Соціальна адаптація старших дошкільників засобами ігрової діяльності

Краткое описание

Бердянський державний педагогічний університет

На правах рукопису

ЗАХАРОВА Наталя Миколаївна

УДК 37.03.42:372.36

Соціальна адаптація старших дошкільників
засобами ігрової діяльності

13.00.08 дошкільна педагогіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Науменко Тетяна Іванівна,
кандидат педагогічних наук

Бердянськ - 2007

Зміст
Вступ 4 - 13

Розділ 1. Теоретико-методологічні й методичні засади соціальної адаптації дітей дошкільного віку 14 63

1.1. Адаптація як психолого-педагогічна та соціальна проблема 14 - 32
1.2. Особливості адаптації дітей дошкільного віку 33 - 46
1.3. Гра як засіб соціальної адаптації дітей 47 - 63
Висновки до 1 розділу 64 66

Розділ 2. Експериментальне дослідження процесу соціальної адаптації старших дошкільників засобами ігрової діяльності 67 - 163

2.1 Стан розв’язання проблеми соціальної адаптації дошкільників у сучасній практиці суспільного й родинного виховання 67 - 101
2.2. Соціально-педагогічна технологія адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу 102 - 148
2.3. Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи 149 - 163

Висновки до 2 розділу 164 - 166
Висновки 167 - 170
Список використаних джерел 171 - 187
Додатки 188 - 242

Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів

АРП адаптаційно-розвивальна програма
ВР - високий рівень
ДНЗ - дошкільний навчальний заклад
ЕГ - експериментальна група
КГ - контрольна група
НР - низький рівень
СПТ соціально-педагогічна технологія
СР - середній рівень
ХР - х-рівень

