Шутлів Дмитро Сергійович Державний примус у сфері бюджетних відносин

Краткое описание

Шутлів Дмитро Сергійович, тимчасово не працює: «Державний примус у сфері бюджетних відносин» (12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Спецрада Д 17.051.07 у Запо­різькому національному університеті

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова

праця на правах рукопису

ШУТЛІВ ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ

УДК: 347.73

ДИСЕРТАЦІЯ

ДЕРЖАВНИЙ ПРИМУС У СФЕРІ БЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

081- Право

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

Д.С.Шутлів

Науковий керівник Лукашев Олександр Анатолійович, доктор юридичних наук, професор

Ірпінь – 2017

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..…...3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи примусу у сфері бюджетно-правового регулювання……………………………………………………………………...11

1.1 Бюджетні правовідносини як сфера застосування примусу…………...11

1.2 Передумови застосування примусу в бюджетному регулюванні……...40

1.3 Поняття і сутність бюджетно-правового примусу……………………..58

Висновки до розділу 1……………………………………………………….77

РОЗДІЛ 2. Види примусових заходів у бюджетній сфері…………….....82

2.1 Порушення бюджетного законодавства як підстава застосування

заходів бюджетно-правового примусу ……………………………………..…...82

2.2 Забезпечувальні заходи бюджетно-правового примусу

………………………………………………………………………………..110

2.3 Правоприпиняючі заходи бюджетно-правового примусу

……………………………………………………………………………...…139

Висновки до розділу 2…………………………………………………...…176

ВИСНОВКИ………………………………………………………………....182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...188

ДОДАТОК…………………………………………………………………...205

Список литературы

ВИСНОВКИ

При дослідженні проблем, позначених у дисертаційній роботі як актуальні, відповідно до поставленої мети і завдань здійснено теоретичне узагальнення і вирішено наукове завдання, що полягає в наданні характеристики та виявленні особливостей реалізації примусу в бюджетних відносинах, визначенні системи заходів бюджетно-правового примусу, удосконаленні підходів до їх класифікації. На підставі дослідження зроблено такі висновки:

1. Констатовано, що бюджетні правовідносини як сфера застосування примусу – це темпорально обмежені та охоронювані державою суспільні відносини, які врегульовані нормами бюджетного права, виникають

з приводу формування, розподілу та використання коштів бюджетів різних рівнів і спрямовані на задоволення публічного інтересу. Ознаками бюджетних відносин є: а) правовий характер; б) дуалістичність за темпоральною ознакою; в) особливий суб’єктний склад; г) охороняються примусовою силою держави; д) публічний характер.

2. Передумовами застосування бюджетно-правового примусу слід вважати: 1) виключне значення бюджету й бюджетних відносин для розвитку держави та життєдіяльності суспільства; 2) специфічність суб’єктного складу бюджетних правовідносин; 3) особливість методу правового регулювання бюджетно-правових відносин; 4) недосконалість бюджетного законодавства,

наявність колізій та прогалин, що породжує недотримання, обхід встановлених законодавчих приписів і сприяє вчиненню правопорушень у бюджетній сфері.

3. Доведено, що бюджетно-правовий примус – це різновид фінансово-правового примусу, який є системою заходів впливу,

встановлених нормами бюджетного права, що застосовуються до суб’єктів бюджетних правовідносин у разі порушення ними норм бюджетного

183

законодавства з метою забезпечення належного функціонування бюджетної системи й реалізації бюджетних правовідносин.

4. Забезпечувальні заходи у бюджетних відносинах становлять собою сукупність заходів бюджетно-правового примусу, вжиття яких передбачено нормами бюджетного права, що реалізуються у чітко визначений спосіб до суб’єкта бюджетних правовідносин, яким порушено бюджетно-правові норми, з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і відновлення порушеного права держави і територіальних громад як власників публічних коштів. До них належать: 1) зменшення бюджетних асигнувань; 2) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету; 3)

безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів.

5. Доведено, що ознаками забезпечувальних заходів є: а) реалізація уповноваженими органами державної влади та їх посадовими особами; б)

застосування у разі вчинення відповідних бюджетних правопорушень; в) дуалістична мета застосування ‒ примусове виконання обов’язку суб’єкта бюджетних правовідносин, який не виконаний правомірно (добровільно) і, як наслідок, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та реалізація (задоволення) відповідного права чи інтересу держави та (або) територіальних громад як власників публічних коштів; г) триваючий характер.

6. Правоприпиняючі заходи бюджетно-правового примусу запропоновано визначати як сукупність заходів бюджетно-правового примусу, застосування яких передбачено нормами бюджетного права, що реалізуються у чітко визначений спосіб, до суб’єкта бюджетних правовідносин, яким порушено бюджетно-правові норми, з метою припинення відповідного правопорушення і протиправної поведінки суб'єкта. До групи правоприпиняючих заходів бюджетно-правового примусу належать: а) зупинення операцій з бюджетними коштами; б) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо

184

усунення порушення бюджетного законодавства; в) призупинення бюджетних асигнувань; г) зупинення дії рішення про місцевий бюджет.

7. Виділено такі ознаки правоприпиняючих заходів бюджетно-

правового примусу: 1) становлять самостійну групу примусових заходів; 2) підставою застосування є відповідні бюджетні правопорушення; 3) мають власну мету застосування – припинення протиправної поведінки суб’єкта бюджетних правовідносин; 4) не передбачають додаткових обтяжень для платника, який вчинив бюджетне правопорушення.

8. Аргументовано, що вина як елемент суб’єктивної сторони бюджетного правопорушення є обов’язковою умовою для застосування каральних заходів примусу в бюджетних відносинах. При реалізації забезпечувальних, правоприпиняючих або інших заходів бюджетно-

правового примусу вина є необов’язковою, враховується лише протиправність вчиненого діяння (дії чи бездіяльності).

9. Констатовано, що в регулюванні бюджетних відносин застосовуються методи переконання і примусу. Вони різняться за: а) підґрунтям для застосування (примус – порушення законодавчих приписів, переконання – реалізація правомірної поведінки суб’єктів правовідносин); б) варіативністю поведінки суб’єкта (застосування переконання не позбавляє учасника правовідносин діяти на власний розсуд в межах, встановлених законом; при застосуванні примусу суб'єкт, який порушив законодавство, лишається права обирати певну модель поведінки); в) нормативним закріпленням (заходи правового примусу, підстави та особливості його застосування завжди мають нормативне закріплення, стосовно переконання така регламентація зазвичай відсутня); г) колом осіб, до яких може застосовуватися (примус – до конкретного суб’єкта правовідносин (суб’єкта, який вчинив порушення законодавства); переконання – невизначене коло суб’єктів).

10. З огляду на наявність чітко визначеної мети кожної бюджетної програми, а, отже, і цільове призначення грошових коштів, виділених на її

185

фінансування, доведено недоцільність застосування такого забезпечувального заходу бюджетно-правового примусу, як зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, у разі недостатнього обсягу невикористаних бюджетних асигнувань таких розпорядників за іншою бюджетною програмою.

11. Визначено умови, процедуру та наслідки застосування попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства. Умовою є виявлення порушення бюджетного законодавства, визначеного у п.п. 1 – 40 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України. Процедура застосування попередження складається з таких стадії: 1) складання попередження уповноваженим органом; 2) візування попередження та його підписання в органах Казначейства України; 3) реєстрації попередження у Журналі реєстрації попереджень про порушення бюджетного законодавства; 4) спрямування попередження суб’єкту, яким вчинено порушення бюджетного законодавства (вручення особисто чи надіслання з повідомленням про вручення); 5) отримання попередження особою, яка скоїла порушення бюджетного законодавства. Наслідками застосування попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства є: а) контроль за усуненням виявленого бюджетного правопорушення органом, який виніс таке попередження; б) застосування інших заходів впливу, відповідно до ст. 117 Бюджетного кодексу України (на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства, складеного посадовою особою органу, яка винесла попередження у разі, якщо виявлене порушення не усунене в межах зазначеного у попередженні строку, але не більше 30 календарних днів з моменту його винесення).

12. На основі з’ясування сутності й особливостей реалізації державного примусу в бюджетних відносинах зроблено висновок про необхідність удосконалення їх правового регулювання шляхом внесення змін

і доповнень до актів бюджетного законодавства, зокрема: