СИСТЕМА ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗСЛІДУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ)

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

БУРДІН МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ

УДК 343.13(477)„18/19”

СИСТЕМА ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
(НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Зайцев Леонід Олександрович

Харків – 2011

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень................................................................................3
ВСТУП.....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ ДОСЛІДЖЕНОСТІ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ПРОБЛЕМИ..............................................................................................12
1.1. Історіографія проблеми..................................................................................12
1.2. Джерельна база дослідження.........................................................................21
Висновки до розділу 1 ..........................................................................................27
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ В УКРАЇНІ В 50-Х – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 60-Х РОКІВ ХІХ СТ. ..............29
2.1. Система попереднього розслідування кримінальних справ в Україні
в 50-х роках ХІХ ст.: загальний огляд та потреба реформування....................29
2.2. Правова регламентація попереднього розслідування кримінальних справ у першій половині 60-х років ХІХ ст. .................................................................49
2.3. Заснування інституту судових слідчих та перша практика правозастосування. ...............................................................................................59
Висновки до розділу 2 ..........................................................................................84
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ В УКРАЇНІ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. ...................................................................................86
3.1. Попереднє провадження в кримінальних справах за Судовими статутами 1864 р. ....................................................................................................................86
3.2. Реорганізація та діяльність інституту судових слідчих в українських губерніях наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. ...............................................129
3.3. Загальна та політична поліція як суб’єкти попереднього розслідування: правова регламентація та правозастосовна практика......................................154
3.4. Нагляд та спостереження за здійсненням попереднього розслідування в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. ........................................................165
Висновки до розділу 3 ........................................................................................178
ВИСНОВКИ........................................................................................................180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …..................................................184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДАХО Державний архів Харківської області
ЗЗРІ Звід законів Російської імперії
НСС Наказ судовим слідчим
ПЗЗРІ Повне зібрання законів Російської імперії
СКС Статут кримінального судочинства
УСС Установлення судових слідчих
УСЗ Установлення судових закладів
ЦДІАК Центральний державний історичний архів України (м. Київ)

ВСТУП

Актуальність теми. Невід’ємною складовою правової держави є існування ефективної судової влади, здатної дієво захищати права громадян, державних організацій та установ від будь-яких зазіхань і відновлювати порушені права. У цьому і є найважливіша гарантія прав і свобод людини. Роки незалежності України яскраво продемонстрували наскільки складно і водночас важливо створити таку систему правоохоронних установ, діяльність котрих, з одного боку, відповідала б новим політико-економічним умовам сьогодення, міжнародним стандартам, змінам у духовній сфері українського суспільства, а з другого, сприяла усуненню деформацій правосвідомості і підвищенню рівня правової культури населення.
У комплексі юстиціарних реформ одне з найважливіших місць посідає реформа кримінального судочинства. Ця сфера законодавства та відповідна правозастосовна практика пов’язана з певним обмеженням прав і свобод громадян, отже потребує забезпечення чітких та дієвих кримінально-процесуальних гарантій їх захисту, особливо на досудових стадіях провадження.
Розробку ефективної та науково обгрунтованої стратегії реформування кримінальної юстиції в Україні доцільно здійснювати на підставі ретельного вивчення та переосмислення вітчизняного історичного досвіду, зокрема практики функціонування органів попереднього розслідування в українських губерніях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Актуальність теми полягає також у тому, що її розробка створить можливість доповнити існуючі у вітчизняній науці уявлення щодо функціонування імперського державного апарату на українських землях у зазначений період.
Хронологічно дослідження охоплює час з кінця 1850-х років, коли в Російській імперії було розпочато підготовку до проведення реформ (селянської, поліцейської, судової тощо), до 1905 р., коли внаслідок революції склалися надзвичайні умови для діяльності органів слідства та дізнання.
Територіальні рамки дослідження обмежені дев’ятьма губерніями, які сформувалися на зламі XVIII та ХІХ століть (Волинська, Катеринославська, Київська, Подільська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Херсонська та Чернігівська) і об’єднували всі українські регіони, окрім західного. Назва „Україна” вживається як географічно-етнографічна.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 9.2 «Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 роки» та його річних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу нормативно-правових актів, архівних джерел, історико-правової та історичної літератури виявити організаційно-правові засади діяльності органів попереднього розслідування в українських губерніях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., узагальнити досвід їх функціонування.
Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання дисертаційного дослідження:
• визначити ступінь наукової дослідженості проблеми шляхом аналізу наявного масиву історико-правової, спеціально-юридичної, загальноісторичної літератури, в якій відображено окремі аспекти історії органів слідства та дізнання в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.;
• визначити основні характерні риси еволюції кримінально-процесуального права Російської імперії щодо регламентації діяльності органів досудового слідства, проаналізувати розвиток нормативно-правової бази функціонування органів попереднього розслідування в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.;
• з’ясувати причини заснування інституту судових слідчих, визначити його місце в системі кримінального судочинства Російської імперії;
• узагальнити історичний досвід організації та правового регулювання діяльності органів попереднього розслідування в українських губерніях в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., практику правозастосування та кадрове забезпечення, з’ясувати їх особливості в Україні;
• оцінити ефективність системи нагляду за здійсненням попереднього розслідування в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Об’єктом дослідження є система кримінальної юстиції Російської імперії в українських губерніях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Предметом дослідження є система попереднього розслідування у кримінальному судочинстві Російської імперії, що функціонувала в українських губерніях в другій половини ХІХ – на початку ХХ ст.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання, зумовлена особливостями функціонування органів слідства та дізнання в Російській імперії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Для досягнення мети та завдань дослідження, автор виходить із діалектичного світорозуміння та застосовує систему загальнонаукових і спеціально-наукових методів. Серед загальнонаукових методів використовувалися, зокрема системно-структурний, сходження від абстрактного до конкретного. Системно-структурний метод застосовувався для визначення організаційно-функціональної структури органів, що забезпечували досудові стадії в кримінальному судочинстві Російської імперії, що дало змогу сформувати уявлення про систему попереднього розслідування, визначити і дослідити її основні елементи. Метод сходження від абстрактного до конкретного використовувався для визначення місця та ролі органів слідства та дізнання на окремих стадіях розслідування кримінальних справ; трансформації основних завдань і функцій на різних етапах їх розвитку.
Серед спеціальних методів використовувалися конкретно-історичний, порівняльно-правовий, формально-догматичний, соціологічний та статистичний. Завдяки застосуванню конкретно-історичного методу було досліджено генезу інституту судових слідчих як спеціалізованого органу судового відомства, що забезпечував стадію попереднього слідства в кримінальному судочинстві; встановлено систему інституцій, які забезпечували дізнання та здійснювали нагляд на досудових стадіях провадження в кримінальних справах. Порівняльно-правовий метод прислужився при аналізі правового статусу органів слідства та дізнання, особливостей їх функціонування в різні періоди. Використання формально-догматичного методу дозволило дослідити динаміку розвитку кримінально-процесуального права Російської імперії, нормативно-правової бази функціонування органів попереднього розслідування кримінальних справ. Соціологічний метод став у пригоді при аналізі документів офіційного діловодства, опрацювання яких дозволило з’ясувати соціально значущі особливості діяльності поліції, судових слідчих та прокуратури в Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Статистичний метод використовувався як при аналізі ефективності діяльності органів досудового провадження, так і при дослідженні динаміки плинності кадрового складу цих установ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням правових засад діяльності та особливостей правозастосування органів попереднього розслідування кримінальних справ в українських губерніях другої половини ХІХ – на початку ХХ ст.
Окрім цього, дисертантом уперше:
1) введено у науковий обіг значний масив архівних джерел, завдяки яким розкрито: особливості нормативно-правової бази, характеристику кадрового забезпечення та специфіку правозастосовної діяльності органів досудового слідства в українських губерніях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.;
2) проаналізовано діяльність судових слідчих в Україні з моменту їх заснування в 1860 р. до введення в дію положень Судових статутів 1864 р. та утворення судових установ нового типу; встановлено ефективність заснування цього інституту та визначено чинники впливу на хід попереднього провадження в кримінальному судочинстві;
3) розкрито та проаналізовано особливості функціонування органів слідства та дізнання в українських губерніях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.; висунуто положення, що політика царського уряду щодо національних меншин в умовах поліетнічного складу населення губерній Правобережної України, зокрема, усунення осіб із-поміж місцевих мешканців від обіймання посад судових слідчих, призводила до погіршення стану попереднього провадження та низької ефективності судової системи;
4) відзначено, що нагляд за провадженням попереднього слідства з боку прокуратури на практиці виявився формальним; прокуратура здійснювала по-справжньому дієвий нагляд лише за проведенням слідства за резонансними справами (зокрема, щодо державних злочинів);
5) обгрунтовано положення, що система попереднього розслідування стала своєрідним „полігоном” для втілення нових принципів судочинства та судоустрою, заснування нових інститутів та методик забезпечення судового процесу.
Удосконалено:
1) наукові уявлення, що існуюча у Російській імперії до 60-х років ХІХ ст. система попереднього розслідування кримінальних справ перебувала у вкрай незадовільному стані, що обумовлювалося діючим на той час інквізиційним типом судочинства, пануванням теорії формальних доказів, зосередженням судових та адміністративних функцій у поліції; відзначено, що необхідність реформування системи кримінального судочинства була загальновизнаною потребою;
2) існуючі в науковій літературі уявлення щодо впливу адміністрації на хід попереднього слідства; зазначено, що в перехідний період (з моменту видання Наказу судовим слідчим 1860 р. до введення в дію Судових статутів 1864 р.) обмеження втручання губернської адміністрації в хід слідства мало декларативний характер, губернатори, як і в минулі часи, фактично здійснювали контроль за провадженням слідства (що не завжди мало негативний характер); зазначено, що лише внаслідок здійснення судової реформи 1864 р. було створено правові гарантії усунення місцевої адміністрації від втручання в хід кримінального провадження на стадії попереднього слідства.
Набули подальшого розвитку:
1) положення про те, що відокремлення слідчої частини від поліції було викликане необхідністю зміцнення адміністративної влади на місцях напередодні проведення селянської реформи: зазначено, що цей захід мав паліативний характер і фактично став першим елементом судової реформи;
2) твердження, що недостатньо чітка правова регламентація стадій попереднього розслідування в законодавстві призвела до підвищення ролі циркулярних розпоряджень та роз’яснень органів державної влади; зазначено, що відомчі нормативно-правові акти міністерства юстиції стали засобом проведення реакційної політики уряду щодо згортання ліберальних засад судової реформи, деформації принципів та положень, покладених в основу Судових статутів 1864 р.;
3) концептуальні положення про те, що складні умови функціонування органів слідства та дізнання в основному були пов’язані із запровадженням французької моделі кримінальної юстиції, не адаптованої до існуючих у Російській імперії умов (великі відстані, негативне ставлення адміністрації до судових слідчих, низький рівень взаємодії слідчих з органами дізнання, відсутність належного соціального забезпечення та умов роботи тощо); встановлено особливості функціонування системи попереднього розслідування в українських губерніях.
Наукове та практичне значення результатів дослідження полягає:
– у правозастосовній діяльності – результати і рекомендації дисертації доцільно використовувати під час виконання обов’язків персоналом слідчих підрозділів та органів дізнання, а також при розробці концепції функціонування органів досудового слідства;
– у науково-дослідній сфері – основні положення і висновки дисертації можуть бути використані як підґрунтя для подальших історико-правових, теоретико-правових досліджень, розвитку науки кримінально-процесуального та адміністративного права України;
– у галузі правотворчої діяльності – результати і висновки дисертації можуть слугувати для розвитку вітчизняного законодавства і бути враховані під час розробки моделі вітчизняної кримінальної юстиції;
– у правовиховній сфері напрацювання роботи можуть бути використані для підвищення рівня правової культури працівників органів дізнання, досудового слідства та прокуратури, а також населення;
– у навчальному процесі –положення та матеріали дисертації можуть стати в пригоді при підготовці навчальних посібників і підручників з історії держави і права України, історії органів внутрішніх справ, кримінально-процесуального, трудового та адміністративного права, судових та правоохоронних органів.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, пропозиції і практичні рекомендації, одержані в процесі дисертаційного дослідження, доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ. Вони були оприлюднені на низці наукових та науково-практичних конференцій: ХХІІ Міжнародній історико-правовій конференції, присвяченій пам’яті віце-президента Міжнародної асоціації істориків права професора О. В. Тимощука (смт. Миколаївка, АРК, 17–20 вересня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми боротьби зі злочинністю та підготовки кадрів для органів внутрішніх справ республіки Білорусь” (м. Мінськ, 29–30 червня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Правова система України у світлі сучасних активних реформаційних процесів” (м. Київ, 29–30 грудня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія забезпечення сталого розвитку правової системи України” (м. Одеса, 21–22 грудня 2010 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в семи наукових працях, у тому числі в чотирьох статтях у фахових наукових виданнях ВАК України з юридичних наук та трьох тезах конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації розв’язано самостійне наукове завдання, що полягає у визначенні організаційно-правових засад діяльності органів попереднього розслідування в українських губерніях Російської губернії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. та узагальнено історичний досвід їх функціонування. За результатами дослідження зроблено такі висновки:
1. На початку другої половини ХІХ ст. система попереднього розслідування кримінальних злочинів діяла на засадах інквізиційного типу судочинства й перебувала у вкрай незадовільному стані, що було обумовлено характерними рисами дореформеного слідства: таємністю, поділом на попереднє та формальне, становим характером судочинства, пануванням теорії формальних доказів, відсутністю змагальності процесу та спеціалізованих органів розслідування кримінальних справ, залежністю слідчо-судових органів від адміністрації, відсутністю належного нагляду та контролю за слідчою діяльністю тощо.
2. Згідно з планами уряду Російської імперії впровадження інституту судових слідчих мало стати однією зі складових адміністративно-поліцейської реформи 1860–1862 рр., спрямованої на забезпечення проведення селянської реформи 1861 р., а саме: зміцнення адміністративної влади на місцях в умовах скасування вотчинної поліції. Однак заснування спеціалізованих органів слідства виявилося водночас початком проведення Судової реформи, найбільш послідовної в низці буржуазно-ліберальних перетворень у Російській імперії, що знайшло закріплення в нормативно–правових актах: „Установлення судових слідчих”, „Наказу судовим слідчим”, „Наказу поліції щодо проведення дізнання в подіях, що могли містити в собі злочини та провини” 8 червня 1860 р.
3. Перший практичний досвід діяльності судових слідчих продемонстрував ефективність та доцільність існування нового органу попереднього розслідування: значно поліпшилася якість підготовки матеріалів слідчого провадження, зменшилися зволікання у провадження слідства, поліція була звільнена від значного обсягу повноважень, що давало змогу спрямувати її дії на виконання суто поліцейських функцій з охорони громадського порядку. Водночас існування в системі попереднього розслідування формально незалежного органу виявило негативні елементи кримінальної юстиції, які в подальшому набули системного характеру. Різна відомча підпорядкованість поліції та судового слідчого (відповідно Міністерства внутрішніх справ та Міністерства юстиції), фактичне втручання губернської адміністрації в хід попереднього слідства, неприйняття консервативно налаштованими колами суспільства новоутвореного органу кримінальної юстиції значним чином негативно впливало на функціонування всієї судової системи.
4. Позитивний досвід функціонування на досудових стадіях кримінального судочинства спеціалізованого органу – судових слідчих – створював певні умови для подальшого реформування системи кримінальної юстиції в напрямку докорінної зміни характеру судового процесу з розшукового на змагальний. Система попереднього розслідування стала своєрідним „полігоном” для втілення нових принципів судочинства та судоустрою, заснування нових інститутів та методик забезпечення судового процесу.
5. Творці судової реформи прагнули внести чіткість, ясність, певну гнучкість у нормативно-правову базу функціонування системи попереднього розслідування шляхом визначення лише засад діяльності органів, що забезпечували досудові стадії кримінального судочинства (так звана „процесуальна економія”). Однак у подальшому бюрократія Російської імперії, з кон’юнктурних міркувань, створила величезний масив відомчих та локальних нормативних актів щодо регламентації функціонування судових та адміністративно-поліцейських органів, значною мірою неузгоджених між собою, наслідком чого стала деформація ліберальних засад судової реформи.
6. Поліцейські органи виявилися не в змозі забезпечити достатній рівень проведення дізнання в кримінальному судочинстві, що зумовлювалося незавершеним характером поліцейської реформи 1862 р., відсутністю єдиної системи спеціалізованих органів кримінального розшуку, незадовільним професійним рівнем більшості поліцейських чиновників тощо. Унаслідок цього дізнання як базова стадія кримінального процесу перебувала, фактично, у занедбаному стані.
7. В умовах Російської імперії організація та діяльність органів попереднього розслідування, природно, мала уніфікований характер. Разом з тим функціонування зазначених інститутів на теренах України, зокрема на правобережній її частині, мало певні особливості. Реорганізація органів слідства була нерозривно пов’язана з уведенням в дію положень Судових статутів 1864 р. та утворенням судових установ нового типу. Зволікання царського уряду з проведенням Судової реформи на Правобережній Україні, що виявилося в невизначеному статусі судового слідчого (після скасування повітових судів він позбавлявся суддівського статусу), призвело до його перетворення на звичайного чиновника Міністерства юстиції та позбавлення навіть формальних гарантій процесуальної незалежності.
8. Важливим чинником, що впливав на ефективність діяльності кримінальної юстиції, стало кадрове забезпечення органів поліції та попереднього слідства. Кандидати на посади судових слідчих переважно відповідали кваліфікаційним вимогам (наявність юридичної освіти, досвіду роботи тощо), що встановлювалися нормативними актами. Проте існуючі матеріальне забезпечення та соціально-побутові умови праці слідчих були незадовільними, що не додавало престижу слідчій діяльності. Особливості етнорелігійного складу населення Правобережної України, де значна кількість дворянського стану складалася з осіб польського походження, негативно налаштованих до Російської імперії, зумовили відповідну специфіку урядової політики на зазначеній території щодо формування судово-слідчого корпусу та поліцейського апарату. Як правило, зазначені органи комплектувалися чиновниками російського походження, які були провідниками русифікаторської політики царату.
9. Одним із положень Судової реформи було підвищення ролі прокуратури в проведенні попереднього розслідування. Прокуратура керувала провадженням дізнання та здійснювала нагляд за провадженням попереднього слідства. На практиці прокурорський нагляд перетворився переважно на формальне спостереження за розслідуванням кримінальних справ, характерну для бюрократичного апарату Російської імперії „паперотворчість”. У справах щодо державних злочинів прокуратура нерідко виявляла політичну заангажованість, виступаючи елементом репресивного апарату царського уряду.
На підставі висновків дисертації сформульовано пропозиції щодо удосконалення організаційно-правових засад функціонування органів слідства та дізнання, а саме:
– враховуючи історичний досвід функціонування в українських губерніях Російської імперії системи попереднього розслідування в кримінальному судочинстві та беручи до уваги, зокрема позитивні наслідки утворення інституту судових слідчих та його діяльності щодо забезпечення стадії досудового слідства в кримінальному процесі, вважаємо за доцільне, з метою ефективнішого забезпечення процесуальної незалежності слідчих, утворити в складі Міністерства внутрішніх справ України слідчий комітет;
– одним із найважливіших чинників ефективності функціонування системи попереднього розслідування є рівень взаємодії її складових; саме тому, при розробці кримінально-процесуального законодавства, правникам слід забезпечити чітку регламентацію взаємодії органів слідства, дізнання та прокуратури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адрес-календарь Волынской губернии на 1892 год. – Житомир : Тип. губ. правл., 1891. – XVIII, 238 с.
2. Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих и прочих должностных лиц по всем управлениям российской империи на 1890 год. – Ч.1 : Власти и места центрального управления и ведомства их. – СПб. : Тип. Прав. Сената, 1890. – разд. паг.
3. Азарьев В.В. Практическое руководство о сроках и способах обжалования частных определений, решений и приговоров мировых учреждений и общих судов, а также распоряжений и действий судебных следователей, судебных приставов, нотариусов и прочих должностных лиц судебного ведомства / В.В. Азарьев, А.З. Соколовский. – СПб. : Изд. В.В. Азарьева, 1881. – ХХ, 519 с.
4. Акт дознания о полицейском сотском Антоне Крицыне и крестьянине Василии Волокитине, обвиненных в упуске подозрительного человека // ДАХО. – Ф. 373. – Оп. 1. – О.з. 9. – А.с. 3–9.
5. Алексеев В.И. Подследственное заключение в дореволюционной России / В.И. Алексеев // Российский следователь. – 2006. – № 6. – С.51–53.
6. Анонимное письмо губернатору Подольской губернии от 27 февраля 1891 г. // ЦДІАК. – Ф.442. – Оп.542. – О.з.34. – А.с. 22.
7. Бандурка A.M. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография / А.М. Бандурка, Л.М. Давыденко. – Харьков : Гос. спец. изд-во „Основа”, 2003. – 368 с.
8. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків : Основа, 1996. – 398 с.
9. Бандурка О.М. Слідчий – моя професія / О.М. Бандурка. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 216 с.
10. Баршев С.И. О необходимых гарантиях уголовного суда / С.И. Баршев // Русский вестник. – 1859. – Т.20. – С.185–221.
11. Баршев С.И. О следствии / С.И. Баршев // Юридический журнал. – СПб. : тип. Императорской академии наук. – 1860. – № 3. – С. 169–195.
12. Баршев С.И. Об отделении следствия специального от предварительного / С.И. Баршев // Юридический журнал. – СПб. : тип. Императорской академии наук. – 1861. – № 5. – С. 325–342.
13. Баршев Я. Основания уголовного судопроизводства применительно к российскому уголовному судопроизводству / Я. Баршев. – СПб. : Тип. II Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1841. – II, 297, XVIII, VI с.
14. Блинов И.А. Ход Судебной реформы 1864 г. / И.А. Блинов // Судебные уставы 20 ноября 1864 г. за 50 лет. – Т.1 – Петроград : Тип. Правит. Сената, 1914. – С. 102–232.
15. Бразоль Б.Л. Очерки по следственной части: История. Практика / Б.Л. Бразоль. – Петроград : Гос. тип., 1916. – 215 с.
16. Букуновский А. Справочная книга для чинов полиции на 1900 год. / А. Букуновский. – М. : Губерн. тип., 1900. – 294 с.
17. Бурдин М.Ю. Институт судебных следователей в Западном крае Российской империи в 60–х – 80–х гг. ХІХ ст. / М.Ю. Бурдин // Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел республики Беларусь : тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф. (Минск, 30 июня 2010 г.) / М-во внутрен. дел Респ. Беларусь, Акад. МВД ; под ред. В.Б. Шабанова. – Минск : Акад. МВД, 2010. – С.199–200.
18. Бурдін М.Ю. Докази у кримінальному судочинстві Російської імперії у першій половині ХІХ ст. / М.Ю. Бурдін // Правова система України у світлі сучасних активних реформаційних процесів: Міжнар. наук.-практ. конф., (м.Київ, 29–30 грудня 2010 р.). – Київ : у 2-х т. – К. : Центр правових наукових досліджень, 2010. – Т.1. – С. 11–13.
19. Бурдін М.Ю. Підготовка судових слідчих в українських губерніях Російської імперії у другій половині ХІХ ст. / М.Ю. Бурдін // Стратегія забезпечення сталого розвитку правової системи України: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м.Одеса, Україна, 21–22 грудня 2010 р.). – Одеса : у 2-х ч. – Одеса : ГО „Причорноморська фундація права”, 2010. – ч.1. –С. 8–9.
20. Бурдін М.Ю. Заснування в Україні інституту судових слідчих / М.Ю. Бурдін // Наука і правоохорона. – 2010. – № 4 (10). – С. 142–147.
21. Бурдін М.Ю. Органи дізнання та попереднього слідства в українських губерніях Російської імперії в другій половині ХІХ ст. / М.Ю. Бурдін // Право і безпека. – 2009. – № 4 (31). – С. 61–66.
22. Варадинов Н. История министерства внутренних дел: в 3-х ч. / Н. Варадинов. – Ч.3. – Кн.4. – СПб. : Тип. мин. внутр. дел, 1862. – 224 с.
23. Ведомость о производстве дела // ДАХО. – Ф. 375. – Оп. 1. – О.з. 23. – А.с. 2–3.
24. Верещагина А.В. Обеспечение права обвиняемого на защиту на досудебных стадиях (по российскому дореволюционному законодательству) / А.В. Верещагина // Государство и право. – 2002. – № 5. – С.79–84.
25. Виленский Б.В. Подготовка судебной реформы 20 ноября 1864 года в России / Б.В. Виленский. – Саратов : Изд–во Саратов. ун–та, 1963. – 145 с.
26. Виленский Б.В. Судебная реформа и контрреформа в России / Б.В. Виленский. – Саратов : Приволжское кн. изд-во, 1969. – 399 с.
27. Влахче Д.И. Алфавитный указатель вопросов, разъясненных циркулярными указами правительствующего сената (1868–1885 гг.) и циркулярами министерства юстиции (1865–1885 гг.) / Д.И. Влахче. – Кишинев : Тип. Ф.В. Грузинцева, 1886. – разд. паг.
28. Волчкова А.А. Институт судебных следователей в дореволюционной России : Историко-правовой анализ: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Волчкова Анна Александровна. – Нижний Новгород, 2005. – 164 с.
29. Временное положение о полицейских урядниках в 46-ти губерниях, по общему положению управляемых // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.LIII, отд.1. – 1878. – № 58610.
30. Временные правила об устройстве полиции в городах и уездах губерний, по общему учреждению управляемых // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.ХXXVII, отд.2. – 1862. – № 39087.
31. Временные правила, относящиеся до внутреннего распорядка в судебных установления учрежденных по Судебным уставам 20 ноября 1864 года // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XLI, отд.2. – 1866. – № 43113.
32. Высочайше утвержденный Штат временного стола при Департаменте министерства юстиции для заведывания делами преобразования следственной части // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XХХVI, отд.2. – 1861. – № 37242.
33. Гартунг Н. История уголовного судопроизводства и судоустройства Франции, Англии, Германии и России, приноровленная к университетскому курсу / Н. Гартунг. – СПб. : Тип. Э. Арнгольда, 1868. – 206 с.
34. Гернет М.Н. История царской тюрьмы / М. Н. Гернет. – Т.3: 1870–1900. – М. : Всесоюз. ин–т юрид. наук М-ва юстиции СССР, 1948. – 375 с.
35. Гессен И.В. Судебная реформа / И.В. Гессен. – СПб. : Типо-литография Ф. Вайсберга и П. Гершунина, 1905. – 268 с.
36. Гисси С.А. Дознание, его цели и способы производства. Руководство для чинов полиции, волостного и сельского начальства. В 2–х ч. / С.А. Гисси, Д.А. Соколовский. – Казань, 1879. – Ч. 1. – 197 с.
37. Головко О.М. Фінансова адміністрація Російської імперії в Україні (кінець XVIII – початок ХХ ст.): історико-правове дослідження. Монографія / О.М. Головко. – Харків : СІМ, 2005. – 448 с.
38. Городыский Я. Обстановка деятельности судебных следователей / Я. Городыский // Журнал гражданского и уголовного права. – 1884. – Кн. 9. – С. 95–168 (начало).
39. Городыский Я. Обстановка деятельности судебных следователей / Я. Городыский // Журнал гражданского и уголовного права. – 1884. – Кн. 10. – С. 1–71 (окончание).
40. Городыский Я.К. Предъявление следственного производства обвиняемому / Я.К. Городыский // Журнал министерства юстиции. – 1899. – №7. – С. 78–80.
41. Давидович К. Права и обязанности сотских и десяцких (законное наставление о службе нижних чинов полиции) / К. Давидович. – Гродна : Тип. Гродн. губерн. правл., 1899. – 74, 6, II с.
42. Давыдов Н.В. Несколько лекций по уголовному процессу / Н.В. Давыдов. – М., 1909. – 96 с.
43. Даневский В. Наше предварительное следствие, его недостатки и реформа / В. Даневский. – М. : Т-во скоропечати А.А. Левенсон, 1895. – 89 с.
44. Дело о крестьянине С.Старове, виновном в изнасиловании своей невестки (повестка) // ДАХО Ф.373. – Оп. 1. – О.з.1. – А.с. 9.
45. Дегай П. Взгляд на современное положение уголовного судопроизводства / П. Дегай. – СПб. : Тип. Мин-ва гос. имуществ, 1847. – IV, 323 с.
46. Дело о жалобе дворянина Флориана Таргони на судебного следователя Острожского уездного суда за неправильное ведение следствия по делу об ограблении его корчмарем Шмулем Эрге // ЦДІАК. – Ф.442. – Оп. 39. – О.з. 164. – А.с. 1–40.
47. Дело о направлении производства следствия Звенигородским уездным судом по делу об убийстве писаря Звенигородской почтовой станции Андриевского И. // ЦДІАК. – Ф.442. – Оп. 39. – О.з. 21. – А.с. 1–18.
48. Дело об полицейском уряднике Николае Булацель, обвиняемом в оскорблении сотского Евдокима Покатило // ДАХО. – Ф. 373. – Оп. 1. – О.з. 48. – А.с. 1–27.
49. Дело по вопросу о порядке сношения лиц прокурорского надзора с полицией в Киевской, Подольской и Волынской губерниях 27.11.1878–08.11.1880 // ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 192. – О.з. 341. – С. 1–30.
50. Дело по обвинению полицейского десятского Рябоконя О.М. в нанесении побоев полицейскому уряднику Кулаку М. в селе Водяном Мелитопольского уезда Таврической губернии 29.10.1896 // ЦДІАК. – Ф. 348. – Оп. 1. – О.з. 813. – А.с. 3–46.
51. Джаншиев Г.А. Из эпохи великих реформ / Г.А.Джаншиев. – М., 1894. – 716 с.
52. Джаншиев Гр. Эпоха великих реформ / Гр. Джаншиев. – [изд. 10–е]. – СПб. : Типо-литография Б.М. Вольфа, 1907. – LXXXVII, 855, IX с.
53. Докладная записка владельца фермы „Веселой” Г.Страшинского на действия следователей Сквирского уезда Шкляревича и Треерова за арест его и обвинение в поджоге фермы от 16 апреля 1879 г. // ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 517. – О.з. 121. – А.с. 1–2.
54. Докладная записка епископа Подольского и Брацлавского от 20.12.1909 // ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 639. – О.з. 767. – А.с. 12–14 зв.
55. Докладная записка киевского гражданского губернатора П.И. Гессе министру внутренних дел от 24 ноября 1863 года // ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 813. – О.з. 682. – А.с.3–8 зв.
56. Докладная записка киевского военного, подольского и волынского генерал–губернатора министру внутренних дел от 13 марта 1864 года // ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 626. – О.з. 550. – А.с. 6–11.
57. Докладная записка о приеме на службу помещика Купянского уезда, отставного поручика Катрухина // ДАХО. – Ф 3. – Оп. 200. – О.з. 240. – А.с. 3.
58. Докладная записка прокурора Киевского окружного суда прокурору Киевской судебной палаты П.А. Арсеньеву от 07 января 1902 г. // ЦДІАК. – Ф. 317. – Оп. 1. – О.з. 1974. – С. 102–102 зв.
59. Докладная записка прокурора Киевской судебной палаты П.А. Арсеньева заведующему временной канцелярией министерства юстиции А.А. Мейснеру от 10 января 1902 г. // ЦДІАК. – Ф. 317. – Оп. 1. – О.з. 1974. – С. 103–105 зв.
60. Долгов Д. Основные формы уголовных следствий вообще, принятые при их производстве / Д. Долгов. – СПб. : Тип. воен.-учеб. заведений, 1846. – 66 с.
61. Донесение штаб-офицера Корпуса жандармов г.Одесса от 01 августа 1865 г. // ЦДІАК. – Ф. 1252. – Оп. 1. – О.з. 159. – А.с. 89 зв.
62. Дополнение к Высочайше утвержденным 11 ноября 1871 года Правилам о преобразовании системы судебной отчетности по делам уголовным // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XLVII, отд.2. – 1872. – № 51559.
63. Духовский М.В. Русский уголовный процесс / М.В. Духовский. – М., 1910. – 448 с.
64. Елистратов А. И. О жизнеспособности институтов предварительного производства в уголовном процессе смешанного типа // А. И. Елистратов. – Казань, 1900. – 20 с.
65. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России / Н.П. Ерошкин. – М. : Высш. шк., 1983. – 352 с.
66. Ефремов Н.И. Сборник узаконений, постановлений и распоряжений, оносящихся до обязанности исполнительных чинов полиции / Н.И. Ефремов. – Ст. Новониколаевская : Тип. Н.И. Ефремова, 1879. – 467, XI с.
67. Ефремова Н.Н. Министерство юстиции Российской империи 1802–1917 г. : историко-правовое исследование / Н.Н. Ефремова. – М.: Наука, 1983. – 149 с.
68. Жалоба И. Розенблата на судебного следователя Креншера // ЦДІАК. – Ф.442. – Оп. 175. – О.з. 600. – А.с. 2–3.
69. Жалоба судебного следователя губернского секретаря К. Пинского от 03 ноября 1865 г. // ЦДІАК. – Ф.442. – Оп. 179. – О.з. 647. – А.с. 1–6.
70. Журналы Высочайше учрежденной 18 июня 1881 года комиссии для изготовления новаго издания судебных уставов императора Александра Николаевича особою книгою. – б.м., б.г. – разд.паг.
71. Журналы Секретного и Главного комитетов по крестьянскому делу. – Петроград, 1915. – 550 с.
72. Замечания сенаторов и обер-прокуроров на соображения комиссии, высочайше учрежденной для окончания работ по преобразованию судебной части. – б.м. – б.г. – 94 с.
73. И.К. По поводу введения в губерниях Киевского округа новых судебных учреждений / И.К. // Юридический вестник. – 1880. – № 11. – С. 404–412.
74. Иванов П. Следопроизводитель, или Обозрение постановлений, руководствующих к познанию порядка производить исследования / П. Иванов. – СПб. : Тип. А. Смирдина, 1834. – III, 185 с.
75. Казанцев С.М. Прокуратура Российской империи : историко-правовое исследование: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.01 / Казанцев Сергей Михайлович. – СПб., 2003. – 433 с.
76. Камбек Л. Судебный следователь, или полнейшее руководство к производству уголовных следствий / Л. Камбек. – СПб., 1861. – 163 с.
77. Квачевский А. Об уголовном преследовании, дознании и предварительном исследовании преступлений по Судебным Уставам 1864 г. В 3-х ч. – СПб. : Тип. Ф.С. Сущинского, 1866. – Ч. 1 : Об уголовном преследовании и об иске о вознаграждении за вред и убытки от преступления – VI, VIII, 352 с.
78. Квачевский А. Об уголовном преследовании, дознании и предварительном исследовании преступлений по Судебным Уставам 1864 г. В 3-х ч. – СПб. : Тип. Ф.С. Сущинского, 1867. – Ч. 2 : О дознании и розыске. – II, 371 с.
79. Квачевский А. Об уголовном преследовании, дознании и предварительном исследовании преступлений по Судебным Уставам 1864 г. В 3-х ч. – СПб. : Тип. Ф.С. Сущинского, 1869. – Ч. 3 : О предварительном следствии. – 597, XXVI, VII, V, V с.
80. Квачевский А. Участие прокурорского надзора в предварительном следствии / А. Квачевский // Юридический вестник. – 1868. – Кн. 12. – С. 1–32.
81. Коковцев Д.Н. Сборник узаконений о полиции, составленный по Своду законов 1857 года, продолжениям к нему и позднейшим распоряжениям правительства / Д.Н. Коковцев. – М. : Катков и Ко., 1873. – разд. паг.
82. Колдаев А.В. Следствие и полицейское дознание по Своду законов Российскорй империи 1857 г. / А.В. Колдаев // Известия высших учебных заведений: Правоведение. – Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1988. – № 1. – С. 90–96.
83. Колмаков Н.М. Записка о судебной реформе в Западном крае вообще и в частности в Киевской губернии / Н.М. Колмаков. – К.: Тип. М.П.Фрица, 1872. – 32 с.
84. Колмогоров О производстве следствий в сельских обществах / Колмогоров. – Юридический журнал. – 1860. – № 4. – С. 278–292.
85. Колоколов Е. Правила и формы для производства следствий, составленные по Своду законов 1857 года / Е. Колоколов. – М. : Унив. тип., 1859. – XIV, 224 с.
86. Колоколов Е. Правила и формы о производстве следствий составленныя по Своду законов / Е. Колоколов. – М., 1858. – 142 с.
87. Кони А.Ф. Воспоминания судебного деятеля. Дело о сериях / А.Ф. Кони // Русская старина. – 1908. – Т. 133. – С. 503–508.
88. Кони А.Ф. Собрание сочинений в 8 т./ [Под общ. ред. В.Г. Базанова и др.] – Т.4. – М. : Юрид. лит., 1967. – 543 с.
89. Кони А.Ф. Судебные следователи / А.Ф. Кони // Собрание починений в 8 т. – Т.1. – М. : Юрид. лит., 1966. – С. 110–138.
90. Коротких М.Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 г. в России / М.Г. Коротких. – Воро¬неж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1989. – 185 с.
91. Коротких М.Г. Реформа следственного аппарата России в 1860–1864 гг. / М.Г. Коротких, Ю.В. Сорокина // Государство и право. – 1991. – № 10. – С.122–129.
92. Линовский В. Опыт исторических разысканий о следственном уголовном судопроизводстве в России / В. Линовский. – Одеса: Тип. Л. Нитче, 1849. – IV, 262 с.
93. Лукин В. Опыт практического руководства к производству уголовных следствий и уголовного суда по русским законам, составленный для следователей, судей и стряпчих / В. Лукин. – СПб. : Тип. Эдуарда Праца, 1851. – ХХ, 475 с.
94. Лучинский Н.Ф. Основы тюремного дела / Н.Ф. Лучинский. – СПб. : Ред. журн. „Тюрем. вестн.”, 1904. – 180 с.
95. Люблинский П.И. Свобода личности в уголовном процессе: меры, обеспечивающие неуклонение обвиняемого от правосудия / П.И. Люблинский. – СПб.: Сенат. тип. – 1906. – 711 с.
96. Макалинский П.В. Практическое руководство для судебных следователей, состоящих при окружных судах : В 2-х ч. / П.В. Макалинский. – [6-е изд.] – СПб. : Н.К. Мартынов, 1907. – 697 с.
97. Макалинский П.В. Практическое руководство для судебных следователей, состоящих при окружных судах: В 2-х ч. / П.В. Макалинский. – [2-е изд.] – СПб.: Тип. Лебедева, 1879. – Ч. 1. – 323 с.
98. Мамонтов А.Г. Реформа предварительного следствия во второй половине ХІХ века в России: Историко-правовое исследование : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид.наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политический и правовых учений» / А.Г. Мамонтов. – М., 1996. – 24 с.
99. Мамонтов А.Г. Россия 1860 г.: учреждение судебных следователей (соціально-политические и идейные предпосылки) / А.Г. Мамонтов // Государство и право. – 1996. – № 3. – С 142–150.
100. Мамонтов А. Г. Следственная реформа 1860 года в России: опыт системного исследования / А. Г. Мамонтов // Российский следователь. – 2007. – № 8. – С.33–35.
101. Материалы для пересмотра законоположений о порядке производства предварительных следствий. – СПб. : Изд. Министерства юстиции, 1882. – разд.паг.
102. Министерство юстиции за 100 лет. 1802–1902. Исторический очерк. – СПб. : Сенат. тип. – 1902. – 340 с.
103. Мирлес А. Краткий курс русского уголовного процесса / А. Мирлес. – К. : И.И. Самоненко, 1913. – 155 с.
104. Митюкова М.А. Дознание по Уставу уголовного судопроизводства 1864 года / М.А. Митюкова // Сибирский юридический вестник. – 2007. – № 2 (37). – С. 87–90.
105. Мнение Волынской палаты уголовного суда о деятельности судебных следователей, о удобстве и неудобстве заключающихся при производстве ими следствий от 09.11.1862 // ЦДІАК. – Ф.442. – Оп. 39. – О.з. 657. – А.с. 5–6 зв.
106. Мнение Киевской палаты уголовного суда о деятельности судебных следователей, о удобстве и неудобстве заключающихся при производстве ими следствий от 09.11.1862 // ЦДІАК. – Ф.442. – Оп. 39. – О.з. 657. – А.с. 31–35.
107. Мнение Подольской палаты уголовного суда о деятельности судебных следователей, о удобствах и неудобствах заключающихся при производстве ими следствий от 16.11.1862 г. // ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 39. – О.з. 657. – А.с. 46–48.
108. Мордухай-Болтовский В.П. Сборник узаконений для руководства чинов полиции и корпуса жандармов при исследовании преступлений по судебным уставам 20 ноября 1864 года, правилам Высочайше утвержденным 19 мая 1871 года и позднейшим узаконениям / В.П. Мордухай-Болтовский. – СПб. : Тип. Ретгера и Шнейдера, 1875. – ХІ, 295, 5 с.
109. Мулукаев Р.С. Полиция в России (IX – нач. XX в.) / Р.С. Мулукаев. – Нижний Новгород, 1993. – 104 с.
110. Муравьев Н.В. Задачи прокурорского надзора / Н.В. Муравьев // Журнал гражданского и уголовного права. – 1884. – Кн.7. – С. 1–66.
111. Муравьев Н.В. Кандидаты на судебные должности (вопросы судебной политики) / Н.В. Муравьев // Журнал гражданского и уголовного права. – СПб. – 1880. – Кн. 1. – С. 1–34.
112. Муравьев Н.В. По вопросу о кандидатах на должности по судебному ведомству / Н.В. Муравьев // Журнал министерства юстиции. – М. – 1895. – № 10. – С. 37–48.
113. Муравьев Н.В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности / Н.В. Муравьев. – М., 1889. – 552 с.
114. Муравьев Н. В. Инструкция чинам прокурорского надзора округа Санкт-Петербургской судебной палаты / Н. В. Муравьев. – СПб., 1884. – 49 с.
115. Н.Т. Судебный следователь по Судебным уставам и в действительности / Н.Т. // Журнал гражданского и уголовного права. – 1881. – Кн. 4. – С. 53–118.
116. Наказ полиции о производстве дознания по происшествиям, могущим заключать в себе преступления или проступок // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XХХV, отд.1. – 1860. – № 35892.
117. Наказ судебным следователям // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XХХV, отд.1. – 1860. – № 35891.
118. Наказ чинам и служителям земской полиции // Полное собрание зконов Российской империи. – Собр. 2, Т.ХХІІ, отд.1. – 1837. – № 10306.
119. Наливкин Ф. Важное и необходимое предостережение следователей, обвиняемых и обвинителей по уголовным следствиям / Ф. Наливкин. – М. : Тип. Семена, 1847. – 96 с.
120. Настольная книга следователя / [Л.Р. Шейнин, П.И. Тарасов-Родионов, С.Я. Розенблат] ; под ред. Г.Н. Сафонова. – М. : Гос. изд-во. юрид. лит., 1949. – 867 с.
121. Невский С.А. Прокурорский надзор за предварительным следствием в Российской империи во второй половине ХІХ – начале ХХ века / С.А. Невский, Л.В. Яковлєва // Российский следователь. – 2002. – № 8. – С.43–44.
122. О введении в действие Судебных уставов 20 ноября 1864 года в губерниях Вятской и Черниговской // Полное собрание законов Российской империи. –Собр. 2, Т.XILX, отд.1. – 1874. – № 53475.
123. О введении в действие судебных уставов 20 ноября 1864 года, в полном их объеме, в девяти западных губерниях // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.LІI, отд.2. – 1877. – № 57589.
124. О введении мирових судебных установлений в губерниях: Вятской, Казанской, Костромской, Олонецкой, Пензенской, Самарской, Саратовской, Симбирской, Смоленской, Тамбовской и Черниговской // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XLIII, отд.1. – 1868. – № 46061.
125. О добавлении на Харьковский окружной суд одного судебного следователя // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.ХLVIІI, отд.1. – 1873. – № 52187.
126. О квартирном довольствии судебных следователей // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3, Т.XХІ, отд.1. – 1901. – № 19675.
127. О назначении одного из состоящих при каждом окружном суде судебных следователей для производства следствия по важнейшим делам // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.LI, отд.1. – 1876. – № 55900.
128. О некоторых изменениях в порядке производства по делам о преступных деяниях государственных и о применении к оным постановления нового Уголовного уложения // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3, Т.ХXIV, отд.1. – 1904. – № 24732.
129. О некоторых преобразованиях по Министерству юстиции и Правительствующему сенату касательно равномерного распределения дел, изменения личного состава и увеличения содержания чинам сих установлений, и об учреждении в губерниях 100 вакансий судебных следователей // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.LV, отд.1. – 1880. – № 61093.
130. О подготовлении в учреждениях, подведомственных министерству юстиции, молодых образованных людей для замещения должностей судебных следователей // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XХХVII, отд.2. – 1862. – № 38991.
131. О порядке введения Судебных уставов 20 ноября 1864 года в губерниях: Харьковской, Курской, Орловской и Воронежской и об открытии Харьковской Судебной палаты и Окружных судов Харьковского округа // Полное собрание законов Российской империи. –Собр. 2, Т.XLII, отд.2. – 1867. – № 45104.
132. О порядке издания общего наказа судебным установлениям и о дисциплинарной ответственности лиц судебного ведомства // Полное собрание законов Российской империи. – Собр.3, Т.V. – 1885. – № 2959.
133. О порядке назначения, производства и рассмотрения следствий над судебными следователями // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XLI, отд.1. – 1866. – № 42958.
134. О порядке освидетельствования состояния умственных способностей лиц, привлекаемых к уголовной ответственности // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3, Т. ІІ. – 1882. – № 826.
135. О порядке производства дел прежних судебных установлений как в местностях, где вводятся Судебные уставы в полном объеме, так и в тех, где вводятся мировые судебные установления отдельно от общих // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.ХLIV, отд.1. – 1869. – № 46840.
136. О порядке усиления следственной части // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3, Т.XХVІ, отд.1. – 1906. – № 27205.
137. О правах и обязанностях судебных следователей и других членов следственных комиссий // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XХХIX, отд.1. – 1864. – № 41283.
138. О сроке введения судебных уставов 20 ноября 1864 года, в полном их объеме, в губерниях Киевской, Волынской и Подольской // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.LІV, отд.2. – 1879. – № 60269.
139. О сроке открытия общих судебных установлений в губерниях Киевской, Волынской и Подольской на основании уставов 20 ноября 1864 года // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.LV, отд.1. – 1880. – № 61093.
140. Об изменении и дополнении статей Свода Законов, касающихся судоустройства и судопроизводства в нынешних судебных местах // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.ХL, отд.2. – 1865. – № 42548.
141. Об изменении узаконений о кандидатах на должности по судебному ведомству // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3, Т.XI. – 1891. – № 8188.
142. Об изменении форм и обрядов судопроизводства по делам о преступных деяниях малолетних и несовершеннолетних, а также законоположений о их наказуемости // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3, Т.XVІІ. – 1897. – № 14233.
143. Об освобождении судебных следователей от ведения общей дневной записки // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XХХVIII, отд.2. – 1863. – № 40260.
144. Об открытии новых судебных установлений в округе Одесской судебной палаты и губерниях: Нижегородской и Полтавской // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XLIV, отд.1. – 1869. – № 46682.
145. Об увеличении содержания чинам судебного ведомства // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3, Т.XХXVIIІ, отд.1. – 1908. – № 30655.
146. Об усилении штатов судебных установлений // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3, Т.XХV, отд.1. – 1905. – № 27162.
147. Об учреждении в округе Одесской судебной палаты новых должностей: семи судебных следователей и трех товарищей прокурора // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.LI, отд.1. – 1876. – № 55900.
148. Об учреждении судебных следователей в градоначальствах: Одесском, Таганрогском и Керч-Еникольском // // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XL, отд.1. – 1865. – № 42233.
149. Обзор десятилетней деятельности мировых судебных установлений Киевского мирового округа (1872–1881 гг.). – К., 1882. – 55 с.
150. Обнинский П.Н. Спорные границы полицейского дознания и предварительного следствия / П.Н. Обнинский // Юридический вестник. – 1884. – № 3. – С. 506–514.
151. Оболенский Ив. Практическое руководство к производству уголовных следствий, составленное по Своду законов: в 2-х ч. / Ив. Оболенский. – М. : Тип. Александра Семена, 1855. – Разд. паг.
152. Общий состав управлений и чинов Отдельного корпуса жандармов. – СПб. : Тип. Месника и Римана, 1891. – 343, ХІ с.
153. Основные положения преобразования судебной части в России // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2, Т.XХХVII, отд.2. – 1862. – № 38761.
154. Острогорский М. Настольная справочная книга для судебных деятелей / М. Острогорский. – СПб., 1878. – 164 с.
155. Остроумов С.С. Очерки по истории уголовной статистики в дореволюционной России / С.С. Остроумов. – М.: Всесоюз. заоч. юрид. ин-т, 1961. – 303 с.
156. Ответ Киевского, Подольского и Волынского генерал-губернатора на жалобу землевладельца Г.Страшинского от 10 мая 1879 г. // ЦДІАК. – Ф. 442. – Оп. 517. – О.з. 121. – А.с. 1–2.
157. Отношение Министерства юстиции (IV отделение, следственный стол) Харьковскому военному губернатору от 06 августа 1861 г. // ДАХО. – Ф 3. – Оп. 200. – О.з. 240. – А.с. 15.
158. Отношение товарища прокурора Харьковского окружного суда приставу с требованием акта вскрытия тела и заключения врача от 13 декабря 1887 г. // ДАХО. – Ф. 373. – Оп. 1. – О.з. 40. – С. 16.
159. Отношение харьковского губернського прокурора начальнику Харьковской губернии Ахматову А.П от 27 мая 1861 // ДАХО. – Ф 3. – Оп. 200. – О.з. 240. – А.с. 10–11.
160. Отношение харьковского губернського прокурора начальнику Харьковской губернии // ДАХО. – Ф 3. – Оп. 200. – О.з. 240. – А.с. 79, 82.
161. Отношение харьковской палаты уголовного суда начальнику Харьковской губернии // ДАХО. – Ф 3. – Оп. 200. – О.з. 240. – А.с. 77.
162. Памятная книжка Харьковской губернии на 1866 год / сост. Я. Голяховский. – Харьков : Универ. тип., 1866. – разд.паг.
163. Певзнер Б.В. Сборник узаконений и решений сената 1865–1880 гг. по введению судебной реформы в Западном крае / Б.В. Певзнер. – Житомир : Волын. губ. тип., 1880. – разд. паг.
164. Переписка начальника Харьковской губернии и Департамента народного просвещения // ДАХО. – Ф 3. – Оп. 200. – О.з. 240. – А.с. 84–88.
165. Переписка прокурора Изюмского окружного суда и губернатора Харьковской губернии Д.Н. Крапоткина о привлечении к ответственнсти пристава Каевского за медлительность в расследовании дела об убийстве крестьянина М.Мороховского 13.04–3.11.1876 // ЦДІАК. – Ф. 1071. – Оп. 2. – О.з. 2. – С. 15–47.
166. Петровський В.М.Становлення та розвиток міської поліції у Російській імперії у другій половині XVIII – на початку ХХ ст. (на матеріалах Одеси) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Петровський Володимир Миронович. – Одеса, 2007. – 167 с.
167. Петрухин И.Л. Меры пресечения в дореволюционной России / И.Л. Петрухин // Советское государство и право. – 1988. – № 7. – С.119–125.
168. Письмо 2 департамента министерства юстиции от 25 сентября 1902 г. // ЦДІАК. – Ф. 317. – Оп. 1. – О.з. 1974. – С. 191.
169. Плансон А.А. Последнее слово о польском вопросе в России / А.А.Плансон. – Лейпциг, 1868. – 75 с.
170. Подольский адрес-календарь / сост. В.К. Гульдман. – Каменем-Подольский : Тип. Под. губ. прав., 1895. – разд. паг.
171. Подосенов О.П. Предварительное производство как стадия русского уголовного процесса по судебной реформе 1864 года (общая характеристика) / О.П.Подосенов // Юридические гарантии и режим социалистической законности в СССР. – Ярославль: Ярослав. гос. ун-т. – 1977. – Вып. 4. – С.112–116.
172. Познышев С.В. Элементарный учебник русского уголовного процесса / С.В. Поз