Системи та механізми регулювання довгострокового економічного розвитку аграрного сектору

Краткое описание

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

На правах рукопису

Кужель Віталій Володимирович

Системи та механізми регулювання довгострокового економічного розвитку аграрного сектору

08.00.03 економіка та управління національним господарством

Науковий керівник:
доктор економічних наук,
старший науковий співробітник
Ляшенко Вячеслав Іванович

ХЕРСОН 2013

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................

4

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ДОВГОСТРОКОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ...

9

1.1.Становлення ринкового середовища в агросекторі України

9

1.2. Пріоритетні напрямки сталого розвитку аграрного сектору

27

1.3.Економічна природа механізму державної підтримки і регулювання аграрної сфери

47

Висновки до розділу 1..

53

РОЗДІЛ2.Оцінка ефективності функціонування механізмів регулювання розвитку аграрного сектору

74

2.1. Стан та проблеми функціонування механізму державної підтримки аграрного сектору

74

2.2.Аналіз фінансування програмного розвитку аграрного сектору Одеського регіону

85

2.3.Оцінка ефективності виконання бюджетних програм.

114

Висновки до розділу 2..

138

РОЗДІЛ3.Удосконалення механізмІВ регулювання довгострокового економічного розвитку аграрного сектору

138

3.1.Стратегічні напрями розвитку сучасної державної аграрної політики в Україні

138

3.2.Програмно-цільове забезпечення розвитку виробничої аграрної сфери і механізми його реалізації в стратегічному плануванні..........

152

3.3.Логістична підтримка ресурсного забезпечення економічного розвитку аграрного сектору

165

3.4. Порівняння показників ефективності функціонування широко диверсифікованих компаній і концентрованих компаній

171

Висновки до розділу 3..

189

ВИСНОВКИ.....................................................................................

168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................

172

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку аграрної економіки виникає необхідність удосконалення теорії і практики державного регулювання відтворювальних процесів у сільському господарстві та пов'язаних з ним галузях. Очевидно, що основна мета аграрної політики держави полягає у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва для забезпечення населення продовольством, переробної та легкої легкої промисловості - сировиною в обсягах, що забезпечують економічне зростання, соціальний розвиток країни та поліпшення демографічної ситуації.
Аналіз розвитку аграрної сфери за тривалий історичний період свідчить, що сільське господарство має значну залежність від природно-кліматичних факторів та кон'юнктури ринку. Виконання соціальних завдань у сільському господарстві, збереження середовища проживання для населення ніколи не будуть забезпечуватися розвитком сільського господарства на інноваційні основі лише за рахунок власних джерел накопичення, тому виникає потреба у постійній підтримці держави. Сучасна економіка має інвестиційно-інноваційну спрямованість, що і визначає необхідність комплексного розвитку галузей, який, у свою чергу, залежить від цілої низки макроекономічних факторів, що підлягають державному регулюванню.
Відновлення відтворювального процесу в сільському господарстві, підвищення ефективності аграрного виробництва, зміни в структурі проміжного та кінцевого споживання мають стати пріоритетними завданнями при реалізації державних цільових програм. Критерієм ефективності державного регулювання відтворювальних процесів у сільському господарстві є сукупний (мультиплікативний) ефект, одержуваний не тільки в цій галузі, але і АПК в цілому, а також в інших галузях народногосподарського комплексу. Сутність мультиплікатора інвестування полягає у тому, що первісне вкладення капіталу створює тенденцію до зростання рівня загального доходу у всіх сполучених галузях АПК на суму, що перевищує первісні інвестиції.
Нна сьогодні існує проблема досягнення структурних і технологічних зрушень у міжгалузевих зв'язках АПК, що вимагає державного регулювання відтворювальних процесів, підвищення ефективності аграрного виробництва в цілому.
Не менш актуальними є проблеми адаптації та використання у нашій країні сучасних форм державного регулювання аграрної сфери, що застосовуються у закордонній практиці.
Для сучасного етапу розвитку АПК характерне посилення впливу держави на відтворювальні процеси в економіці країни як основи для удосконалення пропорцій економіки та економічних відносин між учасниками процесів економічної взаємодії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» (ХДАУ) за темою «Механізми та інструменти розвитку аграрного сектору України в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації 0113U004912). В її межах автором розроблено парадигму та концептуальні засади конкурентоспроможного розвитку аграрного сектору, його інноваційно- інституційні механізми й інструменти, обґрунтовано національний бренд «Аграрна Україна», моделі підвищення конкурентоспроможності. Як складова наукових досліджень ХДАУ за темою «Науково-методологічне забезпечення стратегічного управління соціально-економічним розвитком агропромислового виробництва» (номер державної реєстрації 0113U004269) дисертаційна робота містить результати оцінки стану конкурентоспроможності вітчизняної аграрної продукції на світовому ринку, національної продовольчої безпеки й обґрунтування стратегічних пріоритетів конкурентоспроможного розвитку аграрного сектору економіки України та його регулювання в умовах глобалізації на перспективу. У межах програми наукових досліджень НААН № 40 «Еколого-економічні засади збалансованого розвитку агропромислового виробництва, землекористування і сільських територій» (номер державної реєстрації 0111U004225) автором здійснено оцінку ефективності ресурсокористування, ресурсо- та енергоємності сільськогосподарського виробництва в Україні порівняно зі світовими показниками.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад і концептуальних підходів щодо вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України для підвищення його конкурентоспроможності в умовах поглиблення аграрної реформи з урахуванням особливостей, пов’язаних з інтеграцією України в європейський та світовий економічний простір.
Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:
систематизувати методологічні підходи та концепції регулювання розвитку аграрного сектора економіки;
виокремити проблеми узгодження ринкового та державного механізмів регулювання розвитку аграрного сектора економіки;
визначити сутність та складові механізму державного регулювання аграрного сектора економіки;
виявити особливості функціонування механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України в історичному аспекті;
систематизувати концептуальні підходи до функціонування механізму державного регулювання аграрного сектора в зарубіжних країнах з різним рівнем економічного розвитку;
оцінити стан і результативність впливу органів державної влади на розвиток аграрного сектора в сучасних умовах господарювання;
визначити складові сталого розвитку економіки аграрної сфери АПК України;
розробити концепцію державної стратегії розвитку аграрного сектора економіки України;
удосконалити систему оцінки ефективності державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України.
Предмет дослідження теоретичні, методологічні та прикладні аспекти формування й функціонування механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України в умовах його реформування.
Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження слугують фундаментальні положення економічної теорії та теорії державного управління, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економічного розвитку та державного регулювання аграрного сектора економіки.
У роботі застосовано системний підхід, який полягає в комплексному дослідженні механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх його складових. Крім цього, застосовувались методи, які використовуються на емпіричному та теоретичному рівнях, а саме: порівняльний аналіз для дослідження методологічних підходів, концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених особливості державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України та країн із різним рівнем економічного розвитку; логіко-семантичний для поглиблення понятійного апарату при визначенні основних складових механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора; історичний метод для дослідження еволюції механізму впливу держави на розвиток аграрного сектора економіки України у хронологічної послідовності з метою виявлення закономірностей та суперечностей виникнення, формування і розвитку цих механізмів; аналізу та синтезу для оцінки динаміки, структури та ефективності зрушень в аграрному секторі економіки України, а також визначення чинників, що впливають на їх характер і спрямованість; формалізації для дослідження системи державного регулювання аграрного сектора, її механізмів, суб’єктів та об’єктів шляхом відображення їх змісту і структури з використанням спеціальної символіки; системно-аналітичний для аналізу законодавчих актів та інших нормативних документів; статистичних порівнянь для дослідження дієвості фінансово-економічного механізму регулювання розвитку аграрного сектора економіки України та зарубіжних країн; економіко-статистичного моделювання для визначення тенденцій зміни показників ефективності розвитку аграрного сектора в результаті впливу держави та їх взаємозв’язку за допомогою регресійного та кореляційного аналізу; анкетування для розширення аргументної бази теоретичних припущень щодо ефективності аграрної реформи, впливу держави на розвиток аграрного сектора та напрямів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку аграрного сектора за допомогою експертного опитування фахівців; SWOT-аналізу під час формування концепції стратегії розвитку аграрного сектора; абстрактно-логічний для теоретичних узагальнень і формування висновків.
Інформаційними джерелами дослідження стали закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові документи Міністерства аграрної політики, програмні документи державних органів України, офіційні матеріали Держкомстату України, дані ННЦ Інститут аграрної економіки” УААН, монографії і статті вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали анкетування, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних засад та концептуальних підходів до вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України для підвищення його конкурентоспроможності в умовах поглиблення аграрної реформи з урахуванням особливостей, пов’язаних з інтеграцією України в європейський та світовий економічний простір.
У такому контексті отримано нові наукові результати, а саме:
уперше:
розроблено концепцію державної стратегії розвитку аграрного сектора економіки України, в якій, на основі проведеного соціологічного дослідження, ситуаційного та SWOT-аналізу галузі, визначено бачення майбутнього, місію, стратегічну мету, операційні цілі та принципи розвитку аграрного сектора економіки;
обґрунтовано концептуальні підходи до формування інвестиційно-інноваційної та синергічно-інноваційної моделей реалізації державної стратегії розвитку аграрного сектора економіки України, де визначено складові, напрями, цілі та логіку розвитку галузі;
запропоновано методичні підходи до формування та оцінки можливостей розвитку кластерів в АПК на регіональному рівні, в основу яких покладено чотири етапи, де визначено дії органів державної влади регіонального рівня щодо їхнього створення;
встановлено закономірність взаємодії механізмів державного і ринкового регулювання розвитку аграрного сектора, що дозволило запропонувати інструменти державної аграрної політики, які, залежно від стану агропродовольчого ринку, можуть ефективно впливати відповідно на механізм ціноутворення, пропозицію, попит і конкуренцію на цьому ринку;
удосконалено:
систему оцінки ефективності державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України, яка включає показники ефективності і результативності функціонування органів влади, а також показники умов, динаміки, ефективності розвитку і використання потенціалу аграрного сектора економіки відповідно на міждержавному, державному, галузевому та регіональному рівнях;
методологічні підходи щодо розробки стратегічних планів розвитку аграрного сектора, які базуються на проведенні ситуаційного, факторного, стратегічного та SWOT-аналізу розвитку аграрного сектора, визначенні цілей, принципів та моделей стратегічного розвитку галузі;
теоретичне обґрунтування необхідності взаємодії механізмів державного і ринкового регулювання розвитку аграрного сектора економіки, враховуючи визначені принципи, функції, переваги та вади їхнього існування;
методологічні підходи до формування механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки для досягнення стратегічної мети в умовах реалізації синергічно-інноваційної моделі його розвитку через уточнення функцій і принципів дії органів державної влади;
методичні підходи щодо встановлення мінімальної закупівельної ціни на окрему продукцію сільськогосподарських підприємств з метою зміни прогнозного індексу споживчих цін у формулі розрахунку мінімальної ціни на аналогічний індекс цін на матеріально-технічні ресурси промислового походження, які споживаються в сільському господарстві;
дістало подальший розвиток:
узагальнення теоретичних концепцій державного регулювання економіки та економічного розвитку, що дало можливість визначити етапи та причини їх еволюції;
категорійний апарат теорії державного управління в контексті використання таких понять, як ринковий механізм”, аграрний сектор”, державне регулювання розвитку аграрного сектора”, механізм державного регулювання розвитку аграрного сектора”, аграрний ринок”, інфраструктура аграрного ринку”;
узагальнення загальносвітових тенденцій розвитку відносин органи державної влади аграрний сектор” та систематизація концептуальних підходів до функціонування механізму державного регулювання аграрного сектора у країнах світу з різним рівнем економічного розвитку;
класифікація нормативно-правової бази технічної політики держави в АПК України в умовах його реформування, а також розробка моделі агропромислового ринку для аналізу функціонування його складових;
