СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ГРЕЦІЇ

Краткое описание

Академія педагогічних наук України
Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих

На правах рукопису

Проценко Олена Борисівна

УДК 371.14(477+495)

СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ГРЕЦІЇ

13.00.04 – Теорія та методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:

Сисоєва Світлана Олександрівна,
доктор педагогічних наук,
професор, член-кореспондент АПН України

Київ – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….......4
РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ГРЕЦІЇ.………............................................................................................................15
1.1. Історико-педагогічний аналіз реформування педагогічної освіти в Греції...........................................................................................................................15
1.2. Обґрунтування періодів розвитку системи післядипломної педагогічної
освіти в Греції ……...................................................................................................37
1.3.Соціально-економічні чинники розвитку сучасної післядипломної педагогічної освіти в Греції .………………………………………………………58
Висновки до розділу 1……………………………………………………………81
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНА СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ГРЕЦІЇ ………………………………………………………………..85
2.1. Структура системи післядипломної педагогічної освіти в Греції ………..85
2.2. Атестація професійної діяльності вчителів в організації післядипломної педагогічної освіти ……….……………………...………………………………105
2.3. Організаційні форми післядипломної педагогічної освіти в Греції…….124
2.4. Використання досвіду Греції у післядипломній педагогічній освіті Республіки Кіпр…………………………………………………………………145
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….163
РОЗДІЛ 3. ВРАХУВАННЯ ДОСВІДУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ГРЕЦІЇ В УКРАЇНІ …………………………………………………….166
3.1. Сучасні тенденції модернізації післядипломної педагогічної освіти
України ……………………………………………………………………………166
3.2. Спільне й відмінне у післядипломній педагогічній освіті Греції
та України ………………………………………………………………..………185
3.3. Напрями модернізації післядипломної педагогічної освіти України на основі врахування позитивного досвіду Греції …………..……………………197
Висновки до розділу 3……………………………………………………………206
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………………210
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………216
Додаток А…………………………………………………………………………216
Додатки Б…………………………………………………………………………218
Додаток В…………………………………………………………………………228
Додаток Д…………………………………………………………………………230
Додаток Ж ………………………………………………………………………232
Додатки З …………………………………………………………………………233
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………….…………………………......241

ВСТУП
Одним з напрямів модернізації післядипломної педагогічної освіти в Україні є врахування прогресивних ідей та практичних здобутків країн Європи, які за останні роки досягли значних успіхів у реформуванні власних освітніх систем. Це повною мірою стосується й Греції, яка своїми освітніми та виховними традиціями сягає культури античних часів. Гуманістичні ідеї великих грецьких мислителів - Сократа, Платона, Аристотеля слугували підґрунтям та орієнтирами для розбудови педагогічної освіти у всіх країнах світу, мали значний вплив на формування цілей, змісту та методів виховання й навчання молоді.
У 80-х – 90-х роках ХХ століття у Греції значна увага приділялася модернізації післядипломної педагогічної освіти як однієї з ланок неперервного професійного самовдосконалення педагогів. У результаті проведених реформ були сформульовані основні концептуальні положення розвитку післядипломної педагогічної освіти в Греції, визначено нові форми підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних працівників, був переглянутий зміст навчальних програм курсів підвищення кваліфікації та програм післядипломної підготовки у вищих навчальних закладах відповідно до європейських стандартів.
Основні вимоги щодо розвитку системи післядипломної педагогічної освіти в Греції відображено у таких Законах: «Про структуру та функціонування вищих навчальних закладів» (1982); «Про функціонування технологічних навчальних закладів (1983); «Про структуру та функціонування початкової та середньої освіти» (1985); «Про модернізацію вищої освіти» (1992); «Про Національну освітню раду, регулювання питань щодо досліджень в галузі педагогіки, перепідготовку педагогічних працівників та інші положення» (1995); «Про освіту за кордоном, полікультурну освіту та інші положення» (1996); «Про регулювання питань щодо професійної діяльності педагогічних працівників та інші положення» (1998); «Про організацію галузевих відомств початкової та середньої освіти, атестацію професійної діяльності педагогічних працівників, підвищення кваліфікації педагогічних працівників та інші положення» (2002); «Про систему неперервної освіти» (2005); Президентський Наказ «Про організацію та функціонування курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів початкової школи та доповнення до президентського наказу 459/1978 про курси підвищення кваліфікації педагогічних кадрів середньої школи» (1979).
Формування системи підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів у Греції супроводжувалося прийняттям нових законодавчих та нормативних документів, врахуванням кращого світового досвіду та досягнень педагогічної науки. Досвід Греції використовується у реформуванні інших освітніх систем країн-членів Європейського Союзу, зокрема післядипломної педагогічної освіти Республіки Кіпр.
Вихідні концептуальні положення щодо модернізації післядипломної педагогічної освіти в Україні містяться у Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») (1993), Державній програмі «Вчитель» (2002), Національній доктрині розвитку освіти (2002), нормативних документах Міністерства освіти і науки України.
Дослідженню проблем післядипломної педагогічної освіти в Україні приділяється належна увага, зокрема таким її аспектам, як: проблеми неперервної професійної освіти (С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, Н.Г. Ничкало, В.А. Семиченко, С.О. Сисоєва) [13; 25; 48; 71; 76]; особливості сучасної системи педагогічної освіти як неперервної (В.І. Бондар, В.І. Луговий, О.П. Мещанінов) [7; 39; 43]; розвиток післядипломної педагогічної освіти в Україні (К.Б. Віаніс-Трофименко, Л.І. Даниленко, В.В. Олійник, М.І. Романенко) [10; 15; 51; 70], проблеми післядипломної педагогічної освіти у країнах Західної Європи (Велика Британія, Німеччина, Франція) (С.І. Синенко) [72], у скандинавських країнах (О.І. Огієнко, Л.Є. Сігаєва) [50; 81]; порівняльний аналіз професійної освіти в Україні та за рубежем (Н.В. Абашкіна, Н.М. Авшенюк, Ю.В. Кіщенко, Л.П. Пуховська) [1; 2; 28; 68]. В останні роки значна увага приділяється дослідженню андрагогічних аспектів післядипломної педагогічної освіти (Н.Г. Протасова, В.Д. Шарко) [64; 95].
У наукових дослідженнях вітчизняних авторів також досліджувалися проблеми педагогічної освіти в Греції, зокрема: особливості розвитку системи народної освіти в Греції (Л.П. Пуховська); організація початкової та середньої освіти в Греції (О.В. Матвієнко); розвиток системи вищої освіти в Греції в умовах її приєднання до Болонського процесу (Н.О. Постригач); професійна підготовка вчителя початкових класів у сучасній Греції (Ю.М. Короткова), та Республіці Кіпр: виявлення особливостей підготовки вчителів-філологів у Республіці Кіпр (І.В. Соколова); історичний розвиток та сучасний стан системи педагогічної освіти Республіки Кіпр (Н.В. Воєвутко). Однак, система післядипломної педагогічної освіти в Греції ще не була предметом спеціального наукового дослідження, а тому основні тенденції її розвитку не знайшли осмислення й відображення у вітчизняній системі післядипломної педагогічної освіти.
Отже, соціальна значущість модернізації післядипломної педагогічної освіти в Україні в умовах євроінтеграції та приєднання до Болонського процесу та доцільність, у зв’язку з цим, врахування прогресивний ідей та позитивного досвіду розвитку системи післядипломної педагогічної освіти в Греції зумовили вибір теми дисертаційної праці «Система післядипломної педагогічної освіти в Греції».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (до 20.02.07 – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України) «Професійний розвиток фахівців у різних освітніх системах: порівняльний аналіз» (РК 0102U000397). Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Маріупольського державного гуманітарного університету (МДГУ) з теми «Теоретико-методичні засади підготовки філологів за двома спеціальностями у вищих навчальних закладах України» (ДР № 010500809).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 25 січня 2007 року, протокол № 1 та узгоджена у бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 20 березня 2007 року, протокол № 3.
Об’єкт дослідження: неперервна педагогічна освіта в Греції.
Предмет дослідження: система післядипломної педагогічної освіти в Греції в її історичному розвитку.
Мета дослідження: дослідити систему післядипломної педагогічної освіти в Греції; виявити прогресивні ідеї та позитивний досвід, доцільний для використання в модернізації післядипломної педагогічної освіти України.
Відповідно до предмета й мети дослідження визначено такі завдання:
1. Проаналізувати ступінь дослідженості проблеми у педагогічній теорії та практичній діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти Греції та України.
2. Визначити основні етапи реформування педагогічної освіти в Греції.
3. Обґрунтувати періоди розвитку системи післядипломної педагогічної освіти в Греції.
4. Проаналізувати основні моделі у системі післядипломної педагогічної освіти в Греції.
5. Виявити напрями використання досвіду післядипломної педагогічної освіти Греції у післядипломній педагогічній освіті Республіки Кіпр.
6. Визначити спільне та відмінне у розвитку післядипломної педагогічної освіти Греції та України на сучасному етапі.
7. Розробити навчально-методичні матеріали щодо використання прогресивних ідей та позитивного досвіду системи післядипломної педагогічної освіти Греції у модернізації післядипломної педагогічної освіти в Україні.
Методологічною основою дослідження стали філософські ідеї про закони і категорії наукового пізнання й відображення дійсності в людській свідомості; положення про єдність історичного і логічного; розгляд будь-яких фактів і явищ не взагалі, а лише у конкретних умовах відносно певної системи зв’язків, взаємовпливу; принципи історизму і об’єктивності, положення про соціально-економічну зумовленість розвитку системи післядипломної педагогічної освіти, специфічний і неоднозначний характер змін системи на послідовних етапах її розвитку. Провідною концептуальною ідеєю дослідження стало історико-діалектичне розуміння післядипломної педагогічної освіти як активної діяльності педагога, що здійснюється на різних рівнях, в різних умовах і формах; порівняльно-історичний аналіз національного педагогічного досвіду і досвіду Греції, системний та компаративістський аналіз.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення сучасної педагогічної науки в Україні щодо: особливостей формування фахівця в системі неперервної професійної освіти (І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва); методології порівняльної педагогіки (Н.В. Абашкіна, В.Л. Вульфсон, Т.С. Кошманова, З.О. Малькова, О.В. Матвієнко, Л.П. Пуховська, О.В. Сухомлинська); професійної підготовки учителів (В.І. Бондар, О.М. Пєхота, В.А. Семиченко, В.О. Сластьонін); організації післядипломної педагогічної освіти (Л.І. Даниленко, І.П. Жерносек, А.І. Кузьмінський, В.В. Олійник, Н.Г. Протасова, І.О. Титаренко).
У процесі дослідження також було використано праці вчених Греції та Республіки Кіпр щодо: концепції розвитку неперервної освіти (А. Дімітріу, Г. Заріфіс, П. Пападуріс, Г. Філіппу); професійної педагогічної підготовки (М. Кассотакіс, Д. Кладіс. І. Матсангурас, Х. Нова-Калтсуні, П. Папаконстандину, Г. Флуріс); історії розвитку педагогічної освіти (С. Бузакіс, Н. Ексархопулос, М. Іоанніду-Кутселіні, А. Казаміас, П.К. Персіаніс, І.Е. Піргіотакіс, В. Сакєлларіу, М. Сіфакіс), зокрема системи післядипломної педагогічної освіти (А. Андреу, К. Анфопулос, Х. Тзикас, Г.М. Труліс, А. Тсакалідіс); атестації професійної діяльності педагогічних працівників (А. Папастаматис, П. Пасіардіс, Н. Плессас, І. Фікаріс, Х. Франгос); підвищення кваліфікації педагогічного персоналу (Г.Г. Мавроідіс, Г. Мавройоргос, П. Ксохелліс, Х. Нутсос, Н. Пападакіс, Н. Полізос, Г. Типас); перепідготовки педагогів (К. Діамандис, М. Іліу, Г.Г. Папас).
Джерельну базу дослідження становлять документи міжнародних організацій щодо професійної діяльності вчителя, розвитку системи післядипломної педагогічної освіти (ЮНЕСКО – 1976, 2002, 2004; Європейської комісії – 1995, 2006, 2007, 2008); матеріали Європейської мережі інформації й документації в галузі освіти – EURYDICE (Європейський тезаурус у галузі освіти (2004)); монографії та наукові праці грецьких учених з проблеми дослідження (С. Бузакіс, А. Дімарас, Н. Кастис, А.Г. Кірідіс, П. Ксохелліс, Н. Музеліс та інші); аналітичні матеріали Педагогічних інститутів Греції та Республіки Кіпр; архівні документи Салонікського університету імені Аристотеля та Афінського національного університету імені Каподістрії; педагогічна періодика Греції та Республіки Кіпр - Επιθεώρηση Εκπαιδευτικών θεμάτων (Вісник освіти); Επιστήμες αγωγής (Науки про виховання), Νέα παιδεία (Нова освіта), Παιδαγωγική επιθεώρηση (Педагогічний вісник), Σύγχρονη Εκπαίδευση (Сучасна освіта), Τα εκπαιδευτικά (Педагогічні нариси), Το σχολείο και το σπίτι (Школа та родина) тощо; навчальні плани та програми закладів післядипломної педагогічної освіти Греції та України; електронна база даних вищих навчальних закладів Греції; наукові праці (монографії, дисертації, статті) українських та російських науковців; матеріали наукових конференцій, присвячених проблемам розвитку неперервної педагогічної освіти.
До нормативної бази дослідження увійшли нормативні документи України щодо розвитку педагогічної освіти та закони Греції: «Про якість підготовки, умови надання посад інспекторів початкової школи та їх матеріальне утримання» (1922); «Про організацію та управління загальною (початковою та середньою) освітою» (1964); «Про структуру та функціонування загальної освіти» (1976).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та досягнення мети дослідження були використані такі методи: теоретичні: історико-структурний для висвітлення основних компонентів системи післядипломної педагогічної освіти на різних етапах історичного розвитку Греції; хронологічний, що дав змогу проаналізувати розвиток системи післядипломної педагогічної освіти Греції в часовій послідовності; діахронний – для дослідження якісних змін у системі післядипломної педагогічної освіти Греції в межах визначених історичних періодів розвитку; структурно-системного аналізу – з метою теоретичної розробки проблеми; термінологічного аналізу – для визначення базових понять дослідження; педагогічного моделювання; аналізу дисертаційних праць; порівняльно-педагогічний аналіз спорідненості досліджуваних явищ у системах післядипломної педагогічної освіти Греції та України; емпіричні: спостереження для виявлення стану проблеми в педагогічній теорії та практиці; експертного опитування керівників закладів післядипломної педагогічної освіти Греції – для визначення умов організації післядипломної педагогічної освіти; узагальнення педагогічного досвіду для визначення компонентів системи післядипломної педагогічної освіти в Греції.
Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи упродовж 2003 – 2009 років.
На першому етапі (2003 – 2004 рр.) проаналізовано проблему, вивчено історичну, філософську, педагогічну, психологічну літературу, законодавчі та нормативні акти України та Греції; визначено об’єкт, предмет дослідження, сформульовано його мету, завдання.
На другому етапі (2004 – 2007 рр.) здійснено аналіз структури системи післядипломної педагогічної освіти в Греції; виявлено моделі у системі післядипломної педагогічної освіти в Греції; вивчено педагогічний досвід і прогресивні ідеї, накопичені вищими навчальними закладами та закладами післядипломної педагогічної освіти Греції під час стажування в Салонікському університеті імені Аристотеля та Кіпрському університеті.
На третьому етапі (2007 – 2009 рр.) узагальнено результати дослідження щодо системи післядипломної педагогічної освіти Греції; виявлено подібне і відмінне в організації післядипломної педагогічної освіти в Греції та Україні; виявлено напрями модернізації післядипломної освіти учителів в Україні з урахуванням позитивного досвіду Греції; розроблено методичні рекомендації для викладачів та студентів вищих навчальних закладів, слухачів закладів післядипломної педагогічної освіти. Матеріали дослідження було узагальнено, текст оформлено відповідно до вимог. За результатами дослідження підготовлено монографію «Сучасна система післядипломної педагогічної освіти в Греції: загальна характеристика»; визначено перспективи подальших досліджень з означеної проблеми.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що вперше обґрунтовано етапи реформування педагогічної освіти та періоди розвитку системи післядипломної педагогічної освіти в Греції; виявлено тенденції розвитку сучасної системи післядипломної педагогічної освіти Греції; охарактеризовано структуру системи післядипломної педагогічної освіти в Греції (традиційна та інноваційна моделі); виявлено спільні та відмінні тенденції у розвитку національних систем післядипломної педагогічної освіти Греції та України; удосконалено зміст навчальних планів та програм професійної підготовки майбутніх учителів новогрецької та англійської мов; програми з педагогічної практики; подальшого розвитку набули положення щодо напрямів модернізації післядипломної педагогічної освіти України на основі врахування прогресивних ідей системи післядипломної педагогічної освіти Греції.
У науковий обіг уведено українські еквіваленти грецьких понять, які визначають форми післядипломної педагогічної освіти (пропедевтичне, спеціальне, періодичне підвищення кваліфікації, перепідготовка), що полегшує розуміння їх змісту при аналізі наукової педагогічної літератури Греції.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблено і впроваджено: програму спецкурсу «Післядипломна педагогічна освіта в Греції» та методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів під час вивчення спецкурсу «Післядипломна педагогічна освіта в Греції» для викладачів та студентів вищих педагогічних і гуманітарних навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти, слухачів курсів підвищення кваліфікації; навчальні плани та програми з таких дисциплін: «Методика викладання іноземної мови та літератури», «Методика викладання другої іноземної мови», «Шкільний підручник» для викладачів та студентів вищих навчальних закладів.
Основні положення дослідження, які можна використовувати для подальшого дослідження теорії та практики післядипломної педагогічної освіти в Україні та у зарубіжних країнах, викладено у монографії «Сучасна система післядипломної педагогічної освіти в Греції: загальна характеристика». Матеріали дисертації також можуть бути використані під час читання лекцій із порівняльної та зарубіжної педагогіки, теорії та історії педагогіки, лінгвокраїнознавства у вищих навчальних закладах.
Результати роботи впроваджено в Маріупольському державному гуманітарному університеті (довідка № 1927/01 – 20/05 від 19.12.08), Федерації грецьких товариств України (довідка № 256 від 15.12.08), Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 044/408 - 26 від 26.01.09).
Особистий внесок здобувача. У статті «Структура та зміст білінгвальної методичної компетенції майбутніх учителів іноземних мов», яка написана у співавторстві з І.В. Соколовою, автору належить визначення компонентів білінгвальної методичної компетенції майбутніх учителів іноземних мов. У статті «Технологія вивчення мовних здібностей та здатностей до вивчення іноземної мови» (співавтор - І.В. Соколова) автору належить аналіз змісту понять «мовні здібності» та «здатності до вивчення іноземної мови» майбутніх вчителів іноземної мови.
Вiрогiднiсть наукових положень, результатів та основних висновків дисертаційної роботи забезпечувалася використанням оригінальних наукових джерел (законів, постанов, розпоряджень, доповідей, монографій, журнальних статей, статистичних даних); методологічною обґрунтованістю вихідних положень дослідження; використанням методів науково-педагогічного пошуку, адекватних меті, об’єкту, предмету дослідження; застосуванням всебічного кількісного і якісного аналізу дослідницьких даних.
На захист виносяться наукові положення, що розкривають:
- систему післядипломної педагогічної освіти в Греції, яка складається з двох основних моделей - традиційної та інноваційної, що спрямовані на врахування вимог суспільства до сучасного педагога та інтересів суб’єктів педагогічної взаємодії;
- форми організації післядипломної педагогічної освіти в Греції (пропедевтичне, періодичне, спеціальне підвищення кваліфікації; перепідготовка), що спрямовані на вдосконалення майстерності педагогічних працівників упродовж усього терміну професійної діяльності;
- сукупність прогресивних ідей та позитивний досвід системи післядипломної педагогічної освіти Греції, які доцільно використовувати в післядипломній педагогічній освіті України: професійна адаптація новопризначених вчителів; зближення закладів післядипломної педагогічної освіти та школи; створення віртуальної інформаційної педагогічної бази; об’єднання традиційних та телекомунікаційних методів навчання; зміст та організація перепідготовки вчителів для навчання дітей з обмеженими функціональними можливостями.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися під час стажування в Кіпрському університеті (Республіка Кіпр, Нікосія, 2006), на 9 наукових конференціях, у тому числі: міжнародних - «Формування професійної компетентності вчителя в умовах Європейської інтеграції» (Житомир, 2005), «Розвиток еллінізму в Україні у XVII – XXI ст.» (Маріуполь, 2007); всеукраїнських - «Новітні методи викладання іноземних мов у ВНЗ» (Харків, 2004), «Актуальні проблеми сучасної науки» (Київ, 2007), «Сучасні наукові досягнення - 2008» (Миколаїв, 2008); на щорічних (2004-2007, 2009) звітних науково-методичних конференціях професорсько-викладацького складу Маріупольського державного гуманітарного університету.
Публікації. Результати дослідження викладено в 17 наукових та науково-методичних працях, з них 15 праць написано без співавторів, у тому числі: 1 одноосібна монографія, 1 брошура з програмою та методичними рекомендаціями, 5 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 1 стаття у збірнику наукових праць молодих учених Маріупольського державного гуманітарного університету; 9 статей тез у збірниках матеріалів міжнародних, всеукраїнських і міжрегіональних науково-практичних конференцій. Загальний обсяг особистого внеску становить 13,75 друкованих аркушів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 270 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 215 сторінках. Список використаних джерел включає 273 найменування, з них 173 – іноземними мовами.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Науковий аналіз проблеми дослідження засвідчив, що у вітчизняній педагогічній теорії значна увага приділялася вивченню особливостей організації початкової, середньої та вищої освіти Греції, підготовці вчителів початкових класів. Проте система післядипломної педагогічної освіти в Греції недостатньо вивчена вітчизняними науковцями. Актуальність і перспективність дослідження цієї проблеми зумовлюється інтеграцією України у світовий освітній простір і приєднанням до Болонського процесу; необхідністю модернізації післядипломної педагогічної освіти України з урахуванням досягнень європейських країн, зокрема Греції.
2. Система післядипломної педагогічної освіти в Греції розвивалася асинхронно до змін у системі педагогічної освіти, при цьому зміни у системі післядипломної педагогічної освіти передували змінам у системі педагогічної освіти. Виділено та охарактеризовано три етапи реформування педагогічної освіти в Греції. Перший етап (1913–1958 рр.) характеризувався появою нових спеціалізованих педагогічних закладів освіти для підготовки вчителів. До них належали: педагогічні училища, де готували вчителів початкової школи; педагогічні академії, метою яких була підготовка спеціалістів для роботи в педагогічних училищах. На цьому етапі було вдосконалено організацію навчальної діяльності факультетів та відділень Афінського національного університету імені Каподістрії (1932 рік), де мали змогу здобувати знання вчителі середньої освіти. До програм підготовки вчителів поступово вводилися, крім теоретичних, ще й практичні та лабораторні заняття за фахом. Другий етап реформування педагогічної освіти в Греції (1959–1981 рр.) відзначався розробкою нових моделей педагогічної підготовки на базі університетів. При цьому висловлювались різні погляди щодо педагогічної освіти. Перша модель передбачала заснування незалежного вищого педагогічного навчального закладу. Прибічники другої моделі наполягали на заснуванні незалежних педагогічних факультетів в університетах, які б проводили підготовку тільки вчителів та вихователів. Третя модель педагогічної підготовки передбачала заснування педагогічних факультетів в університетах країни, які б отримали широкий спектр функцій та компетентностей, а саме: професійна освіта вчителів та вихователів, педагогічна підготовка викладачів середньої освіти, видача спеціальних педагогічних дипломів, навчання в аспірантурі (докторантурі) за педагогічною спеціальністю, здійснення педагогічних досліджень. На третьому етапі (1982р. і до сьогодні) були засновані педагогічні відділення початкової освіти в усіх університетах країни, де здійснювалася підготовка майбутніх учителів та вихователів.
