Шевчук Інна Володимирівна. Механізми державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні

Краткое описание

Шевчук Інна Володимирівна. Механізми державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні.- Дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.02, Акад. муніцип. упр. - Київ, 2015.- 324 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

УДК 342.951

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник −
Сіцінський Анатолій Станіславович,
доктор наук з державного управління,
професор

КИЇВ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ.........................................................................................15

1.1. Поняття та сутність державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні…………………………………...............................15
1.2. Характеристика та класифікація механізмів державного управління
у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні……………………………………………………….………………….............34
1.3. Правові основи державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні……………………………………………...............47
Висновки до розділу 1……………………………………………………......68
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ………………………………….....................................70
2.1. Аналіз та динаміка показників розвитку фізичної культури і спорту як соціально-економічної системи регіону (на прикладі Чернівецької та Хмельницької областей)…………………………………………………….............70
2.2. Методологічні основи формування державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні…………………….................97
2.3. Стратегічне планування та програмно-цільовий підхід в державному управлінні розвитком фізичної культури і спорту на регіональному рівні…………………………………………………………......................................120
Висновки до розділу 2………………………………………………….........139
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ…………………………………………………...............................................143
3.1. Вдосконалення організаційного механізму державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні…………….................143
3.2. Вдосконалення механізмів державного управління якістю діяльності сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні…................................161
3.3. Вдосконалення правового механізму взаємодії органів державної влади в сфері фізичної культури і спорту з громадськими фізкультурно-спортивними організаціями…………………………………………………..................................182
Висновки до розділу 3……………………………………………….............197
ВИСНОВКИ................................................................................................................201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..............207
ДОДАТКИ…………………………………………………………….......................242

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток фізичної культури і спорту характеризує рівень і якість життя населення країни, сформованість сталих традицій здорового способу життя у повсякденному побуті громадян, розвиток духовної та інтелектуальної культури, визначає місце країни у світовій спортивній індустрії. Науково доведеним та обґрунтованим є факт провідної ролі сфери фізичної культури та спорту в системі освіти і виховання підростаючого покоління, відновлення працездатності та підтримання здорового довголіття громадян, підготовки молоді до професійної діяльності, організації та проведення здорового дозвілля, профілактики правопорушень та девіантної поведінки громадян.
У Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки визначено, що спосіб життя населення України та стан сфери фізичної культури і спорту створюють загрозу та є суттєвим викликом для Української держави на сучасному етапі її розвитку.
В якості провідних чинників, які обумовлюють виникнення кризової ситуації в сфері фізичної культури і спорту виступають проблеми пов’язані із порушенням вимог законодавчих та нормативних документів, які регламентують організацію процесу фізичного виховання в освітній системі України; технічних, нормативних, правових, організаційних вимог щодо надання послуг населенню фізкультурно-спортивного характеру, в тому числі й особам з особливими потребами. На тлі економічної кризи відстежується значне зниження рівня престижності професій в сфері фізичної культури та спорту, а рівень матеріального заохочення працівників бюджетного сектору сягає критично низької межі. Важливим чинником, що обумовлює критичний стан галузі, є недостатнє бюджетне фінансування фізичної культури та спорту, відсутність сприятливого економічного клімату для реалізації інвестиційних проектів, використання позабюджетних механізмів залучення коштів на розвиток галузі в регіонах. Це в свою чергу обумовлює падіння рівня медичного та фармакологічного забезпечення осіб, що займаються фізичною культурою і спортом, особливо спортсменів високого класу, що входять до збірних команд за видами спорту. Вагомим чинником є те, що в Україні майже відсутні товаровиробники високоякісного та доступного за ціною спортивного обладнання та інвентарю, що унеможливлює вирішення проблеми задоволення потреб населення товарами в сегменті спортивної індустрії. Усі вищеозначені проблеми на фоні недосконалої організаційно-правової, економічної державної політики в сфері фізичної культури і спорту, слабкої міжвідомчої координації та взаємодії органів державної влади й органів місцевого самоврядування прогресують та поглиблюють кризові явища в галузі фізичної культури та спорту.
Формування дієвої системи державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні наддасть змогу отримати позитивні результати у таких підсистемах галузі, як: фізичне виховання в системі освіти, фізична рекреація та реабілітація населення за місцем проживання та в місцях масового відпочинку громадян, дитячо-юнацький спорт та спорт вищих досягнень тощо. Позитивних результатів слід очікувати, в першу чергу, внаслідок поглиблення процесів демократизації та децентралізації, оскільки органи місцевої влади мають більші можливості для повного врахування запитів та потреб населення в сфері фізичної культури та спорту. Також, збільшуються можливості громади впливати на державні органи влади, що сприятиме підвищенню ефективності їх діяльності. Процеси децентралізації сприяють формуванню дієвого регіонального рівня державного управління в галузі шляхом надання вагомої частини повноважень центрального органу, що дозволить підвищити якість послуг, що надаються населенню.
У процесі дослідження використовувалися роботи українських та зарубіжних учених, у яких були визначені основоположні засади державного управління та його механізмів, зокрема В.Б.Авер’янова, Г.В.Атаманчука, В.Д.Бакуменка, М.М.Білинської, І.Л.Гасюка, М.В.Гаман, О.І.Дація, Т.В.Іванової, В.Я.Малиновського, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенського, О.А.Машкова, Ю.П.Сурміна, А.С.Сіцінського та ін.
Вагомий внесок у розвиток теоретичного та практичного обґрунтування механізмів державного управління зробили О.Ю.Амосов, В.Д.Бакуменко, В.В.Говоруха, В.М.Князєв, В.В.Корженко, О.Б.Коротич, М.І.Круглов, П.І.Надолішній, Р.М.Рудніцька, Ю.О.Тихоміров, О.В.Федорчак, Л.П.Юзьков та ін.
Дослідженню проблемних питань державного управління фізичною культурою та спортом, що спрямовані на вирішення завдання оптимізації організаційної структури органів державної влади в сфері фізичної культури і спорту присвячені наукові дослідження О.М.Вацеба, І.Л.Гасюка, М.В.Дутчака, Ю.П.Мічуди, Б.М.Шиян та ін.
Не применшуючи значення наукового доробку вищезазначених учених, слід констатувати відсутність на сьогодні у вітчизняній науці державного управління комплексного наукового дослідження механізмів державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні, що є однією із причин недосконалості впровадження цих механізмів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до загально-академічного наукового проекту “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (№ 0108U008164), який виконувався на замовлення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, де роль автора полягала в розробці та науково-практичному і теоретичному обґрунтуванні методологічних засад державного управління фізичною культурою й спортом на регіональному рівні.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту механізмів державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні та розробці на цій основі науково-практичних рекомендацій органам державної влади і органам місцевого самоврядування щодо вдосконалення цих механізмів які спрямовані на розвиток фізичної культури і спорту України в контексті вимог Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016.
Для досягненнямети було поставлено такі завдання:
− здійснити системний аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, нормативно-правової бази щодо сутності, завдань і шляхів реалізації державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні;
− розвинути понятійно-категоріальну базу науки державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні;
– дослідити загальні тенденції розвитку та функціонування галузі фізичної культури та спорту в межах певної адміністративно-територіальної одиниці: на прикладі Хмельницької та Чернівецької області;
– розробити та обґрунтувати методологічні основи формування державного управління розвитком фізичної культури та спорту на регіональному рівні;
– дослідити особливості стратегічного планування розвитком фізичної культури та спорту на регіональному рівні;
– розробити та обгрунтувати процесуальну модель державного управління якістю діяльності сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні;
– визначити та розробити правові основи взаємодії органів державної влади у сфері фізичної культури і спорту з громадськими фізкультурно-спортивними організаціями;
– розробити проект Стратегії розвитку фізичної культури та спорту в регіонах України.
Об’єкт дослідження – державне управління у сфері фізичної культури і спорту в Україні.