заходи кадрової політики в аграрній сфері в умовах поглиблення процесів реформування аграрного сектора економіки України;
модель аграрного ринку, систематизація й формалізація основних елементів його інфраструктури.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в сукупності вони створюють методологічну, теоретичну і методичну основу для практичного вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України, що набуває важливого значення в зв’язку з інтеграцією України в європейський та світовий економічний простір.
Запропоновані автором концепція державної стратегії розвитку аграрного сектора економіки України, в якій, на основі проведеного соціологічного дослідження, ситуаційного та SWOT-аналізу галузі, визначено бачення майбутнього, місію, стратегічну мету, операційні цілі та принципи розвитку аграрного сектора економіки, а також методологічні та методичні підходи щодо розробки стратегічних планів розвитку галузі враховані під час розробки регуляторних актів в Міністерстві аграрної політики України (довідка № 37-42-15 / 16141 від 7.11.2006 р.).
Методологічні підходи до розробки стратегії розвитку аграрного сектора економіки регіону та моделі розвитку галузі були використані під час розробки Комплексної програми розвитку сільського господарства Харківської області у 2001 2005 рр. та на період до 2010 року (довідка № 01-10-53 від 27.06.2006 р.).
Розроблену автором багаторівневу систему оцінки державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України, яка включає показники ефективності й результативності функціонування органів влади, а також показники умов, динаміки, ефективності розвитку та використання потенціалу аграрного сектора економіки впроваджено в Головному управлінні агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 01-10-53 від 27.06.2006 р.), в Головному управлінні економіки Сумської обласної державної адміністрації (довідка № 02-01/1670 від 31.08.2006 р.), в управлінні агропромислового розвитку Свердловської міської ради Луганської області (довідка № 1081 від 22.10.2006 р.).
Методологічні підходи щодо розробки стратегічних планів розвитку аграрного сектора, які базуються на проведенні ситуаційного, факторного, стратегічного та SWOT-аналізу розвитку аграрного сектора, визначенні цілей, принципів та моделей стратегічного розвитку галузі, а також методичні підходи до формування та оцінки можливостей розвитку кластерів в АПК на регіональному рівні, в основу яких покладено чотири етапи, де визначено дії органів державної влади регіонального рівня щодо їхнього створення, було використано в діяльності Харківської обласної державної адміністрації під час розробок програм соціально-економічного розвитку Харківської області (довідка № 01-46 / 5614 від 08.11.2006р.), а також впроваджено в діяльність Золочівської (довідка № 02-15/1290 від 27.09.2006 р.) та Краснокутської (довідка № 1288 від 5.10.2006 р.) районних державних адміністрацій Харківської області.
Результати дослідження враховано в рекомендаціях VI Міжнародного наукового конгресу Державне управління та місцеве самоврядування” Кабінету Міністрів України (акт № 01-956/ 06-03 від 10.07.2006 р.).
Результати дослідження використано в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці програм та викладанні дисциплін Стратегічне планування” за програмою підготовки магістрів державного управління, а також Планування галузі” і Економіка підприємства” за програмою підготовки спеціалістів за спеціальностями Менеджмент організацій” та Управління персоналом і економіка праці” (акт № 844 від 13.06.2006р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить одержані автором нові результати в галузі науки державного управління, що в сукупності розв’язують важливу наукову проблему вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України для підвищення його конкурентоспроможності в умовах поглиблення аграрної реформи з урахуванням особливостей, пов’язаних з інтеграцією України в європейський та світовий економічний простір. Конкретний особистий внесок автора в спільних наукових роботах показано у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднено на міжнародних наукових конгресах Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2003, 2004, 2005, 2006), міжнародних науково-практичних конференціях Освіта і бізнес 2004” (Санкт-Петербург, 2004), Ринкова трансформація економіки АПК” (Харків, 2004), Современная парадигма укрепления российской государственности: сущность, тенденции, проблемы и пути их решения” (Курськ, 2004), "Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования" (Мінськ, 2005), ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (Київ, 2006), V Міжнародній (Ювілейній) науково-практичній конференції Актуальні проблеми державного і муніципального управління: зміст і механізми трансформації” (Курськ, 2005), науково-практичних конференціях за міжнародною участю Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління”(Київ, 2004), Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), науково-практичних конференціях Бюджет та фінансовий контроль у державному управлінні” (Харків, 2003), Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні” (Харків, 2004), Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (Одеса, 2004), науково-практичних семінарах Актуальні проблеми реформування АПК України” (Харків, 2004), Узбекистан и Украина: грани сотрудничества” (Ташкент, 2006), тематичних семінарах Актуальні питання державного управління (Харків, 2005), Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону”(Феодосія, 2005).
Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено в 43 публікаціях (28 статей у фахових виданнях), з яких 1 особиста і 2 колективні монографії, 2 статті в наукових журналах, 26 у збірниках наукових праць, 12 в матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, становить 35 обл.-вид. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Вона викладена на 202 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 58 рисунків, 54 таблиці, 2 додатки. Список використаних джерел налічує 155 найменувань.

