СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ АУТОАГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ

Краткое описание

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Академія педагогічних наук України

На правах рукопису
УДК 316.624053.6

ЛАРІНА Тетяна Олексіївна

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ АУТОАГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ
МОЛОДІ
19.00.05 соціальна психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
ТИТАРЕНКО Т.М.,
доктор психологічних наук,
професор

Київ 2004

ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1
Теоретичні засади вивчення аутоагресивної
поведінки молоді .................................................................. 12
1.1. Феномен аутоагресивної поведінки у сучасній науці ........ 12
1.2. Соціально-психологічні аспекти формування
аутоагресивної поведінки молоді ............................................ 20
1.3. Деформація особистісних та соціальних
компонентів адаптації молоді як передумова
розвитку аутоагресивних тенденцій ........................................ 30
1.4. Несуїцидальна аутоагресивна поведінка молоді ............... 66
Висновки до 1 розділу .......................................................... 78
РОЗДІЛ 2
Структура та методична організація емпіричного
дослідження аутоагресивної поведінки
молоді груп ризику ............................................................... 82
2.1. Визначення критеріїв дослідження
аутоагресивної поведінки молоді ............................................ 82
2.2. Обгрунтування методичного інструментарію та процедури
проведення дослідження ......................................................... 97
Висновки до 2 розділу ........................................................ 107
РОЗДІЛ 3
Аналіз передумов аутоагресивної поведінки молоді
в контексті групової взаємодії ............................................ 108
3.1. Особливості смисложиттєвих орієнтацій молоді
із груп соціального ризику ................................................... 108
3.2.Вплив деформації міжособистісної взаємодії
на формування несуїцидальної аутоагресивної
поведінки молоді .................................................................. 115
3.3. Критерії аутоагресивної поведінки
у групах соціального ризику ............................................... 132
Висновки до 3 розділу ........................................................ 151
ВИСНОВКИ ........................................................................ 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................. 160
ДОДАТКИ
Додаток А
Додаток Б
Додаток В.3.2
Додаток Д.3.2
Додаток Д.3.3
Додаток Е.3.1

ВСТУП
Актуальність та доцільність дослідження. В Україні за останнє десятиріччя спостерігається зростання аутоагресивної активності у різних її проявах, зокрема у такому найбільш життєво небезпечному як суїцидальна поведінка. Саме тому, аутоагресія в сучасній науці та практиці розглядається як гостра медико-соціальна проблема, яка потребує комплексного й системного підходу до її вивчення. Проблема аутоагресії постійно перебуває у полі зору фахівців різних наукових галузей: соціологів, юристів, медиків, психіатрів, психологів, педагогів.
Проблема аутоагресії розглядається у низці теоретичних та експериментальних досліджень, основна увага в яких приділяється розумінню психофізіологічних передумов суїциду і, отже, сама проблема вивчається переважно в рамках клініко-психологічних досліджень (А.Г.Амбрумова, О.Е.Калашнікова, С.В.Жабокрицький, О.М.Моховиков, В.О.Тіхоненко, О.В.Вроно, Л.Я.Жезлова та ін.). Аутоагресивною поведінкою вважається багатокомпонентна реакція індивіда на дію оточення. Дослідники зосереджують увагу здебільшого на вивченні мотиваційної основи такої поведінки. Проте існують підходи, за якими аутоагресію розглядають як природжену інстинктивну властивість індивіда (З.Фрейд, К.Лоренц, А.Адлер, Е.Фромм) чи специфічну форму інстинкту самозбереження (В.І.Полтавець, В.С.Первий). Представники ж соціологічної теорії стверджують, що причини появи аутоагресивних думок і дій є результатом ізольованості людини від соціального середовища (Р.Мартенс, A.Bandura, A.Buss).
Останнім часом проведено багато досліджень феномена аутоагресивної поведінки у різних груп населення. Зокрема, вони стосуються аутоагресивної поведінки працівників органів внутрішніх справ України (С.І.Яковенко, В.С.Медведєв, В.А.Розанов); осіб, які працюють в екстремальних умовах (В.С.Бітенський, С.І.Табачніков, А.А.Пахмурний); осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі (О.І.Діденко, О.В.Комаров, О.Ю.Донец, В.В.Сулицький). Це питання дає змогу визначити аутоагресивну поведінку як форму порушення соціально-психологічної адаптації.
Однією з найболючіших проблем залишається проблема аутоагресивної поведінки у юнацькому віці. За даними Українського НДІ соціальної та судової психіатрії, Україна за останні роки увійшла до групи країн з високим рівнем суїцидального ризику: питома вага самогубств у нас зростає від 19,0 на 100.000 населення у 1988 р. до 29,8 у 1999 р. Рівень самогубств серед молодих людей (віком 18 30 років) за останні 30 років збільшився на 150%. Причиною цього вважається збільшення частоти депресій та зловживання психоактивними речовинами.
В умовах трансформації українського суспільства молода людина з характерними для неї емоційною нестійкістю, імпульсивністю дедалі частіше потрапляє у кризові ситуації, що супроводжуються депресивними переживаннями. Перешкоди, що стають на заваді досягненню життєвих цілей, реалізації мрій і видаються непереборними, змушують юнака боротися, шукати вихід, переосмислювати сенс буття. Саме в юнацькому віці загострюється проблема пошуку сенсу життя, зростає невпевненість у собі, інтимні, особистісні та міжособистісні негаразди, які часто вирішуються шляхом зведення рахунків з життям.
Аутоагресивна поведінка в юнацькому віці є дуже непростим явищем і потребує різнобічного вивчення.
Саме в період розвитку, засвоєння моральних цінностей та норм поведінки юнак опиняється в умовах, коли задоволення значущих соціальних потреб та потреби в самовизначенні супроводжується підвищеною емоційною чутливістю. Через це його аутоагресивна поведінка частіше спрямована на знищення себе як індивіда внаслідок зруйнованих соціальних зв'язків з оточенням, а отже перетворюється на засіб самоствердження. Такими засобами самоствердження є, наприклад захоплення ризикованими видами спорту, туризму, участь у ризикованій діяльності, зловживання наркотичними речовинами. При використанні цих засобів цінність людського буття ніби підвищується, підкріплюється гострими відчуттями, грою з небезпекою. За припущенням Н.Фербоу, Е.Шейдман, такі люди мають схильність до саморуйнівної поведінки. Так само і Е. Дюркгейм розглядає поведінку людини, яка свідомо наражається на небезпеку, прагне до ризику, до переживання екстремальних ситуацій, чітко усвідомлюючи ступінь імовірності смертельного кінця, як вид зародкового самогубства. Такі вчинки, за його твердженням, мають аналогічну мотиваційну структуру, тому що пов’язані зі смертельним ризиком.
Специфіка аутоагресивної поведінки у рамках адиктивного типу девіантної поведінки виявляється також у парасуїцидальних спробах, основною метою яких є виведення себе з депресивного стану, стану нечутливості, байдужості через гострі афективно-шокові переживання. Для цього дуже часто вдаються до ризикованих та небезпечних для життя дій. Доведено, що жадоба гострих відчуттів виникає у юнаків на фоні тривалого психотравмувального переживання, коли знижується толерантність емоційної сфери, підвищується агресивність, виявляється невміння протистояти життєвим труднощам.
Спираючись на існуючі критерії ризику виникнення аутоагресивної поведінки, зазначимо, що крім особистісних факторів ризику аутоагресивної поведінки, слід враховувати також фізіологічні показники здоров'я юнака, які є сильним психотравмуючим фактором: захворювання опорно-рухового апарату, травми, яки призвели до інвалідизації, захворювання на СНІД та ін. (А.Е.Лічко, Ю.В.Попов, Л.Н.Юрьєва). Так дослідження особливостей формумання аутоагресивної поведінки серед людей, що опинилися в об’єктивно важких умовах (невиліковна хвороба, стан після фізичних травм та ін.) вказує на те, що у таких випадках думки про смерть можуть мати позитивне значення. Найскладніше цей стан переживає молода людина, для якої втрата свободи, неможливість нормально функціонувати примушує її обмежувати соціальну вжаємодію а іноді навіть припинити важливі взаємовідносини. Знаходячись у такому соціально-дезадаптивному стані юнак готовий прийняти смерть як полегшення, як звільненні від хвороби. Результати численні закордонних дослідженнь з цієї проблематики свідчать про те, що на перший план у юнаків-інвалідів виступають соціальні та емоційні труднощі у комунікації та взаємодії з близьким оточенням (E.Rubler-Ross, A.Cartnright, B.A.Orcutt).
За дослідженнями психологів, люди які стали інвалідами внаслідок важкої хвороби або травми, знаходяться у кризовому стані, якій може викликати депресію та суїцидальні дії. Таким чином, хвороба може дезаптувати людину через негативний вплив кліничних та соціально-психологічних факторів. Перш за все обмежується життєдіяльність і молода людина почуває себе соціально недостатньою. Соціальна недостатність розглядається як обмеження у соціально значимих ситуаціях (робота, сім’я, захоплення, освіта) (Н.Г.Колесник, D.M.Kaplan).
Незважаючи на широке висвітлення різних аспектів аутоагресивної поведінки молоді, деякі питання вивчено недостатньо. Залишаються поза увагою соціально-психологічні особливості несуїцидальних форм аутоагресивної поведінки молоді, що зумовило вибір напряму дослідження, а саме: вивчення соціально-психологічних передумов аутоагресії юнаків, які займаються ризикованими видами спорту, та юнаків з обмеженою дієздатністю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України на тему „Механізми гармонізації особистіного розвитку та методи психологічної допомоги в критичних життєвих ситуаціях”, номер держреєстрації 0197U006292; „Соціально-психологічні передумови та детермінанти особистісного вибору ”, номер держреєстрації 0198U002048. Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні від 25.11.2003 р. (протокол № 9).
Об’єкт: : аутоагресивна поведінка особистості.
Предмет: соціально-психологічна детермінація аутоагресивної поведінки молоді.
Мета: з’ясування соціально-психологічних передумов формування аутоагресивної поведінки молоді груп соціального ризику.
Гіпотеза дослідження. Деформація смисложиттєвих орієнтацій і міжособистісних стосунків призводять до соціальної дезадаптації особистості, що обумовлює прояви аутоагресії в юнацькому віці.
В умовах, коли неможливо задовольнити потребу в самоствердженні у близьких міжособистісних стосунках, формується негативне ставлення до себе, що спонукає юнаків до ризикованої поведінки.
Відповідно до мети й гіпотези дослідження були поставлені такі завдання.
1. Провести теоретичний аналіз соціально-психологічних передумов аутоагресивної поведінки молоді.
2. Розробити програму емпіричного дослідження особистісних властивостей і міжособистісних стосунків юнаків, схильних до аутоагресивної поведінки.
3. Розкрити особливості смисложиттєвих орієнтацій юнаків груп соціального ризику.
4. З’ясувати і пояснити соціально-психологічну залежність аутоагресивної поведінки юнаків від особливостей формування у них смисложиттєвих орієнтацій і міжособистісних стосунків, а також схильності до ризику.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: принцип цілісного розгляду психічних утворень, системного підходу до дослідження особистості (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов); положення про єдність свідомості та діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); розгляд людини як суб'єкта життєдіяльності (К.О.Абульханова, Б.Г.Ананьєв, А.В.Брушлинський, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко); розуміння вчинку як сутнісної основи людини і осередку її системи психіки (М.М.Бахтін, В.А.Роменець); закономірності формування особистості у юнацькому віці (М.Й.Боришевський, І.С.Кон, С.Д.Максименко); постулати гуманістичної психології (К.Роджерс, А.Маслоу); положення про соціально-психологічні детермінанти і механізми поведінки (Г.М.Андрєєва, В.П.Казмиренко, Л.І.Карамушка, М.Н.Корнєв, М.М.Слюсаревський).
Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретичний аналіз досліджуваної проблеми на базі вивчення психологічної літератури, бесіди, анкета та психодіагностичні методики. Кількісний аналіз результатів проводився за допомогою математико-статистичного методу обробки емпіричних даних.
Наукова новизна дослідження полягає у розширенні розуміння соціально-психологічних детермінант аутоагресивної поведінки; в розробці та обґрунтуванні комплексу діагностичних засобів вивчення саморуйнівної поведінки молоді груп соціального ризику; у визначенні напрямку профілактико - корекційної роботи з молоддю, схильної до аутоагресії.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає у поглибленні розуміння соціально-психологічних передумов формування аутоагресивної поведінки у юнацькому віці, в обґрунтуванні методологічних основ психодіагностик­ного дослідження молоді з аутоагресивними тенденціями і розробленні засобів психологічної корекції та профілактики аутоагресивних тенденцій в юнацькому віці.
Наукові результати можуть бути використані у практичній діяльності центрів соціальних служб для молоді, шкільних психологів, центрів реабілітації дітей з вадами фізичного розвитку.
Впровадження наукових розробок. Теоретичні положення роботи й результати експериментального дослідження використано у консультативній роботі з батьками, а також у корекційній роботі з підлітками і юнаками (ССМ Подільського р-ну м. Києва). Теоретичні та практичні висновки використовуються під час читання курсу лекцій Соціально-психологічний тренінг” та проведення практичних занять (Відкритий університет розвитку людини Україна”).
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України, на Міжнародній практичній конференції (Харків, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених (Одеса, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (Ужгород, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (Київ, 2003), на звітній сесії Інституту соціальної та політичної психології АПН України 1999 р.
Основний зміст і результати дисертаційного дослідження відображено в 8 публікаціях, в тому числі 3 у фахових виданнях. Особистий внесок здобувача в обсязі спільних робіт, виконаних у співавторстві складає 50%.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 156 найменувань та додатків. Основну частину дисертації виконано на 150 сторінках комп’ютерного тексту і містить 2 таблиці та 4 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснений теоретичний аналіз показав, що у дослідженні проблеми аутоагресивної поведінки можна виділити такі основні підходи: 1) медико-психіатричний, за яким аутоагресія вивчається у рамках суїцидальної поведінки і ототожнюється з мотиваціїною структурої самогубства; 2) загально-психологічний, де аутоагресія розглядається як особлива форма агресії, що включає в себе психологічну чинникову структуру когнітивних, мотиваційних та емоційно-вольових компонент, зумовлюючи формування деструктивної поведінки, яка завдає шкоди власному фізичному або психічному стану; 3) соціально-психологічний, за яким готовності до аутоагресивної поведінки обумовлюється негативною ідентичністю, песиместичним відношення до життя, переживанням відсутності життєвих перспектив через втрата сенсу життя.
Аналіз сучасних досліджень вказує на недостатність вивчення аутоагресії шляхом розуміння причин та умов зкоєння самогубства. Відмічається необхідність вивчення проявів аутоагресії ще й на поведінковому (наприклад, невиправданий ризик) та емоційному (переживання страху, гніву, відчаю) рівнях. Огляд психологічних досліджень показує, що практично немає праць, присвячених вивченню соціально-психологічних передумов несуїцидальних форм аутоагресивної поведінки саме в юнацькому віці.
Вивчення насуїцидальних форм аутоагресивної поведінки є актуальним тому, що аутоагресія є складовою суїцидальної поведінки особистості, вона визначає психологічний зміст самогубства і, разом із соціальними психотравмувальними, стресовими факторами відіграє вагому роль у прийнятті суїцидального рішення.
Однією з соціально-психологічних передумов аутоагресивної поведінки юнаків є криза становлення дорослості, якщо спостерігаються такі порушення особистісного розвитку юнаків як порушення статевого розвитку; криза ідентичності та авторитетів (почуття власної неповноцінності, депресивний стан, створення поведінкових ритуалів); переживання відчуження (деперсоналізація і дереалізація), коли відбуваються зміни у сприйнятті самого себе, інших людей і оточення; порушення оцігки свого фізичного вигляду (зовнішності); нарцисичні кризи (егоцентризм неодекватно сильна зосоредженість на власній персоні); суїцидальні спроби, що можуть бути обумовлені конфліктами самооцінки, самотністю, порушенням міжособистісних стосунків, незадоволеністю своєю зовнішністю, розчеруванням у взаєминах з представниками протилежної статі; асоціальність, делінквентність і соціальна занедбаність.
Таким чином, юнацький вік є одним із сензитивних періодів формування аутоагресивних тенденцій як психологічного патерну особистості. У ситуації стресового напруження, несформованої ідентичності, невизначеності майбутніх цілей, шляхів самореалізації відбувається деформація смисложиттєвих орієнтацій, порушується механізм соціально-психологічної адаптації особистості. Готовність юнака ризикувати, неусвідомлення ним реальної небезпеки штовхає його до екстремальних ризикованих форм поведінки.
Аутогресивна поведінка має складну феноменологічну структуру. Схильність до аутоагресивних дій не може бути тільки фактором суїцидальної поведінки. Ми припускаємо, що схильність до ризику, яка на поведінковому рівні проявляється у таких формах поведінки як зайняття ризикованими видами спорту та туризму може виступати однію з передумов формування руйнівної аутоагресивної поведінки молоді. Їмовірність того, що ризикована аутоагресивна поведінка зформована протягом юнацікого віку буде детермінуючою реакцією на кризові психотравмуючи ситуації у подальшому житті, залежить перш за все від особливостей смисло-житєвих орієнтацій молоді, можливостей спілкування, механізмів адаптації (конструктивне вирішення міжособистісних конфліктів) та індивідуально-типологічних особливостей.
Результати дисертаційного дослідження підтвердили висунуті на захист гіпотези, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми.
Узагальнення теоретичних і емпіричних результатів дослідження дало підстави зробити такі загальні висновки:
1. На підставі узагальнення теоретичних та емпіричних досліджень аутоагресію визначено як сукупність тенденцій у реальній поведінці та в уявленнях суб’єкта, спрямованих на завдання шкоди самому собі. Слід розрізняти суїцидальні (завершені суїциди та спроби самогубства) та несуїцидальні (алкоголізм, токсикоманія, наркотична залежність, нехтування рекомендаціями лікаря, трудоголізм, делінквентні вчинки, невиправдана схильність до ризику, необачливий азарт та ін.) форми аутоагресивної поведінки. Аутоагресивна поведінка молоді має такі особливості як демонстративність, імпульсивність, спрямованість аутоагресивної дії на мікросоціальне середовище (переживання інтерперсонального конфлікту), захісний компенсаторний характер поведінки, переважання групових форм аутоагресії.
2. Соціально-психологічними передумовами аутоагресивної поведінки молоді е: стан дезадаптації, обумовлений деформацією симсложиттєвих орієнтацій, міжособистісної взаємодії, індивідуально-типологічні особливості юнаків, належність до групи соціального ризику.
3. Визначено, що деформація симсложиттєвих орієнтацій проявляється у недостатній осмисленості життя, невизначеності майбутнього, нерозвиненості здатності до рефлексії власного досвіду. Блокування здатності виробляти ціннісні орієнтири у майбутньому призводять до того, що інтерес до життя виявляється лише в надмірно емоційно насичених контактах з оточенням. Таке зміщення життєвих орієнтирів відбувається внаслідок незадоволеності потреб безпеки та захисту в колі сім'ї і фрустрованості потреби належності до референтної групи (відсутність взаємодії або незадоволеність міжособистісними стосунками). Недовіра власному досвіду, поєднуючись з нестійкістю емоційної сфери, що проявляється у станах неврівноваженості, тривожності, підозрілості та агресивності, стає передумовою формування несуїцидальних форм аутоагресивної поведінки молоді.
4. Показано, яким чином виникає деформація міжособистісної взаємодії завдяки несформованості такої стратегії спілкування як співпраця. У підґрунті деформації лежить страх соціальної взаємодії, що є наслідком недовіри до оточення та відсутності навичок виражати власні почуття та бажання. У молоді груп соціального ризику відмічається переважання таких стратегій взаємодії як конфліктність та надконформність, яка спричиняється надмірною фіксованістю на власному самоствердженні та самоповазі.
5. Доведено, що схильність до аутоагресії корелює з такими особистісними характеристиками, як самозакоханість, незалежність, егоцентричність, підвищений рівень домагань, з одного боку, та покірність, надмірна конформність і чуйність з другого. Міжособистісна взаємодія молоді груп соціального ризику ускладнюється через такі психологічні властивості, як підвищена образливість, дратівливість, імпульсивна ворожість при виникненні протидії та критики на власну адресу. Ці риси сполучаються з безсилістю, пасивністю, невпевненістю, зосередженістю на власних недоліках та проблемах, підвищеною схильністю до самозвинувачення, прагненням "бути гарним" для всіх, не враховуючи обставини, надмірною "жертовністю". Потреба відчувати себе сильним та невразливим є гіперкомпенсацією комплексу неповноцінності, залежності від авторитарних значущих близьких.
6. Визначено, що під впливом таких фруструючих факторів як стресове напруження, несформованість ідентичності, невизначеність майбутніх цілей, відбувається деформація смисложиттєвих орієнтацій та міжособистісної взаємодії, порушується механізм соціально-психологічної адаптації особистості, що обмежує можливості самореалізації юнака і спричиняє саморуйнівну поведінку.Аутоагресивна особистість не приймає себе та відчуває образу і провину. Аутоагресивна поведінка молоді найчастіше має компенсаторний, захисний характер.
7. Схильність до аутоагресії як особистісна риса юнака виявляється у способах адаптації до середовища, у життєвих виборах, формах самореалізації та самоздійснення. У роботі показано, як схильність до ризику, що проявляється у ризикованих вчинках, виступає однією з передумов формування несуїцидальних форм аутоагресивної поведінки молоді. Імовірність того, що сформована протягом юнацького віку аутоагресивна поведінка детермінуватиме реакції на психотравмуючі ситуації у подальшому житті, залежить від смисложитєвих орієнтацій молоді, стратегій спілкування, механізмів адаптації (конструктивне вирішення міжособистісних конфліктів).
8. Проведений порівняльний аналіз структури смисложиттєвих орієнтацій, особливостей емоційного ставлення до себе, до свого життя, типів міжособистісних взаємин юнаків групи аутоагресивного ризику з юнаками контрольної групи показав, що юнаки з групи аутоагресивного ризику виявляють підвищену мотивацію пошуку сенсу буття, що пояснюється неусвідомленням цінності сьогодення, відсутністю відповідальності за свої вчинки, неможливістю свідомо планувати своє життя, ставити цілі, вирішувати актуальні проблеми. Відсутність цілей на майбутнє, які надають життю осмисленості та спрямованості, зумовлена тим, що невдоволеність своїм минулим (результатами самореалізації), поєднуючись з такими емоційними переживаннями, як неврівноваженість, тривожність, підозрілість та агресивність, викликають почуття безпорадності, невіру у власні сили, що ускладнює усвідомлення минулого та майбутнього як єдиного процесу розвитку життя.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. В подальшому перспективними є більш деталізована розробка психодіагностичного матеріалу для визначення схильності до аутоагресії у різних соціальних групах із застосуванням новостворених методик, які б спеціально вимірювали рівень та ступінь прояву структурних компонентів схильності до аутоагресії; необхідно продовжити розробку психологічних критеріїв визначення валідності та надійності цих методик; потребують посилення засоби статистичної перевірки даних психодіагностичного обстеження. Потребує обґрунтування та вдосконалення методологія соціально-психологічних технологій, що використовуються для профілактики аутоагресивної поведінки молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акопян К. З. Самоубийство: проблемы мотивации (размышления в связи с психологическим этюдом Н.А. Бердяева «О самоубийстве») // Психологический журнал. - Т.17. - №3. 1996. с.
2. Альбуханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 301с.
3. Амбрумова А.Г. Психология самоубийства // Социальна и клиническая психиатрия. - - 1996. - № 4.
4. Амбрумова А.Г. Роль личности в проблеме суицида //Актуальние проблеми суицидологии, М.- 1981.
5. Амбрумова А.Г., Вроно Е.М. О некоторых особенностях суицидального поведения детей и подростков // Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. Т. 83. Вып. 10. 1983.
6. Амбрумова А.Г., Постовалова Л.И. Семейная диагностика и вопросы профилактики суицидального поведения // Проблемы профилактики и реабилитации в суицидологи: Сб. науч. Тр./ Под ред. В.В. Ковалева. М.: Изд. Московского НИИ психиатрии МЗ РСФСР, 1984.
7. Амбрумова А.Г., Тихоненко В.А. Диагностика суицидального поведения: методические рекомендации. М., 1980.
8. Амбрумова А.Г., Трайнина Е.Г., Ратинова Н.А. Аутоагресивное поведение подростков с различными формами социальной девиации // Шестой Всерос. Съезд психиатров. Томск, 24-26 окт. 1990 г. Тез. Докл. Т.І. М.: Всерос. Научн. Мед. Общество психиатров, 1990.
9. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
10.Анастази А. Психологыческое тестирование: В 2-х кн.: Пер. с англ. М.: Педагогика, 1982. Т.1. 320 с.
11.Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1988.
12.Балл Г.А. Понятие адаптации и ее значение для психологии личности // Вопросы психологии. № 1. 1989.
13.Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейніх отношений / Пер с англ., Ю.Брянцевой и Б. Красовского. М.: Апрель Пресс; Изд-во ЭКСОМО-Пресс, 1999.
14.Белухин Д.А. Анализ закономерностей проявления параметров внешнего поведения кризисной личности // Материалы научно-практической конференции от 25 октября 2002 года. Москва, 2002.
15.Бердяев Н.А. Самоубийства // Психол. журнал. Т.13, № 3, 1992.
16.Богданов В.А. Социально-психологические свойства личности. Л., 1983.
17.Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе Психология личносты. Т.2, с. 128-129.
18.Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988.
19.Бурлачук Л.Ф. Введение в проєктивную психологию К.: Ника-Центр, 1997. 127 с.
20.Бэрон Р, Ричардсон Д. Агрессия. - Питер, 1998.
21.Вайзер Г.А. Смысл жизни и «двойной кризис» в жизни человека // Психологический журнал. Т. 19. - №5. 1998.
22.Васильева Ю.А. Особенности смысловой сфери личности при нарушениях социальной регуляции поведения // Психологический журнал, 1997. - т. 18, № 2. - с. 58 - 78.
