спеціалізація, інтеграція та диверсифікація аграрних підприємств: теорія, методологія, практика

Краткое описание

ПВНЗ «МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА»

Лебедева ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

спеціалізація, інтеграція та диверсифікація аграрних підприємств: теорія, методологія, практика

08.00.04 економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
доктор економічних наук, професор
Наумов Олександр Борисович

Херсон - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................

4

РОЗДІЛ1.Теоретичні засади спеціалізації ТА диверсифікаЦІЇ виробництва у інтегрованих аграрних підприємствах ...

17

1.1.Основні концепції спеціалізації, диверсифікації та інтеграції аграрних підприємств ..

17

1.2.Розвиток теорії концентрації та диверсифікації основі теорії організації підприємства в інституціональній економіці ....

34

1.3.Принципи концентрації і диверсифікації аграрного виробництва.....................................................................................................

49

1.4. Організаційно-економічні форми аграрного виробництва за умов глобалізації.

61

Висновки до розділу 1..

53

РОЗДІЛ2.Методологічні засади диверсифікації ТА кооперації аграрних підприємств .

77

2.1. Методологічні принципи інтеграції аграрних підприємств......................................................................................................

77

2.2.Моделі інтеграційних процесів у аграрній сфері..................................................................................................................

81

2.3.Умови та чинники диверсифікації аграрного виробництва.

112

Висновки до розділу 2..

115

РОЗДІЛ3.Економічна оцінка передумов і можливостей розвитку інтеграційних процесів аграрних підприємств .

124

3.1.Роль аграрного сектора у формуванні показників ефективності економіки ....

124

3.2.Ефективність функціонування аграрних підприємств..........

133

3.3.Вплив спеціалізації на показники ефективності аграрних підприємств

159

3.4. Порівняння показників ефективності функціонування широко диверсифікованих компаній і концентрованих компаній

171

Висновки до розділу 3..

189

Розділ 4. Концепція спеціалізації, диверсифікації та інтеграції аграрних підприємств

192

4.1. Пріоритети аграрної політики й перспективи розвитку великих аграрних підприємств в Україні

192

4.2. Концепції і перспективи розвитку аграрної вертикальної інтеграції на основі кооперації

207

4.3. Стратегія інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств

221

Висновки до розділу 4

229

Розділ 5. Формування механізмів спеціалізації, диверсифікації та інтеграції аграрних підприємств

231

5.1. Розвиток організаційних форм інтеграції аграрних підприємств

231

5.2. Розвиток систем управління інтегрованими формуваннями у аграрній сфері

256

5.3. Методичні та практичні підходи до оцінки рівня економічної ефективності диверсифікованості й спеціалізації підприємств аграрної сфери

273

ВИСНОВКИ.....................................................................................

168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................

172

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасні тенденції розвитку аграрного сектора економіки зумовлюють зміни у підходах до формування стратегій діяльності сільськогосподарських підприємств, завданням яких є забезпечення стійких темпів зростання обсягів виробництва агропромислової продукції, гарантування продовольчої безпеки населення країни, скорочення розриву у рівнях економічного та соціального розвитку із зарубіжними країнами світу. У силу певного комплексу об’єктивних і суб’єктивних чинників агропромислове виробництво підпадає під дію наслідків економічної і фінансової кризи, які призводять до нераціонального використання ресурсів, зношеності основних виробничих засобів, відсутності мотивації до праці сільського населення, безробіття, занепаду соціальної інфраструктури, бідності, поглиблення демографічної кризи та відмирання сіл. Незважаючи на радикальні структурні зміни в аграрному секторі внаслідок його реформування, які дали змогу суттєво поліпшити ситуацію (підвищити рівень інтенсивності виробництва, переорієнтуватися на найприбутковіші види сільськогосподарської продукції, завоювати позиції на експортних агропродовольчих ринках, розвинути агрохолдингову мережу підприємств), на сьогодні практично не сформовано принципово нових засад організації сільськогосподарського виробництва і агробізнесу. Для досягнення стабільного та ефективного функціонування сільськогосподарських підприємства вагомим пріоритетом є розробка такої програми дій, яка б спрямовувалася на розвиток його потенційної багатофункціональності з метою мінімізації ймовірних фінансово-економічних ризиків і можливих втрат капіталу. Йдеться насамперед про диверсифікацію як основу структурної модернізації економічної діяльності аграрних підприємств. Необхідність наукового дослідження процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації сільсько-господарської діяльності в умовах ринкової економіки мотивована їх традиційно недостатньою ринковою активністю та відсутністю гнучкості реагування на мінливість структури попиту, що у свою чергу стримує ефективність використання кадрового та матеріально-технічного потенціалу в аграрних підприємствах. Одночасний розвиток багатьох, не пов’язаних між собою видів сільсько-господарських і несільськогосподарських виробництв та послуг, розширення асортименту і модифікація агропродовольчої продукції з метою реалізації на світовому ринку, а також спрямована на створення сучасної структури аграрного виробництва державна політика ключові характеристики та водночас завдання процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності підприємства.
Для успішного вирішення проблем спеціалізації, інтеграції та диверсифікації загалом аграрний сектор економіки України має досить суттєві переваги перед іншими секторами матеріального виробництва, а саме: сприятливе геостратегічне положення, значний природно-ресурсний, інвестиційний, людський та експортний потенціал, збережений уклад сільського життя та історично зумовлені народні традиції і промисли. Він забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує 12% ВВП та майже 60% фонду споживання населення, є бюджетоутворювальним сектором національної економіки з часткою у державному бюджеті близько 10%. Близько 69% національних земель придатні для ведення сільського господарства, а з 60 млн га їх загальної площі понад 50% припадає на ріллю. Особлива роль аграрного сектора економіки у соціально-економічному житті країни через його вплив на формування здорового способу життя, добробуту населення, забезпечення харчовою продукцією з високою споживчою цінністю та створенням позаконкурентних і незмірних суспільних благ. Сільськогосподарською виробничою діяльністю, яка здійснюється майже на усій території країни, зайнято 4 млн сільських жителів.
Водночас для підприємств аграрного сектора проблема ефективної спеціалізації, інтеграції та диверсифікації залишається надзвичайно актуальною, оскільки подібна трансформація дає змогу успішно вирішувати питання скорочення виробничих витрат, підвищення рівня рентабельності, подолання залежності суб’єктів господарювання від постачальників, акумулювання фінансових ресурсів і максимально можливого нарощування й використання потенціалу. Першочергового значення в подоланні негативних явищ у сільському господарстві через використання переваг спеціалізації, інтеграції та диверсифікації набувають стан продуктивних сил, кваліфікація працівників, система організаційних та інституційних відносин. Ринок і конкуренція формують середовище для виробничо-комерційної взаємодії учасників процесу спеціалізації, інтеграції та диверсифікації та розвитку малого і середнього аграрного бізнесу, водночас тенденції світового розвитку потребують інноваційних продуктів, створення якісно нового людського капіталу, ефективного державного управління, яке б відповідало потребам усього суспільства.
Безсистемність спеціалізації, інтеграції та диверсифікації, яку спостерігаємо в діяльності переважної більшості аграрних підприємств, що пов’язана з їх низькою ринковою активністю, робить цей процес не до кінця усвідомленим і малокорисним для господарюючих суб’єктів. Водночас у питаннях спеціалізації, інтеграції та диверсифікації окреслюється коло неврахованих теоретичних і практичних аспектів. Зокрема це стосується як економічної природи, місця спеціалізації, інтеграції та диверсифікації в системі організаційно-економічних відносин, так і її соціально-економічної та екологічної ефективності, обґрунтування умов, необхідних для оптимального використання її переваг, а також особливостей прояву процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації в тій чи іншій галузі сільського господарства. Накопичений досвід здійснення спеціалізації, інтеграції та диверсифікації у країнах Європейського Союзу потребує суттєвого узагальнення та оцінки можливості створення в Україні умов для його впровадження в практику господарювання вітчизняних аграрних підприємств.
Проблеми спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності сільськогосподарських підприємств належать до недостатньо розроблених з погляду методології дослідження, що також не сприяє використанню цього чинника як однієї з рушійних сил економічного зростання аграрної економіки.
Відводячи ключову роль процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації в діяльності підприємства, вчені різних часів сформували систему поглядів щодо її сутності та значення в суспільному виробництві. У теоретичних працях І. Ансофа, А. Аронова, Л. Бармашової, П. Друкера, С. Донецької, К. Д’яконова, Є. Жуліної, Дж. Кенні, М. Корінька, Г. Козаченка, Д. Комісаренка, М. Кодіна, Р. Лемана, О. Маслак, Т. Маслової, Г. Немченка, А. Носаленка, М. Паскьє, А. Петрова, С. Попової, А. Чухна закладалося розуміння внутрішньої природи та основних чинників процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації. Вплив ринкових сил на процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації дослідили А. Єрмаков, О. Єракін, М. Мак-Дональд, С. Оріхов, О. Шарко; поняття спеціалізації, інтеграції та диверсифікації як інноваційного процесу розширення активності підприємств і цілих галузей, що виходять за рамки основного бізнесу з метою зменшення ризику, обґрунтували І. Абрамова, В. Макаров, О. Маслак, А. Мовсесян, С. Огнівцев та ін.