Список литературы

Висновки

Одержані в ході дослідження результати в сукупності розв’язують важливу науково-практичну проблему вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України для підвищення його конкурентоспроможності в умовах поглиблення аграрної реформи з урахуванням особливостей, пов’язаних з інтеграцією України в європейський та світовий економічний простір.
Суть основних висновків і пропозицій полягає в наступному:
1. Проведені реформи в аграрному секторі економіки не дали очікуваного результату, не зумовили суттєвого підвищення обсягів та ефективності аграрного виробництва, раціонального використання його земельно-ресурсного потенціалу. Тому проблемних питань, які накопичувались роками та десятиріччями в аграрному секторі і які потребують негайного вирішення, значно більше, ніж досягнень. Основні з них такі: низька ефективність сільськогосподарського виробництва; недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення; деформація міжгалузевих цінових пропорцій; нераціональне використання та відсутність ринку земельних ресурсів сільськогосподарського призначення; зниження забезпеченості сільськогосподарською технікою та критична зношеність основних фондів; недосконалість інфраструктури та механізмів регулювання кон’юнктури аграрних ринків; деформація структури агровиробництва; загострення соціальних проблем у сільській місцевості. Такий стан справ вимагає суттєвих змін у механізмі державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України.
2. Стратегічна мета розвитку аграрного сектора має полягати в досягненні сталого та високоефективного аграрного виробництва для задоволення потреб внутрішнього та зовнішнього ринків у продукції сільського господарства. Операційними цілями розвитку аграрного сектора повинні бути: підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва; гарантування продовольчої безпеки держави; забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках; технічне та технологічне оновлення аграрного виробництва; створення цивілізованих умов для проживання в сільській місцевості.
3. Стратегічний розвиток аграрного сектора повинен відбуватись на основі таких принципів: відповідальність органів державної влади за стан справ в аграрному секторі; нарощування інвестиційного потенціалу та інноваційності; спеціалізація, кооперація, кластеризація та концентрація виробництва; використання енергозберігаючих технологій; нарощування експортного потенціалу галузі; відповідність вимогам САП та СОТ; екологізація господарської діяльності; захист і підтримання належного стану навколишнього природного середовища; спрямованість на добробут селян та їхній соціальний захист; залучення всіх зацікавлених сторін у досягненні цілей стратегічного розвитку галузі.
4.За якісними складовими для аграрного сектора економіки України необхідно реалізовувати дві моделі стратегічного розвитку: модель першого рівня інвестиційно-інноваційну, яка ґрунтуватиметься на максимально можливому залученні інвестицій (бюджетних, приватних, іноземних) в галузь і пошуку стратегічних резервів зростання з метою створення умов для пріоритетного розвитку окремих галузей аграрного сектора, де експерти прогнозують максимальні темпи зростання, а також галузей з найбільш високою доданою вартістю в обсязі виробництва і модель другого рівня синергічно-інноваційну, основану на концепції синергізму, яка інтегрує в єдиний вектор розвитку організаційні, економічні, соціальні та інші складові інноваційних процесів. Основою синергічно-інноваційної моделі повинні стати кооперативний та кластерний підходи до розвитку аграрного сектора економіки.
5. Оцінку можливостей розвитку кластерів в АПК на регіональному рівні слід проводити в чотири етапи. На першому етапі необхідно визначити привабливість кластера шляхом оцінки внутрішніх і зовнішніх можливостей його розвитку. Другий етап повинен включати створення координаційного центру, залучення зацікавлених осіб, організацій та інституцій, здатних забезпечити функціонування кластера на території області або району на інноваційно-інвестиційних засадах, підготовку детальної регіональної стратегії розвитку кластерів, а також її затвердження. На третьому етапі доцільно створення кластера та здійснення інвестицій згідно з розробленою стратегією розвитку; реєстрація товарного знака, сертифікація продукції кластеру; формування ділових зв'язків, укладання договорів на поставку продукції; створення Web-сайту та Інтернет-магазину, формування торговельної мережі кластера на внутрішньому та зовнішньому ринках. На четвертому етапі важливим є здійснення практичної організаційно-економічної підтримки функціонування кластерів з боку органів державної влади та аналіз ефективності впровадження кластерної моделі розвитку АПК регіону.
6.Закономірність взаємодії механізмів державного і ринкового регулювання розвитку аграрного сектора полягає в тому, що при посиленні державного механізму регулювання розвитку аграрного сектора й обмеженні ринкового зростання сукупного попиту буде випереджати зростання сукупної пропозиції, в результаті чого виникне дефіцит продукції. І навпаки, при посиленні ринкового механізму регулювання розвитку аграрного сектора й обмеженні державного зростання сукупної пропозиції буде перевищувати зростання сукупного попиту, в результаті чого виникне надлишок продукції. Звідси досить важливим є оптимальне співвідношення між механізмом державного і ринкового регулювання, але воно повинно залежати від співвідношення попиту та пропозиції на агропродовольчому ринку, враховуючи інтереси як виробників, так і споживачів сільськогосподарської продукції.
7. Однією із функцій державного механізму регулювання повинно стати підтримка динаміки, ефективності, стабільності та справедливості розвитку аграрного сектора економіки. При цьому підтримка динаміки розвитку аграрного сектора економіки повинна включати використання інструментів державного регулювання для досягнення позитивних значень таких індикаторів, як темпи приросту валової продукції, валової добавленої вартості, прибутку в галузі, темпи приросту інвестицій в аграрний сектор, середньої заробітної плати, а також обсягів біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. У свою чергу, підтримка ефективності розвитку повинна означати усунення неспроможностей ринку, які обумовлені монополіями, забрудненням навколишнього середовища, інфляцією, стихійними негараздами тощо, підтримка стабільності використання макроекономічних важелів для повернення економіки аграрного сектора до сталого розвитку і підтримка справедливості створення такого механізму державного регулювання, який би забезпечив паритет цін на продукцію промисловості і сільського господарства, доступність кредитів, розвиток сільських територій, продовольчу безпеку, співвідношення реального середнього сукупного доходу в сільському господарстві і прожиткового мінімуму тощо.
8.Для щорічної оцінки ефективності державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України доцільно застосовувати багаторівневу систему оцінки. Вона повинна базуватись як на статистичних даних, так і на даних соціологічних досліджень. Оцінку за статистичними даними пропонується робити на міждержавному, державному, галузевому та регіональному рівнях. При цьому на міждержавному рівні має проходити порівняльна оцінка державної підтримки в Україні з країнами ЄС і ОЕСР. На державному та галузевому рівнях за показниками результативності дій органів влади та показниками динаміки й ефективності розвитку аграрного сектора. На регіональному рівні необхідно застосовувати показники ефективності, результативності та якості надання органами державної влади послуг і показники використання потенціалу аграрного сектора, а саме: рівень використання ресурсного потенціалу аграрного сектора, розвиток міжгалузевих зв’язків та кластерів і рівень безробіття в сільській місцевості.
9.Розробка державних стратегічних планів розвитку аграрного сектора повинна включати проведення ситуаційного (характеристика потенціалу, стану та тенденцій розвитку аграрного сектора, визначення проблем розвитку), факторного (виявлення причин та кількісна оцінка факторів впливу), стратегічного (аналіз ключових економічних суб’єктів, виявлення перспективних підгалузей, аналіз наявних кластерів, аналіз ефективності державного регулювання розвитку галузі) та SWOT-аналізу (аналіз сильних та слабких сторін ендогенних факторів, аналіз можливостей та загроз екзогенних факторів) розвитку аграрного сектора, визначення цілей, принципів та моделей стратегічного розвитку галузі.
10.Для досягнення стратегічної мети держави в умовах реалізації синергічно-інноваційної моделі розвитку аграрного сектора необхідно: переглянути чинну організаційну структуру органів державного регулювання аграрного сектора з погляду на забезпечення формування дієвого законодавчого поля, стратегічного планування, кластерного підходу до розвитку аграрного сектора та з метою підвищення ефективності державного регулювання розвитку галузі; розглянути можливості передання функцій (або їх частини) з регулювання агропромислового розвитку від органів державної влади до недержавних некомерційних організацій; сприяти розвитку дорадчих служб; посилити контроль за цільовим використанням коштів, що виділяються з Державного бюджету України на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності.
11.З метою забезпечення паритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію доцільно змінити методичні підходи до встановлення мінімальної закупівельної ціни на окрему продукцію сільськогосподарських підприємств шляхом заміни прогнозного індексу споживчих цін у формулі розрахунку мінімальної ціни, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. № 399, на аналогічний індекс цін на матеріально-технічні ресурси промислового походження, які споживаються в сільському господарстві.
12.Еволюція теоретичних концепцій державного регулювання економіки зумовлена змінами, які проходили в матеріальному виробництві. При цьому, розвинуті країни досить успішно використовують різні концепції: і ті, де державі належить посилена роль, і ті, де роль держави обмежена. Але сьогодні відбувається становлення глобально інтегрованої регулятивної системи на мегарівні. Тому формування такої системи веде до стандартизації параметрів систем національного регулювання, їхньої адаптації до міжнародних критеріїв побудови механізмів державного регулювання. У цих процесах для України важливо знайти своє місце через урахування національних інтересів.
13.Розвиток аграрного сектора необхідно розглядати як сукупність прогресивних, поступових змін умов і результатів діяльності аграрних товаровиробників, які характеризуються якісними показниками. До умов діяльності необхідно відносити наявність стратегії й тактики розвитку галузі, державної підтримки, різних форм власності та господарювання, інвестиційної привабливості, інфраструктури аграрного ринку. При цьому державне регулювання розвитку аграрного сектора треба сприймати як вплив держави на діяльність суб’єктів аграрного ринку, спрямований на створення умов для продовольчої та економічної безпеки держави, сприяння ефективному функціонуванню і сталому розвитку сільськогосподарських формувань та підвищення суспільного благополуччя.
14. Механізм державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки доцільно розглядати як сукупність видів та способів дій суб’єкта регулювання, який ґрунтуються на базових принципах та реалізації функцій, забезпечуючи за допомогою певних форм, методів і засобів ефективне функціонування системи державного регулювання для досягнення визначеної мети та розв’язання протиріч. При цьому економічні функції держави повинні визначати напрями діяльності органів державного управління, завдання й цілі, а механізм державного регулювання забезпечувати способи їхньої реалізації.
15. Загальносвітовими тенденціями у розвитку відносин органи державної влади аграрний сектор” є такі: посилення регуляторної роли держави; дотаційність аграрного сектора; переорієнтація державної підтримки з субсидій, які пов’язано з обсягами виробництва, до прямої підтримки аграрних виробників; сприяння розширенню місткості аграрного ринку засобами державної політики; державна підтримка різних форм власності; протекціонізм щодо вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції в розвинених країнах; перехід від традиційних” заходів ринкової, зокрема цінової, підтримки, інтервенційних закупівель і різноманітних субсидій до заходів зеленої скриньки”.
16. Державна кадрова політика в аграрному секторі економіки повинна бути спрямована на: задоволення потреб агропромислового комплексу у висококваліфікованих фахівцях; створення сільській молоді умов для здобуття професійно-технічної та вищої освіти; перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів сільського господарства; активізацію роботу з резервом кадрів; формування сучасної управлінської еліти; створення умов для підвищення доходів усіх зайнятих в аграрній сфері, а також на розвиток соціальної сфери на селі, яка є основою для задоволення соціальних потреб сільських мешканців.
17. Основними напрямками вдосконалення системи державного регулювання розвитку аграрного сектора в умовах інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору є: реформування системи органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання розвитку аграрного сектора, шляхом перегляду та чіткого розмежування їхніх повноважень й інструментів підтримки з урахуванням вимог Спільної аграрної політики ЄС та СОТ; розроблення та впровадження обласних та районних стратегій розвитку аграрного сектора; посилення в діяльності центральних і місцевих органів управління агропромисловим розвитком стратегічного аналізу, прогнозування, моніторингу, інспекційних та контрольних функцій; враховуючи світові тенденції та європейський досвід, делегування окремих повноважень управлінь агропромислового розвитку на місцях щодо регулювання аграрного сектора самоврядним галузевим та міжгалузевим об’єднанням; запровадження кластерного підходу в державному регулюванні розвитку аграрного сектора.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрна сфера: модель сталого розвитку / В. Трегобчук, В. Прадун // Вісн. НАН України. - 2004. - № 9. - С. 816.
2. Аграрні реформи в Україні: теорія, історія, еволюція парадигми: [монографія] / О.О. Мороз; Вінниц. нац. техн. унт. - Вінниця: УНІВЕРСУМВінниця, 2003. - 234 с.
3. Адамик О.В. Податкова політика в системі управління підприємством / О.В. Адамик // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. Ринк. трансформація України: пробл. та перспективи: Зб. наук. пр. 2004. Вип. 1. С. 410-417.
4. Алле М. Глобализация: разрушение условий занятости и экономического роста. Эмпирическая очевидность / М. Алле. М.: ТЕЙС, 2003. 314 с.
5. Алейнікова О.В. Ціновий паритет як інструмент державного регулювання та реформування АПК / О.В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. 2011. №1. С. 108111.
6. Алейнікова О.В. Особливості формування механізму державного регулювання аграрної галузі на сучасному етапі / О.В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. 2011. №10. С. 8993.
7. Алькема В.Г. Цінова політика підприємств АПК на етапі адаптації до ринкових умов господарювання / В.Г. Алькема // Наук. пр. Нац. унту харч. технологій. - 2005. - № 17. - С. 157160.
8. Альошина Л.Є. Проблеми корпоративного управління в сучасних умовах трансформації економіки / Л.Є. Альошина, Л.О. Петик // Соц.екон. дослідж. в перехід. період. Ринк. трансформація України: пробл. та перспективи: Зб. наук. пр. - 2004. - Вип. 1. - С. 417423.
9. Амбросов В. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону / В. Амбросов // Економіка України. 2003. № 8. С. 6670.
10. Антикризові заходи в підприємствах АПК: [монографія] / С.М. Іванюта; Полт. держ. аграр. акад. - Полтава: ПДАА, 2003. - 299 с.
11. Антонов В.Б. Оцінка ефективності структурних трансформацій залучення прямих іноземних інвестицій в Україні / В.Б. Антонов // Регіональна економіка. 2010. № 3. С. 8593.
12. Аржевітін С.М. Трансформація грошовокредитних відносин у сучасній економіці України: [монографія] / С.М. Аржевітін. Нац. акад. наук України, Інт економіки та прогнозування. К.: Майстерня кн., 2009. 383 с.
13. Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин: матеріали ІІІ Міжнар. наук.практ. конф., 56 червня 2009 р., Умань. Ч. 2 / Ред.: А.Ф. Головчук; Уман. держ. аграр. унт, фт економіки і підприємництва. - Умань: Сочінський, 2009. - 237 с.
14. Бабенко А.Г. Державне регулювання та підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору / А.Г. Бабенко // Економіка АПК. 2008. №5. С. 85 88.
15. Бабенко С.С. Структурна трансформація й успішні практики повсякдення: глокалізація на сільський манер (за результатами досліджень у Криму) / С.С. Бабенко // Вісн. Львів. унту. Сер. соціол. - 2008. - Вип. 2. - С. 5872.
16. Бабенко С.Г. Трансформація кооперативних систем у перехідній економіці: [монографія] / С.Г. Бабенко; Київ. нац. екон. унт. - К.: Наук. думка, 2003. - 331 с.
17. Балабанов Г.В. Трансформація структури сільського виробництва України: регіональний аспект / Г.В. Балабанов, О.М. Кобзєв, Г.В. Семенченко; Проект аграр. політики в Україні Унту штату Айова. - К.: UAPP, 2000. - 29 с.
18. Барабаш А. Лізинг: поняття та особливості законодавчого визначення кола його суб’єктів / А. Барабаш // Право України. - 2001. - № 2. - С. 7679.
19. Бараник З.П. Функціонування ринку праці: статистична оцінка: [монографія] / З.П. Бараник. Держ. ВНЗ "Київ. нац. екон. унт ім. В.Гетьмана". - К., 2007. - 392 с.
20. Бартащук Л.П. Державне регулювання економіки в Україні: теоретикоправовий аналіз / Л.П. Бартащук // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. - 2004. - Вип. 25. - С. 6773.
21. Бєлінська Н.С. Економічна ефективність підприємницької діяльності молокопереробних підприємств та шляхи її підвищення: [монографія] / Н.С. Бєлінська; Вінниц. нац. техн. унт. - Вінниця: УніверсумВінниця, 2005. - 280 с.
22. Безкровний М.Ф. Організація інформаційно-консультаційної діяльності: навч. посіб. / М.Ф. Безкровний. К. : Каравела, 2009. 492 с.
23. Беляєв О.О. Соціальноекономічні проблеми НТР: [навч. посібник] / О.О. Беляєв, М.І. Диба, В.І. Кириленко. К.: КНЕУ, 2006. 198с.
24. Берлач Н.А. Органи державної влади як суб’єкти регулювання відносин у сільському господарстві України / Н.А. Берлач // Науковий вісник Київського Національного університету внутрішніх справ. 2010. №3. С. 1118.
25. Берлач А. Державне фінансування як метод регулювання аграрної сфери економіки / А. Берлач // Підприємництво, господарство і право. 2003. № 4. С. 2932.
26. Берова П.І. Сталий розвиток міст і структурні зрушення в зайнятості населення / П.І. Берова, А.М. Мамедов, А.П. Осітнянко // Містобудування та терит. планув. - 2002. - № 13. - С. 312.
27. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки / С. Біла; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2001. - 407 с.
28. Білик Ю.Д. Державне регулювання діяльності підприємницьких структур АПК / Ю.Д. Білик, І.Р. Михасюк // Вісн. аграр. науки. - 1999. - N 3. - С. 6466.
29. Білик В.О. Розвиток ринкових відносин в аграрній сфері економіки / В.О.Білик // Економіка АПК. 2001. № 3. С. 7881.
30. Білик О.І. Удосконалення управління соціальним забезпеченням в умовах трансформації економіки / О.І. Білик, Н.М. Медведюк // Соц.екон. дослідж. в перехід. період. Ринк. трансформація України: пробл. та перспективи: Зб. наук. пр. - 2004. - Вип. 1. - С. 96100.
31. Білозір Л.В. Попит та пропозиції на ринку інноваційної продукції / Л.В. Білозір // Економіка АПК. 2005. № 9. С. 125129.
32. Білоусько Я. К. Дослідження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку аграрної сфери / Я.К. Білоусько, В.Л. Товстопят // Економіка АПК. 2011. - № 10. С. 182184.
33. Бистрова І.О. Державне регулювання ринку зерна у розвинутих країнах / І.О. Бистрова // Вісн. аграр. науки. - 2004. - № 9. - С. 7376.
34. Бойко Л.М. Трансформація агроформувань як напрям удосконалення земельних відносин / Л.М. Бойко // Агроінком. 2011. №13. С. 3639.
35. Бодров В.Г. Державне регулювання інноваційної модернізації промислового комплексу України: наук. розробка / В. Г. Бодров, М. В. Гаман, В. О. Гусєв; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2010. - 72 с.
36. Болдуєв М.В. Формування регіональної аграрної політики в Україні та забезпечення розвитку АПК / М.В. Болдуєв // Економіка та держава. 2007. № 3. С. 1416.
37. Болдуєв М.В. Державне регулювання регіонального агропромислового комплексу: [монографія] / М.В. Болдуєв; Класич. приват. унт. - Запоріжжя, 2009. - 304 с.
38. Бондарчук М.Ю. Роль цінового механізму на ринку сільськогосподарської техніки / М.Ю. Бондарчук // Економіка АПК. 2009. №4. С. 94 99.
39. Борейко В.І. Державне регулювання соціальноекономічного розвитку (теорія, методологія, проблеми): [монографія] / В.І. Борейко; Нац. унт вод. госпва та природокористування. - Рівне: НУВГП, 2008. - 379 c.
40. Бороденко К.С. Інноваційне забезпечення розвитку зерновиробництва / К.С. Бороденко // Економіка АПК. 2011. № 1. С. 139144.
41. Бородіна О. М. Людський капітал у системі сталого розвитку аграрної сфери / О.М. Бородіна // Економіка АПК. - 2004. - № 4. - С. 25-30.
42. Будзяк В. Проблеми консолідації земель сільськогосподарського призначення / В. Будзяк, О. Будзяк // Економіст. - 2011. - № 5. - С. 58-60.
43. Булат М.А. Напрями державної бюджетної підтримки сільського господарства / М.А. Булат // Економіка АПК. 2010. №3. С. 46 50.
44. Буднік О.М. До питання про посилення інформаційно-консультаційної підтримки регіонального аграрного підприємництва / О.М. Буднік // Вісник Сумського національного аграрного університетуту. Суми : Довкілля, 2005. Вип. 6-7. С. 95-100.
45. Бутко М. Передумови трансформації та механізми регулювання регіональних економік / М. Бутко //Економіка і право. 2003. №5. С. 1018.
46. Бутко М.П. Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідній економіці: [монографія] / М.П. Бутко; Рада по вивч. продукт. сил України НАН України, Унт сучас. знань. - К.: Знання України, 2005. - 476 с.
47. Бхагвати Дж. Глобализация процесс положительный, но не на 100% / Дж. Бхагвати // Эксперт. 2004. № 24. С. 43.
48. Валентинов В.Л. Регулювання міжгалузевих відносин в системі аграрної політики / В.Л.Валентинов. - К.: ІАЕ, 2003. - 332 с.
49. Васильєва Л.М. Об’єктивна необхідність державного регулювання аграрного сектору економіки / Л.М. Васильєва // Інвестиції: практика та досвід. 2011. №15 (серп.). С. 9699.
50. Василенко В.М. Оцінка впливу глобалізації на економічне зростання країни / В.М. Василенко //Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Економічна. 2004. №69. с.3542.
51. Варналій З. Регіональний розвиток України: проблеми та пріоритети / З. Варналій // Економіст 2005. № 6. С. 2426.
52. Варич О.Г. Державне регулювання економічних відносин (концептуальний рівень) / О.Г. Варич // Правова держава: Щорічник наук. пр. - 2005. - Вип. 16. - С. 382390.
53. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен; [пер. с англ. С.Г. Сорокиной]. - М.: Прогресе, 1984. - 367 с.
54. Верховод І. Структурні зрушення зайнятості населення України в контексті соціалізації сфери праці / І. Верховод // Україна: аспекти праці. 2011. № 2. С. 1825.
55. Витвицька О.Д. Формування стратегії інноваційного розвитку аграрних підприємств / О.Д. Витвицька // Економіка АПК. 2011. № 10. С. 132138.
56. Виступ Президента України Віктора Януковича із щорічним Посланням до Верховної Ради України // Економіст. - 2011. -№4.-С. 1-3.
57. Вишневський В. Податкова політика та економічна теорія / В. Вишневський // Економіка України. - 2007. - № 9. - С. 420.
58. Вітвіцький В.В. Система виміру соціальноекономічних і трудових відносин на підприємствах АПК / В.В. Вітвіцький // Економіка АПК. 2005. № 11. С. 8590.
59. Володін С.А. Основні положення переходу наукової сфери на інноваційну модель розвитку / С.А. Володін // Вісник аграрної науки. 2004. &nda