Скаржевський Олександр Анатолійович. Порівняльна оцінка методів аникоагулянтної терапії у хворих на гострий інфаркт міокарда при проведенні системного тромболізису

Краткое описание

Скаржевський Олександр Анатолійович. Порівняльна оцінка методів аникоагулянтної терапії у хворих на гострий інфаркт міокарда при проведенні системного тромболізису : Дис... канд. наук: 14.01.11 2002

Скаржевський О.А.Порівняльна оцінка методів антикоагулянтної терапії у хворих на гострий інфаркт міокарда при проведенні системного тромболізису. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, Київ, 2002.
Дисертація базується на матеріалах обстеження 200 хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ) з метою вивчення клінічної ефективності різних схем використання низькомолекулярного гепарину надропарину кальція (НМГ) і нефракціонованого гепарину (НФГ), як ад’ювантних засобів при проведенні фібринолітичної терапії (ФТ) стрептокіназою. Вперше доведено, що раннє (до початку ФТ) застосування НМГ за оригінальною схемою у комплексній терапії ГІМ покращує клінічний перебіг захворювання, підвищує частоту відкриття інфаркт-обумовившої коронарної артерії за неінвазивними маркерами, попереджує розвиток ранньої дилятації порожнини лівого шлуночка і покращує насосну функцію серця, покращує електрофізіологічні характеристикі реполяризації та деполяризації міокарду, знижує вміст в крові фактора Віллєбранда (при його підвищенні на фоні лікування НФГ). Показано, що найбільш прийнятною схемою призначення НФГ (за співвідношенням ефективність/безпечність) є внутрішньовенна постійна інфузія через 4 години після ФТ до 3-ї доби із наступним підшкірнимим його введенням до 7-9 доби ГІМ.

На підставі порівняльного аналізу впливу різних методів антикоагулянтної терапії при проведенні системного тромболізису стрептокіназою у хворих на гострий інфаркт міокарда на клінічний перебіг захворювання, вимивання кардіоспецифічних ферментів, кардіогемодинаміку, електрофізіологічні властивості міокарду і основні показники системи згортання крові визначені переваги ранньго (до початку інфузії стрептокінази) внутрішньовенного введення низькомолекулярного гепарина надропарина кальція з наступним його підшкірним використанням в терапевтичній дозі за розробленою оригінальною схемою, при цьому доведено, що раннє внутрішньовенне використання нефракціонованого гепарина до початку введення тромболітика не призводить до додаткового підвищення ефективності фібринолітичної терапії, але збільшує частоту клінічно значущих ускладнень.
Внутрішньовенне введення надропарина кальція до початку фібринолітичної терапії стрептокіназою з наступним його підшкірним застосуванням призводить до скорочення часу вимивання (на 2,7 години) і нормалізації МБ-фракції креатинфосфокінази (на 4,2 години), зиження частоти випадків рецидування больового синдрому, що потребує введення наркотичних анальгетиків в першу добу гострого інфаркту міокарду (на 75,7 %), реєстрації шлуночкових тахіаритмій (на 91,6 %) і екстрасистолії високих градацій (на 35,1 %), клінічно значущих ускладнень гострого періоду інфаркту міокарда в порівнянні зі схемами застосування нефракціонованого гепарину (на 54,2 %). Таке покращення супроводжується меньшою частотою випадків зниження гемоглобіну крові і геморагічних ускладнень в динаміці лікування на 69,5 %.
Використання надропарину кальція в комплексній терапії інфаркту міокарду попереджує розвиток ранньої дилятації порожнини лівого шлуночка і покращує насосну функцію серця.
Сумісне застосування надропарину кальція із стрептокіназою при лікуванні хворих на гострий інфаркт міокарда покращує електрофізіологічні характеристикі реполяризації та деполяризації міокарда, при цьому суттєвого впливу терапії низькомолекулярним чи нефракціонованим гепаринами на параметри функціонального стану вегетативної нервової системи не виявлено.
Надропарин кальція має однонаправлений з гепарином, але меньш виражений, антикоагулянтний ефект, знижує вміст в крові фактора Віллєбранда (при його підвищенні на фоні лікування нефракціонованим гепарином), що може підвищувати антитромботичну дію надропарина кальція і зменьшувати тромборезистентність при фібринолітичній терапії стрептокіназою.
Використання надропарина кальція за оригінальною схемою в якості ад’юванта при фібринолітичній терапії стрептокіназою є безпечним і зручним для хворих і медперсоналу методом лікування, що не потребує частого контролю за станом системи згортання крові.