Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 416 с.
11. Балко 2003: Балко М. Цілісні словосполучення сучасної української мови у світлі теорії валентності // Лінгвістичні студії. Зб. наук. праць. Випуск 11 у двох частинах. Ч. 1. Донецьк: ДонНУ, 2003. С. 96 101.
12. Баранник 1966: Баранник Д.Х. Морфологічні особливості числівників // Українська мова і література в школі. 1966. № 6. С. 15 19.
13. Безпояско 1991: Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії (функціональний аналіз). К.: Наук. думка, 1991. 177 с.
14. Бессарабова 1979: Бессарабова Н.Д. Метафорические сочетания в общественно-публицистическом стиле русского литературного языка // Филологические науки. 1979. №1. С. 34 43.
15. Блюмина 1986: Блюмина И.К. Признаки синтаксической нечленимости словосочетаний, выполняющих функцию одного члена предложения // Русский язык в школе. 1986. № 6. С. 73 76.
16. Богдан 1975: Богдан М.М. Значення і синтаксичні функції родового присубстантивного відмінка (безприйменникові конструкції) // Українська мова і література в школі. 1975. № 6. С. 35 45.
17. Бондарко 1987: Бондарко А.В. К истолкованию понятия «функция» // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1987. Т. 46. № 3. С. 195 207.
18. Брицын 1990: Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. К.: Наук. думка, 1990. 318 с.
19. Буслаев 1959: Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Гос. учебно-педаг. изд-во Мин. просвещения РСФСР, 1959. 623 с.
20. Буслаев 1882: Буслаевъ Ф. Учебникъ русской грамматики, сближенной съ церковно-славянскою, съ приложеніемъ образцовъ грамматического разбора. М., 1882. 212 с.
21. Ващук 1970: Ващук В.О. Важкі випадки вираження підмета і його стилістичні особливості // Українська мова і література в школі. 1970. № 12. С. 27 29.
22. Верба 1975: Верба Л.Г. Синтаксическая идиоматика в современном английском языке: Диссканд. филол. наук. К.: Киевский Ордена Ленина Гос. ун-т им. Т.Г.Шевченко, 1975. 169 с.
23. Виноградов 1975: Виноградов В.В. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. 559 с.
24. Виноградов 1972: Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). М.: Высшая шк., 1972. 614 с.
25. Вихованець 1993: Вихованець I.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
26. Вихованець 1992: Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 224 с.
27. Вихованець 1987: Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 232 с.
28. Вінтонів 1997: Вінтонів М.О. Аналіз та аналітизм // Функціонально-комунікативні вияви граматичних одиниць. К.: ІЗМН, 1997. С. 88 92.
29. Гак 1965: Гак В.Г. Десемантизация языкового знака в аналитических структурах синтаксиса // Аналитические конструкции в языках различных типов. М.-Л.: Наука, 1965. С. 129 141.
30. Глинский, Грязнов, Дынин, Никитин 1965: Глинский Б.А., Грязнов Б.С., Дынин Б.С., Никитин Е.П. Моделирование как метод научного исследования. М.: Изд-во МГУ, 1965. 248 с.
31. Голицына, Попова 1973: Голицына Т.Н., Попова З.Д. К проблеме моделирования фразеосочетаний // Проблемы русского фразообразования. Тула: Тульский гос. пед. ин-т им. Л.Н.Толстого, 1973. С. 77 85.
32. Гомас 2000: Гомас О.М. Варіантність і синонімія в словосполученні й реченні: Афторефканд. філол. наук. К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, 2000. 19 с.
33. Горна 1979: Горна П.Г. Моделювання бінарних ад’єктивних словосполучень з залежною відмінковою формою іменника (займенника) // Мовознавство. 1979. № 4. С. 26 31.
34. Городенська 1978: Городенська К.Г. Вираження неозначеної кількості засобами української мови // Мовознавство. 1978. № 4. С. 18 21.
35. Городенська 1991: Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 192 с.
36. Горпинич 1988: Горпинич В.О. Нерозкладні синтаксичні словосполучення в українській мові // Українська мова і література в школі. 1988. № 7. С. 65 70.
37. Горяний 1965: Горяний В.Д. Аналіз іменникових словосполучень з двома прийменниками // Українська мова і література в школі. 1965. № 3. С. 17 20.
38. Горяний 1969: Горяний В.Д. Синтаксична синоніміка словосполучень і речень // Українська мова і література в школі. 1969. № 5. С. 26 28.
39. Гумбольдт 1984: Гумбольдт В. фон Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
40. Гухман 1955: Гухман М.М. Глагольные аналитические конструкции как особый тип сочетаний частичного и полного слова (на материале истории немецкого языка) // Вопросы грамматического строя. М.: Изд-во АН СССР, 1955. С. 322 361.
41. Демьяненко 1967: Демьяненко А.Ф. Типы словосочетаний в русской письменности кон. XVII нач. XVIII в. К.: Наук. думка, 1967. 199 с.
42. Диброва 1979: Диброва Е.И. Вариантность фразеологических единиц в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1979. 192 с.
43. Диброва 1994: Диброва Е.И. Фразеология на современном этапе (опыт исследования в Венгрии) // Вестник МГУ. Серия 9: Филология. 1994. № 5. С. 21 28.
44. Дизенко 1986: Дизенко Н.Д. Существительные с количественным значением в современном русском языке. Дисс канд. филол. наук. М., 1986. 207 с.
45. Долгов 1990: Долгов Ю.С. Тип валентности как грамматическая категория в русском языке // Русское языкознание. К.: Лыбидь, 1990. Вып. 21. С. 44 49.
46. Дудников 1973: Дудников А.В. Синтаксические омонимы // Русская речь. 1973. № 2. С. 88 93.
47. Дьячкова 2003: Дьячкова Н.А. Информативно нечленимые словосочетания в позиции подлежащего // Русский язык в школе. 2003. № 1. с. 81 83.
48. Жирмунский 1965: Жирмунский В.М. Об аналитических конструкциях // Аналитические конструкции в языках различных типов. М.-Л.: Наука, 1965. С. 5 57.
49. Загнітко 1994: Загнітко А.П. Граматичний аналітизм і реченнєва структура // Лінгвістичні студії. Вип. 1. Донецьк: ДонДУ, 1994. С. 41 63.
50. Загнітко 1994: Загнітко А.П. Позиційна модель речення і валентність дієслова // Мовознавство. 1994. №2. С. 48 56.
51. Загнітко 2003: Загнітко А.П. Синтаксична синоніміка і синтаксична деривація: Навчальний посібник. Донецьк: ДонНУ, 2003. 146 с.
52. Загнітко 1996: Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Донецьк : ДонДУ, 1996. 365 с.
53. Загнітко 2001: Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
54. Загнітко 1996: Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). У 2-х частинах. Ч. 1. К.: ІЗМН, 1996. 202 с.
55. Загнітко, Білла 1996: Загнітко А.П., Білла Т. Функціональні особливості метафори в художньому мовленні (на матеріалі поезій О.Олеся) // Лінгвістичні студії. Вип. 2. Донецьк: ДонДУ, 1996. С. 179 211.
56. Зимин 1972: Зимин В.И. К вопросу о вариантности фразеологических единиц // Проблемы устойчивости и вариативности фразеологических единиц. Тула: Тульский гос. пед. ин-т им. Л.Н.Толстого, 1972. С. 70 82.
57. Золотова 1973: Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
58. Зубець 1997: Зубець Н.О. Мінімальні ідіоми в українській мові: Авторефканд. філол. наук. Дніпропетровськ: Дніпропетровський держ. ун-т, 1997. 20 с.
59. Іваницька 2001: Іваницька Н.Л. Вплив сполучуваності повнозначних слів на утворення компонентів синтаксичної структури речення // Мовознавство. 2001. № 3. С. 97 103.
60. Іваницька 2002: Іваницька Н.Л. Теоретичний синтаксис української мови. Ч.1. Вінниця: Вінницький держ. пед. у-нт ім. М. Коцюбинського, 2002. 169 с.
61. Іонова 1976: Іонова І.М. Про обсяг субстантивних словосполучень // Мовознавство. 1976. № 5. С. 83 87.
62. Кайгородова 1999: Кайгородова И.Н. Проблемы синтаксической идиоматики: Автореф д-ра филол. наук. Волгоград: Волгоградский гос. пед. у-нт, 1999. 50 с.
63. Калечиц 1962: Калечиц Е.П. Считаете ли вы необходимым различение вариантов синтаксических единиц? Какие различия представляет вариантность члена предложения, словосочетания, модели предложения и т. д.? // Филологические науки. 1962. № 3. С. 142 146.