3. Визначено та обґрунтовано чотири періоди розвитку системи післядипломної педагогічної освіти в Греції. Визначено та обґрунтовано чотири періоди розвитку системи післядипломної педагогічної освіти в Греції, а саме: періоди становлення (1881 – 1921 рр.); структуризації (1922 – 1963 рр.); демократизації (1964 – 1981 рр.) та модернізації системи післядипломної педагогічної освіти Греції (1982 р. і до сьогодні). З’ясовано, що в період становлення системи післядипломної педагогічної освіти в Греції започатковувалися перші державні навчальні заклади, де здійснювалася перепідготовка та підвищення кваліфікації вчителів та викладачів; організація щорічних зборів для обговорення нагальних методичних та педагогічних проблем серед учителів початкової школи; здійснення перепідготовки вчителів за кордоном.
У період структуризації формувалися основні складові системи післядипломної педагогічної освіти - різноманітні форми підвищення кваліфікації та перепідготовки. Виявлено, що особлива увага надавалася перепідготовці вчителів початкової школи, яка здійснювалася у вищому навчальному закладі. Доведено, що розширився спектр форм підвищення кваліфікації вчителів середньої освіти, серед яких можна виділити такі: короткочасна періодична перепідготовка в педагогічному училищі; загальні та локальні збори педагогічних працівників з питань організації навчально-виховної роботи в школі під час літніх канікул; науково-педагогічні конференції та надання допомоги вчителям у самоосвіті.
Період демократизації системи післядипломної педагогічної освіти в умовах переходу від диктаторського до демократичного режиму правління в Греції зумовлювався новою роллю вчителя в демократичному суспільстві, який не тільки передавав учням свої знання, але й формував усебічно розвинену особистість дитини. Тому в цей період переглядаються тпарадигми професійної підготовки та перепідготовки вчителя. Реорганізуються заклади освіти та державні освітні органи, діяльність яких спрямовується на гуманізацію та демократизацію освітнього процесу. До цих закладів можна віднести Педагогічний інститут (м. Афіни), педагогічні училища початкової та середньої освіти, педагогічне училище імені Г. Марасліса для вчителів початкової освіти, курси підвищення кваліфікації вчителів початкової та середньої освіти.
У період модернізації відбулася перебудова системи післядипломної педагогічної освіти Греції відповідно до вимог глобалізованого, інформаційного суспільства. У цей період посилюються вимоги до професійних якостей вчителів (застосування сучасних телекомунікаційних технологій у процесі навчання, здійснення дослідницької роботи); удосконалюються та збагачуються навчальні програми підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів шляхом уведення нових дисциплін (наприклад, «Міжкультурна освіта»); застосовуються дистанційні форми навчання; створюються обласні центри підвищення кваліфікації, Відкритий університет Греції, Центр професійної підготовки, Навчальний центр освіти дорослих, Центр дистанційної освіти.
Система післядипломної педагогічної освіти в Греції розвивалася під впливом низки соціально-економічних та політичних чинників: конфлікти між політичними партіями Греції, вихід з економічної кризи, вступ Греції до Європейського Союзу, підписання Болонської угоди, процеси євроінтеграції, глобалізації та формування інформаційного суспільства. Визначено сучасні тенденції розвитку післядипломної педагогічної освіти в Греції, а саме: реалізація концепції неперервної освіти, тобто наступності базової та післядипломної педагогічної освіти; проектування єдиної системи накопичення навчальних одиниць під час підготовки та підвищення кваліфікації вчителів; удосконалення знань та вмінь педагогів без відриву від професійної діяльності; розширення мобільності працівників освіти; адаптація та підтримка новопризначених учителів, які викладають перший рік у школах, гімназіях або ліцеях країни.
4. Система післядипломної педагогічної освіти в Греції структурно містить дві основні моделі: традиційну та інноваційну, які відображають різні підходи до організації підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів. Традиційна модель спрямована на врахування державних вимог щодо професійної компетентності педагогів відповідно до нормативно-законодавчої бази країни. Інноваційна модель враховує, окрім вимог до професійної компетентності педагогів, ще й особисті потреби та інтереси педагогічних працівників у додаткових знаннях. Визначено, що важлива роль в організації післядипломної педагогічної освіти в Греції відводиться атестації професійної діяльності вчителів, яка виконує діагностичну функцію. Розглянуто моделі атестації (бюрократична, демократична), її види (початкова, формуюча, заключна; зовнішня, внутрішня) та суб’єкти атестації (атестація колегами, директором школи, шкільним консультантом, учнями, батьками). Проаналізовано показники атестації вчителів шкільними консультантами (рівень наукової підготовки, наукова діяльність, планування навчального процесу, вміння застосовувати дидактичні методи, традиційні засоби навчання та педагогічні інновації на уроці, ефективність використання часу на уроці, управління навчальним процесом, якість навчання, педагогічний клімат у класі, оцінювання учнів) та директором школи (ініціативність, відповідальність, поведінка вчителя на уроці та вміння співпрацювати з колегами). Показано, що важливу роль в атестації відіграє шкільний консультант, який разом з учителями аналізує їх педагогічну діяльність і окреслює коло проблем, розв’язати які педагогу мають допомогти курси підвищення кваліфікації.
У результаті теоретичного аналізу у системі післядипломної педагогічної освіти в Греції виділено організаційні форми (пропедевтичне, періодичне, спеціальне підвищення кваліфікації, перепідготовка), які реалізуються в різних закладах освіти країни.
5. Показано, що організація післядипломної педагогічної освіти в Республіці Кіпр увібрала в себе кращий досвід системи післядипломної педагогічної освіти Греції, що відображається в організації післядипломної педагогічної освіти, що відображається в управлінні освітою; інституціях, які здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку вчителів (Педагогічний інститут Греції та Педагогічний інститут Республіки Кіпр, вищі навчальні заклади); механізмі прийняття на роботу педагогічних працівників (за умови відвідування пропедевтичних (в Республіці Кіпр - дослужбових) курсів підвищення кваліфікації); дотримання вимог Європейського Союзу щодо якості підготовки вчителів-європейців. Співпраця вчених Греції та Республіки Кіпр у галузі післядипломної педагогічної освіти налагоджена завдяки організації спільних науково-практичних конференцій та програм обміну вчителями для підвищення їх професійного рівня.
6. У процесі порівняльного аналізу систем післядипломної педагогічної освіти Греції та України визначено спільні та відмінні ознаки у їх розвитку. Основою спільності двох систем є процеси євроінтеграції, демократизації, глобалізації та інформатизації, які стали невід’ємними рушійними силами у розвитку післядипломної педагогічної освіти країн; дотримання принципу неперервності в педагогічній освіті; формування вчителя-європейця; розширення мобільності педагогічних працівників; упровадження дистанційних форм післядипломної освіти. Відмінності класифікуються як організаційні (у визначенні системи післядипломної педагогічної освіти; проведенні курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників з урахуванням їх посад; формах підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів; системі оцінювання досягнень педагогів) та інституційні (у поглядах на визначення закладів післядипломної педагогічної освіти; структурі та змісті програм підвищення кваліфікації вчителів; термінах їх навчання).
