СИСТЕМА РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗБУДОВИ І МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Краткое описание

Одеський регіональний інститут
державного управління
Національної академії державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

БЕЗВЕРХНЮК Тетяна Миколаївна

УДК 353:35.073.53

СИСТЕМА РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗБУДОВИ І МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
Пойченко Анатолій Михайлович, доктор політичних наук, професор

ОДЕСА 2009

ЗМІСТ

ВСТУП .

5

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО ВРЯДУВАННЯ .

18

1.1. Об’єкт, предмет і базові категорії теорії регіонального управління.

20

1.2. Домінуючі концепції в сучасній теорії регіонального управління та їх модернізація під впливом загальносвітових трансформаційних процесів ..

61

1.3. Принципи організації системи регіонального управління в сучасних умовах становлення демократичного врядування в Україні ..

91

1.4. Концепт ресурсного забезпечення регіональних органів публічної влади як підсистеми регіонального управління

110

Висновки до першого розділу .

124

Розділ ІІ. Ресурсний підхід як методологічне підґрунтя формування сучасної концепції регіонального управління ..

128

2.1. «Ресурсна залежність» регіональної влади: аналіз причин виникнення проблеми ..

129

2.2. Багатогранність категорії «ресурс»: класифікації, ресурсні стратегії й моделі ресурсних відносин ..

138

2.3. Еволюція основних ідей і напрями розвитку ресурсного підходу в теорії регіонального управління .

156

Висновки до другого розділу ..

182

РОЗДІЛ ІІІ. СИСТЕМА ресурсного забезпечення регіонального управління

185

3.1. Ресурсний простір регіонального управління: сутність та основні елементи

186

3.2. Класифікація ресурсів регіонального управління ..

199

3.3. Місце й роль ресурсів регіонального управління в балансі сил, інтересів і політичних відносин «центр-регіон» ...

234

3.4. Принципи ресурсного забезпечення регіонального управління ..

245

3.5. Механізми функціонування системи ресурсного забезпечення регіонального управління

252

Висновки до третього розділу .

258

РОЗДІЛ IV. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ресурсного забезпечення регіонального управління

261

4.1. Співвідношення «цілі-ресурси» в системі регіонального управління .

262

4.2. Компетенція суб’єктів регіонального управління у виборі методів і напрямів використання ресурсів .

273

4.3. Процедура узгодження дій суб’єктів регіонального управління щодо раціонального перерозподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей

284

4.4. Інформаційна модель організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління ....

304

4.4.1. Інформаційний блок «цілепокладання» .

307

4.4.2. База даних «ресурсні можливості» .

308

4.4.3. Комунікаційний блок з системою класифікації та кодування .

321

4.4.4. Нормативно-правовий блок

325

4.4.5. Аналітичний блок

330

Висновки до четвертого розділу .

331

РОЗДІЛ V. Ресурсний режим як інституційний механізм ресурсного забезпечення регіонального управління .

334

5.1. Структура ресурсного режиму .

336

5.1.1. Права власності ...

341

5.1.2. Стандарт ресурсного забезпечення регіонального управління...

346

5.2. Модель режиму збору та накопичення матеріально-фінансових ресурсів.

352

5.3. Теоретичний конструкт формування режиму відтворення організаційної здатності як нематеріального ресурсу суб’єктів управління ...

362

Висновки до п’ятого розділу ..

373

ВИСНОВКИ..

376

ДОДАТКИ ....

386

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...

395

ВСТУП

Актуальність теми. Ресурс є складною, багатоаспектною категорією, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку суспільства, його продуктивних сил і виробничих відносин, прав власності, інтересів різних соціальних груп. З огляду на значимість ресурсу в процесі становлення регіональної демократії, ресурсне забезпечення регіональних органів публічної влади природно має виступати пріоритетом державної регіональної політики та предметом ґрунтовного аналізу урядовими та науковими інституціями з метою вироблення ресурсної стратегії регіонального управління, спрямованої на забезпечення збалансованого регіонального розвитку та високих соціальних стандартів. Ресурсне забезпечення регіонального управління окреслює коло питань, що мають вирішальне значення для соціального статусу суб’єктів управління владні можливості (доступ до ресурсів інших суб’єктів) та легітимність (право і спроможність регулювати й реалізовувати регіональні інтереси).
Інституційні перетворення в Україні, що відбуваються під впливом загальносвітових трансформаційних процесів, потребують формулювання нових концептуально-методологічних положень щодо розбудови системи регіонального управління в сучасних умовах становлення демократичного врядування. Магістральним напрямом зазначених перетворень є подальша демократизація управління, реформа структури виконавчої влади, децентралізація та деконцентрація повноважень. Такі глобальні зміни не можуть не стосуватись діяльності регіональних органів влади, тому що запровадження децентралізованої моделі управління надасть регіонам України можливість отримати реальну свободу дій щодо реалізації регіональних стратегій розвитку. Це є позитивним моментом, але з іншого боку висуває серйозні вимоги: адже розширення кола питань, якими опікуватиметься органи регіональної влади вимагатиме підвищення відповідальності за прийняття рішень, що потребує чіткого визначення повноважень між суб’єктами регіонального управління та відповідного ресурсного забезпечення.
Ресурсне забезпечення регіонального управління, як система державних заходів, передбачає: одночасну участь кількох рівнів влади і управління та багатьох конкретних одержувачів відповідної підтримки; мобілізацію та перерозподіл різноманітних ресурсів з узгодженням інтересів і розв’язанням конфліктів з цього приводу. Виникає множина проблем, які потребують узгодження, координації, контролю, делегування повноважень, установлення договірних відносин та інших організаційних дій. Адже більшість цих дій, а головне, їх технологічні ланцюжки, не є нормативними. Тільки розробка спеціальних організаційних механізмів, доведених до детальних процедур і закріплених в нормативних актах як обов’язковий принцип, здатна ввести ресурсне забезпечення регіонального управління в режим нормальної організаційної діяльності.
Вказуючи на домінантну роль ресурсу в усіх сферах життєдіяльності людини, вчені впродовж століть сформували систему поглядів на його сутність та місце у суспільному відтворенні. Методологічні засади ресурсного підходу сформульовані, з однієї сторони, у класичних роботах з економічної теорії прибутку та конкуренції Д.Рикардо, Й.Шумпетера [379], Е.Пенроуз [420], М.Портера; управління організаціями Ф.Селзника; стратегії фірм А.Чандлера [393], К.Ендрюса, І.Ансоффа [8]; теорії залежності від ресурсів Д.Пфеффера і Г.Салансіка [423], а з іншої у фундаментальних працях класиків соціологічної науки К.Маркса, М.Вебера, П.Бурдьє [75], М.Кастельса [154,155], У.Бека, Д.Грузскі, Е.Соренсена, де в явній чи неявній формі відправною ідеєю (критерієм) всіх концепцій стратифікації виступали ресурси (активи, капітали). У 1990-х рр. ресурсний підхід сформувався як новий науковий напрям теорії стратегічного управління й отримав теоретичне обґрунтування у фундаментальних працях Б.Вернерфельта [443], Р.Гранта [99, 100, 403], В.Катькала [155-158], Д.Колліза [171], Г.Пізано [330], Д.Тіса [439, 442], Г.Хамела [273, 360, 422], Е.Шуена [442] та інших. У цих роботах були закладені основи розуміння того, що конкурентні переваги організації визначаються саме володінням унікальними ресурсами й організаційною здатністю до їх ефективного комбінування та використання.
Ресурсний підхід у політичних та соціологічних дослідженнях отримав свій розвиток в працях Т.Заславської [138], В.Ледяєва [189], В.Радаєва [279], Н.Тихонової [332], О.Третьяка [338] та інших науковців, які розкрили сутність ключових понять «ресурси» і «здатність», їх тотожність та відмінність крізь призму владних відносин й соціальної позиції акторів.
В аспекті розвитку ресурсного підходу в державному управлінні ґрунтовними є дослідження: Г.Атаманчука [9,10], Н.Глазунової [91], В.Козбаненка [97,98], Л.Приходченко [274], О.Сушинського [324, 325] з визначення та обґрунтування місця і ролі ресурсів у забезпеченні ефективності управління; Р.Абдеєва [1], О.Кірєєвої [163,164], О.Скаленка [303], А.Урсула [348], І.Юзвішіна [381] стосовно проблеми власності на інформацію як на результат інтелектуальної праці, визначення ролі інтелектуальних ресурсів у процесах формування інформаційного суспільства, обґрунтування інструментів державного управління їх розвитком. Питанню ролі і місця ресурсів у забезпеченні функціонування регіонального рівня управління присвячено роботи: З.Балабаєвої [23, 24], І.Грицяка [101-104], М.Долішнього [120-121], М.Лендьєл [191], В.Чужикова [374] з аналізу європейських принципів та механізмів ресурсного забезпечення регіонального управління; В.Бабаєва [12-15], М.Багрова [16,18], З.Варналія [112, 289], Н.Колеснікової [170], Ю.Наврузова [228] з дослідження територіальних ресурсів як основи комплексного соціально-економічного розвитку регіону, механізмів формування регіонального ресурсного потенціалу; І.Дробота [122] в аспекті ресурсного забезпечення гарантування місцевого самоврядування та О.Молодцова [224] в дослідженні компетентності як організаційного ресурсу публічного управління. Механізми узгодження цілей, інтересів і ресурсів двох видів публічної влади у системі регіонального управління розглянуто В.Бабаєвим [14], В.Бакуменком [22], О.Карпенком [152], В.Керецманом [160], В.Мамоновою [210], П.Надолішнім [230], О.Ольшанським [245], О.Сушинським [324], С.Саханенком [108] та іншими фахівцями.
Незважаючи на значний науковий інтерес до окресленої проблеми питання розробки організаційних механізмів ресурсного забезпечення регіонального управління ще не знайшло системного відображення в наукових дослідженнях із державного управління й найчастіше розглядається в аспекті збору та накопичення ресурсів, оцінки ресурсного потенціалу, залишаючи поза увагою: проблему еквівалентного обміну ресурсами між суб’єктами управління, розпорядження та раціонального перерозподілу; технологію вирішення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади; процедуру узгодження цілей і ресурсів суб’єктів регіонального управління; класифікацію ресурсів регіонального управління. Ці питання не знайшли свого втілення і в нормативних актах, а здебільшого ототожнюються з бюджетними механізмами розподілу фінансових ресурсів, правовими механізмами володіння та користування державною і комунальною власністю, інституційними механізмами закріплення повноважень з управління ресурсами, що знаходяться у розпорядженні суб’єктів регіонального управління за законом.
Виходячи з вищезазначеного, в теоретичному і практичному плані постає проблема розробки механізмів ресурсного забезпечення регіонального управління, з чим нерозривно пов’язана ефективність реалізації завдань державної регіональної політики. Таким чином, вибір теми дисертації зумовлений необхідністю формування цілісної концепції ресурсного забезпечення регіонального управління на основі чіткого визначення місця і ролі ресурсів регіонального управління в балансі політичних відносин «центр-регіон» та розроблення механізмів узгодження дій суб’єктів регіонального управління щодо раціонального перерозподілу ресурсів для досягнення цілей.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося протягом 2004-2009 рр. Робота виконувалася в рамках науково-дослідних тем Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України: «Розробка моделі системи управління якістю у вищому навчальному закладі» (№ ДР 0106U003248), участь автора, як відповідального виконавця, полягала в обґрунтуванні процесної моделі управління ВНЗ та визначенні ресурсів у системі управління якістю; «Механізми наближення системи публічного управління України до Європейських стандартів: регіональний та субрегіональний рівень» (№ ДР 0107U004692), участь автора, як виконавця, полягала в розкритті сутності та особливостей розбудови системи демократичного врядування на регіональному рівні, аналізі європейських документів щодо ресурсного забезпечення регіонального рівня управління, підготовці та науковій редакції колективної монографії за результатами дослідження; «Механізми реалізації державної регіональної політики в контексті проведення політичної та адміністративної реформ» (№ДР0107U004695), участь автора у виконанні теми полягала в науково-практичному обґрунтуванні механізмів ресурсного забезпечення реалізації державної регіональної політики; «Розробка механізмів ресурсного забезпечення регіонального управління» (№ ДР 0109U002689), автор, як науковий керівник, здійснила теоретичне обґрунтування концепції ресурсного забезпечення регіонального управління та розробила модель інституційно-організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних та методологічних засад, науково-практичних рекомендацій щодо розбудови системи ресурсного забезпечення регіонального управління та формування механізмів її функціонування.
Для досягнення поставленої мети визначено такі дослідницькі завдання:
- визначити на основі аналізу процесів розвитку теорії регіонального управління під впливом загальносвітових трансформаційних процесів причини виникнення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади та довести доцільність формування концептуальних засад ресурсного забезпечення регіонального управління;
- дослідити еволюцію основних ідей ресурсного підходу, визначити напрями та обґрунтувати доцільність його розвитку в теорії регіонального управління;
- обґрунтувати концепцію ресурсного забезпечення регіонального управління через розкриття сутності ключових понять дослідження, визначення місця і ролі ресурсів в системі політичних відносин «центр-регіон», змістовної характеристики основних її елементів принципів та механізмів;
- розкрити сутність, структуру і специфіку механізмів ресурсного забезпечення регіонального управління;
- розробити процедуру узгодження дій суб’єктів регіонального управління щодо раціонального перерозподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей як регламентуючу основу організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління та структуру його інформаційної моделі;
- проаналізувати методологічні підходи до інвентаризації та структуризації ресурсів, розробити методику класифікації ресурсів регіонального управління з урахуванням функцій і повноважень суб’єктів управління;
- запропонувати структуру ресурсних режимів як форми функціонування інституційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління.
Об’єктом дослідження є система ресурсного забезпечення регіональних органів публічної влади.
Предметом дослідження концептуальні засади розбудови системи ресурсного забезпечення регіонального управління в умовах становлення демократичного врядування та механізмів її функціонування.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на судженні про те, що для досягнення успіху на шляху інституційних перетворень необхідно, щоб система регіонального управління була здатною перейти із стану, притаманного пасивним ресурсоотримувачам, до стану активних ресурсокористувачів. Це реально за умов отримання регіональними органами публічної влади економічних, політичних та інституційних можливостей для реалізації інтересів регіональної спільноти. Тобто, регіони повинні не лише мати право приймати рішення щодо реалізації регіональних інтересів, але й бути спроможними виконувати зазначені рішення, володіючи та розпоряджаючись достатніми ресурсами.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисерта­ційної роботи становлять фундаментальні положення теорії державного управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних науковців з питань регіональної економіки, регіонального управління, регіонального розвитку, демократичного врядування та державної політики щодо їх ресурсного забезпечення, наукові принципи і засоби наукового пізнання, які гарантують достовірність результатів, досягнення поставленої мети. У дисертації застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема абстрагування, узагальнення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, системного аналізу.
Зокрема, за допомогою аналітичного методу здійснено відбір наукової інформації за темою дисертації; із застосуванням методу єдності історичного й логічного підходів досліджено основні етапи розвитку методології ресурсного підходу; у процесі аналізу системи регіонального управління використано структурно-функціональні методи побудови систем. Порівняльний аналіз дав змогу узагальнити європейські підходи до ресурсного забезпечення регіонального управління та розглянути існуючі теоретико-методологічні засади регіонального управління. Компара­тивний та логіко-семантичний методи застосовувалися під час дослідження понятійного апарату ресурсного забезпечення регіонального управління. Особливості механізмів ресурсного забезпечення було виявлено із застосуванням системного підходу, що дало змогу дослідити цілісність, взаємозв’язок і взаємодію елементів. Для аналізу законодавчих актів та інших нормативних документів використовувався системно-аналітичний метод. Запропоновані механізми ресурсного забезпечення регіонального управління розроблялися за допомогою структурно-функціо­нального аналізу та декомпозиції. Для вирішення окремих наукових завдань використовувались методи аналізу, синтезу, порівняння, групування та класифікації.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримані теоретичні та практичні результати закладають основу для вирішення важливої наукової проблеми державного управління створення системи ресурсного забезпечення регіонального управління, що, з одного боку, є підґрунтям для повноцінної реалізації основних елементів концепції демократичного врядування принципів децентралізації та субсидіарності, а з іншого забезпечить суб’єктів регіонального управління можливостями не тільки визначати регіональні інтереси, а й реалізовувати їх.
Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає у наступному.
Вперше:
- доведено, що в контексті практичної реалізації принципів децентралізації та субсидіарності, інших базових елементів концепції демократичного врядування, адекватним методологічним підґрунтям є ресурсний підхід, оскільки саме властивий йому акцент на створення і розвиток унікальних ресурсів з урахуванням фактора часу відповідає найактуальнішому завданню для регіонального управління вирішення проблеми розподілу компетенції між суб’єктами регіональної влади;
- обґрунтовано концепцію ресурсного забезпечення регіонального управління, до основних елементів якої відносяться: змістовна характеристика складових ресурсного простору регіонального управління; класифікація ресурсів регіонального управління за ознакою «доцільність до застосування даного ресурсу в якості засобу досягнення цілі»; встановлення ролі ресурсів у системі політичних відносин «центр-регіон»; визначення сукупності принципів, що встановлюють вимоги до організації процесу відтворення і мобілізації ресурсів;
- встановлено сутність, структуру і специфіку організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління, основу якого складає процедура узгодження дій суб’єктів регіонального управління стосовно адекватного та доцільного використання ресурсів для забезпечення реалізації поставлених цілей та інформаційна модель єдино скоординована інформаційна база даних щодо ресурсних можливостей системи регіонального управління;
- розроблено структуру ресурсних режимів регіонального управління: збору і накопичення ресурсів та відтворення організаційної здатності, що доведені до детальних процедур з метою їх закріплення в нормативних актах як регламент дій суб’єктів регіонального управління, здатний ввести ресурсне забезпечення регіонального управління в режим нормальної організаційної діяльності.
Набули подальшого розвитку:
- концептуально-методологічні положення щодо організації системи регіонального управління в сучасних умовах становлення демократичного врядування;
- підходи до розкриття сутності й визначення функціональної ролі ресурсу як економічної, соціально-політичної та управлінської категорії;
- підходи до визначення меж компетенції (сфери пріоритету) суб’єктів регіонального управління стосовно прийняття управлінського рішення щодо розпорядження ресурсами на основі типології розпорядників.
Удосконалено методологічні підходи до:
- аналізу природи відносин «центр-регіон» через визначення наступних видів ресурсів регіонального управління: ідеологічні стратегічний альянс бізнесу та влади і, як наслідок, легітимність регіональної влади; економічні регіональна власність; політичні політична ідентичність, специфічна свідомість регіональної спільноти, геополітична роль території, які є дієвими засобами врегулювання суспільних відносин на регіональному рівні (забезпечення внутрішнього балансу сил), а відтак це можливості суб’єктів управління щодо самостійного вирішення місцевих питань;
- структуризації функцій суб’єктів регіонального управління за обсягом управлінського впливу: функції державного управління, як вплив на регіональну систему в цілому; функції виконавчої влади, як адміністративне управління державними справами; функції конкретного органу публічної влади на регіональному рівні, які зумовлені потребами життя суспільства; функції індивідуальних акторів (окремих суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян), які діють на відповідній території й відповідно до своїх статутів займаються проблемами регіонального розвитку.
Практичне значення одержаних результатів. Основні концептуальні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне спрямування та можуть бути враховані при визначенні державної політики у сфері формування та функціонування ресурсної основи регіонального управління, впровадження дієвих інституціональних та правових механізмів узгодження дій між суб’єктами в процесі перерозподілу ресурсів. Висновки та рекомендації наукового дослідження використані:
- Одеською обласною радою методика оцінки потенціалу території в частині аналізу інтегрального показника поліструктурності потенціалу території використана при розробці «Програми соціально-економічного та культурного розвитку Одеської області на 2007 рік», яка затверджена рішенням облради від 23.02.2007 № 172-У (довідка від 11.04.2007 № Р-27-741);
- Головним управлінням економіки Одеської обласної державної адміністрації оцінка наявного потенціалу регіону під час опрацювання аналітичного розділу проекту Стратегії економічного та соціального розвитку Одеської області до 2015 року, що дозволило виявити потенційні можливості області та здійснити оцінку міри відповідності внутрішніх ресурсів регіону можливостям досягнення стратегічної мети (довідка від 26.10.2007 № 1306);
- Комітетом з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України процедура узгодження дій суб’єктів управління в процесі перерозподілу ресурсів дозволила під час роботи над Проектом Закону (реєстр.№0954 від 23.11.2007 р.) уточнити та відкоригувати регламент Єдиної державної системи моніторингу (ЄДСМ), удосконалити функціонально-організаційну структуру Єдиної бази даних усіх суб’єктів під єдиним кодифікатором, обґрунтувати межі компетенції Національної комісії України з контролю за впровадженням, функціонуванням та удосконаленням ЄДСМ, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги (довідка від 19.09.2008 №. 04-13);
- Одеським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку практичні рекомендації щодо забезпечення відкритості інформації з питань діяльності на фондовому ринку використано в практичній діяльності Управління при формуванні єдиної ефективної системи моніторингу діяльності учасників фондового ринку та включення рекомендації з структуризації інформації у Протокол співпраці у частині 1.4. оперативний обмін інформацією (акт від 29.10.08 № 01/29/693);
- Управлінням регіональної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України наукові висновки та рекомендації щодо оцінки соціально-економічного розвитку регіону з метою визначення їх реального ресурсного потенціалу, під час здійснення фахової експертизи «Методики оцінки міжрегіональної та внутрішньорегіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів», затвердженої 20 травня 2009 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 476 (довідка про використання від 10 червня 2009 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною науковою роботою, в якій за результатами проведених досліджень отримано нові обґрунтовані теоретичні та методологічні результати, що закладають базу для вирішення важливої наукової проблеми створення на регіональному рівні цілісного механізму ресурсного забезпечення реалізації органами влади завдань державної регіональної політики та регіонал

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації обґрунтовано нові підходи до вирішення актуальної проблеми теорії і практики державного управління формування цілісної концепції ресурсного забезпечення регіонального управління на основі чіткого визначення місця і ролі ресурсів регіонального управління в балансі політичних відносин «центр-регіон» та розроблення механізмів узгодження дій суб’єктів регіонального управління щодо збору, накопичення, відтворення та відповідальності за використання ресурсів.
1. Доведено, що одночасний вплив процесів глобалізації, регіоналізації, гуманізації та екологізації на демократизацію суспільного життя й децентралізацію державного управління актуалізував не лише проблеми функціонування демократії у глобалізованому світі, зокрема ролі інформації як ресурсу влади, але й зумовив виникнення низки концепцій та моделей, що розкривають, з одного боку, залежність між інформацією, демократією та ресурсним забезпеченням суб’єктів політичної влади, а з іншого глибинні зміни ролі регіональних органів влади у реалізації завдань державної регіональної політики та їх «ресурсну залежність» в питаннях реалізації регіональних інтересів. Відтак, функціонування регіонів у сучасному геополітичному просторі потребує формування нових науково-обґрунтованих підходів до ресурсного забезпечення регіонального управління, нагальність яких і обумовлена впливом загальносвітових трансформаційних процесів на форму організації управлінських систем.
2. Виникнення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади є наслідком зростаючої кількості «аномалій» сучасної організації вітчизняної системи регіонального управління: регіональні органи влади не мають повноцінного законодавчого підґрунтя стосовно ресурсного забезпечення виконання делегованих і власних повноважень; відсутність інвентаризації і аудиту реальної ресурсної бази регіону позначається на мірі відповідності ресурсного потенціалу поставленим цілям; оцінка ресурсів відбувається у формі констатації фактичних даних, що не дає змогу передбачити особливості реалізації запропонованого курсу регіональної політики; відсутність законодавчого визначення матеріальної основи регіонального управління регіональної власності, впливає на ступінь легітимності регіональної влади. Відтак, реалії сьогодення це залежність органів регіональної влади від тих, хто надає матеріально-фінансові ресурси для реалізації регіональних інтересів. Адекватним методологічним підґрунтям розв’язання цієї проблеми є ресурсний підхід, спрямований на створення і розвиток унікальних організаційних ресурсів.
3. Аналіз еволюції основних ідей ресурсного підходу показав, що на кожному етапі становлення методології ресурсної теорії у межах проаналізованих наукових напрямів, в залежності від поставленої мети, першочерговості набувають ті чи інші ресурси, але всі теоретичні позиції об’єднані концептуальною ідеєю ресурсного підходу визначення «здатності» як такого виду ресурсів, що робить унікальною спроможність системи будь-якого рівня (від локального орган влади (організаційне навчання) до глобального держава (стратегічна інформація)) у використанні її ресурсів на основі накопичення недоступного іншим знання. Зростання наукового інтересу до імплементації ресурсного підходу в політичних, економічних, соціальних дослідженнях та теоріях управління створює методологічне підґрунтя доцільності його використання і у теорії регіонального управління.
4. Незважаючи на двохсотлітній досвід дослідження економічною теорією категорії «ресурс», науковці до сьогодні мають різні уявлення про його сутність. Наявність різноманітних модифікацій поняття «ресурс» у сучасних наукових публікаціях є відображенням багатоманітності підходів до визначення його технологічної, економічної та соціально-політичної сутності. Ресурс, як управлінська категорія, не тотожна її трактуванню у економіко-технологічному сенсі, що пов’язано з наступним:
- результати управлінської діяльності на практиці ніколи не співпадають абсолютно з визначеними цілями, так як реальні зв’язки завжди багатоманітніші того ідеального образу, який уявляє собі суб’єкт управління в момент формулювання цілі. До того ж, у системі регіонального управління місцева влада є і суб’єктом управління, і об’єктом управлінського впливу з боку інших елементів керуючої підсистеми, що безпосередньо впливає на результат досягнення цілі;
- існує розбіжність між наявними у системі ресурсами і засобами досягнення цілей. З одного боку, в залежності від поставленої мети відбувається вибір ресурсів її досягнення, з іншого та сукупність ресурсів, яку обрав суб’єкт і обумовлює реальне досягнення цілі. Неправильний вибір засобів означає неможливість досягнення мети;
- забезпечення різноманітних аспектів функціонування регіональної системи представляє собою чітко визначений технологічний процес послідовність перетворення вхідних ресурсів (засобів) у визначений вид кінцевого продукту чи послуги, що безпосередньо забезпечує потреби суспільства. Щоб не порушити стабільності всього відтворювального циклу (найважливіших залежностей і пропорцій регіонального відтворення) на досягнення цілей регіонального управління може бути направлена тільки обмежена частка наявних ресурсів регіональної системи. Це потребує від суб’єктів управління чіткого обґрунтування доцільності використання конкретного ресурсу для вирішення поставленого завдання.
Таким чином, ресурси як управлінська категорія це така сукупність матеріальних можливостей і організаційних здатностей суб’єкта управління, адекватне використання яких забезпечує якісну діяльність управлінської структури.
5. Аналіз ролі ресурсів регіонального управління у формуванні балансу політичних відносин центр регіон дозволяє стверджувати наступне:
- особливості відтворення, мобілізації і конвертації ресурсів регіонального управління не лише разюче відрізняють регіональну владу від центральної, а й відображають специфіку політичних відносин центр-регіон через синтез балансу сил та інтересів;
- прагнучи до врівноваження балансу сил з центром регіони вимагають не рівноправності у відносинах з центром (що означало б розпад держави), а можливостей для реалізації інтересів регіональної спільноти у межах даної держави. Отримання регіональною владою таких можливостей дозволяє говорити про наявність балансу сил. Дисбаланс відносин між центром та регіонами це результат неспівпадіння їх інтересів на регіональному рівні та зміщення у бік центру можливостей (сил) стосовно розпорядження регіональними ресурсами;
- регіональна власність, партнерство бізнесу і влади, політична об’єктивація регіону, як ресурси регіонального управління, здатні відігравати ключову роль в балансі відносин «центр-регіон», забезпечуючи регіони економічними, політичними та інституційними можливостями для реалізації регіональних інтересів.
6. Сутність ресурсного забезпечення регіонального управління полягає в організації процесу формування його ресурсів багаторівневої системи взаємопов’язаних і субординованих елементів ресурсного простору, які має можливість використати публічна влада як засіб досягнення цілей згідно повноваженнями щодо розпоряджання ними. Перетворення елементів ресурсного простору в засоби досягнення цілей регіонального управління регулюється системою державних заходів через створення матеріальних, правових та інституційних умов. Дієвість та впорядкованість державних заходів забезпечують принципи ресурсного забезпечення регіонального управління, що визначають вимоги до організації процесу відтворення і мобілізації ресурсів, напрями й межі прийняття управлінських рішень з розпорядження та раціонального перерозподілу ресурсів регіонального управління.
7. Ресурсне забезпечення регіонального управління є системою, що складається з чотирьох взаємодіючих, але відносно самостійних підсистем: а)керуючої розмежування за рівнями суб’єкта регіонального управління функцій адміністрування, регулювання, фінансування та їх реалізація через відповідні інституційні, організаційно-правові та фінансові механізми управління; б)функціональної вертикальний та горизонтальний перерозподіл ресурсів шляхом розподілу наявних засобів між суб’єктами управління з урахуванням різних видів їх діяльності та компетенції через механізми вирівнювання, стимулювання, інвестування, регулювання тощо; в)цільової формування ієрархії цілей, перекладання цілей на «мову» ресурсів та визначення «власних цілей» функціональних механізмів; г)забезпечуючої створення умов перетворення вихідних рішень в результат через фінансове, інформаційне та кадрове забезпечення взаємопов’язаних дій окремих елементів системи. Дієвість кожної підсистеми визначається специфічною сукупністю механізмів, направлених на реалізацію конкретної цілі, а ефективність всієї системи комплексним механізмом, що забезпечує взаємодію підсистем системи ресурсного забезпечення.
8. Питання про механізми є однією з центральних проблем державного регулювання будь-яких суспільних відносин. В аспекті дослідження категорія «механізм» розкривається через специфічні процедури організації процесу відтворення, мобілізації, перерозподілу ресурсів і розпоряджання ними з чітко визначеним порядком їх взаємодії. Механізм, у загальному визначенні, це послідовність взаємопов’язаних дій суб’єктів управління, узгоджених із наявною сукупністю засобів і регламентуючих методів, що забезпечує перетворення вихідних рішень в результат. Будь-який механізм завжди конкретний, оскільки спрямований на результат через регламентування та взаємозв’язок окремих дій шляхом використання доступних ресурсів. Механізм ресурсного забезпечення регіонального управління це режим взаємодії всіх суб’єктів управління в процесі відтворення, мобілізації, використання і перерозподілу ресурсів, згідно з компетенцією щодо розпорядження ними.
9. Режим, як доведений до детальних процедур і закріплений в нормативних актах регламент дій суб’єктів регіонального управління щодо раціонального використання і перерозподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей це форма функціонування інституційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління. Проте, враховуючи специфіку взаємовідносин суб’єкт-об’єкт в системі регіонального управління, можливі суперечності стосовно використання тих чи інших ресурсів різними суб’єктами для здійснення різноманітних заходів, функціонування цього механізму можливе за умови чіткого визначення цілей і ресурсів кожної структури управління та процедури їх узгодження, що є ключовим елементом організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління. Таким чином, інституційний та організаційний механізми у сукупності формують комплексний інституційно-організаційний механізм ресурсного забезпечення, який можна розглядати як специфічну управлінську підсистему системи регіонального управління, що складається з елементів: цілі, що планується досягти завдяки введенню даного режиму; множина суб’єктів, на яких поширюється дія даного режиму; сукупність норм, правил, обмежень і умов (необхідних і достатніх), що необхідні для досягнення задекларованих цілей; множина ресурсів, задіяних в процесі реалізації даного режиму; множина алгоритмів і процедур (у межах заданих інституціональних і часових обмежень), необхідних для досягнення поставлених цілей.
10. Реалізація можливостей регіональної влади безпосередньо залежить від вирішення компетенційних спорів між місцевими органами державної влади і органами місцевого самоврядування при виборі напрямів і методів використання ресурсів, що потребує визначення компетенції кожного суб’єкта управління в аспекті розпорядника ресурсів. Із врахуванням характеру управлінського впливу та повноважень суб’єктів регіонального управління, запропоновано типологію розпорядників, яка дозволяє окреслити межі компетенції і рівень відповідальності суб’єктів регіонального управління стосовно використання ресурсів:
- автоном суб’єкт регіонального управління, який приймає остаточне рішення стосовно вибору напрямів і методів використання регіональних ресурсів та несе повну відповідальність за їх відновлення;
- санкціонер суб’єкт регіонального управління, який приймає альтернативні рішення стосовно використання того чи іншого ресурсу (враховуючи чинну регіональну ситуацію і пріоритет регіональних інтересів) і несе відповідальність за доцільність та адекватність використання ресурсів при вирішенні конкретного завдання;
- координатор суб’єкт регіонального управління, який у межах своїх повноважень може частково (у відповідних масштабних і часових межах) змінювати рішення автономів і санкціонерів у інтересах досягнення цілей більш високого рівня та несе відповідальність за компенсацію ресурсів, що були вилучені з регіонального відтворювального процесу;
- контролер суб’єкт регіонального управління, який виконує функції спостерігача за відповідністю використання ресурсного потенціалу регіону затвердженій раніше програмі.
11. Регламентуючою основою організаційного механізму ресурсного забезпечення регіонального управління є процедура узгодження дій суб’єктів регіонального управління стосовно адекватного та доцільного використання ресурсів для забезпечення реалізації поставлених цілей. Практична реалізація даної процедури можлива на основі запропонованої структури інформаційної бази даних щодо ресурсних можливостей регіонального управління, що необхідна для проведення всебічної оцінки й прийняття науково-обґрунтованих рішень.
Багатоманітність комбінацій ресурсів регіонального управління, їх внутрішня складність, належність до різних власників, часові параметри тощо обумовлює необхідність їх чіткого упорядкування. Класифікація ресурсів регіонального управління, яка пропонується автором, виходить з такої фундаментальної риси «ресурсу управління», що він є засобом досягнення цілей через реалізацію суб’єктами управління системи функцій. Саме суб’єкт регіонального управління визначає доцільність застосування того чи іншого елементу ресурсного простору як засобу досягнення цілі, виходячи з наступних характеристик: доступність; комбінативність; просторове розміщення, часовий формат, конкурентоспроможність.
12. Функціонування інституційного механізму потребує відповідної регламентації, спрямованої на упорядкування процесу ресурсного забезпечення. Стандарт ресурсного забезпечення регіонального управління, як складова ресурсного режиму, це правовий документ, що встановлює комплекс норм, правил, вимог до ресурсної забезпеченості регіонального управління, спрямованість дій держави зі створення матеріальних, правових, інституційних умов перетворення елементів ресурсного простору в засоби досягнення цілей регіонального управління, в якому, з метою добровільного багаторазового застосування, встановлюються принципи ресурсного забезпечення та певні характеристики ресурсного простору регіонального управління, правила перерозподілу ресурсів та відповідальність за їх використання і відновлення.
13. Режим збору та накопичення ресурсів це один із варіантів розширення можливостей регіонального управління за рахунок збільшення кількості матеріально-фінансових ресурсів. Проте, в умовах дефіцитності ресурсів, суб’єкт управління, який приймає рішення, повинен мати чітке уявлення про альтернативні варіанти ресурсного забезпечення та режими його реалізації: перерозподіл ресурсів, мобілізацію ресурсів, еквівалентний обмін ресурсами. Запровадження режиму збору та накопичення ресурсів має забезпечити вирішення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади шляхом: регламентування на регіональному рівні відносин власності, відокремлення регіональної власності від інших видів власності; створення єдиних і несуперечливих «правил гри» (стандартів) для всіх суб’єктів регіонального управління в процесі перерозподілу ресурсів; розробки процедури приватно-державного партнерства, що дозволить об’єднати засоби держави і приватних структур для реалізації регіональних програм через «пільгове» регулювання діяльності останніх; налагодження тісної співпраці органів публічної влади з найбільшими бізнесовими групами та асоціаціями малого і середнього бізнесу.
14. Режим відтворення організаційної здатності як нематеріального ресурсу регіонального управління забезпечує спроможність органу влади ефективніше використовувати матеріально-фінансові ресурси та розширювати традиційну структуру нематеріальних ресурсів через розвиток в процесі поточної організаційної діяльності трьох основних складових: людського капіталу, що відображає рівень професійної компетентності персоналу знання і трудові навички, набуті людиною в процесі навчання та трудової діяльності; організаційного капіталу, що об’єднує корпоративну культуру, управлінські та інформаційні технології, інтелектуальну власність тощо; символічного (іміджевого) капіталу, що відображає здатність органу влади відповідати вимогам споживачів та розвивати партнерські відносини. Запровадження режиму відтворення організаційної здатності забезпечує вирішення проблеми «ресурсної залежності» регіональної влади у двох взаємопов’язаних напрямах: організаційне навчання та підвищення управлінської і професійної компетентності персоналу шляхом запровадження системи менеджменту знань з метою розвитку організаційного знання; модернізація організаційних рутин через запровадження процесного підходу до управління з метою ефективного використання ресурсів.
15. Прийняття управлінських рішень щодо формування ресурсної основи регіонального управління (для реалізації управлінських функцій) та раціонального перерозподілу ресурсів між усіма суб’єктами (для реалізації регіональних інтересів) потребує чіткого уявлення з питань: джерела формування основних ресурсів, їх визначення та закріплення; особливості використання окремих груп ресурсів; взаємозамінність ресурсів (межі заміщення одного ресурсу іншим) та повнота використання (співвідношення обсягу ресурсів, що фактичного використовуються, до наявного обсягу) окремих груп ресурсів; умови залучення та варіанти мобілізації ресурсів із різних джерел. Така інформація є основою для розробки державних заходів із формування нормативів бюджетного фінансування функцій управління та розрахунку фінансових коштів, необхідних для реалізації регіональних інтересів і, водночас, підґрунтям для визначення матеріальних, правових, інституційних правил перетворення елементів ресурсного простору в засоби досягнення цілей регіонального управління.

16. У контексті поставленої проблеми важливого значення набувають подальші наукові дослідження з питань: цільової оцінки ресурсів регіонального управління; формування «ресурсного портрету» кожного регіону України на підставі запропонованої структури інформаційної бази даних щодо ресурсних можливостей регіонального управління; доведення до детальних процедур і закріплення в нормативних актах режимів перерозподілу, мобілізації та еквівалентного обміну ресурсів; розробки системи стандартів ресурсного забезпечення регіонального управління; обґрунтування нормативно-правових засад регламентування відносин власності на регіональному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации / Р.Абдеев. М. : Владос, 1994. 336 с.
2. Авраамова Е.М., Логинов Д.М. Социально-экономическая адаптация: ресурсы и возможности / Е.Авраамова, Д.Логинов // Общественные науки и современность. 2002. №5. С. 2434.
3. Адміністративне право України : [підруч. для юрид. вузів і фак. / за ред. Ю.П. Битяка]. Х. : Право, 2000. С.277-279.
4. Азаренкова Г.М. Фінансові ресурси та фінансові потоки (теоретичний аналіз) : [монографія] / Г. Лазаренкова. Харків : ПП Яковлєва, 2003. 103 с.
5. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география : [понятийно-терминологический словарь] / Э.Алаев. М. : Мысль, 1983. 350 с.
6. Алексеев Д.И. Идентификация способностей организации с использованием процессного подхода / Д.Алексеев // Известия Санкт-Петербургского университета экономики и финансов. 2008. № 4 (56). С. 159-162.
7. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С.Алексеев. М. : Политиздат, 1989. 450 с.
8. Ансофф И. Стратегическое управление / И.Ансофф. М. : Экономика, 1989. 358 с.
9. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : [курс лекцій] / Г. Атаманчук. М. : Юридическая литература, 1997. 400 с.
10. Атаманчук Г. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : [учебное пособие] / Г. Атаманчук. М. : ОАО «НПО Экономика», 2000. 302 с.
11. Ачкасова В., Чугунов А. Регионализация: политика и информационные технологии / А. Ачкасов, А. Чугунов // СОЦИС. 2004. №4. С. 7177.
12. Бабаєв В.М. Адміністративно-територіальний устрій та сталий розвиток регіону (концептуальні основи та методологія) : [монографія] / В. Бабаєв, Л. Товажнянский та ін. Х. : НТУ «ХП», 2006. 316 с.
13. Бабаєв В.М. Управління міським господарством: теоретичні та прикладні аспекти : [монографія] / В. Бабаєв. Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. 204 с.
14. Бабаєв В. М. Напрями трансформації системи державного управління регіональним розвитком України / В. Бабаєв // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць ХарРІДУ. Х. : ХарРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 1 (31). С. 11-22.
15. Бабаєв В. М. Практика муніципального управління / В. Бабаєв. Х. : ХДМГ, 2002. 310 с.
16. Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития / Н.Багров. К. : Лыбидь, 2002. 256 с.
17. Багров Н.В. География в информационном мире / Н. Багров. К. : Лыбидь, 2005. 184 с.
18. Багров Н. В. Природный капитал основа региональной экономики / Н.Багров // Культура народов Причерноморья. 2001. №21. С.235-237.
19. Бажал Ю. Еволюційна парадигма економіки перехідного періоду / Ю.Бажал // Економіка України. 1993. №8. С. 26.
20. Бажин И. И., Сериков А.А. Ресурсное обеспечение социальных инноваций в государственном управлении / И. Бажин, А. Сериков // Власть. 2006. №8. С. 2024.
21. Базилевич В. Д., Ільїн В.В. Метафізика економіки / В. Базилевич, В. Ільїн. К. : Знання, 2007. 718 с.
22. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : [монографія] / В. Бакуменко. К. : Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
23. Балабаєва З.В. «Новий регіоналізм» - важливий елемент європейської інтеграції / З. Балабаєва // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. Вип. 4 (28). С. 5965.
24. Балабаєва З.В. Виклик демократії в умовах глобалізації / З. Балабаєва // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 2 (30). С. 1116.
25. Балабаєва З.В. Суб’єкти демократичного врядування: регіональний рівень / З. Балабаєва // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : щорічна міжнародна науково-практична конференція, 31 жовтня 2007 р. : тези доп. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. Т.1. С. 264266.
26. Баліцька В. Капітал підприємств України: тенденції, пріоритети : [монографія] / В.Баліцька. К. : Ін-т екон.та прогнозув., 2007. 480 с.
27. Безверхнюк Т.М. Ресурсне забезпечення регіонального управління: теоретико-методологічні засади : [монографія] / Т.М. Безверхнюк. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. 318 с.
28. Безверхнюк Т. М. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні : [монографія] / Безверхнюк Т.М., Саханенко С.Є., Топалова Е.Х. ; за заг. ред. Т. М. Безверхнюк. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. 328 с.
29. Безверхнюк Т. М. Потенціал території як фактор регіонального розвитку / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. Вип. 4 (24). С. 4147.
30. Безверхнюк Т. М. Територіальна організація об’єктів управління: інструменти і методи / Т.Безверхнюк // Зб.наук.пр. Дон ДУУ. Донецьк : ДонДУУ, 2005. Т. VI. Вип. 52. С. 122130. Серія «Державне управління».
31. Безверхнюк Т. М. Складові потенціалу регіонального розвитку / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць : [У 2 ч.]. Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. №2 (28). Ч.1. С. 117126.
32. Безверхнюк Т. М. Ресурси регіонального розвитку: визначення та підхід до класифікації / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Дніпропетровськ : ДнРІДУ НАДУ, 2006. Вип. 1 (23). С. 160167.
33. Безверхнюк Т. М. Поняття «регіон» та «регіоналізація» в контексті пріоритетних завдань державної регіональної політики / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. Вип. 2 (26). С. 115122.
34. Безверхнюк Т. М. Геоінформаційні системи як інструмент вирішення завдань державної регіональної політики / Т.Безверхнюк // Менеджер. Донецьк : ДонДУУ, 2006. №3 (37). С. 169175.
35. Безверхнюк Т. М. Геополітичний ресурс регіонального розвитку / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. Вип. 3 (27). С. 156162.
36. Безверхнюк Т. М. Державне управління на регіональному рівні та державне регулювання регіонального розвитку: змістовне наповнення й ресурсне забезпечення / Т.Безверхнюк // Теорія та практика державного управління. Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. Вип. 3 (15). С. 146153.
37. Безверхнюк Т. М. Визначення ресурсів реалізації цілей та інтересів державного управління на регіональному рівні / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. Вип. 4 (28). С. 7479.
38. Безверхнюк Т. М. Сучасні парадигми регіонального управління: плюралізм методологічних підходів / Т. Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 1(29). С. 5158.
39. Безверхнюк Т. М. Від моделі регіону до моделі регіонального управління: методологічний дискурс / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Дніпропетровськ : ДнРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 1 (27). С. 179186.
40. Безверхнюк Т. М. Аналіз впливу загальносвітових трансформаційних процесів на формування концептуальних положень розвитку теорії регіонального управління / Т.Безверхнюк // Вісник державної служби. 2007. №2 С. 4953.
41. Безверхнюк Т. М. Ресурси регіонального управління: сутність поняття / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 2 (30). С. 5663.
42. Безверхнюк Т. М. Концептуальні підходи до формування ресурсної парадигми регіонального управління / Т.Безверхнюк // Зб.наук.пр. Дон ДУУ. Донецьк : ДонДУУ, 2007. Т.VIII. Вип. 79. С. 4251. Серія «Державне управління».
43. Безверхнюк Т. М. Багатовимірність поняття «регіональний розвиток» в аспекті регіонального управління / Т.Безверхнюк // Теорія та практика державного управління. Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. Вип. 3 (18). С. 257268.
44. Безверхнюк Т. М. Роль принципів «європейського регіоналізму» в організації вітчизняної системи регіонального управління / Т.Безверхнюк // Теоретичні та прикладні питання державотворення: Електронне наукове фахове видання Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України. Вип.1-2007. Режимдоступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/ index.html.
45. Безверхнюк Т. М. Аналіз методологічних підходів до визначення предметної області регіонального управління / Т.Безверхнюк // Вісник НАДУ. 2007. №2. С. 180188.
46. Безверхнюк Т. М. «Ресурсна залежність» регіональної влади: аналіз причин виникнення проблеми / Т.Безверхнюк // Економіка та держава. 2007. №12. С. 6062.
47. Безверхнюк Т. М. Аналіз співвідношення цілі-ресурси в системі регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 3 (31). С. 107112.
48. Безверхнюк Т. М. Визначення меж компетенції суб’єктів регіонального управління при виборі методів і напрямів використання ресурсів / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 4 (32). С. 7883.
49. Безверхнюк Т. М. Принципи регіонального управління: порівняльний аналіз вітчизняного та європейського досвіду / Т.Безверхнюк // Ефективність державного управління : зб. наук. праць. Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007. Вип.13. С. 1320.
50. Безверхнюк Т.М. Ресурсний підхід як методологічне підґрунтя формування сучасної концепції регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 1 (33). С. 914.
51. Безверхнюк Т. М. Інституційно-організаційний аспект ресурсного забезпечення регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 3 (33). С. 113122.
52. Безверхнюк Т.М. Просторово-часова характеристика ресурсів регіонального управління / Т.Безверхнюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 2 (34). С. 1017.
53. Безверхнюк Т. М. Описова класифікація ресурсів регіонального управління / Т.Безверхнюк // Теоретичні та прикладні питання державотворення : Електронне наукове фахове видання Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ п