СКЛАД ТА КОМУНІКАТИВНІ ФУНКЦІЇ ВТОРИННИХ ЧАСТОК

Краткое описание

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

Бондаренко Людмила Василівна

УДК 81’367.635

СКЛАД ТА КОМУНІКАТИВНІ ФУНКЦІЇ
ВТОРИННИХ ЧАСТОК

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Поляруш Тамара Іванівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Кіровоград − 2005

ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................................4
РОЗДІЛІ. Особливості походження та функціонування вторинних часток української мови...............................................................................................................10
1.1. Статус частки як класу слів у сучасному мовознавстві.....................................10
1.2. Термінологічне обґрунтування транспозиційних процесів компонентів лексико-граматичних класів................................................................................. 22
1.3. Функціональні особливості часток......................................................................32
РОЗДІЛІІ. Проблема первинної частиномовної належності похідних часток..................................................................................................................................37
2. 1. Трансформаційні процеси в партикульованихприслівниках............................37
2. 1. 1. Рівні трансформації означальних прислівників....................................38
2. 1. 2. Партикуляція обставинних адвербіативів..............................................47
2. 2. Транспонований потенціал відзайменникових часток........................................48
2. 2. 1. Партикуляція прономінативних субстантивів.......................................49
2. 2. 2. Трансформація прономінативних ад’єктивів.........................................53
2. 3. Зміни у семантиці та структурі віддієслівних часток.........................................54
2. 3. 1. Омонімічна опозиція дієслово частка................................................55
2. 3. 2. Омонімія дієслово сполучник частка............................................59
2. 3. 3. Питання кваліфікації найдавніших віддієслівних часток.....................62
2. 3. 4. Реалізація схеми переходу дієслово→модальне слово→частка......64
2. 4. Міжкатегорійна транспозиція й омонімія: синхронний аспект дослідження вторинних часток............................................................................................................65
2. 4. 1. Особливості функціонування омонімічних сполучників і часток.......66
2. 4. 2. Критерії розмежування співзвучних вигуків і часток...........................75
РОЗДІЛ ІІІ. Актуалізаційні функції транспонованих партикул.............................79
3. 1. Позиція та роль у висловленні часток увиразнювачів теми............................83
3. 2. Актуалізаційні можливості ремовидільних часток.............................................86
3. 3. Закріпленість часток за словами у реченні та темо-ремні відношення.............95
РОЗДІЛ ІV. Вторинні частки як засоби комунікативної виразності.....................99
4. 1. Функції партикульованих трансформантів у розповідних реченнях..................99
4.1.1.Вторинні частки як засоби створення констатуючої модальності.......100
4. 1. 2. Функціонування часток зі значенням заперечення...............................112
4. 2. Частки як засіб вираження питання....................................................................118
4.2.1. Вторинні частки як засоби вираження риторичної питальності..........120
4.2.2. Функції вторинних часток у власне питальних конструкціях.............131
4.3. Можливості транспонованих партикул у вираженні бажальної модальності...................................................................................................................144
4.3.1. Частки в аналітичних складених способово-часових формах дієслова..................................................................................................................147
4.3.2. Частки першого рівня вираження бажальної модальності...................151
4.3.3. Одиниці модифікаційно-супровідного рівня у бажальних реченнях.................................................................................................................167
ВИСНОВКИ .....................................................................................................................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..............................................................175

ВСТУП
Однією з недостатньо вивчених граматичних проблем залишаються процеси переходу слів між лексико-граматичниим класами. Певну інформацію такого плану містять праці В.В.Бабайцевої, І.Р.Вихованця, К.Г.Городенської, В.М.Ожогана. Суттєвим аспектом цієї загальної проблеми є перехід слів різних частин мови у частки. Питання походження і складу вторинних часток ще не до кінця розв’язане. Праці багатьох лінгвістів (О.К.Безпояско, О.М.Демської, Н.О.Крижанівської, Ю.І.Леденьова, Т.М.Ніколаєвої, В.В.Німчука, К.С.Симонової, Ю.Г.Скиби)містять обґрунтування аспектів частиномовного статусу часток, обсягу класу партикул та шляхів їх поповнення. Частки також стали об’єктом вивчення у кандидатській дисертації О.П.Кушлик. Кандидатське дослідження О.М.Покидько було першою спробою вивчити інтонацію та функціональну семантику висловлювань із підсилювальними частками.