7. До пріоритетних напрямів використання прогресивних ідей та позитивного досвіду Греції у модернізації післядипломної педагогічної освіти в Україні віднесено: децентралізацію післядипломної педагогічної освіти; відповідність післядипломної педагогічної освіти інтересам полікультурного суспільства; уведення нових дисциплін у процесі підвищення кваліфікації або перепідготовки вчителів відповідно до вимог Болонського процесу (наприклад, «Полікультурна освіта в європейському освітньому просторі», «Екологічна освіта», «Міжкультурна шкільна психологія»); професійну адаптацію новопризначених вчителів; розвиток дослідницьких умінь у вчителів школи, їх критичного та творчого мислення; зближення закладів післядипломної освіти та школи для підвищення професійної майстерності вчителів без відриву від роботи; створення всеукраїнського віртуального середовища для обміну інформацією та досвідом роботи з метою підвищення кваліфікації педагогів; об’єднання традиційних та телекомунікаційних методів навчання; організацію перепідготовки вчителів, які викладають у спеціальних школах для дітей з обмеженими функціональними можливостями. Розроблено навчально-методичні матеріали щодо використання прогресивних ідей та позитивного досвіду системи післядипломної педагогічної освіти Греції у модернізації післядипломної педагогічної освіти в Україні.
Проведене дослідження не вичерпує всієї проблеми післядипломної педагогічної освіти в Греції. Подальшого дослідження потребують такі її аспекти, як: інноваційна підготовка вчителів початкової та середньої освіти на курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки в Греції; проблеми післядипломної педагогічної освіти викладачів вищих технічних навчальних закладів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашкіна Н. В. Розвиток професійної освіти в Німеччині (кінець ХІХ – ХХст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.04. «Теорія та методика професійної освіти» / Н. В. Абашкіна. – К., 1999. – 46 с.
2. Авшенюк Н. М. Стандартизація професійної підготовки вчителів у Англії й Уельсі (кінець ХХ – поч. ХХІ ст.) : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.04. «Теорія та методика професійної освіти» / Авшенюк Наталія Миколаївна. – К., 2005. – 235 с.
3. Александров В. Основна проблема андрагогіки та шляхи її вирішення засобами сучасних інформаційних технологій / В. Александров // Післядипломна освіта в Україні. – 2005. – № 2. – С. 11–15.
4. Андрощук А. Г. Особливості інтеграції юридичної освіти України в Європейський освітній простір / А. Г. Андрощук // Вища освіта України. Додаток 3 (Т.5) : Вища освіти України у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору: Моніторинг якості освіти : тем. вип. – 2007. – С. 8–14.
5. Бик А. Модернізація післядипломної педагогічної освіти: методологічний дискурс / А.Бик // Післядипломна освіта в Україні. – 2005. – № 1(6). – С. 3–6.
6. Бібік Н. Пріоритети розвитку післядипломної педагогічної освіти / Н. Бібік // Педагогічна газета. – 2001. – № 1(79). – С. 2.
7. Бондар В. І. Педагогічне прогнозування як процес формування прогностичних умінь учителя початкової школи / В. І. Бондар, М. С. Севастюк. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. – 60 с.
8. Буртовий С. Сучасні інформаційні технології в системі післядипломної педагогічної освіти / С. Буртовий // Післядипломна освіта в Україні. – 2006. – № 2(9). – С. 36–37.
9. Вища освіта і Болонський процес : навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / М. Ф. Дмитриченко, Б. І. Хорошун, О. М. Язвінська, В. Д. Данчук. – К. : Знання України, 2006. – 440 с.
10. Віаніс-Трофименко К. Б. Підвищення професійної компетентності педагога / К. Б. Віаніс-Трофименко, Г. В. Лісовенко. – Харків : Основа, 2007. – 175 с.
11. Воевутко Н. Ю. Генезис профессиональной подготовки учителей на Кипре / Н. Ю. Воевутко // Розвиток еллінізму в Україні у XVIII – XXI ст.» : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., 21–23 травня 2007 р. – Маріуполь, 2007. – С. 219–220.
12. Гончаренко С. Гуманізація і гуманітаризація освіти / С. Гончаренко, Ю. Мальований // Шлях освіти. – 2001. – № 2. – С. 2–6.
13. Гончаренко С. Гуманізація і гуманітаризація освіти / С. Гончаренко, Ю. Мальований // Шлях освіти. – 2001. – № 3. – С. 2–8.
14. Глузман А. В. Университетское педобразование: опыт системного исследования : моногр. / А. В. Глушман ; Ин-т педагогики и психологии проф. образования АПН Украины. – К. : Вид. центр «Просвіта», 1996. – 312 с.
15. Даниленко Л. І. Модернізація змісту та структури навчального плану підвищення кваліфікації педагогічних працівників в Інституті післядипломної освіти / Л. І. Даниленко, О. М. Берещук // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 16–20.
16. Даниленко Л. Очно-дистанційне навчання у практиці роботи ЦІППО / Л. Даниленко, А. Чміль, В. Розмариця // Післядипломна освіта в Україні. – 2006. – № 2. – С. 42–46.
17. Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)». – К. : Райдуга, 1994. – 61 с.
18. Десятов Т. М. Неперервна освіта: концептуальні погляди і шляхи розвитку / Т. М. Десятов // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 11–13.
19. Дивак В. В. Перспективи розвитку післядипломної педагогічної освіти / В. В. Дивак, Ю. І. Завалевський, Г. М. Литвиненко // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 21–24.
20. Дистанційні курси підвищення кваліфікації вчителів / Луганський нац. пед. ун-т ім. Т. Шевченка ; Центр інформаційних технологій ; [ред. О. О. Меняйленко, М. А. Семенов, Л. М. Кутепова]. – Луганськ, 2003. – 22 с.
21. Жерносек І. П. Організація відділом освіти науково-методичної роботи в районі : навч.-метод. посібник для системи підвищення кваліфікації керівних і методичних працівників освіти / І. П. Жерносек, В. З. Колібабчук. – К., 2001. – 100 с.
22. Журавльова Т. Г. Особливості дистанційного навчання в системі післядипломної освіти / Т. Г. Журавльова // Управління школою. – 2003. – № 3. – С. 8–13.
23. Загвязинский В. И. Теория обучения: Современная интерпретация : учеб. пособие / В. И. Загвязинский. – М. : Изд. центр «Академия», 2001. – 192 с.
24. Збірка навчальних програм з підвищення кваліфікації керівних кадрів закладів освіти / Харк. обл. наук.-метод. ін-т безперервної освіти ; заг. ред. В. Е. Лунячека. – Х., 2004. – 127 с.
25. Зязюн І. А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти / І. А. Зязюн // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : моногр. / за ред. І. А. Зязюна. – К., 2000. – 636 с.
26. Зязюн І. А. Технологізація освіти як історична неперервність / І. А. Зязюн // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 73–82.
27. Зязюн І. А. Філософсько-гуманістичні та психолого-педагогічні аспекти сучасної освіти / І. А. Зязюн // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти : зб. наук. пр. / ред. кол. І. А. Зязюн (гол. ред.), С. О. Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н. Г. Ничкало, С. О. Сисоєва та ін. – Львів, 2002. – Вип. 8. – С. 11–14.
28. Кіщенко Ю. В. Формування професійної майстерності вчителя в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу : моногр. / Ю. В. Кіщенко. – Херсон : ХДУ, 2004. – 172 с.
29. Клокар Н. І. Вплив глобалізаційних процесів на зміст і завдання післядипломної педагогічної освіти регіону / Н. І. Клокар // Вісник післядипломної освіти. – 2006. – Вип. 3. – С. 17–27.
30. Козаков В. Андроагогіка і технологія навчання викладачів у контексті неперервної освіти: теоретичні і практичні аспекти / В. Козаков, Д. Дзвінчук // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2003. – Вип. 1. – С. 139–146.
31. Короткова Ю.М. Досвід впровадження Болонського процесу у систему професійної підготовки вчителів початкових класів у Греції / Ю. М. Короткова // Гуманізація виховного процесу : зб. наук. пр. / за заг. ред. проф. В. І. Сипченка. – Слов’янськ : Вид. центр СДПУ, 2007. – Вип. XXXVIII. – С. 112–116.
32. Короткова Ю.М. Професійна підготовка вчителя початкових класів у сучасній Греції : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.01. «Теорія та історія педагогіки» / Короткова Юлія Михайлівна. – Х., 2008. – 245 с.
33. Кошманова Т.С. Можливості впровадження американського досвіду професійної підготовки вчителів у теорію і практику сучасної педагогічної освіти України / Т.С. Кошманова // Рідна школа. – 2002. - № 1. – С. 74–77.
34. Кошманова Т. С. Розвиток педагогічної освіти у США (1960 – 2000 рр.) : дис. … докт. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Кошманова Тетяна Сергіївна. – К., 2002. – 577 с.
35. Кремень В. Модернізація системи освіти як важливий чинник інноваційного розвитку держави / В. Кремень // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – № 1. – С. 9–14.
36. Кремень В. Система освіти в Україні: сучасні тенденції і перспективи / В. Кремень // Професійна освіта: педагогіка і психологія : щорічник : укр. та пол. мовами / В. Кремень. – К. ; Ченстохова, 2000. – С. 11–30.
37. Кузьмінський А. Післядипломна педагогічна освіта як структурний компонент системи неперервної освіти / А. Кузьмінський // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – № 1. – С. 15–23.
38. Лещенко О. Ю. Дистанційна освіта – освіта нового тисячоліття / О. Ю. Лещенко, Л. О. Лещенко // Післядипломна освіта в Україні. – 2001. – № 1. – С. 31–38.
39. Луговий В. І. Тенденції розвитку педагогічної освіти в Україні (теоретико-методологічний аспект) : автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.01. «Теорія та історія педагогіки» / В. І. Луговий. – К., 1995. – 48 с.
40. Лунячек В. Е. Стан та перспективи реалізації дистанційного навчання в післядипломній освіті працівників освітньої галузі / В. Е. Лунячек, І. Т. Соколянська // Наша школа. – 2003. – № 2. – С. 72–74.
41. Малькова З. А. Особенности организации педагогических научных исследований в США / З. А. Малькова // Педагогика. – 2002. – № 6. – С. 89–95.
42. Матвієнко О. Освітня система сучасної Греції: структура і реформістський контекст / О. Матвієнко // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2005. – № 1. – С. 193–198.
43. Мещанінов О. П. Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні: теорія і методика : автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.04. «Теорія та методика професійної освіти» / О. П. Мещанінов. – К., 2005. – 42 с.
44. Набока Л. Андрагогізація підготовки методистів до інноваційної освітньої діяльності / Л. Набока // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – № 2. – С. 3–7.
45. Навчально-методичний комплекс підвищення кваліфікації державних службовців V–VII категорії посад; завідувачів відділів (управлінь) освіти райдержадміністрації та міськвиконкомів за дистанційною формою навчання / Центр. Ін-т післядипломної пед. освіти АПН України ; упоряд. Л. Л. Ляхоцька ; за заг. ред. В. В. Олійника. – К. : Міленіум, 2003. – 104 с.
46. Національна Доктрина розвитку освіти України // Освіта України. – 2002. – № 33. – С. 4–6.
47. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : моногр. / за ред. І. А. Зязюна. – К. : Віпол, 2000. – 636 с.
48. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Г. Ничкало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–21.
49. Образование на Кипре // Народное образование. – 2005. – № 1. – С. 148–154.
50. Огієнко О. І. Порівняльно-педагогічні дослідження освіти дорослих у контексті інтеграції до європейського освітнього простору / О. І. Огієнко // Вища освіта України. Додаток 3 (Т.5) : Вища освіти України у контексті інтеграції до Європейськогоосвітнього простору: Моніторинг якості освіти : тем. вип. – 2007. –– С. 172–179.
51. Олійник В. В. Післядипломна педагогічна освіта в Україні у контексті світового розвитку / В. В. Олійник // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 25–29.
52. Олійник В. В. Дистанційне навчання в післядипломній педагогічній освіті: організаційно-науковий аспект / В. В. Олійник, В. О. Гравіт // Післядипломна освіта в Україні. – 2001. – № 1. – С. 39–44.
53. Олійник В. В. Проблеми реформування і розвитку післядипломної освіти / В. В. Олійник, А. С. Нікуліна // Післядипломна освіта в Україні. – 2001. – № 1. – С. 6–9.
54. Організація курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників : метод. рекомендації керівникам відділів освіти, метод. кабінетів, закладів загальної середньої освіти / Луганський ін-т післядипломної пед. освіти ; за заг. ред. Т. М. Сорочан. – Луганськ, 2001. – С. 16–17, 18.
55. Парінов А. В. Реформа вищої педагогічної освіти в Англії: передумови і тенденції розвитку (кінець 80-х років – початок 90-х років ХХ століття) : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.04. «Теорія та методика професійної освіти» / Парінов Андрій Веніамінович. – К., 1997. – 170 с.
56. Петрунина О. Для чего переписывают историю / О. Петрунина // Высшее образование в России. – 2003. – № 6. – С. 137–142.
57. Пєхота О. М. Підготовка майбутнього вчителя як система особистісно-професійного розвитку: концепція, структура, зміст, технології / О. М. Пєхота // Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства. – К. : НПУ, 2000. – Вип. 2. – С. 221–225.
58. Підготовка керівника середнього закладу освіти : навч. посібник для викладачів ін-тів післядипломної освіти, керівників загально-освітніх навч. закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації / Центр. ін-т післядипломної пед. освіти АПН України ; за ред. Л. І. Даниленко. – К. : Міленіум, 2004. – 270 с.
59. Післядипломна педагогічна освіта України: сучасність і перспективи розвитку : наук.-метод. посібник / за заг. ред. В. В. Олійника, Л. І. Даниленко. – К. : Міленіум, 2005. – 230 с. : іл.
60. Постригач Н. О. Зарубіжний досвід застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій у професійному становленні вчителя / Н. О. Постригач // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2008. – № 3. – С. 142–144.
61. Постригач Н. О. Професійна підготовка педагогічного персоналу в Греції / Н. О. Постригач // Вісник Глухівського держ. пед. ун-ту. Серія : Педагогічні науки. – Глухів : ГДПУ, 2008. – Вип. 12. – С. 157–161.
62. Постригач Н. О. Система освіти в Греції: загальні тенденції та перспективи / Н. О. Постригач // Наукові записки нац. пед. ун-ту. Серія : Педагогіка. – 2005. – № 7. – С. 126–132.
63. Постригач Н. О. Теорія і практика впровадження Болонського процесу в систему вищої освіти Греції / Н. О. Постригач // Педагогіка та психологія : наук. вісник Чернівецького держ. пед. ун-ту. – Чернівці, 2006. – Вип. 287. – С. 139–145.
64. Протасова Н. Г. Методологічні основи розвитку та вдосконалення системи післядипломної освіти фахівців / Н. Г. Протасова // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 7–10.
65. Протасова Н. Г. Післядипломна освіта педагогів як відкрита система / Н. Г. Протасова // Післядипломна освіта в Україні. – 2001. – № 1. – С. 10–13.
66. Протопопас А. Анализ данных о высшем образовании в различных областях науки в Греции / А. Протопопас // Социология образования: Дайджест российской и зарубежной прессы. – 1999. – № 11. – С. 27.
67. Професійна освіта в зарубіжних країнах: порівняльний аналіз : моногр. / за ред. Н. Г. Ничкало, В. О. Кудіна. – Черкаси : Вибір, 2002. – 322 с.
68. Пуховська Л. П. Професійна підготовка вчителів у країнах Західної Європи в др. половині ХХ ст. : дис. … докт. пед. наук : спец. 13.00.04. «Теорія та методика професійної освіти» / Пуховська Людмила Прокопівна. – К., 1998. – 354 с.
69. Пуцов В. Теоретичні основи розвитку післядипломної освіти як невід’ємної складової неперервної освіти / В. Пуцов // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – № 2. – С. 7–11.
70. Романенко М. І. Методологічні зміни у післядипломній педагогічній освіті України в контексті соціально-економічних та освітянських реформ / М. І. Романенко // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 3–7.
71. Семиченко В. А. Пріоритети професійної підготовки: діяльнісний чи особистісний підхід? / В. А. Семиченко // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : моногр. / за ред. І. А. Зязюна. – К., 2000. – С. 184.
