Смаль Валентина Володимирівна Суспільно-географічні основи дослідження постіндустріальної трансформації господарства країн Європейського Союзу

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

СМАЛЬ ВАЛЕНТИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 911.3 : 339.9(4) : 316.324.8

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Науковий консультант:
Яценко Борис Павлович
доктор географічних наук, професор

Київ ‑ 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

4

ВСТУП.

6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

18

1.1. Постіндустріальна економіка: характеристика засадничих рис...

18

1.2. Концептуалізація структурної трансформації економіки на стадії постіндустріального розвитку ..

30

1.3. Постіндустріальні форми територіальної організації виробництва: огляд основних концепцій...

55

Висновки до розділу 1..

73

РОЗДІЛ 2. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА ПОСТІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇН...

75

2.1. Терціаризація економіки як ознака постіндустріального розвитку: науково-методичні підходи до вивчення...

75

2.2. Науково-методичні основи аналізу економіки знань

85

2.3. Методи суспільно-географічних досліджень територіальної та галузевої трансформації господарства.......

102

Висновки до розділу 2..

121

РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМІН У ГАЛУЗЕВІЙ СТРУКТУРІ ТА РОЗМІЩЕННІ ГОСПОДАРСТВА ПОСТІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇН.

125

3.1. Зміни у галузевій структурі господарства постіндустріальних країн..

125

3.2. Залежність рівня розвитку країн та регіонів Європейського Союзу
від структури господарства.

143

3.3. Зміни у територіальній концентрації економічної діяльності країн Євросоюзу в постіндустріальну добу.

155

Висновки до розділу 3..

186

РОЗДІЛ 4. ТЕРЦІАРИЗАЦІЯ ТА ЗРОСТАННЯ ЗНАННЄЄМНОСТІ ЕКОНОМІКИ: ІНТЕГРАЛЬНІ СКЛАДНИКИ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ.

189

4.1. Оцінка основних аспектів постіндустріального розвитку економіки..

189

4.2. Зростання ролі сфери послуг та зміна її сутності в умовах формування постіндустріальної економіки...

198

4.3. Формування економіки знань основи розвитку постіндустріального суспільства....................................................................

213

4.4. Рівень постіндустріального розвитку економіки країн та регіонів Євросоюзу.

246

Висновки до розділу 4..

271

РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ.............................................................................

276

5.1. Структурні зміни в економіці України

276

5.2. Терціаризація економіки України

293

5.3. Україна в європейській економіці знань.

303

5.4. Існуючий рівень та шляхи оптимізації постіндустріального розвитку України..

322

Висновки до розділу 5..

334

ВИСНОВКИ...

339

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...

347

ДОДАТКИ.....

373

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВП

валовий внутрішній продукт

ВДВ

валова додана вартість

ВРП

валовий регіональний продукт

ВТП

‑ високотехнологічне промислове підприємство

ВТТ

‑ високотехнологічний товар

ДіР

‑ дослідження і розробки

ДІКТЕД

‑ Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень

ЄС

Європейський Союз

ЄПО

Європейський патентний офіс

ІАСГ

індекс абсолютної спеціалізації Герфіндаля

ІАКГ

індекс абсолютної концентрації Герфіндаля

ІВСК

індекс відносної спеціалізації Кругмана

ІВКК

‑ індекс відносної концентрації Кругмана

ІКТ

інформаційно-комунікаційні технології

ІТ

інформаційні технології

КВЕД

‑ Класифікація видів економічної діяльності

МСГК

‑ Міжнародна стандартна галузева класифікація

НДДКР

‑ науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи

НСІ

‑ національна система інновацій

НЕГ

‑ нова економічна географія

ОЕСР

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті виконання дисертаційного дослідження розв’язана важлива наукова проблема обґрунтовані теоретико-методологічні і методичні основи суспільно-географічного вивчення трансформації господарства країн та регіонів в умовах постіндустріального розвитку. Проведене дослідження надало можливість сформулювати висновки теоретико-концептуального, методичного та науково-практичного характеру.
1. Радикальні зміни, що відбулись у структурі та спрямованості економічної діяльності розвинутих країн у другій половині ХХ та на початку ХХІ ст., стали предметом теоретичних та емпіричних досліджень представниками різних наук. Ґрунтовний аналіз існуючих теорій, які пояснюють особливості структурних трансформацій економіки провідних країн світу, дозволяє виокремити три їх групи: 1) теорії змін значимості секторів економіки; 2) теорії формування економіки знань; 3) теорії, що пояснюють економічні та суспільні трансформації змінами у характері і технологіях виробництва (постфордизм). Окрему групу складають концепції та теорії, що намагаються пояснити зміни у територіальній організації економічної діяльності, появу нових форм зосередження виробництва.
Концепція постіндустріального суспільства стала найбільш відомою версією пояснення суспільних трансформацій, а термін "постіндустріальна економіка" найбільш уживаним. До переваг цього терміну можна віднести те, що він підкреслює наступність і зв’язок із попередньою стадією цивілізаційного поступу і, разом з тим, вказує на якісно новий щабель розвитку суспільства. Осмислення сутності постіндустріальної економіки дозволяє виділити найважливіші, її риси: інформаційність, глобальність, мережевість, сервісність, знаннєємність. З точки зору суспільної географії, найбільш важливими аспектами постіндустріальності є: посилення значимості сектору послуг, що тривалий час розглядалось як домінуюча риса постіндустріального розвитку, та зростання знаннєємності економіки.
2. Сектор послуг як сфера економічної діяльності стає все більш важливою частиною національних постіндустріальних економік як у сенсі зайнятості, так і формуванні валової доданої вартості. Визначальними рисами розвитку третинного сектору у постіндустріальну добу є постійне збільшення видів діяльності та розширення сфери і механізму дії послуг. Значна різноманітність ринку послуг породжує велику кількість класифікацій. Найбільш активно в роботі використовувались дві з них, що найповніше розкривають роль сфери послуг у постіндустріальній економіці: 1) класифікація секторів сфери послуг, що враховує рівень інтенсивності використання знань та складність залучених технологій; 2) поділ послуг на споживчі та ділові.
3. Докорінне переформатування економічної діяльності, обумовлене перетворенням знань у рушійну силу глобального, національного, регіонального розвитку, стало темою активних наукових дискусій, що ведуться представниками різних галузей знань. Це привело до появи низки термінів ("економіка знань", "суспільство знань", "економіка, що базується на знаннях"), які часто вживаються як взаємозамінні, що не знімає необхідності їх розмежування. Поняття "економіка знань", а також "суспільство знань" доречніше використовувати щодо означення нового етапу у розвитку суспільства, основу якого формує знаннєємне виробництво. Термін "економіка, що базується на знаннях" (knowledge based economy) або семантично рівнозначне "економіка-на-знаннях" пропонується використовувати щодо сукупності знаннєємних секторів економіки, до яких, відповідно до класифікацій статистичних служб ЄС та ОЕСР, відносяться високотехнологічні галузі промисловості та послуги з інтенсивним використанням знань.
4. Розроблений алгоритм дослідження постіндустріальних трансформацій включає низку взаємопов’язаних дослідницьких процедур від загального аналізу змін у галузевій структурі та розміщенні господарства до оцінки рівня постіндустріального розвитку країн та регіонів, яка складається з декількох етапів: 1) формування системи індикаторів та показників і оцінка їх значущості з допомогою методу факторного аналізу; 2) обрахунок комбінованих індексів терціаризації та знаннєємності економіки; 3) визначення інтегрального коефіцієнта постіндустріальності розвитку; 4) виділення основних моделей постіндустріального розвитку на основі часткових та інтегральних показників та з використанням методу кластерного аналізу. Відповідно до завдань кожної стадії дослідження була сформована система методів наукового пошуку, які можна об'єднати у дві групи: методи часткових та методи синтетичних досліджень. Методи часткових досліджень забезпечують пізнання атрибутивних рис постіндустріального розвитку, спрямованості та радикальності галузевих та територіальних трансформацій. Методи синтетичних досліджень уможливлюють продукування нових знань про рівень та моделі постіндустріального розвитку та перспективи їх проектування на українські реалії.
5. Проведений в межах дослідження аналіз галузевої структури господарства країн зі сформованими засадами постіндустріальності виявив ряд істотних зрушень, найбільш очевидним результатом яких стали зміни на ринку праці та створюваної у межах економічних секторів валової доданої вартості. Процеси масового міжсекторного переміщення робочої сили привели до домінування сфери послуг у структурі зайнятості населення та формуванні ВДВ. Складний комплекс взаємодій між попитом та пропозицією є тією фундаментальною силою, яка впливає на формування структури зайнятості та виробництва. Поєднання фактору зміни попиту, обумовленого зростанням індивідуальних доходів і збільшенням кількості вільного часу, та фактору відмінностей у темпах нарощування продуктивності праці привели до зміни ролі та значимості секторів економіки впродовж ХХ століття.
Виявлена тісна залежність між сформованою структурою виробництва та рівнем розвитку територіального утворення. Зіставлення структури зайнятості населення країн і регіонів та рівня їх розвитку, визначеного на основі показника ВВП на душу населення, свідчить про існування взаємозв'язку між цими параметрами. Групування країн та регіонів Європи у залежності від рівня розвитку та обрахунок структури зайнятості населення у межах виділених груп вказує на те, що, хоч тенденція до зменшення зайнятості у промисловості та сільському господарстві та до зростання частки працюючих у секторі послуг притаманна для всіх виділених груп, проте для менш розвинутих країн та регіонів характерні більші значення показника зайнятості у первинному секторі економіки. З іншого боку чим вищий статус групи тим більша частка населення задіяна у сфері послуг, при цьому у розвинутих країнах і регіонах вагома роль належить знаннєємним послугам, а у відсталих послугам із менш інтенсивним використанням знань.
6. Особливості спеціалізації країн і регіонів та ступінь територіальної концентрації секторів і галузей економіки зазнали змін у результаті постіндустріальних трансформацій. Це підтверджується результатами, отриманими завдяки розрахунку індексів Герфіндаля та Кругмана та умовиводів, що випливають з них. Абсолютна спеціалізація, що обчислюється за допомогою індексу абсолютної спеціалізації Герфіндаля і відображає ступінь рівномірності поширення галузей чи секторів у межах країни або регіону, має тенденцію до збільшення в усіх країнах ЄС. У більшості випадків це є результатом зростання частки зайнятих у сфері послуг. Відносна спеціалізація, обрахована для різних років для країн та регіонів ЄС з допомогою індексу відносної спеціалізації Кругмана у розрізі чотирьох агрегованих секторів економіки, свідчить про структурну конвергенцію господарства "старих членів" ЄС. Для більшості постсоціалістичних країн переважаючим є зростання коефіцієнту відносної спеціалізації, зокрема, за рахунок збереження і навіть підвищення зайнятості у промисловості. У роботі також вказується на зміни у показниках відносної концентрації секторів та галузей економіки: спостерігається зменшення значень коефіцієнта відносної концентрації первинного та третинного секторів економіки та зростання відносної концентрації вторинного сектору зі специфічними рисами прояву тенденції в окремих галузей промисловості.
7. Для визначення рівня та особливостей постіндустріального розвитку країн Євросоюзу було сформовано матрицю із 29 показників. Використання методу факторного аналізу дозволило виявити найбільш вагомі чинники формування постіндустріальної економіки. На основі значення частки вихідної дисперсії кожного фактора можна стверджувати, що найвагомішими чинниками постіндустріальності є ступінь знаннєємності економіки та рівень її терціаризації (відповідно 52,5 та 13,7% вихідної дисперсії факторів), які найбільш ємко виражаються у показниках, пов’язаних з витратами на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи, патентною діяльністю, якістю трудових ресурсів, знаннєємними галузями.
8. Часткові показники, що описують окремі аспекти постіндустріальності, покладені в основу визначення комбінованих індексів терціаризації та знаннєємності, які, в свою чергу, формують інтегральний коефіцієнт постіндустріального розвитку економіки країн та регіонів. Інтегральний коефіцієнт постіндустріальності розвитку змінюється від 21,35 одиниць у Швеції до 1,84 одиниці у Румунії. У рейтингу країн, вибудуваному за величиною інтегрального коефіцієнта постіндустріальності, останні місця зайняті східноєвропейськими та південноєвропейськими країнами.
Кластерний аналіз, який здійснювався на основі всієї сукупності часткових та інтегральних показників, дозволив виокремити типи країн за рівнем постіндустріального розвитку та виділити на їх основі моделі постіндустріальності. У результаті було виокремлено чотири кластери: 1) низької постіндустріальності (Болгарія, Греція, Кіпр, Латвія, Литва, Польща, Португалія, Румунія); 2) середнього рівня постіндустріального розвитку з визначальною роллю високотехнологічного експорту та експорту послуг (Ірландія, Мальта); 3) середнього рівня постіндустріальності з пріоритетним розвитком високотехнологічної промисловості (Чехія, Естонія, Іспанія, Італія, Угорщина, Словенія, Словаччина); 4) високого рівня постіндустріального розвитку (Бельгія, Данія, ФРН, Франція, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Фінляндія, Швеція, Велика Британія). У роботі проведено порівняння виокремлених у межах виділених кластерів моделей постіндустріального розвитку: сервісної постіндустріальної моделі з домінуванням знаннєємних послуг; знаннєємної постіндустріальної моделі з переважанням послуг з інтенсивним використанням знань та збереженням значення промисловості за рахунок розвитку високотехнологічних галузей; моделі середнього рівня постіндустріальності, визначальною рисою якої є розвиток високотехнологічної промисловості з суттєвим відставанням НДДКР та сектору знаннєємних послуг; невисокого рівня постіндустріальності з переважанням сервісної складової, домінуюча роль у межах якої належить послугам із менш інтенсивним використанням знань.
9. В Україні, попри помітне відставання від провідних країн світу, відбувається формування постіндустріальної системи господарювання. Проявом цього є суттєві зміни у співвідношенні ролі секторів української економіки у формуванні валового внутрішнього продукту та забезпеченні зайнятості населення.
Структурні трансформації, що відбулись в економіці України за роки здійснення економічних реформ, не завжди відповідали класичній, апробованій у розвинутих країнах, схемі. Характерною рисою зрушень у зайнятості населення України стало зростання числа працюючих у невиробничій сфері, але, здебільшого, за рахунок промисловості, а не сільського господарства. На відміну від розвинутих країн, де зменшення частки зайнятості у промисловості не супроводжувалось скороченням обсягів виробництва, в Україні зниження кількості працюючих у промисловості відбувалось разом із падінням виробництва. Зайнятість у сільському господарстві продовжує залишатись високою.
10. Оцінка стану постіндустріального розвитку України у порівнянні з країнами ЄС здійснювалась шляхом визначення інтегрального коефіцієнту постіндустріального розвитку на основі доступної зіставної статистичної інформації, що включає 18 показників. У рейтингу країн, вибудуваному за рівнем постіндустріального розвитку, Україна посідає передостаннє місце, поступившись останньою позицією Румунії. Очевидними є відставання України як за рівнем розвитку третинного сектору економіки, так і за ступенем знаннєємності різних видів економічної діяльності.
Українська сфера послуг, як видно з порівняння із розвинутими країнами, знаходиться на початковій стадії постіндустріального розвитку, незважаючи на докорінну трансформацію, що відбулась у пострадянський час. Структура українського ринку послуг відрізняється від західної, перш за все, недостатнім розвитком ділових послуг, оскільки деякі з них набули розвитку лише з початком структурних перетворень. Поки сфера послуг країни не здатна задовольнити запити національної економіки, про що свідчать значні обсяги експорту послуг. Таким чином, Україна помітно наростила окремі кількісні параметри розвитку сфери послуг, але продовжує відставати за структурними, технологічними та якісними показниками від розвинутих країн. Очевидною є необхідність модернізації сфери послуг у тісному взаємозв'язку із модернізацією інших секторів економіки.
11. Зіставлення показників соціально-економічного та технологічного розвитку України у порівнянні з країнами ЄС дозволив виявити найбільш вразливі місця української економіки знань. Особливо слабкі позиції України у використанні населенням інформаційних технологій, рівні фінансування НДДКР, у сфері патентної діяльності. Очевидним є відставання і у розвитку економіки-на-знаннях високотехнологічній промисловості та знаннєємних послугах. На значний технологічний розрив між ЄС і Україною та гостру необхідність посилення ролі нашої країни у світовій інноваційній діяльності й позицій на високотехнологічних ринках Європи і світу вказують і показники розвитку високотехнологічної промисловості та високотехнологічного експорту, зокрема, індекс порівняльних переваг. Відставання країни за даним показником свідчить про необхідність перегляду обраних пріоритетів та механізмів державного регулювання і стимулювання створення і запровадження високих технологій, здатних забезпечити виробництво товарів, котрі могли б бути конкурентоспроможними на світовому ринку.
Розвиток високотехнологічної промисловості доцільно розвивати в двох напрямках. По-перше, пріоритетного розвитку мають набути ті високотехнологічні галузі, які здатні стимулювати зростання інших секторів та галузей господарства, скажімо, авіакосмічне машинобудування. По-друге, слід зосередитись на тих високотехнологічних виробництвах, які здатні забезпечити переоснащення традиційних галузей української економіки: харчової, легкої, металургійної, хімічної промисловості. Необхідна державна програма заходів щодо здійснення структурної перебудови економіки у напрямку пріоритетного розвитку високотехнологічних виробництв.
12. Перспективи постіндустріального поступу України, її місце та роль у Європейському співтоваристві залежатимуть від здатності країни запровадити інноваційну модель зростання, тобто розвивати НДДКР та на їх основі знаннєємні галузі та сектори, що формують економіку-на-знаннях. Цілком очевидною є необхідність нарощування обсягів фінансування наукових досліджень для створення нових знань і технологій. Але, разом з тим, важливим є посилення ефективності інвестицій та диверсифікації джерел фінансування, яке традиційно значною мірою здійснюється за рахунок державного бюджету. З метою підвищення ефективності державної інноваційної політики та прискорення розвитку національної та регіональних інноваційних систем необхідно розробити та запровадити процедуру оцінювання результативності досліджень та розробок, ширше використовувати заходи прямого та непрямого стимулювання здійснення НДДКР, забезпечувати державну підтримку пріоритетних для розвитку національної економіки напрямків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АккофР. Планирование будущего корпорации / Р.Аккоф : [пер. с англ.] / Общ. ред. и предисл. В.М.Данилова-Данильяна. М. : Прогресс, 1985. 327 с.
2. АлаевЭ.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь / Э.Б.Алаев Москва : Мысль, 1983. 350 с.
3. АндрееваН. Сельское хозяйство западных стран на постиндустриальном этапе развития / Н.Андреева // Мировая экономика и международные отношения. 2009. №7. С. 91-96.
4. БагровМ.В. Країни Європейського Союзу: Енциклопедичний довідник / М.В.Багров, Я.Б.Олійник, К.О.Третяк, А.В.Степаненко. К. : ВГЛ "Обрії", 2004. 176 с.
5. БагровН.В. Основные положення концепции государственной региональной политики Украины и участие географов в её реализации / Н.В.Багров, И.А.Горленко, В.П.Палиенко, Л.Г.Руденко // Известия РАН. Серия географическая. 2009. №3. С. 18-23.
6. Балабанов Г.В. Україна в загальноєвропейському соціально-економічному прсторі / Г. В. Балабанов // Географія в інформаційному суспільстві. Збірн. наук. праць. К.: ВГЛ "Обрії", 2008. Т.1. С. 9-15.
7. Барановський М.О. Депресивні аграрні території України: методичні підходи до ідентифікації, практичні результати / М.О.Барановський // Економіка України. 2006. №11. С. 70-76.
8. БарановськийМ.О. Депресивність регіонів Полісся: методика визначення, конкретні результати, чинники формування / М.О.Барановський // Регіональна економіка. 2007. №1. С. 116-127.
9. БарановськийМ.О. Наукові засади суспільно-географічного вивчення сільських депресивних територій України : [монографія] / М.О.Барановський Ніжин : ПП Лисенко М.М., 2009. 396 с.
10. БейдикО.О. Географія: Короткий тлумачний словник / О.О.Бейдик. К. : Либідь, 2001. 192 с.
11. БілорусО.Г. Глобалізація і нова парадигма глобального постіндустріального розвитку / О.Г.Білорус // Економічний часопис. 2002. - №10. С. 3-7.
12. БілорусО.Г. Глобальний конкурентний простір / О.Г.Білорус, Ю.М.Пахомов, І.Ю.Гузенко та ін. К. : КНЕУ, 2007. 680 с.
13. БілорусО.Г. Глобальні стратегії Євросоюзу : [монографія] / О.Г.Білорус, Ю.М.Мацейко, І.І.Вітер ; за наук. ред. О.Г.Білоруса. К. : КНЕУ, 2009. 528 с.
14. Блій Г. Географія: світи, регіони, концепти [перекл. з англ. Д.Олесневич] / Г. де Блій, Пітер Муллер, Олег Шаблій. К. : Либідь, 2004. 738 с.
15. Буайе Р. Теория регуляции : Критический анализ. / Р. Буайе // : [пер. с фр. Н.Б. Кузнецовой]. ‑ М.: Научно издательский центр "Наука для общества", РГГУ, 1997. 212 с.
16. БурцевН.Н. Промышленность России в условиях развития конкурентной среды: региональный аспект / Н.Н.Бурцев. М. : Наука, 2003. 214 с.
17. ВаллерстайнИ. Миросистемный анализ / И.Валлерстайн // Время мира. Альманах современных исследований по теоретической истории, макросоциологии, геополитике, анализу мировых систем и цивилизаций / Под ред. Н.С.Розова. Новосибирск, 1998. Выпуск 1. С. 105123.
18. Виробництво та розподіл валового внутрішнього продукту за видами економічної діяльності [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/
19. ВолобойП.В. Проблеми територіальної спеціалізації і комплексного розвитку народного господарства Української РСР / П.В.Волобой, В.А.Поповкін. К. : Наук. думка, 1972. 215 c.
20. ГаєвськаЛ.М. Трансформаційні процеси і регуляторна політика в економіці України : [монографія] / Л.М.Гаєвська, Л.П.Гацька, І.О.Горленко ; заг. ред. Л.Л.Тарангул. Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. 222 с.
21. Геєць В. М. Економіка знань та її перспективи для України : наук. доп. / НАН України ; Інститут економічного прогнозування / В.М.Геєць, В.П.Александрова, Ю.М.Бажал та ін. К., 2005. 168 с.
22. ГеєцьВ. Характер перехідних процесів до економіки знань / В.Геєць // Економіка України. 2004. №4. С. 4-14.
23. География мирового развития. Вып. 1 / ред. Л.М.Синцерова М.: ИГРАН, 2009. 606 с.
24. География мирового развития. Вып. 2 / ред. Л.М.Синцерова М.: ИГРАН, 2010. 496 с.
25. Географія світового господарства (з основами економіки) : [навч