Предмет дослідження –механізми державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження є сучасні теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем державного управління фізичною культурою і спортом на регіональному рівні, яка ґрунтується на взаємозв’язках та єдності теорії і практики, змісту та форми, загального, особливого й одиничного.
Досягнення мети та вирішення завдань дослідження здійснювались шляхом використання комплексу загальнонаукових методів, що дозволило систематизувати емпіричну інформацію, здійснити аналіз становлення й сучасного стану державного управління фізичною культурою і спортом.
Формально-логічні методи дослідження були спрямовані на виявлення сутності державного управління фізичною культурою і спортом на регіональному рівні. Проблемний аналіз дозволив структурувати комплекс проблем, що призвів до кризового стану сфери фізичної культури та спорту в регіоні, провести їх типологію та визначити провідні характеристики.
Системний аналіз був спрямований на опис змісту характеристик, структури, функцій, особливостей взаємодії системи державного управління фізичною культурою і спортом на регіональному рівні, виявлення системних взаємозв’язків із зовнішнім та внутрішнім середовищем. Каузальний аналіз дозволив встановити сутність причин, які призвели до виникнення проблемної ситуації в сфері фізичної культури та спорту регіону, виявити сутність причинно-наслідкових зв’язків між суб’єктом та об’єктом управління на регіональному рівні, особливостей їх функціонування. Праксеологічний аналіз застосовувався з метою діагностики змісту діяльності органів державної виконавчої влади в сфері фізичної культури і спорту регіону. Побудова системи ціннісних оцінок досліджуваних явищ, діяльності, процесів, ситуацій з позицій соціальної значущості фізичної культури та спорту для окремого індивіда та суспільства здійснювалась шляхом застосування аксіологічного аналізу. Ситуаційний аналіз вирішував завдання щодо моделювання ситуації, аналізу її складових, умов, наслідків після запровадження розроблених рекомендацій. Розробка рекомендацій органам державної виконавчої влади регіону в сфері фізичної культури та спорту здійснювалась шляхом застосування рекомендаційного аналізу.
Стан розробки досліджуваної проблеми визначався із застосуванням порівняльно-правового методу шляхом поглибленого аналізу даних наукової літератури, праць вітчизняних і зарубіжних учених, впорядкування законодавства з формування організаційної, функціональної структури державного управління фізичною культурою і спортом на регіональному рівні, удосконалення категорійно-понятійного апарату, визначення та класифікації механізмів державного управління сферою фізичної культури та спорту в регіоні.
Методи математичної статистики використовувалися для достовірного визначення рівня розвитку сфери фізичної культури та спорту на теренах Чернівецької та Хмельницької областей. В роботі використано метод статистичних рівнянь залежностей, факторний та кореляційний аналізи, індексний та графічний методи тощо. Аналіз статистичних даних, їх впорядкування та обробка, проводилися з допомогою пакетів прикладних математико-статистичних програм SPSS та програми розрахунку статистичних рівнянь залежностей Р.О.Кулініча.
Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти України, монографії з досліджуваної проблеми, публікації в наукових періодичних виданнях, переважно фахових, матеріали офіційних сайтів органів державної виконавчої і законодавчої влади України, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій, довідкові й статистичні матеріали становили інформаційну й емпіричну базу дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є комплексним дослідженням механізмів державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні, в якому виявлено проблема оптимізації державного управління фізичною культурою та спорту на регіональному рівні для їх подальшого розв’язання шляхом удосконалення механізмів державного управління в цій сфері, а також розробленні науково-практичних рекомендацій органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що спрямовані на розвиток фізичної культури і спорту України в контексті вимог Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016. У дисертаційному дослідженні:
уперше:
– сформульовано та концептуально обґрунтовано методологічні основи формування державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні, а саме: вимоги – організаційні, функціональні, процесуально-цільові; принципи – розподілу праці, ієрархічної впорядкованості, оптимального поєднання процесів централізації та децентралізації, єдності колегіальності та єдиноначалля, єдності розпорядництва та делегування повноважень, організаційної цілісності системи державного управління розвитком фізичної культури та спорту в регіоні, адаптаційної спроможності системи державного управління розвитком фізичної культури та спорту в регіоні; ендогенні (організаційні, функціональні, процесуальні, мотиваційні, комунікаційні, компетентнісні, лідерство керівника) та екзогенні (політичні, системні, соціальні, економічні, суб’єктивно-ціннісні) фактори впливу; загрози та ризики – політичні, економічні, інформаційні, внутрішньо-системні, організаційні;
 розроблено й обґрунтовано процесуальну модель державного управління якістю діяльності сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні на засадах процесного та системного підходів, у якій провідним виступає перший процесний блок, що складається з низки алгоритмічних, комплексних управлінських дій: аналіз змісту потреб населення в сфері фізичної культури і спорту; стратегічне планування та проектування системи їх задоволення послугами відповідної якості; управління якістю ресурсного забезпечення; управління якістю кадрового забезпечення; управління якістю надання фізкультурно-спортивних послуг; управління якістю медичного забезпечення; моніторинг якості діяльності фізичної культури і спорту в регіоні; управління взаємодією з громадськістю із питань якості діяльності фізичної культури і спорту в регіоні; оцінка якості діяльності галузі та удосконалення системи якості фізичної культури і спорту;
удосконалено:
– модель державного управління сферою фізичної культури і спорту на регіональному рівні шляхом включення до неї блоку підвищення якості процесу, що складається з низки алгоритмічних, комплексних управлінських дій, серед яких: аналіз змісту потреб населення в сфері фізичної культури і спорту; стратегічне планування та проектування системи їх задоволення послугами відповідної якості; управління якістю ресурсного забезпечення; управління якістю кадрового забезпечення; управління якістю надання фізкультурно-спортивних послуг; управління якістю медичного забезпечення; моніторинг якості діяльності фізичної культури і спорту в регіоні; управління взаємодією з громадськістю із питань якості діяльності фізичної культури і спорту в регіоні; оцінка якості діяльності галузі та удосконалення системи якості фізичної культури і спорту;
набули подальшого розвитку:
 інституційний механізм взаємодії органів державної виконавчої влади з громадськими організаціями в сфері фізичної культури та спорту шляхом утворення регіональних громадських рад, які мають бути засновані провідними фізкультурно-спортивними громадськими організаціями регіону, юридичними особами і серед яких мають бути представники: обласних осередків Національного олімпійського комітету України, Спортивного комітету України, громадських організації паралімпійського, дефлімпійського спорту, спортивних спілок учнівської та студентської молоді, громадських організації, діючих у відповідності до Закону України “Про органи самоорганізації населення”, окремих федерацій за видами спорту;
 класифікація механізмів державного управління у сфері фізичної культури і спорту за ознаками напрямів та основних завдань, що вирішуються з їх допомогою, з урахуванням науково-предметної сфери їх застосування, а саме: за впливом на об’єкт управління – прямі та непрямі; за рівнями управління – загальнодержавні, регіональні, місцеві; за об’єктністю управління – галузеві або макро, мезо, мікро рівня; структурною ознакою – комплексний та інтегрований, які утворюються поєднанням окремих видів механізмів в одну складну систему (організаційно-правовий, організаційно-економічний, програмно-цільовий тощо); функціональним спрямуванням – економічний, організаційний, правовий, мотиваційний, політичний, інформаційний тощо; за окремими факторами управління розвитком певної соціально-економічної системи – матеріально-технічного, інформаційного, медичного, правового, організаційного, економічного забезпечення;
 система принципів державного управління розвитком фізичної культури та спорту в частині їх змістового та методологічного наповнення за регіональним аспектом, а саме принципами: діалектичної взаємодії суб’єктів та об’єктів регіонального управління; її причинно-наслідкової обумовленості та структурно-ієрархічної організації; диверсифікованого цілепокладання з урахуванням випереджального стану відображення дійсності; регіональної ресурсної спроможності;
 категоріально-понятійна база науки державного управління щодо механізмів державного управління у сфері фізичної культури і спорту у частині визначення категорій: “державне управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні”, “механізм управління фізичною культурою і спортом на регіональному рівні”, “механізми державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють передумови модернізації існуючої системи державного управління у сфері фізичної культури і спорту в регіонах Україні. Основні наукові результати використані для вдосконалення правового, організаційного механізмів, механізму державного управління якістю діяльності сфери фізичної культури та спорту в регіоні, враховані під час розробки регіональних і місцевих програм розвитку фізичної культури та спорту, впроваджені в навчальний процес підготовки фахівців управлінської ланки галузі, в систему післядипломної освіти фахівців відповідних категорій.
Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження були використані:
– Національним університетом державної податкової служби України під час проведення навчальних курсів з дисциплін “Фізичне виховання” та “Спеціальна фізична підготовка”, у розробці методичних рекомендацій для практичної роботи працівників податкової міліції. Результати отримані на основі комплексного аналізу теоретичних положень та концептуальних основ організації професійної підготовки податкової міліції в Україні, закладають теоретичні та практичні основи удосконалення національного законодавства з питань фізичного виховання і спорту, чіткий розподіл функцій та повноважень між компетентними органами державної влади України, які здійснюють управління фізичною культурою і спортом в умовах реформування національного законодавства та його наближення до законодавства країн – членів Європейського Союзу (акт про впровадження від 4 вересня 2014 р. № 14/01-128);
– Науково-дослідним інститутом Державної прикордонної служби України при обґрунтуванні теоретичних положень, висновків і пропозицій Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року щодо реформування системи професійної підготовки особового складу Державної прикордонної служби України, зокрема: запровадження системи підготовки та перепідготовки фахівців у сфері охорони державного кордону, що включає формування фізичної готовності прикордонників до застосування спеціальних засобів та заходів фізичного впливу з метою належної підготовки до професійної діяльності з охорони державного кордону; удосконалення організації фізичної підготовки прикордонників в контексті вимог Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016; запровадження в секторі безпеки та оборони України Стратегії розвитку фізичної культури та спорту з метою підготовки, перепідготовки та комплектування фахівцями для службової діяльності щодо захисту державного кордону України. Дисертантом здійснено системний аналіз підходів до формування організаційної структури безпекового сектору держави в сфері фізичної культури та спорту, запропоновано контур взаємодії органів виконавчої влади в сфері фізичної культури та спорту з структурними підрозділами Державної прикордонної служби України (акт про впровадження від 4 листопада 2014 р. № 17/230);
– Хмельницькою гуманітарно-педагогічною академією під час підготовки магістрів за спеціальністю 8.000009 “Керівник підприємства, установи, організації (в сфері освіти та виробничого навчання)”, зокрема, у розробці навчально-методичного комплексу “Механізми державного управління фізичною культурою і спортом на регіональному рівні”, який сприяє формуванню в слухачів магістратури професійних знань, умінь та навичок в сфері управління фізичною культурою і спортом на рівні обласних управлінь, районних відділів у справах фізичної культури і спорту, освітніх установ регіонального рівня підпорядкування (акт про впровадження від 3 грудня 2014 р. № 11/130).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною працею і містить ідеї, положення, висновки та наукові результати, отримані безпосередньо автором. Сформульовані в дисертації висновки та рекомендації відповідають її змісту й випливають з основних результатів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення й результати дослідження опубліковані автором в матеріалах науково-практичних конференцій, зокрема: “Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України” (Хмельницький, 2014), “Публічне управління: шляхи розвитку” (Київ, 2014), “Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє” (Київ, 2014), “Теорія та практика державної служби” (Дніпропетровськ, 2014).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, із них п’ять статей опубліковано в наукових фахових виданнях з державного управління, одна – в зарубіжному науковому виданні та чотири – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 323 сторінки, з них 206 – основного тексту. Робота містить 1 таблицю в основному тексті та вісім додатків. Список використаних джерел налічує 278 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та вирішено актуальне завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування змісту механізмів державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні, проаналізовано їх сучасний стан та розроблено науково-практичні рекомендації органам державної влади і органам місцевого самоврядування щодо вдосконалення цих механізмів які спрямовані на розвиток фізичної культури і спорту України в контексті вимог Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016. Реалізовані мета і завдання дослідження дають підстави сформулювати такі висновки та запропонувати деякі рекомендації.
1. На підставі системного аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, нормативно-правової бази виявлено, що державне управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні є одним із основних напрямів державної політики у сфері фізичної культури і спорту України. Дослідники консолідовані в тому, що наразі в Україні є назрілою необхідність модернізації системи державного управління в цілому, і в сфері фізичної культури і спорту зокрема. Надзвичайно важливим в цих процесах є регіональний рівень державного управління у сфері фізичної культури і спорту, адже сьогодні чітко окреслились політичні процеси спрямовані на децентралізацію та демократизацію, посилення ролі регіонів в управлінні державою.
Встановлено, що діюча система державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні не здатна повною мірою забезпечити поступальний розвиток галузі, створити умови для покращення спортивної інфраструктури, формувати передумови для забезпечення рівня та якості життя населення. Виведення системи державного управління галуззю із системної кризи можливе за рахунок проведення організаційної, функціональної її перебудови, удосконалення правового механізму взаємодії з громадськими організаціями, процесів управління якістю функціонування галуззю, стратегічного планування та прогнозування.
2. Розвинуто понятійно-категоріальну базу науки державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні. Зокрема, було сформульовано визначення таких понять: “державне управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні”, “механізм управління фізичною культурою і спортом на регіональному рівні”, “механізми державного управління у сфері фізичної культури і спорту на регіональному рівні”, “якість державного управління у сфері фізичної культури і спорту в регіоні”, “державне управління якістю діяльності сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні”.
3. Досліджено загальні тенденції розвитку та функціонування галузі фізичної культури та спорту в межах Хмельницької та Чернівецької області, які полягають: у динаміці показників власних спортивних споруд та збільшення частки комунальної власності свідчать про збільшення ролі регіонального рівня управління фізичною культурою і спортом, що обумовлює необхідність підвищення ефективності управління наявною матеріально-технічною базою, щодо створення умов для розвитку приватного сектору; у зменшенні питомої ваги спеціалістів керівного апарату з вищою освітою в сфері фізичної культури та спорту що вимагає вжиття заходів щодо приведення у відповідність до нормативних вимог якісного стану за освітнім рівнем керівної ланки кадрового корпусу сфери фізичної культури та спорту; у динаміці показників масовості спортивної роботи свідчить, що впродовж 2006-2012 років відбувається зменшення кількості молоді, що займається у спортивних секціях за усіма видами спорту, зменшується кількість спортсменів вищої кваліфікації.
На підставі цього зроблено висновок про зниження ефективності роботи підсистеми за не олімпійськими видами спорту, зменшення якісних значень показників роботи на фоні сталих показників кадрового, фінансового та інших видів забезпечення. Також, слід відзначити наявність негативних процесів у стані управління галуззю, і в першу чергу, це стосується процесів планування та прогнозування стану розвитку галузі у коротко та довгостроковому періодах в частині визначення цільового компоненту діяльності; більшість досліджуваних індексів ефективності діяльності сфери фізичної культури в цілому, а також за окремими підсистемами має негативну динаміку, що обумовлює необхідність розробки відповідних програм розвитку галузі на основі їх врахування; застосування програмно-цільового підходу до розвитку сфери фізичної культури і спорту. Отже, побудова ефективної системи державного управління функціонуванням та розвитком галузі вимагає врахування усіх факторів та чинників, що впливають на показники результативності діяльності.
4. Встановлено, що вихідними передумовами, що обумовлюють необхідність формування системи державного управління розвитком сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні виступають індивідуальні, колективні, суспільні, державні потреби в сфері фізичної культури та спорту.
Визначено, що базис методології формування державного управління розвитком фізичної культури і спорту утворюють змістові основи самого поняття “розвиток”, специфіка та функціональні складові соціально-економічної системи фізичної культури і спорту. На основі загальних законів побудови процесу управління визначено ряд вимог, яких необхідно дотримуватись для формування ефективної системи державного управління розвитком галузі на регіональному рівні: організаційні, функціональні, процесуально-цільові.
Доведено, що в процесі формування ефективної системи державного управління розвитком фізичної культури і спорту на регіональному рівні необхідно дотримуватись ряду наріжних положень, які відображають основні закономірності цього процесу, а саме: принцип розподілу праці, ієрархічної впорядкованості, оптимального поєднання процесів централізації та децентралізації, єдності колегіальності та єдиноначалля, єдності розпорядництва та делегування повноважень, організаційної цілісності системи державного управління розвитком фізичної культури і спорту в регіоні, адаптаційної спроможності системи державного управління розвитком фізичної культури та спорту в регіоні. Отже, важливою методологічною складовою формування ефективної системи державного управління розвитком фізичної культури і спорту є визначення змісту та врахування ендогенних та екзогенних факторів впливу – фактори екзогенного характеру: політичні, системні, соціальні, економічні, суб’єктивно-ціннісні; фактори ендогенного характеру: організаційні, функціональні, процесуальні, мотиваційні, комунікаційні, компетентнісні, лідерство керівника.
5. Установлено, що стратегічне планування розвитку фізичної культури і спорту в регіоні – це цілеспрямований та спеціально організований процес розробки пріоритетних, економічно та соціально обґрунтованих цілей, завдань, показників розвитку галузі та окремих її підсистем в регіоні на основі врахування факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, і які мають бути досягнуті у середньо або довгостроковій перспективі. Стратегічне планування розвитку фізичної культури і спорту в регіонах країни має базуватись на єдиних нормативно-правових засадах та чітко окреслювати коло учасників на кожному із управлінських рівнів: загальнодержавному, регіональному, місцевому. Суб’єктами процесу стратегічного планування мають виступати сформовані робочі групи із спеціалістів в сфері фізичної культури і спорту відповідних департаментів, управлінь, відділів фізичної культури та спорту обласних, районних державних адміністрацій, відділів фізичної культури та спорту виконавчих комітетів міських рад. Слід визначити, що участь широких кіл громадськості в розроблені стратегічного плану є обов’язковою.
Розроблено та обґрунтовано контур процесу стратегічного планування розвитку фізичної культури і спорту в регіоні, який складається з п’яти взаємопов’язаних етапів: підготовчого, цілепокладання, засобоформуюючого етапу, етапів погодження та реалізації.
6. Визначено, що державне управління якістю діяльності сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні – це системна, скоординована, планова діяльність державного органу управління, побудована у відповідності до принципів управління якістю і спрямована на створення систем управління якістю в суб’єктах фізичної культури і спорту, контроль і моніторинг якості послуг з метою визначення їх відповідності та здатності задовольняти потреби та вимоги споживачів.
На підставі цього розроблена процесуальна модель державного управління якістю діяльності сфери фізичної культури і спорту на регіональному рівні. Процесуальна модель розроблена на засадах процесного та системного підходів і визначає зміст основних процесних блоків, провідним з яких виступає перший процесних блок конкретизація якого наведена у багаторівневій матриці моделі державного управління якістю діяльності фізичної культури і спорту в регіоні: аналіз змісту потреб населення в сфері фізичної культури та спорту; стратегічне планування та проектування системи їх задоволення послугами відповідної якості; управління якістю ресурсного забезпечення; управління якістю кадрового забезпечення; управління якістю надання фізкультурно-спортивних послуг; управління якістю медичного забезпечення; моніторинг якості діяльності фізичної культури і спорту в регіоні; управління взаємодією з громадськістю із питань якості діяльності фізичної культури та спорту в регіоні; оцінка якості діяльності галузі та удосконалення системи якості фізичної культури і спорту.
7. Встановлено, що з метою посилення соціальної відповідальності органів державної влади в сфері фізичної культури і спорту регіону, яка полягає в свідомому виконанні своїх функцій, обов’язків перед територіальною громадою, дотримання законів і етичних норм, прагненні досягнути публічно проголошених цілей політики розвитку фізичної культури і спорту в регіоні, необхідно сприяти утворенню регіональних рад фізичної культури і спорту, які мають функціонувати як громадські спілки згідно Закону України “Про громадські об’єднання”. Зазначимо, що регіональні громадські ради мають бути засновані провідними фізкультурно-спортивними громадськими організаціями регіону, юридичними особами і серед яких мають бути: обласні осередки Національного олімпійського комітету України, Спортивного комітету України, громадських організації паралімпійського, дефлімпійського спорту, спортивних спілок учнівської та студентської молоді, громадських організації діючих у відповідності до Закону України “Про органи самоорганізації населення”, окремі федерації за видами спорту, які по певним причинам не є членами відповідних комітетів тощо. Основним статутним завданням діяльності таких рад мають стати здійснення громадського контролю та проведення громадської експертизи діяльності органів державної влади в сфері фізичної культури та спорту, із наданням таким радам юридично закріплених повноважень щодо вжиття відповідних заходів за результатами їх проведення за узгодженим регламентом.
8. Розроблено проект Стратегії розвитку фізичної культури і спорту в регіонах України, під якою слід розуміти керівну лінію, що передбачає скоординовану діяльність органів державної влади, що залучаються до забезпечення сталого регіонального розвитку фізичної культури і спорту, який здатний сприяти економічному зростанню регіонів з вирішенням проблем фізичного, духовного благополуччя населення. Стратегія спрямована на вирішення критичних проблем розвитку фізичної культури і спорту в регіонах має забезпечити створення сприятливого середовища для діяльності суб’єктів господарювання в цій галузі, впровадження інноваційних технологій, позитивні структурні зрушення системи забезпечення якості послуг, доступність широких верств населення усіх регіонів України до цінностей фізичної культури і спорту, їх впровадження в повсякденний побут та культуру Українського народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаптивна фізична культура і паралімпійський спорт Миколаївської області / А. Кісельов, С. Главатий, А. Руденко, В. Майоров, К. Абрамов, Л. Татарова // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2007. – № 6. – С. 125-128.
2. Адміністративне право України: [підруч.] / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
3. Андреева М.Р. Основные задачи и перспективы развития системы управления качеством медицинской помощи в С.-Петербурге [Електронний ресуср] / М.Р. Андреева, М.А. Карачевцева, О.А. Махова, Н.В. Шипачёва // Вестник Росздравнадзора. – 2010. – №5. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/osnovnye-zadachi-i-perspektivy-razvitiya-sistemy-upravleniya-kachestvom-meditsinskoy-pomoschi-v-s-peterburge.
4. Анікєєнко В.М. Сутність і класифікація механізмів державного регулювання розвитку аграрного ринку: [Електронний ресурс] / В.М. Анікєєнко // Теорія та практика державного управління. – 2009. – № 3 (26). – Режим доступу до журн.: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2009-3/doc/3/11.pdf
5. Аронов Г.З. Функции управления качеством в сфере услуг физической культуры / Г.З. Аронов // Ученые записки университета им. П.Ф. Лесгафта. – 2012. – 9 (91) – С. 22-27.
6. Архипова С.А. Управление развитием физической культуры и спорта на основе программно-целевого подхода (на примере Тульской области: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теория и метод. физ. восп., спорт. трен. оздоров. и адапт. физ. культуры” / С.А. Архипова. – Тула. – 2009. – 23 с.
7. Астапова Т.О. Організаційно-правові засади забезпечення участі громадян у місцевому управлінні в Україні / Т.О. Астапова // Державне будівництво. – 2011. – № 2. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2011-2/doc/4/01.pdf
8. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: [курс лекций] / Г.В. Атаманчук [4-е изд., стер.] – М.: Омега- Л, 2006. – 584 с.
9. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: [курс лекцій] / Г.В. Атаманчук [2-е, изд., доп.] – М.: Омега-Л, 2004. – 320 с.