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток сучасної дошкільної освіти є складовою загальної концепції розвитку українського суспільства, що відображено в Конституції України, державних програмах ,,Освіта” (Україна ХХI століття), ,,Діти України”, концепції ,,Сім’я і родинне виховання”, Законі України ,,Про дошкільну освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні. Модернізація системи освіти, зміна освітянської парадигми, масштабність та гострота соціальних, економічних, культурних проблем потребують піднесення пріоритету суспільного дошкільного виховання, формування в суспільстві розуміння ранніх етапів життя людини як найвідповідальнішого періоду становлення особистості. Нова соціокультурна ситуація і вимоги суспільства до особистості доводять, що сучасне покоління дітей поступово зіткнеться з необхідністю оволодіти наукою виживання на основі розвитку соціально-психологічних засобів пристосування до різноманітних, в тому числі й екстремальних ситуацій. Отже, діти мають практикуватися у входженні до соціального середовища, розвивати в собі мобільність, гнучкість поведінки, адаптивні механізми (І. Д. Бех, І.П. Печенко та ін.).
Адаптація [від лат. adaptatio - пристосування] є комплексним явищем соціального буття особистості, універсальною властивістю людини, яка забезпечує засвоєння нею соціально корисних стандартів поведінки, ціннісних орієнтацій, гармонізацію взаємозв’язків з новим соціальним середовищем (А.П. Авцин, Ю.А. Александровський, Ф.Б. Березін, І.О. Зотова, І. А. Мілославова, Б.Г. Паригін, Г.І. Царегородцев та ін.).
Соціальна адаптація специфічна форма соціальної активності, пов’язана зі входженням та приведенням об’єктивних і суб’єктивних особливостей особистості у відповідність до нових соціальних умов (Д.А. Андреєва, В.П. Казначеєв, О.Л. Кононко, В.Г. Слюсаренко, А.В. Фурман). Розробники Базового компонента дошкільної освіти розглядають соціальну адаптацію як інтегральний показник здатності дитини виконувати належні біологічні, психологічні функції та соціальні ролі у колективі як основне призначення сім’ї та дошкільного навчального закладу, при цьому увага педагогів акцентується на необхідності тісної взаємодії основних соціальних інститутів у процесі адаптації особистості.
Старший дошкільний вік кінцевий етап початкової ланки соціалізації дитини на рівні дошкільного навчального закладу. На цьому етапі відбуваються суттєві зміни в її житті. Прихід в дитячий садок потребує від дитини оволодіння системою таких складових соціальної адаптації як: уміння прилаштовуватися до життя у нових соціальних умовах, усвідомлення нової соціальної ролі "Я-дошкільник", розуміння нового періоду свого життя, особистісна активність у встановленні гармонійних зв’язків із соціальним оточенням, дотримання певних правил групи, що потребує вміння унормовано поводитися, відстоювати власні думки, позицію (Н.Д. Ватутіна, О.Л. Кононко, С.М. Курінна, І.П. Печенко та ін.). ,,Опанування наукою життя основна потреба дитини, яку вона прагне задовольнити. Це вимагає від неї вміння не лише виживати за швидкоплинних умов навколишнього середовища, а й жити на повну силу, реалізувати свій потенціал, досягати злагоди з довкіллям, знаходити своє домірне місце у суперечливому світі” (О.Л. Кононко).
Пріоритетну роль у забезпеченні адаптації дитини до нових соціальних умов відіграють родина та дошкільний навчальний заклад. Наукові дослідження свідчать: родина є первинною та неодмінною передумовою формування здорової, емоційно стабільної, життєздатної, творчо зорієнтованої особистості. Саме у колі сім’ї виникають перші соціальні зв’язки малюка; в родині він активно сприймає та засвоює життєві взірці, суспільні норми, звички та традиції того суспільного прошарку, до якого належить його родина; залучається до діяльності (Т.Ф. Алєксєєнко, М.Г. Боришевський, О.М. Докукіна, В.К. Котирло, Л.Ф. Островська, В.Г. Постовий, С.П. Тищенко та ін.).
Останнім часом виховний вплив сім’ї на дитину значно послабився. Деякі дослідження свідчать про те, що різноманітні відхилення у стосунках батьків та дітей, порушення умов розвитку дитини, емоційна депривація і фрустрація потреб призводять до затримки росту, серйозних порушень в особистісному розвитку дитини, а в особливо тяжких випадках до утворення негативних емоційних установок та руйнівних тенденцій, які за несприятливих умов починають домінувати і зумовлюють дезадаптивні, деструктивні форми поведінки (А. Адлер, Н. Авдєєва, Г. Бреслав, К. Хорні, К. Юнг та ін.).
Це свідчить про те, що соціально-виховні інститути мають приділяти пріоритетну увагу процесу адаптації дитини. Зміни в соціальній дійсності країни, світосприйнятті людини, рівні психолого-педагогічних знань батьків диктують необхідність переосмислення проблеми соціальної адаптації та ролі дошкільного навчального закладу й родини в цьому процесі; пошуку нових підходів до вирішення адаптаційних труднощів.
У цілому ряду сучасних досліджень визнається перевага дошкільного закладу як інституту соціалізації, в якому створено умови для особистісного розвитку дитини, вправляння в соціальній поведінці, формування гнучкості, здатності пристосовуватися до оточення (Л.В. Артемова, А.М. Богуш, Н.Д. Ватутіна, Т.Г. Жаровцева, О.Л. Кононко, А.Г. Колесник, Т.І. Поніманська, І.П. Печенко та ін.). Українська дошкільна освіта традиційно виступає гарантом різнобічного розвитку дитини. Проте між провідними лініями дошкільної освіти на практиці склалася реальна диспропорція: інтелектуальний розвиток превалює над соціально-особистісним, фізичним, художньо-естетичним, „...порушено важливий принцип необхідний баланс регламентованих видів діяльності та вільної гри” (С.О. Ладивір). Гра як провідний вид діяльності на етапі дошкільного дитинства неправомірно замінюється різними статичними заняттями, дитині передчасно нав’язується непритаманний її вікові соціальний статус, ігнорується повноцінне прожиття нею цього вікового періоду.
Взаємодія дитини із „зовнішнім” світом відбувається через діяльність, оволодіння способами та засобами дій, які відбиті у сукупному людському досвіді, культурі (Л.С.Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Н.Д. Небиліцин, С.Л. Рубінштейн,). Діяльність трактується вченими як важлива форма активного ставлення людини до навколишньої дійсності. Сучасний стан педагогічної теорії та практики свідчить про недостатнє використання розвивальних та виховних можливостей ігрової діяльності в процесі пристосування дітей до нових умов життя: не враховується, що саме діяльність забезпечує зв’язок систем ,,суспільство - особистість”, єдність усіх підсистем біологічного, психологічного, соціального у структурі особистості. Дошкільник у грі, яка для нього є ,,провідним видом діяльності”, оволодіває людською діяльністю, його ігрові дії завжди реальні та соціальні, бо спрямовані на реалізацію узагальненої соціальної функції дорослих, набуття досвіду, який трансформується із зовнішнього у внутрішній план психічної діяльності, визначає його розвиток як суб’єкта предметної діяльності. Під впливом соціально-психологічних феноменів: ефекту "зараження", механізму "звикання", "вербальної орієнтації", "позитивного підкріплення", відбувається переведення об'єктивних взаємин, які виникають у процесі ігрової діяльності дітей у норми суспільної моралі та поведінки (О.М. Леонтьєв).
Обґрунтування вибору гри як засобу соціальної адаптації забезпечується розумінням гри, по-перше: як провідного виду діяльності дітей дошкільного віку (О.М. Леонтьєв); по-друге: як ефективного розвивального середовища (С.Л. Рубінштейн); по-третє: як способу включення дитини в соціальні відносини (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.П. Усова).
Людині все життя доводиться пристосовуватися до мінливих умов життєдіяльності. Сучасна ситуація соціально-економічного стану значної частини нашого суспільства вплинули на визначення родиною початку відвідування дітьми дошкільного навчального закладу. Прихід дітей 5-6 років до дитячого садка з метою підготовки до школи характерна ситуація для невеликих міст і сільської місцевості. Порівняно з постійним контингентом груп старших дошкільників, сформованим на етапі раннього або молодшого дошкільного віку, кількість таких дітей в експериментальних закладах становила 32%.
Ситуація соціального розвитку старших дошкільників у момент входження до нового соціуму, необхідність орієнтуватися в світі людей ускладнюється руйнуванням динамічного стереотипу, сформованого на попередньому етапі життя. У непідготовленої дитини дотримання нового режиму і ритму життя, виконання нових вимог, обов’язків та функцій провокують виникнення таких явищ як ,,адаптаційний синдром”, ,,адаптаційна хвороба”, викликають певні адаптаційні труднощі та необхідність активізації адаптивних ресурсів організму (Т.О. Богуцька, О.Р. Боделан, Л.В. Дзюбко, Т.І. Науменко, С.П. Нечай, З.П. Плохій).
Вивчення наслідків впливу погіршення соціально-економічних та екологічних умов, соціальних катаклізмів на дітях показало, що найбільше від цього страждають діти старшого дошкільного віку (Н.Н. Авдєєва, Т.О. Богуцька, М.Г. Зараковський та ін.). У них ослаблюється здоров’я, з’являються небажані тенденції у взаємодії з однолітками й дорослими, зменшується та збіднюється зміст спілкування. Недостатня увага дорослих до формування соціального досвіду, розвитку й тренування адаптаційних механізмів призводить до уособлення, асоціальних проявів, агресивної поведінки, відсутності інтересу до життя в дошкільному закладі тощо. Тож очевидним є факт: чим краще підготовлений дошкільник до подолання труднощів, пов’язаних з входженням у нове соціальне оточення, прийняттям нових соціальних ролей і функцій, тим легше відбувається адаптація до дошкільного навчального закладу.
Розробка проблеми соціальної адаптації дошкільною педагогікою стосується здебільшого дітей раннього та молодшого дошкільного віку (Н.М. Аксаріна, Н.Д. Ватутіна, Л.Г. Голубєва, Т.Г. Жаровцева, Т.І. Науменко, Р.В. Тонкова-Ямпольська, Ж.М. Юзвак). Деякі аспекти адаптації старших дошкільників стали предметом дослідження окремих наукових праць. Розглядалися: виховання емоційно позитивного ставлення дітей до відвідування дошкільного закладу (А.Г. Колесник); особливості соціалізації 67 річних дітей в різних умовах життєдіяльності (С.М. Курінна); соціалізація дітей в умовах сільських навчально-виховних комплексів "Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад" (І.П. Печенко).
Сучасні психолого-педагогічні дослідження набули тенденцій, що вказують на інтенсивні пошуки теоретиків і практиків у царині оновлення змісту дошкільної освіти, створення психолого-педагогічних умов оптимального розвитку дітей у дошкільному навчальному закладі та родині, розробки новітніх методик, освітньо-виховних технологій (Л.В. Артемова, І.Д. Бех, А.М. Богуш, С.О. Ладивір, З.П. Плохій, Т.І. Поніманська, В.М. Оржеховська, К.Й. Щербакова та ін.). Однак безпосередньо проблема розробки та впровадження педагогічних технологій оптимізації процесу соціальної адаптації дітей до дитячого садка з використанням адаптаційно-розвивальних можливостей ігрової діяльності не була предметом спеціального дослідження і на сьогодні залишається не вирішеною в теорії та виховній практиці. Саме це спонукало нас до вибору теми дисертаційного дослідження ,,Соціальна адаптація старших дошкільників засобами ігрової діяльності”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри дошкільної освіти Бердянського державного педагогічного університету ,,Формування особистості дошкільників на сучасному етапі розвитку освіти” (протокол №2 від 27 вересня 2000 року). Тема затверджена вченою радою Бердянського державного педагогічного університету (протокол №4 від 28 листопада 2000 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №8 від 29 жовтня 2002 року).
Об’єкт дослідження: процес соціальної адаптації дітей в умовах дошкільного навчального закладу.
Предмет дослідження: ігрові засоби оптимізації процесу соціальної адаптації дітей старшого дошкільного віку до дошкільного навчального закладу.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці ефективності соціально-педагогічної технології оптимізації адаптаційного процесу дошкільників.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що процес соціальної адаптації старших дошкільників оптимізується за умов: використання гри як провідного засобу адаптації; утвердження позитивної мотивації та емоційно позитивного ставлення дітей до відвідування дошкільного навчального закладу; підвищення рівня компетентності педагогів і батьків у розв’язанні проблеми адаптації.
Відповідно до мети й гіпотези дослідження визначено такі завдання:
1. Визначити стан, відправні положення досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та виховній практиці.
2. З'ясувати особливості впливу засобів ігрової діяльності на соціальну адаптацію дошкільників.
3. Розробити та експериментально перевірити ефективність соціально-педагогічної технології адаптації дошкільників засобами ігрової діяльності.
4. Укласти програми педагогічної роботи з підготовки вихователів дошкільних закладів і батьків до соціальної адаптації дошкільників.
Методологічною основою дослідження є фундаментальні філософські положення про взаємозв’язок об’єктивного й суб’єктивного; положення культурно-історичної теорії розвитку особистості про взаємозв’язок і взаємодетермінацію біологічного й соціального у розвитку дитини; положення інформаційної теорії емоцій про роль емоцій у регулюванні поведінки особистості; теорія розвивального навчання та виховання; педагогічні концепції гуманізації та демократизації освітнього процесу.
Теоретичну основу дослідження становлять положення психолого-педагогічної науки про соціальну сутність виховання (О.Г. Асмолов, І.Д. Бех, Л.С. Виготський та ін.); положення та концепції, в яких розкрито закономірності та особливості розвитку особистості в дошкільному віці (Л.І. Божович, О.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, О.Л. Кононко, В.К. Котирло та ін.); положення про адаптацію, її види та рівні (П.К. Анохін, Н.М. Аксаріна, Н.Д. Ватутіна, В.І. Войтко, Ч. Дарвін, А.А. Налчаджян, І.А. Мілославова, Р.В. Тонкова-Ямпольська, Г. Сельє, В.Г. Слюсаренко, Г.І. Царегородцев та ін.); положення про виховний вплив сім'ї (Т.Ф. Алєксєєнко, М.Й. Боришевський, В.Г. Постовий, В.О. Сухомлинський та ін.); теорія гри (Л.В. Артемова, Л.В. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.М. Леонтьєв, О.П. Усова, К.Й. Щербакова та ін.), положення про особистісно орієнтований та діяльнісний підходи до формування особистості дитини (Л.В. Артемова, І.Д. Бех, А.М. Богуш, З.П. Плохій, О.В. Сухомлинська та ін.), положення законодавчих документів про дошкільну освіту, зокрема закону України ,,Про дошкільну освіту”, Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХI столітті, Базового компонента дошкільної освіти в Україні.
Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження. Серед теоретичних методів аналіз, порівняння, класифікація та узагальнення наукових джерел з філософії, психології, педагогіки, соціології, які дали змогу виділити теоретичні підходи до досліджуваної проблеми, допомогли сформулювати поняттєвокатегоріальний апарат дослідження та визначити основні науково-теоретичні положення. Емпіричні бесіди, анкетування, опитування, педагогічне спостереження, аналіз змісту педагогічної документації, проективні методи, які дозволили виявити критерії, рівні сформованості соціальної адаптації дітей старшого дошкільного віку, специфічні особливості та чинники, що впливають на її оптимізацію; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний етапи) для виявлення ефективності впливу ігрової діяльності на соціальну адаптацію старших дошкільників; статистична обробка результатів дослідження для підтвердження гіпотези дослідження.
Наукова новизна дослідження: вперше обґрунтовано ігрову діяльність як провідний засіб соціальної адаптації дітей-дошкільників; конкретизовано та теоретично збагачено сутність соціальної адаптації дітей старшого дошкільного віку до дошкільного навчального закладу; розширено можливості адаптаційно-розвивальної роботи дошкільного закладу із забезпечення гармонійної адаптації; вироблено способи підвищення компетентного впливу педагогів на процес входження дітей в нові соціальні умови. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено соціально-педагогічну технологію оптимізації адаптаційного процесу дошкільників засобами гри; подальшого збагачення набули питання педагогічної освіти батьків.
Практичне значення дослідження полягає у розробці та впровадженні соціально-педагогічної технології адаптації дітей старшого дошкільного віку; розробці комплексу ігор, тренінгів для дошкільників, вихователів та батьків, спрямованих на адаптацію дітей; підготовці програм, рекомендацій з оптимізації процесу адаптації в умовах дошкільного навчального закладу, які також можуть бути застосовані в практиці загальноосвітніх навчальних закладів, соціальних закладах для неповнолітніх дітей, вищих навчальних закладах для підготовки фахівців зі спеціальності дошкільне виховання”, у системі післядипломної освіти.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням комплексу методів дослідження, адекватного його науковому апарату; поєднанням кількісного і якісного аналізу теоретичного й експериментального матеріалів дослідження, статистичним методом обробки експериментальних даних; поетапною логікою дослідження; власною участю в експериментальній роботі; впровадженням здобутих результатів у практику роботи дошкільних навчальних закладів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження апробовані в умовах практичної педагогічної роботи здобувача. Крім того, апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалося шляхом публікацій, доповідей на науково-практичній конференції "Сучасні технології підготовки майбутнього педагога до професійної діяльності" (Запоріжжя, 2000 р.); науково-практичній конференції "Актуальні проблеми дошкільної освіти та підготовка фахівців на сучасному етапі" (Бердянськ, 2000 р.); науково-практичних конференціях, присвячених актуальним проблемам сучасної педагогіки та психології (Бердянськ, 2002 р.; Луганськ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Проблема наступності у підготовці дітей дошкільного і молодшого шкільного віку до життєдіяльності" (Бердянськ, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Навчання, виховання та розвиток" (Бердянськ, 2004 р.); Міжнародній науково-методичній конференції "Модернизация начального образования: проблемы и перспективы" (Тула, 2004 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях "Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді" (Київ, 2004 р., 2005 р.); на щорічних вузівських конференціях і методичних семінарах професорськовикладацького складу Бердянського державного педагогічного університету впродовж 2001 2005 рр.; на засіданнях кафедр теорії та методики дошкільної освіти, соціальної педагогіки Бердянського державного педагогічного університету. Результати дослідження впроваджені у навчально-виховний процес експериментальних дошкільних закладів № 3, 27, 28, 33, 34, 39 м. Бердянська (довідка №15 від 07.04.2003 р.), Дзвіночок” с. Новодніпровка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області (довідка №8 від 27.01.2005 р.), №32 м. Жовті Води Дніпропетровської області (довідка №3 від 16.01.2006 р.). Матеріали дослідження використано в лекціях зі спецкурсу „Педагогічні умови соціальної адаптації особистості” для студентів соціально-педагогічного факультету Бердянського державного педагогічного університету та слухачів інституту підвищення кваліфікації.
Публікації. Результати дослідження відображено в 13 одноосібних публікаціях, 9 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (221 найменування), додатків (6 на 56 сторінках). Загальний обсяг дисертації 242 сторінки. Основний текст дисертації викладено на 170 сторінках. Робота містить 15 таблиць, 12 рисунків, 2 формули.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
За допомогою здійсненого дослідження „Соціальна адаптація старших дошкільників засобами ігрової діяльності” стало можливим отримати об’єктивну характеристику процесу соціальної адаптації, підтвердити правомірність висунутої гіпотези та ефективність розробленої соціально-педагогічної технології адаптації старших дошкільників.
Теоретико-експериментальне дослідження проблеми соціальної адаптації дозволило узагальнити найважливіші його результати та сформулювати такі висновки.
1. Дошкільна педагогіка визначає старший дошкільний період як кінцевий етап початкової ланки соціалізації особистості на рівні дошкільного навчального закладу, тому психолого-педагогічної допомоги потребують саме ті діти, які почали відвідувати дитячий садок у цьому віці та при зіткненні з новими соціальним умовами, вимогами зазнають певних адаптаційних труднощів.
2. Процес адаптації є комплексним утворенням соціального буття особистості, універсальною властивістю людини, що забезпечує засвоєння нею соціальних стандартів поведінки, ціннісних орієнтацій, гармонізацію взаємозв’язків із соціальним оточенням.
3. У дослідженні конкретизовано сутність соціальної адаптації старших дошкільників як процесу активного пристосування до мінливих умов життєдіяльності за допомогою різноманітних засобів з пріоритетною позицією задоволення потреби в ігровій діяльності, як інтегрального показника здатності дитини виконувати соціальні функції та ролі у групі.
4. Соціально-педагогічними особливостями адаптації старших дошкільників визначено: розуміння нового періоду свого життя, знання про сутність перебування в дошкільному закладі, усвідомлення нової ролі "Я-дошкільник", потреба у взаємодії, спілкуванні, розуміння емоцій як своїх, так інших людей; вміння орієнтуватися й адекватно поводитися в новій соціальній ситуації, відповідно реагувати на емоційні прояви оточення, дотримуватися прийнятних форм спілкування, включатися в різні види діяльності.
5. Розроблено критерії соціальної адаптації старших дошкільників: емоційний стан та емоційне ставлення до відвідування дошкільного закладу, мотиваційна готовність, активність в ігровій діяльності. З’ясовано їх показники, що уможливило виявлення рівнів соціальної адаптації дітей. У перебігу дослідження визначено високий, середній, низький та х-рівні соціальної адаптації.
6. Виявлено, що забезпечення унормованого процесу соціальної адаптації старших дошкільників пов’язано з осучасненням змісту, пошуком інтерактивних засобів підвищення адаптаційно-розвивальної ефективності освітньо-виховного процесу, оптимізації процесу керування пристосуванням дитини до дошкільного навчального закладу.
7. Встановлено, що дошкільні навчальні заклади не забезпечені спеціальними програмами, методичними рекомендаціями, в яких би враховувалася специфіка роботи зі старшими дошкільниками в адаптаційний період, що призводить до епізодичної, недостатньо ефективної педагогічної роботи. Практично мінімізовано роботу з батьками та методичну роботу з підвищення професійної кваліфікації педагогічного колективу з даної проблематики.
8. Визначено, що соціальна адаптація дітей досягається за умови комплексного підходу до забезпечення зазначеного процесу, який включає освітньо-виховну діяльність з оптимізації адаптаційного процесу дітей, організаційно-методичну роботу з педагогічним колективом, ефективно організоване співробітництво дошкільного навчального закладу з родиною.
9. Встановлено, що ефективним засобом соціальної адаптації є використання адаптаційно-розвивального потенціалу різних видів ігрової діяльності: сюжетно-рольових, театралізованих, рухливих ігор, ігрових вправ та етюдів. Особливості впливу гри на процес адаптації пов’язані як із сензитивними можливостями дітей даного віку для засвоєння суспільних норм, форм поведінки, розвитку адаптаційних механізмів, уміння адекватно сприймати навколишню дійсність, так і з соціальною сутністю гри, визнанням її "школою соціального становлення особистості". Результати формувального експерименту показали, що соціально-педагогічний тренінг є оптимальною формою організації адаптаційно-розвивальної роботи засобами гри в умовах короткотривалого процесу пристосування до дитячого садка.
10. Обгрунтовано, розроблено й експериментально апробовано соціально-педагогічну технологію соціальної адаптації до дошкільного навчального закладу засобами ігрової діяльності. Дана технологія є розгорнутим функціональним процесом, який дає можливість ефективно задіяти провідні сфери розвитку дитини: емоційну, мотиваційну, пізнавальну, поведінкову; отримати позитивний адаптаційний ефект. Впроваджені ігри в систему роботи з адаптаційними групами укріпили бажання дітей відвідувати дитячий садок, позитивно ставитися до його відвідування, підвищили особистісну активність вихованців, стабілізували якісні зміни в ігровій діяльності. Навички ігрової та соціальної комунікації, активного ставлення до засвоєння нових норм, вимог та умов життя, позитивне емоційне реагування на соціальні зміни, збагачення ігрового та соціального досвіду забезпечили утвердження дитини в соціальній ролі "Я-дошкільник", адаптацію до дошкільного навчального закладу.
11. Здобуті дані про позитивний вплив ігрової діяльності на соціальну адаптацію дітей-дошкільників підтверджені позитивною динамікою збільшення кількості адаптованих вихованців. Результатом впровадження соціально-педагогічної технології є: позитивне емоційне ставлення до відвідування дошкільного закладу, стійкий інтерес до перебування в дитячому садку та активізація ігрової діяльності, поліпшення психологічного клімату в групах, фізичного самопочуття та гармонізація відносин між дітьми, а також зменшення тривожності, негативних емоцій, агресивно-захисних реакцій, усамітнення вихованців.
12. Дослідно-експериментальна робота підтвердила ефективність інтеграції зусиль дошкільного закладу та родини у період адаптації дитини до умов суспільного виховання. Встановлено доцільність розроблених програм методичної роботи з підвищення рівня компетентності вихователів та батьків у вирішенні проблеми адаптації. Впроваджені програми та методичні рекомендації забезпечили кваліфіковану підтримку адаптаційного процесу дітей з боку дорослих.

Отже, результати дослідження дають підстави стверджувати правильність визначеної гіпотези та ефективність розробленої соціально-педагогічної технології забезпечення адаптації дітей до дошкільного навчального закладу засобами ігрової діяльності. Поставлені завдання дослідження розв'язані, мета досягнута. У той же час, наша робота може слугувати підґрунтям для продовження експериментальних досліджень з проблеми методичного забезпечення соціальної адаптації.

Список використаних джерел
1. Абрамян Л.А. Игра дошкольника / Под. ред С.Л. Новоселовой. М.: Просвещение, 1989. 284с.
2. Авцын А.П. Адаптационные и компексаторные механизмы в патологии детского возраста: Сборник научных трудов. М.: Моск. Научно-исследовательский институт педиатрии, 1972. 247с.
3. Авцын А.П. Адаптация и дезадаптация с позиции патологии // Клиническая медицина. М., 1974. Т. 2, №5. С.3-15.
4. Авдеева Н.Н., Зараковский М.Г.,Степанова Г.Б., Фаустова Э.Н. Методика комплексного обследования детей в различных экологических и социальных средах // Физиология человека. 1994. Т.20. - № 6. С.43 - 52.
5. Акіменко Ю.Ф. Програма та методика проведення ігрових занять з розвитку соціального інтелекту в учнів 1- 4 класів // Практична психологія та соціальна робота. 2001. №10. С.31-34.
6. Аксарина Н.М. Адаптация детей при поступлении в дошкольное учреждение. - М.: Просвещение, 1972. 83с.
7. Аксарина Н.М., Голубева Л.Г. Характер адаптации детей раннего возраста при поступлении в детское учреждение. М.: Просвещение, 1974. 39с.
8. Алєксєєнко Т.Ф. Формування компетентності молодої сім’ї у вихованні дитини і подоланні конфліктів // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді) : Зб. наук. пр. К.: ВІРА Інсайт, 2000. Кн. 1. С.192-198.
9. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки учения школьников. М.: Педагогика, 1984. 207с.
10. Андреева Д.А. О понятии адаптации.: Исследование адаптации студентов к условиям учёбы в вузе. Л., 1973. 184с.
11. Аникеева Н.П.Учителю о психологическом климате в коллективе. М.: Просвещение, 1983. 96с.
12. Анохин П.К. Теория отражения и современная наука о мозге. М.: Наука, 1979. 573 с.
13. Артемова Л.В. Вчитися, граючись. К.: Томіріс, 1995. 112с.
14. Артёмова Л.В. Усвоение правил поведения в процессе игры у старших дошкольников: Автореф. дис... канд. пед.наук: 13.00.01. М., 1965. 20с.
15. Артемова Л.В. Виховання поведінки дітей в іграх. - К.: Радянська школа, 1964. 32с.
16. Артёмова Л.В. Формирование общественной направленности ребёнка-дошкольника в игре. К.: Вища школа. Главное издательство, 1988. 60с.
17. Артемова Л. В. Формирование социальной активности // Дошкольное воспитание. 1987. №4. С.39-42.
18. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М.: Смысл, 2001. 416с.
19. Базовий компонент дошкільної освіти в Українї. К., 1999. 61с.
20. Батаркова С.Н. Педагогические приёмы эмоционального воздействия на учащихся в процессе обучения: Автореф. дисс... канд. пед.наук: 19.00.05 / Моск. гос. пед. инс-т. Ярославль, 1977. 22с.
21. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посіб. К.: Центр навчальної літератури, 2003. 134с.
22. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. Л.: Наука, 1988. 270с.
23. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1998. 204с.
24. Бех І.Д. В інтересах соціалізації школярів // Педагогічна газета. 1988. №3. С.2-3.
25. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические произведения: В 2х т. / Под ред. А.В. Петровского. М.: Педагогика, 1979. Т. 1. 304 с.; Т. 2. 400с.
26. Блонський П.П. Педология: Книга для преподавателей и студентов высших педагогических учебных заведений / Под ред. В.А. Сластенина. - М.: Владос, 1999. 288с.
27. Богуцька Т.О. Психофізіологічна готовність дошкільників до навчання у школі: Дис. ... канд біол. наук: 03.00.13 / Кам’янець-Подільський держ. пед. ун-т. Кам’янець Подільський, 1998. 139с.
28. Богуш А.М., Поскаль О.О. Шляхи наступності та перспективності в роботі дошкільних закладів та початкової школи // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. У 6 кн. Чернівці, 1996. К.3. С.3-5.
29. Богуш А.М. Біблія у духовному розвитку особистості // Дошкільне виховання. 1998. №8. С.6-7.
30. Боделан О.Р. Психологічне забезпечення адаптації дітей шестирічного віку до навчальної діяльності: Дис. ...канд. психол.наук. 19.00.07 / Південноукраїнський державний педагогічний ун-т ім. К.Д. Ушинського. О., 2002. 202с.
31. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: (Психологическое исследование). М.: Просвещение, 1968. 463с.
32. Божович Л.И., Славина Л.С. Психическое развитие школьника и его воспитание. М.: Знание, 1979. 96с.
33. Большая медицинская энциклопедия / Под ред. Б.В.Петровского. 3-е изд. М., Советская энциклопедия, 1974. Т. С.20.
34. Большая Советская энциклопедия: В 30 т. М.: Советская энциклопедия, 1969. Т. 1. 608с.
35. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психического развития детей. М.: Изд во МГУ, 1990. 136с.
36. Быков К.М. Избранные произведения в 2 т. М.: Медицина, 1954. Т.2 174с.
37. Быструшкин С.К. Формирование адаптивных вохможностей ребенка. Монография. Новосибирск: Изд-во НГПУ, 2001. 172с.
38. Варшавский В.И., Поспелов Д.А. Оркестр играет без дирижера. Размышление об эволюции некоторых технических систем и управления ними. М.: Педагогика, 1990. 234с.
39. Василев С. Теория отражения и художественное творчество. М.: Наука, 1970. 143с.
40. Ватутина Н.Д. Педагогические условия адаптации детей третьего года жизни к системе общественного воспитания: Автореф. дисс канд. пед.наук: 13.00.01 / НИИ дошкольного воспитания. М., 1979. 19с.
41. Ватутина Н.Д. Ребенок поступает в детский сад: Пособие для воспитателей детского сада / Под ред. Л.И. Каплан. М.: Просвещение, 1983. 80с.
42. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь, 2002. 1440с.
43. Власова Л.Л., Мельник Э.Л. Адаптация школьников 6-7 лет к учебному процессу // Тезисы науч. конф. «Возрастные особенности физиологических систем детей и подростков». М., 1965. 140с.
44. Войтко В.І. Методологічні проблеми соціалізації молоді. К.: Знання УРСР, 1976. 15с.
45. Вовчик-Блакитна О.О. Індивідуальні особливості емоційного розвитку дитини: стратегії педагогічного супроводу // Практична психологія та соціальна робота. 2006. №4. С.1-3.
46. Вундт В. Этика. - Спб., 1887. 181с.
47. Выготский. Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т. 2. М.: Педагогика, 1982. 504с.
48. Выготский. Л.С. Игра и её роль в психическом развитии ребёнка // Вопросы психологии. 1966. № 6. С.62-77.
49. Ган Ю.В. Проблема социальной адаптации личности: Автореф. дис канд. филос.наук.: 09.00.01. Свердловск, 1982. 18с.
50. Гаспарова Е.М. Отображение социальных отношений в игре // Дошкольное воспитание. 1984. №8. С.35-38.
51. Георгиевский А.Б. Эволюция адаптации (историко-методологическое исследование) / Ответственный редактор К.В. Манойленко. Л.: Наука, 1989. 187с.
52. Гірник А.М., Шпалерчук І.Н. Тренінг комунікативних умінь // Практична психологія та соціальна робота. 2001. №1. С.21-24; №2. С.11-16.
53. Голубева Л.Г., Мышкис А.И. О прогностическом значении нарушений поведения в период адаптации // Современные методики диагностики патологии детского возраста. М.: Медицина, 1979. С.156-161.
54. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 374с.
55. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. М.: Политиздат, 1989. 319с.
56. Гуровська Т. Вперше до дитсадка // Дошкільне виховання. 1998. №11-12. С.8 10.
57. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХ1 століття). К.: Райдуга, 1994. 62с.
58. Денисенко Н., Мельник Л. Складові та передумови здоров’я дитини // Палітра педагога. 2000. №1. С.3-7.
59. Деятельность и взаимоотношения дошкольников / Под ред. Т.А. Репиной; Научно-иссл. ин-т дошкольного воспитания АПН СССР. М.: Педагогика, 1987. 192с.
60. Дзюбко Л.В. Психологічні особливості ранньої шкільної дезадаптації і шляхи її подалання: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2000. 155с.
61. Дзюбко Л.В. Рання шкільна дезадаптація як проблема сучасної початкової школи / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Переяслав-Хмельницький, 2000. 189с.
62. Дзюбко Л.В. Модулюючий тренінг як засіб профілактики ранньої шкільної дезадаптації // Початкова школа. 2000. №1. С.54-59.
63. Дзюбко Л.В. Феномен ранней школьной дезадаптации глазами учителя и родителя // Вісник Харківського державного університету №439. Матеріали 111 Міжнародних психологічних читань „Особистість і трансформаційні процеси в суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти”. Ч.З. Харків, 1999.
64. Диагностика школьной дезадаптации. Научно-методическое пособие для учителей начальных классов и школьных психологов. М.: Изд-во Центр консорциума „Социальное здоровье России”, 1993. 68с.
65. Додонов Б.И. В мире эволюций. К.: Политиздат Украины, 1987. 139с.
66. Докукина Е.М. Взаимодействие школы и семьи в формировании нравственных основ поведения младших школьников: Автореф. дис канд. пед.наук. К., 1993. 20с.
67. Доцевич Т.И. Корекция нарушений коммуникативной деятельности у дезадаптированных младших школьников: Автореф. дис канд. пед.наук: 19.00.07. Х., 1994. 20с.
68. Жаровцева Т.Г. Адаптация детей дошкольного возраста к условиям общественного воспитания (на материале круглосуточной группы): Дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / НИИ педагогики УССР. К., 1991. 161с.
69. Закон України Про дошкільну освіту”. К., 2001. 32с.
70. Запорожец А.В. Избранные психологические труды. В 2-х т. АПН СССР; Под. ред. В.В. Давыдова, В.П. Зинченко. М.: Педагогика, 1986. Т. 1. Психическое развитие ребенка. 296с.
71. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2-х т. / Под ред. В.В. Давыдова, В.П. Зинченко. М.: Педагогика, 1986. Т. 2. Развитие произвольных движений. 318с.
72. Запорожець А.В. Игра и ее роль в развитии ребёнка дошкольного возраста: Сб. науч. тр. / АПН СССР, НИИ общ. педагогики; // Науч. ред. А.В. Запорожец, Т.А. Маркова. М.: НИИ общ. педагогики, 1978. 155с.
73. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребёнка: Книга для воспитателя детского сада. М.: Просвещение, 1986. 127с.
74. Захаров А.И. Неврозы детей и психотерапия. СПБ.: Союз, 1996. 336с.
75. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков: Анамнез, этиология и патогенез. Л.: Медицина, 1988. 248с.
76. Захарова Н.М. Ігрові техніки на допомогу в адаптації // Палітра педагога. 2004. № 4. С.11-13.
77. Захарова Н.М. Адаптація дітей до дитячого садка // Дошкільне виховання. 2006. №4. С.8-11.
78. Зверева І.Д., Коваль Л.Г., Хлебник С.Р. Соціальна педагогіка. К.: Вища школа, 1999. 337с.
79. Зеньковский В.В. Психология детства. М.: Академія, 1996. 347с.
80. Землякова Т.В. Эмоциональный фактор в структуре процесса адаптации: Дисс. ... канд. психол. наук: 19.00.01. К., 1996. 191с.
81. Зотова О.И., Кряжева И.К. Некоторые аспекты социально-психологической адаптации личности // Психологические механизмы регуляции социального поведения. М.: Наука, 1979. С.219-233.
82. Игра и её роль в развитии ребёнка дошкольного возраста: Сб. науч. тр. АПН СССР НИИ общ. педагогики. М.: НИИ общ. педагогики, 1978. 155с.
83. Игра и развитие личности дошкільника: Сб. науч. тр. / АПН СССР, НИИ дошкольного воспитания. М.: АПН СССР. 1990. 152с.
84. Игра в воспитании и обучении шестилетних первоклассников / Подготов. Н.В. Кудыкиной. К., Знание УССР. 1988. 16с.
85. Игры и игровые упражнения с детьми шестилетнего возраста / Под.ред. Е.И. Коваленко. К.: Радянська школа, 1987. 144с.
86. Изард К. Эмоции человека / Под ред. Л.Я.Гозмана, М.С.Егоровой. М.: МГУ, 1980. 410с.
87. Ильюченко Р.Ю. Память и адаптация. Новосибирск, 1979. 192с.
88. Иорданская Е.И. Народные детские сады. М.: Народный учитель, 1913. 47с.
89. Казначеев В.П. Современные аспекты адаптации. Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние. 1980. 191с.
90. Калинина Р.Р. Тренинг развития личности дошкольника: занятия, игры, упражнения. СПб.: Изд-во Речь, 2002. 160с.
91. Кожевникова В.А. Особенности эмоциональной регуляции деятельности при решении задач нравственного выбора детьми 6-7 лет: Дисс. канд. психол. наук: 19.00.07., 1990. 197с.
92. Колесіна Т.Є. Особливості виховання дітей старшого дошкільного віку, схильних до негативних проявів у поведінці: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Інститут проблем виховання АПН України. К., 1997. 172с.
93. Колесник А.Г. Воспитание у детей эмоционально положительного отношения к дошкольному учреждению.: Дисс. ... канд. пед. наук.: 13.00.01 / Одеський пед. ин-т им. К.Д. Ушинського. Одесса, 1994. 149с.
94. Колесов Д.В. Адаптация организма подростков к учебной нагрузке. М.: Педагогика, 1987. 149с.
95. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Науково-методичний посібник / Наук. ред. О.Л. Кононко. К.: Ред.журналу „Дошкільне виховання”, 2003. 243с.
96. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (Системний підхід). К.: Стилос, 2000. 336с.
97. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. К.: Освіта, 1998. 256с.
98. Кононко О.Л. Плекаймо у дітей життєдайного ставлення // Дошкільне виховання. 2002. №2. С.3-6.
99. Кононко О.Л. Простір „Я”: реальність та життєва проблема // Дошкільне виховання. 2001. №4. С.3-7.
100. Кононко О.Л. Шкільна адаптація та психологічний вік // Початкова школа. 2002. №1. С.5-10.
101. Концепція дошкільного виховання в Україні. К.: Освіта, 1993. 16с.
102.