У працях відомих учених О. Бортнікова, Б. Боломчука, О. Вітковського, Н. Драгуна, Р. Кунца проаналізовано та обґрунтовано методи й методики спеціалізації, інтеграції та диверсифікації, хоча вони більшою мірою адаптовані до діяльності промислових підприємств. Визначення оцінки рівня спеціалізації, інтеграції та диверсифікації запропоновано здійснювати відповідно до методики А. Херфіндаля та О. Хіршмана; відповідну модель для оцінки ефективності інвестиційного проекту спеціалізації, інтеграції та диверсифікації підприємства обґрунтував російський вчений Є. Мілованов; найчутливіші загрози та пошук джерел фінансування розглянуті у працях О. Цогли, В. Дерези та ін.
Дослідженню конкретних напрямів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності підприємств аграрного сектору економіки в умовах його реформування, структурної перебудови аграрного виробництва, удосконалення форм і методів господарювання присвячені праці як вітчизняних і російських економістів-аграрників: В. Андрійчука, О. Бородіної, М. Басаєва, П. Березівського, О. Варченко, А. Гуторова, М. Донської, С. Дябіна, В. Долгополова, В. Зіновчука, Т. Зінчук, М. Кропивка, В. Краснікова, Е. Крилатих, Ю. Лопатинського, В. Липчука, М. Маліка, О. Матвієнка, О. Могильного, Є. Овсянчикової, П. Пархоменка, П. Саблука, Н. Солошенка, Н. Степаненко, В. Сафронова, І. Хорунжого, Г. Черевка, В. Юрчишина, так і зарубіжних: С. Вілсона, Дж. Кені, Дж. Кінцсели, В. Кера, К. Кляйна, Б. Карлоффа, С. Паскотто, Х. Рентіга, П. Розенталя, Т. Сударика, Д. Шагсміта, Л. Чейс-Вілда, Ш. Якоями та багатьох інших. Водночас ще існує чимало питань спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрного підприємства, які недостатньо вивчені, що утруднює використання відповідного процесу для підвищення ефективності та конкурентоспроможності аграрного сектора економіки на всіх його рівнях. Це зумовлено специфікою сільського господарства як галузі матеріального виробництва, її стратегічним значенням для національної економіки, а також необхідністю адаптації до норм і умов світового та європейського розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, за результатами якого виконана дисертаційна робота, проводили протягом 20102013 років на кафедрі економіки агропромислового комплексу в рамках науково-дослідних робіт Міжнародного університету бізнесу і права за темою Розробити та обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектора України” (номер державної реєстрації 0104U008697).
У межах зазначених тем особистий внесок автора в їх виконання полягає у теоретико-методологічному та науково-практичному обґрунтуванні процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств та розробці рекомендацій щодо його удосконалення.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теорії та методології здійснення спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств, обґрунтування оптимальних параметрів і соціально-економічних та екологічних характеристик перспективного розвитку цього процесу, розробка стратегічних напрямів щодо підвищення його ефективності.
Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань:
класифікувати та систематизувати теоретичні концепції спеціалізації, інтеграції та диверсифікації як економічних категорій;
удосконалити зміст економічної категорії диверсифікація” з урахуванням виробничої орієнтації аграрних підприємств, зовнішніх впливів глобалізації продовольчих ринків, багатофункціональної ролі сільського господарства;
обґрунтувати методологічні засади здійснення процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств;
виявити базові макроекономічні передумови спеціалізації, інтеграції та диверсифікації, дію яких зумовлюють провідні тенденції розвитку світової економіки, регіональні інтеграційні процеси та характер змін зовнішнього середовища, в якому функціонують підприємства;
розкрити внутрішні мотиви спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств у складних умовах формування олігополістичної структури агропродовольчих ринків, надмірного зношення основного капіталу, несприятливої для аграрних підприємств цінової ситуації та інших негативних впливів на функціонування цих підприємств;
класифікувати, систематизувати, узагальнити та удосконалити методичні підходи до визначення економічної ефективності спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств;
оцінити організаційно-економічне забезпечення спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств та інфраструктурні й інституційні умови її здійснення;
встановити закономірності розвитку спеціалізації, інтеграції та диверсифікації аграрного бізнесу в країнах Європейського Союзу з відповідною розробкою і використанням комплексу необхідних для застосування цього досвіду умов у практиці господарювання українських аграрних підприємств;
змоделювати фінансові результати спеціалізації, інтеграції та диверсифікації аграрного підприємства, що характеризують ефективність реалізації цього процесу;
розробити стратегічні напрями здійснення процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств з врахуванням соціально-економічних й екологічних складових.
Об’єктом дослідження є процеси спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств. Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та прикладні організаційно-економічні й соціальні аспекти розвитку спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств.
Методи дослідження. Методологічною й теоретичною базою дослідження стали концепції та система поглядів, що представлені у працях вітчизняних і зарубіжних учених з теорії спеціалізації, інтеграції та диверсифікації, її історичного становлення, економічного оновлення та процесу розвитку сільського господарства.
Аргументація теоретичних положень та одержаних висновків, які характеризують основні тенденції розвитку процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації, здійснювалася в рамках системного підходу, який охоплює як загальнонаукові (діалектичний, інтуїтивний, наукової абстракції, індукції і дедукції, аналізу і синтезу, закони логіки), так і спеціальні економічні методи досліджень: порівняльного аналізу для порівняння кількісних та якісних показників фактичного і планового розвитку аграрних підприємств; статистико-економічний збір, обробка статистичних даних, групування, дослідження динаміки економічних параметрів аграрних підприємств, табличне та графічне подання отриманих результатів; синергетичний для стимулюючого впливу становлення ринкових відносин в аграрному секторі економіки на розвиток процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності сільськогосподарських підприємств; економіко-математичний для моделювання фінансових результатів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації сільськогосподарського підприємства, що характеризують ефективність реалізації цього процесу; монографічний для вивчення досвіду діяльності окремих вітчизняних та європейських підприємств у розвитку вертикального та горизонтального напрямів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації.
Інформаційну базу дослідження становлять офіційні статистичні дані Державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, європейських організацій (ЄВРОСТАТу), законодавчі та інші нормативно-правові акти; монографічні праці та наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів; результати особистих спостережень автора.
Наукова новизна одержаних результатів представлена сукупністю теоретико-методологічних та науково-прикладних положень, які виносяться на захист. Основні елементи наукової новизни полягають у тому, що:
вперше:
- запропоновано авторське визначення змісту спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств, яке, на відміну від існуючих, передбачає врахування широких можливостей для розвитку не лише сільськогосподарської, а й несільськогосподарської діяльності відповідно до стану і вимог ринку, рівня конкуренції, розгортання глобалізаційних процесів, що посилює реалізацію конкурентних переваг аграрного підприємства та сприяє ефективному використанню й оптимальній комбінації його різноманітних ресурсів та всебічній участі у системі територіального поділу праці;
- сформовано систему методологічних принципів побудови та становлення сучасних процесів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств, що склалися на основі практики реформування аграрного сектору економіки та зумовлені особливостями соціально-економічного, політичного, культурно-психологічного, національного розвитку і розроблені з позицій необхідності їх реалізації у багатофункціональному аграрному підприємстві в умовах конкретної ситуації;
- класифіковано та систематизовано регіональні особливості горизонтальної спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств та здійснено їх оцінку, що дало змогу сформувати територіальні диверсифікаційні зони із властивими лише для них специфічними характеристиками аграрного виробництва й на основі цього визначити ступінь об’єктивної обґрунтованості преференцій підприємств зони щодо спеціалізації чи диверсифікації своєї діяльності;
- розроблені та обґрунтовані через застосування методу економіко-математичного моделювання параметри фінансового механізму диверсифікованого сільськогосподарського підприємства, які уможливлюють підвищення значення показників ефективності його діяльності внаслідок оптимізації структури активної та пасивної частин свого балансу;
удосконалено:
- методику визначення економічної ефективності спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств через її доповнення критичною оцінкою існуючих методик і підходів, що найчастіше використовуються у практиці господарювання цих підприємств, яка дає змогу систематизувати економічні показники ефективності спеціалізації, інтеграції та диверсифікації в межах трьох груп з виокремленням економічного, соціального та екологічного ефектів;
- сукупність стратегічних напрямів розвитку процесів диверсифікації діяльності аграрних підприємств через її доповнення такими, що відповідають науковим засадам сучасної теорії та практики аграрного бізнесу і передбачають формування необхідного інфраструктурного та інституційного середовища, активізацію соціального вектора спрямованості диверсифікаційних процесів, побудову системи економічних мотивів та принципів екологізації спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств і розвиток та вдосконалення кооперативних взаємовідносин між ними;
набули подальшого розвитку:
- методологічні положення щодо тлумачення явищ спеціалізації, інтеграції та диверсифікації через їх доповнення розумінням його як інструменту комерціалізації сільськогосподарського виробництва на основі розвитку альтернативних видів діяльності, які на засадах синергії сприяють збільшенню маси доходу підприємства внаслідок розширення асортименту їх джерел;
- - теоретичні основи формування засад спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств через їх доповнення обґрунтуванням необхідності підвищення ролі інфраструктурного та інституційного чинників, покращання фінансово-кредитного забезпечення, ефективнішого використання виробничого потенціалу, які в сукупності обумовлюють конкретний тип господарської позиції аграрних підприємств щодо вибору альтернативи горизонтального чи вертикального напряму спеціалізації, інтеграції та диверсифікації своєї діяльності;
- можливості адаптації досвіду диверсифікованого господарювання європейських сільськогосподарських товаровиробників до умов аграрного сектора національної економіки за напрямами: агротуристичні послуги, переробка сільськогосподарської продукції, контрактні роботи, аквагосподарювання, біоенергетика, локальні промисли та інші види прибуткової діяльності, що відповідають встановленим критеріям диверсифікованості господарської діяльності;
- теоретико-методологічні засади розмежування понять диверсифікація” та багатовидова діяльність” аграрного підприємства через доповнення відмінностей між цими дефініціями ступенем щільності зв’язку з сільськогосподарським виробництвом як основним видом діяльності підприємства. Доведено, що багатовидова діяльність властива переважно невеликим за економічними розмірами суб’єктам агробізнесу, потенціал яких до створення валової доданої вартості виробленої сільськогосподарської продукції за рахунок продовження участі підприємства у технології її просування до кінцевого споживача обмежений чинниками внутрішнього середовища, тоді як диверсифікація діяльності більше властива крупнішим за розмірами господарствам.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження наукові результати, висновки і пропозиції є дієвим інструментом для визначення пріоритетних напрямів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації аграрних підприємств прийняття ефективних управлінських рішень з метою зниження економічних ризиків на підприємствах та розробки програми розвитку галузі на перспективу. Результати проведеного дослідження знайшли своє практичне застосування. Зокрема, пропозиції автора щодо застосування методики визначення економічної ефективності спеціалізації, інтеграції та диверсифікації позитивно оцінені і рекомендовані до використання Міністерством аграрної політики та продовольства України (довідка №37-18-3-13/18396 від 30 листопада 2011 р.). Пропозиції автора щодо розрахунку економічних показників ефективності диверсифікованих аграрних підприємств та рекомендацій з розвитку горизонтальної диверсифікації в умовах виходу на внутрішні та зовнішні сегменти ринку агропродукції прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (довідка № 36/24 від 11 жовтня 2011 р.). Методичні рекомендації щодо розширення асортименту виробництва сільськогосподарської продукції та організації її переробки були схвалені й прийняті до виконання управлінням агропромислового розвитку Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області (довідка № 7/1 від 10 січня 2012 р.). Розроблені автором пропозиції знайшли своє практичне застосування в умовах конкретних сільськогосподарських підприємств Житомирської області, зокрема прийняті до уваги пропозиції щодо диверсифікації ринків збуту сільськогосподарської продукції та удосконалення умов експорту хмелю в приватній агрофірмі з орендними відносинами Дружба” Черняхівського району Житомирської області (довідка № 46 від 1 липня 2011 р.).
Теоретичні й методичні розробки автора щодо визначення форм і методів спеціалізації, інтеграції та диверсифікації аграрних підприємств та підвищення економічної ефективності використання ресурсного потенціалу використовуються в навчальному процесі Житомирського національного агроекологічного університету для викладання таких дисциплін, як Економіка підприємництва”, Стратегія підприємництва” та Економічна діагностика” (довідка № 127 від 19 січня 2012 р.)
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблем розвитку спеціалізації, інтеграції та диверсифікації діяльності аграрних підприємств. Основні положення, висновки та рекомендації, винесені на захист, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та розробки, які є результатом особистого наукового пошуку здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення та результати досліджень доповідалися та обговорювалися на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: Моделювання міжнародних відносин” (м. Київ, 2009р.); Роль соціального капіталу та локальних ініціатив у забезпеченні сільського розвитку” (м. Житомир, 2010 р.); Роль инноваций в развитии агропромышленного комплекса”(м. Москва, 2010 р.).; Contemporary problems of rural areas and agriculture development

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації обґрунтовано та поглиблено теоретико-методичні засади й розроблено практичні рекомендацій щодо удосконалення організаційно- економічного механізму диверсифікації діяльності сільськогосподарських підприємств:
1. Теоретично доведено, що забезпечення зрівноваженого розвитку сільськогосподарських підприємств у стратегічній перспективі можливо за рахунок диверсифікації, під якою слід розуміти об’єктивно необхідний процес розширення асортименту товарів і послуг, нових напрямів інвестування, виходу на нові ринки з метою підвищення ефективності і конкурентоспроможності підприємства за рахунок раціональнішого використання фінансових можливостей і матеріальних ресурсів, зниження економічних ризиків та зростання рівня життя сільського населення. Процес диверсифікації діяльності сільськогосподарських підприємств відіграє важливу роль в системі організації виробництва та супроводжується урахуванням виробничого потенціалу та фінансово-економічних мотивів її подальшого поглиблення.
2. Досягнення мети диверсифікації діяльності сільськогосподарського підприємства забезпечується дієвим організаційно-економічним механізмом, який включає правовий, організаційний та економічний блоки. В сучасних умовах слід вважати доцільним врахування впливу чинника конкурентоспроможності підприємства в економічній частині організаційно- економічного механізму диверсифікації його діяльності, що у системній взаємодії з іншими складовими забезпечить ефективну імплементацію проекту диверсифікації (внутрішнє чи зовнішнє зростання) з урахуванням іманентних особливостей окремого підприємства як виробничої системи відкритого типу. Даний елемент механізму за своїм значенням слід вважати узагальнюючим критерієм ефективності функціонування механізму в цілому.
3. Обґрунтовано необхідність розширення методологічної бази визначення ефективності диверсифікації сільськогосподарських підприємств. Соціально-економічну оцінку доцільності диверсифікації діяльності та виявлення можливостей її подальшого поглиблення слід здійснювати за допомогою розробленого методичного підходу до визначення коефіцієнта розвитку диверсифікації сільськогосподарських підприємств, суть якого полягає у співставленні фактичного рівня до базового за такими показниками, як грошові надходження, чисельність працівників та кількість видів продукції. Практичними розрахунками виявлено, що протягом 2009 2013 рр. в сільськогосподарських підприємствах Київської області має місце підвищення коефіцієнта розвитку диверсифікації. Зокрема, у 2013 р. його значення було на рівні 1,015, що на 3,7 % вище, порівняно з 2009 р.
4. Доведено, що оцінку впливу організаційно-економічних умов на диверсифікаційні можливості сільськогосподарських підприємств слід здійснювати на основі розробленого методичного підходу, що ґрунтується на визначенні оптимальних параметрів розширення асортименту виробництва продукції для досягнення максимальної його ефективності. Згідно такого підходу можливими є об’єктивне визначення напрямів диверсифікації та оцінка результатів її проведення на перспективу. Групування досліджуваних сільськогосподарських підприємств за кількістю видів продукції показало, що найбільш рентабельними (понад 40 %) є підприємства, асортимент продукції яких складає понад 10 видів. Встановлена тенденція характерна для тих підприємств, в структурі яких є рослинницька і тваринницька галузі, а основними видами продукції є зернові, насіння соняшника, цукровий буряк, соя, рапс, молоко, яловичина та свинина.
5. Організаційно-економічні умови функціонування та ресурсний потенціал сільгосппідприємств Київської області в цілому є достатніми для ефективного виробництва та поглиблення диверсифікації їх діяльності. Проте протягом 20092013 рр. ефективність їх виробничої діяльності знизилась, про що свідчить зниження рівня рентабельності з 20,6 до 14,2 %, хоча мало місце збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції на 34,4 %, в т. ч. в рослинництві на 48,5 %, тваринництві 17,9 %. Організаційно- економічний механізм диверсифікації діяльності підприємств характеризується зменшенням кількості зайнятих працівників в сільському господарстві (кількість працівників в галузях рослинництва і тваринництва зменшилася на 8,7 %), розширенням посівів найбільш кон’юнктурних видів продукції, скороченням тваринницьких галузей (у 65 % підприємств відсутня галузь тваринництва). Рівень диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств у 2013 р. становив 0,81, що на 2,5 % більше, ніж у 2011 р. й характеризує високий рівень диверсифікації. В цілому даний показник підвищився у 18 із 25 досліджуваних районів.
6. Наукове передбачення ефективності сільськогосподарських підприємств з урахуванням організаційно-економічних умов їх функціонування слід здійснювати на основі розробленої економіко- математичної моделі, яка ґрунтується на необхідності поглиблення диверсифікації з цільовою функцією на максимум прибутку. Апробація розробленої моделі підтверджує доцільність створення багатогалузевого виробництва, основними напрямами диверсифікації діяльності в межах якого є відновлення галузі тваринництва, розвиток біоенергетики, застосування інноваційних технологій первинної переробки та зберігання сільськогосподарської продукції. Прогноз ефективності сільськогосподарських підприємств до 2020 р. вказує на те, що виробництво валової продукції в умовах ТОВ «АФ Яготинське» збільшиться в 4,8 раза, в т. ч. продукції рослинництва 2,1 раза; для ПСП «Колос» у 2,1 раза, в т. ч. продукції рослинництва 1,5 раза, тваринництва 2,3 раза. Диверсифікація діяльності сільськогосподарських підприємств у межах Яготинського району дозволить збільшити поголів’я худоби на 86,7 % та створити 245 робочих місць. За умов збереження кількості сільськогосподарських підприємств та розвитку галузі тваринництва, реалізація проекту в інших районах Київської області дозволить працевлаштувати понад 2,4 тис. осіб. За рахунок зміни 165 товарної структури та пришвидшення обіговості коштів виручка від реалізації продукції зросте на понад 83 млн грн., що у 2,1 раза більше, порівняно з 2013 р.
7. Поглиблення диверсифікації можливо за рахунок активізації діяльності існуючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх формування на базі сільськогосподарських підприємств. Найбільш необхідними для аграріїв видами послуг кооперативів є сертифікація продукції з урахуванням європейських стандартів, логістичні послуги та інформаційно-консультативні послуги. Реалізація розробленого проекту формування 5 обслуговуючих кооперативів на базі функціонуючих сільськогосподарських підприємств забезпечить створення 40 робочих місць, а додатковий дохід підприємств становитиме понад 2 млн грн.
8. Перспективними (з позиції підвищення якості життя) напрямів диверсифікації несільськогосподарської підприємницької діяльності на сільських територіях є розвиток агротуризму, сфери побутового обслуговування, допоміжних виробництв та місцевих промислів. Вивчений досвід розвитку агротуризму в Київській області дає можливість стверджувати про значні можливості подальшого розвитку цього виду діяльності в сільській місцевості на базі функціонуючих сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та господарств населення. Згідно проведеного прогнозу за умов розвитку агротуризму в Київській області, а саме додатковому створенні 18 агросадиб буде додатково створено 22 робочих місця. Середньорічних дохід агросадиб складе 837 тис. грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аграрна політика в умовах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу України : [кол. монографія] / під заг. ред. П. С. Березівського. Львів, 2006. 559 c.
2. Агросправочник online [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.4sg.com.ua/
3. Агрострахування потребує державного рівня [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/2010-06-11-12-52-32/359- 2011-04-19-13-01-20.html
4. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств [Електронний ресурс] / В. Г. Андрійчук. Режим доступу: http://buklib.net/books/21892/
5. Андрійчук В. Г. Економіка сільськогосподарських підприємств [Електронний ресурс] / В. Г. Андрійчук. Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/765/39/1/1/
6. Андрійчук В. Г. Ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств: теорія, методика, аналіз: [монографія] / В. Г. Андрійчук. К. : КНЕУ, 2005. 292 с.
7. Андрійчук В. Г. Капіталізація сільського господарства: стан та економічне регулювання розвитку: [монографія] / В. Г. Андрійчук. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. 212 с.
8. Ансофф И. Стратегическое управление: сокр. пер. с англ. / И. Ансофф; науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Свенко. М. : Экономика 2004. 519 с.
9. Антонюк Ю.С. Оцінка результатів диверсифікації діяльності підприємства [Електронний ресурс] / Ю. С. Антонюк. Режим доступу: http://intkonf.org/antonyuk-yus-otsinka-rezultativ-diversifikatsiyi-diyalnostipidpriemstva/
10. Антонюк Р. Р. Структура організаційно-економічного механізму забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств [Електронний ресурс] / Р. Р. Антонюк. Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/soc.../antinyuk.pdf
11. Аронов А. М. Диверсификация производства: теория и стратегия развития / А. М. Аронов, А. Н. Петров. СПб. : Лениздат, 2000 128 с.
12. Артус М. М. Функціонування системи цін у фінансовому механізмі ринкової економіки України : монографія / М. М. Артус. К. : Новий Світ 2008. 306 с.
13. Багуріна І. В. Тенденції розвитку внутрішньодержавних та міжнародних аграрних ринків / І. В. Багуріна // Економіка АПК. 2007. № 8. С. 106.
14. Баранчик І. І. Проблеми трансформації аграрної економіки України в ринкове середовище : монографія / І. І. Баранчик. К. : Наук. світ, 2000. 187 с.
15. Басовский Л. Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: учеб. пособие / Л. Е. Басовский. М. : ИНФРА-М, 2003. 260 с.
16. Бахчиванжи Л. А. Диверсифікація діяльності сільськогосподарських підприємств як стратегія управління соціально-економічним розвитком [Електронний ресурс] / Л. А. Бахчиванжи, О. Ю. Павлова. Режим доступу: http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=w eb&cd
17. Беззубко Л. В. Трудовий і кадровий потенціали [держава, регіон, галузь, підприємство]: [монографія] / Л. В. Беззубко, Л. О. Гончарова, Б. І. Беззубко. Донецьк : Норд прес, 2008. 201 c.
18. Белошапка А. И. Стратегии достижения целей в бизнесе: теория и практика / А. И. Белошапка. Днепропетровск: Пороги, 2003. 798 с.
19. Береговий В. К. Роль держави і ринку в підвищенні конкурентоспроможності сільського господарства економічно розвинутих країн / В. К. Береговий, Л. Й. Засєкіна // Наук. вісн. нац. аграр. ун-ту. 1999. № 8. С. 218222.
20. Березін О. В. Стан та шляхи підвищення ефективності заготівельної галузі споживчої кооперації України [Електронний ресурс]: [монографія] / 168 О. В. Березін, Л. М. Березіна, Н. В. Бутенко. Режим доступу: http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&ved= 0CCUQFjAB&url=http%3A%2F%2Fdspace.uccu.org.ua%2Fbitstream%2F12345 6789
21. Беренштейн Б. Л. Формування аграрного ринку / Б. Л. Беренштейн, О. П. Комарніцька // Економіка АПК. 2006. № 2. С. 98.
22. Бідзюра І. П. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: навч. посібник / І. П. Бідзюра, В. К. Збарський, М. М. Ільчук. К., 2001. 320 с.
23. Богатчук Д. В. Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкових відносин [Електронний ресурс] / Д. В. Богатчук. Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=10494
24. Богацька Н. М. Диверсифікація діяльності підприємства [Електронний ресурс] / Н. М. Богацька, С. М. Румянцев. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/4_SWMN_2010/Economics/56841. doc.htm
25. Борисова В. А. Диверсифікація сільськогосподарського виробництва фермерських господарств / В. А. Борисова. Суми: Довкілля, 2002. 202 с.
26. Брижак О. В. Економічний механізм диверсифікації діяльності суб’єктів господарювання [Електронний ресурс] / О. В. Брижак Режим доступу: http://intkonf.org/brizhak-ov-ekonomichniy-mehanizm-diversifikatsiyidiyalnosti-subektiv-gospodaryuvannya/
27. Витрати виробництва та їх види [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://optikomt.narod.ru/Kurs_lekcij/Economics/123.html
28. Гаврилюк О. В. Конкурентні та інтегральні стратегії у глобальному розвитку / О. В. Гаврилюк, І. Ю. Гузенко // Екон. промисловості. 2010. № 3. С. 310
29. Ганаба М. Д. Аналіз стану конкуренції по внутрішньому ринку цукру / М. Д. Ганаба // Економіка АПК. 2007. № 9. С. 128.
30. Ганущак-Єфіменко Л. М. Організаційно-економічні засади щодо удосконалення механізму розвитку інноваційного потенціалу підприємств / Л. М. Ганущак-Єфіменко // Формування ринкових відносин в Україні. 2010. № 4. C. 7781.
31. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання : навч. посібник / В. Г. Герасимчук. К. : КНЕУ 2005. 360 с.
32. Германюк Н. В. Теоретикометодичні аспекти диверсифікації в сільському господарстві / Н. В. Германюк // Економіка АПК. 2010. № 8. С. 2529.
33. Гіндес О. Г. Економічна діяльність в аграрній сфері на територіальному рівні [Електронний ресурс] / О. Г. Гіндес. Режим доступу: http://www.confcontact.com/20110225/gu1_gindes.php
34. Гличев А. В. Управление развитием продукции / А. В. Гличев, М. И. Круглов. М. : Экономика, 2005. 490 с.
35. Глібов Р. В. Аналіз продукції на світовому ринку продовольчої продукції тваринного походження / Р. В. Глібов // Економіка АПК. 2007. № 2. С. 133.
36. Глібов Р .В. Теоретико-методичні основи ефективного управління інвестиційними потоками в сільськогосподарських підприємствах [Електронний ресурс] / Р. В. Глібов. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/14_NPRT_2010/Economics/65690.doc.htm
37. Голиков Е. А. Маркетинг и логистика : учеб. пособие / Е. А. Голиков. М. : Издат. дом «Дашков и К0», 1999. 412 с.
38. Гольдштейн Г. Я. Стратегічний менеджмент / Г. Я. Гольдштейн. Т. : Скіф, 2000. 451 с.
39. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 1822. Ст. 144.
40. Грибик І. Роль стратегічного менеджменту в підвищенні ефективності функціонування підприємств в ринковій економіці / І. Грибик // Вісн. держ. ін-ту Львівська політехніка. 2008. № 336. С. 8489. 170
41. Гриценко А. Ринкова інфраструктура: суть, функції, будова / А. Гриценко, В. Соболєв // Економіка України. 1998. № 4. С. 3544.
42. Губський Б. В. Аграрний ринок / Б. В. Губський. К. : Нора-прінт, 1998. 184 с.
43. Гусак О. М. Організаційно-економічний механізм здійснення інноваційно-інвестиційних процесів в аграрній сфері економіки [Електронний ресурс] / О. М. Гусак. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/4_SWMN_2010/ Economics/58709.doc.htm
44. Дарчук В.Г. Аналіз розвитку сільського (зеленого) туризму в Україні [Електронний ресурс] / В.Г. Дарчук Режим доступу: http://irbisnbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe
45. Дейнега О. В. Методологічні аспекти оцінювання конкурентоспроможності підприємств [Електронний ресурс] / О. В. Дейнега. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vnulp/logistyka/2008_623 /10.pdf;
46. Демьяненко С. Общая аграрная политика ЕС: Сущность, тенденции и значение для Украины / С. Демьяненко // Экономика управления АПК. 2003. № 3. С. 8086.
47. Денисов А. Ю. Экономическое управление предприятием и корпорацией / А. Ю. Денисов, С. А. Жданов. М., 2002 416 с. 48. Диверсификация [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://vslovar.org.ru/v2/16748.html
49. Диверсифікація [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.investadviser.com.ua/ukr/glossary
50. Диверсифікація [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.educate.com.ua/word/k/diversifikaciya.html
51. Диверсифікація [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Диверсифікація?oldformat=true 171
52. Диверсифікація діяльності суб’єктів господарювання: об’єкт контролю та аналізу [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nauch.com.ua/sport/15456/index.html?page=4
53. Диверсифікація зайнятості трудових ресурсів в аграрному секторі економіки [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/simpoz1/20.htm
54. Диверсифікація як ефективний метод виходу на міжнародний ринок [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://investycii.org/investuvanya/konferentsiji/problemy-formuvanya-ta-rozvytkuinovatsijnoji-infrastruktury/dyversyfikatsiya-yak-efektyvnyj-metod-vyhodu-namizhnarodnyj-rynok.html
55. Динаміка зміни цін на паливо [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/business/indexes/fuel/
56. Діброва А. Д. Аграрна політика США: тенденції розвитку та уроки для України / А. Д. Діброва // Економіка АПК. 2007. № 6. С. 127.
57. Добрянська Н. А. Диверсифіковані корпоративні об’єднання як об’єкт дослідження / Н. А. Добрянська // Культура народов Причерноморья: Науч. Журнал ТНУ им. В. И. Вернадского. Сімферополь, 2013. № 245. с. 224226.
58. Добрянська Н.А. Особливості організаційно правових форм функціонування диверсифікованих корпоративних об’єднань / Н. А. Добрянська, А. А. Нікіфорчук // Агросвіт . 2013. №18. с. 2224.
59. Добрянська Н.А. Стан диверсифікованих корпоративних об’єднань у продовольчій сфері та їх роль у економіці / Н. А. Добрянська, А. А. Нікіфорчук // Економіка харчової промисловості. Одеса, 2013. № 4 (20). С. 3133.
60. Добрянська Н. А. Управління діяльністю диверсифікованих корпоративних об’єднань продовольчої сфери : Монографія / Н. А. Добрянська Херсон: Грінь Д.С., 2013. 370 с. 172
61. Донських А. С. Конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств та фактори, що її визначають [Електронний ресурс] / А. С. Донських. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=850
62. Друри К. Управленчиский и производственный учт : [учеб. комплекс для студ.] / К. Друри. 6-е изд. М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2010. 142 с.
63. Дуброва Т. А. Статистические методы прогнозирования : учеб. пособие / Т. А. Дуброва. М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 206 с.
64. Екологічні проблеми сільського господарства [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.com/15130616/geografiya/ekologichni_problemi
65. Економіка сільського господарства: підручник / [ О. І. Здоровцов, Л. І. Касьянов, В. І. Мацибора, В. Й. Шиян ]; за ред. О. І. Здоровцова, В. І. Мацибори. К. : Вид-во УСГО, 1993. 320 с.
66. Економічна енциклопедія [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://slovopedia.org.ua/38/53402/380794.html
67. Економічна ефективність [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.readbook.com.ua/book/6/104/
68. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/siltur2.htm
69. Ємельянова І. Ф. Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств [Електронний ресурс] / І. Ф. Ємельянова. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvlnau/Ekon/2010_15/ emelyanova.pdf
70. Загурський О. М. Розвиток земельних відносин в ринковій економіці України: монографія / О. М. Загурський. Біла Церква, 2008. 109 с. 173
71. Зайнятість сільського населення в Україні: територіальна диференціація [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ief.org.ua/Arjiv_EP/Prokopa307.pdf
72. Залунин В. Ф. Диверсификационные возможности и адаптационные качества строительных организаций в условиях рынка / В. Ф. Залунин. Днепропетровск: Наука и образование 2003. 55 с.
73. Зварич І. Т. Економічне зростання регіону: моделі та методи аналізу і прогнозування: монографія / І. Т. Зварич. Івано-Франківськ : Видавничо- дизайнерський відділ Центру інформаційних технологій, 2006. 184 c.
74. Зелений туризм [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ruraltourism.com.ua/index2.
75. Зиновьев Ф. В. Механизмы хозяйствования (терминологический апарат) / Ф. В. Зиновьев. Cимферополь: Таврия, 2000. 111 с.
76. Зіновчук В.В. Роль кооперації у реалізації диверсифікаціних намірів сільськогосподарських товаровиробників [Електронний ресурс] / В.В. Зіновчук, В. І. Ткачук. Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgiBIN/IRBIS_NBUV/CGIIRBIS_64.EXE?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN =UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&IMAGE_FILE_NAME=PDF/VZHN AU_2011_2(2)__17.PDF
77. Зінчук Т. О. Теоретично-методологічні засади диверсифікації сільської економіки в контексті європейського досвіду / Т. О. Зінчук, В. І. Ткачук // Економіка АПК. 2011. № 1. С. 2734.
78. Змішана економіка [Електр. ресурс]. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
79. Зубець М. В. Напрями економічного зростання агропромислового комплексу України / М. В. Зубець. К. : Аграр. наука, 1999. 52 с.
80. Зубець М. В. Розвивати внутрішній аграрний ринок / М. В. Зубець // Економіка АПК. 2007. № 1. С. 50.
81. Измайлов С. Теория экономических механизмов (Нобелевская премия по экономике 2007 г.) / С. Измайлов, К. Сонин, М. Юдкевич // Вопросы экономики. 2008. № 1. С. 527.
82. Іванець І. В. Сучасний стан та оцінка кредитування сільського господарства України [Електронний ресурс] / І. В. Іванець. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1667
83. Іващенко В. І. Економічний аналіз господарської діяльності / В. І. Іващенко, М. А. Болюх. К. : НІЧЛАВА, 2003. 204 с.
84. Ільїч Л. М. Ефективність відтворення трудового потенціалу України : монографія / Л. М. Ільїч. К. : Енергія плюс, 2007. 212 c.
85. Інтенсифікація тваринництва Київщини: державна підтримка, інвестиції плюс інновації [Електр. ресурс]. Режим доступу: http://a7d.com.ua/10087-ntensifkacya-tvarinnictva-kiyivschini-derzhavnapdtrimka-nvesticyi-plyus-nnovacyi.html
86. Інформація про показовий (кращий) сільськогосподарський обслуговуючий кооператив [Електр. ресурс]. Режим доступу : https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad =rja&uact=8&ved=0CB0QFjAA&url=http%3A%2F%2Fagrodep.kh.gov.ua%2Fw p-content%2Fuploads%2F2013%2F02%2FKrashhi-SOK.doc&ei=MT.
87. Карачина Н. П. Організаційно-економічний механізм: проблематика термінології / Н. П. Карачина, А. В. Вітюк // Формування ринкових відносин в Україні. 2011. № 10. С. 2327.
88. Карпенко М. О. Конкурентоспроможність і експорт молочної продукції в Україні / М. О. Карпенко // Економіка АПК. 2006. № 11. С. 98.
89. Кваша С. М. Конкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому аграрному ринку / С. М. Кваша, Н. Є. Голомша // Економіка АПК. 2006. № 5. С. 99.
90. Кваша С. М. Наукові підходи до регулювання аграрного ринку / С. М. Кваша // Економіка АПК. 2006. № 7. С. 42. 175
91. Кісіль М. І. Стратегічні напрями інвестиційного забезпечення розвитку сільського господарства [Електр. ресурс] / М. І. Кісіль. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znptdau/2012_2_4/18-4-32.pdf
92. Клімова І. М. Економічний механізм регулювання експорту сільськогосподарської продукції / І. М. Клімова // Економіка АПК. 2007. № 12. С. 127132.
93. Клочан В. В. Формування та розвиток системи інформаційно- консультаційного забезпечення аграрної сфери в україні / В. В. Клочан. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1002
94. Ковальчук М. М. Тенденції розвитку інвестиційної діяльності у сільському господарстві та її вплив на результати [Електр. ресурс] / М. М. Ковальчук. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_7/165_ Kowalczuk_20_7.pdf
95. Ковальчук Н.В. Збутова діяльність сільськогосподарських підприємств [Електронний ресурс] / Н.В. Ковальчук. Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=42474
96. Кодекс законів про працю України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page
97. Командна економіка [Електр. ресурс]. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
98. Комліченко О. О. Диверсифікація діяльності сільськогосподарських підприємств як основа підвищення конкурентоспроможності [Електронний ресурс] / О. О. Комліченко. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/31_PRNT _2010/Economics/73612.doc.htm
99. Комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 року : [проект] // Економіка АПК. 2007. № 1. С. 3.
100. Конкурентноспроможність економіки України в умовах глобалізації : монографія / Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська [та ін.] ; за ред. Я. А. Жаліло. К. : Знання України, 2005. 387 с. 176
101. Конкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підвищення: монографія / О. М. Бородіна, Т. В. Бурлай, Н. І. Горшкова [та ін.] ; наук. ред. І. В. Крючкова. К. : Основа, 2007. 488 с.
102. Корецька С. О. Економічний механізм розвитку агропромислової інтеграції / С. О. Корецька // Агросвіт. 2012. № 7. C. 1014.
103. Корінько М. Д. Організаційно-економічний механізм диверсифікації діяльності суб’єктів господарювання / М. Д. Корінько // Актуальні проблеми економіки. 2008. № 6. С. 135142.
104. Костромський М. В.Сучасний стан технічного забезпечення аграрної сфери економіки України [Електронний ресурс] / М. В. Костромський. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2446
105. Котлер Ф. Основы маркетинга : пер. с англ. / Ф. Котлер. М. : Прогресс, 2002. 736 с. 106. Котляр М. Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів / М. Л. Котляр // Фінанси України. 2006. № 1. С. 113117.
107. Кужель М. А. Організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком виробничо-господарських систем : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / М. А. Кужель. Донецьк, 2011. 20 с.
108. Кузубов М. В. Моделювання економічних і еколого-економічних процесів : [монографія] / М. В. Кузубов. К. : КСУ, 2010. 170 с.
109. Кушнірецька О. В. Теоретичні підходи до визначення суті організаційно-економічного механізму управління соціально-економічним розвитком регіону / О. В. Кушнірецька, О. М. Демидюк // Регіональна економіка. 2010. № 3. С. 6370.
110. Лисенко Ю. Організаційно-економічний механізм управління підприємством / Ю. Лисенко, П. Єгоров // Економіка України. 1997. № 1. С. 8687.
111. Лузан Ю. Я. Організаційно-економічний механізм забезпечення розвитку агропромислового виробництва України : монографія / Ю. Я. Лузан. К. : ННЦ ІАЕ, 2010. 472 с.
112. Лукінов І. І. Стратегія і механізми реформування АПК України / І. І. Лукінов // Вісн. ХДАУ. 2001. № 5. С. 2634.
113. Логістика у господарських формуваннях аграрного сектору [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://dspace.mnau.edu.ua:8080/jspui/ bitstream/123456789/750/1/%25D1%2581%
114. Мазур Н. А. Конкурентоспроможність виробництва сільськогосподарської продукції та основні напрями її підвищення / Н. А. Мазур, М. В. Місюк // Економіка АПК. 2007. № 2. С. 129.
115. Макаренко М. О. Управління виробничим потенціалом сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах [Електронний ресурс] / М. О. Макаренко. Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=2062
116. Макаренко П. М. До напрямів теоретичних досліджень ринкового розвитку економіки сільського господарства / П. М. Макаренко // Економіка АПК. 2006. № 7. С. 48.
117. Макконнелл К. Р. Экономикс: принципы, проблема и политика: пер. с англ. / К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю. 11-го изд. К., 1993. 785 с.
118. Малицький А. А. Організаційно-економічний механізм управління підприємством: сутність та структура [Електр. ресурс] / А. А. Малицький. Режим доступу: http://intkonf.org/malitskiy-aa-organizatsiyno-ekonomichniymehanizm-upravlinnya-pidpriemstvom-sutnist-ta-struktura
119. Масленнікова В. В. До питання оцінки екологічного стану земель сільськогосподарського призначення / В. В. Масленнікова // Регіон. бізнес- економіка та управління. 2010. № 1. С. 122127.
120. Матрица И. Ансоффа и матрица Д. Абеля [Електронний ресурс] / И. Матрица. Режим доступу: http://www.stplan.ru/articles/theory/mansoff.htm 121. Мельник Н. Б. Вплив диверсифікації виробництва в сільському господарстві на соціально-економічний розвиток регіону [Електр. ресурс] / Н. Б. Мельник. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc _gum/Vpu/Ekon/2009_ 7/24.pdf
122. Мельник О. В. Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств в Україні Електронний ресурс] / О. В. Мельник Режим доступу: http://www.confcontact.com/2013-nauka-v-informatsionnomprostranstve/ek4_melnik.htm
123. Мескон М. X. Основы менеджмента: пер. с англ. / М. X. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. М. : Дело, 2002. 702 с.
124. Миронова Р. М. Проблеми диверсифікації виробництва в АПК [Електронний ресурс] / Р. М. Миронова, А. Зашко. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/30_NIEK_2011/Economics /6_96458.doc.htm
125. Моргачов І. В. Організаційно-економічний механізм управління ефективною діяльністю проектних організацій / І. В. Моргачов // Схід. 2006. № 5. С. 3839.
126. Мостенська Т. Л. Економічний механізм функціонування молочної промисловості України / Т. Л. Мостенська. К. : УДУХТ, 2001. 328 с.
127. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження / С. В. Мочерний. Львів: Світ, 2001. 416 с.
128. Мулярчук Л. М. Методичні засади ефективної реалізації диверсифікації сервісних підприємств [Електронний ресурс] / Л. М. Мулярчук. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1170
129. Назаренко В. И. Сельское хазяйство России и мировой провольственный рынок [Электронный ресурс] / В. И. Назаренко. Режим доступа: http://www.fadr.msu.ru/archives/mailing-list/priv-agr/artrus/msg00004.html
130. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства в Лісостепу України: монографія : у 2-х т. / [В. І. Костенко, К. А. Найденко, А. М. Угнівенко та ін.]; відп. ред. Д. О. Мельничук. К. : Алефа, 2003. 351 с.
131. Нелеп В. М. Планування в аграрному підприємстві : підручник / В. М. Нелеп. 2-ге вид. К. : КНЕУ, 2004. 495 с.
132. Оподаткування сільського господарства [Електронний ресурс]. Режим