У сучасній граматичній науці все міцніше утверджується погляд на частку як одиницю, значиму насамперед на рівні синтаксичному. Компоненти цього лексико-граматичного класу функціонують у двох основних аспектах як увиразнювачі темо-ремного поділу висловлювання і засоби формування його основного модального плану. Частки функціонують в усіх типах речень. Найчастіше вони вживаються у питальних, бажальних, спонукальних конструкціях, де є одним із засобів формування різних за метою та інтонаційним забарвленням типів висловлення.
Функціональний аспект вторинних часток, механізми процесів переходу в межах масивів займенник частка”, прислівник частка”, дієслово частка”, сполучник частка”, вигук частка” ще не були предметом окремого монографічного дослідження. Саме малоз’ясованість багатьох питань походження та синтаксичного функціонування вторинних часток і зумовлює актуальність обраної теми.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає темі Актуальні проблеми лексики і граматики української мови” (№0204V000690), яка розробляється кафедрою української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, і затверджена фаховою координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол №18 засідання наукової координаційної ради (Українська мова”)від 4грудня 2003року).
Мета дисертаційної роботи з’ясувати результати транспозиційних процесів у межах вторинних часток на рівні синхронії, окреслити їх специфічні функціональні особливості. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1)встановити склад, походження вторинних часток української мови, з’ясувати особливості транспозиційних процесів у напрямках повнозначне слово частка”, службове слово частка”, вигук частка”;
2)виявити особливості переходу прислівників і займенників у частки, виокремивши при цьому гібридні типи слів, яким певним чином властиві ознаки обох зазначених частин мови;
3)розглянути особливості віддієслівних часток у сучасній українській мові, зокрема механізми їх виникнення;
4)окреслити специфічні риси групи відсполучникових часток, визначити найважливіші риси процесу партикуляції вигуків;
5)визначити склад і функції ремовидільних часток української мови, шляхом трансформації висловлень з’ясувати також їх можливості у процесі виділення теми;
6)простежити потенціал транспонованих партикул у розповідних реченнях, встановити визначальні особливості їх функціонування у процесі творення стверджувальних і заперечних конструкцій;
7)розглянути функціональні можливості часток у вираженні питання та особливості вживання часток у різних типах питальних речень;
8)з’ясувати роль вторинних часток у бажальних реченнях, виокремити одиниці, значимі для вираження цього модального значення;
Об’єктом пропонованої роботи є вторинні частки української мови.
Предметом безпосереднього аналізу, спостережень, узагальнень є склад, обсяг, походження та комунікативно-синтаксичне функціонування масиву вторинних часток.
Матеріалом дослідження послужили тексти художнього стилю, дібрані із творів українських письменників сучасності та минулого. Методом суцільної вибірки нами було досліджено біля 150 вторинних часток, особливості функціонування яких репрезентовано понад 3000 речень.
Теоретико-методологічною основою дисертації є фундаментальні праці видатних лінгвістів Ш.Баллі, О.О.Потебні, В.В.Виноградова, Г.О.Винокура, С.П.Бевзенка, О.С.Мельничука, І.К.Кучеренка. У роботі використані граматичні студії І.Р.Вихованця, К.Г.Городенської, В.М.Русанівського, О.К.Безпояско, А.П.Загнітка та ін.
Методи і прийоми дослідження, застосовані в дисертації, зумовлені необхідністю повного комплексного аналізу мовного матеріалу. Відповідно до мети і завдань роботи використовувалися синхронно-описовий (виділення об’єктів аналізу та встановлення їх зв’язку з іншими мовними одиницями), структурний метод, метод компонентного аналізу і безпосереднього спостереження, які дозволяють вилучити з цілого часткове і розглянути вторинні частки як невід’ємні компоненти речення-висловлення. Аналіз зібраного матеріалу здійснювався методом контекстного аналізу. Використовувався також зіставно-порівняльний метод для висвітлення різних поглядів на предмет і об’єкт дослідження, трансформаційні прийоми були необхідні при дослідженні функціонально-синтаксичних особливостей вторинних часток.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві досліджено процеси походження та функціонування вторинних часток української мови; з’ясовано механізми виникнення міжчастиномовної омонімії (прислівник частка, займенник частка, дієслово частка, сполучник частка, вигук частка); проаналізовано багаточленні омонімічні ряди (дієслово модальне слово частка (може, мовляв, було, бува), дієслово сполучник модальне слово частка (мов, мовби, мовбито), займенник сполучник частка (що)); вперше в українському мовознавстві на ґрунті синтаксичних одиниць української мови здійснено комплексний функціонально-синтаксичний аналіз вторинних часток; визначено критерії розмежування часток і модальних слів; запропоновано класифікацію за походженням та лінгвістичну кваліфікацію лексем подібного типу.
Пропоноване дослідження розширює лінгвістичні знання про склад, походження українських часток та їх функціональні властивості.
Теоретичне значення праці визначається тим, що в ній узагальнюються категорійні особливості часток як лексико-граматичного класу слів; здійснюється аналіз їх основних частиномовних ознак; виокремлюються і обґрунтовуються визначальні критерії переходу слів інших частин мови у частки; досліджуються причини та результати історичних і сучасних явищ переходу лексем у напрямках „прислівник ↔ частка”, „дієслово ↔ частка”, „займенник ↔ частка”, „сполучник ↔ частка”, „вигук ↔ частка”; аналізуються синкретичні частиномовні утворення, що контамінують риси частки та іншої частини мови, а іноді навіть кількох; визначаються основні критерії розмежування модальних слів і часток у різних синтаксичних позиціях (у тому числі і в словах-реченнях); досліджуються функціонально-синтаксичні властивості вторинних часток, описуються основні аспекти функціонування лексем аналізованої групи. Це сприяє формуванню у мовознавчій науці сучасного уявлення про статус часток у системі частин мови.
Практична цінність одержаних результатів виявляється в тому, що вони можуть бути використані у вищій школі при вивченні морфології та синтаксису сучасної української літературної мови, української мови за професійним спрямуванням, лінгвістичного аналізу художнього тексту. Доцільним є використання матеріалу дисертації при написанні курсових, дипломних робіт, при проведенні спецкурсів і спецсемінарів. Ряд моментів дослідження можна застосувати в загальноосвітній школі під час вивчення морфології та синтаксису.
Особистий внесок здобувача полягає у з’ясуванні деяких функціональних властивостей вторинних часток сучасної української мови, у системному окресленні джерел, шляхів виникнення основного масиву похідних партикул. Усі результати аналізу складу, походження, функціонування вторинних часток у структурі висловлення отримані здобувачем самостійно й опубліковані в наукових збірниках без співавторства.
Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювалися на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (20032005). З питань дисертаційного дослідження було виголошено доповідь на Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми дескриптивної лінгвістики” (Херсон, 2003), на Всеукраїнській науковій конференції „Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2005).
Публікації. Зміст дисертації висвітлено в п’яти статтях, які надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 235 позицій. Загальний обсяг дослідження 193 сторінки, з них основного тексту 174 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведений нами аналіз структури, складу, походження та функціональних особливостей вторинних часток дозволяє зробити такі висновки:
1. Значна частина одиниць, які належать до строкатого та неоднорідного класу часток, є вторинними дериватами, похідними від різних частин мови. Дослідження дає підстави обґрунтувати тезу про те, що в частки переходять слова як самостійних, так і службових частин мови. Проте механізми їх переходу є різними. Можна стверджувати, що кожна одиниця має свій шлях еміграції до класу часток.
2. Найчисленнішою в сучасній українській мові є група вторинних відприслівникових часток (понад 50 одиниць). До відприслівникових похідних належать: буквально, власне, властиво, все, гаразд, геть, де, дедалі, десь, добре, єдино, добре, завгодно, заледве, звичайно, зрозуміло, коли, краще, куди, ледве (не), ледь (не), ліпше, мало не, навпаки, невже, онде, ондечки (розм.), осьде, осьдечки (розм.), отут, попросту, просто, прямісінько, прямо, рівно, саме, справді, так, так-то, там, тамечки (розм.), теж, тільки, точно, точнісінько, трохи не, тут, уже, ще (іще), щойно, щоразу (щораз), як, якраз. Дослідження засвідчує, що ступінь партикуляції таких похідних різний. Адаптація прислівника та його міграція до класу часток залежить насамперед від природи семантики вихідного компонента, що перебуває у прямо пропорційній залежності від ступеня її узагальненості. Прислівникові лексеми, семантика яких має більш конкретний зміст, характеризуються досить низьким ступенем партикуляції.
3. Функцій часток здатні набувати займенники ти, його, мені, тобі, собі, що, воно. Відзайменникові вторинні частки, порівняно із похідними від інших частин мови, становлять порівняно невелику групу. На кваліфікацію частиномовної належності відзайменникової похідної одиниці істотно впливають інтонація, конситуація, стиль, тип мовлення.
4. Особливою складністю та тривалістю в часі характеризується процес переходу у частки дієслівних форм. Серед віддієслівних розглядаємо такі похідні частки: хоч (хоча), лиш (лише), хай (нехай), було, бува, мов, мовляв, може, знай, давай. Передумовою транспозиційних процесів типу частка дієслово є емоційність вихідної частини мови і розгалуженість семантичної структури дієслівної форми.
5. Процеси партикуляції сполучників і вигуків найбільш доцільно розглядати на синхронному рівні як констатацію їх наслідків. Більшість часток, омонімічних зі сполучниками і вигуками, характеризується настільки давнім походженням, що визначити первинну частиномовну належність трансформанта подекуди неможливо. У частки перейшли сполучники і (й), та, а, га, але, то, або, бо, ніби, наче, немов, буцім, буцімто, мовби, наче, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначеб, неначебто, нібито. Омонімічними до вигуків є частки ой, о, ну, ба, ага.
6. У результаті спростереження над комунікативними функціями часток було виокремлено компоненти із дещо ширшими актуалізаційними можливостями (і (й), тільки, а, саме, якраз, хоч (хоча), лиш (лише), навіть); проаналізовано вторинні партикули, у яких така властивість внаслідок позиційної закріпленості у висловленні за певними словами майже не виражена (нехай (хай), трохи не, мало не, просто, сам).
7. Аналіз фактичного матеріалу підтвердив думку про набагато більший кількісний склад ремовидільних часток порівняно із темовидільними. До темовидільних зараховуємо одиниці же (ж), а, у яких ця функціональна здатність виявлена найяскравіше. До вторинних часток з-поміж них належить лише друга лексема. Інші ж досліджувані вторинні частки розглядаємо з певним застереженням як одиниці, здатні увиразнювати рему, хоча в залежності від конситуації функція актуалізації теми їм також властива.
8. Вторинні частки здатні виражати семантику ствердження та заперечення. Досить часто при цьому вони поєднуються з іншими одиницями, утворюючи складені партикули. У формуванні стверджувального значення речення беруть участь вторинні частки так, еге, ага, угу, атож (ато), авжеж, аякже, нехай (хай), ну (ну-ну), ає, да, так-то (воно)так, хіба так, а то, та воно так, то-то ж бо й, та як же, ну то й хай. Семантика незгоди, заперечення виражається за участі часток так би (оце)й, так де, о ні, ба ні ж, та ні, от і ні, а то (ж)ні, а то (хіба)ні, а не, та вже ж не, і не, де ж, та де ж, де там, та де там, де ж пак, де вже, як то, але ж хіба, або, от ще, хіба ж то, та чи, і вже. Аналізуючи вираження частками ствердження та заперечення, ми враховували також здатність вторинних часток виступати засобами емоційного вираження згоди чи незгоди.
9. Вторинні частки досить активно функціонують у питальних конструкціях, це одиниці чи, хіба, невже, ага, то, хоч, га, а, як, що, або, і (й), ну (ану), так, діалектні форми ци, шо. Однак не всі названі компоненти мають однаковий ступінь самостійності у вираженні питальності. За специфікою вираження питальної модальності ці частки розподіляємо на дві групи. Одиниці першої групи служать для вираження власне питальності (чи, хіба, невже). Інші ж лексеми кваліфікуються як питальні з певними застереженнями, адже вони лише увиразнюють питання, надаючи йому різних емоційно-експресивних відтінків. До цієї групи емоційно-експресивних часток належать що за, чи що, чи як, а чи, як же, чи ж, чи не, чи то ж, та чи ж, та чи, хіба ж, а хіба ж, та хіба ж, а хіба, та хіба, а то ж, а ж (же), або ж (же), а що (ж), та й що, що ж, що ж його, що ж воно, що то (це)за, і хіба, та й, та як же, і не, і таки, а то ж як.
10. Дослідження функціонування похідних часток як засобів вираження бажальної модальності дає підстави стверджувати наявність у лексем цієї групи неоднакових функціональних можливостей при формуванні бажального модального плану речення. До одиниць першого рівня вираження бажальності належать лексеми, у структурі яких є компонент б (би): якби, щоб(и), коб(и), аби. Вважаємо, що саме цей елемент і є підґрунтям їх функціонування як засобу вираження бажальності. Інші частки, що служать для формування оптативності, називаємо умовно одиницями модифікаційно-супровідного рівня. Серед них частки а, хоч, хоча, ось, от, то, тільки, тілько, коли, хай, нехай, най, лише, лиш, лишень, бодай. Кількісно досить значною є група складених часток, які виражають бажальність. До таких належать похідні одиниці, утворені шляхом партикуляції слів різних частин мови: а хоч би, хоч би, хоча б, хоч нехай, хоч же б, ось би, лиш би, лише нехай, лиш (е)аби, лишень аби, хай би, хай хоч, нехай би, нехай би й, нехай лиш, нехай лишень, нехай же, най би, най би лиш (е), коли б, коли б тільки, коли б тілько, коли б хоч, коби хоч, коби лише, от якби, якби ж то, якби хоч, якби тільки, якби тілько, аби тілько, аби тільки.
Таким чином, процес партикуляції яскраво ілюструє взаємозв’язки між мовними одиницями різних лексико-граматичних класів та взаємопроникність меж між ними. Думка про безперервну динаміку мовних змін наочно виявляється у процесах партикуляції займенників, прислівників, дієслів, сполучників, вигуків, а також у різноманітних функціональних особливостях їх у комунікативному плані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абашина В. Коммуникативная структура сложного предложения // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2000. Вип. 28. С.292 300.
2. Адмони В.Г. Основы теории грамматики. М.; Л.: Наука, 1964. 105 с.
3. Адмони В.Г. Статус обобщенного грамматического значения в системе языка // Вопр. языкознания. 1975. № 1. С. 39 54.
4. Алексієнко Л.А. Семантика і засоби мовної категорії модальності // Українське мовознавство. 1988. Вип. 15. С. 98 104.
5. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языкознания. 1971. № 1. С. 54 64.
6. Алтапов В.М. О разных подходах к выделению частей речи // Вопр. языкознания. 1986. № 4. С. 37 46.
7. Андреева И.П. Роль частиц, оформляющих синтаксические связи и отношения между положениями в тексте // Неполнозначные слова как средства оформления в синтаксисе: Межвузовский сборник научных трудов. Ставрополь: СГПИ, 1988. С. 123 127.
8. Арват Н.М. До питання про семантичну структуру простого речення (на матеріалі східнослов’янських мов)// Мовознавство. 1979. № 2. С.24 31.
9. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
10. Бабайцева В.В, Переходные конструкции в синтаксисе. Воронеж: Центрально-Черноземное книжное изд-во, 1967. 392 с.
11. Бабайцева В.В. Семантико-грамматическое значение гибридных слов в современном русском языке / Слово и предложение. Тезисы к научной лингвистической конференции. Тамбов, 1971. С. 108 110.
12. Бабайцева В.В. Система членов предложения в современном русском языке: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1989. 159 с.
13. Багмут А.Й, Карпусь Л.Б. Семантика та інтонація комунікативно-ускладнених висловлень // Мовознавство. 1990. № 1. С.24 29.
14. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
15. Баранник Д.Х. Два рівні граматичної структури речення // Мовознавство. 1993. № 6. С. 12 19.
16. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: (Нариси із словозміни та словотвору). Ужгород: Закарп. обл. вид-во, 1960. 416с.
17. Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1991. 231 с.
18. Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові. К.: КДПІ, 1987. 79с.
19. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
20. Березин Ф.М. История лингвистических учений. М.: Высш. шк., 1975. 304 с.
21. Блумфилд Л. Язык. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
22. Богдан М.М. Сполучники і сполучні слова як засоби зв’язку частин складнопідрядних речень // Укр. мова і літ. в шк. 1979. № 1. С.69 75.
23. Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики. 5-е изд., перераб. М.; Л.: Соцекгиз, 1935. 356 с.
24. Богородицкий В.А. Очерки по языковедению и русскому языку. 4-е изд., перераб. М.: Учпедгиз, 1939. 223 с.
25. Богуславский В.М. Слово и понятие // Мышление и язык. М.: Политиздат, 1957. С. 213 275.
26. Бодуен де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2 т. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. 384 с.; Т. 2. 392 с.
27. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
28. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. М.: Просвещение, 1979. 224 с.
29. Березин Ф.М. История лингвистических учений. М.: Высш. шк., 1975. 304 с.
30. Блик О.П. Співвідносність часток о, ой та однозвучних вигуків // Укр. мовознавство, 1977. вип. 5. С. 18 23.