72. Синенко С. І. Провідні чинники та стратегії розвитку післядипломної освіти педагогів у Західній Європі (Англія й Уельс, Німеччина, Франція) : наук. видання / С. І. Синенко ; за ред. В. В. Олійника. – К. : [ЦІППО], 2001. – С. 30–31.
73. Сисоєва С. О. Високотехнологічні системи освіти дорослих: відкрите навчання / С. О. Сисоєва // Педагогічний процес: теорія і практика. – 2006. – № 4. – С. 200–206.
74. Сисоєва С. О. Педагогічні технології: визначення, структура, проблеми впровадження / С. О. Сисоєва // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2002. – Вип. 4 (8). – С. 77–79.
75. Сисоєва С. О. Педагогічна творчість : моногр. / С. О. Сисоєва. – К. ; Харків : Каравела, 1998. – 150 с.
76. Сисоєва С. О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня / С. О. Сисоєва. – К. : Поліграфкнига, 1996. – 406 с.
77. Сисоєва С. О. Вектор розвитку особистості у постіндустріальному суспільстві / С. О. Сисоєва // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 32–39.
78. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості : підручник / С. О. Сисоєва. – К. : Міленіум, 2006. – 346 с.
79. Сисоєва С. О. Нариси з історії педагогічної думки : навч. посібник / С. О. Сисоєва, І. В. Соколова. – К. : Центр навч. літ., 2003. – 308 с.
80. Сігаєва Л. Зарубіжний досвід освіти дорослих: організаційний аспект / Л. Сігаєва // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2005. – Вип. 3/4. – С. 148–152.
81. Сігаєва Л. Освіта дорослих у скандинавських країнах / Л. Сігаєва // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2004. – Вип. 3/4. – С. 241–249.
82. Сластьонін В. О. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація / В. О. Сластьонін, О. Г. Мороз, Н. І. Філіпенко. – К. : Правда Ярославичів, 1997. – 166 с.
83. Сніцар Л. П. Проблеми інтеграції діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти / Л. П. Сніцар // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. пр. – К. : Міленіум, 2005. – 263 с.
84. Соколова І. В. Професійна підготовка майбутнього вчителя-філолога за двома спеціальностями : моногр. / МОН України. АПН України. Ін-т пед. освіти і освіти дорослих ; за ред. С. О. Сисоєвої. – Маріуполь ; Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2008. – 400 с.
85. Сорочан Т. М. Безперервний процес професіоналізму педагогів у системі післядипломної освіти / Т. М. Сорочан // Післядипломна освіта в Україні. – 2005. – № 1. – С. 75–80.
86. Сорочан Т. М. Обласний інститут післядипломної педагогічної освіти: напрямки впровадження Національної Доктрини розвитку освіти / Т. М. Сорочан // Освіта на Луганщині. – 2001. – № 2. – С. 18–22.
87. Софоклис Я. С. Просвещение и подготовка кадров в Республике Кипр / Я. С. Софоклис // Педагогика. – № 1. – 1997. – С. 112–115.
88. Старченко К. Педагогічна діагностика професійної компетентності педагогічних працівників / К. Старченко, Г. Васильєва // Післядипломна освіта в Україні. – 2005. – № 1 (6). – С. 52–57.
89. Степанова Е. И. Умственное развитие и обучаемость взрослых : учеб. пособие / Е. И. Степанова. – Л., 1981. – 84 с.
90. Терентьєва Н. Греки в Україні: історія та сучасність : навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / Н. Терентьєва, / К. Балабанов. – К. : «Аквілон-Плюс», 2008. – Ч. ІІ. – 320 с.
91. Типові навчальні плани та анотовані програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників системи загальної освіти : (метод. рекомендації для ін-тів післядипломної пед. освіти) / Л. І. Даниленко [та ін.] – К. : Логос, 2005. – 59 с.
92. Титаренко І. О. Післядипломна освіта вчителя початкових класів в системі методичної роботи загальноосвітньої школи : автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / І. О. Титаренко. – К., 2005. – 22 с.
93. Чепурна Н. М. Модернізація післядипломної педагогічної освіти у контексті сучасних соціокультурних змін / Н. М. Чепурна // Педагогічний вісник (Черкаський ОІПОПП). – 2008. – № 4. – С. 2–4.
94. Чернишов О. І. Шляхи модернізації післядипломної освіти / О. І. Чернишов // Педагогічна скарбниця Донеччини. – 2007. – № 2. – С. 7–11.
95. Шарко В. Д. Андрагогічний підхід до організації навчання вчителів в системі післядипломної освіти : метод. посібник для організаторів, викладачів, працівників системи післядипломної освіти / В. Д. Шарко. – Херсон : «Олді-плюс», 2003. – 96 с.
96. Шахірєва Н. Про інноваційні процеси в післядипломній освіті / Н. Шахірєва // Вересень. – 2002. – № 1 (19). – С. 74–76.
97. Яворська Г. Х. Становлення андрагогіки як науки про освіту дорослих / Г. Х. Яворська // Наука і освіта. – 2007. – № 3. – С. 115–117.
98. Якса Н. Полікультурна освіта студентів у педагогічній науці і практиці країн Західної Європи та США / Н. Якса // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2007. – Вип. 1/2. – С. 166–172.
99. Ясінська Н. Розвиток екологічної спрямованості педагогів у процесі післядипломної освіти / Н. Ясінська // Педагогічний пошук. – 2005. – № 4. – С. 4–5.
100. About Greece / еd. by G. Douskas, P. Smerlas ; Ministry of Press and Mass Media Secretariat General of Information. – 2001. – P. 253–276.
101. Besnard P. Sociopedagogie de la formation dew adultes / P. Besnard. – Paris, 1974. – P. 36.
102. Debesse M. Οι παιδαγωγικές επιστήμες. Το εκπαιδευτικό λειτούργημα και η μόρφωση και επιμόφωση των εκπαιδευτικών λειτουργών : 8 τ. / M. Debesse, G. Mialaret [Μετάφραση Η.Βιγγόπουλος, Γ.Βασδέκης]. – Αθήνα : Δίπτυχο, 1980. – 774 σ.
103. Common European Principles for Teacher Competences and Quolifications [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //ec.europa.eu/education/policies/2010/doc/principles_en.pdf
104. Le Houx M. Evolution des concepts et des functions / M. Le Houx // Traite des Pedagogiques. – Vol. 8. – P. 26–27.
105. Open eClass – Πλατφόρμα Ασύγχρονης Τηλεκπαίδευσης [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eclass.gunet.gr/info/about.php
106. Psycharis S. Initial teacher education and continuous professional education in Greece / S. Psycharis // Strategies of Change in Teacher Education – European Views : proceedings of the ENTEP/BLK conference held at the Feldkirch College of Teacher Education, January 2002. – Feldkirch : Pädagogishe Akademie Feldkirch, 2002. – P. 158–159.
107. Psycharis S. The role of Graduate and Postgraduate Studies and Research in Teacher Education Reform Policies in Greece / S. Psycharis // The role of Graduate and Postgraduate Studies and Research in Teacher Education Reform Policies in European Union : proceedings of the conference, June 10–11 2001. – Umeå, Sweden. – P. 111–113.
108. Rogers A. Η εκπαίδευση ενηλίκων / A. Rogers [Μετάφραση Μ.Κ.Παπαδοπούλου, Μ.Τομπρού]. – Αθήνα : Μεταιχμιο, 1999. – Σ. 24.
109. Αγγελίδης Π. Η επιμόρφωση των εκπαιδευτικών στην Κύπρο : αποδήμοση κάποιων παραδοσιακών αντιλήψεων / Π. Αγγελίδης, Μ. Ζεμπύλας // Πρακτικά VII Παγκυπρίου Συνεδρίου Παιδαγωγικής Εταιρίας Κύπρου «Η εκπαιδευτική έρευνα στην εποχή της παγκοσμιοποίησης». – Λευκωσία, 2002. – Σ. 177–181.