23.Ващенко Р.В., Сулицький В.В. Структура психологічного втручання після суїцидальної спроби //Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: Збірник наукових праць / За ред. С.І Яковенка. - К.: РВВ КІВС, 2000. - с. 200.
24.Введение в психотерапию // Под ред. Баха., 1997.
25.Вовканич М.Д. Технології соціально-психологічної роботи з клієнтами, які схильні до суїциду (навчально-метадичний посібник). Ужгород, 2002.
26.Волкова А.Н. Психолого-педагогическая поддержка детей-суицидентов // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. - № 2. - 1998. - с. 36 - 43.
27.Вроно Е.М., Ратинова Н.А. О возрастном своеобразии аутоагрессивного поведения у психически здоровых подростков // Сравнительные и возрастные исследования в суицидологи: Сб. науч. Тр. М.: Изд. Московского НИИ психиатрии, 1985.
28.Выготский Л.С. История развития психических функций // Собр. Соч.: в 6 т. Т. 3. М.: «Педагогика», 1983.
29. Гуггенбюль Алан. Зловещее очарование насилия: профилактика детской агрессивности и жестокости и борьба с ними. - «Академический проект». - Санкт-Петерберг, 2000. - с. 220.
30.Делікатний С.К., Половнікова Ж.Ю. Завдання практичних психологів ОВС по запобіганню суїцидальних проявів серед громадян, 2000. с. 51-56.
31. Дольто Фр. На стороне подростка. - СПб.: «Петербург - ХХІ век», 1997.
32.Донченко Е.А. Социетальная психика. К.: Наук. Думка, 1994. 208 с.
33.Дюркгейм Е. Самоубийство. Социол. этюд: Пер. С фр. / Изд. Полгот. Вал. А. Луков. СПб.: Союз, 1998. 496 с. (Психология и социология: страницы классики
34.Жабокрицкий С.В. Визначення поняття «самогубство» та його диференціація з іншими випадками смерті: Методичні рекомендації. К., 1996.
35.Жезлова Л.Я. Сравнительно-возрастніе аспекті суицидального поведения детей и подростков // Актуальніе проблемі суицидологии, М. 1981.
36.Журавлев В.Ф. Суицидальное поведение как реактивная модель поведения личности в кризисной ситуации. Психология личности в кризисной ситуации// Материалы научно-практической конференции от 25 октября 2002 года. Москва, 2002.
37.Журов М.С. Социально-психологическая природа суицида и возможные пути его прогнозирования // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: Збірник наукових праць / За ред. С.І Яковенка. - К.: РВВ КІВС, 2000. - с. 200.
38.Занюк С. Психология мотивации. К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2001. 352с. (Серия «Новейшая психология»; Вып. 7)
39.Иванова В.В. Причини та форми агресивної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - № 5. - с. 14 - 16.
40.Исаев Д.Н., Новикова Т.О. Нужна ли подросткам помощь в восприятии смерти?// Вопросы психологии, 2003, №3, 110 117.
41.Казмиренко В.П. Социальная психология организаций.
42.Калина Н.Ф. Основы психотерапии: Семиотика в психотерапии. М: REFL-BOOK; Ваклер, 1997. 272 с.
43.Камю А. Миф о Сизифе. - Минск, 2000
44.Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. К.: ТОВ «Міжнар. Фін. Агенція», 1998. 216 с.
45.Келли Джордж А. Теория личности. Психология личных конструктов / А.А. Алексеев (пер. с англ. и научн. ред. ). - СПб.: Речь, 2000. - с. 249.
46.Кисарчук З.Г.
47.Кисарчук З.Г.
48.Кле М. Психология подростка: Психосексуальное развитие. М.: Пед., 1991, - 176с.
49.Кобильченко В.В. Проблема підліткового суїциду //Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: Збірник наукових праць / За ред. С.І Яковенка. - К.: РВВ КІВС, 2000. - с. 200.
50.Колодзин Б. Как жить после психической травмы / Пер. с англ. М.: Шанс, 1992.
51.Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Плитиздат, 1984. 335 с.
52.Конончук Н.В. О психологическом смысле суицидов// Психологический журнал, М., 1989. Т. 10. № 5, с. 95-102.
53.Конончук Н.В. О суицидальных попытках при депрессиях // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. Т. 90. Вып. 4. М., 1990.
54.Коридубова В. Н., Барычева Э.Н. Возрастные особенности суицидального поведения у подростков с акцентуированными чертами характера // Укр. НДІ клінічної та експерементальної неврології та психіатрії, 1994.
55.Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. - К., 1995. - 304 с.
56.Корнилова Т.В. Индивидуальные категоризации субъективного риска // Вопросы психологии. - 1999. - № 6. - с. 128 - 139.
57.Короленко Ц. П., Донских Т. А. Семь путей к катострофе: Деструктивное поведение в современном мире. Новосибирск:Наука, 1990.
58.Кочюнас Р. Психологическое консультирование, групповая психотерапия. Москва, 2002.
59.Крайг Г. Психология развития. Спб.: Питер, 2000, 922 с.
60.Кречмер Э. Медицинчкая психология. - СПб.: Союз, 1998. - с. 464.
61.Кузнецов М.Т., Гольдінберг Б.М. Суицидальное поведение // Здравоохранение Белоруси, 1999, № 7. - с. 37 - 39.
62.Кузьмин В.В., Доля А.Н. Принадлежность к тоталитарнім сектам и деструктивнім культам как причина самоубийств // Психологія суїцидальної поведінки: Діагностіка, корекція, профілактика: Зб. Наук. пр. / За заг.ред. С.І. Яковенка. К.: РВВ КІВС, 2000.
63.Лебедев В.И. Психология и психопатоголия одиночества и групповой изоляции: Учебн. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.- 407 с., с.8
64.Леонтьев А.Н. Психология образа // Вестн. Моск. Ун-та. Серия 14. Психология. 1979. №2.
65.Леонтьев Д.А. Динамика смысловых процессов // Пихологический журнал, т. - 18, № 6. - 1997.
66.Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа строение и динамика смысловой реальности. - М.: Смысл, 1999, - 487с.
67.Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л.: Медицина, 1983.
68.Ліщинська О.А. Порадник практикуючого психолога. Івано-Франківськ,: «Галичина», 2000. 82 с.
69.Лукас К., Сейден Г. Молчаливое горе: жизнь в тени самоубийства. М.: Смысл, 2000.
70.Мадди Сальваторе Р. Теории личности: сравнительний анализ /Пер. с англ. СПб.: Издательство Речь, 2002. 539 с.).
71.Майерс Д. Социальная психология / Пер. С ангн. СПб.: Питер, 1996.
72.Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг: Методы моделирования и анализа ситуаций в социально-психологическом тренинге. - 3 изд., испр. и доп. - М.: Совершенство, 1998. - с. 208.
73.Масагутов Р.М. Гендерные различия в проявлениях аутоагресии у подростков// Вопросы психологии, 2003, № 3, с. 35 42.
74.Маслоу А.Г. Мотивация и личность / Пер. с англ. СПб.: Евразия, 1999.
75.Маслоу А.Г. Новые рубежи человеческой природы: Пер. с англ. / Г.А. Балл и др. (общ. ред.). - М.: Смысл, 1999. - с. 425.
76.Михайлова М.Н. Факторы риска суицидального поведения студентов // «Факторы риска» при неврологических и пограничных заболеваниях: Сб. Науч. Тр. Томск: Изд. Томск. Мед. Ин-та, 1988.
77.Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. М.: Смысл, 2001. 494с.
78.Моховиков А.Н., Донец О.Ю. Приводит ли психическая боль к самоубийству? Опыт использования шкалы оценки психической боли Шнейдмана // Психологія суїцидальної поведінки: Діагностіка, корекція, профілактика: Зб. Наук. пр. / За заг.ред. С.І. Яковенка. К.: РВВ КІВС, 2000.
79.Никольская И.М., Грановская Р.М. Психологическая защита у детей. Спб.: Речь, 2000.
80.Общая психодиагностика / Под ред. Бодалев А.А., Столин В.В - М.: изд-во Моск. ун-та, 1987 - 304 с.
81.Окунь Я. Факторний анализ. Статистика. - Москва, 1974. - 274 с.
82.Основи практичної психології / В.Панок. Т Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. К.: Либідь, 1999. 0 - 536 с
83.Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. К.: Академвидав, 2003 448 с.
84.Орбан-Лембрик Л.Е. Соціально-психологічні аспекти суїциду //Психологія суїциду / За ред. В.П. Москальця. Київ Івоно-Франківськ. 2002. с.77-134.
85.Орлова И.Б. Самоубийство явление социальное // СОЦИС. 1998. - №8. с. 69-73.
86.Пампура І.І., Іваненко С.В. Життєва криза як одна з причин суїцидальних намірів // Психологія суїцидальної поведінки: Діагностіка, корекція, профілактика: Зб. Наук. пр. / За заг.ред. С.І. Яковенка. К.: РВВ КІВС, 2000.
87.Пашукова Т.И. Диагностика и психокоррекция эгоцентризма в профилактике суицидов у сотрудников органов внутренних дел // Психологія суїцидальної поведінки: Діагностіка, корекція, профілактика: Зб. Наук. пр. / За заг.ред. С.І. Яковенка. К.: РВВ КІВС, 2000, с.144-148.
88.Пилягина Г.Я. Актуальные проблемы суицидологии в Украине и пути их решений / Журнал практического врача. 1998, №6, 2-6 с.
89.Пилягина Г.Я. К вопросу о клинико-патогенетической типологии аутоагрессивного поведения. Таврический журнал психиатрии. Т.4. - № 1(12). 2000.
90.Поліщук Ю.Й. Соціалізація молоді у контексті діяльності громадських молодіжних об’єднань / Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубіжем: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 5-6 травня 2003 ., Ужгород / За заг. Ред. І.В. Козубовської, І.І.Миговича. Ужгород: Мистецька лінія, 2003. 361с.
91.Покровский И.Е. Человек, одиночество, гуманизм. // Лабиринти одиночества. М., 1989, с.8.
92.Попов Ю.В. Коцепция саморазрушающего поведения как проявление дисфункционального состояния личности // Обозрение психотерапии и мед. Психологии им. В.М. Бехтерева, 1994. № 1. с. 6-13.
93.Постовалова Л.И. Сравнительно-возрастные аспекты в суицидологии. М., 1989.
94.Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Самара: Издательский Дом «БАХАРАХ М», 2000 -672 с.
95.Психологический словарь. / Под ред. В.В. Давыдова, А.В. Запорожца, Б.Ф. Ломова и др. - М.: Педагогика, 1983. - 448 с.
96. Психология життєвої кризи / Відп. ред. Т.М. Титаренко. - К.: Агропомвидав України, 1998. - с. 348.
97.Психология личности. Т.2. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1999. - 544 с.
98. Психологія особистості: Словник-довідник / За реакцією П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. К.: Рута, 2001. 320 с.
99.Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. - СПб.: Питер, 1999. - 656с
100.Реан А.А. Агрессия в структуре поведения возбудимой и демонстративной личности.// Ананьевские чтения-97. СПб. 1997. С. 13-16.
101.Реан А.А. Аутоагрессивный паттерн личности.// Ананьевские чтения-98. СПб. 1998. С. 52-54.
102.Ременец В.А. Жизнь и смерть а научном исследовании. К.: Здоровье, 1989.
103.Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возрост / Пер. С нем. М., 1994. 320с.
104.Роджерс Карл Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека /Пер. с англ. М.: Изд. группа «Прогресс-Универс», 1994. - 479 с
105.Розанов В.А. Нейробиологические основы суицидального поведения // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика. Збірник наукових праць. - К., 2000
106.Романова Е.С. Графические методы в практической психологии. М., 2001.
107.Романова Е.С., Гребенников Л.Р. Механізми психологической защити. Мытищи: «Талант», 1996.
108.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2-х т., Т. 2. - М.: Педагогика, 1989. - 328 с.
109.Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ.ст. Л.П. Петровской. - 2-е изд. - М.: Прогресс, 1993. - 368 с.
110.Самоукина Н.В. Экстремальная психология. М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». Издательство ЭКМОС. 2000. 288 с.
111.Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессвного поведения подростков и условия его коррекции. М. 1996.
112.Сидоренко Е. Методы математической обработки в психологии, С-Петербург: Речь, 2002, 162
113.Слободчиков В. Г., Исаев Е.И. Основы психологической антропологи // Психология человека: Введение в психологію субъективности. М., 1995. 384с.
114.Словарь-справочник по психологической диагностике / Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М.; Отв. Ред. Крымский С.Б. Киев: Наук думка, 1989. 200 с.
115.Собчик Л.Н. Диагностика индивидуально-типологических свойств и межличностіх отношений. Практическое руководство. СПб.: Речь, 2002, с. 47-58.
116.Суицидология: прошлое и настоящее. Проблема самоубийства в трудах философов, социологов, психотерапевтов и художественных текстах / Сост. А.Н. Моховиков. М.: Когито-центр, 2001.
117.Суїцид. Хрестоматія по суїциду. - К., АЛД, 1996
118.Суїцидологія: теорія та практика. Збірник наукових статей. - К., 1998.
119.Сулицкий В.В. Психологія суїцидальної поведінки, - К.: МП Леся, 2001, - 316 с.
120.Татенко В.А. Психология в субъектном измерении. К.: Вид. Ценрт Просвіта, 1996. 404 с.
121.Титаренко Т.М. Дитина з особливими потребами та її життєвий світ: напрямки психологічного консультування // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / Ред. Кол. Н. Софій, І.Єрмаков, та ін. К.: Контекст, 2000, с.48-54.
122.Тихоненко В.А. Морально-этические аспекты суицида и вопросы реабилитации / Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: Збірник наук. праць / З заг. ред. С.В.Яковенка. - К.: РВВ КІВС, 2000. - 200 с.
123.Трегубов Л.З., Вагин Ю.Р. Эстетика самоубийства. Пермь: 1993.
124.Трусова С.М. Соціально-психологічні передумови та профілактика суїцидальної поведінки підлітків та юнацтва: Автореф. дис... канд. псих. наук. - К., 2000. - 20с.
125.Тюріна В.О. Причини самогубства дітей та підлітків //Педагогіка і психологія, 1998. - № 2. - с. 53-60.
126.Франкл В. Доктор и душа. Спб.. 1997.
127.Фрейд З. Печаль и меланхолия // Суицидология. Прошлое и настоящее. М.,. 2001.
128.Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Пер. с англ. Э.М. Телятникова, Т.В. Панфилова. - Мн.: ООО «Попури», 1999. - с. 624.
129.Фурманов И.А. Детская агрессивность: психодиагностика и коррекция. - Минск, 1996.
130.Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. М.: Мысль, 1994.
131.Хьелл Л., Зилгер Д. Теории личности. - Спб.: Питер, 1999. - 608с.
132.Цукерман Г.А., Мастеров Б.М. Психология саморазвития., М.: Интерпракс, 1995, 288 с.
133.Черникова О.А. Соперничество, риск, самообладпние в спорте, М., 1980 104 с.
134.Чирков В.И Межличностные отношения, внутрення мотивация и саморегуляция // Вопросы психологии, 1997. - № 3. - с. 102 -111.
135.Чуприков А.П., Пилягина Г.Я., Войцех В.Ф. Суицидология. Основные термины и понятия. Методическое пособие. К., 2001.
136.Чуприков А.П., Пилягина Г.Я., Никифорчук Р.И. Проблема суицидов в Украине / Международній медицинский журнал, 1998, т.4, с.36-40.
137.Чхартишвили Г. Писатель и самоубийство. М.: Новое литературное обозрение, 1999.
138.Шебанова С.Г. Психокорекція агресивної поведінки // Педагогіка і психологія. - 1999. - № 3. - с. 15-23.
139.Шир Е. Суицидальное поведение у подростков // Журнал невропатологи и психиатрии им. С.С. Кор