31. Бойчук В. Типологія внутрішньої форми слова у десубстантивному словотворенні / Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. праць / Ред. кол.: Василь Ожоган (відп. ред. випуску)та ін.: Наук. зап. КДПУ ім.В.Винниченка. Кіровоград: КДПУ ім.В.Винниченка, 1997. Вип. 2. С. 40 44.
32. Бондарко А.В. О структуре грамматических значений: (Отношения оппозиции и неоппозитив. различия)// Вопр. языкознания. 1981. № 6. С.17 28.
33. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208 с.
34. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 255с.
35. Бубнова Г.И., Гарбовский Н.К. Письменная и устная коммуникация: Синтаксис и просодия. М.: Изд-во МГУ, 1991. 272 с.
36. Булыгина Т.В. Проблемы теории морфологических моделей. М.: Наука, 1977. 287 с.
37. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 287 с.
38. Вардуль И.Ф. Основы описательной лингвистики (синтаксис и супрасинтаксис). М.: Наука, 1977. 351 с.
39. Виноградов В.В. Русский язык: (Граммат. учение о слове). 3-е изд., испр. М.: Высш. шк., 1986. 640 с.
40. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови К.: Рад. школа, 1982. 209 с.
41. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
42. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
43. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1980. 286 с.
44. Вихованець І.Р. Родовий відмінок на тлі синтаксичної деривації // Мовознавство. 1983. № 2. С.65 71.
45. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксичні параметри прийменника (на матеріалі східнослов’янських мов)// Мовознавство. 1986. № 6. С.17 24.
46. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1971. 120 с.
47. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І.Вихованець, К.Городенська / За ред. І.Вихованця. К.: Унів. вид-во Пульсари”, 2004. 400 с.
48. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
49. Возний Т.М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вища шк., 1981. 187 с.
50. Володин А.П., Храковский В.С. Об основаниях выделения грамматических категорий (время и наклонение)// Проблемы лингвистической типологии и структуры языка. Л.: Наука, 1977. С. 42 54.
51. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За ред. О.С. Мельничука. К.: Наук. думка, 1966. 595 с.
52. Гальона Н.П. Функції модальних часток // Дивослово. 1990. № 11. С.24 28.
53. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
54. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
55. Гвоздев А.Н. Современный русский литературный язык. М.: Учпедгиз, 1958. 396 с.
56. Гмир І.С. Розрізнення сполучників від однозвучних сполучень слів // Укр. мова і літ. в шк. 1972. № 3. С.54 57.
57. Головин Б.Н. К вопросу о сущности грамматической категории // Вопр. языкознания. 1955. № 1. С. 117 124.
58. Голоюх В.І. Еліптичні речення з невербалізованими головними членами // Мовознавство. 1982. № 1. С. 21 26.
59. Городенська К.Г. Семантична структура імператива // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. праць. К., Кіровоград: Кіровоградський пед. ін-т ім.В.Винниченка, 1996. Вип. 1. С. 63 68.
60. Горпинич В.О. Словотворення і словотвір української мови: Навчальний посібник /текст лекцій/. Кіровоград: КДПІ, 1995. 68 с.
61. Грамматика русского языка. Фонетика и морфология. М.: Изд-во АН СССР, 1953. Т. 1. 720 с.
62. Гуревич В.В. О «субъективном» компоненте языковой семантики // Вопр. языкознания. 1998. № 1. С. 27 35.
63. Дегтярев В.И. Коммуникативно-речевой и конструктивно-языковой планы структуры предложений / Слово и предложение. Тезисы к научной лингвистической конференции. Тамбов: Моршанская городская типография Тамбовского обласного управления по печати, 1971. С. 123 127.
64. Демська О.М. Лексична та лексико-граматична омонімія сучасної української мови: Дис. ... канд. філол. наук. К., 1996. 160 с.
65. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. К.: Вища шк., 1987. 352 с.
66. Докулил М. К вопросу о морфологической категории // Вопр. языкознания. 1967. № 6. С.3 16.
67. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семиотики. М.: Прогресс, 1973. 287 с.
68. Дубовицкая Р.Д. К вопросу о взаимодействии противительных союзов и частиц в современном русском языке (на примере союза а)// Слово и предложение. Тезисы к научной лингвистической конференции. Тамбов, 1971. С. 120 122.
69. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення (Просте речення: еквіваленти речення). К.: Наук. думка, 1973. 288 с.
70. Дудик П.С. Спонукальні речення і слова-речення // Укр. мова і літ. в шк. 1971. № 9. С. 30 35.
71. Дудников А.В. Современный русский язык: Учеб. для филол. спец. вузов союзных и авт. респ. М.: Высш. шк., 1990. 424 с.
72. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 404с.
73. Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание. Л.: Наука, 1976. 695 с.
74. Жирмунский В.М. О границах слова // Морфологическая структура слова в языках различных типов. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1963. С. 6 33.
75. Жирмунский В.М. О природе частей речи и их классификации // Вопросы теории частей речи: На материале яз. различ. типов. Л.: Наука, 1968. С. 7 32.
76. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наук. думка, 1984. 255 с.
77. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія. Донецьк.: Дон ДУ, 1996. 437 с.
78. Земская Е.А., Кубрякова Е.С. Проблемы словообразования на современном этапе // Вопр. языкознания. 1978. № 6. С. 112 123.
79. Земская Е.А. Современный русский язык: Словообразование. М.: Просвещение, 1973. 304 с.
80. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
81. Золотова Г.А. О синтаксической природе современного русского инфинитива // Науч. докл. высш. шк. Филол. науки. 1979. № 5. С.43 51.
82. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
83. Ибраев Л.И. Надзнаковость языка: (К проблеме отношения семиотики и лингвистики)// Вопр. языкознания. 1981. №1. С. 17 35.
84. Иванова И.П. Структура слова и морфологические категории // Вопр. языкознания. 1976. № 1. С. 55 61.
85. Иванчикова Е.А. Писатель и норма (из наблюдений над синтаксисом частицы даже)/ Синтаксис и норма. М.: Наука, 1974. С. 249 266.
86. Історія української мови: Морфологія. К.: Наук. думка, 1978. 539 с.
87. КалечицЕ.П. Взаимодействие слов в системе частей речи (межкатегориальные связи). Свердловск, 1976. 138 с.
88. Каменская О.Л. Текст и коммуникация: Учеб. пособие для ин-тов и фак-тов иностр. яз. М.: Высш. шк., 1990. 152 с.
89. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
90. Киселев И.А. Частицы в современных восточнославянских языках. Минск: Изд. БГУ им. В.И. Ленина, 1976. 160 с.
91. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Львів: Вид-во Льв. ун-ту, 1958. Вип. 1. 78 с.; 1961. Вип. 2. 83 с.
92. Ковалик І.І. Про деякі питання слов’янського словотвору. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 24 с.
93. Ковалик І.І. Про лінгвальні категорії, їх властивості і види // Мовознавство. 1980. № 5. С. 10 13.
94. Ковалик І.І., Самійленко С.П. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. К.: Вища шк. Головне вид-во, 1985. 214 с.
95. Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложения: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по специальности «Русский яз. и литература». М.: Просвещение, 1976. 239 с.
96. Кодухов В.И. Общее языкознание. М.: Высш. шк., 1974. 303 с.
97. Кодухов В.И. Введение в языкознание. М.: Просвещение, 1979. 351 с.
98. Колодезнев В.М. Лексико-грамматические свойства глагольных частиц в современном русском языке // Ученые записки. М.: Московский ордена трудового красного знамени государственный педагогический университет им.В.И.Ленина, 1970. № 332. С. 119 137.
99. Колшанский Г.В. К вопросу о содержании языковой категории модальности // Вопр. языкознания. 1961. №1. С. 94 98.
100. Колшанский Г.В. Проблемы коммуникативной лингвистики // Вопр. языкознания. 1979. №6. С. 51 62.
101. Колшанский Г.В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке. М.: Наука, 1975. 231 с.
102. Крижанівська Н.О. Займенники і частки займенникового походження // Укр. мова і літ. в шк. 1957. № 1. С. 3 6.
103. Крижанівська Н.О. Частки в українській мові // Укр. мова і літ. в шк. 1962. № 6. С.7 10.
104. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
105. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. М.: Наука, 1978. 115 с.
106. Курилович Е. Очерки по лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. 456с.
107. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л.А.Булаховського: В 2 т. К.: Рад шк., 1951. Т. 1. 519 с.; Т. 2. 407 с.
108. Кучеренко И.К. К вопросу о категории падежа // Рус. яз. в шк. 1957. № 5. С. 41 45.
109. Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія: В 2 ч. К.: Вид-во Київ. ун-ту. 1961. Ч. 1. 172 с.; 1964. Ч. 2. 159 с.
110. Кушлик О.П. Омонімія незмінних класів слів: Дис. канд. філол. наук. Дрогобич, 2000. 223 с.
111. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. М.: Прогресс, 1978. 543 с.
112. Лаптева О.А. Дискретность в усном монологическом тексте / Русский язык. Текст как целое и компоненты текста. Виноградовские чтения. М.: Наука, 1982. Вып. ХІ. С. 77 105.
113. Лаптева О.А. Нерешенные вопросы теории актуального членения // Вопр. языкознания. 1972. №2. С. 35 47.
114. Левковская К.А. Теория слова, принципы ее построения и аспекты изучения лексического материала. М.: Высш. шк., 1962. 296 с.
115. Леденев Ю.И. Важнейшые аспекты проблемы семантико-синтаксических функций неполнозначных слов в русском языке // Неполнозначные слова. Семантико-синтаксические исследования. Сборник науч. трудов. Ставрополь: Изд. СГПИ, 1982. С. 3. 10.
116. Леденев Ю.И. Вопросы изучения неполнозначных слов. Материалы для словаря неполнозначных слов и их омонимов. Ставрополь: Типография издательства газеты „Ставропольская правда”, 1966. Вып. 1. 95 с.
117. Леденев Ю.И. Класификация неполнозначных слов по функционально-синтаксическому основанию// Неполнозначные слова. Вып. 3 Ставрополь: Изд-во „Ставропольская правда”, 1978. С. 3 22.
118. Леденев Ю.И. Неполнозначные слова как средства оформления синтаксических конструкций, связей и отношений // Неполнозначные слова как средства оформления в синтаксисе: Межвузовский сборник научных трудов. Ставрополь: СГПИ, 1988. С. 3 20.
119. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. К.: Вища шк., 1983. 264 с.
120. Лингвистические единицы, конструкции и текст. Новосибирск: Наука. Сиб. отд ние, 1989. 112 с.
121. Лінгвістичні дослідження. Збірник наукових праць. Вип. 1. Харків: ХДПУ, 1998. 272 с.
122. Лысенко В.И. Союзы и частицы, оформляющие условно-вопросительные сложноподчиненные предложения // Неполнозначные слова как средства оформления в синтаксисе: Межвузовский сборник научных трудов. Ставрополь: СГПИ, 1988. С. 93 97.
123. Логический анализ языка: Противоречивость и аномальность текста / Ин-т языкознания; Отв. ред. Н.Д. Арутюнова. М.: Наука, 1990. 280 с.
124. Ломов А.М. О способах выражения волеизъявления в русском языке // Рус. яз. в шк. 1977. № 2. С. 90 93.
125. Ломтев Т.П. Предложение и его грамматические категории. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. 199 с.
126. Лопатин В.В. Русская словообразовательная морфемика: Пробл. и принципы описания. М.: Наука, 1977. 315 с.
127. Мартынов В.В. Категории языка: Семиологический аспект. М.: Наука, 1982. 192 с.
128. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. М.: Высш. шк, 1975. 327 с.
129. Матвіяс І.Г. Деякі особливості синтаксису особових займенників в українській літературній мові першої половини ХІХ ст. // Укр. мова і літ. в шк. 1955. № 5. С. 8 16.
130. Мацько Л.І. Інтер’єктиви в українській мові: Навч. посібник. К.: КДПІ, 1987. 130 с.
131. Мацько Л.І. Семантика вигуків і звуконаслідувальних слів// Укр. мова і літ. в шк. 1985. № 2. С. 56 62.
132. Мєдвєдєва Л.М. До типології мовленнєвих актів // Мовознавство. 1989. № 3. С. 6 19.
133. Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення. К.: Наук. думка, 1966. 324 с.
134. Мещанинов И.И. Проблемы развития языка. Л.: Наука, 1975. 351 с.
135. Мещанинов И.И. Члены предложения и части речи. Л.: Наука, 1978. 387с.
136. Мещанинов И.И. Глагол. Л.: Наука, 1982. 272 с.
137. Мигирин В.И. Отношения между частями речи и членами предложения // Филол. науки. 1986. № 1. С. 130 140.
138. Милославский И.Г. Вопросы словообразовательного синтеза. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. 296 с.
139. Милославский И.Г. Морфологические категории современного русского языка. М.: Просвещение, 1981. 254 с.
140. Морева Г.Г. Особенности употребления частицы почти, уточняющей качественные характеристики объектов // Неполнозначные слова как средства оформления в синтаксисе: Межвузовский сборник научных трудов. Ставроп