Сотська Галина Іванівна. Підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання

Краткое описание

Сотська Галина Іванівна. Підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання. : Дис... канд. наук: 13.00.04 2008

Сотська Г.І. Підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, Київ, 2008.
Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання. Проаналізовано і уточнено в педагогічному аспекті сутність поняття ”художнє конструювання”. Визначено особливості художнього конструювання як навчальної діяльності учнів основної школи та обґрунтовано його можливості у розвитку їхніх художньо-конструкторських знань, умінь та навичок, досвіду організації художньо-конструкторської діяльності на основі єдності краси та доцільності. Розкрито зміст та структуру підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання.
Обґрунтовано структурні компоненти готовності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання: мотиваційно-ціннісний, інформаційно-когнітивний та художньо-конструкторський спеціальний та визначено їх критеріальні характеристики. Розроблено методику підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього
конструювання. Ефективність методики перевірена у ході формувального експерименту.
Основні результати дослідження впроваджено у навчальний процес вищих навчальних закладів.

Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати такі загальні висновки:
1.Теоретичний аналіз мистецтвознавчої, психологічної та педагогічної літератури дозволив конкретизувати поняття ”художнє конструювання” у
педагогічному аспекті, що дало підстави для визначення його сутності та змісту як багатоаспектної специфічної форми навчальної діяльності учнів
основної школи, яка здійснюється в результаті послідовного виконання художніх, конструкторських та технологічних дій у процесі естетичного формотворення на засадах краси і доцільності та сприяє цілісному, гармонійному їхньому розвитку.
2. Виявлено, що художнє конструювання як вид навчальної діяльності учнів основної школи, має свої особливості, які полягають у: відмінності від професійної діяльності художника-конструктора, що виявляється не у професійній спрямованості, а у творчій самостійній діяльності, заради власного задоволення; виготовлення виробів підпорядковується завданням уроку образотворчого мистецтва в основній школі не для масового промислового виробництва, а для гри, оформлення класних приміщень, навчальної діяльності тощо; більшій складності та різноманітності порівняно із діяльністю молодших школярів; специфіці напрямів діяльності та її структури, компонентами якої є (естетичний, образотворчий та конструкторсько-технологічний), наборі видів формотворення (колірно-графічного, конструктивно-модульного, скульптурного та архітектурного), кількості етапів діяльності (художньо-конструкторської пропозиції, художньо-конструкторського проекту, моделювання та макетування).
Доведено, що художнє конструювання сприяє цілісному, гармонійному, інтелектуальному, естетичному, художньому та творчому розвитку учнів основної школи, завдяки комплексності впливу його естетичних, художніх, конструкторських та технологічних аспектів.
3. Визначено, що підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання становить собою складний, багатоструктурний, упорядкований, цілісний, динамічний процес, компонентами якого є: психолого-педагогічний (підструктурами якого є педагогічна, психологічна підготовка, педагогічна практика), естетико-культурологічний (естетична, культурологічна підготовка), методичний (загальнометодична підготовка, методична підготовка до навчання учнів художнього конструювання), художньо-конструкторський спеціальний (художня, технологічна, проектна підготовка, пленерна практика), науково-дослідна робота та художньо-конструкторська самодіяльна, важливою компонентою якої є виставково-експозиційна діяльність.
4. На основі обґрунтування критеріїв: мотиваційна готовність (активно-позитивне ставлення до художньо-конструкторської діяльності; наявність потреби використовувати художнє конструювання у художньо-педагогічній діяльності; усвідомлення значущості оволодіння професійними знаннями та
вміннями, необхідними для здійснення творчої художньо-педагогічної діяльності засобами художнього конструювання); теоретична підготовленість (психолого-педагогічні, художньо-педагогічні, фахово-методичні, естетико-культурологічні, художньо-конструкторські спеціальні знання); практична підготовленість (організаційно-комунікативні,
педагогічні, методичні, художньо-конструкторські спеціальні, художньо-аналітичні, комбінаторно-технологічні, евристично-проектні; виставково-експлікаційні практичні вміння) визначено три рівні сформованості компонентів готовності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до
навчання учнів основної школи художнього конструювання: високий (творчий), середній (конструктивний) та низький (репродуктивний).
5. Розроблено та експериментально перевірено методику підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до навчання учнів основної школи художнього конструювання, яка ґрунтується на діяльнісному, міждисциплінарному та культурологічному підходах і охоплює зміст, форми, методи, засоби, прийоми і способи навчальної та позанавчальної діяльності майбутніх вчителів. У ході проведення формувального експерименту, відповідно до трьох етапів (ціннісно-орієнтаційний, процесуально-операційний та творчо-реалізуючий), реалізувалися принципи цілісності та системності підготовки, що забезпечували органічний взаємозв’язок усіх її компонентів; єдності теоретичної й практичної підготовки на основі внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків; наступності та поетапності у формуванні вмінь та навичок на основі ускладнення художньо-конструкторських завдань і змісту діяльності, що активізувало процес художньо-педагогічної підготовки.
Результати, отримані в студентів експериментальної групи порівняно з представниками контрольної свідчать про позитивну динаміку їх готовності, а саме низький (репродуктивний) 34,1% КГ та 1,8% ЕГ, середній (конструктивний) 40,4 % КГ та 36,6% ЕГ, високий (творчий) 25,5% КГ та 59,5% ЕГ). Перевірка їх за допомогою методів математичної статистики свідчить про те, що запропонована методика підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання художнього конструювання є ефективною.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів порушеної проблеми. Подальшого дослідження потребує проблема підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання учнів художнього конструювання у профільних класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів.