СОЦІАЛЬНІ КАТЕГОРІЇ МОДУСУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ університет

На правах рукопису

Телеки Марія Михайлівна

Соціальні категорії модусу
в сучасній українській мові

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор В.Д. Шинкарук

Кам’янець-Подільський 2006

ЗМІСТ

ВСТУП 4 РОЗДІЛ І
СТАТУС КАТЕГОРІЇ МОДУСУ В СУЧАСНІЙ ТЕОРІЇ СИНТАКСИСУ 10
1.1. Типологія наукових поглядів на статус модусу в структурі речення 10
1.2. Категорія модусу у формуванні суб’єктивного змісту речення 14
1.3. Структура соціальних категорій модусу 30
Висновки до першого розділу 33

РОЗДІЛ ІІ
НАЙМЕНУВАННЯ ОСІБ ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ КАТЕГОРІЙ МОДУСУ 36
2.1. Соціолінгвістичний аспект значення особи 36
2.2. Категорія соціального статусу особи 41
2.3. „Я”-номінація 52
2.3.1. „Ми”-номінація 58
2.4. „Ти”-/„ви”-номінація 64
2.4.1. „Ти”-/„ви”-номінація: лінгвосемантичний аспект 64
2.4.2. „Ти”-/„ви”-номінація: прагмалінгвістичний аспект 67
2.4.3. „Ти”-/„ви”-номінація: соціолінгвістичний аспект 72
2.5. Найменування „третіх” осіб 81
Висновки до другого розділу 87

РОЗДІЛ ІIІ
ДИРЕКТИВИ ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ КАТЕГОРІЙ МОДУСУ 91
3.1. Директиви-спонукання каузованих дій в інтересах адресанта 96
3.1.1. Модуси-директиви зі значенням наказу 96
3.1.2. Модуси-директиви зі значенням вказівки 99
3.1.3. Модуси-директиви зі значенням прохання 100
3.1.4. Модуси-директиви зі значенням вимоги 105
3.1.5. Модуси-директиви зі значенням благання 106
3.1.6. Модуси-директиви зі значенням моління 107
3.1.7. Модуси-директиви зі значенням заборони 108
3.1.8. Модуси-директиви зі значенням протесту 110
3.2. Директиви-спонукання каузованих дій в інтересах адресата 111
3.2.1. Модуси-директиви зі значенням власне спонукання 111
3.2.2. Модуси-директиви зі значенням поради 112
3.2.3. Модуси-директиви зі значенням рекомендації 117
3.2.4. Модуси-директиви зі значенням пропозиції 120
3.2.5. Модуси-директиви зі значенням застереження 124

Список литературы

ВИСНОВКИ
Епістолярний стиль здійснює комунікативну, референтну, фатичну, апелятивну, ономасіологічну, волюнтативну, прагматичну функції мови. Стиль листування віддзеркалює в жанрі епістолярію письменників традиції, звичаєві приписи українського народу, передає соціальні й особистісні взаємини адресантів, їхню реакцію, почуття, емоції, ставлення. Композиційні й змістові особливості листа виявляють широке використання соціальних категорій модусу.
Специфіка семантики соціальних категорій модусу в епістолярії виявляється у сукупності обов’язкових суб’єктивних значень, в яких реалізується комунікативний намір адресанта, передається ставлення адресанта до зображуваного у висловленні фрагмента дійсності. Соціальні категорії модусу є засобом передачі соціальних і особистісних взаємин, оцінного, емотивно-експресивного ставлення адресанта до адресата, „третіх” осіб пошани, поваги/зневаги, категоричності/делікатності, офіційності/фамільярності, суму/радості, схвалення/несхвалення і служать засобом вираження соціальності мови.
Внутрішньомовне та позамовне вираження соціальних категорій модусу формують групи: категорія найменування осіб, модуси-директиви, категорія ввічливості. Основним критерієм їх розмежування є спрямування на адресата, що виражають різні соціальні взаємини між учасниками комунікації.
Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що характерними ознаками соціальних категорій модусу є типи їх вираження: 1) експліцитність та 2) імпліцитність вираження мовними засобами різних рівнів, 3) комплексність модусних показників, які виражають одночасно кілька модусних значень.
Модусні експліцитні значення оформляються спеціалізованими засобами займенниковими іменниками я/ми, ти/ви, він, вона, воно, вони, займенниковими прикметниками мій/твій, ваш/наш, дієсловом-перформативом у формі 1-ї особи однини теперішнього часу індикатива (наказую, прошу, благаю, молю, раджу, пропоную, позволю, вітаю, дякую, поздоровляю, бажаю, скорблю, віншую, здоровлю, клонюся) та їхніми трансформами (іменниками прохання, порада, дозвіл, рекомендація, пропозиція, побажання, подяка, дяка, вітання, поздоровлення, привітання). Крім того, до перформативних належать будь-які соціально забарвлені висловлення (подяка, прохання, заборона, протест, привітання, вибачення тощо), оскільки вони є одночасно й актами мовленнєвої, і актами соціальної дії.
Соціальні категорії модусу утворюють комплекс мовних імпліцитних засобів, значення яких можна встановити тільки з пресупозиції й контексту висловлення: синтетичні й аналітичні форми імператива; прохібітива у формі 2-ї особи однини й множини індикатива, спонукальні апелятиви, що мають значення звертання, виражені дієсловами 1-ї особи множини, 2-ї особи однини та множини, поєднання форм дієслова минулого часу з частками б, би, дієслова у формі простого й складеного майбутнього часу, дієслівною формою було б + дуже добре + інфінітив у складі різних речень: означено-особових, узагальнено-особових, складносурядних, безсполучникових, складних багатокомпонентних. Для передачі ставлення адресати послуговуються різними типами реченнями за метою висловлення розповідними, спонукальними, питальними, бажальними та відповідною інтонацією.
Соціальні категорії модусу функціонують у структурі висловлення як комунікативні реалізації комплексних модусних значень і оформляються різними мовними засобами. Для здійснення інтенції, мети, завдання адресанти використовують синкретичні висловлення, які містять комплекс декількох значень: віддзеркалення поваги з проханням, дозвіл із зауваженням та порадою, рекомендація з проханням, вітання із запрошенням, прощання з вираженням подяки й пошани, прихильності, прохання з вибаченням тощо.
Ієрархію засобів вираження соціальних категорій модусу репрезентують мовні рівні: інтонаційний розповідна, спонукальна, питальна (прохальна чи наказова, ввічлива чи категорична) інтонація; лексичний слова і висловлення, що позначають статусну нерівність, ввічливі звертання, слова, що мають ті або ті конотації соціального статусу; словотворчий утворення із зменшено-пестливими суфіксами; морфологічний способові й часові та форми особи і числа дієслів; граматичні значення виду, частки, вигуки, модальні слова; синтаксичний реченнєві конструкції різного виду і типу; фонетико-графічні засоби авторські розділові знаки; сфера граматичної стилістики: види модальності, вставні слова і конструкції, функції імператива, інверсія.
Вибір мовних засобів передачі соціальних категорій модусу залежить від фактора адресата, соціальної ситуації, комплексу модусних значень, які виражає адресант, комунікативної мети, завдання, інтенції: 1) ситуація несиметрична, обставини офіційні/неофіційні; статусна репрезентація взаємини з висхідним/низхідним, низхідним/висхідним вектором на лінії рівний/нерівному, нерівний/рівному; 2) ситуація симетрична, обставини офіційні/неофіційні, статусна репрезентація взаємини з низхідним/низхідним, висхідним/висхідним вектором на лінії рівний/рівному; 3) ієрархія соціальних ролей адресантів, яку відбивають три типи взаємин: субординативні, несубординативні (рівний/рівному), відсутність взаємин; 4) ступінь психологічної дистанції між адресантами (близька/далека), соціальна дистанція (свій/чужий); 5) реєстр спілкування: високий, нейтральний, фамільярний.
Лінгвосемантичний аспект соціальних категорій модусу є висвітленням категорійності модусу в семантичній системі мови. Визначено категорійні характеристики соціальних категорій модусу, встановлено шляхи виділення їх категорійної ознаки, виявлено типи категорійних ознак.
Прагмалінгвістичний аспект соціальних категорій модусу ґрунтується на з’ясуванні категорій-факторів, категорій-типів, прагматичного потенціалу. Прагматичний потенціал мовленнєвих актів полягає в здійсненні впливу адресанта на адресата, на його емоційну й раціональну сферу, на сферу знання і сферу поведінки. Здійснення ілокутивного та перлокутивного акту залежить від інтенції й мети адресанта, відповідних комунікативно-прагматичних правил ввічливості, його мовленнєвої стратегії й тактики, мовленнєвої поведінки, прагматичних пресупозицій адресата.
Соціолінгвістичний аспект соціальних категорій модусу виявляється в характеристиці соціально-релевантих ознак адресанта й адресата, серед яких основними є соціальний статус особи, соціальна роль, вік, стать, рівень освіти тощо. Рольові, дистанційні й нормативні характеристики поведінки віддзеркалюються в стратегіях і засобах вербального спілкування. Офіційна мовленнєва поведінка стандартизується в формулах соціального етикету, які функціонують у процесі спілкування.
Змістова організація соціальних категорій модусу виступає в діалектичній єдності з їхньою формальною організацією, тобто план змісту і план вираження їхнього значення перебувають у тісному взаємозв’язку, оскільки ,,чистої” синтаксичної семантики поза мовною формою немає.
Аналіз соціальних категорій модусу в українському епістолярії підтвердив, що вони пов’язані з комунікативною, референтною, ономасіологічною й прагматичною функціями мови, а також з фатичною, апелятивною, волюнтативною, емотивною, експресивною.
Дослідження соціальних категорій модусу як одного з рівнів у змістовій організації висловлення в листах українських письменників дозволяє розширити структуру соціальних категорій модусу, визначити основні засоби їх оформлення і показати всю складність взаємин між учасниками спілкування, а також виявити особливості їх виявлення у текстах епістолярного жанру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аврорин В.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка (к вопросу о предмете социолингвистики). Л.: Наука, 1975. 276 с.
2. Агафонова А.М. Авторизовані звертання у мові творів Т.Г. Шевченка // Шевченко і Поділля: Збірник наукових праць за матеріалами другої Всеукраїнської наукової конференції. Кам’янець-Подільський, 1999. С. 181-184.
3. Адмони В.Г. О модальности предложения // Учёные Записки Ленинград. гос. пед. ин-та им. А.И. Герцена. Л.: Просвещение, 1956. Т. 21. С. 45-70.
4. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языкознания. 1971. № 1. С. 54-64.
5. Алпатов В.М. Категория вежливости в современном японском языке. М.: Наука, 1973. 110 с.
6. Антоненко С.В. Синтактико-стилістична структура епістолярного тексту (на матеріалі листів О.С. Пушкіна): Автореф. канд. філол. наук. К., 1995. 20 с.
7. Апресян Н.Д. Перформативы в грамматике и словаре // Известия АН СССР. Сер. лит-ры и яз. 1986. Т. 45. № 3. С. 208-224.
8. Арутюнова Н.Д. О номинативном аспекте предложения // Вопросы языкознания. 1971. № 6. С. 63-73.
9. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 383 с.
10. Арутюнова Н.Д. Номинация и текст // Языковая номинация / Виды наименований. М.: Наука, 1977. С. 304-357.
11. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР Сер. лит-ры и яз. 1981. Т. 40. № 4. С. 356-367.
12. Арутюнова Н.Д. Аномалия и язык (к проблеме языковой „картины мира”) // Вопросы языкознания. 1987. № 3. С. 9-19.
13. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка, событие, факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
14. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. 2-е изд. испр. М.: Языки русской культуры, 1998. 358 с.
15. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / Изд. 2-е. М.: Сов. энциклопедия, 1969. 608 с.
16. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. Львів: Світ, 1990. 231 с.
17. Бабич Н. Лінгво-психологічні основи навчання і вивчення мови. Чернівці: Рута ЧНУ, 2000. 37 с.
18. Багмут А.Й., Борисюк І.В., Олійник Г.П. Інтонація як засіб мовної комунікації. К.: Наук. думка, 1980. 243 с.
19. Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. К.: Наук. думка, 1991. 168 с.
20. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с фр. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
21. Барнет В. К принципам строения высказываний в разговорной речи // Пражский лингвистический кружок. Сб. статей. М: Прогресс, 1967. С. 525.
22. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Академія, 2004 а. 344 с.
23. Бацевич Ф.С. Смисл: сутність і сфери вияву в мові // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів: Вид-во Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка,
2004 б. Вип. 34. Ч. І. С. 346-353.
24. Бевзенко С.П. До питання про модальні слова в українській мові // Наукові записки Ужгородського університету. Філологія. Львів: Вид-во Львів. ун-ту ім. І. Франка, 1959. Т. ХХХVII. С. 189-191.
25. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 211 с.
26. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336 с.
27. Белл Р.Т. Социолингвистика. Цели, методы, проблемы / Пер. с англ. М.: Международные отношения, 1980. 318 с.
28. Беляева Е.И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. 178 с.
29. Беляева Т.Т., Хомяков В.А. Нестандартная лексика английского языка. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1985. 134 с.
30. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
31. Бережан Л.В. Категорія спонукальності в сучасній укр. мові: Автореф. канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський університет ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ, 1997. 16 с.
32. Бережан Л.В. До питання про пряме і непряме спонукання // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 1999 а. Вип. 52-53. С. 175-178.
33. Бережан Л.В. Еліптичні спонукальні речення. Конспект лекцій зі спецкурсу. Чернівці: Рута, 1999 б. 24 с.
34. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. М.: Просвещение, 1979. 416 с.
35. Бессонова О.Л. Оценка как семантический компонент лексического значения слова (на материале существительных наименований лица в английском, французском и украинском языках): Дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Донецкий ун-т. Донецк, 1995. 184 с.
36. Білодід І.К. Лінгвістика і соціологія // Мовознавство. 1968. № 2. С. 8-14.
37. Білоус М.П. Мовленнєвий етикет українського народу // Мова і духовність нації: Тези регіон. наук.-практ. конф. Львів, 1989. С. 98-99.
38. Білоус М. Подяка як мовленнєвий етикет наукового тексту // Вісник Львівського ун-ту. Серія філологічна. Львів, 2004. Вип. 34. Ч. ІІ С. 381-384.
39. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998. 475 с.
40. Богдан С. Типологічне й індивідуальне в епістолярній поведінці Василя Стефаника: звертання // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів: Вид-во Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2004. Вип. 34. Ч. ІІ. С. 225-230.
41. Богданов В.В. Иллокутивная функция высказывания и перформативный глагол // Содержательные аспекты предложения и текста. Калинин: Изд-во Калинин. ун-та, 1983. С. 32-34.
42. Богданов В.В. О трех аспектах организации предложения как знакового объекта // Структурная и прикладная лингвистика. Л.: 1987. С. 5-89 .
43. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1990. 87 с.
44. Большакова Н.І. Мовне оформлення модусних категорій (на матеріалі листування М. Цвєтаєвої і Б. Пастернака): Автореф.дис. канд. філол. наук: 10.02.02 / Київ. держ. пед. ін-т ім. М.П. Драгоманова. К., 1993. 22 с.
45. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. М.: Просвещение, 1987. 160 с.
46. Бондарко А.В. Об актуализационных признаках предложения // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1975. С. 139-147.
47. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 475 с.
48. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208 с.
49. Бондарко А.В. Опыт лингвистической интерпретации соотношения системы и среды // Вопросы языкознания. Л.: Наука, 1985. № 1. С. 21-22.
50. Бондарко А.В. Семантика лица // Теория функциональной грамматики: Персональность. Залоговость. Сб.: Наука, 1991. С. 38.
51. Борисюк І.В. Інтонація українського питального речення. К.: Наук. думка, 1975. 128 с.
52. Брум Л. Социальная дифференциация и стратификация // Социология сегодня: проблемы и перспективы / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1965. С. 477- 492.
53. Бузинська В. Інтонаційні засоби вираження мовної модальності // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Збірник наукових праць. Слов’янська філологія. Чернівці: ЧДУ, 1996. Вип. 9. С. 71-75.
54. Булыгина Т.В. О границах и содержании прагматики // Известия АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40. № 4. С. 337-347.
55. Буслаев Ф. Историческая грамматика русского языка: Синтаксис. М.: Наука, 1975. 368 с.
56. Вежбицкая А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Наука, 1978. Вып. 8. С. 232-248.
57. Вежбицкая А. Речевые акты // НЗЛ. М.: Наука, 1985. Вып. 16. С. 251-275.
58. Вільчинська Г.П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові: Автореф. канд. філол.. наук: 10.02.01 / Тернопільський держ. пед. ін-т. Тернопіль, 1996. 16 с.
59. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Избранные труды: Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975 а. С. 53-87.
60. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения // Избранные труды: Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975 б. С. 254-294.
61. Виноградова Е.М. Эпистолярные речевые жанры: прагматика и семантика текста: Автореф. канд. филол. наук: 10.02.02 / МПГУ им. В.И. Ленина М.: 1991. 20 с.
62. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. школа, 1982. 209 с.
63. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
64. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1984. 231 с.
65. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
66. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
67. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
68. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. К.: Пульсари, 2004. 400 с.
69. Влияние социальных факторов на функционирование и развитие языка / Под ред. Ю.Д. Дешериева, Л.П. Крысина. М.: Наука, 1988. 198 с.
70. Возна Р.Ф. Товаришу чи громадянине? // Культура слова: Республ. міжвідомчий зб. К.: Наук. думка, 1981. С. 98-100.
71. Вокальчук Г.Н. Окказиональная номинация лиц в украинской поэзии 20-30-х годов ХХ века: Автореф. канд. филол. наук: 10.02.01 / Київ. держ. пед. ін-т ім. М.П. Драгоманова. К., 1991. 24 с.
72. Володин В.Т. Условно-желательное (гипотетическое) наклонение в современном русском языке. Куйбышев, 1961. 64 с.
73. Вольф Е.М. Грамматика и семантика местоимений (на материале иберо-романских языков). М.: Наука, 1975. 224 с.
74. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 226 с.
75. Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номинация. Общие вопросы. М.: Наука, 1977. С. 230-294.
76. Гак В.Г. О категориях модуса предложения. Предложение и текст в семантическом аспекте. Калинин, 1978. 164 с.
77. Гак В.Г. Прагматика, узус и грамматика речи // Иностр. языки в школе. 1982. № 5. С. 11-17.
78. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Наук. думка, 1985. 389 с.
79. Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова. К.: Наук. думка, 1981. 200 с.
80. Городенська К.Г. Проблема виділення словотвірних категорій (на матеріалі іменника) // Мовознавство. 1994. № 6. С. 22-28.
81. Горпинич В.О. Морфологія української мови. К.: Академія, 2004. 336 с.
82. Грепл М. О сущности модальности // Языкознание в Чехословакии. М.: Прогресс, 1978. С. 277-301.
83. Грищенко А.П. Складносурядні речення в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1969. 155 с.
84. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в синтаксисі української мови: Навч. посібник. Чернівці: Рута, 1994. 72 с.
85. Гуйванюк Н.В., Чолкан В.А. Співвідношення об’єктивної та суб’єктивної модальності в реченні: Навч. посібник. Чернівці: Рута, 1997. 63 с.
86. Гуйванюк Н.В. Антифразисні висловлювання як засіб гумору та іронії в усній народній творчості // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. Тернопіль: Науковий щорічник, 1999. С. 182-186.
87. Гуйванюк Н.В. Основні типи інформативно-референційних смислів у реченні-висловленні // Семантика мови і тексту. Зб. статей IV міжн. наук. конф. Івано-Франківськ: Плай, 2000. С. 118-126.
88. Гусев С.С. Третий собеседник // Логика, психология и семантика: аспекты взаимодействия. К.: Наук. думка, 1990. С. 70-81.
89. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь: синтаксис и лексика. М.: Международные отношения, 1979. 256 с.
90. Дешериев Ю.Д. Социальная лингвистика. М.: Наука, 1977. 382 с.
91. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. Харків: Вища школа, 1980. 152 с.
92. Дудик П.С. Звертання-речення в сучасній українській мові // Укр. мова і літ. в школі. 1971. № 5. С. 37-43
93. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. Просте речення: еквіваленти речення. К.: Наук. думка, 1973. 288 с.
94. Ермолаева Л.С. К вопросу о соотношении модальности и предикативности // Филол. науки. 1963. № 4. С. 119-126.
95. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 209 с.
96. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 404 с.
97. Житецький П.І. Нарис літературної історії української мови в ХVІІ віці. Львів: Українське видавництво, 1941. 204 с.
98. Житецький П.І. Вибрані праці: Філологія. К.: Наук. думка, 1987. 324 с.
99. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Вища школа, 1972. Ч. 1. 402 с.
100. Журавльова Н. Про ввічливі звертання пані, пан у мові народної поезії // Актуальні проблеми синтаксису. Матеріали Всеукр. наук. конф., присв. 85-річчю проф. І.І.Слинька. Чернівці: ЧДУ, 1997. С. 111-112.
101. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. Донецьк: ДонДу, 1996. 435 с.
102. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: ДонНу, 2001. 662 с.
103. Загнітко А.П. Категорія особи: статус, структура і семантика // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького держ. пед. ун-ту ім. Г.Сковороди: Спец. вип. Філологія: Матеріали Всеукр. наук. конф. ,,Актуальні проблеми категорійної граматики”. Переяслав-Хмельницький: 2003. С. 16-27.
104. Зарецкая Е.Н. Формы повелительного наклонения в русском языке // Филологические науки. 1976. № 3. С. 47-54.
105. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского синтаксиса. М.: Наука, 1973. 351 с.
106. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
107. Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. М.: Наука, 1998. 50 с.
108. Ивин А.А. Основания логики оценок. М.: Изд. Моск. ун-та, 1970. 230 с.
109. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1965. 504 с.
110. Ильенко С.Г. Персонализация как важнейшая сторона категории предикативности // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1971. С. 35-70.
111. Інтонаційна організація мовлення. К.: Наук. думка, 1972. 182 с.
112. Исаченко А.В. К вопросу об императиве в русском языке // Русс. яз. в шк., 1957. № 6. С .7-14.
113. Іщенко Т.А. Валентність суфікса -иц(я) в апелятивах української мови: Автореф. дис. ...канд. філол. наук 10.02.01 / Дніпропетровск. держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. 15 с.
114. Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. К.: Вища школа, 1985. 127 с.
115. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч. посібник. К.: НМК ВО, 1992. 396 с.
116. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: Либідь, 1995. 312 с.
117. Карасик В.И. Признак социально-ситуативного статуса лица в семантике английских глаголов // Семантические признаки и их реализация в тексте: Сб. науч. трудов. Волгоград: Изд-во Волгогр. гос. пед. ин-та, 1986. С. 89-97.
118. Карасик В. Язык социального статуса. Социолингвистический аспект. Прагмалингвистический аспект. Лингвосемантический аспект. М.: Гнозис, 2002. 333 с.
119. Кокойло Л.О. Компліментарні висловлювання в сучасній англійській мові (Структура, семантика, вживання): Автореф. канд. філол. наук / Київський державний лінгвістичний університет. К., 1995. 24 с.
120. Колшанский Г.В. К вопросу о содержании языковой категории модальности // Вопросы языкознания. 1961. № 1. С. 34-45.
121. Колшанский Г.В. Коммуникативная функци