СОЦІАЛІЗАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ У СОЦІАЛЬНО НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ СІМ`ЯХ

Краткое описание

Дніпропетровський національний університет

На правах рукопису

Махмадамінова Гульнора Адилівна
УДК: 316.614.5

СОЦІАЛІЗАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ У СОЦІАЛЬНО НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ СІМ`ЯХ

22.00.04 - Спеціальні та галузеві соціології
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Швидка Лідія Іванівна
кандидат соціологічних наук,
доцент

Дніпропетровськ 2005

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1 Теоретико-методологічний контекст аналізу процесів соціалізації в батьківській сім`ї

14

1.1. Евристичний потенціал феноменологічної концепції П. Бергера та Т.Лукмана в розумінні сімейної соціалізації

14

1.2. Соціально-когнітивна теорія як засіб аналізу механізмів соціальної поведінки неповнолітніх

42

Висновки до розділу 1

65

Розділ 2 Сімейна соціалізація в умовах українського суспільства

69

2.1.Традиції сімейної соціалізації: конструктивні та деструктивні аспекти..

69

2.2. Механізм сімейної соціалізації неповнолітніх в рамках сучасної соціальної реальності

87

Висновки до розділу 2

115

Розділ 3 Деструктивна сімейна соціалізація фактор девіантної поведінки неповнолітніх

122

3.1.Особливості сімейної соціалізації в різних типах неблагополучних родин.

122

3.2.Механізм формування асоціальної поведінки у неповнолітніх з соціально неблагополучних сімей

141

Висновки до розділу 3

169

Висновки

172

Список використаних джерел

182

Додаток А План-схема глибинного інтерв`ю
Додаток Б Анкета для неповнолітніх
Додаток В Соціальний паспорт функціонально-неспроможної сім`ї
Додаток Г Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї.
Додаток Д Анкета для експертів

197
199
208
209
210

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сім`я є першоосновою суспільства, де найвищою мірою виявляються та формуються індивідуальні особливості кожного з батьків, дітей та інших членів родини, реалізуються природні потреби, формуються цінності, мотиви поведінки як критерії розвитку особистості, відбувається становлення соціальної компетенції та соціалізації її членів. Відповідно сім'я займає найважливіше місце серед причин поведінки, які відхиляються від норми. Важливість сімейної соціалізації полягає в тому, що в сім'ї формуються не тільки соціально-значимі якості особистості, але і властиві їй критерії оцінювання явищ, подій, людей.. Вплив сім'ї на неповнолітніх сильніший за вплив школи, суспільства в цілому. Це випливає з низки особливостей, характерних для сім'ї, її суб`єктивної соціальної реальності, котра постає безальтернативною у перші роки дитини та характеризується глибокою емоційною підтримкою. Тому сім'я в деяких випадках сприяє хибній соціалізації неповнолітніх і, відповідно, їх протиправній поведінці.
У результаті огляду основних соціологічних підходів до вивчення сім'ї для подальшого її аналізу були обрані феноменологія та соціально-когнітивна теорії, які дозволяють провести аналіз сімейної соціалізації на мікрорівні. Саме такий теоретико-методологічний підхід дозволив нам операціоналізувати основні поняття, що використовувались у дисертаційному дослідженні, а саме: родинна соціальність, соціально неблагополучна сім`я, хибна соціалізація, уточнено визначення соціалізації та визначення сім`ї.
Феноменологічна концепція П. Бергера та Т. Лукмана з’ясовує соціальну детермінацію та психологічні механізми розгортання соціалізаційного процесу на індивідуальному та соціальному рівнях, інтерпретуючи його як момент в індивідуальному конструюванні соціальної реальності. Використання соціально-когнітивної теорії А. Бандури та У. Мішела допомогло відслідкувати вплив середовищних детермінант на формування структури особистості, її соціальної поведінки. Зазначені теоретико-методологічні засади сприяли розробці моделі загального механізму сімейної соціалізації неповнолітніх, а подальше врахування мікрофакторів родинного середовища неблагополучних сімей допомогло нам адаптувати схематичну модель соціалізаційних процесів до суто родинної соціалізації у зазначеній категорії сімей. Таким чином, нами була досягнута мета роботи, а саме встановлено якість соціалізаційних процесів неповнолітніх у соціально неблагополучних сім`ях та виявлено механізм формування поведінки неповнолітніх у процесі сімейної соціалізації, механізм отримав модельне зображення. Розроблена модель виступає новаторською соціоінженерною знахідкою дисертаційного дослідження.
Розглянуто етимологію поняття „соціалізація”, уточнено його визначення. У площині визначень соціалізацію можна розглядати на трьох рівнях загальності: мега-, макро-, мікрорівнях, в дисертаційному дослідженні процеси сімейної соціалізації розглядаються на мікрорівні вивчення ролі міжособистісної взаємодії індивідів в створенні та функціонуванні структур соціального світу. Теоретико-методологічна база роботи дозволила стати авторові на позиції індивіда, врахувати його когнітивність, що розширило поле результативності соціалізаційних потоків, та дозволило інтерпретувати поняття хибної соціалізації у сім`ї. В роботі окреслено межі аналізу внутрішньої суб’єктивністі сімейної соціалізації, що допомогло операціоналізувати термін „родинна соціальність”, що являє собою осоціалену форму біологічно родинних зв`язків, є мікромоделлю соціальних стосунків у рамках сім`ї та належить до біосоціальних факторів сімейної соціалізації.
Увагу приділено критеріальності характеру соціалізованості, розглянуто зміст соціалізаційного процесу та ознаки його успішності. Концепція соціалізаційної норми виступає як можливий підхід до аналізу результативності процесу соціалізації особистості у певний проміжок часу.
В роботі вказано розуміння успішної соціалізації П. Бергером та Т. Лукманом воно полягає у встановленні високого рівня симетрії між суб`єктивною та об`єктивною реальностями, відповідно, неуспішна соціалізація вченими розуміється в термінах асиметрії між об`єктивною та суб`єктивною реальностями. Авторське ж визначення хибної соціалізації розуміється як соціальне становлення особистості з інтерналізацією соціально неадекватних, неефективних цінностей, установок, життєвих орієнтирів, що призводять до подальшого процесу часткової чи повної дезадаптації у соціумі на фоні втрати соціальної компетенції. Таким чином, евристичний потенціал феноменологічної теорії дозволив нам дослідити процеси сімейної соціалізації. Соціально-когнітивна теорії А.Бандури та У. Мішела сприяла висвітленню соціальної детермінації та психологічних механізмів розгортання процесу сімейної соціалізації на індивідуальному та соціальному рівнях, що допомогло авторові дослідити соціалізаційний механізм та момент формування соціальної поведінки у індивіда на основі родинних впливів.
Розгляд сімейної соціалізації обумовив уточнення терміну „сім`я”. Виходячи з того, що дослідження базувалось на мікрорівневому вивченні соціалізаційних процесів, відповідно, і визначення потрібно було узгодити з рівнем модифікації дослідницького підходу. Сім`я (на сучасному етапі) це соціальний союз, мікросистема життєдіяльності та репродукції індивідів, пов`язаних спільністю побуту, що несе соціально-психологічне навантаження задоволення різнопланових особистих потреб її членів.
В роботі розглянуто категорії неблагополучних та благополучних родин, останні виступали як своєрідна норма, що стає відправним пунктом розуміння девіацій у сфері родинних стосунків. В літературі ми знайшли багато критеріїв неблагополуччя і різні види неблагополучних сімей. Виникнення девіацій у сімейній соціалізації відбувається тоді, коли родина не виконує покладених на неї функцій або виконує їх неефективно. У зв'язку з цим доцільним є виділення і вивчення комплексу чинників, які призводять до невиконання або хибного виконання сім’єю низки функцій і, зокрема, самої головної соціалізаційної на рівні суспільства, що веде до дестабілізації останнього.
Ми розглянули фактори впливу на соціальний інститут сім’ї, а саме: мега-макрофактори. В першу чергу нас цікавило вивчення ненормативних «стресів» сім`ї, вплив загальномаштабних факторів, що обумовлюють якість функціонування соціального інституту. До загальних тенденцій впливу мегафакторів віднесено: сучасний процес глобалізації, перехід до інтерналізації, транснаціональної стадії економічного розвитку держав; індивідуалізацію життєвих стилів, поширення великої кількості субкультур; усуспільнення соціалізаційно-виховної діяльності молодих генерацій. До макрофакторів українського суспільства автором було віднесено: зміну матеріального становища населення; суттєві нововведення у освітньо-виховній сфері; трансформацію традицій родинного виховання; зародження та вплив феміністичної течії на подружні стосунки.
Встановлено, що глобальні впливи мега- та макрофакторів здебільшого негативно позначились на функціонуванні соціального інституту сім’ї як елементу соціальної структури суспільства та процесах соціалізації. Гострий ціннісний конфлікт українського соціуму, загальний стан аномії та віктимність більшої частини населення, призвели до виробництва сім’єю ризиків у середовищі дітей та молоді. У роботі досліджено основні ризики, що продукуються соціальним інститутом сім`ї у дитяче середовище, та встановлено, що вони призводять до порушення соціальної компетенції особистості неповнолітнього та утруднення процесів подальшої адаптації у соціумі. Автором було констатовано, що існує різноспрямованість впливів мега-, макро-, мікрофакторів на соціалізаційні процеси, що спричиняє соціальну дезорієнтацію особи, особливо соціально несформованої, як неповнолітній, соціальну розгубленість.
Ми констатували соціальну атрофію інституту сім`ї, що спричинена як мега-, макрофакторами, так і трансформацією життєвого простору особистості, зміщенням пріоритетів в бік зайнятості чи дозвільної сфери. Сім`я сьогодні існує в більшій мірі як соціальна група з певними функціональними рисами соціального інституту. В роботі окреслено характерні риси реальних соціалізаційних процесів у молодіжному та дитячому середовищах. Це, зокрема: розмитість самоідентифікації; недовіра та скептичне ставлення до владних структур як наслідок криміналізації суспільства; віктимізованість та маргіналізованість значної частини населення; формування нової системи цінностей; дещо знижений рівень зацікавленості суспільно-політичним життям; деякою мірою колективістська спрямованість; високий рівень ризиків соціальної дезадаптації.
У дисертації було здійснено генезис батьківсько-дитячих стосунків та моделей сімей в рамках традиційної української культури для розуміння національного характеру сімейної соціалізації, розглянуто загальні риси традиційної сімейної соціалізації в українській сім’ї, що стали універсальними, широко апробованими і природними для нашої ментальності. Встановлено, що українська народна педагогіка засобами спостережень сформулювала ще багато віків тому домінуючий фактор соціалізації дитини це наслідування реальної поведінки дорослих, або моделювання (згідно соціально-когнітивній теорії). Особливе значення мав приклад батьків, який, власне, засвоювався через наслідування їх поведінки. Функції батьків у виховному процесі дітей були певною мірою розмежовані та регламентовані, різними були їх ступінь та міра впливу. Наприклад, мати відповідала за релігійне виховання, естетичне, трудове та соціальне. Спілкування засновано на принципах егалітарності, поваги свободи особистості, а слухняність досягалась завдяки батьківському авторитету або переконанню дитини, тобто відбувалась інтеріоризація цінностей, ідеалів.
У роботі розглянуто характеристики успішно соціалізованої, соціально компетентної особистості на рубежі повноліття кін. 18 поч. 19 ст., у самому загальному виді вони наступні: релігійність; гуманність, наслідування традицій добра, миролюбства; працьовитість як характерна риса землеробського способу життя та аграрної держави; любов до Батьківщини, патріотизм, високі риси громадянства; високо моральність; тіловдосконаленість; висока екологічна культура. Досліджено об`єктивні та суб`єктивні чинники дитячої деривації та встановлено, що основними об`єктивними були наступні: важкі соціально-економічні умови розвитку держави, неграмотність батьків. До суб`єктивних відносились: незаконнонародженість дитини та її виховання лише матір’ю-покриткою”; наймитство, а функціональна неспроможність батьківської сім’ї виховати дитину, що змогла б адекватно адаптуватись у соціумі, - виявилась виключним чинник дитячої деривації. Причини подібної дисфункції соціального інституту сім’ї були наступні: побутове пияцтво батька (випадків алкоголізму серед жінок у літературі не виявилось); відсутність зайнятості батьків і, як результат, аномальність процесів трудової соціалізації дитини, невідповідність інтеріоризованих нею норм батьківської сім’ї нормам соціального оточення громади, для якої праця це засіб життя.
Таким чином, для української сім’ї характерні досить потужні традиції позитивних соціалізаційних потоків. А соціальний феномен дитячої депривації носив практично винятковий характер та обумовлювався, в основному, об’єктивними макрочинниками та лише в поодиноких випадках суб’єктивними мікрочинниками об’єктивних умов або також поодинокими випадками порушення функціонального впливу сім’ї на дитину. Соціальні феномени діти вулиці”, діти-сироти” при живих батьках в українському суспільстві того часу не зафіксовані, та абсолютно не характерні для української ментальності.
У роботі здійснено аналіз характерних рис сучасної родини та встановлено їх суттєву відмінність від рис традиційної сім`ї. Відзначимо найбільш суттєві: відбувся, в першу чергу, перехід від аграрного типу родини до так званого виробничого; значно збільшилась соціальна та географічна мобільність сучасної сім`ї, що пов`язано з втратою традицій наслідування соціального статусу батьків; з`явилась внутрішньоінституціональна варіативність сім`ї, яка започаткувала індивідуалізацію життєвих стилів; втрачена сучасною родиною монополія на сімейну соціалізацію, значне скорочення часу спілкування батьків та дітей; занепад родинних традицій, звичаїв у сучасних сім`ях нуклеарного типу; перехід від централізованої розширеної сімейної системи до децентралізованої, в якій подружній зв`язок стає більш значущим, ніж родинний. Всі вищевказані трансформації призвели до появи «девіації» у процесах сімейної соціалізації неповнолітніх, поширення категорії соціально неблагополучних родин.
Досліджено мікрофактори сімейного впливу на дитину, серед них ми розглядали: ціннісні орієнтації, соціальний досвід, соціальні статуси та ролі батьків, і, нарешті, родинну соціальність. Автором емпірично доведено, що найважливішими цінностями для благополучних родин виступають: хороші стосунки у родині, здоров`я, робота, діти і лише на п`ятому місці матеріальні блага. А батьки неблагополучних родин домінуючими соціальними цінностями вважають: по-перше, матеріальні блага, по-друге, безтурботне проведення вільного часу, третє місце посідає здоров`я, четверте кохання, далі робота, хороші стосунки у родині і, нарешті, діти.
Дослідження мікрофактору прикладу батьків дозволило встановити, що для дітей від займає домінуюче місце: Я частіше вчиняю так, як роблять мої батьки чи знайомі”, - відповіли 78% дітей з благополучних родин та 69% дітей з соціально неблагополучних сімей. Друге місце посідає вербальний вплив у категорії неповнолітніх з благополучних родин, тобто: Роблю так, як вказують батьки” 46%. Діти з неблагополучних родин на друге місце поставили методи силового впливу: Вчиняю так, як говорять батьки, коли напевне знаю, що мене фізично покарають” 59%.
Таким чином, у роботі розглянуто різні рівні функціонування соціального інституту сім’ї, проаналізовано фактори впливу на неї, що стало передумовою розробки моделі соціалізаційного механізму у сім’ї, де автор враховував як зовнішні соціальні впливи на соціальний інститут сім`ї та і соціальну когнітивність самої родини. Соціалізаційні потоки, що вироблені за різних умов, за допомогою наслідування, засвоєння фасилітації та ідентифікації транслюються у внутрішню структуру особистості, де вони формують форми відображення дійсності, уміння, звички, знання, соціальну спрямованість. Відповідно з часом, це формує у індивіда потреби та бачення як їх реалізовувати, тобто його соціальну поведінку. Розроблена модель механізму дозволила ним упорядкувати уявлення про соціалізаційні процеси дитини у сім`ї.
Соціалізація в соціально неблагополучних родинах сприяє появі девіаційних проявів у поведінці неповнолітніх. Соціально неблагополучна сім`я розуміється нами як соціально фізіологічна мікросистема, що виступає дезадаптованою у соціумі за такими параметрами: соціально-економічним, соціально-психологічним, соціокультурним та соціально-правовим, члени якої пов’язані між собою шлюбом, родинними зв`язками чи то спільним місцем проживання та побутом.
Ми констатували, що у літературі існують різні підходи вчених до визначення сімейного неблагополуччя та різні критерії класифікації сімей з порушенням функціональної сфери. Як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях соціологічного знання виділяється декілька категорій сімей, котрі не виконують притаманних функцій стосовно молодих генерацій або характеризуються наявністю рис неблагополуччя. Це малозабезпечені, конфліктні, неблагополучні, проблемні ці терміни використовують фахівцями служб у справах неповнолітніх. Подібну класифікацію можна зустріти у державному документі Щорічна доповідь Президенту про становище сімей в Україні”. Не дивлячись на поширення соціального феномену неблагополучних сімей, у науковій літературі досить нерозроблене визначення вищезазначеного явища та існує дихотомічність розуміння та визначення сімейного неблагополуччя на теоретичному рівні та на рівні соціальних служб, служб у справах сім`ї та молоді.
На основі критеріїв адаптації родини нами були виділені наступні типи неблагополучних сімей: малозабезпечені, конфліктні, педагогічно некомпетентні (неспроможні), асоціальні. За результатами експертного опитування працівників служб у справах неповнолітніх найбільш характерними рисами неблагополучних родин є: наявність наркотичної чи алкогольної залежності; відсутність цінності дітей; зневажливе ставлення до суспільно-правових норм. Таким чином, зафіксовано, що з`явилась нетрадиційна для української ментальності риса відсутність цінності детей, яка спричиняє дисфункціональність родини відносно підростаючого покоління, бо наявні діти сприймаються як «тягар». Нами були створені якісні характеристики зазначених типів сімей на основі кількісно-якісного аналізу документів, а саме зисків про позбавлення батьківських прав, соціальних паспортів обстеження родин, що перебувають на обліку.
Асоціальні родини є найбільш небезпечними для молодих генерацій. За даними авторського дослідження, в зазначених родинах батьки характеризуються низьким рівнем освіти (у 70% - це неповна середня та середня освіта, у 25% - це середня спеціальна освіта, решта складає групу з незакінченою вищою та вищою освітою). Батьки, як правило, втратили соціальні зв’язки із суспільством та характеризуються майже постійним станом безробіття з об’єктивних та суб’єктивних причин. Іншою характерною рисою (відзначена у 85%) є облік у наркологічному диспансері з діагнозом алкоголізм третього, четвертого ступеню, а решта 25% - утворюють когорту наркотично залежних людей.
Автор відзначив деякі соціально-психологічні особливості категорії соціально неблагополучних родин, а саме. Значна їх частина характеризується неусвідомленим деструктивним впливом; а інша - усвідомленим асоціальний вплив на власних і оточуючих дітей. Для даних родин властиві наступні характеристики: а) соціальна, психологічна, педагогічна несумісність способу життя батьків з організацією процесів соціалізації і виховання дітей; б) відсутність у батьків самоконтролю, самокритичності до себе, моральної та соціальної оцінки свого стилю життя; в) глибокі протиріччя, що виявляються у вимогах батьків, що ведуть асоціальний спосіб життя, до власних дітей.
На основі розробленої моделі механізму сімейної соціалізації неповнолітніх досліджено механізм формування асоціальної поведінки у неповнолітніх з соціально неблагополучних сімей. Розглянувши генезис створення асоціальних установок, ми зробити акцент у цьому процесі на когнітивний фактор неповнолітнього, адже соціалізація передбачає створення загальної системи ціннісних орієнтацій, установок, придбання життєвого досвіду, завдяки яким індивід потім сприймає та виробляє власне ставлення до різних непередбачуваних подій, явищ, поведінки людей. Автором встановлено, що закріплену позитивну або асоціальну установку суб`єкт свідомо або несвідомо переносить на інші соціальні події у своєму подальшому житті. Відбувається непрямий процес переносу наявних установок особистості, а процес аналізу та створення інших установок відносно людей, явищ, подій, предметів на ґрунті вже наявних у особистості установок, цінностей, що були сформовані у родині.
Ми зробили висновок, що спочатку несприятливі ситуації впливають на особистість, деформуючи її структуру, а потім з`являються потреби негативного характеру, розвиваються асоціальні установки особистості з переходом у відкриту асоціальну поведінку. Наголошуємо, що поштовхом створення асоціальної установки виступає несприятлива ситуація родинної соціальності.
Детальний аналіз соціалізаційних процесів у неблагополучних сім`ях дозволив переконливо стверджувати, що соціально неблагополучні родини продукують більшою мірою соціально некомпетентних та дезадаптованих у соціумі людей, адже будучи дезадаптованими у суспільстві вони поширюють виключно хибні соціалізаційні потоки стосовно власних дітей, що призводить до формування соціально некомпетентних індивідів і не сприяє якісному статусно-рольовому заміщенню поколінь. Поширення когорти соціально неблагополучних сімей, які у переважній більшості є багатодітними призводить до загрози невідтворення інтелектуально розвинутого, соціально спрямованого молодого покоління для нашої держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аза Л. О., Лавриненко Н.В. Батьків авторитет. К.: Освіта, 1986. - 92с.
2. Алексеев А.И. Пилипейченко Ю.Г. Работа с семьей несовершеннолетнего правонарушителя в ситуациях индивидуальной профилактики правонарушений // Семья и формирование личности. Сборник научных трудов под ред. А. А. Бодалева. - М.: НИИ АПН СССР, 1981. - С. 91-96.
3. Американская социологическая мысль: Тексты / Под ред. В. И. Добренькова. М.: Изд-во МГУ, 1994. 496с.
4. Антонов А. Школа на дому: частное дело или социальная необходимость // Мир образования 1996. - №4. С.27 32.
5. Антонов А.И. Семья: функции, структура // Основы социологии / Под ред. А.Г.Эфендиева. - М.: Из-во МГУ, 1993. 179 с.
6. Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи. - М.: Из-во МГУ, 1996. 394 с.
7. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника. Москва: Наука, 1975. - 231 с.
8. Арзуманян С.Д. Микросреда и отклонение социального поведения детей и подростков. Єреван: Обеган, 1980. 253с.
9. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф.1. Оп.2. Од.36.345 (зош.1). Арк.1783.
10. Бабаев М.М., Миньковский Г. М. Преступность несовершеннолетних и ее предупреждение. М.: Наука, 1971. 39с.
11. Бандура А. Теория социального научения / Пер. с англ. СПб.: Евразия, 2000. 320 с.
12. Бандура А., Уоллес Р. Подростковая агрессия. Изучения влияния воспитания и семейных отношений / Пер. с англ. М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 1999. - 512с.
13. Баразгова Е.С. Американская социология (традиция и современность): Курс лекций. Екатеринбург: «Деловая книга», Бишкек: «Одиссей», 1997. 566 с.
14. Барнз Д. Г. Социальная работа с семьями. М.: Социум, 1993. - 378 с.
15. Бандурка А.М., Соболев А.В. Динамика безработности и преступности среди молодежи Украины // Материалы российско-украинской научно-практической конференции «Проблемы отклоняющегося поведения личности в юношеском возрасте»: Часть 1. - Белгород. - 1997. С. 35-39.
16. Батьки і діти: соціальне самопочуття дітей в українських сім`ях / Г.В. Святенко, Л.С. Волинець, Є.М. Луценко та ін. Український інститут соціальних досліджень. - К.: Логос, 2000. - 92 с.
17. Беличева С. А. Основы превентивной психологи. М.: Социальное здоровье России, 1993. 199 с.
18. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности.- М.: Наука, 1995. 389 с.
19. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / Пер. с англ. М.: Медиум, 1995. 323 с.
20. Беседин А.А. Семья как фактор формирования агрессии подростков // Метолодогия, теория и практика социологического анализа современного общества: Сб. науч. тр. Харьков: Изд. Центр ХНУ им. В.Н. Каразина, 2000. С. 372 -377.
21. Бесєдін А.А. Дисфункціональна сім`я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх: Автореф. дис. канд. соц. наук: 22.00.03. Харків, 2002. 25с.
22. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464с.
23. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребёнка // Хрестоматия по психологии. М.: Просвещение, 1977. С. 448- 452.
24. Бочкарева Г.Г. Некоторые психологические механизмы преступного поведения подростков из благополучных семей // Семья и личность. - М.: НИИ АПН СССР, 1981. - С. 91-92.
25. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: записки детского психиатра: Кн. для учителей и родителей. М.: Просвещение, 1988. 175 с.
26. Валиева С.Ф. Роль семьи в процессе социализации молодёжи // Вестник Московского университета. 1977. - № 3. - С. 121 130.
27. Вебер М. Избранное. Образ общества / Пер. с нем. М.: Юрист, 1994. ­ 704 с.
28. Виховний потенціал сім`ї в сучасних умовах: тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2001 року. К.: Державний ін.-т проблем сім`ї та молоді, 2002. 144 с.
29. Вопросы функционирования семьи / Сб.статей. Тарту: ТГУ, 1988.- 95 с.
30. Вишневский О. Сучасне українське виховання. Львів: Каменяр, 1996. 150с.
31. Відєнєєв І.О. Типи акцентуацій характеру в структурі нормативної та противоправної поведінки. Автореф. дис. канд.псих. наук. Харків, 1998. 25 с.
32. Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия // Под ред. А.В. Петровского. М.: Просвещение, 1980. 435с.
33. Волянская Е.В., Пилипенко В.Е., Сапелкина Е.В., Социокультурная детерминация подростковой агрессии / Науч. Ред. В.Е. Пилипенко. К.: Фолиант, 2004. 174 с.
34. Воропай О. Звичаї нашого народу. К.: Логос, 1993. 610с.
35. Воспитание детей в неполной семье. М.: Прогресс, 1980. 205с.
36. Вчителі і батьки - вихователі. - Київ: Рад.школа, 1988.- 260 с.
37. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Развитие психических функций: Сбор. науч. трудов М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. С.197 -198.
38. Головаха Е.И., Панина Н.В., Чурилов Н.Н. Киев: 199091 (Социологические репортажи) / АН Украины. Ин-т социологии; отв. Ред. Е.И. Головаха. К.: Наук. думка, 1992. 140 с.
39. Горьковая И.А. Влияние семьи на формирование делинквентности у подростков // Психологический журнал. - 1994. - №2. С.57 65.
40. Губман Б. Л. Смысл и значение человеческой жизни в отражении западной философии // Современный человек: цели, ценности и идеалы. М.: Наука, 1998.- Вып.1. С. 100-120
41. Гурко Г.А. Особенности развития личности подростка в различных типах семей // Социологические исследования. 1996. - № 3. С. 78 79.
42. Джеймс М. Брак и любовь. М.: Прогресс, 1985. 245 с.
43. Дружинін В.Н. Психологія сім’ї. М.: Добросвет, 1996. 689 с.
44. Дудченко О.М., Мытиль А.В. Социальная идентификация и адаптация личности // Социол. исслед. - 1995. - №6. - С. 110-119.
45. Дюркгейм Э. Социология образования / Пер. с фр. М.:ИНТОР, 1996. 156с.
46. Дюркгейм Э. Социология: Ее предмет, метод, предназначение / Пер. с фр., составление, послесловие и примечания А.Б. Гофмана. М.: Канон, 1995. 352 с.
47. Елизаров А. Н. Ценностные ориентации неблагополучних семей // Социс. - 1995 - №7. - С.93-99.
48. Жизнедеятельность семьи: тенденции и проблемы / А.А. Авдуев, А.И.Антонов, Е.Ф. Ачильдиева и др.; Ин-т социологии. - М.: Наука, 1990. 210 с.
49. Жизнедеятельность семьи: Тенденции и проблемы / Отв. ред. А.И. Антонов. М.: Изд-во МГУ, 1990. 128с.
50. Задорожнюк И.Е. Проблемы человека в современной религиозной и мистической литературе.- М.: Изд-во Института философии АН СССР, 1988. 246 с.
51. Зайцева З.Г. Неблагополучна сім`я та її вплив на формування особистості дитини // Соціальна підтримка молодої сім`ї: Збірник інформаційних та методичних матеріалів для працівників соціальних служб та молоді. - Вип.1. - К.: Академпресс, 1994. С. 51-99.
52. Здоров'я дітей та жінок в Україні: Стат. зб. - К.: Логос, 1997. 367с.
53. Зейгарник Б.В. Личность и патология деятельности. М.: МГУ, 1971. 100 с.
54. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального поведения. М.: Наука, 1980. 169с.
55. Зубок Ю.А. Социальная интеграция общества. М.: Социум, 1998. 267с.
56. Ионин Л.Г. Культура и социальная структура // Социологические исследования. - 1996. - №6. С. 34 - 39.
57. Ионин Л.Г. Социология преступности // Энциклопедический социологический словарь / Общ. ред. акад. РАН Осипова Г.В. М.: ИСПИ РАН, 1995. С. 739741.
58. Кимелев Ю. А. Современная буржуазная философско-религиозная антропология. М.: Наука, 1985. 143 с.
59. Ковалева А. И. Луков В.А. Социология молодежи: Теоретические вопросы. М.: Социум, 1999. 351с.
60. Ковалева А.И. Социализация личности: норма и отклонение. М.: Изд-во МГУ, 1996. 351с.
61. Ковалёва Т.В., Степанова О.К. Подростки смутного времени (к проблеме социализации старшеклассников) // Социологические исследования. 1998. - № 8 С. 56 63.
62. Козубовська І.І. Рання профілактика протиправної поведінки неповнолітніх. Ужгород: Буковина, 1997. 225с.
63. Кон И.С. Материнство и отцовство в историко-этнографическом аспекте // Советская этнография. 1987. - №6. С.36 39.
64. Костомаров Н.И. Очерки домашней жизни и нравов великорусского народа в ХVІ и ХVІІ столетии // Исторические монографии и исследования. Т.19. СПб., 1887. - 250с.
65. Кудрявцев В.Н. Избранные труды по социальным наукам. В 3 т. / В.Н. Кудрявцев. М.: Наука, 2002. Т.2. 270с.
66. Кудрявцев В.Н. Социальные отклонения. Введение в общую теорию. - М.: Юридическая литература, 1984. 247 с.
67. Кудрявцев И.А., Ратинова Н.А. Криминальная агрессия (экспертная типология и судебно-психологическая оценка). М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. 192 с.
68. Кукушкина Е.И. Семья и семейные отношения в современной глобалистике // Психологический журнал. 2000. - № 1. С. 51 60.
69. Лавриченко Н. М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. К.: ВІРА ІНСАЙТ, 2000. 444 с.
70. Лавріненко Н.В. Особливості життєдіяльності сім`ї в умовах трансформації українського суспільства // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття: Кол. монографія / Під ред.. М.О. Шульги. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. С.590 607.
71. Лангмейер Й. Матейчик З. Психическая депривация детей в детском возрасте. Praga-Press, 1984. 453c.
72. Левкович В.П. Взаимоотношения в семье как фактор формирования личности ребенка. // Семья и личность. - М.: НИИ АПН СССР, 1981. - С. 152-153.
73.