110. Αθανασιάδης Χ. Η Επιμόρφωση / Χ. Αθανασιάδης // Σύγχρονη εκπαίδευση. – τ. 94. – 1997. – Σ. 84–85.
111. Αλεξοπούλου Δ. Σ. Εξέλιξη προσωπικού, οργάνωση και διοίκηση Μέσης Εκπαίδευσης / Δ. Σ. Αλεξοπούλου, Σ. Φ. Κουμπή // Σύγχρονη εκπαίδευση. – 1982. – τ. 9. – Σ. 108–110.
112. Ανδρέου Α. Επισκόπηση του θεσμού της επιμόρφωσης των εκπαιδευτικών στη χώρα μας / Α. Ανδρέου // Σύγχρονη εκπαίδευση. – 1982. – τ. 9. – Σ. 34–42.
113. Ανδρέου Α. Η εξ αποστάσεως επιμόρφωση των εκπαιδευτικών / Α. Ανδρέου // Επιστήμες αγωγής. – 2004. – τ. 3. – Σ. 141–150.
114. Ανδρέου Α. Η μετεκπαίδευση των δασκάλων στο Πανεπιστήμιο Αθηνών (1922 – 1964) / Α. Ανδρέου // Πρακτικά του Διεθνούς Συμποσίου «Ιδεολογία και παιδεία». – Αθήνα, 1989. – Σ. 423–444
115. Αντιστοχία κωδικών κατά διδακτικό αντικείμενο [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.2pek.att.sch.gr/EISAGOGIKI_EPIMORFOSI/_ 2008_2009 /NEO%Kodikoi%Didaktikon%20Antikeimenon.pdf
116. Αριστοδήμου Χ. Η δομή και η λειτουργεία της Α/βάθμιας εκπαίδευσης στην Κύπρο / Χ. Αριστοδήμου // Σύγχρονη εκπαίδευση. – 1995. – τ. 62/83. – Σ. 49–54.
117. Αθανασιάδης Χ. Για την αξιολόγηση των εκπαιδευτικών / Χ. Αθανασιάδης // Σύγχρονη εκπαίδευση. – 1997. – τ. 96/97. – Σ. 156–157.
118. Αυγητίδου Σ. Η έρευνα δράσης ως μέθοδός επιμόρφωσης των εκπαιδευτικών/ Ενα παράδειγμα / Σ. Αυγητίδου // Παιδαγωγική επιθεώρηση. – 2005. – τ. 39. – Σ. 39–55.
119. Βαλκάνος Ε. Προβλήματα δια βίου εκπαίδευσης εκπαιδευτικών. Η Εκπαίδευση στην ανάπτυξη / Ε. Βαλκάνος // Τα εκπαιδευτικά. – 2002. – τ. 63–64. – Σ. 129.
120. Βακαλόπουλος Κ. Α. Ιστορία της Ελλάδος. Απο τη γένεση του νέου ελληνισμού (1204) στη σύγχρονη Ελλάδα (2000) / Κ. Α.Βακαλόπουλος . – Εκδοτικός οίκος Α.Σταμούλη, 2005. – 527 σ.
121. Βέκρης Ε. Επιμόρφωση: διαπιστώσεις – αρχές και μορφές / Ε. Βέκρης // Σύγχρονη εκπαίδευση. – 1983. – τ. 10. – Σ. 70–73.
122. Βεργίδης Δ. Νεοφιλελευθερη εκπαιδευτική πολιτική και επιμόρφωση των εκπαιδευτικών / Δ. Βεργίδης // Σύγχρονη εκπαίδευση. – 1993. – τ. 69. – Σ. 43–49.
123. Βεργίδης Δ. Από τις σχολές επιμόρφωσης στα περιφερειακά επιμορφωτικά κέντρα: κριτική επισκόπηση της επιμόρφωσης των εκπαιδευτικών / Δ. Βεργίδης // Ελληνική εκπαίδευση: προοπτικές ανασυγκρότησης και εκσυγχρονισμού / Α. Μ. Καζαμίας, Μ. Κασσωτάκης. – Αθήνα : GUTENBERG, 1990. – Σ. 477–493.
124. Βεργόπουλος Κ. Οικονομική κρίση και εκσυγχρονισμός στην Ελλάδα και στην Ευρωπαϊκό νότο / Κ. Βεργόπουλος // Η Ελλάδα σε εξέλιξη. – Αθήνα : Εκδοση Εξάντας, 1986. – Σ. 61–105.
125. Γαρδέλη Σ. Τα σχολεία επιμόρφωσης μέσα στη νέα εκπαιδευτική πραγματικότητα / Σ. Γαρδέλη // Σύγχρονη εκπαίδευση. – 1983. – τ. 11. – Σ. 79–80.
126. Γέρου Θ. Βαθιές τομές στην εκπαίδευση (1981 – 1985) / Θ. Γέρου. – Αθήνα : GUTENBERG, 1985. – 106 σ.
127. Γεωργίου Γ. Μορφές επιμόρφωσης / Γ.Γεωργίου // Μόρφωση – Επιμόεφωση – Μετεκπαίδευση – Μεταπτυχιακές Σπουδές : 14ο Πανελλήνιο εκπαιδευτικό συνέδριο Δ.Ο.Ε.–Π.Ο.Ε.Δ. – Κέρκυρα, 2000. – Σ. 178–179.
128. Γκανάκας Ι. Πρόγραμμα επιμόρφωσης για την αξιολόγηση του εκπαιδευτικού έργου / Ι. Γκανάκας, Δ. Μαυροσκούφης, Μ. Μλεκάνης // Νέα παιδεία. – 2005. – Σ. 106–121.
129. Γκόλιαρης Χ. Οι επιμορφωτικές ανάγκες των εκπαιδευτικών της Α/θμιας εκπαίδευσης / Χ. Γκόλιαρης // Σύγχρονη εκπαίδευση. – 1998. – τ. 101. – Σ. 83–88.
130. Γραβάνη Μ. Ετήσια επιμορφωτικά προγράμματα για εκπαιδευτικούς της Δευτεροβάθμιας Εκπαίδευσης / Μ. Γραβάνη // Παιδαγωγική επιθεώρηση. – 2005. – τ. 40. – Σ. 103–119.
131. Δημαράς Α. Η μεταρρύθμιση που δεν έγινε (Τεκμήρια ιστορίας). – Αθήνα : Νέα Ελληνική Βιβλιοθήκη. – 228 σ.
132. Δημητρίου Α. Νέες επιστήμες μάθησης και η δια βίου εκπαίδευση των δασκάλων // Μόρφωση – Επιμόρφωση – Μετεκπαίδευση – Μεταπτυχιακές Σπουδές : 14ο Πανελλήνιο εκπαιδευτικό συνέδριο Δ.Ο.Ε. – Π.Ο.Ε.Δ. – Κέρκυρα, 2000. – Σ. 62–68.
133. Διαμαντής Κ. Μετεκπαίδευση εκπαιδευτικών / Κ.Διαμαντής // Σύγχρονο νηπιαγωγείο. – 1998. – τ. 4. – Σ. 197–201.
134. ΔΟΕ: Επιμόρφωση εκπαιδευτικών [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.doe.gr/index.php?categoryid=28
135. Δούκας Χ. Το μέλλον είναι η παιδεία. Προβληματισμοί και αναζητήσεις για την εκπαίδευση και τον εκαπαιδευτικό / Χ. Δούκας. – Αθήνα : Εκφραση, 1993. – 135 σ.
136. Εξαρχόπουλος Ν. Η μετεκπαίδευση των δημοδιδασκάλων εν τω Πανεπιστημίω / Ν. Εξαρχόπουλος. – Б.г. : Επετηρίς Δημοτικής Εκπαιδεύσεως, 1932. – Σ. 17–25.
137. Επιμόρφωση των εκπαιδευτικών στο σχολείο με τις νέες τεχνολογίες / Υπ.έκδοσης Ν. Καστης. – Б.г. : Ιδρυμα μελετών Λαμπράκη, 2001. – 50 σ.
138. Επιτροπή των ευρωπαϊκών κοινοτήτω