64. Каншин 1955: Каншин И.А. Выражение членов предложения неделимыми сочетаниями слов // Учёные записки Башкирского гос. пед. ин-та им. К.А.Тимирязева. Серия филологическая. № 1. Вып. V. Уфа: Башкирское книжное изд-во, 1955. С. 37 59.
65. Кацнельсон 1987: Кацнельсон С.Д. К понятию типов валентности // Вопросы языкознания. 1987. № 3. С. 20 32.
66. Кимпо 1986: Кимпо Г. Аналитизм и его особенности в русском языке (системно-типологический аспект): Диссканд. филол. наук. М.: Ордена дружбы народов Ун-т дружбы народов им. Патриса Лумумбы, 1986. 212 с.
67. Кобилянський 1986: Кобилянський І.Ю. Перифраза як засіб емоційно-образного висловлення думки // Українська мова і література в школі. 1986. № 1. С. 51 55.
68. Козачук 1990: Козачук Г.О. Багатослівні члени речення // Українська мова і література в школі. 1990. № 12. С. 52 59.
69. Козачук 1982: Козачук Г.О. Підмети, виражені словосполученнями // Українська мова і література в школі. 1982. № 1. С. 36 39.
70. Колесников 1992: Колесников А.А. Аналитизм в грамматической системе современного русского языка. Измаил: Измаильский пед. и-нт, 1992. 128 с.
71. Колесников 1994: Колесников А.А. К проблеме парадигматико-компенсирующих свойств аналитических форм в системе современного русского языка // Филологические науки. 1994. № 1. С. 72 80.
72. Колесников 1967: Колесников Н.П. Омонимичные словосочетания в составе предложения // Филологические науки. 1967. - № 6. С. 65 78.
73. Колесников 1960: Колесников Н.П. О синтаксической омонимии в русском языке // Русский язык в школе. 1960. № 3. С. 20 22.
74. Коломієць 1965: Коломієць Л.І. Стійке словосполучення як єдина семантична і синтаксична структура // Міжвузівська наукова конференція з проблем синтаксису української мови. Тези доповідей. Чернівці: Чернівецький держ. ун-т, 1965. С. 166 168.
75. Кононенко 1974: Кононенко В.І. Омоніміка фразеологічних зворотів і вільних сполучень слів // Українська мова і література в школі. 1974. № 3. С. 35 42.
76. Кононенко 1970: Кононенко В.И. Синонимика синтаксических конструкций в современном русском языке. К.: Наук. думка, 1970. 143 с.
77. Кононенко 1976: Кононенко В.И. Системно-семантические связи в синтаксисе русского и украинского языков. К.: Вища шк., 1976. 208 с.
78. Кочинева 1970: Кочинева О.К. Синтаксически неразложимые словосочетания // Русский язык в школе. 1970. № 4. С. 97 100.
79. Кучеренко 1964: Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: у 2-х частинах. Ч.2: Морфологія. К.: Вид-во Київського у-ту, 1964. 159 с.
80. Лагузова 2003: Лагузова Е.Н. Основные тенденции развития описательных глагольно-именных оборотов в русском языке // Русский язык в школе. 2003. № 5. С. 72 77.
81. Ломтев 1960: Ломтев Т.П. Об абсолютных и реляционных свойствах синтаксических единиц (о понятии позиции в теории синтаксиса) // Филологические науки. 1960. № 4. С. 15 28.
82. Ломтев 1956: Ломтев Т.П. Очерки по историческому синтаксису русского языка. М.: Изд-во МГУ, 1956. 596 с.
83. ЛЭС 1990: Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1990. 685 с.
84. Медушевський 1972: Медушевський А.П. Лексичні, фразеологічні й синтаксичні словосполучення // Мовознавство. 1972. № 6. С. 60 66.
85. Мелькумянц 1994: Мелькумянц Н.В. Способы выражения количественных значений в системе русского глагола. Диссканд. филол. наук. Таганрог, 1994. 159 с.
86. Мельничук 1970: Мельничук О.С. Про два синтаксичні рівні формування й опису словосполучень // Мовознавство 1970. № 6. С. 10 16.
87. Меньшиков 1979: Меньшиков И.И. Модель предложения и его парадигма. Днепропетровск: Днепропетровский гос. ун-т, 1979. 80 с.
88. Метлина 1958: Метлина Н.А. Зависимый инфинитив и его синтаксическая роль